Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 952/2013 від 9 жовтня 2013 року про встановлення Митного кодексу Союзу

2. За умови забезпечення належного проведення процедури, зокрема стосовно митного нагляду, митні органи за заявою надають дозвіл на таке:

(a) використання еквівалентних товарів у рамках процедур митного складу, вільної зони, кінцевого використання та перероблення;

(b) використання еквівалентних товарів у рамках процедури тимчасового ввозу, в окремих випадках;

(c) у разі процедури перероблення на митній території, вивіз отриманих з еквівалентних товарів перероблених продуктів до ввозу товарів, які вони замінюють;

(d) у разі процедури перероблення за межами митної території, ввіз отриманих з еквівалентних товарів перероблених продуктів до вивозу товарів, які вони замінюють.

Авторизований економічний оператор щодо митних спрощень вважається таким, що виконав умову щодо забезпечення належного проведення процедури, якщо пов'язана з використанням еквівалентних товарів діяльність стосовно відповідної спеціальної процедури враховується у дозволі, зазначеному в пункті (а) статті 38(2).

3. Дозвіл на використання еквівалентних товарів не надається в будь-якому з таких випадків:

(a) якщо тільки звичайні форми транспортного оброблення у значенні статті 220 здійснюються в рамках процедури перероблення на митній території;

(b) якщо під заборону повернення ввізного мита чи звільнення від його сплати підпадають товари непідтвердженого походження, що використовуються у виробництві перероблених продуктів у рамках процедури перероблення на митній території, стосовно яких підтвердження походження видається або складається згідно з преференційною угодою між Союзом і певними країнами або територіями, які не є частиною митної території Союзу, чи групами таких країн або територій;

(c) якщо це призведе до необгрунтованої переваги в сплаті ввізного мита або якщо це передбачено в законодавстві Союзу.

4. У зазначеному в пункті (с) параграфа 2 випадку, та якщо з перероблених продуктів справлялося б вивізне мито, у разі коли б вони не вивозились у зв'язку з процедурою перероблення на митній території, володілець дозволу повинен надати гарантію для забезпечення сплати вивізного мита, якщо товари з третіх країн не буде ввезено протягом зазначеного в статті 257(3) строку.

Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 284, щоб визначати:

(a) винятки з третього підпараграфа статті 223(1);

(b) умов, за яких еквівалентні товари використовуються відповідно до статті 223(2);

(c) окремі випадки, в яких еквівалентні товари використовуються в рамках процедури тимчасового ввозу, відповідно до пункту (b) статті 223(2);

(d) випадки, в яких не дозволяється використання еквівалентних товарів відповідно до пункту (с) статті 223(3).

Комісія визначає шляхом імплементаційних актів процедурні норми щодо використання еквівалентних товарів, що на нього надано дозвіл відповідно до статті 223(2).

Такі імплементаційні акти ухвалюються відповідно до зазначеної в статті 285(4) експертної процедури.

1. У рамках процедури зовнішнього транзиту товари з третіх країн можуть переміщуватися з одного пункту в інший у межах митної території Союзу, не підпадаючи під будь-що з такого:

(a) ввізне мито;

(b) інші збори, передбачені іншим чинним законодавством;

(c) заходи торговельної політики, якщо тільки вони не забороняють прибуття товарів на митну територію Союзу чи вибуття товарів за її межі.

2. В окремих випадках товари Союзу поміщаються під процедуру зовнішнього транзиту.

3. Зазначене в параграфі 1 переміщення відбувається в один із таких способів:

(a) відповідно до процедури зовнішнього транзиту Союзу;

(b) відповідно до Конвенції МДП, за умови що таке переміщення:

(i) розпочалось або повинне закінчитись за межами митної території Союзу;

(ii) відбувається між двома розташованими на митній території Союзу пунктами через територію країни або території, що не є частиною митної території Союзу;

(c) відповідно до Конвенції ATA/Стамбульської конвенції, якщо здійснюється транзитне переміщення;

(d) на підставі Рейнського маніфесту (стаття 9 переглянутої Конвенції про навігацію по Рейну);

(e) з використанням форми 302, передбаченої в Угоді між сторонами Північноатлантичного договору стосовно статусу їхніх збройних сил, підписаної в Лондоні 19 червня 1951 року;

(f) у рамках поштової системи згідно з актами Всесвітнього поштового союзу, коли товари переміщуються суб'єктами встановлених такими актами прав та обов'язків або для них.

1. Згідно з процедурою внутрішнього транзиту і за встановлених у параграфі 2 умов товари Союзу можуть переміщуватися з одного пункту в інший, що розташовані на митній території Союзу, та через країну або територію, що не є частиною такої митної території, без будь-якої зміни їхнього митного статусу.

2. Зазначене в параграфі 1 переміщення відбувається в один із таких способів:

(a) згідно з процедурою внутрішнього транзиту Союзу, за умови що таку можливість передбачено в міжнародній угоді;

(b) відповідно до Конвенції МДП;

(c) відповідно до Конвенції ATA/Стамбульської конвенції, якщо здійснюється транзитне переміщення;

(d) на підставі Рейнського маніфесту (стаття 9 переглянутої Конвенції про навігацію по Рейну);

(e) з використанням форми 302, передбаченої в Угоді між сторонами Північноатлантичного договору стосовно статусу їхніх збройних сил, підписаної в Лондоні 19 червня 1951 року;

(f) у рамках поштової системи згідно з актами Всесвітнього поштового союзу, коли товари переміщуються суб'єктами встановлених такими актами прав та обов'язків або для них.

Якщо товари переміщуються з одного розташованого на митній території Союзу пункту в інший відповідно до Конвенції МДП, Конвенції АТА / Стамбульської конвенції, з використанням форми 302 або в рамках поштової системи, митна територія Союзу для цілей такого транспортування вважається митною територією, що складає єдину територію.

1. Якщо митні органи держави-члена вирішать позбавити особу права на операції МДП згідно зі статтею 38 Конвенції МДП, таке рішення діє на всій митній території Союзу, та будь-яка митниця не повинна приймати книжки МДП , що їх подає така особа.

2. Держава-член повідомляє про своє рішення, зазначене в параграфі 1, при цьому вказуючи дату його застосування, інші держави-члени та Комісію.

За заявою митні органи можуть надавати дозвіл особі, зазначеній як "авторизований вантажоодержувач", отримувати в затвердженому місці переміщувані згідно з Конвенцією МДП товари, внаслідок чого процедура припиняється згідно з пунктом (d) статті 1 Конвенції МДП.

Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 284, щоб визначати:

(a) окремі випадки, в яких товари Союзу повинно бути поміщено під процедуру зовнішнього транзиту відповідно до статті 226(2);

(b) умови надання дозволу відповідно до статті 230.

Комісія шляхом імплементаційних актів визначає процедурні норми щодо застосування пунктів (b)-(f) статті 226(3) та пунктів (b)-(f) статті 227(2) на митній території Союзу, враховуючи потреби Союзу.

Такі імплементаційні акти ухвалюються відповідно до зазначеної в статті 285(4) експертної процедури.

1. Суб'єкт процедури транзиту Союзу несе відповідальність за все зазначене нижче:

(a) пред'явлення товарів у неушкодженому стані та надання необхідної інформації митниці призначення протягом встановленого строку та відповідно до заходів, що їх вживають митні органи для забезпечення їх ідентифікації;

(b) дотримання норм митного законодавства стосовно процедури;

(c) якщо інше не передбачено в митному законодавстві, надання згідно з іншим чинним законодавством гарантії для забезпечення сплати суми ввізного чи вивізного мита, що відповідає будь-якому митному боргу або іншим зборам, що можуть виникати стосовно товарів.

2. Зобов'язання суб'єкта процедури виконано,а процедура транзиту завершується, коли поміщені під цю процедуру товари та необхідна інформація перебувають у розпорядженні митниці призначення відповіднодо митного законодавства.

3. Перевізник або одержувач товарів, який приймає товари, знаючи, що вони переміщуються в рамках процедури транзиту Союзу, також несе відповідальність за пред'явлення товарів у неушкодженому стані митниці призначення протягом встановленого строку та відповідно до заходів, що їх вживають митні органи для забезпечення їх ідентифікації.

4. За заявою митні органи можуть надати дозвіл на будь-яке із зазначених нижче спрощень стосовно поміщення товарів під процедуру транзиту Союзу або стосовно завершення такої процедури:

(a) статус авторизованого вантажовідправника, що дозволяє володільцю дозволу поміщати товари під процедуру транзиту Союзу без пред'явлення їх митниці;

(b) статус авторизованого вантажоодержувача, що дозволяє володільцю дозволу отримувати в затвердженому місці переміщувані в рамках процедури транзиту Союзу товари, для завершення такої процедури відповідно до статті 233(2);

(c) використання печаток спеціального типу, якщо проставляння відбитка печатки вимагається для забезпечення ідентифікації товарів, поміщених під процедуру транзиту Союзу;

(d) використання митної декларації зі зменшеними вимогами до даних для поміщення товарів під процедуру транзиту Союзу;

(e) використання електронного транспортного документа як митної декларації для поміщення товарів під процедуру транзиту Союзу, за умови що він містить дані такої декларації і такими даними володіють митні органи в пунктах відправлення та призначення, щоб зробити можливим митний нагляд за товарами та виконання процедури.

1. Під процедуру зовнішнього транзиту Союзу підпадають товари, переміщувані через країну або територію, які не є частиною митної території Союзу, якщо виконано одну з таких умов:

(a) ця можливість передбачена міжнародною угодою;

(b) переміщення товарів через таку країну або територію здійснюється з використанням єдиного транспортного документа, складеного на митній території Союзу.

2. У зазначеному в пункті (b) параграфа 1 випадку процедура зовнішнього транзиту Союзу призупиняється на період перебування товарів за межами митної території Союзу.

Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 284, щоб визначати умови видачі зазначених у статті 233(4) дозволів.

Комісія визначає шляхом імплементаційних актів процедурні норми щодо:

(a) поміщення товарів під процедуру транзиту Союзу та завершення такої процедури;

(b) застосування спрощень, зазначених у статті 233(4);

(с) митного нагляду за товарами, переміщуваними в рамках процедури зовнішнього транзиту Союзу через країну або територію, які не є частиною митної території Союзу, відповідно до статті 234.

Такі імплементаційні акти ухвалюються відповідно до зазначеної в статті 285(4) експертної процедури.

1. Згідно з процедурою зберігання товари з третіх країн можуть зберігатися на митній території Союзу, не підпадаючи під будь-що з такого:

(a) ввізне мито;

(b) інші збори, передбачені іншим чинним законодавством;

(c) заходи торговельної політики, якщо тільки вони не забороняють прибуття товарів на митну територію Союзу чи вибуття товарів за її межі.

2. Товари Союзу може бути поміщено під процедуру митного складу або процедуру вільної зони відповідно до законодавства Союзу, що регулює окремі сфери, або з огляду на рішення про повернення або звільнення від сплати ввізного мита.

3. Якщо існує економічна потреба та митний нагляд не зазнає негативного впливу, митні органи можуть надати дозвіл на зберігання товарів Союзу на складі для митного зберігання. Такі товари не вважаються товарами, поміщеними під процедуру митного складу.

1. Тривалість перебування товарів під процедурою зберігання необмежена.

2. За виняткових обставин митні органи можуть встановити термін, до якого процедуру зберігання повинно бути виконано, зокрема якщо при довгостроковому зберіганні тип і характер товарів можуть становити загрозу для здоров'я людей, тварин або рослин чи для довкілля.

Комісія визначає шляхом імплементаційних актів процедурні норми щодо поміщення товарів Союзу під процедуру митного складу або процедуру вільної зони відповідно до статті 237(2).

Такі імплементаційні акти ухвалюються відповідно до зазначеної в статті 285(4) експертної процедури.

1. Згідно з процедурою митного складу товари з третіх країн можуть зберігатися в приміщеннях чи будь-якому іншому місці, дозвіл на використання яких для такої процедури надали митні органи, та під митним наглядом ("митні склади").

2. Митні склади можуть використовуватись будь-якою особою для митного зберігання товарів ("публічний митний склад") або володільцем дозволу на митне зберігання для зберігання товарів ("приватний митний склад").

3. Товари, поміщені під процедуру митного складу, може бути тимчасово видалено з митного складу. Окрім як у разі форс-мажору, вимагається попередній дозвіл митних органів на таке видалення.

1. Якщо існує економічна потреба та митний нагляд не зазнає негативного впливу, митні органи можуть надати дозвіл на перероблення на митному складі товарів, поміщених під процедуру перероблення на митній території або процедуру кінцевого використання, з дотриманням передбачених такими процедурами умов.

2. Зазначені в параграфі 1 товари не вважаються поміщеними під процедуру митного складу.

1. Володілець дозволу і суб'єкт процедури відповідальні за таке:

(a) забезпечення неприпинення митного нагляду щодо поміщених під процедуру митного складу товарів; та

(b) виконання зобов'язань, що виникають унаслідок зберігання товарів, на які поширюється процедура митного складу.

2. Як відступ від параграфа 1, якщо дозвіл стосується публічного митного складу, він може передбачати, що зазначені в пунктах (а) або (b) параграфа 1 обов'язки нестиме виключно суб'єкт процедури.

3. Суб'єкт процедури відповідальний за виконання зобов'язань, що виникають унаслідок поміщення товарів під процедуру митного складу.

1. Держави-члени можуть визначати частини митної території Союзу як вільні зони.

Щодо кожної вільної зони держава-член визначає її територіальні межі та пункти прибуття і вибуття.

2. Держави-члени повідомляють Комісії інформацію про свої вільні зони, що функціонують.

3. Вільні зони повинні бути огородженими.

Периметр і пункти прибуття і вибуття вільної зони підлягають митному нагляду.

4. Особи, товари і транспортні засоби що прибувають у вільні зони або вибувають із них, можуть підлягати митному контролю.

1. Спорудження будь-якої будівлі у вільній зоні потребує попереднього дозволу митних органів.

2. З урахуванням митного законодавства, у вільній зоні дозволяється будь-яка промислова, комерційна діяльність або діяльність у сфері послуг. Така діяльність проводитьсяза умови надання попереднього повідомлення митним органам.

3. Митні органи можуть накладати заборони чи обмеження на зазначену в параграфі 2 діяльність з урахуванням характеру відповідних товарів, вимог митного нагляду або вимог безпеки.

4. Митні органи можуть забороняти особам, які не надають необхідної гарантії дотримання норм митного законодавства, здійснювати діяльність у вільній зоні.

1. Переміщувані у вільну зону товари повинні бути пред'явлені митниці та пройти встановлені митні формальності у будь-якому з таких випадків:

(a) якщо їх переміщено у вільну зону безпосередньо з території за межами митної території Союзу;

(b) якщо їх поміщено під митну процедуру, що завершується або виконується внаслідок їх поміщення під процедуру вільної зони;

(c) якщо їх поміщено під процедуру вільної зони з огляду на рішення про повернення або звільнення від сплати ввізного мита;

(d) якщо законодавство, крім митного законодавства, передбачає такі формальності.

2. Товари, переміщувані у вільну зону не за передбачених у параграфі 1 обставин, не підлягають пред'явленню митниці.

3. Без обмеження статті 246, переміщувані у вільну зону товари вважаються поміщеними під процедуру вільної зони:

(a) з моменту їх прибуття у вільну зону, якщо тільки їх вже не поміщено під іншу митну процедуру; або

(b) з моменту завершення процедури транзиту, якщо тільки їх не поміщено негайно під наступну митну процедуру.

1. Товари Союзу можуть доставлятись у вільну зону, зберігатись у ній, переміщуватись у неї, використовуватись, перероблятись або споживатись у ній. У таких випадках товари не вважаються поміщеними під процедуру вільної зони.

2. За заявою відповідної особи митні органи встановлюють митний статус товарів Союзу щодо будь-яких із таких товарів:

(a) товари Союзу, що прибувають у вільну зону;

(b) товари Союзу, піддані переробним операціям у вільній зоні;

(c) товари, випущені для вільного обігу у вільній зоні.

1. Товари з третіх країн протягом їх перебування у вільній зоні може бути випущено для вільного обігу або поміщено під процедуру перероблення на митній території, процедуру тимчасового ввозу або процедуру кінцевого використання за умов, визначених для таких процедур.

У таких випадках товари не вважаються поміщеними під процедуру вільної зони.

2. Без обмеження положень, застосовних до постачання або до зберігання продовольчих товарів, якщо це передбачено відповідною процедурою, параграф 1 не виключає використання або споживання товарів, випуск для вільного обігу чи тимчасовий ввіз яких не призведе до стягнення ввізного мита або застосування заходів, передбачених спільною сільськогосподарською або торговельною політиками.

У разі такого використання або споживання митна декларація для випуску для вільного обігу або для процедури тимчасового ввозу не вимагається.

Однак така декларація вимагається, якщо такі товари підпадають під тарифну квоту або тарифну стелю.

1. Без обмеження законодавства в сферах, відмінних від митної, товари у вільній зоні може бути вивезено або зворотно вивезено з митної території Союзу чи переміщено в іншу частину митної території Союзу.

2. Статті 134-149 застосовуються до товарів, переміщуваних за межі вільної зони в інші частини митної території Союзу.

Якщо товари переміщено за межі вільної зони в іншу частину митної території Союзу або поміщено під митну процедуру, їх необхідно вважати товарами з третіх країн, якщо тільки не підтверджено їхній митний статус товарів Союзу.

Проте, для цілей стягнення вивізного мита і застосування вивізних ліцензій або передбачених спільною сільськогосподарською або торговельною політиками заходів контролю при вивозі, такі товари необхідно вважати товарами Союзу, якщо тільки не встановлено, що вони не мають митного статусу товарів Союзу.

1. Згідно з процедуроютимчасового ввозу товари з третіх країн, призначені для зворотного вивозу, можуть бути предметом спеціального використання на митній території Союзу з повним або частковим звільненням від сплати ввізного мита та не підпадаючи під будь-що з такого:

(a) інші збори, передбачені іншим чинним законодавством;

(b) заходи торговельної політики, якщо тільки вони не забороняють прибуття товарів на митну територію Союзу чи вибуття товарів за її межі.

2. Процедура тимчасового ввозу може використовуватись тільки у разі виконання таких умов:

(a) не передбачаються будь-які зміни товарів, окрім звичайного зносу внаслідок їх використання;

(b) можливим є забезпечення ідентифікації поміщених під цю процедуру товарів, окрім випадків, коли з огляду на характер товарів або їхнє цільове призначення відсутність заходів з ідентифікації не спричинить будь-якого зловживання процедурою, або, в зазначеному в статті 223 випадку, якщо можливо перевірити дотримання умов, передбачених щодо еквівалентних товарів;

(c) суб'єкт процедури має осідок за межами митної території Союзу, якщо не передбачено інше;

(d) виконано вимоги митного законодавства стосовно повного або часткового звільнення від сплати мита.

1. Митні органи визначають період, протягом якого товари, поміщені під процедуру тимчасового ввозу, повинно бути зворотно вивезено або поміщено під наступну митну процедуру. Такий період повинен бути достатнім для досягнення мети дозволеного використання.

2. Якщо не передбачено інше, максимальний період, протягом якого товари можуть перебувати під процедурою тимчасового ввозу для тієї самої мети та під відповідальністю того самого володільця дозволу, становить 24 місяці, навіть якщо процедуру було виконано шляхом поміщення товарів під іншу спеціальну процедуру і наступного поміщення їх знову під процедуру тимчасового ввозу.

3. Якщо за виняткових обставин дозволене використання є неможливим протягом зазначеного в параграфах 1 і 2 періоду, митні органи можуть продовжити такий період на розумний строк за обґрунтованою заявою володільця дозволу.

4. Загальна тривалість періоду, протягом якого товари можуть перебувати під процедурою тимчасового ввозу, не повинна перевищувати 10 років, окрім як у разі настання непередбачуваної події.

1. Сума ввізного мита на товари, поміщені під процедуру тимчасового ввозу з частковим звільненням від сплати ввізного мита, становить 3% суми ввізного мита, що підлягала б сплаті з таких товарів, якби їх було випущено для вільного обігу в дату їх поміщення під процедуру тимчасового ввозу.

Така сума підлягає сплаті за кожен місяць або частину місяця, протягом яких товари перебували під процедурою тимчасового ввозу з частковим звільненням від сплати ввізного мита.

2. Сума ввізного мита не повинна перевищувати суму, що підлягала б сплаті, якби відповідні товари було випущено для вільного обігу в дату їх поміщення під процедуру тимчасового ввозу.

Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 284, щоб визначати:

(a) спеціальне використання, зазначене в статті 250(1);

(b) вимоги, зазначені в пункті (d) статті 250(2).

1. Згідно з процедурою кінцевого використання товари може бути випущено для вільного обігу зі звільненням від сплати мита або за зниженою ставкою мита на підставі їх спеціального використання.

2. Якщо товари перебувають на стадії виробництва, що з економічних причин дозволяє тільки встановлене кінцеве використання, митні органи можуть передбачити в дозволі умови, за яких товари вважаються використаними для цілей, що визначені як передумова для звільнення від сплати мита або для зниження ставки мита.

3. Якщо товари придатні для повторного використання та митні органи вважають це за доцільне, щоб запобігти зловживанням, митний нагляд продовжується протягом строку, що не перевищує двох років із дати першого їх використання для цілей, що визначені як передумова для звільнення від сплати мита або для зниження ставки мита.

4. Митний нагляд у рамках процедури кінцевого використання завершується в будь- якому з таких випадків:

(a) якщо товари використано для цілей, що визначені як передумова для звільнення від сплати мита або для зниження ставки мита;

(b) якщо товари переміщено за межі митної території Союзу, знищено або здійснено відмову від них на користь держави;

(c) якщо товари використано не для цілей, що визначені як передумова для звільнення від сплати мита або для зниження ставки мита, і сплачено відповідне ввізне мито.

5. Якщо вимагається норма добутку, стаття 255 застосовується до процедури кінцевого використання.

6. Відходи та брухт, що є результатом оброблення або перероблення товарів відповідно до встановленого кінцевого використання, а також природні втрати вважаються товарами, віднесеними до встановленого кінцевого використання.

7. Відходи та брухт, що є результатом знищення товарів, поміщених під процедуру кінцевого використання, вважаються поміщеними під процедуру митного складу.

Якщо тільки норму добутку не визначено в законодавстві Союзу, що регулює окремі сфери, митні органи визначають норму добутку або середню норму добутку переробної операції чи, у відповідних випадках, метод визначення такої норми.

Норма добутку або середня норма добутку визначається з урахуванням фактичних обставин, за яких здійснюються чи повинні здійснюватися переробні операції. За потреби таку норму може бути скориговано згідно зі статтею 28.

1. Без обмеження статті 223, згідно з процедурою перероблення на митній території товари з третіх країн можуть використовуватись на митній території Союзу в одній або більше переробних операцій так, що вони не підпадають під будь-що з такого:

(a) ввізне мито;

(b) інші збори, передбачені іншим чинним законодавством;

(c) заходи торговельної політики, якщо тільки вони не забороняють прибуття товарів на митну територію Союзу чи вибуття товарів за її межі.

2. Процедура перероблення на митній території може використовуватись у випадках, відмінних від ремонту і знищення, тільки якщо, без обмеження використання допоміжних засобів виробництва, поміщені під цю процедуру товари можна ідентифікувати в перероблених продуктах.

У зазначеному в статті 223 випадку ця процедура може використовуватись за можливості перевірки дотримання умов, встановлених щодо еквівалентних товарів.

3. На додаток до параграфів 1 і 2, процедура перероблення на митній території також може використовуватись для будь-яких таких товарів:

(а) товари, що повинні бути піддані переробним операціям для забезпечення їх відповідності технічним вимогам до їх випуску для вільного обігу;

(b) товари, що повинні бути піддані звичайним формам транспортного оброблення відповідно до статті 220.

1. С2 Митні органи визначають період, протягом якого повинно бути виконано процедуру перероблення на митній території відповідно до статті 215.

Такий період починається з дати поміщення товарів з третіх країн під цю процедуру та повинен враховувати час, необхідний для здійснення переробних операцій та виконання процедури.

2. Митні органи можуть продовжити зазначений у параграфі 1 період на розумний строк за обґрунтованою заявою володільця дозволу.

У дозволі може бути вказано, що період, що починається протягом місяця, кварталу або півріччя, закінчується відповідно в останній день наступного місяця, кварталу або півріччя.

3. У разі попереднього вивозу згідно з пунктом (с) статті 223(2) у дозволі вказується період, протягом якого товари з третіх країн підлягають декларуванню для процедури перероблення на митній території, з урахуванням часу, необхідного для закупівлі і транспортування на митну територію Союзу.

Зазначений у першому підпараграфі період визначається в місяцях та не повинен перевищувати шести місяців. Він починається з дати прийняття вивізної декларації на перероблені продукти, отримані з відповідних еквівалентних товарів.

4. За заявою володільця дозволу зазначений у параграфі 3 шестимісячний період може бути продовжено, навіть після його закінчення, за умови що його загальна тривалість не перевищує 12 місяців.

За заявою митні органи можуть надати дозвіл на тимчасовий зворотний вивіз деяких чи всіх поміщених під процедуру перероблення на митній території товарів або перероблених продуктів для цілей подальшого перероблення за межами митної території Союзу згідно з умовами, встановленими для процедури перероблення за межами митної території.

1. Згідно з процедурою перероблення за межами митної території товари може бути тимчасово вивезено за межі митної території Союзу для того, щоб піддати їх переробним операціям. Отримані з таких товарів перероблені продукти може бути випущено для вільного обігу з повним або частковим звільненням від сплати ввізного мита за заявою володільця дозволу чи будь-якої іншої особи, що має осідок на митній території Союзу, якщо така особа отримала згоду володільця дозволу та умови дозволу виконано.

2. Перероблення за межами митної території не дозволяється щодо будь-яких таких товарів Союзу:

(a) товари, вивіз яких призводить до повернення або звільнення від сплати ввізного мита;

(b) товари, що їх перед вивозом випущено для вільного обігу зі звільненням від сплати мита або за зниженою ставкою мита на підставі їх кінцевого використання, поки цілей такого кінцевого використання не досягнуто, якщо тільки такі товари не повинно бути піддано ремонтним операціям;

(c) товари, вивіз яких призводить до надання вивізного відшкодування;

(d) товари, стосовно яких згідно зі спільною сільськогосподарською політикою внаслідок вивозу таких товарів надається фінансова перевага, відмінна від зазначеного в пункті (с) відшкодування.

3. Митні органи визначають період, протягом якого тимчасово вивезені товари повинно бути зворотно ввезено на митну територію Союзу у формі перероблених продуктів та випущено для вільного обігу, щоб їх було повністю або частково звільнено від сплати ввізного мита. Вони можуть продовжити такий період на розумний строк за обґрунтованою заявою володільця дозволу.

1. Якщо митним органам доведено, що товари відремонтовано безплатно чи то на виконання договірного або законного зобов'язання, що виникає на підставі гарантії, чи то внаслідок дефекту виробництва або матеріалу, вони повністю звільняються від сплати ввізного мита.

2. Параграф 1 не застосовується, якщо дефект виробництва або матеріалу враховано на момент першого випуску для вільного обігу відповідних товарів.

1. Згідно зі стандартною системою обміну ввезений продукт ("замінний продукт") може замінювати перероблений продукт відповідно до параграфів 2-5.

2. За заявою митні органи дозволяють використання стандартної системи обміну, якщо переробна операція передбачає ремонт дефектних товарів Союзу, окрім товарів, що підпадають під дію заходів, передбачених спільною сільськогосподарською політикою, або спеціальних норм, застосовних до певних товарів, що отримані в результаті перероблення сільськогосподарських продуктів.

3. Замінні продукти повинні мати такий самий восьмизначний код Комбінованої номенклатури, таку саму комерційну якість і такі самі технічні характеристики, як і дефектні товари, якби останні було відремонтовано.

4. Якщо дефектні товари використовувались до вивозу, замінні продукти також повинні були використовуватись.

Однак митні органи не вимагають виконання передбаченої в першому підпараграфі умови, якщо замінний продукт постачено безплатно чи то на виконання договірного або законного зобов'язання, що виникає на підставі гарантії, чи то внаслідок дефекту виробництва або матеріалу.

5. Положення, що були б застосовними до перероблених продуктів, застосовуються до замінних продуктів.

1. За умов, що їх визначають митні органи, за заявою відповідної особи, митні органи надають дозвіл на ввіз замінних продуктів до вивозу дефектних товарів.

У разі такого попереднього ввозу замінного продукту необхідно надати гарантію на суму ввізного мита, що підлягала б сплаті, якби дефектні товар не вивозились згідно з параграфом 2.

2. Дефектні товари підлягають вивозу протягом двох місяців із дати прийняття митними органами декларації для випуску для вільного обігу замінних продуктів.

3. Якщо за виняткових обставин вивіз дефектних товарів є неможливим протягом зазначеного в параграфі 2 періоду, митні органи можуть продовжити такий період на розумний строк за обґрунтованою заявою володільця дозволу.

1. На товари, переміщувані за межі митної території Союзу, подається попередня декларація до компетентної митниці протягом встановленого строку до переміщення товарів за межімитної території Союзу.

2. Передбачене в параграфі 1 зобов'язання не діє:

(a) щодо транспортних засобів і товарів, що ними перевозяться, якщо вони лише перетинають територіальні води чи повітряний простір митної території Союзу без зупинки на цій території; або

(b) в інших окремих випадках за наявності достатніх підстав, пов'язаних із видом товарів або транспорту, або згідно з вимогами міжнародних угод.

3. Попередня декларація подається у формі одного з таких документів:

(a) митної декларації, якщо товари, переміщувані за межі митної території Союзу, поміщено під митну процедуру, для якої вимагається така декларація;

(b) декларації зворотного вивозу, відповідно до статті 270;

(c) загальної декларації прибуття, відповідно до статті 271.

4. Попередня декларація повинна містити дані, необхідні для аналізу ризиків для цілей безпеки.

Зазначена в статті 263 митниця, що до неї подається попередня декларація, забезпечує проведення протягом певного строку аналізу ризиків, передусім для цілей безпеки, на основі такої декларації та вживає необхідних заходів за результатами такого аналізу ризиків.

Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 284, щоб визначати:

(a) зазначений у статті 263(1) встановлений строк, протягом якого необхідно подати попередню декларацію до переміщення товарів за межі митної території Союзу, враховуючи вид транспорту;

(b) окремі випадки, в яких зобов'язання подавати попередню декларацію не діє згідно з пунктом (b) статті 263(2).

Комісія визначає шляхом імплементаційних актів зазначений у статті 264 строк, протягом якого необхідно провести аналіз ризиків, враховуючи зазначений у статті 263(1) строк.

Такі імплементаційні акти ухвалюються відповідно до зазначеної в статті 285(4) експертної процедури.

1. Товари, переміщувані за межі митної території Союзу, підлягають митному нагляду і можуть підлягати митному контролю. Митні органи можуть за потреби визначати маршрут і строк переміщення товарів за межі митної території Союзу.

2. Переміщувані за межі митної території Союзу товари пред'являє митниці при вибутті одна з таких осіб:

(a) особа, що переміщує товари за межі митної території Союзу;

(b) особа, від імені або в інтересах якої діє особа, що переміщує товари за межі митної території Союзу;

(c) особа, що бере на себе відповідальність за перевезення товарів до їх вибуття з митної території Союзу.

3. Товари, переміщувані за межі митної території Союзу, підлягають, у відповідних випадках, такому:

(a) поверненню або звільненню від сплати ввізного мита;

(b) виплаті вивізного відшкодування;

(c) стягненню вивізного мита;

(d) формальностям, виконання яких вимагається відповідно до норм чинного законодавства стосовно інших зборів;

(e) застосуванню заборон та обмежень, що виправдані, між іншим, потребами підтримання суспільної моралі, публічного порядку або громадської безпеки, захисту здоров'я та життя людей, тварин і рослин, охорони довкілля, захисту національних надбань, що мають художню, історичну або археологічну цінність, та захисту промислової або комерційної власності, - включаючи контроль прекурсорів наркотичних засобів, товарів, що порушують деякі права інтелектуальної власності, та грошових коштів, - а також щодо них вживаються заходи зі збереження та управління рибними ресурсами та заходи торговельної політики.

4. Митні органи здійснюють випуск для вибуття, за умови що відповідні товари буде переміщено за межі митної території Союзу в тому самому стані, в якому вони перебували на момент:

(a) прийняття митної декларації або декларації зворотного вивозу; або

(b) подання загальної декларації вибуття.

Комісія визначає шляхом імплементаційних актів процедурні норми щодо вибуття за статтею 267.

Такі імплементаційні акти ухвалюються відповідно до зазначеної в статті 285(4) експертної процедури.

1. Товари Союзу, переміщувані за межі митної території Союзу, повинно бути поміщено під процедуру вивозу.

2. Параграф 1 не застосовується до будь-яких таких товарів Союзу:

(a) товарів, поміщених під процедуру перероблення за межами митної території;

(b) товарів, переміщуваних за межі митної території Союзу після їх поміщення під процедуру кінцевого використання;

(c) звільнених від ПДВ або акцизного збору товарів, які постачено як запаси повітряного чи морського судна, незалежно від пункту призначення повітряного чи морського судна, і щодо яких вимагається підтвердження такого постачання;

(d) товарів, поміщених під процедуру внутрішнього транзиту;

(e) товарів, тимчасово переміщених за межі митної території Союзу відповідно до статті 155.

3. Передбачені митним законодавством формальності щодо вивізної митної декларації діють у випадках, зазначених у пунктах (а), (b) і (с) параграфа 2.

1. На товари з третіх країн, переміщувані за межі митної території Союзу, до компетентної митниці подається декларація зворотного вивозу.

2. Статті 158-195 застосовуються до декларації зворотного вивозу.

3. Параграф 1 не застосовується до будь-яких таких товарів:

(a) поміщених під процедуру зовнішнього транзиту товарів, що лише перетинають митну територію Союзу;

(b) товарів, перевантажених у вільній зоні або зворотно вивезених безпосередньо з вільної зони;

(c) товарів, що перебувають на тимчасовому зберіганні, зворотно вивезених безпосередньо зі складу тимчасового зберігання.

1. Якщо товари повинні бути переміщені за межі митної території Союзу та митну декларацію або декларацію зворотного вивозу не подано як попередню декларацію, то до митниці вибуття подається загальна декларація вибуття.

Митні органи можуть дозволити подання загальної декларації вибуття до іншої митниці, за умови що остання негайно повідомить чи надасть в електронній формі необхідну інформацію митниці вибуття.

2. Загальну декларацію вибуття подає перевізник.

Незважаючи на зобов'язання перевізника, загальну декларацію вибуття замість нього може подати одна з таких осіб:

(a) експортер або вантажовідправник чи інша особа, від імені або в інтересах якої діє перевізник;

(b) будь-яка особа, що може пред'явити відповідні товари в митниці вибуття або забезпечити їх пред'явлення в митниці вибуття.

3. Митні органи можуть дозволити подання загальної декларації вибуття за допомогою комерційних, портових або транспортних інформаційних систем, за умови що такі системи міститимуть необхідні дані для такої декларації і такі дані будуть доступними протягом встановленого строку до переміщення товарів за межі митної території Союзу.

4. Митні органи можуть дозволити, щоб замість подання загальної декларації вибуття було подано повідомлення і наданий доступ до даних загальної декларації вибуття в комп'ютерній системі економічного оператора.

1. Декларант може за заявою отримати дозвіл на внесення змін до даних загальної декларації вибуття після її подання.

Внесення змін неможливе після будь-чого з такого:

(a) митні органи повідомили особу, що подала загальну декларацію вибуття, про свій намір оглянути товари;

(b) митні органи встановили, що дані загальної декларації вибуття є неправильними або неповними;

(c) митні органи вже випустили товари для вибуття.

2. Якщо товари, стосовно яких подано загальну декларацію вибуття, не переміщено за межі митної території Союзу, митні органи визнають недійсною таку декларацію в будь-якому з таких випадків:

(a) за заявою декларанта;

(b) протягом 150 днів після подання декларації.

Комісія визначає шляхом імплементаційних актів процедурні норми щодо:

(a) подання загальної декларації вибуття відповідно до статті 271;

(b) внесення змін до загальної декларації вибуття відповідно до першого підпараграфа статті 272(1);

(с) визнання загальної декларації вибуття недійсною відповідно до статті 272(2).

Такі імплементаційні акти ухвалюються відповідно до зазначеної в статті 285(4) експертної процедури.

1. Якщо зазначені в пунктах (b) і (с) статті 270(3) товари з третіх країн переміщуються за межі митної території Союзу та зобов'язання подавати загальну декларацію вибуття стосовно таких товарів не діє, подається повідомлення про зворотний вивіз.

2. Повідомлення про зворотний вивіз подає до митниці вибуття товарів особа, відповідальна за пред'явлення товарів при вибутті відповідно до статті 267(2).

3. Повідомлення про зворотний вивіз повинне містити дані, необхідні для виконання процедури вільної зони або завершення тимчасового зберігання.

Митні органи можуть дозволити подання повідомлення про зворотний вивіз за допомогою комерційних, портових або транспортних інформаційних систем, за умови що такі системи міститимуть необхідні дані для такого повідомлення і такі дані будуть доступними до переміщення товарів за межі митної території Союзу.