Справа «Шморгунов та інші проти України» (Заява № 15367/14 та 13 інших заяв - див. перелік у додатку)

3. Офіційне розслідування подій 30 листопада 2013 року та пов’язаних з ними проваджень

54. 30 листопада 2013 року прокурори та міліція порушили два провадження у зв’язку з розгоном протестувальників того дня у центральній частині м. Києва-6. 02 грудня 2013 року порушені прокурором справи були передані до ГПУ для подальшого розслідування. Офіційне розслідування подій 30 листопада 2013 року стало частиною матеріалів більшого розслідування на національному рівні, яке охоплює інші події під час акцій протесту на Майдані, у тому числі вбивство та завдання тілесних ушкоджень протестувальникам у період з 22 січня по 20 лютого 2014 року (див., inter alia, пункти 18-21).

55. Під час цих розслідувань у період з грудня 2013 року по січень 2014 року було допитано голову Київської обласної державної адміністрації, заступника Секретаря Ради національної безпеки і оборони України, декількох високопосадовців МВС України, та зрештою повідомлено про підозру у зловживанні владою, по суті у зв’язку з відданням незаконного наказу про відповідний розгін акції протесту. За цей період не було допитано жодного працівника МОП "Беркут", який перебував у центральній частині м. Києва 30 листопада 2013 року.

56. Згодом, у період з лютого 2014 року по березень 2015 року було порушено декілька інших проваджень, inter alia, щодо семи командирів МОП "Беркут" за підозрою у незаконному втручанні в акцію протесту 30 листопада 2013 року-7. Деякі з цих проваджень зрештою були об’єднані.

57. У період з лютого по червень 2015 року розслідування щодо голови Київської обласної державної адміністрації, який обіймав посаду у листопаді 2013 року, та чотирьох командирів підрозділів МОП "Беркут", які дислокувалися у м. Києві, були закінчені та передані до Шевченківського районного суду міста Києва-8 для розгляду по суті, який ще тривав на момент ухвалення цього рішення (див. пункти 55-56). В обвинувальному акті щодо чотирьох командирів підрозділів МОП "Беркут", затвердженому ГПУ 26 червня 2015 року, було зазначено, inter alia, що відповідні акції протесту були "виключно мирними"; що не було ухвалено жодного судового рішення, яке обмежувало би право протестувальників на зібрання 30 листопада 2013 року; що розгін 30 листопада 2013 року був здійснений незаконно; і що працівники міліції, діючи згідно з незаконними наказами та вказівками своїх командирів і вищих посадових осіб, незаконно застосовували силу до протестувальників і тим самим заподіяли різні тілесні ушкодження та фізичний біль відповідним заявникам.

58. Розслідування щодо декількох інших підозрюваних (див., зокрема, пункт 56) були зупинені, оскільки вони втекли. Розслідування щодо працівників МОП "Беркут", безпосередньо залучених до розгону, на момент ухвалення цього рішення проводилося в межах іншої справ-9.

59. Згідно з доводами Уряду, наданими у період з листопада 2016 року по січень 2017 року, тоді як багатьох з приблизно 400 працівників МОП "Беркут", які були розміщені в центральній частині м. Києва 30 листопада 2013 року, було встановлено та допитано після 22 лютого 2014 року, тих, кого, вочевидь, не було видно на відеозаписах фактичного розгону протестувальників - близько тридцяти працівників - не вдалося ідентифікувати, оскільки під час розгону вони носили балаклави та/або шоломи, і жоден з них не мав індивідуальних номерів на своїй формі чи шоломі.

60. Уряд надав копії різних листів, складених ГПУ протягом 2016 року, згідно з якими під час розслідування розгону протестувальників 30 листопада 2013 року органи державної влади встановили близько дев’яноста потерпілих, з яких близько восьмидесяти були допитані. З цих вісімдесяти допитаних потерпілих близько двадцяти допомогли слідчим у їхніх спробах встановити особу працівників МОП "Беркут", які безпосередньо брали участь у розгоні. Близько 270 працівників міліції та низка інших державних службовців були допитані як свідки. Було проведено відтворення обстановки та обставин події за участю двох потерпілих та одного представника потерпілого, а також із залученням допомоги експертів було досліджено багато фотографій та відеозаписів.

61. Згідно з інформацією, опублікованою на спеціальному вебсайті ГПУ, у період з червня 2015 року по грудень 2018 року чотирнадцятьом колишнім працівникам МОП "Беркут", з яких щонайменше половина були колишніми командирами, було пред’явлено обвинувачення - переважно за статтями 171, 340 та 365 Кримінального кодексу України (див. пункт 201) - у зв’язку з розгоном протестувальників 30 листопада 2013 року. Їхні справи було передано до Шевченківського районного суду міста Києва для розгляду по суті. На момент ухвалення цього рішення розгляд справи у суді тривав. Також 02 та 03 березня 2017 року двом колишнім працівникам МОП "Беркут", який дислокувався у м. Києві, було офіційно повідомлено про підозру у жорстокому поводженні з протестувальниками під час розгону 30 листопада 2013 року.

62. Загалом усі зазначені розслідування та судові провадження стосувались або посадових осіб, яких підозрювали у відданні наказів чи вказівок працівникам міліції розігнати протестувальників 30 листопада 2013 року, або окремих працівників міліції, яких підозрювали у фактичному здійсненні відповідного розгону, що призвело, inter alia, до заподіяння тілесних ушкоджень заявникам. У контексті цих розслідувань заявники були офіційно визнані потерпілими від передбачуваних злочинів. Однак відсутня інформація, чи підозрювали слідчі будь-яку особу у стверджуваному застосуванні надмірної сили того дня саме щодо заявників.

4. Участь заявників у провадженні щодо подій 30 листопада 2013 року

63. Згідно з доводами сторін і наданими Суду документами у різні дати у період з 30 листопада по 26 грудня 2013 року всі відповідні заявники подавали до прокуратури міста Києва та/або ГПУ індивідуальні скарги на жорстоке поводження працівників міліції під час розгону протестувальників 30 листопада 2013 року. Пан І. Сіренко, п. П. Шморгунов, п. Б. Єгіазарян, п. Ю. Лепявко, п. О. Грабець, п. О. Бала, п. Ф. Лапій, п. А. Рудчик та п. А. Соколенко (заяви № 15367/14, № 16280/14, № 18118/14, № 20546/14, № 24405/14, № 42271/14 та № 19954/15) також надали медичні документи (див. пункти 49-50).

64. Зрештою скарги заявників були долучені до зазначених кримінальних справ, як і індивідуальні скарги інших протестувальників (див. пункти 54-56). Усі зазначені заявники отримали процесуальний статус потерпілих у відповідних провадженнях.

65. У різні дати у період з 03 грудня 2013 року по 25 березня 2014 року відповідні заявники, за винятком п. І. Сіренка (заява № 9078/14), були допитані слідчими і детально розповіли про жорстоке поводження з ними працівників міліції 30 листопада 2013 року (див. пункт 48).

66. У різні дати у період з 02 грудня 2013 року по 03 серпня 2014 року були проведені судово-медичні експертизи у зв’язку зі стверджуваним жорстоким поводженням з п. І. Сіренком, п. П. Шморгуновим, п. Б. Єгіазаряном, п. Ю. Лепявком, п. О. Грабцем, п. О. Балою, п. Ф. Лапієм, п. А. Рудчиком та п. А. Соколенком (заяви № 15367/14, № 16280/14, № 18118/14, № 20546/14, № 24405/14, № 42271/14 та № 19954/15) і по суті підтверджено описані тілесні ушкодження (див. пункт 50) та можливий час їхнього утворення 30 листопада 2013 року.

(а) Додаткова інформація про участь п. О. Грабця у провадженні щодо подій 30 листопада 2013 року (заява № 20546/14)

67. Згідно з твердженнями сторін та офіційними звітами про розслідування після першого допиту п. О. Грабець був додатково допитаний слідчими у січні 2014 року, а в грудні 2015 року брав участь в огляді різних фотографій, пов’язаних з відповідними подіями. Він не зміг впізнати жодного із можливих нападників на цих фотографіях.

68. Згідно з твердженнями п. О. Грабця в різні дати у період з вересня 2015 року по червень 2016 року він та/або його захисник брав участь у засіданнях Шевченківського районного суду міста Києва (див. пункти 57 та 61) та був допитаний щодо відповідних подій.

(b) Додаткова інформація про участь п. І. Сіренка у провадженні щодо подій 30 листопада 2013 року (заява № 9078/14)

69. У період з 02 грудня 2013 року по 24 січня 2014 року слідчі та працівники міліції неодноразово запрошували п. І. Сіренка прийти і дати показання щодо розгону 30 листопада 2013 року. У відповідь п. І. Сіренко повідомляв, що відмовлявся давати показання, доки органи державної влади не нададуть гарантії, що його не буде незаконно притягнено до відповідальності та піддано залякуванню через участь в акціях протесту, а також, що він зможе ефективно користуватися відповідними процесуальними правами.

70. 23 грудня 2013 року п. І. Сіренко звернувся до ГПУ з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної йому у зв’язку із жорстоким поводженням працівників міліції 30 листопада 2013 року. Сторони не надали жодної додаткової інформації стосовно цієї скарги.

71. Згідно з доводами Уряду від 18 червня 2014 року, хоча слідчі неодноразово викликали п. І. Сіренка на допит у березні 2014 року, він відмовився давати показання, оскільки йому потрібен був час для підготовки до допиту. Згідно з доводами Уряду від 17 вересня 2015 року заявник неодноразово відмовлявся давати показання, коли слідчі повторно викликали його на допит. Заявник цього не заперечив.

(c) Додаткова інформація про участь п. П. Шморгунова, п. Б. Єгіазаряна, п. Я. Лепявка, п. О. Бали та п. Ф. Лапія у провадженнях щодо подій 30 листопада 2013 року (заяви № 15367/14, № 16280/14, № 18118/14, № 24405/14 та № 42271/14)

72. Згідно з доводами Уряду від 17 червня 2016 року та згаданими листами ГПУ (див. пункт 60) станом на середину грудня 2013 року зазначені заявники припинили співпрацю зі слідчими. Зокрема, вони не з’явились для проведення невизначених слідчих дій, на які їх було належним чином викликано. Таким чином, за їхньою участю не було проведено жодних слідчих дій.

73. У зв’язку з цим Уряд надав копії повісток, направлених ГПУ п. П. Шморгунову, п. Б. Єгіазаряну і п. Ф. Лапію (заяви № 15367/14, № 16280/14 та № 42271/14), та копії поштових квитанцій, які доводили, що повістки були надіслані 09 або 10 грудня 2015 року та повернуті ГПУ як недоставлені. Щодо п. Ю. Лепявка та п. О. Бали (заяви № 18118/14 та № 24405/14) Уряд надав копії аналогічних документів, адресованих цим заявникам, згідно з якими повістки були надіслані 28 та 29 грудня 2015 року відповідно і доставлені їм 04 січня 2016 року.

74. У своїх доводах від 25 листопада 2016 року відповідні заявники оскаржили цю інформацію.

75. Зокрема, у різні дати у період з грудня 2015 року по червень 2016 року п. П. Шморгунов, п. Б. Єгіазарян та п. Ю. Лепявко брали участь у різних слідчих діях та/або судових засіданнях у певних справах, пов’язаних з відповідними подіями (див. пункти 57 та 61).

76. Пан О. Бала та п. Ф. Лапій зазначили, що не отримували повісток від ГПУ. Проте протягом того ж періоду вони брали участь у аналогічних судових засіданнях; п. О. Бала був допитаний судом першої інстанції у режимі відеоконференції у зв’язку з браком коштів на поїздку до м. Києва.

77. У зв’язку з цим відповідні заявники надали копії протоколів відповідних слідчих дій та різних судових засідань. Деякі з них також надали копії своїх запитів до ГПУ щодо надання інформації про будь-який прогрес у розслідуванні та копії відповідей ГПУ на ці запити, в яких заявників було повідомлено, що розслідування тривало і вони мали бути належним чином поінформовані, якщо їхня участь вважатиметься необхідною.

78. Уряд не оскаржував доводи відповідних заявників від 25 листопада 2016 року та не надав жодної додаткової інформації у зв’язку з цим.

(d) Додаткова інформація про участь п. А. Рудчика, пані О. Ковальської, п. Р. Ратушного та п. А. Соколенка (заява № 19954/15) у провадженнях щодо подій 30 листопада 2013 року

79. Згідно з доводами Уряду від 17 червня 2016 року у грудні 2015 року зазначеним заявникам було надіслано повістки із запрошенням прийти до ГПУ для участі у невизначених слідчих діях. 26 грудня 2015 року пані О. Ковальська отримала повістку, а повістки, адресовані п. Р. Ратушному та п. А. Соколенку, були повернуті слідчим поштою як недоставлені.

80. Згідно з доводами заявників від 13 жовтня 2016 року у період з березня по липень 2015 року захисник п. А. Рудчика, пані О. Ковальської, п. Р. Ратушного та п. А. Соколенка звертався до ГПУ з низкою клопотань, вимагаючи проведення різних слідчих дій, у тому числі відтворення обстановки та обставин події за їхньою участю, а також огляду відеозаписів і фотографій, на яких, як стверджувалося, були зображені працівники МОП "Беркут", відповідальні за жорстоке поводження із заявниками. Як стверджувалося, ГПУ не провела дій, щодо яких були подані клопотання.

81. Уряд не прокоментував ці доводи.

5. Службове розслідування, проведене комісією МВС України щодо подій 30 листопада 2013 року

82. 30 січня 2014 року МВС України опублікувало висновок за результатами службового розслідування щодо "законності дій працівників міліції 30 листопада 2013 року", яке відбувалося паралельно розслідуванню, проведеному прокурорами, та описане у попередніх пунктах (див. пункт 54 та наступні). У висновку була наведена інформація про конкретні підрозділи МОП "Беркут" та інші підрозділи міліції, які дислокувалися в м. Києві, а також кількість працівників міліції, які входили до складу цих підрозділів. Висновок також містив деталі про порядок підпорядкування під час відповідних подій, у тому числі інформацію про посадових осіб, які здійснювали оперативний контроль над задіяними силами міліції. Згідно з висновком комісія допитала цих працівників щодо подій. Комісія також дослідила різні відео- та аудіозаписи і фотографії.

83. Комісія встановила, що працівники міліції, які фіксували події, не були свідками жодних "порушень громадського порядку" до початку розгону; що наказ про розгін віддали, аби надати можливість працівникам міської державної адміністрації встановити новорічну ялинку на Майдані Незалежності; що розгін фактично здійснили декілька підрозділів МОП "Беркут"; що деякі протестувальники намагалися перешкодити їхнім діям, кидали в працівників міліції каміння, скляні та пластикові пляшки, палаючі палиці та інші предмети, поранивши одинадцять працівників міліції; і що у зв’язку з цим деякі невстановлені працівники МОП "Беркут" застосували силу до протестувальників, у тому числі "спеціальні засоби" - гумові та пластикові кийки. Комісія також встановила, що в деяких невказаних випадках певні невстановлені працівники МОП "Беркут" застосовували надмірну силу, в тому числі, коли протестувальники не чинили опору працівникам міліції, що суперечило відповідним нормам. Також всупереч відповідним нормам працівники міліції не попередили протестувальників перед застосуванням сили до них, що, зокрема, можна було пояснити "численними випадками явної провокації" з боку протестувальників.

84. Комісія вважала, що допущення цих порушень працівниками міліції було наслідком "непрофесійних" дій працівників МВС України та ПМОП "Беркут" ГУМВС України в Київській області, які на той момент здійснювали загальне командування над діями працівників міліції в центральній частині м. Києва. Комісія не знайшла жодної інформації, яка б свідчила про те, що керівництво МВС України або Головне управління МВС України у м. Києві віддали наказ про застосування сили до протестувальників. Комісія також вважала, що всі окремі випадки застосування працівниками міліції сили до протестувальників мали оцінюватися в межах офіційного розслідування, проведеного прокурорами.

85. У період з 24 лютого по 24 квітня 2014 року МВС України провело чергове службове розслідування, яке стосувалося розгону протестувальників 30 листопада 2013 року та декількох інших подій під час акцій протесту на Майдані (див. пункти 121 і 151, в яких наведено посилання на це саме розслідування, у частині щодо подій 01 та 11 грудня 2013 року). Висновки щодо подій 30 листопада 2013 року були здебільшого подібними до висновків від 30 січня 2014 року. До того ж ,у своєму висновку від 24 квітня 2014 року комісія зазначила, що не всі відповідні обставини могли бути встановлені та оцінені, оскільки "більшість" пов’язаних офіційних документів були знищені високопосадовцями МВС України 20 лютого 2014 року.

В. Події у м. Києві 01 грудня 2013 року щодо п. В. Загоровки (заява № 42180/14) та їхні наслідки

1. Стверджуване жорстоке поводження з п. В. Загоровкою працівників міліції

86. 01 грудня 2013 року п. В. Загоровка брав участь в акціях протесту в центральній частині м. Києва і знаходився біля будівлі Адміністрації Президента України, коли близько 16 год. 30 хв. того дня працівники міліції застосовували до протестувальників сльозогінний газ, світло-шумові гранати та пластикові кийки.

87. Згідно з твердженнями заявника він був тимчасово засліплений та оглушений світло-шумовою гранатою, яка вибухнула безпосередньо біля нього, сів на землю і закрив очі руками. Двоє працівників МОП "Беркут" підійшли до нього і підняли, завівши його руки за спину. Наносячи йому неодноразові удари пластиковими та гумовими кийками, вони відвели його до будівлі Адміністрації Президента України. Дорогою заявника також били пластиковими кийками інші працівники міліції. Коли заявник знаходився перед будівлею Адміністрації Президента України в оточенні сотень працівників міліції, працівники МОП "Беркут" штовхнули його на землю та наказали лежати на холодному асфальті обличчям вниз. Він провів у такому положенні близько сорока хвилин, упродовж яких зазнав різного жорстокого поводження. Слід зазначити, що працівник МОП "Беркут", одягнений у спеціальне (бойове) взуття, поставив ногу на голову заявника і притиснув її до бруківки, нецензурно його ображаючи. Пізніше інші працівники МОП "Беркут" змусили заявника стати на коліна, наказали йому тримати руки вздовж тіла і, стоячи позаду, навмання били його по голові пластиковими та гумовими кийками. Один удар був спричинений в область правого ока заявника, завдавши гострий біль і викликавши кровотечу, через яку заявник підняв руки. Одразу після цього ще декілька працівників МОП "Беркут" підійшли до нього і приєдналися до тих, хто його бив. Заявник отримав численні удари по тілу. В результаті він неодноразово втрачав свідомість. Декілька працівників міліції намагалися засунути йому в рот один з його документів, що посвідчують особу, та змусити його з’їсти.

88. Коли побиття припинилося, працівники міліції провели обшук заявника та вилучили його мобільний телефон і документи, що посвідчують особу. Йому наказали вдягнути в’язану шапку.

89. Відповідні події були зафіксовані невстановленими особами у цивільному одязі на камеру та відеоапаратуру. Заявник подав до Суду відеозаписи подій, які він отримав з відкритого доступу. Згідно з його твердженнями частина його побиття була зафіксована на деяких із цих відеозаписів. Матеріали справ, які заявник подав до Суду, також містили скріншоти відповідних фрагментів відеозаписів (див. пункт 113).

90. Згідно з поданими сторонами медичними документами основними тілесними ушкодженнями заявника були струс головного мозку, множинні садна на обличчі, тулубі та кінцівках, а також ерозія рогівки правого ока.

2. Проблеми зі здоров’ям п. В. Загоровки під час тримання його під вартою

91. 01 грудня 2013 року близько 19 год. 00 хв., поки заявник перебував під постійним наглядом працівників міліції на території, прилеглій до будівлі Адміністрації Президента України, його оглянув медичний працівник міліції, який наклав йому пов’язку (бинт) на обличчя. Після виклику швидкої медичної допомоги йому діагностували закриту черепно-мозкову травму та пошкодження правого ока. Лікарі бригади швидкої медичної допомоги зазначили, що в області правого ока була кровотеча, а також що у нього було садно на лівій частині лоба, тому порадили його невідкладну госпіталізацію.

92. Близько 20 год. 50 хв. того ж дня працівники міліції доставили заявника до Київської обласної клінічної лікарні, де його оглянув лікар офтальмологічного відділення, який зазначив, що у нього була контузія правого ока, травматична ерозія рогівки та погіршення зору на правому оці, а також що його праве око кровоточило. Хоча лікар порадив заявнику залишатися в лікарні для стаціонарного лікування, працівники міліції заперечили, оскільки в лікарні не було спеціального відділення для лікування затриманих.

93. Потім заявника доставили до Голосіївського районного відділу міліції у м. Києві. Під час тримання його там під вартою 01 і 02 грудня 2013 року він продовжував скаржитися на гострий біль і тричі доставлявся до тієї ж лікарні. Лікарі, які його оглядали, знову радили стаціонарне лікування, але, як стверджувалося, працівники міліції заперечили проти цього (див. пункт 92).

94. Згодом, 02 грудня 2013 року заявника спочатку доставили до ізолятора тимчасового тримання (далі - ІТТ), а ввечері - до Київського слідчого ізолятора (далі - СІЗО). Там заявника оглянув медичний персонал, а також лікарі бригади швидкої медичної допомоги, яких викликали. Останні зазначили, що, inter alia, він мав тілесні ушкодження, описані в попередніх пунктах, і з урахуванням погіршення стану здоров’я його слід було госпіталізувати. До того, як він був доставлений до СІЗО, працівники міліції доставили заявника до Олександрівської клінічної лікарні міста Києва, але не дозволили йому залишатися там. Оскільки заявник продовжував скаржитися на біль, терапевт ІТТ дав йому знеболюючий засіб. Крім того, медичний персонал СІЗО, як стверджувалося, надав йому "первинну" медичну допомогу, деталі якої сторони не навели.

95. 05 грудня 2013 року стан здоров’я заявника ще більше погіршився, і зрештою його повернули до Олександрівської клінічної лікарні міста Києва для проходження стаціонарного лікування. Йому було діагностовано: поєднану краніо-торакальну травму, закриту черепно-мозкову травму, геморагічний забій відділів лобної ділянки зліва, множинні забійні рани м’яких тканин голови та обличчя, забійну рану на лівій стороні обличчя, закриту травму грудної клітки, перелом дев’ятого ребра, гіпертонію, незначну серцеву недостатність, гострий двобічний катаральний риніт, кісту гайморової пазухи зліва, контузію першого ступеня лівої сторони обличчя, травматичну ерозію рогівки та гематому верхньої правої повіки. Він був виписаний із лікарні 11 грудня 2013 року.

3. Рішення стосовно тримання п. В. Загоровки під вартою та кримінальне провадження щодо нього

96. 01 грудня 2013 року о 23 год. 50 хв. під час перебування заявника в Голосіївському районному відділі міліції, був складений протокол його затримання. У протоколі було зазначено, що заявник брав участь у "вчиненні [актів] масових заворушень, що супроводжувались насильством над особами [та] опором представникам влади із застосуванням предметів, які використовувались як зброя" і його було затримано на підставах, передбачених пунктом 1 частин першої та другої статті 208 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України, див. пункт 206). Жодних інших відомостей щодо цього наведено не було.

97. У протоколі також зазначалося, що під час особистого обшуку заявника працівники міліції вилучили у нього посвідчення водія, посвідчення батьків багатодітної родини та мобільний телефон.

98. 02 грудня 2013 року заявнику було повідомлено про підозру у вчиненні масового заворушення (див. пункт 201). Зокрема, зазначалося, що 01 грудня 2013 року він та низка інших осіб, у тому числі п. Г. Черевко (заява № 31174/14, див. пункт 125), поїхали до будівлі Адміністрації Президента України "з метою активної участі у [актах] масових заворушень, що супроводжувалися насильством над окремими особами, знищенням майна [та] опором представникам влади із застосуванням предметів, які використовувались як зброя", і він був затриманий під час вчинення цих дій. Перед цими подіями він та інші зацікавлені особи підготували спеціальну екіпіровку для власного захисту, у тому числі бронежилети та шоломи, які вони планували використати під час нападу на працівників міліції. Щоб уникнути встановлення їхньої особи під час цих подій, вони носили маски для обличчя, шоломи та інші незазначені предмети. Під час подій вони також напали на працівників міліції, використовуючи кийки, ціпки, палиці та розпилення сльозогінного газу. Застосовуючи "фізичну силу" та бульдозер, вони вчинили "дії, направлені на знищення металевих турнікетів", які використовувались працівниками міліції для стримування пересування осіб цією територією. Коли працівники міліції спробували зупинити вчинення цих протиправних дій, підозрювані чинили їм опір, використовуючи підготовлені ними заздалегідь ножі, гумові кийки, бити, ціпки та сльозогінний газ. У результаті близько сімдесяти працівників міліції отримали тілесні ушкодження. Повідомлення про підозру не містить жодних додаткових відомостей стосовно відповідних подій.

99. 03 грудня 2013 року слідчий міліції звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про обрання заявнику запобіжного заходу у виді тримання під вартою, повторивши ті самі твердження та додавши, що свідок П. бачив заявника разом з іншими невстановленими особами, які напали на працівників міліції, використовуючи гумові кийки, бити, пневматичну зброю, ціпки та балончики сльозогінного газу на вулиці Банковій; що підозра також ґрунтувалася на відповідних відеозаписах, отриманих з мережі "Інтернет"; і що заявник відмовився давати показання. Суду не було надано жодних копій документів, на яких ґрунтувалися повідомлення про підозру від 02 грудня 2013 року та клопотання слідчого міліції від 03 грудня 2013 року.

100. У клопотанні про обрання заявнику запобіжного заходу у виді тримання під вартою було зазначено, що тримання його під вартою було необхідним для забезпечення виконання ним процесуальних обов’язків та для уникнення: "(i) його переховування... оскільки він не мав постійного місця роботи; (ii) його незаконного впливу на свідків і потерпілих, оскільки вони були йому відомі; (iii) перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки він міг інформувати інших підозрюваних, чия особа не була встановлена, про хід досудового розслідування; [та] (iv) вчинення ним нового правопорушення".

101. Згідно з твердженнями заявника під час кримінального провадження стосовно нього та інших учасників акцій протесту у матеріалах кримінальної справи щодо заявника не містилося протоколу допиту свідка П., який був працівником міліції, а протоколи працівників міліції щодо відеозаписів обмежувалися загальним описом подій 01 грудня 2013 року і не стосувалися заявника. Крім того, хоча в межах кримінального провадження щодо заявника та декількох інших протестувальників були допитані ще декілька працівників міліції, жоден з них не вказав на заявника як на одного із правопорушників.

102. 04 грудня 2013 року, розглянувши клопотання слідчого про обрання заявнику запобіжного заходу у виді тримання під вартою та клопотання захисника заявника про його звільнення, суддя Шевченківського районного суду Г., постановила, що обрання заявнику запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою під час кримінального провадження щодо нього було обґрунтованим. В ухвалі зазначалося, що заявник підозрювався у вчиненні тяжкого злочину, підозра була обґрунтована доказами, але посилання на конкретні докази наведено не було, та існував ризик переховування, перешкоджання слідству чи повторного вчинення злочину.

103. 06 грудня 2013 року захисник заявника подав апеляційну скаргу на ухвалу від 04 грудня 2013 року, яку зрештою відкликав, оскільки заявник був звільнений 11 грудня 2013 року (див. пункт 105).

104. Того ж дня працівники міліції допитали заявника. Він зазначив, що 01 грудня 2013 року брав активну участь в акції протесту біля будівлі Адміністрації Президента України, що він відмовився виконувати вимогу працівників міліції розійтися, і що він залишився на цій території та закликав інших протестувальників залишатися і чинити опір працівникам міліції. Він визнав, що вчинив "кримінальне правопорушення", і "розкаювався" у його вчиненні. З цих причин, а також зазначивши, що "від його дій ніхто не постраждав", він просив розглянути можливість укладення угоди про визнання винуватості зі стороною обвинувачення.

105. 11 грудня 2013 року Печерський районний суд міста Києва затвердив угоду про визнання винуватості між стороною обвинувачення та заявником, визнав його винним у вчиненні грубого порушення громадського порядку (стаття 293 Кримінального кодексу України), обрав покарання у виді штрафу в розмірі 850 українських гривень (далі - грн), що еквівалентно приблизно 30 євро на той момент, і звільнив його із-під варти.

106. Згідно з твердженнями заявника на той момент обставини змусили його укласти угоду про визнання винуватості. Зокрема, він хотів пройти лікування, його дружину було госпіталізовано, а його діти потребували догляду.

107. Вирок від 11 грудня 2013 року було скасовано у березні 2014 року, а 01 червня 2015 року прокурори закрили провадження щодо заявника у зв’язку з відсутністю у його діях складу злочину.

4. Офіційне розслідування подій 01 грудня 2013 року у частині щодо стверджуваного жорстокого поводження та тримання п. В. Загоровки під вартою

108. 02 грудня 2013 року ГПУ порушила кримінальне провадження-10 за підозрою у зловживанні службовим становищем працівниками МОП "Беркут" під час розгону протестувальників 01 грудня 2013 року. Згідно з листом ГПУ від 15 квітня 2016 року розслідування також стосувалося тверджень про незаконне затримання потерпілих працівниками міліції та незаконне тримання під вартою на підставі рішень суддів Шевченківського районного суду міста Києва. Зокрема, розслідування стосувалося п. В. Загоровки, якому було надано статус потерпілого у цьому провадженні.

109. Тим часом 02 грудня 2013 року заявник звернувся до Шевченківського районного управління ГУМВС України у м. Києві із заявою про злочин у зв’язку з жорстоким поводженням працівників міліції 01 грудня 2013 року та був допитаний щодо відповідних подій. З невідомих причин заява заявника була офіційно зареєстрована із затримкою - 03 березня 2015 року.

110. 16 та 23 грудня 2013 року сторона обвинувачення додатково допитала заявника щодо жорстокого поводження з ним. Згідно з його твердженнями допит був формальним - слідчі просто сказали йому викласти свою версію подій і не ставили жодних додаткових запитань.

111. У період із серпня по грудень 2014 року слідчі допитали лікарів бригади швидкої медичної допомоги, які 01 грудня 2013 року надали заявнику медичну допомогу, та декількох працівників міліції, які задокументували відповідні події та склали протокол затримання заявника (див. пункти 89, 90 та 96). Більшість з них не могли згадати всіх відповідних деталей. Лише один із допитаних працівників міліції зазначив, що бачив, як працівники міліції били протестувальників після розгону. Інші працівники міліції заперечували, що бачили це.

112. Згідно з твердженнями заявника та копіями різних листів Київського міського клінічного бюро судово-медичних експертиз, які він надав Суду, хоча слідчі неодноразово призначали судово-медичну експертизу у зв’язку з його тілесними ушкодженнями, вона була проведена лише в липні 2015 року, після того, як слідчі надали експертам цього бюро всі необхідні медичні записи щодо його тілесних ушкоджень.

113. У період з березня по вересень 2015 року слідчі допитали низку свідків, дослідили відеозаписи та провели відтворення обстановки й обставин події 01 грудня 2013 року. Заявника було допитано ще раз, а також він брав участь у деяких із цих слідчих дій. Згідно з його твердженнями лише у той період слідчі показали йому фотографії деяких працівників міліції та знімки екрану з різних відеозаписів, щоб він міг спробувати встановити осіб, які застосовували до нього силу. Невідомо, чи впізнав він когось з працівників міліції.

114. У січні 2016 року ГПУ звернулася до Головного управління МВС України у м. Києві з клопотанням надати будь-які документи щодо дислокації їхніх працівників у центральній частині м. Києва 01 грудня 2013 року. Головне управління МВС України у м. Києві відповіло, що не мало таких документів.

115. Насамкінець, у період з вересня 2015 року по червень 2016 року слідчі склали повідомлення про підозру стосовно двох працівників МОП "Беркут" і двох працівників відділу організації служби управління громадської безпеки МВС України. Зокрема, одного з цих працівників, І.С., підозрювали у жорстокому поводженні з протестувальниками, а трьох інших працівників - у відданні незаконних наказів працівникам міліції щодо застосування сили до протестувальників та/або у недбальстві у зв’язку із захистом протестувальників від насильства працівників міліції.

116. У повідомленні про підозру від 14 вересня 2015 року щодо працівника І.С. зазначалося, що розгін 01 грудня 2013 року було здійснено працівниками міліції згідно з незаконними вказівками та наказами високопоставлених державних чиновників. Воно також містило, inter alia, таке у зв’язку із заявником:

(i) Під час розгону, який проводився у період з 16 год. 30 хв. до 17 год. 30 хв., працівники батальйону МОП "Беркут" ГУМВС України в Харківській області без попередження застосували надмірну силу до протестувальників. Зокрема, низка протестувальників і журналістів були "жорстоко побиті".

(ii) У період з 17 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв. працівник І.С. та інший невстановлений працівник цього ж батальйону навмисно нанесли удари ногою та гумовим кийком п. В. Загоровку по голові та різних частинах тіла, і робили це, коли він лежав на землі, а його руки були заведені за спину і закуті у наручники, та він не міг вчинити жодних протиправних дій.

(iii) Внаслідок цих протиправних дій п. В. Загоровка отримав різні тілесні ушкодження (див., inter alia, пункти 91 і 92), які були кваліфіковані як тілесні ушкодження середньої тяжкості.

117. У різні дати з лютого по листопад 2016 року розслідування щодо декількох підозрюваних було закінчено, а їхні справи було передано до відповідних районних судів міста Києва для розгляду по суті. Оскільки у січні 2015 року працівник І.С., виїхав з України до Російської Федерації та переховувався від правосуддя, прокурори клопотали про розгляд судом його справи in absentia.

118. 18 липня 2016 року Печерський районний суд міста Києва визнав винним одного з підозрюваних - працівника Д.С., який під час цих подій обіймав посаду інспектора відділу організації служби управління громадської безпеки Головного управління МВС України м. Києві,- у службовій недбалості у зв’язку із захистом протестувальників від насильства працівників міліції (частина перша статті 367 Кримінального кодексу ), та обрав йому покарання у виді штрафу в розмірі 6 800 грн, що еквівалентно приблизно 240 євро на той момент, із позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк три роки.

119. У цьому вироку, який, як вбачається, не був оскаржений в апеляційному порядку і набрав законної сили, було зазначено, inter alia, що ті, хто брав участь в акціях протесту на Майдані Незалежності у період з 21 листопада по 01 грудня 2013 року, не порушили громадський порядок і тому не було підстав обмежувати їхнє право на зібрання; що Президент України В. Янукович та високопоставлені державні чиновники, особливо представники правоохоронних органів, розробили умисну стратегію придушення акцій протесту; і з цією метою правоохоронним органам було доручено застосувати надмірну силу до протестувальників; і що розгін протестувальників 01 грудня 2013 року був частиною цієї стратегії.

В інших частинах вироку, які стосуються конкретно заявника, а також певною мірою п. Г. Черевка (заява № 31174/14, див. пункт 125), зазначено:

"... 01.12.2013 приблизно [з] 12 до 16 години на вулицю Банкову у м. Києві прибули агресивно налаштовані особи у кількості близько 50-60 чоловік, які, бажаючи зашкодити проведенню виключно мирної акції протесту громадян та створити привід для застосування працівниками ОВС стосовно учасників акції протесту фізичної сили та спеціальних засобів, використовуючи каміння, металеві та дерев’яні палиці, газові балончики, легкозаймисті речовини, вибух-пакети та фаєри, а також транспортний засіб "навантажувач фронтальний", почали демонстративно вчиняти щодо працівників правоохоронних органів протиправні дії …

Після того приблизно з 16 години [деякі з цих осіб] почали покидати вулицю Банкову …, а незначна їх частина, близько 20 осіб, залишалась поблизу шеренг працівників правоохоронних органів, продовжуючи вчиняти протиправні дії …

Учасники мирної акції протесту, будучи свідками протиправних дій вказаних осіб, … очікуючи на адекватні та законні дії працівників правоохоронних органів щодо припинення правопорушень та затримання правопорушників, перемістились ближче до вулиці Інститутської у м. Києві, на відстані [приблизно 100] метрів від вказаних осіб та шеренг працівників міліції ...

Однак, незважаючи на [такі дії протестувальників], зведені підрозділи "Беркут" та внутрішніх військ [МВС України] здійснили силовий розгін учасників акції протесту, виконуючи завідомо незаконний наказ невстановлених слідством посадових осіб органів [МВС України] … у період часу із 16 год. 30 хв. до 17 год. 15 хв… …

У ході зазначеного силового розгону … невстановленими слідством … працівниками підрозділів "Беркут"... затримано та розміщено на прилеглій території Адміністрації Президента України 9 осіб, а саме … [п. В. Загоровки та п. Г. Черевка]… .

У період часу з 17 год. 15 хв. до 19 год. 00 хв … [працівник І.С., який на той момент був молодшим інспектором автотранспортного взводу батальйону МОП "Беркут" ГУМВС України в Харківській області] … спільно з іншими [працівниками батальйону МОП "Беркут" ГУМВС України в Харківській області] невстановленим слідством, із застосуванням спецзасобу завдав 5-6 ударів гумовим кийком та ногою в різні частини тіла та голови [п. В. Загоровки], в якого в цей час були скріплені за спиною наручниками руки та який лежав на проїзній частині й жодним чином не чинив та не міг чинити протиправних дій … [Водночас вказаним працівникам батальйону МОП "Беркут"] було відомо, що [законні] підстави для застосування заходів фізичного впливу відсутні й учасники акції протесту не чинять опору та не здійснюють дії, що могли б створити загрозу життю чи здоров’ю працівників правоохоронних органів. Достовірно знаючи, що завдання ударів по голові та тілу забороняється, а працівник правоохоронного органу має діяти в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, законами України та міжнародними договорами [України], … вони, усвідомлюючи характер своїх дій та їх наслідки, перевищили владу та службові повноваження, умисно, явно виходячи за межі наданих їм прав та повноважень з мотивів неповаги до учасників акцій протесту … Вони вчинили ці дії, [достовірно] усвідомлюючи наслідки, проявляючи свою зверхність [над потерпілими] та зухвалість [і] хизуючись перед оточуючими.

В цей час … [працівник Д.С., який обіймав посаду інспектора відділу організації служби управління громадської безпеки Головного управління МВС України в м. Києві], маючи реальну можливість не допустити свавілля, …, безпосередньо спостерігаючи за [вказаним], а саме за протиправним жорстоким застосуванням фізичної сили працівників підрозділів "Беркуту" стосовно п. В. Загоровки … умисно не виконував свої службові обов’язки [як працівника міліції] та не застосував [вказані] норми законодавства.

[Працівник Д.С.] не вжив заходів … для припинення протиправних дій працівників батальйону міліції особливого призначення "Беркут" ГУМВС України у Харківській області, внаслідок чого вони… заподіяли тілесні ушкодження п. В. Загоровці [тілесні ушкодження у виді] закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку з формуванням геморагічного вогнища в базальних відділах лобної частки зліва, забійної рани лобної ділянки зліва, контузії, травматичної ерозії рогівки правого очного яблука … що згідно з висновком судово-медичної експертизи від 22.07.2015 відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості…

... [Працівник Д.С.,] ..., умисно допускаючи повторення [вказаних] протиправних дій працівників правоохоронних органів у майбутньому, не повідомив [своє] керівництво про поранення осіб, зокрема потерпілого [п. В. Загоровки]; … не забезпечив надання потерпілим необхідної допомоги та в подальшому не вчинив дій щодо повідомлення про вчинення протиправних дій [працівниками міліції], що призвело до уникнення відповідальності за вчинене вказаними працівниками [батальйону МОП "Беркут" ГУМВС України у Харківській області]…".

120. Беручи до уваги доводи сторін у цій справі та інформацію, опубліковану на спеціальному вебсайті ГПУ, вбачається, що на момент ухвалення цього рішення кримінальні провадження щодо трьох інших підозрюваних ще тривали.

5. Службове розслідування, проведене комісією МВС України щодо подій 01 грудня 2013 року

121. Дії працівників міліції 01 грудня 2013 року також були предметом службового розслідування, яке комісія МВС України провела паралельно з офіційними розслідуваннями, описаними в попередніх пунктах, у період з 24 лютого по 24 квітня 2014 року (див. пункт 85, в якому наведене посилання на це саме розслідування, в частині щодо подій 30 листопада 2013 року). Висновок від 24 квітня 2014 року, який МВС України опублікував за результатами цього розслідування, містив інформацію про різні підрозділи міліції, які брали участь в операціях із охорони громадського порядку того дня, та керування ними. Однак згідно з висновком працівники міліції не підготували жодних оперативних планів чи карт. Також було зазначено, що не всі відповідні обставини могли бути встановлені та оцінені, оскільки "більшість" відповідних офіційних документів були знищені вищими посадовими особами МВС України 20 лютого 2014 року.

122. У висновку від 24 квітня 2014 року було зазначено, що 01 грудня 2013 року деякі невстановлені працівники МОП "Беркут" і військовослужбовці внутрішніх військ МВС України застосували надмірну силу до протестувальників, у тому числі "спеціальні засоби" - гумові та пластикові кийки - з порушенням відповідних норм. Комісія МВС України встановила, що начальник Управління громадської безпеки Головного управління МВС України у м. Києві незаконно віддав наказ застосувати силу 01 грудня 2013 року, а також встановила, що він та декілька інших вищих посадових осіб МВС України не забезпечили контроль за дотриманням законності.

123. Вказані та деякі інші вищі посадові особи МВС України були визнані винними у вчиненні дисциплінарних проступків: сімох працівників міліції притягнули до дисциплінарної відповідальності, але вони вже були звільнені; двох попередили про неповну посадову відповідність; а п’ятьом оголосили сувору догану.

124. Згідно з висновком жоден працівник міліції, безпосередньо відповідальний за жорстоке поводження з протестувальниками 01 грудня 2013 року, не міг бути встановлений, оскільки офіційні дані не відповідали фактичній кількості працівників МВС України, задіяних в цих операціях, а відповідні працівники міліції носили однакові форму та маски.

С. Події у м. Києві 01 грудня 2013 року щодо п. Г. Черевка (заява № 31174/14) та їхні наслідки

1. Стверджуване жорстоке поводження працівників міліції з п. Г. Черевком

125. Згідно з твердженнями п. Г. Черевка (заява № 31174/14) 01 грудня 2013 року він спостерігав і знімав на відео акції протесту біля будівлі Адміністрації Президента України в центральній частині м. Києва. Під час розгону протестувальників, який розпочався близько 16 год. 30 хв., того дня його побили пластиковими кийками декілька працівників МОП "Беркут". На нього надягнули наручники та відвели у сусідній двір, де його побиття тривало декілька годин, внаслідок якого він кілька разів втрачав свідомість. Як стверджувалося, різні працівники МОП "Беркут" знімали на відео, як вони били та нецензурно ображали заявника.

126. Згодом заявника доставили до Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, де його помістили до спеціального відділення для осіб, які перебувають під вартою. Згідно з медичним висновком, складеним після його прибуття, у заявника був струс мозку, закрита травма грудної клітки, переломи пальців і множинні крововиливи на обличчі, тулубі і кінцівках. Він залишався у цій лікарні та проходив лікування до 09 грудня 2013 року. Сторони не надали інформації щодо того, в якій установі тримали заявника до звільнення 11 грудня 2013 року (див. пункт 132).

2. Кримінальне провадження щодо п. Г. Черевка

127. 02 грудня 2013 року близько 01 год. 00 хв. слідчий ГУМВС України в м. Києві приїхав до лікарні та склав протокол затримання заявника за підозрою у вчиненні масових заворушень на підставах, передбачених частинами першою та другою статті 208 КПК України (див. пункт 206). Інших відомостей щодо цього наведено не було.

128. У протоколі також зазначалося, що під час особистого обшуку заявника працівники міліції вилучили грошові кошти, водійські права, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, зв’язку ключів і декілька пластикових карток.

129. 03 грудня 2013 року слідчий звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про обрання заявнику запобіжного заходу у виді тримання під вартою у зв’язку з кримінальним провадженням щодо нього. Це клопотання ґрунтувалося на подібних фактологічних доводах та обґрунтуванні, як і клопотання щодо п. В. Загоровки від 03 грудня 2013 року (заява № 42180/14, див. пункти 98-100). Згідно з твердженнями слідчого заявник відмовився давати показання.

130. 03 грудня 2013 року суддя Шевченківського районного суду міста Києва М. постановив ухвалу про обрання заявнику запобіжного заходу у виді тримання під вартою на тій підставі, що його підозрювали у вчиненні тяжкого злочину, що підозра була обґрунтована доказами, наведеними в клопотанні слідчого, та існував ризик переховування заявника, перешкоджання правосуддю чи повторного вчинення злочину, не вказавши конкретні відомості у зв’язку з цим.

131. Згідно з твердженнями заявника під час засідання 03 грудня 2013 року Шевченківському районному суду не було надано жодних доказів для обґрунтування підозри у вчиненні заявником злочину, зокрема копій протоколів допиту свідків, на які посилався слідчий, не було заслухано жодного свідка та не було надано копії документів, на які посилався слідчий.

132. 11 грудня 2013 року Апеляційний суд міста Києва скасував ухвалу від 03 грудня 2013 року та ухвалив звільнити заявника з огляду на його сімейний стан, але підтвердив висновки суду першої інстанції щодо наявності обґрунтованої підозри.

133. Зрештою, 05 березня 2014 року кримінальне провадження щодо заявника було закрито у зв’язку з відсутністю у його діях складу злочину.

1. Офіційне розслідування подій 01 грудня 2013 року у частині щодо стверджуваного жорстокого поводження з п. Г. Черевком та тримання його під вартою

134. Тим часом 05 грудня 2013 року заявник поскаржився до органів державної влади на його побиття 01 грудня 2013 року, і того ж дня його допитали та визнали потерпілим у тому самому провадженні, що і п. В. Загоровку-11 (заява № 42180/14 - див. пункт 108). 20 липня 2015 року було проведено судово-медичну експертизу тілесних ушкоджень, отриманих п. Г. Черевком 01 грудня 2013 року. Було встановлено, що вони були середньої тяжкості.

D. Події у м. Києві 11 грудня 2013 року щодо п. С. Дименка та п. Р. Ратушного (заяви № 33767/14 та № 54315/14) та їхні наслідки

1. Стверджуване жорстоке поводження працівників міліції з п. С. Дименком і п. Р. Ратушним 11 грудня 2013 року

135. Згідно з твердженнями п. С. Дименка (заява № 33767/14) та п. Р. Ратушного (щодо заяви № 54315/14) 11 грудня 2013 року вони брали участь в акціях протесту у центральній частині м. Києва, під час яких їх побили працівники міліції, що намагалися розігнати протестувальників.

136. Згідно з твердженнями Уряду у ніч з 10 на 11 грудня 2013 року ці заявники перебували поруч з оточенням працівників міліції, коли останні почали зносити барикади протестувальників і рухатись у напрямку до протестувальників, тим самим завдавши тілесних ушкоджень заявникам та низці інших протестувальників.

137. Згідно з твердженнями п. С. Дименка (заява № 33767/14), декілька працівників МОП "Беркут" схопили його та привели на територію, яку вони контролювали. Там вони кинули його на тротуар і почали бити та нецензурно ображати. Він отримав численні удари кулаками та ногами по різних частинах тіла та обличчю. Йому розбили окуляри і тому його зір погіршився. Потім його змусили пройти "коридором", утвореним декількома працівниками МОП "Беркут", які продовжували бити його, коли він ішов. Щоразу, коли він падав, йому наказували встати і йти далі, поки працівники МОП "Беркут" продовжували його бити. Пізніше заявнику було дозволено залишити цю територію та отримати медичну допомогу.

138. Згідно з твердженнями п. Р. Ратушного (заява № 54315/14) його також схопили працівники МОП "Беркут" і привели на територію, яку вони контролювали. Там, поки він лежав на тротуарі, декілька працівників МОП "Беркут" оточили його і почали бити. Він отримав численні удари кулаками та ногами по різних частинах тіла та голові. У результаті він втратив свідомість. Коли він прийшов до тями, то виявив, що працівники МОП "Беркут", які продовжували жорстоко поводитися з ним, винесли його з Майдану Незалежності. В якийсь момент невстановлена особа в жилеті з написом "народний депутат" забрала заявника від працівників МОП "Беркут" та відвела його до карети швидкої медичної допомоги. Звідти захисник заявника доставив його до лікарні, де лікарі попросили його надати свої особисті дані та описати обставини, за яких він отримав тілесні ушкодження, як умову для отримання медичної допомоги. Заявник описав відповідні події та вказав адресу свого захисника замість своєї власної. Згідно з його твердженнями через декілька днів за адресою захисника прийшли працівники міліції, які розшукували заявника.

139. Заявники надали Суду фотографії та відеозаписи подій 11 грудня 2013 року та медичні документи.

2. Офіційне розслідування подій 11 грудня 2013 року у частині щодо стверджуваного жорстокого поводження з п. С. Дименком та п. Р. Ратушним

140. 12 грудня 2013 року міліція розпочала розслідування у кримінальній справі щодо дій працівників міліції, які брали участь у спробі розгону протестувальників 11 грудня 2013 року-12. 16 грудня 2013 року справу було направлено до Київської міської прокуратури.

141. 25 грудня 2013 року п. Р. Ратушний подав скаргу до прокуратури міста Києва, стверджуючи, що 11 грудня 2013 року він зазнав жорстокого поводження працівників міліції. 05 лютого 2014 року п. С. Дименко подав подібну скаргу до ГПУ.

142. 26 січня 2015 року УСР ГПУ почала повторне розслідування справи, вважаючи, що воно не було проведено належним чином.

143. У лютому 2015 року відповідних заявників було визнано потерпілими в цьому провадженні; їх допитували та залучали до проведення деяких інших слідчих дій.

144. 02 квітня 2015 року та 05 липня 2015 року відповідно, судово-медичні експерти дійшли висновку, що п. С. Дименко та п. Р. Ратушний мали легкі тілесні ушкодження.

145. 03 листопада 2015 року ГПУ надіслала повідомлення про підозру стосовно двох працівників роти МОП "Беркут" ГУМВС України в Запорізькій області. Працівника В.Ц. підозрювали у жорстокому поводженні з п. Р. Ратушним, тоді як працівника А.К., який на момент подій був командиром роти, підозрювали у відданні незаконного наказу своїй роті застосовувати силу до протестувальників. Ці злочини характеризувалися здебільшого як незаконне перешкоджання організації демонстрацій та перевищення службових повноважень із застосуванням насильства (статті 340 та 365 Кримінального кодексу України).

146. У період з лютого по березень 2016 року із зазначеної справи було виділено матеріали стосовно цих двох працівників МОП "Беркут" та передано до Печерського районного суду для розгляду за тими самими обвинуваченнями-13.