• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Лісовий кодекс України

Верховна Рада України  | Кодекс України, Кодекс, Закон від 21.01.1994 № 3852-XII
Редакції
Реквізити
  • Видавник: Верховна Рада України
  • Тип: Кодекс України, Кодекс, Закон
  • Дата: 21.01.1994
  • Номер: 3852-XII
  • Статус: Документ діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Верховна Рада України
  • Тип: Кодекс України, Кодекс, Закон
  • Дата: 21.01.1994
  • Номер: 3852-XII
  • Статус: Документ діє
Редакції
Документ підготовлено в системі iplex
ЛІСОВИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ
(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1994, № 17, ст.99)( Вводиться в дію Постановою ВР № 3853-XII від 21.01.94, ВВР, 1994, № 17, ст.100 )( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 1381-XIV від 13.01.2000, ВВР, 2000, № 10, ст.79 № 1458-III від 17.02.2000, ВВР, 2000, № 14-15-16, ст.121 № 1492-III від 22.02.2000, ВВР, 2000, № 21, ст.157 № 1712-III від 11.05.2000, ВВР, 2000, № 32, ст.258 № 2120-III від 07.12.2000, ВВР, 2001, № 2-3, ст.10 № 2905-III від 20.12.2001, ВВР, 2002, № 12-13, ст.92 № 380-IV від 26.12.2002, ВВР, 2003, № 10-11, ст.86 № 762-IV від 15.05.2003, ВВР, 2003, № 30, ст.247 № 1344-IV від 27.11.2003, ВВР, 2004, № 17-18, ст.250 № 2285-IV від 23.12.2004, ВВР, 2005, № 7-8, ст.162 № 2505-IV від 25.03.2005, ВВР, 2005, № 17, № 18-19, ст.267 )( Кодекс в редакції Закону № 3404-IV від 08.02.2006, ВВР, 2006, № 21, ст.170 )( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 1483-VI від 09.06.2009, ВВР, 2009, № 45, ст.684 № 2756-VI від 02.12.2010, ВВР, 2011, № 23, ст.160 № 3530-VI від 16.06.2011, ВВР, 2012, № 2-3, ст.3 № 4539-VI від 15.03.2012, ВВР, 2012, № 51, ст.573 № 5456-VI від 16.10.2012, ВВР, 2013, № 46, ст.640 - зміни набирають чинності з 18.11.2012, крім положень, які стосуються передачі повноважень від територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласним, Київській, Севастопольській міським державним адміністраціям, органам виконавчої влади Автономної Республіки Крим, які набирають чинності з 18.05.2013 - див. пункт 1 розділу II Закону № 5456-VI від 16.10.2012 № 365-VII від 02.07.2013, ВВР, 2014, № 14, ст.248 № 1193-VII від 09.04.2014, ВВР, 2014, № 23, ст.873 № 1697-VII від 14.10.2014, ВВР, 2015, № 2-3, ст.12 № 71-VIII від 28.12.2014, ВВР, 2015, № 7-8, № 9, ст.55 № 77-VIII від 28.12.2014, ВВР, 2015, № 11, ст.75 № 901-VIII від 23.12.2015, ВВР, 2016, № 4, ст.44 № 1832-VIII від 07.02.2017, ВВР, 2017, № 12, ст.131 № 2059-VIII від 23.05.2017, ВВР, 2017, № 29, ст.315 № 2063-VIII від 23.05.2017, ВВР, 2017, № 37, ст.379 № 2498-VIII від 10.07.2018, ВВР, 2018, № 37, ст.277 № 155-IX від 03.10.2019, ВВР, 2019, № 48, ст.325 - щодо набрання чинності див. пункт 1 розділу XII № 340-IX від 05.12.2019, ВВР, 2020, № 12, ст.66 № 554-IX від 13.04.2020, ВВР, 2020, № 37, ст.277 - вводиться в дію з 1 січня 2021 року № 643-IX від 02.06.2020, ВВР, 2020, № 39, ст.302 № 720-IX від 17.06.2020, ВВР, 2020, № 47, ст.408 № 1054-IX від 03.12.2020 № 1423-IX від 28.04.2021 № 1684-IX від 15.07.2021 - вводиться в дію з 08.11.2021 № 2321-IX від 20.06.2022 № 2952-IX від 24.02.2023 № 3505-IX від 08.12.2023 )
( У тексті Кодексу: слова "центральний орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища" в усіх відмінках замінено словами "центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища" у відповідному відмінку; слова "центральний орган виконавчої влади з питань лісового господарства" в усіх відмінках замінено словами "центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства" у відповідному відмінку згідно із Законом № 5456-VI від 16.10.2012 )
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Поняття про ліс
Ліс - тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав'яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов'язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.
( Частина перша статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2063-VIII від 23.05.2017 )
Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.
Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі.
Стійкі до кліматичних змін ліси - ліси з неінвазійних видів дерев, структура яких має високу стійкість та здатна адаптуватися до загроз змін клімату, підтримуючи водоохоронні, захисні та інші функції.
( Статтю 1 доповнено новою частиною згідно із Законом № 2321-IX від 20.06.2022 )
Інвазійні види дерев - інтродуковані в Україні види дерев із значною здатністю до неконтрольованого поширення, які розповсюджуються природним шляхом або за допомогою людини і становлять значну загрозу для флори та фауни.
( Статтю 1 доповнено новою частиною згідно із Законом № 2321-IX від 20.06.2022 )
Лісові ділянки можуть бути вкриті лісовою рослинністю, а також постійно або тимчасово не вкриті лісовою рослинністю (внаслідок неоднорідності лісових природних комплексів, лісогосподарської діяльності або стихійного лиха тощо). До не вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок належать лісові ділянки, зайняті незімкнутими лісовими культурами, лісовими розсадниками і плантаціями, а також лісовими шляхами та просіками, лісовими протипожежними розривами, лісовими осушувальними канавами і дренажними системами.
Земельна лісова ділянка - земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства.
Природні ліси (природні лісові екосистеми) - ліси (лісові екосистеми), в яких локально і тимчасово проявився антропогенний вплив, але він не змінив ценотичної структури фітоценозів і тому природні лісові екосистеми здатні протягом короткого часу регенеруватися (відновитися) природним шляхом до стану пралісових екосистем.
( Статтю 1 доповнено частиною згідно із Законом № 2063-VIII від 23.05.2017 )
Праліси (пралісові екосистеми) - споконвічний, стародавній ліс (природні лісові екосистеми), що сформувався природним шляхом і в ході розвитку не зазнав безпосереднього антропогенного впливу.
( Статтю 1 доповнено частиною згідно із Законом № 2063-VIII від 23.05.2017 )
Квазіпраліси - умовно пралісові екосистеми, в яких відбувся незначний тимчасовий антропогенний вплив, що не змінив природної структури лісостанів і при припиненні якого натуральний стан екосистем повністю відтворюється протягом короткого періоду.
( Статтю 1 доповнено частиною згідно із Законом № 2063-VIII від 23.05.2017 )
Самозалісена ділянка - земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом.
( Статтю 1 доповнено частиною дванадцятою згідно із Законом № 2321-IX від 20.06.2022 )
Інші лісовкриті землі - земельні ділянки, вкриті лісовою рослинністю, заростями багаторічних дерев’янистих кущових рослин, у тому числі самозалісені, та не надані для ведення лісового господарства.
( Статтю 1 доповнено частиною тринадцятою згідно із Законом № 2321-IX від 20.06.2022 )
Стаття 2. Лісові відносини
Лісові відносини - суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства.
Об'єктом лісових відносин є лісовий фонд України та окремі лісові ділянки.
Суб'єктами лісових відносин є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні особи та громадяни, які діють відповідно до Конституції та законів України.
Стаття 3. Лісове законодавство України
Лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Лісові відносини, що виникають при використанні землі, надр, вод, а також відносини щодо охорони, використання й відтворення рослинного та тваринного світу, не врегульовані цим Кодексом, регулюються відповідними законодавчими актами.
Стаття 4. Склад лісового фонду України
До лісового фонду України належать усі ліси на території України незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, у тому числі лісові ділянки, захисні насадження лінійного типу площею не менше 0,1 гектара, інші лісовкриті землі.
( Частина перша статті 4 в редакції Закону № 2321-IX від 20.06.2022 )
До лісового фонду України не належать:
зелені насадження в межах населених пунктів (парки, сади, сквери, бульвари тощо), які не віднесені в установленому порядку до лісів;
окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках;
самозалісені ділянки у межах населених пунктів з деревами, середній вік яких менше 30 років, та самозалісені ділянки в межах охоронних зон об’єктів енергетики, магістральних теплових мереж, магістральних трубопроводів та інших лінійних об’єктів інфраструктури;
( Частину другу статті 4 доповнено абзацом четвертим згідно із Законом № 2321-IX від 20.06.2022 )
лісові насадження у межах земельних ділянок шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону України на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми, переданих у постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій.
( Частину другу статті 4 доповнено абзацом п’ятим згідно із Законом № 2952-IX від 24.02.2023 )
Стаття 5. Землі лісогосподарського призначення
До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги.
( Частина перша статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2498-VIII від 10.07.2018 )
Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.
Стаття 6. Лісові ресурси
Лісовими ресурсами є деревні, технічні, лікарські та інші продукти лісу, що використовуються для задоволення потреб населення і виробництва та відтворюються у процесі формування лісових природних комплексів.
До лісових ресурсів також належать корисні властивості лісів (здатність лісів зменшувати негативні наслідки природних явищ, захищати ґрунти від ерозії, запобігати забрудненню навколишнього природного середовища та очищати його, сприяти регулюванню стоку води, оздоровленню населення та його естетичному вихованню тощо), що використовуються для задоволення суспільних потреб.
Розділ II
ПРАВА НА ЛІСИ
Глава 1
ПРАВО ВЛАСНОСТІ НА ЛІСИ
Стаття 7. Ліси як об'єкт права власності
Ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу.
Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності.
Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.
Стаття 8. Право державної власності на ліси
У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.
Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.
Стаття 9. Право комунальної власності на ліси
У комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності.
У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об'єктів комунальної власності в установленому законом порядку.
Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.
Стаття 10. Право приватної власності на ліси
Ліси в Україні можуть перебувати у приватній власності.
Суб'єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юридичні особи України.
Стаття 11. Набуття права комунальної власності на ліси
Право комунальної власності на ліси набувається при розмежуванні в установленому законом порядку земель державної і комунальної власності, а також шляхом передачі земельних ділянок з державної власності в комунальну та з інших підстав, не заборонених законом.
Стаття 12. Набуття права приватної власності на ліси
Громадяни та юридичні особи України можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 гектарів. Ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом.
Громадяни та юридичні особи у встановленому законом порядку можуть набувати у власність для лісорозведення земельні ділянки, а також можуть мати у власності ліси, створені шляхом лісорозведення на набутих у власність у встановленому законом порядку земельних ділянках, а також самозалісені ділянки на набутих у власність у встановленому законом порядку земельних ділянках.
( Частина друга статті 12 в редакції Закону № 2321-IX від 20.06.2022 )
Ліси, створені громадянами та юридичними особами на земельних ділянках, що належать їм на праві власності, перебувають у приватній власності цих громадян і юридичних осіб.
Стаття 13. Виникнення права приватної власності на ліси
Право приватної власності на ліси громадян та юридичних осіб України виникає з дня державної реєстрації права власності на земельну ділянку.
( Частина перша статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом № 340-IX від 05.12.2019 )
Ліси, отримані у спадщину іноземними громадянами, особами без громадянства та іноземними юридичними особами, підлягають відчуженню протягом одного року.
( Частину третю статті 13 виключено на підставі Закону № 340-IX від 05.12.2019 )
Стаття 14. Права та обов'язки громадян і юридичних осіб, які мають у приватній власності ліси
Громадяни та юридичні особи, які мають у приватній власності ліси, мають право:
1) власності на лісові ресурси та їх використання в порядку, визначеному цим Кодексом;
2) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;
3) продавати або іншим шляхом відчужувати відповідно до закону земельну лісову ділянку;
4) споруджувати в установленому порядку виробничі та інші будівлі й споруди, необхідні для ведення лісового господарства і використання лісових ресурсів.
Громадяни та юридичні особи, які мають у приватній власності ліси, зобов'язані:
1) вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування відповідно до цього Кодексу;
2) забезпечувати охорону, захист, відтворення і підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей та покращання родючості ґрунтів, виконувати інші заходи відповідно до вимог лісового законодавства;
3) дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів;
4) вести лісове господарство та використовувати лісові ресурси способами, які не завдають шкоди навколишньому природному середовищу, забезпечують збереження корисних властивостей лісів і створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення;
5) вести первинний облік лісів, надавати в установленому законодавством порядку статистичну звітність та інформацію про стан лісів і використання лісових ресурсів;
6) забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства.
Законом можуть бути передбачені й інші права та обов'язки громадян і юридичних осіб, які мають у приватній власності ліси.
Стаття 15. Припинення права приватної власності на ліси
Право приватної власності на ліси припиняється в разі припинення права власності на земельну лісову ділянку у випадках і в порядку, встановлених законом.
Припинення права власності на ліси в разі добровільної відмови власника від права власності на земельну лісову ділянку на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу в установленому законом порядку.
Глава 2
ПРАВО КОРИСТУВАННЯ ЛІСАМИ
Стаття 16. Право користування лісами
Право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.
Ліси на землях державної та комунальної власності, спеціалізовані лісогосподарські підприємства не є об’єктами державно-приватного партнерства згідно із Законом України "Про державно-приватне партнерство", зокрема об’єктами концесії згідно із Законом України "Про концесію".
( Статтю 16 доповнено частиною другою згідно із Законом № 155-IX від 03.10.2019 )
Стаття 17. Постійне користування лісами
У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
У постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. У разі прийняття рішення про надання лісів у постійне користування обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями таке рішення погоджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Прийняття рішень Кабінетом Міністрів України не потребує погоджень з іншими органами.
( Частина третя статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5456-VI від 16.10.2012 )( Частину четверту статті 17 виключено на підставі Закону № 340-IX від 05.12.2019 )
Ведення лісового господарства дозволяється на землях усіх категорій з дотриманням вимог щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням. На підприємства, установи, організації всіх форм власності, які мають у користуванні чи власності ліси на землях усіх категорій, поширюються права та обов’язки постійних лісокористувачів та власників лісів відповідно до цього Кодексу та інших законів.
( Статтю 17 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом № 2321-IX від 20.06.2022 )
Стаття 18. Тимчасове користування лісами
Об'єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності.
Тимчасове користування лісами може бути: довгостроковим - терміном від одного до п'ятдесяти років і короткостроковим - терміном до одного року.
Довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт.
Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.
( Частина четверта статті 18 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5456-VI від 16.10.2012 )
Довгострокове тимчасове користування лісами приватної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок шляхом укладення між власником лісів та тимчасовим лісокористувачем договору, який підлягає реєстрації в органі виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.
( Частина п'ята статті 18 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5456-VI від 16.10.2012 )
Короткострокове тимчасове користування лісами для заготівлі другорядних лісових матеріалів, побічних лісових користувань та інших потреб, передбачених цим Кодексом, здійснюється без вилучення земельних ділянок у власника лісів, постійного лісокористувача на підставі спеціального дозволу, що видається власником лісів, постійним лісокористувачем підприємствам, установам, організаціям, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам.
Суб'єктами правовідносин тимчасового користування лісами є:
власники лісів або уповноважені ними особи;
підприємства, установи, організації, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.
Тимчасовий лісокористувач не має права передавати лісові ділянки в тимчасове користування іншим особам.
Стаття 19. Права та обов'язки постійних лісокористувачів
Постійні лісокористувачі мають:
1) право самостійно господарювати в лісах;
2) виключне право на заготівлю деревини;
3) право власності на заготовлену ними продукцію та доходи від її реалізації;
4) право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законодавством;
5) право здійснювати відповідно до законодавства будівництво доріг, спорудження жилих будинків, виробничих та інших будівель і споруд, необхідних для ведення лісового господарства;
6) право встановлювати ліміти на використання лісових ресурсів під час здійснення побічних лісових користувань у лісах на землях усіх категорій, якщо сумарна площа лісових ділянок таких лісокористувачів до 100 гектарів, крім територій природно-заповідного фонду та земель іншого природоохоронного призначення.
( Частину першу статті 19 доповнено пунктом 6 згідно із Законом № 2321-IX від 20.06.2022 )
Постійні лісокористувачі зобов'язані:
1) забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку;
2) дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів;
3) вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення;
4) вести первинний облік лісів;
5) дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель;
6) забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства;
( Пункт 7 частини другої статті 19 виключено на підставі Закону № 2756-VI від 02.12.2010 )
8) забезпечувати безперешкодний доступ до об'єктів електромереж, інших інженерних споруд, які проходять через лісову ділянку, для їх обслуговування.
Законом можуть бути передбачені й інші права та обов'язки постійних лісокористувачів.
Стаття 20. Права та обов'язки тимчасових лісокористувачів на умовах довгострокового користування
Тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування мають право:
1) здійснювати господарську діяльність у лісах з дотриманням умов договору;
2) за погодженням із власниками лісів, постійними лісокористувачами в установленому порядку зводити тимчасові будівлі і споруди, необхідні для ведення господарської діяльності;
3) отримувати продукцію і доходи від її реалізації.
Тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування зобов'язані:
1) приступати до використання лісів у строки, встановлені договором;
2) виконувати встановлені обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом та договором;
3) дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель;
4) вести роботи способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для охорони, захисту і відтворення типових та унікальних природних комплексів і об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, сприяти формуванню екологічної мережі;
5) своєчасно вносити плату за використання лісових ресурсів;
6) не порушувати прав інших лісокористувачів.
Законом та договором можуть бути передбачені й інші права та обов'язки тимчасових лісокористувачів на умовах довгострокового користування.
Стаття 21. Права та обов'язки тимчасових лісокористувачів на умовах короткострокового користування
Тимчасові лісокористувачі на умовах короткострокового користування мають право:
1) здійснювати використання лісових ресурсів з додержанням вимог спеціального дозволу;
2) за погодженням із власниками лісів, постійними лісокористувачами у встановленому порядку споруджувати тимчасові будівлі та споруди, необхідні для зберігання і первинної обробки заготовленої продукції;
3) власності на заготовлену ними в результаті використання лісових ресурсів продукцію та доходи від її реалізації;
4) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законодавством.
Тимчасові лісокористувачі на умовах короткострокового користування зобов'язані:
1) здійснювати використання лісових ресурсів за встановленими правилами і нормами;
2) вести роботи способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для охорони, захисту та відтворення лісів, охорони типових та унікальних природних комплексів і об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу;
3) своєчасно вносити плату за використання лісових ресурсів;
4) не порушувати прав інших лісокористувачів.
Законом можуть бути передбачені й інші права та обов'язки тимчасових лісокористувачів на умовах короткострокового користування.
Стаття 22. Припинення права користування лісами
Підставами припинення права постійного користування лісами є:
1) припинення права користування земельною лісовою ділянкою у випадках і порядку, встановлених законом;
2) використання лісових ресурсів способами, які завдають шкоду навколишньому природному середовищу, не забезпечують збереження оздоровчих, захисних та інших корисних властивостей лісів, негативно впливають на їх стан і відтворення;
3) використання лісової ділянки не за цільовим призначенням.
Право тимчасового користування лісами припиняється у випадках, передбачених статтею 78 цього Кодексу для припинення права використання лісових ресурсів.
Стаття 23. Лісові сервітути
Лісовий сервітут - право на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною лісовою ділянкою.
Громадяни мають право вільно перебувати в лісах державної та комунальної власності, якщо інше не передбачено законом.
Права власників лісів або лісокористувачів можуть бути обмежені на користь інших заінтересованих осіб на підставі закону, договорів, заповіту або за рішенням суду.
Установлення лісового сервітуту не веде до позбавлення власника земельної лісової ділянки, щодо якої встановлений лісовий сервітут, права володіння, користування та розпоряджання нею, а користувача - володіння, користування.
Лісовий сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника лісів або користувача земельної лісової ділянки, щодо якої він установлений.
Положення Цивільного та Земельного кодексів України застосовуються до лісових сервітутів у частині, що не суперечить вимогам цього Кодексу.
Стаття 24. Захист прав власників лісів, лісокористувачів та громадян
Права власників лісів, лісокористувачів та громадян охороняються законом і можуть бути обмежені або припинені лише у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.
Збитки, завдані внаслідок порушення прав власників лісів, лісокористувачів та громадян, підлягають відшкодуванню в повному обсязі відповідно до закону.
Розділ III
ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ЛІСОВИХ ВІДНОСИН
Глава 3
ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ЛІСОВИХ ВІДНОСИН
Стаття 25. Основні завдання державного регулювання та управління у сфері лісових відносин
Основним завданням державного регулювання та управління у сфері лісових відносин є забезпечення ефективної охорони, належного захисту, раціонального використання та відтворення лісів.
Державне регулювання та управління у сфері лісових відносин здійснюється шляхом:
1) формування та визначення основних напрямів державної політики у сфері лісових відносин;
2) визначення законом повноважень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;
3) установлення відповідно до закону порядку і правил у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів;
4) здійснення державного контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів.
Стаття 26. Повноваження Верховної Ради України у сфері лісових відносин
Верховна Рада України у сфері лісових відносин:
1) визначає засади державної політики у сфері лісових відносин;
2) приймає закони щодо регулювання відносин у цій сфері;
3) затверджує загальнодержавні програми з охорони, захисту, використання та відтворення лісів;
4) вирішує інші питання у сфері лісових відносин відповідно до Конституції України.
Стаття 27. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин
Кабінет Міністрів України у сфері лісових відносин:
1) забезпечує реалізацію державної політики у сфері лісових відносин;
2) спрямовує та координує діяльність органів виконавчої влади щодо організації охорони, захисту, використання та відтворення лісів;
3) забезпечує розроблення та виконання загальнодержавних програм з охорони, захисту, використання та відтворення лісів;
4) затверджує державні програми з охорони, захисту, використання та відтворення лісів;
5) передає у власність, надає у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності;
( Пункт 5 статті 27 в редакції Закону № 4539-VI від 15.03.2012 )( Пункт 6 статті 27 виключено на підставі Закону № 2756-VI від 02.12.2010 )
7) приймає рішення про обмеження або тимчасове припинення діяльності підприємств, установ та організацій у разі порушення ними природоохоронного та лісового законодавства;
8) вирішує інші питання у сфері лісових відносин відповідно до Конституції України та закону.
Стаття 28. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства:
1) визначає пріоритетні напрями та стратегію розвитку у сфері лісових відносин;
2) забезпечує формування державної політики у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, ведення лісовпорядкування, державного лісового кадастру, обліку, моніторингу та проведення національної інвентаризації лісів;
( Пункт 2 статті 28 в редакції Закону № 643-IX від 02.06.2020 )
3) розробляє та організовує виконання державних цільових, галузевих та інших програм охорони, захисту, використання та відтворення лісів;
4) забезпечує нормативно-правове регулювання з ведення лісового господарства;
5) вирішує інші питання, визначені законами України та покладені на нього актами Президента України.
( Стаття 28 в редакції Закону № 5456-VI від 16.10.2012 )
Стаття 28-1. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства:
1) вносить пропозиції щодо формування державної політики;
2) здійснює державний контроль за додержанням нормативно-правових актів щодо ведення лісового господарства;
3) організовує ведення лісовпорядкування, державного лісового кадастру, обліку, моніторингу та проведення національної інвентаризації лісів;
( Пункт 3 статті 28-1 в редакції Закону № 643-IX від 02.06.2020 )
4) організовує ведення лісового господарства і раціональне використання лісових ресурсів;
5) забезпечує функціонування державної лісової охорони, координує діяльність лісової охорони інших постійних лісокористувачів і власників лісів;
6) координує здійснення заходів з охорони лісів від пожеж та захисту від шкідників і хвороб;
7) координує роботу з ведення лісового господарства підпорядкованими йому науково-дослідними установами;
8) бере участь у підготовці, перепідготовці та підвищенні кваліфікації кадрів для лісового господарства;
9) видає ліцензії відповідно до закону;
10) вносить пропозиції щодо обмеження або тимчасового припинення діяльності підприємств, установ та організацій незалежно від їх підпорядкування та форми власності у разі порушення ними лісового законодавства;
11) приймає рішення про віднесення лісів до відповідної категорії;
11-1) погоджує документацію із землеустрою у випадках та порядку, визначених Земельним кодексом України та Законом України "Про землеустрій", щодо відповідності зазначеної документації лісовому законодавству;
( Статтю 28-1 доповнено пунктом 11-1 згідно із Законом № 365-VII від 02.07.2013 )
12) здійснює міжнародне співробітництво з питань ведення лісового господарства;
13) вирішує інші питання, визначені законами України та покладені на нього актами Президента України.
( Кодекс доповнено статтею 28-1 згідно із Законом № 5456-VI від 16.10.2012 )
Стаття 29. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, у сфері лісових відносин
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, у сфері лісових відносин:
1) забезпечує формування державної політики у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів як складової частини державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища;
( Пункт 1 частини першої статті 29 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5456-VI від 16.10.2012 )
2) здійснює державне управління, регулювання у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів як складової частини заходів з охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів;
( Пункт 3 частини першої статті 29 виключено на підставі Закону № 5456-VI від 16.10.2012 )
4) координує здійснення органами виконавчої влади заходів з охорони, захисту, використання та відтворення лісів;
5) бере участь у розробленні загальнодержавних, державних і регіональних (місцевих) програм з охорони, захисту, використання та відтворення лісів;
( Пункт 6 частини першої статті 29 виключено на підставі Закону № 5456-VI від 16.10.2012 )
7) затверджує в установленому порядку нормативи використання лісових ресурсів;
8) погоджує нормативно-правові акти з ведення лісового господарства;
9) організовує здійснення оцінки впливу на довкілля щодо впливу промислових та інших об'єктів, хімічних речовин на ліси, затверджує переліки пестицидів, дозволених для застосування в лісах, установлює регламенти їх застосування;
( Пункт 9 частини першої статті 29 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2059-VIII від 23.05.2017 )( Пункт 10 частини першої статті 29 виключено на підставі Закону № 5456-VI від 16.10.2012 )( Пункт 11 частини першої статті 29 виключено на підставі Закону № 5456-VI від 16.10.2012 )( Пункт 12 частини першої статті 29 виключено на підставі Закону № 5456-VI від 16.10.2012 )( Пункт 13 частини першої статті 29 виключено на підставі Закону № 5456-VI від 16.10.2012 )
14) вирішує інші питання, визначені законами України та покладені на нього актами Президента України.
( Пункт 14 частини першої статті 29 в редакції Закону № 5456-VI від 16.10.2012 )( Частину другу статті 29 виключено на підставі Закону № 5456-VI від 16.10.2012 )
Стаття 29-1. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, у сфері лісових відносин
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, у сфері лісових відносин:
1) погоджує матеріали лісовпорядкування;
( Пункт 2 статті 29-1 виключено на підставі Закону № 365-VII від 02.07.2013 )
3) організовує здійснення оцінки впливу на довкілля щодо впливу промислових та інших об'єктів, хімічних речовин на ліси, затверджує переліки пестицидів, дозволених для застосування в лісах, установлює регламенти їх застосування;
( Пункт 9 статті 29-1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2059-VIII від 23.05.2017 )
4) вирішує інші питання, визначені законами України та покладені на нього актами Президента України.
( Кодекс доповнено статтею 29-1 згідно із Законом № 5456-VI від 16.10.2012 )
Стаття 29-2. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері лісових відносин
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері лісових відносин:
1) здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів;
2) розглядає справи про адміністративні правопорушення;
3) обмежує чи зупиняє (тимчасово) в установленому порядку діяльність підприємств, установ та організацій незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо вона здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів;
4) застосовує у випадках, передбачених законом, економічні санкції до підприємств, установ та організацій, їх посадових і службових осіб, громадян за порушення вимог законодавства, подає позови до суду про відшкодування збитків і втрат, завданих унаслідок такого порушення;
5) вирішує інші питання, визначені законом та покладені на нього актами Президента України.
( Кодекс доповнено статтею 29-2 згідно із Законом № 5456-VI від 16.10.2012 )
Стаття 30. Повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних рад у сфері лісових відносин
Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські, районні ради у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на відповідній території:
1) забезпечують реалізацію державної політики у сфері лісових відносин;
2) забезпечують виконання загальнодержавних і державних програм з охорони, захисту, використання та відтворення лісів і затверджують регіональні (місцеві) програми з цих питань;
3) передають у власність, надають у постійне користування земельні лісові ділянки на землях спільної власності відповідних територіальних громад, власності територіальних громад міст Києва і Севастополя та припиняють права користування ними;
4) приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок на землях спільної власності відповідних територіальних громад, власності територіальних громад міст Києва і Севастополя та припиняють права користування ними;
5) погоджують ліміт використання лісових ресурсів під час заготівлі другорядних лісових матеріалів та здійснення побічних лісових користувань, крім лісових ділянок сумарною площею до 100 гектарів, які перебувають на землях усіх категорій (крім територій природно-заповідного фонду та земель іншого природоохоронного призначення);
( Пункт 5 статті 30 в редакції Закону № 2321-IX від 20.06.2022 )
6) погоджують максимальні норми безоплатного збору дикорослих трав'яних рослин, квітів, ягід, горіхів, грибів тощо;
7) встановлюють порядок використання коштів, що виділяються з відповідного місцевого бюджету на ведення лісового господарства;