ЗАКОН УКРАЇНИ
Про виконавче провадження
(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2016, № 30, ст.542)( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 1730-VIII від 03.11.2016, ВВР, 2016, № 51, ст.839 № 1787-VIII від 20.12.2016, ВВР, 2017, № 9, ст.67 № 1798-VIII від 21.12.2016, ВВР, 2017, № 7-8, ст.50 № 2147-VIII від 03.10.2017, ВВР, 2017, № 48, ст.436 № 2234-VIII від 07.12.2017, ВВР, 2018, № 6-7, ст.40 № 2269-VIII від 18.01.2018, ВВР, 2018, № 12, ст.68 № 2275-VIII від 06.02.2018, ВВР, 2018, № 13, ст.69 № 2417-VIII від 15.05.2018, ВВР, 2018, № 23, ст.209 № 2462-VIII від 19.06.2018, ВВР, 2018, № 39, ст.285 № 2475-VIII від 03.07.2018, ВВР, 2018, № 36, ст.272 № 2491-VIII від 05.07.2018, ВВР, 2018, № 46, ст.369 № 2508-VIII від 12.07.2018, ВВР, 2018, № 38, ст.281 № 2604-VIII від 18.10.2018, ВВР, 2019, № 4, ст.31 № 2618-VIII від 22.11.2018, ВВР, 2019, № 2, ст.8 № 2658-VIII від 18.12.2018, ВВР, 2019, № 5, ст.34 Кодексом № 2597-VIII від 18.10.2018, ВВР, 2019, № 19, ст.74 )( Щодо визнання неконституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду № 2-р(II)/2019 від 15.05.2019 )( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 132-IX від 20.09.2019, ВВР, 2019, № 46, ст.299 № 199-IX від 17.10.2019, ВВР, 2019, № 51, ст.377 № 399-IX від 19.12.2019, ВВР, 2020, № 17, ст.104 № 440-IX від 14.01.2020, ВВР, 2020, № 28, ст.188 № 559-IX від 13.04.2020, ВВР, 2020, № 19, ст.130 № 590-IX від 13.05.2020, ВВР, 2020, № 40, ст.314 № 719-IX від 17.06.2020, ВВР, 2020, № 47, ст.407 № 738-IX від 19.06.2020 № 797-IX від 15.07.2020, ВВР, 2020, № 49, ст.444 № 831-IX від 01.09.2020, ВВР, 2020, № 50, ст.461 № 1072-IX від 04.12.2020, ВВР, 2021, № 6, ст.46 № 1217-IX від 05.02.2021, ВВР, 2021, № 19, ст.171 № 1357-IX від 30.03.2021, ВВР, 2021, № 29, ст.234 № 1587-IX від 30.06.2021 № 1588-IX від 30.06.2021, ВВР, 2021, № 37, ст. 316 № 1591-IX від 30.06.2021 № 1617-IX від 01.07.2021, ВВР, 2021, № 36, ст. 315 № 1630-IX від 13.07.2021, ВВР, 2021, № 46, ст.378 № 1639-IX від 14.07.2021, ВВР, 2021, № 48, ст.387 № 1662-IX від 15.07.2021, ВВР, 2021, № 40, ст.333 № 1701-IX від 16.07.2021, ВВР, 2021, № 49, ст.389 № 1909-IX від 18.11.2021 № 1962-IX від 15.12.2021 № 2010-IX від 26.01.2022 № 2129-IX від 15.03.2022 № 2352-IX від 01.07.2022 № 2455-IX від 27.07.2022 № 2456-IX від 27.07.2022 № 2468-IX від 28.07.2022 № 2518-IX від 15.08.2022 № 2597-IX від 20.09.2022 № 2801-IX від 01.12.2022 № 2849-IX від 13.12.2022 № 2850-IX від 13.12.2022 № 2888-IX від 12.01.2023 № 2923-IX від 23.02.2023 )( Щодо визнання неконституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду № 3-р(II)/2023 від 22.03.2023 )( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 3022-IX від 10.04.2023 № 3048-IX від 11.04.2023 № 3200-IX від 29.06.2023 № 3295-IX від 09.08.2023 № 3577-IX від 07.02.2024 № 3585-IX від 22.02.2024 № 3633-IX від 11.04.2024 № 3723-IX від 22.05.2024 )( У тексті Закону слова "інвалід", "діти-інваліди", "інваліди з дитинства", "інваліди війни" в усіх відмінках і числах замінено відповідно словами "особа з інвалідністю", "діти з інвалідністю", "особа з інвалідністю з дитинства", "особа з інвалідністю внаслідок війни" у відповідному відмінку і числі згідно із Законом № 2462-VIII від 19.06.2018 )( У тексті Закону слова "порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство" та "порушення провадження у справі про банкрутство" замінено відповідно словами "відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність)" та "відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність)" згідно з Кодексом № 2597-VIII від 18.10.2018 )
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Виконавче провадження
1. Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Стаття 2. Засади виконавчого провадження
1. Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад:
1) верховенства права;
2) обов’язковості виконання рішень;
3) законності;
4) диспозитивності;
5) справедливості, неупередженості та об’єктивності;
6) гласності та відкритості виконавчого провадження;
7) розумності строків виконавчого провадження;
8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями;
9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Стаття 3. Рішення, що підлягають примусовому виконанню. Виконавчі документи
1. Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:
1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;
1-1) судові накази;
( Частину першу статті 3 доповнено пунктом 1 згідно із Законом № 2147-VIII від 03.10.2017 )
2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;
3) виконавчих написів нотаріусів;
4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;
5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;
6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
7) рішень інших державних органів, рішень (актів) Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;
( Пункт 7 частини першої статті 3 в редакції Законів № 3295-IX від 09.08.2023, № 3585-IX від 22.02.2024 )
8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;
9) рішень (постанов) суб’єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень;
10) рішень Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю або Аудиторської палати України, які законом визнані виконавчими документами;
( Частину першу статті 3 доповнено пунктом 10 згідно із Законом № 2597-IX від 20.09.2022 )
11) рішень Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про застосування заходів реагування у вигляді штрафу.
( Частину першу статті 3 доповнено пунктом 11 згідно із Законом № 2849-IX від 13.12.2022 )
Стаття 4. Вимоги до виконавчого документа
1. У виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім’я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім’я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);
( Пункт 4 частини першої статті 4 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 1798-VIII від 21.12.2016 )
5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред’явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв’язку та адреси електронної пошти.
( Абзац дев’ятий частини першої статті 4 і з змінами, внесеними згідно із Законом № 1798-VIII від 21.12.2016 )
У разі пред’явлення до примусового виконання рішення міжнародного юрисдикційного органу у випадках, передбачених міжнародним договором України, такий виконавчий документ повинен відповідати вимогам, встановленим міжнародним договором України.
2. У разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов’язок чи право стягнення є солідарним.
3. Виконавчий документ може бути видано у формі електронного документа, на який накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".
( Частина третя статті 4 і з змінами, внесеними згідно із Законом № 797-IX від 15.07.2020; в редакції Закону № 2801-IX від 01.12.2022 )
4. Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред’явлення, якщо:
1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);
2) пропущено встановлений законом строк пред’явлення виконавчого документа до виконання;
3) боржника визнано банкрутом;
4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;
5) юридичну особу - боржника припинено;
6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;
7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;
8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов’язковим;
9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;
10) виконавчий документ пред’явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю;
11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку;
( Частину четверту статті 4 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 590-IX від 13.05.2020 )
12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб’єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов’язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди.
( Частину четверту статті 4 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 1662-IX від 15.07.2021 )
У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.
При поверненні стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання стягувачу повертається сплачений ним авансовий внесок
( Частину четверту статті 4 доповнено абзацом згідно із Законом № 1798-VIII від 21.12.2016 )
Стаття 5. Органи та особи, які здійснюють примусове виконання рішень
1. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
2. Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім:
1) рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною;
2) рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету;
3) рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону;
4) рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи (крім рішень Національного банку України), органи військового управління;
( Пункт 4 частини другої статті 5 в редакції Законів № 1587-IX від 30.06.2021, № 3633-IX від 11.04.2024 )
5) рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини;
6) рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності;
7) рішень про виселення та вселення фізичних осіб;
8) рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена;
9) рішень про конфіскацію майна;
10) рішень, виконання яких віднесено цим Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання;
11) інших випадків, передбачених цим Законом та Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів";
12) рішень, за якими боржником є уповноважений суб’єкт управління або господарське товариство в оборонно-промисловому комплексі, визначені частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", та рішень, які передбачають вчинення дій щодо їх майна.
( Частину другу статті 5 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 1630-IX від 13.07.2021 )
Протягом першого року зайняття діяльністю приватного виконавця, приватний виконавець не може здійснювати примусове виконання рішень за якими сума стягнення становить двадцять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.
( Частину другу статті 5 доповнено абзацом згідно із Законом № 1798-VIII від 21.12.2016 )
Строк зайняття діяльністю приватного виконавця обчислюється з дня внесення інформації про приватного виконавця до Єдиного реєстру приватних виконавців України.
( Частину другу статті 5 доповнено абзацом згідно із Законом № 1798-VIII від 21.12.2016 )
До строку зайняття діяльністю приватного виконавця не зараховується строк зупинення діяльності приватного виконавця.
( Частину другу статті 5 доповнено абзацом згідно із Законом № 1798-VIII від 21.12.2016 )
3. Приватний виконавець має право повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання:
1) якщо на момент подачі стягувачем заяви про примусове виконання рішення кількість виконавчих документів за рішеннями про стягнення періодичних платежів, заробітної плати, заборгованості фізичних осіб з оплати житлово-комунальних послуг, поновлення на роботі перевищує 20 відсотків загальної кількості виконавчих документів, що перебувають на виконанні у приватного виконавця;
2) в інших випадках, передбачених законом.
При поверненні виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією частиною, приватний виконавець зобов’язаний письмово зазначити підстави повернення, право стягувача оскаржити рішення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, а також право стягувача подати виконавчий документ на виконання іншого приватного виконавця або до органу державної виконавчої служби.
4. Державний виконавець, приватний виконавець (далі - виконавець) не може виконувати рішення, якщо:
1) боржником або стягувачем є сам виконавець, близькі йому особи (особи, які разом проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки з виконавцем (у тому числі особи, які разом проживають, але не перебувають у шлюбі), а також незалежно від зазначених умов - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням виконавця), пов’язані з ним особи.
Пов’язаними особами у розумінні цього Закону є юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або результати їхньої діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням таких критеріїв:
виконавець безпосередньо та/або опосередковано (через пов’язаних осіб) володіє корпоративними правами юридичної особи, яка є стороною виконавчого провадження, чи спільно з юридичною та/або фізичною особою, яка є стороною виконавчого провадження, володіє корпоративними правами будь-якої юридичної особи;
виконавець має право та/або повноваження призначати (обирати) одноособовий виконавчий орган або колегіальний склад виконавчого органу/склад наглядової ради зазначених юридичних осіб.
Пряма або опосередкована участь держави в юридичних особах не є підставою для визнання таких юридичних осіб пов’язаними;
2) боржником або стягувачем є особа, яка перебуває у трудових відносинах з таким виконавцем;
3) виконавець, близька йому особа або особа, яка перебуває з виконавцем у трудових відносинах, має реальний або потенційний конфлікт інтересів;
4) сума стягнення за виконавчим документом з урахуванням сум за виконавчими документами, що вже перебувають на виконанні у приватного виконавця, перевищує мінімальний розмір страхової суми за договором страхування відповідальності такого приватного виконавця.
( Пункт 4 частини четвертої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1909-IX від 18.11.2021 )
5. За заявою стягувача виконавчий документ може бути передано від одного приватного виконавця іншому або відповідному органу державної виконавчої служби, або від органу державної виконавчої служби - приватному виконавцю. Про передачу (прийняття до виконання) виконавчого документа виконавець виносить постанову.
Передача виконавчих документів здійснюється в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.
Стаття 6. Виконання рішень іншими органами та установами
1. У випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються податковими органами, а рішення щодо стягнення коштів - банками та іншими фінансовими установами.
2. Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
( Частина друга статті 6 в редакції Закону № 2352-IX від 01.07.2022 )
3. У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами.
4. Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання.
( Стаття 6 із змінами, внесеними згідно із Законом № 440-IX від 14.01.2020 )
Стаття 7. Добровільне виконання рішень про стягнення періодичних платежів
1. Виконавчий документ про стягнення періодичних платежів може бути самостійно надісланий стягувачем безпосередньо підприємству, установі, організації, фізичній особі - підприємцю, фізичній особі, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
2. Одночасно з виконавчим документом стягувач подає заяву, в якій зазначаються:
1) реквізити рахунку в банку, іншій фінансовій установі, небанківського надавача платіжних послуг;
( Пункт 1 частини другої статті 7 в редакції Закону № 2888-IX від 12.01.2023 )
2) прізвище, ім’я, по батькові стягувача, реквізити документа, що посвідчує його особу.
3. У разі наявності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів або заперечення її розміру боржником стягувач має право пред’явити виконавчий документ для примусового виконання.
4. Підприємства, установи, організації, фізичні особи - підприємці та фізичні особи, зазначені у частині першій цієї статті, за заявою стягувача зобов’язані здійснювати відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника у розмірі, визначеному виконавчим документом, з урахуванням положень статті 70 цього Закону.
Стаття 8. Автоматизована система виконавчого провадження
1. Реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України.
Вільний та безоплатний доступ до інформації автоматизованої системи виконавчого провадження забезпечує Міністерство юстиції України у мережі Інтернет на своєму офіційному веб-сайті з можливістю перегляду, пошуку, копіювання та роздрукування інформації, на основі поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, без обмежень та цілодобово.
Інформація повинна містити відомості про час її розміщення.
2. Автоматизованою системою виконавчого провадження забезпечується:
1) об’єктивний та неупереджений розподіл виконавчих документів між державними виконавцями;
2) надання сторонам виконавчого провадження інформації про виконавче провадження;
3) виготовлення документів виконавчого провадження;
4) централізоване зберігання документів виконавчого провадження;
5) централізоване зберігання інформації про рахунки органів державної виконавчої служби та приватних виконавців, відкриті для цілей виконавчого провадження;
6) підготовка статистичних даних;
7) реєстрація вхідної і вихідної кореспонденції та етапів її проходження;
8) передача документів виконавчого провадження до електронного архіву;
9) формування Єдиного реєстру боржників.
3. Несанкціоноване втручання у роботу автоматизованої системи виконавчого провадження тягне за собою відповідальність, установлену законом.
4. Рішення виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби виготовляються за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження. У разі тимчасової відсутності доступу до автоматизованої системи допускається виготовлення документів на паперових носіях з подальшим обов’язковим внесенням їх до автоматизованої системи не пізніше наступного робочого дня після відновлення її роботи.
5. Автоматизована система виконавчого провадження забезпечує автоматизований арешт коштів боржника за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів у порядку, визначеному Міністерством юстиції України за погодженням з Національним банком України.
( Статтю 8 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом № 2475-VIII від 03.07.2018 )
Стаття 9. Єдиний реєстр боржників
1. Єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов’язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.
Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.
2. Реєстрація боржника в Єдиному реєстрі боржників не звільняє його від виконання рішення.
3. Державні органи, органи місцевого самоврядування, нотаріуси, інші суб’єкти при здійсненні ними владних управлінських функцій відповідно до законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, у разі звернення особи за вчиненням певної дії щодо майна, що належить боржнику, який внесений до Єдиного реєстру боржників, зобов’язані не пізніше наступного робочого дня повідомити про це зазначений у Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця із зазначенням відомостей про майно, щодо якого звернулася така особа.
Банки, небанківські надавачі платіжних послуг, емітенти електронних грошей у разі відкриття або закриття рахунку/електронного гаманця фізичній або юридичній особі, внесеній до Єдиного реєстру боржників, у тому числі через відокремлені підрозділи банку, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей, зобов’язані у день відкриття або закриття рахунку/електронного гаманця повідомити про це зазначений у Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця. Порядок надання такої інформації та форма повідомлення встановлюються Національним банком України за погодженням із Міністерством юстиції України.
( Абзац другий частини третьої статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021; в редакції Закону № 2888-IX від 12.01.2023 )
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня отримання повідомлення зобов’язаний прийняти рішення про накладення арешту на майно та/або на кошти/електронні гроші, що знаходяться на рахунках/електронних гаманцях боржника в банках, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей, у порядку, визначеному статтею 56 цього Закону, крім випадку, коли на таке майно арешт уже накладено з тих самих підстав.
( Абзац третій частини третьої статті 9 в редакції Закону № 2888-IX від 12.01.2023 )( Частина третя статті 9 в редакції Закону № 2475-VIII від 03.07.2018 )
4. Укладення протягом строку, зазначеного в частині третій цієї статті, правочину щодо майна боржника, який призвів до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна, є підставою для визнання такого правочину недійсним, крім випадків продажу у процесі приватизації майна, яке входить до складу єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства, внесеного до Єдиного реєстру боржників.
( Частина четверта статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2468-IX від 28.07.2022 )
5. Відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.
Відомості про боржника за рішенням про встановлення побачення з дитиною та про усунення перешкод у побаченні з дитиною вносяться до Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про накладення штрафу на боржника.
( Частину п'яту статті 9 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 2475-VIII від 03.07.2018 )
6. Єдиний реєстр боржників містить такі відомості:
1) прізвище, ім’я, по батькові (за наявності), дата народження боржника - фізичної особи або найменування, ідентифікаційний код юридичної особи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань боржника - юридичної особи;
2) найменування органу або прізвище, ім’я, по батькові та посада посадової особи, яка видала виконавчий документ;
3) найменування органу державної виконавчої служби або прізвище, ім’я, по батькові приватного виконавця, номер засобу зв’язку та адреса електронної пошти виконавця;
4) номер виконавчого провадження;
5) категорія стягнення (аліменти, штраф тощо).
7. Відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або постанови, передбаченої частиною четвертою статті 40 цього Закону, чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.
( Частина сьома статті 9 в редакції Закону № 1662-IX від 15.07.2021 )
Стаття 10. Заходи примусового виконання рішень
1. Заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об’єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов’язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Розділ II
СТРОКИ У ВИКОНАВЧОМУ ПРОВАДЖЕННІ
Стаття 11. Загальні строки у виконавчому провадженні
1. Строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов’язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію.
Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом – встановлюються виконавцем.
2. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.
3. Строки, встановлені цим Законом, обчислюються в робочих днях, місяцях і роках, а також можуть визначатися посиланням на подію, яка повинна неминуче настати.
4. Строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1-4 частини дев’ятої, частиною чотирнадцятою статті 71 цього Закону, обчислюється з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання.
( Статтю 11 доповнено частиною четвертою згідно із Законом № 2234-VIII від 07.12.2017; в редакції Закону № 2475-VIII від 03.07.2018 )
Стаття 12. Строки пред’явлення виконавчих документів до виконання. Переривання строку давності пред’явлення виконавчого документа до виконання, поновлення пропущеного строку
1. Виконавчі документи можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
2. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
3. Виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров’я, втрати годувальника тощо може бути пред’явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.
4. Строки пред’явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі:
1) пред’явлення виконавчого документа до виконання;
2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.
( Пункт 2 частини четвертої статті 12 в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 )
5. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв’язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред’явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв’язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
6. Стягувач, який пропустив строк пред’явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
( Частина шоста статті 12 в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 )
Стаття 13. Строки прийняття рішень виконавцями та вчинення виконавчих дій
1. Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
2. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.
3. Платіжні інструкції на примусове списання коштів або пред’явлення емітенту електронних грошей до погашення в обмін на грошові кошти надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках/електронних гаманцях.
( Частина третя статті 13 в редакції Закону № 2888-IX від 12.01.2023 )
4. Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п’ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.
5. Постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.
За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом.
Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.
Розділ III
УЧАСНИКИ ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ
Стаття 14. Учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій
1. Учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб’єкт оціночної діяльності - суб’єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
2. Для проведення виконавчих дій виконавець за потреби залучає понятих, працівників поліції, представників органів опіки і піклування, інших органів та установ у порядку, встановленому цим Законом.
Стаття 15. Сторони виконавчого провадження
1. Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.
2. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов’язок щодо виконання рішення.
3. За рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, що приймаються судами у справах, які розглядаються в порядку цивільного, адміністративного та господарського судочинства, стягувачем виступає державний орган, за позовом якого судом прийнято відповідне рішення.
4. За рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, прийнятими у справах про адміністративні правопорушення, та за рішеннями, прийнятими у кримінальних провадженнях, стягувачем виступає державний орган, який прийняв відповідне рішення або за матеріалами якого судом прийнято відповідне рішення.
За рішеннями про стягнення судового збору, про накладення штрафу (як засобу процесуального примусу) стягувачем є Державна судова адміністрація України.
( Частину четверту статті 15 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 1798-VIII від 21.12.2016 )
5. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов’язковими тією мірою, якою вони були б обов’язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім’я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.
Після переходу в процесі приватизації права власності на єдиний майновий комплекс державного або комунального підприємства виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну такого державного або комунального підприємства як сторони виконавчого провадження покупцем відповідного єдиного майнового комплексу.
( Частину п'яту статті 15 доповнено абзацом третім згідно із Законом № 2468-IX від 28.07.2022 )
Стаття 16. Представництво сторін у виконавчому провадженні
1. Сторони можуть реалізувати свої права і обов’язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Особиста участь фізичної особи у виконавчому провадженні не позбавляє її права мати представника, крім випадку, коли боржник згідно з рішенням зобов’язаний вчинити певні дії особисто.
2. Діти та особи, визнані судом недієздатними, реалізують свої права та виконують обов’язки, пов’язані з виконавчим провадженням, відповідно до вимог закону через своїх законних представників.
3. Представництво юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють у межах повноважень, наданих їм законом чи установчими документами юридичної особи, або через представників юридичної особи.
4. Представником юридичної особи у виконавчому провадженні може бути особа, яка відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань має право вчиняти дії від імені такої юридичної особи без довіреності. Повноваження представника юридичної особи у виконавчому провадженні можуть бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до закону. Представник може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти така особа. Дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи у виконавчому провадженні можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або у виданій довіреності.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів:
( Абзац другий частини четвертої статті 16 в редакції Закону № 3022-IX від 10.04.2023 )
1) довіреністю;
( Абзац частини четвертої статті 16 в редакції Закону № 3022-IX від 10.04.2023 )
2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";
( Абзац частини четвертої статті 16 в редакції Закону № 3022-IX від 10.04.2023 )
3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".
( Абзац частини четвертої статті 16 в редакції Закону № 3022-IX від 10.04.2023 )
Стаття 17. Особи, які не можуть бути представниками у виконавчому провадженні
1. Представниками у виконавчому провадженні не можуть бути:
1) особи, які не мають повної цивільної дієздатності;
2) судді, слідчі, прокурори, працівники підрозділів, які провадять оперативно-розшукову діяльність, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб’єкти оціночної діяльності - суб’єкти господарювання, які діють як учасники цього виконавчого провадження, виконавці та помічники приватних виконавців, крім випадків, коли вони діють як законні представники або уповноважені особи відповідного органу, що є стороною виконавчого провадження;
3) інші особи, які відповідно до закону не можуть здійснювати представництво.
Стаття 18. Обов’язки і права виконавців, обов’язковість вимог виконавців
1. Виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
2. Виконавець зобов’язаний:
1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;
2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;
3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;
4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;
5) роз’яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов’язки;
6) невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після одержання відповідного звернення від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, cтвореного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства в оборонно-промисловому комплексі, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", вчинити дії щодо зняття арешту з майна, щодо якого було здійснено заходи із заміни майна, передбачені статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".