Директива Європейського Парламенту і Ради 2009/65/ЄС від 13 липня 2009 року про узгодження законів, підзаконних нормативно-правових актів і адміністративних положень щодо компаній колективного інвестування в переказні цінні папери (UCITS) (нова редакція)

1. Ця Директива застосовується до компаній колективного інвестування в переказні цінні папери (UCITS), які мають осідок на території держав-членів.

2. Для цілей цієї Директиви та відповідно до статті 3, UCITS означає компанію:

(a) єдиною метою діяльності якої є колективне інвестування капіталу, залученого від громадськості, у переказні цінні папери або в інші ліквідні фінансові активи, зазначені у статті 50(1), і яка діє на основі принципу розподілу ризиків;

(b) паї якої, на вимогу власників, можуть бути викуплені або погашені, прямо або опосередковано, з активів такої компанії. Заходи, вжиті UCITS для забезпечення того, щоб біржова вартість її паїв суттєво не відрізнялася від вартості їхні чистих активів, вважаються еквівалентними такому викупу або погашенню.

Держави-члени можуть дозволяти, щоб UCITS складалися з кількох інвестиційних відділів.

3. Компанії, зазначені в параграфі 2, можуть бути засновані згідно з договірним правом (як спільні фонди, якими управляють керуючі компанії), трастовим правом (як пайові фонди) або статутним правом (як інвестиційні компанії). Для цілей цієї Директиви:

(a) "спільні фонди" також включають пайові фонди;

(b) "паї" UCITS також включають акції UCITS.

4. Інвестиційні компанії, активи яких інвестуються за посередництва дочірніх компаній переважно в цінні папери, інші ніж переказні цінні папери, не підпадають під дію цієї Директиви.

5. Держави-члени повинні заборонити перетворення UCITS, які підпадають під дію цієї Директиви, на компанії колективного інвестування, які не підпадають під дію цієї Директиви.

6. Згідно з положеннями права Співтовариства, що регулює рух капіталу, і відповідно до статей 91 і 92 та другого підпараграфа статті 108(1), жодна держава-член не повинна застосовувати будь-які інші положення у сфері, яка охоплюється цією Директивою, до UCITS, які мають осідок в іншій державі-члені, або до паїв, випущених такими UCITS, якщо такі UCITS реалізують свої паї на території відповідної держави-члена.

7. Без обмеження цієї глави, держава-член може застосовувати до UCITS, які мають осідок на її території, жорсткіші або додаткові вимоги порівняно з вимогами, встановленими у цій Директиві, за умови, що вони мають загальне застосування і не суперечать положенням цієї Директиви.

1. Для цілей цієї Директиви застосовують такі терміни та означення:

(a) "депозитарій" означає установу, наділену обов’язками, визначеними у статтях 22 і 32, і регульовану іншими положеннями, встановленими у главі IV та секції 3 глави V;

(b) "керуюча компанія" означає компанію, звичайною діяльністю якої є управління UCITS у формі спільних фондів або інвестиційних компаній (управління колективним портфелем UCITS);

(c) "держава-член розташування головного офісу керуючої компанії" означає державу-члена, у якій розташований зареєстрований офіс керуючої компанії;

(d) "держава-член ведення діяльності керуючої компанії" означає державу-члена, іншу ніж держава-член розташування головного офісу, на території якої керуюча компанія має філію або надає послуги;

(e) "держава-член розташування головного офісу UCITS" означає державу-члена, у якій авторизована UCITS відповідно до статті 5;

(f) "держава-член ведення діяльності UCITS" означає державу-члена, іншу ніж держава-член розташування головного офісу, у якій реалізують паї UCITS;

(g) "філія" означає місце ведення діяльності, яке є частиною керуючої компанії та не має правосуб’єктності і яке надає послуги, на надання яких авторизована керуюча компанія;

(h) "компетентні органи" означає органи, які кожна держава-член призначає згідно зі статтею 97;

(i) "тісні зв’язки" означає ситуацію, у якій дві або більше фізичних чи юридичних осіб пов’язані в будь-який із зазначених нижче способів:

(i) "участь" означає володіння, пряме чи шляхом контролю, 20% або більше прав голосу чи капіталу компанії; або

(ii) "контроль" означає відносини між "материнською компанією" та "дочірньою компанією", як означено у статтях 1 і 2 Сьомої Директиви Ради 83/349/ЄЕС від 13 червня 1983 року на підставі статті 54(3)(g) Договору про консолідовану звітність (- 1) та у всіх випадках, зазначених у статті 1(1) та (2) Директиви 83/349/ЄЕС, або подібні відносини між будь-якою фізичною чи юридичною особою та компанією;

(j) "істотна участь" означає пряме чи опосередковане володіння в керуючій компанії, яке складає 10% чи більше капіталу або прав голосу компанії чи надає можливість здійснювати значний вплив на управління такою керуючою компанією, у якій існує таке володіння;

(k) "початковий капітал" означає кошти, як зазначено у статті 57(a) та (b) Директиви 2006/48/ЄС;

(l) "власні кошти" означає власні кошти, як зазначено в секції 1 глави 2 розділу V Директиви 2006/48/ЄС ;

(m) "довговічний носій" означає інструмент, який дає можливість інвестору зберігати інформацію, адресовану особисто такому інвестору, у спосіб, що уможливлює її подальше використання протягом періоду часу, достатнього для цілей такої інформації, і який дає можливість відтворювати в незмінному вигляді інформацію, що зберігається;

(n) "переказні цінні папери" означає:

(i) акції компаній та інші цінні папери, еквівалентні акціям компаній (далі - акції);

(ii) облігації та інші форми сек’юритизованого боргу (далі - боргові цінні папери);

(iii) будь-які інші обігові цінні папери, які дають право на придбання будь-яких таких переказних цінних паперів шляхом підписки або обміну;

(o) "інструменти грошового ринку" означає інструменти, якими зазвичай торгують на грошовому ринку, які є ліквідними і вартість яких можна точно визначити в будь-який час;

(p) "злиття" означає операцію, у рамках якої:

(i) одна або більше UCITS або їхніх інвестиційних відділів, далі - UCITS, що приєднуються, припиняють свою діяльність без ліквідації, передають усі свої активи та зобов’язання іншим наявним UCITS або їхнім інвестиційним відділам, далі - UCITS, що приєднують, в обмін на випуск, для їхніх власників паїв, паїв UCITS, що приєднують, і, якщо застосовно, на грошову виплату, розмір якої не перевищує 10% вартості чистих активів таких паїв;

(ii) одна або більше UCITS або їхніх інвестиційних відділів, далі - UCITS, що приєднуються, припиняють свою діяльність без ліквідації, передають усі свої активи та зобов’язання іншим наявним UCITS, які вони створюють, або їхнім інвестиційним відділам, далі - UCITS, що приєднують, в обмін на випуск, для їхніх власників паїв, паїв UCITS, що приєднують, і, якщо застосовно, на грошову виплату, розмір якої не перевищує 10% вартості чистих активів таких паїв;

(iii) одна або більше UCITS або їхніх інвестиційних відділів, далі - UCITS, що приєднуються, які продовжують існувати до виконання їхніх зобов’язань, передають свої чисті активи іншому інвестиційному відділу тієї самої UCITS, UCITS, яку вони створили, або іншій наявній UCITS чи їхнім інвестиційним відділам, далі - UCITS, що приєднують;

(q) "транскордонне злиття" означає злиття UCITS:

(i) принаймні дві з яких мають осідок у різних державах-членах;

(ii) які мають осідок в одній державі-члені, в новостворену UCITS, яка має осідок в іншій державі-члені;

(r) "національне злиття" означає злиття між UCITS, які мають осідок в одній державі-члені, якщо принаймні одна з таких UCITS була повідомлена відповідно до статті 93;

(s) "орган управління" означає орган з повноваженнями щодо вироблення й ухвалення остаточних рішень в керуючій компанії, інвестиційній компанії або депозитарії, що виконує наглядову та керуючу функції або тільки керуючу функцію, якщо такі дві функції відокремлені. Якщо, згідно з національним правом, керуюча компанія, інвестиційна компанія або депозитарій мають різні органи зі спеціальними функціями, вимоги, встановлені в цій Директиві та спрямовані на орган управління або орган управління у своїй наглядовій функції, застосовуються, разом із цим або замість цього, до членів інших органів керуючої компанії, інвестиційної компанії або депозитарія, на яких покладені відповідні обов’язки згідно із застосовним національним правом;

(t) "фінансовий інструмент" означає фінансовий інструмент, вказаний у секції C додатка I до Директиви Європейського Парламенту і Ради 2014/65/ЄС (- 2).

2. Для цілей параграфа 1(b) звичайна діяльність керуючої компанії повинна включати функції, зазначені в додатку II.

3. Для цілей параграфа 1(g) усі місця ведення діяльності, які мають осідок в одній державі-члені, керуючої компанії з головним офісом в іншій державі-члені, повинні розглядатися як одна філія.

4. Для цілей пункту (i)(ii) параграфа 1 застосовуються такі положення:

(a) дочірня компанія дочірньої компанії також вважається дочірньою компанією материнської компанії, яка очолює такі компанії;

(b) ситуації, у яких дві або більше фізичних чи юридичних осіб пов’язані з однією особою довготривалими відносинами контролю, також повинні розглядатися як тіні зв’язки між такими особами.

5. Для цілей параграфа 1(j) враховуються права голосу, зазначені у статтях 9 та 10 Директиви Європейського Парламенту і Ради 2004/109/ЄС від 15 грудня 2004 року про гармонізацію вимог щодо прозорості інформації про емітентів, цінні папери яких допущено до торгівлі на регульованому ринку (- 3).

6. Для цілей параграфа 1(l) статті 13 та 16 Директиви 2006/49/ЄС застосовуються mutatis mutandis.

7. Для цілей параграфа 1(n) переказні цінні папери не включають механізми та інструменти, зазначені у статті 51.

Зазначені нижче компанії не підпадають під дію цієї Директиви:

(a) компанії колективного інвестування закритого типу;

(b) компанії колективного інвестування, які залучають капітал без просування продажів їхніх паїв громадськості в межах території Співтовариства або будь-якої її частини;

(c) компанії колективного інвестування, паї яких, згідно з правилами фонду або установчими документами інвестиційної компанії, можуть продаватися громадськості у третіх країнах;

(d) категорії компаній колективного інвестування, визначені в нормативно-правових актах держав-членів, у яких мають осідок такі компанії колективного інвестування, для яких правила, встановлені у главі VII та статті 83 є неприйнятними з огляду на їхню кредитно-інвестиційну політику.

Для цілей цієї Директиви UCITS вважається такою, що має осідок у державі-члені розташування головного офісу.

1. Жодна UCITS не може здійснювати свою діяльність, якщо вона не була авторизована згідно із цією Директивою. Така авторизація є дійсною в усіх державах-членах.

2. Спільному фонду надають авторизацію, тільки якщо компетентні органи держави-члена розташування головного офісу затвердили заяву керуючої компанії на управління таким спільним фондом, правила фонду та вибір депозитарія. Інвестиційній компанії надають авторизацію, тільки якщо компетентні органи держави-члена розташування головного офісу затвердили її установчі документи та вибір депозитарія, а також, у відповідних випадках, заяву призначеної керуючої компанії на управління такою інвестиційною компанією.

3. Без обмеження параграфа 2, якщо UCITS не має осідку в державі-члені розташування головного офісу керуючої компанії, компетентні органи держави-члена розташування головного офісу UCITS повинні ухвалити рішення, за заявою керуючої компанії, щодо управління UCITS відповідно до статті 20. На авторизацію не поширюється вимога, щоб управління UCITS здійснювала керуюча компанія, зареєстрований офіс якої розташований у державі-члені розташування головного офісу UCITS, або щоб керуюча компанія здійснювала або делегувала здійснення будь-яких видів діяльності в державі-члені розташування головного офісу UCITS.

4. Компетентні органи держави-члена розташування головного офісу UCITS не повинні надавати авторизацію UCITS, якщо:

(a) вони встановили, що інвестиційна компанія не відповідає передумовам, встановленим у главі V; або

(b) керуюча компанія не авторизована на управління UCITS у державі-члені розташування головного офісу.

Без обмеження статті 29(2), керуючу компанію або, якщо застосовно, інвестиційну компанію повідомляють про надання або відмову в наданні авторизації UCITS протягом двох місяців з моменту подання повної заяви. Компетентні органи держави-члена розташування головного офісу UCITS не повинні надавати авторизацію UCITS, якщо директори депозитарія не мають достатньо доброї репутації або достатнього досвіду стосовно типу UCITS, що підлягає управлінню. З цією метою імена директорів депозитарія та будь-якої особи, що змінює їх на цій посаді, повинні невідкладно повідомлятися компетентним органам. Директори означають осіб, які згідно з нормами права або установчими документами, представляють депозитарій або які фактично визначають політику депозитарія.

5. Компетентні органи держави-члена розташування головного офісу UCITS не повинні надавати авторизацію, якщо UCITS має юридичні перешкоди для реалізації своїх паїв у державі-члені розташування головного офісу (наприклад, згідно з положеннями правил фонду або установчих документів).

6. Заміна керуючої компанії або депозитарія та внесення змін до правил фонду або установчих документів інвестиційної компанії дозволяються тільки після затвердження компетентними органами держави-члена розташування головного офісу UCITS.

7. Держави-члени повинні забезпечити, щоб повна інформація про закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення, які імплементують цю Директиву та стосуються заснування та функціонування UCITS, були легкодоступними дистанційно або за допомогою електронних засобів. Держави-члени повинні забезпечити, щоб така інформація була доступна принаймні мовою, яка звичайно використовується у сфері міжнародних фінансів, була чітко та недвозначно викладена та підлягала оновленню.

8. Щоб забезпечити послідовну гармонізацію цієї статті, європейський наглядовий орган (Європейський орган з цінних паперів і ринків) (далі - ESMA), створений на підставі Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1095/2010 (- 4), може розробляти проекти регуляторних технічних стандартів для визначення інформації, яка повинна надаватися компетентним органам у заяві про надання авторизації UCITS. Комісії делеговано повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені в першому підпараграфі, згідно з процедурою, встановленою у статтях 10-14 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.

1. Керуючі компанії допускають до ведення діяльності за умови наявності попередньої авторизації, наданої компетентними органами держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії. Авторизація, надана керуючій компанії згідно із цією Директивою, є дійсною в усіх державах-членах.

ESMA повинен бути повідомлений про кожну надану авторизацію і повинен публікувати та оновлювати перелік авторизованих керуючих компаній на своєму вебсайті.

2. Керуюча компанія не повинна здійснювати діяльність, іншу ніж управління UCITS, авторизованими згідно із цією Директивою, за винятком додаткового управління іншими компаніями колективного інвестування, які не підпадають під дію цієї Директиви або стосовно яких керуюча компанія підлягає пруденційному нагляду, але паї яких не можуть бути реалізовані в інших державах-членах згідно із цією Директивою. Діяльність з управління UCITS повинна включати, для цілей цієї Директиви, функції, зазначені в додатку II.

3. Як відступ від параграфа 2, держави-члени можуть авторизувати керуючі компанії на надання зазначених нижче послуг на додаток до управління UCITS:

(a) управління портфелями інвестицій, у тому числі портфелями, якими володіють пенсійні фонди, згідно з розпорядженнями інвесторів залежно від індивідуальних уподобань кожного клієнта, коли до таких портфелів входять один або більше фінансових інструментів, зазначених у секції C додатка I до Директиви 2004/39/ЄС ; та

(b) у якості неосновних послуг:

(i) надання інвестиційних порад щодо одного або більше інструментів, зазначених у секції C додатка I до Директиви 2004/39/ЄС;

(ii) зберігання та управління паями компаній колективного інвестування.

Керуючі компанії не повинні бути авторизовані, згідно із цією Директивою, тільки на надання послуг, зазначених у цьому параграфі, або на надання неосновних послуг, якщо вони не авторизовані на надання послуг, зазначених у пункті (a) першого підпараграфа.

4. Стаття 2(2) і статті 12, 13 та 19 Директиви 2004/39/ЄС застосовуються до надання керуючими компаніями послуг, зазначених у параграфі 3 цієї статті.

1. Без обмеження інших умов загального застосування, встановлених у національному праві, компетентні органи повинні надавати авторизацію керуючій компанії, тільки якщо виконані такі умови:

(a) керуюча компанія має початковий капітал у розмірі принаймні 125000 євро, з урахуванням таких положень:

(i) якщо вартість портфелів керуючої компанії перевищує 250000000 євро, керуюча компанія зобов’язана надати додаткову суму власних коштів, яка дорівнює 0,02% суми, на яку вартість портфелів керуючої компанії перевищує 250000000 євро, проте необхідний загальний розмір початкового капіталу та додаткової суми не повинен перевищувати 10000000 євро;

(ii) для цілей цього параграфа зазначені нижче портфелі вважаються портфелями керуючої компанії:

- спільні фонди. якими управляє керуюча компанія, у тому числі портфелі, функцію управління якими вона делегувала, але за винятком портфелів, якими вона управляє в порядку делегування,

- інвестиційні компанії, для яких керуюча компанія є призначеною керуючою компанією,

- інші компанії колективного інвестування, якими управляє керуюча компанія, у тому числі портфелі, функцію управління якими вона делегувала, але за винятком портфелів, якими вона управляє в порядку делегування;

(iii) незалежно від суми таких вимог, сума власних коштів керуючої компанії ніколи не повинна бути меншою за суму, передбачену у статті 13 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2019/2033 (- 5).

(b) особи, які фактично керують діяльністю керуючої компанії, мають достатньо добру репутацію та достатній досвід, у тому числі стосовно типу UCITS, якою управляє керуюча компанія, імена таких осіб та всіх осіб, які змінюють їх на посаді, невідкладно повідомляються компетентним органам, і рішення щодо діяльності керуючої компанії ухвалюють принаймні дві особи, які відповідають зазначеним умовам;

(c) заява про надання авторизації супроводжується програмою діяльності, у якій принаймні визначена організаційна структура керуючої компанії; та

(d) головний офіс і зареєстрований офіс керуючої компанії розташовані в одній державі-члені.

Для цілей пункту (a) першого підпараграфа держави-члени можуть дозволити керуючим компаніям не надавати до 50% додаткової суми власних коштів, зазначеної в пункті (i) пункту (a), якщо вони мають гарантію на ту саму суму, надану кредитною установою або страховою компанією, зареєстрований офіс якої розташований у державі-члені або у третій країні, у якій вона підпадає під дію пруденційних правил, які, на думку компетентних органів, є еквівалентними правилам, встановленим у праві Співтовариства.

2. За наявності тісних зв’язків між керуючою компанією та іншими фізичними або юридичними особами компетентні органи повинні надавати авторизацію, тільки якщо такі зв’язки не перешкоджають ефективному виконанню їхніх наглядових функцій. Компетентні органи також відмовляють у наданні авторизації, якщо закони, підзаконні нормативно-правові акти або адміністративні положення третьої країни, які регулюють діяльність однієї або більше фізичних чи юридичних осіб, з якими керуюча компанія має тісні зв’язки, або труднощі, пов’язані із забезпеченням їх виконання, перешкоджають ефективному виконанню їхніх наглядових функцій. Компетентні органи повинні вимагати від керуючих компаній надання їм інформації, яка є необхідною для здійснення моніторингу відповідності умовам, зазначеним у цьому параграфі, на постійній основі.

3. Компетентні органи повинні повідомити заявника про надання або відмову в наданні авторизації протягом шести місяців після подання повної заяви. У разі відмови в наданні авторизації необхідно вказати її причини.

4. Керуюча компанія може розпочати свою діяльність відразу після отримання авторизації.

5. Компетентні органи можуть відкликати авторизацію, надану керуючій компанії відповідно до цієї Директиви, тільки якщо така компанія:

(a) не користується авторизацією упродовж 12 місяців, прямо відмовляється від авторизації або не здійснювала діяльність, яка підпадає під дію цієї Директиви, упродовж попередніх шести місяців або більше, якщо тільки відповідна держава-член не передбачила припинення дії авторизації у таких випадках;

(b) отримала авторизацію шляхом надання неправдивих заяв або використання інших неналежних засобів;

(c) більше не виконує умови, згідно з якими було надано авторизацію;

(d) більше не відповідає Директиві 2006/49/ЄС, якщо її авторизація також охоплює послугу дискреційного управління портфелем, зазначену у статті 6(3)(a) цієї Директиви;

(e) серйозно або систематично порушувала положення, ухвалені відповідно до цієї Директиви; або

(f) підпадає під будь-який із випадків, коли національним правом передбачене відкликання.

6. З метою забезпечення послідовної гармонізації цієї статті ESMA може розробити проекти регуляторних технічних стандартів для визначення:

(a) інформації, яку необхідно надавати компетентним органам у заяві про надання авторизації керуючій компанії, включаючи програму діяльності;

(b) вимоги, які застосовуються до керуючої компанії згідно з параграфом 2, а також інформацію для повідомлення, передбаченого в параграфі 3;

(c) вимоги, що застосовуються до акціонерів і учасників з істотною участю, а також перешкоди, які можуть заважати ефективному виконанню наглядових функцій компетентного органу, як передбачено у статті 8(1) цієї Директиви та у статті 10(1) та (2) Директиви 2004/39/ЄС, згідно зі статтею 11 цієї Директиви.

Комісії делеговано повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені в першому підпараграфі, згідно зі статтями 10-14 Регламенту (ЄС) № 1095/2010. З метою забезпечення однакових умов застосування цієї статті ESMA може розробити проекти імплементаційних технічних стандартів, щоб визначити стандартні форми, шаблони та процедури повідомлення або надання інформації, передбаченої в пунктах (a) і (b) першого підпараграфа. Комісії надано повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені у третьому підпараграфі, згідно зі статтею 15 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.

1. Компетентні органи не повинні надавати керуючим компаніям авторизацію на започаткування діяльності, доки їм не нададуть інформацію про акціонерів або учасників, незалежно від того, чи вони є прямими чи непрямими, фізичними чи юридичними особами, що мають істотну участь, і про розмір такої участі. Компетентні органи відмовляють у наданні авторизації, якщо, з огляду на потребу забезпечити надійне та розумне управління керуючою компанією, вони не переконалися у придатності акціонерів або учасників, зазначених у першому підпараграфі.

2. У випадку філій керуючих компаній, зареєстрований офіс яких розташований за межами Співтовариства і які розпочинають або ведуть діяльність, держави-члени не повинні застосовувати положення, які призводять до застосування більш сприятливого режиму, ніж режим, який застосовується до філій керуючих компаній, зареєстровані офіси яких розташовані в державах-членах.

3. З компетентними органами інших відповідних держав-членів повинні бути проведені консультації до надання авторизації будь-якій керуючій компанії, яка є одним із таких суб’єктів:

(a) дочірньою компанією іншої керуючої компанії, інвестиційної фірми, кредитної установи або страхової компанії, авторизованої в іншій державі-члені;

(b) дочірньою компанією материнської компанії іншої керуючої компанії, інвестиційної фірми, кредитної установи або страхової компанії, авторизованої в іншій державі-члені; або

(c) компанією, що контролюється тими самими фізичними або юридичними особами, які контролюють іншу керуючу компанію, інвестиційну фірму, кредитну установу або страхову компанію, авторизовану в іншій державі-члені.

1. Відносини з третіми країнами регулюються згідно з відповідними правилами, встановленими у статті 15 Директиви 2004/39/ЄС. Для цілей цієї Директиви терміни "інвестиційна фірма" та "інвестиційні фірми", зазначені у статті 15 Директиви 2004/39/ЄС, означають, відповідно, "керуючу компанію" та "керуючі компанії", а термін "надання інвестиційних послуг", зазначений у статті 15(1) Директиви 2004/39/ЄС, означає "надання послуг".

2. Держави-члени повинні інформувати ESMA та Комісію про будь-які загальні труднощі, з якими стикаються UCITS під час реалізації їхніх паїв у будь-якій третій країні. Комісія повинна якнайшвидше вивчити такі труднощі, щоб знайти відповідне рішення. ESMA надає їй допомогу у виконанні зазначеного завдання.

1. Компетентні органи держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії повинні вимагати, щоб керуюча компанія, які вони надали авторизацію, завжди відповідала умовам, встановленим у статті 6 і статті 7(1) та (2). Розмір власних коштів керуючої компанії не повинен опускатися нижче рівня, визначеного у статті 7(1)(a).

У разі зменшення їхнього розміру компетентні органи можуть, якщо того вимагають обставини, надавати таким компаніям обмежений період часу для усунення такої ситуації або припинення їхньої діяльності.

2. Відповідальність за пруденційний нагляд за керуючою компанією покладається на компетентні органи держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії, незалежно від того, чи керуюча компанія створює філію або надає послуги в іншій державі-члені чи ні, без обмеження положень цієї Директиви, які покладають відповідальність на компетентні органи держави-члена ведення діяльності керуючої компанії.

1. Істотна участь в керуючих компаніях підпадає під дію тих самих правил, як ті, що встановлені у статтях 10, 10a та 10b Директиви 2004/39/ЄС.

2. Для цілей цієї Директиви терміни "інвестиційна фірма" та "інвестиційні фірми", зазначені у статті 10 Директиви 2004/39/ЄС, означають, відповідно, "керуючу компанію" та "керуючі компанії".

3. З метою забезпечення послідовної гармонізації цієї секції ESMA може розробити проекти регуляторних технічних стандартів для встановлення вичерпного переліку інформації, як передбачено в цій статті, з покликанням на статтю 10b(4) Директиви 2004/39/ЄС, яку запропоновані набувачі повинні вказувати у своєму повідомленні, без обмеження статті 10a(2) зазначеної Директиви. Комісії делеговано повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені в першому підпараграфі, згідно зі статтями 10-14 Регламенту (ЄС) № 1095/2010. З метою забезпечення однакових умов застосування цієї статті ESMA може розробити проекти імплементаційних технічних стандартів, щоб встановити стандартні форми, шаблони та процедури стосовно умов проведення консультацій між відповідними компетентними органами, як передбачено в цій статті, з покликанням на статтю 10(4) Директиви 2004/39/ЄС. Комісії надано повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені у третьому підпараграфі, згідно зі статтею 15 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.

1. Кожна держава-член повинна розробити пруденційні правила, яких повинні завжди дотримуватися керуючі компанії, авторизовані в такій державі-члені, стосовно діяльності з управління UCITS, авторизованими згідно із цією Директивою.

Зокрема, компетентні органи держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії, беручи до уваги характер UCITS, якими управляє керуюча компанія, повинні вимагати, щоб кожна така компанія:

(a) мала надійні адміністративні процедури та процедури бухгалтерського обліку, механізми контролю та захисту для електронного опрацювання даних і належні механізми внутрішнього контролю, у тому числі, зокрема, правила щодо особистих операцій їхніх працівників або утримання чи управління інвестиціями у фінансові інструменти для інвестування за свій рахунок і забезпечення принаймні, щоб для кожної операції за участю UCITS можна було визначити її походження, сторін, характер, а також час і місце її здійснення і щоб активи UCITS, якими управляє керуюча компанія, інвестувалися згідно з правилами фонду, установчими документами або чинними правовими положеннями.

(b) мала структуру та організацію, які дають змогу мінімізувати ризик завдання шкоди інтересам UCITS або клієнтів внаслідок конфліктів інтересів між компанією та її клієнтами, між двома її клієнтами, між одним із її клієнтів і UCITS або між двома UCITS.

2. Кожна керуюча компанія, авторизація якої також охоплює послугу дискреційного управління портфелем, зазначену у статті 6(3)(a), повинна;

(a) не мати права інвестувати весь портфель інвестора або його частину в паї компаній колективного інвестування, якими вона управляє, якщо тільки вона не отримає попередню загальну згоду клієнта;

(b) стосовно послуг, зазначених у статті 6(3) підпадати під дію положень, встановлених у Директиві Європейського Парламенту і Ради 97/9/ЄС від 03 березня 1997 року про схеми компенсації інвесторам (- 6).

3. Без обмеження статті 116, Комісія ухвалює, за допомогою делегованих актів згідно зі статтею 112a, інструменти. у яких визначаються процедури та механізми, як зазначено в пункті (a) другого підпараграфа параграфа 1, і структури та організаційні вимоги для мінімізації конфліктів інтересів, як зазначено в пункті (b) другого підпараграфа параграфа 1.

4. З метою забезпечення однакових умов застосування цієї статті ESMA може розробити проекти імплементаційних технічних стандартів для визначення умов застосування делегованих актів, ухвалених Комісією щодо процедур, механізмів, структур і організаційних вимог, зазначених у параграфі 3. Комісії надано повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі, згідно зі статтею 15 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.

1. Якщо правом держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії дозволено делегувати третім особам з метою ефективнішого здійснення діяльності компаній, виконання від їхнього імені однієї або більше функцій, повинні бути дотримані усі зазначені нижче передумови:

(a) керуюча компанія повинна належним чином поінформувати компетентні органи держави-члена розташування головного офісу; компетентні органи держави-члена розташування головного офісу керуючої компанії повинні невідкладно передати інформацію компетентним органам держави-члена розташування головного офісу UCITS;

(b) делеговані повноваження не повинні підривати дієвість нагляду за керуючою компанією та, зокрема, не повинне перешкоджати діяльності керуючої компанії або управлінню UCITS з максимальним урахуванням інтересів її інвесторів;

(c) якщо делегування стосується управління інвестиціями, повноваження необхідно надавати тільки компаніям, які авторизовані або зареєстровані для цілей управління активами та підлягають пруденційному нагляду; делегування повинне відповідати критеріям розподілу інвестицій, які періодично встановлюються керуючими компаніями;

(d) якщо повноваження стосуються управління інвестиціями та надаються компанії третьої країни, необхідно забезпечити співпрацю між відповідними наглядовими органами;

(e) повноваження щодо основної функції управління інвестиціями не повинні надаватися депозитарію або будь-якій іншій компанії, інтереси яких можуть суперечити інтересам керуючої компанії або власників паїв;

(f) повинні існувати заходи, які дають змогу особам, що керують діяльністю керуючої компанії, у будь-який момент часу здійснювати ефективний моніторинг діяльності компанії, якій надаються повноваження;

(g) делеговані повноваження не повинні перешкоджати особам, які керують діяльністю керуючої компанії, у будь-який час надавати подальші вказівки компанії, які делегуються функції, або відкликати повноваження з негайним набуттям чинності, якщо це суперечить інтересам інвесторів;

(h) беручи до уваги характер функцій, що підлягають делегуванню, компанія, якій будуть делеговані такі функції, повинна мати кваліфікацію та бути здатною виконувати відповідні функції; та

(i) у проспектах UCITS повинні бути вказані функції, які керуючій компанії було дозволено делегувати згідно із цією статтею.

2. Делегування керуючою компанією будь-яких функцій третім особам не випливає на відповідальність керуючої компанії або депозитарія. Керуюча компанія не повинна делегувати свої функції в такому обсязі, щоб стати фіктивною компанією.

1. Кожна держава-член повинна розробити правила ведення діяльності, яких повинні завжди дотримуватися керуючі компанії, авторизовані в такій державі-члені. Такі правила повинні принаймні включати принципи, визначені в цьому параграфі. Такі принципи повинні гарантувати, що керуюча компанія:

(a) діє чесно та справедливо під час ведення господарської діяльності з максимальним урахуванні інтересів UCITS, якою вона управляє, і цілісності ринку;

(b) діє з належним умінням, турботою та обережністю, з максимальним урахуванні інтересів UCITS, якою вона управляє, і цілісності ринку;

(c) має та ефективно використовує ресурси та процедури, які необхідні для належного здійснення її господарської діяльності;

(d) намагається не допускати конфлікти інтересів, а коли їх неможливо не допустити, забезпечує справедливе ставлення до UCITS, якою вона управляє;

(e) відповідає всім регуляторним вимогам, застосовним до ведення її господарської діяльності, щоб сприяти максимальному врахуванню інтересів її інвесторів і цілісності ринку.

2. Без обмеження статті 116, Комісія ухвалює, за допомогою делегованих актів згідно зі статтею 112a, інструменти для забезпечення виконання керуючими компаніями обов’язків, визначених у параграфі 1, зокрема, щоб:

(a) встановити відповідні критерії, згідно з якими компанія діє чесно та справедливо, з належним умінням, турботою та обережністю, з максимальним урахуванні інтересів UCITS;

(b) визначити принципи, які необхідні для забезпечення того, що керуючі компанії ефективно використовують ресурси та процедури, які необхідні для належного здійснення їхньої господарської діяльності; та

(c) визначити заходи, вжиття яких можна обґрунтовано очікувати від керуючих компаній для визначення, недопущення, управління або розкриття конфліктів інтересів, а також встановити належні критерії для визначення типів конфліктів інтересів, наявність яких може завдати шкоди інтересам UCITS.

3. З метою забезпечення однакових умов застосування цієї статті ESMA може розробити проекти імплементаційних технічних стандартів для визначення делегованих актів, ухвалених Комісією щодо критеріїв, принципів і заходів, зазначених у параграфі 2. Комісії надано повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі, згідно зі статтею 15 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.

1. Держави-члени повинні вимагати, щоб керуючі компанії встановили та застосовували політики та практики винагороди, які узгоджуються з раціональним і дієвим управлінням ризиками та сприяють йому і які не заохочують приймати на себе ризики, які не сумісні з профілями ризику, правилами або установчими документами UCITS, якими вони управляють, і не перешкоджають виконанню обов’язку керуючої компанії діяти з максимальним урахуванням інтересів UCITS.

2. Політики та практики винагороди повинні включати фіксовану та змінну частини заробітної плати та дискреційні пенсійні виплати.

3. Політики та практики винагороди застосовуються до категорій персоналу, включно з вищим керівництвом, особами, що беруть на себе ризик, особами, які виконують функцію контролю, і будь-якими працівниками, загальний розмір заробітної плати яких перебуває в діапазоні окладів вищого керівництва та осіб, що беруть на себе ризик, професійна діяльність яких має істотний вплив на профілі ризику керуючих компаній або UCITS, якими вони управляють.

4. Згідно зі статтею 16 Регламенту (ЄС) № 1095/2010, ESMA видає настанови, адресовані компетентним органам або учасникам фінансового ринку, стосовно осіб, зазначених у параграфі 3 цієї статті, і застосування принципів, зазначених у статті 14b. У настановах повинні бути враховані принципи раціональних політик винагороди, визначені в Рекомендації Комісії 2009/384/ЄС (- 7), розмір керуючої компанії та розмір UCITS, якою вона управляє, їхня внутрішня організація, а також характер, обсяг і складність їхньої діяльності. У ході розроблення таких настанов ESMA повинна тісно співпрацювати з європейським наглядовим органом (Європейським органом банківського нагляду) (далі - EBA), створеним на підставі Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1093/2010 (- 8), щоб забезпечити узгодженість із вимогами, розробленими для інших секторів фінансових послуг, зокрема для кредитних установ та інвестиційних фірм.

1. При встановлені та застосуванні політик винагороди, зазначених у статті 14a, керуючі компанії повинні дотримуватися зазначених нижче принципів у спосіб та в обсязі, які відповідають їхньому розміру, внутрішній організації, а також характеру, обсягу та складності їхньої діяльності:

(a) політика винагороди узгоджується з раціональним і дієвим управлінням ризиками та сприяють йому і не заохочує приймати на себе ризики, які не сумісні з профілями ризику, правилами або установчими документами UCITS, якими управляє керуюча компанія;

(b) політика винагороди узгоджується з бізнес-стратегією, цілями, цінностями та інтересами керуючої компанії та UCITS, якими вона управляє, та інвесторів у такі UCITS, і включає заходи для недопущення конфліктів інтересів;

(c) політика винагороди ухвалюється органом управління керуючої компанії у своїй наглядовій функції, і такий орган ухвалює та принаймні щорічно переглядає загальні принципи політики винагороди та несе відповідальність і здійснює нагляд за їх впровадженням; завдання, зазначені в цьому пункті, повинні виконуватися тільки членами органу управління, які не виконують будь-які виконавчі функції у відповідній керуючій компанії і які мають експертні знання у сфері управління ризиками та винагороди;

(d) реалізація політики винагороди принаймні щорічно підлягає централізованій і незалежній внутрішній перевірці на відповідність політикам і процедурам винагороди, ухваленим органом управління у своїй наглядовій функції;

(e) персонал, залучений до виконання функцій контролю, отримує компенсацію залежно від досягнення цілей, пов’язаних з його функціями, незалежно від результатів сфер комерційної діяльності, які він контролює;

(f) нагляд за винагородою вищих посадових осіб, які виконують функції управління ризиками та комплаєнсу, здійснюється безпосередньо комітетом з питань винагороди, за наявності такого комітету;

(g) якщо винагорода залежить від результатів діяльності, загальну суму винагороди визначають на основі комбінації оцінки результатів діяльності окремого працівника та відповідного структурного підрозділу або відповідної UCITS, оцінки їхніх ризиків і сумарних результатів керуючої компанії при оцінюванні індивідуальних результатів діяльності з урахуванням фінансових і нефінансових критеріїв;

(h) оцінювання результатів діяльності здійснюється на основі багаторічної програми, що відповідає періоду утримання, рекомендованому інвесторам UCITS, якими управляє керуюча компанія, щоб забезпечити, що процес оцінювання ґрунтується на більш довгострокових результатах діяльності UCITS та на її інвестиційних ризиках і що фактична виплата частин винагороди, обумовлених результатами діяльності, припадала на той самий період;

(i) гарантована змінна винагорода є винятковою, виплачується лише в разі прийому на роботу нових працівників і обмежується першим роком роботи;

(j) фіксована та змінна частини винагороди належним чином збалансовані, і фіксована частина становить достатньо високу частку від загальної винагороди, щоб забезпечити можливість реалізації цілком гнучкої політики щодо змінних частин винагороди, у тому числі можливість не виплачувати змінну частину винагороди;

(k) виплати у зв’язку з достроковим розірванням договору відображають результати роботи, досягнуті за певний період, і розроблені таким чином, щоб не винагороджувати за незадовільні результати роботи;

(l) вимірювання результатів діяльності, які використовуються для розрахування змінних частин винагороди або груп змінних частин винагороди, включає комплексний механізм коригування для врахування всіх відповідних типів поточних і майбутніх ризиків;

(m) беручи до уваги організаційно-правову форму UCITS та її правила фонду або установчі документи, істотна частка, але в будь-якому випадку не менше 50%, будь-якої змінної частини винагороди складається з паїв відповідної UCITS, еквівалентних часток участі, інструментів, пов’язаних з акціями, або еквівалентних негрошових інструментів зі стимулами, ефективність яких еквівалентна ефективності будь-якого з інструментів, зазначених у цьому пункті, крім випадків, коли управління UCITS складає менше 50% загального портфеля, яким управляє керуюча компанія, у випадку чого мінімальне значення в розмірі 50% не застосовується.