Директива Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2019/2034 від 27 листопада 2019 року про пруденційний нагляд за інвестиційними фірмами та про внесення змін до директив 2002/87/ЄС, 2009/65/ЄС, 2011/61/ЄС, 2013/36/ЄС, 2014/59/ЄС та 2014/65/ЄС

1. Інвестиційні фірми, які не відповідають умовам для кваліфікації в якості малих та невзаємозв’язаних інвестиційних фірм, визначеним у статті 12(1) Регламенту (ЄС) № 2019/2033, повинні мати надійні, дієві та комплексні механізми, стратегії та процеси для оцінювання та підтримання на постійній основі сум, типів і розподілу внутрішнього капіталу та ліквідних активів, що їх вони вважають достатніми для покриття характеру та рівня ризиків, які інвестиційні фірми можуть становити для інших суб’єктів і яких вони зазнають або можуть зазнати самі.

2. Механізми, стратегії та процеси, зазначені в параграфі 1, повинні бути належними та пропорційними характеру, обсягу та складності діяльності відповідної інвестиційної фірми. Вони підлягають регулярній внутрішній перевірці.

Компетентні органи можуть вимагати, щоб інвестиційні фірми, які відповідають умовам для кваліфікації в якості малих та невзаємозв’язаних інвестиційних фірм, визначеним у статті 12(1) Регламенту (ЄС) № 2019/2033, застосовували вимоги, передбачені в цій статті, тією мірою, якою компетентні органи вважають це доцільним.

1. Ця секція не застосовується, якщо на підставі статті 12(1)Регламенту (ЄС) № 2019/2033 інвестиційна фірма встановила, що вона відповідає визначеним у ній умовам для кваліфікації в якості малої та невзаємозв’язаної інвестиційної фірми.

2. Якщо інвестиційна фірма, яка не виконала всі умови, визначені у статті 12(1) Регламенту (ЄС) № 2019/2033, починає їм відповідати, ця секція не застосовується після спливу шести місяців із дати, у яку вона почала відповідати таким умовам. Ця секція не застосовується до інвестиційної фірми після спливу зазначеного періоду, тільки якщо інвестиційна фірма безперервно продовжувала відповідати умовам, визначеним у статті 12(1) Регламенту (ЄС) № 2019/2033, протягом зазначеного періоду і якщо вона повідомила про це компетентний орган.

3. Якщо інвестиційна фірма встановить, що вона більше не відповідає всім умовам, визначеним у статті 12(1) Регламенту (ЄС) № 2019/2033, вона повинна повідомити про це компетентний орган і дотримуватися положень цієї секції протягом 12 місяців із дати, у яку було проведено відповідне оцінювання.

4. Держави-члени повинні вимагати, щоб інвестиційні фірми застосовували положення, встановлені у статті 32, до винагороди, встановленої за надані послуги або результати роботи у фінансовому році, що слідує за фінансовим роком, у якому було проведено оцінювання, зазначене в параграфі 3.

У разі застосування цієї секції та статті 8 Регламенту (ЄС) № 2019/2033 держави-члени повинні забезпечити, щоб ця секція застосовувалася до інвестиційних фірм на індивідуальній основі.

У разі застосування цієї секції та пруденційної консолідації, зазначеної устатті 7Регламенту (ЄС) № 2019/2033, держави-члени повинні забезпечити, щоб ця секція застосовувалася до інвестиційних фірм на індивідуальній та консолідованій основі.

Як відступ від третього підпараграфа, ця секція не застосовується до дочірніх компаній, включених до консолідованого стану, які засновані у третіх країнах, якщо материнська компанія в Союзі може довести компетентним органам, що застосування цієї секції є незаконним згідно із законодавством відповідної третьої країни, у якій засновані такі дочірні компанії.

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб інвестиційні фірми мали надійні механізми управління, у тому числі усі зазначені нижче елементи:

(a) чітку організаційну структуру із чітко визначеними, прозорими та узгодженими сферами відповідальності;

(b) ефективні процеси виявлення, моніторингу та звітування про ризики, яких інвестиційні фірми зазнають або можуть зазнати, або ризики, які вони становлять або можуть становити для інших суб’єктів;

(c) належні механізми внутрішнього контролю, у тому числі надійні адміністративні процедури та процедури бухгалтерського обліку;

(d) політики та практики винагороди, які відповідають і сприяють раціональному та дієвому управлінню ризиками.

Політики та практики винагороди, зазначені в пункті (d) першого підпараграфа, повинні бути ґендерно нейтральними.

2. При створенні механізмів, зазначених у параграфі 1, необхідно враховувати критерії, визначені у статтях 28-33.

3. Механізми, зазначені в параграфі 1, повинні бути належними та пропорційними характеру, обсягу та складності ризиків, характерних для бізнес-моделі та діяльності відповідної інвестиційної фірми.

4. EBA, після консультацій з ESMA, повинен видати настанови щодо застосування механізмів управління, зазначених у параграфі 1.

EBA, після консультацій з ESMA, повинен видати настанови відповідно до статті 16 Регламенту (ЄС) № 1093/2010 щодо ґендерно нейтральних політик винагороди для інвестиційних фірм.

Протягом двох років з дати публікації таких настанов EBA повинен надати звіт про застосування інвестиційними фірмами ґендерно нейтральних політик винагороди на основі інформації, зібраної компетентними органами.

1. Держави-члени повинні вимагати, щоб інвестиційні фірми, які мають філію або дочірню компанію, що є фінансовою установою, як означено в пункті (26) статті 4 (1) Регламенту (ЄС) № 575/2013, у державі-члені або у третій країні, іншій ніж та, у якій інвестиційна фірма отримала авторизацію, щорічно розкривали зазначену нижче інформацію щодо кожної держави-члена та третьої країни:

(a) найменування, характер діяльності та місцезнаходження будь-яких дочірніх компаній і філій;

(b) оборот;

(c) кількість працівників в еквіваленті повної зайнятості;

(d) прибуток або збиток до оподаткування;

(e) податок на прибуток або збиток;

(f) отримані державні субсидії.

2. Інформація, зазначена в параграфі 1 цієї статті, повинна пройти аудиторську перевірку згідно з Директивою 2006/43/ЄС та, якщо можливо, повинна надаватися у вигляді додатка до річної фінансової звітності або, у відповідних випадках, до консолідованої фінансової звітності відповідної інвестиційної фірми.

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб орган управління інвестиційної фірми затверджував і періодично переглядав стратегії та політики щодо схильності інвестиційної фірми до ризику та щодо управління, моніторингу та зниження ризиків, яких зазнає або може зазнати інвестиційна фірма, з урахуванням макроекономічної ситуації та бізнес-циклу інвестиційної фірми.

2. Держави-члени повинні забезпечити, щоб орган управління приділяв достатньо часу забезпеченню належного розгляду питань, зазначених у параграфі 1, і виділяв достатню кількість ресурсів на управління всіма істотними ризиками, яких зазнає інвестиційна фірма.

3. Держави-члени повинні забезпечити, щоб інвестиційні фірми створили механізми звітування перед органом управління про всі істотні ризики та політики управління ризиками і будь-які зміни до них.

4. Держави-члени повинні вимагати, щоб усі інвестиційні фірми, які не відповідають критеріям, визначеним у пункті (a) статті 32(4), створили комітет із ризиків, до складу якого входять члени органу управління, що не виконують жодних виконавчих функцій у відповідній інвестиційній фірмі.

Члени комітету з ризиків, зазначеного в першому підпараграфі, повинні мати відповідні знання, навички та експертні знання для повного розуміння та моніторингу стратегії ризику та схильності інвестиційної фірми до ризику. Вони повинні забезпечити, щоб комітет із ризиків надавав органу управління консультації щодо загальної поточної та майбутньої схильності до ризику та стратегії ризику інвестиційної фірми та допомагав органу управління контролювати реалізацію такої стратегії вищим керівництвом. Орган управління зберігає за собою загальну відповідальність за стратегії та політики інвестиційної фірми, які стосуються ризиків.

5. Держави-члени повинні забезпечити, щоб орган управління у своїй наглядовій функції та комітет із ризиків такого органу управління, у разі його створення, мали доступ до інформації про ризики, яких зазнає або може зазнати інвестиційна фірма.

1. Компетентні органи повинні забезпечити, щоб інвестиційні фірми мали надійні стратегії, політики, процеси та системи для виявлення, вимірювання, управління та моніторингу зазначених нижче елементів:

(a) істотні джерела та наслідки ризику для клієнтів і будь-який суттєвий вплив на власні кошти;

(b) істотні джерела та наслідки ризику для ринку і будь-який суттєвий вплив на власні кошти;

(c) істотні джерела та наслідки ризику для інвестиційної фірми, зокрема ті, що можуть знизити рівень доступних власних коштів;

(d) ризик ліквідності протягом відповідного набору часових періодів, у тому числі протягом доби, щоб забезпечити підтримання інвестиційною фірмою достатнього рівня ліквідних ресурсів, у тому числі в розрізі усунення істотних джерел ризиків згідно з пунктами (a), (b) і (c).

Стратегії, політики, процеси та системи повинні бути пропорційними складності, профілю ризику, сфері діяльності відповідної інвестиційної фірми та допустимому рівню ризику, встановленому органом управління, а також повинні відображати важливість інвестиційної фірми в кожній державі-члені, у якій вона здійснює діяльність.

Для цілей пункту (а) першого підпараграфа та другого підпараграфа компетентні органи повинні враховувати положення національного права, які регулюють відокремлення, що застосовується до грошових коштів клієнтів.

Для цілей пункту (а) першого підпараграфа інвестиційні фірми повинні розглянути можливість страхування професійної відповідальності як дієвий інструмент управління ризиками.

Для цілей пункту (с) першого підпараграфа істотні джерела ризику для інвестиційної фірми включають, у відповідних випадках, істотні зміни балансової вартості активів, у тому числі будь-які вимоги до пов’язаних агентів, банкрутство клієнтів або контрагентів, позиції за фінансовими інструментами, іноземною валютою та товарами, а також зобов’язання в рамках пенсійних схем з установленими виплатами.

Інвестиційні фірми повинні належним чином враховувати будь-який істотний вплив на власні кошти, якщо такі ризики належним чином не покриваються вимогами до власних коштів, розрахованими згідно зі статтею 11 Регламенту (ЄС) № 2019/2033.

2. Якщо інвестиційним фірмам необхідно згорнути або припинити свою діяльність, компетентні органи повинні вимагати, щоб інвестиційні фірми, враховуючи життєздатність і сталість їхніх бізнес-моделей і стратегій, приділяли належну увагу вимогам і необхідним ресурсам, які є реалістичними з точки зору строків та підтримання власних коштів і ліквідних ресурсів, упродовж процесу припинення діяльності.

3. Як відступ від статті 25, пункти (a), (c) і (d) параграфа 1 цієї статті застосовуються до інвестиційних фірм, які відповідають умовам для кваліфікації в якості малих та невзаємозв’язаних інвестиційних фірм, визначеним у статті 12(1) Регламенту (ЄС) № 2019/2033.

4. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 58 для доповнення цієї Директиви, щоб забезпечити надійність стратегій, політик, процесів і систем інвестиційних фірм. У зв’язку з цим Комісія повинна враховувати зміни на фінансових ринках, зокрема появу нових фінансових продуктів, зміни стандартів бухгалтерського обліку та зміни, які сприяють конвергенції практик нагляду.

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб у ході встановлення та застосування політик винагороди для категорій працівників, у тому числі для вищого керівництва, осіб, що беруть на себе ризик, працівників, які виконують функції контролю, і будь-яких працівників, що отримують загальну винагороду, розмір якої дорівнює щонайменше найнижчому розміру винагороди, яку отримує вище керівництво або особи, що беруть на себе ризик, професійна діяльність яких має істотний вплив на профіль ризику інвестиційної фірми або активів, якими вона управляє, інвестиційні фірми дотримувалися таких принципів:

(a) політика винагороди чітко задокументована та пропорційна розміру, внутрішній організації та характеру, а також обсягу та складності діяльності інвестиційної фірми;

(b) політика винагороди є ґендерно нейтральною;

(c) політика винагороди сприяє раціональному та дієвому управлінню ризиками та узгоджується з ним;

(d) політика винагороди відповідає бізнес-стратегії та цілям інвестиційної фірми, а також враховує довгострокові наслідки ухвалених інвестиційних рішень;

(e) політика винагороди включає заходи для запобігання конфліктам інтересів, заохочує до відповідального ведення бізнесу та сприяє підвищенню обізнаності щодо ризиків і розсудливому прийняттю ризиків;

(f) орган управління інвестиційної фірми у своїй наглядовій функції ухвалює та періодично переглядає політику винагороди та несе загальну відповідальність за нагляд за її реалізацією;

(g) реалізація політики винагороди принаймні раз на рік підлягає централізованій та незалежній внутрішній перевірці з боку контрольних підрозділів;

(h) працівники, що виконують функції контролю, є незалежними від структурних підрозділів, які вони контролюють, мають відповідні повноваження та отримують винагороду залежно від досягнення цілей, пов’язаних з їхніми функціями, незалежно від результатів у сферах діяльності, які вони контролюють;

(i) безпосередній нагляд за виплатою винагороди вищим посадовим особам підрозділів з управління ризиками і комплаєнсу здійснює комітет з питань винагороди, зазначений у статті 33, або, якщо такий комітет не створено, орган управління у своїй наглядовій функції;

(j) політика винагороди, з урахуванням національних правил встановлення заробітної плати, проводить чітке розмежування між критеріями, які застосовуються для визначення:

(i) базової фіксованої винагороди, яка передусім відображає відповідний професійний досвід та організаційну відповідальність, як визначено в посадовій інструкції працівника, що є складовою частиною умов працевлаштування; та

(ii) змінної винагороди, що відображає сталі та скориговані на ризики результати роботи працівника, а також результати роботи, які перевищують показники, передбачені в посадовій інструкції відповідного працівника;

(k) фіксована частина становить достатньо високу частку від загальної винагороди, щоб забезпечити можливість реалізації цілком гнучкої політики щодо змінних частин винагороди, у тому числі можливість не виплачувати змінну частину винагороди.

2. Для цілей пункту (k) параграфа 1 держави-члени повинні забезпечити, щоб інвестиційні фірми встановили належні коефіцієнти співвідношення між змінною та фіксованою частиною загальної винагороди в їхніх політиках винагороди з урахуванням господарської діяльності інвестиційної фірми та пов’язаних ризиків, а також впливу різних категорій працівників, зазначених у параграфі 1, на профіль ризику інвестиційної фірми.

3. Держави-члени повинні забезпечити, щоб інвестиційні фірми встановили та застосовували принципи, зазначені в параграфі 1, у спосіб, який відповідає їхньому розміру та внутрішній організації, а також характеру, обсягу та складності їхньої діяльності.

4. EBA, після консультацій з ESMA, розробляє проекти регуляторних технічних стандартів, щоб встановити належні критерії визначення категорій працівників, професійна діяльність яких має істотний вплив на профіль ризику інвестиційної фірми, як зазначено в параграфі 1 цієї статті. EBA та ESMA повинні належним чином враховувати Рекомендацію Комісії 2009/384/ЄС (- 10), а також наявні настанови щодо винагороди відповідно до директив 2009/65/ЄС, 2011/61/ЄС та 2014/65/ЄС і повинні намагатися мінімізувати відхилення від наявних положень

EBA повинен надати Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 26 червня 2021 року.

Комісії делеговано повноваження доповнювати цю Директиву шляхом ухвалення регуляторних технічних стандартів, зазначених у першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

Держави-члени повинні забезпечити, щоб у випадках, коли інвестиційна фірма отримує надзвичайну публічну фінансову підтримку, як означено впункті (28) статті 2 (1) Директиви 2014/59/ЄС:

(a) така інвестиційна фірма не виплачувала будь-яку змінну винагороду членам органу управління;

(b) якщо змінна винагорода, яку виплачують працівникам, іншим ніж члени органу управління, не сприяє підтриманню належної бази капіталу інвестиційної фірми та її своєчасній відмові від надзвичайної публічної фінансової підтримки, змінна винагорода повинна обмежуватися часткою чистого доходу.

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб будь-яка змінна винагорода, встановлена або сплачена інвестиційною фірмою категоріям працівників, зазначеним у статті 30(1), відповідала всім зазначеним нижче вимогам згідно з такими самими умовами, як визначено у статті 30(3):

(a) якщо змінна винагорода залежить від результатів роботи, загальну суму змінної винагороди визначають на основі сукупності оцінок результатів роботи особи та відповідного структурного підрозділу і загальних результатів інвестиційної фірми;

(b) при оцінюванні результатів роботи особи враховуються як фінансові, так і нефінансові критерії;

(c) оцінка результатів роботи, зазначена в пункті (а), стосується багаторічного періоду, враховуючи бізнес-цикл інвестиційної фірми та її бізнес-ризики;

(d) змінна винагорода не впливає на здатність інвестиційної фірми забезпечити належну базу капіталу;

(e) відсутня гарантована змінна винагорода, окрім як для нових працівників протягом першого року їх роботи і якщо інвестиційна фірма має міцну базу капіталу;

(f) виплати у зв’язку з достроковим розірванням трудового договору відображають результати роботи особи, досягнуті за певний період, і не є винагородою за незадовільні результати роботи або неправомірні дії;

(g) пакети винагороди, пов’язані з компенсацією або платою за звільнення від зобов’язань за попередніми трудовими договорами, відповідають довгостроковим інтересам інвестиційної фірми;

(h) при вимірюванні результатів роботи, які використовуються як основа для розрахування сум змінної винагороди, враховуються всі види поточних і майбутніх ризиків, а також вимоги до капіталу та ліквідності згідно з Регламентом (ЄС) № 2019/2033;

(i) при розподілі змінної винагороди в межах інвестиційної фірми враховуються всі типи поточних і майбутніх ризиків;

(j) принаймні 50% змінної винагороди складають будь-які зазначені нижче інструменти:

(i) акції або еквівалентні частки участі, залежно від організаційно-правової форми відповідної інвестиційної фірми;

(ii) інструменти з прив’язкою до акцій або еквівалентні негрошові інструменти, залежно від організаційно-правової форми відповідної інвестиційної фірми;

(iii) інструменти додаткового капіталу першого рівня, інструменти капіталу другого рівня чи інші інструменти, які можна повністю конвертувати в інструменти основного капіталу першого рівня або списати і які належним чином відображають кредитоспроможність інвестиційної фірми як діючої організації;

(iv) негрошові інструменти, що відображають інструменти портфелів, які перебувають в управлінні;

(k) як відступ від пункту (j), якщо інвестиційна фірма не випускає будь-які з інструментів, вказаних у зазначеному пункті, компетентні органи можуть схвалити використання альтернативних механізмів, які слугують тим самим цілям;

(l) принаймні 40% змінної винагороди відстрочено на період від трьох до п’яти років, залежно від випадку, з огляду на бізнес-цикл інвестиційної фірми, характер її господарської діяльності, її ризики та діяльність відповідної особи, окрім як у випадку змінної винагороди в особливо великому розмірі, де частка відстроченої змінної винагороди повинна становити принаймні 60%;

(m) до 100% змінної винагороди скорочують у разі слабких або незадовільних фінансових результатів інвестиційної фірми, у тому числі у рамках механізмів вирахування та повернення, на основі критеріїв, встановлених інвестиційними фірмами, які, зокрема, охоплюють ситуації, коли відповідна особа:

(i) брала участь у діях або є відповідальною за дії, внаслідок яких інвестиційна фірма понесла значні збитки;

(ii) більше не вважається такою, що відповідає діловим і етичним вимогам;

(n) дискреційні пенсійні виплати відповідають бізнес-стратегії, цілям, цінностям і довгостроковим інтересам інвестиційної фірми.

2. Для цілей параграфа 1 держави-члени повинні забезпечити, щоб:

(a) особи, зазначені у статті 30(1), не використовували особисті стратегії хеджування або винагороди та страхування відповідальності з метою порушення принципів, зазначених у параграфі 1;

(b) змінна винагорода не виплачувалася за допомогою фінансових механізмів або методів, які сприяють порушенню положень цієї Директиви або Регламенту (ЄС) № 2019/2033.

3. Для цілей пункту (j) параграфа 1 інструменти, вказані в зазначеному пункті, повинні підпадати під дію належної політики утримання, спрямованої на узгодження стимулів для особи з більш довгостроковими інтересами інвестиційної фірми, її кредиторів і клієнтів. Держави-члени або їхні компетентні органи можуть встановлювати обмеження щодо видів і структур таких інструментів або забороняти використання певних інструментів у якості змінної винагороди.

Для цілей пункту (l) параграфа 1 право на отримання відстроченої винагороди повинне виникати не раніше ніж на пропорційній основі.

Для цілей пункту (n) параграфа 1, якщо працівник залишає інвестиційну фірму до настання пенсійного віку, дискреційні пенсійні виплати повинні утримуватися інвестиційною фірмою протягом п’яти років у формі інструментів, зазначених у пункті (j). Якщо працівник досягає пенсійного віку та виходить на пенсію, дискреційні пенсійні виплати сплачують працівникові у формі інструментів, зазначених у пункті (j), з урахуванням п’ятирічного періоду утримання.

4. Пункти (j) та (l) параграфа 1 і третій підпараграф параграфа 3 не застосовуються до:

(a) інвестиційної фірми, якщо вартість її балансових і позабалансових активів за чотирирічний період, що безпосередньо передує відповідному фінансовому року, у середньому, дорівнює або менша за 100 млн євро;

(b) особи, річний розмір змінної винагороди якої не перевищує 50000 євро та не становить більше однієї чверті від загальної річної винагороди такої особи.

5. Як відступ від пункту (а) параграфа 4, держава-член може збільшити порогове значення, вказане в зазначеному пункті, за умови, що інвестиційна фірма відповідає таким критеріям:

(a) інвестиційна фірма не є однією із трьох найбільших інвестиційних фірм за загальною вартістю активів у державі-члені її заснування;

(b) інвестиційна фірма не підпадає під дію обов’язків або підпадає під дію спрощених обов’язків щодо розроблення планів відновлення та врегулювання згідно зі статтею 4 Директиви 2014/59/ ЄС;

(c) розмір балансових і позабалансових операцій інвестиційної фірми в рамках торгового портфеля дорівнює або менший за 150 млн євро,

(d) розмір балансових і позабалансових операцій інвестиційної фірми з деривативами дорівнює або менший за 100 млн євро,

(e) порогове значення не перевищує 300 млн євро; та

(f) порогове значення доцільно збільшити з урахуванням характеру та обсягу діяльності інвестиційної фірми, її внутрішньої організації та, якщо застосовно, характеристик групи, до якої вона належить.

6. Як відступ від пункту (а) параграфа 4, держава-член може зменшити порогове значення, вказане в зазначеному пункті, за умови, що це доцільно з урахуванням характеру та обсягу діяльності інвестиційної фірми, її внутрішньої організації та, якщо застосовно, характеристик групи, до якої вона належить.

7. Як відступ від пункту (b) параграфа 4, держава-член може ухвалити рішення про те, що працівники, які мають право на річну змінну винагороду в розмірі нижче порогового значення та частки, що зазначені у вказаному пункті, не підпадають під дію визначеного в ньому звільнення з огляду на особливості національного ринку в розрізі практик винагороди або з огляду на характер обов’язків і профіль роботи таких працівників.

8. EBA, після консультацій з ESMA, розробляє проекти регуляторних технічних стандартів для визначення класів інструментів, які відповідають умовам, визначеним у пункті (j)(iiі) параграфа 1, і можливих альтернативних механізмів, визначених у пункті (k) параграфа 1.

EBA повинен надати Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 26 червня 2021 року.

Комісії делеговано повноваження доповнювати цю Директиву шляхом ухвалення регуляторних технічних стандартів, зазначених у першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

9. EBA, після консультацій з ESMA, повинен ухвалити настанови, які сприяють імплементації параграфів 4, 5 і 6 та забезпечують їх послідовне застосування.

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб інвестиційні фірми, які не відповідають критеріям, визначеним у пункті (а) статті 32(4), створили комітет з питань винагороди. Комітет з питань винагороди повинен мати ґендерно збалансовану структуру та висловлювати компетентне та незалежне судження щодо політик і практик винагороди та стимулів, створених для управління ризиками, капіталом і ліквідністю. Комітет з питань винагороди може бути створений на рівні групи.

2. Держави-члени повинні забезпечити, щоб комітет з питань винагороди відповідав за підготовку рішень щодо винагороди, у тому числі рішень, які мають наслідки для ризиків та управління ризиками відповідної інвестиційної фірми і які ухвалює орган управління. Головою та членами комітету з питань винагороди повинні бути члени органу управління, які не виконують жодних виконавчих функцій у відповідній інвестиційній фірмі. Якщо національним правом передбачене представництво інтересів працівників в органі управління, комітет з питань винагороди повинен включати одного або більше представників працівників.

3. При підготовці рішень, зазначених у параграфі 2, комітет з питань винагороди повинен враховувати суспільний інтерес, а також довгострокові інтереси акціонерів, інвесторів та інших стейкхолдерів в інвестиційній фірмі.

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб компетентні органи збирали інформацію, розкриту згідно з пунктами (c) і (d) першого підпараграфа статті 51 Регламенту (ЄС) № 2019/2033, а також інформацію, надану інвестиційними фірмами про ґендерний розрив в оплаті праці, і використовували таку інформацію для бенчмаркінгу тенденцій і практик винагороди.

Компетентні органи повинні надавати таку інформацію EBA.

2. EBA повинен використовувати інформацію, отриману від компетентних органів відповідно до параграфів 1 і 4, для бенчмаркінгу тенденцій та практик винагороди на рівні Союзу.

3. EBA, після консультацій з ESMA, повинен видати настанови щодо застосування раціональних політик винагороди. У таких настановах повинні бути враховані принаймні вимоги, зазначені у статтях 30-33, і принципи раціональних політик винагороди, визначені в Рекомендації 2009/384/ЄС.

4. Держави-члени повинні забезпечити, щоб інвестиційні фірми надавали компетентним органам інформацію про кількість фізичних осіб у кожній інвестиційній фірмі, які отримують винагороду в розмірі 1 млн євро або більше за один фінансовий рік у групі доходів у розмірі 1 млн євро, у тому числі інформацію про їхні службові обов’язки, відповідну сферу діяльності та основні складові заробітної плати, премій, довгострокової винагороди та пенсійних внесків.

Держави-члени повинні забезпечити, щоб інвестиційні фірми надавали компетентним органам за їхнім запитом дані про загальний розмір винагороди кожного члена органу управління або вищого керівництва.

Компетентні органи повинні передавати інформацію, зазначену в першому та другому підпараграфах, до EBA, який повинен публікувати її в агрегованому вигляді на рівні держави-члена розташування головного офісу в загальному форматі звітності. EBA, після консультацій з ESMA, може видати настанови для сприяння імплементації цього параграфа та забезпечення узгодженості зібраної інформації.

EBA повинен підготувати звіт про впровадження технічних критеріїв стосовно експозицій, значною мірою пов’язаних із діяльністю екологічного, соціального та управлінського (ЕСУ) спрямування, для цілей наглядової перевірки та оцінювання, щоб оцінити потенційні джерела та наслідки ризиків для інвестиційних фірм з урахуванням застосовних правових актів Союзу у сфері таксономії ЕСУ.

Звіт EBA, зазначений у першому параграфі, повинен охоплювати принаймні такі елементи:

(a) визначення ризиків ЕСУ, включно з фізичними ризиками та ризиками переходу, пов’язаними з переходом до більш сталої економіки, та, що стосується ризиків переходу, включно з ризиками, пов’язаними зі знеціненням активів у зв’язку з регуляторними змінами, кількісні та якісні критерії та показники для оцінювання таких ризиків, а також методологію оцінювання ймовірності виникнення таких ризиків у коротко-, середньо- або довгостроковому періодах і ймовірності істотного фінансового впливу таких ризиків на інвестиційну фірму;

(b) оцінку ймовірності значної концентрації певних активів, що підвищує ризики ЕСУ, включно з фізичними ризиками та ризиками переходу, для інвестиційної фірми;

(c) опис процесів, за допомогою яких інвестиційна фірма може виявити, оцінити та управляти ризиками ЕСУ, включно з фізичними ризиками та ризиками переходу;

(d) критерії, параметри та показники, за допомогою яких органи нагляду та інвестиційні фірми можуть оцінити вплив коротко-, середньо- та довгострокових ризиків ЕСУ для цілей процесу наглядової перевірки та оцінювання.

EBA повинен подати звіт зі своїми висновками до Європейського Парламенту, Ради та Комісії до 26 грудня 2021 року.

На основі такого звіту EBA може, у відповідних випадках, ухвалити настанови з метою впровадження критеріїв, пов’язаних з ризиками ЕСУ, для процесу наглядової перевірки та оцінювання з урахуванням висновків у звіті EBA, зазначеному в цій статті.

1. Компетентні органи повинні перевірити тією мірою, якою це доцільно та необхідно з урахуванням розміру, профілю ризику та бізнес-моделі інвестиційної фірми, структури, стратегії, процеси та механізми, впроваджені інвестиційними фірмами для дотримання положень цієї Директиви та Регламенту (ЄС) № 2019/2033, і оцінити зазначені нижче елементи тією мірою, якою це доцільно та необхідно, щоб забезпечити раціональне управління та покриття їхніх ризиків:

(a) ризики, зазначені у статті 29;

(b) географічне розташування експозицій інвестиційної фірми;

(c) бізнес-модель інвестиційної фірми;

(d) оцінка системного ризику з урахуванням результатів виявлення та вимірювання системного ризику згідно зі статтею 23 Регламенту (ЄС) № 1093/2010 або згідно з рекомендаціями ESRB;

(e) ризики для безпеки мережевих та інформаційних систем інвестиційних фірм для забезпечення конфіденційності, цілісності та доступності їхніх процесів, даних і активів;

(f) експозиція інвестиційних фірм до процентного ризику, що виникає у зв’язку з діяльністю за межами торгового портфеля;

(g) механізми управління інвестиційних фірм і здатність членів органу управління виконувати їхні обов’язки.

Для цілей цього параграфа компетентні органи повинні належним чином враховувати наявність у інвестиційних фірм страхування професійної відповідальності.

2. Держави-члени повинні забезпечити, щоб компетентні органи встановили періодичність і обсяг перевірки та оцінювання, зазначених у параграфі 1, беручи до уваги розмір, характер, обсяг і складність діяльності відповідних інвестиційних фірм та, у відповідних випадках, їхню системну важливість, а також враховуючи принцип пропорційності.

Компетентні органи в індивідуальному порядку вирішують, чи та в якій формі проводитимуться перевірка та оцінювання інвестиційних фірм, які відповідають умовам для кваліфікації в якості малих та невзаємозв’язаних інвестиційних фірм, визначеним устатті 12(1)Регламенту (ЄС) № 2019/2033, тільки якщо, на їхню думку, це необхідно з огляду на розмір, характер, обсяг і складність діяльності відповідних інвестиційних фірм.

Для цілей першого підпараграфа необхідно враховувати положення національного права, які регулюють відокремлення, що застосовується до грошових коштів клієнтів.

3. При проведенні перевірки та оцінювання, зазначених у пункті (g) параграфа 1, компетентні органи повинні мати доступ до порядків денних, протоколів і допоміжної документації засідань органу управління та його комітетів, а також до результатів внутрішнього або зовнішнього оцінювання результатів роботи органу управління.

4. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 58 для доповнення цієї Директиви, щоб гарантувати, що схеми, стратегії, процеси та механізми інвестиційних фірм забезпечують раціональне управління їхніми ризиками та їх покриття. У зв’язку з цим Комісія повинна враховувати зміни на фінансових ринках, зокрема появу нових фінансових продуктів, зміни стандартів бухгалтерського обліку та зміни, які сприяють конвергенції практик нагляду.

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб компетентні органи регулярно, але не рідше одного разу на три роки, перевіряли відповідність інвестиційних фірм вимогам для отримання дозволу на використання внутрішніх моделей, як зазначено у статті 22 Регламенту (ЄС) № 2019/2033. Компетентні органи повинні, зокрема, враховувати зміни в діяльності інвестиційної фірми та впровадження відповідних внутрішніх моделей для нових продуктів, а також перевіряти та оцінювати, чи інвестиційна фірма використовує належним чином розроблені та сучасні методи та практики для таких внутрішніх моделей. Компетентні органи повинні забезпечити усунення суттєвих недоліків, виявлених у покритті ризиків внутрішніми моделями інвестиційної фірми, або вжити заходів для пом’якшення їхніх наслідків, у тому числі шляхом встановлення надбавок на капітал або вищих коефіцієнтів множення.

2. Якщо, що стосується внутрішніх моделей оцінювання ризиків для ринку, численні перевищення, як зазначено устатті 366 Регламенту (ЄС) № 575/2013, свідчать, що внутрішні моделі є неточними або втратили свою точність, компетентні органи повинні відкликати дозвіл на використання внутрішніх моделей або застосувати належні заходи для забезпечення швидкого коригування внутрішніх моделей у встановлений строк.

3. Якщо інвестиційна фірма, якій було надано дозвіл на використання внутрішніх моделей, більше не відповідає вимогам для застосування таких внутрішніх моделей, компетентні органи можуть вимагати, щоб інвестиційна фірма довела, що вплив невідповідності є незначним, або представила план і кінцевий строк досягнення відповідності таким вимогам. Компетентні органи повинні вимагати коригування представленого плану, якщо такий план навряд чи дасть змогу досягти повної відповідності або якщо кінцевий строк є неналежним.

Якщо інвестиційна фірма навряд чи відповідатиме вимогам у встановлений строк або не надала задовільних доказів того, що вплив невідповідності є незначним, держави-члени повинні забезпечити, щоб компетентні органи відкликали дозвіл на використання внутрішніх моделей чи обмежили його дію сферами, які відповідають вимогам, або сферами, у яких можна досягти відповідності в належний строк.

4. EBA повинен аналізувати внутрішні моделі в інвестиційних фірмах і те, який підхід до подібних ризиків або експозицій застосовують інвестиційні фірми, що використовують внутрішні моделі. Він повинен повідомити про це ESMA.

Щоб забезпечити узгодженість, ефективність і дієвість практик нагляду, EBA повинен, на основі результатів зазначеного аналізу та згідно зі статтею 16 Регламенту (ЄС) № 1093/2010, розробити настанови з бенчмарками щодо того, як інвестиційні фірми повинні використовувати внутрішні моделі та як такі внутрішні моделі необхідно застосовувати до подібних ризиків або експозицій.

Держави-члени повинні заохочувати компетентні органи враховувати результати такого аналізу і такі настанови в ході перевірки, зазначеної в параграфі 1.

Компетентні органи повинні вимагати, щоб інвестиційні фірми на ранньому етапі вживали заходи, необхідні для вирішення таких проблем:

(a) інвестиційна фірма не відповідає вимогам цієї Директиви або Регламенту (ЄС) № 2019/2033;

(b) компетентні органи мають докази того, що інвестиційна фірма, ймовірно, порушить національні положення, які транспонують цю Директиву, або положення Регламенту (ЄС) № 2019/2033 протягом наступних 12 місяців.

1. Держави-члени повинні забезпечити наявність у компетентних органів необхідних наглядових повноважень для втручання, у рамках виконання їхніх функцій, у діяльність інвестиційних фірм у дієвий і пропорційний спосіб.

2. Для цілей статті 36, статті 37(3) і статті 38 та застосування Регламенту (ЄС) № 2019/2033 компетентні органи повинні мати такі повноваження:

(a) вимагати, щоб інвестиційні фірми мали власні кошти понад вимоги, визначені у статті 11 Регламенту (ЄС) № 2019/2033, за умов, встановлених у статті 40 цієї Директиви, або скоригували власні кошти та ліквідні активи в разі істотних змін діяльності таких інвестиційних фірм;

(b) вимагати зміцнення схем, процесів, механізмів і стратегій, впроваджених відповідно до статей 24 і 26;

(c) вимагати від інвестиційних фірм представлення, упродовж одного року, плану відновлення відповідності наглядовим вимогам згідно із цією Директивою та Регламентом (ЄС) № 2019/2033 та встановлення кінцевого строку його виконання, а також вимагати коригування такого плану в розрізі сфери застосування та кінцевого строку;

(d) вимагати, щоб інвестиційні фірми застосовували спеціальну політику резервування або підхід до активів у розрізі вимог до власних коштів;

(e) обмежувати діяльність, операції або мережу інвестиційних фірм або вимагати відмови від діяльності, яка створює надмірні ризики для фінансової стійкості інвестиційної фірми;

(f) вимагати зниження ризиків, характерних для діяльності, продуктів і систем інвестиційних фірм, у тому числі для діяльності, переданої на аутсорсинг;

(g) вимагати від інвестиційних фірм обмеження змінної винагороди як відсотка чистого доходу, якщо така винагорода перешкоджає підтриманню належної бази капіталу;

(h) вимагати, щоб інвестиційні фірми використовували чистий прибуток для зміцнення власних коштів;

(i) обмежити або заборонити розподіл прибутку або виплату відсотків інвестиційною фірмою на користь акціонерів, учасників або власників інструментів додаткового капіталу першого рівня, якщо таке обмеження або заборона не є подією дефолту для інвестиційної фірми.

(j) встановлювати додаткові вимоги щодо звітування або підвищувати його періодичність порівняно з вимогами, визначеними в цій Директиві та Регламенті (ЄС) № 2019/2033, включно зі звітуванням про позиції капіталу та ліквідності;

(k) встановлювати спеціальні вимоги до ліквідності згідно зі статтею 42;

(l) вимагати додаткового розкриття інформації;

(m) вимагати, щоб інвестиційні фірми знизили ризики для безпеки мережевих та інформаційних систем інвестиційних фірм з метою забезпечення конфіденційності, цілісності та доступності їхніх процесів, даних і активів;

3. Для цілей пункту (j) параграфа 2 компетентні органи можуть встановлювати для інвестиційних фірм додаткові вимоги щодо звітування або підвищувати його періодичність, тільки якщо інформація, яка підлягає наданню, не дублюється і виконується одна з таких умов:

(a) застосовується один із випадків, зазначених у пунктах (a) і (b) статті 38;

(b) на думку компетентного органу, необхідно зібрати докази, зазначені в пункті (b) статті 38;

(c) для цілей процесу наглядової перевірки та оцінювання, зазначеного у статті 36, необхідна додаткова інформація.

Інформація вважається такою, що дублюється, якщо компетентний орган вже має таку саму або, по суті, таку саму інформацію та якщо компетентний орган може виробити або отримати таку інформацію за допомогою засобів, інших ніж пред’явлення вимоги до інвестиційної фірми про її надання. Компетентний орган не повинен вимагати надання додаткової інформації, якщо така інформація доступна компетентному органу в іншому форматі або з іншим рівнем деталізації порівняно з додатковою інформацією, що підлягає наданню, і такий інший формат або рівень деталізації не перешкоджає виробленню ним подібної за своєю суттю інформації.

1. Компетентні органи повинні встановити додаткову вимогу до власних коштів, зазначену в пункті (a) статті 39(2), якщо на підставі перевірок, проведених відповідно до статей 36 і 37, вони встановлять існування будь-якої із зазначених нижче ситуацій, які стосуються інвестиційної фірми:

(a) інвестиційна фірма зазнає ризиків або елементів ризиків чи становить ризики для інших суб’єктів, які є істотними і не покриваються або недостатньо покриваються вимогою до власних коштів, особливо вимогами до K-факторів, визначеними в частині третій або четвертій Регламенту (ЄС) № 2019/2033;

(b) інвестиційна фірма не відповідає вимогам, визначеним устаттях 24 і 26, та інші наглядові заходи навряд чи в достатній мірі покращать схеми, процеси, механізми та стратегії в належний строк;

(c) коригувань пруденційного оцінювання торгового портфеля недостатньо для надання інвестиційній фірмі можливості продати або хеджувати свої позиції в короткий строк без істотних втрат за звичайних ринкових умов;

(d) згідно з результатами перевірки, проведеної відповідно до статті 37, невідповідність вимогам для застосування дозволених внутрішніх моделей, ймовірно, призведе до недостатнього рівня капіталу;

(e) інвестиційна фірма неодноразово не встановлювала або не підтримувала достатній рівень додаткових власних коштів, як визначено у статті 41.

2. Для цілей пункту (а) параграфа 1 цієї статті ризики або елементи ризиків вважаються непокритими або недостатньо покритими вимогами до власних коштів, визначеними у частинах третій і четвертій Регламенту (ЄС) № 2019/2033, тільки якщо суми, типи та розподіл капіталу, який вважається компетентним органом достатнім за результатами наглядової перевірки та оцінювання, проведених інвестиційними фірмами згідно зі статтею 24(1) цієї Директиви, вищі за вимогу до власних коштів інвестиційної фірми, визначену в частині третій або четвертій Регламенту (ЄС) № 2019/2033.

Для цілей першого підпараграфа капітал, що вважається достатнім, може включати ризики або елементи ризиків, які явно не враховані у вимозі до власних коштів, визначеній у частині третій або четвертій Регламенту (ЄС) № 2019/2033.

3. Компетентні органи повинні визначати рівень додаткових власних коштів, що вимагаються відповідно до пункту (а) статті 39(2), як різницю між капіталом, який вважається достатнім згідно з параграфом 2 цієї статті, і вимогою до власних коштів, визначеною в частині третій або четвертій Регламенту (ЄС) № 2019/2033.

4. Компетентні органи повинні вимагати від інвестиційних фірм дотримання додаткових вимог до власних коштів, зазначених у пункті (а) статті 39(2), за рахунок власних коштів згідно з такими умовами:

(a) принаймні три чверті вимоги до додаткових власних коштів виконується за рахунок капіталу першого рівня;

(b) принаймні три чверті капіталу першого рівня складає основний капітал першого рівня;

(c) такі власні кошти не використовуються для дотримання будь-яких вимог до власних коштів, визначених у пунктах (a), (b) і (c) статті 11(1) Регламенту (ЄС) № 2019/2033.

5. Компетентні органи повинні надати письмове обґрунтування свого рішення про встановлення додаткової вимоги до власних коштів, як зазначено в пункті (а) статті 39(2), шляхом представлення чіткого опису результатів комплексного оцінювання елементів, зазначених у параграфах 1-4 цієї статті. У випадку, визначеному в пункті (e) параграфа 1 цієї статті, таке обґрунтування повинне включати конкретне пояснення, чому рівень капіталу, встановлений згідно зі статтею 4(1), більше не вважається достатнім.

6. EBA, після консультацій з ESMA, розробляє проекти регуляторних технічних стандартів, щоб визначити, як необхідно вимірювати ризики та елементи ризиків, зазначені в параграфі 2, включно з ризиками або елементами ризиків, які явно не враховуються у вимогах до власних коштів, визначених у частині третій або четвертій Регламенту (ЄС) № 2019/2033.

EBA повинен забезпечити, щоб такі проекти регуляторних технічних стандартів включали індикативні якісні показники для сум додаткових власних коштів, зазначених у пункті (а) статті 39(2), з урахуванням спектра бізнес-моделей і організаційно-правових форм, які можуть мати інвестиційні фірми, і були пропорційними в розрізі:

(a) навантаження на інвестиційні фірми та компетентні органи у зв’язку з імплементацією;

(b) можливості того, що вищий рівень вимог до власних коштів, які застосовуються, якщо інвестиційні фірми не використовують внутрішні моделі, виправдовує встановлення нижчих вимог до власних коштів при оцінювання ризиків і елементів ризиків згідно з параграфом 2.

EBA повинен надати Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 26 червня 2021 року.

Комісії делеговано повноваження доповнювати цю Директиву шляхом ухвалення регуляторних технічних стандартів, зазначених у першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

7. Компетентні органи можуть встановлювати додаткову вимогу до власних коштів згідно з параграфами 1-6, для інвестиційних фірм, які відповідають умовам для кваліфікації в якості малих та невзаємозв’язаних інвестиційних фірм, визначеним у статті 12(1) Регламенту (ЄС) № 2019/2033, на основі результатів індивідуального оцінювання і якщо компетентний орган вважає це обґрунтованим.

1. Враховуючи принцип пропорційності та залежно від розміру, системної важливості, характеру, обсягу та складності діяльності інвестиційних фірм, які не відповідають умовам для кваліфікації в якості малих і невзаємозв’язаних інвестиційних фірм, визначеним у статті 12(1) Регламенту (ЄС) № 2019/2033, компетентні органи можуть вимагати, щоб такі інвестиційні фірми мали рівень власних коштів, що, згідно зі статтею 24, є достатньо вищим за вимоги, визначені в частині третій Регламенту (ЄС) № 2019/2033 і в цій Директиві, включно з додатковими вимогами до власних коштів, зазначеними в пункті (а)статті 39(2), щоб гарантувати, що циклічні економічні коливання не призведуть до порушення таких вимог або не загрожуватимуть здатності інвестиційної фірми організовано згорнути та припинити свою діяльність.

2. Компетентні органи повинні, у відповідних випадках, перевірити рівень власних коштів, встановлений кожною інвестиційною фірмою, яка не відповідає умовам для кваліфікації в якості малої та невзаємозв’язаної фірми, визначеним у статті 12(1) Регламенту (ЄС) № 2019/2033, згідно з параграфом 1 цієї статті та, якщо доцільно, повідомити висновки такої перевірки відповідній інвестиційній фірмі, включно з будь-якими очікуваними коригуваннями для досягнення рівня власних коштів, встановленого згідно з параграфом 1 цієї статті. У такому повідомленні повинна бути вказана дата, до якої компетентний орган вимагає здійснити таке коригування.

1. Компетентні органи повинні встановити спеціальні вимоги до ліквідності, зазначені в пункті (k) статті 39(2) цієї Директиви, тільки якщо на основі результатів перевірок, проведених згідно зі статтями 36 та 37 цієї Директиви, вони дійшли висновку, що інвестиційна фірма, яка не відповідає умовам для кваліфікації в якості малої та невзаємозв’язаної інвестиційної фірми, визначеним у статті 12(1) Регламенту (ЄС) № 2019/2033, або яка відповідає умовам, визначеним у статті 12(1) Регламенту (ЄС) № 2019/2033, але не була звільнена від застосування вимоги до ліквідності згідно зі статтею 43(1) Регламенту (ЄС) № 2019/2033, перебуває в одній із таких ситуацій: