Про затвердження Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями

10.3. Банк має право здійснювати розрахунок кількості календарних днів прострочення боргу за кредитами, уключеними до групи фінансових активів, щодо яких здійснено реструктуризацію боргу, без урахування строку погашення боргу, визначеного первісними умовами договору, не раніше ніж через шість місяців після здійснення реструктуризації за умови, що стан обслуговування боргу боржником упродовж цього строку визначений не нижчим, ніж "добрий".

Якщо на звітну дату стан обслуговування боргу боржником визначений нижчим, ніж "добрий", то банк зобов’язаний здійснювати розрахунок кількості календарних днів прострочення боргу за кредитом відповідно до вимог пункту 10.2 цієї глави.

1.1. Банк формує резерви за цінними паперами, які класифіковані до портфеля на продаж і портфеля до погашення, а також за інвестиціями банку, що не оформлені цінними паперами, та які обліковуються банком за балансовими рахунками таких груп:

боргові цінні папери, емітовані Національним банком України, у портфелі банку на продаж;

боргові цінні папери, емітовані Національним банком України, у портфелі банку до погашення;

боргові цінні папери, що рефінансуються Національним банком України, у портфелі банку на продаж;

боргові цінні папери, що рефінансуються Національним банком України, у портфелі банку до погашення;

акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж;

боргові цінні папери в портфелі банку на продаж;

інвестиції в асоційовані компанії, що утримуються з метою продажу;

інвестиції в дочірні компанії, що утримуються з метою продажу;

боргові цінні папери в портфелі банку до погашення.

1.2. Банк не формує резерв за цінними паперами, які емітовані центральними органами виконавчої влади та Національним банком України, а також за вкладеннями в акції (частки) бірж, депозитаріїв, платіжних систем, бюро кредитних історій.

1.3. Банк формує резерви за цінними паперами залежно від їх класифікації до відповідного портфеля, виду цінних паперів (боргові цінні папери, акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком) та їх оцінки (за справедливою вартістю, за собівартістю або за амортизованою собівартістю).

1.4. Банк оцінює ризик за цінними паперами за результатами аналізу фінансового стану емітента, поточної вартості цінних паперів, грошових потоків і доходів за цінними паперами, а також усієї наявної в банку інформації про обіг відповідних цінних паперів на фондовому ринку.

1.5. Банк за акціями та іншими цінними паперами з нефіксованим прибутком, що обліковуються банком у портфелі на продаж, залишає суму сформованого резерву незмінною, якщо в наступному звітному періоді зменшується ризик за цими цінними паперами.

2.1. Банк формує резерв за цінними паперами, справедлива вартість яких визначається банком за даними оприлюднених котирувань цінних паперів, унесених до біржового реєстру, та за якими є ризик цінного папера, на суму накопиченої уцінки за цими цінними паперами на дату розрахунку резерву.

2.2. Банк під час розрахунку резерву за цінними паперами, справедлива вартість яких визначається згідно з пунктом 2.1 цієї глави, дотримується послідовності дій, визначених у пункті 4.11 глави 4 цього розділу.

Банк у разі уцінки (від’ємної різниці) цінного папера здійснює перегляд усієї доступної інформації про такий цінний папір та його емітента з метою виявлення ризику. Банк формує резерв на суму накопиченої уцінки, якщо така уцінка спричинена ризиком.

2.3. Банк на звітну дату розраховує розмір резерву за цінним папером, справедлива вартість якого не може бути визначена банком згідно з пунктом 2.1 цієї глави та за яким є ризик цінного папера, на суму перевищення балансової вартості такого цінного папера (без урахування суми раніше сформованого резерву) над теперішньою вартістю майбутніх грошових потоків за цим цінним папером, зваженою на показник безризиковості цінного папера, за такою формулою:

де

Рцп - сума резерву за цінним папером;

БВцп - балансова вартість цінного папера, визначена банком відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України з бухгалтерського обліку, без урахування суми раніше сформованого резерву;

ТВцп - теперішня вартість попередньо оцінених майбутніх грошових потоків за цінним папером, визначена банком відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України з бухгалтерського обліку. Грошові потоки оцінюються з урахуванням показника ризику цінного папера, що визначається згідно з вимогами цього Положення.

2.4. Банк під час розрахунку резерву за цінними паперами, справедлива вартість яких не може бути визначена банком згідно з пунктом 2.1 цієї глави, здійснює розрахунок резерву з дотриманням послідовності дій, визначених у пункті 4.12 глави 4 цього розділу.

Банк не формує резерв за цінним папером у разі відсутності ризику такого цінного папера (значення показника ризику цінного папера - 0,0).

Банк за наявності ризику цінного папера розраховує суму резерву, що підлягає формуванню відповідно до пункту 2.3 цієї глави.

Переоцінка (уцінка) цінного папера та формування резерву на суму накопиченої уцінки здійснюється банком на величину перевищення балансової вартості цінного папера (без урахування суми раніше сформованого резерву) над теперішньою вартістю майбутніх грошових потоків за таким цінним папером.

2.5. Банк під час розрахунку резерву за акціями та іншими цінними паперами з нефіксованим прибутком, що оцінюються за собівартістю, дотримується послідовності дій, визначених у пункті 4.13 глави 4 цього розділу.

Банк не формує резерв за цінним папером у разі відсутності ризику такого цінного папера (значення показника ризику цінного папера - 0,0).

Банк за наявності ризику цінного папера відповідно до пункту 2.3 цієї глави формує резерв на величину перевищення балансової вартості такого цінного папера (без урахування суми раніше сформованого резерву) над теперішньою вартістю оцінених майбутніх грошових потоків за ним.

3.1. Банк на звітну дату розраховує розмір резерву за цінними паперами в портфелі банку до погашення відповідно до пункту 2.3 глави 2 цього розділу.

3.2. Банк під час розрахунку резерву за цінним папером у портфелі банку до погашення дотримується послідовності дій, визначених у пункті 4.12 глави 4 цього розділу.

4.1. Визначення показника ризику цінного папера здійснюється банком за результатами комплексного аналізу фінансового стану емітента, виду цінного папера та його поточної вартості, а також усієї наявної в банку достовірної інформації про обіг відповідних цінних паперів на фондовому ринку.

Джерелами інформації щодо фінансового стану емітента є, зокрема, його установчі документи, фінансова, податкова та статистична звітність, інша інформація, що може свідчити про наявність ризику цінного папера.

Джерелами інформації щодо обігу відповідного цінного папера на фондовому ринку можуть бути оприлюднені котирування цінних паперів, які внесено до біржового реєстру фондових бірж, дані щодо перебування цінного папера в біржовому реєстрі.

4.2. Банк здійснює оцінку фінансового стану емітента кожного разу під час укладання договору про придбання цінного папера (крім цінних паперів, унесених до біржового реєстру), а надалі періодичність оцінки фінансового стану визначається банком самостійно з урахуванням наявної в банку інформації про емітента та обіг відповідного цінного папера, але не рідше ніж один раз на квартал.

4.3. Банк здійснює оцінку фінансового стану:

емітента цінних паперів - банку згідно з вимогами глави 6 розділу ІІ цього Положення;

емітента цінних паперів - юридичної особи (крім банку) згідно з вимогами глави 2 розділу ІІ цього Положення. Вимога, визначена абзацом третім пункту 2.4 глави 2 розділу ІІ цього Положення, не є обов’язковою, якщо емітент цінних паперів не є боржником банку.

Банк визначає клас емітента цінних паперів за результатами оцінки фінансового стану емітента з урахуванням нижченаведених додаткових характеристик.

Клас А:

не менше трьох років з дати державної реєстрації емітента;

не менше одного року з дати останньої структурної реорганізації, змін у складі керівництва емітента;

наявність лише позитивного аудиторського висновку за попередній рік діяльності;

відсутність фактів несплати чи несвоєчасної сплати нарахованих процентів за борговими зобов’язаннями та користування кредитами;

прибуткова діяльність протягом останніх двох років;

розмір власного капіталу перевищує розмір статутного капіталу та резервного фонду.

До цього класу належать емітенти, стосовно яких немає жодних сумнівів щодо своєчасності та повноти погашення боргових цінних паперів і сплати процентів за ними, а також щодо отримання стабільних доходів за акціями та іншими цінними паперами з нефіксованим прибутком.

Клас Б:

менше трьох років з дати державної реєстрації емітента;

менше одного року з дати останньої структурної реорганізації, змін у складі керівництва емітента;

наявність лише позитивного аудиторського висновку за попередній рік діяльності;

наявність фактів затримання сплати процентів за борговими зобов’язаннями або оголошених дивідендів;

прибуткова діяльність за попередній фінансовий рік;

розмір власного капіталу позитивний, але менший, ніж розмір статутного капіталу.

До цього класу належать емітенти, стосовно яких є претензії щодо своєчасного та повного погашення боргових цінних паперів, затримки сплати процентів, а також значного скорочення рівня дохідності за акціями та іншими цінними паперами з нефіксованим прибутком.

Клас В:

менше одного року з дати державної реєстрації емітента, останньої структурної реорганізації, змін у складі керівництва емітента;

наявність умовно позитивного аудиторського висновку або відсутність аудиторського висновку;

наявність фактів непогашення або несвоєчасного погашення боргових цінних паперів;

наявність фактів несплати або несвоєчасної сплати нарахованих процентів за борговими зобов’язаннями;

збиткова діяльність за попередній рік, негативні фінансові результати поточного року;

нестабільна динаміка показників на квартальні дати, значення показників погіршуються;

чітка тенденція до від’ємного розміру власного капіталу на звітні дати.

До цього класу належать емітенти, які не в змозі у строк погасити боргові цінні папери, а також емітенти, щодо яких банк не може розраховувати на повернення суми внеску до статутного капіталу в разі їх реорганізації.

Клас Г:

менше одного року з дати державної реєстрації емітента, останньої структурної реорганізації, змін у складі керівництва емітента;

наявність негативного аудиторського висновку або відсутність аудиторського висновку;

наявність фактів непогашення або несвоєчасного погашення боргових цінних паперів;

наявність фактів несплати або несвоєчасної сплати нарахованих процентів за борговими зобов’язаннями;

збиткова діяльність протягом останніх трьох років, негативні фінансові результати протягом поточного року;

емітента визнано банкрутом або щодо нього порушено справу про банкрутство;

від’ємний розмір власного капіталу на дату оцінки.

До цього класу належать емітенти, інвестування яких надалі є неприпустимим, а придбані боргові цінні папери практично неможливо погасити на час проведення їх класифікації (однак можна буде погасити за рішенням суду або після санації), а також ті емітенти акцій та інших цінних паперів з нефіксованим прибутком, за якими банк може не лише не повернути свою частку в статутному капіталі, а й бути правонаступником деяких боргових зобов’язань.

Якщо емітент не відповідає принаймні половині зазначених вище додаткових характеристик для відповідного класу, то такий емітент належить до класу, що є нижчим.

Банк не може визначати класи А та Б емітента за наявності в нього простроченої заборгованості перед банком та/або іншими кредиторами.

4.4. Банк класифікує цінні папери в портфелі банку на продаж, які внесено до біржового реєстру, за категоріями якості виходячи з розміру резерву, сформованого за такими цінними паперами, згідно з таблицею 20.

4.5. Банк визначає показник ризику цінного папера відповідно до класу емітента згідно з таблицею 21.

4.6. Якщо умовами емісії (випуску) цінних паперів передбачено додаткове забезпечення їх погашення у вигляді гарантій органів державної влади або через забезпечення емітентом якості іпотечного покриття за іпотечними облігаціями, то показник ризику береться на підставі відкоригованих його значень згідно з таблицею 22.

Наведені в таблиці 22 відкориговані значення показника ризику цінного папера беруться до розрахунку лише за тою часткою вартості цінного папера, яка покривається відповідним додатковим забезпеченням його погашення у вигляді гарантій органів державної влади або через забезпечення емітентом якості іпотечного покриття за іпотечними облігаціями. До решти вартості такого цінного папера застосовується значення показника ризику цінного папера згідно з таблицею 19.

4.7. Банк під час аналізу операцій з векселями для визначення показника ризику цінного папера може оцінювати або векселедавця, або будь-яку зобов’язану за векселем особу. Для операцій з векселями встановлюються значення показника ризику цінного папера згідно з таблицею 23.

4.8. Банк у разі отримання від рейтингового агентства (компанії), яке має право визначати рейтинги згідно із законодавством України, рейтингу емітента або цінних паперів емітента визначає значення показника ризику цінного папера без урахування класу емітента згідно з таблицею 24.

__________

-2Рейтинг підтверджено в бюлетені агентства (компанії) Standard & Poor’s або аналогічний рейтинг інших провідних світових рейтингових агентств (компаній), визначених цим Положенням.

Рейтингове агентство (компанія) має бути незалежним від банку, тобто не мати з ним пов’язаних осіб та конфлікту інтересів.

Рейтингове агентство (компанія) здійснює визначення рейтингової оцінки згідно із законодавством України.

4.9. Значення показника ризику цінних паперів, що емітовані центральними органами виконавчої влади та Національним банком України, установлюється на рівні "0,0".

Значення показника ризику облігацій місцевих позик установлюється на рівні "0,2".

4.10. Значення показника ризику цінного папера, крім цінних паперів, визначених у пункті 4.9 цієї глави, встановлюється на рівні "1,0" незалежно від класу емітента:

за борговими цінними паперами, за якими є затримка погашення номіналу або процентів понад сім календарних днів;

за всіма борговими цінними паперами одного емітента, якщо щонайменше за одним із випусків (або видів) цінних паперів цього емітента є затримка погашення номіналу або процентів понад 30 днів;

за цінними паперами, які банк отримав шляхом переоформлення будь-якого активу.

4.11. Банк під час розрахунку резерву за цінними паперами, справедлива вартість яких визначається банком за даними оприлюднених котирувань лістингових цінних паперів, унесених до біржового реєстру, має дотримуватися таких послідовних дій:

здійснює за потреби нарахування процентів, амортизацію дисконту/ премії, нарахування дивідендів;

визначає поточну справедливу вартість цінного папера за його котирувальною ціною покупця за даними оприлюднених котирувань лістингових цінних паперів на фондових біржах за станом на час закриття останнього біржового дня звітного місяця. У разі відсутності таких котирувань на зазначену дату банк має визначати справедливу вартість цінного папера за останнім біржовим курсом, що визначений за результатами біржових торгів, які відбулися протягом останніх п’яти робочих днів звітного місяця;

розраховує різницю між поточною справедливою вартістю цінних паперів і балансовою вартістю таких цінних паперів і здійснює переоцінку цінних паперів на величину такої різниці;

здійснює перегляд усієї доступної інформації про цінний папір та його емітента з метою виявлення ризику цінного папера.

4.12. Банк під час розрахунку резерву за цінними паперами, справедлива вартість яких не може бути визначена банком за даними оприлюднених котирувань цінних паперів, унесених до біржового реєстру, має дотримуватися такої послідовності дій:

здійснює за потреби нарахування процентів, амортизацію дисконту/ премії, нарахування дивідендів;

здійснює перегляд усієї доступної інформації про цінний папір та його емітента з метою виявлення ризику цінного папера.

4.13. Банк під час розрахунку резерву за акціями та іншими цінними паперами з нефіксованим прибутком, що оцінюються банком за собівартістю, має дотримуватися таких послідовних дій:

здійснює за потреби нарахування дивідендів;

здійснює перегляд усієї доступної інформації про цінний папір та його емітента з метою виявлення ризику цінного папера.

1.1. Банк формує резерв за наданими фінансовими зобов’язаннями, які обліковуються за позабалансовими рахунками таких груп:

гарантії, поручительства, акредитиви та акцепти, що надані банкам;

гарантії, що надані клієнтам;

зобов’язання з кредитування, що надані банкам;

зобов’язання з кредитування, що надані клієнтам.

1.2. Банк не формує резерву за зобов’язаннями з кредитування, що надані клієнтам (крім банків), які є відкличними і безризиковими, тобто умовами договору за якими визначено безумовне право банку без попереднього повідомлення боржника в односторонньому порядку відмовитися від подальшого виконання взятих на себе зобов’язань, у тому числі в разі погіршення фінансового стану боржника та/або несвоєчасного виконання ним договірних зобов’язань перед банком.

2.1. Банк на звітну дату розраховує розмір резерву за наданим фінансовим зобов’язанням як різницю між сумою коштів, необхідних для виконання банком цього зобов’язання, та сумою отриманої за ним винагороди і вартості забезпечення за такою формулою:

де

Рфз - сума резерву за фінансовим зобов’язанням, що підлягає формуванню;

Ск - сума коштів, необхідних для виконання банком фінансового зобов’язання;

Св - сума отриманої банком винагороди (з урахуванням амортизації);

Взфз - вартість отриманого забезпечення, що визначається банком згідно з вимогами глави 4 розділу ІІ цього Положення. Якщо забезпечення немає або воно не відповідає вимогам глави 4 розділу ІІ цього Положення, то до розрахунку береться нуль;

k - коефіцієнт ліквідності забезпечення, що визначається банком згідно з вимогами глави 4 розділу ІІ цього Положення.

2.2. Банк визначає суму коштів, необхідних для виконання наданого фінансового зобов’язання, за такою формулою:

де

ФЗ - сума фінансового зобов’язання, що відображена за позабалансовим рахунком. За зобов’язаннями з кредитування до розрахунку резерву береться 50% від суми наданого зобов’язання;

ПРк - показник ризику, що визначається банком згідно з вимогами розділу ІІ цього Положення. Стан обслуговування боргу за фінансовим зобов’язанням за наданими гарантією, поручительством, авалем, акредитивом та акцептом визначається як "високий" до часу їх виконання за умови своєчасної сплати боргу контрагентом відповідно до умов договору.

1.1. Банк використовує сформований резерв для списання (відшкодування) боргу за активом, який віднесено до V (найнижчої/безнадійної) категорії якості (далі - безнадійна заборгованість), у порядку, установленому Національним банком України.

1.2. Рішення про списання безнадійної заборгованості за активом приймається правлінням банку.

2.1. Використання резервів за наданими гарантіями, поручительствами, акредитивами та акцептами здійснюється банком у разі необхідності виконання ним наданого фінансового зобов’язання.

Резерв за наданими гарантією, поручительством, авалем, акредитивом та акцептом банк використовує лише для виконання зобов’язання, за яким такий резерв був сформований.

Виконання наданих гарантії, поручительства, авалю, акредитива та акцепту за рахунок резерву не є підставою для припинення вимог банку до принципала (боржника).

2.2. Банк розформовує (сторнує) сформований раніше резерв за наданим зобов’язанням із кредитування в разі виконання банком цього зобов’язання та одночасно відповідно до вимог цього Положення оцінює ризик за фінансовим активом, який він визнав у результаті виконання такого зобов’язання, з метою розрахунку резерву, що підлягає формуванню.

Внутрішньобанківські положення щодо здійснення активних банківських операцій мають містити:

порядок проведення активних банківських операцій;

методику оцінки фінансового стану банку-боржника;

методику оцінки фінансового стану боржника - юридичної особи;

методику оцінки фінансового стану боржника - фізичної особи (у тому числі суб’єкта господарювання);

порядок урахування кредитної історії під час визначення показника ризику боржника, у тому числі щодо організації процесу накопичення і належного документування та систематичного оновлення інформації про поточний стан обслуговування боргу в банку;

порядок визначення значень показників ризику за кредитними операціями в межах діапазонів, визначених Положенням про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями;

порядок класифікації активів за категоріями якості;

порядок оцінки ризику активу/наданого фінансового зобов’язання;

порядок документального оформлення й підтвердження оцінки активів;

порядок здійснення реструктуризації кредитів;

порядок уключення/виключення фінансових активів до/з групи фінансових активів;

порядок оцінки ризиків груп фінансових активів;

критерії пониження класу боржника, їх обґрунтування та порядок урахування;

перелік основних джерел інформації і даних, які використовуються для здійснення оцінки фінансового стану боржника, у тому числі банку-нерезидента;

умови та підстави віднесення цінного папера до відповідного портфеля з урахуванням наміру його придбання і можливості утримання;

порядок оцінки цінних паперів (у тому числі докладний перелік критеріїв, що є об’єктивними доказами зменшення корисності цінних паперів);

порядок оцінки ризику цінного папера (у тому числі ризику емітента, наявного додаткового забезпечення та/або рейтингових оцінок);

порядок документального підтвердження і оформлення оцінки ризику за цінними паперами;

опис обраних банком методів визначення справедливої вартості за цінними паперами, у тому числі періодичність їх перегляду на зменшення корисності;

перелік основних джерел інформації, що використовуються банком для оцінки фінансового стану емітента;

порядок оцінки ризику дебіторської заборгованості;

критерії прийнятності та перелік видів застави, у тому числі товарів в обороті або в переробці тощо;

порядок визначення ринкової вартості та ліквідності предметів застави та її моніторинг протягом дії договору про надання кредиту;

порядок здійснення переоцінки застави;

порядок здійснення правового аналізу документів під час укладення договору застави за кредитом з метою юридичного обґрунтування своїх прав як заставодержателя;

процедури і методи перевірки наявності та якості предметів застави залежно від їх виду;

процедури реалізації предмета застави;

процедури прийняття та виконання рішень щодо формування резерву під ризики за активами/наданими фінансовими зобов’язаннями;

порядок здійснення контролю за правильністю оцінки ризиків та визначення розміру резерву за активами/наданими фінансовими зобов’язаннями;

процедури ухвалення та виконання рішень щодо списання безнадійних активів, у тому числі за рахунок сформованих резервів;

порядок формування та ведення кредитної документації.

Кредитна документація (справа) боржника повинна містити:

письмове клопотання (заяву) боржника про надання кредиту;

бізнес-план, техніко-економічне обґрунтування потреби в кредиті на відповідні цілі (для юридичних осіб);

контракти та/або договори про купівлю-продаж (за наявності);

фінансову звітність (для юридичних осіб), інформацію про доходи (для фізичних осіб) боржника;

інформацію про надходження коштів на поточні рахунки в банку та в інших банках щонайменше за останні шість повних місяців (боржником - фізичною особою надається за бажанням);

інформацію, надану боржником та документально підтверджену іншими банками, про:

а) заборгованість боржника з визначенням основних умов договору про надання кредиту (сума за договором, строк, залишок заборгованості, вид забезпечення за кредитом тощо);

б) наявність простроченої заборгованості;

інформацію про стан виконання зобов’язань боржника перед банком за попередніми договорами, кредитну історію (за наявності);

інформацію про перевірку цільового використання кредиту;

підтвердні документи (виписки за балансовими та позабалансовими рахунками, платіжні доручення тощо), що свідчать про надання та погашення кредиту, наявні фінансові зобов’язання, оприбуткування заставленого майна тощо;

аудиторський висновок про фінансовий стан боржника (за наявності);

висновок уповноважених фахівців банку щодо оцінки кредитоспроможності боржника;

установчі та реєстраційні документи (для юридичних осіб), копії відповідних сторінок паспорта та довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб) або серії та номера паспорта для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті;

рішення колегіальних органів банку про можливість надання кредиту або рішення колегіальних органів щодо надання повноважень визначеній особі банку приймати рішення про можливість надання кредитів, унесення змін до діючих умов договору про надання кредиту;

договір про надання кредиту і додаткові договори до нього;

договори застави (іпотеки) та додаткові договори до них, гарантійні листи;

документи, що підтверджують повноваження особи підписувати договір про надання кредиту, договори застави (іпотеки) та додаткові договори до них від імені контрагента банку;

копії правовстановлюючих документів на майно (майнові права), що передається в забезпечення;

документи, що підтверджують ринкову вартість заставленого майна (майнових прав) під час видачі кредиту;

документи, що свідчать про наявність та якість збереження заставленого майна (акти, довідки, матеріали перевірок);

документи, що свідчать про обтяження майна та його державну реєстрацію відповідно до вимог законодавства України;

договори страхування заставленого майна та документи, що підтверджують сплату страхового платежу (за наявності);

інформацію про вжиті банком заходи для погашення боргу (документи, що засвідчують процедуру повернення або стягнення боргу);

узагальнену інформацію про кредит з урахуванням даних, передбачених у нижчезазначеній таблиці.