Директива Ради 2011/16/ЄС від 15 лютого 2011 року про адміністративну співпрацю у сфері оподаткування та про скасування Директиви 77/799/ЄЕС

1. Ця Директива встановлює правила та процедури, згідно з якими держави-члени повинні співпрацювати для цілей обміну інформацією, що, ймовірно, має значення для адміністрування та забезпечення виконання національного законодавства держав-членів про податки, зазначені у статті 2.

2. Ця Директива також встановлює положення щодо обміну інформацією, зазначеною в параграфі 1, за допомогою електронних засобів, а також правила та процедури, згідно з якими держави-члени та Комісія повинні співпрацювати в питаннях координування та оцінювання.

3. Ця Директива не впливає на застосування в державах-членах правил про взаємну допомогу у кримінальних справах. Вона також не обмежує виконання будь-яких обов’язків держав-членів щодо ширшої адміністративної співпраці, які виникають з інших правових інструментів, включно з двосторонніми або багатосторонніми угодами.

1. Ця Директива застосовується до всіх податків будь-якого виду, які стягуються державою-членом або територіальними чи адміністративними одиницями держави-члена, у тому числі місцевими органами, або від їх імені.

2. Незважаючи на параграф 1, ця Директива не застосовується до податку на додану вартість і мит або до акцизних податків, які підпадають під дію іншого законодавства Союзу про адміністративну співпрацю між державами-членами. Ця Директива також не застосовується до внесків на обов’язкове соціальне страхування, які підлягають сплаті державі-члену, одиниці держави-члена або установам соціального страхування, створеним згідно з публічним правом.

3. Податки, зазначені в параграфі 1, у жодному випадку не повинні тлумачитися як такі, що включають:

(a) збори, наприклад за свідоцтва або інші документи, що їх видають органи публічної влади; або

(b) платежі договірного характеру, як-от плата за комунальні послуги.

4. Ця Директива застосовується до податків, зазначених у параграфі 1, які стягуються на території, до якої застосовуються Договори згідно зі статтею 52 Договору про Європейський Союз.

Для цілей цієї Директиви застосовують такі терміни та означення:

1. "компетентний орган" означає орган держави-члена, призначений відповідною державою-членом як компетентний орган. Центральний контактний орган, контактний відділ або компетентна посадова особа, що діє відповідно до цієї Директиви, також вважаються компетентними органами в порядку делегування повноважень відповідно до статті 4;

2. "центральний контактний орган" означає орган, який був призначений центральним контактним органом і який несе основну відповідальність за контакти з іншими державами-членами у сфері адміністративної співпраці;

3. "контактний відділ" означає будь-який орган, інший ніж центральний контактний орган, який був призначений контактним відділом для цілей прямого обміну інформацією відповідно до цієї Директиви;

4. "компетентна посадова особа" означає будь-яку посадову особу, уповноважену здійснювати прямий обмін інформацією відповідно до цієї Директиви;

5. "орган, що запитує" означає центральний контактний орган, контактний відділ або будь-яку компетентну посадову особу держави-члена, що подає запит про надання допомоги від імені компетентного органу;

6. "запитаний орган" означає центральний контактний орган, контактний відділ або будь-яку компетентну посадову особу держави-члена, що отримує запит про надання допомоги від імені компетентного органу;

7. "адміністративне розслідування" означає всі заходи контролю, перевірки та інші заходи, вжиті державами-членами в ході виконання їхніх обов’язків з метою забезпечення належного застосування податкового законодавства;

8. "обмін інформацією за запитом" означає обмін інформацією за запитом, поданим державою-членом, що запитує, запитаній державі-члену в конкретній справі;

9. "автоматичний обмін" означає,

(a) для цілей статті 8(1) і статей 8a, 8aa і 8ab, систематичне повідомлення попередньо визначеної інформації іншій державі-члену без попереднього запиту через попередньо встановлені регулярні інтервали. Для цілей статті 8(1) покликання на доступну інформацію стосується інформації, яка міститься в податковій документації держави-члена, що повідомляє інформацію, і яка може бути отримана згідно з процедурами збору та опрацювання інформації у відповідній державі-члені;

(b) для цілей статті 8(3a), систематичне повідомлення попередньо визначеної інформації про резидентів в інших державах-членах відповідній державі-члену резидентства без попереднього запиту через попередньо встановлені регулярні інтервали;

(c) для цілей положень цієї Директиви, інших ніж стаття 8(1) і (3a) та статті 8a, 8aa і 8ab, систематичне повідомлення попередньо визначеної інформації, передбачене в пунктах (a) і (b) цього пункту.

У контексті статей 8(3a), 8(7a) та 21(2), статті 25(2) і (3) та додатка IV будь-який термін, написаний з великої літери, має значення, встановлене у відповідних означеннях, визначених у додатку I. У контексті статті 8aa і додатка IIІ будь-який термін, написаний з великої літери, має значення, встановлене у відповідних означеннях, визначених у додатку IІІ;

10. "спонтанний обмін" означає несистематичне повідомлення, у будь-який момент і без попереднього запиту, інформації іншій державі-члену;

11. "особа" означає:

(a) фізичну особу;

(b) юридичну особу;

(c) у випадках, передбачених чинним законодавством, об’єднання осіб, яке визнане таким, що має здатність здійснювати юридичні дії, але яке не має статусу юридичної особи; або

(d) будь-яке інше юридичне утворення будь-якого характеру та форми, незалежно від наявності правосуб’єктності, що володіє або управляє активами, які, включно з отримуваним від них доходом, обкладаються будь-яким із податків, охоплених цією Директивою;

12. "за допомогою електронних засобів" означає використання електронного обладнання для опрацювання, у тому числі цифрового стиснення, і зберігання даних, а також використання дротів, радіопередачі, оптичних технологій або інших електромагнітних засобів;

13. "мережа CCN" означає спільну платформу на основі спільної комунікаційної мережі (CCN), розроблену Союзом для будь-яких передач інформації за допомогою електронних засобів між компетентними органами у митній і податковій сферах;

14. "попереднє рішення щодо транскордонних операцій" означає будь-яку угоду, повідомлення або інший інструмент чи дію з подібними наслідками, у тому числі виданий, змінений або поновлений у контексті податкової перевірки, який відповідає таким умовам:

(a) видається, змінюється або поновлюється урядом або податковим органом держави-члена, територіальними або адміністративними одиницями держави-члена, у тому числі місцевими органами, або від їх імені, незалежно від фактичного використання;

(b) видається, змінюється або поновлюється для конкретної особи або групи осіб, і на який така особа або група осіб мають право покладатися;

(c) стосується тлумачення або застосування правового або адміністративного положення щодо адміністрування або забезпечення виконання національного законодавства про податки держави-члена, територіальних або адміністративних одиниць держави-члена, у тому числі місцевих органів;

(d) стосується транскордонної операції або питання, чи діяльність, що здійснюється особою в іншій юрисдикції, є постійним представництвом; та

(e) надається до здійснення операцій або діяльності в іншій юрисдикції, що потенційно є постійним представництвом, або до подання податкової декларації за період, протягом якого здійснювалася операція, серія операцій або діяльність.

Транскордонна операція може, між іншим, передбачати здійснення інвестицій, надання товарів, послуг, фінансування або використання матеріальних та нематеріальних активів і не повинна передбачати безпосередню участь особи, що отримує попереднє рішення щодо транскордонних операцій;

15. "попередня угода про ціноутворення" означає будь-яку угоду, повідомлення або інший інструмент чи дію з подібними наслідками, у тому числі виданий, змінений або поновлений у контексті податкової перевірки, який відповідає таким умовам:

(a) видається, змінюється або поновлюється урядом або податковим органом однієї або більше держав-членів, у тому числі будь-якими їх територіальними або адміністративними одиницями, включно з місцевими органами, або від їх імені, незалежно від фактичного використання;

(b) видається, змінюється або поновлюється для конкретної особи або групи осіб, і на який така особа або група осіб мають право покладатися; та

(c) визначає, до здійснення транскордонних операцій між асоційованими підприємствами, відповідний набір критеріїв для визначення трансфертного ціноутворення для таких операцій або визначає віднесення прибутків на рахунок постійного представництва.

Підприємства є асоційованими підприємствами, коли одне підприємство бере пряму або опосередковану участь в управлінні, контролі або в капіталі іншого підприємства або коли ті самі особи беруть пряму або опосередковану участь в управлінні, контролі або в капіталі відповідних підприємств.

Трансфертні ціни є цінами, за якими підприємство передає фізичні товари та нематеріальне майно чи надає послуги асоційованим підприємствам, і термін "трансфертне ціноутворення" повинен тлумачитися відповідним чином;

16. Для цілей пункту 14 "транскордонна операція" означає операцію або серію операцій, де:

(a) не всі сторони операції або серії операцій є резидентами для цілей оподаткування в державі-члені, що видає, змінює або поновлює попереднє рішення щодо транскордонних операцій;

(b) будь-яка зі сторін операцій або серії операцій є резидентом для цілей оподаткування в більше ніж одній юрисдикції;

(c) одна зі сторін операцій або серії операцій здійснює діяльність в іншій юрисдикції через постійне представництво, і операція або серія операцій складає частину або всю діяльність постійного представництва. Транскордонна операція або серія операцій також включають угоди, укладені особою стосовно господарської діяльності в іншій юрисдикції, яку така особа здійснює через постійне представництво; або

(d) такі операції або серії операцій мають транскордонний вплив.

Для цілей пункту 15 "транскордонна операція" означає операцію або серію операцій за участю асоційованих підприємств, не всі з яких є резидентами для цілей оподаткування на території однієї юрисдикції, або операцію чи серію операцій, яка має транскордонний вплив.

17. Для цілей пунктів 15 і 16 підприємство означає будь-яку форму ведення діяльності;

18. "транскордонний механізм" означає механізм, який стосується більше ніж однієї держави-члена або держави-члена і третьої країни, якщо виконана принаймні одна з таких умов:

(a) не всі учасники механізму є резидентами для цілей оподаткування в одній юрисдикції;

(b) один або більше учасників механізму одночасно є резидентом для цілей оподаткування в більше ніж одній юрисдикції;

(c) один або більше учасників механізму здійснює діяльність в іншій юрисдикції через постійне представництво, розташоване в такій юрисдикції, і механізм складає частину або всю діяльність постійного представництва;

(d) один або більше учасників механізму здійснює діяльність в іншій юрисдикції, не будучи резидентом для цілей оподаткування або без створення постійного представництва, розташованого в такій юрисдикції;

(e) такий механізм потенційно впливає на автоматичний обмін інформацією або визначення бенефіціарного власника.

Для цілей пунктів 18-25 цієї статті, статті 8ab і додатка IV механізм також включає серію механізмів. Механізм може включати більш ніж один етап або частину;

19. "підзвітний транскордонний механізм" означає будь-який транскордонний механізм, що має принаймні одну із характерних ознак, визначених у додатку IV;

20. "характерна ознака" означає характеристику або рису транскордонного механізму, що вказує на потенційний ризик уникнення оподаткування, як зазначено в додатку IV;

21. "посередник" означає будь-яку особу, що розробляє, розповсюджує, організує, надає для реалізації або управляє реалізацією підзвітного транскордонного механізму.

Цей термін також означає будь-яку особу, яка, беручи до уваги відповідні факти та обставини і на основі доступної інформації та відповідних експертних знань і розуміння, що вимагаються для надання таких послуг, знає або обґрунтовано мала би знати, що вона зобов’язалася надавати, безпосередньо або через інших осіб, допомогу, підтримку або консультації стосовно розроблення, розповсюдження, надання для реалізації або управління реалізацією підзвітного транскордонного механізму. Будь-яка особа має право надати докази, що така особа не знала і обґрунтовано не могла знати, що вона брала участь у підзвітному транскордонному механізмі. З цією метою така особа може посилатися на всі відповідні факти та обставини, а також на доступну інформацію та свої відповідні експертні знання та розуміння.

Щоб бути посередником, особа повинна відповідати принаймні одній із таких умов:

(a) бути резидентом для цілей оподаткування в державі-члені;

(b) мати постійне представництво в державі-члені, у якій надаються послуги стосовно механізму;

(c) бути зареєстрованою в державі-члені або підпадати під дію законодавства держави-члена;

(d) бути зареєстрованою у професійній асоціації, пов’язаній з юридичними, податковими або консультаційними послугами, у державі-члені;

22. "відповідний платник податків" означає будь-яку особу, якій надається для реалізації підзвітний транскордонний механізм або яка готова до реалізації підзвітного транскордонного механізму, або реалізувала перший етап такого механізму;

23. для цілей статті 8ab "асоційоване підприємство" означає особу, яка пов’язана з іншою особою принаймні одним із таких способів:

(a) особа бере участь в управлінні іншої особи та має можливість здійснювати значний вплив на іншу особу;

(b) особа бере участь у контролі за іншою особою шляхом володіння часткою участі, розмір якої перевищує 25% прав голосу;

(c) особа бере участь у капіталі іншої особи на основі права власності на частку, що прямо або опосередковано перевищує 25% капіталу;

(d) особа має право на 25% або більше прибутків іншої особи.

Якщо більше ніж одна особа бере участь в управлінні, контролі, капіталі або прибутках тієї самої особи, як зазначено в пунктах (a)-(d), усі відповідні особи повинні вважатися асоційованими підприємствами.

Якщо ті самі особи беруть участь в управлінні, контролі, капіталі або прибутках більше ніж однієї особи, як зазначено в пунктах (a)-(d), усі відповідні особи повинні вважатися асоційованими підприємствами.

Для цілей цього пункту особа, яка діє спільно з іншою особою стосовно прав голосу або права власності на капітал суб’єкта, розглядається як така, що має участь у в усіх правах голосу або праві власності на капітал такого суб’єкта, які утримуються іншою особою.

При непрямій участі виконання вимог пункту (c) визначається шляхом множення часток участі на різних ієрархічних рівнях. Особа, що утримує більше ніж 50% прав голосу, вважається такою, що утримує 100%.

Фізична особа, її/його чоловік/ дружина та її/його родичі по прямій висхідній або низхідній лінії вважаються однією особою;

24. "стандартизований механізм" означає транскордонний механізм, розроблений, розповсюджений, готовий до реалізації або наданий для реалізації без необхідності суттєвої адаптації;

25. "індивідуалізований механізм" означає будь-який транскордонний механізм, який не є стандартизованим механізмом.

1. Кожна держава-член повинна повідомити Комісію, упродовж одного місяця з 11 березня 2011 року, про її компетентний орган для цілей цієї Директиви, а також невідкладно інформувати Комісію про будь-яку його зміну.

Комісія надає таку інформацію іншим державам-членам і публікує перелік органів держав-членів в Офіційному віснику Європейського Союзу.

2. Компетентний орган повинен призначити єдиний центральний контактний орган. Компетентний орган відповідає за інформування про нього Комісії та інших держав-членів.

Центральний контактний орган також може бути призначений відповідальним за контакти з Комісією. Компетентний орган відповідає за інформування про це Комісії.

3. Компетентний орган кожної держави-члена може призначати контактні відділи, що мають компетенцію, надану згідно з національним законодавством або політикою. Центральний контактний орган відповідає за оновлення переліку контактних відділів і надання його центральним контактним органам інших відповідних держав-членів і Комісії.

4. Компетентний орган кожної держави-члена може призначати компетентних посадових осіб. Центральний контактний орган відповідає за ведення переліку компетентних посадових осіб і надання його центральним контактним органам інших відповідних держав-членів і Комісії.

5. Посадові особи, які беруть участь в адміністративній співпраці відповідно до цієї Директиви, у будь-якому разі вважаються компетентними посадовими особами для таких цілей згідно з умовами, встановленими компетентними органами.

6. Якщо контактний відділ або компетентна посадова особа надсилає або отримує запит чи відповідь на запит про співпрацю, вони повинні повідомити про це центральний контактний орган їхньої держави-члена згідно з процедурами, встановленими такою державою-членом.

7. Якщо контактний відділ або компетентна посадова особа отримує запит про співпрацю, що вимагає вчинення дії, яка виходить за межі сфери компетенції, наданої їм згідно з національним законодавством або політикою, вони повинні невідкладно направити такий запит центральному контактному органу їхньої держави-члена та повідомити про це орган, що запитує. У такому випадку строк, встановлений у статті 7, обчислюється з дати направлення запиту про співпрацю центральному контактному органу.

За запитом органу, що запитує, запитаний орган повинен повідомити органу, що запитує, будь-яку інформацію, зазначену у статті 1(1), яка перебуває в його розпорядженні або яку він отримує в результаті адміністративних розслідувань.

1. Запитаний орган повинен організувати проведення будь-яких адміністративних розслідувань, необхідних для отримання інформації, зазначеної у статті 5.

2. Запит, зазначений у статті 5, може містити обґрунтований запит на проведення конкретного адміністративного розслідування. Якщо, на думку запитаного органу, немає потреби проводити адміністративне розслідування, він повинен негайно повідомити органу, що запитує, причини такого рішення.

3. Щоб отримати запитану інформацію або провести запитане адміністративне розслідування, запитаний орган повинен дотримуватися тих самих процедур, яких він би дотримувався, якби діяв за власною ініціативою або за запитом іншого органу своєї держави-члена.

4. За наявності конкретного запиту органу, що запитує, запитаний орган повинен передати оригінали документів за умови, що це не суперечить чинним положенням у державі-члені запитаного органу.

1. Запитаний орган повинен надати інформацію, зазначену у статті 5, якомога швидше, але не пізніше ніж протягом шести місяців з дати отримання запиту.

Однак, якщо відповідна інформація вже перебуває в розпорядженні запитаного органу, вона повинна бути передана протягом двох місяців із зазначеної дати.

2. У певних спеціальних випадках між запитаним органом і органом, що запитує, можуть бути погоджені інші строки, ніж ті, що передбачені в параграфі 1.

3. Запитаний орган повинен підтвердити органу, що запитує, негайно, але в будь-якому разі не пізніше ніж протягом семи робочих днів з моменту отримання, якщо можливо, за допомогою електронних засобів, отримання запиту.

4. Упродовж одного місяця з моменту отримання запиту запитаний орган повинен повідомити органу, що запитує, про будь-які недоліки запиту або про потребу в будь-які додатковій довідковій інформації. У такому випадку строки, передбачені в параграфі 1, обчислюються з дати, наступної за датою отримання запитаним органом необхідної додаткової інформації.

5. Якщо запитаний орган не може надати відповідь на запит у відповідний строк, він повинен повідомити органу, що запитує, негайно, але в будь-якому разі не пізніше ніж протягом трьох місяців з моменту отримання запиту, причини неможливості надати відповідь і дату, коли, на його думку, він зможе надати відповідь.

6. Якщо запитаний орган не володіє запитаною інформацією і не може надати відповідь на запит про надання інформації або відмовляється це зробити на основі підстав, передбачених у статті 17, він повинен повідомити органу, що запитує, відповідні причини негайно, але в будь-якому разі не пізніше ніж протягом одного місяця з моменту отримання запиту.

1. Компетентний орган кожної держави-члена повинен повідомляти, шляхом автоматичного обміну, компетентному органу будь-якої іншої держави-члена інформацію стосовно податкових періодів з 01 січня 2014 року щодо резидентів у такій іншій державі-члені за зазначеними нижче конкретними категоріями доходів і капіталу в розумінні національного законодавства держави-члена, що передає інформацію:

(a) дохід від роботи за наймом;

(b) винагорода директора;

(c) продукти страхування життя, які не підпадають під дію інших правових інструментів Союзу щодо обміну інформацією та інших подібних заходів;

(d) пенсії;

(e) право власності на нерухоме майно та дохід від нього.

2. До 01 січня 2014 року держави-члени повинні повідомити Комісію про категорії, зазначені в параграфі 1, щодо яких вони мають інформацію. Вони повинні повідомляти Комісію про будь-які подальші зміни таких категорій.

3. Компетентний орган держави-члена може вказати компетентному органу будь-якої іншої держави-члена, що він не бажає отримувати інформацію за однією або декількома категоріями доходів та капіталу, зазначеними в параграфі 1. Він також інформує про це Комісію.

Держава-член може розглядатися як така, що не бажає отримувати інформацію відповідно до параграфа 1, якщо вона не повідомляє Комісію про жодну категорію, щодо якої вона володіє інформацією.

3a. Кожна держава-член повинна вжити необхідних заходів, щоб вимагати від своїх фінансових установ, що звітують, виконувати правила щодо звітування та комплексної перевірки, наведені в додатках I та II, і забезпечувати ефективну імплементацію та дотримання таких правил відповідно до секції IX додатка I.

Згідно із застосовними правилами щодо звітування та комплексної перевірки, що містяться в додатках I та II, компетентний орган кожної держави-члена повинен, шляхом автоматичного обміну, повідомити у строк, встановлений в пункті (b) параграфа 6, компетентному органу будь-якої іншої держави-члена таку інформацію за податкові періоди з 01 січня 2016 року щодо підзвітного рахунку:

(a) ім’я, адресу, податковий ідентифікаційний номер (номери) та дату і місце народження (у випадку фізичної особи) кожної підзвітної особи, що є власником рахунку, та, у випадку будь-якого суб’єкта, який є власником рахунку та який після застосування правил щодо комплексної перевірки відповідно до додатків ідентифікований як такий, що має одну або більше контролюючих осіб, які є підзвітною особою, найменування, адресу та податковий ідентифікаційний номер (номери) суб’єкта, а також ім’я, адресу, податковий ідентифікаційний номер (номери) та дату і місце народження кожної підзвітної особи;

(b) номер рахунку (або функціональний еквівалент за відсутності номера рахунку);

(c) найменування та ідентифікаційний номер (за наявності) фінансової установи, що звітує;

(d) залишок або суму на рахунку (у тому числі, у випадку договору страхування з грошовою вартістю або договору про ануїтет, грошову вартість або викупну суму) на кінець відповідного календарного року чи іншого відповідного звітного періоду або, якщо рахунок було закрито протягом такого року або періоду, на момент закриття рахунку;

(e) у випадку будь-якого кастодіального рахунку:

(i) загальну валову суму відсотків, загальну валову суму дивідендів та загальну валову суму іншого доходу, отриманого стосовно активів, що утримуються на рахунку, у кожному випадку сплачену або зараховану на рахунок (або стосовно рахунку) протягом календарного року чи іншого відповідного звітного періоду; та

(ii) загальні валові надходження від продажу або погашення фінансових активів, сплачені або зараховані на рахунок протягом календарного року або іншого відповідного звітного періоду, щодо яких фінансова установа, що звітує, діяла як зберігач, брокер, номінальний утримувач або в іншій якості як агент в інтересах власника рахунку;

(f) у випадку будь-якого депозитного рахунку, загальну валову суму відсотків, сплачених або зарахованих на рахунок протягом календарного року чи іншого відповідного звітного періоду; та

(g) у випадку будь-якого рахунку, не описаного в пункті (e) або пункті (f), загальну валову суму, сплачену або зараховану на користь власника рахунку стосовно рахунку протягом календарного року чи іншого відповідного звітного періоду, щодо якої фінансова установа, що звітує, є боржником або дебітором, включаючи агреговану суму будь-яких виплат у рамках погашення, здійснених на користь власника рахунку протягом календарного року чи іншого відповідного звітного періоду.

Для цілей обміну інформацією згідно із цим параграфом, якщо тільки в цьому параграфі або в додатках не передбачено інше, суму та характеристики платежів, здійснених стосовно підзвітного рахунку, визначають відповідно до національного законодавства держави-члена, що передає інформацію.

Перший та другий підпараграфи цього параграфа мають переважну силу над пунктом (c) параграфа 1 або будь-яким іншим правовим інструментом Союзу, включаючи Директиву Ради 2003/48/ЄС (- 1), тією мірою, якою відповідний обмін інформацією підпадає під дію пункту (c) параграфа 1 або будь-якого іншого правового інструменту Союзу, включаючи Директиву 2003/48/ЄС.

6. Передачу інформації здійснюють таким чином:

(a) для категорій, встановлених у параграфі 1: принаймні раз на рік, протягом шести місяців після закінчення податкового року держави-члена, протягом якого інформація стала доступною;

(b) для інформації, встановленої в параграфі 3a: щорічно, протягом дев’яти місяців після закінчення календарного року чи іншого відповідного звітного періоду, якого стосується інформація.

7. Комісія ухвалює практичні умови автоматичного обміну інформацією згідно з процедурою, зазначеною у статті 26(2), до настання дат, зазначених у статті 29(1).

7a. Для цілей підпараграфів B.1(c) та C.17(g) секції VIII додатка I кожна держава-член повинна, до 31 липня 2015 року, надати Комісії перелік суб’єктів і рахунків, які необхідно вважати, відповідно, фінансовими установами, що не звітують, і виключеними рахунками. Кожна держава-член також повинна повідомляти Комісію про будь-які відповідні зміни. Комісія публікує в Офіційному віснику Європейського Союзу зведений перелік отриманої інформації та, за необхідності, оновлює такий перелік.

Держави-члени повинні забезпечити, щоб зазначені типи фінансових установ, що не звітують, і виключених рахунків відповідали всім вимогам, визначеним у підпараграфах B.1(c) та C.17(g) секції VIII додатка I, і, зокрема, щоб статус фінансової установи як фінансової установи, що не звітує, або статус рахунку як виключеного рахунку не перешкоджав досягненню цілей цієї Директиви.

8. У випадках, коли держави-члени погоджують автоматичний обмін інформацією за додатковими категоріями доходів і капіталу у двосторонніх і багатосторонніх угодах, які вони уклали з іншими державами-членами, вони повинні передати такі угоди Комісії, яка повинна надати їх усім іншим державам-членам.

1. Компетентний орган держави-члена, у якій було видано, змінено або поновлено попереднє рішення щодо транскордонних операцій або попередню угоду про ціноутворення після 31 грудня 2016 року, повинен, шляхом автоматичного обміну, повідомити відповідну інформацію компетентним органам усіх інших держав-членів, а також Європейській Комісії, за винятком випадків, визначених у параграфі 8 цієї статті, згідно з практичними умовами, ухваленими відповідно до статті 21.

2. Компетентний орган держави-члена повинен, згідно з практичними умовами, ухваленими відповідно до статті 21, також повідомити інформацію компетентним органам усіх інших держав-членів, а також Європейській Комісії, за винятком випадків, визначених у параграфі 8 цієї статті, про попередні рішення щодо транскордонних операцій та попередні угоди про ціноутворення, видані, змінені або поновлені протягом періоду, що розпочався за п’ять років до 01 січня 2017 року.

Якщо попередні транскордонні висновки та попередні угоди про ціноутворення видані, змінені або поновлені протягом періоду з 01 січня 2012 року до 31 грудня 2013 року, таке повідомлення надається за умови, що вони залишаються дійсними станом на 01 січня 2014 року.

Якщо попередні рішення щодо транскордонних операцій та попередні угоди про ціноутворення видані, змінені або поновлені протягом періоду з 01 січня 2014 року до 31 грудня 2016 року, таке повідомлення надається за умови, що вони залишаються дійсними.

Держави-члени можуть виключити з повідомлення, зазначеного у цьому параграфі, інформацію про попередні рішення щодо транскордонних операцій та попередні угоди про ціноутворення, видані, змінені або поновлені до 01 квітня 2016 року для конкретної особи або групи осіб, за винятком тих, які переважно здійснюють фінансову або інвестиційну діяльність, з річним чистим оборотом на рівні групи, як означено в пункті (5) статті 2 Директиви Європейського Парламенту і Ради 2013/34/ЄС (- 2), менше ніж 40000000 євро (або еквівалентна сума в будь-якій іншій валюті) за фінансовий рік, що передував даті видачі, змінення або поновлення таких транскордонних висновків і попередніх рішень щодо транскордонних операцій.

3. Двосторонні або багатосторонні попередні угоди про ціноутворення з третіми країнами виключаються зі сфери застосування автоматичного обміну інформацією згідно із цією статтею, якщо міжнародна податкова угода, згідно з якою була укладена попередня угода про ціноутворення, не дозволяє розкривати її зміст третім особам. Такі двосторонні або багатосторонні попередні угоди про ціноутворення з третіми країнами підлягають обміну згідно зі статтею 9, якщо міжнародна податкова угода, згідно з якою була укладена попередня угода про ціноутворення, дозволяє розкривати її зміст і компетентний орган третьої країни надає дозвіл на розкриття відповідної інформації.

Однак, якщо двосторонні або багатосторонні попередні угоди про ціноутворення виключаються з автоматичного обміну інформацією згідно першим реченням першого підпараграфа цього параграфа, обмін інформацією, визначеною в параграфі 6 цієї статті та зазначеною в запиті, що призвів до видачі такої двосторонньої або багатосторонньої попередньої угоди про ціноутворення, натомість здійснюється згідно з параграфами 1 та 2 цієї статті.

4. Параграфи 1 та 2 не застосовуються у випадку, коли попереднє рішення щодо транскордонних операцій стосується та включає виключно податкові питання однієї або більше фізичних осіб.

5. Передачу інформації здійснюють таким чином:

(a) щодо інформації, якою обмінюються відповідно до параграфа 1, - протягом трьох місяців після завершення половини календарного року, протягом якої були видані, змінені або поновлені попередні рішення щодо транскордонних операцій та попередні угоди про ціноутворення;

(b) щодо інформації, якою обмінюються відповідно до параграфа 2, - до 01 січня 2018 року.

6. Інформація, яка повинна бути повідомлена державою-членом відповідно до параграфів 1 та 2 цієї статті, повинна включати:

(a) ідентифікаційні дані особи, іншої ніж фізична особа, і, у відповідних випадках, групи осіб, до якої вона належить;

(b) резюме попереднього рішення щодо транскордонних операцій або попередньої угоди про ціноутворення, включно із загальним описом відповідної господарської діяльності або операцій чи серій операцій, що не призводить до розкриття комерційної, промислової або професійної таємниці, комерційного процесу або інформації, розкриття якої суперечитиме публічному порядку;

(c) дати видачі, змінення або поновлення попереднього рішення щодо транскордонних операцій або попередньої угоди про ціноутворення;

(d) дату початку строку дії попереднього рішення щодо транскордонних операцій або попередньої угоди про ціноутворення, якщо вказано;

(e) дату закінчення строку дії попереднього рішення щодо транскордонних операцій або попередньої угоди про ціноутворення, якщо вказано;

(f) тип попереднього рішення щодо транскордонних операцій або попередньої угоди про ціноутворення;

(g) суму операції або серії операцій за попереднім рішенням щодо транскордонних операцій або попередньою угодою про ціноутворення, якщо така сума зазначена в попередньому рішенні щодо транскордонних операцій або в попередній угоді про ціноутворення;

(h) опис набору критеріїв, що використовуються для визначення трансфертного ціноутворення або власне трансфертної ціни у випадку попередньої угоди про ціноутворення;

(i) визначення методу, що використовуються для визначення трансфертного ціноутворення або власне трансфертної ціни у випадку попередньої угоди про ціноутворення;

(j) дані про інші держави-члени, за наявності, яких може стосуватися попереднє рішення щодо транскордонних операцій або попередня угода про ціноутворення;

(k) ідентифікаційні дані будь-якої особи, іншої ніж фізична особа, в іншій державі-члені, за наявності, якої може стосуватися попереднє рішення щодо транскордонних операцій або попередня угода про ціноутворення (із зазначенням держав-членів, з якими пов’язані особи, що зазнають впливу); та

(l) відомості про те, чи повідомлена інформація ґрунтується власне на попередньому рішенні щодо транскордонних операцій або попередній угоді про ціноутворення чи на запиті. зазначеному у другому підпараграфі параграфа 3 цієї статті.

7. З метою сприяння обміну інформацією, зазначеною в параграфі 6 цієї статті, Комісія повинна ухвалити практичні умови, необхідні для імплементації цієї статті, у тому числі інструменти для стандартизації повідомлення інформації, визначеної в параграфі 6 цієї статті, у рамках процедури встановлення стандартної форми, передбаченої у статті 20(5).

8. Інформація, визначена в пунктах (a), (b), (h) та (k) параграфа 6 цієї статті, не підлягає повідомленню Європейській Комісії.

9. Компетентний орган відповідних держав-членів, визначений згідно з параграфом 6(j), повинен підтвердити, якщо можливо, за допомогою електронних засобів, отримання інформації компетентному органу, що надав інформацію, невідкладно, але в будь-якому разі не пізніше ніж протягом семи робочих днів. Цей захід застосовуватиметься до початку функціонування довідника, зазначеного у статті 21(5).

10. Держави-члени можуть, згідно зі статтею 5 і беручи до уваги статтю 21(4), подати запит про надання додаткової інформації, у тому числі повного тексту попереднього рішення щодо транскордонних операцій або попередньої угоди про ціноутворення.

1. Кожна держава-член повинна вжити необхідних заходів, щоб вимагати від кінцевої материнської компанії групи багатонаціональних підприємств (БНП), що є резидентом для цілей оподаткування на її території, або від іншого суб’єкта, що звітує, згідно із секцією II додатка III, подавати звіт у розрізі країн за звітний фінансовий рік протягом 12 місяців з останнього дня звітного фінансового року групи БНП відповідно до секції II додатка III.

2. Компетентний орган держави-члена, після отримання звіту в розрізі країн відповідно до параграфа 1, повинен, шляхом автоматичного обміну у строк, встановлений у параграфі 4, надати звіт у розрізі країн будь-якій іншій державі-члену, у якій, згідно з інформацією, наведеною у звіті в розрізі країн, один або більше конституентних суб’єктів групи БНП суб’єкта, що звітує, є резидентами для цілей оподаткування або обкладаються податком на діяльність, що здійснюється через постійне представництво.

3. Звіт у розрізі країн повинен містити таку інформацію стосовно групи БНП:

(a) агреговану інформацію про суму доходу, прибуток (збиток) до сплати податку на прибуток, сплачений податок на прибуток, нарахований податок на прибуток, заявлений капітал, накопичений прибуток, чисельність працівників і матеріальні активи, інші ніж грошові кошти або їх еквіваленти, стосовно кожної юрисдикції, у якій здійснює діяльність група БНП;

(b) ідентифікаційні дані кожного конституентного суб’єкта групи БНП із зазначенням юрисдикції податкового резидентства такого конституентного суб’єкта та, якщо вона відмінна від юрисдикції податкового резидентства, юрисдикції, згідно із законодавством якої організований конституентний суб’єкт, а також характеру основної господарської діяльності або видів господарської діяльності такого конституентного суб’єкта.

4. Повідомлення повинне бути надане протягом 15 місяців з останнього дня фінансового року групи БНП, якої стосується звіт у розрізі країн. Перший звіт у розрізі країн повинен бути наданий за фінансовий рік групи БНП, що починається не раніше 01 січня 2016 року, протягом 18 місяців з останнього дня такого фінансового року.

1. Кожна держава-член повинна вжити необхідних заходів, щоб вимагати від посередників надання компетентним органам інформації, яка їм відома, перебуває в їх розпорядженні чи під їх контролем, про підзвітні транскордонні механізми упродовж 30 днів:

(a) з дати надання підзвітного транскордонного механізму для реалізації; або

(b) з дати, коли підзвітний транскордонний механізм готовий до реалізації; або

(c) з моменту реалізації першого етапу підзвітного транскордонного механізму,

залежно від того, яка із цих дат настане першою.

Незважаючи на перший підпараграф, посередники, зазначені у другому параграфі пункту 21 статті 3, також зобов’язані надавати інформацію упродовж 30 днів з моменту надання ними, безпосередньо або через інших осіб, допомоги, підтримки або консультацій.

2. У випадку стандартизованих механізмів, держави-члени повинні вжити необхідних заходів, щоб вимагати від посередника підготовки періодичного звіту кожні 3 місяці, який містить оновлення у вигляді нової інформації, що підлягає повідомленню, як зазначено в пунктах (a), (d), (g) та (h) параграфа 14, з моменту подання останнього звіту.

3. Якщо посередник зобов’язаний надавати інформацію про підзвітні транскордонні механізми компетентним органам більш ніж однієї держави-члена, така інформація повинна надаватися тільки в державі-члені, що з’являється першою в переліку нижче:

(a) держава-член, у якій посередник є резидентом для цілей оподаткування;

(b) держава-член, у якій посередник має постійне представництво, через яке надаються послуги щодо механізму;

(c) держава-член, у якій зареєстрований посередник або закони якої регулюють його діяльність;

(d) держава-член, у якій посередник зареєстрований у професійній асоціації, пов’язаній з юридичними, податковими або консультаційними послугами.

4. Якщо, згідно з параграфом 3, існує обов’язок щодо звітування перед кількома органами, посередник звільняється від надання інформації, якщо він має докази, згідно з національним правом, що та сама інформація була надана в іншій державі-члені.

5. Кожна держава-член може вжити необхідних заходів для надання посередникам права відмови від надання інформації про підзвітний транскордонний механізм, якщо відповідний обов’язок щодо звітування порушить адвокатську таємницю згідно з національним правом такої держави-члена. За таких обставин кожна держава-член повинна вжити необхідних заходів, щоб вимагати від посередників невідкладно повідомляти будь-якого іншого посередника або, за відсутності такого посередника, відповідного платника податків про обов’язки щодо звітування відповідно до параграфа 6.

Посередники можуть мати право на відмову згідно з першим підпараграфом тільки тією мірою, якою вони здійснюють діяльність у рамках відповідного національного законодавства, що визначає їхню професію.

6. Кожна держава-член повинна вжити необхідних заходів, щоб вимагати, за відсутності посередника або коли посередник повідомляє відповідного платника податків або іншого посередника про застосування відмови згідно з параграфом 5, покладення обов’язку надання інформації про підзвітний транскордонний механізм на іншого повідомленого посередника або, за відсутності такого посередника, на відповідного платника податків.

7. Відповідний платник податків, на якого покладений обов’язок щодо звітування, повинен надати інформацію упродовж 30 днів з дати, наступної за датою, коли підзвітний транскордонний механізм був наданий для реалізації відповідному платнику податків, коли він готовий до реалізації відповідним платником податків або коли був реалізований його перший етап стосовно відповідного платника податків, залежно від того, яка із цих дат настане першою.

Якщо відповідний платник податків зобов’язаний надавати інформацію про підзвітний транскордонний механізм компетентним органам більш ніж однієї держави-члена, така інформація повинна надаватися компетентним органам тільки в державі-члені, що з’являється першою в переліку нижче:

(a) держава-член, у якій відповідний платник податків є резидентом для цілей оподаткування;

(b) держава-член, у якій відповідний платник податків має постійне представництво, що отримує вигоду від механізму;

(c) держава-член, у якій відповідний платник податків отримує дохід або прибутки, хоча відповідний платник податків не є резидентом для цілей оподаткування і не має постійного представництва в будь-які державі-члені;

(d) держава-член, у якій відповідний платник податків здійснює діяльність, хоча відповідний платник податків не є резидентом для цілей оподаткування і не має постійного представництва в будь-якій державі-члені.

8. Якщо, згідно з параграфом 7, існує обов’язок щодо звітування перед кількома органами, відповідний платник податків звільняється від надання інформації, якщо він має докази, згідно з національним правом, що та сама інформація була надана в іншій державі-члені.

9. Кожна держава-член повинна вжити необхідних заходів, щоб вимагати, за наявності більш ніж одного посередника, покладення обов’язку надання інформації про підзвітний транскордонний механізм на всіх посередників, які беруть участь в одному підзвітному транскордонному механізмі.

Посередник звільняється від надання інформації, тільки якщо він має докази, згідно з національним правом, що та сама інформація, зазначена в параграфі 14, уже була надана іншим посередником.

10. Кожна держава-член повинна вжити необхідних заходів, щоб вимагати у випадках, коли обов’язок щодо звітування покладено на відповідного платника податків і коли існує більше одного відповідного платника податків, щоб відповідним платником податків, який повинен надати інформацію згідно з параграфом 6, був платник податків, що з’являється першим у переліку нижче:

(a) відповідний платник податків, що погодив звітний транскордонний механізм із посередником;

(b) відповідний платник податків, що управляє реалізацією механізму.

Будь-який відповідний платник податків звільняється від надання інформації, якщо він має докази, згідно з національним правом, що та сама інформація, зазначена в параграфі 14, уже була надана іншим відповідним платником податків.

11. Кожна держава-член може вжити необхідних заходів, щоб вимагати від кожного відповідного платника податків надання податковій адміністрації інформації про використання ними механізму за кожен рік, у якому вони його використовували.

12. Кожна держава-член повинна вжити необхідних заходів, щоб вимагати від посередників і відповідних платників податків надання інформації про підзвітні транскордонні механізми, перший етап яких був реалізований у період між 25 червня 2018 року та 30 червня 2020 року. Посередники та відповідні платники податків, у відповідних випадках, повинні надати інформацію про такі звітні транскордонні механізми до 31 серпня 2020 року.

13. Компетентний орган держави-члена, у якій було надано інформацію відповідно до параграфів 1-12 цієї статті, повинен, шляхом автоматичного обміну, повідомити інформацію, визначену в параграфі 14 цієї статті, компетентним органам усіх інших держав-членів згідно з практичними умовами, ухваленими відповідно до статті 21.

14. Інформація, яка повинна бути повідомлена компетентним органом держави-члена згідно з параграфом 13, повинна містити зазначені нижче дані, якщо застосовно:

(a) ідентифікаційні дані посередників і відповідних платників податків, у тому числі їхні імена/найменування, дату та місце народження (у випадку фізичної особи), резидентство для цілей оподаткування, податковий ідентифікаційний номер і, у відповідних випадках, дані про осіб, що є асоційованими підприємствами відповідного платника податків;

(b) інформацію про характерні ознаки, визначені в додатку IV, у зв’язку з наявністю яких транскордонний механізм стає підзвітним;

(c) стислий опис підзвітного транскордонного механізму, включно з покликанням на назву, під якою він є загальновідомим, за наявності, і загальним описом відповідної господарської діяльності або механізмів, що не призводить до розкриття комерційної, промислової або професійної таємниці, комерційного процесу або інформації, розкриття якої суперечитиме публічному порядку;

(d) дату реалізації або майбутньої реалізації першого етапу підзвітного транскордонного механізму;

(e) дані про національні положення, які лежать в основі підзвітного транскордонного механізму;

(f) вартість підзвітного транскордонного механізму;

(g) дані про державу-члена відповідного платника (платників) податків і будь-які інші держави-члени, яких може стосуватися підзвітний транскордонний механізм;

(h) дані про будь-яку іншу особу в державі-члені, на яку може вплинути підзвітний транскордонний механізм, із зазначенням держави-члена, з якою пов’язана така особа.

15. Відсутність реакції податкової адміністрації на підзвітний транскордонний механізм не означає визнання дійсності такого механізму або його податкового режиму.

16. З метою сприяння обміну інформацією, зазначеною в параграфі 13 цієї статті, Комісія повинна ухвалити практичні умови, необхідні для імплементації цієї статті, у тому числі інструменти для стандартизації повідомлення інформації, визначеної в параграфі 14 цієї статті, у рамках процедури встановлення стандартної форми, передбаченої у статті 20(5).

17. Комісія не повинна мати доступ до інформації, зазначеної в пунктах (a), (c) та (h) параграфа 14.