Про затвердження Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями

Відповідно до статей 7 та 59 Закону України "Про Національний банк України" , статей 36 та 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність" , з урахуванням основних положень міжнародних стандартів фінансової звітності та принципів і рекомендацій Базельського комітету з банківського нагляду, з метою вдосконалення порядку формування резервів за активними банківськими операціями Правління Національного банку України

1. Затвердити Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями (далі - Положення про формування та використання резервів), що додається.

2. Банкам України:

у строк до 20.11.2012 та 20.12.2012 відповідно проінформувати Генеральний департамент банківського нагляду Національного банку України за формою, установленою Національним банком України, про результати розрахунку резервів, здійсненого в тестовому режимі за станом на 01.11.2012 та на 01.12.2012, згідно з вимогами Положення про формування та використання резервів;

за станом на 01.01.2013 здійснити розрахунок резервів згідно з вимогами Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків , затвердженого постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000 № 279, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.08.2000 за № 474/4695 (зі змінами), Положення про порядок формування і використання банками резерву для відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості , затвердженого постановою Правління Національного банку України від 13.12.2002 № 505, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.01.2003 за № 1/7322 (зі змінами), Положення про порядок формування резерву під операції банків України з цінними паперами , затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.02.2007 № 31, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.03.2007 за № 189/13456 (зі змінами), і в строк та за формою, установленими Національним банком України, проінформувати Генеральний департамент банківського нагляду Національного банку України;

за станом на 01.01.2013 здійснити розрахунок та сформувати в повному обсязі резерви для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями згідно з вимогами Положення про формування та використання резервів.

3. Вимоги абзацу другого пункту 2.6 глави 2 та абзацу другого пункту 3.5 глави 3 розділу ІІ Положення про формування та використання резервів не поширюються на кредитні операції, які здійснені на підставі договорів, укладених до 28.12.2008.

4. Вимоги абзацу шостого пункту 2.6 глави 2 та абзацу шостого пункту 3.5 глави 3 розділу ІІ Положення про формування та використання резервів не поширюються на кредитні операції, які здійснені на підставі договорів, укладених до набрання чинності цією постановою та до яких після цієї дати не вносилися зміни щодо збільшення строків і сум.

5. Рекомендувати банкам України протягом 2012 року здійснювати розрахунок резервів згідно з вимогами Положення про формування та використання резервів у тестовому режимі.

6. Визнати такими, що втратили чинність, нормативно-правові акти Національного банку України згідно з переліком, що додається.

7. Департаменту нормативно-методологічного забезпечення банківського регулювання та нагляду (Іваненко Н.В.), Юридичному департаменту (Новіков В.В.) подати цю постанову на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

8. Департаменту нормативно-методологічного забезпечення банківського регулювання та нагляду (Іваненко Н.В.) після державної реєстрації в Міністерстві юстиції України довести зміст цієї постанови до відома структурних підрозділів центрального апарату, територіальних управлінь Національного банку України та банків України для керівництва та використання в роботі.

9. Департаменту бухгалтерського обліку (Лукасевич Б.В.) протягом п’яти місяців з дати набрання чинності цією постановою внести відповідні зміни до нормативно-правових актів Національного банку України з бухгалтерського обліку щодо розрахунку теперішньої вартості майбутніх грошових потоків за активами.

10. Постанова набирає чинності з дня її офіційного опублікування, крім пункту 6, який набирає чинності з 31.12.2012.

11. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на заступника Голови Національного банку України Соркіна І.В.

1. Постанова Правління Національного банку України від 06.07.2000 № 279 "Про затвердження Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків" , зареєстрована в Міністерстві юстиції України 03.08.2000 за № 474/4695.

2. Постанова Правління Національного банку України від 24.10.2000 № 418 "Про внесення змін до окремих нормативно-правових актів Національного банку України" , зареєстрована в Міністерстві юстиції України 09.11.2000 за № 793/5014.

3. Постанова Правління Національного банку України від 05.04.2001 № 151 "Про внесення змін до деяких положень нормативно-правових актів Національного банку України" , зареєстрована в Міністерстві юстиції України 18.04.2001 за № 354/5545.

4. Постанова Правління Національного банку України від 07.12.2001 № 502 "Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України" , зареєстрована в Міністерстві юстиції України 26.12.2001 за № 1077/6268.

5. Постанова Правління Національного банку України від 13.12.2002 № 505 "Про затвердження Положення про порядок формування і використання банками резерву для відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості" , зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.01.2003 за № 1/7322.

6. Постанова Правління Національного банку України від 19.03.2003 № 119 "Про затвердження Змін до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків" , зареєстрована в Міністерстві юстиції України 03.04.2003 за № 256/7577.

7. Постанова Правління Національного банку України від 15.08.2003 № 339 "Про затвердження Змін до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків" , зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29.08.2003 за № 751/8072.

8. Постанова Правління Національного банку України від 27.08.2004 № 411 "Про затвердження Змін до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків" , зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07.09.2004 за № 1105/9704.

9. Постанова Правління Національного банку України від 17.01.2005 № 10 "Про затвердження Змін до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків" , зареєстрована в Міністерстві юстиції України 01.02.2005 за № 122/10402.

10. Постанова Правління Національного банку України від 10.06.2005 № 210 "Про затвердження Змін до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків" , зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.06.2005 за № 666/10946.

11. Постанова Правління Національного банку України від 11.11.2005 № 425 "Про затвердження Змін до Положення про порядок формування і використання банками резерву для відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості" , зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28.11.2005 за № 1430/11710.

12. Постанова Правління Національного банку України від 02.02.2007 № 31 "Про затвердження Положення про порядок формування резерву під операції банків України з цінними паперами" , зареєстрована в Міністерстві юстиції України 05.03.2007 за № 189/13456.

13. Постанова Правління Національного банку України від 19.03.2007 № 83 "Про затвердження Змін до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків" , зареєстрована в Міністерстві юстиції України 30.03.2007 за № 301/13568.

14. Постанова Правління Національного банку України від 06.07.2007 № 248 "Про затвердження Змін до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків" , зареєстрована в Міністерстві юстиції України 20.07.2007 за № 841/14108.

15. Пункти 1 та 3 постанови Правління Національного банку України від 23.07.2008 № 211 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України" , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2008 за № 751/15442 (зі змінами).

16. Постанова Правління Національного банку України від 01.12.2008 № 406 "Про затвердження Змін до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків" , зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.12.2008 за № 1206/15897.

17. Підпункт 1.7 пункту 1 постанови Правління Національного банку України від 08.10.2010 № 457 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України" , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.12.2010 за № 1249/18544 (зі змінами).

18. Постанова Правління Національного банку України від 31.12.2010 № 593 "Про внесення змін до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків" , зареєстрована в Міністерстві юстиції України 19.01.2011 за № 79/18817.

19. Постанова Правління Національного банку України від 13.04.2011 № 114 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів" , зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.06.2011 за № 724/19462.

20. Постанова Правління Національного банку України від 31.05.2011 № 170 "Про внесення зміни до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків" , зареєстрована в Міністерстві юстиції України 06.06.2011 за № 677/19415.

21. Постанова Правління Національного банку України від 14.07.2011 № 235 "Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 13.04.2011 № 114" , зареєстрована в Міністерстві юстиції України 20.07.2011 за № 895/19633.

22. Постанова Правління Національного банку України від 28.12.2011 № 486 "Про затвердження Змін до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків" , зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24.01.2012 за № 99/20412.

1.1. Це Положення розроблено на підставі Законів України "Про банки і банківську діяльність" , "Про Національний банк України" , нормативно-правових актів Національного банку України, з урахуванням основних вимог міжнародних стандартів фінансової звітності, рекомендацій Базельського комітету з банківського нагляду, з метою забезпечення надійності та стабільності банківської системи, захисту інтересів вкладників і кредиторів банків.

1.2. Це Положення визначає порядок (методику) формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями (далі - резерви).

1.3. Банк із метою визначення можливих втрат (збитків) невиконання боржником/контрагентом зобов’язань здійснює оцінку ризику невиконання ним таких зобов’язань (тобто ризику того, що виконання боржником зобов’язання проводитиметься з перевищенням строків, передбачених умовами договору, або в обсягах, менших, ніж передбачено договором, або взагалі не проводитиметься) за всіма активними банківськими операціями та наданими банком фінансовими зобов’язаннями.

1.4. Резерви, визначені в цьому Положенні, поділяються на:

резерви за активами (за фінансовими активами та за дебіторською заборгованістю за господарською діяльністю банку);

резерви за наданими фінансовими зобов’язаннями.

1.5. Резерви за активами є спеціальними (оціночними) резервами, які зменшують балансову вартість активів і необхідність формування яких спричинена зменшенням корисності таких активів.

Резерви за наданими фінансовими зобов’язаннями є забезпеченням їх виконання в майбутньому, що визнається в балансі банку як зобов’язання та свідчить про можливі втрати внаслідок вибуття ресурсів, пов’язаного з виконанням банком таких фінансових зобов’язань.

1.6. Банк оцінює ризик невиконання боржником/контрагентом зобов’язань та формує резерв у повному обсязі незалежно від розміру його доходів за станом на перше число кожного місяця, наступного за звітним, до встановленого строку подання статистичної звітності за формою № 10 (місячна) "Оборотно-сальдовий баланс банку" , затвердженої відповідним нормативно-правовим актом Національного банку України.

Якщо в наступних періодах після формування резерву за активом (крім акцій та інших цінних паперів з нефіксованим прибутком, що обліковуються банком у портфелі на продаж) або за наданими фінансовими зобов’язаннями сума резерву зменшується, то банк зменшує (коригує) попередньо сформований резерв за таким активом.

1.7. Банк розробляє та затверджує рішенням уповноваженого органу внутрішньобанківські положення щодо оцінки ризиків, формування та використання резервів за кожним видом фінансових активів, групою фінансових активів, дебіторською заборгованістю за господарською діяльністю банку та наданими фінансовими зобов’язаннями.

Внутрішньобанківські положення розробляються банком з урахуванням законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, повинні містити методики та процедури, визначені в додатку 1 до цього Положення, які є обов’язковими і мінімально необхідними для оцінки ризиків.

1.8. Банк за кожним кредитом боржника формує кредитну документацію (справу) боржника відповідно до вимог, визначених цим Положенням.

Кредитна документація (справа) боржника має містити мінімально необхідні дані, перелік яких наведено в додатку 2 до цього Положення. Залежно від виду кредитної операції банк може розширити перелік даних про боржника, попередньо зазначивши їх у внутрішньобанківських положеннях.

Узагальнена інформація про кредитну операцію формується з часу укладення договору та оновлюється впродовж його дії в частині, що зазнала змін, протягом п’яти робочих днів із дня отримання банком інформації, яка є підставою для внесення таких змін (зміни умов проведення/здійснення кредитної операції, установчих та реєстраційних даних боржника, його фінансового стану тощо).

1.9. Відсутність чи неподання внутрішньобанківських положень або кредитної документації (справи) для ознайомлення уповноваженим працівникам Національного банку України є підставою для негативних висновків щодо ефективності та/або адекватності системи управління ризиками в банку, а також застосування до банку заходів впливу в порядку, установленому нормативно-правовими актами Національного банку України.

1.10. У цьому Положенні терміни вживаються в таких значеннях:

активна банківська операція - операція з розміщення ресурсів банку, яка обліковується за активними балансовими рахунками банку або за активними рахунками позабалансового обліку. До таких операцій належать усі види кредитних операцій, операції з розміщення коштів на кореспондентських рахунках в інших банках, операції з придбання цінних паперів, інші активні банківські операції, уключаючи нараховані за всіма цими операціями доходи (далі - актив);

борг боржника - заборгованість за активом, яка включає суму основної заборгованості перед банком та нараховані за нею доходи;

боржник - одна зі сторін у зобов’язанні (юридична чи фізична особа), яка повинна сплатити борг/виконати вимогу банку згідно з умовами укладеного договору;

контрагент банку - будь-яка особа (фізична чи юридична), яка має з банком відносини фінансового характеру (банк надає кошти у вигляді безстрокових або строкових депозитів; надає кредит; продає цінні папери власної емісії; має дебіторську заборгованість за операціями з клієнтами банку та банками). Контрагент може одночасно мати з банком відносини іншого характеру (зокрема трудові);

кредитна історія - сукупність інформації про виконання юридичною або фізичною особою боргових зобов’язань, що включає наявну в банку інформацію щодо дисципліни виконання боржником своїх зобов’язань у минулому за раніше наданими та діючими кредитами, а також отриману банком інформацію з бюро кредитних історій;

кредитна операція - вид активних банківських операцій, пов’язаних із розміщенням залучених банком коштів шляхом їх надання в тимчасове користування або прийняттям зобов’язань про надання коштів у тимчасове користування за певних умов, а також надання гарантій, поручительств, акредитивів, акцептів, авалів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, фінансового лізингу, видача кредитів у формі врахування векселів, у формі операцій репо, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов’язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов’язання щодо сплати процентів та інших зборів із такої суми (відстрочення платежу);

кредитоспроможність - наявність у боржника (контрагента банку) передумов для проведення кредитної операції і його спроможність повернути борг у повному обсязі та в обумовлені договором строки;

кредит під інвестиційний проект - довгостроковий кредит, наданий для реалізації інвестиційного проекту (крім інвестування кредитних коштів у такі об’єкти інвестиційної діяльності, як цінні папери, цільові грошові вклади, інтелектуальні цінності, майнові права), майбутні доходи за яким будуть джерелом повернення кредиту;

пільгові умови - умови договору, які є більш сприятливими для боржника, ніж умови, установлені для відповідного активу внутрішніми положеннями банку, що визначають політику з управління активами і пасивами;

платоспроможність - здатність боржника (контрагента банку) своєчасно здійснювати розрахунки за всіма видами своїх зобов’язань;

показник безризиковості активу - розрахункова величина, що використовується для оцінки ризику та розраховується як різниця між одиницею і показником ризику активу;

показник ризику активу - кількісний показник ризику активу;

реструктуризація - зміна істотних умов за первісним договором шляхом укладання додаткової угоди з боржником у зв’язку з фінансовими труднощами боржника (за визначенням банку) та необхідністю створення сприятливих умов для виконання ним зобов’язань за активом [зміна процентної ставки; скасування (повністю або частково) нарахованих і несплачених боржником фінансових санкцій (штрафу, пені, неустойки) за несвоєчасне внесення платежів за заборгованістю боржника; зміна графіка погашення боргу (строків і сум погашення основного боргу, сплати процентів/комісій); зміна розміру комісії];

фінансове зобов’язання - зобов’язання банку, що обліковується за активними рахунками позабалансового обліку. До таких зобов’язань належать зобов’язання з кредитування, гарантії, поручительства, акредитиви, акцепти та авалі, що надані банкам і клієнтам;

фінансовий актив - будь-який актив, який є наданим кредитом, розміщеним депозитом, коштами банків у розрахунках, коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках в інших банках, цінним папером, дебіторською заборгованістю, погашення якої здійснюватиметься з використанням грошей або іншого фінансового інструменту;

цілісний майновий комплекс - об’єкт, сукупність активів якого забезпечує проведення окремої господарської діяльності на постійній і регулярній основі. Цілісними майновими комплексами можуть бути структурні підрозділи, які в установленому порядку виокремлюються в самостійні об’єкти.

Інші терміни, які вживаються в цьому Положенні, використовуються в значеннях, визначених законами України, нормативно-правовими актами Національного банку України, міжнародними стандартами фінансової звітності.

2.1. Банк з метою формування резерву за активами/наданими фінансовими зобов’язаннями здійснює оцінку ризиків таких активів/наданих фінансових зобов’язань, починаючи з дати визнання їх в обліку до дати припинення такого визнання.

2.2. Банк з метою розрахунку резервів класифікує активи/надані фінансові зобов’язання за такими категоріями якості:

І (найвища) - немає ризику або ризик є мінімальним;

ІІ - помірний ризик;

ІІІ - значний ризик;

IV - високий ризик;

V (найнижча) - реалізований ризик.

Заборгованість за активами/наданими фінансовими зобов’язаннями, віднесеними до V категорії, є безнадійною.

Банк самостійно встановлює порядок визначення показника ризику активу в межах діапазонів, визначених для відповідних категорій якості активів/наданих фінансових зобов’язань, у тому числі з урахуванням кредитної історії боржника, наявності згоди боржника на збір, зберігання, використання та поширення через бюро кредитних історій інформації про нього, надання відомостей банком за відповідними договорами до бюро кредитних історій, а також іншої інформації, що забезпечує об’єктивну оцінку подій та обставин, які можуть свідчити про наявність ризиків погашення боргу боржником із перевищенням строків, передбачених умовами договору, або невиконанням договірних умов.

2.3. Банк класифікує активи/надані фінансові зобов’язання (крім цінних паперів у портфелі на продаж, які внесені до біржового реєстру) за категоріями якості на підставі здійсненої ним оцінки фінансового стану боржника і стану виконання боржником зобов’язань за договором (стану обслуговування боргу) з урахуванням виду та умов активної банківської операції згідно з вимогами цього Положення.

Банк класифікує цінні папери в портфелі банку на продаж, які внесені до біржового реєстру, виходячи з розміру резерву, сформованого за такими цінними паперами, згідно з вимогами глави 4 розділу ІІІ цього Положення.

2.4. Банк здійснює оцінку фінансового стану боржника відповідно до вимог цього Положення.

Банк, оцінюючи фінансовий стан боржника, визначає його кредито- та платоспроможність.

Банк визначає кредитоспроможність боржника під час надання кредиту та в разі зміни первісних умов договору, у тому числі пов’язаних із фінансовими труднощами боржника.

Банк визначає платоспроможність боржника протягом строку дії договору з періодичністю, визначеною цим Положенням.

2.5. Банк під час розрахунку резервів зменшує ризик за активами/наданими фінансовими зобов’язаннями на вартість забезпечення відповідно до глави 4 розділу ІІ цього Положення.

2.6. Банк має право поділяти фінансові активи на суттєві активи та активи, які не є суттєвими.

До фінансових активів, які не є суттєвими, належать кредити, надані фізичній особі - суб’єкту підприємницької діяльності, та кредити на поточні потреби, надані фізичній особі, загальна сума основного боргу за якими згідно з умовами договорів не перевищує 50 000 гривень, або еквівалент цієї суми в іноземній валюті, визначений за офіційним валютним курсом, установленим Національним банком України на дату формування резервів.

Банк має право об’єднувати фінансові активи, які не є суттєвими, у групи фінансових активів та оцінювати ризик за ними на портфельній основі, ґрунтуючись на кількості днів прострочення боргу.

Усі інші активи є суттєвими. За суттєвими фінансовими активами банк оцінює ризик на індивідуальній основі.

Банк не має права включати до групи фінансових активів той актив, який виник унаслідок заміни одного активу, що раніше визнавався цим банком, на інший.

2.7. Банк визначає єдину категорію якості за кількома активами/наданими фінансовими зобов’язаннями щодо одного боржника, у тому числі за тими, оцінка ризику за якими здійснюється на портфельній основі, використовуючи найнижчу.

Ця вимога не поширюється на активи, категорія якості яких визначена з урахуванням вимог пункту 1.12 глави 1, абзацу шостого пункту 2.6 глави 2 та абзацу шостого пункту 3.5 глави 3 розділу ІІ цього Положення.

2.8. Банк не має права класифікувати активи/надані фінансові зобов’язання за найвищою категорією якості, якщо укладеними з боржником договорами передбачені пільгові умови.

2.9. Банк у разі зміни первісних умов договору щодо збільшення строків та сум, у тому числі пов’язаних із реструктуризацією боргу за активами, не має права класифікувати такі активи/надані фінансові зобов’язання за категорією якості вищою, ніж категорія, що була визначена за цими активами/наданими фінансовими зобов’язаннями на час унесення змін.

2.10. Банк у разі заміни активу шляхом погашення одного та визнання іншого активу класифікує такий актив/надане фінансове зобов’язання за нижчою з категорій якості, що були визначені за такими активами/наданими фінансовими зобов’язаннями на час заміни.

2.11. Банк у разі зміни первісних умов договору щодо збільшення строків та сум, у тому числі пов’язаних із реструктуризацією боргу за активами, або заміни активу має право не враховувати факт такої зміни/заміни, якщо передбачена договором періодичність сплати боргу встановлена не рідше одного разу на:

місяць і стан обслуговування боргу протягом останніх 6 місяців поспіль після такої зміни/заміни визначений як "високий" або "добрий" згідно з вимогами розділу ІІ цього Положення або

квартал і стан обслуговування боргу протягом останніх 12 місяців поспіль після такої зміни/заміни визначений як "високий" або "добрий" згідно з вимогами розділу ІІ цього Положення.

Банк у разі повторної/наступної зміни первісних умов договору щодо строків і сум, у тому числі пов’язаних із реструктуризацією боргу за активом, або заміни активу визначає стан обслуговування боргу не вище ніж "задовільний".

2.12. Банк з метою оцінки ризику за активами (крім цінних паперів) та наданими фінансовими зобов’язаннями використовує дані, підтверджені в бюлетені таких провідних світових рейтингових агентств (компаній), як Standard & Poor’s, Moody’s Investors Service та Fitch IBCA.

Банк з метою оцінки ризику за цінними паперами використовує дані рейтингових агентств (компаній), які мають право визначати відповідно до законодавства України обов’язкові рейтингові оцінки емітентів та цінних паперів.

Банк під час використання даних рейтингових агентств (компаній) має враховувати те, що за наявності одночасно:

рейтингів емітента та рейтингів цінних паперів емітента під час оцінки ризику за цінним папером - ураховуються рейтинги цінних паперів та не враховуються рейтинги емітента;

рейтингів країни боржника та рейтингів боржника - ураховуються рейтинги боржника та не враховуються рейтинги країни боржника;

двох різних рейтингів - ураховується рейтинг того рейтингового агентства (компанії), який є нижчим;

трьох різних рейтингів - ураховується рейтинг того рейтингового агентства (компанії), який є нижчим із двох найвищих.

1.1. Банк формує резерви за кредитами, наданими фізичним та юридичним особам (у тому числі банкам), які обліковуються за балансовими рахунками таких груп:

строкові вклади (депозити), що розміщені в інших банках;

кредити, що надані іншим банкам;

кошти на вимогу інших банків (активні залишки);

кредити, що надані за операціями репо суб’єктам господарювання;

кредити, що надані за врахованими векселями суб’єктам господарювання;

вимоги, що придбані за операціями факторингу із суб’єктами господарювання;

кредити в поточну діяльність, що надані суб’єктам господарювання;

кредити в інвестиційну діяльність, що надані суб’єктам господарювання;

іпотечні кредити, що надані суб’єктам господарювання;

кредити, що надані органам державної влади;

кредити, що надані органам місцевого самоврядування;

іпотечні кредити, що надані органам державної влади;

іпотечні кредити, що надані органам місцевого самоврядування;

кредити на поточні потреби, що надані фізичним особам;

фінансовий лізинг (оренда), що наданий фізичним особам;

кредити, що надані за врахованими векселями фізичним особам;

іпотечні кредити, що надані фізичним особам;

кошти на вимогу суб’єктів господарювання (активні залишки);

кошти на вимогу фізичних осіб (активні залишки);

кошти небанківських фінансових установ (активні залишки).

1.2. Банк не формує резерву:

за кредитними операціями між установами в системі одного банку (для банків із 100% іноземним капіталом - за розрахунками з материнською компанією, якщо ця компанія має кредитний рейтинг не нижчий, ніж "інвестиційний клас");

за коштами в іноземній валюті, що перераховані Національному банку України.

1.3. Банк на звітну дату розраховує розмір резерву за кредитом на індивідуальній основі як суму перевищення балансової вартості кредиту (без урахування суми раніше сформованого резерву) над теперішньою вартістю майбутніх грошових потоків за цим кредитом за такою формулою:

де

Рінд - сума резерву за кредитом;

БВк - балансова вартість кредиту, визначена банком відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України з бухгалтерського обліку, без урахування суми раніше сформованого резерву;

ТВк - теперішня вартість попередньо оцінених майбутніх грошових потоків за кредитом, визначена банком відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України з бухгалтерського обліку. Грошові потоки оцінюються з урахуванням показника ризику кредиту, що визначається згідно з вимогами цього Положення, та коефіцієнта ліквідності забезпечення, що визначається згідно з вимогами глави 4 розділу ІІ цього Положення.

1.4. Банк - учасник консорціуму здійснює формування резерву за кредитом у розмірі частки його участі в консорціумному кредиті.

Головний банк консорціуму/банк-учасник, відповідальний за виконання договору, здійснює формування резерву за кредитом у розмірі частки власної участі в консорціумному кредиті.

1.5. Банк під час розрахунку резерву за кредитом, наданим нерезиденту, ураховує ризик країни місцезнаходження нерезидента, визначений на підставі інформації про належність країни до відповідної групи ризику, яка ґрунтується на рейтингах країн, установлених провідними світовими рейтинговими агентствами (компаніями), визначеними цим Положенням, та доводиться до відома банків Національним банком України.

1.6. Банк класифікує кредит, наданий нерезиденту, розташованому в країні, рейтинг якої не підтверджений жодним із провідних світових рейтингових агентств (компаній), визначених цим Положенням, не вище ІІІ категорії якості.

1.7. Банк класифікує кредит в іноземній валюті, що наданий нерезиденту, який є юридичною (крім банків) або фізичною особою (крім осіб, що оформили дозвіл на працевлаштування в Україні або які є працівниками консульських, торговельних та інших офіційних представництв, міжнародних організацій та їх філій, що користуються імунітетом і дипломатичними привілеями), не вище ІІІ категорії якості. Ця норма не поширюється на операції, що здійснюються іноземними філіями українських банків.

1.8. Банк класифікує кредит, погашення якого відбувається за рахунок кредиту, наданого іншому боржнику, не вище ІІІ категорії якості.

1.9. Банк, класифікуючи заборгованість за врахованим векселем, крім оцінки фінансового стану визначеної банком зобов’язаної за векселем особи, ураховує строк погашення боргу.

Банк класифікує вексель, заборгованість за яким прострочена:

до 30 днів - не вище ІV категорії якості;

понад 30 днів - за V категорією якості.

1.10. Банк класифікує заборгованість за факторинговою операцією на підставі оцінки фінансового стану контрагента або особи, зобов’язаної за факторинговою операцією згідно з вимогами законодавства України, і строку, що минув із дня платежу, передбаченого умовами договору.

Банк класифікує факторингову операцію, заборгованість за якою прострочена:

до 90 днів із дня виконання зобов’язання (платежу), передбаченого умовами договору, - не вище ІV категорії якості;

понад 90 днів із дня виконання зобов’язання (платежу), передбаченого умовами договору, - за V категорією якості.

1.11. Банк, класифікуючи кредити овердрафт за категоріями якості, крім оцінки фінансового стану боржника та стану обслуговування боргу, ураховує строк, упродовж якого відповідно до умов договору боржник зобов’язаний забезпечити повне погашення боргу.

Банк класифікує кредит овердрафт зі строком повного погашення боргу:

понад 90 календарних днів - не вище IІІ категорії якості;

понад 120 календарних днів - не вище IV категорії якості;

понад 180 календарних днів - за V категорією якості.

1.12. Банк під час класифікації довгострокового кредиту, наданого під інвестиційний проект, аналіз ефективності якого підтверджує спроможність боржника забезпечити погашення боргу (у тому числі за рахунок доходу, що планується отримати від реалізації інвестиційного проекту) відповідно до умов договору за кредитом, має право підвищити його на одну категорію якості за умови, що бізнес-план із реалізації інвестиційного проекту виконується.

Банк оцінює інвестиційний проект щодо його фінансової самоокупності та практичної реалізації (оцінка бізнес-плану реалізації інвестиційного проекту). Під час оцінки реалізації інвестиційного проекту банк визначає здатність боржника ефективно реалізувати такий проект та отримати заплановані результати; надійність і стабільність бізнесу, яким займатиметься боржник протягом часу, що потрібний для завершення проекту і повернення кредиту; повноту урахування боржником усіх ризиків, наявних під час кредитування інвестиційного проекту.

2.1. Банк здійснює оцінку фінансового стану боржника - юридичної особи не рідше ніж один раз на три місяці.

2.2. Банк здійснює оцінку фінансового стану юридичної особи (крім банку), якій надано кредит (далі - боржник - юридична особа), шляхом розрахунку інтегрального показника фінансового стану боржника – юридичної особи (далі - інтегральний показник).

2.3. Банк розраховує інтегральний показник із застосуванням багатофакторної дискримінантної моделі (далі - дискримінантна модель) за такою формулою:

де

Z - інтегральний показник;

К1, К2 ... Кn - фінансові коефіцієнти, що визначаються на підставі даних фінансової звітності боржника - юридичної особи для великого або середнього підприємства. Для малого підприємства замість зазначених коефіцієнтів застосовуються коефіцієнти МК1, МК2 ... МКn;

а1, а2 ... аn - параметри, що визначаються з урахуванням вагомості та розрядності фінансових коефіцієнтів і щорічно актуалізуються Національним банком України на підставі даних фінансової звітності боржників - юридичних осіб;

а0 - вільний член дискримінантної моделі, значення якого щорічно актуалізуються Національним банком України.

2.4. Банк розраховує інтегральний показник із урахуванням пояснень щодо визначення моделі розрахунку інтегрального показника боржника - юридичної особи, наведених у додатку 3 до цього Положення, виходячи з належності підприємства відповідно до законодавства України до великого, середнього або малого та виду його економічної діяльності.

Банк для розрахунку інтегрального показника фінансового стану боржника - юридичної особи, що належить до великого або середнього підприємства, використовує дані звітності, складеної відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку , затверджених наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 № 87, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 21.06.99 за № 391/3684 (зі змінами), що належить до малого підприємства - дані звітності, складеної відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 "Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва" , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 № 39, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2000 за № 161/4382 (зі змінами).

Фінансова звітність боржника - юридичної особи, що подається до банку, повинна містити відмітку органів статистики про її прийняття, бути засвідченою підписами керівника, головного бухгалтера (за наявності такої посади) та відбитком печатки боржника - юридичної особи.

Банк визначає вид економічної діяльності підприємства згідно з Класифікацією видів економічної діяльності ДК 009:2005 або ДК 009:2010 .

Під час класифікації видів економічної діяльності за ДК 009:2010 потрібно їх привести у відповідність до кодів ДК 009:2005. З цією метою необхідно скористатися відповідним електронним ресурсом, розміщеним на веб-сайті Державної служби статистики України.

2.5. Банк визначає клас боржника - юридичної особи залежно від значення інтегрального показника з урахуванням величини підприємства (велике, середнє або мале) згідно з таблицями 4 та 5 додатка 3 до цього Положення.

2.6. Банк визначає клас боржника - юридичної особи не вище 8, якщо:

у договорах немає письмової згоди боржника - юридичної особи на збір, зберігання, використання та поширення через бюро кредитних історій інформації про боржника - юридичну особу;

банк не надав до бюро кредитних історій відомості про боржника - юридичну особу за наявності в договорі відповідної згоди;

немає фінансової звітності боржника - юридичної особи за останній звітний період або фінансова звітність не відповідає вимогам абзацу третього пункту 2.4 цієї глави;

проти боржника - юридичної особи порушено справу про банкрутство;

кредит в іноземній валюті надано боржнику - юридичній особі, у якого немає джерел надходження валютної виручки в обсязі, достатньому для погашення боргу протягом дії договору.

Надходження валютної виручки вважаються достатніми за одночасного дотримання таких умов:

обсяг очікуваних надходжень позичальника перевищує обсяг його зобов’язань з урахуванням строків їх виконання та ризику перерахунку однієї валюти в іншу;

банк здійснює контроль за станом надходжень валютної виручки позичальника згідно з укладеними договорами, за якими визначалася достатність надходжень валютної виручки, та має документально підтверджені результати такого контролю;

банк має документально підтверджену інформацію щодо позитивного досвіду (за останні 12 місяців, що передують даті визначення достатності валютної виручки) надходжень валютної виручки на рахунки позичальника в цьому банку та/або в інших банках.

2.7. Банк визначає клас боржника - юридичної особи не вище 9, якщо боржника визнано банкрутом у встановленому законодавством України порядку.

2.8. Банк визначає клас боржника - юридичної особи, що є нерезидентом, за класом, нижчим із двох, визначених на підставі оцінки його фінансового стану та ризику країни місцезнаходження.

Банк визначає клас боржника - юридичної особи, що є нерезидентом, згідно з таблицею 1.

2.9. Банк здійснює оцінку стану обслуговування боргу боржником - юридичною особою на підставі кількості календарних днів прострочення погашення боргу-1 за станом на перше число місяця, наступного за звітним, згідно з таблицею 2.

__________

-1Кількість днів прострочення погашення боргу визначається на звітну дату, починаючи з наступного робочого дня за днем, коли не відбулося погашення боргу в термін, передбачений договором.

Банк визначає стан обслуговування боргу як "високий" за умови, що сплата боржником - юридичною особою процентів відповідно до умов договору передбачена не рідше ніж один раз на три місяці.

2.10. Банк класифікує кредит, наданий боржнику - юридичній особі за категоріями якості на підставі визначеного класу боржника - юридичної особи та стану обслуговування ним боргу згідно з таблицею 3.

2.11. Банк визначає показник ризику кредиту, наданого боржнику - юридичній особі залежно від категорії якості в межах діапазонів, зазначених у таблиці 4.

2.12. Банк визначає показник ризику за кредитом, наданим боржнику - юридичній особі в межах установленого діапазону з урахуванням динаміки фактичних значень інтегрального показника, коефіцієнта покриття боргу, якості менеджменту боржника - юридичної особи, ринків збуту продукції, наявності бізнес-планів, рейтингів боржника - юридичної особи та інших подій та обставин, що можуть вплинути на своєчасність та повноту погашення боргу.

Банк розраховує коефіцієнт покриття боргу з урахуванням даних, передбачених у таблиці 5.