( Частина перша статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом № 901-VIII від 23.12.2015 )
Приймальники-розподільники для дітей є юридичними особами.
У приймальники-розподільники для дітей діти поміщаються за рішенням суду.
Строк перебування дитини у приймальнику-розподільнику для дітей визначається судом залежно від наявності об’єктивних підстав для її тримання в цій установі. У приймальники-розподільники для дітей поміщаються діти, які:
1) досягли 11-річного віку та щодо яких є достатньо підстав вважати, що вони вчинили суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, за яке Кримінальним кодексом України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років, і які не досягли віку, з якого за таке діяння особи підлягають кримінальній відповідальності, - на строк, визначений слідчим суддею, судом у постановленій у кримінальному провадженні ухвалі про поміщення особи у приймальник-розподільник для дітей.
Влаштування дитини, тримання якої у приймальнику-розподільнику для дітей припинено, та невідкладне доставлення до подальшого місця влаштування здійснюються посадовими особами приймальника-розподільника для дітей;
( Пункт 1 частини четвертої статті 7 в редакції Закону № 245-VII від 16.05.2013 )
2) підлягають направленню за рішенням суду, що набрало законної сили, до спеціальних навчально-виховних закладів, і є достатньо підстав вважати, що такі діти займатимуться протиправною діяльністю, - на строк, необхідний для доставлення їх до спеціальних навчально-виховних закладів, але не більше 30 діб;
3) самовільно залишили спеціальні навчально-виховні заклади, в яких вони перебували, - на строк, необхідний для доставлення їх до спеціальних навчально-виховних закладів, але не більше 30 діб;
4) перебувають у розшуку як такі, що зникли, залишили сім’ї або навчально-виховні заклади (бродяжать), - на строк, необхідний для передання їх уповноваженому підрозділу органів Національної поліції, який ініціював розшук, але не більше 36 годин;
( Пункт 4 частини четвертої статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законами № 5462-VI від 16.10.2012, № 901-VIII від 23.12.2015 )
5) залишили держави постійного проживання і відповідно до міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, підлягають поверненню до держави свого постійного проживання, - на строк, необхідний для передачі їх батькам, особам, які їх замінюють, або працівникам спеціалізованих установ держав постійного проживання.
Не підлягають доставленню до приймальників-розподільників для дітей діти, які перебувають у стані алкогольного сп’яніння або під впливом наркотичних чи токсичних речовин, а також психічно хворі діти з вираженими симптомами хвороби.
Порядок тримання дітей, поміщених у приймальники-розподільники для дітей, визначається правилами внутрішнього розпорядку приймальника-розподільника для дітей, затвердженими Міністерством внутрішніх справ України.
( Стаття 7 із змінами, внесеними згідно із Законом № 609-V від 07.02.2007; в редакції Закону № 2507-VI від 09.09.2010 )
Стаття 8. Загальноосвітні школи та професійні училища соціальної реабілітації
Загальноосвітні школи та професійні училища соціальної реабілітації є спеціальними навчально-виховними закладами для дітей, які потребують особливих умов виховання, та підпорядковуються центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти і науки. До цих закладів можуть направлятися особи, які вчинили кримінальне правопорушення у віці до 18 років або правопорушення до досягнення віку, з якого настає кримінальна відповідальність.
( Частина перша статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законами № 609-V від 07.02.2007, № 5462-VI від 16.10.2012, № 245-VII від 16.05.2013 )
Основними завданнями загальноосвітніх шкіл і професійних училищ соціальної реабілітації є:
створення належних умов для життя, навчання і виховання учнів, підвищення їх загальноосвітнього і культурного рівня, професійної підготовки, розвитку індивідуальних здібностей і нахилів, забезпечення необхідної медичної допомоги;
забезпечення соціальної реабілітації учнів, їх правового виховання та соціального захисту в умовах постійного педагогічного режиму.
До загальноосвітніх шкіл соціальної реабілітації направляються за рішенням суду діти віком від 11 до 14 років, а до професійних училищ соціальної реабілітації - віком від 14 років.
Дітей тримають у зазначених школах і професійних училищах соціальної реабілітації у межах встановленого судом терміну, але не більше трьох років.
У загальноосвітніх школах соціальної реабілітації дітей можуть тримати у виняткових випадках до досягнення ними 15 років, а у професійних училищах соціальної реабілітації - до досягнення 19 років, якщо це необхідно для завершення навчального року або професійної підготовки.
Учні загальноосвітніх шкіл соціальної реабілітації, яким виповнилося 15 років, але вони не стали на шлях виправлення, за рішенням суду за місцезнаходженням зазначеного закладу можуть бути переведені до професійного училища соціальної реабілітації. Це переведення може здійснюватися у межах терміну, встановленого рішенням суду, що застосував примусовий захід виховного характеру, але не більше трьох років.
Звільнення учнів з навчально-виховних закладів соціальної реабілітації провадиться достроково або після закінчення терміну перебування.
Діти, звільнені із загальноосвітніх шкіл соціальної реабілітації, направляються директором школи до батьків (усиновителів) або опікунів (піклувальників), а ті, які не мають батьків (усиновителів) або опікунів (піклувальників), - до відповідних навчально-виховних закладів загального типу.
Діти, звільнені з професійних училищ соціальної реабілітації, направляються директором училища, як правило, за місцем проживання для працевлаштування за набутою спеціальністю, а в окремих випадках - до іншої місцевості за умови письмового підтвердження відповідної служби у справах дітей або державної служби зайнятості про можливість працевлаштування та забезпечення житлом дитини у цій місцевості.
( Частина дев’ята статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом № 609-V від 07.02.2007 )
Дострокове звільнення дітей із загальноосвітніх шкіл та професійних училищ соціальної реабілітації провадиться судом за місцезнаходженням закладу за клопотанням ради школи чи училища.
Школи соціальної реабілітації та професійні училища соціальної реабілітації створюються відповідно до законодавства.
( Частина одинадцята статті 8 в редакції Закону № 864-XIV від 08.07.99 )
Стаття 9. Центри медико-соціальної реабілітації дітей
Центри медико-соціальної реабілітації дітей створюються органами місцевого самоврядування за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дитини, і центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, для дітей, які за станом здоров’я не можуть бути направлені до інших закладів соціального захисту або бути влаштованими у сімейні форми виховання.
( Частина перша статті 9 в редакції Закону № 864-XIV від 08.07.99; із змінами, внесеними згідно із Законами № 609-V від 07.02.2007, № 5462-VI від 16.10.2012; в редакції Закону № 2541-IX від 30.08.2022 )
Основним завданням центрів медико-соціальної реабілітації дітей є створення та забезпечення умов для психосоціальної реабілітації дітей та корекції особливостей розвитку дитини.
( Частина друга статті 9 в редакції Закону № 2541-IX від 30.08.2022 )
До центрів медико-соціальної реабілітації направляються діти віком від 11 років на підставі висновку медико-експертної комісії.
Діти перебувають у центрах медико-соціальної реабілітації протягом терміну, необхідного для лікування, але не більше двох років.
Питання про перебування дитини у центрі медико-соціальної реабілітації розглядається керівництвом центру на підставі прохання, поданого батьками (усиновителями) чи опікунами (піклувальниками), а в разі відсутності останніх - на основі рішення служби у справах дітей.
( Частина п’ята статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законами № 673-IV від 03.04.2003, № 609-V від 07.02.2007 )
Центри медико-соціальної реабілітації дітей мають права юридичної особи, власний бланк, печатку із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням.
Положення про центри медико-соціальної реабілітації дітей затверджується Кабінетом Міністрів України.
Стаття 10. Спеціальні виховні установи Державної кримінально-виконавчої служби України
( Назва статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2377-IV від 20.01.2005, № 1254-VI від 14.04.2009 )
Спеціальні виховні установи Державної кримінально-виконавчої служби України - це установи, в яких відбувають покарання неповнолітні віком від 14 років, засуджені до позбавлення волі.
( Частина перша статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2377-IV від 20.01.2005, № 1254-VI від 14.04.2009 )
Організація та діяльність спеціальних виховних установ регламентується кримінально-виконавчим законодавством.
( Частина друга статті 10 в редакції Закону № 2377-IV від 20.01.2005 )
( Стаття 10 із змінами, внесеними згідно із Законом № 312-XIV від 11.12.98 )
Стаття 11. Притулки для дітей служб у справах дітей
Притулки для дітей утворюються, реорганізуються та ліквідуються відповідно до соціальних потреб відповідного регіону Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах рад і підпорядковуються відповідній службі у справах дітей.
( Частина перша статті 11 в редакції Закону № 609-V від 07.02.2007 )
Притулки для дітей можуть також створюватися за погодженням із службами у справах дітей підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадськими організаціями та громадянами.
У притулках для дітей тимчасово розміщуються діти віком від 3 до 18 років, які опинились у складних життєвих обставинах.
( Статтю 11 доповнено частиною згідно із Законом № 609-V від 07.02.2007 )
Діти можуть перебувати в притулку для дітей протягом часу, необхідного для їх подальшого влаштування, але не більш як 90 діб.
( Частина статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом № 864-XIV від 08.07.99; в редакції Закону № 609-V від 07.02.2007 )
Не підлягають розміщенню у притулках діти, які перебувають у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння, психічно хворі з вираженими симптомами хвороби, а також ті, які вчинили кримінальне правопорушення і щодо яких є рішення про затримання, тримання під вартою або поміщення в приймальник-розподільник для дітей.
( Частина п’ята статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом № 245-VII від 16.05.2013 )
Основними завданнями притулків для дітей є соціальний захист дітей, які опинились у складних життєвих обставинах, залишили сім’ї, навчальні заклади; створення належних житлово-побутових і психолого-педагогічних умов для забезпечення нормальної життєдіяльності дітей, надання їм можливості навчатися, працювати та змістовно проводити дозвілля.
( Частина статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законами № 864-XIV від 08.07.99, № 3167-IV від 01.12.2005; в редакції Закону № 609-V від 07.02.2007 )
Посадові особи притулків для дітей:
надають дітям кваліфіковані та різнобічні (психологічні, педагогічні, медичні, юридичні) консультації залежно від конкретних причин соціальної дискомфортності;
вживають вичерпних заходів щодо забезпечення дітей доступом до безоплатної правничої допомоги на підставах та в порядку, встановлених Законом України "Про безоплатну правничу допомогу";
( Частину сьому статті 11 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 5477-VI від 06.11.2012 - зміна набирає чинності поетапно після початку діяльності центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги - див. розділ II Закону № 5477-VI від 06.11.2012; в редакції Закону № 3022-IX від 10.04.2023 )
сприяють у прийнятті рішення про зміну або створення нових умов життєдіяльності дітей у сім’ї, навчально-виховних закладах, за місцем роботи та в інших сферах;
порушують клопотання про застосування заходів громадського впливу, притягнення до кримінальної, адміністративної чи майнової відповідальності батьків (усиновителів) або опікунів (піклувальників), які нехтують правами, інтересами дітей, провокують їх асоціальну поведінку, самовільне залишення сім’ї, навчально-виховних закладів, створюють загрозу їх здоров’ю та інтелектуальному розвитку;
вживають заходів щодо повернення дитини в безпечне сімейне оточення.
( Частину сьому статт 11 доповнено абзацом п’ятим згідно із Законом № 609-V від 07.02.2007 )
Притулки для дітей мають права юридичної особи, рахунок в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, власний бланк, печатку із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням.
( Частина восьма статт 11 із змінами, внесеними згідно із Законами № 609-V від 07.02.2007, № 5462-VI від 16.10.2012 )
Положення про притулки для дітей затверджується Кабінетом Міністрів України.
Стаття 11-1. Центри соціально-психологічної реабілітації дітей
Центри соціально-психологічної реабілітації дітей створюються, реорганізуються та ліквідуються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, районними, міськими, селищними, сільськими радами і підпорядковуються відповідній службі у справах дітей для тривалого (стаціонарного) або денного перебування дітей віком від 3 до 18 років, які опинилися у складних життєвих обставинах, надання їм та їхнім батькам комплексної соціальної, психологічної, педагогічної, медичної, правової та інших видів допомоги.
( Частина перша статті 11-1 в редакції Закону № 2541-IX від 30.08.2022 )
Строк перебування дитини в центрі соціально-психологічної реабілітації дітей залежить від конкретних обставин, але не може перевищувати відповідно 9 і 12 місяців у разі стаціонарного і денного перебування. Строк перебування дитини в центрі визначається адміністрацією закладу за погодженням із службою у справах дітей засновника такого центру.
( Частина друга статті 11-1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2541-IX від 30.08.2022 )
До центрів соціально-психологічної реабілітації дітей не приймаються діти, які перебувають у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння, психічно хворі, із симптомами хвороби в гострому періоді або в період загострення хронічних захворювань, а також ті, що вчинили кримінальне правопорушення і щодо яких прийнято рішення про затримання, тримання під вартою або поміщення до приймальника-розподільника для дітей.
( Частина третя статті 11-1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 245-VII від 16.05.2013 )
Центри соціально-психологічної реабілітації дітей є юридичними особами, мають реєстраційні рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, бланки, печатку і штамп встановленого зразка.
( Частина четверта статті 11-1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012 )
Типове положення про центр соціально-психологічної реабілітації дітей затверджує Кабінет Міністрів України.
( Розділ IV доповнено статтею 11-1 згідно із Законом № 609-V від 07.02.2007 )
Стаття 11-2. Соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка)
Соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка) є закладами соціального захисту для проживання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які опинились у складних життєвих обставинах, безпритульних дітей віком від 3 до 18 років, дітей, розлучених із сім’єю, надання їм комплексної соціальної, психологічної, педагогічної, медичної, правової, інших видів допомоги та подальшого їх влаштування.
( Частина перша статті 11-2 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5290-VI від 18.09.2012 )
Соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка) утворюються, реорганізуються та ліквідуються місцевою державною адміністрацією і підпорядковуються службі у справах дітей.
Соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка) також можуть бути утворені громадськими, благодійними організаціями та фондами, у тому числі міжнародними, за погодженням з відповідною службою у справах дітей.
Соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка) забезпечують перебування в них дітей протягом періоду, визначеного службою у справах дітей.
До соціально-реабілітаційних центрів (дитячих містечок) не приймаються діти, які перебувають у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння, психічно хворі з вираженими симптомами хвороби, а також ті, що вчинили кримінальне правопорушення і щодо яких прийнято рішення про затримання, тримання під вартою або поміщення до приймальника-розподільника для дітей.
( Частина п’ята статті 11-2 із змінами, внесеними згідно із Законом № 245-VII від 16.05.2013 )
Соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка) є юридичними особами, мають власні бланки, печатку і штамп встановленого зразка.
Типове положення про соціально-реабілітаційний центр (дитяче містечко) затверджує Кабінет Міністрів України.
( Розділ IV доповнено статтею 11-2 згідно із Законом № 609-V від 07.02.2007 )
Розділ V
ФІНАНСОВЕ ТА КАДРОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОРГАНІВ І СЛУЖБ У СПРАВАХ ДІТЕЙ ТА СПЕЦІАЛЬНИХ УСТАНОВ ДЛЯ ДІТЕЙ
Стаття 12. Джерела і порядок фінансування органів і служб у справах дітей, спеціальних установ та закладів соціального захисту для дітей
Фінансування органів і служб у справах дітей, спеціальних установ та закладів соціального захисту для дітей здійснюється за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів, а також інших джерел, не заборонених законодавством.
( Стаття 12 в редакції Закону № 609-V від 07.02.2007 )
Стаття 13. Матеріально-побутове і медичне забезпечення дітей у спеціальних установах та закладах соціального захисту для дітей
( Назва статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом № 609-V від 07.02.2007 )
Особам, поміщеним у приймальники-розподільники для дітей, загальноосвітні школи і професійні училища соціальної реабілітації, центри медико-соціальної реабілітації дітей, спеціальні виховні установи та притулки для дітей, створюються належні житлово-побутові умови відповідно до встановлених правил санітарії та гігієни.
( Частина перша статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2377-IV від 20.01.2005 )
Діти забезпечуються харчуванням, одягом, взуттям, предметами для навчання і дозвілля, а також комунально-побутовими послугами згідно з нормативами, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Лікувально-профілактична та санітарно-протиепідемічна робота у зазначених закладах організується і проводиться відповідно до законодавства про охорону здоров’я.
Часткове відшкодування витрат на утримання дітей у приймальниках-розподільниках для дітей, загальноосвітніх школах і професійних училищах соціальної реабілітації, центрах медико-соціальної реабілітації дітей здійснюється за рахунок батьків (усиновителів) або опікунів (піклувальників) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Стаття 14. Кадрове забезпечення діяльності органів і служб у справах дітей, спеціальних установ та закладів, які здійснюють соціальний захист дітей, захист прав дитини, профілактику правопорушень
З метою належної організації діяльності органів і служб у справах дітей, спеціальних установ та закладів, які здійснюють соціальний захист дітей, захист прав дитини, профілактику правопорушень, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дитини, забезпечує спеціальну підготовку і перепідготовку керівників та фахівців (педагогів, соціальних психологів, соціологів, юристів, медичних працівників, працівників правоохоронних органів).
( Стаття 14 із змінами, внесеними згідно із Законом № 609-V від 07.02.2007; в редакції Закону № 2541-IX від 30.08.2022 )
Розділ VI
КОНТРОЛЬ І НАГЛЯД ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ ОРГАНІВ І СЛУЖБ У СПРАВАХ ДІТЕЙ ТА СПЕЦІАЛЬНИХ УСТАНОВ ДЛЯ ДІТЕЙ
Стаття 15. Охорона прав дітей під час здійснення профілактики правопорушень
Діти, щодо яких здійснювався профілактичний захід або яких він торкнувся, у разі протиправного посягання на їх права, свободу, честь і гідність, заподіяння їм майнової чи іншої шкоди мають право на повне поновлення порушених прав і відшкодування заподіяної шкоди.
Посадові особи, винні у порушенні прав дітей, заподіянні їм шкоди під час проведення профілактичного заходу, несуть відповідальність на підставах і в порядку, передбачених законом.
( Частина друга статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом № 609-V від 07.02.2007 )
Стаття 16. Контроль за діяльністю органів і служб у справах дітей, спеціальних установ та закладів, які здійснюють соціальний захист дітей, захист прав дитини, профілактику правопорушень
Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дитини, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації у межах своєї компетенції здійснюють контроль за діяльністю органів і служб у справах дітей, спеціальних установ та закладів, які здійснюють соціальний захист дітей, захист прав дитини, профілактику правопорушень.
( Стаття 16 в редакції Законів № 864-XIV від 08.07.99, № 609-V від 07.02.2007; текст статті 16 в редакції Закону № 5462-VI від 16.10.2012, стаття 16 в редакції Закону № 2541-IX від 30.08.2022 )
Стаття 17. Нагляд за додержанням законів в органах і службах у справах дітей та спеціальних установах для дітей
Нагляд за додержанням законів уповноваженими підрозділами органів Національної поліції, приймальниками-розподільниками для дітей, школами та професійними училищами соціальної реабілітації, спеціальними виховними установами Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюється прокурором шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, та повноважень щодо нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах та при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
( Стаття 17 в редакції Закону № 1697-VII від 14.10.2014; із змінами, внесеними згідно із Законом № 901-VIII від 23.12.2015 )
| Президент України | Л.КУЧМА |
| м. Київ 24 січня 1995 року № 20/95-ВР | |
