Зазначені порядки викладено в новій редакції постановою Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2025 р. № 1049 (Офіційний вісник України, 2025 р., № 76, ст. 5219). Відповідно до затверджених процедур Кабінет Міністрів України затвердив 2 липня 2025 р. перший Середньостроковий план пріоритетних публічних інвестицій держави на 2026-2028 роки, яким визначено 12 пріоритетних галузей та 51 основний напрям для публічного інвестування (розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 липня 2025 р. № 671). На основі Середньострокового плану Стратегічною інвестиційною радою 26 серпня 2025 р. схвалено Єдиний проектний портфель публічних інвестицій держави на 2026 рік. Рішенням Стратегічної інвестиційної ради 24 жовтня 2025 року внесено зміни до Єдиного проектного портфеля публічних інвестицій держави на 2026 рік.
Регіони та територіальні громади також сформували свої середньострокові плани пріоритетних публічних інвестицій на 2026-2028 роки. Основні напрями публічного інвестування визначаються середньостроковими планами пріоритетних публічних інвестицій регіонів та територіальних громад і повинні відповідати регіональним стратегіям розвитку та стратегіям розвитку територіальних громад.
Підготовка проектів та програм на регіональному та місцевому рівні здійснюється згідно з цілями та завданнями, визначеними відповідними документами стратегічного планування, а також середньостроковими планами пріоритетних публічних інвестицій відповідного рівня.
На даний час невирішеними залишаються окремі питання щодо подальшого посилення взаємозв’язку стратегічного планування та планування публічних інвестицій, подальшої цифровізації процесу управління публічними інвестиціями та недостатньої інституційної спроможності тощо.
Забезпечення стабільності державних фінансів на місцевому рівні значною мірою залежить від ефективності механізму міжбюджетного вирівнювання, який допомагає компенсувати нестачу фінансових ресурсів на базові потреби населення в громадах, де посилюється регіональна асиметрія, запобігаючи значним соціальним і економічним диспропорціям.
Незважаючи на те, що в результаті реформи децентралізації громади отримали більшу самостійність, значна їх частина і надалі має низький рівень фінансової самодостатності та високій рівень залежності від міжбюджетних трансфертів з державного бюджету.
У зв’язку з воєнним станом функціональне навантаження на громади зросло, що ще більше загострило дисбаланс між повноваженнями та ресурсами в умовах обмеженої підтримки з боку держави.
Система горизонтального вирівнювання не забезпечує ведення повноцінного обліку фактичних потреб громад, зокрема в частині видатків, пов’язаних із географічними, демографічними та інфраструктурними особливостями.
Суттєвим викликом є нерівномірність фінансової спроможності територіальних громад: громади з різним податковим потенціалом не мають рівних можливостей щодо надання публічних послуг. Це призводить до соціально-економічної нерівності між регіонами та територіальними громадами.
Тому питання удосконалення механізму міжбюджетного вирівнювання залишається актуальним і надалі.
В умовах воєнного стану чутливість державних фінансів до різних факторів впливу на їх стабільність значно зростає. Особливої актуальності набуває питання управління фіскальними ризиками.
Відповідно до норм Бюджетного кодексу України Мінфін щороку починаючи з 2017 року готує інформацію про фіскальні ризики та їх вплив на показники державного бюджету у плановому бюджетному періоді, яка включається до матеріалів, що додаються до проекту закону про Державний бюджет України на відповідний рік. Крім того, положення щодо загальної оцінки фіскальних ризиків та їх впливу на показники державного бюджету включаються до Бюджетної декларації.
Мінфіном створено реєстр фіскальних ризиків, проводиться їх моніторинг та вживаються заходи до мінімізації фіскальних ризиків. До реєстру фіскальних ризиків у 2025 році включено 62 ризики. Інформація в реєстрі фіскальних ризиків оновлюється з урахуванням даних, що надходять, зокрема, від органів державної влади та державних підприємств.
За підтримки експертів Міжнародного валютного фонду у 2023 році Мінфіном започатковано проведення стрес-тестування великих державних підприємств, результати якого враховуються під час розроблення проекту закону про Державний бюджет України на відповідний рік та включаються до відповідного звіту, який разом із зазначеним проектом закону подається до Верховної Ради України.
З метою реалізації норм Закону України від 22 лютого 2024 р. № 3587-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення корпоративного управління" Кабінет Міністрів України ухвалив у 2024 році рішення, що впорядковує процес щорічного погодження Мінфіном ключових фінансових показників для підприємств державного сектору, а також погодження максимальних порогів обсягу капітальних інвестицій окремих суб’єктів господарювання державного сектору економіки на період воєнного часу. До таких суб’єктів господарювання належать підприємства, в яких держава володіє понад 50 відсотками акцій та які генерують чистий прибуток понад 50 млн. гривень. Ухвалене рішення спрямоване на підвищення ефективності роботи державних підприємств та запобігання виникненню фіскальних ризиків, пов’язаних з їх діяльністю.
У розділі "Оцінка фіскальних ризиків та їх вплив на показники державного бюджету" Бюджетної декларації на 2026-2028 роки, схваленої постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2025 р. № 774, визначено основні фіскальні ризики, які можуть мати вплив на виконання показників державного бюджету протягом 2026-2028 років. Також інформацію про фіскальні ризики та їх вплив на показники державного бюджету включено до матеріалів, які подано разом з проектом Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" до Верховної Ради України.
Існує необхідність у подальшому удосконаленні системи управління фіскальними ризиками з урахуванням нових надзвичайних викликів для державного та місцевих бюджетів, які пов’язані з повномасштабним вторгненням Російської Федерації в Україну. Необхідним є нормативно-правове врегулювання питання управління фіскальними ризиками на місцевому рівні.
Одним із ключових факторів передбачуваності та стійкості державних фінансів є боргова стійкість країни.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 жовтня 2023 р. № 1117 (Офіційний вісник України, 2023 р., № 99, ст. 5913) затверджено Середньострокову стратегію управління державним боргом на 2024-2026 роки, яка визначила середньострокові цілі та завдання боргової політики в умовах воєнного стану.
Реалізація боргової політики у 2026-2028 роках здійснюється відповідно до Середньострокової стратегії управління боргом на 2026-2028 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2025 р. № 1716 (Офіційний вісник України, 2026 р., № 5, ст. 405).
З метою відновлення боргової стійкості у 2024 році здійснено правочин із зовнішнім боргом, у результаті якого державний та гарантований державою борг скорочено на близько 9 млрд. доларів США (з урахуванням капіталізованих відсотків). Таким чином, забезпечено номінальне зниження вартості боргу на 37 відсотків з дати завершення цього правочину.
Також здійснено у два етапи (у 2022 і 2024 роках) правочини з офіційним та двостороннім боргом, у результаті яких офіційні кредитори погодилися на зупинення виплат протягом періоду дії програми Міжнародного валютного фонду до 2027 року. Це дало змогу знизити боргове навантаження на державний бюджет та спрямувати ресурс на фінансування пріоритетних загальнодержавних видатків.
У грудні 2025 р. здійснено правочин з державними деривативами шляхом їх обміну на облігації зовнішньої державної позики, що дає змогу підвищити бюджетну передбачуваність, зменшити боргове навантаження на державний бюджет у довгостроковій перспективі та сприяє поступовому зміцненню боргової стійкості.
Важливим кроком у розвитку ринку державних облігацій України стало запровадження аукціонів з обміну державних облігацій. Мінфіном вперше проведено у 2025 році аукціон з обміну державних облігацій. Такі аукціони дають можливість здійснити погашення облігацій внутрішньої державної позики без відволікання наявних коштів єдиного казначейського рахунка та в цілому підвищують ліквідність фінансових інструментів, що перебувають в обігу на ринку.
Розвиток внутрішнього ринку державних цінних паперів і надалі залишається актуальним питанням, зокрема в контексті розширення спектра боргових інструментів та здійснення активних операцій з державним боргом.
Стосовно місцевого боргу слід зазначити, що бюджетне законодавство дає змогу місцевим радам залучати кредитний ресурс до місцевих бюджетів та спрямовувати його на підготовку та реалізацію інвестиційних проектів. Обсяг таких коштів станом на 1 липня 2025 р. збільшився у 7 разів порівняно з аналогічним періодом 2024 року. Відповідну динаміку має місцевий та гарантований борг, його загальний обсяг зріс на 27,8 відсотка.
З огляду на зазначене потребує підвищення рівень відповідальності та інституційної спроможності органів місцевого самоврядування з питань прийняття виважених управлінських рішень стосовно управління місцевим та гарантованим боргом на місцевому рівні.
Однією з умов, що дасть змогу здійснювати ефективний моніторинг, контроль та прогноз боргу органів місцевого самоврядування, є забезпечення належного його обліку, звітності, статистики та приведення відповідного нормативно-правового регулювання у відповідність з міжнародними стандартами. На даний час система управління державним боргом потребує удосконалення, зокрема шляхом охоплення місцевого боргу. Проте передумовами повинно стати поступове приведення законодавчої бази у відповідність із законодавством Європейського Союзу.
Невирішеним за результатами реалізації Стратегії на 2022-2025 роки залишилося питання щодо початку функціонування Боргового агентства. Відповідно до норм Бюджетного кодексу України до початку функціонування Боргового агентства повноваження з управління боргом здійснюються Мінфіном.
Розвиток і ліквідність ринку цінних паперів, а також вчасне виконання зобов’язань клієнтів Казначейства за мінімально можливих витрат можливі за умови ефективного управління ліквідністю.
Умови воєнного стану негативно вплинули на виконання завдань та здійснення заходів щодо управління ліквідністю, визначених Стратегією на 2022-2025 роки, фактично тимчасово зупинивши їх виконання та здійснення.
Зокрема, у зв’язку з воєнним станом інформація для цілей управління ліквідністю єдиного казначейського рахунка та валютних рахунків Казначейства, визначена у постанові Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2022 р. № 970 "Про затвердження Порядку подання інформації розпорядниками, одержувачами бюджетних коштів, іншими клієнтами Державної казначейської служби Міністерству фінансів для цілей управління ліквідністю єдиного казначейського рахунка та валютних рахунків Державної казначейської служби" (Офіційний вісник України, 2022 р., № 71, ст. 4314), надається в обмеженому форматі. У зазначеному Порядку передбачено подання інформації розпорядниками, одержувачами бюджетних коштів, іншими клієнтами Казначейства не пізніше ніж через дев’ять місяців після закінчення воєнного стану.
Тому питання удосконалення управління ліквідністю залишаються актуальними і надалі.
Раціональність використання державних коштів безпосередньо залежить від прозорості та ефективності системи публічних закупівель та оборонних закупівель. Особливої актуальності це питання набуває в контексті ефективної реалізації проектів, пов’язаних із закупівлями для відбудови Україною об’єктів, зруйнованих внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, а також реалізації оборонних проектів.
З початком повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну та введенням воєнного стану законодавство у сфері публічних закупівель та електронна система закупівель адаптовані до поточних викликів, що забезпечило можливість проведення гнучких та швидких процедур закупівель.
Для забезпечення подальшого розвитку та удосконалення системи публічних закупівель з урахуванням потреби у відновленні (відбудові) України, розвитку конкурентного середовища у сфері публічних закупівель в Україні розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2024 р. № 76 схвалено Стратегію реформування системи публічних закупівель на 2024-2026 роки.
У рамках реалізації Стратегії реформування системи публічних закупівель на 2024-2026 роки та у зв’язку з набуттям Україною статусу кандидата на вступ до Європейського Союзу Верховною Радою України прийнято Закон України від 19 червня 2025 р. № 4510-IX "Про публічно-приватне партнерство". Зазначений Закон наближає національне законодавство у сфері публічних закупівель до законодавства ЄС, зокрема до Директиви 2014/23/ЄС від 26 лютого 2014 року.
Здійснено заходи щодо розвитку електронної системи закупівель, зокрема її інтегровано з Єдиною цифровою інтегрованою інформаційно-аналітичною системою управління процесом відбудови об’єктів нерухомого майна, будівництва та інфраструктури (DREAM) та підключено до системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів "Трембіта". Також в ній сформовано перелік стандартизованих документів, що відображаються/заповнюються учасниками та замовниками процедур закупівель в електронній формі, та реалізовано оновлені автоматичні індикатори ризику для проведення моніторингу закупівель Держаудитслужбою тощо.
Незважаючи на наявні досягнення, потребується подальше узгодження національного законодавства з директивами ЄС з питань публічних закупівель, зокрема щодо сфери застосування та переліку винятків незастосування законодавства під час закупівлі товарів, робіт та послуг, порядку зміни умов договору та підстав для розірвання договору, а також забезпечення застосування аналогічних правил та способів здійснення публічних закупівель відповідно до acquis ЄС.
У зв’язку із правовим режимом воєнного стану в Україні не застосовуються положення Закону України "Про оборонні закупівлі" в частині планування закупівель та проведення процедур закупівель. Особливості здійснення оборонних закупівель в умовах збройної агресії Російської Федерації регулюються постановою Кабінету Міністрів України та характеризуються укладенням прямих договорів. Після об’єднання Мінстратегпрому та Міноборони також втратив чинність розподіл на два уповноважених органи з питань планування та реалізації оборонних закупівель.
З огляду на зазначене Закон України "Про оборонні закупівлі" потребує перегляду та оновлення з метою приведення його у відповідність з вимогами воєнного часу та актами права ЄС, зокрема Європейської директиви з оборонних закупівель, яка на даний час також оновлюється.
Поточний стан справ у системі контролю за публічними закупівлями свідчить про необхідність впровадження системних законодавчих змін щодо посилення ефективності державного фінансового контролю за публічними закупівлями. Зокрема, у звіті Європейської комісії в рамках Пакета розширення ЄС за 2025 рік зазначено, що Держаудитслужба продовжує проводити моніторинг правової відповідності укладення контрактів та їх виконання, водночас фактичне охоплення моніторингом та внутрішнім аудитом державних закупівель залишається незначним.
Існують законодавчі прогалини у сфері оскарження висновків щодо проведення моніторингу закупівель, зокрема через тривалі судові розгляди, що дає змогу замовникам використовувати оскарження висновків Держаудитслужби як механізм затягування часу, що негативно впливає на ефективність державного фінансового контролю, а також дає їм змогу виконати договори, укладені з порушеннями, уникнути розірвання таких договорів і відповідно призводить до незаконного витрачання публічних коштів. Внаслідок цього порушення не усуваються на етапі моніторингу закупівель (превентивного контролю), а фіксуються вже під час здійснення інших заходів державного фінансового контролю, коли кошти вже витрачені. Тому прискорення судового розгляду справ щодо оскарження висновків моніторингу є критично важливим для запобігання незаконним витратам, зниження корупційних ризиків та реалізації принципу невідворотності відповідальності.
В умовах обмеженості бюджетних ресурсів та необхідності оптимізації державного сектору економіки важливим є питання прозорості та ефективності управління державними активами.
Система управління державними активами характеризується недостатньою прозорістю процедур управління об’єктами державної власності та основи для ухвалення ефективних управлінських рішень під час оптимізації державного сектору економіки, а також відсутністю актуальної поточної інформації про державні активи та обмеженою функціональністю інформаційно-комунікаційної системи Єдиного реєстру об’єктів державної власності.
На даний час автоматизована система збирання, обліку, накопичення, оброблення, захисту та надання інформації про нерухоме майно - Єдиний реєстр об’єктів державної власності не відповідає сучасним вимогам інформаційних технологій, оскільки зазначену автоматизовану систему створено у 2005 році. Це свідчить про значну застарілість як апаратного, так і програмного забезпечення. Крім того, немає необхідної технічної спроможності для отримання та/або передачі даних у процесі електронної інформаційної взаємодії із зовнішніми електронними інформаційними ресурсами, що суттєво обмежує функціональність системи.
Забезпечення ефективності та прозорості виконання бюджетів значною мірою залежить від належного казначейського обслуговування бюджетних коштів та від належним чином визначеного механізму подання, обробки та консолідації звітності.
Пріоритетною формою казначейського обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів є дистанційна взаємодія за допомогою системи дистанційного обслуговування "Клієнт казначейства - Казначейство", яка запроваджена з 2015 року та успішно функціонує.
Рівень підключення учасників бюджетного процесу до системи дистанційного обслуговування Казначейства протягом періоду реалізації Стратегії на 2022-2025 роки підвищився з 80 відсотків у 2021 році до 97 відсотків у 2025 році.
На даний час близько 3 відсотків клієнтів все ще застосовують класичну форму обслуговування, не використовуючи систему дистанційного обслуговування "Клієнт казначейства - Казначейство". Це окремі категорії клієнтів, які співпрацюють із Казначейством на тимчасовій основі, здійснюють незначну кількість транзакцій та/або не мають належного технічного оснащення або доступу до Інтернету. Зокрема, до таких клієнтів належать об’єднання співвласників багатоквартирних будинків, громадські організації та спілки, комунальні підприємства, кооперативи.
З огляду на зазначене питання подальшої цифровізації розрахунково-касового обслуговування розпорядників та одержувачів бюджетних коштів залишається актуальним і надалі.
Для оптимізації процесу подання звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів, Пенсійним фондом України та Фондом загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, її подальшої обробки та консолідації впроваджено автоматизовану систему подання електронної звітності клієнтами Казначейства.
З використанням зазначеної автоматизованої системи Казначейством формується фінансова та бюджетна звітність про виконання державного та місцевих бюджетів.
Також із застосуванням цієї автоматизованої системи територіальні органи Казначейства подають відповідним місцевим фінансовим органам звітність про виконання місцевих бюджетів.
Однак звітність органам законодавчої, виконавчої влади та іншим органам подається Казначейством через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.
Існує необхідність нормативного врегулювання механізму подання Казначейством звітності про виконання державного бюджету та місцевих бюджетів в електронній формі органам законодавчої, виконавчої влади, місцевим фінансовим органам та іншим органам.
Невирішеним за результатами реалізації Стратегії на 2022-2025 роки залишилося питання щодо посилення інституційної спроможності Казначейства.
З урахуванням інформації про результати проведеної роботи з аналізу інституційної та функціональної спроможності органів виконавчої влади, проведеного на виконання пункту 1.1 плану організації підготовки проектів актів та виконання інших завдань, необхідних для реалізації Указу Президента України від 23 липня 2025 р. № 544 "Про заходи для скорочення бюрократичних процедур та проведення негайного аудиту державних видатків", питання реорганізації структури територіальних органів Казначейства залишається актуальним і надалі.
Зокрема, відповідно до проаналізованих даних щодо структури територіальних органів центральних органів виконавчої влади більшість таких органів вже мають єдині територіальні центри або укрупнену структуру.
Загалом кількість територіальних органів (незалежно від способу утворення), які утворені в 36 центральних органах виконавчої влади, становить 1064 одиниці. Водночас понад 55 відсотків таких територіальних органів (591 територіальний орган обласного, районного, міського значення) є територіальними органами Казначейства.
З огляду на необхідність посилення інституційної та функціональної спроможності органів системи управління державними фінансами, скорочення бюрократичних процедур та усунення дублювання функцій доцільним є розгляд питання щодо реорганізації територіальних органів Казначейства.
Важливим фактором для прийняття ефективних управлінських рішень є якість, повнота та достовірність даних фінансової звітності державного сектору, а також порівняність її показників з показниками фінансової звітності державного сектору інших країн.
Поточний стан бухгалтерського обліку в державному секторі характеризується високим рівнем відповідності національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі міжнародним стандартам бухгалтерського обліку для державного сектору (далі - стандарти IPSAS).
У рамках реалізації Стратегії на 2022-2025 роки та Стратегії модернізації системи бухгалтерського обліку та фінансової звітності в державному секторі на період до 2025 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20 червня 2018 р. № 437 (Офіційний вісник України, 2018 р., № 52, ст. 1851), запроваджено нову концептуальну основу бухгалтерського обліку в державному секторі, яка ґрунтується на методі нарахування. Реформована система бухгалтерського обліку в державному секторі охоплює всю фінансову звітність сектору економіки загального державного управління та відповідає міжнародним вимогам прозорості, повноти представлення інформації про результати виконання бюджетів у розрізі активів, зобов’язань, доходів і витрат.
Також запроваджено єдиний План рахунків бухгалтерського обліку в державному секторі, затверджений наказом Мінфіну від 31 грудня 2013 р. № 1203, який містить субрахунки для відображення в бухгалтерському обліку інформації про операції з виконання бюджетів, розпорядників бюджетних коштів, Пенсійного фонду України та Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.
З метою отримання інформації про загальний майновий стан та результати діяльності суб’єктів державного сектору та бюджетів Казначейством складається загальна консолідована фінансова звітність відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі.
Важливим кроком на шляху реформування системи бухгалтерського обліку в державному секторі стало посилення інституційної спроможності бухгалтерських служб бюджетних установ шляхом перегляду завдань, функціональних обов’язків та повноважень головного бухгалтера та бухгалтерської служби бюджетної установи та врегулювання питання підпорядкування бухгалтерської служби безпосередньо керівнику бюджетної установи (керівнику державної служби в органі державної влади).
З метою підвищення статусу бухгалтерської професії, зміцнення ролі фахівців у сфері бухгалтерського обліку у забезпеченні прозорого та ефективного управління бюджетними коштами, посилення значення бухгалтера як важливого учасника бюджетного процесу, а також сприяння професійному розвитку Мінфіном затверджено професійні стандарти "Головний бухгалтер бюджетної установи" та "Бухгалтер бюджетної установи", які визначають єдині вимоги до знань, навичок і компетентностей фахівців у сфері бухгалтерського обліку в державному секторі.
Прогрес реформування системи бухгалтерського обліку в державному секторі підтверджено проведеною у 2024 році оцінкою системи бухгалтерського обліку в державному секторі за методологією Світового банку (PULSE), за результатами якої Україна отримала оцінку "В+", що засвідчує високий рівень відповідності національних стандартів стандартам IPSAS - міжнародно визнаній формі для складання фінансової звітності в державному секторі.
Протягом періоду реалізації Стратегії на 2022-2025 роки частка удосконалених національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі відповідно до стандартів IPSAS зросла з 30 відсотків у 2021 році до 70 відсотків у 2025 році.
Незважаючи на суттєвий прогрес у реформуванні системи бухгалтерського обліку в державному секторі, подальше розроблення та удосконалення національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі на основі міжнародних стандартів бухгалтерського обліку для державного сектору, підвищення якості фінансової звітності та створення передумов для запровадження звітності із сталого розвитку в державному секторі є необхідними умовами для досягнення відповідності України критеріям повноправного членства та готовності до вступу в ЄС.
Ще одним суттєвим фактором для прийняття ефективних управлінських рішень щодо управління державними фінансами є якість, достовірність та повнота набору статистичних даних щодо державних фінансів.
Одним з євроінтеграційних зобов’язань України у сфері статистики державних фінансів є зобов’язання стосовно подання Держстатом до Статистичного бюро ЄС через систему EDAMIS наборів даних із статистики державних фінансів та статистики процедури надмірного дефіциту відповідно до вимог права ЄС.
Процедури та правові засади передачі розпорядниками даних Держстату не охоплюють всього переліку даних, необхідних для підготовки статистики державних фінансів і процедури надмірного дефіциту відповідно до правових норм ЄС.
Україна має своєчасно підготувати дані та виконати зазначене зобов’язання.
На даний час триває процес імплементації положень і вимог права ЄС у сфері статистики, зокрема тих, що містяться у Збірнику статистичних вимог ЄС, який є невід’ємною частиною Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.
Важливим інструментом підвищення ефективності управління державними фінансами та запобігання нераціональному використанню бюджетних коштів розпорядниками коштів державного бюджету є система державного внутрішнього фінансового контролю.
Належне функціонування системи державного внутрішнього фінансового контролю відповідно до вимог і кращих практик ЄС є одним із зобов’язань України в рамках переговорного процесу про вступ до Європейського Союзу за кластером 1 "Основи процесу вступу до ЄС".
Стратегічну рамку державного внутрішнього фінансового контролю визначено Дорожньою картою з питань реформи державного управління. Однією із ключових реформ, передбачених зазначеною Дорожньою картою, визначено удосконалення управління державними фінансами, зокрема шляхом приведення внутрішнього контролю у відповідність з міжнародними стандартами через посилення системи внутрішнього контролю, ефективності та незалежності внутрішнього аудиту.
У період реалізації Стратегії на 2022-2025 роки послідовно здійснювалися заходи з подальшого розвитку системи державного внутрішнього фінансового контролю шляхом гармонізації з міжнародно визнаними стандартами та методологіями, а також кращою практикою ЄС.
Удосконалено нормативно-методологічне забезпечення внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту, зокрема внесено зміни до Бюджетного кодексу України, Порядку здійснення внутрішнього аудиту та утворення підрозділів внутрішнього аудиту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 2011 р. № 1001 (Офіційний вісник України, 2011 р., № 75, ст. 2799; 2018 р., № 100, ст. 3329), Основних засад функціонування внутрішнього контролю у розпорядників бюджетних коштів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2018 р. № 1062 (Офіційний вісник України, 2018 р., № 100, ст. 3329; 2025 р., № 45, ст. 3059), зокрема в частині актуалізації термінології, посилення управлінської відповідальності та підзвітності, реагування на відхилення. Затверджено форму декларації керівника з внутрішнього контролю (наказ Мінфіну від 27 червня 2025 р. № 326), яка впроваджується у практику з 2026 року, затверджено удосконалені Методичні рекомендації з організації внутрішнього контролю розпорядниками бюджетних коштів у своїх закладах та у підвідомчих бюджетних установах (наказ Мінфіну від 20 серпня 2025 р. № 420), зокрема спрямованої на посилення відповідальності керівників за управління і розвиток розпорядників бюджетних коштів (управлінська відповідальність та підзвітність), практики управління ризиками та реагування на відхилення. Також розроблено ряд методичних посібників з внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту з урахуванням кращих міжнародних практик у цій сфері.
Загалом в Україні створено законодавчу базу у сфері державного внутрішнього фінансового контролю, яка ґрунтується на міжнародних стандартах (що підтверджується оцінками міжнародних експертів), а також необхідну інституційну архітектуру.
Забезпечувалася подальша інтеграція елементів внутрішнього контролю, їх складових, зокрема управління ризиками, у практичну діяльність державних органів та зміна акцентів внутрішнього контролю на забезпечення підвищення ефективності в досягненні результатів відповідно до встановленої мети, завдань, цілей діяльності установ у межах законодавства.
У частині внутрішнього аудиту протягом останніх років забезпечено підвищення спроможності (збільшення штатної та фактичної чисельності аудиторів, зменшення кількості малочисельних підрозділів), посилення незалежності підрозділів внутрішнього аудиту (зокрема зменшення випадків виконання непритаманних функцій), здійснення заходів щодо зміни пріоритетів під час проведення внутрішніх аудитів (зокрема підвищення частки аудитів щодо оцінки ефективності) тощо. Державними органами вживаються заходи до комплектування (доукомплектування) посад у підрозділах внутрішнього аудиту кадрами відповідної кваліфікації (загалом станом на 1 грудня 2025 р. у системі державних органів штатна чисельність внутрішніх аудиторів становить майже 1,8 тис. посад, із них неукомплектованими є 28 відсотків посад внутрішніх аудиторів).
Продовжувалося здійснення навчальних заходів з внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту для працівників державних органів, а з 2023 року на практичному рівні запроваджено національну сертифікацію внутрішніх аудиторів. Крім того, розпочато утворення та практичне функціонування аудиторських комітетів у ряді державних органів.
У подальшому слід підвищити ефективність впровадження внутрішнього контролю в державних органах, зокрема в частині управлінської відповідальності та підзвітності та управління ризиками. У цьому контексті необхідним є забезпечення цілісності внутрішнього контролю (усунення фрагментарності та/або розривів у системному функціонуванні його елементів), реагування на відхилення, здійснення управління ризиками на всіх етапах прийняття управлінських рішень, спрямованих на досягнення результатів у разі використання визначеного бюджетом обсягу коштів, подальше зміщення акцентів внутрішнього контролю на результативність та ефективність діяльності.
У частині внутрішнього аудиту основним питанням залишається усунення дефіциту спроможності внутрішнього аудиту (зокрема щодо кадрового забезпечення), оптимізація та підвищення ефективності використання наявного потенціалу, а також покращення загальної якості внутрішніх аудитів та розширення інструментарію, що застосовується у практичній роботі.
Крім того, експертами програми SIGMA на запит Мінфіну в 2025 році проведено функціональне обстеження Держаудитслужби та запропоновано з урахуванням висновків за результатами скринінгу за переговорним розділом 32 "Фінансовий контроль" можливі варіанти посилення системи фінансового контролю відповідно до вимог aсquis ЄС. Також у звіті Європейської Комісії в рамках Пакета розширення ЄС за 2025 рік зазначено про потребу розширення можливості Держаудитслужби у захисті фінансових інтересів ЄС з пріоритетом на превентивних аудитах на основі ризиків та ефективного реагування на виявлені порушення.
Одним з євроінтеграційних зобов’язань України у сфері державного фінансового контролю є створення мережі національних органів, які беруть участь у захисті фінансових інтересів ЄС, та забезпечення чіткого визначення відповідних функцій таких органів. Зокрема, відповідно до статті 8 Рамкової угоди між Україною та Європейським Союзом щодо спеціальних механізмів реалізації фінансування Союзу для України згідно з інструментом Ukraine Facility Україна взяла на себе зобов’язання призначити Службу координації боротьби із шахрайством для сприяння на незалежній основі ефективній співпраці та обміну інформацією, в тому числі інформацією оперативного характеру, з Європейським управлінням з питань запобігання зловживанням та шахрайству (OLAF). Створення Служби координації боротьби із шахрайством в Україні є також однією з рекомендацій Європейської Комісії, представлених у Звіті про прогрес України в рамках Пакета розширення ЄС 2024 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 6 вересня 2024 р. № 1031 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2016 р. № 43 і від 25 жовтня 2017 р. № 1110" (Офіційний вісник України, 2024 р., № 84, ст. 5067) створено Службу координації боротьби із шахрайством та уповноважено Держаудитслужбу на виконання її функцій, а також зазначеною постановою затверджено Порядок реалізації механізму міжвідомчої взаємодії Державної аудиторської служби як Служби координації боротьби із шахрайством щодо організації взаємодії з Європейським управлінням з питань запобігання зловживанням та шахрайству (OLAF).
Таким чином, виконано рекомендації Європейської Комісії, зазначені у Звіті про прогрес України в рамках Пакета розширення Європейського Союзу 2024 року, щодо створення Служби координації боротьби із шахрайством та мережі національних органів, залучених до захисту фінансових інтересів ЄС.
З метою створення належних національних правових основ та механізмів для проведення перевірок на місцях та інспекцій Європейського управління з питань запобігання зловживанням та шахрайству (OLAF) в Україні, ефективної співпраці та обміну інформацією органів державної влади України з Європейським управлінням з питань запобігання зловживанням та шахрайству (OLAF) та імплементації положень актів права ЄС у цій сфері необхідним є врегулювання на законодавчому рівні питання щодо створення ефективного механізму міжвідомчої взаємодії Служби координації боротьби із шахрайством з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями з метою боротьби із шахрайством, корупцією та будь-якою іншою незаконною діяльністю, що негативно впливає на фінансові інтереси України та Європейського Союзу.
Для реалізації фінансування Європейського Союзу для України згідно з інструментом Ukraine Facility, запровадженого Регламентом (ЄС) Європейського Парламенту та Ради (ЄС) від 29 лютого 2024 р. № 2024/792, та забезпечення захисту фінансових інтересів ЄС, України та інших міжнародних партнерів, а також для удосконалення функціонування ефективної та дієвої системи управління та контролю з використанням принципів міжнародних стандартів аудиту Держаудитслужба повинна проводити аудити з урахуванням міжнародних стандартів аудиту відповідно до міжнародних угод та удосконалити методологічні засади, зокрема щодо оцінки ризиків шахрайства, корупції, конфлікту інтересів та подвійного фінансування.
Потребується подальше посилення інституційної спроможності Держаудитслужби щодо виконання функцій Національного контролера за реалізацією програм транскордонного, транснаціонального та міжрегіонального співробітництва Interreg та Interreg NEXT.
Одну з ключових ролей у забезпеченні прозорості та ефективності управління державними фінансами відіграє зовнішній фінансовий контроль (аудит).
Протягом реалізації Стратегії на 2022-2025 роки досягнуто прогресу у посиленні зовнішнього фінансового контролю (аудиту).
Зокрема, висновки та рекомендації Європейської Комісії щодо зовнішнього фінансового контролю (аудиту) враховані в Законі України від 30 жовтня 2024 р. № 4042-IX "Про внесення змін до Закону України "Про Рахункову палату" та деяких інших законодавчих актів України".
Відповідно до зазначеного Закону Рахункова палата отримала статус вищого державного колегіального органу фінансового контролю (аудиту), що застосовує у своїй діяльності основні принципи діяльності Міжнародної організації вищих органів аудиту (INTOSAI) та Систему професійних документів INTOSAI (IFPP).
Зазначеним Законом розширено повноваження Рахункової палати, зокрема шляхом надання права здійснювати заходи державного зовнішнього фінансового контролю (аудиту) щодо усіх коштів місцевих бюджетів, діяльності суб’єктів господарювання державного і комунального секторів економіки, використання коштів, отриманих до державного та/або місцевих бюджетів від іноземних держав, Європейського Союзу, іноземних фінансових установ, міжнародних організацій, донорських установ у вигляді кредитів (позик), грантів, допомоги, коштів Пенсійного фонду України та Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, консолідованої фінансової звітності суб’єктів державного сектору та бюджетів.
Законом гарантовано політичну незалежність Рахункової палати. Так, повноваження Рахункової палати не можуть бути припинені чи обмежені у разі закінчення строку повноважень Верховної Ради України, введення воєнного чи надзвичайного стану. Рішення Рахункової палати можуть бути оскаржені в судовому порядку лише до Верховного Суду як суду першої інстанції.
Організаційна незалежність Рахункової палати захищена законом, який забороняє незаконний вплив та втручання в її діяльність. Відповідно до змін, внесених до Закону України "Про Рахункову палату", в апараті Рахункової палати запроваджено посади державних аудиторів, які проходять службу в порядку, встановленому Рахунковою палатою, що є посиленням її незалежності у вирішенні кадрових питань.
Запроваджено обов’язковий розгляд на засіданнях комітетів Верховної Ради України рішень Рахункової палати за результатами здійснення заходів державного зовнішнього фінансового контролю (аудиту), якщо Рахунковою палатою рекомендовано розгляд таких рішень, а також інформації Рахункової палати про неналежне виконання або невиконання наданих нею рекомендацій (пропозицій) за результатами здійснення заходів державного зовнішнього фінансового контролю (аудиту).
Для здійснення оновлених повноважень Рахункової палати із здійснення заходів державного зовнішнього фінансового контролю (аудиту) розроблено нову структуру апарату Рахункової палати.
Потребується здійснення комплексу дій, спрямованих на посилення потенціалу Рахункової палати, яка працюватиме за Системою професійних документів INTOSAI (IFPP).
Одним із ключових євроінтеграційних питань у системі управління державними фінансами є незалежний нагляд у бюджетному процесі.
Запровадження ефективного нагляду за бюджетним процесом шляхом створення незалежної фіскальної установи відповідно до вимог і кращих практик ЄС є одним із зобов’язань України в рамках переговорного процесу про вступ до Європейського Союзу за кластером 1 "Основи процесу вступу до ЄС".
На даний час в Україні відсутня інституція, яка була б відповідальною за проведення зовнішнього оцінювання макроекономічних та фіскальних прогнозів та планів, а також надання незалежних висновків щодо дотримання фіскальних правил.
Частково зазначену функцію виконує Міжнародний валютний фонд.
Питання визначення оптимальної моделі незалежної фіскальної установи, створення такої інституції та забезпечення її функціонування є одними з пріоритетних завдань в процесі подальшого реформування системи управління державними фінансами.
Ключовим інструментом прогнозованості бюджетної політики та забезпечення стійкості державних фінансів є фіскальні правила.
Україна орієнтується на інтеграцію з ЄС, де кожна держава-член повинна законодавчо визначити національні числові фіскальні правила, які ефективно сприяють дотриманню її зобов’язань у сфері бюджетної політики на багаторічному горизонті для органів державного управління (Директива Ради 2011/85/ЄС від 8 листопада 2011 р. про вимоги до бюджетних рамок держав-членів). Такі правила повинні сприяти дотриманню дефіциту сектору загального державного управління не більш як 3 відсотки валового внутрішнього продукту, боргу цього сектору - не більш як 60 відсотків валового внутрішнього продукту.
Чинні фіскальні правила обмежені рамками державного бюджету та не охоплюють сектор загального державного управління. Поширення дії фіскальних правил на весь сектор загального державного управління (відповідно до ESA 2010) до 2027 року дасть змогу забезпечити системність та узгодженість фіскальної політики на державному та місцевому рівні з урахуванням фінансового стану Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування на випадок безробіття, інших суб’єктів державного сектору економіки. Такий підхід забезпечить передбачуваність бюджетної політики, зменшення боргових ризиків і підвищення довіри громадян, інвесторів і міжнародних партнерів до державних фінансів.
У той же час суттєвим викликом залишається відновлення дії фіскальних правил щодо рівня дефіциту державного бюджету та рівня державного боргу, які визначені Бюджетним кодексом України, але тимчасово зупинені у зв’язку з безпрецедентними наслідками для економіки та державних фінансів військової агресії Російської Федерації проти України. На даний час строки відновлення дії таких фіскальних правил не визначено.
Ефективність та прозорість системи управління державними фінансами визначається також станом автоматизації та цифрового розвитку її процесів.
Цифровізація системи управління державними фінансами у 2022-2025 роках здійснювалася шляхом реалізації Стратегії здійснення цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації системи управління державними фінансами на період до 2025 року та виконання плану заходів з її реалізації (розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2021 р. № 1467), Національної стратегії доходів до 2030 року (розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2023 р. № 1218).
Загалом протягом 2022-2025 років досягнуто відчутного прогресу в здійсненні цифрового розвитку системи управління державними фінансами.
У 2023 році розпочато процес створення нової інформаційної системи планування та моніторингу виконання державного бюджету, що складається із двох автоматизованих систем: IT-системи Мінфіну "Державний бюджет - Мінфін" та автоматизованої інформаційної системи онлайн-взаємодії з розпорядниками коштів державного бюджету, які забезпечують онлайн-взаємодію з розпорядниками коштів державного бюджету, врегульовують питання обміну електронними документами між Мінфіном та учасниками бюджетного процесу на рівні державного бюджету, а також забезпечують процеси планування та моніторингу його виконання.
За результатами попередніх випробувань та дослідної експлуатації зазначені інформаційні системи впроваджено в дослідно-промислову експлуатацію наказами Мінфіну від 16 січня 2025 р. № 21 та від 28 травня 2024 р. № 266.
Також забезпечено удосконалення інформаційно-аналітичної системи управління плануванням та виконанням місцевих бюджетів "LOGICA".
Впроваджено ряд цифрових інструментів та здійснено ряд заходів щодо удосконалення IT-систем у сферах оподаткування, митної справи, казначейського обслуговування.
З метою ефективного стратегічного управління інформаційними технологіями в системі управління державними фінансами наказом Мінфіну від 2 березня 2021 р. № 134 утворено постійно діючий допоміжний орган - Комітет з управління інформаційними технологіями у системі управління державними фінансами та забезпечено його діяльність.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 травня 2025 р. № 464 актуалізовано та продовжено до 2030 року строк реалізації Стратегії здійснення цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації системи управління державними фінансами та затверджено план заходів щодо її реалізації.
Крім того, затверджено Довгостроковий національний стратегічний план цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Державної митної служби України та її територіальних підрозділів на основі Багаторічного стратегічного плану електронної митниці ЄС (наказ Мінфіну від 9 лютого 2024 р. № 63), План цифрового розвитку Державної податкової служби України до 2030 року (наказ Мінфіну від 24 грудня 2024 р. № 660) та План цифрового розвитку Державної казначейської служби України до 2027 року (наказ Мінфіну від 30 вересня 2025 р. № 500).
У рамках Стратегії здійснення цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації системи управління державними фінансами на період до 2025 року залишилися невирішеними питання, зокрема, централізації та консолідації інформаційних ресурсів суб’єктів системи управління державними фінансами.
Пріоритетом є також подальша цифровізація ДПС, Держмитслужби з метою забезпечення виконання ними міжнародних зобов’язань, удосконалення систем податкових та митних послуг, унеможливлення впливу людського фактора та посилення їх доброчесності.
Необхідне впровадження цифрових рішень для зміцнення системи державного фінансового контролю, покращення прогнозування руху бюджетних коштів, верифікації даних та забезпечення безперервної міжвідомчої взаємодії тощо.
Також необхідне подальше посилення інформаційної безпеки в системі управління державними фінансами та збереження і посилення кадрового потенціалу.
Визначальним фактором ефективності управління публічними фінансами та підвищення довіри громадян до державної влади є прозорість системи управлінні державними фінансами.
З метою забезпечення прозорості бюджету, підзвітності у сфері управління державними фінансами Мінфіном здійснюється регулярне оновлення та удосконалення інтегрованої інформаційно-аналітичної системи "Прозорий бюджет" та єдиного веб-порталу використання публічних коштів.
Водночас у контексті євроінтеграційних процесів виникає необхідність забезпечення публікації даних про інституційні одиниці, що є частиною сектору загального державного управління, як того вимагає стаття 14 Директиви ЄС 2011/85/ЄС від 8 листопада 2011 р. (із змінами).
Забезпечення повноти, прозорості, доступності оприлюднених бюджетних даних сприятиме кращому розумінню платниками податків, як витрачаються їх кошти, а відповідність міжнародним критеріям покращить її сприйняття громадськістю.
Для оцінки рівня прозорості бюджетної інформації Мінфін співпрацює з організацією International Budget Partnership у проведенні дослідження відкритості бюджету Open Budget Survey за компонентою "Бюджетна прозорість" (далі - рейтинг OBS).
До початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації Україна демонструвала високі показники прозорості, відкритості та доступності бюджетних даних. Про це свідчить високе місце України в рейтингу OBS за 2021 рік: 65 балів (із 100 можливих), 23 місце (серед 125 країн, які брали участь у дослідженні) та віднесення України до групи країн з достатнім рівнем доступу до бюджетних даних.
Однак оголошення воєнного стану та введення законодавчих обмежень щодо оприлюднення набору бюджетних даних у 2022 році обумовили погіршення результатів України у подальшому рейтингу OBS. Про таке ж зниження прозорості бюджетних даних України зауважують і фахівці програми SIGMA за результатами оцінювання прогресу України в системі управління державними фінансами за 2023 рік порівняно із 2021 роком.
За результатами рейтингу OBS за 2023 рік Україна отримала 38 балів (із 100 можливих), зайняла 79 місце (серед 125 країн, які брали участь у дослідженні) та віднесена до групи країн з мінімальним доступом до бюджетних даних. У 2025 році Україна брала участь у черговому оцінюванні прозорості бюджетних даних, результати якого будуть оприлюднені у 2026 році.
Подальше підвищення рівня прозорості системи управління державними фінансами є одним із євроінтеграційних пріоритетів України.
Критичним для стійкості системи управління державними фінансами, безперервності її процесів та здатності виконувати міжнародні зобов’язання є інституційна спроможність органів системи управління державними фінансами.
Протягом періоду реалізації Стратегії на 2022-2025 роки здійснено ряд заходів з підвищення спроможності органів системи управління державними фінансами.
Створено умови для проведення організаційних заходів з підвищення рівня професійної компетентності державних службовців органів системи управління державними фінансами. Навчальні заходи проводилися відповідно до індивідуальних програм професійного розвитку з урахуванням загальних та спеціальних потреб державних службовців, що дало змогу поглибити їх знання у пріоритетних напрямах.
Впроваджено практику щорічних опитувань персоналу в органах системи управління державними фінансами.
Частково невирішеним питанням у рамках реалізації Стратегії на 2022-2025 роки залишилося питання щодо впровадження моделі управління людськими ресурсами на основі компетенцій. Поточний стан управління персоналом у системі управління державними фінансами характеризується відсутністю цілісної моделі компетенції для сімей та рівнів посад відповідних державних органів.
Наказом ДПС від 3 вересня 2024 р. № 628 затверджено Модель стратегічного управління людськими ресурсами на основі компетенцій Державної податкової служби України та План заходів щодо її впровадження.
У 2024 році Держмитслужба ініціювала реалізацію пілотного проекту щодо запровадження моделі компетенцій у роботу служб управління персоналом митних органів на базі чотирьох митниць. Його результати стануть основою для валідування митних компетенцій, підготовки необхідних нормативних документів та масштабування моделі митних компетенцій у Держмитслужбі та її територіальних органах. Водночас це дасть змогу удосконалити систему професійного навчання, оцінки персоналу та інструментів підвищення кваліфікації.
