Про державне регулювання сфери захисту рослин

7) процедури та механізми, які забезпечують відповідність основним засадам здійснення державного контролю та інших офіційних заходів;

8) підвищення кваліфікації посадових осіб компетентного органу;

9) процедури здійснення державного контролю відповідно до цього Закону.

5. Довгостроковий план державного контролю розміщується на офіційному веб-сайті компетентного органу, крім інформації, оприлюднення якої може негативно вплинути на ефективність здійснення державного контролю.

6. Компетентний орган виконує довгостроковий план державного контролю шляхом складання, затвердження та виконання щорічних планів державного контролю, оцінювання їх виконання, а також шляхом планування і здійснення заходів з усунення виявлених недоліків.

7. До довгострокового плану державного контролю вносяться зміни у разі:

1) внесення змін до законодавства про захист рослин;

2) появи нових шкідливих організмів або інших ризиків, у тому числі пов’язаних із засобами захисту рослин, для життя і здоров’я людини, для тварин, рослин та навколишнього природного середовища;

3) змін у структурі, управлінні або функціях компетентного органу;

4) необхідності внесення змін за результатами: виконання щорічного плану державного контролю; отримання нових наукових або інших даних, у тому числі рекомендацій міжнародних організацій; перевірки системи державного контролю України представниками компетентного органу іноземної держави.

8. Перегляд та внесення змін до довгострокового плану державного контролю здійснюються компетентним органом протягом 60 днів із моменту виникнення обставини, передбаченої частиною сьомою цієї статті.

1. Планові заходи державного контролю здійснюються компетентним органом відповідно до щорічного плану державного контролю.

2. Щорічний план державного контролю на наступний рік розробляється та затверджується компетентним органом до 1 грудня поточного року і розміщується на його офіційному веб-сайті.

3. Плановим періодом вважається рік, який обчислюється з 1 січня по 31 грудня планового року.

4. Протягом планового періоду здійснення більш як одного планового заходу державного контролю щодо одного оператора ринку не допускається.

5. Щорічний план державного контролю повинен відповідати довгостроковому плану державного контролю, формуватися з урахуванням критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від здійснення діяльності оператора ринку та визначається періодичність здійснення планових заходів державного контролю, а також визначати кількість зразків рослин, продуктів рослинного походження, інших об’єктів, засобів захисту рослин, щодо яких проводиться лабораторне дослідження.

6. Щорічний план державного контролю може також включати щорічний план державного моніторингу у сфері захисту рослин.

1. Компетентний орган зобов’язаний здійснювати заходи державного контролю у спосіб, який забезпечує високий рівень їх прозорості.

2. Компетентний орган щороку, до 1 квітня року, наступного за звітним роком, зобов’язаний подавати до Кабінету Міністрів України та оприлюднювати щорічний звіт про виконання довгострокового плану та щорічного плану державного контролю за попередній рік, який містить узагальнену інформацію про:

1) зміни, внесені до довгострокового плану державного контролю протягом звітного року, їх причини та обґрунтування;

2) загальний аналіз результатів заходів державного контролю, здійснених протягом звітного року;

3) вид, кількість і результати здійснення заходів державного контролю;

4) вид і кількість виявлених випадків невідповідності законодавству про захист рослин;

5) вид і кількість випадків виявлення порушення вимог законодавства про захист рослин та вжитих щодо них заходів;

6) вид і кількість випадків притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист рослин, передбачених законом.

3. Щорічний звіт у частині інформації, що дозволяє однозначно ідентифікувати оператора ринку, притягнутого до відповідальності за порушення законодавства про захист рослин, оприлюднюється не раніше закінчення строку оскарження відповідної постанови (рішення), а в разі оскарження - не раніше остаточного вирішення відповідного спору компетентним органом або судом.

4. Форма щорічного звіту про стан виконання довгострокового плану та щорічного плану державного контролю за попередній рік затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері захисту рослин.

1. Фінансування державного контролю та інших офіційних заходів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, крім випадків, передбачених цим Законом, в обсязі, достатньому для забезпечення кадрових та інших ресурсів, необхідних для належного та ефективного здійснення державного контролю та інших офіційних заходів.

2. Джерелами фінансування діяльності компетентного органу із здійснення заходів державного контролю та інших офіційних заходів можуть бути кошти, що надходять до спеціального фонду Державного бюджету України від надання компетентним органом адміністративних та інших платних послуг.

3. Фінансування заходів із розроблення та виконання загальнодержавних, регіональних, міждержавних цільових програм захисту рослин, а також заходів із запобігання поширенню, щодо локалізації та ліквідації шкідливих організмів здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та з інших джерел, не заборонених законодавством.

1. Державний контроль та інші офіційні заходи фінансуються за рахунок операторів ринку у разі:

1) здійснення державного контролю товарів, транспортних засобів, які ввозяться на митну територію України, у тому числі з метою транзиту вантажів;

2) якщо державний контроль або інші офіційні заходи здійснюються на вимогу оператора ринку;

3) якщо державний контроль здійснюється для перевірки усунення оператором ринку порушень вимог законодавства про захист рослин, виявлених під час здійснення заходів державного контролю;

4) якщо державний контроль та інші офіційні заходи необхідні для оцінювання розміру та наслідків допущеного порушення вимог законодавства про захист рослин;

5) здійснення інших позапланових заходів державного контролю, крім позапланових заходів, що здійснюються за зверненням фізичної особи про порушення оператором ринку її законних прав, якщо за результатами здійснення таких заходів порушення не було підтверджено.

2. Вартість здійснення державного контролю та інших офіційних заходів, що фінансуються за рахунок операторів ринку, не може перевищувати суму витрат на:

1) оплату праці працівників компетентного органу та його територіальних органів, які безпосередньо здійснюють державний контроль та інші офіційні заходи, та пов’язані з нею витрати на сплату податків та інших платежів, які є обов’язковими згідно із законом;

2) утримання (експлуатацію) приміщень, інструментів, обладнання, необхідних для здійснення державного контролю та інших офіційних заходів;

3) канцелярські товари, що використовуються під час здійснення державного контролю та інших офіційних заходів;

4) службові відрядження працівників компетентного органу та його територіальних органів, які безпосередньо здійснюють державний контроль та інші офіційні заходи;

5) відбір зразків та проведення лабораторних досліджень.

3. Для покриття витрат, пов’язаних із здійсненням державного контролю та інших офіційних заходів, з операторів ринку може справлятися й інша плата, крім передбаченої цією статтею, що визначена законом.

1. Розмір плати за здійснення державного контролю та інших офіційних заходів, у тому числі що фінансуються за рахунок операторів ринку, затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням калькуляції, проведеної компетентним органом.

2. Розмір плати за здійснення державного контролю та інших офіційних заходів, у тому числі що фінансуються за рахунок операторів ринку, за надання адміністративних та інших платних послуг відповідно до цього Закону має дорівнювати фактичним витратам на їх надання. Порядок справляння плати за здійснення державного контролю та інших офіційних заходів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

3. Компетентний орган щороку оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті калькуляцію розміру плати за здійснення державного контролю та інших офіційних заходів, у тому числі що фінансуються за рахунок операторів ринку, надання адміністративних та інших платних послуг відповідно до цього Закону, а також звіт про використання коштів, отриманих від операторів ринку як плата за здійснення державного контролю та інших офіційних заходів.

4. Плата за проведення державного контролю товарів, транспортних засобів, які ввозяться на митну територію України, у тому числі з метою транзиту вантажів, у розмірі, що не перевищує розміру плати за перевірку документів на товари й транспортні засоби (контейнери), включається до складу єдиного збору згідно із Законом України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України".

1. Компетентний орган надає адміністративні послуги та інші платні послуги у сфері захисту рослин, перелік яких визначається виключно цим Законом.

2. Компетентний орган надає такі адміністративні послуги у сфері захисту рослин:

1) видача документів дозвільного характеру, передбачених цим Законом;

2) видача фітосанітарного сертифіката, фітосанітарного сертифіката на реекспорт;

3) державна реєстрація осіб у сфері захисту рослин;

4) внесення відомостей до державних реєстрів у сфері захисту рослин та видача витягів із зазначених реєстрів;

5) видача паспорта рослини;

6) видача свідоцтва про проходження навчання.

3. Компетентний орган надає такі платні послуги у сфері захисту рослин:

1) проведення інспектування, спостереження, відбору зразків;

2) встановлення (підтвердження) статусу місця виробництва (виробничої ділянки), вільного від шкідливих організмів;

3) встановлення фітосанітарного стану рослин, продуктів рослинного походження та надання рекомендацій щодо заходів захисту рослин.

4. Встановлення нових або скасування існуючих адміністративних послуг та інших платних послуг у сфері захисту рослин, що надаються компетентним органом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

1. Участь України у міжнародному співробітництві у сфері захисту рослин здійснюється шляхом:

1) участі в роботі відповідних міжнародних організацій;

2) укладання міжнародних угод, включаючи двосторонні угоди про взаємне визнання фітосанітарних заходів;

3) вдосконалення законодавства про захист рослин, у тому числі шляхом розроблення нових фітосанітарних заходів з урахуванням міжнародного досвіду;

4) проведення спільних наукових досліджень;

5) розроблення і реалізації міжнародних програм із захисту рослин;

6) здійснення обміну інформацією у сфері захисту рослин з іноземними державами та міжнародними організаціями, вивчення міжнародного досвіду;

7) організації проведення та участі в міжнародних конференціях, конгресах, симпозіумах, виставках тощо;

8) адаптації законодавства про захист рослин до законодавства Європейського Союзу.

2. Розроблений фітосанітарний захід підлягає опублікуванню на офіційному веб-сайті органу виконавчої влади, який його розробив, та підлягає повідомленню через Центр обробки запитів країн - членів Світової організації торгівлі і Світової організації торгівлі та їх інформування не менш як за 60 днів до дня початку його застосування згідно з положеннями відповідних міжнародних договорів, крім фітосанітарних заходів, що застосовуються у разі виникнення надзвичайних обставин.

У разі виникнення надзвичайних обставин фітосанітарні заходи можуть застосовуватися до повідомлення через Центр обробки запитів країн - членів Світової організації торгівлі і Світової організації торгівлі та їх інформування, за умови що таке повідомлення здійснюється невідкладно та негайно публікується на офіційному веб-сайті органу виконавчої влади, який прийняв такий фітосанітарний захід.

Фітосанітарний захід, що скасовує або зменшує обмеження у міжнародній торгівлі, може застосовуватися з дати його прийняття.

Прийняті фітосанітарні заходи підлягають опублікуванню в офіційному друкованому виданні.

1. Фітосанітарні заходи, які здійснюються в іноземній державі, визнаються еквівалентними тим, що застосовуються в Україні, якщо така іноземна держава на основі науково обґрунтованої інформації доведе, що такі заходи відповідають належному рівню фітосанітарного захисту або перевищують його порівняно з тими, що застосовуються в Україні.

2. Визначення ефективності фітосанітарних заходів, які здійснюються в іноземній державі, проводиться відповідно до міжнародних стандартів з фітосанітарних заходів Міжнародної конвенції про захист рослин.

3. Для визнання еквівалентності проводиться оцінювання фітосанітарних заходів, що застосовуються в іноземній державі, з метою встановлення їх ефективності для зменшення фітосанітарного ризику.

4. Еквівалентність системи фітосанітарних заходів іноземної держави фітосанітарним заходам, що застосовуються в Україні, визначається компетентним органом на підставі критеріїв оцінювання, визначених частиною п’ятою цієї статті, та з періодичністю, визначеною відповідно до частини шостої цієї статті.

5. Оцінювання фітосанітарних заходів здійснюється за такими критеріями:

1) положення законодавства про захист рослин, що діють в іноземній державі;

2) організаційна структура компетентного органу іноземної держави, його компетенція;

3) рівень матеріально-технічного забезпечення компетентного органу іноземної держави, у тому числі можливості для проведення лабораторних досліджень з метою встановлення фітосанітарного стану рослин, продуктів рослинного походження або інших об’єктів;

4) наявність систем, що забезпечують простежуваність у сфері захисту рослин;

5) наявність місць вирощування, виробництва або ділянок, вільних від шкідливих організмів, або вільних зон;

6) фітосанітарний стан території іноземної держави;

7) особливості здійснення іноземною державою фітосанітарних заходів щодо рослин, продуктів рослинного походження та інших об’єктів, що ввозяться (пересилаються) на її територію.

6. Періодичність оцінювання фітосанітарних заходів, що здійснюються в іноземній державі, визначається залежно від:

1) частоти внесення змін до законодавства іноземної держави;

2) обсягів і характеру імпорту з іноземної держави;

3) результатів фітосанітарних заходів, здійснених іноземною державою;

4) результатів заходів державного контролю щодо вантажів, які походять з іноземної держави, та інших фітосанітарних заходів;

5) інформації, отриманої від міжнародних та регіональних організацій у сфері захисту рослин або з інших офіційних джерел;

6) інформації про появу регульованих шкідливих організмів внаслідок імпорту відповідних видів рослин, продуктів рослинного походження та інших об’єктів.

7. Компетентний орган визнає фітосанітарні заходи, що здійснюються в іноземній державі, еквівалентними, якщо за результатами оцінювання встановлено, що такі фітосанітарні заходи забезпечують досягнення належного рівня фітосанітарного захисту.

8. За результатами проведення консультацій, інспекцій та домовленостей компетентний орган приймає рішення про визнання фітосанітарних заходів, що здійснюються в іноземній державі, еквівалентними або про відмову в такому визнанні.

1. У разі виникнення обґрунтованої підозри щодо порушення оператором ринку вимог законодавства про захист рослин компетентний орган зобов’язаний здійснити відповідні заходи державного контролю для встановлення або невстановлення такого порушення.

2. У разі виявлення порушення вимог законодавства про захист рослин компетентний орган зобов’язаний вживати заходів реагування, необхідних для усунення або мінімізації ризиків для життя і здоров’я людини, для тварин, рослин та навколишнього природного середовища, а також для:

1) забезпечення усунення оператором ринку виявленого порушення та дотримання вимог законодавства про захист рослин, а також запобігання виникненню таких порушень;

2) з’ясування причин виникнення порушення вимог законодавства про захист рослин.

3. Заходами реагування, необхідними для усунення або мінімізації ризиків для життя і здоров’я людини, для тварин, рослин та навколишнього природного середовища, а також дотримання вимог законодавства про захист рослин, зокрема, є:

1) оброблення товарів та/або коригування інформації про товар, яка надається споживачам;

2) обмеження або заборона розміщення на ринку, обігу, переміщення, ввезення (пересилання) на митну територію України або вивезення з неї товарів, які не відповідають вимогам цього Закону та становлять загрозу для здоров’я людини та/або навколишнього природного середовища;

3) заборона повернення товарів, які не відповідають вимогам цього Закону та становлять загрозу для здоров’я людини та/або навколишнього природного середовища, до держави-експортера або повернення таких товарів до держави-експортера;

4) відкликання, вилучення, переміщення або знищення товарів, які не відповідають вимогам цього Закону та становлять загрозу для здоров’я людини та/або навколишнього природного середовища, крім випадків, якщо є можливість змінити цільове призначення таких товарів;

5) відкликання або визнання недійсними державної реєстрації у сфері захисту рослин, уповноваження, передбачених цим Законом;

6) інші заходи, передбачені законом.

4. При визначенні заходів реагування компетентний орган враховує характер (наслідки) виявленої невідповідності законодавству про захист рослин та відповідні записи оператора ринку, пов’язані з дотриманням вимог законодавства про захист рослин, які стосуються виявленої невідповідності або порушення законодавства про захист рослин.

5. Компетентний орган зобов’язаний у письмовій формі надати оператору ринку:

1) рішення щодо дій або заходів, які мають бути вжиті оператором ринку, із зазначенням підстави його прийняття;

2) вичерпну інформацію про право оператора ринку на оскарження такого рішення, включаючи інформацію про порядок та строки такого оскарження.

6. Усі витрати, пов’язані із виконанням рішення компетентного органу, прийнятого відповідно до цієї статті, здійснюються за рахунок оператора ринку, на якого покладено обов’язок виконання такого рішення. У разі відмови оператора ринку або невиконання рішення компетентного органу щодо дій або заходів, які мають бути вжиті оператором ринку у встановлені строки, компетентний орган має право вжити таких заходів самостійно з подальшим відшкодуванням оператором ринку понесених витрат у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері захисту рослин.

1. Оператори ринку (юридичні особи та фізичні особи - підприємці) несуть відповідальність за вчинення таких правопорушень:

1) здійснення діяльності професійного користувача, дистриб’ютора, консультанта, професійного оператора без державної реєстрації у сфері захисту рослин, якщо обов’язковість такої державної реєстрації встановлена цим Законом, -

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб від п’яти до десяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - від трьох до шести мінімальних заробітних плат;

2) незабезпечення простежуваності у сфері захисту рослин, непред’явлення рослин, продуктів рослинного походження та інших об’єктів, та/або засобів захисту рослин для здійснення державного контролю -

тягнуть за собою накладення штрафу на юридичних осіб від п’яти до десяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - від трьох до шести мінімальних заробітних плат;

3) порушення вимог законодавства про захист рослин щодо обігу рослин, продуктів рослинного походження та інших об’єктів або щодо застосування фітосанітарних заходів та процедур, що призвело до проникнення або поширення регульованих шкідливих організмів, -

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб від п’яти до восьми мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - від трьох до п’яти мінімальних заробітних плат;

4) переміщення територією України рослин, продуктів рослинного походження або інших об’єктів без паспорта рослини, якщо обов’язковість наявності паспорта рослини встановлена цим Законом, -

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб від п’яти до восьми мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - від трьох до п’яти мінімальних заробітних плат;

5) порушення Правил поводження з рослинами, продуктами рослинного походження та іншими об’єктами, ввезеними (пересланими) на митну територію України як торговельні (виставкові) зразки, -

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб від дванадцяти до вісімнадцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - від п’яти до дванадцяти мінімальних заробітних плат;

6) здійснення діяльності професійного користувача, дистриб’ютора або консультанта, пов’язаної з поводженням із засобами захисту рослин, особами, які не мають свідоцтва про проходження навчання щодо безпечного поводження із засобами захисту рослин, якщо обов’язковість наявності такого свідоцтва передбачена цим Законом, -

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб від дванадцяти до вісімнадцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - від семи до дванадцяти мінімальних заробітних плат;

7) неповідомлення або несвоєчасне повідомлення професійним користувачем про заплановане застосування засобів захисту рослин шляхом подання завчасного сповіщення про застосування засобів захисту рослин, якщо обов’язковість подання такого завчасного сповіщення передбачена цим Законом, або подання завчасного сповіщення, що не містить всієї інформації, передбаченої цим Законом, -

тягнуть за собою накладення штрафу на юридичних осіб від десяти до п’ятнадцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - від п’яти до десяти мінімальних заробітних плат;

8) недодержання регламентів застосування засобів захисту рослин -

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб від десяти до п’ятнадцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - від восьми до дванадцяти мінімальних заробітних плат;

9) експлуатація професійними користувачами обладнання для застосування засобів захисту рослин, яке є технічно несправним та/або обладнання щодо якого вчасно не проведено технічний огляд, -

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб від десяти до п’ятнадцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - від восьми до дванадцяти мінімальних заробітних плат;

10) порушення Правил поводження із засобами захисту рослин -

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб від дванадцяти до вісімнадцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - від п’яти до дванадцяти мінімальних заробітних плат;

11) виготовлення або збут фальсифікованих засобів захисту рослин -

тягнуть за собою накладення штрафу на юридичних осіб від двадцяти до тридцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - від вісімнадцяти до двадцяти п’яти мінімальних заробітних плат;

12) відмова в допуску державного фітосанітарного інспектора до здійснення державного контролю з підстав, не передбачених законом, -

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб від двадцяти п’яти до тридцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - від вісімнадцяти до двадцяти п’яти мінімальних заробітних плат;

13) невиконання, несвоєчасне виконання припису посадової особи компетентного органу, його територіального органу про усунення порушень законодавства про захист рослин -

тягнуть за собою накладення штрафу на юридичних осіб від десяти до п’ятнадцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - від восьми до дванадцяти мінімальних заробітних плат.

2. У разі вчинення оператором ринку правопорушення, передбаченого пунктами 1-4 частини першої цієї статті, вперше державний фітосанітарний інспектор видає оператору ринку припис про усунення порушень законодавства про захист рослин без оформлення протоколу, передбаченого статтею 89 цього Закону.

3. Повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, за яке на оператора ринку було накладено штраф, -

тягне за собою накладення штрафу на операторів ринку у подвійному розмірі від розміру штрафу, встановленого частиною першою цієї статті за відповідне правопорушення.

1. Провадження у справах про порушення операторами ринку (юридичними особами, фізичними особами - підприємцями) законодавства про захист рослин здійснюється відповідно до цієї статті.

2. Штраф за порушення законодавства про захист рослин може бути накладено протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

3. Протокол про порушення законодавства про захист рослин (далі - протокол) за результатами здійснення заходів державного контролю мають право складати державні фітосанітарні інспектори.

4. У протоколі зазначаються:

1) дата і місце його складення;

2) посада, власне ім’я та прізвище посадової особи, яка склала протокол;

3) відомості про особу, стосовно якої складено протокол (найменування та місцезнаходження юридичної особи або власне ім’я та прізвище і місце проживання фізичної особи - підприємця, контактні дані);

4) місце, час і суть вчиненого порушення законодавства про захист рослин;

5) посилання на положення нормативно-правового акта (із зазначенням відповідної статті, частини, пункту чи абзацу), яке було порушено особою, стосовно якої складено протокол;

6) посилання на акт державного контролю та інші докази, якими підтверджується вчинення порушення законодавства про захист рослин особою, стосовно якої складено протокол;

7) власне ім’я та прізвище, місце проживання, контактні дані свідків або потерпілих та їхні пояснення (за наявності);

8) пояснення особи, стосовно якої складено протокол, або її представника чи запис про відмову від надання пояснення;

9) інші відомості, що сприяють всебічному та об’єктивному розгляду і вирішенню справи (за наявності).

5. Форма протоколу затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері захисту рослин.

6. Особа, стосовно якої складено протокол, або її представник має право викласти у протоколі або на окремому аркуші, що додається до протоколу, свої пояснення щодо змісту протоколу, засвідчивши їх особистим підписом. У разі відмови особи, щодо якої складено протокол, або її представника від надання пояснень у протоколі робиться відповідний запис. Викладені у протоколі або на окремому аркуші, що додається до протоколу, пояснення свідків та/або потерпілих засвідчуються їхніми підписами.

7. Протокол складається у двох примірниках та підписується особою, яка його склала. Один примірник протоколу вручається особі, стосовно якої складено протокол, або її представнику з проставленням їхніх особистих підписів, а другий примірник зберігається у компетентному органі або його територіальному органі. У разі відмови особи, стосовно якої складено протокол, або її представника від отримання примірника протоколу у ньому робиться відповідний запис, і не пізніше наступного робочого дня після складення протокол надсилається такій особі реєстрованим поштовим відправленням. У разі ненадання особою, стосовно якої складено протокол, інформації про її місцезнаходження (місце проживання) протокол надсилається на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, і вважається врученим незалежно від факту його отримання такою особою.

8. Справа про порушення законодавства про захист рослин розглядається компетентним органом або його територіальним органом. Від імені зазначених органів розглядати справи мають право головні державні фітосанітарні інспектори або їх заступники.

9. Справа розглядається не пізніше 15 робочих днів з дня отримання відповідною посадовою особою протоколу та інших матеріалів справи. За письмовим клопотанням особи, стосовно якої складено протокол, розгляд справи відкладається, але не більш як на 10 робочих днів, для подання нею додаткових матеріалів або з інших поважних причин.

10. Час і місце розгляду справи повідомляються особі, стосовно якої складено протокол, не менше ніж за п’ять робочих днів до дня її розгляду. Повідомлення про час і місце розгляду справи вручається особі, стосовно якої складено протокол, або її представнику з проставленням їхніх особистих підписів, або надсилається реєстрованим поштовим відправленням. Повідомлення про час і місце розгляду справи, надіслане реєстрованим поштовим відправленням на адресу особи, стосовно якої складено протокол, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, вважається врученим незалежно від факту його отримання такою особою.

11. Справа може бути розглянута за відсутності особи, стосовно якої складено протокол, якщо є відомості про її належне повідомлення про час і місце розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

12. Особа, стосовно якої складено протокол, має право ознайомлюватися з матеріалами справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правовою допомогою адвоката або іншого фахівця в галузі права, оскаржувати постанову у справі.

13. Справа не може бути розпочата, а розпочата справа підлягає закриттю у разі:

1) відсутності події або складу порушення законодавства про захист рослин;

2) втрати чинності положенням цього Закону, яким встановлено відповідальність за порушення законодавства про захист рослин;

3) закінчення визначеного цією статтею строку, протягом якого може бути накладено штраф;

4) наявності за тим самим фактом порушення законодавства про захист рослин постанови про накладення штрафу або нескасованої постанови про закриття справи, винесеної стосовно тієї самої особи;

5) ліквідації юридичної особи, щодо якої складено протокол;

6) смерті фізичної особи - підприємця, стосовно якої складено протокол.

14. За результатами розгляду справи уповноважені на те посадові особи виносять одну з таких постанов:

1) про накладення штрафу;

2) про закриття справи.

15. Постанова у справі має містити таку інформацію:

1) посаду, власне ім’я та прізвище посадової особи, яка винесла постанову;

2) дату і місце розгляду справи;

3) відомості про особу, стосовно якої винесено постанову, а також про потерпілого (за наявності);

4) опис обставин, встановлених під час розгляду справи, та доказів, що їх підтверджують;

5) посилання на положення законодавства про захист рослин, які були порушені, та/або зазначення підстав для закриття справи;

6) посилання на положення цього Закону, що передбачають відповідальність за вчинене правопорушення;

7) рішення, прийняте у справі.

Постанова у справі має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження".

16. Постанова у справі вручається особі, стосовно якої її винесено, або її представнику з проставленням їхніх особистих підписів або надсилається реєстрованим поштовим відправленням протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

17. Потерпілий та особа, стосовно якої винесено постанову у справі, мають право оскаржити її в адміністративному (досудовому) порядку протягом одного місяця з дня її винесення або до суду в порядку, визначеному законом. Скарга на постанову у справі, подана в адміністративному (досудовому) порядку, залишається без розгляду у разі оскарження цієї постанови до суду.

18. Якщо останній день строку подання скарги на постанову у справі в адміністративному (досудовому) порядку припадає на вихідний, святковий або неробочий день, останнім днем строку вважається наступний за вихідним, святковим або неробочим робочий день. За відповідною заявою скаржника орган (посадова особа), уповноважений на розгляд скарги, поновлює цей строк у разі визнання причин його пропущення поважними.

19. Оскарження постанови у справі в адміністративному (досудовому) порядку здійснюється шляхом подання скарги до компетентного органу через територіальний орган компетентного органу, який виніс відповідну постанову. Скарга, що надійшла до територіального органу компетентного органу, протягом трьох робочих днів передається (надсилається) разом із справою до компетентного органу та розглядається Головним державним фітосанітарним інспектором України або його заступником протягом 10 робочих днів з дня її отримання.

20. За результатами розгляду скарги на постанову у справі в адміністративному (досудовому) порядку приймається одне з таких рішень:

1) про залишення постанови без змін, а скарги - без задоволення;

2) про скасування постанови та закриття справи;

3) про скасування постанови та прийняття нової постанови.

21. Постанова у справі, яку не було оскаржено у встановлений законом строк, набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження. Постанова у справі, оскаржена в адміністративному (досудовому) порядку, набирає законної сили після закінчення одного місяця з дня прийняття рішення, передбаченого пунктами 1 і 2 частини двадцятої цієї статті, а рішення, передбаченого пунктом 3 частини двадцятої цієї статті, - з моменту його проголошення. Постанова у справі, оскаржена до суду, набирає законної сили з дня набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

22. Штраф підлягає сплаті протягом 15 днів з дня набрання законної сили постановою про накладення штрафу. Сплата штрафу не звільняє особу, стосовно якої винесено постанову у справі, від обов’язку усунення допущеного правопорушення, а також від обов’язку відшкодування пов’язаної з ним шкоди (завданих збитків).

23. Якщо штраф не сплачено в строк, встановлений частиною двадцять другою цієї статті, примусове виконання постанови про накладення штрафу здійснюється у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Суми штрафів зараховуються до державного бюджету.

24. Для розрахунку штрафів за порушення цього Закону застосовується розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом про Державний бюджет України на 1 січня календарного року, в якому вчинено порушення.

1. Цей Закон набирає чинності через три роки з дня його опублікування, крім підпункту "в" підпункту 3, підпунктів 10, 11, абзацівтретього та четвертого підпункту "а", підпунктів "в"-"ґ" підпункту 16, підпунктів 18, 20 пункту 3, пункту 5цього розділу, які набирають чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.

2. Визнати такими, що втратили чинність з дня набрання чинності цим Законом:

Закон України "Про карантин рослин" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 34, ст. 352 із наступними змінами);

Постанову Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про карантин рослин" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 34, ст. 353);

Закон України "Про захист рослин" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 50-51, ст. 310 із наступними змінами).

3. Внести зміни до таких законів України:

1) у Законі України "Про пестициди і агрохімікати" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 14, ст. 91 із наступними змінами):

а) у статті 1:

у частині першій:

визначення термінів "одержання посвідчення про право роботи з пестицидами", "посвідчення про право роботи з пестицидами", "свідоцтво про проходження навчання з питань безпечного поводження з пестицидами" виключити;

визначення термінів "регламенти застосування" і "фальсифіковані пестициди і агрохімікати" викласти в такій редакції:

"регламенти застосування - сукупність вимог до препаративної форми засобів захисту рослин та агрохімікатів, визначених під час державної реєстрації";

"фальсифіковані пестициди і агрохімікати - пестициди і агрохімікати, вироблені з порушенням встановлених законодавством вимог, зокрема щодо використання знаків для товарів і послуг, або шляхом копіювання форми, упаковки, зовнішнього оформлення чи прямого відтворення товару іншого виробника без його дозволу";

частину другу викласти в такій редакції:

"Терміни "засоби захисту рослин", "захист рослин", "поводження із засобами захисту рослин" вживаються в цьому Законі у значеннях, наведених у Законі України "Про державне регулювання сфери захисту рослин";

б) у частині першій статті 2 слова "та інших актів законодавства, прийнятих відповідно до нього" замінити словами "Закону України "Про державне регулювання сфери захисту рослин" та прийнятих відповідно до них інших актів законодавства";

в) доповнити статтею 10-1 такого змісту:

"Стаття 10-1. Вимоги до рекламування пестицидів і агрохімікатів

Рекламування пестицидів і агрохімікатів, що не пройшли державної реєстрації в Україні, забороняється, крім агрохімікатів, дозволених до ввезення на митну територію України, виробництва, торгівлі, застосування та рекламування без їх державної реєстрації, відповідно до переліку, визначеного цим Законом. Рекламування пестицидів і агрохімікатів здійснюється відповідно до Закону України "Про рекламу";

г) частину другу статті 11 викласти в такій редакції:

"Особи, діяльність яких пов’язана з організацією робіт із зберігання та/або застосування пестицидів або з проведенням робіт із транспортування, зберігання, застосування, торгівлею пестицидами, повинні мати свідоцтво про проходження навчання щодо безпечного поводження із засобами захисту рослин, видане відповідно до Закону України "Про державне регулювання сфери захисту рослин";

ґ) у статті 14:

у частині першій слова "органам, що ведуть державний облік" замінити словами "відповідно до вимог законодавства про пестициди і агрохімікати";

частину другу виключити;

д) у тексті статті 16 слова "центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики" замінити словами "центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері захисту рослин";

е) статті 16-2 і 16-6 виключити;

є) у частині першій статті 16-7 слова "за поводженням з пестицидами" замінити словами "за поводженням з пестицидами (крім поводження із засобами захисту рослин відповідно до Закону України "Про державне регулювання сфери захисту рослин")";

2) у Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 24, ст. 170 із наступними змінами):

а) у пункті 45 частини першої статті 26 слова "за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність" замінити словами "рішень щодо карантинних (демаркованих) зон та особливого режиму захисту рослин";

б) у статті 43:

частину першу доповнити пунктом 43 такого змісту:

"43) прийняття у межах, визначених законом, рішень з питань боротьби із стихійним лихом, епідеміями, епізоотіями, рішень щодо карантинних (демаркованих) зон та особливого режиму захисту рослин";

пункт 2 частини третьої виключити;

3) у Законі України "Про бджільництво" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 21, ст. 157 із наступними змінами):

а)статтю 1 доповнити частиною другою такого змісту:

"Термін "засоби захисту рослин" вживається в цьому Законі у значенні, наведеному в Законі України "Про державне регулювання сфери захисту рослин";

б) статті 31 і 37 викласти в такій редакції:

"Стаття 31. Охорона бджіл у разі застосування засобів захисту рослин у сільському і лісовому господарстві

Охорона бджіл у разі застосування засобів захисту рослин у сільському і лісовому господарстві здійснюється відповідно до цього Закону та Закону України "Про державне регулювання сфери захисту рослин".

Застосування засобів захисту рослин у сільському і лісовому господарстві здійснюється відповідно до Закону України "Про державне регулювання сфери захисту рослин" з урахуванням вимог статті 37 цього Закону";

"Стаття 37. Інформування про небезпечні, стихійні гідрометеорологічні явища та застосування засобів захисту рослин

Інформування власників пасік та пасічників про небезпечні, стихійні гідрометеорологічні явища та їх прогноз, а також про стан навколишнього природного середовища здійснює гідрометеорологічна служба в порядку, визначеному законодавством.

Особи, які застосовують засоби захисту рослин у сільському або лісовому господарстві, зобов’язані завчасно повідомити про початок застосування таких засобів власників пасік та пасічників, пасіки яких розміщені на відстані 8 кілометрів від зовнішнього периметра площі застосування засобів захисту рослин. Таке повідомлення здійснюється шляхом завчасного сповіщення про застосування засобів захисту рослин у порядку та строки, встановлені Законом України "Про державне регулювання сфери захисту рослин".

Власник пасіки, пасічник або уповноважена ним особа у разі перевезення (кочівлі) пасіки зобов’язаний не менше ніж за три доби до такого перевезення повідомити про це орган місцевого самоврядування (сільську, селищну, міську, районну у місті раду) за новим місцезнаходженням пасіки та надати таку інформацію:

номер і дата видачі паспорта пасіки;

кількість бджолиних сімей;

місцезнаходження земельної ділянки, на якій буде розміщено пасіку (адреса та/або географічні координати, та/або кадастровий номер земельної ділянки, та/або інші відомості, що дають змогу встановити місцезнаходження земельної ділянки);

дата і час, з яких пасіка буде розташована за новим місцезнаходженням;

контактні дані (власне ім’я та прізвище, номер телефону та адреса електронної пошти для отримання повідомлень через електронну систему завчасного сповіщення про застосування засобів захисту рослин).

У разі якщо земельна ділянка, на якій планується розмістити пасіку, з урахуванням 8-кілометрової відстані охоплює повністю або частково адміністративну територію двох чи більше органів місцевого самоврядування, повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, подається власником пасіки, пасічником або уповноваженою ним особою до всіх відповідних органів місцевого самоврядування.

Власник пасіки, пасічник або уповноважена ним особа одночасно з виконанням вимог, передбачених частиною третьою цієї статті, повідомляє орган місцевого самоврядування (сільську, селищну, міську, районну у місті раду) за попереднім місцезнаходженням пасіки про вибуття з такого місця.

Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, подається власником пасіки, пасічником або уповноваженою ним особою до органу місцевого самоврядування у паперовій (особисто або поштою) або в електронній (через електронну систему завчасного сповіщення про застосування засобів захисту рослин) формі.

Власник пасіки, пасічник, який не повідомив про перевезення (кочівлю) пасіки орган місцевого самоврядування (сільську, селищну, міську, районну у місті раду) за новим місцезнаходженням пасіки відповідно до частини третьої цієї статті, бере на себе всі ризики заподіяння шкоди бджолам або їх загибелі внаслідок проведення небезпечних робіт (у тому числі застосування засобів захисту рослин)";

в) розділ IX "Прикінцеві положення" доповнити пунктом 5 такого змісту:

"5. Установити, що тимчасово, до набрання чинності Законом України "Про державне регулювання сфери захисту рослин", повідомлення, передбачене частиною другою статті 37 цього Закону, може здійснюватися з використанням інформаційно-комунікаційної системи "Державний аграрний реєстр" відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України";

4) частину четверту статті 32 Закону України "Про курорти" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 50, ст. 435 із наступними змінами) викласти в такій редакції:

"У разі масового поширення особливо небезпечних та карантинних шкідливих організмів застосування засобів захисту рослин у парках, лісах та інших зелених насадженнях, розташованих на території курорту та/або лікувально-оздоровчої місцевості, здійснюється відповідно до законів України "Про державне регулювання сфери захисту рослин", "Про природно-заповідний фонд України", "Про Червону книгу України", якщо території курорту та/або лікувально-оздоровчої місцевості належать до об’єктів природно-заповідного фонду";

5) у Законі України "Про тваринний світ" (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 14, ст. 97 із наступними змінами):

а) частину третю статті 48 виключити;

б) статтю 49 викласти в такій редакції:

"Стаття 49. Обмеження або заборона застосування пестицидів і агрохімікатів на окремих територіях

З метою збереження біорізноманіття на окремих територіях застосування пестицидів і агрохімікатів може бути заборонено або обмеженим відповідно до законів України "Про пестициди і агрохімікати"та "Про державне регулювання сфери захисту рослин";

6) у Законі України "Про охорону земель" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 39, ст. 349 із наступними змінами):