(d) спільні комісії та збори, що підлягають сплаті, які безпосередньо пов’язані з комісіями та зборами, що підлягають отриманню, і які включаються в сукупний дохід, а також у випадках, коли виплата комісій і зборів, що підлягають сплаті, залежить від фактичного отримання комісій і зборів, що підлягають отриманню;
(e) комісії пов’язаних агентів;
(f) одноразові витрати від неосновної діяльності.
EBA також повинен визначити поняття істотної зміни для цілей цієї статті.
EBA повинен надати Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 26 грудня 2020 року.
Комісії делеговано повноваження доповнювати цей Регламент шляхом ухвалення регуляторних технічних стандартів, зазначених у першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.
Стаття 14. Постійна вимога до мінімального капіталу
Для цілей пункту (b) статті 11(1) постійна вимога вимога до мінімального капіталу повинна щонайменше дорівнювати рівням початкового капіталу, визначеним у статті 9 Директиви (ЄС) 2019/2034.
РОЗДІЛ II
ВИМОГА ДО К-ФАКТОРІВ
ГЛАВА 1
Загальні принципи
Стаття 15. Вимога до К-факторів та застосовні коефіцієнти
1. Для цілей пункту (c) статті 11(1) вимога до К-факторів повинна щонайменше дорівнювати сумі вказаних нижче значень:
(a) К-фактори, які стосуються ризиків для клієнтів, розраховані згідно з главою 2;
(b) К-фактори, які стосуються ризиків для ринку, розраховані згідно з главою 3;
(c) К-фактори, які стосуються ризиків для фірми, розраховані згідно з главою 4.
2. До відповідних К-факторів застосовуються такі коефіцієнти:
Таблиця 1
3. Інвестиційні фірми повинні здійснювати моніторинг розміру їхніх К-факторів у розрізі будь-яких тенденцій, які можуть призвести до істотної зміни їхньої вимоги до власних коштів для цілей статті 11 протягом наступного звітного періоду згідно з частиною сьомою, і повинні повідомляти свій компетентний орган про таку істотну зміну вимоги до власних коштів.
4. Якщо компетентні органи вважають, що в господарській діяльності інвестиційної фірми відбулися істотні зміни, які впливають на розмір відповідного К-фактора, вони можуть скоригувати відповідну суму згідно з пунктом (a) статті 39(2) Директиви (ЄС) 2019/2034.
5. Щоб забезпечити послідовне застосування цього Регламенту та врахувати зміни на фінансових ринках, EBA, після консультацій з ESMA, розробляє проекти регуляторних технічних стандартів, щоб:
(a) визначити методи вимірювання К-факторів у розділі ІІ частини третьої;
(b) визначити поняття відокремлених рахунків для цілей цього Регламенту з метою встановлення умов, які забезпечують захист грошових коштів клієнтів у разі банкрутства інвестиційної фірми;
(c) визначити поправки для коефіцієнтів K-DTF, зазначених у таблиці 1 параграфа 2 цієї статті, у випадку, коли у кризових ринкових умовах, як зазначено в Делегованому регламенті Комісії (ЄС) № 2017/578 (- 9), вимоги до K-DTF здаються занадто обмежувальними та шкодять фінансовій стабільності.
EBA повинен надати Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 26 грудня 2020 року.
Комісії делеговано повноваження доповнювати цей Регламент шляхом ухвалення регуляторних технічних стандартів, зазначених у першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.
ГЛАВА 2
К-фактори, які стосуються ризиків для клієнтів
Стаття 16. Вимога до К-факторів, які стосуються ризиків для клієнтів
Вимогу до К-факторів, які стосуються ризиків для клієнтів, визначають за такою формулою:
K-AUM + K-CMH + K-ASA + K-COH
де:
K-AUM дорівнює значенню AUM, виміряному згідно зі статтею 17 і помноженому на відповідний коефіцієнт, вказаний у статті 15(2);
K-CMH дорівнює значенню CMH, виміряному згідно зі статтею 18 і помноженому на відповідний коефіцієнт, вказаний у статті 15(2);
K-ASA дорівнює значенню ASA, виміряному згідно зі статтею 19 і помноженому на відповідний коефіцієнт, вказаний у статті 15(2);
K-COH дорівнює значенню COH, виміряному згідно зі статтею 20 і помноженому на відповідний коефіцієнт, вказаний у статті 15(2).
Стаття 17. Вимірювання AUM для цілей розрахування K-AUM
1. Для цілей розрахування K-AUM, AUM є ковзним середнім значенням загальномісячної вартості активів в управлінні, виміряним в останній робочий день кожного з попередніх 15 місяців і конвертованим у функціональну валюту суб’єктів на той момент часу, без урахування трьох останніх місячних значень.
AUM є середнім арифметичним значень за залишкові 12 місяців.
K-AUM розраховують у перший робочий день кожного місяця.
2. Якщо інвестиційна фірма офіційно делегувала управління активами іншому фінансовому суб’єкту, такі активи включаються в загальний обсяг AUM, що вимірюється згідно з параграфом 1.
Якщо інший фінансовий суб’єкт офіційно делегував управління активами інвестиційній фірмі, такі активи не включаються в загальний обсяг активів в управлінні, що вимірюється згідно з параграфом 1.
Якщо інвестиційна фірма управляла активами менше ніж 15 місяців або якщо вона здійснювала це протягом довшого періоду як мала та невзаємозв’язана інвестиційна фірма, але зараз перевищує порогове значення AUM, вона повинна використовувати для розрахування K-AUM дані минулих періодів щодо AUM для періоду, визначеного згідно з параграфом 1, як тільки такі дані стануть доступними. Компетентний орган може замінити відсутні елементи даних минулих періодів даними, визначеними в регуляторному порядку на основі бізнес-прогнозів інвестиційної фірми, поданих згідно зі статтею 7 Директиви 2014/65/ЄС.
Стаття 18. Вимірювання CMH для цілей розрахування K-CMH
1. Для цілей розрахування K-CMH, CMH є ковзним середнім значенням загальноденної вартості утримуваних грошових коштів клієнтів, виміряним наприкінці кожного робочого дня за попередні дев’ять місяців, без урахування трьох останніх місяців.
CMH є середнім арифметичним щоденних значень за залишкові шість місяців.
K-CMH розраховують у перший робочий день кожного місяця.
2. Якщо інвестиційна фірма утримувала кошти клієнтів менше ніж дев’ять місяців, вона повинна використовувати для розрахування K-CMH дані минулих періодів щодо CMH для періоду, визначеного згідно з параграфом 1, як тільки такі дані стануть доступними.
Компетентний орган може замінити відсутні елементи даних минулих періодів даними, визначеними в регуляторному порядку на основі бізнес-прогнозів інвестиційної фірми, поданих згідно зі статтею 7 Директиви 2014/65/ЄС.
Стаття 19. Вимірювання ASA для цілей розрахування K-ASA
1. Для цілей розрахування K-ASA, ASA є ковзним середнім значенням загальноденної вартості активів на зберіганні та в тимчасовому управлінні, виміряним наприкінці кожного робочого дня за попередні дев’ять місяців, без урахування трьох останніх місяців.
ASA є середнім арифметичним щоденних значень за залишкові шість місяців.
K-ASA розраховують у перший робочий день кожного місяця.
2. Якщо інвестиційна фірма офіційно делегувала завдання зі зберігання та тимчасового управління активами іншому фінансовому суб’єкту або якщо інший фінансовий суб’єкт делегував такі завдання інвестиційній фірмі, такі активи включаються в загальний обсяг ASA, що вимірюється згідно з параграфом 1.
3. Якщо інвестиційна фірма зберігала активи та тимчасово управляла ними менше ніж шість місяців, вона повинна використовувати для розрахування K-ASA дані минулих періодів щодо ASA для періоду, визначеного згідно з параграфом 1, як тільки такі дані стануть доступними. Компетентний орган може замінити відсутні елементи даних минулих періодів даними, визначеними в регуляторному порядку на основі бізнес-прогнозів інвестиційної фірми, поданих згідно зі статтею 7 Директиви 2014/65/ЄС.
Стаття 20. Вимірювання COH для цілей розрахування K-COH
1. Для цілей розрахування K-COH, COH є ковзним середнім значенням загальноденної вартості опрацьованих розпоряджень клієнтів, виміряним протягом кожного робочого дня за попередні шість місяців, без урахування трьох останніх місяців.
COH є середнім арифметичним щоденних значень за залишкові три місяці.
K-COH розраховують у перший робочий день кожного місяця.
2. COH вимірюють як суму абсолютної вартості купівель і абсолютної вартості продажів для готівкових торговельних операцій і деривативів згідно з наведеними нижче положеннями:
(a) для готівкових торговельних операцій вартість є сумою, яка була сплачена або отримана за кожною торговельною операцією;
(b) для деривативів вартість торговельної операції є умовною вартістю контракту.
Умовну вартість процентних деривативів коригують на час до погашення (у роках) відповідних контрактів. Умовну вартість множать на тривалість, визначену за такою формулою:
Тривалість = час до погашення (у роках) / 10
Без обмеження п’ятого підпараграфа, опрацьовані розпорядження клієнтів повинні включати операції, виконані інвестиційною фірмою, що надає послуги з управління портфелем від імені інвестиційних фондів.
Опрацьовані розпорядження клієнтів повинні включати операції, що виникають у результаті інвестиційних порад, для яких інвестиційна фірма не розраховує K-AUM.
Опрацьовані розпорядження клієнтів не включають операції, опрацьовані інвестиційною фірмою, які виникають у результаті обслуговування інвестиційного портфеля клієнта, якщо інвестиційна фірма вже розраховує K-AUM для інвестицій такого клієнта або якщо така діяльність пов’язана з делегуванням управління активами інвестиційній фірмі, що не враховуються в обсязі AUM такої інвестиційної фірми згідно зі статтею 17(2).
Опрацьовані розпорядження клієнтів не включають операції, здійснені інвестиційною фірмою від власного імені, чи то для себе, чи то від імені клієнта.
Інвестиційні фірми можуть не враховувати при вимірюванні COH будь-які розпорядження, які не були виконані, якщо таке невиконання було спричинене своєчасним скасуванням розпорядження клієнтом.
3. Якщо інвестиційна фірма опрацьовувала розпорядження клієнтів менше ніж шість місяців або якщо вона це робила протягом довшого періоду як мала та невзаємозв’язана інвестиційна фірма, вона повинна використовувати для розрахування K-COH дані минулих періодів щодо COH для періоду, визначеного згідно з параграфом 1, як тільки такі дані стануть доступними. Компетентний орган може замінити відсутні елементи даних минулих періодів даними, визначеними в регуляторному порядку на основі бізнес-прогнозів інвестиційної фірми, поданих згідно зі статтею 7 Директиви 2014/65/ЄС.
ГЛАВА 3
К-фактори, які стосуються ризиків для ринку
Стаття 21. Вимога до К-факторів, які стосуються ризиків для ринку
1. Вимогою до К-факторів, які стосуються ризиків для ринку, для позицій торгового портфеля інвестиційної фірми, що здійснює операції за власний рахунок, чи то для себе, чи то від імені клієнта, є K-NPR, розрахований згідно зі статтею 22, або K-CMG, розрахований згідно зі статтею 23.
2. Інвестиційні фірми повинні управляти своїм торговим портфелем згідно з главою 3 розділу І частини третьої Регламенту (ЄС) № 575/2013.
3. Вимога до К-факторів, які стосуються ризиків для ринку, застосовується до всіх позицій торгового портфеля, які, зокрема, включають позиції за борговими інструментами (включно з інструментами сек’юритизації), інструментами власного капіталу, компаніями колективного інвестування, іноземною валютою та золотом, товарами (включно з квотами на викиди).
4. Для цілей розрахування вимоги до К-факторів, які стосуються ризиків для ринку, інвестиційна фірма повинна включати позиції, інші ніж позиції торгового портфеля, якщо вони спричиняють валютний ризик або товарний ризик.
Стаття 22. Розрахування K-NPR
Для цілей розрахування K-NPR вимогу до власних коштів для позицій торгового портфеля інвестиційної фірми, яка здійснює операції за власний рахунок, чи то для себе, чи то від імені клієнта, розраховують з використанням одного з таких підходів:
(a) стандартизований підхід, визначений у главах 2, 3 і 4 розділу IV частини третьої Регламенту (ЄС) № 575/2013;
(b) альтернативний стандартизований підхід, визначений у главі 1a розділу IV частини третьої Регламенту (ЄС) № 575/2013;
(c) альтернативний підхід на основі внутрішніх моделей, визначений у главі 1b розділу IV частини третьої Регламенту (ЄС) № 575/2013.
Стаття 23. Розрахування K-CMG
1. Для цілей статті 21 компетентний орган дозволяє інвестиційній фірмі розраховувати K-CMG для всіх позицій, які підлягають клірингу, або на основі портфеля, якщо весь портфель підлягає клірингу або маржуванню, за таких умов:
(a) інвестиційна фірма не належить до групи, до якої входить кредитна установа;
(b) кліринг і розрахунки за такими операціями здійснюються під відповідальність учасника клірингу або кваліфікованого центрального контрагента, де такий учасник клірингу є кредитною установою або інвестиційною фірмою, зазначеною у статті 1(2) цього Регламенту, і кліринг за операціями здійснюється централізовано у кваліфікованого центрального контрагента або, в іншому випадку, розрахунки за ними здійснюються за принципом "поставка проти оплати" під відповідальність такого учасника клірингу;
(c) розрахування загальної маржі, що вимагається учасником клірингу, здійснюється на основі маржинальної моделі учасника клірингу;
(d) інвестиційна фірма довела компетентному органу, що вибір розрахування ризиків для ринку з використанням K-CMG обґрунтовується певними критеріями, до яких можуть належати характер основної діяльності інвестиційної фірми, що має, в основному, бути торговельною діяльністю, яка підлягає клірингу та маржуванню під відповідальність учасника клірингу, і те, що така інша діяльність, яка здійснюється інвестиційною фірмою, є незначущою порівняно з основною діяльністю; та
(e) компетентний орган оцінив, що вибір портфелів, які підпадають під K-CMG, не був зроблений з метою використання регуляторного арбітражу, пов’язаного з вимогами до власних коштів, у диспропорційний або пруденційно нерозумний спосіб.
Для цілей пункту (c) першого підпараграфа компетентний орган повинен проводити регулярне оцінювання, щоб підтвердити, що використання маржинальної моделі призводить до отримання маржинальних вимог, що відображають характеристики ризиків продуктів, якими торгують інвестиційні фірми, і враховує інтервал між стягненням маржі, ліквідність ринку та можливість виникнення змін протягом строку операції.
Маржинальні вимоги повинні бути достатніми для покриття збитків, які можуть виникати в результаті щонайменше 99% змін експозицій протягом відповідного часового інтервалу з періодом утримання тривалістю не менше двох робочих днів. Маржинальні моделі, які використовуються таким учасником клірингу для маржинальної вимоги, зазначеної в пункті (c) першого підпараграфа цього параграфа, завжди повинні забезпечувати рівень обачності, подібний до рівня, який вимагається в положеннях про маржинальні вимоги у статті 41 Регламенту (ЄС) № 648/2012.
2. K-CMG повинен бути третьою за розміром загальною сумою маржі, що вимагалася на щоденній основі учасником клірингу від інвестиційної фірми протягом попередніх трьох місяців, помноженою на коефіцієнт 1,3.
3. EBA, після консультацій з ESMA, розробляє проекти регуляторних технічних стандартів, щоб визначити розрахування необхідної суми загальної маржі, методу розрахування K-CMG, як зазначено в параграфі 2, зокрема, у разі застосування K-CMG на основі портфеля, а також умов для дотримання положень пункту (e) параграфа 1.
EBA повинен надати Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 26 грудня 2020 року.
Комісії делеговано повноваження доповнювати цей Регламент шляхом ухвалення регуляторних технічних стандартів, зазначених у першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.
ГЛАВА 4
К-фактори, які стосуються ризиків для фірми
Стаття 24. Вимога до К-факторів, які стосуються ризиків для фірми
Вимогу до К-факторів, які стосуються ризиків для фірми, визначають за такою формулою:
K-TCD + K-DTF + K-CON
де:
K-TCD дорівнює сумі, обчисленій згідно зі статтею 26;
K-DTF дорівнює значенню DTF, виміряному згідно зі статтею 33 і помноженому на відповідний коефіцієнт, встановлений у статті 15(2); та
K-CON дорівнює сумі, обчисленій згідно зі статтею 39.
K-TCD та K-CON розраховують на основі операцій, що обліковуються в торговому портфелі інвестиційної фірми, яка здійснює операції за власний рахунок, чи то для себе, чи то від імені клієнта.
K-DTF розраховують на основі операцій, що обліковуються в торговому портфелі інвестиційної фірми, яка здійснює операції за власний рахунок, чи то для себе, чи то від імені клієнта, і операцій, які інвестиційна фірма здійснює шляхом виконання розпоряджень в інтересах клієнтів від власного імені.
Секція 1
Дефолт торгового контрагента
Стаття 25. Сфера застосування
1. Ця секція застосовується до таких контрактів і операцій:
(a) деривативні контракти, визначені в додатку II до Регламенту (ЄС) № 575/2013, за винятком таких контрактів:
(i) деривативні контракти, кліринг за якими прямо або опосередковано здійснюється через центрального контрагента, якщо виконані всі такі умови:
- позиції та активи інвестиційної фірми, пов’язані з такими контрактами, розділені та відокремлені, як на рівні учасника клірингу, так і на рівні центрального контрагента, від позицій і активів учасника клірингу та інших клієнтів такого учасника клірингу, і в результаті такого розділення та відокремлення відповідні позиції та активи захищені від банкрутства згідно з національним правом у випадку дефолту або неплатоспроможності учасника клірингу або одного чи більше його інших клієнтів,
- закони, підзаконні нормативно-правові акти, правила та договірні домовленості, які застосовуються до або є обов’язковими для учасника клірингу, сприяють передачі позицій клієнта, пов’язаних із такими контрактами, і відповідного забезпечення іншому учаснику клірингу протягом застосовного маржинального періоду ризику у випадку дефолту або неплатоспроможності початкового учасника клірингу,
- інвестиційна фірма отримала незалежний та обґрунтований письмовий правовий висновок, згідно з яким у випадку виникнення юридичних претензій інвестиційна фірма не понесе збитків у зв’язку з неплатоспроможністю учасника клірингу або будь-якого з його клієнтів;
(ii) біржові деривативні контракти;
(iii) деривативні контракти, утримувані для хеджування позиції інвестиційної фірми, що виникає в результаті діяльності поза торговим портфелем;
(b) операції з тривалим строком розрахунків;
(c) операції репо;
(d) операції з надання чи взяття в позику цінних паперів чи товарів;
(e) операції маржинального кредитування;
(f) будь-які інші типи операцій фінансування з цінними паперами;
(g) кредити та позики, зазначені в пункті (2) секції В додатка І до Директиви 2014/65/ЄС, якщо інвестиційна фірма здійснює торговельну операцію від імені клієнта або отримує та передає розпорядження, не виконуючи його.
Для цілей пункту (a)(i) першого підпараграфа деривативні контракти, кліринг за якими прямо або опосередковано здійснювався через кваліфікованого центрального контрагента, вважаються такими, що відповідають умовам, визначеним у зазначеному пункті.
2. Операції із зазначеними нижче типами контрагентів не враховують при розрахуванні K-TCD:
(a) центральні уряди та центральні банки, якщо базисним експозиціям можна присвоїти вагу ризику 0% згідно зі статтею 114 Регламенту (ЄС) № 575/2013;
(b) багатосторонні банки розвитку, визначені у статті 117(2) Регламенту (ЄС) № 575/2013.
(c) міжнародні організації, визначені у статті 118 Регламенту (ЄС) № 575/2013.
3. За умови попередньої згоди з боку компетентних органів інвестиційна фірма може не враховувати при розрахуванні K-TCD операції з контрагентом, який є її материнською компанією, її дочірньою компанією, дочірньою компанією її материнської компанії або компанією, пов’язаною відносинами у розумінні статті 22(7) Директиви 2013/34/ЄС. Компетентні органи надають згоду в разі виконання таких умов:
(a) контрагент є кредитною установою, інвестиційною фірмою або фінансовою установою, що підпадає під дію належних пруденційних вимог;
(b) контрагент повністю включений у ту саму пруденційну консолідацію, що й інвестиційна фірма, згідно з Регламентом (ЄС) № 575/2013 чи статтею 7 цього Регламенту, або контрагент та інвестиційна фірма підлягають нагляду в розрізі відповідності вимогам щодо перевірки капіталу групи згідно зі статтею 8 цього Регламенту;
(c) контрагент підпадає під ті самі процедури оцінювання, вимірювання і контролю ризиків, що й інвестиційна фірма;
(d) контрагент заснований у тій самій державі-члені, що й інвестиційна фірма;
(e) відсутні поточні або потенційні істотні практичні або правові перешкоди для швидкої передачі власних коштів або погашення зобов’язань контрагента перед інвестиційною фірмою.
4. Як відступ від цієї секції, інвестиційна фірма може, за згодою компетентного органу, розраховувати вартість експозиції за деривативними контрактами, вказаними в додатку ІІ до Регламенту (ЄС) № 575/2013, і за операціями, зазначеними в пунктах (b)-(f) параграфа 1 цієї статті, шляхом застосування одного з методів, визначених у секції 3, 4 або 5 глави 6 розділу ІІ частини третьої Регламенту (ЄС) № 575/2013, а також розраховувати пов’язані вимоги до власних коштів шляхом множення вартості експозиції на фактор ризику, визначений за типом контрагента, як визначено в таблиці 2 у статті 26 цього Регламенту.
Інвестиційні фірми, які підпадають під нагляд на консолідованій основі згідно з главою 2 розділу ІІ частини першої Регламенту (ЄС) № 575/2013, можуть розраховувати пов’язану вимогу до власних коштів шляхом множення зважених на ризик сум експозицій, розрахованих згідно із секцією 1 глави 2 розділу ІІ частини третьої Регламенту (ЄС) № 575/2013, на 8%.
5. При застосуванні відступу, передбаченого в параграфі 4 цієї статті, інвестиційні фірми також повинні застосовувати коефіцієнт коригування кредитної оцінки (CVA) шляхом множення вимоги до власних коштів, розрахованої згідно з параграфом 2 цієї статті, на CVA, розрахований згідно зі статтею 32.
Замість застосування коефіцієнта CVA, інвестиційні фірми, які підпадають під нагляд на консолідованій основі згідно з главою 2 розділу ІІ частини першої Регламенту (ЄС) № 575/2013, можуть розраховувати вимоги до власних коштів для ризику коригування кредитної оцінки згідно з розділом VI частини третьої Регламенту (ЄС) № 575/2013.
Стаття 26. Розрахування K-TCD
Для цілей розрахування K-TCD вимогу до власних коштів визначають за такою формулою:
Вимога до власних коштів = альфа • EV • RF • CVA
де:
альфа = 1,2;
EV = вартість експозиції, розрахована згідно зі статтею 27;
RF = фактор ризику, визначений за типом контрагента, як визначено в таблиці 2; та
CVA = коефіцієнт коригування кредитної оцінки, розрахований згідно зі статтею 32.
Таблиця 2
| Тип контрагента | Фактор ризику |
| Центральні уряди, центральні банки та суб’єкти публічного сектора | 1,6% |
| Кредитні установи та інвестиційні фірми | 1,6% |
| Інші контрагенти | 8% |
Стаття 27. Розрахування вартості експозиції
Вартість експозиції розраховують за такою формулою:
Вартість експозиції = Max(0; RC + PFE - C)
де:
RC = вартість заміщення, як визначено у статті 28;
PFE = потенційна майбутня експозиція, як визначено у статті 29; та
C = забезпечення, як визначено у статті 30.
Вартість заміщення (RC) і забезпечення (C) застосовуються до всіх операцій, зазначених у статті 25.
Потенційна майбутня експозиція (PFE) застосовується тільки до деривативних контрактів.
Інвестиційна фірма може розрахувати єдину вартість експозиції на рівні неттінгу для всіх операцій, які охоплюються договірною угодою про неттінг, згідно з умовами, встановленими у статті 31. У разі невиконання будь-якої із зазначених умов інвестиційна фірма повинна розглядати кожну операцію як окрему групу неттінгу.
Стаття 28. Вартість заміщення (RC)
Вартість заміщення, зазначену у статті 27, визначають таким чином:
(a) для деривативних контрактів RC визначається як поточна ринкова вартість (CMV);
(b) для операцій з тривалим строком розрахунків RC визначається як сума розрахунків грошовими коштами, яка підлягає сплаті або отриманню інвестиційною фірмою в результаті розрахунків; суму, яка підлягає отриманню, розглядають як додатну величину, а суму, яка підлягає сплаті, розглядають як від’ємну величину;
(c) для операцій репо та операцій з надання або взяття в позику цінних паперів чи товарів RC визначається як грошова сума, надана чи взята в позику; грошову суму, надану в позику інвестиційною фірмою, розглядають як додатну величину, а грошову суму, взяту в позику інвестиційною фірмою, розглядають як від’ємну величину;
(d) для операцій фінансування з цінними паперами, якщо обидві частини операції є цінними паперами, RC визначається за CMV цінного паперу, наданого в позику інвестиційною фірмою; CMV збільшують із використанням відповідної поправки на волатильність, визначеної в таблиці 4 у статті 30;
(e) для операцій маржинального кредитування, а також кредитів і позик, зазначених у пункті (g) статті 25(1), RC визначається за балансовою вартістю активу згідно із застосовною системою бухгалтерського обліку.
Стаття 29. Потенційна майбутня експозиція
1. Потенційну майбутню експозицію (PFE), зазначену у статті 27, розраховують для кожного деривативу як добуток:
(a) дійсної умовної (EN) вартості операції, встановленої згідно з параграфами 2-6 цієї статті; та
(b) наглядового коефіцієнта (SF), встановленого згідно з параграфом 7 цієї статті.
2. Дійсна умовна (EN) вартість є добутком умовної вартості, розрахованої згідно з параграфом 3, тривалості, розрахованої згідно з параграфом 4, і наглядової дельти, розрахованої згідно з параграфом 6.
3. Умовну вартість, якщо вона не була чітко визначена та зафіксована до настання строку погашення, визначають таким чином:
(a) для валютних деривативних контрактів умовна вартість визначається як умовна вартість частини контракту в іноземній валюті, конвертована в національну валюту; якщо обидві частини валютного деривативу виражені у валютах, інших ніж національна валюта, умовну суму кожної частини конвертують у національну валюту і частина з вищою вартістю в національній валюті вважається умовною вартістю;
(b) для пайових і товарних деривативних контрактів, квот на викиди та деривативів на них умовна вартість визначається як добуток ринкової ціни одиниці інструмента та кількості одиниць, які є об’єктом торговельної операції;
(c) для операцій з множинними виплатами, які залежать від конкретних обставин, включно із цифровими опціонами або форвардними контрактами з погашенням при досягненні цільової ціни, інвестиційна фірма повинна розрахувати умовну вартість для кожної конкретної обставини та використовувати найбільший результат такого розрахунку;
(d) якщо умовна вартість є формулою зі значеннями ринкової вартості, інвестиційна фірма повинна підставити значення поточної ринкової вартості, щоб визначити умовну вартість торговельної операції;
(e) для свопів зі змінною умовною вартістю, таких як амортизаційні та наростаючі свопи, інвестиційні фірми повинні використовувати в якості умовної вартості торговельної операції середню умовну вартість протягом залишкового строку дії свопу;
(f) свопи з левериджем конвертують в умовну вартість еквівалентного свопу без левериджу так, щоб при множенні всіх ставок за свопом на коефіцієнт, умовна вартість визначалася шляхом множення заявленої умовної вартості на коефіцієнт процентних ставок;
(g) для деривативного контракту з множинними обмінами основної суми умовна вартість визначається шляхом множення умовної вартості на кількість обмінів основної суми деривативного контракту.
4. Умовну вартість процентних контрактів і кредитних деривативних контрактів коригують на час до погашення (у роках) відповідних контрактів згідно з тривалістю, визначеною за такою формулою:
Тривалість = (1 - exp(-0,05 • час до погашення)) / 0,05
Для деривативних контрактів, інших ніж процентні контракти та кредитні деривативні контракти, тривалість дорівнює 1.
5. Строком погашення контракту є остання дата, у яку контракт ще можна виконати.
Якщо дериватив посилається на вартість іншого процентного або кредитного інструмента, відповідний часовий період визначається на основі базисного інструмента.
Для опціонів строком погашення є остання дата виконання контракту, указана в контракті.
Для деривативного контракту, який структурований таким чином, що в указані дати будь-яку невиплачену експозицію погашають, а умови оновлюють таким чином, що справедлива вартість контракту дорівнює нулю, залишковий строк погашення дорівнює часу до дати наступного оновлення.
6. Наглядова дельта для опціонів і свопціонів може бути розрахована інвестиційною фірмою самостійно з використанням належної моделі, яка повинна бути затверджена компетентними органами. Модель повинна оцінювати діапазон змін вартості опціону відносно невеликих змін ринкової вартості базисного активу. Для операцій, інших ніж опціони та свопціони, або якщо компетентні органи не затвердили жодної моделі, дельта дорівнює 1.
7. Наглядовий коефіцієнт (SF) для кожного класу активів встановлюється згідно з таблицею нижче:
Таблиця 3
| Клас активів | Наглядовий коефіцієнт |
| Процентна ставка | 0,5% |
| Іноземна валюта | 4% |
| Кредит | 1% |
| Окремий пайовий інструмент | 32% |
| Індекс пайових інструментів | 20% |
| Товар або квота на викиди | 18% |
| Інше | 32% |
8. Потенційна майбутня експозиція групи неттінгу є сумою потенційної майбутньої експозиції всіх операцій, включених у групу неттінгу, помноженою на:
(a) 0,42 - для груп неттінгу, які включають операції з фінансовими та нефінансовими контрагентами, у рамках яких здійснюється двосторонній обмін забезпеченням з контрагентом, за необхідності, згідно з умовами, встановленими у статті 11 Регламенту (ЄС) № 648/2012;
(b) 1 - для інших груп неттінгу.
Стаття 30. Забезпечення
1. До всього забезпечення в рамках двосторонніх операцій і операцій, які підлягають клірингу, зазначених у статті 25, застосовуються поправки на волатильність згідно з таблицею нижче:
Таблиця 4
Для цілей таблиці 4 позиції сек’юритизації не повинні включати позиції ресек’юритизації.
Компетентні органи можуть змінити поправки на волатильність для окремих видів товарів, для яких існують різні рівні волатильності цін. Вони повинні повідомити EBA про такі рішення із зазначенням причин змін.
2. Вартість забезпечення визначають таким чином:
(a) для цілей пунктів (a), (e) та (g) статті 25(1) - за сумою забезпечення, отриманою інвестиційною фірмою від контрагента та зменшеною згідно з таблицею 4;
(b) для операцій, зазначених у пунктах (b), (c), (d) та (f) статті 25(1), - за сумою поточної ринкової вартості частини в цінних паперах і чистою сумою забезпечення, наданого або отриманого інвестиційною фірмою.
Для операцій фінансування з цінними паперами, якщо обидві частини операції є цінними паперами, забезпечення визначається поточною ринковою вартістю цінного паперу, взятого в позику інвестиційною фірмою.
Якщо інвестиційна фірма купує цінний папір або надала його в позику, поточна ринкова вартість цінного паперу розглядається як від’ємне значення та зменшується до більшого від’ємного значення з використанням поправки на волатильність в таблиці 4. Якщо інвестиційна фірма продає цінний папір або взяла його в позику, поточна ринкова вартість цінного паперу розглядається як додатне значення та зменшується з використанням поправки на волатильність в таблиці 4.
Якщо договірною угодою про неттінг охоплюються різні типи операцій, згідно з умовами, встановленими у статті 31, застосовні поправки на волатильність для категорії "Інші операції" в таблиці 4 застосовуються до відповідних сум, розрахованих згідно з пунктами (a) і (b) першого підпараграфа для кожного емітента в рамках кожного класу активів.
3. У разі невідповідності валют операції та отриманого або наданого забезпечення застосовується додаткова поправка на волатильність у випадку невідповідності валют у розмірі 8%.
Стаття 31. Неттінг
Для цілей цієї секції інвестиційна фірма може, по-перше, розглядати контракти з повною відповідністю, включені в угоду про неттінг, як єдиний контракт з умовною основною сумою, еквівалентною чистій сумі надходжень, по-друге, здійснювати неттінг за іншими операціями, що підлягають новації, у рамках якої всі зобов’язання між інвестиційною фірмою та її контрагентом автоматично об’єднуються таким чином, що попередні валові зобов’язання, з юридичної точки зору, замінюються єдиною чистою сумою нових зобов’язань, і по-третє, здійснювати неттінг за іншими операціями, якщо інвестиційна фірма гарантує виконання таких умов:
(a) угода про неттінг з контрагентом або інший договір, що створює єдине юридичне зобов’язання, охоплює всі включені операції таким чином, що інвестиційна фірма має право отримати або зобов’язання сплатити тільки чисту суму додатних і від’ємних значень поточної ринкової вартості окремих включених операцій у разі невиконання контрагентом своїх зобов’язань внаслідок будь-якої з таких обставин:
(i) дефолт;
(ii) банкрутство;
(iii) ліквідація; або
(iv) подібні обставини;
(b) угода про неттінг не містить жодного положення, яке в разі дефолту контрагента дозволяє контрагенту, який не порушив свої зобов’язання, здійснювати тільки обмежені платежі або взагалі не здійснювати платежів на користь сторони, що порушила свої зобов’язання, навіть якщо сторона, що порушила свої зобов’язання, є чистим кредитором;
(c) інвестиційна фірма отримала незалежний та обґрунтований письмовий правовий висновок, згідно з яким у випадку оскарження угоди про неттінг права та зобов’язання інвестиційної фірми будуть еквівалентними правам та зобов’язанням, зазначеним у пункті (a), згідно з таким правовим режимом:
(i) законодавство юрисдикції, у якій зареєстрований контрагент;
(ii) у разі залучення іноземної філії контрагента - законодавство юрисдикції, у якій розташована філія;
(iii) законодавство, яке регулює окремі операції, включені в угоду про неттінг; або
(iv) законодавство, яке регулює будь-який договір або угоду, необхідні для здійснення неттінгу.
Стаття 32. Коригування кредитної оцінки
Для цілей цієї секції CVA означає коригування середньоринкової оцінки портфеля операцій з контрагентом, що відображає поточну ринкову вартість кредитного ризику контрагента для інвестиційної фірми, але не відображає поточну ринкову вартість кредитного ризику інвестиційної фірми для контрагента.
CVA дорівнює 1,5 для всіх операцій, інших ніж зазначені нижче операції, для яких CVA дорівнює 1:
(a) операції з нефінансовими контрагентами, як означено в пункті (9) статті 2 Регламенту (ЄС) № 648/2012, або з фінансовими контрагентами, заснованими у третій країні, якщо такі операції не перевищують порогове значення для клірингу, як вказано у статті 10(3) і (4) зазначеного Регламенту;
(b) внутрішньогрупові операції, як передбачено у статті 3 Регламенту (ЄС) № 648/2012;
(c) операції з тривалим строком розрахунків;
(d) операції фінансування з цінними паперами, включно з операціями маржинального кредитування, крім випадків, коли компетентний орган визначає, що експозиції інвестиційної фірми до ризику CVA, які виникають у зв’язку з такими операціями, є істотними; та
(e) кредити та позики, зазначені в пункті (g) статті 25(1).
Секція 2
Щоденний потік торговельних операцій
Стаття 33. Вимірювання DTF для цілей розрахування K-DTF
1. Для цілей розрахування K-DTF, DTF є ковзним середнім значенням вартості загального щоденного потоку торговельних операцій, виміряним протягом кожного робочого дня за попередні дев’ять місяців, без урахування трьох останніх місяців.
DTF є середнім арифметичним щоденних значень за залишкові шість місяців.
K-DTF розраховують у перший робочий день кожного місяця.
2. DTF вимірюють як суму абсолютної вартості купівель і абсолютної вартості продажів для готівкових торговельних операцій і деривативів згідно з наведеними нижче положеннями:
(a) для готівкових торговельних операцій вартість є сумою, яка була сплачена або отримана за кожною торговельною операцією;
(b) для деривативів вартість торговельної операції є умовною вартістю контракту.
Умовну вартість процентних деривативів коригують на час до погашення (у роках) відповідних контрактів. Умовну вартість множать на тривалість, визначену за такою формулою:
Тривалість = час до погашення (у роках) / 10
3. Значення DTF не включає операції, здійснені інвестиційною фірмою для цілей надання послуг з управління портфелем від імені інвестиційних фондів.
Значення DTF включає операції, здійснені інвестиційною фірмою від власного імені, чи то для себе, чи то від імені клієнта.
4. Якщо інвестиційна фірма мала щоденний потік торговельних операцій протягом менше дев’яти місяців, вона повинна використовувати для розрахування K-DTF дані минулих періодів щодо DTF для періоду, визначеного згідно з параграфом 1, як тільки такі дані стануть доступними. Компетентний орган може замінити відсутні елементи даних минулих періодів даними, визначеними в регуляторному порядку на основі бізнес-прогнозів інвестиційної фірми, поданих згідно зі статтею 7 Директиви 2014/65/ЄС.
ГЛАВА 5
Екологічні та соціальні цілі
Стаття 34. Пруденційний підхід до активів, які пов’язані з діяльністю соціального або екологічного спрямування
1. EBA, після консультацій з Європейською Радою із системних ризиків, повинен оцінити на основі доступних даних і висновків Експертної групи високого рівня Комісії з питань сталого фінансування, чи спеціальний пруденційний підхід до активів, які значною мірою пов’язані з діяльністю соціального або екологічного спрямування, у формі скоригованих К-факторів або скоригованих коефіцієнтів К-факторів, є обґрунтованим із пруденційної точки зору. Зокрема, EBA повинен оцінити такі елементи:
(a) методологічні варіанти оцінювання експозицій класів активів, які значною мірою пов’язані з діяльністю соціального або екологічного спрямування;
(b) конкретні профілі ризику активів, які значною мірою пов’язані з діяльністю соціального або екологічного спрямування;
(c) ризик, пов’язаний з амортизацією активів у зв’язку з регуляторними змінами, такими як пом’якшення наслідків зміни клімату;
(d) потенційний вплив спеціального пруденційного підходу до активів, які значною мірою пов’язані з діяльністю соціального або екологічного спрямування, на фінансову стабільність.
2. EBA повинен подати звіт зі своїми висновками до Європейського Парламенту, Ради та Комісії до 26 грудня 2021 року.
3. На підставі звіту, зазначеного в параграфі 2, Комісія повинна, якщо це доцільно, подати до Європейського Парламенту і Ради законодавчу пропозицію.
ЧАСТИНА ЧЕТВЕРТА
РИЗИК КОНЦЕНТРАЦІЇ
Стаття 35. Обов’язок щодо моніторингу
1. Інвестиційні фірми повинні здійснювати моніторинг і контроль їхнього ризику концентрації згідно із цією частиною за допомогою належних адміністративних процедур, процедур бухгалтерського обліку та надійних механізмів внутрішнього контролю.
2. Для цілей цієї частини терміни "кредитна установа" та "інвестиційна фірма" включають приватних або публічних суб’єктів господарювання, у тому числі філії таких суб’єктів господарювання, за умови, що такі суб’єкти господарювання, якби вони були засновані в Союзі, були би кредитними установами або інвестиційними фірмами, як означено в цьому Регламенті, і за умови, що такі суб’єкти господарювання авторизовані у третій країні, що застосовує пруденційні наглядові та регуляторні вимоги, які є принаймні еквівалентними до вимог, що застосовуються в Союзі.
Стаття 36. Розрахування вартості експозиції
1. Інвестиційні фірми, які не відповідають умовам для кваліфікації в якості малих та невзаємозв’язаних інвестиційних фірм, визначеним у статті 12(1), повинні розраховувати вартість експозиції для клієнта або групи пов’язаних клієнтів для цілей цієї частини шляхом додавання таких елементів:
(a) додатного перевищення довгими позиціями інвестиційної фірми її коротких позицій за всіма фінансовими інструментами торгового портфеля, випущеними відповідним клієнтом, де чисту позицію за кожним інструментом розраховують згідно з положеннями, зазначеними в пунктах (a), (b) і (c) статті 22;
(b) вартості експозиції за контрактами та операціями, зазначеними у статті 25(1), для відповідного клієнта, розрахованої у спосіб, встановлений у статті 27.
Для цілей пункту (a) першого підпараграфа інвестиційна фірма, яка для цілей визначення вимоги до К-факторів, що стосуються ризиків для ринку, розраховує вимоги до власних коштів для позицій торгового портфеля згідно з підходом, визначеним у статті 23, повинна розраховувати чисту позицію для цілей визначення ризику концентрації, пов’язаного з такими позиціями, згідно з положеннями, зазначеними в пункті (a) статті 22.
Для цілей пункту (b) першого підпараграфа цього параграфа інвестиційна фірма, яка для цілей визначення K-TCD, розраховує вимоги до власних коштів із застосуванням методів, зазначених у статті 25(4) цього Регламенту, повинна розраховувати вартість експозиції за контрактами та операціями, зазначеними у статті 25(1) цього Регламенту, із застосуванням методів, визначених у секції 3, 4 або 5 глави 6 розділу ІІ частини третьої Регламенту (ЄС) № 575/2013.
2. Вартість експозиції для групи пов’язаних клієнтів розраховують шляхом додавання експозицій до окремих клієнтів у межах групи, які повинні розглядатися як одна експозиція.
3. При розрахуванні вартості експозиції стосовно клієнта або групи пов’язаних клієнтів інвестиційна фірма повинна вжити всіх можливих заходів для визначення базисних активів за відповідними операціями та контрагента за базисними експозиціями.
Стаття 37. Ліміти стосовно ризику концентрації та перевищення вартості експозиції
1. Ліміт інвестиційної фірми стосовно ризику концентрації, пов’язаного з вартістю експозиції стосовно окремого клієнта або групи пов’язаних клієнтів, становить 25% її власних коштів.
Якщо такий окремий клієнт є кредитною установою або інвестиційною фірмою або якщо група пов’язаних клієнтів включає одну або більше кредитних установ або інвестиційних фірм, лімітом стосовно ризику концентрації є більше із таких значень: 25% власних коштів інвестиційної фірми або 150 млн євро, за умови, що для суми значень вартості експозиції стосовно всіх пов’язаних клієнтів, які не є кредитними установами або інвестиційними фірмами, ліміт стосовно ризику концентрації залишається на рівні 25% власних коштів інвестиційної фірми.
Якщо сума в розмірі 150 млн євро більша за 25% власних коштів інвестиційної фірми, ліміт стосовно ризику концентрації не повинен перевищувати 100% власних коштів інвестиційної фірми.
2. У разі перевищення лімітів, зазначених у параграфі 1, інвестиційна фірма повинна виконати обов’язок щодо повідомлення, визначений у статті 38, а також дотримуватися вимоги до власних коштів у разі перевищення вартості експозиції згідно зі статтею 39.
Інвестиційні фірми повинні розраховувати перевищення вартості експозиції стосовно окремого клієнта або групи пов’язаних клієнтів за такою формулою:
перевищення вартості експозиції = EV - L
де: