ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
ПОВІДОМЛЕННЯ
про утворення Коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України
Керуючись Конституцією України (стаття 83) і Регламентом Верховної Ради України (статті 61 - 63), депутатські фракції у Верховній Раді України: Блоку "Наша Україна - Народна Самооборона", Народний союз "Наша Україна", Політична партія "Вперед, Україно!", Народний Рух України, Українська Народна партія, Українська республіканська партія "Собор", партія Християнсько-Демократичний Союз, Європейська партія України, Громадянська партія "Пора", Партія захисників Вітчизни та Блоку Юлії Тимошенко (політичних партій "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина", Українська соціал-демократична партія, партія "Реформи і Порядок") - утворили коаліцію депутатських фракцій у Верховній Раді України.
Додатки:
1. Витяг з протоколу загальних зборів народних депутатів України з утворення коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України* від 29 листопада 2007 року.
2. Текст Угоди про коаліцію депутатських фракцій у Верховній Раді України зі списками фракцій - учасників коаліції з особистими підписами народних депутатів - членів відповідних фракцій.
| Голова фракції блоку "Наша Україна - Народна Самооборона" Голова фракції Блоку Юлії Тимошенко | В.А.КИРИЛЕНКО Ю.В.ТИМОШЕНКО |
| 29 листопада 2007 року |
(* Витяг з протоколу не наводиться.)
Угода
про створення Коаліції демократичних сил у Верховній Раді України VI скликання
ПРЕАМБУЛА
Ми, представники політичних сил Блоку Юлії Тимошенко та Блоку "Наша Україна - Народна Самооборона", визнаючи волю і демократичний вибір Українського народу, спираючись на підтримку і довіру наших виборців, поділяючи спільну відповідальність за реалізацію надій і прагнень усіх громадян, а також сповідуючи цінності демократії, керуючись у своїх діях пріоритетом прав і свобод людини, принципом верховенства права і захистом національних інтересів України, заявляємо про створення Коаліції демократичних сил у Верховній Раді України VI скликання.
Ми переконані, що Коаліція демократичних сил спільно з Президентом України - покликана забезпечити гідні умови життя і рівні можливості для всебічного розвитку кожного громадянина, зміцнення громадянського суспільства та утвердження ефективної й відповідальної влади на всіх рівнях, побудову конкурентоспроможної національної економіки та перетворення України на рівноправного члена спільноти розвинених європейських держав.
З цією метою лідери Блоку Юлії Тимошенко та Блоку "Наша Україна - Народна Самооборона" укладають Угоду про створення Коаліції демократичних сил у Верховній Раді України VI скликання, що передбачає створення парламентської більшості та формування коаліційного Уряду.
Угода про створення Коаліції демократичних сил у Верховній Раді України VI скликання складається з Преамбули, Програми Коаліції демократичних сил, Регламенту Коаліції та додатків**.
Сторони беруть на себе зобов'язання послідовно та неухильно втілювати в життя Програму Коаліції та дотримуватись у співпраці та прийнятті рішень положень Регламенту та принципів, викладених у розділі про розподіл сфер відповідальності між суб'єктами Коаліції демократичних сил.
ПРОГРАМА КОАЛІЦІЇ ДЕМОКРАТИЧНИХ СИЛ "УКРАЇНСЬКИЙ ПРОРИВ: ДЛЯ ЛЮДЕЙ, А НЕ ПОЛІТИКІВ"
Програма побудована на принципах утвердження об'єднуючої національної ідеї, патріотизму, чесності та відкритості політичних процесів, професіоналізму та ефективності у прийнятті рішень; відображає узгоджену позицію сторін і ґрунтується на положеннях Програми Президента України Віктора Ющенка "10 кроків назустріч людям" та виборчих програм суб'єктів Коаліції.
Програма складається з:
- Засад внутрішньої та зовнішньої політики, які визначають її мету та пріоритетні завдання;
- Програми діяльності Коаліції (Програми діяльності Уряду на період повноважень Верховної Ради України, в якій діє парламентська більшість, сформована суб'єктами, що підписали цю Угоду), яка містить конкретні шляхи та механізми реалізації соціально-економічних і політичних реформ, культурних і міжнародних ініціатив держави та є планом дій парламентської більшості і коаліційного Уряду.
Розділ 2.1. ЗАСАДИ ВНУТРІШНЬОЇ та ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ
Засади внутрішньої та зовнішньої політики - формулюють основоположні цілі Коаліції демократичних сил, є погодженими пріоритетними завданнями для всіх її учасників, а саме: народних депутатів України, що входять до депутатських фракцій - суб'єктів даної Угоди, Прем'єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України та обов'язковими для врахування при розробці законів, загальнодержавних програм, затвердження Державного бюджету України.
Засади внутрішньої і зовнішньої політики України на термін повноважень Верховної Ради України, в якій діє парламентська більшість, сформована суб'єктами, що підписали цю Угоду, приймаються консолідованим голосуванням Коаліції.
У СФЕРІ ГУМАНІТАРНОЇ ПОЛІТИКИ
1. Захист прав і свобод громадян:
утвердження повноцінного громадянського суспільства, в якому людина всебічно розвивається і самореалізується;
забезпечення незалежної діяльності громадських організацій і рухів, збільшення їх впливу на прийняття суспільно важливих рішень;
забезпечення свободи слова та незалежності ЗМІ;
утвердження свободи совісті та віросповідання;
забезпечення гендерної рівності.
2. Модернізація системи освіти та науки:
підготовка висококваліфікованих і творчих особистостей, справжніх патріотів України, які здатні та мають можливість опановувати нові передові знання та використовувати їх на благо суспільства;
реформування дошкільної освіти, що має будуватися на засадах багатоманітності, сприяння розвитку творчої індивідуальності дітей;
забезпечення доступності і безоплатності дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам;
збереження і сприяння розвитку мережі сільських шкіл;
підвищення престижу освітянської праці;
розвиток вищої освіти як чинника формування інтелектуальної еліти нації;
підвищення ролі науки як основи розвитку в Україні ефективної "економіки знань";
реформування вітчизняної науки як стратегічного пріоритету для влади.
3. Національний культурний розвиток:
створення умов для реалізації творчого потенціалу людини і суспільства;
забезпечення для всіх громадян України рівних можливостей у задоволенні своїх культурно-духовних потреб;
відродження духовних цінностей українського народу, захист та примноження його культурних здобутків;
збереження та актуалізація національної культурної спадщини;
забезпечення цілісності мовно-культурного простору України;
підвищення ролі української мови як державної;
сприяння вільному саморозвитку культурних і мовних меншин;
державний захист національної культурної індустрії (книговидання, кінематографія, мистецтво);
державний захист суспільної моралі;
інтеграція української культури у світові культурні процеси.
4. Забезпечення якісної і доступної медичної допомоги та динамічного розвитку системи охорони здоров'я:
формування та затвердження Кабінетом Міністрів України переліку медичних послуг, які надаватимуться безкоштовно;
поступовий перехід до надання основних медичних послуг за рахунок державного фінансування, відповідно до Конституції України;
реформування системи охорони здоров'я шляхом пріоритетного розвитку первинної медико-санітарної допомоги, діагностики різних видів захворювань та впровадження обов'язкового профілактичного догляду, створення єдиного простору доступних для всіх верств населення медичних послуг;
запровадження одночасно з переліком безкоштовних медичних послуг страхової медицини. Для малозабезпечених осіб страховий поліс має оплачуватися частково або повністю за державний кошт;
запровадження механізмів солідарного фінансування медицини, а також запровадження обов'язкового медичного страхування роботодавцями з віднесенням страхових внесків на зменшення бази оподаткування суб'єктів господарювання;
розвиток сімейної медицини;
виконання програм щодо медичного обслуговування громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;
реалізація державних програм лікування: онкології, туберкульозу, кардіології, ВІЛ/СНІДу, цукрового діабету та боротьби з дитячою смертністю;
пропаганда здорового способу життя, посилення боротьби з пияцтвом, палінням, наркоманією та іншими шкідливими звичками;
забезпечення всього населення країни незалежно від місця проживання якісною питною водою.
5. Державна політика у сфері фізичної культури і спорту:
забезпечення оптимальної рухової активності кожної людини впродовж усього життя як важливого чинника здорового способу життя, організації змістовного дозвілля;
сприяння максимальній реалізації здібностей обдарованих осіб у спорті, підвищення авторитету держави у світовому спортивному русі.
6. Забезпечення конституційних прав громадян на безпечне довкілля та вдосконалення національної екологічної політики:
стимулювання розвитку екологічно безпечних технологій;
посилення просвітницької діяльності населення щодо вимог екологічних норм і стандартів.
7. Перебудова системи соціального захисту населення та забезпечення відповідності соціальних стандартів потребам гідного життя людини:
реформування системи соціальних стандартів і пільг;
поліпшення соціального захисту дітей;
подолання демографічної кризи, досягнення сталого демографічного розвитку;
розподіл відповідальності між державою, роботодавцями та працівниками щодо забезпечення гарантій з соціального страхування;
поширення адресної державної соціальної допомоги через упорядкування пільг; при цьому скорочення пільг має супроводжуватися відповідним підвищенням доходів населення;
розвиток системи соціального і споживчого кредитування;
утвердження духовно і фізично здорової, матеріально забезпеченої та соціально благополучної сім'ї;
професійна реабілітація та зайнятість інвалідів з метою їх залучення до активного життя;
сприяння у реалізації творчих можливостей та ініціатив молоді, залучення її до активної участі у соціальному, економічному та гуманітарному розвитку країни;
повернення боргів по заощадженнях громадян.
8. Трансформація політики у сфері зайнятості та ринку праці, підвищення рівня життя широких верств населення:
подолання бідності;
створення чисельного середнього класу;
поетапний перехід до нового соціального стандарту - мінімальної погодинної заробітної плати;
зменшення рівня соціального розшарування;
посилення ролі соціального діалогу (трипартизму) в управлінні підприємствами та розподілі доходів, упровадження механізмів стимулювання найманих працівників до співволодіння підприємствами;
формування правових умов для працевлаштування молоді, зокрема, випускників вищих навчальних закладів;
сприяння самозайнятості населення, сімейному підприємництву, малому та середньому бізнесу, розвиток громадських робіт;
законодавче забезпечення сплати дивідендів міноритарним акціонерам;
скорочення трудової еміграції населення, державний захист громадян за кордоном;
спрощення умов для відкриття початкового бізнесу;
забезпечення розміру соціальних виплат, які є основним джерелом доходів, на рівні не нижчому за прожитковий мінімум;
ліквідація заборгованості по заробітній платі, недопущення її виникнення на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності.
9. Реформування системи пенсійного забезпечення:
створення умов для гідного життя людей похилого віку; стимулювання розвитку ефективної системи пенсійного страхування;
встановлення мінімальної пенсії не нижче рівня прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб з переглядом прожиткового мінімуму у бік збільшення;
поступова ліквідація невиправданих диспропорцій при визначенні розмірів пенсій різним категоріям населення;
недопущення заборгованості з пенсій та інших соціальних виплат;
реформування солідарної системи пенсійного забезпечення, запровадження добровільної системи пенсійного страхування, створення економічних передумов та інформаційно-технічної бази для запровадження обов'язкової накопичувальної системи пенсійного страхування.
10. Реформування житлово-комунального господарства.
У СФЕРІ ПОБУДОВИ СУЧАСНОЇ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ДЕРЖАВИ
1. Завершення та удосконалення політичної реформи:
оптимізація розподілу повноважень між гілками влади, створення дієвого балансу стримувань і противаг;
чітке законодавче визначення статусу, механізмів формування та засад діяльності Президента України, Кабінету Міністрів України (прав та обов'язків Прем'єр-міністра України та інших членів Уряду), Верховної Ради України, законодавче врегулювання процедур здійснення ними повноважень;
розвиток парламентаризму і його інституційних основ: партійної системи та удосконалення пропорційної системи виборів до Верховної Ради України та місцевих рад, а також законодавче врегулювання статусу парламентської більшості (коаліції депутатських фракцій) та парламентської опозиції;
скасування недоторканності народних депутатів України шляхом обмеження їх "імунітету" до форм парламентської діяльності;
2. Скасування всіх пільг державним службовцям, суддям і депутатам усіх рівнів.
3. Побудова в Україні публічної адміністрації європейського зразка:
реформування вищого та центрального рівня органів виконавчої влади;
реформування адміністративно-територіального устрою та місцевого самоврядування в інтересах громадян;
4. Забезпечення доступного, якісного і справедливого судочинства:
виведення судів з-під політичних, адміністративних, корупційних впливів;
звільнення малозабезпечених громадян України від сплати судового збору;
розширення повноважень органів суддівського самоврядування, зокрема щодо призначення (обрання) голів місцевих судів.
5. Реформування прокуратури, адвокатури, системи виконання судових рішень, нотаріату:
приведення діяльності правоохоронних органів до європейських стандартів з посиленням функції громадського контролю;
скасування функцій загального нагляду прокуратури;
введення прокуратури в систему органів юстиції (попереднє (досудове) розслідування кримінальних справ має бути відокремлене від діяльності та повноважень прокуратури);
6. Запровадження Національної програми боротьби з корупцією.
7. Здійснення військової реформи та підвищення обороноздатності країни.
У СФЕРІ ПОБУДОВИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ
1. Підвищення доходів на основі зростання продуктивності праці.
2. Забезпечення умов реалізації людського потенціалу України відповідно до європейських стандартів.
3. Гарантування державою недоторканності прав власності та зміцнення інституту власності як основи ринкової системи господарювання.
4. Створення сприятливого середовища для розвитку та всебічна підтримка підприємництва.
5. Розвиток конкуренції як основного чинника підвищення ефективності економіки.
6. Сприяння процесам становлення національного капіталу як основи національної макроекономічної стабільності та конкурентоспроможності.
7. Детінізація економіки та легалізація капіталів.
8. Забезпечення стабільно низького рівня інфляції, переорієнтація з використання обмежувальних монетарних заходів на ринкові методи управління сукупними пропозицією і попитом та пріоритетного подолання немонетарних чинників інфляції.
9. Підвищення ефективності управління грошовою пропозицією, вибір адекватних цільових орієнтирів монетарної та курсової політики.
10. Узгодження бюджетної політики в Україні з цілями довгострокового економічного зростання та перетворення бюджетної політики на дієвий інструмент соціально-економічного розвитку в умовах ринкової економіки. Зміцнення бюджетів місцевого самоврядування шляхом децентралізації державних фінансів.
11. Проведення стабільної та раціональної податкової політики:
формування справедливої, прозорої та стабільної податкової системи, перехід від фіскальної направленості до стимулюючої, з ефективним захистом українського виробника;
затвердження на законодавчому рівні Стратегії реформування податкової системи України на середньострокову перспективу;
розробка та ухвалення Податкового кодексу України;
адаптація елементів податкового законодавства України до законодавства Європейського Союзу і норм СОТ. Створення єдиного правового поля діяльності суб'єктів господарювання та умов для подальшого інтегрування України до світової спільноти.
12. Інтенсифікація інвестиційної та інноваційної діяльності:
поліпшення інвестиційного клімату, забезпечення надійного інституційного захисту прав інвесторів, заохочення інвестиційного спрямування коштів підприємств та населення;
забезпечення інноваційної складової інвестицій;
утвердження ефективної системи страхування інвестиційних ризиків;
стимулювання інвестицій за рахунок прискореної амортизації;
стимулювання збільшення обсягів заощаджень громадян та спрямування цих коштів на інвестування економіки;
визначення стратегічно важливих напрямків розвитку економіки та створення умов для їхнього належного фінансування;
запровадження системи економічних стимулів для заохочення модернізації українського виробництва;
зняття обмежень на входження в український ринок іноземних фінансових капіталів із врахуванням інтересів національної безпеки;
запровадження виключно аукціонної системи продажу земель несільськогосподарського призначення на конкурсній основі;
модернізація науково-технологічної сфери та формування мотивації суб'єктів господарювання до інновацій.
13. Активізація ресурсного потенціалу регіонів, забезпечення розвитку їх науково-технічного та інноваційного потенціалу, подолання депресивності територій.
14. Забезпечення ефективного використання державного майна, запровадження прозорого та ефективного механізму реалізації державою своїх прав власника та підвищення якості управління державним майном.
15. Встановлення оптимального співвідношення форм власності та організаційних моделей господарювання.
16. Проведення прозорої приватизації державного майна, спрямування коштів, отриманих від приватизації, на задоволення потреб подальшого розвитку суспільства.
17. Розвиток ліквідного, прозорого і надійного фондового ринку та становлення вторинного ринку цінних паперів.
18. Досягнення високого рівня енергетичної безпеки як складової національної безпеки України, що передбачає:
зменшення критичної залежності від єдиного джерела імпорту енергоносіїв, диверсифікація шляхів та джерел їх постачання;
збереження в державній власності магістральних нафто- і газопроводів, а також аміакопроводів;
зниження енергоємності ВВП та перехід до енергозберігаючої моделі національної економіки;
зміцнення енергетичного співробітництва та координація енергетичної політики з Європейським Союзом;
взаємовигідне співробітництво з Росією, країнами Центральної Азії, іншими партнерами в енергопостачанні на основі довготермінових, прозорих, взаємовигідних домовленостей без тіньових посередників;
розвиток власної сировинно-ресурсної бази, розширення розвідки та видобутку запасів нафти та газу, створення елементів власного циклу виробництва ядерного палива;
фінансування енергозберігаючих проектів за рахунок видатків з державного та місцевих бюджетів, а також комерціалізації енергозбереження, запровадження системи економічного стимулювання енергозберігаючих технологій;
використання альтернативних джерел енергоносіїв (біопаливо, вітроенергетика та інші).
19. Формування конкурентоспроможного аграрного сектору:
запровадження ринку землі, розробка і реалізація необхідного комплексу заходів, що забезпечують умови функціонування ринку землі (зокрема, завершення видачі актів на право власності на землю, виділення земельних ділянок в натурі, створення земельного кадастру, встановлення меж територіальних одиниць, проведення грошової оцінки землі, механізмів регулювання ринку землі тощо);
підвищення ефективності та конкурентоспроможності сільськогосподарського виробництва шляхом впровадження сучасних технологій та перехід на європейську модель забезпечення якості та безпеки сільськогосподарської продукції;
вдосконалення законодавчої бази для ефективного використання землі, як найважливішого засобу виробництва;
розробка державних та регіональних програм комплексного розвитку сільських територій, удосконалення державної підтримки розвитку підприємництва на селі, вирішення проблеми зайнятості сільського населення;
запровадження європейських механізмів і методів підтримки виробництва, формування прозорого ринку сільськогосподарської продукції та продовольства;
створення сприятливих умов для реалізації експортного потенціалу аграрного сектору економіки;
державна підтримка підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації спеціалістів, виконання наукових досліджень для аграрного сектору;
створення привабливих соціально-економічних умов для забезпечення сільської місцевості кваліфікованими спеціалістами сільського господарства, освіти, культури, охорони здоров'я та побутового обслуговування.
20. Формування зовнішньоекономічної політики України на засадах пріоритетності національних економічних інтересів:
поліпшення стану платіжного балансу;
стимулювання експорту та виважене регулювання імпорту;
захист вітчизняних економічних інтересів за кордоном.
У СФЕРІ ЗДІЙСНЕННЯ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ
1. Дотримання зовнішньополітичного курсу, визначеного "Основними напрямами зовнішньої політики України" та Законом України "Про основи національної безпеки".
2. Досягнення повноправного членства в Європейському Союзі.
3. Взаємовигідна співпраця з НАТО. Набуття повноправного членства в НАТО. Ухвалення рішення про вступ України в НАТО за наслідками всеукраїнського референдуму.
4. Збереження та зміцнення рівноправних і добросусідських відносин з Російською Федерацією та іншими сусідніми країнами.
5. Зміцнення лідерських позицій України в Східноєвропейсько-Чорноморському регіоні.
6. Забезпечення дипломатичними та іншими засобами і методами, передбаченими міжнародним правом, захисту суверенітету і безпеки, територіальної цілісності та непорушності державних кордонів України, її політичних торговельно-економічних, науково-технічних, культурних та інших інтересів, а також законних прав громадян України та її юридичних осіб за кордоном.
Розділ 2.2. ПРОГРАМА ДІЯЛЬНОСТІ КОАЛІЦІЇ (Програма діяльності Уряду)
1. ЛЮДИНА ТА ЇЇ РОЗВИТОК
"Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов'язки перед суспільством" цей принцип, закладений у Конституції України, має стати основним у визначенні гуманітарної стратегії розвитку України.
Гармонійний розвиток людини можливий за умови побудови громадянського суспільства, забезпечення свободи слова, культурно-духовних потреб, якісної освіти та науки, свободи віросповідання, сучасної медицини, безпечного довкілля, реалізації права на працю та гарантій соціального захисту.
1.1. ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО
Державна підтримка розвитку громадянського суспільства має передбачати:
налагодження плідного діалогу між владою, неурядовими організаціями та громадянами;
вчасне і публічне реагування державних органів влади на ініціативи та звернення громадськості.
Для реалізації зазначених пріоритетів учасники Коаліції зобов'язуються вдосконалити нормативно-правову базу діяльності громадських організацій, що передбачає схвалення законопроектів:
"Про внесення змін до Закону України "Про об'єднання громадян";
"Про відкритість та прозорість діяльності державних органів влади та органів місцевого самоврядування";
"Про соціальні послуги" (регламентація механізмів та умов надання послуг неприбутковими організаціями);
"Про непідприємницькі неприбуткові організації";
"Про громадський контроль".
Важливою складовою громадянського суспільства є забезпечення свободи слова та незалежності ЗМІ. З цією метою учасники Коаліції зобов'язуються забезпечити:
розвиток та захист національного інформаційного простору;
створення нормативно-правової бази для проведення реформи національної інформаційної сфери, демонополізації та роздержавлення засобів масової інформації, забезпечення прозорості стосунків власності у медіа-бізнесі, створення національної системи суспільного мовлення як інформаційного гаранта української демократії;
запровадження соціальних гарантій для журналістів цих ЗМІ;
сприяння самоорганізації журналістського середовища;
впровадження нормативно-правових вимог щодо укладання угод між власниками ЗМІ та журналістськими колективами стосовно редакційної політики, а також прозорості у структурі володіння ЗМІ шляхом оприлюднення інформації щодо їх власників;
ухвалення нової редакції Закону України "Про інформацію" відповідно до стандартів Ради Європи.
1.2. ЯКІСНА ТА СУЧАСНА ОСВІТА
Діти дошкільного віку мають бути охоплені різними формами дошкільної освіти. Ми стимулюватимемо створення нових дитячих садків, у т. ч. приватних. Дошкільна освіта забезпечить кожній дитині володіння українською мовою і вивчення народних традицій.
Держава має забезпечити рівний доступ до якісної середньої освіти. Це передбачає:
випереджаюче зростання зарплати освітян;
цільову підтримку сільських шкіл, реалізацію у повному обсязі програм "Вчитель", "Шкільний автобус";
оптимізація мережі шкільних закладів;
підключення до 2010 року всіх шкіл до мережі Інтернет та їх комплектація комп'ютерною технікою;
осучаснення навчальних програм та їх українознавчого наповнення;
оновлення навчально-методичного забезпечення навчальних закладів;
вдосконалення об'єктивної системи оцінювання знань школярів за допомогою незалежних центрів тестування.
Реформування системи закладів вищої освіти відбуватиметься шляхом:
формування державного замовлення відповідно до потреб суспільства та забезпечення його фінансування з бюджету;
розширення автономії вищих навчальних закладів та демократизації їхнього внутрішнього життя, в т. ч. шляхом підвищення ролі наукових рад, обмеження часу перебування ректорів на посадах двома термінами поспіль, посилення ролі студентського самоврядування;
адаптації української вищої школи до європейських стандартів (Болонський процес) зі збереженням кращих набутків національної освіти, забезпечення сумісності навчальних курсів у різних вузах як у межах України, так і з іншими країнами Європи;
створення умов для міжнародного обміну студентами та викладачами на взаємній основі;
посилення державного контролю за якістю освітнього процесу, позбавлення ліцензій тих ВНЗ, де цей процес не відповідає встановленим стандартам;
забезпечення пріоритетного права на отримання вищої освіти за бюджетні кошти обдарованим дітям із малозабезпечених родин;
нормативно-методичне забезпечення засад фінансування видатків на отримання освіти.
Окремим напрямком освітньої та інформаційної політики держави має стати подолання вузькорегіональних підходів до загальнодержавних проблем, формування і поширення на всій території країни єдиної системи оцінок і бачень стратегічних напрямків розвитку держави та суспільства. Важливим завданням є, зокрема, уніфікація підручників з гуманітарних дисциплін та програм їх викладання в усіх освітніх закладах.
З метою виконання вищевикладених завдань учасники Коаліції зобов'язуються, зокрема, внести відповідні зміни до Законів України: "Про освіту", "Про дошкільну освіту", "Про позашкільну освіту", "Про професійно-технічну освіту", "Про вищу освіту", запровадити незалежне зовнішнє тестування всіх випускників шкіл замість випускних іспитів у школах і вступних іспитів у ВНЗ.
1.3. ЕФЕКТИВНА НАУКА
З метою підвищення ролі науки у розвитку сучасного суспільства учасники Коаліції зобов'язуються забезпечити:
перетворення провідних університетів на сучасні наукові центри (зокрема, шляхом створення нових компактних наукових підрозділів та інститутів із широким залученням студентів до наукових досліджень);
зближення академічної та університетської науки шляхом створення спільних наукових та освітніх підрозділів у рамках єдиної загальнодержавної програми;
оптимізацію співвідношення між державним фінансуванням фундаментальних і прикладних досліджень та вдосконалення механізмів такого фінансування на основі державних пріоритетів та експертних висновків наукового середовища;
перехід до фінансування науково-технологічних розробок переважно на основі відкритого конкурсу та забезпечення обсягів фінансування у відповідності до Закону України "Про науково-технічну діяльність";
збільшення фінансування наукових досліджень до європейських стандартів;
неперервність зв'язку в ланцюгу: фундаментальні дослідження прикладні дослідження науково-технологічні розробки інноваційне виробництво;
самоврядність наукових установ та підрозділів, підвищення ролі вчених рад, перехід до реальної виборності керівників наукових установ та обмеження часу їх перебування на посадах двома термінами поспіль, формування партнерської моделі взаємовідносин між державою і науковим середовищем;
подальшу інтеграцію українських учених у міжнародний науковий процес шляхом активного включення України до міжнародних наукових програм (в тому числі на рівні Європейського Союзу), посилення інформаційного забезпечення національних наукових центрів, зняття наявних бюрократичних перешкод;
підвищення соціального статусу науковця;
забезпечення захисту прав інтелектуальної власності;
ухвалення законів України "Про наукові асоціації й товариства", "Про автономні (наукові) університети", а також нових редакцій законів України "Про науково-технічну діяльність", "Про особливий режим діяльності технопарків".
1.4. КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК СУСПІЛЬСТВА
Розвиток національного культурного простору - основа суспільної злагоди та порозуміння громадян України. Його основою має стати курс на примирення та єднання української нації, відродження духовних цінностей українського народу, захист та примноження його культурних здобутків. Турбота про досягнення зазначених цілей має стати одним з основних обов'язків держави.
З метою створення цілісного національного мовно-культурного простору, який ґрунтується на утвердженні української мови у всіх сферах суспільного життя, учасники Коаліції зобов'язуються:
ухвалити Концепцію державної мовної політики і нову редакцію Закону "Про мови", що базуватимуться на конституційному положенні про забезпечення повноцінного функціонування державної мови на всій території України і в усіх сферах суспільного життя, передбачаючи водночас вільний розвиток російської та інших мов національних меншин України;
привести Закон України "Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин" ( 802-IV, 15 травня 2003 р.) у відповідність з метою і об'єктом Хартії шляхом внесення в існуючий Закон змін і доповнень.
Збереження та актуалізація національної культурної спадщини має передбачати створення належної нормативно-правової бази та відповідне матеріально-технічне забезпечення. Для досягнення цієї мети учасники Коаліції зобов'язуються:
ухвалити Закон України "Про внесення змін та доповнень до законів України "Про охорону культурної спадщини";
забезпечити діяльність Інституту національної пам'яті;
здійснити комплекс заходів із вдосконалення та розвитку існуючої системи національних виставкових центрів та галерей;
удвічі збільшити фінансування музеїв та бібліотек, забезпечити їх технічне переобладнання і оновлення фондів; удосконалити існуючу мережу бібліотек та музеїв у відповідності до європейських стандартів шляхом ухвалення законопроектів "Про внесення змін до Закону України "Про бібліотеки і бібліотечну справу", "Про внесення змін до Закону України "Про музеї та музейну справу";
створити Державний реєстр національного культурного надбання та Державний реєстр нерухомих памґяток України;
реалізувати цільові державні програми з підготовки, виготовлення та розповсюдження друкованої, електронної, аудіовізуальної інформації про культурні цінності України українською та іноземними мовами;
розробити та реалізувати Державну програму популяризації національної культурної спадщини серед учнівської та студентської молоді, Державну програму збереження та використання замків України, Державну програму реставрації та розвитку національних історико-культурних заповідників;
сприяти залученню благодійної допомоги, меценатських та спонсорських коштів шляхом надання податкових пільг через розробку та ухвалення законопроектів "Про культуру", "Про меценатство" та внесення відповідних змін до податкового законодавства та Бюджетного кодексу.
Державний захист національної культурної індустрії має спрямовуватися, перш за все, на підтримку вітчизняного книговидання, кінематографії та анімації. Для досягнення цієї мети учасники Коаліції зобов'язуються:
сприяти розвитку попиту на вітчизняні культурні продукти;
створити систему стимулів для розвитку українського кінематографу та книговидання, а також систему державних грантів видавництвам для фінансової підтримки україномовних проектів;
забезпечити виконання Указу Президента України "Про деякі заходи з розвитку книговидавничої справи";
забезпечити відновлення мережі книгорозповсюдження, у тому числі відкриття книгарень у кожному місті й районному центрі;
ухвалити Закон України "Про внесення змін до деяких законів України (щодо створення сприятливих умов для розвитку вітчизняної кінематографії)";
створити сприятливі умови для розвитку вітчизняного кіновиробництва.
Розбудова партнерських відносин між державою та релігійними організаціями має на меті сприяння суспільно важливій діяльності релігійних інституцій, убезпечення українського суспільства від розпалювання міжконфесійної ворожнечі. Для досягнення цієї мети учасники Коаліції зобов'язуються:
впроваджувати ефективні правові механізми регламентації суспільно-релігійних та державно-церковних відносин;
розробити та ухвалити нову редакцію Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації";
вдосконалити правила повернення релігійним громадам церковного майна.
Інтеграція української культури у глобальні культурні процеси полегшить доступ українців до надбань світової культури та дозволить гідно представляти вітчизняну культуру на міжнародному рівні. Для досягнення цієї мети учасники Коаліції зобов'язуються:
створити систему державної підтримки для видавництв, що здійснюють проекти з перекладу світової літературної та наукової класики на українську мову;
забезпечити участь у програмах двостороннього культурного співробітництва із зарубіжними країнами, культурних програмах міжнародних організацій;
стимулювати участь українських митців у провідних світових мистецьких форумах;
забезпечити діяльність культурно-інформаційних центрів України у складі закордонних дипломатичних представництв;
підтримувати на належному рівні зв'язки з українськими громадами за кордоном.
Відповідно до визначених у Законі України "Про Концепцію державної політики в галузі культури на 2005-2007 рр." (від 3 березня 2005 р.) пріоритетів оновлення державної політики у сфері культури здійснюватиметься за такими напрямами:
розробка довгострокової програми розвитку України в сфері культури на загальнодержавному та регіональному рівнях;
розробка і впровадження державних соціальних стандартів надання послуг населенню у сфері культури, що гарантуються державою, а також їх фінансового забезпечення в розрахунку на душу населення;
впровадження виконання певних функцій шляхом бюджетного фінансування мережі закладів та установ культури до розробки, підтримки і реалізації цільових культурно-мистецьких програм і проектів:
- формування та здійснення видатків державного та місцевих бюджетів у сфері культури переважно на основі програмно-цільового методу;
- використання процедур відкритого конкурсу при визначенні виконавців державних культурно-мистецьких програм і проектів;
- встановлення механізму бюджетних дотацій на здійснення того чи іншого культурно-мистецького проекту закладами, установами та організаціями культури, що залучили благодійну допомогу, спонсорські чи меценатські кошти на реалізацію такого проекту (механізм доповнювальних грантів);
- державна підтримка у залученні благодійної допомоги, меценатських та спонсорських коштів шляхом податкового, митного та інших видів регулювання, за допомогою створення системи державного визнання і відзначення благодійників, меценатів та спонсорів.
1.5. ЯКІСНА І ДОСТУПНА ОХОРОНА ЗДОРОВ'Я
Пріоритетом у діяльності державної влади на всіх рівнях мають стати забезпечення якісної і доступної медичної допомоги, динамічний розвиток системи охорони здоров'я з орієнтацією на попередження захворювань, здоровий стиль життя населення і покращення демографічної ситуації.
Учасники Коаліції беруть на себе зобов'язання:
структурної реорганізації системи медичного забезпечення з першочерговим розвитком первинної медико-санітарної допомоги на засадах загальної (сімейної) лікарської практики;
впровадження загальнообов'язкового державного медичного страхування із збереженням та поліпшенням переліку гарантованих державою безоплатних медичних послуг;
удосконалення системи профілактичних медичних оглядів населення (диспансеризація);
розвиток сільської медицини шляхом запровадження програми "Сільський лікар";
забезпечення автомобілем кожної сільської амбулаторії чи фельдшерсько-акушерського пункту;
забезпечення правових механізмів діяльності інституту сімейного лікаря; забезпечення протягом 5 років кожної родини сімейним лікарем;
впровадження дієвого механізму контролю за виробництвом, імпортом, реалізацією та рекламою фармацевтичної продукції, а також контролю якості лікарських засобів при їх ввезенні на територію України, підвищення конкурентоспроможності вітчизняної фармацевтичної продукції;
впровадження ефективних економічних механізмів європейського зразка для зниження рівня споживання алкогольних напоїв та тютюнових виробів та обмеження розповсюдження азартних ігор;
переходу до розподілу коштів за принципом оплати наданих послуг, а не за принципом утримання медичних закладів;
підвищення ефективності використання ресурсів системи охорони здоров'я;
ліквідації перешкод у розвитку конкуренції між різними постачальниками послуг з охорони здоров'я, незалежно від форм власності, а також запровадження контрактних відносин між замовником послуг (державою) та їх постачальниками (закладами охорони здоров'я різних форм власності);
проведення раціональної фармацевтичної політики;
формування системи управління і контролю якості медичної допомоги;
створення в місцевих органах самоврядування відділів (управлінь) охорони здоров'я та формування громадських рад з питань охорони здоров'я;
створення Національних центрів (Національний онкологічний центр, Національний центр охорони здоров'я матері та дитини, Національний центр боротьби з ВІЛ/інфекцією/СНІДом та наркоманією, Національний центр боротьби з туберкульозом, Національний центр кардіології і кардіохірургії в тому числі дитячої), які будуть відповідальними за розробку та супровід відповідних національних програм;
відкриття Дитячої лікарні майбутнього, що рятуватиме життя і здоров'я дітей, яких досі вважали "приреченими";
розробки єдиної програми підготовки фахівців з питань профілактики наркоманії та ВІЛ/СНІДу й затвердження національних показників моніторингу і оцінки з питань профілактики наркоманії та ВІЛ/СНІДу;
залучення інвестицій в охорону здоров'я та створення умов для розширення приватної медичної практики;
вдосконалення організації роботи державної санітарно-епідемічної служби;
забезпечення ефективної кадрової політики і визначення обґрунтованої потреби держави в підготовці спеціалістів для галузі за європейськими стандартами;
аналізу виконання Міжгалузевої комплексної програми "Здоров'я нації на 2002-2011 рр." для її вдосконалення, моніторингу і оцінки результатів на основі чітких індикаторів;
запровадження державного замовлення на наукові дослідження в галузі охорони громадського здоров'я для визначення основних чинників впливу на здоров'я населення.
З метою забезпечення реформування системи охорони здоров'я учасники Коаліції беруть на себе зобов'язання:
привести законодавство України з питань охорони здоров'я у відповідність до європейських норм права;
внести зміни до Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я", Бюджетного кодексу України відповідно до вимог Конституції України;
ухвалити Закони України: "Про організацію медичної допомоги та заклади охорони здоров'я", "Про Колегію лікарів України", "Про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування", "Про ратифікацію Міжнародної конвенції з обмеження тютюнопаління", "Про ратифікацію Конвенції 102 Міжнародної Організації Праці про мінімальні норми соціального забезпечення", "Про ратифікацію Конвенції 130 Міжнародної Організації Праці про медичну допомогу та допомогу у випадку хвороби", "Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)", "Про ратифікацію Європейського кодексу соціального забезпечення";
визначити на законодавчому рівні механізми захисту прав пацієнтів, у т. ч. права на інформацію про методи їх лікування.
1.6. ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА І СПОРТ
У сфері фізичної культури і спорту учасники Коаліції беруть на себе зобов'язання:
затвердити Державну програму розвитку фізичної культури і спорту в Україні;
забезпечити доступність для широких верств населення занять масовим спортом шляхом розвитку інфраструктури фізкультурно-оздоровчої та спортивно-масової роботи за місцем навчання, роботи, проживання та відпочинку громадян;
удосконалити систему дитячо-юнацького та резервного спорту, забезпечити належний рівень її ресурсного забезпечення;
підвищити ефективність відбору та централізованої підготовки спортсменів національних збірних команд України відповідно до міжнародних стандартів, сформувати мережу національних, регіональних та інших центрів олімпійської підготовки, сприяти олімпійському руху;
створювати належні умови для фізкультурно-спортивної реабілітації інвалідів, розвитку параолімпійського та дефолімпійського руху;
забезпечити розвиток мережі спортивних шкіл і спортивних клубів;
надавати всебічну допомогу всеукраїнським громадським організаціям фізкультурно-спортивної спрямованості;
встановити та неухильно дотримуватися соціальних нормативів забезпеченості населення спортивними спорудами;
розробити типові проекти будівництва спортивних комплексів, фітнес-центрів, плавальних басейнів, льодових та інших спортивних майданчиків із застосуванням сучасних технологій, організувати виробництво модульних спортивних споруд для занять масовим спортом;
запровадити механізм виділення з державного бюджету на конкурсних засадах грантів для проведення науково-дослідних робіт з актуальних проблем розвитку фізичної культури і спорту;
збільшити обсяги видатків з бюджетів усіх рівнів та позабюджетного фінансування сфери фізичної культури і спорту, в тому числі через законодавче забезпечення залучення частини прибутків вітчизняних виробників алкогольної та тютюнової продукції, ігорного бізнесу та спортивної лотереї;
розробити та прийняти законопроект про нову редакцію Закону України "Про фізичну культуру і спорт";
забезпечити залучення інвестицій у будівництво транспортних комунікацій, стадіонів, спортивних споруд, а також створення нових робочих місць під час підготовки і проведення Чемпіонату Європи з футболу 2012 року.
1.7. ЧИСТЕ ТА БЕЗПЕЧНЕ ДОВКІЛЛЯ
Україні необхідно вдосконалити національну екологічну політику. Її ефективне впровадження забезпечить конституційні права громадян на безпечне навколишнє середовище. Для цього учасники Коаліції зобов'язуються:
запровадити контроль за дотриманням екологічних нормативів та посилити відповідальність за їх порушення;
гармонізувати вітчизняні технічні та екологічні стандарти з міжнародними аналогами, запровадити екологічне маркування вітчизняних товарів;
