Директива Європейського Парламенту і Ради 2009/138/ЄС від 25 листопада 2009 року про започаткування та ведення діяльності у сфері страхування та перестрахування (Платоспроможність II) (нова редакція)

Наглядові органи держави-члена розташування головного офісу повинні терміново повідомити наглядові органи всіх інших держав-членів про рішення щодо відкриття ліквідаційної процедури, у тому числі про можливі практичні наслідки такої процедури.

1. Рішення про відкриття ліквідаційної процедури стосовно страхової компанії, ліквідаційна процедура та її наслідки регулюються правом, застосовним у державі-члені розташування головного офісу, якщо тільки у статтях 285-292 не передбачено інше.

2. У праві держави-члена розташування головного офісу повинні бути визначені принаймні:

(a) активи, які є частиною майнової маси та режим активів, які придбані страховою компанією або переходять до неї після відкриття ліквідаційної процедури;

(b) відповідні повноваження страхової компанії та ліквідатора;

(c) умови, за яких може бути застосований взаємозалік;

(d) наслідки ліквідаційної процедури для чинних договорів, стороною яких є страхова компанія;

(e) наслідки ліквідаційної процедури для проваджень, ініційованих окремими кредиторами, за винятком незавершених судових проваджень, зазначених у статті 292;

(f) вимоги, які повинні бути пред’явлені стосовно майнової маси страхової компанії, і режим розгляду вимог, що виникають після відкриття ліквідаційної процедури;

(g) правила, які регулюють пред’явлення, перевірку та визнання вимог;

(h) правила, які регулюють розподіл надходжень від реалізації активів, черговість задоволення вимог і права кредиторів, які отримали часткове задоволення вимог після відкриття ліквідаційної процедури згідно з речовим правом або шляхом взаємозаліку;

(i) умови та наслідки закриття ліквідаційної процедури, зокрема шляхом укладення компромісної угоди;

(j) права кредиторів після закриття ліквідаційної процедури;

(k) сторона, на яку покладаються витрати, що виникають у зв’язку з ліквідаційною процедурою; та

(l) правила щодо недійсності, оскаржуваності або неможливості забезпечення виконання правових актів, які мають негативний вплив на всіх кредиторів.

1. Держави-члени повинні забезпечити пріоритет страхових вимог над іншими вимогами до страхової компанії за допомогою одного або обох зазначених нижче способів:

(a) стосовно активів, які покривають технічні резерви, страхові вимоги повинні мати абсолютний пріоритет над будь-якими іншими вимогами до страхової компанії; або

(b) стосовно всієї суми активів страхової компанії, страхові вимоги повинні мати пріоритет над будь-якими іншими вимогами до страхової компанії, з єдиним можливим виключенням:

(i) вимог працівників, які виникають із трудових договорів та трудових відносин;

(ii) вимог публічних органів з питань оподаткування;

(iii) вимог систем соціального забезпечення;

(iv) вимог стосовно активів, які підпадають під дію речового права.

2. Без обмеження параграфа 1, держави-члени можуть передбачити, що всі або частина витрат, які виникають у зв’язку з ліквідаційною процедурою, як визначено їхнім національним правом, мають пріоритет над страховими вимогами.

3. Держави-члени, які вибрали варіант, передбачений у параграфі 1(a), повинні вимагати від страхових компаній створення та ведення спеціального реєстру згідно зі статтею 276.

1. Кожна страхова компанія повинна вести в головному офісі спеціальний реєстр активів, які використовуються для покриття технічних резервів і які розраховані та інвестовані згідно з правом держави-члена розташування головного офісу.

2. Якщо страхова компанія здійснює страхування життя та види страхування, інші ніж страхування життя, вона повинна вести у своєму головному офісі окремі реєстри для кожного напряму діяльності.

Однак, якщо держава-член авторизує страхові компанії на страхування життя та покриття ризиків для життя та ризиків, які належать до класів 1 і 2 у частині A додатка I, вона може передбачити, що такі страхові компанії повинні вести єдиний реєстр для всієї їхньої діяльності.

3. Загальна вартість внесених до реєстру активів, оцінена згідно з правом, застосовним у державі-члені розташування головного офісу, у жодному випадку не повинна бути нижчою за вартість технічних резервів.

4. Якщо внесений до реєстру актив підпадає під дію речового права на користь кредитора або третьої особи, унаслідок чого частина вартості активу не доступна для цілей покриття зобов’язань, про це необхідно зазначити в реєстрі і недоступна сума не повинна враховуватися в загальній вартості, зазначеній у параграфі 3.

5. Режим активу у випадку ліквідації страхової компанії в контексті варіанта, передбаченого у статті 275(1)(a), визначається законодавством держава-член розташування головного офісу, окрім як у випадках, коли до такого активу застосовуються статті 286, 287 або 288, якщо:

(a) актив, який використовується для покриття технічних резервів, підпадає під дію речового права на користь кредитора або третьої особи, без виконання умов, визначених у параграфі 4;

(b) такий актив підпадає під дію застереження щодо збереження права власності на користь кредитора або третьої особи; або

(c) кредитор має право вимагати взаємозаліку його вимоги та вимоги страхової компанії.

6. Після відкриття ліквідаційної процедури склад активів, внесених до реєстру згідно з параграфами 1-5, не повинен змінюватися і до реєстрів не повинні вноситися жодні зміни, крім виправлення чисто друкарських помилок, окрім як з дозволу компетентного органу.

Однак ліквідатори повинні додати до таких активів дохід від них і вартість чистих премій, отриманих за відповідним класом страхування в період між відкриттям ліквідаційної процедури та здійсненням виплати за страховими вимогами або будь-якої передачі портфеля.

7. Якщо результат реалізації активів менший за їхню оціночну вартість у реєстрах, ліквідатори повинні обґрунтувати це наглядовим органам держав-членів розташування головного офісу.

Держава-член розташування головного офісу може передбачити, що у випадках передачі прав страхових кредиторів у порядку суброгації за схемою гарантування, створеною в такій державі-члені, вимоги за такою схемою не повинні користуватися перевагами, передбаченими у статті 275(1).

Держави-члени, які вибрали варіант, визначений у статті 275(1)(b), повинні вимагати, щоб кожна страхова компанія забезпечила, у будь-який момент і незалежно від можливої ліквідації, покриття активами вимог, які можуть мати пріоритет над страховими вимогами відповідно до статті 275(1)(b) і які зареєстровані в бухгалтерських книгах.

1. У випадку ухвалення рішення про відкриття ліквідаційної процедури стосовно страхової компанії авторизація такої компанії повинна бути відкликана згідно з процедурою, встановленою у статті 144, окрім як в обсязі, необхідному для цілей параграфа 2.

2. Відкликання авторизації відповідно до параграфа 1 не повинне перешкоджати ліквідатору або будь-якій іншій особі, призначеній компетентними органами, здійснювати окремі види діяльності страхової компанії в обсязі, у якому це необхідно або доцільно для цілей ліквідації.

Держава-член розташування головного офісу може передбачити, що такі види діяльності повинні здійснюватися за згодою та під наглядом наглядових органів такої держави-члена.

1. Компетентний орган, ліквідатор або будь-яка особа, призначена з відповідною метою компетентним органом, повинні опублікувати рішення про відкриття ліквідаційної процедури згідно з процедурами публікації, передбаченими у державі-члені розташування головного офісу, а також опублікувати витяг із рішення про ліквідацію в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Наглядові органи всіх інших держав-членів, яким повідомили рішення про відкриття ліквідаційної процедури згідно зі статтею 273(3), можуть забезпечити публікацію такого рішення на їхній території у спосіб, який, на їхню думку, є доцільним.

2. У публікації, передбаченій у параграфі 1, повинні бути вказані компетентний орган держави-члена розташування головного офісу, застосовне право і призначений ліквідатор. Вона повинна бути зроблена офіційною мовою або однією з офіційних мов держави-члена, у якій публікують відповідну інформацію.

1. У разі відкриття ліквідаційної процедури компетентні органи держави-члена розташування головного офісу, ліквідатор або будь-яка особа, призначена з відповідною метою компетентними органами, повинні невідкладно повідомити, в індивідуальному порядку шляхом направлення письмового повідомлення, кожного відомого кредитора, постійне місце проживання, місцезнаходження або головний офіс якого розташовані в іншій державі-члені.

2. У повідомленні, зазначеному в параграфі 1, повинні бути вказані строки, санкції, встановлені у зв’язку з такими строками, організація або орган, уповноважені приймати пред’явлені вимоги або зауваження стосовно вимог і будь-які інші заходи.

У такому повідомленні також має бути вказано, чи потрібно пред’являти вимоги кредиторам, вимоги яких є першочерговими або забезпечені речовим правом.

У випадку страхових вимог у повідомленні повинні бути додатково вказані загальні наслідки ліквідаційної процедури для договорів страхування, зокрема дата, з якої договори страхування або операції більше не створюватимуть наслідки, а також права і обов’язки застрахованих осіб стосовно такого договору або операції.

1. Будь-який кредитор, у тому числі органи публічної влади держав-членів, постійне місце проживання, місцезнаходження або головний офіс яких розташовані в державі-члені, іншій ніж держава-член розташування головного офісу, має право пред’являти вимоги або подавати письмові зауваження щодо вимог.

2. Вимоги всіх кредиторів, зазначених у параграфі 1, розглядаються в такому самому порядку та мають такий самий пріоритет, що й вимоги еквівалентного характеру, які можуть бути пред’явлені кредиторами, постійне місце проживання, місцезнаходження або головний офіс яких розташовані в державі-члені розташування головного офісу. У зв’язку з цим компетентні органи повинні діяти в недискримінаційний спосіб на рівні Співтовариства.

3. Окрім як у випадках, коли правом держави-члена розташування головного офісу дозволено інше, кредитор повинен надіслати компетентному органу копії будь-яких підтвердних документів і повинен вказати такі дані:

(a) характер і суму вимоги;

(b) дату виникнення вимоги;

(c) чи кредитор вимагає права на першочергове задоволення, забезпечення за речовим правом або збереження права власності стосовно вимоги;

(d) у відповідних випадках, які активи покриває забезпечення кредитора.

Пріоритет, наданий страховим вимогам відповідно до статті 275, не вказується.

1. Інформація в повідомленні, зазначеному у статті 281(1), повинна бути надана офіційною мовою або однією з офіційних мов держави-члена розташування головного офісу.

З цією метою необхідно використовувати форму, яка містить будь-який із зазначених нижче заголовків, написаних усіма офіційними мовами Європейського Союзу:

(a) "Оголошення щодо пред’явлення вимог; строки, які підлягають дотриманню"; або

(b) якщо правом держави-члена розташування головного офісу передбачене подання зауважень щодо вимог - "Оголошення щодо подання зауважень стосовно вимог; строки, які підлягають дотриманню".

Однак, якщо відомий кредитор є власником страхової вимоги, інформація в повідомленні, зазначеному у статті 281(1), повинна бути надана офіційною мовою або однією з офіційних мов держави-члена, у якій розташовані постійне місце проживання, місцезнаходження або головний офіс кредитора.

2. Будь-який кредитор, постійне місце проживання, місцезнаходження або головний офіс якого розташовані в державі-члені, іншій ніж держава-член розташування головного офісу, може пред’явити свої вимоги або подати зауваження щодо вимог офіційною мовою або однією з офіційних мов такої іншої держави-члена.

Однак у такому випадку їхні вимоги пред’являються або зауваження стосовно їхніх вимог подаються, у відповідних випадках, під заголовком "Заява про пред’явлення вимоги" або "Заява про подання зауважень щодо вимог", залежно від випадку, офіційною мовою або однією з офіційних мов держави-члена розташування головного офісу.

1. Ліквідатори повинні у належний спосіб регулярно інформувати кредиторів про хід ліквідації.

2. Наглядові органи держав-членів можуть вимагати надання інформації про хід реалізації ліквідаційної процедури від наглядових органів держави-члена розташування головного офісу.

Як відступ від статей 269 і 274, наслідки ухвалення заходів з реструктуризації або відкриття ліквідаційної процедури регулюються таким чином:

(a) для трудових договорів і трудових відносин - виключно правом держави-члена, застосовним до відповідних трудових договорів або трудових відносин;

(b) для договорів, які надають право на користування або придбання нерухомого майна - виключно правом держави-члена, у якій розташоване таке нерухоме майно; та

(c) для прав страхової компанії на нерухоме майно, судно або повітряне судно, що підлягає реєстрації в публічному реєстрі, - виключно правом держави-члена, під керівництвом якої здійснюється ведення реєстру.

1. Ухвалення заходів з реструктуризації або відкриття ліквідаційної процедури не повинне впливати на речові права кредиторів або третіх осіб стосовно матеріальних або нематеріальних активів, рухомих або нерухомих активів - як визначених активів, так і сукупності невизначених активів у цілому, що змінюються із часом - які належать страховій компанії та розташовані на території іншої держави-члена на момент ухвалення таких заходів або відкриття такої процедури.

2. Механізми, зазначені у параграфі 1, повинні принаймні включати:

(a) право розпоряджатися активами або надавати їх у розпорядження та отримувати задоволення з надходжень або дохід від таких активів, зокрема, на основі застави або іпотеки;

(b) виключне право на задоволення вимоги, зокрема право, гарантоване заставою щодо вимоги або відступленням вимоги шляхом надання гарантії;

(c) право вимагати активи або вимагати реституції від будь-якої особи, яка володіє або користується ними проти волі сторони, яка має відповідне право;

(d) право на вигідне використання активів.

3. Право, яке внесене до публічного реєстру та передбачає забезпечення виконання стосовно третіх осіб, згідно з яким може бути отримане речове право у розумінні параграфа 1, вважається речовим правом.

4. Параграф 1 не перешкоджає поданню позовів щодо недійсності, оскаржуваності або неможливості забезпечення виконання, зазначених у статті 274(2)(l).

1. Ухвалення заходів з реструктуризації або відкриття ліквідаційної процедури стосовно страхової компанії, що здійснює купівлю активу, не повинне впливати на права продавця, засновані на збереженні права власності, якщо на момент ухвалення таких заходів або відкриття такої процедури актив був розташований на території держави-члена, іншої ніж держава-член, у якій були ухвалені зазначені заходи або відкрита зазначена процедура.

2. Ухвалення заходів з реструктуризації або відкриття ліквідаційної процедури стосовно страхової компанії, що здійснює продаж активу, після постачання активу не повинне бути підставою для анулювання або припинення продажу та не повинне перешкоджати покупцю отримати право власності, якщо на момент ухвалення таких заходів або відкриття такої процедури проданий актив був розташований на території держави-члена, іншої ніж держава-член, у якій були ухвалені зазначені заходи або відкрита зазначена процедура.

3. Параграфи 1 і 2 не перешкоджають поданню позовів щодо недійсності, оскаржуваності або неможливості забезпечення виконання, зазначених у статті 274(2)(l).

1. Ухвалення заходів з реструктуризації або відкриття ліквідаційної процедури не впливає на право кредиторів вимагати взаємозаліку їхніх вимог і вимог страхової компанії, якщо такий взаємозалік дозволений правом, застосовним до вимоги страхової компанії.

2. Параграф 1 не перешкоджає поданню позовів щодо недійсності, оскаржуваності або неможливості забезпечення виконання, зазначених у статті 274(2)(l).

1. Без обмеження статті 286, наслідки заходу з реструктуризації або відкриття ліквідаційної процедури для прав та обов’язків учасників регульованого ринку регулюються виключно правом, застосовним до такого ринку.

2. Параграф 1 не перешкоджає поданню позовів щодо недійсності, оскаржуваності або неможливості забезпечення виконання, зазначених у статті 274(2)(l), які можуть бути подані для відстрочення платежів або операцій згідно з правом, застосовним для такого ринку

Стаття 274(2)(l) не застосовується, якщо особа, яка отримала вигоду від правового акта, який є несприятливим для всіх кредиторів, надасть докази того, що такий акт відповідає праву держави-члена, іншої ніж держава-член розташування головного офісу, і докази того, що таким правом не дозволені будь-які способи оскарження такого акта у відповідному випадку.

Зазначене нижче право застосовується, якщо на підставі акта, укладеного після ухвалення заходу з реструктуризації або відкриття ліквідаційної процедури, страхова компанія відчужує за винагороду будь-що з указаного нижче:

(a) стосовно нерухомого майна - право держави-члена, у якій розташоване таке нерухоме майно;

(b) стосовно суден або повітряних суден, що підлягають реєстрації в публічному реєстрі - право держави-члена, під керівництвом якої здійснюється ведення реєстру.

(c) стосовно обігових або інших цінних паперів, існування або передача яких вимагає внесення запису в реєстр або на рахунок, встановлений правом, або які розміщують у центральній депозитарній системі, що регулюється правом держави-члена - право держави-члена, під керівництвом якої здійснюється ведення реєстру, рахунку або системи.

Наслідки заходів з реструктуризації або ліквідаційної процедури для незавершеного судового провадження, що стосується активу або права, якого страхова компанія була позбавлена, регулюються виключно правом держави-члена, у якій триває таке судове провадження.

1. Призначення адміністратора або ліквідатора підтверджується засвідченою копією оригіналу рішення про його призначення або будь-яким іншим свідоцтвом, виданим компетентними органами держави-члена розташування головного офісу.

Держава-член, у якій має намір здійснювати свою діяльність адміністратор або ліквідатор, може вимагати перекладу офіційною мовою або однією з офіційних мов такої держави-члена. Засвідчення автентичності такого перекладу або інші подібні формальності не вимагаються.

2. Адміністратори та ліквідатори мають право здійснювати на території всіх держав-членів всі повноваження, які вони мають право здійснювати на території держави-члена розташування головного офісу.

Згідно з правом держави-члена розташування головного офісу дозволяється призначати осіб для надання допомоги або представництва адміністраторів чи ліквідаторів у ході здійснення заходу з реструктуризації або ліквідаційної процедури, зокрема в державах-членах ведення діяльності, і особливо для надання допомоги в подоланні будь-яких труднощів, з якими зіткнулися кредитори в будь-якій державі-члені.

3. У ході здійснення своїх повноважень згідно з правом держави-члена розташування головного офісу адміністратор або ліквідатор повинен дотримуватись права держав-членів, на території яких він має намір здійснювати діяльність, зокрема, стосовно процедур реалізації активів та інформування працівників.

Такі повноваження не повинні включати використання сили або право на ухвалення рішень у судових провадженнях і спорах.

1. Адміністратор, ліквідатор або будь-який інший орган чи особа, належним чином уповноважена в державі-члені розташування головного офісу, може вимагати реєстрації заходу з реструктуризації або рішення про відкриття ліквідаційної процедури в будь-якому відповідному публічному реєстрі, який ведеться в інших державах-членах.

Однак, якщо держава-член передбачає обов’язкову реєстрацію, орган або особа, зазначені в першому підпараграфі, повинні вжити всіх заходів, необхідних для забезпечення такої реєстрації.

2. Витрати на реєстрацію вважаються витратами, понесеними в ході процедури.

Усі особи, які повинні отримувати або розголошувати інформацію у зв’язку з процедурами, встановленими у статтях 270, 273 і 296, підпадають під дію положень щодо збереження професійної таємниці, як встановлено у статтях 64-69 за винятком будь-яких судових органів, до яких застосовуються наявні національні положення.

Якщо страхова компанія третьої країни має філії, засновані в більш ніж одній державі-члені, кожна філія повинна розглядатися окремо в контексті застосування цього розділу.

Компетентні та наглядові органи таких держав-членів повинні докласти зусиль для координації їхніх дій.

Будь-які адміністратори або ліквідатори повинні також докласти зусиль для координації їхніх дій.

Держави-члени повинні забезпечити, щоб рішення, ухвалені стосовно страхової або перестрахової компанії згідно із законами, підзаконними нормативно-правовими актами та адміністративними положеннями, які імплементують цю Директиву, підпадали під дію права на звернення до суду.

1. Держави-члени повинні співпрацювати між собою з метою сприяння нагляду за страхуванням і перестрахуванням у Співтоваристві та застосуванню цієї Директиви.

2. Комісія та наглядові органи держав-членів повинні тісно співпрацювати між собою з метою сприяння нагляду за страхуванням і перестрахуванням у Співтоваристві та вивчення будь-яких труднощів, які можуть виникнути при застосуванні цієї Директиви.

3. Держави-члени повинні повідомляти Комісію про будь-які суттєві труднощі, що виникають при застосуванні цієї Директиви.

Комісія та наглядові органи відповідних держав-членів повинні якнайшвидше вивчити такі труднощі, щоб знайти відповідне рішення.

У випадках, коли ця Директива містить покликання на євро, у якості обмінного курсу національних валют, який повинен використовуватися з 31 грудня кожного року, повинен використовуватися курс, що застосовується в останній день жовтня того самого року, для якого обмінний курс євро доступний для всіх валют Співтовариства.

Суми в євро в цій Директиві підлягають перегляду кожні п’ять років шляхом збільшення базової суми в євро на виражену у відсотках зміну гармонізованих індексів споживчих цін в усіх державах-членах, опубліковану Комісією (Євростатом) починаючи з 31 грудня 2015 року до дати перегляду, і повинні бути округлені до значення, кратного 100000 євро.

Якщо виражена у відсотках зміна з моменту попереднього перегляду менша за 5%, суми не підлягають перегляду.

Комісія повинна опублікувати переглянуті суми в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Переглянуті суми повинні бути впроваджені державами-членами протягом 12 місяців з моменту публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу.

1. Комісії допомагає Європейський комітет зі страхування та професійних пенсій, створений на підставі Рішення Комісії 2004/9/ЄС (- 17). Такий комітет є комітетом у розумінні Регламенту (ЄС) № 182/2011.

2. У разі покликання на цей параграф застосовується стаття 4 Регламенту (ЄС) № 182/2011.

3. У разі покликання на цей параграф застосовується стаття 8 Регламенту (ЄС) № 182/2011 з урахуванням положень статті 4 зазначеного Регламенту.

1. Повноваження ухвалювати делеговані акти надано Комісії відповідно до умов, встановлених у цій статті.

2. Делеговані повноваження, зазначені у статтях 17, 31, 35, 37, 50, 56, 75, 86, 92, 97, 99, 109a, 111, 114, 127, 130, 135, 143, 172, 210, 211, 216, 217, 227, 234, 241, 244, 245, 247, 248, 256, 258, 260 і 308b, надаються Комісії на чотири роки починаючи з 23 травня 2014 року.

Комісія повинна підготувати звіт про делеговані повноваження не пізніше ніж за шість місяців до завершення такого чотирирічного строку. Строк дії делегованих повноважень автоматично продовжується на періоди такої самої тривалості, якщо Європейський Парламент або Рада не ухвалять рішення проти такого продовження не пізніше ніж за три місяці до завершення кожного такого періоду.

3. Делеговані повноваження, зазначені у статтях 17, 31, 35, 37, 50, 56, 75, 86, 92, 97, 99, 109a, 111, 114, 127, 130, 135, 143, 172, 210, 211, 216, 217, 227, 234, 241, 244, 245, 247, 248, 256, 258, 260 і 308b, можуть бути в будь-який час відкликані Європейським Парламентом або Радою.

Рішення про відкликання припиняє дію делегованих повноважень, визначених у такому рішенні. Таке рішення набуває чинності на наступний день після його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу або в пізнішу дату, вказану в ньому. Воно не впливає на чинність будь-яких делегованих актів, які вже набули чинності.

4. Щойно Комісія ухвалює делегований акт, вона надає його одночасно Європейському Парламенту і Раді.

5. Делегований акт, ухвалений відповідно до статей 17, 31, 35, 37, 50, 56, 75, 86, 92, 97, 99, 109a, 111, 114, 127, 130, 135, 143, 172, 210, 211, 216, 217, 227, 234, 241, 244, 245, 247, 248, 256, 258, 260 або 308b, набуває чинності, тільки якщо ані Європейський Парламент, ані Рада не висловили жодних заперечень протягом тримісячного періоду з моменту повідомлення про такий акт Європейському Парламенту і Раді або якщо до завершення такого періоду Європейський Парламент і Рада поінформували Комісію про те, що вони не матимуть заперечень. Такий строк продовжують іще на три місяці за ініціативою Європейського Парламенту або Ради.

1. До 24 травня 2016 року Комісія повинна, при першому ухваленні регуляторних технічних стандартів, передбачених у статтях 50, 58, 75, 86, 92, 97, 111, 135, 143, 244, 245, 248 і 249, дотримуватися процедури, встановленої у статті 301a. Будь-які зміни до таких делегованих актів або, після завершення перехідного періоду, будь-які нові регуляторні технічні стандарти повинні ухвалюватися відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1094/2010.

2. Делеговані повноваження, зазначені в параграфі 1, можуть бути в будь-який час відкликані Європейським Парламентом або Радою згідно зі статтею 12 Регламенту (ЄС) № 1094/2010.

3. До 24 травня 2016 року EIOPA може подавати проекти регуляторних технічних стандартів до Комісії з метою адаптації до технічних змін на фінансових ринках делегованих актів, передбачених у статтях 17, 31, 35, 37, 50, 56, 75, 86, 92, 97, 99, 109a, 111, 114, 127, 130, 135, 143, 172, 210, 211, 216, 217, 227, 234, 241, 244, 245, 247, 248, 256, 258, 260 та 308b.

Такі проекти регуляторних технічних стандартів повинні обмежуватися технічними аспектами делегованих актів, зазначених у першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1094/2010.

Комісії делеговано повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені в першому підпараграфі, згідно зі статтями 10-14 Регламенту (ЄС) № 1094/2010.

Процедура оцінювання, яка застосовується до запропонованого набуття, щодо якого компетентним органам були надані зазначені у статті 57 повідомлення до набуття чинності законів, підзаконних нормативно-правових актів та адміністративних положень, необхідних для дотримання статей 57-63, повинна проводитися згідно з положеннями національного права держав-членів, чинними на момент повідомлення.

1. Держави-члени можуть надати дозвіл страховим компаніям, що здійснюють страхування життя, які забезпечують:

(a) професійне пенсійне забезпечення згідно зі статтею 4 Директиви 2003/41/EC, або

(b) пенсійні виплати, які здійснюються на основі виходу або очікуваного виходу на пенсію, де премії, які сплачуються для отримання таких виплат, включають податкове вирахування, дозволене для володільців страхових полісів згідно з національним законодавством держави-члена, яка надала авторизацію відповідній компанії;

якщо:

(i) усі активи та зобов’язання, які стосуються такої діяльності, відокремлені, керовані та організовані окремо від інших видів діяльності страхових компаній, без будь-якої можливості їх передачі;

(ii) види діяльності компанії, зазначені в пунктах (a) і (b), до яких застосовується підхід, зазначений у цьому параграфі, здійснюються тільки в державі-члені, у якій була авторизована відповідна компанія; та

(iii) середній строк дії зобов’язань, які стосуються діяльності, що здійснює компанія, у середньому, перевищує 12 років;

застосовувати підмодуль ризику власного капіталу до вимоги до капіталу платоспроможності, який калібрується з використанням величини вартості під ризиком за період, що відповідає стандартному для відповідної компанії періоду володіння інвестиціями у власний капітал, з довірчим рівнем, що надає володільцям страхових полісів і вигодонабувачам рівень захисту, еквівалентний рівню, визначеному у статті 101, де підхід, передбачений у цій статті, використовується тільки до активів і зобов’язань, передбачених у пункті (i). При розрахуванні вимоги до капіталу платоспроможності такі активи та зобов’язання повинні повністю враховуватися з метою оцінювання диверсифікаційного ефекту, без обмеження необхідності захисту інтересів володільців страхових полісів і вигодонабувачів в інших державах-членах.

За умови затвердження наглядовими органами підхід, визначений у першому підпараграфі, використовується тільки якщо позиції платоспроможності та ліквідності, а також стратегії, процеси та процедури звітування відповідної компанії щодо управління активами та зобов’язаннями є такими, що на постійній основі забезпечують її здатність володіти інвестиціями в капітал протягом періоду, що відповідає стандартному для відповідної компанії періоду володіння інвестиціями в капітал. Компанія повинна бути здатна довести наглядовому органу, що така умова перевірена з довірчим рівнем, необхідним для забезпечення володільцям страхових полісів і вигодонабувачам рівня захисту, еквівалентного рівню, визначеному у статті 101.

Страхові та перестрахові компанії не повинні повертатися до застосування підходу, визначеного у статті 105, окрім як за належним чином обґрунтованих обставин і за умови затвердження наглядовими органами.

2. Комісія повинна, до 31 грудня 2020 року, подати Європейському Парламенту і Раді звіт про застосування підходу, визначеного в параграфі 1, і практики наглядових органів, ухвалені відповідно до параграфа 1, який, у відповідних випадках, супроводжується відповідними пропозиціями. У такому звіті, зокрема, повинен розглядатися транскордонний вплив використання такого підходу з метою запобігання регуляторному арбітражу з боку страхових і перестрахових компаній.

1. Держави-члени можуть звільнити страхові компанії, що здійснюють види страхування, інші ніж страхування життя, які станом на 31 січня 1975 року не відповідали вимогам статей 16 і 17 Директиви 73/239/ЄЕС і річний дохід від страхових премій або внесків яких станом на 31 липня 1978 року був меншим за суму, яка у шість разів більша за мінімальний гарантійний фонд, що вимагається згідно зі статтею 17(2) Директиви 73/239/ЄЕС, від вимоги щодо створення такого мінімального гарантійного фонду до кінця фінансового року, за який дохід від страхових премій або внесків у шість разів перевищує такий мінімальний гарантійний фонд. Після розгляду результатів вивчення, передбаченого у статті 298(2), Рада повинна ухвалити одноголосне рішення щодо пропозиції Комісії стосовно терміну скасування державами-членами такого звільнення.

2. Страхові компанії, що здійснюють види страхування, інші ніж страхування життя, створені у Сполученому Королівстві на підставі королівського указу, акта приватного права або спеціального акта публічного права, можуть продовжувати здійснювати свою діяльність в організаційно-правовій формі, у якій вони існували станом на 31 липня 1973 року, протягом необмеженого періоду.

Страхові компанії, що здійснюють страхування життя, створені у Сполученому Королівстві на підставі королівського указу, акта приватного права або спеціального акта публічного права, можуть продовжувати здійснювати свою діяльність в організаційно-правовій формі, у якій вони існували станом на 15 березня 1979 року, протягом необмеженого періоду.

Сполучене Королівство повинне підготувати перелік компаній, зазначених у першому та другому підпараграфах, і надати його іншим державам-членам і Комісії.

3. Товариства, зареєстровані у Сполученому Королівстві згідно із законами про товариства взаємного страхування, можуть продовжувати здійснювати операції зі страхування життя та ощадні операції, які, у рамках напрямів їхньої діяльності, вони здійснювали станом на 15 березня 1979 року.

4. За запитом страхових компаній, що здійснюють види страхування, інші ніж страхування життя, які відповідають вимогам, встановленим у секціях 2, 4 і 5 глави VI розділу I, держави-члени припиняють застосування обмежувальних заходів, як-от заходів, які стосуються іпотек, депозитів і цінних паперів.

1. Філії, які розпочали свою діяльність відповідно до положень, чинних у державі-члені розташування відповідної філії, до 01 липня 1994 року, вважаються такими, що підпадають під процедуру, встановлену у статтях 145 і 146.

2. Статті 147 і 148 не впливають на права, набуті страховими компаніями, які здійснюють діяльність на основі свободи надання послуг, до 01 липня 1994 року.

Держава-член може відкласти застосування положень статті 57(3) Директиви 2005/68/ЄС, що вносить зміни до статті 15(3) Директиви 73/239/ЄЕС, і положення статті 60(6) Директиви 2005/68/ЄС до 10 грудня 2008 року.

1. Перестрахові компанії, які підпадають під дію цієї Директиви і які мали авторизацію або право на здійснення перестрахування згідно з положеннями держав-членів, у яких розташовані їхні головні офіси, до 10 грудня 2005 року, вважаються авторизованими згідно зі статтею 14.

Однак вони зобов’язані дотримуватися положень цієї Директиви, що стосуються здійснення перестрахування, і вимог, визначених у пунктах (b) і (d)-(g) статті 18(1), статтях 19, 20 і 24 та секціях 2, 3 і 4 глави VI розділу I.

2. Держави-члени можуть надати перестраховим компаніям, зазначеним у параграфі 1, які станом на 10 грудня 2005 року не відповідали статті 18(1)(b), статтям 19 і 20 та секціям 2, 3 і 4 глави VI розділу I, період до 10 грудня 2008 року для забезпечення відповідності таким вимогам.

1. Починаючи з 01 квітня 2015 року держави-члени повинні забезпечити наявність у наглядових органів повноваження ухвалювати рішення про затвердження:

(a) додаткових власних коштів згідно зі статтею 90;

(b) класифікації елементів власних коштів, зазначеної у третьому параграфі статті 95;

(c) впровадження конкретних параметрів згідно зі статтею 104(7);

(d) повної або часткової внутрішньої моделі згідно зі статтями 112 і 113;

(e) суб’єктів спеціального призначення, які повинні бути засновані на їхній території згідно зі статтею 211;

(f) додаткових власних коштів посередницької страхової холдингової компанії згідно зі статтею 226(2);

(g) внутрішньої моделі групи згідно зі статтею 230, статтею 231 і статтею 233(5);

(h) використання підмодуля ризику власного капіталу на основі строків дії згідно зі статтею 304;

(i) використання узгоджувального коригування для строкової структури відповідних безризикових процентних ставок згідно зі статтями 77b і 77c;

(j) якщо цього вимагають держави-члени, використання коригування на волатильність для строкової структури відповідних безризикових процентних ставок згідно зі статтею 77d;

(k) використання перехідного заходу щодо безризикових процентних ставок згідно зі статтею 308c;

(l) використання перехідного заходу щодо технічних резервів згідно зі статтею 308d.

2. Починаючи з 01 квітня 2015 року держави-члени повинні забезпечити наявність у наглядових органів повноважень:

(a) визначати рівень і сферу нагляду за групою згідно із секціями 2 і 3 глави I розділу III;

(b) визначати орган нагляду за групою згідно зі статтею 247;

(c) створювати колегію органів нагляду згідно зі статтею 248.

3. Починаючи з 01 липня 2015 року держави-члени повинні забезпечити наявність у наглядових органів повноважень:

(a) ухвалювати рішення щодо вирахування будь-якої участі згідно з другим підпараграфом статті 228;

(b) визначати вибір методу для розрахування групової платоспроможності згідно зі статтею 220;

(c) визначати еквівалентність, у відповідних випадках, згідно зі статтями 227 і 260;

(d) дозволяти застосування статей 238 і 239 до страхових і перестрахових компаній згідно зі статтею 236;

(e) робити визначення, зазначені у статтях 262 і 263;

(f) визначати, у відповідних випадках, застосування перехідних заходів згідно зі статтею 308b.

4. Держави-члени повинні зобов’язати відповідні наглядові органи розглядати заяви, подані страховими та перестраховими компаніями для отримання затвердження або дозволу згідно з параграфами 2 і 3. Рішення, ухвалені наглядовими органами за заявами про надання затвердження або дозволу, не повинні застосовуватися до 01 січня 2016 року.

1. Без обмеження статті 12, страхові або перестрахові компанії, які до 01 січня 2016 року припинили укладати нові договори страхування або перестрахування та управляють виключно їхнім наявним портфелем для цілей припинення своєї діяльності, не підпадають під дію розділів I, II та III цієї Директиви до настання дат, визначених у параграфі 2, якщо:

(a) компанія переконала наглядовий орган, що вона припинить свою діяльність до 01 січня 2019 року; або

(b) до компанії застосовуються заходи з реструктуризації, визначені у главі II розділу IV, і призначений адміністратор.

2. Страхові або перестрахові компанії, які підпадають під дію:

(a) параграфа 1(a), підпадають під дію розділів I, II та III цієї Директиви з 01 січня 2019 року або з ранішої дати, якщо наглядовий орган не задоволений прогресом, який був зроблений у напрямку припинення діяльності компанії;

(b) параграфа 1(b), підпадають під дію розділів I, II та III цієї Директиви з 01 січня 2021 року або з ранішої дати, якщо наглядовий орган не задоволений прогресом, який був зроблений у напрямку припинення діяльності компанії.

3. Страхові та перестрахові компанії підпадають під перехідні заходи в параграфах 1 і 2, тільки якщо виконані такі умови:

(a) компанія не входить до групи або, якщо входить, усі компанії, які входять до такої групи, припиняють укладати нові договори страхування або перестрахування;

(b) компанія надає наглядовому органу річний звіт, у якому вказаний прогрес, досягнутий у напрямку припинення її діяльності;

(c) компанія повідомила наглядовий орган, що вона застосовує перехідні заходи.

Параграфи 1 і 2 не перешкоджають будь-якій компанії здійснювати діяльність згідно з розділами I, II та III цієї Директиви.

4. Держави-члени повинні скласти перелік відповідних страхових і перестрахових компаній та передати такий перелік усім іншим державам-членам.

5. Держави-члени повинні забезпечити, щоб протягом періоду, що не перевищує чотири роки починаючи з 01 січня 2016 року, кінцевий строк подання страховими та перестраховими компаніями інформації, зазначеної у статті 35(1)-(4), за рік або за довший період скорочується на два тижні кожного фінансового року, що розпочинається не пізніше ніж через 20 тижнів після завершення фінансового року компанії стосовно її фінансового року, який завершується 30 червня 2016 року або пізніше, але до 01 січня 2017 року, і не пізніше ніж до 14 тижнів після завершення фінансового року компанії стосовно її фінансових років, які завершуються 30 червня 2019 року або пізніше, але до 01 січня 2020 року.

6. Протягом періоду, що не перевищує чотири роки починаючи з 01 січня 2016 року, кінцевий строк розкриття страховими та перестраховими компаніями інформації, зазначеної у статті 51, скорочується на два тижні кожного фінансового року, що розпочинається не пізніше ніж через 20 тижнів після завершення фінансового року компанії стосовно її фінансового року, який завершується 30 червня 2016 року або пізніше, але до 01 січня 2017 року, і не пізніше ніж до 14 тижнів після завершення фінансового року компанії стосовно її фінансових років, які завершуються 30 червня 2019 року або пізніше, але до 01 січня 2020 року.

7. Протягом періоду, що не перевищує чотири роки починаючи з 01 січня 2016 року, кінцевий строк подання страховими та перестраховими компаніями інформації, зазначеної у статті 35(1)-(4), за квартал скорочується на один тиждень кожного фінансового року, що розпочинається не пізніше ніж через вісім тижнів стосовно будь-якого кварталу, який завершується 01 січня 2016 року або пізніше, але до 01 січня 2017 року, до п’яти тижнів стосовно будь-кого кварталу, що завершується 01 січня 2019 року або пізніше, але до 01 січня 2020 року.

8. Держави-члени повинні забезпечити, щоб параграфи 5, 6 і 7 цієї статті застосовувалися mutatis mutandis до страхових і перестрахових компаній-учасниць, страхових холдингових компаній та фінансових холдингових компаній змішаного типу на рівні групи відповідно до статей 254 і 256, у зв’язку з чим кінцеві строки, зазначені в параграфах 5, 6 і 7, продовжуються на шість тижнів, відповідно.

9. Незважаючи на статтю 94, елементи основних власних коштів включаються до основних власних коштів першого рівня не менше ніж протягом 10 років після 01 січня 2016 року за умови, що такі елементи:

(a) були випущені до 01 січня 2016 року або до дати набуття чинності делегованим актом, зазначеним у статті 97, залежно від того, яка із цих дат настане раніше;

(b) станом на 31 грудня 2015 року можуть використовуватися для покриття фактичної маржі платоспроможності в розмірі до 50% маржі платоспроможності згідно із законами, підзаконними нормативно-правовими актами та адміністративними положеннями, ухваленими згідно зі статтею 16(3) Директиви 73/239/ЄЕС, статтею 1 Директиви 2002/13/ЄС, статтею 27(3) Директиви 2002/83/ЄС і статтею 36(3) Директиви 2005/68/ЄС;

(c) в іншому випадку не відносилися би до першого або другого рівня згідно зі статтею 94.

10. Незважаючи на статтю 94, елементи основних власних коштів включаються до основних власних коштів другого рівня не менше ніж протягом 10 років після 01 січня 2016 року за умови, що такі елементи:

(a) були випущені до 01 січня 2016 року або до дати набуття чинності делегованим актом, зазначеним у статті 97, залежно від того, яка із цих дат настане раніше;

(b) станом на 31 грудня 2015 року можуть використовуватися для покриття фактичної маржі платоспроможності в розмірі до 25% маржі платоспроможності згідно із законами, підзаконними нормативно-правовими актами та адміністративними положеннями, ухваленими згідно зі статтею 16(3) Директиви 73/239/ЄЕС, статтею 1 Директиви 2002/13/ЄС, статтею 27(3) Директиви 2002/83/ЄС і статтею 36(3) Директиви 2005/68/ЄС.

12. Незважаючи на статтю 100, статтю 101(3) і статтю 104, застосовуються такі положення:

(a) до 31 грудня 2017 року стандартні параметри, які повинні використовуватися при розрахуванні підмодуля ризику концентрації та підмодуля ризику спреду згідно зі стандартною формулою, повинні бути такими самими, у розрізі експозицій центральних урядів або центральних банків держав-членів, деномінованих і фінансованих у національній валюті будь-якої держави-члена, як і параметри, які би застосовувалися до таких експозицій, деномінованих і фінансованих у їхній національній валюті;

(b) у 2018 році стандартні параметри, які повинні використовуватися при розрахуванні підмодуля ризику концентрації та підмодуля ризику спреду згідно зі стандартною формулою, підлягають зниженню на 80% стосовно експозицій центральних урядів або центральних банків держав-членів, деномінованих і фінансованих у національній валюті будь-якої іншої держави-члена.

(c) у 2019 році стандартні параметри, які повинні використовуватися при розрахуванні підмодуля ризику концентрації та підмодуля ризику спреду згідно зі стандартною формулою, підлягають зниженню на 50% стосовно експозицій центральних урядів або центральних банків держав-членів, деномінованих і фінансованих у національній валюті будь-якої іншої держави-члена.

(d) з 01 січня 2020 року стандартні параметри, які повинні використовуватися при розрахуванні підмодуля ризику концентрації та підмодуля ризику спреду згідно зі стандартною формулою, не підлягають зниженню стосовно експозицій центральних урядів або центральних банків держав-членів, деномінованих і фінансованих у національній валюті будь-якої іншої держави-члена.

13. Незважаючи на статтю 100, статтю 101(3) і статтю 104, стандартні параметри, що повинні використовуватися для акцій, які компанія придбала до 01 січня 2016 року включно, при розрахуванні підмодуля ризику власного капіталу згідно зі стандартною формулою, без варіанта, визначеного у статті 304, повинні розраховуватись як середньозважені значення:

(a) стандартного параметра, який повинен використовуватися при розрахуванні підмодуля ризику власного капіталу згідно зі статтею 304; та

(b) стандартного параметра, який повинен використовуватися при розрахуванні підмодуля ризику власного капіталу згідно зі стандартною формулою, без варіанта, визначеного у статті 304.

Вага параметра, вираженого в пункті (b) першого підпараграфа, повинна збільшуватися принаймні лінійно наприкінці кожного року - з 0% протягом року, який розпочинається 01 січня 2016 року, до 100% станом на 01 січня 2023 року.

Комісія ухвалює делеговані акти згідно зі статтею 301a для подальшого визначення критеріїв, які повинні бути виконані, у тому числі акцій, на які може поширюватися перехідний період.

З метою забезпечення однакових умов застосування такого перехідного періоду EIOPA розробляє проекти імплементаційних технічних стандартів щодо процедур застосування цього параграфа.