Директива Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2015/2366 від 25 листопада 2015 року про платіжні послуги на внутрішньому ринку, про внесення змін до Директив 2002/65/ЄС, 2009/110/ЄС та 2013/36/ЄС і Регламенту (ЄС) № 1093/2010 та про скасування Директиви 2007/64/ ЄС

1. Ця Директива встановлює норми, згідно з якими держави-члени повинні розрізняти такі категорії надавача платіжних послуг:

(a) кредитні установи, як визначено в пункті (1) статті 4(1) Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 575/2013 (-1), включно з їхніми філіями в розумінні пункту (17) статті 4(1) зазначеного регламенту, якщо такі філії розташовані в Союзі, незалежно від того, чи головні офіси цих філій розташовані в межах Союзу або, відповідно до статті 47 Директиви 2013/36/ЄС та національного права, за межами Союзу;

(b) установи електронних грошей у розумінні пункту (1) статті 2 Директиви 2009/110/ЄС, включно з, відповідно до статті 8 зазначеної директиви та національного права, їхніми філіями, якщо такі філії розташовані в межах Союзу, а їхні головні офіси розташовані за межами Союзу, та якщо платіжні послуги, надавані такими філіями, пов’язані з випуском електронних грошей;

(c) поштові жироустанови, які мають право відповідно до національного права надавати платіжні послуги;

(d) платіжні установи;

(e) ЄЦБ та національні центральні банки, коли вони не діють як монетарні органи або інші органи публічної влади;

(f) держави-члени або їхні регіональні чи місцеві органи, коли вони не діють як органи публічної влади.

2. Ця Директива також установлює норми щодо:

(a) прозорості умов та інформаційних вимог до платіжних послуг; та

(b) відповідних прав та обов’язків користувачів платіжних послуг та надавачів платіжних послуг у зв’язку з наданням платіжних послуг у рамках постійної роботи або господарської діяльності.

1. Цю Директиву застосовують до платіжних послуг, надаваних у межах Союзу.

2. Розділи III та IV застосовують до платіжних операцій у валюті держави-члена, якщо як надавач платіжних послуг платника, так і надавач платіжних послуг отримувача платежу розташовані в межах Союзу або якщо єдиний надавач платіжних послуг у платіжній операції розташований у межах Союзу.

3. Розділ III, крім пункту (b)статті 45(1), пункту (2)(e) статті 52 та пункту (a) статті 56, та розділ IV, крім статей 81-86, застосовують до платіжних операцій у валюті, яка не є валютою держави-члена, якщо як надавач платіжних послуг платника, так і надавач платіжних послуг отримувача платежу розташовані в межах Союзу або якщо єдиний надавач платіжних послуг розташований у межах Союзу, стосовно тих частин платіжної операції, які виконують у Союзі.

4. Розділ III, крім пункту (b)статті 45(1), пункту (2)(e) статті 52, пункту (5)(g)статті 52 та пункту (a) статті 56, та розділ IV, крім статті 62(2) та (4), статей 76, 77, 81, 83(1), 89 та 92, застосовують до платіжних операцій у всіх валютах, якщо лише один із надавачів платіжних послуг розташований у межах Союзу, стосовно тих частин платіжної операції, які виконують у Союзі.

5. Держави-члени можуть звільняти установи, зазначені в пунктах (4)-(23) статті 2(5) Директиви 2013/36/ЄС, від застосування всіх або частини положень цієї Директиви.

Цю Директиву не застосовують до:

(a) платіжних операцій, які виконують виключно готівкою безпосередньо від платника до отримувача платежу без будь-якого посередницького втручання;

(b) платіжних операцій у напрямку від платника до отримувача платежу через комерційного агента, уповноваженого на підставі договору вести перемовини або укладати договори про продаж або придбання товарів чи послуг від імені лише платника або лише отримувача платежу;

(c) професійного фізичного перевезення банкнот та монет, включно з їх збиранням, обробленням та постачанням;

(d) платіжних операцій, які полягають у непрофесійному збиранні та постачанні готівки в рамках неприбуткової або благодійної діяльності;

(e) послуг, у яких платник надає отримувачу платежу готівку в рамках платіжної операції у відповідь на чіткий запит від користувача платіжних послуг безпосередньо перед виконанням платіжної операції шляхом оплати за товари або послуги;

(f) операцій із готівкового обміну валюти, за яких кошти не зберігаються на платіжному рахунку;

(g) платіжних операцій на основі будь-яких із таких документів, пред’явлених надавачу платіжних послуг для надання коштів у розпорядження отримувача платежу:

(i) паперових чеків, які регулює Женевська конвенція від 19 березня 1931 року, що має на меті вирішення деяких колізій законів про чеки;

(ii) паперових чеків, які подібні до тих, що зазначені в пункті (i), та які регулюють закони держав-членів, що не є сторонами Женевської конвенції від 19 березня 1931 року, що має на меті вирішення деяких колізій законів про чеки;

(iii) паперових векселів відповідно до Женевської конвенції від 7 червня 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі;

(iv) паперових векселів, які подібні до тих, що зазначені в пункті (iii), та які регулюють закони держав-членів, які не є сторонами Женевської конвенції від 7 червня 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі;

(v) паперових ваучерів;

(vi) паперових дорожніх чеків;

(vii) паперових поштових платіжних доручень згідно з визначенням Всесвітнього поштового союзу;

(h) платіжних операцій, які виконують у межах платіжної системи або системи розрахунків із цінними паперами між розрахунковими агентами, центральними контрагентами, кліринговими установами та/або центральними банками та іншими учасниками системи, а також надавачами платіжних послуг, без обмеження статті 35;

(i) платіжних операцій, пов’язаних із обслуговуванням активів у вигляді цінних паперів, включно з дивідендами, доходами або іншими виплатами, або погашенням чи продажем, які виконують особи, зазначені в пункті (h), або інвестиційні фірми, кредитні установи, компанії колективного інвестування або компанії з управління активами, які надають інвестиційні послуги, а також будь-які інші суб’єкти, яким дозволено зберігати фінансові інструменти;

(j) послуг, надаваних надавачами технічних послуг, які підтримують надання платіжних послуг, не стаючи при цьому в жоден момент власником коштів, що підлягають переказу, включно з опрацюванням та зберіганням даних, довірчими послугами та послугами захисту приватності, автентифікацією даних та суб’єктів, послугами провайдера інформаційних технологій (ІТ) та комунікаційних мереж, наданням і технічним обслуговуванням терміналів і пристроїв, які використовують для платіжних послуг, крім послуг ініціювання платежу та послуг надання інформації про рахунки;

(k) послуг на основі спеціальних платіжних інструментів, які можна використовувати лише в обмежений спосіб та які відповідають одній із таких умов:

(i) інструменти, які дають змогу власнику придбавати товари або послуги лише в приміщенні емітента або в межах обмеженої мережі надавачів послуг, які уклали прямий комерційний договір із професійним емітентом;

(ii) інструменти, які можна використовувати лише для придбання дуже обмеженого асортименту товарів або послуг;

(iii) інструменти, які дійсні виключно на території однієї держави-члена, які надають на запит будь-якого суб’єкта господарювання або будь-якого суб’єкта публічного сектора та які регулюються національним або регіональним органом публічної влади для конкретних соціальних чи податкових цілей із метою придбання певних товарів у постачальників або послуг у надавачів, які уклали комерційний договір із емітентом;

(l) платіжних операцій, які виконує провайдер електронних комунікаційних мереж або надавач послуг, які надають абоненту мережі або послуги на додаток до електронних комунікаційних послуг:

(i) для придбання цифрового контенту та голосових послуг незалежно від пристрою, який використовують для придбання або споживання цифрового контенту, плату за які стягують із відповідного рахунку; або

(ii) які надають із електронного пристрою або через нього та плату за які стягують із відповідного рахунку в рамках благодійної діяльності або для придбання квитків;

за умови що вартість будь-якої разової платіжної операції, зазначеної в пунктах (i) та (ii), не перевищує 50 євро та:

- кумулятивна вартість платіжних операцій одного абонента не перевищує 300 євро в місяць, або

- якщо абонент вносить передоплату на свій рахунок у провайдера електронної комунікаційної мережі або надавача електронної комунікаційної послуги, кумулятивна вартість платіжних операцій не перевищує 300 євро в місяць;

(m) платіжних операцій між надавачами платіжних послуг, їхніми агентами або філіями за їхній рахунок;

(n) платіжних операцій та пов’язаних послуг між материнською компанією та її дочірньою компанією або між дочірніми компаніями тієї самої материнської компанії без будь-якого посередницького втручання з боку надавача платіжних послуг, окрім випадків, коли такий надавач платіжних послуг належить до тієї самої групи;

(o) послуг зняття готівки через банкомат, які пропонують надавачі, що діють від імені одного або декількох емітентів карток, які не є стороною рамкового договору з клієнтом, що знімає кошти з платіжного рахунку, за умови що такі надавачі не надають інших платіжних послуг, зазначених у додатку I. При цьому клієнт повинен бути поінформований про будь-які комісії за зняття коштів, зазначені в статтях 45, 48, 49 та 59, до моменту зняття коштів із зазначенням такої інформації в квитанції в кінці операції після зняття коштів.

Для цілей цієї Директиви застосовують такі терміни та означення:

(1) "держава-член розташування головного офісу" означає одне з такого:

(a) державу-члена, що в ній розташований зареєстрований офіс надавача платіжних послуг; або

(b) якщо надавач платіжних послуг відповідно до національного права не має зареєстрованого офісу, державу-члена, в якій розташований головний офіс;

(2) "держава-член ведення діяльності" означає державу-члена, крім держави-члена розташування головного офісу, в якій надавач платіжних послуг має агента чи філію або надає платіжні послуги;

(3) "платіжна послуга" означає будь-який вид господарської діяльності, визначений у додатку I;

(4) "платіжна установа" означає юридичну особу, якій надано дозвіл відповідно до статті 11 надавати платіжні послуги по всьому Союзу;

(5) "платіжна операція" означає дію, ініційовану платником, або від його імені, або отримувачем платежу та полягає у внесенні, переказі або знятті коштів, незалежно від будь-яких пов’язаних із такою дією зобов’язань між платником та отримувачем платежу;

(6) "дистанційна платіжна операція" означає платіжну операцію, ініційовану через Інтернет або за допомогою пристрою, який можна використовувати для дистанційної комунікації;

(7) "платіжна система" означає систему переказу коштів із формальними та стандартизованими інструкціями та спільними правилами щодо опрацювання платіжних операцій, клірингу та/або виконання розрахунків за ними;

(8) "платник" означає фізичну або юридичну особу, яка має платіжний рахунок та надає дозвіл на виконання платіжного доручення з такого платіжного рахунку або, за відсутності платіжного рахунку, фізичну або юридичну особу, яка надає платіжне доручення;

(9) "отримувач платежу" означає фізичну або юридичну особу, що визначена цільовим отримувачем коштів, які є предметом платіжної операції;

(10) "користувач платіжних послуг" означає фізичну або юридичну особу, яка використовує платіжну послугу як платник або отримувач платежу, або як обидва одночасно;

(11) "надавач платіжних послуг" означає орган, зазначений у статті 1(1), або фізичну чи юридичну особу, до якої застосовне звільнення відповідно до статті 32 або 33;

(12) "платіжний рахунок" означає рахунок, відкритий на ім’я одного або декількох користувачів платіжних послуг для виконання платіжних операцій;

(13) "платіжне доручення" означає розпорядження платника або отримувача платежу своєму надавачу платіжних послуг із запитом про виконання платіжної операції;

(14) "платіжний інструмент" означає персоналізований пристрій чи персоналізовані пристрої та/або набір процедур, погоджених між користувачем платіжних послуг та надавачем платіжних послуг, які використовують для ініціювання платіжного доручення;

(15) "послуга ініціювання платежу" означає послугу ініціювання платіжного доручення на запит користувача платіжних послуг щодо платіжного рахунку, відкритого в іншого надавача платіжних послуг;

(16) "послуга надання інформації про рахунки" означає онлайн-послугу з надання консолідованої інформації про один або більшу кількість платіжних рахунків, відкритих користувачем платіжних послуг або в іншого надавача платіжних послуг, або в більше ніж в одного надавача платіжних послуг;

(17) "надавач платіжних послуг, що обслуговує рахунок" означає надавача платіжних послуг, який відкриває та веде платіжний рахунок для платника;

(18) "надавач послуги ініціювання платежу" означає надавача платіжних послуг, який здійснює види господарської діяльності, зазначені в пункті (7) додатка I;

(19) "надавач послуги надання інформації про рахунки" означає надавача платіжних послуг, який здійснює види господарської діяльності, зазначені в пункті (8) додатка I;

(20) "споживач" означає фізичну особу, яка, за договорами про надання платіжних послуг, які охоплює ця Директива, діє для цілей, що виходять за межі її фаху, сфери діяльності або професії;

(21) "рамковий договір" означає договір про надання платіжних послуг, який регламентує майбутнє виконання окремих та послідовних платіжних операцій та який може визначати обов’язки й умови для відкриття платіжного рахунку;

(22) "грошовий переказ" означає платіжну послугу, за якої кошти отримують від платника без створення жодних рахунків на ім’я платника або отримувача платежу з єдиною ціллю - переказати відповідну суму отримувачу платежу або іншому надавачу платіжних послуг, що діє від імені отримувача платежу, та/або за якої такі кошти отримують від імені отримувача платежу із забезпеченням йому доступу до них;

(23) "прямий дебет" означає платіжну послугу зі списання коштів із платіжного рахунку платника, якщо платіжну операцію ініціював отримувач платежу на основі згоди, наданої платником отримувачу платежу, надавачу платіжних послуг отримувача платежу або власному надавачу платіжних послуг платника;

(24) "кредитовий переказ" означає платіжну послугу із зарахування коштів на платіжний рахунок отримувача платежу шляхом виконання платіжної операції або серії платіжних операцій зі платіжного рахунку платника надавачем платіжних послуг, у якого відкритий платіжний рахунок платника, на основі розпорядження, наданого платником;

(25) "кошти" означає банкноти та монети, безготівкові гроші або електронні гроші, як визначено в пункті (2) статті 2 Директиви 2009/110/ЄС;

(26) "дата валютування" означає референтний час, який використовує надавач платіжних послуг для розрахування процентів на кошти, списані з платіжного рахунку або зараховані на нього;

(27) "референтний обмінний курс" означає обмінний курс, який використовують як основу для розрахунку під час будь-якого обміну валюти та який повідомляє надавач платіжних послуг або який указаний у відкритому джерелі;

(28) "референтна процентна ставка" означає процентну ставку, яку використовують як основу для розрахування будь-якого застосовного проценту та яка вказана у відкритому джерелі, яке може бути перевірене обома сторонами договору про надання платіжних послуг;

(29) "автентифікація" означає процедуру, що дає змогу надавачу платіжних послуг перевіряти особу користувача платіжних послуг або правомірність використання конкретного платіжного інструменту, включно з використанням персоналізовані безпекових облікових даних користувача;

(30) "надійна автентифікація клієнта" означає автентифікацію з використанням двох або більшої кількості елементів за категоріями знання (щось, що знає лише користувач), володіння (щось, чим володіє лише користувач) та властивості (щось, що характеризує лише користувача), які є незалежними (тобто порушення одного не компрометує надійності решти) та які розроблені таким чином, щоб захищати конфіденційність автентифікаційних даних;

(31) "персоналізовані безпекові облікові дані" означає персоналізований набір даних, наданий надавачем платіжних послуг користувачу платіжних послуг для цілей автентифікації;

(32) "чутливі платіжні дані" означає дані, включно з персоналізованими безпековими обліковими даними, які можуть бути використані для вчинення шахрайства. Для цілей діяльності надавачів послуги ініціювання платежу та надавачів послуги надання інформації про рахунки ім’я власника рахунку та номер рахунку не є чутливими платіжними даними;

(33) "унікальний ідентифікатор" означає комбінацію літер, цифр або символів, яку повідомляє користувачу платіжних послуг надавач платіжних послуг і яку користувач платіжних послуг має надавати, щоб однозначно ідентифікувати іншого користувача платіжних послуг та/або платіжний рахунок такого іншого користувача платіжних послуг для виконання платіжної операції;

(34) "засоби дистанційної комунікації" означає метод, який можна використовувати для укладення договору про надання платіжних послуг без одночасної фізичної присутності надавача платіжних послуг та користувача платіжних послуг;

(35) "довговічний носій" означає будь-який інструмент, який дає змогу користувачу платіжних послуг зберігати інформацію, адресовану особисто такому користувачу платіжних послуг, у спосіб, що уможливлює доступ до неї в майбутньому протягом періоду, достатнього для цілей такої інформації, та відтворення збереженої інформації в незмінному вигляді;

(36) "мікропідприємство" означає підприємство, яке на момент укладення договору про надання платіжних послуг є підприємством, означення якого міститься у статті 1 та статті 2(1) та (3) додатка до Рекомендації 2003/361/ЄС;

(37) "робочий день" означає день, в який відповідний надавач платіжних послуг платника або надавач платіжних послуг отримувача платежу, що бере участь у виконанні платіжної операції, відкритий для здійснення діяльності, потрібної для виконання платіжної операції;

(38) "агент" означає фізичну або юридичну особу, яка діє від імені платіжної установи під час надання платіжних послуг;

(39) "філія" означає місце ведення господарської діяльності, крім головного офісу, яке є частиною платіжної установи, яке не є юридичною особою та яке безпосередньо виконує деякі або всі операції, притаманні господарській діяльності платіжної установи; всі місця ведення господарської діяльності, утворені в тій самій державі-члені платіжною установою з головним офісом в іншій державі-члені, вважають єдиною філією;

(40) "група" означає групу підприємств, пов’язаних між собою відносинами, зазначеними в статті 22(1), (2) або (7) Директиви 2013/34/ЄС, або підприємств, визначених у статтях 4, 5, 6 та 7 Делегованого регламенту Комісії (ЄС) № 241/2014 (-2), які пов’язані між собою відносинами, зазначеними в статті 10(1) або статті 113(6) або (7) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(41) "електронна комунікаційна мережа" означає мережу, визначену в пункті (a) статті 2 Директиви Європейського Парламенту і Ради 2002/21/ЄС (-3);

(42) "електронна комунікаційна послуга" означає послугу, визначену в пункті (c) статті 2 Директиви 2002/21/ЄС;

(43) "цифровий контент" означає товари або послуги, які виробляють та надають у цифровій формі, використання або споживання яких обмежене технічним пристроєм та які не передбачають можливості використання або споживання у будь-який спосіб фізичних товарів або послуг;

(44) "еквайринг платіжних операцій" означає платіжну послугу, яку надає надавач платіжних послуг, що укладає договір із отримувачем платежу, та яка полягає у прийнятті та опрацюванні платіжних операцій, у результаті чого відбувається переказ коштів отримувачу платежу;

(45) "випуск платіжних інструментів" означає платіжну послугу, яку надає надавач платіжних послуг, що укладає договір із платником для надання йому платіжного інструменту для ініціювання та опрацювання платіжних операцій платника;

(46) "власні кошти" означає кошти, визначені в пункті 118 статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013, якщо принаймні 75% капіталу 1-го рівня перебуває у формі основного капіталу першого рівня, зазначеного в статті 50 указаного регламенту, а капітал 2-го рівня становить третину або менше третини капіталу 1-го рівня;

(47) "платіжний бренд" означає будь-яку назву, вираз, знак, символ у матеріальній чи цифровій формі або їх поєднання, що можуть використовувати для позначення платіжної карткової схеми, за якою виконують операції з використанням платіжних карток;

(48) "кобейджинг" означає включення двох або більшої кількості платіжних брендів або платіжних застосунків того самого платіжного бренду до одного платіжного інструменту.

1. Для отримання дозволу здійснювати діяльність як платіжна установа кандидат повинен подати відповідну заяву компетентним органам держави-члена розташування головного офісу разом із:

(a) програмою діяльності із визначенням, зокрема, типу запланованих платіжних послуг;

(b) бізнес-планом із розрахунком прогнозного бюджету на перші 3 фінансові роки, який демонструє, що заявник здатен застосовувати належні та пропорційні системи, ресурси та процедури для раціонального ведення діяльності;

(c) доказом того, що платіжна установа володіє початковим капіталом, як передбачено в статті 7;

(d) для платіжних установ, зазначених у статті 10(1), - описом заходів, вжитих для захисту коштів користувачів платіжних послуг відповідно до статті 10;

(e) описом засад управління та механізмів внутрішнього контролю заявника, включно з адміністративними процедурами, процедурами управління ризиками та бухгалтерськими процедурами, який демонструє, що ці засади управління, механізми контролю та процедури є пропорційними, відповідними, раціональними та достатніми;

(f) описом упроваджених процедур моніторингу інцидентів безпеки та скарг клієнтів, пов’язаних із безпекою, реагування на них та вжиття відповідних подальших заходів, включно з механізмом повідомлення про інциденти, який враховує обов’язки платіжної установи щодо повідомлення, встановлені в статті 96;

(g) описом упровадженого процесу зберігання, моніторингу, відстежування чутливих платіжних даних та обмеження доступу до них;

(h) описом засад забезпечення безперервної роботи, включно з чітким визначенням критичних операцій, дієвими планами дій у разі надзвичайних ситуацій та процедурою регулярного тестування та перевірки достатності й дієвості таких планів;

(i) описом принципів і термінів та означень, застосовних до збирання статистичних даних про результати роботи, операції та шахрайство;

(j) безпековою політикою, включно з детальною оцінкою ризиків, пов’язаних із її платіжними послугами, та описом заходів із контролю на безпеку та пом’якшення ризиків, вжитих для забезпечення достатнього захисту користувачів платіжних послуг від визначених ризиків, у тому числі від шахрайства та незаконного використання чутливих та персональних даних;

(k) для платіжних установ, які мають обов’язки у сфері протидії відмиванню грошей та фінансуванню тероризму відповідно до Директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2015/849 (-4) та Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2015/847 (-5), - описом механізмів внутрішнього контролю, які заявник запровадив для виконання таких обов’язків;

(l) описом структурної організації заявника, у тому числі, залежно від випадку, з описом запланованого використання агентів і філій, виїзних та дистанційних перевірок, які заявник зобов’язується проводити принаймні щороку, а також описом механізмів аутсорсингу та його участі в національній або міжнародній платіжній системі;

(m) ідентифікаційними даними осіб, які володіють, прямо або опосередковано, істотною часткою участі в заявнику в розумінні пункту (36) статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013, із зазначенням розміру таких часток та доказом їхньої відповідності, враховуючи потребу забезпечити раціональне та розсудливе управління платіжною установою;

(n) ідентифікаційними даними директорів та осіб, відповідальних за управління платіжною установою, та, у відповідних випадках, осіб, відповідальних за управління діяльністю платіжної установи з надання платіжних послуг, а також доказом того, що вони мають хорошу репутацію та володіють відповідними знаннями й досвідом для надання платіжних послуг, як визначено державою-членом розташування головного офісу платіжної установи;

(o) залежно від випадку, ідентифікаційними даними зовнішніх аудиторів та аудиторських фірм, як визначено в Директиві Європейського Парламенту і Ради 2006/43/ЄС (-6);

(p) правовим статусом та статутом заявника;

(q) адресою головного офісу заявника.

Для цілей пунктів (d), (e) (f) та (l) першого підпараграфа, заявник повинен надати опис своїх механізмів аудиту та організаційних механізмів, які він запровадив із наміром вжити всіх розумних заходів для захисту інтересів своїх користувачів та забезпечення безперервного та надійного надання платіжних послуг.

В описі заходів із контролю на безпеку та пом’якшення ризиків, згаданому в пункті (j) першого підпараграфа, повинно бути вказано, як за допомогою таких заходів заявник забезпечує високий рівень технічної безпеки та захисту даних, у тому числі програмного забезпечення та ІТ-систем, які використовує заявник або підприємства, яким він доручає виконання своїх операцій - повністю або частково - на умовах аутсорсингу. Такі заходи також повинні включати безпекові заходи, встановлені в статті 95(1). У цих заходах повинні бути враховані, за наявності, настанови EBA щодо безпекових заходів, які зазначені в статті 95(3).

2. Держави-члени повинні вимагати від підприємств, які подають заявки на отримання дозволу надавати платіжні послуги, зазначені в пункті (7)додатка I, як умову надання їм такого дозволу оформлення страхування професійної відповідальності, яке охоплює території, на яких вони пропонують послуги, або надання певної іншої порівнянної гарантії відповідальності для забезпечення їхньої спроможності виконати свої обов’язки, зазначені в статтях 73, 90 та 92.

3. Держави-члени повинні вимагати від підприємств, які подають заявки на реєстрацію для надання платіжних послуг, зазначених у пункті (8) додатка I, як умову такої реєстрації оформлення страхування професійної відповідальності, яке охоплює території, на яких вони пропонують послуги, або надання певної іншої порівнянної гарантії відповідальності перед надавачем платіжних послуг, що обслуговує рахунок, або користувачем платіжних послуг, яка виникає в результаті неавторизованого чи шахрайського доступу до інформації про платіжний рахунок або неавторизованого або шахрайського використання такої інформації.

4. До 13 січня 2017 року EBA повинен за результатами консультацій зі всіма відповідними стейкхолдерами, включно зі стейкхолдерами на ринку платіжних послуг, беручи до уваги інтереси всіх сторін, видати настанови, адресовані компетентним органам, відповідно до статті 16 Регламенту (ЄС) № 1093/2010 щодо критеріїв визначення мінімальної грошової суми страхування професійної відповідальності або іншої порівнянної гарантії, що зазначені в параграфах 2 та 3.

Під час розроблення настанов, зазначених у першому підпараграфі, EBA повинен враховувати таке:

(a) профіль ризиків підприємства;

(b) чи підприємство надає інші платіжні послуги, зазначені в додатку I, або займається іншою господарською діяльністю;

(c) масштаб діяльності:

(i) для підприємств, які подають заявку на отримання дозволу надавати платіжні послуги, зазначені в пункті (7) додатка I, - вартість ініційованих операцій;

(ii) для підприємств, які подають заявку на реєстрацію для надання платіжних послуг, зазначених у пункті (8) додатка I, - кількість клієнтів, які користуються послугами надання інформації про рахунки;

(d) особливі характеристики порівнянних гарантій та критерії їх виконання.

EBA повинен регулярно переглядати такі настанови.

5. До 13 липня 2017 року EBA повинен за результатами консультацій зі всіма відповідними стейкхолдерами, включно зі стейкхолдерами на ринку платіжних послуг, беручи до уваги інтереси всіх сторін, видати настанови відповідно до статті 16 Регламенту (ЄС) № 1093/2010 щодо інформації, яка повинна бути надана компетентним органам у заявці платіжної установи на отримання дозволу, включно з вимогами, встановленими в пунктах (a), (b), (c), (e) та (g)-(j) першого підпараграфа параграфа 1 цієї статті.

EBA повинен регулярно переглядати такі настанови, але в будь-якому випадку не рідше ніж раз на 3 роки.

6. Беручи до уваги, у відповідних випадках, досвід, набутий у результаті застосування настанов, зазначених у параграфі 5, EBA може розробляти проекти регуляторних технічних стандартів із зазначенням інформації, яка повинна бути надана компетентним органам у заявках платіжних установ на отримання дозволу, включно з вимогами, встановленими в пунктах (a), (b), (c), (e) та (g)-(j) параграфа 1.

Комісії делеговано повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені в першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

7. Інформація, зазначена в параграфі 4, повинна бути повідомлена компетентним органами відповідно до параграфа 1.

1. Будь-яка фізична або юридична особа, яка вирішила набути або в подальшому збільшити, прямо або опосередковано, істотну частку участі, в розумінні пункту (36) статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013, у платіжній установі, в результаті чого частка капіталу або прав голосу зросла би до або перевищила 20%, 30% або 50% або настільки, щоб платіжна установа стала би її дочірньою компанією, повинна заздалегідь письмово поінформувати компетентні органи цієї платіжної установи про свій намір. Те саме застосовне до будь-якої фізичної або юридичної особи, яка вирішила продати, прямо або опосередковано, істотну частку участі або зменшити свою істотну частку участі таким чином, щоб частка капіталу або прав голосу стала би меншою за 20%, 30% або 50% або настільки, щоб платіжна установа перестала би бути її дочірньою компанією.

2. Запропонований набувач істотної частки участі повинен надати компетентному органу інформацію про розмір запланованої частки та відповідну інформацію, зазначену в статті 23(4) Директиви 2013/36/ЄС.

3. Держави-члени повинні вимагати у випадках, коли вплив із боку запропонованого набувача, зазначеного в параграфі 2, ймовірно нашкодить розсудливому та раціональному управлінню платіжною установою, щоб компетентні органи висловили своє заперечення або вжили інших відповідних заходів для припинення такої ситуації. Такими заходами можуть бути приписи суду, санкції проти директорів або осіб, відповідальних за управління, або тимчасове зупинення реалізації прав голосу, передбачених частками, якими володіють акціонери або учасники відповідної платіжної установи.

Подібні заходи повинні застосовувати до фізичних або юридичних осіб, які не виконують обов’язку щодо надання попередньої інформації, як установлено в цій статті.

4. У разі набуття частки участі, незважаючи на заперечення компетентних органів, держави-члени повинні, незалежно від будь-яких інших санкцій, які планується ухвалити, передбачити тимчасове зупинення реалізації відповідних прав голосу, визнання недійсними відданих голосів або можливість скасування таких голосів.

Держави-члени повинні вимагати від платіжних установ наявності, на момент отримання дозволу, початкового капіталу, що складається із одного або декількох елементів, зазначених у статті 26(1)(a)-(e) Регламенту (ЄС) № 575/2013, у таких розмірах:

(a) якщо платіжна установа надає лише платіжну послугу, зазначену в пункті (6)додатка I, розмір її капіталу в будь-який момент часу не повинен бути меншим за 20 000 євро;

(b) якщо платіжна установа надає платіжну послугу, зазначену в пункті (7)додатка I, розмір її капіталу в будь-який момент часу не повинен бути меншим за 50 000 євро;

(c) якщо платіжна установа надає будь-яку з платіжних послуг, зазначених у пунктах (1)-(5) додатка I, розмір її капіталу в будь-який момент часу не повинен бути меншим за 125 000 євро.

1. Сума власних коштів платіжної установи не повинна бути меншою за розмір початкового капіталу, зазначений у статті 7, або за суму власних коштів, розраховану відповідно до статті 9 цієї Директиви, залежно від того, яка з цих сум є більшою.

2. Держави-члени повинні вжити необхідних заходів для запобігання багаторазовому використанню елементів, що відповідають критеріям власних коштів, якщо платіжна установа належить до тієї самої групи, що й інша платіжна установа, кредитна установа, інвестиційна фірма, компанія з управління активами або страхова компанія. Цей параграф також застосовують, якщо платіжна установа має гібридний характер і здійснює види діяльності, які не включають надання платіжних послуг.

3. Якщо виконано умови, встановлені в статті 7 Регламенту (ЄС) № 575/2013, держави-члени або їхні компетентні органи можуть не застосовувати статтю 9 цієї Директиви до платіжних установ, які є об’єктом консолідованого нагляду материнської кредитної установи відповідно до Директиви 2013/36/ЄС.

1. Незважаючи на вимоги до початкового капіталу, визначені в статті 7, держави-члени повинні вимагати від платіжних установ, крім тих, що пропонують лише послуги, зазначені в пункті (7)або (8) або в обох цих пунктах додатка I, наявності в будь-який момент часу власних коштів, розрахованих відповідно до одного із таких трьох методів, як визначено компетентними органами відповідно до національного законодавства:

Метод A

Сума власних коштів платіжної установи повинна складати принаймні 10% від розміру її фіксованих накладних витрат за попередній рік. Компетентні органи можуть коригувати цю вимогу у випадку істотної зміни в господарській діяльності платіжної установи в порівнянні з попереднім роком. Якщо платіжна установа не завершила повний рік господарської діяльності на дату розрахунку, сума її власних коштів повинна складати принаймні 10% від розміру відповідних фіксованих накладних витрат, закладених у бізнес-плані, якщо компетентні органи не вимагають коригування цього плану.

Метод B

Сума власних коштів платіжної установи повинна дорівнювати принаймні сумі визначених нижче елементів, помноженій на коефіцієнт перерахунку k, визначений у параграфі 2, де обсяг платежів (ОП) становить одну дванадцяту від загальної суми платіжних операцій, виконаних платіжною установою в попередньому році:

(a) 4,0% від частки ОП до 5 мільйонів євро;

плюс

(a) 2,5% від частки ОП більше 5 мільйонів євро, але менше 10 мільйонів євро;

плюс

(c) 1% від частки ОП більше 10 мільйонів євро, але менше 100 мільйонів євро;

плюс

(d) 0,5% від частки ОП більше 100 мільйонів євро, але менше 250 мільйонів євро;

плюс

(d) 0,25% від частки ОП більше 250 мільйонів євро.

Метод C

Сума власних коштів платіжної установи повинна дорівнювати принаймні відповідному показнику, визначеному в пункті (a), помноженому на множник, визначений у пункті (b), та на коефіцієнт перерахунку k, визначений у параграфі 2.

(a) Відповідний показник є сумою таких елементів:

(i) процентний дохід;

(ii) процентні витрати;

(iii) отримані комісії та плати; та

(iv) інші операційні доходи.

Кожен елемент повинен бути включений до суми зі своїм знаком "плюс" або "мінус". Доходи за надзвичайними чи нерегулярними статтями не враховують для цілей розрахунку відповідного показника. Витрати на аутсорсинг послуг, надаваних третіми сторонами, можуть зменшувати відповідний показник, якщо витрати зазнані через підприємство, яке підлягає нагляду відповідно до цієї Директиви. Відповідний показник розраховують на основі 12-місячного спостереження в кінці попереднього фінансового року. Відповідний показник розраховують за попередній фінансовий рік. Однак сума власних коштів, розрахована відповідно до методу C, не повинна бути нижчою за 80% від середнього значення відповідного показника за попередні 3 фінансові роки. За відсутності даних, перевірених у рамках аудиту, можуть бути використані розрахунки, виконані самим суб’єктом господарювання.

(b) Множник становить:

(i) 10% від частки відповідного показника до 2,5 мільйонів євро;

(ii) 8% від частки відповідного показника від 2,5 мільйонів євро до 5 мільйонів євро;

(iii) 6% від частки відповідного показника від 5 мільйонів євро до 25 мільйонів євро;

(iv) 3% від частки відповідного показника від 25 мільйонів євро до 50 мільйонів євро;

(v) 1,5% більше 50 мільйонів євро.

2. Коефіцієнт перерахунку к, використовуваний у методах B та C, становить:

(a) 0,5, якщо платіжна установа надає лише платіжну послугу, зазначену в пункті (6)додатка I;

(b) 1, якщо платіжна установа надає будь-яку з платіжних послуг, зазначених у будь-якому з пунктів (1)-(5) додатка I.

3. На основі оцінки процесів управління ризиками, бази даних щодо втрат від ризиків та механізмів внутрішнього контролю платіжної установи компетентні органи можуть вимагати від платіжної установи наявності власних коштів у сумі, що є до 20% більшою від суми, яка була би отримана в результаті застосуванням методу, вибраного відповідно до параграфа 1, або дозволити платіжній установі мати суму власних коштів, що є до 20 % нижчою від суми, яка була би отримана в результаті застосування методу, вибраного відповідно до параграфа 1.

1. Держави-члени або компетентні органи повинні вимагати, щоб платіжна установа, яка надає платіжні послуги, що зазначені в пунктах (1)-(6)додатка I, захищала всі кошти, отримані від користувачів платіжних послуг або через іншого надавача платіжних послуг для виконання платіжних операцій, одним із таких способів:

(a) кошти не повинні змішувати в жоден момент часу з коштами будь-якої фізичної або юридичної особи, крім користувачів платіжної послуги, від імені яких кошти зберігаються, і якщо платіжна установа їх досі зберігає і їх ще не постачено отримувачу платежу або не переказано іншому надавачу платіжних послуг до кінця робочого дня, наступного за днем, у який кошти отримано, вони повинні бути депоновані на окремий рахунок в кредитній установі або інвестовані в безпечні ліквідні активи з низьким ступенем ризику, як визначено компетентними органами держави-члена розташування головного офісу; і вони повинні бути захищені відповідно до національного права в інтересах користувачів платіжних послуг від вимог інших кредиторів платіжної установи, зокрема у випадку неплатоспроможності;

(b) кошти повинні бути захищені полісом страхування або іншою порівнянною гарантією від страхової компанії або кредитної установи, що не належить до тієї самої групи, що й сама платіжна установа, на суму, еквівалентну тій сумі, яка була би відокремлена за відсутності полісу страхування або іншої порівнянної гарантії, яка підлягає виплаті у випадку, якщо платіжна установа не може виконати своїх фінансових зобов’язань.

2. Якщо від платіжної установи вимагають захищати кошти відповідно до параграфа 1, і частина цих коштів призначена для використання в майбутніх платіжних операціях, а залишкова сума призначена для використання для цілей неплатіжних послуг, на ту частину коштів, яка призначена для використання в майбутніх платіжних операціях, повинні також поширюватися вимоги параграфа 1. Якщо ця частина є змінною або заздалегідь не відома, держави-члени повинні дозволяти платіжним установам застосовувати цей параграф на основі репрезентативної частини, яку передбачають використати для платіжних послуг, за умови що таку репрезентативну частину можна розумно оцінити на основі даних за попередні періоди та у прийнятний для компетентних органів спосіб.

1. Держави-члени повинні вимагати, щоб підприємства, які мають намір надавати платіжні послуги, крім зазначених у пунктах (a), (b), (c), (e) та (f) статті 1(1) та крім фізичних або юридичних осіб, до яких застосовне звільнення відповідно достатті 32 або 33, отримували дозвіл на здійснення діяльності платіжної установи до початку надання платіжних послуг. Дозволи повинні надавати лише юридичним особам, які мають осідок у державі-члені.

2. Компетентні органи надають дозвіл, якщо інформація та докази, додані до заявки, відповідають усім вимогам, установленим у статті 5, та якщо загальна оцінка компетентних органів за результатами ретельного вивчення заявки є позитивною. Перш ніж надати дозвіл, компетентні органи можуть, якщо доречно, проконсультуватися з національним центральним банком або іншими відповідними органами публічної влади.

3. Платіжна установа, від якої згідно з національним правом її держави-члена розташування головного офісу вимагають наявності зареєстрованого офісу, повинна мати головний офіс у тій самій державі-члені, де розташований її зареєстрований офіс, та здійснювати там принаймні частину своєї господарської діяльності з надання платіжних послуг.

4. Компетентні органи надають дозвіл тільки за умови, що, з огляду потребу забезпечити раціональне на розсудливе управління платіжною установою, платіжна установа має раціональні механізми управління своєю господарською діяльністю з надання платіжних послуг, що визначають чітку організаційну структуру з чітко визначеними, прозорими та узгодженими сферами відповідальності, ефективними процедурами виявлення, моніторингу ризиків, яких вона зазнає або може зазнати, управління такими ризиками та звітування про них, а також належні механізми внутрішнього контролю, включно з раціональними адміністративними та бухгалтерськими процедурами; такі засади, процедури та механізми повинні бути всеосяжними та відповідати характеру, масштабу та складності платіжних послуг, надаваних платіжною установою.

5. Якщо платіжна установа надає будь-яку з платіжних послуг, зазначених у пунктах (1)-(7) додатка I, та водночас займається іншими видами господарської діяльності, компетентні органи можуть вимагати створення окремого суб’єкта для здійснення господарської діяльності з надання платіжних послуг, якщо діяльність платіжної установи з надання неплатіжних послуг ослаблює або ймовірно ослабить або фінансову стійкість платіжної установи, або спроможність компетентних органів здійснювати моніторинг виконання платіжною установою обов’язків, установлених цією Директивою.

6. Компетентні органи відмовляють у наданні дозволу, якщо, з огляду на потребу забезпечити раціональне на розсудливе управління платіжною установою, вони не переконалися в тому, що акціонери або учасники, які володіють істотною часткою участі, відповідають установленим критеріям.

7. За наявності тісних зв’язків, як визначено в пункті (38) статті 4(1) Регламенту ЄС № 575/2013, між платіжною установою та іншими фізичними або юридичними особами, компетентні органи надають дозвіл тільки за умови, що ці зв’язки не перешкоджають ефективному виконанню їхніх наглядових функцій.

8. Компетентні органи надають дозвіл тільки за умови, що закони, підзаконні нормативно-правові акти чи адміністративні положення третьої країни, застосовні до однієї або більшої кількості фізичних або юридичних осіб, із якими платіжна установа має тісні зв’язки, або труднощі, пов’язані із виконанням таких законів, підзаконних нормативно-правових актів чи адміністративних положень, не перешкоджають ефективному виконанню їхніх наглядових функцій.

9. Дозвіл є чинним у всіх державах-членах та дозволяє відповідній платіжній установі надавати платіжні послуги, що охоплені дозволом, на території всього Союзу згідно з принципом свободи надання послуг або свободи підприємницької діяльності.

Протягом 3 місяців після отримання заявки або, якщо заявка є неповною, всієї інформації, якої вимагають для ухвалення рішення, компетентні органи інформують заявника про надання дозволу або відмову в його наданні. У разі відмови в наданні дозволу компетентний орган повинен указати причини.

1. Компетентні органи можуть відкликати дозвіл, виданий платіжній установі, тільки якщо установа:

(a) не використовує дозволу протягом 12 місяців, чітко й однозначно відмовляється від дозволу або припинила господарську діяльність більш ніж на 6 місяців, якщо відповідна держава-член не передбачила визнання дозволів недійсними у таких випадках;

(b) отримала дозвіл шляхом надання неправдивих заяв або використання інших неналежних засобів;

(c) більше не відповідає умовам для надання дозволу або не інформує компетентний орган про істотні зміни, які впливають на відповідність таким умовам;

(d) становила би загрозу стабільності платіжної системи або довірі до неї в разі продовження господарської діяльності з надання платіжних послуг; або

(e) підпадає під один із інших випадків, у яких національне право передбачає відкликання дозволу.

2. Компетентний орган повинен повідомити про відкликання дозволу всіх, кого це може стосуватися, із зазначенням причини такого відкликання.

3. Компетентний орган повинен оприлюднити інформацію про відкликання дозволу, в тому числі в реєстрах, зазначених у статтях 14 та 15.

1. Держави-члени повинні створити публічний реєстр для внесення нього таких відомостей:

(a) платіжні установи, яким надано дозвіл, та їхні агенти;

(b) фізичні та юридичні особи, до яких застосовне звільнення відповідно до статті 32або 33, та їхні агенти; та

(c) установи, зазначені в статті 2(5), які мають право відповідно до національного права надавати платіжні послуги.

Філії платіжних установ повинні бути внесені до реєстру держави-члена розташування головного офісу, якщо такі філії надають послуги в державі-члені, яка не є державою-членом розташування головного офісу.

2. У публічному реєстрі вказують платіжні послуги, на надання яких платіжній установі надано дозвіл або для надання яких зареєстровано фізичну або юридичну особу. У реєстрі список платіжних установ, яким надано дозвіл, повинен міститися окремо від списку фізичних та юридичних осіб, до яких застосовне звільнення відповідно до статті 32 або 33. Реєстр повинен бути загальнодоступним для перегляду, доступний онлайн, і його повинні невідкладно оновлювати.

3. Компетентні органи повинні вносити до публічного реєстру інформацію про відкликання будь-якого дозволу та відкликання будь-якого звільнення відповідно до статті 32 або 33.

4. Компетентні органи повинні повідомляти EBA про причини відкликання будь-якого дозволу або будь-якого звільнення відповідно до статті 32 або 33.

1. EBA розробляє, веде та обслуговує електронний центральний реєстр, що містить інформацію, яку повідомляють компетентні органи відповідно до параграфа 2. EBA відповідає за достовірність такої інформації.

EBA розміщує цей реєстр у публічному доступі на своєму вебсайті та забезпечує можливість легкого доступу та легкого пошуку інформації, яка міститься в реєстрі, на безоплатній основі.

2. Компетентні органи повинні невідкладно повідомляти EBA інформацію, внесену до їхніх публічних реєстрів, зазначених у статті 14, мовою, яка є загальновживаною у сфері фінансів.