Житловий Кодекс Української РСР

Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки Кодекс України, Кодекс, Закон від 30.06.1983 №5464-X
Реквізити

Видавник: Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки

Тип Кодекс України, Кодекс, Закон

Дата 30.06.1983

Номер 5464-X

Статус Діє

Редакції
19.11.2022 внесення змін (закон від 26.01.2022 N 2010-IX /2010-20/) 22.06.2022 Визнання неконституційними окремих положень /v005p710-22/ 07.05.2022 внесення змін (закон від 21.04.2022 N 2215-IX /2215-20/) 01.02.2022 внесення змін (закон від 15.07.2021 N 1665-IX /1665-20/) 23.04.2021 внесення змін (закон від 30.03.2021 N 1357-IX /1357-20/) 31.03.2021 внесення змін (закон від 16.12.2020 N 1095-IX /1095-20/) 01.01.2021 внесення змін (закон від 15.12.2020 N 1082-ІХ /1082-20/) 20.12.2019 визнання неконституційними окремих положень (решение від 20.12.2019 N 12-р/2019 /v012p710-19/) 01.01.2020 внесення змін (закон від 14.11.2019 N 294-IX /294-20/) 01.01.2019 внесення змін (закон від 23.11.2018 N 2629-VIII /2629-19/) 11.10.2018 внесення змін (закон від 18.09.2018 N 2542-VIII /2542-19/) 25.07.2018 внесення змін (закон від 22.05.2018 N 2443-VIII /2443-19/) 01.01.2018 внесення змін (закон від 07.12.2017 N 2246-VIII /2246-19/) 10.12.2017 внесення змін (закон від 07.11.2017 N 2181-VIII /2181-19/) 04.06.2017 внесення змін (закон від 05.04.2017 N 1999-VIII /1999-19/) 01.01.2017 внесення змін (закон від 21.12.2016 N 1801-VIII /1801-19/) 01.01.2016 внесення змін (закон від 25.12.2015 N 928-VIII /928-19/) 05.04.2015 внесення змін (закон від 12.02.2015 N 191-VIII /191-19/) 27.09.2014 внесення змін (закон від 02.09.2014 N 1673-VII /1673-18/) 11.06.2014 тлумачення (решение від 11.06.2014 N 6-рп/2014 /v006p710-14/) 12.06.2013 внесення змін (закон від 15.05.2013 N 239-VII /239-18/) 01.01.2013 внесення змін (закон від 29.06.2010 N 2367-VI /2367-17/) 18.10.2012 внесення змін (закон від 18.09.2012 N 5290-VI /5290-17/) 19.04.2012 внесення змін (закон від 22.03.2012 N 4565-VI /4565-17/) 16.10.2011 внесення змін (закон від 22.09.2011 N 3795-VI /3795-17/) 30.09.2011 внесення змін (закон від 08.09.2011 N 3716-VI /3716-17/) 23.07.2010 внесення змін (закон від 29.06.2010 N 2367-VI /2367-17/) 27.07.2010 внесення змін (закон від 01.07.2010 N 2394-VI /2394-17/) 01.01.2010 внесення змін (закон від 11.06.2009 N 1510-VI /1510-17/) 01.01.2010 внесення змін (закон від 19.05.2009 N 1343-VI /1343-17/) 01.01.1993 внесення змін 01.01.1984 вводиться в дію (постановление від 30.06.1983 N 5465-X /5465-10/) 30.04.2009 внесення змін (закон від 19.03.2009 N 1180-VI /1180-17/) 14.01.2009 внесення змін (закон від 25.12.2008 N 800-VI /800-17/) 01.01.2007 внесення змін (закон від 12.01.2006 N 3334-IV /3334-15/) 22.12.2005 внесення змін (закон від 01.12.2005 N 3167-IV /3167-15/) 30.06.2005 внесення змін (закон від 31.05.2005 N 2598-IV /2598-15/) 28.01.2005 внесення змін (закон від 20.01.2005 N 2377-IV /2377-15/) 21.07.2004 внесення змін (закон від 29.06.2004 N 1925-IV /1925-15/) 01.01.2004 внесення змін (закон від 05.06.2003 N 898-IV /898-15/) 11.06.2003 внесення змін (закон від 15.05.2003 N 762-IV /762-15/) 30.03.2000 внесення змін (закон від 02.03.2000 N 1525-III /1525-14/)
Документ підготовлено в системі iplex
ЖИТЛОВИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ
( Назва Кодексу в редакції Закону № 2215-IX від 21.04.2022 )(Відомості Верховної Ради (ВВР), 1983, Додаток до № 28, ст.573)( Вводиться в дію Постановою ВР № 5465-X від 30.06.83, ВВР, 1983, № 28, ст.574 )( Про порядок введення в дію див. Указ Президії ВР № 6236-X від 21.12.83, ВВР, 1984, № 1, ст.2 )( Із змінами, внесеними згідно з Указами Президії ВР Української РСР № 2204-11 від 12.05.86, ВВР 1986, № 21, ст.414 № 2444-11 від 27.06.86, ВВР 1986, № 27, ст.539 № 6757-11 від 25.10.88, ВВР 1988, № 45, ст.1070 № 660-12 від 28.01.91, ВВР 1991, № 9, ст. 89Законами № 1993-12 від 18.12.91, ВВР 1992, № 12, ст.169 № 3187-12 від 06.05.93, ВВР 1993, № 24, ст.258 № 3718-12 від 16.12.93, ВВР 1994, № 3, ст. 15 № 287/95-ВР від 11.07.95, ВВР 1995, № 29, ст.218Декретом КМ № 11-92 від 15.12.92, ВВР 1992, № 7, ст. 55Законами № 1525-III від 02.03.2000, ВВР, 2000, № 20, ст.150 № 762-IV від 15.05.2003, ВВР, 2003, № 30, ст.247 № 898-IV від 05.06.2003, ВВР, 2003, № 38, ст.313 - набирає чинності з 01.01.2004 № 1925-IV від 29.06.2004, ВВР, 2003, № 51, ст.550 № 2377-IV від 20.01.2005, ВВР, 2005, № 11, ст.198 № 2598-IV від 31.05.2005, ВВР, 2005, № 27, ст.359 № 3167-IV від 01.12.2005, ВВР, 2006, № 12, ст.104 № 3334-IV від 12.01.2006, ВВР, 2006, № 19-20, ст.159 № 800-VI від 25.12.2008, ВВР, 2009, № 19, ст.257 № 1180-VI від 19.03.2009, ВВР, 2009, № 32-33, ст.485 № 1343-VI від 19.05.2009, ВВР, 2009, № 39, ст.550 № 1510-VI від 11.06.2009, ВВР, 2009, № 46, ст.701 № 2367-VI від 29.06.2010, ВВР, 2010, № 34, ст.486 № 2394-VI від 01.07.2010, ВВР, 2010, № 39, ст.513 № 3716-VI від 08.09.2011, ВВР, 2012, № 19-20, ст.167 № 3795-VI від 22.09.2011, ВВР, 2012, № 21, ст.197 № 4565-VI від 22.03.2012, ВВР, 2012, № 51, ст.574 № 5290-VI від 18.09.2012, ВВР, 2013, № 41, ст.549 № 239-VII від 15.05.2013, ВВР, 2014, № 11, ст.138 )( Офіційне тлумачення до Кодексу див. в Рішенні Конституційного Суду № 6-рп/2014 від 11.06.2014 )( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 1673-VII від 02.09.2014, ВВР, 2014, № 43, ст.2037 № 191-VIII від 12.02.2015, ВВР, 2015, № 21, ст.133 № 1999-VIII від 05.04.2017, ВВР, 2017, № 24, ст.277 № 2181-VIII від 07.11.2017, ВВР, 2017, № 51-52, ст.446 № 2443-VIII від 22.05.2018, ВВР, 2018, № 33, ст.250 № 2542-VIII від 18.09.2018, ВВР, 2018, № 42, ст.332 )( Щодо визнання неконституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду № 12-р/2019 від 20.12.2019 )( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 1095-IX від 16.12.2020, ВВР, 2021, № 6, ст.50 - вводиться в дію з 31.03.2021 № 1357-IX від 30.03.2021, ВВР, 2021, № 29, ст.234 № 1665-IX від 15.07.2021 - вводиться вдію з 01.02.2022 № 2010-IX від 26.01.2022 № 2215-IX від 21.04.2022 )( Щодо визнання неконституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду № 5-р(II)/2022 від 22.06.2022 )( Установити, що у 2016 році норми і положення статей 1, 9, 40, 48- 1 цього Кодексу застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та бюджету Фонду соціального страхування України, згідно із Законом № 928-VIII від 25.12.2015( Установити, що у 2017 році норми і положення статей 1, 9, 40, 48- 1 цього Кодексу застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів згідно із Законом № 1801-VIII від 21.12.2016 )( Установити, що у 2018 році норми і положення статей 1, 9, 40 і 48- 1 цього Кодексу застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України з урахуванням наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів згідно із Законом № 2246-VIII від 07.12.2017 )( Установити, що у 2019 році норми статей 1, 9, 40 і 48- 1 цього Кодексу застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України з урахуванням наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів згідно із Законом № 2629-VIII від 23.11.2018 )( Установити, що у 2020 році норми статей 1, 9, 40 і 48- 1 цього Кодексу застосовуються у порядку та розмірах, що встановлені Кабінетом Міністрів України з урахуванням наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів згідно із Законом № 294-IX від 14.11.2019 )( Установити, що у 2021 році норми статей 1, 9, 40 і 48- 1 цього Кодексу застосовуються у порядку та розмірах, що встановлені Кабінетом Міністрів України з урахуванням наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів згідно із Законом № 1082-IX від 15.12.2020 )( У тексті Кодексу слова "інвалід", "дитина-інвалід" та "інвалід війни" в усіх відмінках і числах замінено відповідно словами "особа з інвалідністю", "дитина з інвалідністю" та "особа з інвалідністю внаслідок війни" у відповідному відмінку і числі згідно із Законом № 2443-VIII від 22.05.2018 )( У тексті Кодексу слова "Українська РСР" у всіх відмінках замінено словом "Україна" у відповідному відмінку; слова "Союз РСР і", "Союз РСР" у всіх відмінках виключено; слова "Рада Міністрів СРСР і", "Рада Міністрів СРСР", "Рада Міністрів союзних республік", "СРСР" у всіх відмінках виключено, крім: статей 26, 52, частини другої статті 119, статей 173, 188, у яких слова "Рада Міністрів СРСР" у всіх відмінках замінено словами "Кабінет Міністрів України" у відповідному відмінку; слова "Рада Міністрів Української РСР" у всіх відмінках замінено словами "Кабінет Міністрів України" у відповідному відмінку; слова "Міністерство житлово-комунального господарства Української РСР" у всіх відмінках замінено словами "центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику" у відповідному відмінку; слова "народного господарства" замінено словами "економіки України"; слова "Рада народних депутатів" у всіх відмінках і числах замінено словом "рада" у відповідному відмінку і числі; слова "інша громадська організація" у всіх відмінках замінено словами "інше громадське об’єднання" у відповідному відмінку, а слова "громадські організації" у всіх відмінках замінити словами "громадські об’єднання" у відповідному відмінку згідно із Законом № 2215-IX від 21.04.2022 )( Преамбулу виключено на підставі Закону № 2215-IX від 21.04.2022 )
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Право громадян України на житло
Відповідно до Конституції України громадяни мають право на житло. Це право забезпечується розвитком і охороною житлового фонду, сприянням кооперативному та індивідуальному житловому будівництву, справедливим розподілом під громадським контролем жилої площі, яка надається в міру здійснення програми будівництва благоустроєних жител, наданням громадянам за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, а також невисокою платою за квартиру і комунальні послуги.
( Стаття 1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1510-VI від 11.06.2009; в редакції Закону № 2215-IX від 21.04.2022 )
Стаття 2. Завдання житлового законодавства України
Завданнями житлового законодавства України є регулювання житлових відносин з метою забезпечення гарантованого Конституцією України права громадян на житло, належного використання і схоронності житлового фонду, а також зміцнення законності в галузі житлових відносин.
( Стаття 2 в редакції Закону № 2215-IX від 21.04.2022 )
Стаття 3. Житлове законодавство України
Житлові відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом та іншими актами законодавства України.
Відносини, пов’язані з будівництвом житла, регулюються відповідним законодавством України.
( Стаття 3 в редакції Закону № 2215-IX від 21.04.2022 )
Стаття 4. Житловий фонд
Жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території України, утворюють житловий фонд.
Житловий фонд включає:
жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд);
жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об'єднанням, профспілковим та іншим громадським об’єднанням (громадський житловий фонд);
жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів);
жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд);
квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).
До житлового фонду включаються також жилі будинки, що належать державно-колгоспним та іншим державно-кооперативним об'єднанням, підприємствам і організаціям. Відповідно до законодавства України до цих будинків застосовуються правила, встановлені для громадського житлового фонду.
До житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.
( Стаття 4 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3187-12 від 06.05.93, № 3334-IV від 12.01.2006 )
Стаття 5. Державний житловий фонд
Державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих рад (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).
Відповідно до законодавства України будинки відомчого житлового фонду в містах і селищах міського типу підлягають поступовій передачі до відання місцевих рад у порядку і в строки, що визначаються Кабінетом Міністрів України.
Жилі будинки, споруджені з залученням у порядку пайової участі коштів державних підприємств, установ, організацій, зараховуються (якщо інше не встановлено законодавством) до житлового фонду місцевих рад, коли функції єдиного замовника по спорудженню цих будинків виконував виконавчий комітет ради.
Стаття 6. Призначення жилих будинків і жилих приміщень
Жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.
( Стаття 6 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1673-VII від 02.09.2014 )
Стаття 7. Виключення з житлового фонду жилих будинків і жилих приміщень
Періодично, у строки, встановлювані Кабінетом Міністрів України, провадиться обстеження стану жилих будинків державного і громадського житлового фонду.
Непридатні для проживання жилі будинки і жилі приміщення переобладнуються для використання в інших цілях або такі будинки зносяться за рішенням виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) ради.
Непридатні для проживання жилі приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів може бути переобладнено в нежилі за рішенням загальних зборів членів кооперативу, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті ради.
Порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Стаття 8. Переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі
Переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням органів, зазначених у частині другій статті 7 цього Кодексу.
Переведення жилих будинків і жилих приміщень відомчого і громадського житлового фонду в нежилі провадиться за пропозиціями відповідних міністерств, державних комітетів, відомств і центральних органів громадських об’єднань.
Переведення жилих будинків і жилих приміщень, що належать колгоспам, у нежилі здійснюється за рішенням загальних зборів членів колгоспу або зборів уповноважених.
Переведення жилих будинків житлово-будівельних кооперативів у нежилі не допускається.
Стаття 8-1. Переведення у жилі будинки садових і дачних будинків
Громадяни відповідно до закону мають право на переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Рішення про переведення дачних і садових будинків у жилі будинки приймається відповідними органами місцевого самоврядування
( Кодекс доповнено статтею 8-1 згідно із Законом № 1673-VII від 02.09.2014 )
Стаття 9. Житлові права громадян
Громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.
Забезпечення постійним житлом громадян, які відповідно до законодавства мають право на його отримання, може здійснюватися шляхом будівництва або придбання доступного житла за рахунок надання державної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.
Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських об’єднань.
( Стаття 9 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3187-12 від 06.05.93, № 800-VI від 25.12.2008, № 1510-VI від 11.06.2009, № 3716-VI від 08.09.2011 )
Стаття 10. Житлові обов'язки громадян
Громадяни зобов'язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержувати правил користування жилими приміщеннями, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію.
Жилі будинки і жилі приміщення не можуть використовуватися громадянами на шкоду інтересам суспільства.
( Стаття 10 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3187-12 від 06.05.93 )
( Статтю 11 виключено на підставі Закону № 2215-IX від 21.04.2022 )
Стаття 12. Державне регулювання у сфері житлових відносин
Держава у сфері житлових відносин забезпечує:
1) єдність законодавчого регулювання житлових відносин;
2) встановлення загальних засад організації та діяльності органів державного управління житловим господарством;
3) встановлення єдиного порядку державного обліку житлового фонду;
4) встановлення нормативів витрачання фінансових і матеріальних ресурсів на експлуатацію та ремонт державного житлового фонду;
5) встановлення порядку обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, надання жилих приміщень і користування ними;
6) встановлення порядку і строків внесення квартирної плати та плати за комунальні послуги;
7) встановлення розміру пільг з оплати жилих приміщень та комунальних послуг;
8) встановлення порядку організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів, прав і обов’язків їх членів;
9) встановлення правил і норм технічної експлуатації жилих будинків і правил користування прибудинковими територіями;
10) здійснення державного контролю за використанням і схоронністю житлового фонду;
11) вирішення інших питань загальнодержавного значення у галузі використання і забезпечення схоронності житлового фонду відповідно до законодавства України.
( Стаття 12 в редакції Закону № 2215-IX від 21.04.2022 )
Розділ II
УПРАВЛІННЯ ЖИТЛОВИМ ФОНДОМ
Стаття 13. Державне управління в галузі використання і забезпечення схоронності житлового фонду
Державне управління в галузі використання і забезпечення схоронності житлового фонду здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику, органами місцевого самоврядування, а також іншими спеціально уповноваженими на те державними органами відповідно до законодавства України.
Спеціально уповноваженим органом, що здійснює державне управління в галузі використання і забезпечення схоронності житлового фонду в Україні, є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику.
( Стаття 13 в редакції Закону № 2215-IX від 21.04.2022 )
Стаття 14. Компетенція виконавчих комітетів обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) рад у галузі використання і забезпечення схоронності житлового фонду
Виконавчі комітети обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) рад у межах і в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими актами законодавства України, на території області (міста республіканського підпорядкування):
1) здійснюють державний контроль за використанням і схоронністю житлового фонду (частина перша статті 30);
2) керують житловим господарством, підпорядкованими підприємствами, установами та організаціями цієї галузі, забезпечують комплексний розвиток житлового господарства;
3) здійснюють управління житловим фондом місцевих рад (частина перша статті 18) і забезпечують його схоронність, правильну експлуатацію, капітальний і поточний ремонт;
4) здійснюють контроль за станом та експлуатацією відомчого житлового фонду, вживають заходів до передачі його до відання місцевих рад;
5) приймають рішення про переобладнання і знесення непридатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду (частина друга статті 7);
6) здійснюють контроль на підприємствах, в установах, організаціях за станом обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов (стаття 41), а також за правильністю розподілу жилих приміщень;
7) здійснюють контроль за діяльністю житлово-будівельних кооперативів, за експлуатацією та ремонтом належних їм будинків (стаття 138);
8) здійснюють контроль за утриманням будинків, що належать громадянам (стаття 154).
Виконавчі комітети обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) рад вирішують й інші питання в галузі використання і забезпечення схоронності житлового фонду, віднесені до їх відання законодавством України.
Виконавчі комітети міських (міст республіканського підпорядкування) рад здійснюють також відповідні права і обов'язки, передбачені статтею 15 цього Кодексу.
( Стаття 14 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2215-IX від 21.04.2022 )
Стаття 15. Компетенція виконавчих комітетів районних, міських, районних у містах рад у галузі використання і забезпечення схоронності житлового фонду
Виконавчі комітети районних, міських, районних у містах рад у межах і в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими актами законодавства України, на території району, міста, району в місті:
1) здійснюють державний контроль за використанням і схоронністю житлового фонду (частина перша статті 30);
2) керують житловим господарством, забезпечують належний технічний стан, капітальний і поточний ремонт житлового фонду, що є у віданні ради;
3) здійснюють управління житловим фондом місцевих рад (частина перша статті 18);
4) здійснюють контроль за станом та експлуатацією відомчого житлового фонду;
5) здійснюють облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов (частина перша статті 36), а також контроль за станом цього обліку на підприємствах, в установах, організаціях (стаття 41), затверджують рішення про взяття громадян за місцем роботи на облік потребуючих поліпшення житлових умов (стаття 39);
6) приймають рішення про надання жилих приміщень у будинках житлового фонду місцевої ради (стаття 51), затверджують спільні рішення адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації про надання жилих приміщень у будинках відомчого житлового фонду (стаття 52);
7) здійснюють облік громадян, які бажають вступити до житлово-будівельного кооперативу (частина четверта статті 134), затверджують списки осіб, які вступають до житлово-будівельного кооперативу, і рішення загальних зборів членів житлово-будівельного кооперативу про прийом до членів кооперативу та про надання квартири (частина шоста статті 137, частина перша статті 141);
8) здійснюють контроль за діяльністю житлово-будівельних кооперативів, за експлуатацією та ремонтом належних їм будинків, скасовують рішення загальних зборів або правління житлово-будівельного кооперативу, що суперечать законодавству (стаття 138);
9) приймають рішення про включення жилих приміщень до числа службових (стаття 118), затверджують рішення загальних зборів членів колгоспу або зборів уповноважених про включення жилих приміщень у будинках колгоспів до числа службових і перелік категорій робітників, яким можуть надаватися такі приміщення (стаття 120);
10) видають ордери на жилі приміщення (частина перша статті 58, частина перша статті 122, частина друга статті 141);
11) видають охоронні свідоцтва (броню) на жилі приміщення (стаття 75);
12) здійснюють контроль за утриманням будинків, що належать громадянам (стаття 154);
13) подають громадянам допомогу в проведенні ремонту жилих приміщень (стаття 178).
Виконавчі комітети районних, міських, районних у містах рад вирішують й інші питання в галузі використання і забезпечення схоронності житлового фонду, віднесені до їх відання законодавством України.
( Стаття 15 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2215-IX від 21.04.2022 )
Стаття 16. Компетенція виконавчих комітетів селищних, сільських рад у галузі використання і забезпечення схоронності житлового фонду
Виконавчі комітети селищних, сільських рад у межах і в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими актами законодавства України, на території відповідної ради:
1) здійснюють державний контроль за використанням і схоронністю житлового фонду (частина перша статті 30);
2) керують житловим господарством, забезпечують правильну експлуатацію і схоронність жилих будинків, що є у віданні ради, організують їх капітальний і поточний ремонт;
3) здійснюють управління житловим фондом ради (частина перша статті 18);
4) здійснюють облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов (частина перша статті 36), а також контроль за станом цього обліку на підприємствах, в установах, організаціях (стаття 41), затверджують рішення про взяття громадян за місцем роботи на облік потребуючих поліпшення житлових умов (стаття 39);
5) приймають рішення про надання жилих приміщень у будинках житлового фонду ради (стаття 51), затверджують спільні рішення адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації про надання жилих приміщень у будинках відомчого жилого фонду (стаття 52);
6) здійснюють облік громадян, які бажають вступити до житлово-будівельного кооперативу (частина четверта статті 134), здійснюють контроль за діяльністю житлово-будівельних кооперативів, за експлуатацією та ремонтом належних їм будинків (стаття 138);
7) видають ордери на жилі приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду (частина перша статті 58);
8) здійснюють контроль за утриманням будинків, що належать громадянам (стаття 154);
9) подають громадянам допомогу в проведенні ремонту жилих приміщень (стаття 178).
Виконавчі комітети селищних, сільських рад вирішують й інші питання в галузі використання і забезпечення схоронності житлового фонду, віднесені до їх відання законодавством України.
( Стаття 16 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2215-IX від 21.04.2022 )
Стаття 17. Компетенція центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику, у галузі використання і забезпечення схоронності житлового фонду
Компетенція центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику, у галузі використання і забезпечення схоронності житлового фонду визначається законодавством, Положенням про Міністерство, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, та іншими актами законодавства України.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику, здійснює координацію в галузі управління житловим фондом, використання і забезпечення його схоронності.
Акти, видавані центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику, у межах його компетенції в галузі використання і забезпечення схоронності житлового фонду, є обов'язковими для міністерств, державних комітетів, відомств, виконавчих комітетів місцевих рад, підприємств, установ, організацій, а також житлово-будівельних кооперативів і громадян.
Стаття 18. Управління житловим фондом
Управління житловим фондом здійснюється власником або уповноваженим ним органом у межах, визначених власником
( Стаття 18 в редакції Закону № 3187-12 від 06.05.93 )
( Статтю 19 виключено на підставі Закону № 3187-12 від 06.05.93 )( Див. текст )
( Статтю 20 виключено на підставі Закону № 3187-12 від 06.05.93 )( Див. текст )
Стаття 21. Участь громадських об’єднань, трудових колективів і громадян в управлінні державним і громадським житловим фондом та в забезпеченні його схоронності
Професійні спілки, інші громадські об’єднання, трудові колективи відповідно до законодавства України та до статутів (положень) громадських об’єднань, а також громадяни беруть участь в управлінні державним і громадським житловим фондом та в забезпеченні його схоронності.
За рішенням трудових колективів підприємств та організацій у колективних договорах можуть передбачатися для робітників і службовців, які мають право на першочергове одержання жилих приміщень, а також новаторів і передовиків виробництва, які добилися високих показників у праці і беруть активну участь у громадському житті, пільгові підстави визнання їх потребуючими поліпшення житлових умов при забезпеченні жилою площею за місцем роботи, а також і кількість жилої площі, що виділяється для цієї мети. У колективних договорах зазначеним новаторам і передовикам виробництва може бути передбачено надання жилих приміщень у першочерговому порядку.
Органи самоорганізації населення відповідно до положень про них беруть участь у розробленні і здійсненні заходів по поліпшенню експлуатації житлового фонду, здійсненні контролю за якістю і строками виконання ремонту жилих будинків, а також у здійсненні інших заходів по управлінню житловим фондом та забезпеченню його схоронності.
Громадяни беруть участь у здійсненні заходів, спрямованих на поліпшення використання і забезпечення схоронності житлового фонду, вносять державним органам, підприємствам, установам, організаціям пропозиції з цих питань, беруть участь у проведенні робіт по благоустрою й озелененню придомових територій.
( Стаття 21 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 2204-11 від 12.05.86, Законом № 2215-IX від 21.04.2022 )
Стаття 22. Громадський контроль за забезпеченням громадян жилими приміщеннями
Облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, установлення черговості на одержання жилої площі, а також її розподіл у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюються під громадським контролем і з оприлюдненням відповідної інформації.
Під громадським контролем і з оприлюдненням відповідної інформації здійснюються також облік громадян, які бажають вступити до житлово-будівельного кооперативу, встановлення черговості на вступ до кооперативу, вирішення питань про прийом громадян до членів кооперативу і надання їм жилих приміщень.
( Стаття 22 в редакції Закону № 2215-IX від 21.04.2022 )
Стаття 23. Обов'язок державних органів враховувати пропозиції громадських об’єднань, трудових колективів і громадян
Державні органи, підприємства, установи та організації, а також службові особи зобов'язані всемірно враховувати пропозиції громадських об’єднань, трудових колективів і громадян при здійсненні заходів по поліпшенню використання і схоронності житлового фонду.
Стаття 24. Житлово-експлуатаційні організації
Для експлуатації державного і громадського житлового фонду створюються житлово-експлуатаційні організації, діяльність яких здійснюється на основі господарського розрахунку.
Житлово-експлуатаційні організації забезпечують схоронність житлового фонду і належне його використання, високий рівень обслуговування громадян, а також контролюють додержання громадянами правил користування жилими приміщеннями, утримання жилого будинку і придомової території.
Жилий будинок може експлуатуватися тільки однією житлово-експлуатаційною організацією. Якщо для експлуатації будинків відомчого або громадського житлового фонду не може бути створено житлово-експлуатаційну організацію, експлуатація будинків здійснюється безпосередньо відповідним підприємством, установою, організацією.
Стаття 25. Типове положення про житлово-експлуатаційну організацію
Відповідно до законодавства України Типове положення про житлово-експлуатаційну організацію затверджується Кабінетом Міністрів України або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику.
( Стаття 25 в редакції Закону № 2215-IX від 21.04.2022 )
Стаття 26. Передача забудовниками виконавчим комітетам місцевих рад та іншим організаціям для заселення частини жилої площі у новоспоруджених будинках
Відповідно до законодавства України Кабінет Міністрів України вправі визначати підстави і умови передачі забудовниками виконавчим комітетам місцевих рад та іншим організаціям для заселення частини жилої площі у новоспоруджених за рахунок державних капітальних вкладень будинках, а також розміри жилої площі, яка передається.
Стаття 27. Розподіл жилої площі в будинках, споруджених за рахунок коштів, переданих у порядку пайової участі
Жила площа в будинках, споруджених із залученням у порядку пайової участі коштів підприємств, установ та організацій, розподіляється для заселення між учасниками будівництва пропорційно до переданих ними коштів.
Стаття 28. Державний облік житлового фонду
Відповідно до законодавства України державний облік житлового фонду здійснюється за єдиною для України системою в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
( Стаття 28 в редакції Закону № 2215-IX від 21.04.2022 )
Стаття 29. Завдання державного контролю за використанням і схоронністю житлового фонду
Державний контроль за використанням і схоронністю житлового фонду має своїм завданням забезпечити додержання всіма міністерствами, державними комітетами, відомствами, державними, кооперативними та іншими громадськими підприємствами, установами, організаціями, житлово-будівельними кооперативами, службовими особами та громадянами порядку розподілу жилої площі і надання громадянам жилих приміщень, правил користування житловим фондом і утримання його в технічно справному стані.
Стаття 30. Органи, які здійснюють державний контроль за використанням і схоронністю житлового фонду
Державний контроль за використанням і схоронністю житлового фонду здійснюється радами, їх виконавчими і розпорядчими органами, а також спеціально уповноваженими на те державними органами в порядку, встановленому законодавством.
Спеціально уповноваженим органом державного контролю за використанням і схоронністю житлового фонду в Україні є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику.
Розділ III
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГРОМАДЯН ЖИЛИМИ ПРИМІЩЕННЯМИ. КОРИСТУВАННЯ ЖИЛИМИ ПРИМІЩЕННЯМИ
Глава 1
НАДАННЯ ЖИЛИХ ПРИМІЩЕНЬ У БУДИНКАХ ДЕРЖАВНОГО І ГРОМАДСЬКОГО ЖИТЛОВОГО ФОНДУ
Стаття 31. Право громадян на одержання жилого приміщення
Громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими актами законодавства України. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством України), як правило, у вигляді окремої квартири на сім’ю.
( Стаття 31 в редакції Закону № 2215-IX від 21.04.2022 )
Стаття 32. Вік, з якого громадяни здійснюють право на одержання жилого приміщення
Громадяни самостійно здійснюють право на одержання жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду з настанням повноліття, тобто після досягнення вісімнадцятирічного віку, а такі, що одружилися або влаштувалися на роботу у передбачених законом випадках до досягнення вісімнадцятирічного віку, - відповідно з часу одруження або влаштування на роботу. Інші неповнолітні (віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років) здійснюють право на одержання жилого приміщення за згодою батьків або піклувальників.
Стаття 33. Забезпечення жилими приміщеннями потребуючих поліпшення житлових умов членів житлово-будівельних кооперативів, громадян, які мають жилий будинок (квартиру) у приватній власності, та інших громадян, що проживають у цих будинках (квартирах)
Потребуючі поліпшення житлових умов члени житлово-будівельних кооперативів, громадяни, які мають жилий будинок (квартиру) у приватній власності, та інші громадяни, що проживають у цих будинках (квартирах), забезпечуються жилими приміщеннями на загальних підставах.
( Стаття 33 із змінами, внесеними згідно із Законами № 6757-XI від 25.10.88, № 3187-12 від 06.05.93 )
Стаття 34. Підстави для визнання громадян потребуючими поліпшення житлових умов
Потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни:
1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається в порядку, встановлюваному цим Кодексом та іншими актами законодавства України;
2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам;
3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв’язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім’ї. Перелік зазначених захворювань затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я;
4) які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів;
5) які проживають тривалий час за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності;
6) які проживають у гуртожитках.
Громадяни визнаються потребуючими поліпшення житлових умов і з інших підстав, передбачених цим Кодексом та іншими актами законодавства України.
Громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, беруться на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду та вносяться до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, порядок ведення якого визначає Кабінет Міністрів України.
( Стаття 34 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3187-12 від 06.05.93, № 2367-VI від 29.06.2010, № 2215-IX від 21.04.2022 )
Стаття 35. Наслідки штучного погіршення житлових умов
Громадяни, які штучно погіршили житлові умови шляхом обміну займаного жилого приміщення, його псування або руйнування, відчуження придатного і достатнього за розміром для проживання жилого будинку (частини будинку), а також громадяни, у яких потреба в поліпшенні житлових умов виникла внаслідок вилучення жилого приміщення, використовуваного для одержання нетрудових доходів (стаття 96), не беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов протягом п'яти років з моменту погіршення житлових умов.
( Частину другу статті 35 виключено на підставі Закону № 2215-IX від 21.04.2022 )
Стаття 36. Облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, за місцем проживання
Облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, здійснюється, як правило, за місцем проживання у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради.
Відповідно до законодавства України у випадках і в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими актами законодавства України, громадян може бути взято на облік і не за місцем їх проживання.
( Стаття 36 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2215-IX від 21.04.2022 )
Стаття 37. Облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, за місцем роботи
Облік потребуючих поліпшення житлових умов громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві, здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням - також і за місцем проживання. Нарівні з ними беруться на облік громадяни, які залишили роботу на цих підприємствах, в установах, організаціях у зв'язку з виходом на пенсію.
У випадках, передбачених цим Кодексом та іншими актами законодавства України, працівники медичних, культурно-освітніх, торговельних та інших установ і організацій, які безпосередньо обслуговують трудовий колектив підприємства, установи, організації, та інші особи за їх бажанням беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов нарівні з робітниками і службовцями цього підприємства, установи, організації.
( Стаття 37 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2215-IX від 21.04.2022 )
Стаття 38. Порядок обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов
Порядок обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, встановлюється цим Кодексом та законодавством України.
( Стаття 38 в редакції Закону № 2215-IX від 21.04.2022 )
Стаття 39. Порядок взяття громадян на облік потребуючих поліпшення житлових умов
Громадяни беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов:
за місцем проживання - виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті;
за місцем роботи - спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншого громадського об’єднання і відповідного профспілкового комітету. При цьому беруться до уваги рекомендації трудового колективу. Рішення про взяття громадян на облік потребуючих поліпшення житлових умов за місцем роботи затверджується виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради.
Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які досягли 16 років, а також особи з їх числа беруться відповідними органами місцевого самоврядування на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, за місцем їх походження або проживання до влаштування в сім'ї громадян, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які досягли 16 років, а також особи з їх числа, які перебувають на обліку внутрішньо переміщених осіб, беруться відповідними органами місцевого самоврядування на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, за місцем їх фактичного проживання, зазначеним у довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які досягли 16 років, а також особи з їх числа, місцем походження або проживання яких до влаштування в сім’ї громадян, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, є населені пункти тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей, територія населених пунктів на лінії зіткнення, тимчасово окупована територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя та які не перебувають на обліку внутрішньо переміщених осіб, беруться на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, органами місцевого самоврядування за місцем їх фактичного проживання на території населених пунктів України, крім тимчасово окупованих територій та територій населених пунктів на лінії зіткнення. Зміна місця проживання таких осіб після взяття їх на облік як громадян, які потребують поліпшення житлових умов, не є підставою для зняття їх з відповідного обліку.
( Стаття 39 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2394-VI від 01.07.2010, № 1095-IX від 16.12.2020 - вводиться в дію з 31.03.2021 )
Стаття 40. Перебування громадян на обліку потребуючих поліпшення житлових умов. Зняття з обліку
Громадяни перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до одержання житлового приміщення, за винятком випадків, передбачених частиною другої цієї статті.
Громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадках:
1) поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення;
1-1) одноразового одержання за їх бажанням від органів державної влади або органів місцевого самоврядування грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення у встановленому порядку;
2)
( Пункт 2 частини другої статті 40 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 5-р(II)/2022 від 22.06.2022 )
виїзду на постійне місце проживання до іншого населеного пункту;
3) припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією особи, яка перебуває на обліку за місцем роботи, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими актами законодавства України;
4) засудження до позбавлення волі на строк понад шість місяців;
5) подання відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік, або неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про взяття на облік.
У разі смерті громадянина, який перебував на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, за членами його сім'ї зберігається право подальшого перебування на обліку. Таке ж право зберігається за членами сім'ї громадянина, який перебував на обліку у виконавчому комітеті місцевої ради і був знятий з обліку з підстав, зазначених у пунктах 2 і 4 цієї статті.
Зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов провадиться органами, які винесли або затвердили рішення про взяття громадянина на облік.
Про зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов громадяни повідомляються у письмовій формі з зазначенням підстав зняття з обліку.
Не знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов народні депутати України, які перейшли на постійну роботу у Верховну Раду України, і члени їх сімей за місцем попередньої роботи чи постійного проживання.
( Стаття 40 із змінами, внесеними згідно із Законами № 287/95-ВР від 11.07.95, № 1510-VI від 11.06.2009, № 2215-IX від 21.04.2022 )
Стаття 41. Контроль за станом обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов
Контроль за станом обліку на підприємствах, в установах, організаціях громадян, які потребують поліпшення житлових умов, здійснюється виконавчими комітетами місцевих рад і відповідними органами професійних спілок.
Стаття 42. Надання жилих приміщень громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов
Жилі приміщення надаються тільки громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов та внесені до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, крім випадків, передбачених статтями 42-1, 46, частинами першою і другою статті 54, частиною першої статті 90, частиною шостою статті 101, статтями 102, 110, частиною першою статті 114 цього Кодексу, а також інших випадків, передбачених законодавством України.
( Стаття 42 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2367-VI від 29.06.2010, № 1665-IX від 15.07.2021 - вводиться вдію з 01.02.2022 )
Стаття 42-1. Заміна житла (жилих приміщень) особи з інвалідністю
У разі невідповідності житла (жилих приміщень), в якому проживає особа з інвалідністю, вимогам щодо безперешкодного доступу осіб з інвалідністю і неможливості його пристосування до потреб таких осіб за їх заявою або заявою їх законних представників проводиться заміна такого житла (жилих приміщень).
Заміна житла (жилих приміщень), в якому проживає особа з інвалідністю, здійснюється відповідно до положень цього Кодексу та інших нормативно-правових актів органами місцевого самоврядування шляхом:
обміну житла (жилого приміщення), займаного на умовах найму (крім приватного житлового фонду);
надання житла (жилого приміщення), за умови передачі займаного житла, що перебуває у приватній власності особи з інвалідністю, у власність територіальної громади.
Порядок заміни житла (жилих приміщень), в якому проживає особа з інвалідністю, у разі його невідповідності вимогам щодо безперешкодного доступу та неможливості пристосування до потреб осіб з інвалідністю затверджується Кабінетом Міністрів України.
ЖИТЛОВИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Право громадян України на житло
Відповідно до Конституції України громадяни мають право на житло. Це право забезпечується розвитком і охороною житлового фонду, сприянням кооперативному та індивідуальному житловому будівництву, справедливим розподілом під громадським контролем жилої площі, яка надається в міру здійснення програми будівництва благоустроєних жител, наданням громадянам за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, а також невисокою платою за квартиру і комунальні послуги.
Стаття 2. Завдання житлового законодавства України
Завданнями житлового законодавства України є регулювання житлових відносин з метою забезпечення гарантованого Конституцією України права громадян на житло, належного використання і схоронності житлового фонду, а також зміцнення законності в галузі житлових відносин.
Стаття 3. Житлове законодавство України
Житлові відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом та іншими актами законодавства України.
Відносини, пов’язані з будівництвом житла, регулюються відповідним законодавством України.
Стаття 4. Житловий фонд
Жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території України, утворюють житловий фонд.
Житловий фонд включає:
жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд);
жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об'єднанням, профспілковим та іншим громадським об’єднанням (громадський житловий фонд);
жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів);
жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд);

30 днiв передплати безкоштовно!