недостатній рівень спроможності технічного обслуговування та ремонту транспортної інфраструктури для підтримання її в належному стані та подальшої модернізації, в тому числі через нестачу фінансування, критичних матеріалів та обладнання;
недостатній рівень захищеності від обстрілів з боку Російської Федерації об’єктів критичної інфраструктури транспорту;
руйнація судноплавних гідротехнічних споруд внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, зокрема зупинення судноплавства на р. Дніпро нижче Запорізького судноплавного шлюзу через підрив військами Російської Федерації Каховської ГЕС.
Завдання, спрямовані на розв’язання проблем
Завдання, що спрямовані на досягнення стратегічної цілі 1:
проведення аналізу та пріоритизації потреб у відновленні транспортної інфраструктури, що постраждала внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, для уникнення суб’єктивного втручання у процес планування робіт, відновлення транспортної інфраструктури з фокусом на пріоритетну реалізацію інфраструктурних проектів для подолання дефіциту пропускної спроможності, зокрема пріоритизацію інвестицій в транс’європейську транспортну мережу;
гармонізований розвиток припортової інфраструктури (залізничних підходів, автомобільних доріг) і пропускної спроможності морських портів з урахуванням розвитку інфраструктури Військово-Морських Сил Збройних Сил та Морської охорони Держприкордонслужби;
забезпечення стійкості та живучості транспортної інфраструктури України перед актами агресії та негативними явищами техногенного характеру шляхом розвитку основних та альтернативних логістичних маршрутів, впровадження електронних систем з високим ступенем захисту тощо;
приведення законодавства України у сферах залізничного транспорту, торговельного мореплавства та судноплавства на внутрішніх водних шляхах України, надання послуг автомобільним транспортом та будівництва автомобільних доріг у відповідність з міжнародними зобов’язаннями, вимогами acquis ЄС;
поступове створення спільного авіаційного простору між Україною та ЄС і його державами - членами, що ґрунтується, зокрема, на ідентичних правилах у сфері безпеки польотів, авіаційної безпеки, організації повітряного руху, захисту навколишнього природного середовища, захисту прав споживачів, систем комп’ютерного бронювання, офіційній державній статистичній інформації, відповідає правилам стосовно соціальних основ та функціонує на засадах вільного доступу до ринку авіаперевезень та на рівних умовах конкуренції;
реформування системи державного регулювання природних монополій у галузі транспорту, в тому числі на залізничному транспорті, зокрема, шляхом створення незалежного регулятора відповідно до вимог acquis ЄС;
підвищення ефективності використання залізничної інфраструктурної мережі з використанням результатів аналізу наявних та перспективних транспортних потоків, зокрема визначення джерел фінансування соціально важливої залізничної інфраструктури, яка є недостатньо завантаженою;
забезпечення можливості розвитку українських підприємств галузі транспорту для підвищення конкурентоздатності на міжнародному ринку;
відновлення українського торговельного флоту та судноплавних гідротехнічних споруд за передовими світовими зразками, в тому числі практикою держав - членів ЄС;
створення конкурентних умов роботи морських портів та інфраструктури внутрішніх водних шляхів України та покращення умов доступу приватних інвестицій для їх розвитку (в тому числі шляхом збалансування дивідендної політики, переходу до більш ефективної моделі управління портами з чітко розподіленими обов’язками між державними органами та приватним сектором тощо);
реалізація структурної реформи АТ "Укрзалізниця" відповідно до вимог acquis ЄС із забезпеченням фінансового, функціонального та організаційного розділення діяльності оператора інфраструктури та перевізників (окремо з вантажних та пасажирських перевезень), а також розмежування функцій з державного і господарського управління, зокрема із забезпеченням незалежності оператора інфраструктури відповідно до вимог acquis ЄС;
забезпечення створення рівних, недискримінаційних та прозорих умов доступу до ринку надання транспортних послуг усіма видами транспорту (в тому числі ліцензування такої діяльності відповідно до вимог acquis ЄС у галузі транспорту, включаючи створення органу з ліцензування на залізничному транспорті) з урахуванням інтересів громадян, бізнесу та сталого функціонування національної транспортної системи;
впровадження прозорих, недискримінаційних та ефективних тарифних моделей, які відповідають принципам acquis ЄС, для забезпечення виконання довгострокових зобов’язань із розвитку інфраструктури, перехід до ринкової практики встановлення тарифів на перевезення, в тому числі для спрощення реалізації проектів публічно-приватного партнерства;
розвиток та технічне обслуговування залізничних, автомобільних маршрутів та внутрішніх водних шляхів, включених до індикативних карт транс’європейської транспортної мережі, в тому числі з урахуванням ролі транспортних систем міст ("міських вузлів"), а також пропозицій, висловлених сусідніми державами - членами ЄС. Участь в управлінні транс’європейською транспортною мережею, зокрема, у консультативних форумах відповідних Європейських транспортних коридорів;
забезпечення технологічної сумісності національної транспортної системи з транс’європейською транспортною мережею на основних напрямках (маршрутах) перевезень;
запровадження сучасних стандартів та підходів на усіх етапах життєвого циклу автомобільних доріг;
наближення технічного регулювання в сфері залізничного транспорту до європейських практик;
забезпечення відповідності інфраструктури аеропортів та аеронавігаційної системи стандартам та рекомендованій практиці Міжнародної організації цивільної авіації (International Civil Aviation Organization, ICAO) та вимогам acquis ЄС у сфері авіації;
забезпечення функціональної прийнятності мережі автомобільних доріг загального користування шляхом їх відновлення та розвитку з урахуванням інтеграції української мережі автомобільних доріг до європейської;
забезпечення комплексного вирішення проблемних питань мультимодальних перевезень, удосконалення транспортно-логістичної інфраструктури та логістичних інструментів;
збільшення частки контейнерних перевезень та стимулювання розвитку контрейлерних перевезень;
оцінка доцільності розширення використання інструментів державно-приватного партнерства під час реалізації інвестиційних проектів у галузі транспорту, в тому числі з урахуванням розвитку автомобільних доріг на основі моделей, розроблених у країнах - членах ЄС;
підвищення ефективності внутрішніх логістичних операцій вантажного транспорту за рахунок усунення існуючих перешкод та вдосконалення відповідної інфраструктури, а також її інтеграції до міжнародної транспортної мережі, впровадження електронної форми інформації про вантажні перевезення;
впровадження електронної системи збору плати за проїзд та використання транспортної інфраструктури для вантажного транспорту;
імплементація законодавства ЄС у сфері автомобільного транспорту, зокрема Регламенту (ЄС) № 1071/2009 Європейського Парламенту та Ради від 21 жовтня 2009 р. про встановлення спільних правил стосовно умов, яких потрібно дотримуватися для заняття діяльністю оператора автомобільних перевезень і про припинення дії Директиви Ради 96/26/ЄС, Регламенту Європейського Парламенту та Ради (ЄС) № 1072/2009 від 21 жовтня 2009 р. про спільні правила для доступу до міжнародного ринку вантажних автоперевезень, Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 561/2006 від 15 березня 2006 року про гармонізацію певного соціального законодавства стосовно дорожнього транспорту, внесення змін до регламентів Ради (ЄЕС) № 3821/85 та (ЄС) № 2135/98, і скасування Регламенту Ради (ЄЕС) № 3820/85, Директиви (ЄС) 2020/1057 Європейського Парламенту та Ради від 15 липня 2020 р. про встановлення спеціальних правил щодо Директиви 96/71/ЄС і Директиви 2014/67/ЄС стосовно відрядження водіїв на автомобільному транспорті та внесення змін до Директиви 2006/22/ЄС щодо вимог до її виконання та Регламенту (ЄС) № 1024/2012;
розширення потужностей Дунайського морського кластеру, створення інфраструктури для збільшення обсягів вантажообігу через р. Дунай, включаючи інфраструктуру портів, будівництво та реконструкцію автомобільних доріг та забезпечення залізничних перевезень в регіоні;
забезпечення відновлення повітряного руху у повітряному просторі України та над відкритим морем, де відповідальність за обслуговування повітряного руху покладено на Україну;
розширення мережі міжнародних повітряних сполучень;
подальша розбудова мережі пунктів пропуску через державний кордон та підвищення їх пропускної спроможності;
спрощення формальностей під час здійснення міжнародних перевезень вантажів та пасажирів і полегшення обміну даними, пов’язаними з транспортом, шляхом узгодження з відповідними вимогами acquis ЄС, через інтеграцію ІТ-систем із системами ЄС та впровадження рекомендацій Європейської економічної комісії ООН щодо принципу "єдиного вікна" для технологій та процедур контролю, а також впровадження рекомендацій Міжнародної морської організації щодо створення Морського єдиного вікна;
збільшення пропускної спроможності на пунктах пропуску шляхом цифровізації процесу перетину транспортом державного кордону та подальшого спрощення процедур прикордонного контролю шляхом застосування ефективних цифрових технологій і процесів;
нарощення пропускної спроможності і ефективності залізничної та автомобільної інфраструктури в напрямку кордонів України з країнами ЄС, Молдовою;
відновлення судноплавства на всій протяжності української частини р. Дніпро та на інших судноплавних ділянках внутрішніх водних шляхів України (зокрема р. Дністер, Горинь, Стир);
стимулювання державою відновлення та розвитку вітчизняного виробництва критичних для відновлення, технічного обслуговування та модернізації транспортної інфраструктури будівельно-ремонтних матеріалів та обладнання, залучення національних ресурсів та існуючого потенціалу вітчизняної машинобудівної галузі до реалізації проектів відновлення та розвитку транспортної інфраструктури;
створення можливостей експлуатації об’єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту для розвитку суміжних, додаткових та потенційно ефективних напрямів її використання (рекреація, туризм, реабілітація та оздоровлення, спортивна інфраструктура на річках тощо);
забезпечення захисту стратегічних об’єктів інфраструктури транспорту від авіаційних, ракетних обстрілів, атак з використанням безпілотних повітряних суден, інших актів агресії з боку Російської Федерації.
Очікувані результати
Очікуваними результатами досягнення стратегічної цілі 1 є:
проведення пріоритизації проектів відновлення транспортної інфраструктури, що постраждала внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України;
забезпечення пропускної спроможності транспортної інфраструктури України, достатньої для задоволення потреб усіх перевізників, та підвищення ефективності використання існуючої транспортної мережі;
забезпечення можливості надання транспортних послуг у разі настання негативних явищ техногенного характеру або явищ, пов’язаних із збройною агресією Російської Федерації проти України, та розвиток пропускної спроможності для організації військової мобільності та її поступової інтеграції з Планом дій ЄС щодо військової мобільності 2.0, запропонованим 10 листопада 2022 р. Європейською Комісією та Верховним представником Європейського Союзу;
приведення законодавства у сферах залізничного транспорту, торговельного мореплавства та судноплавства на внутрішніх водних шляхах України, надання послуг автомобільним транспортом та будівництва автомобільних доріг у відповідність з вимогами acquis ЄС та міжнародних договорів України;
застосування вимог та стандартів актів законодавства ЄС, зазначених у Додатку І до Угоди між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом і його державами - членами, з іншої сторони, про спільний авіаційний простір, ратифікованої Законом України від 17 лютого 2022 р. № 2067-IX, імплементованих в законодавство України відповідно до передбачених Угодою перехідних періодів.
створення спільного авіаційного простору між Україною та державами - членами ЄС відповідно до передбачених Угодою між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом і його державами-членами, з іншої сторони, про спільний авіаційний простір, ратифікованою Законом України від 17 лютого 2022 р. № 2067-IX, перехідних періодів;
створення прозорого конкурентного середовища на ринку надання транспортних послуг, зокрема для операторів пасажирських та вантажних перевезень;
створення умови для подальшої лібералізації ринку транспортних послуг, розвитку недискримінаційної відкритої конкуренції та гарантування перевізникам та операторам рівноправного, відкритого, недискримінаційного і прозорого доступу до транспортної інфраструктури відповідно до вимог acquis ЄС;
забезпечення чесної конкуренції та підвищення якості послуг українських автоперевізників на європейському ринку автотранспортних послуг. Прийняття відповідного законодавства та впровадження європейських правил доступу до діяльності транспортного оператора пасажирських та вантажних перевезень згідно з відповідними критеріями ЄС (позитивна репутація, фінансова стабільність, професійна компетентність, ефективне та стабільне представництво);
забезпечення прозорості процесу визначення автомобільного перевізника на конкурентних засадах для здійснення пасажирських перевезень;
створення конкурентних умов для виконавців дорожньо-будівельних та ремонтних робіт, технічного обслуговування, впровадження системи незалежного контролю якості їх виконання;
забезпечення шляхом реалізації інвестиційних проектів, в тому числі на умовах державно-приватного партнерства, збільшення обсягів перевезень та підвищення їх ефективності у відповідних сегментах ринку, а також зміцнення довіри громадськості до моделі державно-приватного партнерства в транспортному секторі;
впровадження гнучкої системи формування конкурентної тарифно-цінової політики відповідно до вимог acquis ЄС;
забезпечення розвитку залізничних, автомобільних маршрутів та внутрішніх водних шляхів, транспортних систем міст ("міських вузлів"), у тому числі включених до індикативних карт транс’європейської транспортної мережі;
забезпечення поступового наближення залізничної інфраструктури на основних напрямках до стандартів ключової та розширеної транс’європейської транспортної мережі;
забезпечення поступової інтеграції української водної транспортної системи до європейської;
успішна інтеграція мережі автомобільних доріг України до європейської;
забезпечення технологічної сумісності національної транспортної системи з транс’європейською транспортною мережею на основних напрямках (маршрутах) перевезень;
забезпечення з використанням системи національних технічних норм і стандартів у сфері залізничного транспорту можливості його технічної інтеграції до залізничної мережі ЄС;
пристосування модернізованої інфраструктури аеропортів до прийому новітніх типів повітряних суден;
удосконалення підходів до проектування, будівництва та утримання автомобільних доріг та залізничної інфраструктури з урахуванням кращих світових практик та європейських стандартів;
підвищення ефективності мультимодальних перевезень і забезпечення розвитку транспортно-логістичної інфраструктури;
досягнення включення одного з морських портів України до топ-150 найбільших портів світу за показниками обсягу обробки контейнерів;
забезпечення збільшення обсягів перевезень контейнерів та інших вантажів через територію України, зокрема в рамках розвитку нових транзитних транспортних маршрутів (за умови завершення збройної агресії Російської Федерації проти України та відновлення сталого судноплавства в Чорному морі);
забезпечення досягнення до 2030 року частки перевезення вантажів в інтермодальних транспортних одиницях не нижче 20 відсотків загального обсягу перевезень;
забезпечення достатнього обсягу критичних матеріалів та обладнання для відновлення, технічного обслуговування та модернізації транспортної інфраструктури;
запровадження електронної системи збору плати за проїзд за використання транспортної інфраструктури для вантажного автомобільного транспорту;
імплементація вимог acquis ЄС щодо автомобільного транспорту та узгодження із стандартами ЄС з метою подальшої гармонізації із соціальними та ринковими правилами ринку перевезень ЄС (вантажних та пасажирських) та подальшої лібералізації міжнародних перевезень;
збільшення потужності Дунайського морського кластера, створення в регіоні інфраструктури для збільшення обсягів вантажообігу через р. Дунай;
відновлення авіасполучення та розширення мережі міжнародних повітряних сполучень, забезпечення поступового збільшення пасажиропотоку через аеропорти України;
розбудова та розширення мережі пунктів пропуску через державний кордон, збільшення їх пропускної спроможності;
скорочення часу обробки вантажів та здійснення формальностей шляхом спрощення адміністративних процедур та електронного обміну даними під час міжнародних перевезень; запровадження ІТ-сервісів, які забезпечують обмін даними з ІТ-системами ЄС, інтеграцію процесів як між національними контролюючими органами, так і з іноземними партнерами;
збільшення пропускної спроможності залізничної інфраструктури, зокрема в напрямку прикордонних переходів з державами - членами ЄС та Молдовою, та ефективність залізничної системи завдяки розбудові нової інфраструктури з шириною колії 1435 міліметрів та поступовому впровадженню на ній Європейської системи управління залізничним рухом (ERTMS), а також модернізації існуючої залізничної інфраструктури з шириною колії 1520 міліметрів. Вжиття заходів із забезпечення синергії між інфраструктурними мережами з шириною колії 1435 міліметрів та 1520 міліметрів для уникнення фрагментації залізничної транспортної системи України;
забезпечення функціональної прийнятності мережі автомобільних доріг загального користування, зокрема шляхом розширення та модернізації мережі автомобільних доріг транс’європейської транспортної мережі в напрямку кордонів України з країнами ЄС, Молдовою для задоволення попиту в перевезеннях через кордон України із зазначеними країнами;
зростання обсягу обробки вантажів у морських портах України до 160 млн. тонн на рік;
забезпечення приєднання України до морського "Блакитного поясу" навколо Європи, забезпечення спостереження за суднами та вантажами ("блакитний пояс") та створення відповідних портових потужностей ("блакитні смуги"), забезпечення запровадження систем Європейського агентства з морської безпеки (European Maritime Safety Agency, EMSA), в тому числі SafeSeaNet;
забезпечення відновлення та модернізації Каховського судноплавного шлюзу, поліпшення судноплавних характеристик на всіх судноплавних внутрішніх водних шляхах України та збільшення обсягів перевезень з використанням внутрішніх водних шляхів;
задоволення потреби у транспортних перевезеннях морськими та внутрішніми водними шляхами у результаті забезпечення необхідної кількості українських суден, забезпечення судноплавними гідротехнічними спорудами безпеки судноплавства та ефективного користування внутрішніми водними шляхами;
створення умов для забезпечення можливості експлуатації об’єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту для розвитку суміжних, додаткових та потенційно ефективних напрямів її використання (рекреація, туризм, реабілітація та оздоровлення, спортивна інфраструктура на річках тощо);
підвищення стійкості стратегічних об’єктів інфраструктури транспорту перед актами агресії Російської Федерації, зокрема авіаційними атаками, ракетними обстрілами, атаками безпілотних повітряних суден, та мінімізація негативних наслідків від таких атак.
Стратегічна ціль 2. Якісні пасажирські перевезення та безперешкодна мобільність
Поточний стан
На сьогодні пасажирські перевезення характеризуються недостатнім рівнем якості послуг через системну відсутність інвестицій, застарілий рухомий склад, невідповідність пасажиромісткості автобусів обсягам пасажиропотоків, неофіційна діяльність великої кількості перевізників тощо. Управління розвитком мережі транспортного сполучення між регіонами України також є недостатньо ефективним, а пропозиція на ринку пасажирських перевезень не відповідає потребам населення за кількістю та якістю.
Протягом 2018-2023 років вжито ряд заходів до підвищення рівня якості пасажирських перевезень різними видами транспорту. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 19 травня 2021 р. № 491 (Офіційний вісник України, 2021 р., № 42, ст. 2544) внесено зміни до Порядку обслуговування громадян залізничним транспортом з метою запровадження Регламенту (ЄС) 2021/782 про права та обов’язки пасажирів залізничного транспорту, зокрема зобов’язано пасажирських перевізників розробити та запровадити системи управління якістю.
У частині безбар’єрності автомобільного та міського електричного транспорту для підвищення рівня користування транспортом особами з інвалідністю та іншими маломобільними групами населення Мінрозвитку прийнято наказ від 24 липня 2024 р. № 688 "Деякі питання щодо використання автобусів за видами сполучень, режимами руху та протяжністю маршрутів, за параметрами пасажиромісткості, комфортності, технічних та екологічних показників", яким, зокрема, затверджено вимоги щодо використання автобусів за видами сполучень, режимами руху та протяжністю маршрутів, параметрами пасажиромісткості, комфортності, технічних та екологічних показників, які стосуються таких параметрів доступності, як наявність місць для осіб пріоритетної категорії, низька підлога, обладнання не менше одних дверей відкидним посадковим пристроєм, зовнішні звукові інформатори номера та кінцевих зупинок маршруту, текстові та звукові системи у салоні для оголошення зупинок.
Однак законодавство щодо якості пасажирських перевезень продовжує потребувати подальшого розвитку та вдосконалення. Також важливо враховувати права пасажирів і потреби в доступності для всіх пасажирів, у тому числі для маломобільних груп населення.
Крім того, для підвищення мобільності населення необхідними є подальша розбудова безпечної інклюзивної інфраструктури та поліпшення сполучення між регіонами, територіальними громадами та населеними пунктами, забезпечення доступності перевезень для жителів віддалених населених пунктів, малозабезпечених, людей похилого віку, осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення. Так, у сільській місцевості та віддалених районах покращення сполучення громадського транспорту необхідне для гарантування безперешкодного доступу до мобільності для всіх. Транспортна політика та законодавство мають враховувати всі групи користувачів і працівників.
Доступність та зручність інфраструктури та рухомого складу також є важливою ціллю для країни, особливо враховуючи наслідки війни, збільшення травм та ампутацій як серед ветеранів війни, так і серед цивільного населення. З метою досягнення такої цілі здійснюються заходи із створення безбар’єрного доступу до об’єктів транспортної інфраструктури та транспортних засобів для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, зокрема відповідно до Національного плану дій з реалізації Конвенції про права осіб з інвалідністю на період до 2025 року, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 квітня 2021 р. № 285, Національної стратегії із створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2021 р. № 366, інших програмних документів у зазначеній сфері (пристосування пасажирських вокзалів, у тому числі обладнання їх тактильними, візуальними та іншими елементами доступності, закупівля відповідного рухомого складу тощо).
Водночас, на даний час переважна частина громадського транспорту (автобуси, тролейбуси, трамваї), а також транспорту міжміського, міжнародного пасажирського авто- та залізничного сполучення не відповідає вимогам безбар’єрності, що унеможливлює перевезення осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення (відсутні пандуси, облаштовані місця для осіб з числа маломобільних груп населення, вказівники, звукові сигнали, титрована інформація тощо). Тож необхідна зміна ставлення та підходів до проектування вуличного простору, інфраструктури та вимог до пасажирських перевезень.
Недостатнім порівняно з державами - членами ЄС є рівень розвитку в Україні велосипедної мобільності. Так, у Нідерландах, площа яких значно менша за площу України, загальна протяжність велодоріжок становить більше 35000 кілометрів. Згідно з опитуванням Євробарометра (інструмент опитування, який використовується Європейською комісією, Європейським парламентом та іншими інституціями та агентствами ЄС для регулярного моніторингу стану громадської думки в Європі щодо питань, пов’язаних з Європейським Союзом), у 2019 році 8 відсотків громадян ЄС вважали своїм основним видом транспорту приватний велосипед або скутер (включаючи електричні), причому в окремих країнах цей показник був значно вищим середнього в ЄС (Нідерланди - 41 відсоток, Швеція - 21 відсоток і Німеччини - 15 відсотків).
Крім велосипедів, зросла популярність інших засобів мікромобільності (самокати, електросамокати, моноколеса тощо).
Проблеми, які потребують розв’язання для підвищення рівня мобільності та якості транспортних послуг для пасажирів
З огляду на поточний стан пасажирських перевезень та мобільність ключовими проблемами, які потребують розв’язання для досягнення стратегічної цілі 2, є:
відсутність регулярного пасажирського сполучення для частини мешканців сільської місцевості та обґрунтоване загальне бачення мереж маршрутів. У зв’язку з реалізацією адміністративно-територіальної реформи в Україні, а саме зменшенням кількості районів багато населених пунктів стали більш віддаленими від районного центру, тож мають потребу в установленні регулярного сполучення з новими районними центрами. Крім того, майже відсутнє регулярне сполучення з прифронтовими територіями, поряд з якими ведуться бойові дії;
недостатньо розвинута система сполучення аеропортів з населеними пунктами у зоні охоплення у радіусі 200 кілометрів. Відсутність системи планування наземного доступу до аеропортів, генеральних планів довгострокового розвитку аеропортів значно ускладнює логістику та доступ до аеропортів, збільшує час на трансфер до аеропорту, внаслідок чого підвищуються загальні витрати ресурсів та час на поїздку пасажира і знижується конкурентоспроможність авіаційного транспорту;
недостатньо ефективна система регулювання та контролю за ринком пасажирських автобусних перевезень, неофіційна діяльність великої кількості перевізників. Так, лише у 2023 році Укртрансбезпекою накладено штрафів на неліцензованих автобусних перевізників на загальну суму 93 млн. гривень, що свідчить про значний обсяг ринку неофіційних пасажирських перевезень, зазначене негативно впливає як на рівень безпеки пасажирів та якість наданих їм послуг, так і на обсяг сплати податків та зборів до бюджетів усіх рівнів;
недостатній рівень використання електричного транспорту в містах. Основні причини: застарілий рухомий склад електротранспорту та його інфраструктури, атаки Російської Федерації на енергосистему України тощо. Станом на кінець 2023 року понад 89,3 відсотка трамвайних вагонів та понад 50 відсотків тролейбусних машин були у використанні понад 16 років, а загальна довжина трамвайних колій загального користування на всій території України (без урахування тимчасово окупованих територій) становить лише 1384 кілометри довжина тролейбусних ліній загального користування - 3206 кілометрів;
низький рівень інклюзивності інфраструктури та рухомого складу. Відповідно до інформації, опублікованої Держстатом, найвищий показник частки транспортних засобів, пристосованих до потреб осіб з інвалідністю та маломобільних груп населення, що використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів, мають тролейбуси (70,7 відсотка), тоді як найнижчий - пасажирські вагони (лише 9,3 відсотка);
формування офіційної державної статистичної інформації у галузі транспорту потребує вдосконалення з урахуванням вимог acquis ЄС в частині перевезень залізничним, морським та авіаційним видами транспорту. Існує необхідність в отриманні органами державної статистики доступу до адміністративних даних, що потребуватиме імплементації вимог acquis ЄС у галузі транспорту та транс’європейської транспортної мережі;
недосконалість системи забезпечення соціальних зобов’язань щодо пільгового перевезення окремих категорій пасажирів та надання суспільно важливих послуг з перевезення пасажирів. Кращі європейські практики, визначені Регламентом (ЄС) № 1370/2007 Європейського Парламенту та Ради про громадські послуги пасажирських перевезень залізничним і дорожнім транспортом, не впроваджені в Україні. Крім того, потребує подальшого вдосконалення нормативно-правова база з питань надання послуг з перевезення пільгових категорій пасажирів громадським транспортом;
втрата надходжень через неефективну і непрозору систему збору виручки за надання послуг перевезення пасажирів автомобільним транспортом. Автоматизована система обліку оплати проїзду запроваджена лише на деяких маршрутах міського транспорту, тому необхідно здійснювати подальше розширення використання такої системи для збільшення відповідних надходжень та зменшення частки неофіційних пасажирських перевезень;
відсутність законодавчо закріплених критеріїв якості послуг громадського пасажирського транспорту, гармонізованих з європейськими стандартами, що унеможливлює оцінювання пасажирських перевезень відповідно до міжнародної практики та, як наслідок, ускладнює покращення якості надання відповідних послуг;
застарілий рухомий склад для пасажирських перевезень. Так, станом на кінець 2023 року 82 відсотки пасажирських вагонів мали вік більше 28 років. Незважаючи на оновлення протягом останніх років частини пасажирських вагонів, станом на сьогодні потребують заміни щонайменше 50 відсотків, що потребує обсягу коштів, який значно перевищує наявне фінансування навіть з урахуванням міжнародної фінансової допомоги;
недостатність існуючої мережі велосипедної інфраструктури як в населених пунктах, так і між ними, що становить близько 1500 кілометрів, для забезпечення безпечного і комфортного руху велосипедистів;
відсутність закріплених на законодавчому рівні гарантій надання допомоги пасажирам у разі тривалих затримок та скасування транспортних послуг. Як наслідок - низький рівень захисту прав пасажирів, у тому числі людей похилого віку, осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, відсутність гарантій, аналогічних до передбачених вимогами acquis ЄС для всіх видів транспорту (наприклад, Регламентом (ЄС) № 2021/782 про права пасажирів залізничного транспорту, Регламентом (ЄС) № 261/2004 про встановлення загальних правил щодо компенсації та допомоги пасажирам у разі відмови в посадці та скасування або тривалої затримки рейсів, Регламентом (ЄС) № 181/2011 про права пасажирів автобусного транспорту, Регламент (ЄС) № 1177/2010 про права пасажирів під час подорожей морем та внутрішніми водними шляхами тощо).
Завдання, спрямовані на розв’язання проблем
Завдання, що спрямовані на досягнення стратегічної цілі 2:
удосконалення мережі маршрутів транспорту загального користування та транспортної інфраструктури пасажирських перевезень на основі результатів аналізу потреб населення;
підвищення рівня якості надання послуг з перевезення пасажирів, у тому числі шляхом впровадження механізму управління якістю пасажирських перевезень;
запровадження комплексного планування надання транспортних послуг у населених пунктах та територіальних громадах як складової частини стратегічного планування розвитку транспорту на таких територіях (забезпечення ефективного і зручного приміського сполучення та сполучення між об’єктами транспортної інфраструктури (аеропорти, залізничні вокзали, морські та річкові порти, автовокзали тощо);
забезпечення організації і фінансування соціальних зобов’язань та суспільно важливих пасажирських перевезень (Public Service Obligations, PSO) автомобільним, залізничним та внутрішнім водним транспортом;
розвиток пасажирських перевезень між регіонами країни та у міжнародному сполученні, у тому числі визначення перспективних напрямів формування мережі високошвидкісних залізниць;
сприяння підвищенню міської мобільності та розвитку мережі паркувальних зон (у тому числі для велосипедів) і пасажирських терміналів з урахуванням європейського досвіду щодо впровадження планів сталої міської мобільності;
створення транспортних хабів, у тому числі шляхом модернізації авто- та залізничних вокзалів, із розробленням та впровадженням вимог до їх функціонування, зокрема з урахуванням пропускної спроможності, а також впровадження моніторингу надання ними якісних послуг з обслуговування тієї кількості пасажирів та транспортних засобів, на які вони розраховані, та надання адміністративних даних;
стимулювання розвитку громадського електротранспорту та використання велосипедів (у тому числі шляхом облаштування велосипедної інфраструктури під час реконструкції та будівництва нових шляхопроводів та мостів) у містах та приміській зоні;
удосконалення адміністративних процедур для надання послуг з перевезень;
впровадження на законодавчому рівні проведення моніторингу доступності об’єктів інфраструктури і транспортних засобів для безперешкодного користування їх послугами особами з інвалідністю та іншими маломобільними групами населення відповідно до встановлених норм доступності;
створення дієвого і прозорого механізму здійснення контролю за додержанням перевізниками вимог законодавства;
забезпечення доступності транспортних послуг для всіх громадян, у тому числі для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, шляхом створення для них доступного середовища для вільного пересування;
вжиття заходів для забезпечення доступності транспортної інфраструктури для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення;
впровадження європейських практик щодо використання адміністративних даних для виробництва офіційної державної статистичної інформації (з урахуванням технічних та фінансових можливостей);
запровадження механізму дієвого контролю за наданням звітності на транспорті всіма суб’єктами господарювання та підвищення їх відповідальності за надання недостовірних даних;
створення ефективної і контрольованої автоматизованої системи обліку оплати проїзду пасажирами на громадському транспорті;
впровадження електронних сервісів для пасажирів, у тому числі пільгових категорій, та перевізників;
формування ефективної мережі автобусних маршрутів загального користування;
поступове оновлення пасажирського рухомого складу;
розвиток мережі велосипедних доріжок, прокладених окремо від автомобільних доріг загального користування, для забезпечення велосполучення між населеними пунктами, туристичних і рекреаційних велосипедних поїздок;
розвиток мережі туристичних маршрутів та транспортної інфраструктури, пов’язаної з розвитком внутрішнього туризму;
запровадження відповідних норм законодавства з метою вдосконалення гарантій захисту прав пасажирів усіх видів транспорту, в тому числі у разі тривалих затримок та скасування транспортних послуг.
Очікувані результати
Очікуваними результатами досягнення стратегічної цілі 2 є:
забезпечення надання населенню високоякісних, безпечних та доступних транспортних послуг, в тому числі з туристичною чи рекреаційною метою, незалежно від місця проживання відповідно до європейських стандартів якості послуг пасажирського транспорту;
створення пасажирських терміналів та транспортних хабів, які об’єднують різні види транспорту в єдину транспортну систему для задоволення потреб пасажирів;
надання послуг з пасажирських перевезень виключно перевізниками, які мають відповідні дозвільні документи;
забезпечення розроблення та реалізації транспортних моделей міст, планів сталої міської мобільності, включаючи розбудову пасажирської інфраструктури на залізничних, автобусних станціях, в аеропортах та у портах для забезпечення ефективного поєднання перевезень індивідуальним транспортом і транспортом загального користування, оптимізації його структури відповідно до екологічності, потреб у перевезеннях, потреб осіб з інвалідністю, інших маломобільних груп населення;
збільшення частки електротранспорту та кількості велосипедів у містах та приміській зоні, забезпечення комфортного та безпечного велосполучення між населеними пунктами;
запровадження електронних сервісів для пасажирів, зокрема пільгових категорій, і перевізників, у тому числі автоматизованої системи обліку оплати проїзду на пасажирському транспорті;
збільшення до 2030 року питомої ваги транспортних засобів загального користування, що враховують потреби осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення: на міських автобусних маршрутах загального користування - до 70 відсотків, на приміських автобусних маршрутах загального користування - до 20 відсотків;
збільшення до 2030 року частки об’єктів транспортної інфраструктури, дорожнього сервісу, облаштованих з урахуванням потреб осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, до 60 відсотків;
створення підґрунтя для стратегічного прогнозування перспектив розвитку галузі пасажирських перевезень на підставі офіційної державної статистичної інформації;
упорядкування організації та фінансування соціальних зобов’язань, суспільно важливих пасажирських перевезень відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1370/2007 від 23 жовтня 2007 р. про громадські послуги пасажирських перевезень залізничним і дорожнім транспортом;
забезпечення проведення моніторингу доступності об’єктів фізичного оточення, транспорту для безперешкодного користування маломобільних груп населення транспортними послугами відповідно до встановлених норм доступності;
приведення процедур допуску до надання транспортних послуг з перевезення пасажирів у відповідність з вимогами acquis ЄС;
впровадження справедливої та чесної транспортної політики з доступною, якісною та безпечною мобільністю для пасажирів, зокрема гарантія захисту пасажирів від збоїв у транспортному сполученні на всіх видах транспорту відповідно до законодавства ЄС; внесення зміни до законодавства для гарантування та захисту прав пасажирів усіх видів транспорту, у тому числі у випадку тривалих затримок та скасування транспортних послуг, а також надання допомоги пасажирам з обмеженою мобільністю відповідно до законодавства ЄС, відновлення довіри користувачів до постачальників послуг.
Стратегічна ціль 3. Безпечний, людиноцентричний, екологічний та енергоефективний транспорт з курсом на декарбонізацію
Поточний стан
На сьогодні безпека транспортних перевезень, у тому числі безпека дорожнього руху, є одним з ключових показників розвитку суспільства. Протягом останніх десятиліть у світі спостерігається стрімке збільшення кількості транспортних засобів та підвищення інтенсивності руху, що призводить до збільшення кількості транспортних подій та їх негативних наслідків. Велика кількість транспортних засобів є невід’ємною частиною економіки країн, але водночас транспортні засоби несуть небезпеку життю громадян.
Міжнародна спільнота приділяє значну увагу розробленню та здійсненню практичних заходів з безпеки руху автомобільного та залізничного транспорту, мореплавства та судноплавства на внутрішніх водних шляхах, а також безпеки польотів цивільної авіації, спрямованих на запобігання заподіянню шкоди життю та здоров’ю людини, майну та навколишньому природному середовищу. Лідери багатьох країн світу об’єднують свої зусилля для зменшення кількості постраждалих та травмованих внаслідок аварійних подій та інцидентів на транспорті. Україна також ставить перед собою завдання щодо максимального скорочення смертності та травматизму під час перевезень всіма видами транспорту.
Потребують невідкладного вирішення питання зниження рівня смертності внаслідок дорожньо-транспортних пригод, ступеня тяжкості наслідків дорожньо-транспортних пригод для учасників дорожнього руху та зменшення соціально-економічних втрат від дорожньо-транспортного травматизму, а також запровадження ефективної системи управління безпекою дорожнього руху для забезпечення захисту життя та здоров’я населення.
За оцінкою Світового Банку, щорічні втрати в результаті дорожньо-транспортних пригод в Україні становлять близько 4-5 млрд. доларів США. Загалом в Україні тільки за 2023 рік сталося 23,6 тис. дорожньо-транспортних пригод, в яких загинуло 3 тис. осіб та отримали травми 29,5 тис. осіб (в тому числі 63 дорожньо-транспортні пригоди на залізничних переїздах та інших об’єктах залізничної інфраструктури, у яких 10 осіб загинуло та ще 10 отримало травми). З розрахунку на 100 тис. населення такі показники становлять: 76 дорожньо-транспортних пригод, 10 осіб загинуло та 95 травмовано (виходячи з даних, наведених у Стратегії демографічного розвитку України на період до 2040 року, схваленій розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2024 р. № 922 (Офіційний вісник України, 2024 р., № 91, ст. 5892), відповідно до яких орієнтовна кількість населення України (на територіях, на яких органи державної влади здійснюють свої повноваження у повному обсязі) станом на липень 2024 року становить близько 31,1 млн. осіб (за оцінкою Інституту демографії та проблем якості життя Національної академії наук).
Протягом першого півріччя 2024 року на морському і внутрішньому водному транспорті України, у тому числі з малими суднами, сталося чотири аварійні події, в яких одна особа зникла безвісти, а загиблі та травмовані відсутні. За аналогічний період 2023 року на морському і внутрішньому водному транспорті України, у тому числі з малими суднами, сталося 15 аварійних подій, в яких є загиблі, травмовані та зниклі безвісти.
В умовах воєнного стану особливо необхідно дотримуватися виконання зобов’язань, узятих згідно з міжнародними договорами, стороною яких є Україна з питань торговельного судноплавства, а також вживати додаткових дієвих заходів, спрямованих на виконання Україною вимог міжнародного законодавства з питань безпеки судноплавства, пошуку і рятування на морі.
Європейським зеленим курсом (European Green Deal), Європейським законом про клімат (2021), іншими стратегічними та програмними документами ЄС поставлено амбітну ціль зменшити до 2050 року викиди парникових газів транспортом на 90 відсотків та досягти кліматичної нейтральності, для чого, зокрема, вже з 2035 року передбачено заборонити в ЄС першу реєстрацію легкових і легких комерційних автомобілів з двигунами внутрішнього згоряння.
Як кандидат на членство в ЄС, з огляду на курс Європи до кліматичної нейтральності, Україна прагне забезпечити стійку та "зелену" систему мобільності та транспорту, одним з основних напрямів якої є впровадження заходів для прискореного зростання у структурі парку частки електромобілів і електробусів, оснащених виключно електродвигунами та акумуляторними батареями, плагін-гібридних електромобілів та в перспективі електромобілів з водневими паливними комірками, а також супутньої інфраструктури для зарядки та заправки транспортних засобів з нульовим і низьким рівнем викидів.
Так, Енергетичною стратегією України на період до 2050 року, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 квітня 2023 р. № 373 (Офіційний вісник України, 2023 р., № 47, ст. 2575), визначено стратегічні цілі її реалізації. Ціль 3 "Енергоефективність" містить заходи, здійснення яких забезпечить декарбонізацію, енергоефективність, збільшення використання відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, зокрема розвиток інфраструктури та встановлення електрозарядних станцій для електромобілів, стимулювання використання в містах електротранспорту (муніципального та приватного), транспорту на біогазі та з водневим паливним елементом (коміркою).
З метою стимулювання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, Верховною Радою України прийнято Закон України "Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів", яким, зокрема, встановлено вимогу, що на міських автобусних маршрутах загального користування у містах із загальною чисельністю населення понад 250 тис. осіб частка електробусів та/або автобусів, оснащених двигунами внутрішнього згоряння з іскровим запалюванням, що працюють виключно на стисненому природному газі метані, зрідженому природному газі метані або біогазі, та/або автобусів з водневим паливним елементом (коміркою) повинна становити на 1 січня 2030 р. не менше ніж 25 відсотків, на 1 січня 2033 р. - не менше ніж 50 відсотків, якщо рішення щодо інших часток та/або інших строків не було ухвалено органами місцевого самоврядування відповідних міст.
Крім того, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо приведення деяких норм у відповідність із Законом України "Про Митний тариф України" та уточнення окремих положень" внесені зміни до Податкового кодексу України, які передбачають ряд заходів щодо економічного стимулювання виробництва, ввезення на митну територію України та використання екологічно чистих транспортних засобів.
Водночас необхідне вжиття Україною подальших заходів щодо екологізації громадського та індивідуального автомобільного транспорту.
Внаслідок зменшення мобільності населення та споживання моторних палив через збройну агресію Російської Федерації проти України, а також суттєве подорожчання палива найближчими роками, можна очікувати деяке скорочення викидів транспортом парникових газів та забруднюючих речовин. Проте обсяг цих викидів почне зростати з відновленням економіки у післявоєнний час, що потребує запровадження системних заходів для декарбонізації транспорту, стримування зростання викидів обсягів та забезпечення в подальшому їх скорочення.
Однією з найбільш нагальних проблем, яка вкрай негативно впливає на безпечність технічного стану транспортних засобів, безпеку дорожнього руху, викиди забруднюючих речовин, парникових газів та енергоефективність автомобілів, є стрімке старіння автопарку, середній вік якого станом на початок 2023 року, за даними інформаційно-аналітичної групи AUTO-Consulting, становив 23,2 року, що більше ніж удвічі перевищує відповідний показник в ЄС. Погіршує ситуацію те, що для легкових автомобілів, які були в користуванні і ввозяться на митну територію України, досі діють екологічні норми "Євро-2", запроваджені в ЄС майже 30 років тому, в 1995 році. Крім того, недостатнім є рівень електрифікації залізничної мережі (електрифіковано менше половини загальної протяжності залізничних колій).
У великих містах до 90-95 відсотків викидів забруднюючих речовин до атмосферного повітря припадає безпосередньо на транспорт, передусім автомобільний. Викиди парникових газів від автомобільного, авіаційного, водного транспорту та залізниці з 2016 до 2021 року зросли на 4,2 відсотка (з 24,65 до 25,68 млн. тонн СО2 -еквівалента), тоді як загальні викиди парникових газів в Україні за цей період зменшилися на 5,7 відсотка, а викиди від згоряння всіх палив скоротилися на 10,9 відсотка. Викиди парникових газів автотранспортом в 2021 році становили 97,3 відсотка сукупних викидів автомобільним, авіаційним, водним транспортом та залізницею. Викиди забруднюючих речовин автотранспортом з 2016 до 2021 року зменшилися на 3,8 відсотка (з 1608,5 до 1546,8 тис. тонн), але зросли на 7,7 відсотка з 2020 до 2021 року, що пояснюється зменшенням мобільності населення під час пандемії COVID-19 та поступовим виходом з неї.
Також проблемою є те, що більшість суден, які експлуатуються сьогодні на морських водних шляхах і внутрішніх водних шляхах України, побудовані більш як 30 років тому. Зазвичай судна експлуатуються з двигуном, встановленим ще під час будівництва. Практично весь такий флот оснащений дизельними двигунами внутрішнього згоряння та дизельними електрогенераторами для забезпечення електроенергією на судні, які не є екологічними.
Водночас морський сектор також продовжує здійснювати заходи щодо скорочення викидів парникових газів, пов’язаних з міжнародними перевезеннями водним транспортом. Так, у 2018 році Міжнародна морська організація (International Maritime Organization, ІМО) прийняла Початкову стратегію із скорочення викидів парникових газів з суден, яка у 2023 році була замінена Стратегією із скорочення викидів парникових газів з суден, що передбачає мету досягнення чистих нульових викидів з суден приблизно до 2050 року.
На даний час галузь внутрішнього водного транспорту стикається з численними проблемами та викликами. Зміни клімату диктують необхідність більшої екологічності, що характеризується зменшенням (у перспективі аж до нульового рівня) обсягу викидів парникових газів і належного управління відходами з суден і забрудненими водами, а також залишками вантажу з метою забезпечення дотримання відповідних міжнародних конвенцій, до яких приєдналася або планує приєднатися Україна.
Виконання зобов’язань у рамках конвенцій Міжнародної морської організації, Конвенції про охорону біологічного різноманіття, ратифікованої Законом України від 29 листопада 1994 р. № 257/94 та Конвенції Організації Об’єднаних Націй про боротьбу з опустелюванням у тих країнах, що потерпають від серйозної посухи та/або опустелювання, особливо в Африці, до якої Україна приєдналася згідно із Законом України від 4 липня 2002 р. № 61-IV, вимагає застосування технологій, які мінімізують вплив на живу природу та землі, сприяють збереженню морського біорізноманіття, врахування потреб охорони навколишнього природного середовища, збереження земель, водних об’єктів, біорізноманіття під час розвитку транспортної інфраструктури.
Також необхідним є зменшення негативного впливу автомобільних доріг і дорожньої інфраструктури на довкілля шляхом врахування розташування об’єктів екологічної мережі, шляхів переміщення (переселення) перелітних птахів під час їх міграції та скупчення, забезпечення збереження та єдності об’єктів і природних екосистем під час планування, проектування і будівництва автомобільних шляхів та інфраструктури, будівництво спеціальних переходів і захисних огороджень у місцях міграції диких тварин тощо.
Досягнення цілей цієї Стратегії в частині зниження негативного впливу транспорту на навколишнє природне середовище, підвищення енергоефективності транспорту та його декарбонізації забезпечується також шляхом виконання завдань та заходів та врахування пріоритетів, передбачених Законами України "Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року" та "Про основні засади державної кліматичної політики"; Стратегією енергетичної безпеки, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 4 серпня 2021 р. № 907; Національним планом дій з енергоефективності на період до 2030 року, схваленим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 р. № 1803; Стратегією формування та реалізації державної політики у сфері зміни клімату на період до 2035 року і операційним планом заходів з її реалізації у 2024-2026 роках, які відповідно схвалена та затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 травня 2024 р. № 483; Національним планом з енергетики та клімату на період до 2030 року, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25 червня 2024 р. № 587; Національним планом дій з відновлюваної енергетики на період до 2030 року, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 серпня 2024 р. № 761, та іншими програмними документами у відповідних сферах.