Директива Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2019/2034 від 27 листопада 2019 року про пруденційний нагляд за інвестиційними фірмами та про внесення змін до директив 2002/87/ЄС, 2009/65/ЄС, 2011/61/ЄС, 2013/36/ЄС, 2014/59/ЄС та 2014/65/ЄС

(a) інвестиційна фірма зазнає ризику ліквідності або елементів ризику ліквідності, які є суттєвими і не покриваються або недостатньо покриваються вимогою до ліквідності, визначеною у частині п’ятій Регламенту (ЄС) № 2019/2033;

(b) інвестиційна фірма не відповідає вимогам, визначеним у статтях 24 і 26 цієї Директиви, та інші адміністративні заходи навряд чи в достатній мірі покращать схеми, процеси, механізми та стратегії в належний строк.

2. Для цілей пункту (а) параграфа 1 цієї статті ризик ліквідності або елементи ризику ліквідності вважаються непокритими або недостатньо покритими вимогою до ліквідності, визначеною у частині п’ятій Регламенту (ЄС) № 2019/2033, тільки якщо суми та типи ліквідності, що вважається компетентним органом достатньою за результатами наглядової перевірки результатів оцінювання, проведеного інвестиційними фірмами згідно зі статтею 24(1) цієї Директиви, вищі за вимогу до ліквідності інвестиційної фірми, визначену в частині п’ятій Регламенту (ЄС) № 2019/2033.

3. Компетентні органи повинні визначити рівень спеціальної ліквідності, що вимагається відповідно до пункту (k) статті 39(2) цієї Директиви, як різницю між ліквідністю, яка вважається достатньою згідно з параграфом 2 цієї статті, і вимогою до ліквідності, визначеною в частині п’ятій Регламенту (ЄС) № 2019/2033.

4. Компетентні органи повинні вимагати від інвестиційних фірм дотримання спеціальних вимог до ліквідності, зазначених у пункті (k) статті 39(2), за рахунок ліквідних активів, як визначено у статті 43 Регламенту (ЄС) № 2019/2033.

5. Компетентні органи повинні надати письмове обґрунтування свого рішення про встановлення спеціальної вимоги до ліквідності, як зазначено в пункті (k)статті 39(2), шляхом представлення чіткого опису результатів комплексного оцінювання елементів, зазначених у параграфах 1-3 цієї статті.

6. EBA, після консультацій з ESMA, розробляє проекти регуляторних технічних стандартів, щоб визначити у спосіб, що відповідає розміру, структурі та внутрішній організації інвестиційних фірм, а також характеру, обсягу та складності їхньої діяльності, як необхідно вимірювати ризик ліквідності та елементи ризику ліквідності, зазначені в параграфі 2.

EBA повинен надати Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 26 червня 2021 року.

Комісії делеговано повноваження доповнювати цю Директиву шляхом ухвалення регуляторних технічних стандартів, зазначених у першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

Компетентні органи повинні повідомляти відповідним органам з врегулювання про будь-яку додаткову вимогу до власних коштів, встановлену згідно з пунктом (а)статті 39(2) цієї Директиви для інвестиційної фірми, яка підпадає під дію Директиви 2014/59/ЄС, і про будь-які очікувані коригування, як зазначено у статті 41(2) цієї Директиви, для такої інвестиційної фірми.

Держави-члени повинні забезпечити, щоб компетентні органи мали повноваження:

(a) вимагати від інвестиційних фірм, які не відповідають умовам для кваліфікації в якості малих і невзаємозв’язаних інвестиційних фірм, визначеним у статті 12(1) Регламенту (ЄС) № 2019/2033, та інвестиційних фірм, зазначених у статті 46(2) Регламенту (ЄС) № 2019/2033, публікувати інформацію, вказану у статті 46 зазначеного Регламенту, частіше ніж раз на рік і встановити кінцеві строки такої публікації;

(b) вимагати від інвестиційних фірм, які не відповідають умовам для кваліфікації в якості малих і невзаємозв’язаних інвестиційних фірм, визначеним у статті 12(1) Регламенту (ЄС) № 2019/2033, та інвестиційних фірм, зазначених у статті 46(2) Регламенту (ЄС) № 2019/2033, використовувати конкретні засоби та розташування, зокрема вебсайти інвестиційних фірм, для публікацій, інших ніж фінансова звітність;

(c) вимагати від материнських компаній щорічно публікувати, у повному обсязі або шляхом покликання на еквівалентну інформацію, опис їхньої організаційно-правової форми та управління, а також організаційної структури групи інвестиційних фірм згідно зі статтею 26(1) цієї Директиви та статтею 10 Директиви 2014/65/ЄС.

1. Компетентні органи повинні інформувати EBA про:

(a) їхній процес перевірки та оцінювання, зазначений у статті 36;

(b) методологію, яка використовується для ухвалення рішень, зазначених у статтях 39, 40 та 41;

(c) рівень адміністративних санкцій, встановлених державами-членами, як зазначено у статті 18.

EBA повинен передавати інформацію, зазначену в цьому параграфі, до ESMA.

2. EBA, після консультацій з ESMA, повинен оцінити інформацію, надану компетентними органами, з метою підвищення узгодженості процесу наглядової перевірки та оцінювання. Для проведення оцінювання EBA, після консультацій з ESMA, може вимагати від компетентних органів надання додаткової інформації на пропорційній основі та згідно зі статтею 35 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

EBA повинен опублікувати на своєму вебсайті агреговану інформацію, зазначену в пункті (с) першого підпараграфа параграфа 1.

EBA повинен звітувати перед Європейським Парламентом і Радою про рівень конвергенції застосування цієї глави в державах-членах. За необхідності EBA повинен провести партнерські перевірки згідно зі статтею 30 Регламенту (ЄС) № 1093/2010. Він повинен повідомити про такі партнерські перевірки ESMA.

EBA та ESMA повинні видати настанови для компетентних органів згідно зі статтею 16 Регламенту (ЄС) № 1093/2010 та статтею 16 Регламенту (ЄС) № 1095/2010, залежно від випадку, для подальшого визначення у спосіб, який відповідає розміру, структурі та внутрішній організації інвестиційних фірм, а також характеру, обсягу та складності їхньої діяльності, спільних процедур і методологій для процесу наглядової перевірки та оцінювання, зазначеного в параграфі 1, і оцінювання підходу до ризиків, зазначеного у статті 29 цієї Директиви.

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб, якщо групу інвестиційних фірм очолює материнська інвестиційна фірма Союзу, нагляд на консолідованій основі або нагляд за відповідністю вимогам щодо перевірки капіталу групи здійснювався компетентним органом такої материнської інвестиційної фірми Союзу.

2. Держави-члени повинні забезпечити, щоб, якщо материнська компанія інвестиційної фірми є материнською інвестиційною холдинговою компанією Союзу або материнською фінансовою холдинговою компанією Союзу змішаного типу, нагляд на консолідованій основі або нагляд за відповідністю вимогам щодо перевірки капіталу групи здійснювався компетентним органом такої інвестиційної фірми.

3. Держави-члени повинні забезпечити, щоб, якщо дві або більше інвестиційних фірм, авторизованих у двох або більше державах-членах, мають одну й ту саму материнську інвестиційну холдингову компанію Союзу або материнську фінансову холдингову компанію Союзу змішаного типу, нагляд на консолідованій основі або нагляд за відповідністю вимогам щодо перевірки капіталу групи здійснювався компетентним органом інвестиційної фірми, авторизованої в державі-члені, у якій заснована інвестиційна холдингова компанія або фінансова холдингова компанія змішаного типу.

4. Держави-члени повинні забезпечити, щоб, якщо материнські компанії двох або більше інвестиційних фірм, авторизованих у двох або більше державах-членах, включають більш ніж одну інвестиційну холдингову компанію або фінансову холдингову компанію змішаного типу з головними офісами в різних державах-членах і якщо в кожній із таких держав-членів є інвестиційна фірма, нагляд на консолідованій основі або нагляд за відповідністю вимогам щодо перевірки капіталу групи здійснювався компетентним органом інвестиційної фірми з найбільшим загальним балансом.

5. Держави-члени повинні забезпечити, щоб, якщо дві або більше інвестиційних фірм, авторизованих у Союзі, мають у якості материнської компанії одну й ту саму інвестиційну холдингову компанію Союзу або фінансову холдингову компанію Союзу змішаного типу і жодна з таких інвестиційних фірм не авторизована в державі-члені, у якій була заснована інвестиційна холдингова компанія або фінансова холдингова компанія змішаного типу, нагляд на консолідованій основі або нагляд за відповідністю вимогам щодо перевірки капіталу групи здійснювався компетентним органом інвестиційної фірми з найбільшим загальним балансом.

6. Компетентні органи можуть, за спільною згодою, відмовитися від застосування критеріїв, зазначених у параграфах 3, 4 і 5, якщо їх застосування не доцільне для дієвого нагляду на консолідованій основі або нагляду за відповідністю вимогам щодо перевірки капіталу групи, з урахуванням відповідних інвестиційних фірм і важливості їхньої діяльності у відповідних державах-членах, і призначити інший компетентний орган для здійснення нагляду на консолідованій основі або нагляду за відповідністю вимогам щодо перевірки капіталу групи. У таких випадках, перш ніж прийняти будь-яке відповідне рішення, компетентні органи повинні надати відповідній материнській інвестиційній холдинговій компанії Союзу, материнській фінансовій холдинговій компанії Союзу змішаного типу або інвестиційній фірмі з найбільшим загальним балансом, залежно від випадку, можливість висловити свою думку щодо такого запланованого рішення. Компетентні органи повинні повідомити Комісію та EBA про будь-яке таке рішення.

У разі виникнення надзвичайної ситуації, у тому числі ситуації, як описано у статті 18 Регламенту (ЄС) № 1093/2010, або ситуації несприятливих змін на ринках, що потенційно ставить під загрозу ринкову ліквідність і стабільність фінансової системи у будь-якій державі-члені, у якій авторизовані суб’єкти групи інвестиційних фірм, орган нагляду за групою, визначений згідно зі статтею 46 цієї Директиви, повинен, відповідно до секції 2 глави 1 цього розділу, якомога швидше попередити EBA, ESRB і будьякі відповідні компетентні органи та повідомити всю інформацію, необхідну для виконання їхніх завдань.

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб орган нагляду за групою, визначений згідно зі статтею 46 цієї Директиви, міг, у відповідних випадках, створювати колегії органів нагляду для сприяння виконанню завдань, зазначених у цій статті, і забезпечувати координацію та співпрацю з відповідними наглядовими органами третіх країн, зокрема, коли для цілей застосування пункту (с) першого підпараграфа статті 23(1) і статті 23(2) Регламенту (ЄС) № 2019/2033 необхідно оновлювати та обмінюватися релевантною інформацією про маржинальну модель з наглядовими органами кваліфікованих центральних контрагентів.

2. Колегії органів нагляду повинні створити основу для виконання органом нагляду за групою, EBA та іншими компетентними органами таких завдань:

(a) завдань, зазначених у статті 47;

(b) координації запитів про надання інформації, якщо це необхідно для сприяння нагляду на консолідованій основі, згідно зі статтею 7Регламенту (ЄС) № 2019/2033;

(c) координації запитів про надання інформації у випадках, коли кільком компетентним органам інвестиційних фірм, які входять до тієї самої групи, необхідно отримати від компетентного органу держави-члена розташування головного офісу учасника клірингу або від компетентного органу кваліфікованого центрального контрагента інформацію щодо маржинальної моделі та параметрів, які використовуються для розрахування маржинальної вимоги відповідних інвестиційних фірм;

(d) обміну інформацією між усіма компетентними органами, а також з EBA згідно зі статтею 21 Регламенту (ЄС) № 1093/2010 та з ESMA згідно зі статтею 21 Регламенту (ЄС) № 1095/2010;

(e) досягнення згоди щодо добровільного делегування між компетентними органами завдань і обов’язків, у відповідних випадках;

(f) підвищення ефективності нагляду шляхом уникнення зайвого дублювання наглядових вимог.

3. У відповідних випадках колегії органів нагляду також можуть створюватися, якщо дочірні компанії групи інвестиційних фірм, очолюваної інвестиційною фірмою Союзу, материнською інвестиційною холдинговою компанією Союзу або материнською фінансовою холдинговою компанією Союзу змішаного типу, розташовані у третій країні.

4. EBA повинен, згідно зі статтею 21 Регламенту (ЄС) № 1093/2010, брати участь у засіданнях колегій органів нагляду.

5. Членами колегії органів нагляду повинні бути такі органи:

(a) компетентні органи, відповідальні за нагляд за дочірніми компаніями групи інвестиційних фірм, очолюваної інвестиційною фірмою Союзу, материнською інвестиційною холдинговою компанією Союзу або материнською фінансовою холдинговою компанією Союзу змішаного типу;

(b) у відповідних випадках, наглядові органи третіх країн згідно з вимогами щодо забезпечення конфіденційності, які, на думку всіх компетентних органів, є еквівалентними вимогам, встановленим у секції 2 глави I цього розділу.

6. Орган нагляду за групою, визначений відповідно до статті 46, повинен головувати на засіданнях колегії органів нагляду та ухвалювати рішення. Орган нагляду за групою повинен заздалегідь повністю інформувати всіх членів колегії органів нагляду про організацію відповідних засідань, основні питання, які виносяться на обговорення, і заходи, які буде розглянуто. Орган нагляду за групою також повинен своєчасно повністю інформувати всіх членів колегії органів нагляду про рішення, ухвалені на таких засіданнях, або здійснені заходи.

При ухваленні рішення орган нагляду за групою повинен враховувати релевантність наглядової діяльності, яка є предметом планування або координації з боку органів, зазначених у параграфі 5.

Створення та функціонування колегій органів нагляду повинне бути закріплене у вигляді письмових домовленостей.

7. У разі незгоди з рішенням щодо функціонування колегій органів нагляду, ухваленим органом нагляду за групою, будь-який з відповідних компетентних органів може передати відповідне питання на розгляд до EBA і звернутися до нього по допомогу відповідно до статті 19 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

EBA може також допомагати компетентним органам у разі незгоди стосовно функціонування колегій органів нагляду згідно із цією статтею з власної ініціативи відповідно до другого підпараграфа статті 19(1) Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

8. EBA, після консультацій з ESMA, розробляє проекти регуляторних технічних стандартів для подальшого визначення умов, згідно з якими колегії органів нагляду здійснюють свої завдання, зазначені в параграфі 1.

EBA повинен надати Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 26 червня 2021 року.

Комісії делеговано повноваження доповнювати цю Директиву шляхом ухвалення регуляторних технічних стандартів, зазначених у першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб орган нагляду за групою та компетентні органи, зазначені у статті 48(5), за необхідності, надавали один одному всю релевантну інформацію, у тому числі:

(a) визначення організаційно-правової форми та структури управління групи інвестиційних фірм, у тому числі її організаційної структури, що охоплює всіх регульованих і нерегульованих суб’єктів, нерегульовані дочірні компанії та материнські компанії, а також визначення компетентних органів регульованих суб’єктів у складі групи інвестиційних фірм;

(b) процедури збору інформації в інвестиційних фірмах у складі групи інвестиційних фірм, а також процедури перевірки такої інформації;

(c) будь-які несприятливі зміни в інвестиційних фірмах або інших суб’єктах групи інвестиційних фірм, які можуть серйозно вплинути на такі інвестиційні фірми;

(d) будь-які значні санкції та виняткові заходи, вжиті компетентними органами згідно з національними положеннями, які транспонують цю Директиву;

(e) застосування спеціальної вимоги до власних коштів згідно зі статтею 39 цієї Директиви.

2. Компетентні органи та орган нагляду за групою можуть звернутися до EBA, згідно зі статтею 19(1) Регламенту (ЄС) № 1093/2010, якщо не було надано релевантну інформацію відповідно до параграфа 1 без невиправданої затримки або якщо запит на співпрацю, зокрема на обмін релевантною інформацією, був відхилений або за ним не було здійснено жодних заходів протягом розумного періоду часу.

EBA може, згідно з другим підпараграфом статті 19(1) Регламенту (ЄС) № 1093/2010 та з власної ініціативи, надавати компетентним органам допомогу в розробленні узгоджених практик співпраці.

3. Держави-члени повинні забезпечити, щоб, перш ніж ухвалити рішення, яке може мати значення для виконання наглядових завдань інших компетентних органів, компетентні органи проводили один з одним консультації з таких питань:

(a) зміни у структурі акціонерів, організаційній структурі або структурі управління інвестиційних фірм у складі групи інвестиційних фірм, які вимагають схвалення або авторизації з боку компетентних органів;

(b) значні санкції, застосовані до інвестиційних фірм компетентними органами, або будь-які інші виняткові заходи, вжиті такими органами; та

(c) спеціальні вимоги до власних коштів, застосовані згідно зі статтею 39.

4. У разі застосування значних санкцій або вжиття будь-яких інших виняткових заходів компетентними органами, як зазначено в пункті (b) параграфа 3, необхідно проводити консультації з органом нагляду за групою.

5. Як відступ від параграфа 3, компетентний орган не зобов’язаний проводити консультації з іншими компетентними органами у невідкладних випадках або якщо такі консультації можуть загрожувати ефективності його рішення, у зв’язку із чим компетентний орган повинен невідкладно повідомити інші відповідні компетентні органи про своє рішення не проводити консультації.

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб, якщо компетентному органу в одній державі-члені необхідно перевірити інформацію про інвестиційні фірми, інвестиційні холдингові компанії, фінансові холдингові компанії змішаного типу, фінансові установи, компанії з надання додаткових послуг, холдингові компанії зі змішаною діяльністю або дочірні компанії, розташовані в іншій державі-члені, у тому числі дочірні компанії, які є страховими компаніями, і він подає відповідний запит, відповідні компетентні органи такої іншої держави-члена провели таку перевірку згідно з параграфом 2.

2. Компетентні органи, які отримали запит відповідно до параграфа 1, повинні вчинити одну з таких дій:

(a) самостійно провести перевірку в межах їхньої компетенції;

(b) дозволити компетентному органу, що подав запит, провести відповідну перевірку;

(c) звернутися до аудиторів або експертів із запитом про проведення неупередженої перевірки та оперативне надання результатів.

Для цілей пунктів (а) і (с) компетентним органам, які подали запит, дозволяється брати участь у відповідній перевірці.

Держави-члени повинні забезпечити включення інвестиційних холдингових компаній і фінансових холдингових компаній змішаного типу в нагляд за відповідністю вимогам щодо перевірки капіталу групи.

Держави-члени повинні вимагати, щоб члени органу управління інвестиційної холдингової компанії або фінансової холдингової компанії змішаного типу мали достатньо добру репутацію, володіли достатніми знаннями, навичками та досвідом для виконання своїх обов’язків, з урахуванням специфічної ролі інвестиційної холдингової компанії або фінансової холдингової компанії змішаного типу.

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб у випадках, коли материнська компанія інвестиційної фірми є холдинговою компанією зі змішаною діяльністю, компетентні органи, відповідальні за нагляд за інвестиційною фірмою, могли:

(a) вимагати, щоб холдингова компанія зі змішаною діяльністю надала їм будь-яку інформацію, яка може мати значення для здійснення нагляду за відповідною інвестиційною фірмою;

(b) здійснювати нагляд за операціями між інвестиційною фірмою та холдинговою компанією зі змішаною діяльністю та її дочірніми компаніями і вимагати, щоб інвестиційна фірма мала належні процеси управління ризиками та механізми внутрішнього контролю, включно з надійними процедурами звітування та бухгалтерського обліку, для виявлення, вимірювання, моніторингу та контролю таких операцій.

2. Держави-члени повинні забезпечити, щоб їхні компетентні органи могли проводити або забезпечувати проведення із залученням зовнішніх інспекторів виїзних інспекцій для перевірки інформації, отриманої від холдингових компаній зі змішаною діяльністю та їхніх дочірніх компаній.

Згідно із секцією 3 глави 1 цього розділу, держави-члени повинні забезпечити можливість застосування адміністративних санкцій або інших адміністративних заходів, спрямованих на припинення або пом’якшення наслідків порушень законів, підзаконних нормативно-правових актів або адміністративних положень, які транспонують цю главу, або на усунення причин таких порушень, до інвестиційних холдингових компаній, фінансових холдингових компаній змішаного типу та холдингових компаній зі змішаною діяльністю або до їхніх поточних керівників.

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб у випадках, коли дві або більше інвестиційні фірми, що є дочірніми компаніями тієї самої материнської компанії, головний офіс якої розташований у третій країні, не підлягають дієвому нагляду на рівні групи, компетентний орган оцінював, чи інвестиційні фірми підлягають нагляду з боку наглядового органу третьої країни, який є еквівалентним нагляду, визначеному в цій Директиві та в частині першій Регламенту (ЄС) № 2019/2033.

2. Якщо за результатами оцінювання, зазначеного в параграфі 1 цієї статті, було встановлено, що такий еквівалентний нагляд не застосовується, держави-члени повинні забезпечити використання належних методів нагляду, які досягають цілей нагляду згідно зі статтею 7 або 8 Регламенту (ЄС) № 2019/2033. Рішення про такі методи нагляду повинне бути ухвалене компетентним органом, а у випадку, коли материнська компанія заснована в Союзі, органом нагляду за групою, після консультацій з іншими залученими компетентними органами. Будь-які заходи, вжиті згідно із цим параграфом, повинні бути повідомлені іншим залученим компетентним органам, EBA та Комісії.

3. Компетентний орган, а у випадку, коли материнська компанія заснована в Союзі, орган нагляду за групою, зокрема, може вимагати створення інвестиційної холдингової компанії або фінансової холдингової компанії змішаного типу в Союзі та застосовувати статтею 7 або 8 Регламенту (ЄС) № 2019/2033 до такої інвестиційної холдингової компанії або фінансової холдингової компанії змішаного типу.

Комісія, за запитом держави-члена або з власної ініціативи, може подавати до Ради рекомендації щодо укладення угод з однією або більше третіх країн стосовно методів нагляду за відповідністю зазначених нижче інвестиційних фірм вимогам щодо перевірки капіталу групи:

(a) інвестиційних фірм, материнська компанія яких має головний офіс у третій країні;

(b) інвестиційних фірм, розташованих у третіх країнах, материнська компанія яких має головний офіс у Союзі.

1. Компетентні органи повинні оприлюднювати всю зазначену нижче інформацію:

(a) тексти законів, підзаконних нормативно-правових актів, адміністративних правил і загальних настанов, ухвалених в їхній державі-члені згідно із цією Директивою;

(b) спосіб реалізації доступних варіантів і дискреційних повноважень згідно із цією Директивою та Регламентом (ЄС) № 2019/2033;

(c) загальні критерії та методології, які вони використовують у ході наглядової перевірки та оцінювання, зазначених у статті 36 цієї Директиви;

(d) агреговані статистичні дані щодо ключових аспектів імплементації цієї Директиви та Регламенту (ЄС) № 2019/2033 у їхній державі-члені, включно з кількістю та характером наглядових заходів, вжитих згідно з пунктом (а) статті 39(2) цієї Директиви, і адміністративних санкцій, застосованих згідно зі статтею 18 цієї Директиви.

2. Інформація, опублікована відповідно до параграфа 1, повинна бути достатньо вичерпною та точною, щоб надати можливість здійснити результативне порівняння застосування пунктів (b), (c) і (d) параграфа 1 компетентними органами різних держав-членів.

3. Інформація публікується в загальному форматі та підлягає регулярному оновленню. Вона повинна бути доступною в єдиному електронному розташуванні.

4. EBA, після консультацій з ESMA, розробляє проекти імплементаційних технічних стандартів для визначення формату, структури, змісту і дати щорічної публікації інформації, зазначеної у параграфі 1.

Комісії надано повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі, згідно зі статтею 15 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

5. EBA повинен надати Комісії проекти імплементаційних технічних стандартів, зазначених у параграфі 4, до 26 червня 2021 року.

1. Повноваження ухвалювати делеговані акти покладають на Комісію відповідно до умов, встановлених у цій статті.

2. Повноваження ухвалювати делеговані акти, зазначені у статті 3(2), статті 29(4) і статті 36(4), надано Комісії на п’ятирічний період з 25 грудня 2019 року.

3. Делеговані повноваження, зазначені у статті 3(2), статті 29(4) і статті 36(4), можуть бути в будь-який час відкликані Європейським Парламентом або Радою. Рішення про відкликання припиняє делеговані повноваження, вказані в такому рішенні. Таке рішення набуває чинності на наступний день після його опублікування в Офіційному віснику Європейського Союзу, або з пізнішої дати, вказаної у ньому. Воно не впливає на чинність будь-яких делегованих актів, які вже набули чинності.

4. Перед ухваленням делегованого акта Комісія проводить консультації з експертами, призначеними кожною державою-членом, відповідно до принципів, що встановлені в Міжінституційній угоді від 13 квітня 2016 року про краще законотворення.

5. Як тільки Комісія ухвалює делегований акт, вона надає його одночасно Європейському Парламенту і Раді.

6. Делегований акт, ухвалений відповідно до статті 3(2), статті 29(4) і статті 36(4), набуває чинності, лише якщо з боку Європейського Парламенту чи Ради впродовж двох місяців з дати повідомлення Європейського Парламенту й Ради про цей акт, не було висловлено жодних заперечень, або якщо ще до закінчення цього періоду і Європейський Парламент, і Рада повідомили Комісії, що вони не заперечуватимуть. Такий період продовжують іще на два місяці за ініціативою Європейського Парламенту або Ради.

У статті 2 Директиви 2002/87/ЄС пункт 7 викласти у такій редакції:

"(7) "секторальні правила" означає правові акти Союзу щодо пруденційного нагляду за регульованими суб’єктами, зокрема регламенти Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 575/2013 (*1) та (ЄС) № 2019/2033 (*2), директиви Європейського Парламенту і Ради 2009/138/ЄС, 2013/36/ЄС (*3), 2014/65/ЄС (*4) і (ЄС) 2019/2034 (*5).

У пункті (а) статті 7 (1) Директиви 2009/65/ЄС пункт (ііі) викласти у такій редакції:

"(iii) незалежно від суми таких вимог, сума власних коштів управлінської компанії не повинна бути меншою за суму, передбачену у статті 13 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2019/2033 (*6).

У статті 9 Директиви 2011/61/ЄС параграф 5 викласти у такій редакції:

"5. Незважаючи на параграф 3, сума власних коштів управителя АІФ не повинна бути меншою за суму, що вимагається згідно зі статтею 13 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2019/2033 (*7).

До Директиви 2013/36/ЄС внести такі зміни:

(1) назву викласти у такій редакції:

"Директива Європейського Парламенту і Ради 2013/36/ЄС від 26 червня 2013 року про доступ до діяльності кредитних установ і пруденційний нагляд за кредитними установами, про внесення змін до Директиви 2002/87/ЄС та про скасування директив 2006/48/ЄС та 2006/49/ЄС";

(2) статтю 1 викласти у такій редакції:

"Стаття 1

Предмет

Ця Директива встановлює правила стосовно:

(a) доступу до діяльності кредитних установ;

(b) наглядових повноважень та інструментів для пруденційного нагляду за кредитними установами з боку компетентних органів;

(c) пруденційного нагляду за кредитними установами з боку компетентних органів відповідно до правил, визначених у Регламенті (ЄС) № 575/2013;

(d) вимог до компетентних органів щодо публікації інформації у сфері пруденційного регулювання та нагляду за кредитними установами.";

(3) до статті 2 внести такі зміни:

(a) параграфи 2 та 3 вилучити;

(b) у параграфі 5 пункт (1) вилучити;

(c) параграф 6 викласти у такій редакції:

"6. Суб’єкти, зазначені у пунктах (3)-(24) параграфа 5 цієї статті, розглядаються як фінансові установи для цілей статті 34 та глави 3 розділу VII.";

(4) у статті 3(1) пункт (4) виключити;

(5) статтю 5 викласти у такій редакції:

"Стаття 5

Координація в державах-членах

Держави-члени, які мають більше одного компетентного органу з питань пруденційного нагляду за кредитними установами та фінансовими установами, повинні вжити необхідних заходів для організації координування діяльності таких органів.";

(6) додати статтю такого змісту:

1. Держави-члени повинні вимагати від суб’єктів господарювання, зазначених у пункті (1)(b) статті 4 (1) Регламенту (ЄС) № 575/2013, які вже отримали авторизацію відповідно до розділу ІІ Директиви 2014/65/ЄС, подання заяви про надання авторизації згідно зі статтею 8 не пізніше дня настання будь-якої з таких подій:

(a) середньомісячна загальна вартість активів, розрахована за 12 послідовних місяців, дорівнює або перевищує 30 млрд євро; або

(b) середньомісячна загальна вартість активів, розрахована за 12 послідовних місяців, менша за 30 млрд євро і суб’єкт господарювання входить до групи, де загальна вартість консолідованих активів усіх суб’єктів господарювання у складі групи, загальна вартість активів кожного з яких не перевищує 30 млрд євро і які здійснюють будь-які види діяльності, зазначені в пунктах (3) і (6) секції А додатка І до Директиви 2014/65/ЄС, дорівнює або перевищує 30 млрд євро, де обидва значення розраховані за 12 послідовних місяців.

2. Суб’єкти господарювання, зазначені в пункті (1)(b) цієї статті, можуть продовжувати здійснювати види діяльності, зазначені в пункті (1) (b) статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013, доки вони не отримають авторизацію, зазначену в параграфі 1 цієї статті.

3. Як відступ від параграфа 1 цієї статті, суб’єкти господарювання, зазначені в пункті (1)(b) статті 4 (1) Регламенту (ЄС) № 575/2013, які станом на 24 грудня 2019 року здійснювали діяльність як інвестиційні фірми, авторизовані згідно з Директивою 2014/65/ЄС, до 27 грудня 2020 року повинні подати заяву про надання авторизації згідно зі статтею 8 цієї статті.

4. Якщо після отримання інформації згідно зі статтею 95а Директиви 2014/65/ЄС компетентний орган встановить, що суб’єкт господарювання повинен бути авторизований як кредитна установа згідно зі статтею 8 цієї Директиви, він повинен повідомити суб’єкта господарювання та компетентний орган, як означено в пункті (26) статті 4 (1) Директиви 2014/65/ЄС, і повинен взяти на себе здійснення процедури авторизації з дати такого повідомлення.

5. У випадках повторної авторизації компетентний орган, який надає авторизацію, повинен забезпечити максимальну оптимізацію процесу та врахування інформації з наявних авторизацій.

6. EBA розробляє проекти регуляторних технічних стандартів для визначення:

(a) інформації, яку суб’єкт господарювання повинен надавати компетентним органам у заяві про надання авторизації, включаючи програму діяльності, передбачену у статті 10;

(b) методології розрахування порогових значень, зазначених у параграфі 1.

Комісії делеговано повноваження доповнювати цю Директиву шляхом ухвалення регуляторних технічних стандартів, зазначених у пунктах (a) і (b) першого підпараграфа, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

EBA повинен надати Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 26 грудня 2020 року.";

(7) у статті 18 додати пункт такого змісту:

"(aa) використовує свою авторизацію виключно для здійснення видів діяльності, зазначених у пункті (1)(b) статті 4 (1) Регламенту (ЄС) № 575/2013, і середня загальна вартість активів якої за п’ять послідовних років нижча за порогові значення, визначені в зазначеній статті;";

(8) до статті 20 внести такі зміни:

(a) параграф 2 викласти у такій редакції:

"2.

EBA публікує на своєму вебсайті та регулярно оновлює список найменувань усіх кредитних установ, яким було надано авторизацію.";

(b) додати параграф такого змісту:

"3a.

Список, вказаний у параграфі 2 цієї статті, повинен включати найменування суб’єктів господарювання, зазначених у пункті (1)(b) статті 4 (1) Регламенту (ЄС) № 575/2013, та ідентифікувати такі кредитні установи. У такому списку також повинні бути вказані будьякі зміни в порівнянні з попередньою версією списку.";

(9) у статті 21b параграф 5 викласти у такій редакції:

"5. Для цілей цієї статті:

(a) загальна вартість активів групи третьої країни в Союзі є сумою таких значень:

(i) загальна вартість активів кожної установи групи третьої країни в Союзі, відповідно до її консолідованого балансу або їхнього окремого балансу, якщо баланс установи не консолідований; та

(ii) загальна вартість активів кожної філії групи третьої країни, авторизованої у Союзі відповідно до цієї Директиви, Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 600/2014 (*8) або Директиви 2014/65/ЄС;

(b) термін "установа" також включає інвестиційні фірми;

(10) розділ IV вилучити;

(11) у статті 51(1) перший підпараграф викласти у такій редакції:

"1. Компетентні органи держави-члена ведення діяльності можуть подати запит до органу, що здійснює консолідований нагляд, якщо застосовується стаття 112(1), або до компетентних органів держави-члена розташування головного офісу про те, щоб філія кредитної установи вважалася істотною.";

(12) у статті 53 параграф 2 викласти у такій редакції:

"2. Параграф 1 не перешкоджає компетентним органам обмінюватися інформацією один з одним або передавати інформацію до ESRB, EBA або до європейського наглядового органу (Європейського органу з цінних паперів і ринків (далі - ESMA), створеного на підставі Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1095/2010 (*9), згідно з цією Директивою, Регламентом (ЄС) № 575/2013, Регламентом Європейського Парламенту і Ради № 2019/2033 (*10), статтею 15 Регламенту (ЄС) № 1092/2010, статтями 31, 35 і 36 Регламенту (ЄС) № 1093/2010 та статтями 31 і 36 Регламенту (ЄС) № 1095/2010, Директивою Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2019/2034 (*11) та іншими директивами, застосовними до кредитних установ. До такої інформації застосовується параграф 1.

(13) у статті 66(1) додати пункт такого змісту:

"(aa) здійснення принаймні одного з видів діяльності, зазначених у пункті (1)(b) статті 4 (1) Регламенту (ЄС) № 575/2013, і дотримання порогового значення, вказаного в зазначеній статті, без авторизації в якості кредитної установи;";

(14) у статті 76(5) шостий підпараграф вилучити;

(15) у статті 86 параграф 11 викласти у такій редакції:

"11. Компетентні органи повинні забезпечити, щоб установи мали плани відновлення ліквідності, у яких визначено належні стратегії та відповідні імплементаційні заходи для усунення можливого дефіциту ліквідності, у тому числі стосовно філій, заснованих в іншій державі-члені.

Компетентні органи повинні забезпечити, щоб установи тестували такі плани принаймні раз на рік, оновлювали їх на підставі результату альтернативних сценаріїв, визначених у параграфі 8, щоб вони повідомлялися вищому керівництву та затверджувалися ним і щоб, як наслідок, можливо було відповідним чином скоригувати внутрішні політики та процеси. Установи повинні вживати необхідних оперативних заходів для забезпечення того, щоб плани відновлення ліквідності могли бути невідкладно виконані. Для кредитних установ такі оперативні заходи повинні включати утримання забезпечення, яке може бути негайно використане для отримання фінансування від центрального банку. Це включає утримання забезпечення, за необхідності, у валюті іншої держави-члена або у валюті третьої країни, у якій кредитна установа має експозиції, та, у разі операційної необхідності, у межах території держави-члена ведення діяльності або третьої країни, у валюті якої вона має експозицію.";

(16) у статті 110 параграф 2 вилучити;

(17) статтю 111 викласти у такій редакції:

1. Якщо материнська компанія є материнською кредитною установою в державі-члені або материнською кредитною установою ЄС, нагляд на консолідованій основі здійснює компетентний орган, який здійснює нагляд за такою материнською кредитною установою в державі-члені або такою материнською кредитною установою ЄС на індивідуальній основі.

Якщо материнська компанія є материнською інвестиційною фірмою в державі-члені або материнською інвестиційною фірмою ЄС і жодна з її дочірніх компаній не є кредитною установою, нагляд на консолідованій основі здійснює компетентний орган, який здійснює нагляд за такою материнською інвестиційною фірмою в державі-члені або такою материнською інвестиційною фірмою ЄС на індивідуальній основі.

Якщо материнська компанія є материнською інвестиційною фірмою в державі-члені або материнською інвестиційною фірмою ЄС і принаймні одна з її дочірніх компаній є кредитною установою, нагляд на консолідованій основі здійснює компетентний орган відповідної кредитної установи або, у випадку декількох кредитних установ, кредитної установи з найбільшою загальною сумою балансу.

2. Якщо материнська компанія кредитної установи або інвестиційної фірми є материнською фінансовою холдинговою компанією у державі-члені, материнською фінансовою холдинговою компанією змішаного типу у державі-члені, материнською фінансовою холдинговою компанією ЄС або материнською фінансовою холдинговою компанією ЄС змішаного типу, нагляд на консолідованій основі здійснює компетентний орган, який здійснює нагляд за кредитною установою або інвестиційною фірмою на індивідуальній основі.

3. Якщо дві або більше кредитних установ чи інвестиційних фірм, авторизованих у Союзі, мають одну і ту саму материнську фінансову холдингову компанію у державі-члені, материнську фінансову холдингову компанію змішаного типу у державі-члені, материнську фінансову холдингову компанію ЄС або материнську фінансову холдингову компанію ЄС змішаного типу, нагляд на консолідованій основі здійснює:

(a) компетентний орган кредитної установи, якщо в межах групи є лише одна кредитна установа;

(b) компетентний орган кредитної установи з найбільшою загальною сумою балансу, якщо в межах групи є кілька кредитних установ; або

(c) компетентний орган інвестиційної фірми з найбільшою загальною сумою балансу, якщо до складу групи не входить жодна кредитна установа.

4. Якщо вимагається консолідація відповідно до статті 18(3) або (6) Регламенту (ЄС) № 575/2013, нагляд на консолідованій основі здійснює компетентний орган кредитної установи з найбільшою загальною сумою балансу, або, якщо до складу групи не входить жодна кредитна установа, компетентний орган інвестиційної фірми з найбільшою загальною сумою балансу.

5. Як відступ від третього підпараграфа параграфа 1, від пункту (b) параграфа 3 та від параграфа 4, якщо компетентний орган здійснює нагляд на індивідуальній основі за більше ніж однією кредитною установою в межах групи, органом, що здійснює консолідований нагляд, буде компетентний орган, який здійснює нагляд на індивідуальній основі за однією або кількома кредитними установами в межах групи, якщо сума загальних балансів таких кредитних установ, за якими здійснюється нагляд, є вищою за суму загальних балансів кредитних установ, за якими здійснює нагляд на індивідуальній основі будь-який інший компетентний орган.

Як відступ від пункту (с) параграфа 3, якщо компетентний орган здійснює нагляд на індивідуальній основі за більше ніж однією інвестиційною фірмою в межах групи, органом, що здійснює консолідований нагляд, буде компетентний орган, який здійснює нагляд на індивідуальній основі за однією або кількома інвестиційними фірмами в межах групи з найвищою загальною сумою балансу в сукупності.

6. У деяких випадках компетентні органи можуть за спільною домовленістю відмовитися від застосування критеріїв, зазначених у параграфах 1, 3 і 4, і призначити інший компетентний орган для здійснення нагляду на консолідованій основі, якщо застосування критеріїв, вказаних у зазначених параграфах, буде недоцільним, беручи до уваги відповідні кредитні установи або інвестиційні фірми та відносну важливість їхньої діяльності у відповідних державах-членах або необхідність забезпечення безперервності нагляду на консолідованій основі тим самим компетентним органом. У таких випадках материнська установа ЄС, материнська фінансова холдингова компанія ЄС, материнська фінансова холдингова компанія ЄС змішаного типу, кредитна установа або інвестиційна фірма з найбільшою загальною сумою балансу, залежно від випадку, повинна мати право висловити свою думку, перш ніж компетентні органи ухвалять рішення.

7. Компетентні органи повинні негайно повідомити Комісію та EBA про будь-яку домовленість, що підпадає під дію параграфа 6.";

(18) у статті 114(1) перший підпараграф викласти у такій редакції:

"1. У разі виникнення надзвичайної ситуації, у тому числі ситуації, як описано у статті 18 Регламенту (ЄС) № 1093/2010, або ситуації несприятливих змін на ринках, яка потенційно ставить під загрозу ринкову ліквідність і стабільність фінансової системи у будь-якій державі-члені, у якій авторизовані суб’єкти групи, або в разі заснування істотних філій, як зазначено у статті 51, орган, що здійснює консолідований нагляд, повинен, відповідно до секції 2 глави 1 розділу VII цієї Директиви та, якщо застосовно, секції 2 глави 1 розділу IV Директиви (ЄС) 2019/2034, якомога швидше попередити EBA і органи, зазначені у статті 58(4) та статті 59, та повідомити всю інформацію, необхідну для виконання їхніх завдань. Такі обов’язки застосовуються до всіх компетентних органів.";

(19) до статті 116 внести такі зміни:

(a) параграф 2 викласти у такій редакції:

"2. Компетентні органи, які беруть участь у діяльності колегій органів нагляду, і EBA повинні тісно співпрацювати. Вимоги щодо забезпечення конфіденційності згідно із секцією II глави 1 розділу VII цієї Директиви та, якщо застосовно, секцією 2 глави 1 розділу IV Директиви (ЄС) 2019/2034 не повинні перешкоджати компетентним органам обмінюватися конфіденційною інформацією з колегіями органів нагляду. Створення та функціонування колегій органів нагляду не повинні впливати на права та обов’язки компетентних органів згідно із цією Директивою та Регламентом (ЄС) № 575/2013.";

(b) у параграфі 6 перший підпараграф викласти у такій редакції:

"6. Компетентні органи, відповідальні за нагляд за дочірніми компаніями материнської установи ЄС, материнської фінансової холдингової компанії ЄС або материнської фінансової холдингової компанії ЄС змішаного типу, і компетентні органи держави-члена ведення діяльності, у якій засновані істотні філії, як зазначено у статті 51, центральні банки ЄСЦБ, у відповідних випадках, і наглядові органи третіх країн, залежно від випадку та з урахуванням вимог щодо забезпечення конфіденційності, які є еквівалентними, на думку всіх компетентних органів, вимогам згідно із секцією II глави 1 розділу VII цієї Директиви та, якщо застосовно, секцією 2 глави 1 розділу IV Директиви (ЄС) 2019/2034, можуть брати участь у діяльності колегій органів нагляду.";

(c) у параграфі 9 перший підпараграф викласти у такій редакції:

"9. Орган, що здійснює консолідований нагляд, з урахуванням вимог щодо забезпечення конфіденційності згідно із секцією II глави 1 розділу VII цієї Директиви та, якщо застосовно, секцією 2 глави 1 розділу IV Директиви (ЄС) 2019/2034, інформує EBA про діяльність колегії органів нагляду, у тому числі в надзвичайних ситуаціях, і повідомляє EBA всю інформацію, яка має особливе значення для цілей наглядової конвергенції.";

(20) у статті 125 параграф 2 викласти у такій редакції:

"2. На інформацію, отриману в рамках нагляду на консолідованій основі та, зокрема, на будь-який обмін інформацією між компетентними органами, що передбачений у цій Директиві, поширюються вимоги щодо збереження професійної таємниці, які принаймні еквівалентні вимогам, зазначеним у статті 53(1) цієї Директиви для кредитних установ, або згідно зі статтею 15 Директиви (ЄС) 2019/2034.";

(21) у статті 128 п’ятий параграф вилучити;

(22) у статті 129 параграфи 2, 3 та 4 вилучити;

(23) у статті 130 параграфи 2, 3 та 4 вилучити;

(24) у статті 143(1) пункт (d) викласти у такій редакції:

"(d) без обмеження положень, визначених у секції II глави 1 розділу VII цієї Директиви та, якщо застосовно, положень, визначених у секції 2 глави 1 розділу IV Директиви (ЄС) 2019/2034, агреговані статистичні дані про ключові аспекти впровадження пруденційного режиму в кожній державі-члені, у тому числі про кількість і природу наглядових заходів, вжитих відповідно до пункту (а) статті 102(1), і адміністративних санкцій, застосованих згідно зі статтею 65 цієї Директиви.".