Директива Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2015/849 від 20 травня 2015 року про запобігання використанню фінансової системи для цілей відмивання грошей або фінансування тероризму, про внесення змін до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 648/2012 та про скасування Директиви Європейського Парламенту і Ради 2005/60/ЄС та Директиви Комісії 2006/70/ЄС

2. Держави-члени забезпечують, щоб їхні компетентні органи відповідно до їхнього національного права перевіряли наявність судимості в кримінальному досьє відповідної особи. Будь-який обмін інформацією для цих цілей повинен здійснюватися відповідно до Рішення 2009/316/ЮВС і Рамкового Рішення 2009/315/ЮВС, які імплементуються національним правом.

3. EBA повинен підтримувати вебсайт, який містить посилання на кожну публікацію компетентним органом адміністративних санкцій і заходів, вжитих відповідно до статті 60, щодо кредитних та фінансових установ із зазначенням часового періоду, протягом якого держава-член оприлюднює адміністративні санкції та заходи.

Пункт (d) параграфа 2 статті 25 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 648/2012 (- 25) замінити на таке:

"(d) центральний контрагент, що має осідок або дозвіл у третій країні, яку Комісія не вважає відповідно до Директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2015/849 (- 26) такою, що має стратегічні недоліки в своєму національному режимі боротьби з відмиванням грошей і фінансуванням тероризму, які становлять значні загрози для фінансової системи Союзу.

1. Повноваження ухвалювати делеговані акти покладають на Комісію відповідно до умов, визначених у цій статті.

2. Повноваження ухвалювати делеговані акти, зазначені в статті 9, надаються Комісії на невизначений термін, починаючи з 25 червня 2015 року.

3. Повноваження ухвалювати делеговані акти, зазначені в статті 9, можуть бути скасовані в будь-який час Європейським Парламентом або Радою. Рішення про відкликання припиняє дію делегованого повноваження, вказаного в такому рішенні. Таке рішення набуває чинності на наступний день після його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу або в пізнішу дату, вказану в ньому. Воно не впливає на чинність будь-яких делегованих актів, які вже набули чинності.

4. Як тільки Комісія ухвалює делегований акт, вона надає його одночасно Європейському Парламенту і Раді.

5. Делегований акт, ухвалений відповідно до статті 9, набуває чинності лише в тому випадку, якщо Європейський Парламент чи Рада не висловили заперечень протягом одного місяця з моменту повідомлення про цей акт Європейському Парламенту та Раді, або якщо до закінчення цього періоду Європейський Парламент і Рада повідомили Комісії, що вони не заперечуватимуть. Цей період повинен бути подовжений на один місяць за ініціативи Європейського Парламенту та Ради.

1. Комісії надає допомогу Комітет з питань запобігання відмиванню грошей та фінансуванню тероризму ("комітет"), зазначений у статті 23 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2015/847(- 27). Такий комітет є комітетом у розумінні Регламенту (ЄС) № 182/2011. (- 28).

2. У разі покликання на цей параграф застосовується стаття 5 Регламенту (ЄС) № 182/2011.

1. До 11 січня 2022 року і кожні три роки після цього Комісія повинна складати звіт про імплементацію цієї Директиви та подавати його до Європейського Парламенту та Ради.

Такий звіт повинен включати, зокрема:

(a) дані щодо ухвалених конкретних інструментів і механізмів, створених на рівні Союзу та держав-членів для запобігання та вирішення проблем, що виникають, і нових подій, що становлять загрозу фінансовій системі Союзу;

(b) подальші заходи, вжиті на рівні Союзу та держав-членів на основі повідомлених їм проблем, в тому числі скарг, пов’язаних із національним правом, що перешкоджає здійсненню наглядових і слідчих повноважень компетентних і саморегулівних органів;

(c) дані про наявність відповідної інформації для компетентних органів і підрозділів фінансової розвідки держав-членів для запобігання застосуванню фінансової систем для цілей відмивання грошей і фінансування тероризму;

(d) дані про міжнародну співпрацю та обмін даними між компетентними органами та підрозділами фінансової розвідки;

(e) дані про необхідні дії Комісії для перевірки вжиття державами-членами заходів відповідно до цієї Директиви, оцінювання проблем, що виникають, та змін у державах-членах;

(f) аналіз доцільності конкретних заходів і механізмів на рівні Союзу і держав-членів щодо можливостей збору та доступу до корисної інформації про бенефіціарних власників корпоративних та інших юридичних осіб, створених за межами Союзу, та пропорційності заходів, зазначених у пункті (b) статті 20;

(g) оцінку дотримання фундаментальних прав і принципів, визнаних Хартією фундаментальних прав Європейського Союзу.

Перший звіт, який повинен бути опублікований до 11 січня 2022 року, повинен супроводжуватися, за необхідності, відповідними законодавчими пропозиціями, зокрема, у відповідних випадках, щодо віртуальних валют, повноважень щодо створення та ведення центральної бази даних для реєстрації користувачів і адрес гаманців, доступних підрозділам фінансової розвідки, а також форм самостійного представлення декларацій користувачами віртуальних валют і вдосконалення співпраці між Офісами з повернення активів держав-членів і застосування на основі ризику заходів, зазначених у пункті (b) статті 20.

2. До 1 червня 2019 року Комісія повинна оцінити рамки співпраці підрозділів фінансової розвідки з третіми країнами, а також перешкоди і можливості для вдосконалення співпраці між підрозділами фінансової розвідки у Союзі, включаючи можливість створення механізму координації і підтримки.

3. Комісія повинна за потреби надавати Європейському Парламенту і Раді звіт для оцінювання необхідності й пропорційності зниження процентного співвідношення для визначення бенефіціарних власників юридичних осіб у світлі будь-якої рекомендації, наданої в цьому контексті міжнародними організаціями і суб’єктами нормотворчості з компетенцією в сфері запобігання відмиванню грошей і боротьби з фінансуванням тероризму, після здійснення нової оцінки, і за потреби подати законодавчу пропозицію.

Директиви 2005/60/ЄС і 2006/70/ЄС скасовуються з 26 червня 2017 року.

Покликання на скасовані Директиви необхідно тлумачити як покликання на цю Директиву та читати згідно з кореляційною таблицею, наведеною в додатку XVI до цієї Директиви.

1. Держави-члени повинні ввести в дію закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення, необхідні для виконання цієї Директиви, до 26 червня 2017 року.

Держави-члени повинні застосовувати статтю 12(3) з 10 липня 2020 року.

Держави-члени повинні створити реєстри, зазначені у статті 30, до 10 січня 2020 року, реєстри, зазначені у статті 31, до 10 березня 2020 року, і центральні автоматизовані механізми, зазначені у статті 32a, до 10 вересня 2020 року.

Комісія повинна забезпечити взаємозв’язок реєстрів, зазначених у статтях 30 і 31, у взаємодії з державами-членами до 10 березня 2021 року.

Держави-члени повинні негайно повідомити Комісії текст заходів, зазначених у цьому параграфі.

Якщо держави-члени ухвалюють ці заходи, вони повинні містити покликання на цю Директиву або супроводжуватися таким покликанням у разі їх офіційної публікації. Методи здійснення такого покликання визначають держави-члени.

2. Держави-члени передають Комісії текст основних положень національного законодавства, які вони ухвалюють у сфері регулювання цієї Директиви.

Ця Директива набуває чинності на двадцятий день після її публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Цю Директиву адресовано державам-членам.

Нижче наводиться невичерпний перелік показників ризику, які зобов’язані особи повинні брати до уваги під час визначення міри вжиття заходів з належної перевірки клієнтів відповідно до статті 13(3):

(i) мета рахунку або відносин;

(ii) рівень активів, які вносить клієнт, або обсяг здійснюваних операцій;

(iii) регулярність або тривалість ділових відносин.

Нижче наводиться невичерпний перелік факторів і видів доказів потенційно нижчого ризику, зазначених у статті 16:

(1) Фактори ризику, пов’язаного з клієнтом:

(a) публічні компанії, зареєстровані на фондовій біржі, на які поширюються вимоги щодо розкриття інформації (на підставі правил фондової біржі, закону або зобов’язальних інструментів), що накладають вимоги стосовно забезпечення належної прозорості бенефіціарної власності;

(b) публічні адміністрації або підприємства;

(c) клієнти є резидентами географічних районів нижчого ризику відповідно до пункту (3);

(2) Фактори ризику, пов’язаного з продуктом, послугою, операцією або каналом постачання:

(a) договори страхування життя з низькою страховою премією;

(b) договори пенсійного страхування, якщо вони не передбачають можливості дострокового розірвання та якщо договір страхування не може бути використаний в якості застави;

(c) пенсійна, накопичувальна або подібна схема, яка забезпечує пенсійні виплати працівникам, внески до якої здійснюються шляхом вирахування із заробітної плати, а правила схеми не дозволяють передавати право власності на частку учасника схеми;

(d) фінансові продукти або послуги, які надають належим чином визначені і обмежені послуги певним типам клієнтів з метою розширення доступу для цілей фінансової інклюзії;

(e) продукти, щодо яких управління ризиками відмивання грошей або фінансування тероризму здійснюється на основі інших факторів, таких як встановлення граничних значень для гаманця або прозорість власності (наприклад, деякі види електронних грошей);

Географічні фактори ризику - реєстрація, заснування, місце проживання в:

(a) державах-членах;

(b) третіх країнах, що мають ефективні системи боротьби з відмиванням грошей і фінансуванням тероризму;

(c) третіх країнах, що визначаються надійними джерелами як такі, що мають низький рівень корупції або іншої злочинної діяльності;

(d) третіх країнах, що на основі надійних джерел, таких як взаємні оцінки, детальні звіти про результати оцінювання або опубліковані звіти про подальші заходи, мають вимоги стосовно боротьби з відмиванням грошей або фінансуванням тероризму відповідно до оновлених Рекомендацій FATF та ефективно виконують зазначені вимоги.

Нижче наводиться невичерпний перелік факторів і видів доказів потенційно вищого ризику, зазначених в статті 18(3):

(1) Фактори ризику, пов’язаного з клієнтом:

(a) ділові відносини здійснюються за незвичних обставин;

(b) клієнти є резидентами географічних районів підвищеного ризику відповідно до пункту (3);

(c) клієнти є юридичними особами або правовими утвореннями, які є особистими інструментами володіння активами;

(d) компанії, що мають номінальних акціонерів або здійснюють випуск акцій на пред’явника;

(e) підприємства, діяльність яких пов’язана зі значним обігом готівкових коштів;

(f) структура власності компанії є незвичною або надмірно складною з огляду на характер діяльності компанії;

(g) клієнт є громадянином третьої країни, який подає заявку на отримання права на проживання або громадянства у державі-члені в обмін на переміщення капіталу, придбання майна чи державних облігацій або інвестиції в корпоративних осіб у зазначеній державі-члені.

(2) Фактори ризику, пов’язаного з продуктом, послугою, операцією або каналом постачання:

(a) приватний банкінг;

(b) продукти або операції є такими, що можуть заохочувати анонімність;

(c) дистанційні ділові відносини або операції без певних гарантій, таких як засоби електронної ідентифікації, відповідні довірчі послуги, що визначені в Регламенті (ЄС) № 910/2014, або будь-який інший безпечний, дистанційний або електронний процес ідентифікації, регульований, визнаний або прийнятий відповідними національними органами;

(d) платіж, отриманий від невідомих або непов’язаних третіх сторін;

(e) нові продукти і методи ведення господарської діяльності, включаючи новий механізм постачання, та використання нових технологій або технологій, що розвиваються, як щодо нових, так і щодо наявних продуктів;

(f) операції, пов’язані з нафтою, зброєю, дорогоцінними металами, тютюновими виробами, культурними артефактами та іншими предметами, які мають археологічне, історичне, культурне та релігійне значення або рідкісну наукову цінність, а також слоновою кісткою та видами, що перебувають під охороною.

(3) Географічні фактори ризику:

(a) без обмеження статті 9, країни, визначені надійними джерелами, такими як взаємне оцінювання, детальні звіти про результати оцінювання або опубліковані звіти про подальші заходи, як такі, що не мають ефективних систем боротьби з відмиванням грошей і фінансуванням тероризму;

(b) країни, визначені надійними джерелами, такими, які мають значний рівень корупції або іншої злочинної діяльності;

(c) країни, на які поширюються санкції, ембарго або аналогічні заходи, ініційовані, наприклад Союзом або ООН;

(d) країни, які фінансують або підтримують тероризм, або які офіційно визнали терористичні організації, що діють на їхній території.