Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 575/2013 від 26 червня 2013 року про пруденційні вимоги для кредитних установ та про внесення змін до Регламенту (ЄС) № 648/2012

(129) "сервісний агент" означає сервісного агента, як означено в пункті (13) статті 2 Регламенту (ЄС) 2017/2402;

(130) "орган з врегулювання" означає орган врегулювання, як означено в пункті 18 статті 2 (1) Директиви 2014/59/ЄС;

(131) "суб'єкт врегулювання" означає суб'єкта врегулювання, як означено в пункті (83а) статті 2 (1) Директиви 2014/59/ЄС;

(132) "група врегулювання" означає групу врегулювання, як означено в пункті (83b) статті 2 (1) Директиви 2014/59/ЄС;

(133) "глобальна системно важлива установа" означає глобальну системно важливу установа, яку було визначено згідно зі статтею 131(1) та (2) Директиви 2013/36/ЄС;

(134) "глобальна системно важлива установа з-поза меж ЄС" означає глобальну системно важливу банківську групу або глобальний системно важливий банк, які не є глобальною системно важливою установою і включені у список глобальних системно важливих банків, опублікований Радою з фінансової стабільності, що регулярно оновлюється;

(135) "істотна дочірня компанія" означає дочірню компанію, яка на індивідуальній або консолідованій основі відповідає будь-якій із зазначених нижче умов:

(a) дочірня компанія володіє більш ніж 5% консолідованих зважених на ризик активів своєї материнської компанії;

(b) дочірня компанія генерує більш ніж 5% сукупного операційного доходу материнської компанії;

(c) загальний показник експозиції, зазначений у статті 429(4) цього Регламенту, дочірньої компанії є більшим за 5% консолідованої загальної експозиції її материнської компанії;

для цілей визначення істотної дочірньої компанії, коли є застосовною стаття 21b(2) Директиви 2013/36/ЄС, дві проміжні материнські компанії у ЄС рахують як єдину дочірню компанію на основі їхнього консолідованого стану;

(136) "суб'єкт глобальної системно важливої установи" означає суб'єкта, що є юридичною особою, який є глобальною системно важливою установою або частиною глобальної системно важливої установи, або є глобальною системно важливою установою з-поза меж ЄС;

(137) "інструмент внутрішнього визволу" означає інструмент внутрішнього визволу, як означено в пункті (57) статті 2 (1) Директиви 2014/59/ЄС;

(138) "група" означає групу суб'єктів господарювання, у якій щонайменше один із суб'єктів господарювання є установою, і яка складається з материнської компанії та її дочірніх компаній, пов'язаних одна з одною, як визначено у статті 22 Директиви 2013/34/ЄС Європейського Парламенту і Ради (- 14);

(139) "операція фінансування з цінними паперами" означає операцію репо, операцію надання чи взяття у позику цінних паперів чи товарів або операцію маржинального кредитування;

(140) "початкова маржа" означає будь-яке забезпечення, інше ніж варіаційна маржа, отримане від або віднесене на рахунок суб'єкта для покриття поточної й майбутньої потенційної експозиції операції чи портфелю операцій протягом періоду, необхідного для закриття таких операцій або рехеджування пов'язаного з ними ринкового ризику в результаті дефолту контрагента операції чи портфелю операцій;

(141) "ринковий ризик" означає ризик настання збитків у результаті змін у ринкових цінах, у тому числі в обмінних курсах чи товарних цінах;

(142) "валютний ризик" означає ризик настання збитків у результаті змін в обмінних курсах;

(143) "товарний ризик" означає ризик збитків, що виникає в результаті змін у товарних цінах;

(144) "відділ торгових операцій" означає чітко визначену групу дилерів, що створена установою для спільного управління позиціями в торговому портфелі згідно з чітко визначеною й послідовною бізнес-стратегією і працює в рамках однієї й тієї самої структури управління ризиками;

(145) "мала нескладна установа" означає установу, яка відповідає усім зазначеним нижче умовам:

(a) не є великою установою;

(b) загальна вартість її активів на індивідуальній основі або, якщо застосовно, на консолідованій основі згідно з цим Регламентом та Директивою 2013/36/ЄС в середньому дорівнює або є меншою за 5 мільярдів євро за чотирирічний період, що передує поточному звітному періоду; держави-члени можуть встановлювати нижче порогове значення;

(c) на неї не поширюються будь-які обов'язки або поширюються спрощені обов'язки щодо планування відновлення платоспроможності та врегулювання згідно зі статтею 4 Директиви 2014/59/ЄС;

(d) її торговий портфель класифікують як малий у розумінні статті 94(1);

(e) загальна вартість її позицій у деривативах, які утримуються для продажу, не перевищує 2% вартості її загальних і позабалансових активів, а загальна вартість її позицій у деривативах не перевищує 5% - на основі обчислень згідно зі статтею 273a(3);

(f) більш ніж 75% консолідованих загальних активів і зобов'язань установи, в обох випадках не включаючи внутрішньогрупові експозиції, пов'язані з діяльністю за участі контрагентів, розташованих у Європейському економічному просторі;

(g) установа не використовує внутрішні моделі для виконання пруденційних вимог згідно з цим Регламентом, за винятком дочірніх компаній, які використовують внутрішні моделі, розроблені на рівні групи, за умови, що група підпадає під дію вимог щодо розкриття, встановлених у статті 433a або 433c на консолідованій основі;

(h) установа не повідомила компетентний орган про заперечення щодо її класифікації як малої нескладної установи;

(i) компетентний орган не вирішив, що установу не повинні вважати малою нескладною установою на основі аналізу її розміру, взаємопов'язаності, складності чи профілю ризику;

(146) "велика установа" означає установу, яка відповідає будь-якій із зазначених нижче умов:

(a) вона є глобальною системно важливою установою;

(b) вона була визначена як інша системно важлива установа згідно зі статтею 131(1) та (3) Директиви 2013/36/ЄС;

(c) вона є однією з трьох найбільших установ у державі-члені, в якій вона має осідок, у розрізі загальної вартості активів;

(d) загальна вартість активів на індивідуальній основі або, якщо застосовно, на основі консолідованого стану, згідно з цим Регламентом та Директивою 2013/36/ЄС, дорівнює або є більшою за 30 мільярдів євро;

(147) "велика дочірня компанія" означає дочірню компанію, яку кваліфікують як велику установу;

(148) "незареєстрована на біржі установа" означає установу, яка не випустила цінні папери, допущені до торгів на регульованому ринку будь-якої держави-члена у розумінні пункту (21) статті 4 (1) Директиви 2014/65/ЄС;

(149) "фінансовий звіт" означає, для цілей частини восьмої цього Регламенту, фінансовий звіт у розумінні статей 4 та 5 Директиви Європейського Парламенту і Ради 2004/109/ЄС (- 15).

(150) "дилер товарів і квот на викиди" означає суб'єкта господарювання, основна діяльність якого полягає виключно в наданні інвестиційних послуг або здійсненні інвестиційної діяльності щодо товарних деривативів або товарних деривативних контрактів, зазначених у пунктах (5), (6), (7), (9) і (10), деривативів на квоти на викиди, зазначених у пункті (4), або квот на викиди, зазначених у пункті (11) секції C додатка I до Директиви 2014/65/ЄС.

2. Згадані у цьому Регламенті нерухоме майно, житлову нерухомість чи комерційну нерухомість або іпотеку такого майна необхідно розглядати як такі, що включають акції у фінських компаніях житлового будівництва, які функціонують відповідно до Закону Фінляндії про компанії житлового будівництва від 1991 року або подальшого еквівалентного законодавства. Держави-члени або їх компетентні органи можуть дозволити прирівнювання акцій, які є свідченням еквівалентного опосередкованого володіння нерухомим майном, до безпосереднього володіння нерухомим майном, якщо таке непряме володіння безпосередньо регулюється національним правом зазначеної держави-члена і, в разі використання майна як предмета іпотеки, надає еквівалентний захист кредиторам.

3. Торговельне фінансування, як зазначено в пункті (80) параграфа 1, в цілому є вільним від зобов'язань та для нього вимагається наявність задовільної підтвердної документації щодо операцій під кожен запит на вибирання кредитних коштів, при цьому повинна існувати можливість відмови у фінансуванні у разі будь-якого сумніву стосовно кредитної спроможності або підтвердної документації щодо операцій. Погашення експозицій у зв'язку з торговельним фінансуванням зазвичай є незалежним від позичальника, оскільки на нього спрямовують кошти від грошових надходжень, отриманих від імпортерів або як виручку від продажу базисних товарів.

4. EBA розробляє проекти регуляторних технічних стандартів, які визначають обставини, у яких умови, визначені в пункті (39) параграфа 1, вважаються виконаними.

EBA повинен надати Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 28 червня 2020 року.

Комісії делеговано повноваження доповнювати цей Регламент шляхом ухвалення регуляторних технічних стандартів, зазначених у першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

Для цілей розділу II частини третьої цього Регламенту застосовуються такі терміни та означення:

(1) "експозиція" означає актив або позабалансову позицію;

(2) "втрати" означає економічні втрати, включно з суттєвими наслідками дисконту, та прямі і непрямі витрати, пов'язані зі стягненнями, пов'язаними з інструментом;

(3) "очікувані втрати" означає співвідношення очікуваної суми, яку буде втрачено у зв'язку з експозицією від потенційного дефолту контрагента або від розмивання протягом річного періоду, до суми, не виплаченої до моменту дефолту.

1. Установи повинні виконувати обов'язки, встановлені в частинах другій, третій, четвертій, сьомій, сьомій А і восьмій цього Регламенту та у главі 2 Регламенту (ЄС) № 2017/2402, на індивідуальній основі, за винятком пункту (d) статті 430(1) цього Регламенту.

1a. Як відступ від параграфа 1 цієї статті, лише установи, визначені як суб'єкти врегулювання, які також належать до глобальних системно важливих установ і які не мають дочірніх компаній, повинні дотримуватися вимог, встановлених у статті 92а, на індивідуальній основі.

Істотні дочірні компанії глобально системно важливої установи з-поза меж ЄС повинні дотримуватися положень статті 92b на індивідуальній основі, якщо вони відповідають усім таким умовам:

(a) вони не є суб'єктами врегулювання;

(b) вони не мають дочірніх компаній;

(c) вони не є дочірніми компаніями материнської установи ЄС.

2. Від жодної установи, яка є або дочірньою компанією у державі-члені, у якій вона авторизована та у якій вона перебуває під наглядом, або материнською компанією, та від жодної установи, включеної до консолідації відповідно до статті 18, не повинно вимагатися дотримуватися зобов'язань, встановлених у статтях 89, 90 та 91, на індивідуальній основі.

3. Від жодної установи, яка є або материнською компанією або дочірньою компанією, та від жодної установи, включеної до консолідації відповідно до статті 18, не повинно вимагатися дотримуватися зобов'язань, встановлених у частині восьмій, на індивідуальній основі.

Як відступ від першого підпараграфа цього параграфа, установи, зазначені в параграфі 1а цієї статті, повинні дотримуватися статті 437a та пункту (h) статті 447 на індивідуальній основі.

4. Установи повинні виконувати обов'язки, встановлені в частині шостій і в пункті (d) статті 430(1) цього Регламенту, на індивідуальній основі.

Зазначені нижче установи не зобов'язані дотримуватися статті 413(1) і пов'язаних обов'язків щодо звітування про ліквідність, встановлених у частині сьомій А цього Регламенту;

(a) установи, які також авторизовані згідно зі статтею 14 Регламенту (ЄС) № 648/2012;

(b) установи, які також авторизовані згідно зі статтею 16 та пунктом (a) статті 54 (2) Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 909/2014 (- 16), за умови, що вони не здійснюють жодних істотних трансформацій строків погашення; та

(c) установи, які призначені згідно з пунктом (b) статті 54 (2) Регламенту (ЄС) № 909/2014, за умови, що:

(i) їхня діяльність обмежується наданням послуг банківського типу, як зазначено в секції С додатка до зазначеного Регламенту, центральним депозитаріям цінних паперів, авторизованим згідно зі статтею 16 зазначеного Регламенту; та

(ii) вони не здійснюють жодних істотних трансформацій строків погашення.

5. Установи, щодо яких компетентні органи застосували відступ, визначений у статті 7(1) або (3) цього Регламенту, і установи, які також авторизовані згідно зі статтею 14 Регламенту (ЄС) № 648/2012, не зобов'язані виконувати обов'язки, встановлені в частині сьомій, і пов'язані вимоги щодо звітування про коефіцієнт левериджу, встановлені в частині сьомій А цього Регламенту, на індивідуальній основі.

1. Компетентні органи можуть відмовитися від застосування положень статті 6(1) до будь-якої дочірньої компанії установи, якщо і до дочірньої компанії, і до установи застосовуються вимоги до авторизації та нагляду з боку відповідної держави-члена, та якщо дочірня компанія підпадає під нагляд на консолідованій основі установи, яка є материнською компанією, та якщо виконано всі наведені нижче умови, з метою гарантування належного розподілу власних коштів між материнською та дочірньою компаніями:

(a) відсутні наявні чи потенційні значні практичні або правові перешкоди для швидкого передання власних коштів або виплати зобов'язань від материнської компанії;

(b) або материнська компанія доведе компетентному органу пруденційне управління дочірньою компанією та заявила, за дозволом компетентного органу, що вона гарантує зобов'язання, які бере на себе дочірня компанія, або ризики дочірньої компанії є несуттєвими;

(c) процедури оцінювання ризику, вимірювання та контролю материнської компанії поширюються на дочірню компанію;

(d) материнська компанія утримує більше 50% прав голосу, пов'язаних із акціями, в капіталі дочірньої компанії, або має право призначати чи відстороняти більшість членів органу управління дочірньої компанії.

2. Компетентні органи можуть застосувати можливість, передбачену у параграфі 1, якщо материнська компанія є фінансовою холдинговою компанією або фінансовою холдинговою компанією змішаного типу, заснованою у тій самій державі-члені, що й установа, за умови що вона підлягає нагляду, еквівалентному до того, який застосовується до установ, та зокрема підпадає під дію стандартів, встановлених у статті 11(1).

3. Компетентні органи можуть відмовитися від застосування положень статті 6(1) до будь-якої материнської установи у державі-члені, якщо до такої установи застосовуються вимоги до авторизації та нагляду з боку відповідної держави-члена, та якщо вона підпадає під нагляд на консолідованій основі, та якщо виконано всі наведені нижче умови, з метою гарантування належного розподілу власних коштів між материнською та дочірніми компаніями:

(a) відсутні наявні чи потенційні значні практичні або правові перешкоди для швидкого передання власних коштів або виплати зобов'язань материнській установі у державі-члені;

(b) процедури оцінювання, вимірювання та контролю ризиків, які стосуються консолідованого нагляду, поширюються на материнську установу у державі-члені.

Компетентний орган, який застосовує положення цього параграфа, повинен поінформувати про це компетентні органи усіх інших держав-членів.

1. Компетентні органи можуть відмовитися від застосування положень частини шостої повністю або частково до установ та усіх або деяких їх дочірніх компаній у Союзу, та здійснювати нагляд за ними як за єдиною підгрупою ліквідності, допоки вони виконують усі такі умови:

(a) материнська установа на консолідованій основі або дочірня установа на субконсолідованій основі дотримується зобов'язань, встановлених у частині шостій;

(b) материнська установа на консолідованій основі або дочірня установа на субконсолідованій основі безперервно здійснює моніторинг та нагляд за позиціями ліквідності усіх установ у межах групи чи підгрупи, на яких поширюється відмова, безперервно здійснює моніторинг і нагляд за позиціями фінансування сіх установ у межах групи чи підгрупи у разі звільнення від застосування вимоги щодо коефіцієнта чистого стабільного фінансування (NSFR), визначених у розділі IV частини шостої, а також забезпечує достатній рівень ліквідності та стабільного фінансування в разі звільнення від застосування вимоги щодо NSFR для всіх таких установ;

(c) установи уклали договори, які передбачають вільний рух коштів між ними, що дає їм змогу виконувати їхні індивідуальні та спільні зобов'язання, коли настає строк сплати, та такі договори відповідають вимогам компетентних органів;

(d) відсутні наявні чи потенційні значні практичні або правові перешкоди для виконання договорів, зазначених у пункті (c).

До 01 січня 2014 року Комісія повинна повідомити Європейський Парламент і Раду про будь-які правові перешкоди, які здатні зробити неможливим застосування пункту (c) першого підпараграфа, та вона може подати законодавчу пропозицію, якщо це буде доцільним, до 31 грудня 2015 року, спрямовану на усунення таких перешкод.

2. Компетентні органи можуть відмовитися від застосування положень частини шостої повністю або частково до установ та усіх або деяких їх дочірніх компаній, якщо всі установи єдиної підгрупи ліквідності авторизовані у тій самій державі-члені та за умови, що виконано вимоги параграфа 1.

3. Якщо установи єдиної підгрупи ліквідності авторизовані в кількох державах-членах, параграф 1 застосовується лише після застосування процедури, встановленої у статті 21, та лише до установ, чиї компетентні органи дійшли згоди стосовно таких елементів:

(a) їх оцінки відповідності організації та поводження з ризиками ліквідності умовам, визначеним у статті 86 Директиви 2013/36/ЄС, у межах єдиної підгрупи ліквідності;

(b) розподіл сум, місцезнаходження та власності необхідних ліквідних активів здійснюється в межах єдиної підгрупи ліквідності в разі звільнення від застосування вимоги щодо коефіцієнта покриття ліквідності (LCR), як встановлено в делегованому акті, зазначеному у статті 460(1), а також розподіл сум і місцезнаходження доступного стабільного фінансування в межах єдиної підгрупи ліквідності в разі звільнення від застосування вимоги щодо NSFR, визначеної в розділі IV частини шостої;

(c) визначення мінімальних сум ліквідних активів, що їх повинні утримувати установи, у разі звільнення від застосування вимоги щодо LCR, встановленої в делегованому акті, зазначеному у статті 460(1), і визначення мінімальних сум доступного стабільного фінансування, що їх повинні утримувати установи, у разі звільнення від застосування вимоги щодо NSFR, визначеної в розділі IV частини шостої;

(d) потреба у суворіших параметрах, ніж визначені у частині шостій;

(e) необмежений обмін повною інформацією між компетентними органами;

(f) чітке розуміння наслідків такої відмови.

4. Компетентні органи також можуть застосовувати положення параграфів 1, 2 та 3 до установ, які є членами однієї схеми інституційного захисту, передбаченої статтею 113(7), за умови дотримання ними вимог, встановлених у зазначеній статті, а також до інших установ, пов'язаних у спосіб, визначений у статті 113(6), та за умови що вони відповідають вимогам, передбаченим у зазначеній статті. У такому випадку компетентні органи визначають одну з установ, щодо якої буде діяти відмова від застосування вимог частини шостої, на основі консолідованого стану усіх установ єдиної підгрупи ліквідності.

5. У разі застосування відмови згідно з параграфом 1 або параграфом 2, компетентні органи можуть також застосовувати статтю 86 Директиви 2013/36/ЄС або її частин на рівні єдиної підгрупи ліквідності або відмовитися від застосування статті 86 Директиви 2013/36/ЄС або її частин на індивідуальній основі.

6. Якщо, згідно із цією статтею, компетентний орган звільняє установу, повністю або частково, від застосування частини шостої, він також може звільнити таку установу від застосування пов'язаних вимог щодо звітування про ліквідність згідно з пунктом (d) статті 430(1).

1. Відповідно до параграфів 2 та 3 цієї статті та відповідно до статті 144(3) Директиви 2013/36/ЄС, компетентні органи можуть на індивідуальній основі дозволяти материнським установам включати в обчислення їхніх вимог згідно зі статтею 6(1) дочірні компанії, які відповідають вимогам, встановленим положеннями пунктів (c) та (d) статті 7(1), та які мають значні експозиції або значні зобов'язання перед такою материнською установою.

2. Правила, визначені в параграфі 1, дозволені лише у разі, якщо материнська установа повноцінно продемонструє перед компетентними органами наявність обставин та механізмів, включно із правовими механізмами, в силу яких відсутні будь-які реальні операційні або юридичні перешкоди або жодні прогнозовані перешкоди для негайної передачі власних коштів або своєчасної виплати зобов'язань з боку дочірньої компанії на користь материнській установі.

3. Якщо компетентний орган скористається дискреційною можливістю, встановленою у параграфі 1, він повинен на регулярній основі та не рідше одного разу на рік інформувати компетентні органи усіх інших держав-членів про застосування положень параграфа 1 та про обставити та механізми, згадані у параграфі 2. Якщо дочірня компанія розташована у третій країні, компетентні органи повинні також надавати аналогічну інформацію компетентним органам такої третьої країни.

1. Компетентні органи можуть, відповідно до положень національного права, повністю або частково скасувати застосування вимог, визначених у частинах другій-восьмій цього Регламенту та у главі 2 Регламенту (ЄС) 2017/2402 , до однієї чи більше кредитних установ, розташованих у тій самій державі-члені, та які постійно афілійовані з центральним органом, що здійснює нагляд над ними та який має осідок у тій самій державі-члені, якщо виконано такі умови:

(a) зобов'язання центрального органу та афілійованих установ є солідарними зобов'язаннями, або зобов'язання його афілійованих установ є повністю гарантованими центральним органом;

(b) платоспроможність та ліквідність центрального органу та афілійованих установ моніторяться в цілому на підставі консолідованої звітності таких установ;

(c) керівництво центрального органу уповноважене видавати інструкції керівництву афілійованих установ;

Держави-члени можуть залишити чинними та застосовувати чинне національне законодавство, яке стосується скасування, зазначеного у першому підпараграфі, якщо це не суперечить положенням цього Регламенту або Директиви 2013/36/ЄС.

2. Якщо компетентні органи встановлюють дотримання умов, визначених у параграфі 1, та якщо зобов'язання центрального органу повністю гарантовано афілійованими установами, компетентні органи можуть на індивідуальній основі відмовитися від застосування до центрального органу положень частин із другої по восьму.

Для цілей застосування цієї глави інвестиційні фірми вважаються материнськими фінансовими холдинговими компаніями в державі-члені або материнськими фінансовими холдинговими компаніями Союзу, якщо такі інвестиційні фірми є материнськими компаніями установи або інвестиційної фірми відповідно до цього Регламенту, зазначеної у статті 1(2) або (5) Регламенту (ЄС) № 2019/2033.

1. Материнські установи у державі-члені повинні в обсязі та у спосіб, як визначено у статті 18, дотримуватися зобов'язань, передбачених у частинах другій, третій, четвертій, сьомій та сьомій А, на основі їх консолідованого стану, крім пункту (d) статті 430(1). Материнські компанії та їхні дочірні компанії, що підпадають під сферу дії цього Регламенту, повинні запровадити належну організаційну структуру та відповідні механізми внутрішнього контролю для забезпечення належного опрацювання та надання даних, що необхідні для консолідації. Зокрема, вони повинні забезпечувати, щоб дочірні компанії, які не підпадають під сферу дії цього Регламенту, запровадили інструменти, процеси та механізми, необхідні для забезпечення належної консолідації.

2. Для цілей забезпечення того, що вимоги цього Регламенту застосовуються на консолідованій основі, терміни "установа", "материнська установа у державі-члені", "материнська установа ЄС" та "материнська компанія", залежно від випадку, охоплюють також:

(a) фінансові холдингові компанії або фінансові холдингові компанії змішаного типу, схвалені відповідно до статті 21a Директиви 2013/36/ЄС;

(b) призначені установи, що їх контролює материнська фінансова холдингова компанія або материнська фінансова холдингова компанія змішаного типу, якщо така материнська компанія не підпадає під вимогу щодо схвалення відповідно до статті 21a(4) Директиви 2013/36/ЄС;

(c) фінансові холдингові компанії, фінансові холдингові компанії змішаного типу або установи, призначені відповідно до пункту (d) статті 21 a(6) Директиви 2013/36/ЄС.

Консолідованим станом компанії, зазначеної у пункті (b) першого підпараграфа цього параграфа, вважається консолідований стан материнської фінансової холдингової компанії або материнської фінансової холдингової компанії змішаного типу, яка не підпадає під вимогу щодо схвалення відповідно до статті 21a(4) Директиви 2013/36/ЄС. Консолідованим станом компанії, зазначеної у пункті (c) першого підпараграфа цього параграфа, вважається консолідований стан її материнської фінансової холдингової компанії або материнської фінансової холдингової компанії змішаного типу.

3a. Як відступ від параграфа 1 цієї статті, лише материнські установи, визначені як суб'єкти врегулювання, які є глобальними системно важливими установами, повинні відповідати положенням статті 92a цього Регламенту на консолідованій основі в обсязі та у спосіб, визначені в статті 18 цього Регламенту.

Лише материнські компанії ЄС, які є істотними дочірніми компаніями глобальної системно важливої установи з-поза меж ЄС та які не є суб'єктами врегулювання, повинні відповідати положенням статті 92b цього Регламенту на консолідованій основі в обсязі та у спосіб, визначені в статті 18 цього Регламенту. У разі застосування статті 21b(2) Директиви 2013/36/ЄС, кожна з двох проміжних материнських компаній ЄС, які спільно визначені як істотна дочірня компанія, повинні відповідати положенням статті 92b цього Регламенту на основі їх консолідованого стану.

4. Материнські установи ЄС повинні відповідати положенням частини шостої та пункту (d) статті 430(1) цього Регламенту на основі їхнього консолідованого стану, якщо група включає одну чи більше кредитних установ або інвестиційних фірм, які авторизовані на надання інвестиційних послуг і здійснення видів діяльності, зазначених у пунктах (3) та (6) секції A додатка I до Директиви 2014/65/ЄС.

Якщо звільнення було надане на підставі статті 8(1)-(5), установи та, якщо застосовно, фінансові холдингові компанії або фінансові холдингові компанії змішаного типу, які входять до складу підгрупи ліквідності, повинні дотримуватися положень частини шостої та пункту (d) статті 430(1) цього Регламенту на консолідованій основі або на субконсолідованій основі підгрупи ліквідності.

5. Якщо застосовується стаття 10 цього Регламенту, центральний орган, зазначений у згаданій статті, повинен дотримуватися вимог частин з другої по восьму цього Регламенту, та глави 2 Регламенту (ЄС) 2017/2402 на основі консолідованого стану як цілісний суб'єкт, що складається з центрального органу та афілійованих до нього установ.

6. На додаток до вимог, встановлених у параграфах з 1 по 5 цієї статті, без обмеження інших положень цього Регламенту та Директиви 2013/36/ЄС, якщо це обґрунтовано потребами нагляду зважаючи на особливості структури ризику або капіталу установи або якщо держави-члени ухвалюють національне законодавство, що вимагає структурного розділення видів діяльності у межах банківської групи, компетентні орган можуть вимагати від установи дотримання зобов'язань, встановлених частинами з другої по восьму цього Регламенту та розділом VII Директиви 2013/36/ЄС на субконсолідованій основі.

Застосування підходу, визначеного в першому підпараграфі, не повинне обмежувати ефективності нагляду на консолідованій основі та не повинне тягнути за собою непропорційних негативних наслідків на всю фінансову систему інших держав-членів або її частини чи Союзу в цілому, як і становити або створювати перешкоду для функціонування внутрішнього ринку.

Якщо принаймні два суб'єкти глобальної системно важливої установи, які належать до тієї самої глобальної системно важливої установи, є суб'єктами врегулювання, материнська установа ЄС такої глобальної системно важливої установи повинна обчислювати суму власних коштів та прийнятних зобов'язань згідно з пунктом (a) статті 92a(1) цього Регламенту. Таке обчислення необхідно здійснювати на основі консолідованого стану материнської установи ЄС так, ніби існує лише один суб'єкт врегулювання глобальної системно важливої установи.

Якщо сума, обчислена відповідно до першого параграфа цієї статті, є нижчою ніж сукупність сум власних коштів та прийнятних зобов'язань, зазначених у пункті (a) статті 92a(1) цього Регламенту, усіх суб'єктів врегулювання, які належать до такої глобальної системно важливої установи, органи з врегулювання повинні діяти відповідно до статей 45d(4) та 45h(2) Директиви 2014/59/ЄС.

Якщо сума, обчислена відповідно до першого параграфа цієї статті, є вищою ніж сукупність сум власних коштів та прийнятних зобов'язань, зазначених у пункті (a) статті 92a(1) цього Регламенту, усіх суб'єктів врегулювання, які належать до такої глобальної системно важливої установи, органи з врегулювання можуть діяти відповідно до статей 45d(4) та 45h(2) Директиви 2014/59/ЄС.

1. Материнські установи ЄС повинні дотримуватися положень частини восьмої на основі їхнього консолідованого стану.

Великі дочірні компанії материнських установ ЄС повинні розкривати інформацію, вказану у статтях 437, 438, 440, 442, 450, 451, 451a та 453, на індивідуальній основі або, у відповідних випадках на підставі цього Регламенту та Директиви 2013/36/ЄС, на субконсолідованій основі.

2. Установи, визначені як суб'єкти врегулювання, які є глобальними системно важливими установами, повинні дотримуватися статті 437a та пункту (h) статті 447 на основі консолідованого стану їхньої групи врегулювання.

3. Перший підпараграф параграфа 1 не застосовується до материнських установ ЄС, материнських фінансових холдингових компаній ЄС, материнських фінансових холдингових компаній змішаного типу ЄС або суб'єктів врегулювання, якщо вони підпадають під еквівалентні вимоги щодо розкриття на консолідованій основі, що здійснюється материнською компанією, що має осідок у третій країні.

Другий підпараграф параграфа 1 застосовується до дочірніх компаній материнських компаній, що мають осідок у третій країні, якщо такі дочірні компанії кваліфіковано як великі дочірні компанії.

4. Якщо застосовується стаття 10, центральний орган, зазначений у згаданій статті, повинен дотримуватися вимог частини восьмої на основі консолідованого стану центрального органу. Стаття 18(1) застосовується до центрального органу та афілійовані установи вважаються дочірніми компаніями центрального органу.

1. Материнські компанії та їхні дочірні компанії, які підпадають під дію цього Регламенту, повинні виконувати зобов'язання, встановлені у статті 5 Регламенту (ЄС) 2017/2402, на консолідованій або субконсолідованій основі, для забезпечення того, щоб їхні схеми, процеси та механізми, які вимагаються згаданими положеннями, були послідовними та належним чином інтегрованими, та щоб можна було представити будь-які дані та інформацію стосовно цілей здійснення нагляду. Зокрема, вони повинні забезпечувати, щоб дочірні компанії, які не підпадають під сферу дії цього Регламенту, запровадили схеми, процеси та механізми, необхідні для забезпечення відповідності згаданим положенням.

2. Установи повинні застосовувати додаткову вагу ризику відповідно до статті 270a цього Регламенту під час застосування статті 92 цього Регламенту на консолідованій основі або субконсолідованій основі, якщо вимоги, встановлені у статті 5 Регламенту (ЄС) 2017/2402, було порушено на рівні суб'єкта, що має осідок у третій країні, включеного до консолідації відповідно до статті 18 цього Регламенту, якщо порушення є значним у розрізі загального профілю ризиків групи.

1. Установи, фінансові холдингові компанії та фінансові холдингові компанії змішаного типу, від яких вимагається дотримання вимог, зазначених у секції 1 цієї глави, на основі їхнього консолідованого стану, здійснюють повну консолідацію всіх установ та фінансових установ, які є їхніми дочірніми компаніями. Параграфи 3-6 та параграф 9 цієї статті не застосовуються у випадках, коли частина шоста та пункт (d) статті 430(1) застосовуються на основі консолідованого стану установи, фінансової холдингової компанії або фінансової холдингової компанії змішаного типу або на основі субконсолідованого стану підгрупи ліквідності, як визначено у статтях 8 та 10.

Для цілей статті 11(3a), установи, від яких вимагається дотримання вимог, зазначених у статті 92a або 92b на консолідованій основі, повинні здійснювати повну консолідацію всіх установ та фінансових установ, які є їхніми дочірніми компаніями у відповідних групах врегулювання.

2. Компанії з надання допоміжних послуг повинні бути включені в консолідацію у випадках та відповідно до методів, що встановлені у цій статті.

3. Якщо компанії є пов'язаними у розумінні статті 22(7) Директиви 2013/34/ЄС, компетентні органи повинні визначити те, як саме повинна бути здійснена консолідація.

4. Орган, що здійснює консолідований нагляд, вимагає здійснення пропорційної консолідації відповідно до часток участі у капіталі установи та фінансових установ, якими керує компанія, включена до консолідації разом з однією чи більше компаній, які не включено у консолідацію, якщо відповідальність таких компаній є обмеженою частками участі у капіталі.

5. У разі форм участі чи зв'язків капіталу, що відрізняються від наведених у параграфах 1 та 4, компетентні органи повинні визначити необхідність та метод здійснення консолідації. Зокрема, вони можуть дозволити чи вимагати використання методу оцінювання за часткою участі. Однак, такий метод не повинен становити собою включення відповідної компанії у нагляд на консолідованій основі.

6. Компетентні органи повинні визначити необхідність та метод здійснення консолідації у таких випадках:

(a) якщо на думку компетентних органів установа має значний вплив на одну чи більше установ або фінансових установ, але не володіє часткою участі та не має інших зв'язків капіталу у таких установах; та

(b) якщо двома або більше установами або фінансовими установами керує єдине керівництво в інший спосіб, ніж на підставі договору, положень установчого договору або статуту.

Зокрема, компетентні органи можуть дозволити або вимагати використання методу, передбаченого у статті 22(7), (8) та (9) Директиви 2013/34/ЄС. Однак такий метод не повинен становити собою включення відповідної компанії у консолідований нагляд.

7. Якщо установа має дочірню компанію, що є компанією, яка не є установою, фінансовою установою або компанією з надання допоміжних послуг, або володіє часткою участі у такій компанії, вона повинна застосовувати до такої дочірньої компанії або частки участі метод оцінювання за часткою участі. Однак, такий метод не повинен становити собою включення відповідної компанії у нагляд на консолідованій основі.

Як відступ від першого підпараграфа, компетентні органи можуть дозволити або вимагати, що установи застосовували різні методи до таких дочірніх компаній або часток участі, включно з методами, передбаченими застосовною системою бухгалтерського обліку, за умови що:

(a) установа станом на 28 грудня 2020 року не застосовує метод оцінювання за часткою участі;

(b) застосування методу оцінювання за часткою участі буде невиправдано обтяжливим або метод оцінювання за часткою участі недостатньою мірою відображатиме ризики, які компанія, зазначена у першому підпараграфі, створює для установи; та

(c) застосований метод не призводить до повної або пропорційної консолідації такої компанії.

8. Компетентні органи можуть вимагати повної або часткової консолідації дочірньої компанії або компанії, у якій установа володіє часткою участі, якщо така дочірня компанія або компанія не є установою, фінансовою установою або компанією з надання допоміжних послуг, та якщо усі наведені нижче умови виконано:

(a) компанія не є страховою компанією, страховою компанією третьої країни, перестраховою компанією, перестраховою компанією третьої країни, страховою холдинговою компанією або компанією, яку виключено зі сфери дії Директиви 2009/138/ЄС відповідно до статті 4 зазначеної Директиви;

(b) існує значний ризик того, що установа ухвалить рішення надати фінансову підтримку такій компанії в стресових умовах, за відсутності чи у перевищення будь-яких договірних зобов'язань надати таку підтримку.

9. EBA розробляє проекти регуляторних технічних стандартів для уточнення умов, відповідно до яких необхідно здійснювати консолідацію у випадках, зазначених у параграфах 3-6 та параграфі 8.

EBA повинен надати Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 31 грудня 2020 року.

Комісії делеговано повноваження доповнювати цей Регламент шляхом ухвалення регуляторних технічних стандартів, зазначених у першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

1. Установу, фінансову установу або компанію з надання допоміжних послуг, яка є дочірньою компанією або компанією, частки участі якої перебувають у володінні, не потрібно включати у консолідацію, якщо загальна сума активів та позабалансових позицій відповідної компанії є меншою ніж менше з наведених нижче сум:

(a) 10 мільйонів євро;

(b) 1% загальної суми активів та позабалансових позицій материнської компанії або компанії, яка володіє частками участі.

2. Компетентні органи, відповідальні за здійснення нагляду на консолідованій основі відповідно до статті 111 Директиви 2013/36/ЄС, можуть на індивідуальній основі ухвалити рішення у наведених нижче випадках стосовно того, що установу, фінансову установу або компанію з надання допоміжних послуг, яка є дочірньою компанією або частки участі якої перебувають у володінні, не потрібно включати у консолідацію:

(a) якщо відповідна компанія розташована у третій країні, у якій існують правові перешкоди для передавання необхідної інформації;

(b) якщо відповідна компанія становить незначний інтерес тільки з огляну на цілі моніторингу установ;

(c) якщо на думку компетентних органів, відповідальних за здійснення нагляду на консолідованій основі, консолідація фінансового становища відповідної компанії буде неналежною або вводитиме в оману у розрізі цілей нагляду за відповідними установами.

3. Якщо у випадках, зазначених у параграфі 1 та пункті (b) параграфа 2, кілька компаній відповідають визначеним у них критеріям, вони в будь-якому разі повинні бути включені у консолідацію, навіть якщо спільно вони не становлять незначного інтересу у розрізі встановлених цілей.

1. Компетентні органи повинні співпрацювати у форматі тісних консультацій:

(a) у випадку заяв на отримання дозволів, зазначених у статті 143(1), статті 151(4) та (9), статті 283, статті 312(2) та статті 363 відповідно, поданих материнською установою ЄС та її дочірніми компаніями, або спільно дочірніми компаніями материнської фінансової холдингової компанії ЄС або материнської фінансової холдингової компанії ЄС змішаного типу, для ухвалення рішення про надання чи ненадання запитуваного дозволу або визначення умов та вимог, якщо необхідно, на яких такий дозвіл може бути надано;

(b) для цілей визначення того, чи дотримано критеріїв для спеціального внутрішньогрупового підходу, як зазначено у статті 422(9) та статті 425(5), доповнених регуляторними технічними стандартами Європейського банківського органу (EBA), зазначеними у статті 422(10) та статті 425(6).

Заяви подають тільки до органу, що здійснює консолідований нагляд.

Заяви, зазначені у статті 312(2), повинні включати опис методології, що використовується для розподілення капіталу на операційні ризики між різними суб'єктами групи. Заяви повинні містити інформацію про існування та спосіб реалізації механізму диверсифікаційних ефектів за допомогою системи управління ризиками.

2. Компетентні органи повинні робити усе можливе в межах своїх повноважень для досягнення протягом шести місяців спільного рішення стосовно:

(a) заяви, зазначеної у пункті (a) параграфа 1;

(b) оцінювання критеріїв та визначення спеціального підходу, зазначеного у пункті (b) параграфа 1.

Таке спільне рішення оформлюється у вигляді документа з наведенням повністю обґрунтованого рішення, яке компетентний орган, зазначений у параграфі 1, повинен надати заявнику.

3. Перебіг періоду, зазначеного у параграфі 2, розпочинається:

(a) з дати отримання органом, що здійснює консолідований нагляд, повної заяви, зазначеної у пункті (a) параграфа 1. Орган, що здійснює консолідований нагляд, пересилає повну заяву іншим компетентним органам без затримки:

(b) з дати отримання компетентними органами звіту, підготовленого органом, що здійснює консолідований нагляд, у якому буде проаналізовано внутрішньогрупові зобов'язання.

4. У разі відсутності спільного рішення між компетентними органами протягом шести місяців, орган, що здійснює консолідований нагляд, ухвалює власне рішення стосовно пункту (a) параграфа 1. Рішення органу, що здійснює консолідований нагляд, не обмежує повноважень компетентних органів згідно зі статтею 105 Директиви 2013/36/ЄС.

Рішення оформлюється у вигляді документа з наведенням повністю обґрунтованого рішення, та воно повинне враховувати думки та застереження інших компетентних органів, висловлені протягом цього шестимісячного періоду.

Орган, що здійснює консолідований нагляд, надає рішення надається материнській установі ЄС, материнській фінансовій холдинговій компанії ЄС або материнській фінансовій холдинговій компанії ЄС змішаного типу та іншим компетентним органам.

Якщо наприкінці шестимісячного періоду будь-який з відповідних компетентних органів передав питання до Європейського банківського органу (EBA) відповідно до статті 19 Регламенту (ЄС) № 1093/2010, орган, що здійснює консолідований нагляд, повинен відстрочити своє рішення стосовно пункту (a) параграфа 1 цієї статті та зачекати, поки Європейський банківський орган (EBA) ухвалить рішення згідно зі статтею 19(3) цього Регламенту, та повинен ухвалити своє рішення відповідно до рішення ЕВА. Шестимісячний період вважається періодом досягнення згоди у розумінні зазначеного Регламенту. EBA ухвалює рішення протягом одного місяця. Питання не передається до EBA після закінчення шестимісячного періоду або після досягнення спільного рішення.

5. У разі відсутності спільного рішення між компетентними органами протягом шести місяців, компетентний орган, відповідальний за здійснення нагляду за дочірньою компанією, на індивідуальній основі ухвалює власне рішення стосовно пункту (b) параграфа 1.

Рішення оформлюється у вигляді документа з наведенням повністю обґрунтованого рішення, та воно повинне враховувати думки та застереження інших компетентних органів, висловлені протягом цього шестимісячного періоду.

Рішення надається органу, що здійснює консолідований нагляд, який інформує про нього материнську установу ЄС, материнську фінансову холдингову компанію ЄС або материнську фінансову холдингову компанію ЄС змішаного типу.

Якщо наприкінці шестимісячного періоду орган, що здійснює консолідований нагляд, передав питання до Європейського банківського органу (EBA) відповідно до статті 19 Регламенту (ЄС) № 1093/2010, компетентний орган, відповідальний за здійснення нагляду за дочірньою компанією, на індивідуальній основі повинен відстрочити своє рішення стосовно пункту (b) параграфа 1 цієї статті та зачекати, поки Європейський банківський орган (EBA) ухвалить рішення згідно зі статтею 19(3) цього Регламенту, та повинен ухвалити своє рішення відповідно до рішення ЕВА. Шестимісячний період вважається періодом досягнення згоди у розумінні зазначеного Регламенту. EBA ухвалює рішення протягом одного місяця. Питання не передається до EBA після закінчення шестимісячного періоду або після досягнення спільного рішення.

6. Якщо материнська установа ЄС та її дочірні компанії, дочірні компанії материнської фінансової холдингової компанії ЄС або материнської фінансової холдингової компанії ЄС змішаного типу використовують підхід вдосконаленого вимірювання, зазначений у статті 312(2), або підхід на основі внутрішніх рейтингів, зазначений у статті 143, на уніфікованій основі, компетентні органи повинні дозволити, щоб визначення досягнення кваліфікаційних критеріїв, передбачених у статтях 321 та 322 або у секції 6 глави 3 розділу II частини третьої відповідно, відбувалося шляхом розгляду материнської компанії та дочірніх компаній в сукупності, у спосіб, який відповідає структурі групи та її системами, процесами та методиками управління ризиками.

7. Рішення, зазначене у параграфах 2, 4 та 5, вважається остаточним та компетентні органи відповідних держав-членів зобов'язані його застосовувати.

8. EBA розробляє проекти імплементаційних технічних стандартів для визначення процесу спільного ухвалення рішень, зазначеного у пункті (a) статті 1, стосовно застосування дозволів, згаданих у статті 143(1), статті 151(4) та (9), статті 283, статті 312(2), та статті 363, з метою спрощення процесу ухвалення рішень.

EBA подає Комісії такі проекти імплементаційних технічних стандартів до 31 грудня 2014 року.

Комісії надано повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі, згідно зі статтею 15 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

1. За заявою материнської установи ЄС або материнської фінансової холдингової компанії ЄС або материнської фінансової холдингової компанії ЄС змішаного типу або субконсолідованої дочірньої компанії материнської установи ЄС або материнської фінансової холдингової компанії ЄС або материнської фінансової холдингової компанії ЄС змішаного типу у державі-члені, орган, що здійснює консолідований нагляд, та компетентні органи, відповідальні за нагляд за дочірніми компаніями материнської установи ЄС або материнської фінансової холдингової компанії ЄС або материнської фінансової холдингової компанії ЄС змішаного типу, повинні зробити все від них залежне для досягнення спільного рішення стосовно того, чи виконано умови, передбачені пунктами (a)-(d) статті 8(1), та стосовно визначення єдиної підгрупи ліквідності для застосування статті 8.