Про затвердження Правил охорони праці у ливарному виробництві

Відповідно до статті 28 Закону України "Про охорону праці"

1. Затвердити Правила охорони праці у ливарному виробництві, що додаються.

2. Державній службі гірничого нагляду та промислової безпеки України у встановленому порядку:

1) забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України;

2) внести наказ до Державного реєстру нормативно-правових актів з питань охорони праці.

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

1.1. Ці Правила поширюються на всіх суб’єктів господарювання незалежно від форм власності і організаційно-правової форми, які здійснюють діяльність у сфері ливарного виробництва (далі - підприємства).

1.2. Ці Правила встановлюють вимоги з охорони праці під час здійснення технологічних процесів у ливарному виробництві.

1.3. Ці Правила є обов’язковими для роботодавців та працівників під час організації та виконання робіт, пов’язаних із експлуатацією і ремонтом обладнання підприємств і дослідно-промислових ливарних цехів.

2.1. Роботодавець створює службу охорони праці відповідно до вимог Типового положення про службу охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 15 листопада 2004 року № 255, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2004 року за № 1526/10125 (із змінами) (НПАОП 0.00-4.21-04).

2.2. Роботодавець повинен організувати опрацювання і затвердити нормативні акти про охорону праці, що діють на підприємстві, відповідно до вимог Порядку опрацювання і затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві, затвердженого наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 21 грудня 1993 року № 132, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 лютого 1994 року за № 20/229 (НПАОП 0.00-6.03-93).

2.3. Роботодавець розробляє та затверджує інструкції з охорони праці відповідно до вимог Положення про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженого наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 29 січня 1998 року № 9, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 квітня 1998 року за № 226/2666 (далі - НПАОП 0.00-4.15-98).

2.4. Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві здійснюються відповідно до вимог Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232.

2.5. Роботодавець організовує проведення медичних оглядів працівників певних категорій під час прийняття на роботу (попередній медичний огляд) та протягом трудової діяльності (періодичні медичні огляди) відповідно до вимог Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21 травня 2007 року № 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 липня 2007 року за № 846/14113 (із змінами).

2.6. Навчання і перевірка знань з питань охорони праці посадових осіб та працівників повинні проводитися відповідно до вимог Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 року № 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за № 231/10511 (із змінами) (НПАОП 0.00-4.12-05).

Працівники, які у встановленому законодавством порядку не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з питань охорони праці, до роботи не допускаються.

2.7. Роботодавець повинен організовувати проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідно до вимог Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442.

2.8. Посадові особи та працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою, визначених у П ереліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженому наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 року № 15, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за № 232/10512 (НПАОП 0.00-2.01-05), а також роботах, визначених у Переліку робіт, де є потреба у професійному доборі, затвердженому наказом Міністерства охорони здоров’я України, Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 23 вересня 1994 року № 263/121, зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 25 січня 1995 року за № 18/554 (із змінами), повинні проходити щорічне спеціальне навчання і перевірку знань з питань охорони праці.

2.9. Роботи підвищеної небезпеки проводяться за нарядом-допуском встановленої законодавством форми. Наряд-допуск, що видається відповідальному виконавцю робіт перед початком робіт підвищеної небезпеки, повинен бути оформлений відповідно до вимог "Положения о применении нарядов-допусков при производстве работ повышенной опасности на предприятиях и в организациях Министерства металлургии СССР", затвердженого наказом Міністерства металургії СРСР 20 червня 1990 року (далі - НПАОП 27.0-4.02-90).

Перелік посадових осіб та працівників, які мають право видавати наряди-допуски, повинен затверджуватися уповноваженою посадовою особою підприємства.

2.10. Забороняється залучення жінок до робіт, визначених у Переліку важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, затвердженому наказом Міністерства охорони здоров’я України від 29 грудня 1993 року № 256, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 30 березня 1994 року за № 51/260.

Піднімання та переміщення важких речей жінками здійснюються з дотриманням вимог Граничних норм підіймання і переміщення важких речей жінками, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 10 грудня 1993 року № 241, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 22 грудня 1993 року за № 194.

2.11. Забороняється залучення неповнолітніх до робіт, визначених у Переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затвердженому наказом Міністерства охорони здоров’я України від 31 березня 1994 року № 46, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 28 липня 1994 року за № 176/385.

Піднімання та переміщення важких речей неповнолітніми необхідно здійснювати з дотриманням вимог Граничних норм підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 22 березня 1996 року № 59, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 16 квітня 1996 року за № 183/1208.

2.12. Роботодавець повинен забезпечити працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту відповідно до Норм безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам металургійної промисловості, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 27 серпня 2008 року № 187, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2008 року за № 918/15609 (далі - НПАОП 27.0-3.01-08).

2.13. Роботодавець повинен забезпечити працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту відповідно до вимог Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 24 березня 2008 року № 53, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2008 року за № 446/15137 (із змінами) (НПАОП 0.00-4.01-08).

2.14. Засоби індивідуального захисту (далі - ЗІЗ) повинні відповідати вимогам Технічного регламенту засобів індивідуального захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008 року № 761.

3.1. Роботодавець повинен забезпечити санітарно-гігієнічний стан виробничих приміщень відповідно до вимог Державних санітарних норм і правил при роботі з джерелами електромагнітних полів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 18 грудня 2002 року № 476, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13 березня 2003 року за № 203/7524 (далі - ДСН 3.3.6.096-2002), Санітарних норм виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку ДСН 3.3.6.037-99, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 грудня 1999 року № 37 (далі - ДСН 3.3.6.037-99), Державних санітарних норм виробничої загальної та локальної вібрації ДСН 3.3.6.039-99, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 грудня 1999 року № 39 (далі - ДСН 3.3.6.039-99), міждержавних стандартів ГОСТ 12.1.001-89 "ССБТ. Ультразвук. Общие требования безопасности", ГОСТ 12.1.003-83 "ССБТ. Шум. Общие требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.1.003-83).

3.2. Роботодавець повинен забезпечити проведення контролю санітарно-гігієнічного стану у цехах згідно з вимогами ГОСТ 12.1.005-88 "ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны" (далі - ГОСТ 12.1.005-88), ГОСТ 12.4.012-83 "ССБТ. Вибрация. Средства измерения и контроля вибрации на рабочих местах. Технические требования", ГОСТ 12.4.077-79 "ССБТ. Ультразвук. Метод измерения звукового давления на рабочих местах", ГОСТ 12.1.023-80 "ССБТ. Шум. Методы установления значений шумовых характеристик стационарных машин", ГОСТ 12.1.006-84 "ССБТ. Электромагнитные поля радиочастот. Допустимые уровни на рабочих местах и требования к проведению контроля" (далі - ГОСТ 12.1.006-84) та ДСН 3.3.6.096-2002.

3.3. Значення концентрацій шкідливих речовин у повітрі робочої зони не повинні перевищувати значень, що наведені у ГОСТ 12.1.005-88, та повинні враховуватися під час проектування технологічних процесів, пов’язаних з ливарним виробництвом (далі - технологічні процеси), і вентиляції в приміщеннях при оцінці гігієнічної ефективності санітарно-технічних пристроїв.

3.4. Під час організації та ведення технологічних процесів, пов’язаних із застосуванням шкідливих речовин, необхідно дотримуватися вимог безпеки згідно з ГОСТ 12.1.007-76 "ССБТ. Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.1.007-76).

3.5. Мікроклімат у виробничих приміщеннях повинен відповідати вимогам Санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень ДСН 3.3.6.042-99, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 грудня 1999 року № 42 (далі - ДСН 3.3.6.042-99).

3.6. Природне та штучне освітлення ливарних підприємств повинно відповідати вимогам законодавства.

3.7. Під час зміни технологічного процесу, заміни або перестановки устаткування на окремій дільниці цеху освітлення цієї дільниці здійснюється відповідно до вимог законодавства.

3.8. Виробничі та допоміжні приміщення ливарних цехів повинні бути обладнані вентиляцією та опаленням, які забезпечують умови мікроклімату та стан повітряного середовища відповідно до вимог ГОСТ 12.1.005-88 та ДСН 3.3.6.042-99.

3.9. Виробниче устаткування та інструменти, що створюють під час роботи шум, повинні відповідати вимогам ДСН 3.3.6.037-99, а також ГОСТ 12.1.003-83.

У тих випадках, коли шум на робочих місцях не може бути знижений до граничнодопустимих рівнів, необхідно застосовувати засоби індивідуального захисту органів слуху відповідно до вимог НПАОП 27.0-3.01-08, а при еквівалентному рівні шуму більше 120 дБА - дистанційне керування виробничим процесом зі звукоізольованих камер чи автоматизувати технологічний процес.

Механізовані ручні інструменти пневматичної дії повинні мати спеціальні гасники вихлопу.

3.10. До експлуатації допускається справне устаткування, інструменти, механізми або пристрої, що відповідають вимогам ГОСТ 12.2.003-91 "ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.2.003-91). Не дозволяється використання вібруючого устаткування в режимах, що відрізняються від експлуатаційної документації.

3.11. Рівень вібрації на робочих місцях не повинен перевищувати норм, встановлених ДСН 3.3.6.039-99.

3.12. Якість питної води повинна відповідати вимогам Державних санітарних норм та правил "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною" ДСанПіН 2.2.4-171-10, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 12 травня 2010 року № 400, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 01 липня 2010 року за № 452/17747 (із змінами) (ДСанПіН 2.2.4-171-10).

3.13. Експлуатація електроустаткування здійснюється відповідно до вимог Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці України Міністерства праці та соціальної політики України від 09 січня 1998 року № 4, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10 лютого 1998 року за № 93/2533 (далі - НПАОП 40.1-1.21-98).

3.14. Обладнання, що працює під тиском, повинно відповідати вимогам безпеки, встановленим вимогами Технічного регламенту безпеки обладнання, що працює під тиском, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 січня 2011 року № 35.

3.15. Параметри електромагнітних полів на робочих місцях повинні відповідати вимогам ДСН 3.3.6.096-2002.

3.16. Для захисту від ультрафіолетового випромінювання необхідно застосовувати екранування джерел випромінювання, а працівники повинні бути забезпечені засобами індивідуального захисту обличчя та очей згідно з вимогами НПАОП 27.0-3.01-08.

3.17. Використання джерел іонізуючого випромінювання повинно здійснюватися за наявності ліцензії на провадження діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання з дотриманням Вимог та умов безпеки (ліцензійні умови) провадження діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання, затверджених наказом Державного комітету ядерного регулювання України від 02 грудня 2002 року № 125, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 17 грудня 2002 року за № 978/7266, Державних гігієнічних нормативів ДГН 6.6.1-6.5.061-98 "Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97)", затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 грудня 1997 року № 62, та Основних санітарних правил забезпечення радіаційної безпеки України, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 02 лютого 2005 року № 54, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20 травня 2005 року за № 552/10832 (далі - ДСП 6.177-2005-09-02).

3.18. Загальні вимоги електробезпеки устаткування повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.018-93 "ССБТ. Пожаровзрывобезопасность статического электричества. Общие требования" (далі - ГОСТ 12.1.018-93).

Виробниче обладнання з електричним приводом повинно мати засоби (пристрої) захисту від ураження електричним струмом відповідно до вимог чинних стандартів ДСТУ 7237:2011 "Система стандартів безпеки праці. Електробезпека. Загальні вимоги та номенклатура видів захисту".

1.1. Виробничі процеси, експлуатація ливарних агрегатів й устаткування, ремонт машин і механізмів ливарного виробництва повинні відповідати вимогам Правил охорони праці в металургійній промисловості, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 22 грудня 2008 року № 289, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 29 січня 2009 року за № 87/16103 (далі - НПАОП 27.0-1.01-08), Правил охорони праці під час ремонту устаткування на підприємствах чорної металургії, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 20 серпня 2008 року № 183, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 16 вересня 2008 року за № 863/15554 (далі - НПАОП 27.1-1.06-08), Державних санітарних правил "Підприємства чорної металургії" ДСП 3.3.1.038-99, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 грудня 1999 року № 38 (далі - ДСП 3.3.1.038-99), ГОСТ 12.2.003-91, ГОСТ 12.2.062-81 "ССБТ. Оборудование производственное. Ограждения защитные" (далі - ГОСТ 12.2.062-81), ГОСТ 12.2.099-84 "ССБТ. Агрегаты для выплавки стали. Общие требования безопасности".

1.2. Безпека виробничих процесів повинна забезпечуватися:

вибором найбільш раціональних технологічних процесів;

розташуванням, режимом роботи і порядком обслуговування виробничого устаткування;

механізацією та автоматизацією важких і небезпечних робіт;

дистанційним керуванням механізмами в небезпечних зонах;

вимогами охорони праці, що включені до нормативно-технічної і технологічної документації на технологічне обладнання.

1.3. У ливарних цехах необхідно передбачити систему проходів з виділенням зон для пішохідного руху із розміткою та освітленням, з облаштуванням перехідних галерей і містків над небезпечними ділянками та додержанням необхідних відстаней між стінами будівель, устаткуванням і рухомим транспортом.

Необхідно передбачити наявність чітко виконаних схем розміщення та технологічного зв’язку агрегатів і трубопроводів горючих газів, мазуту, кисню, повітря, пари, води тощо та наявність попереджувальних знаків, сигналів і плакатів у небезпечних місцях і на дільницях, безпосередньо біля агрегатів та у місцях перебування працівників.

Запірні пристрої трубопроводів необхідно привести у відповідність з позначеннями в схемах трубопроводів та технологічній документації до трубопроводів.

Агрегати, устаткування, машини та механізми, інструменти і пристрої, що експлуатуються, слід утримувати у справному стані.

Забороняється виконання робіт на несправних агрегатах, устаткуванні, машинах і механізмах із застосуванням несправних інструментів і пристроїв.

1.4. Роботодавець забезпечує позначення знаками безпеки небезпечних зон у виробничих приміщеннях і на робочих місцях відповідно до вимог Технічного регламенту знаків безпеки і захисту здоров’я працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2009 року № 1262 (далі - Технічний регламент знаків безпеки).

1.5. З метою утримання агрегатів, машин і механізмів, устаткування у справному стані необхідно:

видержувати технічні режими експлуатації, установлені паспортами або технологічними інструкціями заводів-виробників;

оглядати агрегати, устаткування, машини і механізми під час прийняття змін та усувати виявлені при цьому дефекти та несправності;

проводити обслуговування устаткування протягом зміни;

періодично здійснювати ревізію та ремонт агрегатів устаткування.

1.6. Періодичність перевірки стану блокувань безпеки, систем сигналізації та протиаварійного (протипожежного) захисту агрегатів і устаткування та порядок оформлення результатів перевірки відповідно до вимог НПАОП 27.0-1.01-08 визначаються інструкцією підприємства, затвердженою роботодавцем.

1.7. У ливарних цехах для кожного виду технологічного устаткування відповідно до вимог НПАОП 27.0-1.01-08 повинен бути складений і затверджений роботодавцем перелік параметрів, без контролю яких робота технологічного устаткування не допускається.

1.8. На ливарне обладнання, машини, механізми, інше устаткування повинні складатися паспорти, що містять основні технічні дані та відповідають вимогам ДСТУ ГОСТ 2.601:2006 "Єдина система конструкторської документації. Експлуатаційні документи" та технологічній документації підприємства-виробника.

1.9. Під час експлуатації ливарного обладнання у паспорти повинні заноситися дані про зміни в конструкції устаткування, машин, механізмів, проведення капітальних ремонтів, аварії, значні несправності та вжиті заходи щодо ліквідації їх наслідків.

1.10. Відкриті обертові частини машин і механізмів повинні бути огороджені. У небезпечних місцях знімні огородження повинні бути зблоковані з пусковими і приводними пристроями. Ці блокування повинні виключати можливість роботи устаткування, машин і механізмів при знятому огородженні.

1.11. Забороняється працювати на устаткуванні зі знятим або несправним огородженням, а також здійснювати ремонт, очищення рухомих частин і закріплення огороджень під час роботи машин і механізмів.

1.12. Рухомі та обертові частини машин і механізмів, розташовані у важкодоступних місцях, допускається огороджувати загальним огородженням із замикаючим пристроєм, якщо огородження не буде перешкоджати обслуговуванню машин і механізмів.

1.13. Вентилятори повинні мати запобіжну сітку на усмоктувальному отворі з розміром чарунок не більше 20x20 мм.

1.14. Змащування устаткування, машин і механізмів повинно бути централізованим. Забороняється проводити змащування частин під час роботи машин і механізмів.

Мастильні та обтиральні матеріали, що застосовуються для обслуговування машин і механізмів, повинні зберігатися в установлених місцях у закритих металевих скринях.

1.15. Улаштування, виготовлення та експлуатація газопроводів, газового устаткування та газових апаратів повинні відповідати вимогам Правил охорони праці у газовому господарстві підприємств чорної металургії, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 29 грудня 2009 року № 218, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 29 січня 2010 року за № 104/17399 (далі - НПАОП 27.1-1.09-09).

1.16. Трубопроводи, шланги для подавання природного газу, кисню, мазуту, повітря повинні розміщуватися в місцях, що виключають можливість попадання палаючих предметів.

З’єднання шлангів зі штуцерами та їх роз’єднання повинні здійснюватися при закритій запірній арматурі. Шланги на штуцерах повинні бути надійно закріплені.

1.17. Майданчики, розташовані на висоті більше 0,6 м від поверхні підлоги, перехідні містки, сходи, отвори, люки, канави, приямки і відстійники установок безперервної розливки сталі (за винятком розливних майданчиків з розливного боку стаціонарних майданчиків для підготовки сумішей) повинні бути огороджені поручнями із суцільною обшивкою знизу.

1.18. Небезпечні зони на території підприємства, на транспортних шляхах, переходах, у виробничих приміщеннях і на робочих місцях повинні бути огороджені й позначені відповідними знаками безпеки відповідно до вимог Технічного регламенту знаків безпеки.

1.19. Під час виплавлення сталі необхідно:

вживати заходів щодо запобігання опікам від сталі і шлаку, для чого завантажувати в піч у ході плавки сухі, а за необхідності нагріті матеріали;

не допускати течі води із системи охолодження сталеплавильних агрегатів, наявності вологи, горючих матеріалів і предметів у робочій зоні печей, а також в інших місцях можливого попадання розплавленого металу або шлаку;

експлуатувати сталеплавильні агрегати за наявності течі води із систем охолодження, а також наявності води на робочих площах і під ними не дозволяється;

тримати робочі місця в чистоті та порядку, підтримуючи вільними установлені проходи і проїзди.

1.20. Виконання робіт щодо переміщення вантажів кранами, перевірка стану тросів і вантажозахватних пристроїв кранів, а також тари (контейнерів, совків, баддей, бункерів, коробів тощо), що застосовується для доставки шихтових і заправних матеріалів, повинні проводитися відповідно до вимог Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18 червня 2007 року № 132, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 09 липня 2007 року за № 784/14051 (далі - НПАОП 0.00-1.01-07).

1.21. Передавальні візки повинні бути обладнані гальмами, кінцевими вимикачами і чутливою звуковою сигналізацією, яка вмикається одночасно з пересуванням візка. Ходові колеса передавальних візків повинні бути обладнані запобіжними щитками із зазором між щитком і головкою рейки не більше 10 мм.

Конструкція передавального візка повинна забезпечувати стійке положення вантажу, що переміщується. Не слід перевантажувати візок.

Колії пересувних передавальних візків повинні бути справними, з тупиковими упорами. Кабельні (тролейні) траншеї повинні бути перекриті настилом, який виключає доступ працівників у траншею за наявності напруги на тролеях.

Плитний настил і рейкові колії повинні бути справними, стики рейок і плит повинні знаходитися на одному рівні.

1.22. При розміщенні тролея для живлення електродвигуна візка нижче рівня підлоги цеху ширина щілини для стержня струмознімача повинна бути не більше 60 мм, а при перекритті її металевою стрічкою - не більше 150 мм. Стержень струмознімача повинен бути електроізольованим.

Якщо для підведення струму застосовується гнучкий кабель, він повинен бути замкнутий у товстостінний гумовий шланг або ізольований азбестовим полотном. Під час руху візка кабель повинен підвішуватися та не торкатися підлоги цеху.

1.23. Ремонтні роботи та роботи з технічного переозброєння у діючих ливарних цехах необхідно проводити відповідно до вимог НПАОП 27.1-1.06-08.

2.1. Забезпечення надійності і безпечної експлуатації виробничих будівель, споруд та інженерних мереж здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства.

2.2. Ливарні цехи повинні бути розташовані так, щоб не порушувався потоковий напрямок транспортування вантажів і не утворювалися зустрічні та пересічні вантажні потоки.

2.3. Залізничні колії для перевезення рідкого чавуну у ливарні цехи повинні бути відокремленими.

2.4. В’їзд залізничного та автомобільного транспорту в цех повинен здійснюватися після вмикання відповідного сигналу світлофора. Рух транспорту по цеху повинен здійснюватися за наявності працівника, який його супроводжує та йде попереду рухомого транспорту.

2.5. У місцях масового переходу працівників через залізничні колії повинні бути влаштовані перехідні містки або тунелі.

Інші переходи повинні бути обладнані настилом, що укладений на одному рівні з головками рейок, і огороджені відповідними сигналами.

Перехід працівників через залізничні колії у невстановлених місцях не допускається.

2.6. У цехах ливарного виробництва уздовж цехів повинні бути передбачені автомобільні шляхи і тротуари, у разі неможливості влаштування тротуарів уздовж цехів повинні бути встановлені місця для безпечного проходу працівників.

2.7. Наявність на території ливарних цехів ям, канав і вибоїн не допускається. Тимчасові канави, ями, що облаштовані під час ремонту чи будівельних робіт, повинні бути огороджені поручнями висотою не менше 1 м, а в темний час доби вони повинні бути освітленими.

Захаращування і забруднення габариту залізничної колії, а також території цехів металом, сміттям, відходами виробництва тощо не дозволяються.

2.8. Комунікаційні тунелі повинні відповідати будівельним нормам щодо проектування споруд промислових підприємств, мати припливно-витяжну вентиляцію, постійне електричне освітлення і пристрій для дренажу.

2.9. Вентиляційні пристрої у приміщеннях ливарних цехів повинні забезпечувати температуру, вологість і швидкість руху повітря, а також вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони відповідно до вимог ГОСТ 12.1.005-88, ДСН 3.3.6.042-99, ДСП 3.3.1.038-99.

2.10. Стулкові віконні та ліхтарні рами, що відчиняються, повинні бути обладнані справними пристроями для їх відчинення.

2.11. При заскленні ліхтарів будівель віконним склом під заскленням повинні встановлюватися горизонтальні металеві сітки. Допускається установка армованого скла.

2.12. Засклені поверхні повинні очищатися від кіптяви та пилу. Для їх очищення та ремонту повинні застосовуватися спеціальні пристрої і приладдя (майданчики, підвісні колиски, балкони), що забезпечують зручне та безпечне виконання цих робіт.

2.13. Підлога робочих місць біля печей, конверторів і розливних майданчиків повинна бути рівною та виконаною з міцних і стійких до спрацювання матеріалів з неслизькою поверхнею.

2.14. Проміжок між рейками у робочих зонах повинен бути укладений стійким до спрацювання матеріалом, що виключає ковзання до рівня головки рейок. Металеві плити, якими викладають проміжок, повинні мати рифлену поверхню.

2.15. Дільниці підлоги в будівлях ливарних цехів, де можливе накопичення води, повинні бути обладнані пристроями для її відведення.

2.16. Розташування входів у будівлі ливарних цехів повинне забезпечувати вільний прохід до робочих місць.

У виробничих приміщеннях робочі місця і проходи повинні утримуватися в чистоті та не захаращуватися устаткуванням, зливками, заготовками й відходами виробництва. Скрап, бій цегли, сміття необхідно своєчасно вивозити, а прибирання робочих місць і виробничих приміщень треба проводити щозміни.

2.17. Отвори в будівлях ливарних цехів для подавання залізничних составів повинні бути обладнані ворітьми. У головних будівлях ворота мають бути обладнані повітряними або повітряно-тепловими завісами. Відчинення і зачинення воріт повинні бути механізованими.

2.18. У діючих цехах, де габарити наближення будівель до залізничних колій і автомобільних шляхів не витримуються, повинні бути вжиті заходи для забезпечення безпечного виходу працівників із будівель шляхом зміни розміщення виходів, влаштування направляючих поручнів, установлення покажчиків руху тощо.

Не допускається використання воріт для в’їзду рухомого складу, для проходу працівників.

2.19. Ширина робочої зони пічного прольоту ливарного цеху із завалочними машинами наземного типу повинна бути такою, щоб відстань між крайніми виступаючими частинами потяга з мульдами та арматурою печі, а також між мульдами та завалочною машиною складала не менше 0,5 м.

Перебування працівників між вагонами з мульдами та піччю не дозволяється.

2.20. У цехах, де розливка сталі здійснюється у виливниці, що установлені на візках, уздовж зовнішньої стіни будівлі розливного прольоту, а за наявності суміжного допоміжного прольоту і в середині будівлі, поруч з розливним майданчиком, повинні бути влаштовані аварійні майданчики. Двері для виходу на майданчик, влаштований із зовнішнього боку біля стіни, повинні розміщуватися не рідше ніж через кожні 36 м. З майданчиків до рівня землі облаштовуються похилі сходи, відстань між якими повинна бути не більше 100 м.

2.21. З робочої зони пічного прольоту мартенівських печей повинні бути облаштовані виходи: вниз під робоче місце - не менше одного на дві печі, і в розливний прольот - не менше одного на три печі. Виходи повинні бути обладнані сходовими маршами.

2.22. Для сполучення робочої зони пічного прольоту електросталеплавильних печей з шихтовим і розливним прольотами повинні бути влаштовані сходи, не менше одних на три печі.

2.23. Стаціонарні металеві сходи, площадки та огорожі повинні бути виконані відповідно до вимог законодавства.

2.24. За наявності в пічному прольоті двох і більше мартенівських печей виходи у стіні під робочою зоною повинні облаштовуватися не рідше ніж через дві печі.

2.25. Не дозволяється проводити облаштування виходів у стінах розливних прольотів під розливними майданчиками.

2.26. Для обслуговування запірної та регулюючої арматури, засувів, шиберів та іншого обладнання, розташованих на висоті 2 м і більше від рівня підлоги (землі), повинні облаштовуватися стаціонарні майданчики і сходи до них відповідно до вимог законодавства.

2.27. Відстань від настилу майданчиків до конструкцій, а також до устаткування і трубопроводів, змонтованих над майданчиками, повинна бути не менше 1,8 м.

2.28. Будівлі ливарних цехів повинні бути освітлені відповідно до ДСП 3.3.1.038-99 та вимог законодавства.

2.29. Покрівлі будівель повинні бути справними та систематично очищатися від пилу, снігу та льоду.

У цехах повинні бути передбачені засоби механізованого прибирання пилу і сміття всередині будівель, а також пилу, снігу і льоду з покрівель виробничих будівель.

2.30. На всіх ливарних підприємствах, що експлуатуються, будуються або знаходяться на реконструкції, необхідно здійснювати протипожежні заходи, що запобігають виникненню пожеж, а у разі їх виникнення забезпечують локалізацію і ліквідацію їх на початковій стадії.

2.31. Виробничі та допоміжні будівлі, споруди і склади ливарних цехів повинні бути забезпечені відповідно до проектної документації засобами протипожежного захисту і зв’язку, пожежною технікою, обладнанням та інвентарем відповідно до вимог пожежної безпеки.

Засоби пожежогасіння і протипожежний інвентар повинні розміщуватися в легкодоступних місцях. Майданчики пічних, розливних, ливарних прольотів, розташовані в зоні розплавлених і розпечених продуктів, повинні бути теплоізоляційними. Колони й інші будівельні конструкції, будівлі у місцях можливого зіткнення з розплавленим продуктом мають мати вогнетривкий захист.

2.32. Конструкції будинків і споруд у місцях можливого влучення в них іскор металу і шлаків повинні мати вогнетривкий захист. Очищення конструкцій від настилів металу та шлаків повинно здійснюватися постійно.

3.1. Вимоги безпеки щодо зберігання формувальних і шихтових матеріалів наведено в додатку 1 до цих Правил.

3.2. Вимоги безпеки щодо будови засіків наведено у додатку 2 до цих Правил.

3.3. Вимоги безпеки щодо укладання опок, виливниць та злитків наведено в додатку 3 до цих Правил.

3.4. Ливарне устаткування, що має пристрої та органи керування механізмів, розташовані на недоступній з підлоги висоті, і потребує постійного або періодичного налагодження, спостереження, контролю та ремонту, необхідно забезпечувати стаціонарними знімачами, відкидними майданчиками і сходами. Опорні поверхні ливарного устаткування, підніжок, настилів спеціальних майданчиків і сходів повинні виключати ковзання.

3.5. При підійманні на висоту до 1000 мм та при роботі однією рукою менше 2 хвилин варто застосовувати стаціонарні або відкидні майданчики шириною 400-600 мм або окремі підніжки з розмірами в плані не менше 200x200 мм.

3.6. При підійманні на висоту більше 1000 мм і при роботі обома руками більше 2 хвилин варто застосовувати стаціонарні майданчики шириною не менше 700 мм.

3.7. При підійманні на майданчик не менше чотирьох разів на зміну варто встановлювати стаціонарні сходи шириною 700 мм із кутом нахилу до підлоги 50-60°, зі сходинками шириною 120-150 мм і висотою між сходинками 170-200 мм.

3.8. При підйомі на майданчик не більше трьох разів на зміну та для короткочасних робіт безпосередньо зі сходів варто встановлювати стаціонарні сходи з кутом нахилу до підлоги 65-70°, зі сходинками шириною 80-90 мм і висотою між сходинками 220-225 мм.

3.9. Сходи висотою більше 10 м повинні обладновуватися майданчиками для відпочинку через кожні 6 м. Ширина сходів повинна бути не менш 400 мм, а відстань між сходинками не більше 300 мм.

3.10. Встановлення гвинтових сходів не допускається.

3.11. При розташуванні майданчиків на висоті менше 2200 мм від підлоги їх бічні поверхні повинні бути пофарбовані в сигнальні кольори відповідно до вимог Технічного регламенту знаків безпеки.

3.12. У робочій зоні повинні бути таблички із вказівкою припустимого загального та зосередженого навантажень, що розраховані для майданчика. При цьому опорні елементи майданчиків і сходів повинні розраховуватися на навантаження не менше 5х10-3 Н/м-2 (500 кгс/см-2).

3.13. Для проведення налагодження та ремонту механізмів ливарного устаткування, розташованих на висоті до 3000 мм, повинні використовуватися: приставні сходи з кутом нахилу до підлоги 60° з легкофіксованими опорними гачками на несучих конструкціях устаткування - для роботи тривалістю не більше 2 хвилин; пересувні сходи із майданчиком - для роботи тривалістю більше 2 хвилин. Для проведення налагодження та ремонту механізмів, розташованих на висоті більше 3000 мм від рівня підлоги, ливарне устаткування треба забезпечувати стаціонарними, знімними або відкидними майданчиками і сходами згідно з вимогами законодавства.

3.14. Вогнетривкі вироби і матеріали (цегла для ремонту печей і ковшів, сифонний припас, склянки для ковшів, пробки для стопорів, магнезит і доломіт) повинні зберігатися у спеціальних закритих складах.

На відкритих майданчиках вогнетриви треба зберігати тільки у контейнерах.

3.15. Розвантаження вогнетривів на складі та доставка їх до будівель цехів і до місць ремонтів повинні бути механізовані.

3.16. Складування вогнетривів у цехах для поточної витрати повинне здійснюватися у спеціально виділених місцях, розташованих якнайближче до місць їх споживання.

3.17. Складування вогнетривів під розливальними майданчиками не дозволяється.

3.18. Складування вогнетривів повинне робитися на рівні майданчика. Висота штабелів не повинна перевищувати 1,5 м, ширина проходу між ними повинна бути не менше 1 м.

Контейнери з вогнетривами дозволяється складувати не більше ніж у два яруси.

Сифонний припас повинен зберігатися на спеціальних візках.

3.19. Зберігання вогнетривів над робочою зоною мартенівської печі дозволяється в кількостях, що не перевищують потребу для чергового ремонту будь-якої з печей.

Зберігання вогнетривів поблизу перекидних пристроїв не дозволяється. Вогнетриви для ремонту ковшів, ринв і кришок печей допускається зберігати над робочою зоною у холостих прольотах.

3.20. Допускається зберігання вогнетривів у конвертерному цеху у кількості, що не перевищує потреби на 1-2 ремонти.

3.21. При переміщенні цегли автонавантажувачами пачки цегли повинні укладатися на підкладки, а штучна цегла - на піддони, що забезпечують можливість підведення під них вилочних захватів.

При русі автонавантажувачів усередині цеху швидкість їх не повинна перевищувати 4 км/год. Укладання вогнетривів повинне забезпечувати водієві видимість шляхів переміщення.

3.22. Вхід на територію смолосховища та смоловарні особам, що не мають відношення до процесу варіння смоли, не дозволяється. Біля входу на територію смолосховища та смоловарні повинні бути вивішені попереджувальні плакати "Вхід стороннім особам заборонений".

Пролита смола повинна бути негайно прибрана.

3.23. Пункт розвантаження смоли повинен мати підведення пари для розігріву смоли у залізничних цистернах і майданчик з перекидним мостом для доступу на цистерну.

3.24. Споруди смоловарні та зберігання мастильних матеріалів повинні бути неспалимими. Палити та користуватися відкритим вогнем у цих спорудах не дозволяється.

3.25. Опалювальна система споруд смоловарні й зберігання мастильних матеріалів повинна бути водяною або паровою.

3.26. Баки (ємності) для зберігання мастильних матеріалів і баки для варіння смоли повинні бути обладнані витяжними трубами й оглядовими люками. Верхні люки баків, щоб уникнути попадання випадкових іскор, повинні бути закриті.

3.27. Баки для варіння смоли та смолопроводи повинні бути теплоізольовані вогнестійкими матеріалами. Для підігріву мазуту у баках (ємностях) повинні застосовуватися парові змійовики.

3.28. Наповнення баків смолою для варіння повинне бути механізоване. Подача смоли до місць застосування повинна здійснюватися по трубопроводах.

3.29. Для чищення та огляду баків (ємностей) оглядові люки й внутрішні стінки баків повинні бути обладнані скобами.

3.30. Огляд баків (ємностей) для мастильних матеріалів і баків для варіння смоли повинен виконуватися не рідше одного разу на рік, а огляд та чищення оглядових люків і витяжних труб баків для варіння смоли - щодня.

3.31. Доступ працівників у баки (ємності) для зберігання мастильних матеріалів та у баки для варіння смоли може здійснюватися тільки після відключення баків від трубопроводів, спорожнювання, пропарювання, провітрювання й аналізу повітря в них на вміст шкідливостей. Під час знаходження працівників у баках усі люки повинні бути відкриті.

Якщо провітрювання баків не забезпечується відкриванням люків, варто застосовувати штучне провітрювання.

Під час роботи працівників усередині баків для освітлення повинні застосовуватися вибухобезпечні світильники. Вмикання та вимикання світильників повинні здійснюватися зовні баків.

3.32. Шлакові двори, що споруджуються, повинні бути розташовані на території, відокремленій від службових і побутових приміщень, а також тротуарів і проїзних доріг.

3.33. Для кріплення лафета шлаковоза на шлаковому дворі слід передбачити пристосування, що запобігає перекиданню шлаковоза при кантуванні ковша.

3.34. На шлаковому дворі уздовж залізничної колії має бути вільний прохід шириною не менше 1 м.

3.35. На виїзді до шлакового двору необхідно влаштувати світлову сигналізацію з лампами зеленого та червоного кольорів, яку зобов’язаний вимикати працівник, відповідальний за роботу шлакового двору.

3.36. Швидкість руху залізничного транспорту на шлаковому дворі не повинна перевищувати 4 км/год.

3.37. Шлаковози повинні бути обладнані автозчепленням й обмежниками, що зупиняють кантування ковша при досягненні встановленого крайнього положення.

3.38. Після установки шлаковозів на фронт кантування шлаків локомотив треба видалити за межі шлакового двору.

3.39. Перед кантуванням шлакових ковшів повинна бути продавлена кірка застиглих шлаків, а також повинна бути перевірена відсутність вологи в шлаковій ямі.

3.40. Перед початком кантування шлакових ковшів необхідно подавати голосні звукові сигнали. Після подачі сигналів усі працівники повинні бути виведені з укриття, а кран відведений у безпечне місце.

3.41. Зливання рідких шлаків у шлакову яму повинно здійснюватися рівномірним струменем.

Одночасне кантування двох ковшів, що стоять поряд, не дозволяється.

3.42. Стіни шлакової ями повинні бути виготовлені з жароміцного бетону й облицьовані металевими плитками.

3.43. Керування кантуванням шлакових ковшів повинне бути дистанційним і здійснюватися з постів керування.

3.44. Пости керування кантуванням шлакових жужільних ковшів повинні бути виконані з неспалимих матеріалів. Ковші для кантування повинні встановлюватися не ближче 10 м від постів керування. Оглядові отвори пультів повинні бути захищені від попадання на них бризок шлаків.

3.45. З’єднання електричного кабелю із приводом кантовального пристрою повинне здійснюватися за допомогою штепсельної сполучної муфти. Приєднувати кінці кабелю до відкритих затискачів або гнізд не допускається.

3.46. Для відпочинку й обігріву працівників у холодний і перехідні періоди року на шлаковому майданчику повинне бути влаштоване приміщення, що опалюється.

3.47. Фосфориста, марганцева, кремениста мідь має зберігатися у бочках або ящиках.

3.48. Небезпечні й шкідливі речовини повинні зберігатися в окремих приміщеннях, обладнаних відповідно до вимог ГОСТ 12.1.007-76 витяжною вентиляцією.

3.49. Магній і його сплави повинні зберігатися в окремих ізольованих від основного виробництва спорудах або приміщеннях, обгороджених суцільними неспалимими перегородками. Склади магнію забороняється розміщувати поблизу плавильних ділянок, складів легкозаймистих рідин.

Відстань від складів магнію до приміщення його переплавлення повинна бути не менше 20 м.

Для дрібного виробництва виливків (до 5 т у рік) запас магнію поблизу плавильних ділянок не повинен перевищувати добової потреби. Зберігати магній необхідно в закритій тарі.

3.50. Зберігати металеве лиття необхідно відповідно до інструкції з охорони праці, розробленої відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.15-98.

3.51. Алюмінієва стружка для зберігання повинна прийматися тільки в сухому вигляді, без слідів бруду й масла.

3.52. Запаси матеріалів для готування формувальних сумішей повинні зберігатися в спеціальних складах, розміщених поза робочим місцем.

3.53. У цехових коморах, призначених для зберігання легкозаймистих рідин, повинні бути вивішені на видному місці в зонах зберігання таблички із вказівкою норм зберігання цих рідин.

3.54. Етилсилікат повинен зберігатися в посудинах, що закриваються герметично, з нержавіючої сталі або в скляних посудинах, що перебувають у захисній тарі.

3.55. Зберігати спирт й ефірно-альдегідну фракцію в приміщеннях, у яких проводять гідроліз етилсилікату, необхідно в сейфі.

4.1. Організація транспорту потребує виконання вимог ГОСТ 12.3.020-80 "ССБТ. Процессы перемещения грузов на предприятиях. Общие требования безопасности".

4.2. Габарити наближення цехів ливарного виробництва і рухомого складу залізниць повинні відповідати вимогам законодавства.

У діючих цехах за неможливості доведення габаритів до нормативних розмірів повинна бути влаштована відповідна сигналізація (світлова, звукова, світлозвукова), яка попереджує про порушення габаритів. При цьому мінімальна відстань від осі залізничної колії до стіни будівлі, що має виходи назовні, допускається не менше 3,1 м за умов влаштування огороджувальних бар’єрів, розташованих між виходом з будівлі та залізничними коліями, які йдуть паралельно до стін будівлі.

4.3. Рух транспорту на території підприємства повинен регулюватися дорожніми знаками і покажчиками безпеки руху згідно з вимогами Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, та ДСТУ 4100-2002 "Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування".