Директива Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2015/849 від 20 травня 2015 року про запобігання використанню фінансової системи для цілей відмивання грошей або фінансування тероризму, про внесення змін до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 648/2012 та про скасування Директиви Європейського Парламенту і Ради 2005/60/ЄС та Директиви Комісії 2006/70/ЄС

3. Європейські наглядові органи повинні підтримувати вебсайт, який містить посилання на кожну публікацію компетентним органом адміністративних санкцій і заходів, вжитих відповідно до статті 60, щодо кредитних та фінансових установ із зазначенням часового періоду, протягом якого держава-член оприлюднює адміністративні санкції та заходи.

Пункт (d) параграфа 2 статті 25 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 648/2012 (- 22) замінити на таке:

(d) центральний контрагент, що має осідок або дозвіл у третій країні, яку Комісія не вважає відповідно до Директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2015/849(- 23) такою, що має стратегічні недоліки в своєму національному режимі боротьби з відмиванням грошей і фінансуванням тероризму, які становлять значні загрози для фінансової системи Союзу.

1. Повноваження ухвалювати делеговані акти надаються Комісії з дотриманням умов, встановлених у цій статті.

2. Повноваження ухвалювати делеговані акти, зазначені в статті 9, надаються Комісії на невизначений термін, починаючи з 25 червня 2015 року.

3. Повноваження ухвалювати делеговані акти, зазначені в статті 9, можуть бути скасовані в будь-який час Європейським Парламентом або Радою. Рішення про скасування припиняє делегування повноваження, зазначеного в цьому рішенні. Воно набуває чинності наступного дня після публікації рішення в Офіційному віснику Свропейського Союзу або пізніше. Воно не впливає на чинність будь-якого делегованого акту, що вже набув чинності.

4. Як тільки Комісія ухвалює делегований акт, вона одночасно повідомляє про це Європейський Парламент і Раду.

5. Делегований акт, ухвалений відповідно до статті 9, набуває чинності лише в тому випадку, якщо Європейський Парламент чи Рада не висловили заперечень протягом одного місяця з моменту повідомлення про цей акт Європейському Парламенту та Раді, або якщо до закінчення цього періоду Європейський Парламент і Рада повідомили Комісії, що вони не заперечуватимуть. Цей період повинен бути подовжений на один місяць за ініціативи Європейського Парламенту та Ради.

1. Комісії надає допомогу Комітет з питань запобігання відмиванню грошей та фінансуванню тероризму ("комітет"), зазначений у статті 23 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2015/847 (- 24). Такий комітет є комітетом у розумінні Регламенту (ЄС) № 182/2011 (- 25).

2. У разі покликання на цей параграф застосовують статтю 5 Регламенту (ЄС) № 182/2011.

1. До 11 січня 2022 року і кожні три роки після цього Комісія повинна складати звіт про імплементацію цієї Директиви та подавати його до Європейського Парламенту та Ради.

Зазначений звіт повинен включати, зокрема:

(a) дані щодо прийнятих конкретних заходів і механізмів, створених на рівні Союзу та держав-членів для запобігання та вирішення проблем, що виникають, і нових подій, що становлять загрозу фінансовій системі Союзу;

(b) подальші заходи, вжиті на рівні Союзу та держав-членів на основі повідомлених їм проблем, в тому числі скарг, пов'язаних із національним правом, що перешкоджає здійсненню наглядових і слідчих повноважень компетентних і саморегульованих органів;

(c) дані про наявність відповідної інформації для компетентних органів і органів фінансової розвідки держав-членів для запобігання застосуванню фінансової систем для цілей відмивання грошей і боротьби з тероризмом;

(d) дані про міжнародну співпрацю та обмін даними між компетентними органами та органами фінансової розвідки;

(e) дані про необхідні дії Комісії для перевірки вжиття державами-членами заходів відповідно до цієї Директиви, оцінювання проблем, що виникають, та змін у державах-членах;

(f) аналіз доцільності конкретних заходів і механізмів на рівні Союзу і держав-членів щодо можливостей збору та доступу до корисної інформації про бенефіціарних власників корпоративних та інших юридичних осіб, створених за межами Союзу, та пропорційності заходів, зазначених у пункті (b) статті 20;

(g) оцінку дотримання фундаментальних прав і принципів, визнаних Хартією фундаментальних прав Європейського Союзу.

Перший звіт, який повинен бути опублікований до 11 січня 2022 року, повинен супроводжуватися, за необхідності, відповідними законодавчими пропозиціями, включаючи, у відповідних випадках, щодо віртуальних валют, повноважень щодо створення та ведення центральної бази даних для реєстрації користувачів і адрес електронних гаманців, доступних органам фінансової розвідки, а також формами самостійного представлення декларацій користувачами віртуальних валют, і вдосконалення співпраці між Офісами з повернення активів держав-членів і застосування на основі ризику заходів, зазначених у пункті (b) статті 20.

2. До 1 червня 2019 року Комісія повинна оцінити рамки співпраці органів фінансової розвідки з третіми країнами, а також перешкоди і можливості для вдосконалення співпраці між органами фінансової розвідки у Союзі, включаючи можливість створення механізму координації і підтримки.

3. Комісія повинна за потреби надавати Європейському Парламенту і Раді звіт для оцінювання необхідності й пропорційності зниження відсотка щодо визначення бенефіціарних власників юридичних осіб у світлі будь-якої рекомендації, наданої в цьому контексті міжнародними організаціями і суб'єктами нормотворчості з компетенцією в сфері запобігання відмиванню грошей і боротьби з фінансуванням тероризму, після здійснення нової оцінки, і за потреби подати законодавчу пропозицію.

Директиви 2005/60/ЄС і 2006/70/ЄС скасовуються з 26 червня 2017 року.

Покликання на скасовані Директиви необхідно тлумачити як покликання на цю Директиву та читати згідно з кореляційною таблицею, наведеною в додатку XVI до цієї Директиви.

1. Держави-члени повинні ввести в дію закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення, необхідні для дотримання вимог цієї Директиви до 26 червня 2017 року.

Держави-члени повинні застосовувати статтю 12(3) станом на 10 липня 2020 року.

Держави-члени повинні створити реєстри, зазначені у статті 30, до 10 січня 2020 року, реєстри, зазначені у статті 31, до 10 березня 2020 року, і центральні автоматизовані механізми, зазначені у статті 32а, до 10 вересня 2020 року.

Комісія повинна забезпечити взаємозв'язок реєстрів, зазначених у статтях 30 і 31 у взаємодії з державами-членами до 10 березня 2021 року.

Держави-члени повинні своєчасно повідомити Комісії текст заходів, зазначених у цьому параграфі.

Якщо держави-члени ухвалюють ці заходи, вони повинні містити покликання на цю Директиву або супроводжуватися таким покликанням у разі їх офіційної публікації. Методи здійснення такого покликання визначають держави-члени.

2. Держави-члени повідомляють Комісії текст основних положень національного права, ухваленого у сфері, охопленій цією Директивою.

Ця Директива набуває чинності на двадцятий день після її публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Цю Директиву адресовано державам-членам.

Нижче наводиться неповний перелік змінних ризику, які зобов'язані особи повинні брати до уваги під час визначання міри вжиття заходів з комплексної перевірки клієнтів відповідно до статті 13(3):

(i) мета рахунку або відносин;

(ii) рівень активів, які повинні бути депоновані клієнтом, або обсяг здійснюваних транзакцій;

(iii) регулярність або тривалість ділових відносин.

Нижче наводиться неповний перелік факторів і видів доказів потенційно нижчого ризику, зазначених у статті 16:

(1) Фактори ризику, пов'язаного з клієнтом:

(a) публічні компанії, зареєстровані на фондовій біржі, на які поширюються вимоги щодо розкриття інформації (або на підставі правил фондової біржі, або закону, або зобов’язальних інструментів), що накладають вимоги стосовно забезпечення належної прозорості бенефіціарної власності;

(b) публічні адміністрації або підприємства;

(c) клієнти є резидентами географічних районів нижчого ризику відповідно до пункту (3);

(2) Фактори ризику, пов'язаного з продуктом, послугою, транзакцією або каналом постачання:

(a) договори страхування життя з низькою страховою премією;

(b) договори пенсійного страхування, якщо вони не передбачають можливості дострокового розірвання та якщо договір страхування не може бути використаний в якості застави;

(c) пенсія, пенсія за вислугу років або аналогічна схема, що передбачає пенсійні виплати працівникам, якщо внески здійснюються шляхом відрахувань із заробітної плати, та правила схеми не дозволяють нарахування відсотка учаснику за схемою:

(d) фінансові продукти або послуги, які надають належим чином визначені і обмежені послуги певним типам клієнтів з метою розширення доступу для цілей фінансової інклюзії;

(e) продукти, щодо яких управління ризиками відмивання грошей або фінансування тероризму здійснюється на основі інших факторів, таких як встановлення ліміту на гаманець або прозорість власності (наприклад, деякі види електронних грошей);

(3) Географічні фактори ризику - реєстрація, заснування, місце проживання в:

(a) Державах-членах;

(b) третіх країнах, що мають ефективні системи боротьби з відмиванням грошей і фінансуванням тероризму;

(c) третіх країнах, що визначаються надійними джерелами як такі, що мають низький рівень корупції або іншої злочинної діяльності;

(d) третіх країнах, що на основі надійних джерел, таких як взаємні оцінки, детальні звіти про результати оцінювання або опубліковані звіти про подальші заходи, мають вимоги стосовно боротьби з відмиванням грошей або фінансуванням тероризму відповідно до оновлених Рекомендацій ФАТФ та ефективно виконують зазначені вимоги.

Нижче наводиться неповний перелік факторів і видів доказів потенційно вищого ризику, зазначених в статті 18(3):

(1) Фактори ризику, пов'язаного з клієнтом:

(a) ділові відносини здійснюються за незвичних обставин;

(b) клієнти є резидентами географічних районів підвищеного ризику відповідно до пункту (3);

(c) клієнти є юридичними особами або правовими утвореннями, що призначені для володіння персональними активами;

(d) компанії, що мають номінальних акціонерів або здійснюють випуск акцій на пред'явника;

(e) підприємства, діяльність яких пов’язана зі значним обігом готівкових коштів;

(f) структура власності компанії є незвичною або надмірно складною з огляду на характер діяльності компанії;

(g) клієнт є громадянином третьої країни, який подає заявку на отримання права на проживання або громадянства у державі-члені в обмін на переміщення капіталу, придбання власності чи державних облігацій або інвестиції в корпоративних осіб у зазначеній державі-члені.

(2) Фактори ризику, пов'язаного з продуктом, послугою, транзакцією або каналом постачання:

(a) приватний банкінг;

(b) продукти або транзакції є такими, що можуть заохочувати анонімність;

(c) дистанційні ділові відносини або транзакції без певних гарантій, таких як засоби електронної ідентифікації, відповідні довірчі послуги, що визначені в Регламенті (ЄС) № 910/2014, або будь-який інший безпечний, дистанційний або електронний процес ідентифікації, регульований, визнаний або прийнятий відповідними національними органами влади;

(d) платіж, отриманий від невідомих або непов'язаних третіх сторін;

(e) нові продукти і методи ведення господарської діяльності, включаючи новий механізм постачання, та використання нових технологій або технологій, що розвиваються, як щодо нових, так і щодо наявних продуктів;

(d) транзакції, пов'язані з нафтою, зброєю, дорогоцінними металами, тютюновими виробами, культурними предметами та іншими предметами, які мають археологічне, історичне, культурне та релігійне значення або рідкісну наукову цінність, а також слоновою кісткою та захищеними видами тварин.

(3) Географічні фактори ризику:

(a) без обмеження статті 9, країни, визначені надійними джерелами, такими як взаємне оцінювання, детальні звіти про результати оцінювання або опубліковані звіти про подальші заходи, як такі, що не мають ефективних систем боротьби з відмиванням грошей або фінансуванням тероризму;

(b) країни, визначені надійними джерелами, такими, які мають значний рівень корупції або іншої злочинної діяльності;

(c) країни, на які поширюються санкції, ембарго або аналогічні заходи, ініційовані, наприклад Союзом або ООН;

(d) країни, які фінансують або підтримують тероризм, або які офіційно визнали терористичні організації, що діють на їхній території.