Цивільний процесуальний кодекс України (постатейні матеріали)

1) Положення статті застосовуються з урахування ст.18 Закону УРСР "Про мови в Українській РСР" (ВВР 1989, дод. до N 45, ст.58).

1) Застосовувати вказані статті, виходячи з положень статей 149, 150, 151, 152, 153, 154, 155 Конституції Української РСР зі змінами, внесеними Законом УРСР N 404-12 від 24 жовтня 1990 р., Законами України N 2462-12 від 17.06.92, N 2463-12, N 2480-12 від 19.06.92 р. (ВВР 1990, N 45, ст.606; 1992, N 35, ст.506, 507, 514).

2) Постанова Верховної Ради України "Про перейменування військових трибуналів України у військові суди України і продовження повноважень їх суддів" від 3 лютого 1993 р. (ВВР 1993, N 15, ст.135).

3) Указ Президії Верховної Ради України від 15 січня 1992 р. "Про надання Верховному Суду України повноваження касаційної інстанції стосовно справ, які розглядаються по першій інстанції військовими трибуналами в Україні" (Від. 1992, N 17, ст.219).

1) При вирішенні спору товариськими судами слід враховувати зміни, внесені до ст.7 Положення про товариські суди Української РСР, затвердженого Указом Президії Верховної Ради УРСР від 23 березня 1977 р. (Від. 1985, N 44, ст.1054; Від. 1991, N 15, ст.178).

2) Віднесення спорів до відання нотаріату передбачено главами 14, 15, 16 Закону України "Про нотаріат", який постановлено ввести в дію з 10 січня 1994 р. (Постанова Верховної Ради України від 2 вересня 1993 р. "Про порядок введення в дію Закону України "Про нотаріат".

3) Вирішення індивідуальних трудових спорів іншими органами закріплено у главі XV КЗпП України зі змінами, внесеними Законом України від 18 лютого 1992 р. (ВВР 1992, N 22, ст.302).

4) Підвідомчість земельних спорів іншим органам, у тому числі попереднє вирішення спорів у позасудовому порядку, визначена Земельним кодексом України, прийнятим 13 вересня 1992 р., зі змінами, внесеними Законом України від 13 березня 1992 р. (ВВР 1992, N 25, ст.354), а про підвідомчість справ судам йдеться у розділі 8 Земельного кодексу.

5) Статтею 9 Закону України від 17 квітня 1991 р. "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" встановлено порядок вирішення питань, пов'язаних з поновленням прав репресованих (ВВР 1991, N 22, ст.262). З цих питань прийняті Положення про комісії Рад народних депутатів з питань поновлення прав реабілітованих, Положення про порядок виплати грошової компенсації, повернення майна або відшкодування його вартості реабілітованим громадянам або їхнім спадкоємцям" (Постанова Кабінету Міністрів від 18 лютого 1993 р. N 112 (ЗП Уряду України. 1993, N 7, ст.142).

6) Підвідомчість спорів іншим органам визначена Законом України від 14 травня 1992 р. "Про банкрутство" (ВВР 1992, N 31, ст.440).

7) Арбітражний процесуальний кодекс, прийнятий 6 листопада 1991 р., у статтях 1 та 12 визначив підвідомчість справ арбітражним судам за винятками, що містяться у цьому Кодексі та у п.2 Постанови Верховної Ради України від 6 листопада 1991 р. "Про порядок введення в дію Арбітражного процесуального кодексу України" (ВВР 1992, N 6, ст.57).

8) Статті 62, 102 Закону України від 5 листопада 1991 р. "Про пенсійне забезпечення" (ВВР 1992, N 3, ст.10).

9) Спори, вказані у статті 17 Закону України від 10 квітня 1992 р. "Про споживчу кооперацію", віднесено до відання арбітражного суду (ВВР 1992, N 30, ст.414).

10) Статтею 32 Закону України від 16 червня 1992 р. "Про об'єднання громадян" вирішення питання про примусовий розпуск (ліквідацію) всеукраїнських та міжнародних об'єднань громадян на території України підвідомче Конституційному Суду України (ВВР 1992, N 34, ст.504).

Розмір штрафу визначається згідно з Законом України від 17 червня 1992 р. "Про порядок застосування кримінальних покарань і заходів адміністративного стягнення у вигляді штрафу" (ВВР 1992, N 35, ст.510).

Правила статей застосовуються з урахуванням Закону України від 18 грудня 1991 р. "Про державне мито", на час зупинення дії якого в даний час застосовується Декрет Кабінету Міністрів України від 21 березня 1993 р. "Про державне мито" (ВВР 1992, N 12, ст.170; ЗП Уряду України. 1993, N 3, ст.46).

Враховуються положення статті 12 Закону України від 19 грудня 1992 р. "Про адвокатуру" (ВВР 1992, N 9, ст.62).

Розмір штрафу визначається згідно з Законом України від 17 червня 1992 р. "Про порядок застосування кримінальних покарань і заходів адміністративного стягнення у вигляді штрафу" (ВВР 1992, N 35, ст.510).

Правила статті застосовуються виходячи з положень ст.237 Кодексу законів про працю України в редакції Закону України від 18 лютого 1992 р. (ВВР 1992, N 22 ст.302).

Положення статей необхідно застосовувати з врахуванням статей 5, 6, 7 Закону України від 19 грудня 1992 р. "Про адвокатуру" (ВВР 1993, N 9, ст.62).

При застосуванні статей 123, 124, 124-1 слід враховувати підсудність справ, визначених окремими законодавчими актами. Зокрема: 1) Статті 21-1, 26-1 Закону УРСР "Про судоустрій Української РСР" зі змінами, внесеними Законом України від 17 червня 1992 р. (ВВР 1981, N 24, ст.357; 1992, N 35, ст.508). 2) Статтю 9 Закону УРСР від 9 жовтня 1989 р. "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" із змінами, внесеними Законом Союзу РСР від 20 травня 1991 р. (Відомості з'їзду народних депутатів СРСР та Верховної Ради СРСР. 1989, N 18, ст.342; 1991, N 23, ст.654). 3) Статтю 17 Закону УРСР від 23 квітня 1991 р. "Про свободу совісті та релігійні організації" (ВВР 1991, N 25, ст.284). 4) Статтю 16 Дисциплінарного статуту прокуратури України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 6 листопада 1991 р. (ВВР 1991, N 4, ст.15). 5) Статтю 12 (частина 6) Закону УРСР від 5 липня 1991 р. "Про вибори Президента Української РСР" (ВВР 1991, N 33, ст.448). 6) Стаття 5 Закону України від 20 грудня 1991 р. "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (ВВР 1992, N 15, ст.190).

Підвідомчість справ, крім загальних положень, викладених у статті 24 Кодексу, визначається відповідними нормами матеріального права. Зокрема:

1) Главою XV Кодексу законів про працю України.

2) Пунктом 6 статті 20, статтею 21 Закону України від 5 листопада 1991 р. "Про прокуратуру" (ВВР 1991, N 53, ст.793) зі змінами, внесеними Законом від 22 квітня 1993 р. (ВВР 1993, N 22. ст.229).

3) Статтями 57, 58 Закону України від 26 березня 1992 р. "Про внесення змін до Закону УРСР про місцеві Ради народних депутатів та місцеве самоврядування" (ВВР 1992, N 28, ст.387).

4) Пунктом 40 Дисциплінарного Статуту органів внутрішніх справ УРСР, затвердженого Указом Президії Верховної Ради України від 29 липня 1991 р. (Від. 1991, N 45, ст.599).

5) Статтею 6 Закону УРСР від 21 березня 1991 р. "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Українській РСР" (ВВР 1991, N 21, ст.253).

6) Статтями 3 (п.5), 6, 34 (п.2) Закону УРСР від 27 березня 1991 р. "Про підприємства в Українській РСР" (ВВР 1991, N 24, ст.273).

7) Статтями 11, 15 Закону СРСР від 26 травня 1988 р. "Про кооперацію в СРСР" (ВВР 1988, N 22, ст.355), зі змінами, внесеними Законом СРСР від 26 червня 1990 р. (ВВР 1990, N 26, ст.489).

8) Статтями 4, 8, 12, 15 Закону УРСР від 7 лютого 1991 р. "Про підприємництво" (ВВР 1991, N 14, ст.168).

9) Статтею 42 Закону України від 8 жовтня 1991 р. "Про громадянство України" (ВВР 1991, N 50, ст.72) та Указом Президента України від 31 березня 1992 р. (Від. 1992, N 26, ст.359).

10) Статтями 103, 104 Закону України від 5 листопада 1991 р. "Про пенсійне забезпечення" (ВВР 1992, N 3, ст.10).

Пунктом 5 постанови Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення" (ВВР 1992, N 3, ст.11).

11) Статтею 143 Митного кодексу України, прийнятого 12 грудня 1991 р. (ВВР 1992, N 16, ст.203).

12) Статтею 29 Закону України від 12 грудня 1991 р. "Про альтернативну (невійськову) службу" (ВВР 1992, N 15, ст.188).

13) Статтею 66 Закону України від 9 квітня 1992 р. "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" (ВВР 1992, N 29, ст.399).

14) Статтями 15, 17, 18, 22, 28 Закону України від 20 грудня 1991 р. "Про селянське (фермерське) господарство" (ВВР 1992, N 14, ст.187).

15) Статтею 49 Закону України від 13 березня 1991 р. "Про іноземні інвестиції" (ВВР 1991, N 44, ст.583; N 46, ст.616).

16) Статтями 3, 9 Закону України від 14 лютого 1992 р. "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (ВВР 1992, N 20, ст.272).

17) Статтями 11, 21, 22, 24 Закону України від 18 лютого 1992 р. "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" (ВВР 1992, N 21, ст.296).

18) Законом України від 5 березня 1992 р. "Про Представника Президента України" (ВВР 1992, N 23, ст.335 ).

19) Статтею 35 Положення про місцеву державну адміністрацію, затвердженого Указом Президента України від 14 квітня 1992 р. в редакції від 24 липня 1992 р.

20) Статтею 10 Закону України від 10 квітня 1992 р. "Про оренду майна державних підприємств та організацій" (ВВР 1992, N 30, ст.416).

21) Статтями 16, 32 Закону України від 16 червня 1992 р. "Про об'єднання громадян" (ВВР 1992, N 34, ст.504).

22) Статтями 18, 19, 20, 37 Закону України від 16 листопада 1992 р. "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" (ВВР 1993, N 1, ст.1).

23) Пунктом 48 "Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 р. N 472.

Розмір штрафу обчислюється відповідно до Закону України від 17 червня 1992 р., про який йдеться у постатейних матеріалах до ст.48.

Розмір сум, вказаних у ч.6 ст.203, слід визначати відповідно до підп. "б", п.5, ст.4 Закону України "Про державне мито", а на час зупинення дії Закону - за правилами підпункту 4 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів (див. постатейні матеріали до статей 64, 70).

Згідно з постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1991 р. "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" (ВВР 1991, N 46, ст.621) при розгляді справ, зазначених у п.3 цієї статті, слід виходити із Закону Союзу РСР від 2 листопада 1989 р. "Про порядок оскарження в суд неправомірних дій органів державного управління і службових осіб, що ущемляють права громадян" (Відомості з'їзду народних депутатів СРСР і Верховної Ради СРСР. 1989, N 22, ст.416).

До глави 31-А (статті 248-1 - 248-10) див. постатейний матеріал, вказаний до ст.136.

1) Статті 20, 21 Закону України від 5 листопада 1991 р. "Про прокуратуру" (ВВР 1991, N 53, ст.793). 2) Стаття 14 Закону України від 3 червня 1992 р. "Про Конституційний Суд України" (ВВР 1992, N 33, ст.471).

1) Випадки, коли чинним законодавством передбачено інший порядок встановлення фактів, зокрема, наведені:

- у статті 9 Закону УРСР від 17 квітня 1991 р. "Про реабілітацію жертв політичних репресій" і відповідних положеннях, які названо у постатейних матеріалах до ст.24 (ВВР 1991, N 22, ст.262);

- у п.13 "Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1992 р. N 501 (ЗП України. 1992, N 10, ст.245);

2) Згідно з підпунктом "г" п.10 названого порядку до підвідомчості судів віднесено лише встановлення фактів, вказаних у цьому підпункті (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 1993 р. N 218) та у ст.10 Закону УРСР "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції Закону України від 1 липня 1992 р. (ВВР 1992, N 37, ст.543).

3) Виходячи із змісту ст.59 Закону України від 6 грудня 1991 р. "Про пенсійне забезпечення" (ВВР 1992, N 3, ст.10), судам підвідомчі справи про встановлення зазначених у цій статті фактів.

1) Правила статей застосовуються з урахуванням положень розділу IV Закону УРСР від 20 березня 1991 р. "Про банки і банківську діяльність" (ВВР 1991, N 25, ст.281).

2) При застосуванні статей слід враховувати положення, що містяться в главах 1, 3, 5 Закону УРСР від 18 лютого 1991 р. "Про цінні папери і фондову біржу" (ВВР 1991, N 38, ст.508).

1) Застосовуються виходячи з положень статей 5, 42, 49, 50 Закону України від 2 вересня 1993 р. "Про нотаріат", введеного в дію з 1 січня 1994 р. (Голос України. 1993, 5 жовтня 1993 р.).

2) Відповідно до п.6 статті 20 Закону України "Про прокуратуру" ч.4 ст.285 діє за правилами гл.39 ЦПК (див. постатейні матеріали до ст.136).

При прийнятті скарги у порядку нагляду застосовується підпункт "и" п.1 ст.4 Закону України від 28 грудня 1991 р. "Про державне мито" (див. постатейні матеріали до статей 64, 70).

До п.1 статті застосовуються положення ст. 388 КПК України в редакції від 15 грудня 1992 р. (ВВР 1993, N 6, ст.35), щодо розгляду президіями обласних, Київського міського судів протестів заступників голів цих судів.

Положення статті застосовуються з урахуванням:

- п.4-1 - п.4 ст.20 та ст.22 Закону України "Про прокуратуру" (Див. постатейні матеріали до ст.136)

- п.5 - гл.14 Закону України "Про нотаріат" ( 345-12 2) (див. постатейні матеріали до ст.136)

- п.6 - розд. XIV АПК України (ВВР 1992, N 6, ст.56; 1993, N 33, ст.347).

- п.10 - гл. - XV КЗпП України (див. постатейні матеріали до ст.24).

- п.11 - п.48 "Правил відшкодування власниками підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди..." (див. постатейні матеріали до ст.136).

1) При застосуванні положень статті слід враховувати правила ст.121 АПК України (ВВР 1992, N 6, ст.56; 1993, N 33, ст.347).

2) Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. N 146 "Про види заробітку (доходу), що підлягають облікові при відрахуванні аліментів" (ЗП України. 1993, N 8, ст.161) вирішується питання про обчислення розмірів аліментів, стягуваних з осіб, які виїжджають за кордон для постійного проживання.

Пункт 6 застосовується з урахуванням положень статей 244, 248-1, 248-12, 248-15 ЦПК.

Розмір застосовуваного за цими статтями штрафу визначається згідно з Законом України від 17 червня 1992 р. "Про порядок застосування кримінальних покарань і заходів адміністративного стягнення у вигляді штрафу" (ВВР 1992, N 35, ст.510).