Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань

Такі засуджені під час ізоляції на загальних підставах користуються всіма правами, передбаченими Кримінально-виконавчим кодексом України та цими Правилами.

1. На засуджених до арешту поширюються права, обов'язки, заборони і обмеження, встановлені кримінально-виконавчим законодавством і цими Правилами для осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі.

Засуджені відбувають увесь строк покарання в одному арештному домі.

Переведення засудженого з одного арештного дому до іншого допускається у разі його хвороби або для забезпечення його особистої безпеки, а також з інших поважних причин, що перешкоджають подальшому перебуванню засудженого в цьому арештному домі.

Підставою для тримання осіб, засуджених до арешту, є тільки вирок суду, який набрав законної сили.

Засуджені забезпечуються жилою площею за нормами, встановленими статтями 53, 115 Кримінально-виконавчого кодексу України, та тримаються в окремих камерах по 3  - 10 осіб в одній камері. Розміщення засуджених у камерах здійснюється з дотриманням вимог роздільного тримання.

Приміщення, де тримаються засуджені, радіофікуються. Час радіотрансляції визначається розпорядком дня установи.

Гучність радіопередач не має бути надмірною. За бажанням засуджені можуть відмовитись прослуховувати певні радіопередачі, тому на час їх трансляції гучномовці в певних приміщеннях, де тримаються засуджені, можуть вимикатися.

Особи, засуджені до арешту, відповідно до частини першої статті 52 Кримінально-виконавчого кодексу України можуть залучатися лише до робіт з благоустрою арештних домів, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних робіт із забезпечення арештних домів продовольством без оплати їхньої праці у порядку черговості і не більше ніж на дві години на день.

Засудженим до арешту надається прогулянка тривалістю одна година, неповнолітнім - дві години.

Засуджені забезпечуються речовим майном відповідно до Порядку забезпечення речовим майном засуджених, які відбувають покарання в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 20 лютого 2012 року № 280/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 лютого 2012 року за № 261/20574.

2. Засуджені до арешту мають право:

витрачати гроші із своїх особових рахунків без обмеження їх обсягу для придбання продуктів харчування, одягу, взуття, літератури, письмового приладдя та предметів першої потреби;

на невідкладну правничу допомогу, конфіденційні юридичні консультації (побачення) з особами, які надають правничу допомогу, у робочі, вихідні, святкові, неробочі дні у будь-який час з 8 години до 20 години;

отримувати грошові перекази;

без обмежень одержувати посилки (передачі) та бандеролі;

одержувати і відправляти листи та телеграми без обмеження їх кількості;

одержувати один раз на місяць короткострокове побачення, а неповнолітні засуджені - короткострокові побачення без обмеження їх кількості.

Листування та направлення пропозицій, заяв і скарг здійснюються у порядку, встановленому пунктом 1 розділу III, пунктом 1 розділу XIII цих Правил.

1. Засуджені, які відбувають покарання у виправних центрах, користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених Кримінально-виконавчим кодексом України, законами України і встановлених вироком суду.

Засуджені до обмеження волі мають право одержувати невідкладну правничу допомогу, конфіденційні юридичні консультації (побачення) з особами, які надають правничу допомогу, у робочі, вихідні, святкові, неробочі дні у будь-який час з 8 години до 20 години.

Усім засудженим, які відбувають покарання у виправному центрі, видаються посвідчення особи, яка відбуває покарання у виправному центрі, особи, яка проживає із сім'єю, особи, якій надано право пересуватися без нагляду, за зразками згідно з додатком 41 до цих Правил.

У кожному виправному центрі визначається межа установи виконання покарань, самовільне залишення якої засудженим заборонено.

Межа виправного центру встановлюється наказом начальника міжрегіонального управління за погодженням з органами місцевого самоврядування з урахуванням особливостей установи виконання покарань та проходить по межі населеного пункту, але в радіусі не більше 5 кілометрів від території виправного центру.

Межа місця відбування покарання для засуджених, які проходять стаціонарне лікування або медичний огляд у закладах охорони здоров'я, встановлюється по території цього закладу.

Межа виправного центру засудженим оголошується під розписку, що долучається до їх особових справ.

Засуджені після відбуття шести місяців строку покарання в установі виконання покарань за умови, що вони не допускали порушення встановленого законодавством порядку відбування покарання у виді обмеження волі і мають сім'ї, з дозволу адміністрації виправного центру можуть мешкати зі своїми сім'ями в особистих будинках або приватних квартирах у межах населеного пункту за місцем дислокації установи.

У разі проживання зі своїми сім'ями засуджені зобов'язані до чотирьох разів на тиждень у встановлений розпорядком дня час з'являтися до ЧПНУ або до начальника відділення для реєстрації у журналі реєстрації засуджених, яким надано право проживати зі своїми сім'ями за межами установи виконання покарань (додаток 42). У разі необхідності з дозволу ЧПНУ їх перевірка може здійснюватись за місцем проживання.

Працевлаштування засуджених до обмеження волі за межами виправного центру можливе після всебічного вивчення їх особистостей після перебування ними в установі виконання покарань не менше одного місяця.

Огляди і обшуки приміщень, де проживають засуджені із сім'ями, проводяться лише за рішенням суду.

2. Порядок надання засудженим до обмеження волі дозволу на короткочасний виїзд за межі виправного центру визначається Інструкцією про порядок надання засудженим короткочасних виїздів за межі установ виконання покарань, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 22 листопада 2011 року № 3361/5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2011 року за № 1372/20110 (із змінами).

1. Засуджені до позбавлення волі, які відбувають покарання у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, дільницях соціальної реабілітації та дільницях соціальної адаптації, користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених Кримінально-виконавчим кодексом України, законами України і встановлених вироком суду.

Межі виправної колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання та дільниці соціальної реабілітації встановлюються і проходять уздовж її огорожі, про які засудженим оголошується під розписку, що долучається до їх особових справ.

Після відбуття шести місяців покарання у виправній колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання або дільниці соціальної реабілітації в разі відсутності порушень режиму відбування покарання засуджені можуть проживати в межах населеного пункту, де розташована виправна колонія, зі своїми сім'ями.

Працевлаштування за межами установи виконання покарань засуджених, які відбувають покарання у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання та дільницях соціальної реабілітації, можливе після фактичного перебування ними у цій виправній колонії (дільниці) не менше одного місяця.

Засудженим, яким дозволено пересуватися без нагляду поза територією виправної колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання та дільницею соціальної реабілітації у зв'язку з виконанням ними роботи або навчанням, та тим, які проживають зі своїми сім'ями, видаються посвідчення.

У разі проживання зі своїми сім'ями засуджені зобов'язані щодня у встановлений розпорядком дня час з'являтися до ЧПНУ або до начальника відділення для реєстрації у журналі реєстрації засуджених, яким надано право проживати зі своїми сім'ями за межами установи виконання покарань. У разі необхідності з дозволу ЧПНУ їх перевірка може здійснюватися за місцем проживання.

Порядок надання засудженим, які відбувають покарання у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання та дільницях соціальної реабілітації, дозволу на короткочасний виїзд за межі установи визначається Інструкцією про порядок надання засудженим короткочасних виїздів за межі установ виконання покарань, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 22 листопада 2011 року № 3361/5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2011 року за № 1372/20110 (із змінами).

2. У дільниці соціальної адаптації тримаються засуджені, які правомірно себе поводять і сумлінно ставляться до навчання та праці і яким до звільнення залишається не більше шести місяців.

Засуджені в дільниці соціальної адаптації проживають у межах виховної колонії у спеціально обладнаних приміщеннях окремо від інших засуджених.

Приймання їжі, миття засуджених, відвідування бібліотеки, крамниці для придбання продуктів харчування та предметів першої потреби проводяться окремо від інших засуджених.

Приймання їжі та миття засуджених можуть організовуватися на території дільниці у приміщеннях, обладнаних згідно з установленими нормами.

Засуджені, які тримаються в дільниці соціальної адаптації, працевлаштовуються на окремих виробничих об'єктах виховної колонії або за межами виховної колонії на інших об'єктах з дотриманням вимог безпеки і постійного контролю.

1. Абзац перший пункту 1 розділу XXXI виключено

1. Засудженим жінкам, які сумлінно ставляться до праці, у разі її наявності, і додержують вимог режиму, постановою начальника виправної колонії (додаток 43) за погодженням із спостережною комісією дозволяється проживання за межами виправної колонії на час звільнення від роботи у зв'язку з вагітністю і пологами, а також до досягнення дитиною трирічного віку.

Засудженим жінкам, які проживають за межами виправної колонії, видаються посвідчення особи, яка проживає із сім'єю.

Засуджені жінки, які проживають за межами виправної колонії, можуть носити одяг, прийнятний у цивільному вжитку, мати при собі гроші, мобільні телефони, аксесуари до них та цінні речі. Користування засудженими жінками, які проживають за межами виправної колонії, мобільними телефонами здійснюється у порядку, встановленому пунктом 2 розділу XIV цих Правил.

Засуджені жінки, які проживають за межами виправної колонії, зі складу відділень соціально-психологічної служби не виключаються. З ними здійснюється повний розрахунок із заробітної плати, видаються на руки гроші, які є на особових рахунках, та особисті речі.

Питання про можливість застосування до засуджених жінок умовно-дострокового звільнення або заміни невідбутої частини покарання більш м'яким розглядаються адміністрацією виправної колонії на загальних підставах.

2. Засуджені жінки, які стали вагітними або народили дітей під час відбування покарання, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п'яти років за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини, які мають сім'ю або родичів, що дали згоду на спільне з ними проживання, або які мають можливість самостійно забезпечити належні умови для виховання дитини, за поданням адміністрації установи виконання покарань і спостережної комісії звільняються судом від відбування покарання в межах строку, на який згідно із законом жінку може бути звільнено від роботи у зв'язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною трирічного віку.

3. Засуджені жінки, які мешкають за межами виправних колоній у період звільнення від роботи у зв'язку з вагітністю і пологами та які мають дитину до трьох років, повинні не менше одного разу на день у встановлений час з'являтися до ЧПНУ або чатового КПП для реєстрації в журналі реєстрації засуджених, яким надано право проживати зі своїми сім'ями за межами установи виконання покарань.

У дільницях посиленого контролю виправних колоній засуджені тримаються в умовах суворої ізоляції від інших засуджених, яка поєднується із застосуванням до них обмежень, передбачених режимом відбування покарання, а також заходів виховного впливу. У дільницях посиленого контролю виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання та середнього рівня безпеки засуджені розміщуються у звичайних жилих приміщеннях, а в дільницях посиленого контролю виправних колоній максимального рівня безпеки - у ПКТ.

У виправних колоніях для тримання жінок дільниці посиленого контролю не створюються.

Засуджені, які тримаються у дільниці посиленого контролю, не мають права виходу з жилих приміщень та ПКТ, за винятком виходу на роботу та проведення прогулянок у встановлений розпорядком дня час, а також у випадках надання їм побачень, медичного обстеження та стаціонарної медичної допомоги, відвідування кімнати для виховної роботи.

Миття цих засуджених здійснюється за окремим графіком.

1. Відповідно до статті 150 Кримінально-виконавчого кодексу України чоловіки, засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, відбувають покарання у виправних колоніях максимального рівня безпеки та відповідних ізольованих секторах максимального рівня безпеки. Засуджені до довічного позбавлення волі тримаються окремо від інших засуджених та осіб, узятих під варту, в окремих камерах залежно від жилої площі, психологічної сумісності проживання за визначенням адміністрації установи виконання покарань. Особи, яким вироком суду призначено покарання у виді довічного позбавлення волі, забезпечуються одягом спеціального зразка. Переміщення таких осіб територією установи виконання покарань та за її межами (крім участі в судовому засіданні) в іншому одязі заборонено.

Особи, які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі, мають обов'язки і користуються правами людини та громадянина, за винятком обмежень, визначених законодавством для цієї категорії засуджених, а також установлених вироком суду. На засуджених до довічного позбавлення волі у повному обсязі поширюються основні права й обов'язки засуджених до позбавлення волі, визначені Кримінально-виконавчим кодексом України, а також цими Правилами.

Порядок та умови тримання засуджених до довічного позбавлення волі жінок встановлюються, як для осіб, які відбувають покарання у виправній колонії середнього рівня безпеки, із забезпеченням ізоляції від інших категорій засуджених.

Самодіяльні організації серед засуджених до довічного позбавлення волі не створюються.

Для засуджених до довічного позбавлення волі, які не мають загальної середньої освіти, у виправних колоніях утворюються консультаційні пункти.

Після відбуття п'яти років строку покарання засуджені до довічного позбавлення волі можуть брати участь у групових заходах освітнього, культурно-масового та фізкультурно-оздоровчого характеру.

На засуджених до довічного позбавлення волі поширюються заходи заохочення, стягнення та порядок їх застосування, передбачені статтями 130, 132 Кримінально-виконавчого кодексу України і розділом XXI цих Правил.

Засуджені до довічного позбавлення волі у визначений розпорядком дня час можуть користуватися телевізорами, придбаними за власний рахунок або за рахунок родичів, за наявності можливості розміщення їх у камері.

Користуватися релігійною літературою та відправляти релігійні обряди засуджені до довічного позбавлення волі можуть тільки в межах камери або окремого приміщення, розташованого в межах будівлі ПКТ виправної колонії (сектору) максимального рівня безпеки (сектору середнього рівня безпеки), у вільний час та якщо це не порушує права інших засуджених.

У необхідних випадках з метою захисту засудженого від можливих посягань на його життя з боку інших засуджених чи запобігання вчиненню ним нового кримінального правопорушення або за наявності медичного висновку за постановою начальника установи виконання покарань його можуть тримати в одиночній камері.

З метою забезпечення безпеки персоналу установ виконання покарань та засуджених, попередження вчинення з їхнього боку кримінальних правопорушень засуджені до довічного позбавлення волі, схильні до втечі, нападу на адміністрацію установи виконання покарань та захоплення заручників, можуть переводитися до інших камер з обов'язковим врахуванням психологічної сумісності засуджених.

Чоловіків, засуджених до довічного позбавлення волі, розміщують у камерах з дотриманням вимог роздільного тримання, передбачених статтею 92 Кримінально-виконавчого кодексу України.

До осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, якщо вони чинять фізичний опір персоналу установи виконання покарань, виявляють буйство або здійснюють інші насильницькі дії, з метою запобігання заподіянню ними шкоди оточуючим або самим собі застосовуються фізична сила, спеціальні засоби, гамівна сорочка та зброя у порядку, передбаченому пунктами 1 - 5 розділу XXVI цих Правил, відповідно до статті 106 Кримінально-виконавчого кодексу України.

2. При виведенні з камер або конвоюванні на території установи виконання покарань до чоловіків, засуджених до довічного позбавлення волі, які тримаються у ПКТ, схильних до втечі, захоплення заручників, нападу на адміністрацію, застосовуються кайданки з урахуванням фізичних вад та стану їхнього здоров'я. У разі конвоювання за межами установи виконання покарань до них застосовуються кайданки. При застосуванні кайданків руки засуджений тримає за спиною.

Конвоювання на території установи виконання покарань чоловіків, засуджених до довічного позбавлення волі, які тримаються у ПКТ, здійснюється по одному в супроводі не менше двох представників адміністрації установи виконання покарань.

Для конвоювання на території установи виконання покарань чоловіків, засуджених до довічного позбавлення волі, які тримаються у ПКТ, залучається кінолог зі службовим собакою з урахуванням фізичних вад засуджених та стану їхнього здоров'я.

При конвоюванні чоловіків, засуджених до довічного позбавлення волі, в межах будівлі ПКТ виправної колонії (сектору) максимального рівня безпеки кінолог зі службовим собакою не залучається.

У разі конвоювання жінок, засуджених до довічного позбавлення волі, територією установи виконання покарань кайданки до них не застосовуються. У разі конвоювання за межами установи виконання покарань до них застосовуються кайданки. Конвоювання цих засуджених здійснюється по одному в супроводі трьох представників адміністрації установи виконання покарань без залучення кінолога зі службовим собакою.

1. У секторі для тримання осіб, узятих під варту, можуть триматися особи, які перебувають під вартою відповідно до вмотивованого рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесеного відповідно до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України, та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, а також постанови прокурора, прийнятої у випадках та порядку, передбачених статтею 615 Кримінального процесуального кодексу України; особи, щодо яких вироком суду передбачено тримання під вартою до набрання ним законної сили (далі - ув'язнені).

2. Сектор для тримання осіб, узятих під варту, створюється на базі капітально побудованих приміщень і розташовується в окремому ізольованому локальному секторі виправної колонії.

Територія сектору для тримання осіб, узятих під варту, відгороджується парканом суцільного заповнення і посилюється відповідними інженерними засобами. Вхідні двері локального сектору та дільниці обладнуються механічним замком і блокуються сигналізацією з виводом на пульт чергової частини виправної колонії.

Приміщення та камери сектору для тримання осіб, узятих під варту, обладнуються необхідними технічними засобами нагляду і контролю.

3. Переведення ув'язнених до сектору для тримання осіб, узятих під варту, здійснюється відповідно до вимог глави 4 розділу II Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 2019 року № 1769/5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 18 червня 2019 року за № 633/33604 (далі - ПВР СІЗО).

Не підлягають переведенню до сектору для тримання осіб, узятих під варту, неповнолітні, жінки з вагітністю понад чотири місяці, жінки, які мають при собі дітей віком до трьох років, особи, які страждають психічними, тяжкими соматичними захворюваннями, особи з інвалідністю.

Ув'язнені, що підозрюються або обвинувачуються в одному й тому самому кримінальному правопорушенні, за наявності відповідного рішення особи або органу, які здійснюють кримінальне провадження, про їх роздільне тримання не переводяться до сектору для тримання осіб, узятих під варту.

У разі переведення ув'язненого до сектору для тримання осіб, узятих під варту, про це негайно в установленому порядку інформується особа та орган, який здійснює кримінальне провадження, а також родичі ув'язненого.

Порядок приймання, обліку, звернення судових рішень до виконання, контролю за строками тримання, направлення для участі в судових засіданнях, звільнення ув'язнених організовується відповідно до вимог Інструкції про роботу відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 червня 2012 року № 847/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 червня 2012 року за № 957/21269 (зі змінами).

4. Ув'язнені, які тримаються у секторі для тримання осіб, узятих під варту, мають обов'язки і права, встановлені законодавством для громадян України, з обмеженнями, що передбачені Законом України "Про попереднє ув'язнення" та ПВР СІЗО.

5. Норма площі на одного ув'язненого, який тримається у секторі для тримання осіб, узятих під варту, не може бути менше, установленої Законом України "Про попереднє ув'язнення".

Камери сектору для тримання осіб, узятих під варту, забезпечуються меблями, інвентарем і предметами господарського призначення відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 27 липня 2012 року № 1118/5 "Про затвердження Порядку забезпечення, обліку та експлуатації меблів, інвентарю і предметів господарчого призначення та норм їх забезпечення і експлуатації в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 липня 2012 року за № 1274/21586 (зі змінами).

У приміщенні сектору для тримання осіб, узятих під варту, крім камер, обладнується кабінет начальника сектору, службове приміщення представника чергової зміни, гардероб, сушильні для одягу і взуття, приміщення для зберігання продуктів харчування з холодильниками, інші необхідні побутові приміщення.

Необхідна кількість холодильників у секторі для тримання осіб, узятих під варту, визначається адміністрацією виправної колонії з урахуванням фактичної кількості осіб, які тримаються у секторі.

Ув'язнені мають право користуватися телевізорами (без можливості виходу в мережу Інтернет), електрочайниками потужністю не більше 2 кВт та електрокип'ятильниками промислового виготовлення потужністю не більше 0,5 кВт з розрахунку: один телевізор на камеру; один електрочайник на камеру; один електрокип'ятильник на 5 осіб.

У секторі для тримання осіб, узятих під варту, ув'язнені тримаються у камерах в умовах суворої ізоляції. Ув'язнені не мають права виходу з камер, крім випадків, передбачених Законом України "Про попереднє ув'язнення" та розпорядком дня.

Ув'язненим забезпечуються побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни. Прибирання камер здійснюється у порядку черговості виключно ув'язненими, які тримаються у цьому секторі, у години, визначені розпорядком дня.

Щоденні прогулянки ув'язнених проводяться на спеціально обладнаному майданчику, розташованому на території сектору для тримання осіб, узятих під варту.

6. Ув'язнені забезпечуються харчуванням за нормами та в порядку, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 червня 1992 року № 336 "Про норми харчування осіб, які тримаються в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках-розподільниках та інших приймальниках Національної поліції" (зі змінами), Положенням про організацію продовольчого забезпечення у Державній кримінально-виконавчій службі України на мирний час, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 15 червня 2021 року № 2160/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16 червня 2021 року за № 800/36422.

Приймання їжі ув'язненими проводиться в камерах у години, визначені розпорядком дня.

7. Лазне-пральне обслуговування ув'язнених здійснюється у порядку, установленому Положенням про організацію лазне-прального обслуговування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 08 червня 2012 року № 849/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13 червня 2012 року за № 947/21259 (зі змінами).

Відвідування ув'язненими лазні проводяться за окремим графіком з обов'язковим забезпеченням їх ізоляції від осіб, які відбувають покарання у виправній колонії.

8. Надання ув'язненим медичної допомоги, у тому числі екстреної медичної допомоги, що не може бути надана в медичній частині, здійснюється відповідно до статті 11 Закону України "Про попереднє ув'язнення", Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 15 серпня 2014 року № 1348/5/572, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2014 року за № 990/25767 (зі змінами).

Для надання стаціонарної медичної допомоги ув'язненим, які тримаються в секторі для тримання осіб, узятих під варту, у медичній частині виправної колонії обладнуються відповідні ізольовані кімнати-палати.

9. Ув'язнені мають право купувати протягом місяця продукти харчування та предмети першої необхідності на суму до одного мінімального розміру заробітної плати у крамниці виправної колонії, а також без обмежень письмове приладдя, газети, книги через торговельну мережу на замовлення.

Виводити ув'язнених для придбання продуктів харчування і предметів першої необхідності забороняється. Для таких осіб придбання продуктів харчування і предметів першої необхідності здійснює персонал виправної колонії. З цією метою кожному ув'язненому, який має право на придбання продуктів харчування і предметів першої необхідності, видається для заповнення бланк заяви за формою згідно з додатком 9 до цих Правил.

10. Одержання ув'язненими посилок та передач здійснюється в порядку, встановленому розділом XII цих Правил.

11. Надання ув'язненим побачень з родичами або іншими особами здійснюється з урахуванням статті 12 Закону України "Про попереднє ув'язнення".

Такі побачення надаються ув'язненим у кімнатах короткострокових побачень виправної колонії в спеціально відведені години з обов'язковим забезпеченням їх ізоляції від осіб, які відбувають покарання у цій колонії.

12. Ув'язненим гарантується право на правничу допомогу, конфіденційні юридичні консультації із захисником (захисниками) у кримінальному провадженні, адвокатом (адвокатами), законним представником (законними представниками), який (які) представляє (представляють) особу під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, адміністративних, цивільних, господарських справ у суді, юристом (юристами), фахівцем (фахівцями) у галузі права, який (які) представляє (представляють) особу в Європейському суді з прав людини, захисником (захисниками), який (які) представляють особу в Міжнародному кримінальному суді, з дотриманням вимог статті 12 Закону України "Про попереднє ув'язнення".

13. Відповідно до статті 13 Закону України "Про попереднє ув'язнення" ув'язнені можуть листуватися з родичами та іншими громадянами, а також з підприємствами, установами, організаціями з письмового дозволу особи або органу, які здійснюють кримінальне провадження, у порядку, визначеному ПВР СІЗО.

Кореспонденція, яку ув'язнені адресують Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Європейському суду з прав людини, Міжнародному кримінальному суду, а також іншим відповідним органам міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких міжнародних організацій, до суду та прокурору, захиснику в кримінальному провадженні, що здійснює свої повноваження відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України, перегляду не підлягає і надсилається за адресою протягом доби з часу її подання. Кореспонденція, яку ув'язнені та засуджені одержують від зазначених органів та осіб, перегляду не підлягає.

14. Ув'язненим дозволяється одержувати грошові перекази (у національній валюті) через поштові відділення, банки або касу установи, які відповідно до законодавства зараховуються на їх особові рахунки. Одержання ув'язненими грошових переказів здійснюється в порядку, визначеному ПВР СІЗО.

15. До ув'язнених, які тримаються у секторі для тримання осіб, узятих під варту, начальник виправної колонії може застосовувати заходи заохочення і стягнення, передбачені Законом України "Про попереднє ув'язнення" у порядку, визначеному ПВР СІЗО.

Ув'язнені, до яких застосовано стягнення у виді поміщення до карцеру, відбувають його в ДІЗО виправної колонії, де тримаються по одному.

16. Адміністрація виправної колонії має право застосовувати до ув'язнених заходи фізичного впливу, спеціальні засоби, гамівну сорочку, службових собак та вогнепальну зброю відповідно до статті 18 Закону України "Про попереднє ув'язнення" та у порядку, визначеному ПВР СІЗО.

1. Після прибуття до установи виконання покарань військовополонені підлягають особистому обшуку з роздяганням, а їх речі - огляду. Особистий обшук з роздяганням проводиться тільки особами однієї статі з особою, яка підлягає обшуку.

2. Військовополонених тримають у маломісних (від 2 до 6 осіб) або загальних (від 7 осіб і більше) ізольованих жилих приміщеннях (камерах). Військовополонені щодня почергово здійснюють прибирання жилих приміщень (камер) з миттям підлоги та провітрюванням.

3. Військовополонені під час перебування в дільницях для тримання військовополонених до праці не залучаються.

4. Військовополонені мають право на щоденну прогулянку тривалістю одна година.

Щоденні прогулянки військовополонених проводяться на спеціально обладнаному майданчику, розташованому на території дільниці для тримання військовополонених.

5. У дільниці для тримання військовополонених організовується розпорядок дня, що затверджується наказом начальника установи виконання покарань. Розпорядок дня, виготовлений друкарським способом, вивішується в усіх приміщеннях (камерах), де перебувають військовополонені.

6. Облік продуктів харчування, предметів першої необхідності, інших речей та предметів, наявних у військовополонених під час прибуття, і дозволених для зберігання при собі, посилок, отриманих військовополоненими, дисциплінарних стягнень, накладених на військовополонених, а також облік проведених зустрічей здійснюється у особовій картці військовополоненого відповідно до додатка 9 до Інструкції про роботу відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 червня 2012 року № 847/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 червня 2012 року за № 957/21269.

1. Відвідування установ виконання покарань - проходження осіб до зони, що охороняється, з метою ознайомлення з умовами тримання та праці засуджених, проведення концертів, виступів, богослужінь тощо, спілкування (побачення) із засудженими, їх фото- і відеозйомки, а також ознайомлення з умовами праці персоналу та функціонуванням об'єктів установ виконання покарань.

2. Без спеціального дозволу безперешкодно відвідувати установи виконання покарань для здійснення контролю та проведення перевірок мають право особи, визначені частиною першою статті 24 Кримінально-виконавчого кодексу України.

Зазначених осіб можуть супроводжувати до трьох медичних працівників для медичного огляду засуджених та до двох представників медіа.

При відвідуванні установи виконання покарань для здійснення контролю та проведення перевірок в одній установі не може одночасно перебувати більше десяти осіб.

Права осіб, які відвідують установи виконання покарань для здійснення контролю та проведення перевірок, визначені частиною третьою статті 24 Кримінально-виконавчого кодексу України.

3. Для всебічного і об'єктивного висвітлення діяльності установ виконання покарань та отримання інтерв'ю у посадових осіб та засуджених представники медіа можуть самостійно відвідувати територію установ за наявності спеціального дозволу.

Відвідування представниками медіа засуджених здійснюється шляхом надання їм короткострокового побачення.

4. Оформлення спеціальних дозволів представникам медіа для відвідування установ виконання покарань та взаємодію з ними здійснює Департамент.

Допуск представників медіа на територію установ виконання покарань здійснюють начальники цих установ, начальники міжрегіональних управлінь на підставі виданого спеціального дозволу, паспорта та редакційного посвідчення або іншого документа, що засвідчує належність до медіа.

Крім того, для отримання дозволу на відвідування певної установи виконання покарань представники медіа можуть звернутися безпосередньо до керівництва цієї установи або відповідного міжрегіонального управління.

5. Для отримання спеціального дозволу на відвідування установ виконання покарань представники медіа подають не пізніше ніж за п'ять робочих днів до запланованого відвідування до Департаменту, керівництву відповідного міжрегіонального управління або установи подання із зазначенням:

повного найменування медіа, дати і номера реєстрації, місцезнаходження, номера телефону (факсу), електронної пошти;

найменування установи виконання покарань, яку планується відвідати (при направленні подання до Департаменту або міжрегіонального управління);

мети, дати та часу відвідування установи виконання покарань;

прізвища, імені, по батькові представника медіа, щодо якого вноситься подання, серії та номера паспорта, коли і ким виданий;

номера редакційного посвідчення або інших документів, що засвідчують належність до медіа;

особи, з якою планується записати інтерв'ю (коментар), та орієнтовної тематики.

Подання, що не містить зазначеної інформації, не розглядається, про що у триденний строк з дати реєстрації подання письмово повідомляється медіа.

6. За результатами розгляду подання протягом трьох робочих днів Департамент (керівництво міжрегіонального управління, установи виконання покарань) готує спеціальний дозвіл на відвідування установи виконання покарань або лист про відмову в його наданні та направляє представнику медіа, який направив подання.

За рішенням керівництва Департаменту, міжрегіонального управління або начальника установи виконання покарань встановлюються обмеження щодо доступу до окремих об'єктів установи виконання покарань та проведення фото- і відеозйомки. До таких об'єктів належать охоронні споруди, периметр установи виконання покарань, спостережні вишки, вартове приміщення, кімнати для зберігання зброї та спеціальних засобів, службове приміщення, оснащене системами нагляду і контролю, де персонал установи виконання покарань здійснює спостереження за станом систем сигналізації, відеоспостереження, контролювання доступу та інших систем нагляду і контролю.

7. Відмова в наданні спеціального дозволу на відвідування установи виконання покарань надсилається представникам медіа у разі, якщо:

засуджений відмовляється від зустрічі або не бажає використовувати короткострокове побачення на її проведення;

слідчий або суд, які здійснюють кримінальне провадження, не дають письмового дозволу на зустріч із засудженим;

в установі виконання покарань запроваджено режим особливих умов.

8. Представники об'єднань громадян, релігійних та благодійних організацій, які на підставі статті 25 Кримінально-виконавчого кодексу України бажають надавати допомогу у виправленні і ресоціалізації засуджених, проведенні соціально-виховної роботи, можуть відвідувати установи виконання покарань за наявності відповідного дозволу.

Надання дозволу представникам об'єднань громадян, релігійних та благодійних організацій на відвідування установи виконання покарань та взаємодію з ними здійснює Департамент, керівництво міжрегіонального управління або установи виконання покарань.

Для отримання такого дозволу об'єднання громадян, релігійні або благодійні організації не пізніше ніж за п'ять робочих днів до запланованого відвідування подають до Департаменту, керівництву міжрегіонального управління або установи виконання покарань заяву, в якій зазначають:

повне найменування об'єднання громадян, релігійної чи благодійної організації, місцезнаходження, номер телефону (факсу), електронну пошту;

найменування установи виконання покарань, яку планується відвідати (при направленні заяви до Департаменту або міжрегіонального управління);

дату та час відвідування установи виконання покарань;

прізвище, ім'я, по батькові представників об'єднання громадян, релігійної чи благодійної організації, які планують відвідати установу виконання покарань, серію та номер паспорта, коли і ким виданий.

До заяви додаються копії свідоцтва про державну реєстрацію та статуту.

Крім того, священнослужителі, релігійні проповідники, наставники, інші представники зарубіжних релігійних організацій, які є іноземними громадянами і тимчасово перебувають в Україні, повинні надати копію офіційного погодження центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, можливості зайняття проповідницькою чи іншою канонічною діяльністю та виконання релігійних обрядів.

9. За результатами розгляду заяви протягом трьох робочих днів Департамент (міжрегіональне управління) надає дозвіл на відвідування установи виконання покарань, про що повідомляє об'єднання громадян, релігійну або благодійну організацію.

У разі відсутності у заяві інформації або копій документів, зазначених у пункті 8 цього розділу, об'єднання громадян, релігійна або благодійна організація у триденний строк з дати реєстрації заяви письмово повідомляються про відмову у дозволі на відвідування установи виконання покарань.

10. Представники об'єднань громадян, релігійних та благодійних організацій, які на постійній основі беруть участь у виправленні і ресоціалізації засуджених, проведенні соціально-виховної роботи, можуть відвідувати установи виконання покарань за спрощеною процедурою.

Для цього зазначеним особам видається перепустка на певний період (місяць, квартал) та на цей період складається графік візитів, який затверджує начальник установи виконання покарань.

11. Надання спеціального дозволу близьким родичам засудженого або іншим особам на відвідування установи виконання покарань здійснює Департамент, керівництво міжрегіонального управління або установи виконання покарань.

Для отримання спеціального дозволу на відвідування установ виконання покарань близькі родичі засудженого або інші особи подають не пізніше ніж за п'ять робочих днів до запланованого відвідування до Департаменту, керівництву відповідного міжрегіонального управління або установи письмову заяву із зазначенням:

прізвища, імені, по батькові особи, яка виявила бажання відвідати установу виконання покарань, серії та номера паспорта, коли і ким виданий;

найменування установи виконання покарань, яку планується відвідати (при направленні подання до Департаменту або міжрегіонального управління);

дати та часу відвідування установи виконання покарань.

Заява, що не містить зазначеної інформації, не розглядається, про що у триденний строк з дати реєстрації заяви письмово повідомляється особа, яка її подала.

12. За результатами розгляду заяви протягом трьох робочих днів Департамент (керівництво міжрегіонального управління, установи виконання покарань) готує спеціальний дозвіл на відвідування установи виконання покарань або лист про відмову в його наданні та направляє особі, яка її подала.

За рішенням керівництва Департаменту, міжрегіонального управління або начальника установи виконання покарань встановлюються обмеження щодо доступу до окремих об'єктів установи виконання покарань та проведення фото- і відеозйомки. До таких об'єктів належать охоронні споруди, периметр установи виконання покарань, спостережні вишки, вартове приміщення, кімнати для зберігання зброї та спеціальних засобів, службове приміщення, оснащене системами нагляду і контролю, де персонал установи виконання покарань здійснює спостереження за станом систем сигналізації, відеоспостереження, контролювання доступу та інших систем нагляду і контролю.

При наданні спеціального дозволу на відвідування установи виконання покарань Департамент (керівництво міжрегіонального управління, установи виконання покарань) має поінформувати близьких родичів засудженого або інших осіб, що такий дозвіл не є підставою для надання побачення із засудженим.

13. Відмова в наданні спеціального дозволу на відвідування установи виконання покарань близьким родичам засудженого або іншим особам надсилається у разі, якщо в установі виконання покарань запроваджено режим особливих умов.

14. У випадках порушення представниками медіа, об'єднань громадян, релігійних та благодійних організацій, а також громадянами вимог встановленого режиму за рішенням адміністрації установи виконання покарань відвідування може бути припинено на будь-якій його стадії.

15. Посадові особи та експерти у відрядженні моніторингової місії ООН з прав людини в Україні мають право відвідувати установи виконання покарань без спеціального дозволу (акредитації) в будь-який час безперешкодно при пред'явленні документів, що посвідчують особу, для здійснення повноважень, визначених Угодою між Урядом України та Управлінням Верховного комісара ООН з прав людини про розміщення короткотермінової моніторингової місії ООН з прав людини в Україні.

Зустрічі посадових осіб та експертів у відрядженні моніторингової місії ООН з прав людини в Україні із засудженими у рахунок побачень не зараховуються.