КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
РОЗПОРЯДЖЕННЯ
| від 14 квітня 2021 р. № 366-р Київ |
Про схвалення Національної стратегії із створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року
1. Схвалити Національну стратегію із створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року, що додається.
2. Міністерству розвитку громад та територій разом з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади:
у тримісячний строк розробити та подати Кабінетові Міністрів України проект плану заходів з реалізації Національної стратегії на 2021-2022 роки, схваленої цим розпорядженням;
починаючи з 2022 року розробляти та подавати Кабінетові Міністрів України проект дворічних планів заходів з реалізації Національної стратегії, схваленої цим розпорядженням.
| Прем'єр-міністр України | Д.ШМИГАЛЬ |
| Інд. 80 |
СХВАЛЕНО
розпорядженням Кабінету Міністрів України
від 14 квітня 2021 р. № 366-р
НАЦІОНАЛЬНА СТРАТЕГІЯ
із створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року
Розділ І. Загальні положення
У цій Стратегії терміни вживаються в такому значенні:
безбар’єрність - загальний підхід до формування та імплементації державної політики для забезпечення безперешкодного доступу всіх груп населення до різних сфер життєдіяльності;
гендерна рівність - рівний правовий статус жінок і чоловіків та рівні можливості для його реалізації, що дозволяє особам обох статей брати рівну участь у всіх сферах життєдіяльності суспільства;
доступність - забезпечення рівного доступу всім групам населення до фізичного оточення, транспорту, інформації та зв’язку, інформаційно-комунікаційних технологій і систем, а також до інших об’єктів та послуг, як у міських, так і в сільських районах;
об’єкти фізичного оточення - будівлі і споруди, об’єкти благоустрою та транспортної інфраструктури;
стала мобільність - організація переміщення людей, що знижує рівень впливу на навколишнє середовище і передбачає розвиток інтегрованої системи громадського транспорту, мережі пішохідних та велосипедних шляхів;
універсальний дизайн - дизайн об’єктів фізичного оточення, програм та послуг, максимально придатний для використання всіма групами населення без необхідності додаткової адаптації чи спеціального дизайну. Універсальний дизайн не виключає допоміжних пристроїв для конкретних груп осіб з інвалідністю, де це необхідно.
Термін " маломобільні групи населення" вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про регулювання містобудівної діяльності", термін " особа з інвалідністю" вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні".
Вступ
Відповідно до Конституції України людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Разом з тим перед багатьма громадянами України стоїть ряд бар’єрів у реалізації своїх прав, отриманні доступу до публічних послуг та повноцінної участі у культурному, політичному та суспільному житті. Ці бар’єри наявні у різних сферах - від доступності до громадських та житлових будівель до працевлаштування чи культурного життя.
Відсутність безбар’єрного середовища не лише створює проблеми для мільйонів громадян, але і призводить до загального погіршення добробуту кожної людини. Проблеми наявні у загальному доступі до інфраструктури (як фізичної, так і цифрової), а також у кожній сфері життя людини, зокрема ускладнений доступ до громадського транспорту та об’єктів фізичного оточення, відсутність адаптації інформації, сайтів та додатків для всіх громадян, суспільне несприйняття, бар’єри у доступі до освіти, роботи. Крім того, недостатній рівень забезпечення статистичними даними не дає змогу точно визначити кількість людей, які щодня стикаються з тими чи іншими бар’єрами, та, як наслідок, ускладнює процес формування та реалізації державної політики для усунення цих бар’єрів.
Національна стратегія із створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року (далі - Стратегія) спрямована на визначення ключових проблем та формування рішень для їх розв’язання/мінімізації.
Стратегія орієнтується на провідні документи щодо створення безбар’єрного простору, зокрема Конвенцію про права осіб з інвалідністю, ратифіковану Законом України від 16 грудня 2009 р. № 1767-VI, Європейську соціальну хартію (переглянуту), ратифіковану Законом України від 14 вересня 2006 р. № 137-V, Конвенцію Організації Об’єднаних Націй про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, міжнародну ініціативу "Партнерство Біарріц".
Крім того, під час розроблення ініціатив було проаналізовано ряд кращих міжнародних практик створення безбар’єрного простору, зокрема країн Європейського Союзу, Канади, Сінгапуру, Японії, Великобританії, США.
Положення Стратегії враховують весь ряд напрацьованих раніше стратегічних документів в Україні, зокрема щодо створення безбар’єрного середовища для осіб з інвалідністю, розвитку молоді, захисту прав людини, подолання нерівності (у тому числі гендерної).
Мета Стратегії
Метою Стратегії є створення безперешкодного середовища для всіх груп населення, забезпечення рівних можливостей кожній людині реалізовувати свої права, отримувати послуги на рівні з іншими шляхом інтегрування фізичної, інформаційної, цифрової, соціальної та громадянської, економічної та освітньої безбар’єрності до всіх сфер державної політики.
Очікувані результати
Очікуваним результатом реалізації Стратегії є визначення та суспільна підтримка стратегічного курсу держави у сфері створення безбар’єрного простору, послідовна реалізація якого дасть можливість кожній людині:
отримати безперешкодний доступ до об’єктів фізичного оточення;
отримувати інформацію у найзручніший спосіб;
отримати спрощений доступ до цифровізованих та аналогових державних та соціальних послуг;
отримати рівні умови участі у всіх сферах життя суспільства;
отримати умови та рівні можливості для занять фізичною культурою та спортом;
отримати рівні умови та можливості для культурного (мистецького) та/або креативного вираження, провадження культурної діяльності; доступу до культурних послуг, культурних цінностей, культурної спадщини та інформації про них;
брати участь у політичних процесах та громадській діяльності;
отримати рівні можливості та вільний доступ до освіти;
отримати рівні умови та можливості у сфері зайнятості, а також заняття підприємництвом.
Завдяки імплементації Стратегії:
безбар’єрність стане наскрізним принципом державної політики та включатиметься до всіх довгострокових рішень та програм на національному та місцевому рівні;
кошти державного та місцевих бюджетів спрямовуватимуться виключно на придбання товарів, робіт та послуг, що в розумінні Стратегії будуть доступними для кожного;
отримано актуальну інформацію про стан доступності будівель, інфраструктури, транспорту, інформації, цифрових послуг для планування програм та інвестицій в створення безперешкодного середовища;
затверджені та запроваджуватимуться стандарти доступу до товарів та послуг, що пропонуються приватним сектором.
Підхід до побудови розділів Стратегії
Стратегія складається з двох основних рівнів: рамкових умов безбар’єрності та стандартів безбар’єрності.
Перший рівень визначає доступність людини до фізичної, інформаційної та цифрової інфраструктури та участі у суспільно-політичних процесах та можливості самореалізації.
Другий рівень фокусується на створенні умов безбар’єрності в окремих сферах життя. Такими сферами є сфери освіти та економічної діяльності (зайнятості та підприємництва). Організаційний рівень включатиме розроблення та впровадження методології та індикаторів моніторингу реалізації принципів безбар’єрності на національному та місцевому рівні та комунікаційні кампанії. Для реалізації Стратегії Кабінетом Міністрів України кожні два роки затверджуватиметься план заходів з реалізації Стратегії.
Кожен тематичний напрям Стратегії побудований відповідно до уніфікованої структури, яка включає в себе:
визначення візії напряму;
аналіз поточного стану та визначення ключових проблем за напрямом;
визначення стратегічних цілей;
формування завдань, спрямованих на досягнення стратегічних цілей;
визначення цільових індикаторів за напрямом;
визначення очікуваних результатів за напрямом.
Використання такої структури дає змогу чітко визначити сутність напряму, зрозуміти поточну ситуацію та існуючі проблеми, сформувати стратегічні цілі, визначити завдання, які необхідно виконати, та встановити цільові індикатори, прогрес у досягненні яких доцільно відстежувати для здійснення загального моніторингу стану виконання Стратегії.
Розділ II. Стратегічний курс за напрямами безбар’єрності
Напрям 1. Фізична безбар’єрність
Візія
Усі об’єкти фізичного оточення доступні для всіх соціальних груп незалежно від віку, стану здоров’я, інвалідності, майнового стану, статі, місця проживання та інших ознак.
Аналіз поточного стану та визначення ключових проблем
На сьогодні переважна більшість об’єктів фізичного оточення не є адаптованими для переміщення/користування ними осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення.
Переважна частина громадського транспорту (автобуси, тролейбуси, трамваї), а також міжміського, міжнародного авто- та залізничного сполучення є застарілою та недоступною, що унеможливлює перевезення осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення (відсутні пандуси, облаштовані місця для осіб з числа маломобільних груп населення, вказівники, звукові сигнали, титрована інформація тощо).
Ключовими причинами даної проблеми є відсутність системи моніторингу, недосконалість відповідної нормативно-правової та нормативної бази, відсутність кваліфікованих кадрів.
Висновок 1. Відсутня дієва система моніторингу і контролю у сфері доступності.
Недостатній рівень забезпечення актуальними статистичними даними щодо доступності об’єктів фізичного оточення та транспорту ускладнює процес формування та реалізації державної політики у сфері доступності.
Варто також зазначити, що через відсутність фахового і незалежного моніторингу доступності на національному рівні суспільство недостатньо інформоване про стан фізичної безбар’єрності в Україні.
На даний час відсутній механізм контролю за створенням підприємствами, установами та організаціями умов для безперешкодного доступу осіб з інвалідністю.
Висновок 2. На сьогодні нормативно-правова та нормативна база є недосконалою.
Наявні суперечності між діючими вимогами пожежної безпеки, державними стандартами, нормативами, технічними умовами, що ускладнює процес імплементації положень із створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення. Деякі з положень державних будівельних норм, якими, зокрема, регламентуються питання доступності, відрізняються та суперечать одне одному, а формат їх викладення є ускладненим для сприйняття фахівцями різного рівня досвіду.
Висновок 3. Недостатня кількість кваліфікованих фахівців у сфері містобудування, архітектури і транспорту щодо доступності.
Відсутня система сертифікації фахівців з підтвердження навичок з питань доступності.
Стратегічні цілі
Стратегічними цілями є:
моніторинг і контроль у сфері доступності об’єктів фізичного оточення та транспорту на систематичній основі;
нормативно-правова та нормативна база у сфері доступності об’єктів фізичного оточення та транспорту ефективна, гармонізована та відповідає сучасним вимогам;
фахівці у сфері містобудування, архітектури і транспорту висококваліфіковані щодо доступності.
Завдання, спрямовані на досягнення стратегічних цілей
Для досягнення стратегічної цілі "Моніторинг і контроль у сфері доступності об’єктів фізичного оточення та транспорту на систематичній основі" визначено такі завдання:
щодо запровадження системи збору, аналізу та оприлюднення інформації про стан доступності об’єктів фізичного оточення та транспорту в Україні:
- розроблення порядку проведення моніторингу доступності об’єктів фізичного оточення, транспорту відповідно до встановлених норм доступності;
- розроблення уніфікованого інструментарію моніторингу доступності об’єктів фізичного оточення та транспорту громад;
збір і поширення достовірної інформації про доступність об’єктів фізичного оточення, а також встановлення вимог до публічних закладів щодо інформування про наявні умови доступності їх будівель і приміщень;
щодо поширення практик системного залучення місцевих громад та їх представників до контролю за реалізацією політики в частині створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення та політик із сталої мобільності:
- аналіз ефективності діяльності "комітетів доступності" як консультативно-дорадчих органів при місцевих органах виконавчої влади;
- забезпечення обов’язкового долучення громадськості до процесу прийняття рішень в частині створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення та із сталої мобільності на місцях;
- забезпечення своєчасного та належного реагування органів державної влади і органів місцевого самоврядування на звернення громадян щодо незабезпечення доступності об’єктів фізичного оточення;
щодо налагодження дієвого механізму державного контролю і притягнення до відповідальності за порушення вимог законодавства в частині незабезпечення доступності:
- удосконалення системи контролю за дотриманням нормативно-правових актів і національних стандартів у сфері доступності;
- створення дієвого і прозорого механізму контролю за дотриманням вимог законодавства в частині забезпечення умов доступності об’єктів фізичного оточення для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення;
- створення дієвого механізму залучення громадських об’єднань до контролю за виконанням норм законодавства в частині забезпечення доступності;
- створення дієвого механізму притягнення до відповідальності за незабезпечення умов доступності об’єктів фізичного оточення для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення;
- створення дієвого і прозорого механізму контролю за додержанням приватними і комунальними підприємствами та організаціями, які надають послуги з перевезення пасажирів, вимог законодавства щодо спеціального обладнання транспортних засобів для безперешкодного користування їх послугами маломобільними групами населення;
- налагодження міжгалузевої взаємодії між різними органами влади під час впровадження заходів із створення фізичної безбар’єрності;
- встановлення відповідальності за нестворення фізичного безбар’єрного простору на місцевому рівні;
встановлення вимог до власників об’єктів громадського призначення щодо забезпечення їх доступності з перехідними положеннями і визначенням періоду, до якого ці вимоги мають бути виконані.
Для досягнення стратегічної цілі "Нормативно-правова та нормативна база у сфері доступності об’єктів фізичного оточення та транспорту ефективна, гармонізована та відповідає сучасним вимогам" визначені такі завдання:
щодо формування та реалізації політики в частині створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення:
чітке визначення у відповідних нормативно-правових актах термінів "фізична безбар’єрність", "безбар’єрний простір", "безбар’єрність", "фізичне оточення", "об’єкти фізичного оточення", "транспортна інфраструктура", "соціальна інфраструктура", "просторове планування", "просторовий розвиток";
створення механізмів фінансування заходів із забезпечення фізичної безбар’єрності;
запровадження механізму долучення управителів, співвласників або об’єднань співвласників багатоквартирних будинків, житлово-експлуатаційних контор до забезпечення доступності будівель, що перебувають в їх управлінні;
розроблення механізму заохочення до забезпечення доступності для громадян, підприємств та організацій (спеціальний фонд, державні та місцеві податкові пільги, інформаційна підтримка тощо);
розроблення типових програм доступності та інклюзивного розвитку територій для населених пунктів різного розміру та забезпечення їх прийняття у вигляді нормативно-правових актів місцевого самоврядування;
проведення наскрізного аналізу державних політик, законодавства та практик органів державної та місцевої влади щодо забезпечення фізичної доступності;
актуалізація існуючої нормативної бази щодо забезпечення фізичної доступності для гармонізації на національному рівні та приведення у відповідність з міжнародними стандартами;
розроблення механізмів впровадження положень Стратегії щодо забезпечення фізичної доступності на місцевому рівні;
забезпечення стійких механізмів фінансування ініціатив, спрямованих на створення фізичної доступності, за рахунок державного бюджету та інших джерел;
вдосконалення державних будівельних норм з метою гармонізації їх положень, пов’язаних із забезпеченням фізичної доступності;
розроблення нормативних документів щодо влаштування доступності, а саме типових рішень щодо існуючої забудови, окремих споруд;
перегляд частки паркомісць для осіб з інвалідністю та запровадження механізмів диференційованої частки місць залежно від виду установи/закладу;
щодо формування та реалізації політик сталої мобільності:
забезпечення розроблення та прийняття "планів сталої міської мобільності" у громадах з урахуванням інклюзивності та принципів сталої міської мобільності;
забезпечення механізму недопущення спрямування коштів державного та місцевих бюджетів на закупівлю обладнання, придбання транспортних засобів і оплату послуг чи робіт, які не передбачають інклюзивності та/або не відповідають принципам сталої міської мобільності;
стимулювання виробництва вітчизняними підприємствами транспортних засобів, спеціального і допоміжного устаткування для перевезення та переміщення маломобільних груп населення, а також виготовлення відповідних інформаційних та технологічних засобів (піктограм, інформаційних щитів, електронних табло тощо);
забезпечення під час закупівлі за державні кошти рухомого складу транспорту (міського, міжміського, міжнародного сполучення), придбання моделей, які максимально пристосовані для перевезення маломобільних груп населення, а також дообладнання існуючого парку спеціальними і допоміжними засобами для перевезення та переміщення осіб з числа таких груп;
встановлення технічних вимог (специфікацій) доступності до громадського транспорту. Включення вимоги доступності до технічної специфікації публічної закупівлі транспортних засобів, а також до ліцензійних умов для підприємств, які здійснюють перевезення пасажирів;
забезпечення закупівлі залізничних пасажирських вагонів, які відповідатимуть вимогам доступності, а також дообладнання існуючого рухомого складу допоміжними засобами забезпечення доступності шляхом включення вимоги доступності до технічної специфікації публічної закупівлі рухомого складу;
унормування вимог доступності посадкових майданчиків у державних будівельних нормах, а також забезпечення проектування та будівництва посадкових майданчиків таким чином, що дозволяє маломобільним групам населення самостійний вхід та вихід з та до низькопідлогових одиниць транспорту;
щодо застосування кращих практик та стандартів доступності під час розроблення норм і державних стандартів:
- запровадження нових або удосконалення діючих норм і стандартів забезпечення доступності багатоквартирних будинків, що не мають ліфтів;
- запровадження нових або удосконалення діючих норм і стандартів інклюзивності спеціалізованих установ (місць несвободи, шкіл-інтернатів, геріатричних пансіонатів, психоневрологічних диспансерів тощо) з урахуванням відповідних особливостей і вимог безпеки;
- запровадження нових або удосконалення діючих норм і стандартів забезпечення доступності під час реконструкції і капітального ремонту;
- удосконалення законодавства, що регулює питання пристосування об’єктів культурної спадщини для потреб осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення;
- запровадження нових або удосконалення діючих норм і стандартів, універсальних тимчасових рішень щодо забезпечення доступності будівель і споруд державної і комунальної форми власності на період до здійснення капітальних змін із забезпечення вимог безпеки;
- запровадження нових або удосконалення діючих норм і стандартів інклюзивності засобів отримання інформації у просторі згідно з кращими світовими практиками;
- запровадження нових або удосконалення діючих норм і стандартів інклюзивності пішохідних шляхів з урахуванням принципів сталої міської мобільності.
Для досягнення стратегічної цілі "Фахівці у сфері містобудування, архітектури і транспорту висококваліфіковані щодо доступності" визначені такі завдання:
щодо підвищення кваліфікації з питань доступності та універсального дизайну спеціалістам у сфері містобудування, архітектури і транспорту:
- забезпечення набуття спеціалістами у сфері містобудування, архітектури і транспорту сучасних компетенцій із створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, універсального дизайну, сталої міської мобільності тощо;
- включення до навчальних програм підготовки фахівців у сфері архітектури і будівництва навчального курсу з вивчення законодавства та нормативних актів з доступності та інклюзивності об’єктів фізичного оточення, а також принципів універсального дизайну;
- проведення тренінгів та/або курсів з норм доступності та принципів універсального дизайну для обласних/місцевих проектувальників, відділів архітектури і управлінь капітального будівництва;
- проведення роз’яснювальної роботи серед суб’єктів прийняття управлінських рішень (державних службовців, замовників, проектувальників, виконавців, перевізників) з важливості створення фізичної безбар’єрності;
щодо створення державної системи безоплатної обов’язкової сертифікації з питань доступності для спеціалістів у сфері містобудування, архітектури і транспорту:
- запровадження системи сертифікації з підтвердження навичок з питань доступності для фахівців у сфері архітектури і будівництва;
- запровадження системи добровільної та безоплатної сертифікації представників громадськості (он-лайн).
Цільові індикатори
За стратегічною ціллю "Моніторинг і контроль у сфері доступності об’єктів фізичного оточення та транспорту на систематичній основі":
розроблено інструментарій та забезпечено проведення моніторингу доступності об’єктів фізичного оточення, транспорту;
створено дієвий і прозорий механізм контролю за дотриманням вимог законодавства в частині забезпечення умов доступності об’єктів фізичного оточення для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення.
За стратегічною ціллю "Нормативно-правова та нормативна база у сфері доступності об’єктів фізичного оточення та транспорту ефективна, гармонізована та відповідає сучасним вимогам":
включено вимоги доступності до технічної специфікації публічної закупівлі транспортних засобів, а також до ліцензійних умов для підприємств, які здійснюють перевезення пасажирів;
гармонізовано і не суперечать одне одному положення законодавства в частині забезпечення доступності (вимоги пожежної безпеки, державні стандарти, норми, технічні умови та державні будівельні норми).
За стратегічною ціллю "Фахівці у сфері містобудування, архітектури і транспорту висококваліфіковані щодо доступності":
розроблено і впроваджено систему сертифікації з підтвердження знань та навичок у галузі доступності для фахівців сфери архітектури і будівництва;
розроблено і впроваджено систему добровільної та безоплатної сертифікації представників громадськості (он-лайн).
Очікувані результати за напрямом
Досягнення стратегічних цілей дасть змогу досягти фізичної безбар’єрності в державі завдяки:
дотриманню загальноприйнятих практик створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення та сталої мобільності на державному та місцевих рівні;
приведенню підзаконних нормативно-правових актів та рішень місцевих органів влади у сфері громадського транспорту у відповідність із законодавством;
гармонізації законів, підзаконних актів, норм і стандартів у сфері забезпечення фізичної доступності та їх приведенню з міжнародними стандартами;
розробленню і впровадженню дієвого механізму моніторингу і контролю за дотриманням норм та стандартів у сфері доступності;
використанню коштів державного та місцевих бюджетів для придбання товарів, робіт, послуг, які є доступними для кожної людини;
покращенню якості освіти і компетенцій спеціалістів сфери будівництва і архітектури;
збільшенню питомої ваги об’єктів фізичного оточення, які відповідають вимогам доступності, від загальної кількості;
збільшенню питомої ваги одиниць громадського транспорту, які відповідають вимогам доступності, від загальної кількості одиниць громадського транспорту;
збільшенню частки фахівців у сфері архітектури і будівництва (зокрема у сфері технічного нагляду і контролю), які пройшли сертифікацію щодо знання норм законодавства та нормативних актів з доступності, а також принципів універсального дизайну.
Напрям 2. Інформаційна безбар’єрність
Візія
Люди незалежно від їх функціональних порушень чи комунікативних можливостей мають доступ до інформації в різних форматах та з використанням технологій, зокрема шрифт Брайля, великошрифтовий друк, аудіодискрипція (тифлокоментування), переклад жестовою мовою, субтитрування, формат, придатний для зчитування програмами екранного доступу, формати простої мови, легкого читання, засоби альтернативної комунікації.
Аналіз поточного стану та визначення ключових проблем
Висновок 1. На даний момент державні органи не забезпечують повноцінної інформаційної доступності, а тому необхідні зміни в наданні публічної інформації.
Робота органів державної влади і органів місцевого самоврядування та інструменти громадського контролю (публічна інформація, участь у громадських обговореннях, спостереження за засіданнями) недостатньо адаптовані для осіб з порушеннями зору, слуху та осіб з порушенням інтелектуального розвитку.
Через це не всі громадяни мають можливість отримати належну інформацію про діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, а також надати запити та отримати інформацію у зручному для них форматі.
Головними причинами цієї проблеми є недостатньо врегульована нормативна база щодо доступності публічної інформації, відсутність відповідних засобів та кваліфікації державних службовців.
Висновок 2. Виборчий та судовий процес не завжди інформаційно доступні для всіх груп населення та потребують нормативного врегулювання.
Особи з порушеннями зору, слуху та особи з порушенням інтелектуального розвитку не завжди мають доступ до інформації в межах виборчого та судового процесів. А інформаційні продукти, які використовуються в ході судового та виборчого процесу, не завжди відповідають критеріям доступності інформації.
Причинами цього є те, що не імплементовано норми Виборчого кодексу України у формати надання інформації в ході виборчого процесу для осіб з порушеннями зору, слуху. Крім того, Виборчий кодекс України не містить положень щодо доступності інформації для осіб з порушенням інтелектуального розвитку.
Активному залученню до судових процесів перекладачів жестової мови заважає незнання ними специфічної юридичної термінології, необхідної для участі у судовому процесі і забезпеченні прав осіб з порушеннями слуху. У Кримінальному процесуальному кодексі України не зазначена необхідність залучення перекладача жестової мови, зокрема слідчим суддею, прокурором та в інших випадках.
Висновок 3. Переважна більшість медіапродукції не адаптована для осіб з порушеннями зору, слуху та з порушенням інтелектуального розвитку, тому це питання потребує нормативного врегулювання.
Особи з порушеннями зору, слуху та з порушенням інтелектуального розвитку не завжди мають доступ до теле- та радіоконтенту, а особи з порушеннями зору та слуху - до кіно та іншої культурної продукції та до перегляду спортивних подій.
Серед причин виникнення цієї проблеми є те, що на законодавчому рівні не врегульовано порядок та умови, відповідно до яких телерадіоорганізації (незалежно від форми власності та підпорядкування) забезпечують субтитрування або переклад на жестову мову офіційних повідомлень, кіно-, відеофільмів, передач і програм. Крім того, проблемним є і низький рівень використання телерадіоорганізаціями засобів дублювання аудіовізуальної інформації для осіб з порушеннями зору та слуху.
Висновок 4. На сьогодні публічні послуги та сервіси екстреної допомоги не адаптовані для всіх груп населення.
Громадяни з порушеннями зору, слуху та з порушенням інтелектуального розвитку не завжди мають доступ до інформації у сфері публічних послуг. Крім того, такі громадяни не завжди мають доступ до інформації від приватних компаній сфери послуг у банківській, туристично-рекреаційний та інших сферах. Важливою проблемою є і те, що в осіб з порушеннями зору, слуху та осіб з порушенням інтелектуального розвитку відсутня можливість безбар’єрного виклику екстрених служб (112), а стандарти екстреного оповіщення не враховують потреби цих осіб.
Причиною цього є відсутні єдині стандарти для інформаційної доступності банків, туристичних та транспортних компаній, закладів рекреації, медичної та освітньої сфери та інших закладів сфери послуг для доступності для осіб з порушеннями зору, слуху та осіб з порушенням інтелектуального розвитку. Також відсутні відповідні стандарти реагування на екстрені ситуації (сигналізації) для оповіщення осіб з порушеннями зору, слуху та осіб з порушенням інтелектуального розвитку в стаціонарних закладах медицини та рекреаційних закладах.
Крім того, держава не забезпечує доступність інформації в процесі отримання публічних послуг, а також інформаційної доступності екстрених служб.
Стратегічні цілі
Стратегічними цілями є:
доступність для всіх інформації, яка надходить від суб’єктів владних повноважень;
доступність інформації у ході судового та виборчого процесу;
доступність для всіх інформації, яку транслюють телерадіоорганізації та яка необхідна для участі у культурному житті, проведенні дозвілля і відпочинку та заняття спортом;
доступність для всіх інформації та комунікації в ході отримання публічних послуг.
Завдання, спрямовані на досягнення стратегічних цілей
Для досягнення стратегічної цілі "Доступність для всіх інформації, яка надходить від суб’єктів владних повноважень" визначено такі завдання:
щодо спрощення доступу громадян до отримання публічної інформації:
- врегулювання вимог до доступності інформації, що оприлюднюється суб’єктами владних повноважень, використовується ними в процесі своєї діяльності;
- надання інформації, що розповсюджується суб’єктами владних повноважень на запит осіб з інвалідністю у доступних та придатних для них форматах, своєчасно і без додаткової оплати;
- запровадження механізму моніторингу та контролю за дотриманням законодавства щодо доступності інформації;
- забезпечення інформацією щодо функціонування органів державної влади та органів місцевого самоврядування для всіх суспільних груп;
щодо запровадження та популяризації форматів простої мови та легкого читання:
- законодавче врегулювання застосування форматів простої мови та легкого читання;
- унормування викладення нормативних документів у форматі простої мови.
Для досягнення стратегічної цілі "Доступність інформації у ході судового та виборчого процесу" визначено такі завдання:
щодо забезпечення інформаційної доступності судового процесу:
- врегулювання порядку надання особам з порушеннями зору, слуху та особам з порушенням інтелектуального розвитку інформації в доступних для них форматах про зміст та хід судової справи, а також під час їх участі в судових засіданнях;
щодо забезпечення інформаційної доступності виборчого процесу:
- внесення змін до Виборчого кодексу України щодо забезпечення доступу до інформації осіб з порушенням інтелектуального розвитку;
- імплементація норм оновленого Виборчого кодексу України.
Для досягнення стратегічної цілі "Доступність для всіх інформації, яку транслюють телерадіоорганізації та яка необхідна для участі у культурному житті, проведенні дозвілля і відпочинку та заняття спортом" визначено такі завдання:
щодо регулювання інформаційної доступності засобів масової інформації та закладів культури:
- визначення порядку та умов, відповідно до яких телерадіоорганізації (незалежно від форми власності та підпорядкування) забезпечують субтитрування або переклад на жестову мову офіційних повідомлень, кіно-, відеофільмів, передач і програм;
- запровадження механізмів заохочення застосування альтернативних форматів інформаційного супроводу (титрування, аудіодискрипція (тифлокоментування), жестова мова) в закладах культури;
щодо створення умов для інформаційної доступності медіаконтенту:
- нормативне врегулювання запровадження аудіодискрипції (тифлокоментування);
- запровадження механізмів стимулювання застосування аудіодискрипції (тифлокоментування), титрування та перекладу жестовою мовою медіапродукції, кінематографічних творів тощо;
- організація перекладу новин та іншої важливої інформації мовою легкого читання;
- врегулювання вживання жестової мови в інформаційній діяльності телерадіоорганізацій;
- забезпечення державних телерадіоорганізацій та акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" сучасним обладнанням для титрування, перекладу на жестову мову та аудіодискрипції (тифлокоментування).
Для досягнення стратегічної цілі "Доступність для всіх інформації та комунікації в ході отримання публічних послуг" визначено такі завдання:
щодо регулювання інформаційної доступності в сферах життя:
- врегулювання вимог доступності інформації під час надання публічних послуг у сфері освіти, охорони здоров’я, соціального захисту, працевлаштування, фінансових, адміністративних, судових, культурних, спортивних та інших публічних послуг, які надаються юридичними особами, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, або які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами в наданні послуг;
- унормування вимог та форматів подання інформації, яка зазначається на продуктах харчування, ліках, медичних виробах та інших товарах широкого вжитку;
- підтримка розвитку альтернативних засобів комунікації;
щодо запровадження інформаційної доступності у випадках екстрених ситуацій:
- запровадження стандартів оповіщення та сигналізації в екстрених ситуаціях, що враховують потреби осіб з порушеннями слуху, зору та осіб з порушенням інтелектуального розвитку у будь-яких приміщеннях чи громадських місцях;
- забезпечення доступності виклику екстрених служб (112) та роботи телефонів довіри, "гарячих" ліній з урахуванням комунікаційних потреб та можливостей осіб з порушеннями слуху, зору, мовлення та осіб з порушенням інтелектуального розвитку;
щодо підготовки фахівців для забезпечення інформаційної доступності:
- розроблення програм підготовки фахівців з аудіоопису, жестової мови та альтернативних засобів комунікації;
- забезпечення навчання фахівців з аудіоопису, жестової мови та альтернативних засобів комунікації.
Цільові індикатори
За стратегічною ціллю "Доступність для всіх інформації, яка надходить від суб’єктів владних повноважень":
встановлено вимоги доступності інформації, що оприлюднюється суб’єктами владних повноважень;
визначено механізми моніторингу та контролю за дотриманням вимог законодавства щодо доступності інформації.
За стратегічною ціллю "Доступність інформації у ході судового та виборчого процесу":
встановлено механізми забезпечення осіб з порушеннями зору, слуху та осіб з порушенням інтелектуального розвитку інформацією в ході судового процесу в доступних для них форматах;
визначено механізми забезпечення осіб з порушеннями зору, слуху та осіб з порушенням інтелектуального розвитку інформацією в ході виборчого процесу в доступних для них форматах.
За стратегічною ціллю "Доступність для всіх інформації, яку транслюють телерадіоорганізації та яка необхідна для участі у культурному житті, проведенні дозвілля і відпочинку та заняття спортом" - визначено механізми для стимулювання телерадіоорганізацій, демонстраторів фільмів для застосування аудіодискрипції (тифлокоментування), титрування та перекладу жестовою мовою медіапродукції, кінематографічних творів тощо.
За стратегічною ціллю "Доступність для всіх інформації та комунікації в ході отримання публічних послуг":
встановлено вимоги доступності інформації та комунікації під час надання публічних послуг;
встановлено стандарти виклику екстрених служб допомоги (112) з урахуванням потреб осіб з порушеннями зору та слуху до 2022 року.
Очікувані результати за напрямом
Досягнення стратегічних цілей дасть змогу забезпечити інформаційну безбар’єрність в державі завдяки:
підвищенню доступності публічної інформації;
підвищенню доступу до інформації в ході судового та виборчого процесів;
підвищенню частки публічних послуг, в яких забезпечено доступну інформацію і комунікацію;
зростанню частки доступного культурного, спортивного та медіаконтенту;
реалізації інформаційно доступних систем екстреного оповіщення та доступності виклику екстрених служб;
зростанню частки заходів у сфері культури та спорту, для яких забезпечується титрування, переклад на жестову мову та аудіодискрипція (тифлокоментування).
Напрям 3. Цифрова безбар’єрність
Візія
Усі суспільні групи мають доступ до швидкісного Інтернету, публічних послуг та публічної цифрової інформації.
Аналіз поточного стану та визначення ключових проблем
Висновок 1. Не всі громадяни мають доступ до цифрової інфраструктури та потребують розширення широкосмугового доступу до підключення в країні та комп’ютеризації громадських закладів.
На сьогодні 9,6 відсотка громадян проживають у селах та селищах, де відсутній принаймні один оператор фіксованого широкосмугового доступу до Інтернету, 35 відсотків всіх сільських мешканців не мають можливості підключитися до фіксованого широкосмугового доступу до Інтернету. Для 18 відсотків домогосподарств у селах вартість підключення до фіксованого широкосмугового доступу до Інтернету вдвічі перевищує медіанну ціну в містах. При цьому купівельна спроможність в цих населених пунктах значно менша. Водночас 22 відсотки громадян мешкають у населених пунктах, де відсутній будь-який мобільний Інтернет, 31 відсоток не мають можливості підключитися до мобільного широкосмугового доступу до Інтернету. Переважна більшість цих громадян мешкають у сільській місцевості.
Школи, бібліотеки та інші публічні місця, які можуть стати субститутами комп’ютеризації домогосподарств, недостатньо комп’ютеризовані та не завжди мають підключення до Інтернету. Наявна висока регіональна нерівність та непропорційна комп’ютеризація закладів освіти та культури в селах та селищах. Причинами цього є недостатня мотивація операторів та провайдерів провести Інтернет в комерційно непривабливі місця. Крім того, через низький рівень фінансування заклади освіти та культури не підключені до швидкісного Інтернету, недостатньо комп’ютеризовані та не мають необхідного програмного забезпечення.
Висновок 2. Українці мають порівняно низький рівень цифрової грамотності, а отже, необхідні програми та інфраструктура цифрової освіти.
Загальна оцінка цифрової грамотності всього населення свідчить про те, що 53 відсотки українців перебувають нижче позначки "базовий рівень". За рівнем цифрових компетенцій серед населення Україна значно відстає навіть від сусідніх Польщі (65 відсотків) та Угорщини (69 відсотків), тоді як у Німеччині кількість населення з цифровими навичками більше ніж в 1,5 раза вища (78 відсотків). У групі 40-49 років переважають ті, хто не мають достатніх цифрових навичок, а в групі 60-70 років таких людей майже 85 відсотків. Крім того, 57 відсотків мешканців сіл не мають базових цифрових навичок. Втім, попри відносно невеликий розрив між селами та містами (7-8 відсотків) у цьому показнику існує розрив між обласними центрами та всіма іншими населеними пунктами.
Серед причин - не повністю реалізоване навчання з використанням комп’ютерів та цифрових систем. На базі Мінцифри створено мережу хабів, які надають інструктаж щодо використання засобів доступу. На сьогодні в мережу хабів входять понад 500 бібліотек, центрів надання адміністративних послуг та інших закладів. Крім того, відсутня чітка екосистема формування цифрових навичок протягом усього життя. Програми цифрової освіти та STEM в школах, університетах, неформальній освіті та підвищення кваліфікації не узгоджені між собою. Проблемним є і те, що введення цифрових технологій у державних та соціальних послугах не завжди супроводжується паралельним навчанням цифровим навичкам (електронна черга в медичних закладах та e-Health загалом, електронні соціальні послуги тощо).
Висновок 3. Цифрові публічні сервіси (веб-сайти, додатки, цифрові послуги) недостатньо адаптовані для всіх груп населення, а тому потребують розроблення та впровадження відповідних стандартів.
Громадяни не завжди мають доступ до державних і комунальних сайтів, додатків та електронних послуг. Найбільш проблемним є доступ осіб з порушеннями зору, слуху та осіб з порушенням інтелектуального розвитку.
Причиною цього є те, що не всі державні сайти адаптовані для осіб з порушеннями зору, слуху та осіб з порушеннями інтелектуального розвитку, фізичними порушеннями. Така практика наявна, однак недостатньо масштабована та створює бар’єри у доступі до суспільно важливої інформації. Відсутня відповідна адаптація у державних та комунальних додатках. Також відсутня система належного тестування цифрових державних та соціальних послуг. Крім того, проблемою є недостатня підтримка держави локалізації додатків, які несуть соціальну цінність, українською мовою.
Стратегічні цілі
Стратегічними цілями є:
доступність для всіх швидкісного Інтернету та засобів доступу до Інтернету;
доступність усіх громадян до здобуття цифрової освіти;
доступність усіх громадян до цифрових послуг, а також державних веб-сайтів та додатків.
Завдання, спрямовані на досягнення стратегічних цілей
За стратегічною ціллю "Доступність для всіх швидкісного Інтернету та засобів доступу до Інтернету" визначено такі завдання:
щодо забезпечення доступу до широкосмугового доступу до Інтернету:
- забезпечення технічної можливості підключення домогосподарств у сільській місцевості до фіксованого широкосмугового доступу до Інтернету;
- забезпечення конкурентного середовища операторів та провайдерів фіксованого широкосмугового доступу до Інтернету в населених пунктах;
- забезпечення наявності швидкісного мобільного широкосмугового доступу із швидкістю не менше 2 Мбіт/с для населення;
- сприяння підвищенню покриття фіксованого широкосмугового доступу та підключення домогосподарств в комерційно малопривабливій сільській місцевості;
щодо комп’ютеризації та широкосмугового доступу до Інтернету соціальної інфраструктури:
- проведення комп’ютеризації об’єктів публічної інфраструктури (опорних шкіл, лікарень, пошти, державних структур, бібліотек);
- забезпечення підключення закладів соціальної інфраструктури та органів місцевого самоврядування до широкосмугового доступу до Інтернету із швидкістю не менше 100 Мбіт/с;
- забезпечення необхідним програмним забезпеченням та засобами доступу до Інтернету осіб з інвалідністю, закладів освіти та культури, а також бібліотек та інших хабів в межах населених пунктів;
щодо спрощення доступу до Інтернету вразливих груп населення:
- надання пільг для осіб з інвалідністю у придбанні засобів доступу до Інтернету та спеціального програмного забезпечення;
- забезпечення фінансової доступності Інтернету особам з інвалідністю, а також стимулювання надання пільгових тарифів для малозабезпечених осіб.
Для досягнення стратегічної цілі "Доступність усіх громадян до здобуття цифрової освіти" визначені такі завдання:
щодо спрощення доступу до цифрової освіти в всіх регіонах:
- створення освітніх серіалів, спрямованих на розвиток цифрових компетентностей різних категорій громадян;
- ініціювання інформаційних кампаній, спрямованих на популяризацію цифрових навичок серед населення інститутами громадянського суспільства;
- розширення мережі цифрових хабів, створення хабів на базі закладів загальної середньої освіти та центрів надання адміністративних послуг;
- запровадження обов’язкового навчання соціальних робітників базовим цифровим навичкам для надання підтримки особам похилого віку та особам з інвалідністю;
щодо адаптації освітнього процесу для всіх груп населення:
- адаптація програм цифрових навичок для осіб похилого віку;
- адаптація програм навчання цифровим навичкам з урахуванням доступності для осіб з порушеннями зору, слуху, рухової активності та когнітивними порушеннями;
- підготовка тренерів для навчання цифровим навичкам.
Для досягнення стратегічної цілі "Доступність для усіх громадян до цифрових послуг, а також державних веб-сайтів та додатків":
щодо забезпечення онлайн-доступності до державних сайтів та додатків:
- затвердження вимог щодо доступності онлайн-ресурсів та онлайн-контенту, зокрема доступності нативних мобільних додатків, що повинні бути основані на останній версії стандарту WCAG (Web content accessibility guidelines - Настанови щодо доступності веб-вмісту) та інших загальновизнаних стандартів доступності;
- запровадження тестування всіх державних онлайн-ресурсів та онлайн-контенту на відповідність стандартам доступності;
- посилення відповідальності та вдосконалення механізму контролю за дотриманням вимог стандартів у сфері доступності щодо публічних онлайн-ресурсів;
- розроблення та винесення на розгляд Верховної Ради України законопроекту щодо зобов’язання органів місцевого самоврядування, судової, виконавчої та законодавчої гілки влади, підприємств та організацій комунальної та державної форми власності забезпечувати відповідність онлайн-контенту та онлайн-ресурсів вимогам стандартів у сфері доступності;
- розроблення та оприлюднення корпусу української мови, в тому числі з аудіо- та текстовими даними, що буде сприяти створенню та розвитку існуючих сервісів автоматичного титрування, автоматичного озвучування тексту, автоматичного перекладу тощо;
- розроблення спеціальних електронних додатків для забезпечення осіб з інвалідністю з порушеннями зору, слуху, функцій верхніх кінцівок доступом до цифрових послуг;
щодо запровадження та поширення доступних цифрових публічних послуг:
- спрощення процесу отримання кваліфікованого електронного підпису для всіх суспільних груп;
- створення Єдиної інформаційної системи соціальної сфери для адміністрування державної соціальної підтримки;
- створення окремого розділу на Єдиному державному веб-порталі електронних послуг з переліком послуг для вразливих суспільних груп;
- розроблення узгодженого та комплексного підходу щодо цифровізації сфер життя та наявності аналогових відповідників публічних послуг.