Міжнародна конвенція про захист рослин

Договірні сторони,

- визнаючи необхідність міжнародного співробітництва у сфері боротьби зі шкідниками рослин і рослинних продуктів та запобігання їхньому міжнародному поширенню й особливо їхньому введенню до складу рослинного чи тваринного світу зон, що знаходяться в небезпеці;

- визнаючи, що фітосанітарні заходи повинні бути технічно обґрунтовані, прозорі і повинні застосовуватися таким чином, щоб вони не були засобом довільної або невиправданої дискримінації чи прихованих обмежень, особливо в міжнародній торгівлі;

- бажаючи забезпечити тісну координацію заходів, спрямованих на досягнення цих цілей;

- бажаючи створити рамки для підготовки і застосування гармонізованих фітосанітарних заходів і розробки міжнародних стандартів для цих цілей;

- беручи до уваги прийняті на міжнародному рівні принципи, що регулюють охорону здоров'я рослин, людини і тварин, а також навколишнього середовища; та

- беручи до уваги угоди, укладені в результаті Уругвайського раунду багатосторонніх переговорів з питань торгівлі, у тому числі Угоду про застосування санітарних та фітосанітарних заходів;

домовилися про таке:

1. З метою забезпечення спільних і ефективних дій, спрямованих на запобігання введенню до складу рослинного чи тваринного світу і поширенню шкідників рослин і рослинних продуктів та сприяння вживанню відповідних заходів для боротьби з ними, договірні сторони беруть на себе зобов'язання приймати законодавчі, технічні й адміністративні заходи, визначені в цій Конвенції й у додаткових угодах, укладених відповідно до статті XV.

2. Кожна договірна сторона візьме на себе відповідальність, без шкоди для зобов'язань, взятих відповідно до інших міжнародних угод, за виконання в межах своєї території усіх вимог цієї Конвенції.

3. Розподіл відповідальності за виконання вимог цієї Конвенції між організаціями - членами ФАО і їхніми державами-членами, що є договірними сторонами, здійснюється згідно з їхньою відповідною компетенцією.

4. Коли це є доцільним, положення цієї Конвенції можуть розглядатися договірними сторонами як положення, що поширюються, крім рослин і рослинних продуктів, на склади, тару, транспортні засоби, контейнери, грунт і на будь-який інший організм, об'єкт або матеріал, що може слугувати місцем укриття шкідників або сприяти їхньому поширенню, особливо у разі міжнародного перевезення.

1. Для цілей цієї Конвенції наведені нижче терміни мають такі значення:

"Акліматизація" - збереження на передбачуване майбутнє шкідника в зоні після його введення;

"Аналіз небезпечності шкідника" - процес оцінки біологічних або інших наукових і економічних даних з метою визначення необхідності контролювання шкідника і суворості будь-яких фітосанітарних заходів, яких слід вжити проти нього;

"Введення до складу рослинного чи тваринного світу" - введення шкідника, що завершується його акліматизацією;

"Гармонізовані фітосанітарні заходи" - фітосанітарні заходи, впроваджені договірними сторонами на основі міжнародних стандартів;

"Зона низького рівня поширеності шкідника" - зона, вся територія країни, частина країни, кілька країн або їхні частини, як визначено компетентними органами, де певний шкідник має низький рівень поширеності і де вживаються ефективні заходи з нагляду, боротьби чи знищення;

"Зона, що знаходиться в небезпеці" - зона, в якій екологічні фактори сприяють акліматизації шкідника, присутність якого в цій зоні призведе до значної економічної шкоди;

"Карантинний шкідник" - шкідник, який має потенційне економічне значення для зони, що знаходиться у зв'язку з цим у небезпеці, в якій він поки відсутній або присутній, але не широко розповсюджений, і є об'єктом офіційної боротьби;

"Комісія" - Комісія з фітосанітарних заходів, заснована відповідно до статті XI;

"Міжнародні стандарти" - міжнародні стандарти, встановлені відповідно до пунктів 1 і 2 статті X;

"Регіональні стандарти" - стандарти, встановлені регіональною організацією із захисту рослин як керівництво членам цієї організації;

"Регульований некарантинний шкідник" - некарантинний шкідник, присутність якого на рослинах, що призначені для посадки, здійснює економічно неприйнятний вплив на заплановане використання цих рослин і внаслідок цього регулюється на території договірної сторони, що імпортує;

"Регульований об'єкт" - будь-яка рослина, рослинний продукт, склад, упаковка, транспортний засіб, контейнер, грунт і будь-який інший організм, об'єкт або матеріал, що може слугувати місцем укриття шкідників або сприяти їхньому поширенню, і стосовно яких вважається необхідним застосування фітосанітарних заходів, особливо у разі міжнародного перевезення;

"Регульований шкідник" - карантинний шкідник або регульований некарантинний шкідник;

"Рослини" - живі рослини і частини рослин, у тому числі насіння і зародкова плазма;

"Рослинні продукти" - неперероблений матеріал рослинного походження (у тому числі зерно), а також перероблена продукція, що за своєю природою або за способом переробки може створювати небезпеку введення до складу рослинного чи тваринного світу та поширення шкідників;

"Секретар" - Секретар Комісії, що призначається відповідно до статті XII;

"Технічно обґрунтовані" - обґрунтовані на основі висновків, отриманих за допомогою використання відповідного аналізу небезпечності шкідників, або, якщо це є застосовним, іншого порівняного вивчення і оцінки наявної наукової інформації;

"Фітосанітарний захід" - будь-який закон, підзаконний нормативно-правовий акт або офіційна процедура, що спрямовані на запобігання введенню до складу рослинного чи тваринного світу і/або поширенню шкідників;

"Шкідник" - будь-який вид, рід чи біотип рослин, тварин або патогенних агентів, що здатні завдавати шкоди рослинам або рослинним продуктам.

2. Вважається, що визначення, які сформульовані в цій статті, якщо вони обмежуються застосуванням цієї Конвенції, не впливають на визначення, прийняті відповідно до внутрішнього законодавства договірних сторін.

Ніщо в цій Конвенції не впливає на права і зобов'язання договірних сторін за іншими відповідними міжнародними угодами.

1. Кожна договірна сторона, у силу своїх можливостей, забезпечує створення офіційної національної організації із захисту рослин з основними обов'язками, визначеними у цій статті.

2. До обов'язків офіційної національної організації із захисту рослин належать:

(a) видача сертифікатів на вантажі рослин, рослинних продуктів й інших регульованих об'єктів стосовно фітосанітарних правил договірної сторони, що імпортує;

(b) спостереження за рослинами у період вегетації, у тому числі як в оброблюваних зонах (зокрема полях, плантаціях, розсадниках, садах, теплицях і лабораторіях), так і в зонах дикоростучої флори, а також рослин і рослинних продуктів, що зберігаються або транспортуються, зокрема, з метою інформування про зустрічальність, появу і поширення шкідників, а також боротьби з цими шкідниками, у тому числі з метою інформування, про яке йдеться в підпункті (a) пункту 1 статті VIII;

(c) огляд вантажів рослин і рослинних продуктів, що перевозяться міжнародним сполученням, і у випадках, коли це є доцільним, огляд інших регульованих об'єктів, зокрема, з метою запобігання введенню до складу рослинного чи тваринного світу і/або поширенню шкідників;

(d) дезінсекція або дезінфекція вантажів рослин, рослинних продуктів і інших регульованих об'єктів, що перевозяться міжнародним сполученням для того, щоб вони відповідали фітосанітарним вимогам;

(e) захист зон, що знаходяться в небезпеці, позначення, збереження й спостереження за зонами без шкідників і зонами з низькою поширеністю шкідників;

(f) проведення аналізу небезпечності шкідників;

(g) забезпечення за допомогою відповідних процедур того, щоб фітосанітарна безпечність вантажів після сертифікації щодо складу, заміни і повторного зараження підтримувалася до експорту; та

(h) навчання і розвиток персоналу.

3. Кожна договірна сторона в силу своїх можливостей забезпечує таке:

(a) поширення на території договірної сторони інформації про регульовані шкідники та заходи для запобігання їхньому введенню до складу рослинного чи тваринного світу та боротьби з ними;

(b) проведення наукових досліджень у галузі захисту рослин;

(c) видання фітосанітарних правил; та

(d) здійснення інших функцій, що можуть бути необхідні для імплементації цієї Конвенції.

4. Кожна договірна сторона надає Секретареві характеристику своєї офіційної національної організації із захисту рослин і повідомляє йому про всі зміни в цій організації. Договірна сторона надає іншій договірній стороні за її запитом характеристику своїх організаційних заходів щодо захисту рослин.

1. Кожна договірна сторона вживає заходів з проведення фітосанітарної сертифікації з метою забезпечення того, щоб експортовані рослини, рослинні продукти й інші регульовані об'єкти та їхні вантажі відповідали запису, що посвідчує, який здійснюється згідно з підпунктом (b) пункту 2 цієї статті.

2. Кожна договірна сторона вживає заходів щодо видачі фітосанітарних сертифікатів відповідно до таких положень:

(a) огляд й інші пов'язані заходи, які ведуть до видачі фітосанітарних сертифікатів, проводяться тільки офіційною національною організацією із захисту рослин або під її керівництвом. Фітосанітарні сертифікати видаються посадовими особами, технічно кваліфікованими й належним чином уповноваженими на те офіційною національною організацією із захисту рослин діяти від її імені й під її контролем, за умови, що ці особи володіють знаннями й інформацією, які дають можливість органам договірних сторін, що імпортують, з упевненістю приймати такі фітосанітарні сертифікати як документи, що заслуговують на довіру;

(b) фітосанітарні сертифікати або їхні електронні еквіваленти у тих випадках, коли вони приймаються заінтересованою договірною стороною, що імпортує, повинні відповідати зразку, що наведений в Додатку до цієї Конвенції. Ці сертифікати повинні заповнюватися і видаватися з урахуванням відповідних міжнародних стандартів;

(c) незавірені зміни або підчищення позбавляють сертифіката чинності.

3. Кожна договірна сторона зобов'язується не вимагати, щоб вантажі рослин або рослинних продуктів чи інших регульованих об'єктів, що імпортуються на її територію, супроводжувалися фітосанітарними сертифікатами, що не відповідають зразкам, які наведені у Додатку до цієї Конвенції. Будь-які вимоги щодо додаткових декларацій повинні бути технічно обґрунтовані.

1. Договірні сторони можуть вимагати вживання фітосанітарних заходів щодо карантинних шкідників і регульованих некарантинних шкідників за умови, що ці заходи:

(a) не суворіші, ніж заходи, що застосовуються до таких самих шкідників, якщо вони присутні на території договірної сторони, що імпортує; та

(b) обмежуються тими, що необхідні для захисту здоров'я рослин і/або гарантування їхнього запланованого використання, і можуть бути технічно обґрунтовані заінтересованою договірною стороною.

2. Договірні сторони не вимагають вживання фітосанітарних заходів щодо нерегульованих шкідників.

1. З метою запобігання введенню до складу рослинного чи тваринного світу і/або поширенню регульованих шкідників на своїх територіях, договірні сторони мають суверенне право регулювати ввезення рослин, рослинних продуктів й інших регульованих об'єктів відповідно до застосовних міжнародних угод і з цією метою можуть:

(a) вимагати і приймати фітосанітарні заходи щодо ввезення рослин, рослинних продуктів й інших регульованих об'єктів, у тому числі, наприклад, огляд, заборону на імпорт і обробку;

(b) відмовляти у ввезенні або затримувати, або вимагати здійснення обробки, знищення або вилучення з території договірної сторони рослин, рослинних продуктів й інших регульованих об'єктів або їхніх вантажів, що не відповідають фітосанітарним заходам, які вимагаються або які прийняті відповідно до підпункту (a);

(c) забороняти або обмежувати переміщення регульованих шкідників на їхні території;

(d) заборонити чи обмежувати переміщення на свої території агентів біологічної боротьби й інших організмів, що мають фітосанітарне значення, про які твердять, що вони є корисними.

2. Для того, щоб звести до мінімуму втручання в міжнародну торгівлю, кожна договірна сторона, користуючись своїм правом, передбаченим у пункті 1 цієї статті, зобов'язується діяти відповідно до такого:

(a) договірні сторони не вживають, відповідно до їхнього фітосанітарного законодавства, будь-яких заходів, що зазначені в пункті 1 цієї статті, крім тих випадків, коли такі заходи необхідні з фітосанітарної точки зору і технічно обґрунтовані;

(b) договірні сторони негайно після їхнього прийняття публікують і передають фітосанітарні вимоги, обмеження і заборони будь-якій договірній стороні або сторонам, на які, на їхню думку, можуть мати безпосередній вплив такі заходи;

(c) договірні сторони надають у відповідь на запит будь-якій договірній стороні обґрунтування фітосанітарних вимог, обмежень і заборон;

(d) якщо договірна сторона вимагає, щоб вантажі окремих рослин або рослинних продуктів ввозилися тільки через визначені пункти ввезення, то такі пункти ввезення вибираються так, щоб не ускладнювати без необхідності міжнародну торгівлю. Ця договірна сторона публікує перелік таких пунктів ввезення і передає його Секретарю, будь-якій регіональній організації із захисту рослин, членом якої є ця договірна сторона, всім договірним сторонам, на які, на думку цієї сторони, здійснюватиметься безпосередній вплив, та іншим договірним сторонам у відповідь на запит. Такі обмеження щодо пунктів ввезення не встановлюються, якщо не потрібно, щоб відповідні рослини, рослинні продукти або інші регульовані об'єкти супроводжувалися фітосанітарними сертифікатами або піддавалися огляду чи обробці;

(e) будь-який огляд або інші фітосанітарні процедури, які вимагаються організацією із захисту рослин договірної сторони для вантажу рослин, рослинних продуктів або інших регульованих об'єктів, що пропонуються для імпорту, проводяться якомога скоріше з належним урахуванням їхнього швидкого псування;

(f) договірні сторони, що імпортують, якомога скоріше інформують заінтересовану договірну сторону, що експортує, або, коли це є доцільним, заінтересовану договірну сторону, що реекспортує, про серйозні випадки невідповідності фітосанітарній сертифікації. Договірна сторона, що експортує, або, коли це є доцільним, заінтересована договірна сторона, що реекспортує, повинна проводити розслідування і повідомляти у відповідь на запит про результати свого розслідування заінтересовану договірну сторону, що імпортує;

(g) договірні сторони вводять тільки такі фітосанітарні заходи, які є технічно обґрунтованими, які є сумісними з можливою небезпечністю шкідників, які є найменш обмежуючими доступними заходами та які приведуть до мінімальних перешкод в міжнародних перевезеннях людей, вантажів і транспортних засобів;

(h) договірні сторони, у міру зміни умов і появи нових фактів, забезпечують негайне внесення змін до фітосанітарних заходів або скасування їх, якщо вони будуть визнані непотрібними;

(i) договірні сторони в силу своїх можливостей створюють й оновлюють списки регульованих шкідників, використовуючи наукові назви, і надають ці списки Секретарю, регіональним організаціям із захисту рослин, членами яких вони є, й іншим договірним сторонам у відповідь на запит;

(j) договірні сторони в силу своїх можливостей здійснюють спостереження за шкідниками, готують і зберігають відповідну інформацію про статус шкідників з метою сприяння їхньому розподілу по категоріях, а також для розробки відповідних фітосанітарних заходів. Ця інформація надається договірним сторонам у відповідь на їхній запит.

3. Договірна сторона може застосовувати заходи, які зазначені в цій статті до шкідників, що не можуть акліматизуватися на її території, але, будучи завезеними, завдають економічної шкоди. Заходи, що застосовуються проти таких шкідників, повинні бути технічно обґрунтовані.

4. Договірні сторони можуть застосовувати заходи, зазначені в цій статті, до вантажів, що перевозяться транзитом через їх території, тільки в тому випадку, якщо такі заходи технічно обґрунтовані і необхідні для запобігання введенню до складу рослинного чи тваринного світу і/або поширенню шкідників.

5. Ніщо в цій статті не перешкоджає договірним сторонам, що імпортують, визначати спеціальні положення, за умови дотримання відповідних заходів безпеки, стосовно ввезення рослин, рослинних продуктів й інших регульованих об'єктів, а також шкідників рослин для науково-дослідних, освітніх або інших визначених цілей.

6. Ніщо в цій статті не перешкоджає будь-якій договірній стороні вживати відповідних надзвичайних заходів у випадку виявлення шкідника, що становить потенційну небезпеку для її територій або у випадку отримання повідомлення про таке виявлення. Будь-який такий захід оцінюється якомога скоріше для того, щоб забезпечити обґрунтування необхідності продовження його застосування. Про вжитий захід негайно інформуються заінтересовані договірні сторони, Секретар і будь-яка регіональна організація із захисту рослин, членом якої є ця договірна сторона.

1. Договірні сторони співробітничають одна з одною у максимально можливому ступені щодо досягнення цілей цієї Конвенції і, зокрема:

(a) співробітничають в галузі обміну інформацією про шкідників рослин, зокрема, інформування про зустрічальність, появу або поширення шкідників, що можуть становити безпосередню або потенційну небезпеку, відповідно до таких процедур, що можуть бути встановлені Комісією;

(b) брати участь, наскільки це є можливим, у будь-яких спеціальних кампаніях з боротьби зі шкідниками, що можуть становити серйозну загрозу для рослинництва і потребують міжнародних дій у разі надзвичайних ситуацій; та

(c) співробітничати, у міру можливості, у наданні технічної й біологічної інформації, що необхідна для аналізу небезпечності шкідників.

2. Кожна договірна сторона призначає контактну особу для обміну інформацією, пов'язаною з імплементацією цієї Конвенції.

1. Договірні сторони зобов'язуються співробітничати одна з одною у створенні регіональних організацій із захисту рослин у відповідних зонах.

2. Регіональні організації із захисту рослин функціонують як координаційні органи у зонах своєї діяльності, беруть участь у різних заходах для досягнення цілей цієї Конвенції і, коли це є доцільним, збирають і поширюють інформацію.

3. Регіональні організації із захисту рослин співробітничають із Секретарем у досягненні цілей цієї Конвенції і, коли це є доцільним, співробітничають із Секретарем і Комісією в розробці міжнародних стандартів.

4. Секретар скликає регулярні технічні консультації представників регіональних організацій із захисту рослин для того, щоб:

(a) сприяти розробці і використанню відповідних міжнародних стандартів для фітосанітарних заходів; та

(b) заохочувати міжрегіональне співробітництво у підтриманні гармонізованих фітосанітарних заходів щодо боротьби зі шкідниками і запобігання їхньому поширенню і/або введенню до складу рослинного чи тваринного світу.

1. Договірні сторони погоджуються співробітничати в розробці міжнародних стандартів відповідно до процедур, прийнятих Комісією.

2. Міжнародні стандарти приймаються Комісією.

3. Регіональні стандарти повинні відповідати принципам цієї Конвенції; ці стандарти можуть бути передані Комісії для розгляду нею як потенційні міжнародні стандарти для фітосанітарних заходів, якщо вони можуть мати ширше застосування.

4. Договірні сторони повинні враховувати, залежно від обставин, міжнародні стандарти під час своєї діяльності, пов'язаної з цією Конвенцією.

1. Договірні сторони згодні створити Комісію з фітосанітарних заходів у рамках Продовольчої та сільськогосподарської організації Організації Об'єднаних Націй (ФАО).

2. До функцій Комісії належить сприяння повній імплементації цілей цієї Конвенції і, зокрема:

(a) вивчення стану захисту рослин у світі і необхідності вживання заходів для боротьби з міжнародним поширенням шкідників і їхнім введенням до складу рослинного чи тваринного світу зон, що знаходяться в небезпеці;

(b) встановлення і постійний перегляд необхідних організаційних заходів і процедур щодо розробки і прийняття міжнародних стандартів, а також прийняття міжнародних стандартів;

(c) встановлення правил і процедур для вирішення спорів відповідно до статті XIII;

(d) створення таких допоміжних органів Комісії, що можуть бути необхідними для належного виконання її функцій;

(e) прийняття керівних принципів щодо визнання регіональних організацій із захисту рослин;

(f) налагодження співробітництва з іншими відповідними міжнародними організаціями з питань, що охоплюються цією Конвенцією;

(g) прийняття рекомендацій, необхідних для імплементації цієї Конвенції; та

(e) виконання інших функцій, що можуть бути необхідними для досягнення цілей цієї Конвенції.

3. Членство в Комісії відкрите для всіх договірних сторін.

4. Кожна договірна сторона може бути представлена на засіданнях Комісії одним делегатом, якого може супроводжувати його заступник, а також експертами і консультантами. Заступники, експерти і консультанти можуть брати участь у діяльності Комісії, однак не мають права голосу, за винятком заступника, що належним чином уповноважений заміщати делегата.

5. Договірні сторони докладають усіх зусиль для досягнення згоди з усіх питань шляхом консенсусу. Якщо усі зусилля досягти консенсусу вичерпані і згода не досягнута, то рішення, у крайньому випадку, приймається більшістю у дві третини голосів договірних сторін, що є присутніми і беруть участь у голосуванні.

6. Організація - член ФАО, що є договірною стороною, і держави-члени цієї організації-члена, що також є договірними сторонами, користуються своїми членськими правами і виконують свої членські обов'язки mutatis mutandis відповідно до Статуту і Загальних правил ФАО.

7. Комісія може приймати і, якщо буде потрібно, вносити зміни до свого власного регламенту, що відповідатиме цій Конвенції або Статуту ФАО.

8. Голова Комісії скликає регулярні засідання Комісії один раз на рік.

9. Позачергові засідання Комісії можуть скликатися Головою Комісії на прохання принаймні однієї третини її членів.

10. Комісія обирає Голову і не більше двох віце-голів, кожний з яких перебуває на посаді протягом двох років.

1. Секретар Комісії призначається Генеральним директором ФАО.

2. Секретареві в роботі допомагає персонал секретаріату, склад якого визначається відповідно до потреб.

3. Секретар відповідає за імплементацію політики і діяльність Комісії та виконання інших обов'язків, що можуть закріплюватися за Секретарем цією Конвенцією, і звітує про це Комісії.

4. Секретар поширює:

(a) міжнародні стандарти всім договірним сторонам протягом шістдесяти днів із дня їхнього прийняття;

(b) усім договірним сторонам переліки пунктів ввезення відповідно до підпункту

(d) пункту 2 статті VII, передані договірними сторонами;

(c) списки регульованих шкідників, ввезення яких заборонене або які зазначені в підпункті (i) пункту 2 статті VII, усім договірним сторонам і регіональним організаціям із захисту рослин;

(d) інформацію, отриману від договірних сторін щодо фітосанітарних вимог, обмежень і заборон, згаданих у підпункті (b) пункту 2 статті VII, і характеристику офіційних національних організацій із захисту рослин, згаданих у пункті 4 статті IV.

5. Секретар забезпечує переклад офіційними мовами ФАО документів засідань Комісії і міжнародних стандартів.

6. Секретар здійснює співробітництво з регіональними організаціями із захисту рослин у досягненні цілей цієї Конвенції.

1. У випадку виникнення спорів при тлумаченні або застосуванні цієї Конвенції або в тому випадку, коли яка-небудь з договірних сторін вважає, що будь-яка дія іншої договірної сторони суперечить зобов'язанням останньої за статтями V і VII цієї Конвенції, особливо щодо основи для заборони чи обмеження імпортування рослин, рослинних продуктів або інших регульованих об'єктів, що надходять з її території, заінтересовані договірні сторони якомога скоріше проводять між собою консультації з метою вирішення спору.

2. Якщо спір не може бути вирішено способом, згаданим у пункті 1, заінтересована договірна сторона або договірні сторони можуть звернутися до Генерального директора ФАО з проханням призначити комітет експертів для розгляду спірного питання відповідно до правил і процедур, що можуть встановлюватися Комісією.

3. До цього комітету входять представники, призначені кожною із заінтересованих договірних сторін. Комітет розглядає спірне питання, беручи до уваги всі документи й інші види даних, надані заінтересованими договірними сторонами. Комітет готує звіт з технічних аспектів спору з метою пошуку способу його рішення. Підготовка звіту і його затвердження здійснюються відповідно до правил і процедур, встановлених Комісією. Звіт передається Генеральним директором заінтересованим договірним сторонам. Він також може надаватися у відповідь на запит компетентному органові міжнародної організації, відповідальному за вирішення торговельних спорів.

4. Договірні сторони погоджуються, що рекомендації такого комітету, хоч вони і не носять обов'язкового характеру, будуть основою при повторному розгляді заінтересованими договірними сторонами питання, що стало предметом розбіжностей.

5. Заінтересовані договірні сторони компенсують однаковою мірою витрати експертів.

6. Положення цієї статті доповнюють, але не обмежують процедури вирішення спорів, передбачені в інших міжнародних угодах з питань торгівлі.

Ця Конвенція припиняє дію і заміняє у відносинах між договірними сторонами Міжнародну конвенцію про заходи, яких слід вживати проти філоксери від 3 листопада 1881 року, додаткову Конвенцію, підписану в Берні 15 квітня 1889 року, і Міжнародну конвенцію про захист рослин, підписану у Римі 16 квітня 1929 року.

1. Будь-яка договірна сторона може під час ратифікації або приєднання чи будь-коли після цього направити Генеральному директору ФАО заяву про те, що дія цієї Конвенції поширюється на всі території чи на будь-яку з них, за міжнародні відносини яких вона несе відповідальність, і ця Конвенція застосовується до всіх територій, зазначених у заяві, починаючи з тридцятого дня після одержання заяви Генеральним директором.

2. Будь-яка договірна сторона, що направила Генеральному директорові ФАО заяву відповідно до пункту 1 цієї статті, може будь-коли направити додаткову заяву, що змінює сферу дії будь-якої попередньої заяви або припиняє застосування положень цієї Конвенції стосовно будь-якої території. Така зміна або припинення набуває чинності, починаючи з тридцятого дня після одержання заяви Генеральним директором.

3. Генеральний директор ФАО інформує всі договірні сторони про будь-яку заяву, отриману відповідно до цієї статті.

1. Договірні сторони можуть укладати додаткові угоди з метою вирішення окремих проблем із захисту рослин, що вимагають особливої уваги або дії. Такі угоди можуть застосовуватися до конкретних регіонів, конкретних шкідників, конкретних рослин і рослинних продуктів, конкретних способів міжнародних перевезень рослин і рослинних продуктів або іншим способом доповнювати положення цієї Конвенції.

2. Будь-які такі додаткові угоди набувають чинності для кожної заінтересованої договірної сторони після прийняття згідно з положеннями відповідних додаткових угод.

3. Додаткові угоди сприяють цілям цієї Конвенції і відповідають принципам і положенням цієї Конвенції, а також принципам прозорості, недопущення дискримінації і уникнення прихованих обмежень, особливо в міжнародній торгівлі.

1. Ця Конвенція відкрита для підписання всіма державами до 1 травня 1952 року і підлягає ратифікації в найкоротший термін. Ратифікаційні грамоти здаються на зберігання Генеральному директорові ФАО, який повідомляє про дату здачі на зберігання кожній державі, що підписала цю Конвенцію.

2. З моменту набуття цією Конвенцією чинності відповідно до статті XXII, її буде відкрито для приєднання державами, що не підписали її, та організаціями - членами ФАО. Приєднання здійснюється шляхом здачі на зберігання документа про приєднання Генеральному директорові ФАО, який повідомляє про це всім договірним сторонам.

3. Коли організація - член ФАО стає договірною стороною цієї Конвенції, ця організація-член відповідно до положень пункту 7 статті II Статуту ФАО повідомляє, залежно від обставин, під час її приєднання про ті зміни або пояснення до її декларації про повноваження, поданої відповідно до пункту 5 статті II Статуту ФАО, що можуть бути необхідними у світлі прийняття нею цієї Конвенції. Будь-яка договірна сторона цієї Конвенції може будь-коли направити запит організації - членові ФАО, що одночасно є договірною стороною цієї Конвенції, щодо надання інформації про те, яка з держав у відносинах між організацією-членом і її державами-членами несе відповідальність за імплементацію рішення з будь-якого окремого питання, що охоплюється цією Конвенцією. Ця організація-член надає цю інформацію протягом розумного строку.

Договірні сторони заохочують будь-яку державу або організацію - член ФАО, які не є сторонами цієї Конвенції, до прийняття цієї Конвенції, а також заохочують будь-яку сторону, що не є договірною, до застосування фітосанітарних заходів, які є сумісними з положеннями цієї Конвенції і будь-якими міжнародними стандартами, прийнятими в рамках цієї Конвенції.

1. Автентичними мовами цієї Конвенції є всі офіційні мови ФАО.

2. Ніщо в цій Конвенції не розглядається як таке, що вимагає від договірних сторін надання і публікування документів або надання їхніх копій іншою(ими) мовою(ами), ніж мова(и) договірної сторони, за винятком того, що перераховано в пункті 3 нижче.

3. Такі документи повинні бути щонайменше однією з офіційних мов ФАО:

(a) інформація, надана відповідно до пункту 4 статті IV;

(b) супровідні листи з бібліографічними даними щодо документів, переданих відповідно до підпункту (b) пункту 2 статті VII;

(c) інформація, надана відповідно до підпунктів (b), (d), (i) і (j) пункту 2 статті VII;

(d) листи з бібліографічними даними і короткий виклад відповідних документів щодо інформації, наданої відповідно до підпункту (a) пункту 1 статті VIII;

(e) запити щодо інформації від контактних осіб, а також відповіді на ці запити, за винятком будь-яких доданих до них документів;

(f) будь-який документ, наданий договірними сторонами для засідань Комісії.

Договірні сторони погоджуються сприяти наданню технічної допомоги договірним сторонам, особливо тим, які є договірними сторонами, що розвиваються, в двосторонньому порядку або через відповідні міжнародні організації, з метою сприяння імплементації цієї Конвенції.

1. Будь-яка пропозиція договірної сторони про внесення зміни до цієї Конвенції передається Генеральному директорові ФАО.

2. Будь-яка запропонована зміна до цієї Конвенції, отримана Генеральним директором ФАО від якої-небудь договірної сторони передається на розгляд на черговому або позачерговому засіданні Комісії для затвердження і, якщо зміна спричиняє важливі технічні зміни або накладає на договірні сторони додаткові зобов'язання, вона розглядається дорадчим комітетом фахівців, що скликається ФАО до засідання Комісії.

3. Повідомлення про будь-яку запропоновану зміну до цієї Конвенції, крім змін до Додатків, надсилається Генеральним директором ФАО договірним сторонам не пізніше надіслання порядку денного засідання Комісії, на якому розглядатиметься це питання.

4. Будь-яка така запропонована зміна до цієї Конвенції вимагає затвердження Комісії і набуває чинності на тридцятий день після прийняття її двома третинами договірних сторін. Для цілей цієї статті, документ, зданий на зберігання організацією - членом ФАО, не розглядається як додаток до тих, що здані на зберігання державами-членами цієї організації.

5. Зміни, що спричиняють виникнення нових зобов'язань для договірних сторін, проте, набувають чинності стосовно кожної договірної сторони тільки після прийняття їх нею і починаючи з тридцятого дня після такого прийняття. Документи про прийняття змін, що спричиняють виникнення нових зобов'язань, здаються на зберігання Генеральному директору ФАО, який інформує всі договірні сторони про одержання документів про прийняття і про набуття чинності змінами.

6. Пропозиції про внесення змін до зразків фітосанітарних сертифікатів, наведених у Додатку до цієї Конвенції, надсилаються Секретареві і розглядаються Комісією щодо затвердження. Затверджені зміни до зразків фітосанітарних сертифікатів, наведених у Додатку до цієї Конвенції, набувають чинності через дев'яносто днів після одержання договірними сторонами повідомлення про них від Секретаря.

7. Для цілей цієї Конвенції попередній варіант фітосанітарних сертифікатів також є юридично дійсним протягом періоду не більше дванадцяти місяців з дати набуття чинності зміною до зразків фітосанітарних сертифікатів, наведених у Додатку до цієї Конвенції.

Після ратифікації цієї Конвенції трьома державами, що підписали її, вона набуває для них чинності. Вона набуває чинності для кожної держави або організації - члена ФАО, що ратифікують її або приєднуються до неї згодом, з дня здачі на зберігання їхньої ратифікаційної грамоти або документа про приєднання.

1. Будь-яка договірна сторона може в будь-який час повідомити про денонсацію цієї Конвенції шляхом направлення повідомлення на адресу Генерального директора ФАО. Генеральний директор ФАО негайно повідомляє про це всі договірні сторони.

2. Денонсація набуває чинності через рік після дати одержання повідомлення Генеральним директором ФАО.