ЗАКОН УКРАЇНИ
Про виконавче провадження
(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2016, № 30, ст.542)( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 1730-VIII від 03.11.2016, ВВР, 2016, № 51, ст.839 № 1787-VIII від 20.12.2016, ВВР, 2017, № 9, ст.67 № 1798-VIII від 21.12.2016, ВВР, 2017, № 7-8, ст.50 № 2147-VIII від 03.10.2017, ВВР, 2017, № 48, ст.436 № 2234-VIII від 07.12.2017, ВВР, 2018, № 6-7, ст.40 № 2269-VIII від 18.01.2018, ВВР, 2018, № 12, ст.68 № 2275-VIII від 06.02.2018, ВВР, 2018, № 13, ст.69 № 2417-VIII від 15.05.2018, ВВР, 2018, № 23, ст.209 № 2462-VIII від 19.06.2018, ВВР, 2018, № 39, ст.285 № 2475-VIII від 03.07.2018, ВВР, 2018, № 36, ст.272 № 2491-VIII від 05.07.2018, ВВР, 2018, № 46, ст.369 № 2508-VIII від 12.07.2018, ВВР, 2018, № 38, ст.281 № 2604-VIII від 18.10.2018, ВВР, 2019, № 4, ст.31 № 2618-VIII від 22.11.2018, ВВР, 2019, № 2, ст.8 № 2658-VIII від 18.12.2018, ВВР, 2019, № 5, ст.34 Кодексом № 2597-VIII від 18.10.2018, ВВР, 2019, № 19, ст.74 )( Щодо визнання неконституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду № 2-р(II)/2019 від 15.05.2019 )( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 132-IX від 20.09.2019, ВВР, 2019, № 46, ст.299 № 199-IX від 17.10.2019, ВВР, 2019, № 51, ст.377 № 399-IX від 19.12.2019, ВВР, 2020, № 17, ст.104 № 440-IX від 14.01.2020, ВВР, 2020, № 28, ст.188 № 559-IX від 13.04.2020, ВВР, 2020, № 19, ст.130 № 590-IX від 13.05.2020, ВВР, 2020, № 40, ст.314 № 719-IX від 17.06.2020, ВВР, 2020, № 47, ст.407 № 738-IX від 19.06.2020 № 797-IX від 15.07.2020, ВВР, 2020, № 49, ст.444 № 831-IX від 01.09.2020, ВВР, 2020, № 50, ст.461 № 1072-IX від 04.12.2020, ВВР, 2021, № 6, ст.46 № 1217-IX від 05.02.2021, ВВР, 2021, № 19, ст.171 № 1357-IX від 30.03.2021, ВВР, 2021, № 29, ст.234 № 1587-IX від 30.06.2021 № 1588-IX від 30.06.2021, ВВР, 2021, № 37, ст. 316 № 1591-IX від 30.06.2021 № 1617-IX від 01.07.2021, ВВР, 2021, № 36, ст. 315 № 1630-IX від 13.07.2021, ВВР, 2021, № 46, ст.378 № 1639-IX від 14.07.2021, ВВР, 2021, № 48, ст.387 № 1662-IX від 15.07.2021, ВВР, 2021, № 40, ст.333 № 1701-IX від 16.07.2021, ВВР, 2021, № 49, ст.389 № 1909-IX від 18.11.2021, ВВР, 2023, №№ 12-13, ст.28 № 1962-IX від 15.12.2021, ВВР, 2023, № 2, ст.6 № 2010-IX від 26.01.2022, ВВР, 2023, № 14, ст.32 № 2129-IX від 15.03.2022 № 2352-IX від 01.07.2022 № 2455-IX від 27.07.2022 № 2456-IX від 27.07.2022, ВВР, 2023, № 18, ст.78 № 2468-IX від 28.07.2022 № 2518-IX від 15.08.2022, ВВР, 2023, №№ 23-24, ст.90 № 2597-IX від 20.09.2022, ВВР, 2023, № 27, ст.94 № 2801-IX від 01.12.2022, ВВР, 2023, № 54, ст.159 № 2849-IX від 13.12.2022, ВВР, 2023, №№ 47-50, ст.120 № 2850-IX від 13.12.2022, ВВР, 2023, № 46, ст.123 № 2888-IX від 12.01.2023, ВВР, 2023, № 59, ст.182 № 2923-IX від 23.02.2023, ВВР, 2023, № 60, ст.191 )( Щодо визнання неконституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду № 3-р(II)/2023 від 22.03.2023 )( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 3022-IX від 10.04.2023, ВВР, 2023, № 65, ст.225 № 3048-IX від 11.04.2023, ВВР, 2023, № 68, ст.236 № 3200-IX від 29.06.2023, ВВР, 2023, № 81, ст.297 № 3295-IX від 09.08.2023, ВВР, 2023, № 89, ст.334 № 3484-IX від 21.11.2023, ВВР, 2023, № 134, ст.785 № 3577-IX від 07.02.2024 № 3585-IX від 22.02.2024, ВВР, 2024, №№ 15-18, ст.74 № 3586-IX від 22.02.2024 № 3633-IX від 11.04.2024, ВВР, 2024, № 19, ст.78 № 3720-IX від 21.05.2024, ВВР, 2024, №№ 37, 38, ст.238 № 3723-IX від 22.05.2024, ВВР, 2024, № 31, ст.228 № 3880-IX від 18.07.2024, ВВР, 2024, № 48, ст.280 № 3985-IX від 19.09.2024, ВВР, 2025, № 8, ст.16 № 4081-IX від 20.11.2024, ВВР, 2025, № 18, ст.51 № 4196-IX від 09.01.2025, ВВР, 2025, №№ 28-29, ст.94 № 4213-IX від 14.01.2025, ВВР, 2025, № 30, ст.98 № 4217-IX від 14.01.2025, ВВР, 2025, № 30, ст.99 № 4241-IX від 12.02.2025, ВВР, 2025, № 33, ст.118 № 4340-IX від 27.03.2025, ВВР, 2025, № 35, ст.137 № 4727-IX від 17.12.2025, ВВР, 2026, № 9, ст.25 № 4777-IX від 10.02.2026, ВВР, 2026, № 17, ст.44 № 4833-IX від 07.04.2026, ВВР, 2026, № 26, ст.83 № 4924-IX від 01.07.2026 № 4952-IX від 19.08.2026 № 4963-IX від 02.09.2026 )
( У тексті Закону слова "інвалід", "діти-інваліди", "інваліди з дитинства", "інваліди війни" в усіх відмінках і числах замінено відповідно словами "особа з інвалідністю", "діти з інвалідністю", "особа з інвалідністю з дитинства", "особа з інвалідністю внаслідок війни" у відповідному відмінку і числі згідно із Законом № 2462-VIII від 19.06.2018 )
( У тексті Закону слова "порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство" та "порушення провадження у справі про банкрутство" замінено відповідно словами "відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність)" та "відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність)" згідно з Кодексом № 2597-VIII від 18.10.2018 )
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Виконавче провадження
1. Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Стаття 2. Засади виконавчого провадження
1. Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад:
1) верховенства права;
2) обов’язковості виконання рішень;
3) законності;
4) диспозитивності;
5) справедливості, неупередженості та об’єктивності;
6) гласності та відкритості виконавчого провадження;
7) розумності строків виконавчого провадження;
8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями;
9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Стаття 3. Рішення, що підлягають примусовому виконанню. Виконавчі документи
1. Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:
1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;
1-1) судові накази;
( Частину першу статті 3 доповнено пунктом 1 згідно із Законом № 2147-VIII від 03.10.2017 )
2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;
3) виконавчих написів нотаріусів;
3-1) спеціальної виписки з Реєстру аграрних нот, що генерується за допомогою програмно-технічних засобів Реєстру аграрних нот виключно для звернення стягнення за аграрною нотою;
( Частину першу статті 3 доповнено пунктом 3-1 згідно із Законом № 3586-IX від 22.02.2024 )
4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;
5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;
6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
7) рішень інших державних органів, рішень (актів) Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;
( Пункт 7 частини першої статті 3 в редакції Законів № 3295-IX від 09.08.2023, № 3585-IX від 22.02.2024 )
8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;
9) рішень (постанов) суб’єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень;
10) рішень Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю або Аудиторської палати України, які законом визнані виконавчими документами;
( Частину першу статті 3 доповнено пунктом 10 згідно із Законом № 2597-IX від 20.09.2022 )
11) рішень Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про застосування заходів реагування у вигляді штрафу.
( Частину першу статті 3 доповнено пунктом 11 згідно із Законом № 2849-IX від 13.12.2022 )
Стаття 4. Вимоги до виконавчого документа
1. У виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім’я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім’я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);
( Пункт 4 частини першої статті 4 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 1798-VIII від 21.12.2016 )
5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред’явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші відомості (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі, місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, реквізити електронних гаманців боржника, номери засобів зв’язку та адреси електронної пошти.
( Абзац частини першої статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1798-VIII від 21.12.2016; в редакції Закону № 4833-IX від 07.04.2026 )
У разі пред’явлення до примусового виконання рішення міжнародного юрисдикційного органу у випадках, передбачених міжнародним договором України, такий виконавчий документ повинен відповідати вимогам, встановленим міжнародним договором України.
2. У разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов’язок чи право стягнення є солідарним.
3. Виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов’язковим, якщо орган (посадова особа), що видав виконавчий документ, згідно із законом зобов’язаний мати таку печатку.
Виконавчий документ може бути виданий у формі електронного документа, на який накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". У разі видачі виконавчого документа у формі електронного документа, який одночасно є рішенням, інформація про дату набрання ним законної сили може зазначатися в окремому електронному документі, що вважається невід’ємною частиною виконавчого документа.
Особливості пред’явлення до примусового виконання виконавчих документів, виданих у формі електронного документа, визначаються Міністерством юстиції України.
( Частина третя статті 4 і з змінами, внесеними згідно із Законом № 797-IX від 15.07.2020; в редакції Законів № 2801-IX від 01.12.2022, № 4833-IX від 07.04.2026 )
4. Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред’явлення, якщо:
1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);
2) пропущено встановлений законом строк пред’явлення виконавчого документа до виконання;
3) боржника визнано банкрутом;
4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;
5) юридичну особу - боржника припинено;
6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав виконавчий документ, заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону або заяву про поновлення виконавчого провадження відповідно до статті 37- 1 цього Закону;
( Пункт 6 частини четвертої статті 4 в редакції Закону № 4833-IX від 07.04.2026 )
7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;
8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов’язковим;
9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;
10) виконавчий документ пред’явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю;
11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку;
( Частину четверту статті 4 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 590-IX від 13.05.2020 )
12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб’єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов’язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди;
( Частину четверту статті 4 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 1662-IX від 15.07.2021 )
13) виконавчий документ, щодо якого подано заяву про примусове виконання, перебуває на виконанні в органі державної виконавчої служби, у приватного виконавця.
( Частину четверту статті 4 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 4833-IX від 07.04.2026 )
У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.
При поверненні стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання стягувачу повертається сплачений ним авансовий внесок
( Частину четверту статті 4 доповнено абзацом згідно із Законом № 1798-VIII від 21.12.2016 )
Стаття 5. Органи та особи, які здійснюють примусове виконання рішень
1. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
2. Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім:
1) рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною;
2) рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету;
3) рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону;
4) рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи (крім рішень Національного банку України), органи військового управління;
( Пункт 4 частини другої статті 5 в редакції Законів № 1587-IX від 30.06.2021, № 3633-IX від 11.04.2024 )
5) рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини;
6) рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності;
7) рішень про виселення та вселення фізичних осіб;
8) рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена;
9) рішень про конфіскацію майна;
10) рішень, виконання яких віднесено цим Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання;
11) інших випадків, передбачених цим Законом та Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів";
12) рішень, за якими боржником є уповноважений суб’єкт управління або господарське товариство в оборонно-промисловому комплексі, визначені частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", та рішень, які передбачають вчинення дій щодо їх майна.
( Частину другу статті 5 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 1630-IX від 13.07.2021 )
Протягом першого року зайняття діяльністю приватного виконавця, приватний виконавець не може здійснювати примусове виконання рішень за якими сума стягнення становить двадцять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.
( Частину другу статті 5 доповнено абзацом згідно із Законом № 1798-VIII від 21.12.2016 )
Строк зайняття діяльністю приватного виконавця обчислюється з дня внесення інформації про приватного виконавця до Єдиного реєстру приватних виконавців України.
( Частину другу статті 5 доповнено абзацом згідно із Законом № 1798-VIII від 21.12.2016 )
До строку зайняття діяльністю приватного виконавця не зараховується строк зупинення діяльності приватного виконавця.
( Частину другу статті 5 доповнено абзацом згідно із Законом № 1798-VIII від 21.12.2016 )
3. Приватний виконавець має право повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання:
1) якщо на момент подачі стягувачем заяви про примусове виконання рішення кількість виконавчих документів за рішеннями про стягнення періодичних платежів, заробітної плати, заборгованості фізичних осіб з оплати житлово-комунальних послуг, поновлення на роботі перевищує 20 відсотків загальної кількості виконавчих документів, що перебувають на виконанні у приватного виконавця;
2) в інших випадках, передбачених законом.
При поверненні виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією частиною, приватний виконавець зобов’язаний письмово зазначити підстави повернення, право стягувача оскаржити рішення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, а також право стягувача подати виконавчий документ на виконання іншого приватного виконавця або до органу державної виконавчої служби.
4. Державний виконавець, приватний виконавець (далі - виконавець) не може виконувати рішення, якщо:
1) боржником або стягувачем є сам виконавець, близькі йому особи (особи, які разом проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки з виконавцем (у тому числі особи, які разом проживають, але не перебувають у шлюбі), а також незалежно від зазначених умов - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням виконавця), пов’язані з ним особи.
Пов’язаними особами у розумінні цього Закону є юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або результати їхньої діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням таких критеріїв:
виконавець безпосередньо та/або опосередковано (через пов’язаних осіб) володіє корпоративними правами юридичної особи, яка є стороною виконавчого провадження, чи спільно з юридичною та/або фізичною особою, яка є стороною виконавчого провадження, володіє корпоративними правами будь-якої юридичної особи;
виконавець має право та/або повноваження призначати (обирати) одноособовий виконавчий орган або колегіальний склад виконавчого органу/склад наглядової ради зазначених юридичних осіб.
Пряма або опосередкована участь держави в юридичних особах не є підставою для визнання таких юридичних осіб пов’язаними;
2) боржником або стягувачем є особа, яка перебуває у трудових відносинах з таким виконавцем;
3) виконавець, близька йому особа або особа, яка перебуває з виконавцем у трудових відносинах, має реальний або потенційний конфлікт інтересів;
4) сума стягнення за виконавчим документом з урахуванням сум за виконавчими документами, що вже перебувають на виконанні у приватного виконавця, перевищує мінімальний розмір страхової суми за договором страхування відповідальності такого приватного виконавця.
( Пункт 4 частини четвертої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1909-IX від 18.11.2021 )
5. За заявою стягувача виконавчий документ може бути передано від одного приватного виконавця іншому або відповідному органу державної виконавчої служби, або від органу державної виконавчої служби - приватному виконавцю. Про передачу (прийняття до виконання) виконавчого документа виконавець виносить постанову.
Передача виконавчих документів здійснюється в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.
Стаття 6. Виконання рішень іншими органами та установами
1. У випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються податковими органами, а рішення щодо стягнення коштів - банками та іншими фінансовими установами.
2. Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
( Частина друга статті 6 в редакції Закону № 2352-IX від 01.07.2022 )
3. У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами.
4. Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання.
( Стаття 6 із змінами, внесеними згідно із Законом № 440-IX від 14.01.2020 )
Стаття 7. Добровільне виконання рішень про стягнення періодичних платежів
1. Виконавчий документ про стягнення періодичних платежів може бути самостійно надісланий стягувачем безпосередньо підприємству, установі, організації, фізичній особі - підприємцю, фізичній особі, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
2. Одночасно з виконавчим документом стягувач подає заяву, в якій зазначаються:
1) реквізити рахунку в банку, іншій фінансовій установі, небанківського надавача платіжних послуг;
( Пункт 1 частини другої статті 7 в редакції Закону № 2888-IX від 12.01.2023 )
2) прізвище, ім’я, по батькові стягувача, реквізити документа, що посвідчує його особу.
3. У разі наявності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів або заперечення її розміру боржником стягувач має право пред’явити виконавчий документ для примусового виконання.
4. Підприємства, установи, організації, фізичні особи - підприємці та фізичні особи, зазначені у частині першій цієї статті, за заявою стягувача зобов’язані здійснювати відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника у розмірі, визначеному виконавчим документом, з урахуванням положень статті 70 цього Закону.
Стаття 8. Автоматизована система виконавчого провадження
1. Автоматизована система виконавчого провадження (АСВП) - це інформаційно-комунікаційна система, що забезпечує збирання, зберігання, облік, пошук, узагальнення, надання відомостей про виконавче провадження, формування Єдиного реєстру боржників, функціонування Єдиного реєстру приватних виконавців України та захист від несанкціонованого доступу.
( Абзац перший частини першої статті 8 в редакції Закону № 4833-IX від 07.04.2026 )
Реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюються в автоматизованій системі виконавчого провадження. Порядок функціонування автоматизованої системи виконавчого провадження та доступу до інформації, що міститься в ній, визначається Міністерством юстиції України, яке є її держателем.
( Абзац частини першої статті 8 в редакції Закону № 4833-IX від 07.04.2026 )
Вільний та безоплатний доступ до інформації автоматизованої системи виконавчого провадження забезпечує Міністерство юстиції України у мережі Інтернет на своєму офіційному веб-сайті з можливістю перегляду, пошуку, копіювання та роздрукування інформації, на основі поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, без обмежень та цілодобово.
Інформація повинна містити відомості про час її розміщення.
2. Автоматизована система виконавчого провадження забезпечує:
1) об’єктивний та неупереджений розподіл виконавчих документів між державними виконавцями;
2) виготовлення документів виконавчого провадження;
3) надсилання документів виконавчого провадження у випадках, визначених цим Законом;
4) доступ сторін виконавчого провадження до інформації та документів виконавчого провадження;
5) централізоване зберігання документів виконавчого провадження;
6) централізоване зберігання інформації про рахунки органів державної виконавчої служби та приватних виконавців, відкриті для цілей виконавчого провадження;
7) підготовку статистичних даних;
8) реєстрацію вхідної і вихідної кореспонденції та етапів її проходження;
9) ведення електронного архіву;
10) формування Єдиного реєстру боржників;
11) функціонування Єдиного реєстру приватних виконавців України, електронного кабінету сторони виконавчого провадження;
12) взаємодію органів державної виконавчої служби, приватних виконавців із державними органами, банками, іншими фінансовими установами, небанківськими надавачами платіжних послуг, емітентами електронних грошей;
13) отримання виконавцями інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти (у тому числі електронні гроші), у тому числі конфіденційної інформації, з державних електронних баз даних і реєстрів, а також з інших автоматизованих інформаційних систем;
14) формування відомостей, необхідних для обрахування розмірів винагороди державних виконавців;
15) формування відомостей, необхідних для обрахування розміру витрат виконавчого провадження та розподілу стягнутих коштів з боржника;
16) формування повідомлення про погашення заборгованості за виконавчим провадженням відповідно до статті 39- 1 цього Закону;
17) автоматизацію інших процесів діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців та здійснення виконавчого провадження.
( Частина друга статті 8 в редакції Закону № 4833-IX від 07.04.2026 )
3. Несанкціоноване втручання у роботу автоматизованої системи виконавчого провадження тягне за собою відповідальність, установлену законом.
4. Рішення виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби виготовляються за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження. У разі тимчасової відсутності доступу до автоматизованої системи допускається виготовлення документів на паперових носіях з подальшим обов’язковим внесенням їх до автоматизованої системи не пізніше наступного робочого дня після відновлення її роботи.
( Частину п'яту статті 8 виключено на підставі Закону № 4833-IX від 07.04.2026 )
Стаття 9. Єдиний реєстр боржників
1. Єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані зобов’язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.
Відомості про боржників, що містяться в Єдиному реєстрі боржників, передбачені частиною шостою цієї статті, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.
Пошук інформації в Єдиному реєстрі боржників здійснюється через офіційний веб-сайт Міністерства юстиції України за критеріями пошуку та в порядку, визначеними Міністерством юстиції України.
2. Наявність відомостей про боржника в Єдиному реєстрі боржників не звільняє його від виконання рішення.
3. Державні органи, органи місцевого самоврядування, нотаріуси, інші суб’єкти при здійсненні ними владних управлінських функцій відповідно до законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, а також інвестиційні фірми у разі звернення особи за вчиненням дії щодо відчуження та/або застави майна, що належить боржнику, відомості про якого внесені до Єдиного реєстру боржників, зобов’язані відмовити такій особі у вчиненні дії щодо такого майна, що належить боржнику, крім випадків, передбачених законом, та не пізніше наступного робочого дня повідомити про це зазначений у Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця з наданням відомостей про майно, щодо якого звернулася така особа.
У вчиненні дії щодо майна, що належить боржнику, відомості про якого внесені до Єдиного реєстру боржників, не відмовляється у разі:
1) якщо таке майно реалізовано (передано стягувачу) в порядку, передбаченому статтею 61 цього Закону;
2) безоплатної передачі конфіскованого за рішенням суду майна;
3) вчинення правочину, що передбачає набуття права власності на майно іпотекодержателем, заставодержателем або третьою особою за правочином, що укладається іпотекодержателем/заставодержателем у зв’язку із зверненням стягнення на предмет обтяження, за умови що відомості про іпотекодавця/заставодавця внесені до Єдиного реєстру боржників після державної реєстрації іпотеки/застави;
4) відчуження Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до процедур, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", майна, яке набуто у власність у результаті відшкодування шкоди (збитків) за вимогами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, передбаченими частиною п’ятою статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", для задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Перевірка щодо наявності/відсутності відомостей про власника майна в Єдиному реєстрі боржників здійснюється шляхом взаємодії Єдиного реєстру боржників із державними електронними базами даних та реєстрами в порядку, визначеному Міністерством юстиції України спільно з державними органами, що є їх держателями.
Перевірка щодо наявності/відсутності відомостей про власника майна в Єдиному реєстрі боржників органами, що є держателями баз даних та реєстрів не в автоматизованому вигляді, та їх посадовими особами, а також нотаріусами, інвестиційними фірмами, депозитарними установами та іншими суб’єктами при здійсненні ними владних управлінських функцій відповідно до законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, здійснюється на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України шляхом пошуку та формування довідки в Єдиному реєстрі боржників.
Укладення правочину щодо майна боржника у разі наявності відомостей про такого боржника в Єдиному реєстрі боржників, що призвів до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок майна, є підставою для визнання такого правочину недійсним, крім випадків продажу майна, що входить до складу єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства, внесеного до Єдиного реєстру боржників, у процесі його приватизації, а також випадків, передбачених пунктами 1-3 цієї частини.
4. Банки, інші фінансові установи, небанківські надавачі платіжних послуг, емітенти електронних грошей у разі відкриття або закриття рахунку/електронного гаманця фізичній або юридичній особі, відомості про яку внесено до Єдиного реєстру боржників, у тому числі через відокремлені підрозділи банку, інших фінансових установ, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей, зобов’язані у день відкриття або закриття рахунку/електронного гаманця повідомити про це зазначений у Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця. Порядок надання такої інформації та форма повідомлення встановлюються Національним банком України за погодженням із Міністерством юстиції України.
Депозитарні установи у разі відкриття або закриття рахунку у цінних паперах фізичній або юридичній особі, відомості про яку внесено до Єдиного реєстру боржників, зобов’язані у день відкриття або закриття рахунку повідомити про це зазначений у Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця. Порядок надання такої інформації та форма повідомлення встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням із Міністерством юстиції України.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня після отримання повідомлення зобов’язаний прийняти рішення про накладення арешту на майно та/або кошти/електронні гроші, що знаходяться на рахунках/електронних гаманцях боржника в банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей, у порядку, визначеному статтею 56 цього Закону, крім випадків, передбачених цим Законом, або якщо на таке майно уже накладено арешт з тих самих підстав.
5. Відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про:
1) відкриття виконавчого провадження;
2) поновлення виконавчого провадження відповідно до статті 37- 1 цього Закону у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1,3, 11 частини першої статті 37 цього Закону;
3) відновлення виконавчого провадження;
4) скасування постанов або інших документів, що були підставою для виключення відомостей з Єдиного реєстру боржників;
5) накладення на боржника штрафу за рішенням немайнового характеру;
6) внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників за рішенням про стягнення періодичних платежів (аліментів).
Не підлягають внесенню до Єдиного реєстру боржників відомості про боржників:
якими є державні органи, органи місцевого самоврядування;
якими є банки за рішеннями про конфіскацію (передачу) майна (коштів), що перебуває у них на зберіганні, системно важливі банки, що мають заборгованість за виконавчим документом про стягнення коштів у сумі, що не перевищує 50 мільйонів гривень, та банки, не визначені Національним банком України як системно важливі, що мають заборгованість за виконавчим документом про стягнення коштів у сумі, що не перевищує 20 мільйонів гривень. Положення цього абзацу не застосовується у разі, якщо таку заборгованість не стягнуто протягом двох місяців з дня відкриття виконавчого провадження;
які мають заборгованість за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів (аліментів) у сукупному розмірі, що є меншим за суму платежів за три місяці;
за рішенням немайнового характеру, за яким виконавцем не винесено постанови про накладення штрафу.
6. Єдиний реєстр боржників містить такі відомості:
1) прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності), дата народження боржника - фізичної особи або найменування, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань боржника - юридичної особи;
2) найменування органу або прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності) та посада посадової особи, яка видала виконавчий документ;
3) найменування органу державної виконавчої служби або прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності) приватного виконавця, номер засобу зв’язку та адреса електронної пошти виконавця;
4) реквізити банківського рахунку органу державної виконавчої служби (приватного виконавця) для сплати заборгованості за виконавчим провадженням;
5) номер виконавчого провадження;
6) категорія стягнення (аліменти, штраф тощо).
7. Відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з:
1) винесенням постанови про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону;
2) винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження;
3) винесенням постанови про скасування заходів примусового виконання за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів у день встановлення факту відсутності заборгованості;
4) формуванням повідомлення відповідно до статті 39- 1 цього Закону;
5) винесенням постанови, передбаченої частиною четвертою статті 40 цього Закону;
6) винесенням постанови про скасування постанов, що мали наслідком внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників.
8. Відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників також на підставі судового рішення, яке набрало законної сили.
Державний або приватний виконавець виносить постанову про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників не пізніше наступного робочого дня з дня отримання відповідного судового рішення, яке набрало законної сили.
( Стаття 9 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2475-VIII від 03.07.2018, № 1587-IX від 30.06.2021, № 1662-IX від 15.07.2021, № 2468-IX від 28.07.2022, № 2888-IX від 12.01.2023; в редакції Закону № 4833-IX від 07.04.2026 )
Стаття 10. Заходи примусового виконання рішень
1. Заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об’єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов’язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Розділ II
СТРОКИ У ВИКОНАВЧОМУ ПРОВАДЖЕННІ
Стаття 11. Загальні строки у виконавчому провадженні
1. Строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов’язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію.
Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом – встановлюються виконавцем.
2. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.
3. Строки, встановлені цим Законом, обчислюються в робочих днях, місяцях і роках, а також можуть визначатися посиланням на подію, яка повинна неминуче настати.
4. Строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1-4 частини дев’ятої, частиною чотирнадцятою статті 71 цього Закону, обчислюється з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання.
( Статтю 11 доповнено частиною четвертою згідно із Законом № 2234-VIII від 07.12.2017; в редакції Закону № 2475-VIII від 03.07.2018 )
Стаття 12. Строки пред’явлення виконавчих документів до виконання. Переривання строку давності пред’явлення виконавчого документа до виконання, поновлення пропущеного строку
1. Виконавчі документи можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
2. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
3. Виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров’я, втрати годувальника тощо може бути пред’явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.
4. Строки пред’явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі:
1) пред’явлення виконавчого документа до виконання;
2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.
( Пункт 2 частини четвертої статті 12 в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 )
5. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв’язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред’явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв’язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
6. Стягувач, який пропустив строк пред’явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
( Частина шоста статті 12 в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 )
