ЗАКОН УКРАЇНИ
Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей
( Назва Закону із змінами, внесеними згідно із Законом № 609-V від 07.02.2007 )(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1995, № 6, ст. 35)( Вводиться в дію Постановою ВР № 21/95-ВР від 24.01.95, ВВР, 1995, № 6, ст. 36 )( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 312-XIV від 11.12.98, ВВР, 1999, № 4, ст.35 № 864-XIV від 08.07.99, ВВР, 1999, № 36, ст.318 № 673-IV від 03.04.2003, ВВР, 2003, № 28, ст.211 № 1410-IV від 03.02.2004, ВВР, 2004, № 19, ст.251 № 2377-IV від 20.01.2005, ВВР, 2005, № 11, ст.198 № 3167-IV від 01.12.2005, ВВР, 2006, № 12, ст.104 № 609-V від 07.02.2007, ВВР, 2007, № 15, ст.194 № 1254-VI від 14.04.2009, ВВР, 2009, № 36-37, ст.511 № 2507-VI від 09.09.2010, ВВР, 2011, № 4, ст.18 № 5290-VI від 18.09.2012, ВВР, 2013, № 41, ст.549 № 5462-VI від 16.10.2012, ВВР, 2014, № 6-7, ст.80 № 5477-VI від 06.11.2012, ВВР, 2013, № 50, ст.693 № 245-VII від 16.05.2013, ВВР, 2014, № 12, ст.178 № 1170-VII від 27.03.2014, ВВР, 2014, № 22, ст.816 № 1697-VII від 14.10.2014, ВВР, 2015, № 2-3, ст.12 № 901-VIII від 23.12.2015, ВВР, 2016, № 4, ст.44 № 1824-VIII від 19.01.2017 ВВР, 2017, № 7-8, ст.52 № 2541-IX від 30.08.2022 № 2849-IX від 13.12.2022, ВВР, 2023, №№ 47-50, ст.120 № 3022-IX від 10.04.2023, ВВР, 2023, № 65, ст.225 )
( У тексті Закону слова "Державний комітет України у справах сім’ї та молоді" в усіх відмінках замінено словами "уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах сім’ї та молоді" у відповідних відмінках згідно із Законом № 673-IV від 03.04.2003 )
( У тексті Закону (крім статей 6 і 10) слово "неповнолітні" в усіх відмінках замінено словом "діти" у відповідному відмінку згідно із Законом № 609-V від 07.02.2007 )
( У тексті Закону слова "спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах сім’ї, дітей та молоді, уповноважений орган влади Автономної Республіки Крим у справах сім’ї, дітей та молоді" в усіх відмінках замінено словами "центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері сім’ї та дітей" у відповідному відмінку згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012 )
( У тексті Закону слова "засоби масової інформації" в усіх відмінках і числах замінено словом "медіа" згідно із Законом № 2849-IX від 13.12.2022 )
Виходячи з Конституції України та Конвенції ООН про права дитини цей Закон визначає правові основи діяльності органів і служб у справах дітей та спеціальних установ для дітей, на які покладається здійснення соціального захисту і профілактики правопорушень серед осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Органи і служби у справах дітей, спеціальні установи та заклади, які здійснюють соціальний захист дітей, захист прав дитини і профілактику правопорушень
Здійснення діяльності із соціального захисту дітей, захисту прав дитини і профілактики правопорушень покладається в межах визначеної компетенції на:
центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері соціальної політики, соціального захисту населення, з питань сім’ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, запобігання та протидії домашньому насильству;
центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дитини;
орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері сім’ї та дітей, служби у справах дітей обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, міських, селищних, сільських рад;
органи опіки та піклування в частині здійснення повноважень та заходів у сфері захисту прав дитини;
органи управління у сфері освіти, заклади освіти, установи та організації системи освіти;
органи охорони здоров’я, установи та заклади охорони здоров’я;
органи соціального захисту населення, установи та заклади соціального захисту;
територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту населення з питань надання соціальних послуг, соціальної підтримки сім’ї, оздоровлення та відпочинку дітей;
уповноважені підрозділи органів Національної поліції України;
приймальники-розподільники для дітей органів Національної поліції України;
суди;
прокуратуру;
центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги;
уповноважені органи з питань пробації;
спеціальні виховні установи Державної кримінально-виконавчої служби України;
притулки для дітей;
центри соціально-психологічної реабілітації дітей;
центри соціальної підтримки дітей та сімей;
центри медико-соціальної реабілітації дітей закладів охорони здоров’я;
школи соціальної реабілітації та професійні училища соціальної реабілітації органів управління у сфері освіти;
соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка);
центри соціальних служб.
У забезпеченні соціального захисту дітей, захисту прав дитини беруть участь у межах своєї компетенції інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, громадяни України.
Під соціальним захистом дітей та захистом прав дитини у цьому Законі розуміється комплекс заходів, рішень і дій суб’єктів, зазначених у частинах першій і другій цієї статті, із забезпечення дитини соціальними, освітніми, медичними, правовими та іншими послугами, забезпечення найкращих інтересів дитини, дотримання прав дитини, визначених Конституцією України, Конвенцією ООН про права дитини та законодавством України.
( Стаття 1 із змінами, внесеними згідно із Законами № 312-XIV від 11.12.98, № 864-XIV від 08.07.99, № 673-IV від 03.04.2003, № 2377-IV від 20.01.2005, № 609-V від 07.02.2007, № 1254-VI від 14.04.2009, № 5462-VI від 16.10.2012, № 901-VIII від 23.12.2015; в редакції Закону № 2541-IX від 30.08.2022 )
Стаття 2. Основні принципи діяльності органів і служб у справах дітей, спеціальних установ та закладів, які здійснюють соціальний захист дітей, захист прав дитини
( Назва статті 2 в редакції Законів № 609-V від 07.02.2007, № 2541-IX від 30.08.2022 )
Діяльність органів і служб у справах дітей, спеціальних установ та закладів, які здійснюють соціальний захист дітей, захист прав дитини, здійснюється на принципах:
( Абзац перший статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом № 609-V від 07.02.2007; в редакції Закону № 2541-IX від 30.08.2022 )
законності;
застосування переважно методів виховання і переконання, що передбачають вжиття примусових заходів лише після вичерпання всіх інших заходів впливу на поведінку дітей;
гласності, тобто систематичного інформування про стан справ щодо захисту прав дитини, роботу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дитини, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері сім’ї та дітей, служб у справах дітей, спеціальних установ, закладів соціального захисту для дітей і закладів, які здійснюють захист прав дитини, у відкритій державній статистичній інформації, засобах масової інформації;
( Абзац четвертий статті 2 в редакції Законів № 864-XIV від 08.07.99, № 609-V від 07.02.2007; із змінами, внесеними згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012; в редакції Закону № 2541-IX від 30.08.2022 )
збереження конфіденційності інформації про дітей, які вчинили правопорушення і до яких застосовувалися заходи індивідуальної профілактики;
( Абзац п’ятий статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1170-VII від 27.03.2014 )
неприпустимості приниження честі і гідності дітей, жорстокого поводження з ними.
Стаття 3. Профілактика правопорушень серед дітей
Під профілактикою правопорушень серед дітей слід розуміти діяльність органів і служб у справах дітей, спеціальних установ для дітей, спрямовану на виявлення та усунення причин і умов, що сприяють вчиненню дітьми правопорушень, а також позитивний вплив на поведінку окремих дітей на території України, в її окремому регіоні, в сім’ї, на підприємстві, в установі чи організації незалежно від форм власності, за місцем проживання.
Розділ II
ОРГАНИ І СЛУЖБИ У СПРАВАХ ДІТЕЙ
Стаття 4. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дитини, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері сім’ї та дітей, служби у справах дітей
Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень забезпечує загальне регулювання діяльності у сфері захисту прав дитини.
Центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дитини, є Державна служба України у справах дітей.
Державна служба України у справах дітей є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, на який покладається здійснення повноважень з попередження, виявлення, припинення випадків порушення прав дитини, повноважень компетентного органу з питань усиновлення, координація діяльності центральних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, служб у справах дітей, інших органів у справах дітей з питань усиновлення та захисту прав дитини, виконання Конвенції ООН про права дитини.
Державна служба України у справах дітей:
забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері захисту прав дітей та усиновлення;
здійснює нормативно-правове та організаційно-методичне забезпечення діяльності органів опіки та піклування стосовно дітей, служб у справах дітей, інших органів у справах дітей з питань усиновлення та захисту прав дитини, щодо здійснення опіки та піклування, забезпечення прав та інтересів малолітніх і неповнолітніх дітей;
координує діяльність центральних органів виконавчої влади з питань захисту прав дитини, здійснює експертизу проектів нормативно-правових актів на відповідність положенням Конвенції ООН про права дитини;
здійснює у встановленому порядку координацію співробітництва центральних органів виконавчої влади з Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ), координує виконання в Україні програм, що підтримуються ЮНІСЕФ;
забезпечує у встановленому порядку діяльність консультативних, дорадчих органів, утворених Кабінетом Міністрів України, з питань реалізації державної політики у сфері захисту прав дитини;
забезпечує взаємодію центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, закладів, підприємств, установ та організацій, громадських організацій та об’єднань з питань забезпечення прав та інтересів малолітніх і неповнолітніх дітей;
забезпечує безпосередню взаємодію з дипломатичними установами України за кордоном та закордонними дипломатичними представництвами в Україні з питань забезпечення прав та найкращих інтересів дітей - громадян України за кордоном, у тому числі щодо їх повернення в Україну, усиновлення;
здійснює аналіз ефективності реалізації заходів із забезпечення найкращих інтересів дитини, моніторинг та оцінювання результатів дотримання та захисту прав дитини, реалізації державної політики у сфері усиновлення та захисту прав дитини;
забезпечує розроблення та організацію реалізації програм з поліпшення становища дітей, бере участь та ініціює розроблення та реалізацію програм щодо підтримки сімей з дітьми;
здійснює з питань, що належать до її компетенції, координацію та методологічне забезпечення діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо захисту прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб із їх числа;
здійснює методичне забезпечення діяльності та контроль за додержанням вимог законодавства щодо усиновлення дітей громадянами України та іноземцями, передання дітей під опіку, піклування, влаштування дітей у прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу, вилучення або вибуття дітей із сімейних форм виховання;
забезпечує здійснення діяльності з питань усиновлення, у тому числі веде централізований облік дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, у тому числі дітей, які можуть бути усиновлені, а також облік іноземців та громадян України, які проживають за межами України, - кандидатів в усиновлювачі та дітей, усиновлених ними;
забезпечує функціонування банку даних про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, сім’ї кандидатів в усиновлювачі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері усиновлення та захисту прав дітей;
здійснює контроль за додержанням органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності вимог законодавства щодо захисту прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми, їх влаштування у сімейні форми виховання та усиновлення;
проводить роботу з цивільно-правового захисту дітей, їхніх законних представників, надає методичну допомогу у забезпеченні надання органами місцевого самоврядування правової допомоги дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, особам, які бажають створити сімейні форми виховання, усиновити дитину;
здійснює контроль і координацію діяльності служб у справах дітей;
організовує роботу з підвищення рівня професійної компетентності працівників служб у справах дітей;
забезпечує складання та ведення державної статистики щодо дітей відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів.
Орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері сім’ї та дітей, служби у справах дітей обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій:
забезпечують у межах своїх повноважень реалізацію в області, містах Києві та Севастополі державної політики щодо захисту прав і законних інтересів дітей;
здійснюють з питань, що належать до їхньої компетенції, координацію та методологічне забезпечення діяльності місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, територіальних органів центральних органів виконавчої влади щодо захисту прав дитини, у тому числі дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб із їх числа, а також забезпечення додержання законодавства щодо встановлення опіки і піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, їх усиновлення громадянами України та іноземцями, влаштування у прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу, застосування інших передбачених законодавством форм влаштування дітей;
здійснюють контроль за додержанням органами виконавчої влади вимог законодавства щодо захисту прав дитини, у тому числі дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;
здійснюють контроль за станом виконання органами місцевого самоврядування делегованих повноважень у сфері захисту прав дитини;
здійснюють моніторинг забезпечення дотримання прав дітей;
сприяють створенню закладів, що здійснюють захист прав дитини;
реалізують програми з попередження, запобігання, профілактики порушення прав дитини;
забезпечують у межах, визначених законодавством, здійснення діяльності з усиновлення, у тому числі ведуть регіональний облік дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, у тому числі дітей, які можуть бути усиновлені;
надають кандидатам в усиновлювачі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі інформацію про дітей, які перебувають на регіональному обліку;
здійснюють контроль за умовами утримання і виховання дітей у закладах з цілодобовим перебуванням, патронатних сім’ях, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у сім’ях опікунів, піклувальників, дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім’ях;
забезпечують складання статистичної звітності щодо дітей у регіоні;
здійснюють у межах компетенції координацію діяльності служб у справах дітей районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, міських, селищних, сільських рад, надають їм практичну і методичну допомогу, узагальнюють і поширюють кращий досвід роботи із захисту прав дитини;
організовують проведення навчання та підвищення рівня професійної компетенції працівників служб у справах дітей районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, міських, селищних, сільських рад;
розробляють і здійснюють самостійно або спільно з відповідними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, громадськими об’єднаннями та організаціями програми та заходи щодо захисту прав, свобод і законних інтересів дітей;
аналізують у межах повноважень стан роботи щодо захисту прав дитини та вживають заходів для усунення недоліків і відновлення прав дитини;
забезпечують надання консультацій та роз’яснень дітям, їхнім батькам чи іншим законним представникам з питань захисту прав дитини;
надають у межах своїх повноважень місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності, громадським організаціям, громадянам практичну, методичну та консультаційну допомогу у вирішенні питань щодо захисту прав дитини;
надають організаційну і методичну допомогу притулкам для дітей, центрам соціально-психологічної реабілітації дітей, центрам соціальної підтримки дітей та сімей, малим груповим будинкам, що діють на території області, міст Києва та Севастополя, здійснюють безпосередній контроль за діяльністю підпорядкованих закладів;
здійснюють в межах компетенції контроль ведення єдиного банку даних про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, сім’ї кандидатів в усиновлювачі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері усиновлення та захисту прав дітей;
проводять інформаційно-роз’яснювальну роботу з питань, що належать до їхньої компетенції;
вживають заходів до усунення порушень законодавства з питань захисту прав дитини.
Служби у справах дітей районних державних адміністрацій:
забезпечують реалізацію на території району державної політики з питань захисту прав дитини та виконання територіальними громадами делегованих повноважень територіальних громад з питань захисту прав дитини;
здійснюють координацію діяльності служб у справах дітей територіальних громад, які діють на території району, надають їм організаційно-методичну та практичну допомогу, контролюють виконання делегованих повноважень у сфері захисту прав дитини;
перевіряють інформацію про порушення прав дітей шляхом їх відвідування за місцем проживання (перебування), навчання, роботи;
здійснюють аналіз прийнятих органами опіки та піклування, службами у справах дітей територіальних громад рішень стосовно дітей;
здійснюють контроль за своєчасністю надання дітям статусу дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, за забезпеченням права таких дітей на виховання у сім’ї, за додержанням вимог законодавства при усиновленні та переданні дитини під опіку чи піклування, влаштуванні у дитячі будинки сімейного типу, прийомні сім’ї;
здійснюють контроль за умовами виховання дітей, які перебувають у закладах для дітей з цілодобовим перебуванням;
забезпечують надання консультацій та роз’яснень дітям, їхнім батькам та іншим законним представникам з питань захисту прав дитини;
надають у межах своїх повноважень місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності, громадським організаціям, громадянам практичну, методичну та консультаційну допомогу у вирішенні питань щодо захисту прав дитини;
здійснюють перевірку актів з питань захисту прав дитини відповідних міських, сільських, селищних рад, їх виконавчих органів, служб у справах дітей на відповідність Конституції та законам України;
( Щодо набрання чинності абзацу десятого частини шостої статті 4 див. абзац третій пункту 1 розділу II )
вживають заходів щодо виявлення та усунення порушень законодавства з питань захисту прав дитини;
інформують орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері дітей, служби у справах дітей обласних державних адміністрацій про стан справ на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць/територіальних громад, про тенденції та проблеми реалізації державної політики у сфері захисту прав дитини, а також звітують про діяльність служби у справах дітей районної державної адміністрації.
Служби у справах дітей районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, міських, селищних, сільських рад:
забезпечують реалізацію на території районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, міської, селищної, сільської ради державної політики та власних (самоврядних) повноважень з питань захисту прав дитини;
надають правову допомогу дітям, їхнім батькам та іншим законним представникам у вирішенні питань усиновлення, влаштування дітей у сім’ї громадян України, позбавлення та поновлення батьківських прав; побачення з дитиною матері/батька, яких позбавлено батьківських прав; розв’язання спорів між батьками щодо дитини тощо;
здійснюють підготовку справ дітей та їхніх законних представників для розгляду органом опіки та піклування;
вживають заходів до виявлення порушень та захисту прав дітей, життю чи здоров’ю яких існує загроза, які залишилися без батьківського піклування;
перевіряють інформацію про порушення прав дітей шляхом їх відвідування за місцем проживання (перебування), навчання, роботи;
здійснюють діяльність із захисту прав дітей, яких батьки відмовилися забрати із лікувального закладу, підкинутих, знайдених дітей;
здійснюють безпосереднє ведення справ з питань захисту прав дитини, зокрема дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах, та інших категорій дітей;
у межах визначених законодавством повноважень надають правову допомогу з метою реалізації права дитини бути усиновленою, влаштованою в сім’ю громадян України, реалізації громадянами України та іноземцями можливості усиновити дитину;
забезпечують створення різних форм влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування;
організовують взаємодію структурних підрозділів районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, міських, селищних, сільських рад, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, розташованих на території громади, для вирішення питань захисту прав дитини, у тому числі на сімейне виховання, з питань усиновлення та влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу, передання дітей під опіку, піклування, запобігання дитячій бездоглядності, жорстокому поводженню з дітьми, залученню дітей до найгірших форм дитячої праці, а також з питань реалізації прав дитини на навчання, на охорону здоров’я тощо;
виявляють та ведуть облік дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, вживають заходів для надання таким дітям відповідного статусу;
здійснюють нагляд за станом утримання та виховання дітей, переданих під опіку чи піклування, влаштованих у прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу, за умовами проживання та виховання усиновлених дітей;
забезпечують у межах компетенції виконання договору про організацію діяльності прийомної сім’ї, дитячого будинку сімейного типу;
здійснюють контроль за умовами виховання дітей, які перебувають у закладах для дітей;
здійснюють контроль за умовами проживання дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах, вживають заходів до вилучення дітей з умов, що становлять загрозу життю чи здоров’ю дитини;
визначають потреби дітей та забезпечують допомогу дітям у сім’ях, які опинилися у складних життєвих обставинах;
порушують перед органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, органами Національної поліції України, прокуратури, керівниками підприємств, установ та організацій питання про притягнення до відповідальності згідно із законом фізичних та юридичних осіб, а також посадових осіб у разі порушення ними прав і законних інтересів дітей;
представляють у разі необхідності інтереси дітей у суді;
ведуть обліки дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах; дітей, які залишилися без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; усиновлених дітей; кандидатів в опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу; опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів дитячих будинків сімейного типу; нерухомого майна дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, яке належить їм на праві власності;
забезпечують ведення та функціонування банку даних про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, сім’ї кандидатів в усиновлювачі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьків-вихователів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері усиновлення та захисту прав дітей;
забезпечують здійснення діяльності з усиновлення, у тому числі ведуть місцевий облік дітей, які можуть бути усиновлені;
надають кандидатам в усиновлювачі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу інформацію про дітей, які перебувають на обліку у службі у справах дітей, і видають направлення на відвідування сімей, закладів з метою встановлення контакту з дитиною;
забезпечують підготовку документів для створення сімейних форм виховання та влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу, передання під опіку, піклування;
забезпечують влаштування дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах, дітей, які залишилися без батьківського піклування, у заклади соціального захисту дітей, інші форми влаштування дітей;
здійснюють за направленням зарахування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, до малих групових будинків чи інших закладів із цілодобовим перебуванням;
звертаються до органів Національної поліції щодо проведення розшукової роботи з установлення місця проживання, перебування батьків або інших представників дітей, які залишилися без батьківського піклування, дітей, позбавлених батьківського піклування;
за дорученням органу опіки та піклування звертаються до відділів реєстрації актів цивільного стану для державної реєстрації народження дитини;
надають згоду на відрахування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, із закладів загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти;
вживають відповідно до законодавства заходів щодо захисту майнових та житлових прав дітей, зокрема дотримання прав дитини під час вчинення правочинів щодо житла, право власності чи право користування яким мають діти, під час вирішення спорів щодо управління батьками майном дитини; виселення дитини; зняття дитини з реєстрації місця проживання; визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням;
готують клопотання щодо взяття дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на соціальний квартирний облік та на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов;
вживають заходів відповідно до законодавства для вирішення спорів між батьками щодо імені, прізвища дитини, участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, управління майном дитини;
вживають у межах компетенції заходів для повернення в Україну дітей, які залишилися без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які є громадянами України;
забезпечують здійснення заходів щодо захисту прав дитини, розлученої з сім’єю;
вживають у межах компетенції заходів для повернення до місця постійного проживання дітей, розлучених із сім’єю, у тому числі дітей-іноземців;
у встановленому законом порядку вживають заходів для підтвердження місця проживання дитини під час вирішення питання про її тимчасовий виїзд за межі України;
збирають матеріали, забезпечують їх попередній розгляд та готують висновки і проекти рішень районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських, селищних, сільських рад з питань щодо захисту прав дитини, надання статусу, влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, розв’язання спорів між батьками стосовно дитини тощо;
готують та подають у встановленому порядку статистичну звітність щодо дітей;
вивчають потребу та подають пропозиції щодо створення у громаді закладів, які здійснюють захист прав дитини;
у встановленому порядку здійснюють контроль за цільовим витрачанням аліментів на дитину;
готують проекти позовів та висновків органу опіки та піклування для подання до судових органів, представляють орган опіки та піклування у судових засіданнях під час розгляду справ стосовно дітей;
розробляють і реалізують самостійно або спільно з іншими структурними підрозділами міської, селищної, сільської ради, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, громадськими організаціями заходи та програми, спрямовані на поліпшення становища дітей, захист прав дитини, а також здійснюють контроль за виконанням таких заходів;
забезпечують виконання інших визначених законом повноважень.
Положення про Державну службу України у справах дітей, типові положення про служби у справах дітей обласних, Київської та Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, міських, селищних, сільських рад затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері сім’ї та дітей, служби у справах дітей обласних, Київської та Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій є юридичними особами публічного права, мають власний бланк, печатку із зображенням Державного Герба України та рахунки в органах Державного казначейства України.
Служби у справах дітей міських, селищних, сільських рад є окремими структурними підрозділами відповідних рад, мають власний бланк та печатку, вид структурного підрозділу (департамент, управління, відділ, сектор). Питання встановлення службам у справах дітей міських, селищних, сільських рад статусу юридичної особи публічного права визначається рішенням відповідної ради.
Служби у справах дітей районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, міських, селищних, сільських рад підпорядковуються головам відповідних державних адміністрацій, міським, селищним, сільським радам, підзвітні та підконтрольні (у частині делегованих повноважень) службам у справах дітей відповідних міських, районних, обласних державних адміністрацій, центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дитини.
Служби у справах дітей обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій підпорядковуються головам відповідних державних адміністрацій, підзвітні та підконтрольні центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дитини.
Штатна чисельність працівників служб у справах дітей районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, міських, селищних, сільських рад встановлюється з розрахунку один працівник служби на 1 тисячу дітей, які проживають у сільській місцевості, та на 1,5 тисячі дітей, які проживають у місті, але не менше ніж один працівник на територіальну громаду, якщо у громаді проживає менше 1 тисячі дітей.
( Щодо набрання чинності частини тринадцятої статті 4 див. абзац другий пункту 1 розділу II )
Штатна чисельність працівників служб у справах дітей районних державних адміністрацій встановлюється з розрахунку один працівник служби на 5 тисяч дітей, які проживають на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, але не менше ніж три працівники, якщо у районі проживає менше 15 тисяч дітей.
Штатна чисельність працівників служб у справах дітей обласних, міст Києва та Севастополя міських державних адміністрацій встановлюється з розрахунку один працівник служби на 15 тисяч дітей, які проживають на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
( Стаття 4 в редакції Закону № 864-XIV від 08.07.99; із змінами, внесеними згідно із Законами № 673-IV від 03.04.2003, № 3167-IV від 01.12.2005; в редакції Закону № 609-V від 07.02.2007; із змінами, внесеними згідно із Законами № 5462-VI від 16.10.2012, № 1824-VIII від 19.01.2017; в редакції Закону № 2541-IX від 30.08.2022 )
Стаття 5. Уповноважені підрозділи органів Національної поліції
( Назва статті 5 в редакції Законів № 5462-VI від 16.10.2012, № 901-VIII від 23.12.2015 )( Частину першу статті 5 виключено на підставі Закону № 5462-VI від 16.10.2012 )
Уповноважені підрозділи органів Національної поліції зобов’язані:
( Абзац перший частини другої статті 5 в редакції Закону № 5462-VI від 16.10.2012; з змінами, внесеними згідно із Законом № 901-VIII від 23.12.2015 )
проводити роботу щодо запобігання правопорушенням дітей;
виявляти, припиняти та розкривати кримінальні правопорушення, вчинені дітьми, вживати з цією метою оперативно-розшукових і профілактичних заходів, передбачених чинним законодавством;
( Абзац третій частини другої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 245-VII від 16.05.2013 )
розглядати у межах своєї компетенції заяви і повідомлення про правопорушення, вчинені дітьми;
( Абзац п’ятий частини другої статті 5 виключено на підставі Закону № 245-VII від 16.05.2013 )
виявляти причини та умови, що сприяють вчиненню правопорушень дітьми, вживати в межах своєї компетенції заходів до їх усунення; брати участь у правовому вихованні дітей;
розшукувати дітей, що зникли, дітей, які залишили сім’ї, навчально-виховні заклади (бродяжать) та спеціальні установи для дітей;
( Абзац сьомий частини другої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 609-V від 07.02.2007 )
виявляти дорослих осіб, які втягують дітей у злочинну діяльність, проституцію, пияцтво, наркоманію та жебрацтво;
виявляти осіб, які займаються виготовленням та розповсюдженням порнографічної продукції, видань, що пропагують насильство, жорстокість, сексуальну розпусту;
виявляти батьків або осіб, що їх замінюють, які ухиляються від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо створення належних умов для життя, навчання та виховання дітей;
( Частину другу статті 5 доповнено абзацом згідно із Законом № 609-V від 07.02.2007 )
вести облік правопорушників, що не досягли 18 років, у тому числі звільнених з спеціальних виховних установ, з метою проведення профілактичної роботи, інформувати відповідні служби у справах дітей стосовно цих дітей;
( Абзац частини другої статті 5 в редакції Закону № 673-IV від 03.04.2003; із змінами, внесеними згідно із Законами № 2377-IV від 20.01.2005, № 609-V від 07.02.2007 )
повертати до місця постійного проживання, навчання або направляти до спеціальних установ для дітей у термін не більше восьми годин з моменту виявлення дітей, яких було підкинуто, або які заблукали, або залишили сім’ю чи навчально-виховні заклади;
викликати дітей, їх батьків (усиновителів) або опікунів (піклувальників), а також інших осіб у справах та інших матеріалах про правопорушення і у разі ухилення без поважних причин від явки за викликом - піддавати їх приводу;
відвідувати правопорушників, що не досягли 18 років, за місцем їх проживання, навчання, роботи, проводити бесіди з ними, їх батьками (усиновителями) або опікунами (піклувальниками);
( Абзац чотирнадцятий статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 609-V від 07.02.2007 )
отримувати від підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності відомості, необхідні у зв’язку з матеріалами про правопорушення, що перебувають у її провадженні;
затримувати і тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях дітей, які залишилися без опіки та піклування, - на період до передачі їх законним представникам або до влаштування в установленому порядку, але не більше восьми годин;
( Абзац частини другої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1410-IV від 03.02.2004; в редакції Закону № 2507-VI від 09.09.2010 )
затримувати і тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях дітей віком від 11 років, які підозрюються у вчиненні суспільно небезпечних діянь, за які Кримінальним кодексом України передбачено покарання у виді позбавлення волі до п’яти років або більш м’яке покарання, і які не досягли віку, з якого за такі діяння особи підлягають кримінальній відповідальності, - до передачі їх під нагляд батьків, осіб, які їх замінюють, або адміністрації навчального чи іншого дитячого закладу, в якому постійно проживає ця дитина, але не більше восьми годин;
( Абзац частини другої статті 5 в редакції Закону № 2507-VI від 09.09.2010 )
затримувати і тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях дітей віком від 11 років, які підозрюються у вчиненні суспільно небезпечних діянь, що підпадають під ознаки діянь, за які Кримінальним кодексом України передбачено покарання у виді позбавлення волі понад п’ять років, і які не досягли віку, з якого за такі діяння особи підлягають кримінальній відповідальності, - до доставлення їх до суду для вирішення питання про поміщення їх у приймальники-розподільники для дітей, але не більше дванадцяти годин з моменту їх затримання;
( Абзац частини другої статті 5 в редакції Закону № 2507-VI від 09.09.2010 )
здійснювати згідно з чинним законодавством гласні та негласні оперативно-розшукові заходи з метою розкриття кримінальних правопорушень, вчинених дітьми або за їх участю;
( Абзац дев’ятнадцятий частини другої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 245-VII від 16.05.2013 )
виявляти, вести облік осіб, які втягують дітей в антигромадську діяльність;
( Абзац частини другої статті 5 в редакції Закону № 864-XIV від 08.07.99 )
проводити обшуки, вилучення та інші слідчі дії відповідно до кримінального процесуального законодавства;
( Абзац двадцять перший частини другої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 245-VII від 16.05.2013 )
проводити за наявності законних підстав огляд дітей, речей, які є при них, транспортних засобів;
вилучати документи і предмети, що можуть бути речовими доказами правопорушення або використані на шкоду здоров’ю дітей;
( Абзац частини другої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 864-XIV від 08.07.99 )
складати протоколи про адміністративні правопорушення дітей, а також їх батьків (усиновителів) або опікунів (піклувальників), які не виконують обов’язків щодо виховання і навчання дітей, інформувати відповідні служби у справах дітей;
( Абзац частини другої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 673-IV від 03.04.2003 )
вносити підприємствам, установам та організаціям незалежно від форм власності обов’язкові для розгляду подання про необхідність усунення причин та умов, що сприяють вчиненню правопорушень дітьми;
доставляти в органи Національної поліції на строк до восьми годин дітей, які вчинили адміністративне правопорушення, але не досягли віку, з якого настає адміністративна відповідальність, для встановлення особи, обставин вчинення правопорушення та передачі їх батькам чи особам, які їх замінюють, або у притулки для дітей служб у справах дітей;
( Абзац статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законами № 609-V від 07.02.2007, № 2507-VI від 09.09.2010, № 901-VIII від 23.12.2015 )
після встановлення особи дитини невідкладно сповіщати батьків або осіб, які їх замінюють, про адміністративне затримання дитини, а в разі вчинення кримінального правопорушення також інформувати органи прокуратури;
( Частину другу статті 5 доповнено абзацом згідно із Законом № 673-IV від 03.04.2003; в редакції Закону № 609-V від 07.02.2007; із змінами, внесеними згідно із Законом № 245-VII від 16.05.2013 )
повідомляти органи опіки та піклування за місцем перебування дитини про відомий факт залишення його без опіки (піклування) батьків;
( Частину другу статті 5 доповнено абзацом згідно із Законом № 673-IV від 03.04.2003; із змінами, внесеними згідно із Законом № 609-V від 07.02.2007 )
інформувати відповідні служби у справах дітей про дітей, які затримані чи яким повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень;
( Частину другу статті 5 доповнено абзацом згідно із Законом № 673-IV від 03.04.2003; із змінами, внесеними згідно із Законом № 245-VII від 16.05.2013 )
здійснювати відповідно до законодавства заходи соціального патронажу щодо дітей, які відбували покарання у виді позбавлення волі на певний строк;
( Частину другу статті 5 доповнено абзацом згідно із Законом № 3167-IV від 01.12.2005 )
вести облік правопорушників, що не досягли 18 років, які потребують медичної допомоги, у тому числі звільнених із спеціальних виховних установ, з метою проведення профілактичної роботи, інформувати відповідні служби у справах дітей стосовно цих дітей.
( Частину другу статті 5 доповнено абзацом згідно із Законом № 3167-IV від 01.12.2005; із змінами, внесеними згідно із Законом № 609-V від 07.02.2007 )
Уповноважені підрозділи органів Національної поліції виконують також інші обов’язки та мають інші права, передбачені законодавством.
( Частина третя статті 5 в редакції Закону № 5462-VI від 16.10.2012; із змінами, внесеними згідно із Законом № 901-VIII від 23.12.2015 )( Частину четверту статті 5 виключено на підставі Закону № 5462-VI від 16.10.2012 )
Розділ III
СУДИ
Стаття 6. Суди
Суди розглядають справи:
щодо неповнолітніх, які вчинили кримінальні правопорушення;
( Абзац другий частини першої статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом № 245-VII від 16.05.2013 )
щодо неповнолітніх, які вчинили адміністративні правопорушення у віці від 16 до 18 років;
про поміщення дітей віком від 11 років у приймальники-розподільники для дітей;
( Абзац четвертий статті 6 в редакції Закону № 609-V від 07.02.2007; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2507-VI від 09.09.2010 )
про адміністративну відповідальність батьків (усиновителів) або опікунів (піклувальників) неповнолітніх за невиконання ними своїх обов’язків щодо виховання і навчання дітей;
про обмеження батьків у дієздатності, відібрання дітей та позбавлення батьківських прав, виселення осіб, позбавлених батьківських прав, якщо їх спільне проживання з дітьми, щодо яких вони позбавлені батьківських прав, неможливе;
про поновлення батьківських прав і розв’язання спорів між батьками щодо місця проживання дітей;
( Абзац сьомий статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом № 609-V від 07.02.2007 )
щодо інших питань, пов’язаних з особистими, житловими і майновими правами неповнолітніх.
( Абзац восьмий частини першої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 673-IV від 03.04.2003 )
Справи, зазначені у частині першій цієї статті, розглядаються спеціально уповноваженими на те суддями (складом суддів) за участю представників служб у справах дітей, крім випадків, передбачених законом.
( Частина друга статті 6 в редакції Закону № 864-XIV від 08.07.99; із змінами, внесеними згідно із Законом № 609-V від 07.02.2007 )( Частину третю статті 6 виключено на підставі Закону № 609-V від 07.02.2007 )
Розділ IV
СПЕЦІАЛЬНІ УСТАНОВИ ДЛЯ ДІТЕЙ
Стаття 7. Приймальники-розподільники для дітей
Приймальники-розподільники для дітей - спеціальні установи органів Національної поліції, призначені для тимчасового тримання дітей віком від 11 років. Приймальники-розподільники для дітей створюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та діють згідно з положенням, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України. Права та обов’язки посадових осіб приймальників-розподільників визначаються положенням про приймальники-розподільники для дітей.
