Директива Європейського Парламенту і Ради 2013/36/ЄС від 26 червня 2013 року про доступ до діяльності кредитних установ і пруденційний нагляд за кредитними установами та інвестиційними фірмами, про внесення змін до Директиви 2002/87/ЄС та про скасування директив 2006/48/ЄС та 2006/49/ЄС

(c) уточнення значення чесності, добросовісності та незалежності думки члена органу управління, як зазначено у параграфі 8;

(d) уточнення значення відповідних трудових та фінансових ресурсів, виділених для ознайомлення членів органу управління з посадовими обов’язками та їх навчання, як зазначено у параграфі 9;

(e) уточнення значення різноманіття, що його повинно бути взято до уваги при доборі членів органу управління, як зазначено у параграфі 10;

(f) узгодженого застосування повноважень, зазначених у другому підпараграфі параграфа 1.

EBA видає такі настанови до 31 грудня 2015 року.

13. Ця стаття не обмежує положення про представництво працівників в органі управління, як визначено у національному законодавстві.

2. Держави-члени повинні забезпечити, щоб під час установлення та застосування загальних політик винагороди, у тому числі щодо заробітної плати та дискреційних пенсій, для категорій персоналу, чия професійна діяльність суттєво впливає на профіль ризику установи, установи дотримувалися таких вимог, у спосіб, що відповідає їхньому розміру, внутрішній організації та природі, сфері та складності їхньої діяльності:

(a) політика винагороди сприяє раціональному та дієвому управлінню ризиками, узгоджується з його цілями та не заохочує прийняття ризиків, які перевищують рівень ризику, допустимого для установи;

(aa) політика винагороди є ґендерно нейтральною політикою винагороди;

(b) політика винагороди узгоджується з бізнес-стратегією, цілями, цінностями і довгостроковими інтересами установи та включає в себе заходи для уникнення конфліктів інтересів;

(c) орган управління установи у своїй наглядовій функції ухвалює та періодично переглядає загальні принципи політики винагороди та є відповідальним за нагляд за її впровадженням;

(d) впровадження політики винагороди підлягає, принаймні раз на рік, централізованому та незалежному внутрішньому перегляду на відповідність політикам і процедурам щодо винагороди, ухваленим органом управління у своїй наглядовій функції;

(e) персонал, залучений до функцій контролю, є незалежним від структурних підрозділів, за якими він здійснює нагляд, має відповідні повноваження та отримує винагороду відповідно до реалізації цілей, пов’язаних з його функціями, незалежно від результатів сфер комерційної діяльності, які він контролює;

(f) безпосередній нагляд за виплатою винагороди вищим посадовим особам підрозділів управління ризиками і комплаєнсу здійснює комітет з питань винагороди, зазначений у статті 95, або, якщо такий комітет не створено, орган управління у своїй наглядовій функції;

(g) політика винагороди, з урахуванням національних критеріїв щодо встановлення заробітної плати, проводить чітке розмежування між критеріями для встановлення:

(i) базової фіксованої винагороди, яка повинна першочергово відображати відповідний професійний досвід та організаційну відповідальність, як визначено в описі службових обов’язків працівника як частина умов найму; та

(ii) змінна винагорода, яка повинна відображати стійкі та скориговані на ризик показники діяльності, а також показники діяльності понад тих, що вимагаються для виконання службових обов’язків працівника як частини умов найму.

3. У цілях параграфа 2, категорії персоналу, професійна діяльність якого суттєво впливає на профіль ризику установи, включають щонайменше:

(a) усіх членів органу управління та вище керівництво;

(b) працівників з управлінською відповідальністю за функції контролю установи або значні структурні підрозділи;

(c) працівників, які мають право на суттєву винагороду в попередньому фінансовому році, за умови виконання таких вимог:

(i) винагорода працівника дорівнює або є більшою за 500 000 євро та дорівнює або є більшою за середню винагороду, встановлену для членів органу управління установи та вищого керівництва, як зазначено у пункті (a);

(ii) працівник здійснює професійну діяльність в межах значного структурного підрозділу, і така діяльність належить до виду, що має значний вплив на профіль ризику відповідного структурного підрозділу.

У випадку установ, які отримують переваги від виняткового державного втручання, на додаток до принципів, викладених у статті 92(2), застосовуються також такі принципи:

(a) змінна винагорода суворо обмежується у відсотках чистого прибутку, якщо це суперечить підтриманню належної бази капіталу та своєчасному виходу з державної підтримки;

(b) відповідні компетентні органи вимагають від установ реструктуризації винагороди у спосіб, що відповідає раціональному управлінню ризиками та перспективному розвитку, у тому числі, у відповідних випадках, встановлення лімітів винагороди членів органу управління установи;

(c) жодна змінна винагорода не виплачується членам органу управління установи, крім випадків, коли це обґрунтовано.

1. На додаток до принципів, наведених у статті 92(2), на на тих самих умовах до змінних елементів винагороди, застосовуються такі принципи:

(a) якщо винагорода залежить від результатів діяльності, загальну суму винагороди визначають на основі комбінування оцінки результатів діяльності окремого працівника та відповідного структурного підрозділу та сумарних результатів установи, та під час оцінювання індивідуальних результатів діяльності враховують фінансові та нефінансові критерії;

(b) оцінювання результатів діяльності планують на багаторічний строк, щоб забезпечити процес оцінювання на основі триваліших результатах діяльності та фактичну виплату залежних від результату діяльності частин винагороди з рознесенням по всьому періоду, що враховує базисний бізнес-цикл кредитної установи та її бізнес-ризики;

(c) загальна змінна винагорода не обмежує здатність установи зміцнювати свою базу капіталу;

(d) гарантована змінна винагорода суперечить раціональному управлінню ризиками або принципу оплати за результати та не повинна бути частиною перспективних планів винагороди;

(e) гарантована змінна винагорода є винятковою, здійснюється лише у разі прийняття на роботу нових працівників та коли установа має належну та міцну базу капіталу, а її виплату обмежено першим роком роботи;

(f) фіксовану й змінну частини загальної винагороди належним чином збалансовано, і фіксована частина становить доволі високу частку від загальної винагороди, щоб уможливити реалізацію цілком гнучкої політики щодо змінних частин винагороди, у тому числі можливість не виплачувати жодної винагороди за змінною частиною;

(g) установи встановлюють належні коефіцієнти між фіксованою та змінною частинами загальної винагороди, при цьому застосовуються такі принципи:

(i) змінна частина не повинна перевищувати 100% фіксованої частини загальної винагороди для кожної особи. Держави-члени можуть встановити нижчий максимальний відсоток;

(ii) держави-члени можуть дозволити акціонерам або власникам або членам установи затверджувати вищий максимальний рівень коефіцієнта між фіксованою та змінною частинами винагороди, за умови що загальний рівень змінної частини не перевищуватиме 200% фіксованої частини загальної винагороди для кожної особи. Держави-члени можуть встановити нижчий максимальний відсоток.

Будь-яке затвердження вищого коефіцієнта згідно з першим підпараграфом цього пункту здійснюється у такому порядку:

- акціонери, власники або члени установи повинні діяти за детальною рекомендацією установи із зазначенням причин і сфери застосування запитуваного затвердження, у тому числі кількості задіяного персоналу, його функцій та очікуваного впливу на вимогу щодо підтримання належної бази капіталу;

- акціонери, власники або члени установи повинні діяти більшістю у розмірі принаймні 66%, за умови, що принаймні 50% акцій або еквівалентних прав власності представлено або, в іншому випадку, повинні діяти більшістю у розмірі 75% представлених прав власності;

- установа повідомляє усім акціонерам, власникам або членам установи, з наданням відповідного періоду для повідомлення заздалегідь, про те, що буде запитуватися затвердження згідно з першим підпараграфом цього пункту;

- установа повинна, без затримки, інформувати компетентний орган про рекомендацію для її акціонерів, власників або членів, у тому числі запропонований вищий максимальний коефіцієнт та причини для цього, та повинна мати змогу продемонструвати компетентному органу, що запропонований вищий коефіцієнт не суперечить зобов’язанням установи згідно з цією Директивою та Регламентом (ЄС) № 575/2013, з урахуванням, зокрема, зобов’язань установи щодо власних коштів;

- установа повинна, без затримки, інформувати компетентний орган про рішення, ухвалені акціонерами або власниками або членами, у тому числі будь-який затверджений вищий максимальний коефіцієнт відповідно до першого підпараграфа цього пункту, та компетентні органи повинні використовувати отриману інформацію для бенчмаркінгу практик установ у цьому відношенні. Компетентні органи надають EBA таку інформацію та EBA публікує її у зведеному вигляді у державі-члені розташування головного офісу в універсальному форматі звітності. EBA може розробити настанови для сприяння імплементації цього абзацу та забезпечення узгодженості зібраної інформації;

- персоналу, якого безпосередньо стосуються вищі максимальні рівні змінної винагороди, як зазначено у цьому пункті, не дозволяється, якщо застосовно, здійснювати прямо або опосередковано будь-які права голосу, які вони можуть мати як акціонери, власники або члені установи;

(iii) держави-члени можуть дозволити установам застосовувати ставку дисконту, зазначену в другому підпараграфі цього пункту, максимум до 25% від загальної змінної винагороди, за умови що вона сплачується в інструментах, які відстрочуються на період не менше п’яти років. Держави-члени можуть встановити нижчий максимальний відсоток.

EBA складає та публікує, до 31 березня 2014 року, настанови щодо застосовної умовної ставки дисконту, з урахуванням усіх відповідних факторів, у тому числі темпів інфляції і ризику, що включає тривалість відстрочення. У настановах EBA щодо ставки дисконту має бути конкретно розглянуто, яким чином стимулювати використання інструментів, які відстрочуються на період не менше п’яти років;

(h) виплати у зв’язку з достроковим розірванням контракту відображають результати діяльності, досягнуті за певний період, та не покривають невдалі результати або неправомірні дії;

(i) пакети винагороди, що стосуються компенсації або викупу зобов’язань з контрактів на попередньому місці роботи, повинні узгоджуватися з довгостроковими інтересами установи, у тому числі механізмами утримання, відстрочення, виконання зобов’язань і повернення невитрачених сум;

(j) визначення показників діяльності, що використовують для обчислення змінних частин винагороди або груп змінних частин винагороди, охоплює коригування для всіх типів поточних і майбутніх ризиків та враховує вартість капіталу та необхідної ліквідності;

(k) при розподіленні змінних частин винагороди в межах установи необхідно також враховувати усі типи поточних і майбутніх ризиків;

(l) значна частка, та у будь-якому разі принаймні 50% будь-якої змінної винагороди, повинна становити баланс такого:

(i) акцій або, залежно від організаційно-правової форми відповідної установи, еквівалентних часток участі; або інструментів, пов’язаних із акціями, або, залежно від організаційно-правової форми відповідної установи, еквівалентних негрошових інструментів;

(ii) коли можливо, інших інструментів у розумінні статті 52 або 63 Регламенту (ЄС) № 575/2013 або інших інструментів, які можуть бути повністю конвертовані в інструменти основного капіталу першого рівня або списані, що у кожному випадку адекватно відображають кредитоспроможність установи як діючого підприємства та є належними для використання в цілях змінної винагороди.

Інструменти, зазначені у цьому пункті, є предметом відповідної політики утримання, розробленої задля узгодження стимулів з довгостроковими інтересами установи. Держави-члени або їхні компетентні органи можуть накладати обмеження щодо всіх типів і проектів таких інструментів або забороняти певні інструменти, залежно від випадку. Цей пункт застосовують як до частки змінної частини винагороди, яку відстрочено відповідно до пункту (m), так і до частки змінної частини винагороди, яку не було відстрочено;

(m) істотну частку, та у будь-якому разі щонайменше 40%, змінної частини винагороди відстрочують на період, який є не меншим за чотири-п’ять років, і належним чином узгоджують з характером діяльності, її ризиками та діяльністю відповідного працівника. Для членів органу управління та вищого керівництва установ, які є істотними за своїм розміром, внутрішньою організацією та природою, обсягом і складністю їхньої діяльності, період відстрочення не повинен бути меншим за п’ять років.

Винагорода, яка підлягає сплаті на підставі механізмів відстрочення, сплачується не швидше, ніж на пропорційній основі. У разі особливо великої суми змінної частини винагороди, відстрочують щонайменше 60% суми. Тривалість періоду відстрочення встановлюється відповідно до бізнес-циклу, природи діяльності, її ризиків та діяльності відповідного працівника;

(n) змінну частину винагороди, у тому числі відстрочену частку, виплачують або перераховують тільки за умови, що це в цілому підтримує сталий розвиток установи з огляду на її фінансовий стан та є обґрунтованим на підставі результатів діяльності установи, структурного підрозділу та залученої фізичної особи.

Без обмеження загальних принципів національного договірного та трудового права, загальна змінна винагорода зазвичай значно скорочується у разі незадовільних або негативних фінансових результатів діяльності установи, враховуючи як поточну винагороду, так і зменшення виплат сум, нарахованих за попередні періоди, у тому числі шляхом застосування санкцій або механізмів повернення виплачених коштів.

До 100% загальної змінної винагороди підпадає під дію санкцій або механізмів повернення виплачених коштів. Установи повинні встановити конкретні критерії для застосування санкцій та механізмів повернення виплачених коштів. Такі критерії повинні, зокрема, охоплювати ситуації, коли працівник:

(i) був учасником дій або відповідальним за поведінку, які призвели до значних втрат установи;

(ii) не виконав відповідні стандарти придатності та пристойності;

(o) пенсійна політика відповідає стратегії комерційної діяльності, цілям, цінностям та довгостроковим інтересам установи.

Якщо працівник залишає установу до виходу на пенсію, установа утримує дискреційну пенсію у формі інструментів, визначених у пункті (1), протягом п’яти років. Якщо працівник досягає пенсійного віку, дискреційну пенсію виплачують працівникові у формі інструментів, визначених у пункті (1), з урахуванням п’ятирічного періоду утримання;

(p) від персоналу вимагають зобов’язатися не використовувати персональні стратегії хеджування або страхування, пов’язані з винагородою та відповідальністю, задля ослаблення наслідків вирівнювання ризиків, що передбачені у їхніх механізмах винагороди;

(q) змінна винагорода виплачується не із застосуванням механізмів або методів, які призводять до невідповідності положенням цієї Директиви або Регламенту (ЄС) № 575/2013.

2. EBA розробляє проекти регуляторних технічних стандартів для визначення класів інструментів, які задовольняють умови, визначені у пункті (1)(ii) параграфа 1.

EBA повинна надати Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 31 березня 2014 року.

З метою ідентифікації персоналу, професійна діяльність якого суттєво впливає на профіль ризику установи, як зазначено у статті 92(3), EBA розробляє проекти регуляторних технічних стандартів, які встановлюють критерії для визначення такого:

(a) управлінської відповідальності та функцій контролю;

(b) значного структурного підрозділу і значного впливу на профіль ризику відповідного структурного підрозділу; та

(c) інших категорій персоналу, прямо не зазначених у статті 92(3), професійна діяльність якого має вплив на профіль ризику установи порівняно настільки значний, як і вплив таких категорій персоналу, зазначених у ній.

EBA повинна надати Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 28 грудня 2019 року.

Комісії делеговано повноваження доповнювати цю Директиву шляхом ухвалення регуляторних технічних стандартів, зазначених у цьому параграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

3. Як відступ від параграфа 1, вимоги, визначені у пунктах (l) і (m) та у другому параграфі пункту (o) зазначеного параграфа, не застосовуються до:

(a) установи, яка не є великою установою, як визначено у пункті (146) статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013, та вартість активів якої в середньому та на індивідуальній основі відповідно до цієї Директиви та Регламенту (ЄС) № 575/2013 дорівнює або є меншою за 5 мільярдів євро за чотирирічний період, що безпосередньо передує поточному фінансовому року;

(b) працівника, річна змінна винагорода якого не перевищує 50 000 євро та не становить більше однієї третини загальної річної винагороди працівника.

4. Як відступ від пункту (a) параграфа 3, держава-член може зменшити або збільшити порогове значення, зазначене у ньому, за умови що:

(a) установа, стосовно якої держава-член застосовує це положення, не є великою установою, як визначено у пункті (146) статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013 та, якщо порогове значення збільшується:

(i) установа відповідає критеріям, визначеним у пунктах (145)(c), (d) і (e) статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013; та

(ii) порогове значення не перевищує 15 мільярдів євро;

(b) доцільно змінити порогове значення відповідно до цього параграфа, з урахуванням природи установи, обсягу та складності її діяльності, її внутрішньої організації або, якщо застосовно, характеристики групи, до якої вона належить.

5. Як відступ від пункту (b) параграфа 3, держава-член може ухвалити рішення про те, що працівники, які мають право на річну змінну винагороду нижче порогового значення та частку, зазначену у вказаному пункті, не підпадатимуть під дію винятку, визначеного в ньому, через специфіку національного ринку стосовно практики винагороди або через природу обов’язків і профілю посади таких працівників.

6. До 28 червня 2023 року Комісія, у тісній співпраці з EBA, здійснює перегляд та звітує стосовно застосування параграфів 3-5 та подає такий звіт Європейському Парламенту і Раді разом із законодавчою пропозицією, за доцільності.

7. EBA видає настанови відповідно до статті 16 Регламенту (ЄС) № 1093/2010 для сприяння імплементації параграфів 3, 4 і 5, а також для забезпечення їх узгодженого застосування.

1. Компетентні органи забезпечують, щоб установи, які є істотними за своїм розміром, внутрішньою організацією та природою, обсягом і складністю їхньої діяльності, створили комітет з питань винагороди. Комітет з питань винагороди повинен мати таку структуру, яка дасть йому змогу висловлювати компетентне і незалежне судження щодо політик та практик щодо винагороди та стимулів, створених для управління ризиками, капіталом і ліквідністю.

2. Компетентні органи забезпечують, щоб комітет з питань винагороди відповідав за підготовку рішень щодо винагороди, у тому числі тих, що мають наслідки для ризиків та управління ризиками відповідної установи, та які ухвалює орган управління. Головою та членами комітету з питань винагороди є члени органу управління, які не виконують жодної виконавчої функції у відповідній установі. Якщо представництво працівника в органі управління передбачається національним правом, комітет з питань винагороди повинен включати одного або більше представників працівника. При підготовці таких рішень, комітет з питань винагороди бере до уваги довгострокові інтереси акціонерів, інвесторів та інших стейкхолдерів в установі, а також суспільний інтерес.

Установи, які ведуть вебсайт, повинні роз’яснювати на ньому, яким чином вони дотримуються вимог статей 88-95.

1. Беручи до уваги технічні критерії, визначені у статті 98, компетентні органи переглядають схеми, стратегії, процеси та механізми, які реалізуються установами, на предмет відповідності цій Директиві та Регламенту (ЄС) № 575/2013, та здійснюють оцінювання:

(a) ризиків, яким установи піддаються або можуть піддаватися;

(c) ризиків, виявлених у результаті стрес-тестування, з урахуванням природи, масштабу та складності діяльності установи.

2. Сфера застосування перегляду та оцінювання, зазначеного у параграфі 1, повинна охоплювати всі вимоги цієї Директиви та Регламенту (ЄС) № 575/2013.

3. На підставі перегляду та оцінювання, зазначеного у параграфі 1, компетентні органи визначають, чи схеми, стратегії, процеси і механізми, які реалізуються установами, та власні кошти і ліквідність, якими вони володіють, забезпечують ефективне управління та покриття їхніх ризиків.

4. Компетентні органи встановлюють періодичність та обсяг інтенсивності перегляду та оцінювання, зазначеного у параграфі 1, з урахуванням розміру, системної важливості, природи, масштабу та складності діяльності відповідної установи, а також беручи до уваги принцип пропорційності. Перегляд та оцінювання коригуються принаймні раз на рік для установ, що охоплюються програмою здійснення нагляду, зазначеної у статті 99(2).

При проведенні перегляду та оцінювання, зазначеного у параграфі 1 цієї статті, компетентні органи застосовують принцип пропорційності відповідно до критеріїв, визначених згідно з пунктом (c) статті 143(1).

4a. Компетентні органи можуть адаптувати методології для застосування перегляду та оцінювання, зазначеного у параграфі 1 цієї статті, з урахуванням установ з аналогічним профілем ризику, зокрема, аналогічними бізнес-моделями або географічним розташуванням експозицій. Такі адаптовані методології можуть включати орієнтовані на ризик бенчмарки та кількісні показники, та повинні передбачати належне урахування конкретних ризиків, яким може піддаватися кожна установа, та не повинні впливати на природу заходів для конкретних установ, які застосовуються згідно зі статтею 104.

Якщо компетентні органи використовують адаптовані методології відповідно до цього параграфа, вони повідомляють про це EBA. EBA здійснює моніторинг практики нагляду та видає настанови, відповідно до статті 16 Регламенту (ЄС) № 1093/2010, із визначенням того, яким чином необхідно оцінювати аналогічні профілі ризику в цілях цього параграфа та для забезпечення узгодженого і пропорційного застосування методологій у Союзі, які адаптовано для аналогічних установ.

5. Держави-члени повинні забезпечити, щоб якщо в ході перегляду буде виявлено, що установа може створити системний ризик відповідно до статті 23 Регламенту (ЄС) № 1093/2010, компетентні органи інформували EBA без затримки про результати перегляду.

6. Якщо перегляд, зокрема, оцінювання механізмів управління, бізнес-моделі або діяльності установи надасть компетентним органам достатні підстави підозрювати, що, у зв’язку з такою установою, вчиняється або вчинено чи здійснюється чи здійснювалася спроба вчинення відмивання грошей або фінансування тероризму, або що існує підвищений ризик зазначеного, компетентний орган негайно повідомляє про це EBA та орган, що здійснює нагляд за установою відповідно до Директиви (ЄС) 2015/849 та є компетентним забезпечувати дотримання зазначеної Директиви. У випадку потенційного підвищеного ризику відмивання грошей або фінансування тероризму, компетентний орган та орган, що здійснює нагляд за установою відповідно до Директиви (ЄС) 2015/849 та є компетентним забезпечувати дотримання зазначеної Директиви, взаємодіють та повідомляють про їхнє спільне оцінювання безпосередньо EBA. Компетентний орган вживає, у відповідних випадках, заходів відповідно до цієї Директиви.

1. На додаток до кредитних, ринкових та операційних ризиків, перегляд та оцінювання, здійснені компетентними органами відповідно до статті 97, повинні включати принаймні:

(a) результати стрес-тесту, виконаного відповідно до статті 177 Регламенту (ЄС) № 575/2013 установами, які застосовують підхід на підставі внутрішніх рейтингів;

(b) експозицію до ризику концентрації та управління нею установами, у тому числі дотримання ними вимог, визначених у частині четвертій Регламенту (ЄС) № 575/2013 і статті 81 цієї Директиви;

(c) раціональність, відповідність та спосіб застосування політик та процедур, які реалізують установи щодо управління залишковим ризиком, пов’язаним із використанням визнаних методів пом’якшення кредитного ризику;

(d) межі, в яких власні кошти, якими володіє установа стосовно активів, які вона перевела в цінні папери, є достатніми стосовно економічного змісту операції, у тому числі досягнутий ступінь переходу ризику;

(e) експозицію до ризику ліквідності, вимірювання та управління ризиком ліквідності установами, у тому числі розробку аналізів альтернативних сценаріїв, управління факторами зменшення ризику (на конкретному рівні, склад і якість буферних запасів ліквідності) та ефективні плани реагування на надзвичайні ситуації;

(f) вплив диверсифікаційних ефектів і те, яким чином такі ефекти враховуються у системі вимірювання ризиків;

(g) результати стрес-тестів, виконаних установами з використанням внутрішньої моделі для обчислення вимог до власних коштів стосовно ринкового ризику згідно з главою 5 розділу IV частини третьої Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(h) географічне розташування експозицій установ;

(i) бізнес-модель установи;

(j) оцінювання системного ризику, відповідно до критеріїв, визначених у статті 97.

2. У цілях пункту (e) параграфа 1, компетентні органи регулярно здійснюють комплексне оцінювання загального управління ризиком ліквідності установами та сприяють розвитку ефективних внутрішніх методологій. При здійсненні таких переглядів, компетентні органи враховують роль, відіграну установами на фінансових ринках. Компетентні органи в одній державі-члені належним чином враховують потенційний вплив їхніх рішень на стабільність фінансової системи в усіх інших відповідних державах-членах.

3. Компетентні органи здійснюють моніторинг того, чи установа надавала непряму підтримку для сек’юритизації. Якщо встановлено, що установа надавала непряму підтримку багаторазово, компетентний орган повинен вжити належних заходів, що відображають підвищені очікування того, що вона надаватиме подальшу підтримку для її сек’юритизації, таким чином, не досягаючи суттєвого переходу ризику.

4. У цілях визначення, що здійснюється згідно зі статтею 97(3) цієї Директиви, компетентні органи розглядають, чи коригування вартості, виконані для позицій або портфелів у торговому портфелі, як визначено у статті 105 Регламенту (ЄС) № 575/2013, надають змогу установі продавати або хеджувати її позиції протягом короткого періоду без понесення суттєвих втрат за нормальних ринкових умов.

5. Перегляд та оцінювання, що здійснюються компетентними органами, повинні включати експозиції установ до ризику процентних ставок, що виникає з неторгової діяльності. Вжиття необхідних заходів вимагається щонайменше у випадку установ, економічна вартість яких знижується більше, ніж на 20% їхніх власних коштів унаслідок раптової та неочікуваної зміни процентних ставок на 200 базисних пунктів або такої зміни, як визначено у настановах EBA.

6. Перегляд та оцінювання, що здійснюються компетентними органами, повинні включати експозиції установ до ризику надмірного левериджу, який відображають показники надмірного левериджу, у тому числі коефіцієнт левериджу, визначений згідно зі статтею 429 Регламенту (ЄС) № 575/2013. При визначенні достатності коефіцієнта левериджу установ та схем, стратегій, процесів і механізмів, які реалізуються установами для управління ризиком надмірного левериджу, компетентні органи беруть до уваги бізнес-модель таких установ.

7. Перегляд та оцінювання, що проводяться компетентними органами, повинні включати механізми управління установ, їхню корпоративну культуру та цінності, а також здатність членів органу управління виконувати свої обов’язки. При проведенні такого перегляду та оцінювання, компетентні органи повинні принаймні мати доступ до порядку денного та допоміжних документів щодо засідань органу управління та його комітетів, і до результатів внутрішнього або зовнішнього оцінювання показників діяльності органу управління.

8. EBA оцінює потенційне включення до перегляду та оцінювання, що виконується компетентними органами, екологічних, соціальних і управлінських ризиків ("ризики ЕСУ").

Для цілей першого підпараграфа, оцінювання EBA має охоплювати принаймні таке:

(a) розроблення єдиного визначення ризиків ЕСУ, у тому числі фізичних ризиків та перехідних ризиків; останні повинні охоплювати ризики, що стосуються амортизації активів через регуляторні зміни;

(b) розроблення відповідних якісних і кількісних критеріїв оцінювання впливу ризиків ЕСУ на фінансову стабільність установ за короткий, середній і довгий строк; такі критерії повинні включати процеси стрес-тестування та аналізи сценаріїв для оцінювання впливу ризиків ЕСУ згідно зі сценаріями з різними рівнями серйозності;

(c) схеми, процеси, механізми і стратегії, які реалізуватимуть установи для ідентифікації, оцінювання та управління ризиками ЕСУ;

(d) методи і засоби аналізу для оцінювання впливу ризиків ЕСУ на діяльність установ із кредитування та фінансового посередництва.

EBA подає Комісії, Європейському Парламенту і Раді звіт про свої знахідки до 28 червня 2021 року.

На підставі результатів звіту EBA може, якщо доцільно, видати настанови, відповідно до статті 16 Регламенту (ЄС) № 1093/2010, стосовно єдиного включення ризиків ЕСУ до процесу перегляду в порядку нагляду та оцінювання, що проводиться компетентними органами.

1. Компетентні органи, принаймні раз на рік, ухвалюють програму здійснення нагляду для установ, за якими вони здійснюють нагляд. У такій програмі повинен бути врахований процес перегляду в порядку нагляду та оцінювання згідно зі статтею 97. Вона повинна містити таку інформацію:

(a) зазначення того, яким чином компетентні органи мають намір виконувати свої завдання та розподіляти свої ресурси;

(b) ідентифікацію установ, які підлягатимуть посиленому нагляду, та заходів, вжитих для такого нагляду, як визначено у параграфі 3;

(c) план інспектувань у приміщеннях, які використовує установа, у тому числі її філії та дочірні компанії, що мають осідок в інших державах-членах, відповідно до статей 52, 119 і 122.

2. Програми здійснення нагляду повинні включати такі установи:

(a) установи, щодо яких результати стрес-тестів, зазначених у пунктах (a)-(g) статті 98(1) і статті 100, або результати процесу перегляду в порядку нагляду та оцінювання згідно зі статтею 97, вказують на значні ризики для їхньої постійної фінансової стійкості або вказують на порушення національних положень, які транспонують цю Директиву, та положень Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(c) будь-яку іншу установу, щодо якої компетентні органи вважають це необхідним.

3. У відповідних випадках, згідно зі статтею 97, необхідно вжити, зокрема, таких заходів, за необхідності:

(a) збільшення кількості або періодичності виїзних інспектувань установи;

(b) постійна присутність компетентного органу в установі;

(c) додаткове або частіше звітування установи;

(d) додатковий або частіший перегляд оперативних, стратегічних або бізнес-планів установи;

(e) тематичні перевірки для моніторингу конкретних ризиків, які можуть матеріалізуватися.

4. Ухвалення програми здійснення нагляду компетентним органом держави-члена розташування головного офісу не перешкоджає компетентним органам держави-члена ведення діяльності проводити, в кожному конкретному випадку, виїзні перевірки та інспектування діяльності, яку ведуть філії установ на їхній території згідно зі статтею 52(3).

1. Компетентні органи проводять за доцільності, проте принаймні раз на рік, наглядові стрес-тести установ, за якими вони здійснюють нагляд, для сприяння процесу перегляду та оцінювання згідно зі статтею 97.

2. EBA видає настанови відповідно до статті 16 Регламенту (ЄС) № 1093/2010 для забезпечення того, щоб компетентні органи використовували загальні методології при проведенні щорічних наглядових стрес-тестів.

1. Компетентні органи повинні перевіряти на регулярній основі, та принаймні кожні 3 роки, дотримання установами вимог стосовно підходів, які вимагають дозволу від компетентних органів, перед застосуванням таких підходів для обчислення вимог до власних коштів згідно з частиною третьою Регламенту (ЄС) № 575/2013. Вони повинні приділяти особливу увагу змінам в діяльності установи та реалізації таких підходів стосовно нових продуктів. При виявленні суттєвих недоліків в охопленні ризиків у внутрішньому підході установи, компетентні органи повинні забезпечити, щоб їх було усунено, або вжити належних заходів для пом’якшення їхніх наслідків, у тому числі шляхом застосування вищих коефіцієнтів множення, або шляхом застосування додаткового капіталу, або вжиття інших належних і ефективних заходів.

2. Компетентні органи повинні, зокрема, переглядати та оцінювати те, наскільки установа використовує належним чином розроблені та актуальні методи і практику для таких підходів.

3. Якщо для внутрішньої моделі ринкового ризику численні надмірні коливання, зазначені у статті 366 Регламенту (ЄС) № 575/2013 вказують на те, що така модель не є або вже не є достатньо точною, компетентні органи повинні відкликати дозвіл на використання внутрішньої моделі або вжити належних заходів для забезпечення невідкладного вдосконалення моделі.

4. Якщо установа отримала дозвіл на застосування підходу, який вимагає дозволу від компетентних органів, перед використанням такого підходу для обчислення вимог до власних коштів згідно з частиною третьою Регламенту (ЄС) № 575/2013, проте вже не відповідає вимогам для застосування такого підходу, компетентні органи вимагають від установи або продемонструвати у спосіб, прийнятний для компетентних органів, що вплив невідповідності вимогам є несуттєвим, якщо застосовно, відповідно до Регламенту (ЄС) № 575/2013, або надати план своєчасного відновлення відповідності вимогам та встановити кінцевий строк для його виконання. Компетентні органи вимагають вдосконалення такого плану, якщо існує мала вірогідність того, що він призведе до повної відповідності вимогам або якщо кінцевий строк є неналежним. Якщо існує мала вірогідність того, що установа зможе відновити відповідність вимогам протягом належного кінцевого строку, та, якщо застосовно, не продемонструвала у прийнятний спосіб, що вплив невідповідності вимогам є несуттєвим, дозвіл на використання такого підходу відкликається або обмежується до відповідних вимогам сфер застосування або сфер застосування, в яких відповідність вимогам може бути досягнуто протягом належного кінцевого строку.

5. Для сприяння узгодженості внутрішніх підходів у Союзі, EBA аналізує внутрішні підходи в установах, у тому числі узгодженість застосування визначення дефолту і те, яким чином такі установи працюють з аналогічними ризиками або експозиціями.

EBA розробляє настанови відповідно до статті 16 Регламенту (ЄС) № 1093/2010, які повинні містити бенчмарки на підставі такого аналізу.

Компетентні органи беруть до уваги такий аналіз і такі бенчмарки для перегляду дозволів, які вони надають установам на використання внутрішніх підходів.

1. Компетентні органи повинні вимагати від установи вжиття необхідних заходів на ранньому етапі для вирішення відповідних проблем за таких обставин:

(a) установа не дотримується вимог цієї Директиви або Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(b) компетентні органи мають докази того, що установа, вірогідно, порушить вимоги цієї Директиви або Регламенту (ЄС) № 575/2013 протягом наступних 12 місяців.

2. Для цілей параграфа 1, повноваження компетентних органів повинні включати повноваження, зазначені у статті 104.

1. Для цілей статті 97, статті 98(4) і (5), статті 101(4) та статті 102 цієї Директиви та застосування Регламенту (ЄС) № 575/2013, компетентні органи повинні мати принаймні повноваження:

(a) вимагати від установ наявності додаткових власних коштів понад вимоги, визначені у Регламенті (ЄС) № 575/2013, згідно з умовами, визначеними у статті 104a цієї Директиви;

(b) вимагати зміцнення схем, процесів, механізмів і стратегій, які реалізуються відповідно до статей 73 і 74;

(c) вимагати від установ подати план для відновлення відповідності наглядовим вимогам згідно з цією Директивою та Регламентом (ЄС) № 575/2013 та встановити кінцевий строк для його виконання, у тому числі вдосконалення такого плану стосовно сфери застосування та кінцевого строку;

(d) вимагати від установ застосування спеціальної політики резервування або режиму активів стосовно вимог до власних коштів;

(e) обмежувати або встановлювати межі для діяльності, операцій або мережі установ або вимагати відмови від діяльності, яка створює надмірні ризики для стійкості установи;

(f) вимагати зниження ризику, пов’язаного з діяльністю, продуктами і системами установ, у тому числі діяльністю, переданою на аутсорсинг;

(g) вимагати від установ обмеження змінної винагороди у відсотках чистого прибутку, якщо це суперечить підтриманню належної бази капіталу;

(h) вимагати від установ використання чистого прибутку для зміцнення власних коштів;

(i) обмежити або заборонити розподіл виплат або виплати відсотків установою акціонерам, членам або власникам інструментів додаткового капіталу першого рівня, якщо така заборона не становить випадок дефолту установи;

(j) встановити вимоги щодо додаткового або частішого звітування, у тому числі звітування стосовно власних коштів, ліквідності та левериджу;

(k) встановити спеціальні вимоги до ліквідності, у тому числі обмеження щодо невідповідності строків погашення між активами і пасивами;

(l) вимагати додаткового розкриття інформації.

2. У цілях пункту (j) параграфа 1, компетентні органи можуть встановлювати вимоги щодо додаткового або частішого звітування для установ тільки у разі, якщо відповідна вимога є належною та пропорційною стосовно мети, з якою вимагається інформація, та запитувана інформація не дублюється.

У цілях статей 97-102, будь-яка додаткова інформація, яка може вимагатися від установ, вважається такою, що дублюється, якщо таку саму або практично таку саму інформацію вже в інший спосіб повідомлено компетентному органу або може бути отримано компетентним органом.

Компетентний орган не повинен вимагати від установи повідомляти додаткову інформацію, якщо він раніше її отримував в іншому форматі або на іншому рівні деталізації, і такий інший формат або рівень деталізації не перешкоджає компетентному органу отримати інформацію такої самої якості та достовірності, як і на підставі додаткової інформації, яку було б повідомлено в інший спосіб.

1. Компетентні органи повинні встановлювати додаткову вимогу до власних коштів, як зазначено у пункті (a) статті 104(1), якщо на підставі переглядів, здійснених відповідно до статей 97 і 101, вони визначать будь-яку з таких ситуацій щодо окремої установи:

(a) установа схильна до ризиків або елементів ризику, які не охоплюються або не в достатній мірі охоплюються, як зазначено у параграфі 2 цієї статті, вимогами до власних коштів, визначеними у частинах третій, четвертій і сьомій Регламенту (ЄС) № 575/2013 та у главі 2 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2017/2402 (-17);

(b) установа не відповідає вимогам, визначеним у статтях 73 і 74 цієї Директиви або у статті 393 Регламенту (ЄС) № 575/2013, та існує мала вірогідність того, що інші наглядові заходи будуть достатніми для забезпечення відповідності таким вимогам у межах належного періоду часу;

(c) коригування, зазначені у статті 98(4), вважаються недостатніми для надання можливості установі продавати або хеджувати її позиції протягом короткого періоду без понесення суттєвих збитків за нормальних ринкових умов;

(d) у ході оцінювання, виконаного відповідно до статті 101(4), виявлено, що невідповідність вимогам щодо застосування дозволеного підходу, вірогідно, призведе до недостатніх вимог до власних коштів;

(e) установа неодноразово не встановлює або не підтримує належний рівень додаткових власних коштів для охоплення настанов, наданих відповідно до статті 104b(3);

(f) інші ситуації з конкретними установами, які компетентні органи вважають такими, що призведуть до значних проблем у зв’язку з наглядом.

Компетентні органи встановлюють додаткову вимогу до власних коштів, зазначену у пункті (a) статті 104(1), лише для охоплення ризиків, виниклих у окремих установ через їхню діяльність, у тому числі тих, що відображають вплив певних економічних і ринкових змін на профіль ризику окремої установи.

2. У цілях пункту (a) параграфа 1 цієї статті, ризики або елементи ризику вважатимуться такими, що не охоплені або недостатньо охоплені вимогами до власних коштів, визначеними у частинах третій, четвертій і сьомій Регламенту (ЄС) № 575/2013 та у главі 2 Регламенту (ЄС) 2017/2402, лише у разі, якщо суми, типи і розподіл капіталу, який компетентний орган вважає достатнім, з урахуванням перегляду в порядку нагляду оцінювання, виконаного установами відповідно до першого параграфа статті 73 цієї Директиви, є вищими, ніж вимоги до власних коштів, визначені у частинах третій, четвертій і сьомій Регламенту (ЄС) № 575/2013 та у главі 2 Регламенту (ЄС) 2017/2402.

У цілях першого підпараграфа, компетентні органи здійснюють оцінювання, з урахуванням профілю ризику кожної окремої установи, ризиків, до яких схильна установа, у тому числі враховуючи:

(a) ризики, пов’язані з конкретними установами, або елементи таких ризиків, які прямо виключаються або прямо не охоплюються вимогами до власних коштів, визначеними у частинах третій, четвертій і сьомій Регламенту (ЄС) № 575/2013 та у главі 2 Регламенту (ЄС) 2017/2402;

(b) ризики, пов’язані з конкретними установами, або елементи таких ризиків, які, вірогідно, недооцінюються, незважаючи на відповідність застосовним вимогам, визначеним у частинах третій, четвертій і сьомій Регламенту (ЄС) № 575/2013 та у главі 2 Регламенту (ЄС) 2017/2402.

Мірою, якою ризики або елементи ризику підпадають під дію перехідних механізмів або положенням щодо звільнення від виконання нових правил, визначених у цій Директиві або у Регламенті (ЄС) № 575/2013, вони не вважатимуться ризиками або елементами таких ризиків, які, вірогідно, недооцінюються, незважаючи на відповідність застосовним вимогам, визначеним у частинах третій, четвертій і сьомій Регламенту (ЄС) № 575/2013 та у главі 2 Регламенту (ЄС) 2017/2402.

У цілях першого підпараграфа, капітал, що вважається достатнім, повинен охоплювати всі ризики або елементи ризиків, визначені як суттєві відповідно до оцінювання, встановленого в другому підпараграфі цього параграфа, які не охоплюються або не достатньою мірою охоплюються вимогами до власних коштів, визначеним у частинах третій, четвертій і сьомій Регламенту (ЄС) № 575/2013 та у главі 2 Регламенту (ЄС) 2017/2402.

Ризик процентних ставок, що виникає з позицій, які не входять до торгового портфелю, може вважатися значним принаймні у випадках, зазначених у статті 98(5), крім випадків, коли компетентні органи при здійсненні перегляду та оцінювання не дійдуть висновку про те, що управління установою ризиком процентних ставок, що виникає з діяльності, не пов’язаної з торговим портфелем, є належним і що установа не є надмірно схильною до ризику процентних ставок, що виникає з діяльності, не пов’язаної з торговим портфелем.

3. У разі встановлення вимоги щодо додаткових власних коштів для усунення ризиків, окрім ризику надмірного левериджу, які недостатньо охоплюються пунктом (d) статті 92(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013, компетентні органи визначають рівень додаткових власних коштів, що вимагаються згідно з пунктом (a) параграфа 1 цієї статті, як різницю між капіталом, який вважається достатнім згідно з параграфом 2 цієї статті, та відповідними вимогами до власних коштів, визначеними у частинах третій і четвертій Регламенту (ЄС) № 575/2013 та у главі 2 Регламенту (ЄС) 2017/2402.

У разі встановлення вимоги щодо додаткових власних коштів для усунення ризику надмірного левериджу, який недостатньо охоплюється пунктом (d) статті 92(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013, компетентні органи визначають рівень додаткових власних коштів, що вимагаються згідно з пунктом (a) параграфа 1 цієї статті, як різницю між капіталом, який вважається достатнім згідно з параграфом 2 цієї статті, та відповідними вимогами до власних коштів, визначеними у частинах третій і сьомій Регламенту (ЄС) № 575/2013.

4. Установа повинна виконати додаткову вимогу до власних коштів, встановлену компетентним органом згідно з пунктом (a) статті 104(1) для усунення ризиків, окрім ризику надмірного левериджу, за рахунок власних коштів, які задовольняють такі умови:

(a) принаймні три чверті вимоги до додаткових власних коштів виконується за рахунок капіталу першого рівня;

(b) принаймні три чверті капіталу першого рівня, вказаного у пункті (a), має становити основний капітал першого рівня.

Установа виконує додаткову вимогу до власних коштів, встановлену компетентним органом згідно з пунктом (a) статті 104(1) для усунення ризику надмірного левериджу, за рахунок капіталу першого рівня.

Як відступ від першого та другого підпараграфів, компетентний орган може вимагати від установи виконання вимоги до її додаткових власних коштів за рахунок більшої частки капіталу першого рівня або основного капіталу першого рівня, за необхідності, та беручи до уваги особливі обставини установи.

Власні кошти, які використовуються для виконання додаткової вимоги до власних коштів, зазначеної у пункті (a) статті 104(1) цієї Директиви, що встановлюється компетентними органами для усунення ризиків, окрім ризику надмірного левериджу, не повинні використовуватися для виконання будь-якої з таких вимог:

(a) вимог до власних коштів, визначених у пунктах (a), (b) і (c) статті 92(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(b) вимоги до комбінованого буферного капіталу;

(c) настанов щодо додаткових власних коштів, зазначених у статті 104b(3) цієї Директиви, якщо такі настанови стосуються усунення ризиків, окрім ризику надмірного левериджу.

Власні кошти, які використовуються для виконання додаткової вимоги до власних коштів, зазначеної у пункті (a) статті 104(1) цієї Директиви, що встановлюється компетентними органами для усунення ризику надмірного левериджу, який не достатньо охоплюється пунктом (d) статті 92(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013, не повинні використовуватися для виконання будь-якої з таких вимог:

(a) вимоги до власних коштів, визначеної у пункті (d) статті 92(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(b) вимоги до буфера коефіцієнта левериджу, зазначеної у статті 92(1a) Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(c) настанов щодо додаткових власних коштів, зазначених у статті 104b(3) цієї Директиви, якщо такі настанови стосуються усунення ризику надмірного левериджу.

5. Компетентний орган повинен належним чином обґрунтовувати в письмовій формі для кожної установи рішення щодо встановлення додаткової вимоги до власних коштів згідно з пунктом (a) статті 104(1), принаймні шляхом надання чіткого опису повного оцінювання елементів, зазначених у параграфах 1-4 цієї статті. Таке обґрунтування повинне включати у випадку, визначеному у пункті (e) параграфа 1 цієї статті, конкретне викладення причин, з яких надання настанов щодо додаткових власних коштів вже не вважається достатнім.

1. Відповідно до стратегій і процесів, зазначених у статті 73, установи повинні встановити свій внутрішній капітал на належному рівні власних коштів, що є достатнім для покриття усіх ризиків, до яких схильна установа, та забезпечення того, що власні кошти установи можуть поглинути потенційні збитки, які виникають в результаті стрес-сценаріїв, у тому числі збитків, визначених в рамках наглядового стрес-тесту, зазначеного у статті 100.

2. Компетентні органи регулярно переглядають рівень внутрішнього капіталу, встановлений кожною установою, відповідно до параграфа 1 цієї статті, в рамках переглядів та оцінювання, що здійснюється згідно зі статтями 97 і 101, у тому числі результати стрес-тестів, зазначених у статті 100.

У рамках такого перегляду, компетентні органи визначають для кожної установи загальний рівень власних коштів, який вони вважають належним.

3. Компетентні органи надають установам свої настанови щодо додаткових власних коштів.

Настанови щодо додаткових власних коштів стосуються власних коштів, які перевищують відповідну суму власних коштів, що вимагаються відповідно до частин третьої, четвертої і сьомої Регламенту (ЄС) № 575/2013, глави 2 Регламенту (ЄС) 2017/2402, пункту (a) статті 104(1) і пункту (6) статті 128 цієї Директиви або згідно зі статтею 92(1a) Регламенту (ЄС) № 575/2013, якщо застосовно, які необхідні для досягнення загального рівня власних коштів, який компетентні органи вважають належним згідно з параграфом 2 цієї статті.

4. Настанови компетентних органів щодо додаткових власних коштів відповідно до параграфа 3 цієї статті повинні надаватися з урахуванням специфіки конкретних установ. Такі настанови можуть охоплювати ризики, які усуваються за допомогою додаткової вимоги до власних коштів, що встановлюється відповідно до пункту (a) статті 104(1), лише мірою, якою вони охоплюють аспекти таких ризиків, що не охоплені в рамках такої вимоги.