Цивільний процесуальний кодекс України
( ст.1 - ст.122 )
( ст.123 - ст.288 ( 1502-06 ) ( ст.289 - ст.428 ( 1503-06 ) ( Постатейні матеріали ( 1504-06 ) ( Додатки ( 1505-06 ) )
( Затверджений Законом від 18.07.63 ( 1500-06 ) ВВР, 1963, N 30, ст. 464 )
( Із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР від 15.10.66, ВВР, 1966, N 41, ст.258 N 598-07 від 29.01.68, ВВР, 1968, N 6, ст. 25 N 2913-07 від 24.07.70, ВВР, 1970, N 32, ст.237 N 1736-08 від 05.06.73, ВВР, 1973, N 25, ст.213 N 2135-08 від 15.10.73, ВВР, 1973, N 44, ст.387 N 3764-08 від 25.04.75, ВВР, 1975, N 19, ст.249 N 52-09 від 18.07.75, ВВР, 1975, N 30, ст.371 N 2422-09 від 19.08.77, ВВР, 1977, N 35, ст.422 N 1461-10 від 23.01.81, ВВР, 1981, N 5, ст. 69 N 2994-10 від 11.01.82, ВВР, 1982, N 4, ст. 47 N 7194-10 від 22.06.84, ВВР, 1984, N 27, ст.512 N 8520-10 від 01.03.85, ВВР, 1985, N 11, ст.206 N 8627-10 від 20.03.85, ВВР, 1985, N 14, ст.321 N 1897-11 від 11.03.86, ВВР, 1986, N 12, ст.255 N 3546-11 від 10.02.87, ВВР, 1987, N 8, ст.149 N 4452-11 від 21.08.87, ВВР, 1987, N 35, ст.674 N 5095-11 від 24.12.87, ВВР, 1988, N 1, ст. 5 N 5207-11 від 11.01.88, ВВР, 1988, N 4, ст.114 N 5803-11 від 25.04.88, ВВР, 1988, N 19, ст.480 N 8658-11 від 10.01.90, ВВР, 1990, N 4, ст. 45 N 8710-11 від 19.01.90, ВВР, 1990, N 5, ст. 59 N 9166-11 від 04.05.90, ВВР, 1990, N 20, ст.313 N 659-12 від 28.01.91, ВВР, 1991, N 8, ст. 54 Законами N 2295-12 від 23.04.92, ВВР, 1992, N 30, ст.418 N 2464-12 від 17.06.92, ВВР, 1992, N 35, ст.508 N 2857-12 від 15.12.92, ВВР, 1993, N 6, ст.35 N 3039-12 від 03.03.93, ВВР, 1993, N 18, ст.189 N 3129-12 від 22.04.93, ВВР, 1993, N 22, ст.228 N 3179-12 від 05.05.93, ВВР, 1993, N 26, ст.276 N 3188-12 від 06.05.93, ВВР, 1993, N 24, ст.259 N 3906-12 від 02.02.94, ВВР, 1994, N 21, ст.132 N 4018-12 від 24.02.94, ВВР, 1994, N 26, ст.206 N 76/94-ВР від 01.07.94, ВВР, 1994, N 30, ст.285 N 145/94-ВР від 27.07.94, ВВР, 1994, N 34, ст.318 N 287/94-ВР від 14.12.94, ВВР, 1995, N 1, ст. 3 N 68/95-ВР від 15.02.95, ВВР, 1995, N 11, ст. 66 N 75/95-ВР від 28.02.95, ВВР, 1995, N 13, ст. 85 N 82/95-ВР від 02.03.95, ВВР, 1995, N 14, ст. 90 N 360/95-ВР від 05.10.95, ВВР, 1995, N 35, ст.271 N 403/95-ВР від 31.10.95, ВВР, 1995, N 42, ст.301 N 27/96-ВР від 02.02.96, ВВР, 1996, N 8, ст. 30 N 269/96-ВР від 03.07.96, ВВР, 1996, N 38, ст.175 N 329/96-ВР від 12.07.96, ВВР, 1996, N 44, ст.217 )
( Офіційне тлумачення до кодексу див. в Рішеннях Конституційного Суду України N 1-зп ( v001p710-97 ) від 13.05.97 N 6-зп ( v006p710-97 ) від 25.11.97 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 1464-III ( 1464-14 ) від 17.02.2000, ВВР, 2000, N 13, ст.105 N 1970-III ( 1970-14 ) від 21.09.2000, ВВР, 2000, N 45, ст.378 N 2056-III ( 2056-14 ) від 19.10.2000, ВВР, 2000, N 50, ст.436 Рішенням Конституційного Суду N 6-рп/2001 ( v006p710-01 ) від 23.05.2001 Законами N 2540-III ( 2540-14 ) від 21.06.2001, ВВР, 2001, N 39, ст.190 N 3083-III ( 3083-14 ) від 07.03.2002, ВВР, 2002, N 30, ст.209 N 542-IV ( 542-15 ) від 20.02.2003, ВВР, 2003, N 16, ст.127 N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003, ВВР, 2003, N 35, ст.271 )
( У назві Кодексу та його тексті найменування "Українська РСР", "Українська Радянська Соціалістична Республіка" і "УРСР" замінено найменуванням "Україна" згідно із Законом N 2857-12 від 15.12.92 )
( Із Кодексу виключено слово "народний" у відповідних відмінках згідно із Законом N 4018-12 від 24.02.94 )
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Глава 1
Основні положення
Стаття 1. Законодавство про цивільне судочинство
Порядок провадження в цивільних справах у судах Українивизначається цим Кодексом.
Законодавство про цивільне судочинство встановлює порядокрозгляду справ по спорах, що виникають з цивільних, сімейних,трудових та колгоспних правовідносин, справ, що виникають задміністративно-правових відносин, і справ окремого провадження.Справи, що виникають з адміністративно-правових відносин, і справиокремого провадження розглядаються за загальними правиламисудочинства, крім окремих винятків, встановлених цим Кодексом таіншими законами України.
( Стаття 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2857-12 від15.12.92 )
Стаття 2. Завдання цивільного судочинства
Завданнями цивільного судочинства є охорона прав та законнихінтересів фізичних, юридичних осіб, держави шляхом всебічногорозгляду та вирішення цивільних справ у повній відповідності зчинним законодавством.
Стаття 3. Порядок провадження в цивільних справах
Провадження в цивільних справах у судах України ведеться зацивільними процесуальними законами України, що діють на часрозгляду справи, вчинення окремих процесуальних дій або виконаннярішення суду.
( Стаття 3 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2857-12 від15.12.92 )
Стаття 4. Право на звернення до суду за судовим захистом
Усяка заінтересована особа вправі в порядку, встановленомузаконом, звернутись до суду за захистом порушеного абооспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу, а також длявжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих назапобігання правопорушенням.
Відмова від права на звернення до суду недійсна.
( Стаття 4 із змінами, внесеними згідно із Законом N 850-IV( 850-15 ) від 22.05.2003 )
Стаття 5. Порушення цивільної справи в суді
Суд приступає до розгляду цивільної справи:
1) за заявою особи, яка звертається за захистом своїх правабо охоронюваних законом інтересів;
2) за заявою прокурора та інших осіб, які вправі у випадках,передбачених законом, звертатися до суду на захист прав та свободіншої особи, невизначеного кола осіб або державних чи громадськихінтересів.
У справах позовного провадження подаються позовні заяви, усправах, що виникають з адміністративно-правових відносин, і всправах окремого провадження - скарги і заяви.
( Стаття 5 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10 від23.01.81; Законом N 82/95-ВР від 02.03.95, в редакції ЗаконуN 2540-III ( 2540-14 ) від 21.06.2001 )
Стаття 6. Здійснення правосуддя тільки судом і на засадах
рівності громадян перед законом і судом
Правосуддя в цивільних справах здійснюється тільки судом і назасадах рівності перед законом і судом усіх громадян незалежно відїх походження, соціального і майнового стану, расової інаціональної належності, статі, освіти, мови, ставлення дорелігії, роду і характеру занять, місця проживання та іншихобставин.
( Стаття 6 в редакції Указу ПВР N 1461-10 від 23.01.81 )
( Статтю 6-1 виключено на підставі Указу ПВР N 1461-10 від23.01.81 )
Стаття 7. Колегіальний і одноособовий розгляд справ
Цивільні справи у всіх судах розглядаються колегіально абоодноособово суддями, обраними у встановленому порядку.
Суддя при одноособовому розгляді справи діє від імені суду.
При колегіальному розгляді справ судді користуються рівнимиправами з головуючим у судовому засіданні у вирішенні всіх питань,що виникають при розгляді справи і постановленні рішення.
Стаття 8. Незалежність суддів і підкорення їх
тільки законові
При здійсненні правосуддя в цивільних справах судді незалежніі підкоряються тільки законові. Судді вирішують цивільні справи наоснові закону, в умовах, що виключають сторонній вплив на них.
Стаття 9. Мова, якою ведеться судочинство
Судочинство провадиться українською мовою або мовою більшостінаселення даної місцевості.
Особам, що беруть участь у справі і не володіють мовою, якоюпровадиться судочинство, забезпечується право робити заяви, даватипояснення і показання, виступати на суді і заявляти клопотаннярідною мовою, а також користуватися послугами перекладача впорядку, встановленому цим Кодексом.
Судові документи, відповідно до встановленого закономпорядку, вручаються особам, які беруть участь у справі, вперекладі на їх рідну мову або на іншу мову, якою вони володіють.
( Стаття 9 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10від 23.01.81 )
Стаття 10. Гласність судового розгляду
Розгляд справ у всіх судах відкритий, за винятком випадків,коли це суперечить інтересам охорони державної або іншої захищеноїзаконом таємниці.
Закритий судовий розгляд, крім того, допускається замотивованою ухвалою суду з метою запобігання розголошеннювідомостей про інтимні сторони життя осіб, які беруть участь усправі, а також забезпечення таємниці усиновлення.
В закритому судовому засіданні присутні особи, які берутьучасть у справі, представники громадських організацій і трудовихколективів, які беруть участь в судовому розгляді відповідно достатті 161 цього Кодексу, а в необхідних випадках також свідки,експерти і перекладачі.
До залу судового засідання не допускаються громадяни, молодшішістнадцяти років, якщо вони не є особами, які беруть участь усправі, або свідками.
Слухання справи в закритому засіданні суду ведеться здодержанням усіх правил судочинства. Рішення судів у всіх випадкахпроголошуються прилюдно, крім рішень про усиновлення у випадках,передбачених статтею 112 Кодексу про шлюб та сім'ю України( 2006-07 ).
( Стаття 10 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10від 23.01.81; Законами N 329/96-ВР від 12.07.96, N 850-IV( 850-15 ) від 22.05.2003 )
Стаття 11. Вирішення справ на підставі діючого
законодавства
Суд вирішує справи на підставі Конституції ( 888-09 ), іншихактів законодавства України, міжнародних договорів України впорядку, передбаченому цим Кодексом.
Суд у випадках, передбачених законом, застосовує норми праваінших держав.
В разі відсутності закону, що регулює спірні відносини, судзастосовує закон, що регулює подібні відносини, а при відсутностітакого закону суд виходить із загальних начал і змістузаконодавства України.
( Стаття 11 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2857-12 від15.12.92 )
Стаття 12. Нагляд вищестоящих судів за судовою діяльністю
Верховний Суд України здійснює нагляд за судовою діяльністювсіх судів України.
Верховний суд Республіки Крим, обласні, Київський іСевастопольський міські суди здійснюють нагляд за судовоюдіяльністю районних (міських), міжрайонних (окружних) судіввідповідно Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя.
Військові суди регіонів, Військово-Морських Сил здійснюютьнагляд за судовою діяльністю військових судів гарнізонів.
Стаття 13. Участь прокурора в розгляді цивільних справ
Прокурор бере участь у розгляді цивільних справ за йогозаявами про захист інтересів держави або прав і законних інтересівгромадян, які за станом здоров'я чи з інших поважних причин неможуть захистити свої права.
Прокурор, який бере участь у розгляді цивільних справ усудах, додержуючи принципу незалежності суддів і підкорення їхтільки закону, сприяє виконанню вимог закону про всебічний, повнийі об'єктивний розгляд справ та постановленню судових рішень, щогрунтуються на законі.
Обсяг і межі повноважень прокурора під час розгляду справвизначаються цим Кодексом.
( Статтю 13-1 виключено на підставі Указу ПВР N 1461-10 від23.01.81 )
Стаття 14. Обов'язковість рішення, ухвали і постанови суду
Рішення, ухвала і постанова суду або судді, що набрализаконної сили, є обов'язковими для всіх органів, підприємств,установ, організацій, службових осіб та громадян і підлягаютьвиконанню на всій території України.
Обов'язковість рішення, ухвали і постанови не позбавляєзаінтересованих осіб можливості звернутися до суду за захистомправ і охоронюваних законом інтересів, спір про які судом не буврозглянутий і вирішений.
Стаття 15. З'ясування судом обставин справи
на засадах змагальності
Обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадахзмагальності.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі,користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідженнята доведення перед судом їх переконливості.
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, створюєнеобхідні умови для всебічного і повного дослідження обставинсправи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права іобов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчиненняпроцесуальних дій і сприяє здійсненню їх прав у випадках,передбачених цим Кодексом.
При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставинсправи і прийнятті рішення суд є незалежним від висновків органіввлади, експертиз або окремих осіб.
( Стаття 15 в редакції Законів N 27/96-ВР від 02.02.96, N 2540-III( 2540-14 ) від 21.06.2001 )
Стаття 15-1. Межі судового розгляду
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за заявою(скаргою) осіб, зазначених в статті 5 цього Кодексу, в межахзаявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами та іншимиособами, які беруть участь у справі, доказів.
Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом,розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, не порушуючи прицьому прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. Такимправом користуються і особи (за винятком недієздатних і обмеженодієздатних), в інтересах яких заявлені вимоги.
( Кодекс доповнено статтею 15-1 згідно із Законом N 2540-III( 2540-14 ) від 21.06.2001 )
Глава 2
Склад суду, відводи
Стаття 16. Склад суду
Розгляд цивільних справ у судах першої інстанції здійснюєтьсяв складі трьох суддів або суддею одноособово.
Розгляд справ у апеляційній інстанції здійснюється судом ускладі трьох суддів, головуючий з яких визначається вустановленому законом порядку.
Розгляд справ у касаційній інстанції здійснюється не менше яктрьома суддями судової палати Верховного Суду України чи колегієюсуддів судової палати Верховного Суду України у випадках,визначених цим Кодексом.
При перегляді рішення або ухвали за нововиявленимиобставинами суд діє в тому ж кількісному складі, в якому їх булоухвалено, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
( Стаття 16 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10від 23.01.81; Законом N 2464-12 від 17.06.92, в редакції ЗаконуN 2540-III ( 2540-14 ) від 21.06.2001 )
Стаття 17. Порядок вирішення питань судом
Усі питання, що виникають при розгляді справи, вирішуютьсясуддями більшістю голосів, а при одноособовому розгляді справи -суддею.
При вирішенні кожного питання жоден із суддів не має праваутримуватися від голосування. Головуючий голосує останнім.
Суддя, не згодний з рішенням більшості, може письмововикласти окрему думку. Окрема думка приєднується до справи, але всудовому засіданні не оголошується.
Справа з окремою думкою судді, викладеною під час розглядусправи в місцевому суді або в апеляційному суді в першійінстанції, надсилається відповідно голові суду апеляційної абокасаційної інстанції після закінчення місячного строку, якщорішення у справі не було оскаржено або на нього не було внесеноокреме подання.
Про справу з окремою думкою члена відповідної судової палатив апеляційних судах або Верховного Суду України доповідають в тойсамий строк голові відповідного апеляційного суду чи ГоловіВерховного Суду України.
Справа з окремою думкою голови апеляційного суду в той самийстрок надсилається Голові Верховного Суду України.
( Стаття 17 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10від 23.01.81; Законами N 2464-12 від 17.06.92, N 4018-12 від24.02.94, в редакції Закону N 2540-III ( 2540-14 ) від21.06.2001 )
Стаття 18. Підстави для відводу суддів
Судді не можуть брати участі в розгляді справи і підлягаютьвідводу (самовідводу):
1) якщо вони при попередньому розгляді даної справи бралиучасть у процесі як свідки, експерти, перекладачі, представники,прокурор, секретар судового засідання;
2) якщо вони особисто, прямо чи побічно заінтересовані врезультаті справи;
3) якщо вони є родичами сторін або інших осіб, які берутьучасть у справі;
4) якщо вони перебувають в особливих стосунках з особами, якіберуть участь у справі;
5) якщо будуть встановлені інші обставини, які викликаютьсумнів у їх безсторонності.
До складу суду не можуть входити особи, які є родичами міжсобою.
( Стаття 18 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2464-12 від17.06.92 )
Стаття 19. Відвід прокурора, експерта, перекладача,
секретаря судового засідання
Прокурор, експерт, перекладач, секретар судового засідання неможуть брати участі в розгляді справи та підлягають відводу зпідстав, зазначених у пунктах 2, 3, 4 і 5 статті 18 цього Кодексу.
Експерт, крім того, не може брати участі у розгляді справи,якщо він:
1) знаходиться або знаходився у службовій або іншійзалежності від сторін, інших осіб, які беруть участь у справі;
2) провадив ревізію, матеріали якої послужили підставою допорушення даної цивільної справи;
3) виявився некомпетентним.
Участь прокурора, експерта, перекладача і секретаря судовогозасідання у попередньому розгляді даної справи відповідно якпрокурора, експерта, перекладача, секретаря судового засідання неє підставою для їх відводу.
Стаття 20. Заяви про відводи
При наявності підстав, зазначених у статтях 18 і 19 цьогоКодексу, судді, прокурор, секретар судового засідання, експерт іперекладач повинні заявити про це судові (самовідвід).
З тих же підстав відвід вказаним особам можуть заявити особи,які беруть участь у справі.
Відвід повинен бути мотивований і заявлений до початкурозгляду справи по суті (стаття 178 цього Кодексу). Заявлятивідвід після цього можна лише у випадках, коли про підставувідводу суд або особа, яка заявляє відвід, дізналися після початкурозгляду справи по суті.
( Стаття 20 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2464-12 від17.06.92 )
Стаття 21. Заборона повторної участі судді в розгляді справи
Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першоїінстанції, не може розглядати цю ж справу в судах апеляційної ікасаційної інстанцій, а також брати участь у її новому розгляді упершій інстанції після скасування попереднього рішення або ухвалипро закриття провадження у справі.
Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційноїінстанції, не може розглядати цю ж справу в суді касаційної чипершої інстанції, а також не може брати участь у новому розглядісправи після скасування ухвали чи рішення суду апеляційноїінстанції.
Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді касаційноїінстанції, не може розглядати цю ж справу в суді першої чиапеляційної інстанції.
( Стаття 21 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10від 23.01.81; Законом N 2857-12 від 15.12.92, в редакції ЗаконуN 2540-III ( 2540-14 ) від 21.06.2001 )
Стаття 22. Порядок вирішення заявленого відводу
У разі заявлення відводу суд повинен вислухати особу, якійзаявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думкуосіб, які беруть участь у справі.
Питання про відвід вирішується судом, який розглядає справу,в нарадчій кімнаті з постановленням ухвали.
( Стаття 22 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10від 23.01.81; Законами N 2464-12 від 17.06.92, N 3129-12 від22.04.93, N 4018-12 від 24.02.94, в редакції Закону N 2540-III( 2540-14 ) від 21.06.2001 )
Стаття 23. Наслідки задоволення заяви про відвід
У разі відводу судді, яким справа розглядається одноособово,справа розглядається у тому ж суді іншим суддею.
У разі відводу судді або всього складу суду, яким справарозглядається у складі трьох суддів, справа розглядається в тому жсуді в складі трьох суддів суддями, які не відведені у справі.
Якщо після задоволення відводів (самовідводів) або занаявності підстав, зазначених у статті 21 цього Кодексу, неможливоутворити новий склад суду для розгляду справи, суд постановляєухвалу про визначення підсудності справи в порядку, встановленомуцим Кодексом.
( Стаття 23 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10від 23.01.81; Законами N 2464-12 від 17.06.92, N 4018-12 від24.02.94, в редакції Закону N 2540-III ( 2540-14 ) від21.06.2001 )
Глава 3
Підвідомчість цивільних справ судам
( Назва глави 3 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10 від 23.01.81 )
Стаття 24. Цивільні справи, що розглядаються судами
Судам підвідомчі:
1) справи по спорах, що виникають з цивільних, сімейних,трудових і кооперативних правовідносин, якщо хоча б однією зсторін у спорі є громадянин, за винятком випадків, коли вирішеннятаких спорів віднесено законом до відання інших органів;
2) справи, що виникають з адміністративно-правових відносин,перелічені у статті 236 цього Кодексу;
3) справи окремого провадження, перелічені у статті 254 цьогоКодексу.
Судам підвідомчі й інші справи, віднесені законом до їхкомпетенції.
Суди також розглядають справи, в яких беруть участь іноземнігромадяни, особи без громадянства, іноземні підприємства таорганізації.
Стаття 25. Підвідомчість цивільних справ третейським судам
У випадках, передбачених законом, цивільні справи можутьрозглядатись третейськими судами в порядку, передбаченомуПоложенням про третейські суди України.
У випадках, передбачених законом або міжнародними договорами,спори, що виникають з цивільних правовідносин, за згодою сторінможуть бути передані на вирішення Міжнародного комерційногоарбітражного суду чи Морської арбітражної комісії приТоргово-промисловій палаті України.
( Стаття 25 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1461-10від 23.01.81, N 5207-11 від 11.01.88; Законами N 2857-12 від15.12.92, N 68/95-ВР від 15.02.95, N 2540-III ( 2540-14 ) від21.06.2001 )
Стаття 26. Підвідомчість кількох зв'язаних між собою вимог
При об'єднанні кількох зв'язаних між собою вимог, з яких одніпідвідомчі суду, а інші - арбітражному суду, всі вимоги підлягаютьрозглядові у суді.
( Стаття 26 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2857-12 від15.12.92 )
Глава 4
Докази
Стаття 27. Докази
Доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, напідставі яких у визначеному законом порядку суд встановлюєнаявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги ізаперечення сторін, та інші обставини, що мають значення дляправильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін ітретіх осіб, показаннями свідків, письмовими доказами, речовимидоказами і висновками експертів.
Стаття 28. Належність доказів
Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значеннядля справи.
Стаття 29. Допустимість засобів доказування
Обставини справи, які за законом повинні бути підтвердженіпевними засобами доказування, не можуть підтверджуватись ніякимиіншими засобами доказування.
Стаття 30. Обов'язки доказування і подання доказів
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вонапосилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які берутьучасть у справі. У випадках, коли щодо витребування доказів длясторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є труднощі, судза їх клопотаннями сприяє у витребуванні таких доказів.
( Стаття 30 в редакції Закону N 27/96-ВР від 02.02.96 )
Стаття 31. Обов'язковість вироку для суду, який
розглядає цивільну справу
Вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили,є обов'язковим для суду, що розглядає справу про цивільно-правовінаслідки дій особи, відносно якої відбувся вирок суду, лише впитаннях, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони даною особою.
Стаття 32. Підстави звільнення від доказування
Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребуютьдоказування.
Факти, встановлені судовим рішенням, що набрало законної силипо одній цивільній справі, не доводяться знову при розгляді іншихцивільних справ, в яких беруть участь ті самі особи.
Факти, які згідно з законом припускаються встановленими, недоводяться при розгляді справи. Таке припущення може бутиспростоване в загальному порядку.
Ухвала суду про визнання певної обставини такою, що непотребує доказів, повинна бути мотивована.
Стаття 33. Судові доручення по збиранню доказів
Суд, який розглядає справу, в разі необхідності збираннядоказів у іншому місті або районі, доручає відповідному судовіпровести певні процесуальні дії.
В ухвалі про судове доручення коротко викладається сутьсправи, що розглядається, зазначаються обставини, що підлягаютьз'ясуванню, докази, які повинен зібрати суд, що виконує доручення.Ця ухвала обов'язкова для суду, якому вона адресована, і має бутивиконана в строк до десяти днів.
Судове доручення виконується у судовому засіданні заправилами, встановленими цим Кодексом. Особи, які беруть участь усправі, повідомляються про час і місце засідання, проте їх неявкане є перешкодою для виконання доручення.
Протоколи і всі зібрані при виконанні доручення матеріалинегайно пересилаються до суду, який розглядає справу.
Якщо особи, які беруть участь у справі, або свідки, які далипояснення або показання судові, що виконував доручення, прибудутьу суд, який розглядає справу, вони дають пояснення і показання узагальному порядку.
Стаття 34. Строк подачі доказів
Сторони зобов'язані подати свої докази або повідомити про нихсуд до початку судового засідання в справі. Питання про прийняттядоказів після цього строку вирішується судом залежно від обставинсправи.
Стаття 35. Підстави забезпечення доказів
Особи, які мають підстави побоюватись, що подача потрібнихдля них доказів стане згодом неможливою або утрудненою, маютьправо просити суд під час розгляду справи або суддю як до, так іпісля подачі заяви забезпечити ці докази.
( Стаття 35 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10від 23.01.81 )
Стаття 36. Способи забезпечення доказів
Суддя забезпечує докази, зокрема: допитом свідків,призначенням експертизи, витребуванням та оглядом письмових іречових доказів.
Про забезпечення доказів суд або суддя постановляє ухвалу, вякій зазначає порядок і спосіб її виконання.
Протоколи і всі зібрані в порядку забезпечення доказівматеріали надсилаються до суду, який розглядає справу.
Стаття 37. Заява про забезпечення доказів
Заява про забезпечення доказів повинна містити:
1) суть і форму потрібних доказів;
2) зазначення обставин, які підтверджуються цими доказами;
3) підставу, на якій просять забезпечити докази;
4) справу, для якої потрібні забезпечувані докази.
Стаття 38. Порядок розгляду заяв про забезпечення доказів
Заяву про забезпечення доказів розглядає протягом десяти дніввідповідно суд або суддя того суду, в районі діяльності якогоналежить провести ці процесуальні дії, з повідомленнямзаінтересованих осіб. Однак неявка їх не перешкоджає розглядовізаяви.
У невідкладних випадках, а також у випадках, коли не можнавстановити, до кого позивач може згодом пред'явити позов, заявапро забезпечення доказів розглядається тільки з участю заявника.
Стаття 39. Оскарження ухвали про забезпечення доказів
Оскарження ухвали про забезпечення доказів не допускається,на неї не може бути внесено окреме подання прокурора.
На ухвалу про відмову забезпечити докази може бути поданоскаргу або внесено окреме подання.
( Стаття 39 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2857-12 від15.12.92 )
Стаття 40. Пояснення сторін і третіх осіб
Пояснення сторін і третіх осіб про відомі їм обставини, щомають значення для справи, підлягають перевірці і оцінці поряд зіншими зібраними в справі доказами.
Визнання стороною на суді фактів, якими друга сторонаобгрунтовує свої вимоги або заперечення, не є для судуобов'язковим.
Суд може вважати визнаний факт встановленим, коли у нього невиникає сумніву в тому, що визнання відповідає дійсним обставинамсправи, не порушує будь-чиїх прав і законних інтересів і незроблено під впливом обману, насильства, погрози, помилки або зметою приховання істини.
На доказування визнаного в суді факту не поширюються правила,встановлені статтею 29 цього Кодексу, крім випадків, коли фактповинен бути стверджений нотаріально посвідченим документом.
Стаття 41. Показання свідка
Свідком може бути кожна особа, якій відомі будь-якіобставини, що відносяться до справи.
Свідок зобов'язаний з'явитись до суду і дати правдивіпоказання про відомі йому обставини. Свідок має право відмовитисявід надання свідчень в установлених законом випадках.
( Стаття 41 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2540-III( 2540-14 ) від 21.06.2001 )
Стаття 42. Особи, які не можуть бути свідками
Не можуть бути свідками особи, нездатні через свої фізичніабо психічні вади правильно сприймати обставини, що мають значеннядля справи, або давати про них правильні показання.
Не можуть бути свідками також представники по цивільнійсправі або захисники в кримінальній справі по обставинах, якістали їм відомі у зв'язку з виконанням обов'язків представника абозахисника.
Стаття 43. Зміст заяви про виклик свідка
Особа, що просить про виклик свідка, повинна зазначити йогопрізвище, ім'я, по батькові, місце проживання та обставини, що вінможе ствердити.
Стаття 44. Відповідальність свідка
Якщо викликаний свідок не з'явиться в судове засідання зпричин, визнаних судом неповажними, його може бути піддано штрафув розмірі до одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадяні примусовому приводу через органи внутрішніх справ.
За злісне ухилення від явки до суду свідок несевідповідальність за частиною першою статті 185-3 Кодексу Українипро адміністративні правопорушення ( 80731-10 ), а за дачузавідомо неправдивих показань або за відмову від дачі показань -відповідно за статтями 178 чи 179 Кримінального кодексу України( 2002-05 ).
( Стаття 44 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1461-10від 23.01.81, N 8627-10 від 20.03.85, N 9166-11 від 04.05.90;Законами N 2857-12 від 15.12.92, N 27/96-ВР від 02.02.96 )
Стаття 45. Допит свідків у місці їх проживання або
перебування
Свідків, які постійно живуть поза місцем знаходження суду, щорозглядає справу, і не можуть з поважних причин з'явитись в судовезасідання, може допитати суд в місці їх проживання за дорученнямсуду, що розглядає справу.
Свідок може бути допитаний судом у місці його перебування,якщо він внаслідок хвороби, старості, інвалідності або іншихповажних причин не може з'явитись на виклик суду.
Якщо зазначені вище свідки з'являться у засідання суду, щорозглядає справу, їх слід допитати.
Допит свідків у місці їх проживання або перебуванняпровадиться з ініціативи суду, на прохання сторони або інших осіб,які беруть участь у справі, чи самого свідка.
Стаття 46. Письмові докази
Письмовими доказами є: всякого роду документи, акти,листування службового або особистого характеру, що містять в собівідомості про обставини, які мають значення для справи.
Стаття 47. Витребування письмових доказів
Особа, яка порушує клопотання перед судом про витребуваннявід інших осіб письмових доказів, повинна докладно зазначити: якийписьмовий доказ вимагається, підстави, з яких вона вважає, щописьмовий доказ має інша особа, і обставини, які може підтвердитицей доказ.
Письмові докази, що їх вимагає суд або суддя від державнихпідприємств, установ, організацій, колгоспів, інших кооперативнихорганізацій, їх об'єднань, інших громадських організацій, а такожвід окремих громадян, надсилаються безпосередньо до суду.
Суд або суддя може також уповноважити заінтересовану сторонуабо іншу особу, яка бере участь у справі, одержати письмовий доказдля представлення його суду.
( Стаття 47 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10від 23.01.81 )
Стаття 48. Відповідальність за невиконання вимоги суду
подати письмові докази
Державні підприємства, установи, організації, колгоспи, іншікооперативні організації, їх об'єднання, інші громадськіорганізації, а також громадяни, які не можуть подати письмовихдоказів, що їх вимагає суд або суддя, зобов'язані повідомити проце суд, зазначивши причину. В разі неповідомлення у встановленийдля подачі строк, а також в разі неповажності причин відмовленнявід подачі письмового доказу суд або суддя можуть накласти навинних службових осіб державних підприємств, установ,організацій, колгоспів, інших кооперативних організацій, їхоб'єднань, інших громадських організацій, а також на громадянштраф до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Накладення штрафу не звільняє відповідних службових осіб ігромадян від обов'язку подати письмовий доказ, що вимагаєтьсясудом.
( Стаття 48 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1461-10від 23.01.81, N 8627-10 від 20.03.85; Законами N 27/96-ВР від02.02.96, N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003 )
Стаття 49. Подання витягів з письмових доказів та огляд
цих доказів на місці
Якщо подання письмових доказів до суду утруднено, наприклад,через їх численність або внаслідок того, що тільки частина з нихмає значення для справи, суд може вимагати подання належнозасвідчених витягів з них або оглянути їх на місці.
Стаття 50. Подання письмових доказів у оригіналі
Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщоподано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, якіберуть участь у справі, або з власної ініціативи вправі, в разінеобхідності, вимагати подання оригіналу.