395. Так, розслідування незаконного розгону протестувальників рано вранці 30 листопада було розпочато відносно швидко. Проте у січні 2014 року Печерський районний суд міста Києва звільнив усіх п’ятьох підозрюваних високопосадовців від кримінальної відповідальності, а труднощі, викликані застосуванням до підозрюваних амністії, з того часу заблокували розслідування кримінальних проваджень, за виключенням провадження стосовно однієї підозрюваної особи. Жодному працівнику правоохоронних органів не було повідомлено про підозру, тоді як встановлення осіб працівників правоохоронних органів, залучених тієї ночі, не викликало б жодних труднощів в їхнього керівництва.
...
398. Тоді як у прес-релізах МВС України за 23 січня та 04 лютого 2014 року повідомлялося про проведення певних слідчих дій, зокрема балістичних експертиз в межах розслідування фактів смерті внаслідок застосування вогнепальної зброї 22 січня 2014 року, новий Генеральний прокурор України і його заступник, відповідальний за розслідування подій на Майдані, повідомили, що матеріали розслідувань МВС України стосовно фактів спричинення смерті та тілесних ушкоджень протестувальникам, які були передані Генеральній прокуратурі України та долучені до основного провадження стосовно подій на Майдані (провадження № 228), виявилися по суті беззмістовними.
399. МДГ доходить висновку, що до 22 лютого 2014 року органи державної влада насправді не намагалася провести розслідування випадків насильства під час акцій протесту на Майдані.
Відсутність належного розслідування протягом трьох місяців, коли тривали акції протестів, неминуче означає, що таке розслідування не було розпочато оперативно, і це саме по собі створило значні проблеми для подальших розслідувань, які є основним предметом розгляду МДГ ...
...
412. Стосовно функціональної незалежності у розслідуванні подій на Майдані МДГ зазначає, що кримінальні провадження стосовно злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів щодо учасників акцій протесту на Майдані, на цей момент підслідні Генеральній прокуратурі України. В межах цих кримінальних проваджень слідчі ГПУ не лише самі проводили слідчі дії, але й також доручали оперативним відділам МВС України проведення конкретних слідчих дій. Кримінальні провадження щодо злочинів, які, як стверджувалося, були вчинені цивільними особами, віднесені до підслідності МВС України. Згідно з твердженнями ГПУ, вирішуючи питання щодо підслідності кримінальних проваджень і надаючи вказівки МВС України про проведення службового розслідування або відповідних слідчих дій, ГПУ завжди зважала на можливий конфлікт інтересів
413. Незважаючи на ці запевнення, МДГ вважає, що була низка недоліків щодо забезпечення функціональної незалежності стосовно розслідувань у кримінальних провадженнях, пов’язаних з подіями Майдану.
414. Перший приклад був наведений самою ГПУ у її листі до МВС України від 04 березня 2014 року. В цьому листі йшлося про основне провадження № 228 стосовно численних епізодів вбивств і поранень протестувальників на Майдані від рук працівників правоохоронних органів, а також організації насильницького придушення мирних акцій протесту на Майдані. У згаданому листі ГПУ скаржиласяна те, що проведення слідчих дій з виявлення документів, які були підставою для видачі зброї працівникам правоохоронних органів та її застосування до протестувальників, було доручено тим самим працівникам МВС України, які були причетні до підготовки документів про застосування зброї щодо протестувальників під час подій на Майдані
...
419. Загалом МДГ наголошує, що у контексті, коли йдеться про довіру громадськості до системи кримінального судочинства, важливо забезпечити зовнішні атрибути незалежності обов’язків органів досудового слідства. У зв’язку з цим МДГ стурбована деякими призначеннями теперішнього керівництва МВС України, яке є одним з головних органів досудового розслідування. Виглядає так, що деякі представники теперішнього керівництва МВС України обіймали керівні посади також під час акцій протесту на Майдані, коли під керівництвом п. Захарченка МВС України намагалося розігнати мітинги за допомогою насильства, залякування, неправомірного притягнення до відповідальності і затримання протестувальників. Не роблячи жодних висновків стосовно особистої відповідальності цих посадових осіб за акти насильства, МДГ вважає, що ці призначення сприяли втраті міністерством зовнішніх характеристик незалежного органу та призвели до підриву віри громадськості у готовність МВС України розслідувати злочини, вчинені під час подій Майдану.
Висновок
420. МДГ звертає увагу на численні заклики до запровадження в Україні незалежного та ефективного механізму розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів. Потреба у такому механізмі набула ще більшого значення у зв’язку зі злочинами, вчиненими під час акцій протесту на Майдані.
МДГ дійшла висновку, що у деяких важливих аспектах розслідуванню у кримінальних провадженнях стосовно подій на Майдані бракувало практичної незалежності, оскільки орган досудового розслідування належав до того самого органу, що й особи, які перебували під слідством. МДГ також вважає, що призначення після подій на Майдані деяких осіб на керівні посади в МВС України сприяли втраті зовнішніх характеристик незалежності цього органу і призвели до підриву віри громадськості у готовність МВС України розслідувати злочини, вчинені під час подій на Майдані.
...
1. Кадрове забезпечення і ресурси ГПУ
...
431. МДГ дійшла висновку про вкрай недостатню кількість слідчих ГПУ, задіяних протягом 2014 року у розслідуванні подій на Майдані.
Крім цього, МДГ також вважає, що на рівні керівного складу ГПУ спостерігалася відсутність послідовності у трьох аспектах. Призначення трьох різних Генеральних прокурорів України протягом перших 12 місяців розслідування негативно вплинуло на розслідування, як з точки зору загального керівництва цим процесом, так і з точки зору довіри громадськості до здатності органів державної влади належним чином відреагувати на акти насильства на Майдані. Відсторонення від розслідування подій на Майдані двох його керівників мало значний негативний вплив на хід, якість та ефективність цього розслідування. Вбачається, що всі, крім одного, прокурори, які обіймали керівні посади в ГСУ ГПУ після 22 лютого 2014 року, були звільнені або усунуті від розслідування до жовтня 2014 року.
...
2. Розподіл роботи слідчих
...
436. МДГ вважає, що розподіл слідчих повноважень між ГПУ, з одного боку, та прокуратурою міста Києва і МВС України, з іншого, не є ані послідовним, ані ефективним. Крім цього, МДГ не вважає ефективним нагляд ГПУ за слідчою діяльністю прокуратури міста Києва.
...
3. Співпраця МВС України та СБУ з ГПУ
437. Як було зазначено, найповніша співпраця та координація між ГПУ, МВС України та СБУ мали принципове значення для забезпечення ефективності розслідування подій на Майдані. Однак наявна в МДГ інформація вказує на явну відсутність співпраці МВС України та СБУ зі слідчими ГПУ.
(a) Відсутність співпраці з боку МВС України
438. На початкових стадіях ГПУ неодноразово висловлювала серйозні скарги, як публічно, так і у своїх поданнях до МДГ, про відсутність співпраці з боку МВС України, яка згідно з твердженнями ГПУ інколи межувала з перешкоджанням розслідуванню. У листах до МВС України від 01 та 04 березня 2014 року ГПУ скаржилася на неналежні відповіді МВС України на запити ГПУ щодо розслідувань. У своєму листі від 12 червня 2014 року ГПУ розкритикувала "небезпечну тенденцію" з боку МВС України залишати без відповіді запити ГПУ стосовно розслідувань щодо працівників правоохоронних органів - тенденцію, що лише посилилася після затримання трьох працівників МОП "Беркут" на початку квітня 2014 року. На прес-конференції 13 червня 2014 року тодішній Генеральний прокурор України п. Махніцький заявив про "неофіційну приховану протидію" розслідуванню з боку посадових осіб МВС України. Таку саму позицію він підтвердив МДГ у листопаді 2014 року.
Коли МДГ порушила це питання під час зустрічей у вересні та листопаді 2014 року, МВС України відкинуло ці обвинувачення. МВС України наполягало, що давало належні відповіді на всі запити ГПУ, зокрема, надавало, наскільки це було необхідно, всю наявну у міністерства інформацію. Колишній режим подбав, щоб його дії не були задокументовані, і тому МВС України не мало всієї інформації про те, де були задіяні сили міліції. Будь-яка зброя, яка застосовувалась особовим складом МОП "Беркут", застосовувалась незаконно, і тому МВС України не могло її відстежити. Представники МВС України заявили МДГ, що не мали жодної інформації ані про видачу зброї особовому складу МОП "Беркут", ані про ймовірні відправлення особового складу МОП "Беркут" зі зброєю у зону проведення антитерористичної операції на сході країни. МВС України також поскаржилось на труднощі, пов’язані зі зміною більшості вищих посадових осіб міністерства після подій Майдану та певні складні функціональні моменти, що, як стверджувалося, перешкоджали процесу розслідування.
439. Попри надані МВС України пояснення, у МДГ залишились серйозні причини для занепокоєння щодо співпраці МВС України зі слідчими ГПУ.
440. По-перше, 24 лютого 2014 року п. Махніцький оголосив у Верховній Раді України, що вже направив до МВС України запит щодо надання детальної інформації та документації про розгортання сил міліції у межах проведення операцій із охорони громадського порядку, включаючи документацію стосовно видачі зброї. Попри очевидне визнання того факту, що невелика кількість документації стосовно розгортання сил міліції або планування заходів у період до 22 лютого 2014 року велася або збереглася, ГПУ поскаржилась МДГ на подальшу відсутність співпраці з боку МВС України щодо відтворення інформації про планування, розгортання сил та проведення операцій, що мала критичне значення для розслідування з огляду на ту обставину, що працівники правоохоронних органів не мали жодних індивідуальних розпізнавальних знаків.
441. По-друге, як стверджувалося, більшість тяжких злочинів були вчинені безпосередньо працівниками МВС України або за їхнього заохочення. Таким чином, проведення МВС України службових розслідувань було першим кроком до з’ясування таких основних оперативних питань, як планування операцій, розгортання сил міліції, видача вогнепальної зброї, а також встановлення факту вчинення будь-яких протиправних дій.
Втім, у листах, надісланих одночасно до МВС України та безпосередньо до МДГ, ГПУ скаржилася на непроведення службових розслідувань, затримки з наданням звітів та їхню незадовільну якість. На думку ГПУ, це означало, що з’ясування базової інформації вимагатиме тривалої та ретельної слідчої роботи; ГПУ також додала, що ззовні було неможливо отримати певну інформацію, призначену для службового використання.
Зокрема, нарікання викликали три висновки службового розслідування. У висновку щодо подій зранку 30 листопада 2013 року, який був наданий ГПУ 30 січня 2014 року, не було названо жодного з близько 30 працівників МОП "Беркут", які, як вважалось, були причетні до зазначених подій. Крім того, у своєму листі до МВС України від 12 червня 2014 року ГПУ розкритикувала результати основного службового розслідування МВС України подій на Майдані від 24 квітня 2014 року, як неналежні та запізнілі: зокрема, не було розслідувано діяльність п. Захарченка та низки інших вищих посадових осіб МВС України, не з’ясовано обставини зникнення зброї, яку застосовували працівники МОП "Беркут", та відповідної документації; насамкінець, ГПУ отримала висновок лише 24 травня 2014 року. МДГ ознайомилась з цим висновком і вважає критику ГПУ обґрунтованою. МДГ також зазначає, що у своєму листі до ГПУ від 13 липня 2014 року МВС України не дало належної відповіді на ці скарги. МДГ були також надані висновки службового розслідування МВС України щодо втечі з-під домашнього арешту п. Садовника. МДГ поділяє думку ГПУ, що висновки не дають відповіді на ключові питання. Ця подія стала однією з найбільших серйозних проблем для розслідування. Однак у першому висновку службового розслідування не вважалося проблемою те, що працівник МВС України, який здійснював спостереження, чекав протягом усього дня (з 07 год. 00 хв. до 23 год. 00 хв.), перш ніж перевірити на місці, чому спрацював сигнал тривоги, завдяки чому Садовник отримав перевагу у п’ятнадцять годин у порівнянні з переслідувачами. У другому висновку було просто зафіксовано формальні заходи адміністративного характеру, здійснені працівниками МВС України, яким було доручено нагляд за дотриманням умов домашнього арешту п. Садовником.
442. По-третє, ГПУ у листах до МВС України та до МДГ скаржилась на те, що оперативні підрозділи МВС України проводили слідчі дії невчасно або неналежним чином, або не проводили жодних дій взагалі. У листах ГПУ до МВС України у період з березня по червень 2014 року містилась низка детальних та обґрунтованих скарг у зв’язку з цим. У листі від 12 червня 2014 року ГПУ звернула увагу на той факт, що МВС України досі не надало відповіді щодо місцезнаходження працівників МОП "Беркут", починаючи з 20 лютого 2014 року, або щодо обставин зникнення вогнепальної зброї працівників МОП "Беркут". Наприклад, у листі зазначалось, що так і не було проведено детального аналізу знаходження мобільних телефонів працівників МОП "Беркут" для відтворення картини їхнього розміщення та руху. У своєму листі ГПУ стверджувала, що МВС України навіть заявило про неможливість знайти бодай одного свідка, який би бачив, як працівники МОП "Беркут" стріляли з бетонних барикад, навіть попри наявність у мережі "Інтернет" численних відеозаписів, на яких чітко видно здійснення пострілів протягом певного періоду часу. Під час прес-конференції 13 липня 2014 року Генеральний прокурор України повторив ці критичні зауваження. Втім, у письмовій відповіді від 13 липня 2014 року МВС України так і не надало роз’яснень щодо цих конкретних зауважень з боку ГПУ.
443. По-четверте, як було зазначено, ГПУ проводила допити або прагнула допитати деяких працівників МВС України, зокрема колишніх працівників МОП "Беркут". У листі до ГПУ від 12 травня 2014 року Міністр внутрішніх справ України намагався переконати ГПУ не робити це, посилаючись на необхідність підтримання доброго морального та психологічного клімату серед підрозділів МВС України, задіяних у стримуванні збройної агресії проти України: МВС України запропонувало розглянути питання ініціювання прийняття законодавства щодо звільнення таких працівників від відповідальності за їхні дії під час подій на Майдані за винятком тих, хто вчинив "тяжкі або особливо тяжкі злочини". У листі від 12 червня 2014 року ГПУ розкритикувала МВС України за рішення направити деяких колишніх працівників МОП "Беркут" разом з їхньою зброєю для участі в антитерористичній операції на сході країни без згоди на це ГПУ, аби приховати речові докази. Під час прес-конференції 13 червня 2014 року п. Махніцький повторив ці обвинувачення, посилаючись на лист Міністра внутрішніх справ України від 12 травня 2014 року, і підкреслив, що така позиція МВС України значно ускладнила можливість отримати задовільні та вчасні результати розслідування. Того ж дня МВС України оприлюднило прес-реліз, в якому стверджувало, що відправлення працівників МОП "Беркут" у зону проведення антитерористичної операції на сході країни було продиктовано необхідністю, і ГПУ не пред’явила їм жодних обвинувачень. На думку МВС України, не було жодних підстав обвинувачувати його у перешкоджанні розслідуванню.
444. МДГ зазначила, що, починаючи з березня 2014 року, ГПУ неодноразово виступала із серйозними, послідовними та детальними скаргами на відсутність співпраці з боку МВС України та її вплив на ефективність розслідування - як публічно, так і безпосередньо до МВС України та до МДГ. Відповіді МВС України ГПУ та МДГ були короткими і надто загальними. МДГ особливо вразив зміст листа Міністра внутрішніх справ України від 12 травня 2014 року та подальша неспроможність МВС України дати відповідь на критичні зауваження ГПУ у листі від 12 червня 2014 року. Таким чином, МДГ не переконана, що ГПУ вжила всіх необхідних заходів реагування на ці недоліки для забезпечення ефективної співпраці з боку МВС України.
Висновок
445. Співпраця з боку МВС України мала ключове значення для забезпечення ефективності розслідування, що проводилося ГПУ. МДГ дійшла висновку, що позиція МВС України щодо ГПУ не сприяла такій співпраці, а з певних точок зору навіть перешкоджала розслідуванню. Таким чином, МДГ не переконана, що ГПУ вжила всіх необхідних заходів реагування на ці недоліки для забезпечення ефективної співпраці з боку МВС України.
МДГ також має вагомі підстави вважати, що така позиція МВС України мала істотний негативний вплив на розслідування. Показовим є детально описаний далі приклад, як ГПУ намагалася допитати та затримати працівників МОП "Беркут", який підтверджує цей висновок.
...
451. Співпраця із СБУ також була важливою для ефективності розслідування ГПУ. Хоча МДГ помітила небажання з боку ГПУ розслідувати можливу відповідальність СБУ на оперативному рівні, МДГ вважає, що зазначені факти дають підстави вважати, що СБУ належним чином не співпрацювала з ГПУ і це мало негативний вплив на розслідування обставин операції СБУ проти акцій протесту на Майдані.
4. Роль судів
...
457. Під час аналізу процесу розслідування подій на Майдані МДГ була особливо вражена кількістю ключових рішень, ухвалених Печерським районним судом міста Києва, до повноважень якого належав розгляд великої кількості справ, пов’язаних з подіями Майдану, що мали значні негативні наслідки для розслідування, навіть якщо ці рішення були згодом скасовані в апеляційному порядку.
...
Висновок
465. МДГ дійшла висновку, що рішення Печерського районного суду - суду, до повноважень якого належав розгляд великої кількості справ, пов’язаних з подіями Майдану,- не відповідали вимогам статей 2 і 3 Конвенції, негативним чином вплинули на ефективність розслідування подій на Майдані і загалом послабили стримуючий вплив чинної системи правосуддя.
...
C. Оперативність, розумна тривалість
...
486. МДГ вже дійшла висновку, що відсутність реальних розслідувань протягом перших трьох місяців, коли тривали акції протесту, неминуче означала, що розслідування не розпочались оперативно. Це саме собою становило значну перешкоду для проведення ефективних розслідувань в подальшому.
487. Крім того, МДГ дійшла висновку, що розслідування характеризувалися суттєвими недоліками. На думку МДГ, ці недоліки значно затягнули розслідування випадків насильства під час подій на Майдані.
488. МДГ не уповноважена робити висновки щодо невідповідності затримок у проведення розслідування конкретних справах вимогам статей 2 та 3 Конвенції. Тим не менш, МДГ зазначає, що отримала від організації "Amnesty International" інформацію про конкретні випадки зволікань у розслідуваннях. Більшість з них стосується несвоєчасного проведення медичного обстеження або несвоєчасного повідомлення потерпілих чи їхніх близьких родичів про результати таких обстежень. Інші скарги про затримки у розслідуванні переважно стосуються судово-медичних експертиз. Наприклад, у поданих ГПУ матеріалах визнано, що станом на листопад 2014 року прокуратура ще очікувала на результати двох ключових експертиз: судово-технічної експертизи причин пожежі у Будинку профспілок та балістичної експертизи зброї, яку мали на озброєнні працівники спецзагону НГУ "Омега" у лютому 2014 року.
Висновок
489. МДГ вже дійшла висновку, що непроведення жодних слідчих дій протягом трьох місяців, коли тривали акції протесту, означало, що розслідування не розпочались оперативно. МДГ також вважає, що суттєві недоліки у подальших розслідуваннях призвели до значного затягування розслідування випадків насильства під час подій Майдану.
D. Громадський контроль за проведенням розслідувань
...
495. Здійснюючи свою оцінку, МДГ передусім хотіла б підкреслити масштабність і складність пов’язаних з подіями Майдану злочинів та відповідних розслідувань, що, на її думку, вимагає надання громадськості загального опису основної структури цих розслідувань. Громадський контроль за проведенням розслідувань не може здійснюватися на достатньому рівні без наявності базової інформації про те, який саме злочин розслідується, які компетентні органи державної влади проводять це розслідування, та на якій стадії знаходиться провадження. Саме це питання порушувалося в матеріалах, наданих МДГ НУО. ГО "Родина Героїв Небесної Сотні" була створена наприкінці липня 2014 року для того, щоб зрозуміти хід проведення розслідувань, і тим самим отримати можливість нагляду за їхнім проведенням. Однак цій громадській організації не вдалось відстежити навіть основну структуру розслідувань. На думку організації "Amnesty International", оприлюднена інформація була настільки вибірковою, неповною, заплутаною і загальною, що громадськості не було надано чіткої інформації щодо загальної картини стану розслідувань. Таке саме враження склалося і у МДГ. Навіть попри те, що МДГ мала прямий доступ до матеріалів органів досудового розслідування, членам МДГ було доволі важко систематизувати наявну інформацію для формування загального огляду стану розслідувань.
...
499. Як зазначалося, прикладом цього є розподіл розслідувань між трьома органами досудового розслідування, а саме: ГПУ, МВС України та СБУ; регіональні представництва перших двох також мали у своєму провадженні окремі справи. Хоча початкова тристороння прес-конференція, проведена 03 квітня 2014 року, через місяць після початку розслідувань, була позитивною ініціативою, вона була присвячена тим справам, які вже привернули до себе увагу засобів масової інформації, а не наданню загального опису розслідування в цілому. Представники трьох органів державної влади не з’являлися разом аж до прес-конференції 08 грудня 2014 року. Як вбачається, до проведення цієї прес-конференції призвела вимога до представників цих трьох органів державної влади з’явитись на спільному засіданні парламентських комітетів 10 грудня 2014 року. Наступна спільна конференція ГПУ та МВС України відбулася 02 лютого 2015 року: надану під час конференції інформацію про прогрес у розслідуваннях було, знову таки, складно зіставити з більш широкою картиною розслідувань, і вбачалося, вона була проведена у відповідь на зростання критики стосовно відсутності прогресу в розслідуваннях.
500. Ще одним прикладом відсутності комунікаційної стратегії є неповнота офіційного звітування про розслідування. Так, часто говорилося про окремі події, зокрема ті, що відбулись у період з 18 по 20 лютого 2014 року, і про діяльність "тітушок", тоді як про деякі інші події, такі як дії працівників МОП "Беркут" рано-вранці 30 листопада 2013 року, події 01 грудня 2013 року, події у ніч з 11 на 12 грудня 2013 року, а також численні поранення та загибель працівників правоохоронних органів, майже не згадувалося. Подібною вибірковістю, як вбачається, характеризується підхід до надання інформації протягом перших 12 місяців розслідування подій, пов’язаних з Майданом. Хоча одразу після подій Майдану інформування громадськості відбувалося регулярно, в подальшому нових відомостей надавалося мало, аж доки у середині листопада 2014 року не почалося більш регулярне оновлення інформації. Хоча МДГ і визнає, що нещодавно було докладено зусилля для покращення рівня комунікації, у тому числі надання оновленої інформації, це не вирішує основну проблему відсутності комунікаційної стратегії, спрямованої на забезпечення послідовного та вичерпного інформування про розслідування в цілому
501. Цілком можливо, що стосовно деяких справ не було надано жодних відомостей у зв’язку з відсутністю прогресу в розслідуванні, однак факт відсутності такого прогресу також є важливою інформацією, яку слід було повідомити громадськості.
Висновок
502. На думку МДГ, забезпечення достатнього рівня громадського контролю за розслідуванням подій на Майдані є засобом гарантування відповідальності за насильство, вчинене під час демонстрацій. Крім того, події Майдану були настільки важливими, що органи державної влади повинні були надати достатню інформацію про проведення розслідувань для того, щоб сприяти здійсненню повноцінного громадського контролю за ними. Це вимагало, зокрема, наявності комунікаційної стратегії, яка б координувалась трьома компетентними органами досудового розслідування, задля надання послідовної та вичерпної інформації про розслідування в цілому.
Не дивлячись на деякі зусилля, зроблені в цьому напрямку, МДГ дійшла висновку про відсутність такої комунікаційної стратегії, в результаті чого громадськості не надавалась достатня інформація. Таке упущення з боку органів державної влади підірвало роль громадського контролю у забезпеченні відповідальності за вчинене насильство, і крім того, право громадськості знати, що сталося під час демонстрацій на Майдані.
E. Участь потерпілих та їхніх родичів
...
506. ... Загалом, зважаючи на характер та обсяги розслідувань подій Майдану, МДГ вважає, що налагоджена співпраця між органами досудового розслідування та потерпілими, а також їхніми представниками слугувала б покращенню ефективності розслідувань та зменшенню ризику допущення помилок.
507. Дійсно, після закінчення досудового розслідування потерпілі мають право ознайомлюватися з матеріалами справи. Однак, досудове розслідування було закінчено у небагатьох справах, і це не дає можливості зробити будь-які загальні висновки про якість цього процесу. Навіть якщо інформація, яку було надано громадськості щодо стану розслідувань і була певним чином корисною, неповнота такої інформації, на яку вже вказувала МДГ, означала відсутність достатніх гарантій захисту прав і законних інтересів потерпілих та їхніх родичів.
Висновок
508. МДГ не уповноважена оцінювати відповідність розслідування окремих справ вимогам Конвенції та у зв’язку з цим аспектом обмежує свої висновки нагадуванням про практику Європейського суду щодо залучення потерпілих та їхніх родичів до кримінального провадження. Хоча МДГ й вказує на деякі позитивні ініціативи, зокрема, ініціативи ГПУ, МДГ не вважає, що ці заходи чи надана громадськості інформація були самі собою достатніми для захисту прав та законних інтересів потерпілих та їхніх родичів.
...".
249. Заключні зауваження МДГ такі:
"536. Глибокі рани, залишені в українському суспільстві бурхливими подіями на Майдані, заживуть ще не скоро. Важливою частиною такого процесу одужання є проведення ефективного і незалежного розслідування випадків насильства. Як вже неодноразово визнавалось, в Україні суспільство не має жодної впевненості в проведенні такого розслідування. Натомість існує загальне переконання у безкарності правоохоронних органів та небажанні чи нездатності органів досудового розслідування притягнути до відповідальності тих, хто винний у смерті чи нанесенні тілесних ушкоджень. Як зазначається у Звіті, різні органи Ради Європи вже не раз звертали увагу на існування такого переконання у безкарності. На думку самої Ради Європи, "з безкарністю слід боротися, бо це є питання справедливості для потерпілих, попередження нових порушень та утвердження принципу верховенства права та суспільної довіри до системи правосуддя". Саме з урахуванням необхідності сформувати чи відновити впевненість суспільства у розслідуванні подій, що відбулись на Майдані, Генеральний Секретар першим запропонував створити МДГ.
537. У своєму Звіті МДГ привернула увагу до серйозних недоліків, як структурного, так і функціонального характеру щодо незалежності та ефективності розслідувань, проведених станом на цей момент, і які, за висновками МДГ, не відповідають вимогам Європейської конвенції чи практиці Європейського суду. Разом з тим, МДГ також звернула увагу на зміни, що відбулись протягом останнього року з метою покращення рівня відповідності міжнародним стандартам. Основна з них - створення Управління спеціальних розслідувань (далі - УСР) у структурі ГПУ в грудні 2014 року. Цей орган, до складу якого входитимуть працівники ГПУ, МВС України та СБУ, буде займатись розслідуванням справ, пов’язаних з Майданом, та фінансових злочинів, вчинених за попереднього режиму.
538. Створення УСР є бажаною подією, і схоже, що з часу його створення вже відбувся певний прогрес в розслідуванні. Однак слід зазначити, що Управління було створено лише через 10 місяців після припинення насильства на Майдані та після низки кадрових змін, що розірвали наступність серед прокурорів вищого рівня в ГПУ. Невідомо, який досвід мають слідчі та прокурори УСР, а також відкритим залишається питання, чи не підірве незалежність його розслідувань направлення до Управління працівників МВС України та СБУ. Залишається також з’ясувати, чи новий тристоронній підхід до розслідування буде в змозі вчасно вирішити питання відсутності співпраці та, в деяких випадках, перешкоджання розслідуванню, про які йдеться у Звіті, і які, на думку МДГ, підірвали ефективність розслідування станом на цей момент. У зв’язку з цим МДГ обнадіяна нещодавніми висловлювання колишнього Генерального прокурора України п. Яреми та Голови УСР п. Горбатюка про налагодження робочих відносин між ГПУ та МВС України.
539. МДГ також додає упевненості більш активна позиція Верховної Ради України цього скликання щодо покращення якості розслідування та досягнення більш позитивних результатів після довгого періоду фактичної бездіяльності законодавчого органу попереднього скликання. Це відображається в нещодавній ініціативі, проявленій Комітетами з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності та з питань запобігання та протидії корупції, яка полягала в проведенні спільного засідання за участю Генерального прокурора України, Міністра внутрішніх справ України та голови СБУ. Заява Комітетів після цього спільного засідання, що ці три органи не змогли провести повне, своєчасне та незалежне розслідування подій на Майдані для притягнення до відповідальності винних осіб відповідно до законодавства, є важливим визнанням суспільством недоліків розслідування, що існують на сьогодні. Критика Комітетами організації розслідування, відсутності єдиної стратегії, фрагментарного підходу до розслідування злочинів і відсутності належної комунікації та координації між різними органами досудового розслідування співпадає з багатьма критичними зауваженнями самої МДГ. Рішення Комітетів, зокрема, рекомендувати органам державної влади вжити заходи стосовно покращення розслідування та надання щомісячних звітів з інформацією про закінчення досудового розслідування та передачі справ до судів, є позитивною ініціативою.
540. Розслідування і далі стикається зі значними труднощами. Однак слід щиро вірити, що завдяки висновкам, зробленим МДГ у своєму Звіті, буде досягнуто прогресу у розслідуванні, таким чином, вселяючи впевненість громадськості у систему правосуддя і допомагаючи перегорнути цю трагічну сторінку в історії України".
D. Доповіді Європейського комітету з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (далі - КЗК) для Уряду України за результатами візитів до України
1. Доповідь КЗК для Уряду України за результатами візиту до України з 18 по 24 лютого 2014 року, опублікована 13 січня 2015 року
250. У відповідних витягах з доповіді КЗК у частині щодо певних заявників у заявах, пов’язаних з Майданом, та інших осіб, причетних до тих самих подій, зазначено (виділення додано Комітетом; за деякими винятками, посилання опущено):
"...
I. ВСТУП
... 4. На жаль, під час наступних хвиль протестів проти прийняття так званих "антипротестних законів" 16 січня 2014 року насильство досягло нового рівня. Чимало повідомлень стосувалися жорстокого поводження працівників спецпідрозділів МВС України та невстановлених осіб, що їм допомагали, з протестувальниками на "Майдані" під час проведення операцій з охорони громадського порядку 19-23 січня 2014 року на вулиці Грушевського у м. Києві та 26-27 січня 2014 року перед будівлею обласної державної адміністрації у м. Дніпропетровську, а також під час подібних зіткнень в інших містах. Деякі з цих повідомлень про жорстоке поводження були підтверджені відеозаписами та викликали громадський резонанс. Тодішній Прем’єр-міністр України подав у відставку через декілька днів після проведення цих операцій.
Також зростало занепокоєння щодо випадків, які називали ймовірними насильницькими зникненнями.
...
II. ФАКТИ, ВСТАНОВЛЕНІ ПІД ЧАС ВІЗИТУ І ЗАПРОПОНОВАНІ ДІЇ
A. Поводження з особами, затриманими працівниками правоохоронних органів, або за їхнім дозволом, підтримки або мовчазної згоди
1. Особи, затримані під час проведення операцій з охорони громадського порядку 19-23 січня та 18-21 лютого 2014 року у м. Києві
11. У м. Києві делегація КЗК отримала численні твердження та зібрала інші докази існування загальнопоширеної закономірності щодо жорстокого поводження з протестувальниками "Майдану" працівників спецпідрозділів Міністерства внутрішніх справ України або груп невстановлених осіб у цивільному одязі, які тісно співпрацювали з ними, під час фактичного затримання та/або незабаром після нього упродовж проведення операцій з охорони громадського порядку 19-23 січня та 18-21 лютого 2014 року.
Зокрема, у багатьох таких випадках особи, з якими спілкувалась делегація, стверджували, що під час затримання вони були піддані особливо надмірному застосуванню сили (наприклад, сильному побиттю, яке включало використання кийків або інших твердих предметів, поки вони не втрачали можливість пересуватися власними силами або не втрачали свідомість). У низці випадків згадувалося, що у період одразу після затримання затриманих піднімали і кидали на землю, волочили за ноги сходами, неодноразово завдавали удари ногами і руками, застосовували велику кількість сльозогінного газу, ударів кийками, прикладами або бронежилетами, удушення, нанесення ножових поранень і стрілянину гумовими кулями з близької відстані. Як стверджувалося, це насильство відбувалося навіть незважаючи на те, що затримані, як вбачалося, не чинили жодного опору, виконували накази працівників правоохоронних органів, перебували під їхнім контролем і/або мали поганий стан здоров’я. Деякі опитані також стверджували, що після затримання їх били кийками, коли їх змушували йти "коридором", сформованим працівниками спецпідрозділів Міністерства внутрішніх справ України, або працівники правоохоронних органів спочатку просили їх обрати, які "спеціальні засоби" мали бути "застосовані до них" (наприклад, по них будуть стріляти гумовими кулями або вони отримують удари кийками). Метою різних видів стверджуваного жорстокого поводження було, вочевидь, заподіяння максимального можливого болю чи шкоди здоров’ю затриманих.
Працівники правоохоронних органів, щодо яких висловлювалися твердження про жорстоке поводження, були майже виключно працівниками розформованого підрозділу міліції особливого призначення "Беркут" (далі- МОП "Беркут") та службовими особами внутрішніх військ; більшість з них, як стверджується, носили балаклави, і жоден не мав індивідуальних ідентифікаційних номерів на формі/шоломах, що могло сприяти чіткому встановленню їхньої особи під час подальших розслідувань. Декілька опитаних затриманих зазначили, що бачили командирів (з видимими знаками розрізнення їхнього звання) під час стверджуваного побиття опитаних їхніми підлеглими. Ці працівники явно заохочували жорстоке поводження із затриманими або нічого не робили, щоб його зупинити. Групи осіб, які, як стверджувалося, підтримували працівників МОП "Беркут" і внутрішніх військ, найчастіше називають "тітушками" або активістами антимайдану-11. [11. Так звані "тітушки" (або активісти антимайдану) зазвичай вважалися невстановленими приватними особами (наприклад, членами спортивних клубів, приватними охоронцями або колишніми працівниками правоохоронних органів), спеціально найнятими для надання допомоги працівникам правоохоронних органів (або для здійснення провокацій під час демонстрацій на "Майдані"). Як стверджувалося, вони часто носили конкретно визначений одяг або особливі нарукавні пов’язки, щоб працівники правоохоронних органів могли їх ідентифікувати під час операцій з охорони громадського порядку.]
...
13. У деяких випадках, зокрема під час операцій 19-23 січня 2014 року, стверджуване побиття супроводжувалося або поєднувалося з приниженнями працівниками МОП "Беркут" / внутрішніх військ (наприклад, затриманих осіб повністю роздягали в мороз і фотографували; обрізали волосся; розмазували на обличчі зубну пасту, крем для взуття чи інші продукти; обрізали штани та знущалися над ними; змушували стояти на колінах і співати, прославляючи МОП "Беркут").
...
14. Під час візиту делегації також надали декілька описів фізичного жорстокого поводження із затриманими протестувальниками під час первинного допиту працівниками МОП "Беркут" / внутрішніх військ або невстановленими особами в цивільному одязі, які співпрацювали з ними та вважалися працівниками правоохоронних органів чи іншими державними службовцями. Практично в кожному такому випадку метою допиту, очевидно, було отримання інформації про організацію та стверджуване фінансування акцій протесту на Майдані.
Стверджуване жорстоке поводження під час допиту працівниками МОП "Беркут" або внутрішніх військ включало удари руками, ногами та кийками, і, як повідомлялося, траплялось на ізольованих територіях, у будівлях, де відбулося затримання, або на подвір’ї.
15. Викликає занепокоєння той факт, що декілька затриманих осіб, з якими розмовляла делегація, твердо вірили, що кілька працівників МОП "Беркут"/ внутрішніх військ, які їх затримали, допитали та, як стверджувалося, жорстоко поводилися з ними, насправді були представниками правоохоронних органів іноземної держави, а саме: Російської Федерації. Дійсно, деякі особи стверджували, що ці працівники мали чітко виражені акценти, коли розмовляли російською.
...
16. Стосовно стверджуваного жорстокого поводження під час допиту невстановленими особами в цивільному одязі під час операцій 18-21 лютого 2014 року, воно, вочевидь, включало удари ногами, твердими предметами та використання електрошокових пристроїв (з різним рівнем напруги). Відповідним особам зв’язували руки за спиною пластиковими затяжними ремінцями, і їх тримали в наметах на місці, де знаходився так званий табір акції протесту "антимайдан", незадовго до передачі працівникам МОП "Беркут" або іншим працівникам правоохоронних органів, які, очевидно, перебували біля наметів. Відвідавши відповідне місце вранці 22 лютого 2014 року, делегація виявила декілька пластикових затяжних ремінців, які повністю відповідали описам опитаних затриманих осіб.
З висновків делегації чітко випливало, що відповідні невстановлені особи працювали за дозволом, з підтримки чи за згодою працівників правоохоронних органів. Водночас у декількох випадках відповідних осіб вважали працівниками Міністерства внутрішніх справ України чи іншими державними службовцями (включаючи працівників МОП "Беркут"), які не представились під час допиту чи після нього. Наприклад, під час розмови з делегацією "Г." майже не сумнівався, що цивільні особи, які, як стверджувалося, допитували його та застосували до нього електрошоковий пристрій, були працівниками правоохоронних органів, особливо з огляду на їхнє ставлення та методи роботи.
17. Слід також зазначити, що делегації висловили декілька тверджень про фізичне жорстоке поводження (наприклад, побиття, давлення на очні яблука тощо) осіб, затриманих працівниками МОП "Беркут" / внутрішніх військ або невстановленими особами у цивільному одязі (деякі з них, як повідомлялося, були колишніми працівниками правоохоронних органів) під час їхнього перевезення у транспортних засобах без розпізнавальних знаків / приватних транспортних засобах до управлінь Міністерства внутрішніх справ України.
Водночас слід зазначити, що стосовно працівників конвойної служби міліції практично не надходило жодних скарг у зв’язку з жорстоким поводженням. Навпаки, багато опитаних позитивно відгукувалися про них.
18. Більшість опитаних затриманих зазначили, що під час допиту слідчі та інші працівники районних управлінь/відділів Міністерства внутрішніх справ України у м. Києві поводилися з ними належно. При цьому делегації висловили поодинокі повідомлення про погрози (наприклад, про погрози вбивством або погрози введення кийка в анус затриманої особи) слідчих під час допиту до прибуття захисника, щоб змусити їх підписати зізнавальні показання або інші документи.
19. Стосовно персоналу, що працював у ІТТ м. Києва, на момент візиту у 2013 році, делегація не отримала жодних скарг на жорстоке поводження.
...
3. Оцінка
24. Висновки делегації під час візиту в лютому 2014 року дозволяють припустити, що навмисне жорстоке поводження з протестувальниками на Майдані працівників МОП "Беркут" / внутрішніх військ та інших працівників правоохоронних органів у формі або за їхнім дозволом, підтримкою або мовчазною згодою під час та після затримання було поширеним засобом забезпечення правопорядку в контексті розглянутих операцій з охорони громадського порядку. У декількох випадках стверджуване жорстоке поводження було настільки серйозним, що його можна було розцінювати як катування.
...
25. Твердження, згадані в пунктах 11-23, були детальними, правдоподібними та послідовними. Крім того, багато з них були підтверджені медичними та/або іншими доказами у виді відеозаписів, показань потенційних свідків, висновків лікарів лікарні-15 [15. Наприклад, лікарі лікарні, опитані делегацією під час візиту до м. Дніпропетровська, висловили думку, що деякі з виявлених тілесних ушкоджень навряд чи були отримані під час сутички, а скоріше були наслідком нападу, як стверджували пацієнти], ушкоджень, які безпосередньо бачили медичні члени делегації, записів в медичній документації, що перевірялася у відвіданих установах міліції та пенітенціарної системи, а також судово-медичних висновків (деякі з яких складені за терміновими запитами слідчих міліції). Коротко кажучи, твердження мали високий ступінь достовірності.
...
26. Незважаючи на постійні твердження про присутність працівників правоохоронних органів Російської Федерації в складі українських спецпідрозділів, що діяли у центральній частині м. Києва, інформація, зібрана під час візиту, була недостатньо точною та правдоподібною, щоб делегація змогла повністю оцінити ступінь їхньої достовірності.
...
Водночас описи, надані протестувальниками "Майдану", про позбавлення їх свободи та допит певними особами в цивільному одязі серед активістів "антимайдану" в Маріїнському парку м. Києва, які, як вважалося, були працівниками правоохоронних та інших органів державної влади "під прикриттям", були послідовними та правдоподібними.
...
Твердження, згідно з якими протестувальники "Майдану" у м. Києві та м. Дніпропетровську були затримані групами невстановлених приватних осіб або за сприяння, з дозволу, підтримки чи згоди працівників правоохоронних органів, майже не ставляться під сумнів. Як правило, це підтверджувалося загальнодоступними відеозаписами та твердженнями державних службовців. Однак ступінь участі таких груп у плануванні та/або оперативному виконанні відповідних операцій працівників міліції залишилася абсолютно незрозумілою. У своєму листі від 10 квітня українські органи влади зазначили, що були знайдені докази, пов’язані зі злочинами (включаючи вбивства), вчиненими особами з так званої групи "антимайдану". Водночас не було жодних доказів, що вони допомагали працівникам правоохоронних органів у виконанні їхніх обов’язків. Комітет вважає, що слід продовжити дуже ретельний розгляд цього питання в контексті поточних розслідувань.
...
В. Заходи з боротьби проти катувань та інших форм жорстокого поводження (у тому числі надмірного застосування сили)
1. Заходи Уряду щодо боротьби проти жорстокого поводженням працівників правоохоронних органів під час операцій з охорони громадського порядку
30. Спосіб проведення операцій з охорони громадського порядку спецпідрозділами внутрішніх справ, зокрема ... МОП "Беркут" і внутрішніми військами на Майдані Незалежності у м. Києві 30 листопада 2013 року та на вулиці Банковій 01 грудня 2013 року не допоміг працівникам правоохоронних органів заслужити повагу з боку громадськості. Натомість це підживило зростаючу неприязнь до них-18. [18. Загальнодоступні відеозаписи демонстрували надмірне застосування сили під час розгону протестувальників 30 листопада 2013 року. Крім того, на інших загальнодоступних відеозаписах можна було побачити, як невстановлені працівники правоохоронних органів б’ють осіб, які, як було чітко зрозуміло, перебували під їхнім контролем і не чинили жодного опору / були в наручниках під час операцій 01 грудня 2013 року]. КЗК відзначив, що представники Уряду публічно вибачились за дії міліції 30 листопада 2013 року, а відповідні органи почали розслідування. Водночас склалось загальне відчуття, що слід було зробити набагато більше для запобігання повторенню подібних випадків. Це спонукало Комітет направити делегацію на чолі зі своїм Президентом для проведення переговорів з Генеральним прокурором України та Міністром внутрішніх справ України у грудні 2013 року.
31. На жаль, через місяць серед працівників правоохоронних органів на місцях поширився спосіб мислення "міліція проти протестувальників". Ця зміна частково була підтримана органами державної влади України. Виступаючи з різкими публічними заявами щодо протестувальників, які, як повідомлялося, вчинили або могли вчинити різні злочини під час протестів, найвищі посадові особи Генеральної прокуратури України та Міністерства внутрішніх справ України майже нічого не сказали про гарантування того, що всі працівники правоохоронних органів розуміли, що будь-які форми жорстокого поводження з протестувальниками будуть суворо каратися. Для поліпшення підзвітності міліції мали бути вжиті інші важливі законодавчі та інші заходи, у тому числі висунення законодавчої ініціативи для забезпечення належної ідентифікації окремих працівників правоохоронних органів. Водночас поспішне складання та прийняття суперечливих "антипротестних законів" 16 січня 2014 року було витлумачено як направлення неправильного повідомлення силам Міністерства внутрішніх справ України, відповідальним за операції з охорони громадського порядку. У заяві, зробленій незабаром після прийняття цих законів, Комісар Ради Європи з прав людини висловив занепокоєння положеннями, що "можуть звільнити від кримінальної відповідальності працівників міліції, які вчинили порушення прав людини під час ... демонстрацій", і наголосив, що безкарність за ці порушення могла "лише заохотити повторення таких злочинів і призвести до відмови у правосудді потерпілим".
У цьому контексті багато співрозмовників делегації вважали, що пізніше працівники МОП "Беркут" і внутрішніх військ мали вагомі підстави вважати, що вони могли безкарно жорстоко поводитися з протестувальниками "Майдану", зокрема під час подальших операцій з охорони громадського порядку у січні 2014 року. Міністерство внутрішніх справ України в той момент мало ухвалити нові інструкції, спрямовані на запобігання неприйнятній поведінці працівників міліції. Однак з висновків делегації вбачається, що ці інстрункції мали незначний ефект під час операцій 18-21 лютого 2014 року у м. Києві. Звичайно, вбачалося, що працівники МОП "Беркут" і внутрішніх військ стали менш схильними до піддання осіб, які перебували під вартою, різним формам публічного приниження. Однак вони, очевидно, просто стали більше хвилюватися за те, щоб не бути поміченими за жорстоким поводженням з протестувальниками, ніж фактично більше не застосовувати його.
32. ...
КЗК розуміє, що присутність працівників правоохоронних органів у цивільному одязі може бути необхідною для виконання певних завдань міліції під час операцій з охорони громадського порядку. Однак у контексті висновків делегації у м. Києві Комітет, безумовно, не може виключити, що принаймні деякі особи, які, як стверджувалося, затримували, допитували і навіть жорстоко поводилися з протестувальниками, насправді були державними службовцями, які просто не ідентифікували себе під час затримання або під час подальшого допиту на місці. Будь-які подібні випадки явно суперечили б основним принципам підзвітності міліції.
...
2. Заходи Уряду щодо боротьби проти жорстокого поводження з боку невстановлених приватних осіб, які діяли за дозволом, підтримки чи згоди державних службовців під час операцій з охорони громадського порядку
39. Як зазначалося раніше, з висновків делегації чітко випливало, що незалежно від того, як їх називали ("тітушки", активісти антимайдану, громадяни-волонтери тощо), велика кількість невстановлених приватних осіб затримувала протестувальників з дозволу, підтримки чи мовчазної згоди працівників Міністерства внутрішніх справ України чи допомагали працівникам правоохоронних органів у затриманні протестувальників під час проведення операцій з охорони громадського порядку у м. Києві і м. Дніпропетровську в січні та лютому 2014 року. Як повідомлялося, вони також брали участь у частково "делегованому" їм здійсненні жорстокого поводження з протестувальниками "Майдану" під час або незабаром після затримання і припиняли стверджуване побиття щоразу, коли їм наказували це зробити працівники правоохоронних органів у формі або перед передачею затриманих спецпідрозділу Міністерства внутрішніх справ України.
...
4. Роль слідчих суддів / судів на етапі тримання під вартою у боротьбі проти жорстокого поводження працівників міліції
46. У доповіді за результатами візиту у 2013 році було наголошено на значних змінах після прийняття статті 206 Кримінального процесуального кодексу України, яка покладає на суддів юридичний обов’язок відігравати активну роль у боротьбі проти жорстокого поводження та інших серйозних порушень прав людини з боку працівників правоохоронних органів. Однак на практиці ситуація залишала бажати кращого.
Висновки делегації під час візиту в лютому 2014 року не свідчать про прогрес у цьому питанні. Навпаки, опитані стверджували, що судові засідання були особливо короткими, слідчі судді не запитували про їхні тілесні ушкодження, переривали їх, коли вони починали скаржитися на жорстоке поводження працівників міліції або у тих небагатьох випадках, коли судді уважно слухали, вони не вчиняли жодних дій та обмежувалися тим, що просто зачитували вочевидь підготовлені наперед рішення. КЗК не може не дійти висновку, що бездіяльність суддів сприяла виникненню загального відчуття безкарності за будь-які протиправні дії, вчинені працівниками правоохоронних органів під час демонстрацій на Майдані.
...
C. Практичне застосування процесуальних гарантій проти жорстокого поводження працівників міліції
52. Як у м. Києві, так і у м. Дніпропетровську практичне застосування процесуальних гарантій проти жорстокого поводження - зокрема належне документування тримання під вартою, право на повідомлення про затримання та право на доступ до захисника, у тому числі право на безоплатну правову допомогу - виявилося дещо кращим порівняно з висновками КЗК за декілька місяців до цього під час візиту в жовтні 2013 року. Однак делегація виявила, що відповідні положення Кримінального процесуального кодексу України регулярно ігнорувалися працівниками правоохоронних органів, коли від початку фактичного позбавлення свободи минало до 12 годин, а в деяких випадках і до 24 годин, і це часто не документувалося.-37
...
54. З огляду на надзвичайні обставини, що склалися на момент візиту, ненадання швидкого доступу до медичних послуг особам, затриманим правоохоронними органами, викликає особливе занепокоєння Комітету. Делегація дізналася, що до ретельного огляду лікарем та отримання відповідної медичної допомоги тяжко поранені особи перебували під вартою протягом багатьох годин після затримання в умовах, які загрожували їхньому здоров’ю, в умовах надзвичайної переповненості, в неопалюваних автомобілях міліції, а також багато з них перебували у районних відділах/управліннях Міністерства внутрішніх справ України, куди вони були згодом доставлені. Низка із цих осіб навряд чи була в змозі надати показання слідчими у зв’язку зі станом свого здоров’я, але, тим не менше, протягом декількох годин їх допитували, і їм доводилося підписувати документи до того, як для них викликалася бригада швидкої медичної допомоги та/або до того, як їх привозили до лікарні. Увечері 18 лютого 2014 року у м. Києві делегація самостійно спостерігала за тим, що перевезення до лікарень з управлінь Міністерства внутрішніх справ України могло займати декілька годин.
...".
2. Доповідь КЗК для Уряду України за результатами візиту до України з 09 по 16 вересня 2014 року, опублікована 29 квітня 2015 року
251. Під час візиту в Україну з 09 по 16 вересня 2014 року делегація КЗК розглянув дії прокурорів щодо розслідування тверджень про жорстоке поводження працівників правоохоронних органів із затриманими під час протестів на Майдані у м. Києві в листопаді 2013 року та в лютому 2014 року. З цією метою делегація провела активні консультації з Генеральним прокурором України, двома заступниками Генерального прокурора України та кількома слідчими прокурорами, а також ознайомилася з низкою матеріалів справ.