Номінаційний комітет:
(a) визначає та рекомендує, для затвердження органом управління або для затвердження загальними зборами, кандидатури на заповнення вакансій органу управління, оцінює знання, навички, різноманіття та досвід органу управління, та складає опис ролей і сфери компетенцій для конкретного призначення, та оцінює очікувану тривалість призначення на посаду.
Більше того, номінаційний комітет повинен ухвалити рішення щодо цільового показника представництва гендерно недопредставлених груп в органі управління та підготувати політику щодо збільшення кількості представників гендерно недопредставлених груп в органі управління для досягнення такого цільового показника. Цільовий показник, політика та її реалізація повідомляються громадськості згідно зі статтею 435(2)(c) Регламенту (ЄС) № 575/2013;
(b) періодично, але не рідше одного разу на рік, оцінювати структуру, розмір, склад і ефективність роботи органу управління та надавати рекомендації органу управління стосовно будь-яких змін;
(c) періодично, але не рідше одного разу на рік, оцінювати знання, навички та досвід окремих членів органу управління та органу управління в цілому, і звітувати про це перед органом управління;
(d) періодично переглядати політику органу управління щодо обрання та призначення вищого керівництва та надавати рекомендації органу управління.
У ході виконання своїх обов’язків номінаційний комітет повинен, наскільки це можливо, постійно враховувати необхідність забезпечення того, щоб у процесі вироблення й ухвалення рішень органом управління не домінувала будь-яка одна фізична особа або невелика група фізичних осіб у спосіб, що шкодить інтересам установи в цілому.
Номінаційний комітет повинен мати можливість використовувати будь-які форми ресурсів, які він вважатиме доцільними, у тому числі зовнішні консультації, та повинен отримувати відповідне фінансування.
У випадках, коли, згідно з національним правом, орган управління не має компетенції, пов’язаної із процесом відбору та призначення будь-якого з його членів, цей параграф не застосовується.
Стаття 89. Звітування щодо кожної країни
1. З 01 січня 2015 року держави-члени повинні вимагати від кожної установи щорічного розкриття, за державою-членом та за третьою країною, в якій вона має осідок, такої інформації на консолідованій основі за фінансовий рік:
(a) найменування, природа діяльності та географічне розташування;
(b) оборот;
(c) кількість працівників, зайнятих в еквіваленті повної ставки;
(d) прибуток або збиток до вирахування податку;
(e) податок на прибуток або збиток;
(f) отримані державні субсидії.
2. Незважаючи на параграф 1, держави-члени повинні вимагати від установ розкриття інформації, зазначеної у параграфі 1(a), (b) і (c), вперше 01 липня 2014 року.
3. До 01 липня 2014 року усі глобальні системно важливі установи, авторизовані у Союзі, ідентифіковані на міжнародному рівні, надають Комісії інформацію, зазначену у параграфі 1(d), (e) і (f), на конфіденційній основі. Комісія, після консультацій з EBA, EIOPA і ESMA, у відповідних випадках, проводить загальне оцінювання стосовно потенційних негативних економічних наслідків публічного розкриття такої інформації, у тому числі вплив на конкурентоспроможність, інвестування, доступність кредитів і стабільність фінансової системи. Комісія повинна подати свій звіт до Європейського Парламенту і Ради до 31 грудня 2014 року.
У випадку, якщо згідно зі звітом Комісії буде виявлено значні негативні наслідки, Комісія повинна розглянути можливість подання відповідної законодавчої пропозиції щодо внесення змін до зобов’язань із розкриття, визначених у параграфі 1, та може, згідно з пунктом (h) статті 145, ухвалити рішення про відстрочення таких зобов’язань. Комісія розглядає необхідність продовження відстрочення щорічно.
4. Інформація, зазначена у параграфі 1, перевіряється відповідно до Директиви 2006/43/ЄС та публікується, якщо можливо, у вигляді додатка до річної фінансової звітності або, якщо застосовно, до консолідованої фінансової звітності відповідної установи.
5. У випадку, якщо майбутні законодавчі акти Союзу щодо зобов’язань із розкриття виходитимуть за межі зобов’язань, встановлених у цій статті, ця стаття припиняє застосовуватися та видаляється відповідно.
6. До 01 січня 2021 року, Комісія, після консультацій з EBA, EIOPA і ESMA, перевіряє, чи інформація, зазначена у пунктах (a)-(f) параграфа 1, все ще є відповідною, враховуючи при цьому результати попереднього оцінювання впливу, міжнародні угоди та законодавчі зміни у Союзі, та чи до параграфа 1 можливо додати подальші вимоги до відповідної інформації.
До 30 червня 2021 року Комісія, на підставі консультацій з EBA, EIOPA і ESMA, представляє Європейському Парламенту і Раді доповідь про оцінювання, як зазначено у цьому параграфі, та, у відповідних випадках, подає законодавчу пропозицію Європейському Парламенту і Раді.
Стаття 90. Публічне розкриття інформації щодо рентабельності активів
Установи повинні розкривати у своєму щорічному звіті серед ключових показників інформацію щодо рентабельності їхніх активів, обчисленої як їхній чистий прибуток, розділений на суму їхнього загального балансу.
Стаття 91. Орган управління
1. Установи, фінансові холдингові компанії та фінансові холдингові компанії змішаного типу несуть основну відповідальність за забезпечення того, щоб члени органу управління в будь-який час мали належну репутацію та достатні знання, навички і досвід для виконання своїх обов’язків. Члени органу управління повинні, зокрема, виконувати вимоги, визначені у параграфах 2-8.
Якщо члени органу управління не виконують вимоги, визначені у цьому параграфі, компетентні органи мають право звільнити таких членів з органу управління. Компетентні органи, зокрема, перевіряють, чи вимоги, визначені у цьому параграфі, все ще виконуються, якщо вони матимуть належні підстави підозрювати, що вчиняється або вчинено чи здійснюється чи здійснювалася спроба вчинення відмивання грошей або фінансування тероризму, або що існує підвищений ризик зазначеного у зв’язку з такою установою.
2. Усі члени органу управління повинні приділяти достатньо часу для виконання своїх функцій в установі.
3. При визначенні кількості директорських посад, які може обійняти член органу управління одночасно, до уваги беруться окремі обставини та природа, сфера і складність діяльності установи. Крім випадків, коли вони представляють державу-член, члени органу управління установи, яка є істотною за своїм розміром, внутрішньою організацією та природою, обсягом та складністю своєї діяльності, з 01 липня 2014 року не можуть обіймати більше одного із зазначених нижче поєднань директорських посад одночасно:
(a) одна виконавча директорська посада з двома невиконавчими директорськими посадами;
(b) чотири невиконавчі директорські посади.
4. Для цілей параграфа 3, однією директорською посадою вважається таке:
(a) виконавчі або невиконавчі директорські посади в межах однієї групи;
(b) виконавчі або невиконавчі директорські посади в межах:
(i) установ, які є членами однієї схеми інституційного захисту, за умови що задоволено вимоги, визначені у статті 113(7) Регламенту (ЄС) № 575/2013; або
(ii) компаній (у тому числі нефінансових суб’єктів), у яких установа володіє істотною часткою участі.
5. Директорські посади в організаціях, які не переслідують переважно комерційні цілі, не враховуються для цілей параграфа 3.
6. Компетентні органи можуть дозволити членам органу управління обіймати одну додаткову невиконавчу директорську посаду. Компетентні органи повинні регулярно інформувати EBA про такі дозволи.
7. Орган управління повинен володіти належними колективними знаннями, навичками і досвідом, щоб мати змогу розуміти діяльність установи, у тому числі основні ризики. Загальний склад органу управління повинен відображати відповідний широкий спектр досвіду.
8. Кожен член органу управління повинен діяти чесно, добросовісно та з незалежністю думки для ефективного оцінювання та оскарження рішень вищого керівництва, якщо необхідно, та для ефективного здійснення нагляду та моніторингу за виробленням й ухваленням управлінських рішень. Факт членства в афілійованих компаніях або афілійованих організаціях сам по собі не становить перешкоду діяти з незалежністю думки.
9. Установи повинні виділяти відповідні трудові та фінансові ресурси для ознайомлення членів органу управління з посадовими обов’язками та їх навчання.
10. Держави-члени або компетентні органи повинні вимагати від установ та їхніх відповідних номінаційних комітетів залучати спеціалістів із широким набором якостей та компетенцій при доборі членів до органу управління, та з цією метою впроваджувати політику із заохочення різноманіття в органі управління.
11. Компетентні органи збирають інформацію, що розкривається згідно зі статтею 435(2)(c) Регламенту (ЄС) № 575/2013, та використовують її для бенчмаркінгу практик різноманіття. Компетентні органи надають EBA таку інформацію. EBA використовує таку інформацію для бенчмаркінгу практик різноманіття на рівні Союзу.
12. EBA видає настанови щодо такого:
(a) уточнення значення достатньої тривалості призначення на посаду члена органу управління для виконання його функцій стосовно окремих обставин і природи, сфери і складності діяльності установи;
(b) уточнення значення належних колективних знань, навичок і досвіду органу управління, як зазначено у параграфі 7;
(c) уточнення значення чесності, добросовісності та незалежності думки члена органу управління, як зазначено у параграфі 8;
(d) уточнення значення відповідних трудових та фінансових ресурсів, виділених для ознайомлення членів органу управління з посадовими обов’язками та їх навчання, як зазначено у параграфі 9;
(e) уточнення значення різноманіття, що його повинно бути взято до уваги при доборі членів органу управління, як зазначено у параграфі 10;
(f) узгодженого застосування повноважень, зазначених у другому підпараграфі параграфа 1.
EBA видає такі настанови до 31 грудня 2015 року.
13. Ця стаття не обмежує положення про представництво працівників в органі управління, як визначено у національному законодавстві.
Стаття 92. Політики винагороди
2. Держави-члени повинні забезпечити, щоб під час установлення та застосування загальних політик винагороди, у тому числі щодо заробітної плати та дискреційних пенсій, для категорій персоналу, чия професійна діяльність суттєво впливає на профіль ризику установи, установи дотримувалися таких вимог, у спосіб, що відповідає їхньому розміру, внутрішній організації та природі, сфері та складності їхньої діяльності:
(a) політика винагороди сприяє раціональному та дієвому управлінню ризиками, узгоджується з його цілями та не заохочує прийняття ризиків, які перевищують рівень ризику, допустимого для установи;
(aa) політика винагороди є ґендерно нейтральною політикою винагороди;
(b) політика винагороди узгоджується з бізнес-стратегією, цілями, цінностями і довгостроковими інтересами установи та включає в себе заходи для уникнення конфліктів інтересів;
(c) орган управління установи у своїй наглядовій функції ухвалює та періодично переглядає загальні принципи політики винагороди та є відповідальним за нагляд за її впровадженням;
(d) впровадження політики винагороди підлягає, принаймні раз на рік, централізованому та незалежному внутрішньому перегляду на відповідність політикам і процедурам щодо винагороди, ухваленим органом управління у своїй наглядовій функції;
(e) персонал, залучений до функцій контролю, є незалежним від структурних підрозділів, за якими він здійснює нагляд, має відповідні повноваження та отримує винагороду відповідно до реалізації цілей, пов’язаних з його функціями, незалежно від результатів сфер комерційної діяльності, які він контролює;
(f) безпосередній нагляд за виплатою винагороди вищим посадовим особам підрозділів управління ризиками і комплаєнсу здійснює комітет з питань винагороди, зазначений у статті 95, або, якщо такий комітет не створено, орган управління у своїй наглядовій функції;
(g) політика винагороди, з урахуванням національних критеріїв щодо встановлення заробітної плати, проводить чітке розмежування між критеріями для встановлення:
(i) базової фіксованої винагороди, яка повинна першочергово відображати відповідний професійний досвід та організаційну відповідальність, як визначено в описі службових обов’язків працівника як частина умов найму; та
(ii) змінна винагорода, яка повинна відображати стійкі та скориговані на ризик показники діяльності, а також показники діяльності понад тих, що вимагаються для виконання службових обов’язків працівника як частини умов найму.
3. У цілях параграфа 2, категорії персоналу, професійна діяльність якого суттєво впливає на профіль ризику установи, включають щонайменше:
(a) усіх членів органу управління та вище керівництво;
(b) працівників з управлінською відповідальністю за функції контролю установи або значні структурні підрозділи;
(c) працівників, які мають право на суттєву винагороду в попередньому фінансовому році, за умови виконання таких вимог:
(i) винагорода працівника дорівнює або є більшою за 500 000 євро та дорівнює або є більшою за середню винагороду, встановлену для членів органу управління установи та вищого керівництва, як зазначено у пункті (a);
(ii) працівник здійснює професійну діяльність в межах значного структурного підрозділу, і така діяльність належить до виду, що має значний вплив на профіль ризику відповідного структурного підрозділу.
Стаття 93. Установи, які отримують переваги від державного втручання
У випадку установ, які отримують переваги від виняткового державного втручання, на додаток до принципів, викладених у статті 92(2), застосовуються також такі принципи:
(a) змінна винагорода суворо обмежується у відсотках чистого прибутку, якщо це суперечить підтриманню належної бази капіталу та своєчасному виходу з державної підтримки;
(b) відповідні компетентні органи вимагають від установ реструктуризації винагороди у спосіб, що відповідає раціональному управлінню ризиками та перспективному розвитку, у тому числі, у відповідних випадках, встановлення лімітів винагороди членів органу управління установи;
(c) жодна змінна винагорода не виплачується членам органу управління установи, крім випадків, коли це обґрунтовано.
Стаття 94. Змінні елементи винагороди
1. На додаток до принципів, наведених у статті 92(2), на на тих самих умовах до змінних елементів винагороди, застосовуються такі принципи:
(a) якщо винагорода залежить від результатів діяльності, загальну суму винагороди визначають на основі комбінування оцінки результатів діяльності окремого працівника та відповідного структурного підрозділу та сумарних результатів установи, та під час оцінювання індивідуальних результатів діяльності враховують фінансові та нефінансові критерії;
(b) оцінювання результатів діяльності планують на багаторічний строк, щоб забезпечити процес оцінювання на основі триваліших результатах діяльності та фактичну виплату залежних від результату діяльності частин винагороди з рознесенням по всьому періоду, що враховує базисний бізнес-цикл кредитної установи та її бізнес-ризики;
(c) загальна змінна винагорода не обмежує здатність установи зміцнювати свою базу капіталу;
(d) гарантована змінна винагорода суперечить раціональному управлінню ризиками або принципу оплати за результати та не повинна бути частиною перспективних планів винагороди;
(e) гарантована змінна винагорода є винятковою, здійснюється лише у разі прийняття на роботу нових працівників та коли установа має належну та міцну базу капіталу, а її виплату обмежено першим роком роботи;
(f) фіксовану й змінну частини загальної винагороди належним чином збалансовано, і фіксована частина становить доволі високу частку від загальної винагороди, щоб уможливити реалізацію цілком гнучкої політики щодо змінних частин винагороди, у тому числі можливість не виплачувати жодної винагороди за змінною частиною;
(g) установи встановлюють належні коефіцієнти між фіксованою та змінною частинами загальної винагороди, при цьому застосовуються такі принципи:
(i) змінна частина не повинна перевищувати 100% фіксованої частини загальної винагороди для кожної особи. Держави-члени можуть встановити нижчий максимальний відсоток;
(ii) держави-члени можуть дозволити акціонерам або власникам або членам установи затверджувати вищий максимальний рівень коефіцієнта між фіксованою та змінною частинами винагороди, за умови що загальний рівень змінної частини не перевищуватиме 200% фіксованої частини загальної винагороди для кожної особи. Держави-члени можуть встановити нижчий максимальний відсоток.
Будь-яке затвердження вищого коефіцієнта згідно з першим підпараграфом цього пункту здійснюється у такому порядку:
- акціонери, власники або члени установи повинні діяти за детальною рекомендацією установи із зазначенням причин і сфери застосування запитуваного затвердження, у тому числі кількості задіяного персоналу, його функцій та очікуваного впливу на вимогу щодо підтримання належної бази капіталу;
- акціонери, власники або члени установи повинні діяти більшістю у розмірі принаймні 66%, за умови, що принаймні 50% акцій або еквівалентних прав власності представлено або, в іншому випадку, повинні діяти більшістю у розмірі 75% представлених прав власності;
- установа повідомляє усім акціонерам, власникам або членам установи, з наданням відповідного періоду для повідомлення заздалегідь, про те, що буде запитуватися затвердження згідно з першим підпараграфом цього пункту;
- установа повинна, без затримки, інформувати компетентний орган про рекомендацію для її акціонерів, власників або членів, у тому числі запропонований вищий максимальний коефіцієнт та причини для цього, та повинна мати змогу продемонструвати компетентному органу, що запропонований вищий коефіцієнт не суперечить зобов’язанням установи згідно з цією Директивою та Регламентом (ЄС) № 575/2013, з урахуванням, зокрема, зобов’язань установи щодо власних коштів;
- установа повинна, без затримки, інформувати компетентний орган про рішення, ухвалені акціонерами або власниками або членами, у тому числі будь-який затверджений вищий максимальний коефіцієнт відповідно до першого підпараграфа цього пункту, та компетентні органи повинні використовувати отриману інформацію для бенчмаркінгу практик установ у цьому відношенні. Компетентні органи надають EBA таку інформацію та EBA публікує її у зведеному вигляді у державі-члені розташування головного офісу в універсальному форматі звітності. EBA може розробити настанови для сприяння імплементації цього абзацу та забезпечення узгодженості зібраної інформації;
- персоналу, якого безпосередньо стосуються вищі максимальні рівні змінної винагороди, як зазначено у цьому пункті, не дозволяється, якщо застосовно, здійснювати прямо або опосередковано будь-які права голосу, які вони можуть мати як акціонери, власники або члені установи;
(iii) держави-члени можуть дозволити установам застосовувати ставку дисконту, зазначену в другому підпараграфі цього пункту, максимум до 25% від загальної змінної винагороди, за умови що вона сплачується в інструментах, які відстрочуються на період не менше п’яти років. Держави-члени можуть встановити нижчий максимальний відсоток.
EBA складає та публікує, до 31 березня 2014 року, настанови щодо застосовної умовної ставки дисконту, з урахуванням усіх відповідних факторів, у тому числі темпів інфляції і ризику, що включає тривалість відстрочення. У настановах EBA щодо ставки дисконту має бути конкретно розглянуто, яким чином стимулювати використання інструментів, які відстрочуються на період не менше п’яти років;
(h) виплати у зв’язку з достроковим розірванням контракту відображають результати діяльності, досягнуті за певний період, та не покривають невдалі результати або неправомірні дії;
(i) пакети винагороди, що стосуються компенсації або викупу зобов’язань з контрактів на попередньому місці роботи, повинні узгоджуватися з довгостроковими інтересами установи, у тому числі механізмами утримання, відстрочення, виконання зобов’язань і повернення невитрачених сум;
(j) визначення показників діяльності, що використовують для обчислення змінних частин винагороди або груп змінних частин винагороди, охоплює коригування для всіх типів поточних і майбутніх ризиків та враховує вартість капіталу та необхідної ліквідності;
(k) при розподіленні змінних частин винагороди в межах установи необхідно також враховувати усі типи поточних і майбутніх ризиків;
(l) значна частка, та у будь-якому разі принаймні 50% будь-якої змінної винагороди, повинна становити баланс такого:
(i) акцій або, залежно від організаційно-правової форми відповідної установи, еквівалентних часток участі; або інструментів, пов’язаних із акціями, або, залежно від організаційно-правової форми відповідної установи, еквівалентних негрошових інструментів;
(ii) коли можливо, інших інструментів у розумінні статті 52 або 63 Регламенту (ЄС) № 575/2013 або інших інструментів, які можуть бути повністю конвертовані в інструменти основного капіталу першого рівня або списані, що у кожному випадку адекватно відображають кредитоспроможність установи як діючого підприємства та є належними для використання в цілях змінної винагороди.
Інструменти, зазначені у цьому пункті, є предметом відповідної політики утримання, розробленої задля узгодження стимулів з довгостроковими інтересами установи. Держави-члени або їхні компетентні органи можуть накладати обмеження щодо всіх типів і проектів таких інструментів або забороняти певні інструменти, залежно від випадку. Цей пункт застосовують як до частки змінної частини винагороди, яку відстрочено відповідно до пункту (m), так і до частки змінної частини винагороди, яку не було відстрочено;
(m) істотну частку, та у будь-якому разі щонайменше 40%, змінної частини винагороди відстрочують на період, який є не меншим за чотири-п’ять років, і належним чином узгоджують з характером діяльності, її ризиками та діяльністю відповідного працівника. Для членів органу управління та вищого керівництва установ, які є істотними за своїм розміром, внутрішньою організацією та природою, обсягом і складністю їхньої діяльності, період відстрочення не повинен бути меншим за п’ять років.
Винагорода, яка підлягає сплаті на підставі механізмів відстрочення, сплачується не швидше, ніж на пропорційній основі. У разі особливо великої суми змінної частини винагороди, відстрочують щонайменше 60% суми. Тривалість періоду відстрочення встановлюється відповідно до бізнес-циклу, природи діяльності, її ризиків та діяльності відповідного працівника;
(n) змінну частину винагороди, у тому числі відстрочену частку, виплачують або перераховують тільки за умови, що це в цілому підтримує сталий розвиток установи з огляду на її фінансовий стан та є обґрунтованим на підставі результатів діяльності установи, структурного підрозділу та залученої фізичної особи.
Без обмеження загальних принципів національного договірного та трудового права, загальна змінна винагорода зазвичай значно скорочується у разі незадовільних або негативних фінансових результатів діяльності установи, враховуючи як поточну винагороду, так і зменшення виплат сум, нарахованих за попередні періоди, у тому числі шляхом застосування санкцій або механізмів повернення виплачених коштів.
До 100% загальної змінної винагороди підпадає під дію санкцій або механізмів повернення виплачених коштів. Установи повинні встановити конкретні критерії для застосування санкцій та механізмів повернення виплачених коштів. Такі критерії повинні, зокрема, охоплювати ситуації, коли працівник:
(i) був учасником дій або відповідальним за поведінку, які призвели до значних втрат установи;
(ii) не виконав відповідні стандарти придатності та пристойності;
(o) пенсійна політика відповідає стратегії комерційної діяльності, цілям, цінностям та довгостроковим інтересам установи.
Якщо працівник залишає установу до виходу на пенсію, установа утримує дискреційну пенсію у формі інструментів, визначених у пункті (1), протягом п’яти років. Якщо працівник досягає пенсійного віку, дискреційну пенсію виплачують працівникові у формі інструментів, визначених у пункті (1), з урахуванням п’ятирічного періоду утримання;
(p) від персоналу вимагають зобов’язатися не використовувати персональні стратегії хеджування або страхування, пов’язані з винагородою та відповідальністю, задля ослаблення наслідків вирівнювання ризиків, що передбачені у їхніх механізмах винагороди;
(q) змінна винагорода виплачується не із застосуванням механізмів або методів, які призводять до невідповідності положенням цієї Директиви або Регламенту (ЄС) № 575/2013.
2. EBA розробляє проекти регуляторних технічних стандартів для визначення класів інструментів, які задовольняють умови, визначені у пункті (1)(ii) параграфа 1.
EBA повинна надати Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 31 березня 2014 року.
З метою ідентифікації персоналу, професійна діяльність якого суттєво впливає на профіль ризику установи, як зазначено у статті 92(3), EBA розробляє проекти регуляторних технічних стандартів, які встановлюють критерії для визначення такого:
(a) управлінської відповідальності та функцій контролю;
(b) значного структурного підрозділу і значного впливу на профіль ризику відповідного структурного підрозділу; та
(c) інших категорій персоналу, прямо не зазначених у статті 92(3), професійна діяльність якого має вплив на профіль ризику установи порівняно настільки значний, як і вплив таких категорій персоналу, зазначених у ній.
EBA повинна надати Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 28 грудня 2019 року.
Комісії делеговано повноваження доповнювати цю Директиву шляхом ухвалення регуляторних технічних стандартів, зазначених у цьому параграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.
3. Як відступ від параграфа 1, вимоги, визначені у пунктах (l) і (m) та у другому параграфі пункту (o) зазначеного параграфа, не застосовуються до:
(a) установи, яка не є великою установою, як визначено у пункті (146) статті 4 (1) Регламенту (ЄС) № 575/2013, та вартість активів якої в середньому та на індивідуальній основі відповідно до цієї Директиви та Регламенту (ЄС) № 575/2013 дорівнює або є меншою за 5 мільярдів євро за чотирирічний період, що безпосередньо передує поточному фінансовому року;
(b) працівника, річна змінна винагорода якого не перевищує 50 000 євро та не становить більше однієї третини загальної річної винагороди працівника.
4. Як відступ від пункту (a) параграфа 3, держава-член може зменшити або збільшити порогове значення, зазначене у ньому, за умови що:
(a) установа, стосовно якої держава-член застосовує це положення, не є великою установою, як визначено у пункті (146) статті 4 (1) Регламенту (ЄС) № 575/2013 та, якщо порогове значення збільшується:
(i) установа відповідає критеріям, визначеним у пунктах (145)(c), (d) і (e) статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013; та
(ii) порогове значення не перевищує 15 мільярдів євро;
(b) доцільно змінити порогове значення відповідно до цього параграфа, з урахуванням природи установи, обсягу та складності її діяльності, її внутрішньої організації або, якщо застосовно, характеристики групи, до якої вона належить.
5. Як відступ від пункту (b) параграфа 3, держава-член може ухвалити рішення про те, що працівники, які мають право на річну змінну винагороду нижче порогового значення та частку, зазначену у вказаному пункті, не підпадатимуть під дію винятку, визначеного в ньому, через специфіку національного ринку стосовно практики винагороди або через природу обов’язків і профілю посади таких працівників.
6. До 28 червня 2023 року Комісія, у тісній співпраці з EBA, здійснює перегляд та звітує стосовно застосування параграфів 3-5 та подає такий звіт Європейському Парламенту і Раді разом із законодавчою пропозицією, за доцільності.
7. EBA видає настанови відповідно до статті 16 Регламенту (ЄС) № 1093/2010 для сприяння імплементації параграфів 3, 4 і 5, а також для забезпечення їх узгодженого застосування.
Стаття 95. Комітет з питань винагороди
1. Компетентні органи забезпечують, щоб установи, які є істотними за своїм розміром, внутрішньою організацією та природою, обсягом і складністю їхньої діяльності, створили комітет з питань винагороди. Комітет з питань винагороди повинен мати таку структуру, яка дасть йому змогу висловлювати компетентне і незалежне судження щодо політик та практик щодо винагороди та стимулів, створених для управління ризиками, капіталом і ліквідністю.
2. Компетентні органи забезпечують, щоб комітет з питань винагороди відповідав за підготовку рішень щодо винагороди, у тому числі тих, що мають наслідки для ризиків та управління ризиками відповідної установи, та які ухвалює орган управління. Головою та членами комітету з питань винагороди є члени органу управління, які не виконують жодної виконавчої функції у відповідній установі. Якщо представництво працівника в органі управління передбачається національним правом, комітет з питань винагороди повинен включати одного або більше представників працівника. При підготовці таких рішень, комітет з питань винагороди бере до уваги довгострокові інтереси акціонерів, інвесторів та інших стейкхолдерів в установі, а також суспільний інтерес.
Стаття 96. Ведення вебсайту щодо корпоративного управління та винагороди
Установи, які ведуть вебсайт, повинні роз’яснювати на ньому, яким чином вони дотримуються вимог статей 88-95.
Секція III
Процес перегляду в порядку нагляду та оцінювання
Стаття 97. Перегляд в порядку нагляду та оцінювання
1. Беручи до уваги технічні критерії, визначені у статті 98, компетентні органи переглядають схеми, стратегії, процеси та механізми, які реалізуються установами, на предмет відповідності цій Директиві та Регламенту (ЄС) № 575/2013, та здійснюють оцінювання:
(a) ризиків, яким установи піддаються або можуть піддаватися;
(c) ризиків, виявлених у результаті стрес-тестування, з урахуванням природи, масштабу та складності діяльності установи.
2. Сфера застосування перегляду та оцінювання, зазначеного у параграфі 1, повинна охоплювати всі вимоги цієї Директиви та Регламенту (ЄС) № 575/2013.
3. На підставі перегляду та оцінювання, зазначеного у параграфі 1, компетентні органи визначають, чи схеми, стратегії, процеси і механізми, які реалізуються установами, та власні кошти і ліквідність, якими вони володіють, забезпечують ефективне управління та покриття їхніх ризиків.
4. Компетентні органи встановлюють періодичність та обсяг інтенсивності перегляду та оцінювання, зазначеного у параграфі 1, з урахуванням розміру, системної важливості, природи, масштабу та складності діяльності відповідної установи, а також беручи до уваги принцип пропорційності. Перегляд та оцінювання коригуються принаймні раз на рік для установ, що охоплюються програмою здійснення нагляду, зазначеної у статті 99(2).
При проведенні перегляду та оцінювання, зазначеного у параграфі 1 цієї статті, компетентні органи застосовують принцип пропорційності відповідно до критеріїв, визначених згідно з пунктом (c) статті 143(1).
4a. Компетентні органи можуть адаптувати методології для застосування перегляду та оцінювання, зазначеного у параграфі 1 цієї статті, з урахуванням установ з аналогічним профілем ризику, зокрема, аналогічними бізнес-моделями або географічним розташуванням експозицій. Такі адаптовані методології можуть включати орієнтовані на ризик бенчмарки та кількісні показники, та повинні передбачати належне урахування конкретних ризиків, яким може піддаватися кожна установа, та не повинні впливати на природу заходів для конкретних установ, які застосовуються згідно зі статтею 104.
Якщо компетентні органи використовують адаптовані методології відповідно до цього параграфа, вони повідомляють про це EBA. EBA здійснює моніторинг практики нагляду та видає настанови, відповідно до статті 16 Регламенту (ЄС) № 1093/2010, із визначенням того, яким чином необхідно оцінювати аналогічні профілі ризику в цілях цього параграфа та для забезпечення узгодженого і пропорційного застосування методологій у Союзі, які адаптовано для аналогічних установ.
5. Держави-члени повинні забезпечити, щоб якщо в ході перегляду буде виявлено, що установа може створити системний ризик відповідно до статті 23 Регламенту (ЄС) № 1093/2010, компетентні органи інформували EBA без затримки про результати перегляду.
6. Якщо перегляд, зокрема, оцінювання механізмів управління, бізнес-моделі або діяльності установи надасть компетентним органам достатні підстави підозрювати, що, у зв’язку з такою установою, вчиняється або вчинено чи здійснюється чи здійснювалася спроба вчинення відмивання грошей або фінансування тероризму, або що існує підвищений ризик зазначеного, компетентний орган негайно повідомляє про це EBA та орган, що здійснює нагляд за установою відповідно до Директиви (ЄС) 2015/849 та є компетентним забезпечувати дотримання зазначеної Директиви. У випадку потенційного підвищеного ризику відмивання грошей або фінансування тероризму, компетентний орган та орган, що здійснює нагляд за установою відповідно до Директиви (ЄС) 2015/849 та є компетентним забезпечувати дотримання зазначеної Директиви, взаємодіють та повідомляють про їхнє спільне оцінювання безпосередньо EBA. Компетентний орган вживає, у відповідних випадках, заходів відповідно до цієї Директиви.
Стаття 98. Технічні критерії для перегляду в порядку нагляду та оцінювання
1. На додаток до кредитних, ринкових та операційних ризиків, перегляд та оцінювання, здійснені компетентними органами відповідно до статті 97, повинні включати принаймні:
(a) результати стрес-тесту, виконаного відповідно до статті 177 Регламенту (ЄС) № 575/2013 установами, які застосовують підхід на підставі внутрішніх рейтингів;
(b) експозицію до ризику концентрації та управління нею установами, у тому числі дотримання ними вимог, визначених у частині четвертій Регламенту (ЄС) № 575/2013 і статті 81 цієї Директиви;
(c) раціональність, відповідність та спосіб застосування політик та процедур, які реалізують установи щодо управління залишковим ризиком, пов’язаним із використанням визнаних методів пом’якшення кредитного ризику;
(d) межі, в яких власні кошти, якими володіє установа стосовно активів, які вона перевела в цінні папери, є достатніми стосовно економічного змісту операції, у тому числі досягнутий ступінь переходу ризику;
(e) експозицію до ризику ліквідності, вимірювання та управління ризиком ліквідності установами, у тому числі розробку аналізів альтернативних сценаріїв, управління факторами зменшення ризику (на конкретному рівні, склад і якість буферних запасів ліквідності) та ефективні плани реагування на надзвичайні ситуації;
(f) вплив диверсифікаційних ефектів і те, яким чином такі ефекти враховуються у системі вимірювання ризиків;
(g) результати стрес-тестів, виконаних установами з використанням внутрішньої моделі для обчислення вимог до власних коштів стосовно ринкового ризику згідно з главою 5 розділу IV частини третьої Регламенту (ЄС) № 575/2013;
(h) географічне розташування експозицій установ;
(i) бізнес-модель установи;
(j) оцінювання системного ризику, відповідно до критеріїв, визначених у статті 97.
2. У цілях пункту (e) параграфа 1, компетентні органи регулярно здійснюють комплексне оцінювання загального управління ризиком ліквідності установами та сприяють розвитку ефективних внутрішніх методологій. При здійсненні таких переглядів, компетентні органи враховують роль, відіграну установами на фінансових ринках. Компетентні органи в одній державі-члені належним чином враховують потенційний вплив їхніх рішень на стабільність фінансової системи в усіх інших відповідних державах-членах.
3. Компетентні органи здійснюють моніторинг того, чи установа надавала непряму підтримку для сек’юритизації. Якщо встановлено, що установа надавала непряму підтримку багаторазово, компетентний орган повинен вжити належних заходів, що відображають підвищені очікування того, що вона надаватиме подальшу підтримку для її сек’юритизації, таким чином, не досягаючи суттєвого переходу ризику.
4. У цілях визначення, що здійснюється згідно зі статтею 97(3) цієї Директиви, компетентні органи розглядають, чи коригування вартості, виконані для позицій або портфелів у торговому портфелі, як визначено у статті 105 Регламенту (ЄС) № 575/2013, надають змогу установі продавати або хеджувати її позиції протягом короткого періоду без понесення суттєвих втрат за нормальних ринкових умов.
5. Перегляд та оцінювання, що здійснюються компетентними органами, повинні включати експозиції установ до ризику процентних ставок, що виникає з неторгової діяльності. Вжиття необхідних заходів вимагається щонайменше у випадку установ, економічна вартість яких знижується більше, ніж на 20% їхніх власних коштів унаслідок раптової та неочікуваної зміни процентних ставок на 200 базисних пунктів або такої зміни, як визначено у настановах EBA.
6. Перегляд та оцінювання, що здійснюються компетентними органами, повинні включати експозиції установ до ризику надмірного левериджу, який відображають показники надмірного левериджу, у тому числі коефіцієнт левериджу, визначений згідно зі статтею 429 Регламенту (ЄС) № 575/2013. При визначенні достатності коефіцієнта левериджу установ та схем, стратегій, процесів і механізмів, які реалізуються установами для управління ризиком надмірного левериджу, компетентні органи беруть до уваги бізнес-модель таких установ.
7. Перегляд та оцінювання, що проводяться компетентними органами, повинні включати механізми управління установ, їхню корпоративну культуру та цінності, а також здатність членів органу управління виконувати свої обов’язки. При проведенні такого перегляду та оцінювання, компетентні органи повинні принаймні мати доступ до порядку денного та допоміжних документів щодо засідань органу управління та його комітетів, і до результатів внутрішнього або зовнішнього оцінювання показників діяльності органу управління.
8. EBA оцінює потенційне включення до перегляду та оцінювання, що виконується компетентними органами, екологічних, соціальних і управлінських ризиків ("ризики ЕСУ").
Для цілей першого підпараграфа, оцінювання EBA має охоплювати принаймні таке:
(a) розроблення єдиного визначення ризиків ЕСУ, у тому числі фізичних ризиків та перехідних ризиків; останні повинні охоплювати ризики, що стосуються амортизації активів через регуляторні зміни;
(b) розроблення відповідних якісних і кількісних критеріїв оцінювання впливу ризиків ЕСУ на фінансову стабільність установ за короткий, середній і довгий строк; такі критерії повинні включати процеси стрес-тестування та аналізи сценаріїв для оцінювання впливу ризиків ЕСУ згідно зі сценаріями з різними рівнями серйозності;
(c) схеми, процеси, механізми і стратегії, які реалізуватимуть установи для ідентифікації, оцінювання та управління ризиками ЕСУ;
(d) методи і засоби аналізу для оцінювання впливу ризиків ЕСУ на діяльність установ із кредитування та фінансового посередництва.
EBA подає Комісії, Європейському Парламенту і Раді звіт про свої знахідки до 28 червня 2021 року.
На підставі результатів звіту EBA може, якщо доцільно, видати настанови, відповідно до статті 16 Регламенту (ЄС) № 1093/2010, стосовно єдиного включення ризиків ЕСУ до процесу перегляду в порядку нагляду та оцінювання, що проводиться компетентними органами.
Стаття 99. Програма здійснення нагляду
1. Компетентні органи, принаймні раз на рік, ухвалюють програму здійснення нагляду для установ, за якими вони здійснюють нагляд. У такій програмі повинен бути врахований процес перегляду в порядку нагляду та оцінювання згідно зі статтею 97. Вона повинна містити таку інформацію:
(a) зазначення того, яким чином компетентні органи мають намір виконувати свої завдання та розподіляти свої ресурси;
(b) ідентифікацію установ, які підлягатимуть посиленому нагляду, та заходів, вжитих для такого нагляду, як визначено у параграфі 3;
(c) план інспектувань у приміщеннях, які використовує установа, у тому числі її філії та дочірні компанії, що мають осідок в інших державах-членах, відповідно до статей 52, 119 і 122.
2. Програми здійснення нагляду повинні включати такі установи:
(a) установи, щодо яких результати стрес-тестів, зазначених у пунктах (a)-(g) статті 98(1) і статті 100, або результати процесу перегляду в порядку нагляду та оцінювання згідно зі статтею 97, вказують на значні ризики для їхньої постійної фінансової стійкості або вказують на порушення національних положень, які транспонують цю Директиву, та положень Регламенту (ЄС) № 575/2013;
(c) будь-яку іншу установу, щодо якої компетентні органи вважають це необхідним.
3. У відповідних випадках, згідно зі статтею 97, необхідно вжити, зокрема, таких заходів, за необхідності:
(a) збільшення кількості або періодичності виїзних інспектувань установи;
(b) постійна присутність компетентного органу в установі;
(c) додаткове або частіше звітування установи;
(d) додатковий або частіший перегляд оперативних, стратегічних або бізнес-планів установи;
(e) тематичні перевірки для моніторингу конкретних ризиків, які можуть матеріалізуватися.
4. Ухвалення програми здійснення нагляду компетентним органом держави-члена розташування головного офісу не перешкоджає компетентним органам держави-члена ведення діяльності проводити, в кожному конкретному випадку, виїзні перевірки та інспектування діяльності, яку ведуть філії установ на їхній території згідно зі статтею 52(3).
Стаття 100. Наглядове стрес-тестування
1. Компетентні органи проводять за доцільності, проте принаймні раз на рік, наглядові стрес-тести установ, за якими вони здійснюють нагляд, для сприяння процесу перегляду та оцінювання згідно зі статтею 97.
2. EBA видає настанови відповідно до статті 16 Регламенту (ЄС) № 1093/2010 для забезпечення того, щоб компетентні органи використовували загальні методології при проведенні щорічних наглядових стрес-тестів.
Стаття 101. Безперервний перегляд дозволу на застосування внутрішніх підходів
1. Компетентні органи повинні перевіряти на регулярній основі, та принаймні кожні 3 роки, дотримання установами вимог стосовно підходів, які вимагають дозволу від компетентних органів, перед застосуванням таких підходів для обчислення вимог до власних коштів згідно з частиною третьою Регламенту (ЄС) № 575/2013. Вони повинні приділяти особливу увагу змінам в діяльності установи та реалізації таких підходів стосовно нових продуктів. При виявленні суттєвих недоліків в охопленні ризиків у внутрішньому підході установи, компетентні органи повинні забезпечити, щоб їх було усунено, або вжити належних заходів для пом’якшення їхніх наслідків, у тому числі шляхом застосування вищих коефіцієнтів множення, або шляхом застосування додаткового капіталу, або вжиття інших належних і ефективних заходів.
2. Компетентні органи повинні, зокрема, переглядати та оцінювати те, наскільки установа використовує належним чином розроблені та актуальні методи і практику для таких підходів.
3. Якщо для внутрішньої моделі ринкового ризику численні надмірні коливання, зазначені у статті 366 Регламенту (ЄС) № 575/2013 вказують на те, що така модель не є або вже не є достатньо точною, компетентні органи повинні відкликати дозвіл на використання внутрішньої моделі або вжити належних заходів для забезпечення невідкладного вдосконалення моделі.
4. Якщо установа отримала дозвіл на застосування підходу, який вимагає дозволу від компетентних органів, перед використанням такого підходу для обчислення вимог до власних коштів згідно з частиною третьою Регламенту (ЄС) № 575/2013, проте вже не відповідає вимогам для застосування такого підходу, компетентні органи вимагають від установи або продемонструвати у спосіб, прийнятний для компетентних органів, що вплив невідповідності вимогам є несуттєвим, якщо застосовно, відповідно до Регламенту (ЄС) № 575/2013, або надати план своєчасного відновлення відповідності вимогам та встановити кінцевий строк для його виконання. Компетентні органи вимагають вдосконалення такого плану, якщо існує мала вірогідність того, що він призведе до повної відповідності вимогам або якщо кінцевий строк є неналежним. Якщо існує мала вірогідність того, що установа зможе відновити відповідність вимогам протягом належного кінцевого строку, та, якщо застосовно, не продемонструвала у прийнятний спосіб, що вплив невідповідності вимогам є несуттєвим, дозвіл на використання такого підходу відкликається або обмежується до відповідних вимогам сфер застосування або сфер застосування, в яких відповідність вимогам може бути досягнуто протягом належного кінцевого строку.
5. Для сприяння узгодженості внутрішніх підходів у Союзі, EBA аналізує внутрішні підходи в установах, у тому числі узгодженість застосування визначення дефолту і те, яким чином такі установи працюють з аналогічними ризиками або експозиціями.
EBA розробляє настанови відповідно до статті 16 Регламенту (ЄС) № 1093/2010, які повинні містити бенчмарки на підставі такого аналізу.
Компетентні органи беруть до уваги такий аналіз і такі бенчмарки для перегляду дозволів, які вони надають установам на використання внутрішніх підходів.
Секція IV
Наглядові заходи і повноваження
Стаття 102. Наглядові заходи
1. Компетентні органи повинні вимагати від установи вжиття необхідних заходів на ранньому етапі для вирішення відповідних проблем за таких обставин:
(a) установа не дотримується вимог цієї Директиви або Регламенту (ЄС) № 575/2013;
(b) компетентні органи мають докази того, що установа, вірогідно, порушить вимоги цієї Директиви або Регламенту (ЄС) № 575/2013 протягом наступних 12 місяців.
2. Для цілей параграфа 1, повноваження компетентних органів повинні включати повноваження, зазначені у статті 104.
Стаття 104. Наглядові повноваження
1. Для цілей статті 97, статті 98(4) і (5), статті 101(4) та статті 102 цієї Директиви та застосування Регламенту (ЄС) № 575/2013, компетентні органи повинні мати принаймні повноваження:
(a) вимагати від установ наявності додаткових власних коштів понад вимоги, визначені у Регламенті (ЄС) № 575/2013, згідно з умовами, визначеними у статті 104a цієї Директиви;
(b) вимагати зміцнення схем, процесів, механізмів і стратегій, які реалізуються відповідно до статей 73 і 74;
(c) вимагати від установ подати план для відновлення відповідності наглядовим вимогам згідно з цією Директивою та Регламентом (ЄС) № 575/2013 та встановити кінцевий строк для його виконання, у тому числі вдосконалення такого плану стосовно сфери застосування та кінцевого строку;
(d) вимагати від установ застосування спеціальної політики резервування або режиму активів стосовно вимог до власних коштів;
(e) обмежувати або встановлювати межі для діяльності, операцій або мережі установ або вимагати відмови від діяльності, яка створює надмірні ризики для стійкості установи;
(f) вимагати зниження ризику, пов’язаного з діяльністю, продуктами і системами установ, у тому числі діяльністю, переданою на аутсорсинг;
(g) вимагати від установ обмеження змінної винагороди у відсотках чистого прибутку, якщо це суперечить підтриманню належної бази капіталу;
(h) вимагати від установ використання чистого прибутку для зміцнення власних коштів;
(i) обмежити або заборонити розподіл виплат або виплати відсотків установою акціонерам, членам або власникам інструментів додаткового капіталу першого рівня, якщо така заборона не становить випадок дефолту установи;
(j) встановити вимоги щодо додаткового або частішого звітування, у тому числі звітування стосовно власних коштів, ліквідності та левериджу;
(k) встановити спеціальні вимоги до ліквідності, у тому числі обмеження щодо невідповідності строків погашення між активами і пасивами;
(l) вимагати додаткового розкриття інформації.
2. У цілях пункту (j) параграфа 1, компетентні органи можуть встановлювати вимоги щодо додаткового або частішого звітування для установ тільки у разі, якщо відповідна вимога є належною та пропорційною стосовно мети, з якою вимагається інформація, та запитувана інформація не дублюється.
У цілях статей 97-102, будь-яка додаткова інформація, яка може вимагатися від установ, вважається такою, що дублюється, якщо таку саму або практично таку саму інформацію вже в інший спосіб повідомлено компетентному органу або може бути отримано компетентним органом.
