Директива Європейського Парламенту і Ради 2009/138/ЄС від 25 листопада 2009 року про започаткування та ведення діяльності у сфері страхування та перестрахування (Платоспроможність II) (нова редакція)

Відповідні наглядові органи повинні вжити всіх можливих заходів у межах їхніх повноважень для досягнення спільного рішення щодо органу нагляду за групою упродовж трьох місяців з моменту отримання запиту на обговорення. Перш ніж ухвалити рішення, наглядові органи повинні надати групі можливість висловити власну думку.

Призначений орган нагляду за групою повинен надати спільне рішення групі з повним обґрунтуванням.

4. Якщо протягом тримісячного періоду, зазначеного у третьому підпараграфі параграфа 3, будь-який із відповідних наглядових органів передасть відповідне питання на розгляд EIOPA згідно зі статтею 19 Регламенту (ЄС) № 1094/2010, відповідні наглядові органи повинні відтермінувати своє рішення та зачекати будь-якого рішення, яке може ухвалити EIOPA згідно зі статтею 19(3) зазначеного Регламенту, і повинні ухвалити своє рішення відповідно до рішення EIOPA. Таке спільне рішення визнається визначальним і підлягає застосуванню відповідними наглядовими органами. Тримісячний період вважається періодом досягнення згоди у розумінні статті 19(2) зазначеного Регламенту.

5. EIOPA повинен ухвалити своє рішення протягом одного місяця з моменту передачі згідно з параграфом 4. Питання не передається на розгляд EIOPA після закінчення тримісячного періоду або після досягнення спільного рішення. Призначений орган нагляду за групою повинен надати спільне рішення групі та колегії органів нагляду з повним обґрунтуванням.

6. За відсутності спільного рішення завдання органу нагляду за групою виконує наглядовий орган, визначений згідно з параграфом 2 цієї статті.

7. EIOPA повинен принаймні щорічно повідомляти Європейський Парламент, Раду та Комісію про будь-які значні труднощі, пов’язані із застосуванням параграфів 2, 3 і 6.

У разі виникнення будь-яких значних труднощів у зв’язку із застосуванням критеріїв, визначених у параграфах 2 і 3 цієї статті, Комісія ухвалює делеговані акти згідно зі статтею 301a для уточнення таких критеріїв.

8. Якщо у державі-члені існує більше ніж один наглядовий орган для цілей здійснення пруденційного нагляду за страховими та перестраховими компаніями, така держава-член повинна вжити необхідних заходів, щоб забезпечити координацію між такими органами.

1. Права та обов’язки, надані органу нагляду за групою в рамках нагляду за групою включають такі елементи:

(a) координація збору та розповсюдження відповідної або суттєвої інформації в рамках безперервній діяльності та у надзвичайних ситуаціях, включно з розповсюдженням інформації, що має важливе значення для виконання наглядових завдань наглядового органу;

(b) наглядова перевірка та оцінювання фінансового стану групи;

(c) оцінювання відповідності групи правилам щодо платоспроможності, а також концентрації ризику та внутрішньогрупових операцій, як визначено у статтях 218-245;

(d) оцінювання системи управління групи, як визначено у статті 246, а також відповідності членів адміністративного, управлінського або наглядового органу компанії-учасниці вимогам, визначеним у статтях 42 і 257;

(e) планування та координація, у рамках регулярних засідань, які проводяться принаймні раз на рік, або за допомогою інших належних засобів, наглядової діяльності в рамках безперервній діяльності та у надзвичайних ситуаціях у співпраці з відповідними наглядовими органами та з урахуванням характеру, масштабу та складності ризиків, характерних для діяльності всіх суб’єктів господарювання, які належать до відповідної групи;

(f) інші завдання, заходи та рішення, які доручені органу нагляду за групою згідно із цією Директивою або які виникають у зв’язку із застосуванням цієї Директиви, зокрема керування процесом валідації будь-якої внутрішньої моделі на рівні групи, як визначено у статтях 231 і 233, і керування процесом надання дозволу на застосування режиму, встановленого у статтях 237-240.

2. Щоб сприяти виконанню завдань із нагляду за групою, зазначених у параграфі 1, створюється колегія органів нагляду, яку очолює орган нагляду за групою.

Колегія органів нагляду повинна забезпечити ефективне здійснення співпраці, обміну інформацією та процесу консультацій між наглядовими органами, які є членами колегії органів нагляду, згідно з розділом III з метою сприяння конвергенції їхніх відповідних рішень і заходів.

Якщо орган нагляду за групою не виконує завдання, зазначені в параграфі 1, або якщо члени колегії органів нагляду не співпрацюють в обсязі, що вимагається в цьому параграфі, будь-який із відповідних наглядових органів може передати питання на розгляд EIOPA та звернутися до нього за допомогою згідно зі статтею 19 Регламенту (ЄС) № 1094/2010. У такому випадку EIOPA може діяти відповідно до повноважень, наданих йому на підставі зазначеної статті.

3. До складу членів колегії органів нагляду входять орган нагляду за групою, наглядові органи всіх держав-членів, у яких розташовані головні офіси всіх дочірніх компаній, і EIOPA згідно зі статтею 21 Регламенту (ЄС) № 1094/2010.

Наглядові органи істотних філій і пов’язаних компаній також повинні бути допущені до участі в роботі колегії органів нагляду. Однак їхня участь повинна обмежуватися досягненням мети ефективного обміну інформацією.

Ефективне функціонування колегії органів нагляду може вимагати здійснення певних дій меншою кількістю наглядових органів, які входять до її складу.

4. Без обмеження будь-якого інструмента, ухваленого відповідно до цієї Директиви, створення та функціонування колегії органів нагляду повинні ґрунтуватися на домовленостях з питань координації, укладених органом нагляду за групою та іншими відповідними наглядовими органами.

У разі виникнення розбіжностей щодо домовленостей з питань координації будь-який член колегії органів нагляду може передати це питання на розгляд EIOPA і звернутися до нього за допомогою відповідно до статті 19 Регламенту (ЄС) № 1094/2010. У такому випадку EIOPA може діяти відповідно до повноважень, наданих йому на підставі зазначеної статті. Орган нагляду за групою повинен ухвалити своє остаточне рішення згідно з рішенням EIOPA. Орган нагляду за групою повинен надати рішення іншим відповідним наглядовим органам.

Перш ніж ухвалити остаточне рішення, після консультацій із відповідними наглядовими органами, орган нагляду за групою повинен належним чином розглянути будь-які поради, надані CEIOPS, упродовж двох місяців з моменту їх отримання. Рішення повинне містити повне обґрунтування та пояснення будь-якого істотного відхилення від будь-яких порад CEIOPS. Орган нагляду за групою повинен надати рішення іншим відповідним наглядовим органам.

5. Без обмеження будь-якого інструмента, ухваленого згідно із цією Директивою, домовленості з питань координації, зазначені в параграфі 4, повинні визначати процедури для:

(a) процесу вироблення й ухвалення рішень відповідними наглядовими органами згідно зі статтями 231, 232 і 247;

(b) консультацій згідно з параграфом 4 цієї статті та згідно зі статтею 218(5).

Без обмеження прав і обов’язків, наданих цією Директивою органу нагляду за групою та іншим наглядовим органам, домовленості з питань координації можуть встановлювати інші завдання органу нагляду за групою, інших наглядових органів або EIOPA, якщо це матиме наслідком підвищення ефективності нагляду за групою та не перешкоджатиме наглядовій діяльності членів колегії органів нагляду в рамках виконання їхніх індивідуальних обов’язків.

Крім того, домовленості з питань координації можуть визначати процедури для:

(a) консультацій між відповідними наглядовими органами, зокрема, як зазначено у статтях 213-217, 219-221, 227, 244-246, 250, 256, 260 і 262;

(b) співпраці з іншими наглядовими органами.

6. EIOPA повинен видати настанови щодо операційного функціонування колегій органів нагляду за результатами комплексних перевірок їхньої роботи для оцінювання рівня конвергенції між ними. Такі перевірки необхідно проводити принаймні кожні три роки. Держави-члени повинні забезпечити, щоб орган нагляду за групою передавав EIOPA всю інформацію про функціонування колегій органів нагляду та про будь-які труднощі, що виникли, які мають значення для таких перевірок.

Щоб забезпечити послідовну гармонізацію стосовно координації між наглядовими органами, EIOPA може розробити проекти регуляторних технічних стандартів для визначення операційного функціонування колегій органів нагляду на основі настанов, зазначених у першому підпараграфі.

Комісії делеговано повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені у другому підпараграфі, згідно зі статтями 10-14 Регламенту (ЄС) № 1094/2010.

7. Щоб забезпечити послідовну гармонізацію стосовно координації між наглядовими органами, EIOPA, згідно зі статтею 301b, розробляє проекти регуляторних технічних стандартів для визначення координації нагляду за групою для цілей параграфів 1-6.

Комісії делеговано повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені в першому підпараграфі, згідно зі статтями 10-14 Регламенту (ЄС) № 1094/2010.

8. Комісія ухвалює делеговані акти згідно зі статтею 301a для означення терміну "істотна філія".

1. Органи, відповідальні за нагляд за окремими страховими та перестраховими компаніями у складі групи, і орган нагляду за групою повинні тісно співпрацювати, зокрема, у випадках, коли страхова або перестрахова компанія стикається з фінансовими труднощами.

З метою забезпечення доступу наглядових органів, у тому числі органу нагляду за групою, до однакового обсягу релевантної інформації, без обмеження їхніх відповідних обов’язків і незалежно від того, чи вони створені в одній державі-члені, вони повинні надавати один одному таку інформацію, щоб забезпечити можливість і сприяти виконанню наглядових завдань інших органів згідно із цією Директивою. У зв’язку із цим відповідні наглядові органи та орган нагляду за групою повинні невідкладно повідомляти один одному всю релевантну інформацію, як тільки вона стає доступною, або обмінюватися інформацією за запитом. Інформація, зазначена в цьому підпараграфі, між іншим, включає інформацію про дії групи та наглядових органів та інформацію, надану групою.

Орган нагляду за групою повинен надавати відповідним наглядовим органам та EIOPA інформацію про групу, згідно зі статтею 19, статтею 51(1) і статтею 254(2), зокрема, про правову форму, структуру управління та організаційну структуру групи.

1a. Якщо наглядовий орган не повідомив релевантну інформацію або якщо запит про співпрацю, зокрема про обмін релевантною інформацією, був відхилений або за таким запитом протягом двох тижнів не було здійснено жодних дій, наглядові органи можуть передавати питання на розгляд EIOPA.

У разі передачі питання на його розгляд EIOPA може, без обмеження статті 258 ДФЄС, діяти згідно з повноваженнями, покладеними на нього згідно зі статтею 19 Регламенту (ЄС) № 1094/2010.

2. Органи, відповідальні за нагляд за окремими страховими та перестраховими компаніями у складі групи, і орган нагляду за групою повинні, кожен зі свого боку, негайно скликати засідання всіх наглядових органів, які беруть участь у нагляді за групою, принаймні за таких обставин:

(a) якщо їм стає відомо про істотне порушення вимоги до капіталу платоспроможності або мінімальної вимоги до капіталу окремою страховою або перестраховою компанією;

(b) якщо їм стає відомо про істотне порушення вимоги до капіталу платоспроможності на рівні групи, розрахованої на основі консолідованих даних, або агрегованої вимоги до капіталу платоспроможності на рівні групи, незалежно від методу розрахування, використаного відповідно до підсекції 4 секції 1 глави II розділу III;

(c) якщо виникають або виникли інші виняткові обставини.

3. Щоб забезпечити послідовну гармонізацію стосовно координації та обміну інформацією між наглядовими органами, EIOPA, згідно зі статтею 301b, розробляє проекти регуляторних технічних стандартів для визначення:

(a) елементів, які підлягають систематичному збору органом нагляду за групою та розповсюдженню іншим відповідним наглядовим органам або передачі органу нагляду за групою іншими відповідними наглядовими органами;

(b) елементи, які є істотними або релевантними на рівні групи для поглиблення конвергенції звітування для цілей нагляду.

Комісії делеговано повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені в першому підпараграфі, згідно зі статтями 10-14 Регламенту (ЄС) № 1094/2010.

4. З метою забезпечення однакових умов застосування положень про координацію та обмін інформацією між наглядовими органами EIOPA розробляє проекти імплементаційних технічних стандартів стосовно процедур і шаблонів для надання інформації органу нагляду за групою, а також стосовно процедури співпраці та обміну інформацією між наглядовими органами, як встановлено в цій статті.

EIOPA повинен надати Комісії такі проекти імплементаційних технічних стандартів до 30 вересня 2015 року.

Комісії надано повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі, згідно зі статтею 15 Регламенту (ЄС) № 1094/2010.

1. Без обмеження статті 248, відповідні наглядові органи повинні, якщо рішення має значення для виконання наглядових завдань інших наглядових органів, перш ніж ухвалити таке рішення, провести консультації один з одним у рамках колегії органів нагляду з таких питань:

(a) зміни у структурі акціонерів/ учасників, організаційній структурі або структурі управління страхових і перестрахових компаній у складі групи, які вимагають затвердження або дозволу з боку наглядових органів;

(b) рішення щодо продовження періоду відновлення відповідно до статті 138(3) і (4);

(c) значні санкції або виняткові заходи, вжиті наглядовими органами, у тому числі встановлення надбавки на капітал до вимоги до капіталу платоспроможності згідно зі статтею 37 та встановлення будь-якого обмеження на використання внутрішньої моделі для розрахування вимоги до капіталу платоспроможності згідно з підсекцією 3 секції 4 глави VI розділу I.

Для цілей пунктів (b) і (c) першого підпараграфа в усіх випадках необхідно проводити консультації з органом нагляду за групою.

Крім того, відповідні наглядові органи повинні, якщо рішення ґрунтується на інформації, отриманій від інших наглядових органів, провести консультації один з одним, перш ніж ухвалити таке рішення.

2. Без обмеження статті 248, наглядовий орган може вирішити не проводити консультації з іншими наглядовими органами в невідкладних випадках, або якщо такі консультації можуть ставити під загрозу ефективність відповідного рішення. У такому випадку наглядовий орган повинен невідкладно інформувати інші наглядові органи.

Орган нагляду за групою може звернутися до наглядових органів у державі-члені розташування головного офісу материнської компанії, які самі не здійснюють нагляду за групою згідно зі статтею 247, з проханням направити до материнської компанії запит про надання будь-якої інформації, що має значення для здійснення його прав і обов’язків з питань координації, як встановлено у статті 248, і передати відповідну інформацію органу нагляду за групою.

Орган нагляду за групою повинен, якщо йому необхідна інформація, зазначена у статті 254(2), яка вже була надана іншому наглядовому органу, якщо це можливо, звернутися до такого органу, щоб запобігти дублюванню звітності для різних органів, залучених до здійснення нагляду.

Якщо страхова або перестрахова компанія та кредитна установа, як означено в Директиві 2006/48/ЄС, або інвестиційна фірма, як означено в Директиві 2004/39/ЄС, або обидві прямо чи опосередковано пов’язані між собою або мають спільну компанію-учасницю, відповідний наглядовий орган та органи, відповідальні за нагляд за такими іншими компаніями, повинні тісно співпрацювати між собою.

Без обмеження їхніх відповідних обов’язків, такі органи повинні надавати один одному будь-яку інформацію, яка може спростити їм виконання їхнього завдання, зокрема, як визначено в цьому розділі.

Держави-члени повинні дозволяти обмін інформацією між їхніми наглядовими органами, а також між їхніми наглядовими органами та іншими органами, як зазначено у статтях 249-252.

Інформація, отримана в рамках нагляду за групою, зокрема в рамках будь-якого обміну інформацією між наглядовими органами і між наглядовими органами та іншими органами, який передбачений у цьому розділі, підпадає під дію положень статті 295.

1. Держави-члени повинні забезпечити здатність фізичних і юридичних осіб, які входять до сфери нагляду за групою, а також їхніх пов’язаних компаній і компаній-учасниць обмінюватися будь-якою інформацією, яка може мати значення для цілей нагляду за групою.

2. Держави-члени повинні передбачити, щоб їхні органи, відповідальні за здійснення нагляду за групою, мали доступ до будь-якої інформації, яка має значення для цілей такого нагляду, незалежно від характеру відповідної компанії. Стаття 35(1)-(5) застосовується mutatis mutandis.

Орган нагляду за групою може обмежити регулярне звітування для цілей нагляду з періодичністю, коротшою ніж один рік, на рівні групи, якщо всі страхові або перестрахові компанії у складі групи матимуть користь від обмеження згідно зі статтею 35(6) з огляду на характер, масштаб і складність ризиків, характерних для діяльності групи.

Орган нагляду за групою може звільнити від звітування за окремими позиціями на рівні групи, якщо всі страхові або перестрахові компанії у складі групи матимуть користь від обмеження згідно зі статтею 35(7) з огляду на характер, масштаб і складність ризиків, характерних для діяльності групи, і мету фінансової стабільності.

Відповідні наглядові органи можуть звертатися безпосередньо до компаній у складі групи для отримання необхідної інформації, тільки якщо така інформація була запитана у страхової або перестрахової компанії, яка підпадає під нагляд за групою, і не була надана нею в розумний строк.

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб їхні наглядові органи могли здійснювати на їхній території, прямо або за посередництва осіб, призначених ними з такою метою, виїзну перевірку інформації, зазначеної у статті 254, у приміщеннях будь-якого із зазначених нижче суб’єктів:

(a) страхової або перестрахової компанії, що підпадає під нагляд за групою;

(b) пов’язаних компаній такої страхової або перестрахової компанії;

(c) материнських компаній такої страхової або перестрахової компанії;

(d) пов’язаних компаній материнської компанії такої страхової або перестрахової компанії.

2. Якщо наглядові органи в окремих випадках бажають перевірити інформацію стосовно компанії, незалежно від того, чи вона є регульованою, яка входить до групи і розташована в іншій державі-члені, вони повинні звернутися до наглядових органів такої іншої держави-члена із запитом про проведення перевірки.

Органи, які отримують такий запит, повинні в межах своєї компетенції здійснити дії за таким запитом шляхом безпосереднього проведення перевірки, надання дозволу аудитору, експерту або органу, який подав запит, на її проведення. Орган нагляду за групою необхідно повідомити про здійснені дії.

Наглядовий орган, який подав запит, за бажанням може взяти участь у перевірці, якщо він безпосередньо не здійснює таку перевірку.

Якщо за запитом до іншого наглядового органу про проведення перевірки згідно із цим параграфом не було здійснено дій протягом двох тижнів або якщо наглядовий орган не здатний на практиці здійснити своє право на участь згідно з третім підпараграфом, орган, який подав запит, може направити питання на розгляд EIOPA та звернутися до нього за допомогою згідно зі статтею 19 Регламенту (ЄС) № 1094/2010. У такому випадку EIOPA може діяти відповідно до повноважень, наданих йому на підставі зазначеної статті.

Згідно зі статтею 21 Регламенту (ЄС) № 1094/2010, EIOPA може брати участь у виїзних перевірках, якщо їх спільно проводять два або більше наглядових органів.

1. Держави-члени повинні вимагати від страхових і перестрахових компаній-учасниць, страхових холдингових компаній і фінансових холдингових компаній змішаного типу щорічно публічно розкривати звіт про платоспроможність і фінансовий стан на рівні групи. Статті 51, 53, 54 і 55 застосовуються mutatis mutandis.

2. Страхова або перестрахова компанія-учасниця, страхова холдингова компанія або фінансова холдингова компанія змішаного типу може, за згодою органу нагляду за групою, надавати єдиний звіт про свою платоспроможність і фінансовий стан, який повинен містити:

(a) інформацію на рівні групи, яка підлягає розкриттю згідно з параграфом 1;

(b) інформацію щодо будь-якої з дочірніх компаній у складі групи, яка повинна забезпечувати можливість індивідуальної ідентифікації та повинна бути оприлюднена згідно зі статтями 51, 53, 54 і 55.

Перш ніж надати згоду згідно з першим підпараграфом, орган нагляду за групою повинен провести консультації із членами колегії органів нагляду та належним чином врахувати їхні думки або зауваження.

3. Якщо звіт, зазначений у параграфі 2, не містить інформацію, надання якої наглядовий орган, що надав авторизацію дочірній компанії у складі групи, вимагає від порівнянних компаній, і якщо відсутність такої інформації має істотне значення, відповідний наглядовий орган повинен мати повноваження вимагати від відповідної дочірньої компанії розкриття необхідної додаткової інформації.

4. Комісія ухвалює делеговані акти згідно зі статтею 301a для подальшого визначення інформації, яка підлягає розкриттю, і кінцевих строків щорічного розкриття інформації в рамках єдиного звіту про платоспроможність і фінансовий стан згідно з параграфом 2 та звіту про платоспроможність і фінансовий стан на рівні групи згідно з параграфом 1.

5. З метою забезпечення однакових умов застосування положень про звіт про платоспроможність і фінансовий стан групи EIOPA розробляє проекти імплементаційних технічних стандартів стосовно процедур, шаблонів і засобів розкриття єдиного та групового звіту про платоспроможність і фінансовий стан, як встановлено в цій статті.

EIOPA повинен надати Комісії такі проекти імплементаційних технічних стандартів до 30 червня 2015 року.

Комісії надано повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі, згідно зі статтею 15 Регламенту (ЄС) № 1094/2010.

Держави-члени повинні вимагати від страхових і перестрахових компаній, страхових холдингових компаній і фінансових холдингових компаній змішаного типу щорічно публічно розкривати на рівні групи інформацію про правову форму, структуру управління та організаційну структуру, включно з описом всіх дочірніх компаній, істотних пов’язаних компаній та істотних філій, що належать до групи.

Держави-члени повинні вимагати, щоб усі особи, які фактично керують діяльністю страхової холдингової компанії або фінансової холдингової компанії змішаного типу, були професійно придатними та добросовісними для виконання їхніх обов’язків.

Стаття 42 застосовується mutatis mutandis.

1. Якщо страхові або перестрахові компанії у складі групи не відповідають вимогам, передбаченим у статтях 218-246, якщо вимоги дотримані, але платоспроможність усе одно може бути під загрозою або якщо внутрішньогрупові операції чи концентрація ризику загрожує фінансовому стану страхових або перестрахових компаній, зазначені нижче органи повинні якнайшвидше ухвалити заходи, необхідні для усунення такої ситуації:

(a) орган нагляду за групою - стосовно страхових холдингових компаній і фінансових холдингових компаній змішаного типу;

(b) наглядові органи - стосовно страхових і перестрахових компаній.

Якщо у випадку, зазначеному в пункті (a) першого підпараграфа, орган нагляду за групою не є одним із наглядових органів держави-члена, у якій розташований головний офіс страхової холдингової компанії або фінансової холдингової компанії змішаного типу, орган нагляду за групою повинен повідомити таким наглядовим органам свої висновки, щоб дати їм змогу вжити необхідних заходів.

Якщо у випадку, зазначеному в пункті (b) першого підпараграфа, орган нагляду за групою не є одним із наглядових органів держави-члена, у якій розташований головний офіс страхової або перестрахової компанії, орган нагляду за групою повинен повідомити таким наглядовим органам свої висновки, щоб дати їм змогу вжити необхідних заходів.

Без обмеження параграфа 2, держави-члени повинні визначити заходи, які можуть бути вжиті їхніми наглядовими органами стосовно страхових холдингових компаній і фінансових холдингових компаній змішаного типу.

Відповідні наглядові органи, у тому числі орган нагляду за групою, повинні, у відповідних випадках, координувати їхні заходи.

2. Без обмеження положень їхнього кримінального права, держави-члени повинні застосовувати санкції або ухвалювати заходи стосовно страхових холдингових компаній і фінансових холдингових компаній змішаного типу, які порушують закони, підзаконні нормативно правові акти або адміністративні положення, введені в дію з метою транспозиції цього розділу, або стосовно особи, яка фактично керує дільністю таких компаній. Наглядові органи повинні тісно співпрацювати, щоб забезпечити дієвість таких санкцій або заходів, особливо у випадках, коли центральна адміністрація або головний осідок страхової холдингової компанії чи фінансової холдингової компанії змішаного типу не розташовані в тій самій державі-члені, що й її головний офіс.

3. Комісія може ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 301a для координації заходів забезпечення виконання, зазначених у параграфах 1 і 2 цієї статті.

1. EIOPA повинен щорічно звітувати перед Європейським Парламентом згідно зі статтею 50 Регламенту (ЄС) № 1094/2010.

2. EIOPA повинен, між іншим, звітувати про всі релевантні та суттєві результати діяльності з нагляду та співпраці між органами нагляду згідно з розділом III, зокрема про:

(a) процес призначення органу нагляду за групою, кількість органів нагляду за групою та їх географічний розподіл;

(b) роботу колегії органів нагляду, зокрема про залучення та обов’язки наглядових органів, якщо вони не є органом нагляду за групою.

3. EIOPA може, для цілей параграфа 1 цієї статті, також звітувати про основні висновки, зроблені на основі результатів перевірок, зазначених у статті 248(6), у відповідних випадках.

1. У випадку, зазначеному у статті 213(2)(c), відповідні наглядові органи повинні перевірити, чи страхові та перестрахові компанії, головний офіс материнської компанії яких розташований поза межами Союзу, підпадають під нагляд з боку наглядового органу третьої країни, який є еквівалентним нагляду, передбаченому в цьому розділі щодо нагляду на рівні групи страхових і перестрахових компаній, зазначених у статті 213(2)(a) і (b).

Якщо не був ухвалений делегований акт відповідно до параграфа 2, 3 або 5 цієї статті, таку перевірку проводить наглядовий орган, який був би органом нагляду за групою, якби застосовувалися критерії, визначені у статті 247(2) (далі - орган, що виконує обов’язки органу нагляду за групою), за запитом материнської компанії або будь-якої зі страхових і перестрахових компаній, авторизованих у Союзі, чи з власної ініціативи. EIOPA повинен допомагати органу, що виконує обов’язки органу нагляду за групою згідно зі статтею 33(2) Регламенту (ЄС) № 1094/2010.

У зв’язку з цим орган, що виконує обов’язки органу нагляду за групою, за підтримки EIOPA, повинен провести консультації з іншими відповідними наглядовими органами, перш ніж ухвалити рішення про еквівалентність. Таке рішення ухвалюють на основі критеріїв, ухвалених згідно з параграфом 2. Орган, що виконує обов’язки органу нагляду за групою, не повинен ухвалювати будь-яке рішення стосовно третьої країни, яке суперечить будь-якому рішенню, ухваленому стосовно такої країни раніше, крім випадків, коли необхідно врахувати значні зміни режиму нагляду, встановленого у розділі I, і режиму нагляду у третій країні.

Якщо наглядові органи не погоджуються з рішенням, ухваленим згідно з третім підпараграфом, вони можуть передати це питання на розгляд EIOPA і звернутися до нього за допомогою відповідно до статті 19 Регламенту (ЄС) № 1094/2010 упродовж трьох місяців з моменту повідомлення рішення органом, що виконує обов’язки органу нагляду за групою. У такому випадку EIOPA може діяти відповідно до повноважень, наданих йому на підставі зазначеної статті.

2. Комісія може ухвалити делеговані акти згідно зі статтею 301a, у яких вказуються критерії оцінювання еквівалентності пруденційного режиму третьої країни в контексті нагляду за групами режиму, встановленому у цьому розділі.

3. Якщо критерії, ухвалені згідно з параграфом 2 цієї статті, були виконані третьою країною, Комісія може, згідно зі статтею 301a, а також з допомогою EIOPA згідно зі статтею 33(2) Регламенту (ЄС) № 1094/2010, ухвалити делеговані акти, які визначають, що пруденційний режим такої третьої країни еквівалентний режиму, встановленому в цьому розділі.

Такий делегований акт підлягає регулярному перегляду з метою врахування будь-яких змін пруденційного режиму в контексті нагляду за групами, встановленого в цьому розділі, і пруденційного режиму у третій країні в контексті нагляду за групами, які можуть вплинути на рішення про еквівалентність.

EIOPA повинен опублікувати та оновлювати на своєму вебсайті перелік усіх третіх країн, зазначених у першому підпараграфі.

4. За відсутності делегованого акта, ухваленого Комісією згідно з параграфом 3 або 5 цієї статті, застосовується стаття 262.

5. Як відступ від параграфа 3 і навіть якщо критерії, ухвалені згідно з параграфом 2, не були виконані, Комісія може на обмежений період, згідно зі статтею 301a, а також з допомогою EIOPA згідно зі статтею 33(2) Регламенту (ЄС) № 1094/2010, ухвалити делеговані акти, які визначають, що пруденційний режим третьої країни, який застосовується до компаній, головний офіс материнської компанії яких станом на 01 січня 2014 року був розташований у Союзі, тимчасово еквівалентний режиму, встановленому в розділі I, якщо відповідна третя країна відповідає принаймні таким критеріям:

(a) вона зобов’язалася перед Союзом встановити та застосовувати пруденційний режим, який може бути оцінений як еквівалентний згідно з параграфом 3, до завершення такого обмеженого періоду, а також брати участь у процесі оцінювання еквівалентності;

(b) вона ухвалила робочу програму для виконання зобов’язання, зазначеного в пункті (a);

(c) вона виділила достатні ресурси для виконання зобов’язання, зазначеного в пункті (a);

(d) вона має пруденційний режим на основі ризиків та встановлює кількісні та якісні вимоги до платоспроможності та вимоги щодо звітування для цілей нагляду та прозорості, а також щодо нагляду за групами;

(e) вона уклала письмові домовленості щодо співпраці та обміну конфіденційною наглядовою інформацією з EIOPA та наглядовими органами, як означено у статті 13(10);

(f) вона має незалежну систему нагляду;

(g) вона встановила обов’язки щодо збереження професійної таємниці для всіх осіб, які діють від імені її наглядових органів, зокрема щодо обміну інформацією з EIOPA та наглядовими органами, як означено у статті 13(10).

Будь-які делеговані акти про тимчасову еквівалентність повинні враховувати звіти Комісії згідно зі статтею 177(2). Такі делеговані акти підлягають регулярному перегляду на основі звітів відповідної третьої країни про прогрес, які щорічно подаються до Комісії та оцінюються нею. EIOPA повинен допомагати Комісії в оцінюванні таких звітів про прогрес.

EIOPA повинен опублікувати та оновлювати на своєму вебсайті перелік усіх третіх країн, зазначених у першому підпараграфі.

Комісія може ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 301a, які уточнюють умови, встановлені в першому підпараграфі. Делеговані акти також можуть охоплювати повноваження наглядових органів стосовно встановлення додаткових вимог щодо звітування для цілей нагляду протягом періоду тимчасової еквівалентності.

6. Обмежений період, зазначений у першому підпараграфі параграфа 5, завершується 31 грудня 2020 року або в дату, у яку, згідно з параграфом 3, пруденційний режим такої третьої країни буде визнаний еквівалентним режиму, встановленому в цьому розділі, залежно від того, яка із цих дат настане раніше.

Такий період може бути продовжений не більше ніж іще на один рік, якщо це необхідно EIOPA та Комісії для проведення оцінювання еквівалентності для цілей параграфа 3.

7. Якщо делегований акт, який визначає, що пруденційний режим третьої країни є тимчасово еквівалентним, ухвалений згідно з параграфом 5, держави-члени повинні застосовувати статтю 261, крім випадків існування страхової або перестрахової компанії, розташованої в державі-члені, загальна сума балансу якої перевищує загальну суму балансу материнської компанії, розташованої за межами Союзу. У такому разі завдання органу нагляду за групою повинен виконувати орган, що виконує обов’язки органу нагляду за групою.

1. У випадку еквівалентного нагляду, зазначеного у статті 260, держави-члени повинні покладатися на еквівалентний нагляд за групою, який здійснюють наглядові органи третьої країни, згідно з параграфом 2.

2. Статті 247-258 застосовуються mutatis mutandis до співпраці з наглядовими органами третьої країни.

1. За відсутності еквівалентного нагляду, зазначеного у статті 260, або якщо держава-член не застосовує статтю 261 у випадку тимчасової еквівалентності згідно зі статтею 260(7), така держава-член повинна застосовувати до страхових і перестрахових компаній будь-що з указаного нижче:

(a) статті 218-235, а також статті 244-258, mutatis mutandis;

(b) один із методів, визначених у параграфі 2.

Загальні принципи та методи, визначені у статтях 218-258, повинні застосовуватися на рівні страхової холдингової компанії, фінансової холдингової компанії змішаного типу, страхової компанії третьої країни або перестрахової компанії третьої країни.

З виключною метою розрахування групової платоспроможності материнська компанія повинна вважатися страховою або перестраховою компанією, яка підпадає під дію тих самих умов, встановлених у підсекціях 1, 2 і 3 секції 3 глави VI розділу I стосовно власних коштів, прийнятних для покриття вимоги до капіталу платоспроможності, а також під дію будь-якої з указаних нижче вимог:

(a) вимоги до капіталу платоспроможності, визначеної згідно з принципами у статті 226, якщо це страхова холдингова компанія або фінансова холдингова компанія змішаного типу;

(b) вимоги до капіталу платоспроможності, визначеної згідно з принципами у статті 227, якщо це страхова компанія третьої країни або перестрахова компанія третьої країни.

2. Держави-члени повинні дозволяти їхнім наглядовим органам застосовувати інші методи, які забезпечують належний нагляд за страховими та перестраховими компаніями у складі групи. Такі методи повинні бути погоджені органом нагляду за групою після консультацій з іншими відповідними наглядовими органами.

Наглядові органи можуть, зокрема, вимагати створення страхової холдингової компанії з головним офісом у Союзі або фінансової холдингової компанії змішаного типу з головним офісом у Союзі та застосовувати цей розділ до страхових і перестрахових компаній у складі групи, яку очолює така страхова холдингова компанія або фінансова холдингова компанія змішаного типу.

Вибрані методи повинні давати змогу досягти цілей нагляду за групою, як означено в цьому розділі, і підлягають повідомленню іншим відповідним наглядовим органам та Комісії.

Якщо материнська компанія, зазначена у статті 260, сама є дочірньою компанією страхової холдингової компанії або фінансової холдингової компанії змішаного типу, головний офіс якої розташований у третій країні, або страхових або перестрахових компаній третіх країн, держави-члени повинні застосовувати перевірку, передбачену у статті 260, тільки на рівні кінцевої материнської компанії, яка є страховою холдинговою компанією третьої країни, фінансовою холдинговою компанією змішаного типу третьої країни, страховою компанією третьої країни або перестраховою компанією третьої країни.

Однак наглядові органи можуть, за відсутності еквівалентного нагляду, зазначеного у статті 260, провести нову перевірку на нижчому рівні, на якому існує материнська компанія страхових або перестрахових компаній, у тому числі на рівні страхової холдингової компанії третьої країни, фінансової холдингової компанії змішаного типу третьої країни, страхової компанії третьої країни або перестрахової компанії третьої країни.

У такому випадку наглядовий орган, зазначений у другому підпараграфі статті 260(1), повинен пояснити своє рішення групі.

Стаття 262 застосовується mutatis mutandis.

1. Комісія може подавати до Ради пропозиції щодо укладення угод з однією або більше третіх країн щодо методів здійснення нагляду за групою стосовно:

(a) страхових або перестрахових компаній, де у якості компаній-учасниць виступають компанії у розумінні статті 213, головний офіс яких розташований у третій країні; та

(b) страхових компаній третьої країни або перестрахових компаній третьої країни, у яких у якості компаній-учасниць виступають компанії у розумінні статті 213, головний офіс яких розташований у Співтоваристві.

2. Угоди, зазначені в параграфі 1, повинні, зокрема, бути спрямовані на забезпечення:

(a) здатності наглядових органів держав-членів отримувати інформацію, необхідну для здійснення нагляду на рівні групи страхових і перестрахових компаній, головні офіси яких розташовані у Співтоваристві і які мають дочірні компанії або частки участі в компаніях за межами Співтовариства; або

(b) здатності наглядових органів третіх країн отримувати інформацію, необхідну для здійснення нагляду на рівні групи страхових або перестрахових компаній третіх країн, головні офіси яких розташовані на їхній території і які мають дочірні компанії або частки участі в компаніях в одній або більше держав-членів.

3. Без обмеження статті 300(1) і (2) Договору, Комісія повинна, за підтримки Європейського комітету зі страхування та професійних пенсій, вивчити результати укладення угод, зазначеного в параграфі 1.

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб у випадках, коли материнська компанія однієї або більше страхових або перестрахових компаній є страховою холдинговою компанією зі змішаною діяльністю, наглядові органи, відповідальні за нагляд за такими страховими або перестраховими компаніями, здійснювали загальний нагляд за операціями між такими страховими та перестраховими компаніями і страховою холдинговою компанією зі змішаною діяльністю та її пов’язаними компаніями.

2. Статті 245, 249-255 і 258 застосовуються mutatis mutandis.

У контексті співпраці з третіми країнами стаття 264 застосовується mutatis mutandis.

Цей розділ застосовується до заходів з реструктуризації та ліквідаційної процедури, що стосуються:

(a) страхових компаній;

(b) розташованих на території Співтовариства філій страхових компаній третіх країн.

1. Для цілей цього розділу застосовують такі терміни та означення:

(a) "компетентні органи" означає адміністративні або судові органи держав-членів, які є компетентними для цілей заходів з реструктуризації або ліквідаційної процедури;

(b) "філія" означає постійне представництво страхової компанії на території держави-члена, іншої ніж держава-член розташування головного офісу, яке здійснює страхову діяльність;

(c) "заходи з реструктуризації" означає заходи, які передбачають будь-яке втручання з боку компетентних органів, яке спрямоване на збереження або відновлення фінансового стану страхової компанії і яке впливає на вже наявні права сторін, інших ніж відповідна страхова компанія, у тому числі, між іншим, заходи, що передбачають можливість тимчасового зупинення платежів, тимчасового зупинення заходів забезпечення виконання або зниження суми вимог;

(d) "ліквідаційна процедура" означає колективну процедуру, що передбачає реалізацію активів страхової компанії та розподіл надходжень між кредиторами, акціонерами або учасниками, залежно від випадку, що обов’язково включає будь-яке втручання з боку компетентних органів, у тому числі коли колективна процедура завершується укладенням компромісної угоди або іншими аналогічними заходами, незалежно від того, чи вони зумовлені неплатоспроможністю або є добровільними чи обов’язковими;

(e) "адміністратор" означає особу або орган, які призначені компетентними органами з метою адміністрування заходів з реструктуризації;

(f) "ліквідатор" означає особу або орган, які призначені компетентними органами або органами управління страхової компанії з метою адміністрування ліквідаційної процедури;

(g) "страхова вимога" означає суму, яку страхова компанія зобов’язана сплатити застрахованим особам, володільцям страхових полісів, вигодонабувачам або будь-якій постраждалій особі, що має пряме право на пред’явлення позову до страхової компанії, і яка виникає з договору страхування або з будь-якої операції, передбаченої у статті 2(3)(b) і (c) у рамках прямого страхування, у тому числі сума, зарезервована для таких осіб, коли окремі складові заборгованості ще не відомі.

Премія, яку зобов’язана сплатити страхова компанія у зв’язку з неукладенням або скасуванням договору страхування або операції, зазначеної в пункті (g) першого підпараграфа, згідно з правом, застосовним до такого договору або операції до відкриття ліквідаційної процедури, також вважається страховою вимогою.

2. Для цілей застосування цього розділу до заходів з реструктуризації та ліквідаційної процедури, які стосуються розташованої в державі-члені філії страхової компанії третьої країни, застосовують такі терміни та означення:

(a) "держава-член розташування головного офісу" означає державу-член, у якій філії була надана авторизація згідно зі статтями 145-149;

(b) "наглядові органи" означає наглядові органи держави-члена розташування головного офісу;

(c) "компетентні органи" означає компетентні органи держави-члена розташування головного офісу;

1. Тільки компетентні органи держави-члена розташування головного офісу мають право ухвалювати рішення щодо заходів з реструктуризації для страхової компанії, у тому числі для її філій.

2. Заходи з реструктуризації не повинні перешкоджати відкриттю ліквідаційної процедури державою-членом розташування головного офісу.

3. Заходи з реструктуризації регулюються законами, підзаконними нормативно-правовими актами і процедурами, застосовними в державі-члені розташування головного офісу, якщо тільки у статтях 285-292 не передбачено інше.

4. Заходи з реструктуризації, вжиті відповідно до законодавства держави-члена розташування головного офісу, є чинними в повному обсязі на всій території Співтовариства без будь-яких додаткових формальностей, у тому числі для третіх осіб в інших державах-членах, навіть якщо законодавством таких інших держав-членів не передбачені такі заходи з реструктуризації або, у якості альтернативи, передбачено, що їх реалізація підпадає під дію умов, які не виконані.

5. Заходи з реструктуризації є чинними на всій території Співтовариства з моменту введення в дію в державі-члені розташування головного офісу.

Компетентні органи держави-члена розташування головного офісу повинні терміново повідомити наглядовим органам такої держави-члена їхнє рішення щодо будь-яких заходів з реструктуризації, якщо це можливо, до ухвалення відповідного заходу, а якщо ні, то відразу після його ухвалення.

Наглядові органи держави-члена розташування головного офісу повинні терміново повідомити наглядові органи всіх інших держав-членів про рішення ухвалити заходи з реструктуризації, у тому числі про можливі практичні наслідки таких заходів.

1. Якщо в державі-члені розташування головного офісу можна оскаржити захід з реструктуризації, компетентні органи держави-члена розташування головного офісу, адміністратор або будь-яка особа, наділена відповідними правами в державі-члені розташування головного офісу, повинна оприлюднити рішення про захід з реструктуризації згідно з процедурами публікації, передбаченими в державі-члені розташування головного офісу, а також за першої можливості опублікувати в Офіційному віснику Європейського Союзу витяг з документа, яким встановлено захід з реструктуризації.

Наглядові органи інших держав-членів, яким повідомили рішення про захід з реструктуризації згідно зі статтею 270, можуть забезпечити публікацію такого рішення на їхній території у спосіб, який, на їхню думку, є доцільним.

2. У публікаціях, передбачених у параграфі 1, повинні бути вказані компетентний орган держави-члена розташування головного офісу, застосовне право, як передбачено у статті 269(3), і призначений адміністратор, за наявності. Вони повинні бути зроблені офіційною мовою або однією з офіційних мов держави-члена, у якій публікують відповідну інформацію.

3. Заходи з реструктуризації застосовуються, незважаючи на положення щодо публікації, визначені в параграфах 1 і 2, і є чинними в повному обсязі для кредиторів, якщо тільки компетентними органами держави-члена розташування головного офісу або правом такої держави-члена не передбачено інше.

4. У випадках, коли заходи з реструктуризації впливають виключно на права акціонерів, учасників або працівників страхової компанії в обсязі, що обмежується їхнім статусом, застосовуються параграфи 1, 2 і 3, якщо тільки правом, застосовним до заходів з реструктуризації, не передбачено інше.

Компетентні органи повинні визначити спосіб, у який сторін, зазначених у першому підпараграфі, інформують згідно із застосовним правом.

1. Якщо правом держави-члена розташування головного офісу вимагається пред’явлення вимоги для цілей її визнання або передбачене обов’язкове повідомлення про захід з реструктуризації кредиторам, постійне місце проживання, місцезнаходження або головний офіс яких розташовані в такій державі-члені, компетентні органи держави-члена розташування головного офісу або адміністратор також повинні повідомити про це відомих кредиторів, постійне місце проживання, місцезнаходження або головний офіс яких розташовані в іншій державі-члені, згідно зі статтею 281 і статтею 283(1).

2. Якщо правом держави-члена розташування головного офісу передбачене право кредиторів, постійне місце проживання, місцезнаходження або головний офіс яких розташовані в такій державі-члені, на пред’явлення вимог або подання зауважень щодо їхніх вимог, кредитори, постійне місце проживання, місцезнаходження або головний офіс яких розташовані в іншій державі-члені, також повинні мати таке саме право згідно зі статтею 282 та статтею 283(2).

1. Тільки компетентні органи держави-члена розташування головного офісу мають право ухвалювати рішення про відкриття ліквідаційної процедури стосовно страхової компанії, у тому числі стосовно її філій в інших державах-членах. Таке рішення може бути ухвалене за відсутності заходів з реструктуризації або після їх ухвалення.

2. Рішення про відкриття ліквідаційної процедури стосовно страхової компанії, у тому числі стосовно її філій в інших державах-членах, ухвалене згідно із законодавством держави-члена розташування головного офісу, визнається без додаткових формальностей і є чинним на всій території Співтовариства з моменту набуття чинності у державі-члені, у якій відкривають ліквідаційну процедуру.

3. Компетентні органи держави-члена розташування головного офісу повинні терміново повідомити наглядовим органам такої держави-члена їхнє рішення про відкриття ліквідаційної процедури, якщо це можливо, до відкриття такої процедури, а якщо ні, то відразу після її відкриття.