Про затвердження Правил охорони праці у ливарному виробництві

11.3. До органів управління печами (вентилів, кранів, рубильників) повинен бути вільний доступ. На випадок аварії повинні бути облаштовані додаткові пристрої відключення для групи або усіх печей.

11.4. У разі несправності печі або тяги під час плавки (теча металу або інші порушення технологічних режимів, що можуть спричинити аварію) робота печі повинна бути припинена негайно.

11.5. Усі тиглі для плавки магнієвих сплавів, а також інструменти і пристосування для пересування тиглів після виготовлення або ремонту повинні бути прийняті службою технічного контролю підприємства та допущені нею до експлуатації відповідно до технологічної інструкції підприємства.

11.6. Розливні ковші та інші інструменти перед зануренням у розплавлений метал повинні бути промиті і підігріті в розплавленому флюсі до червоного кольору.

11.7. При заливанні магнієвих сплавів струмінь металу повинен бути захищений від окислювання і спалахування шляхом опилювання сірчаним цвітом або сумішшю, що складається з 50 % сірчаного цвіту та 50 % борної кислоти.

11.8. Магній і його сплави повинні зберігатися в спеціальних ізольованих від основного виробництва будівлях чи приміщеннях, загороджених суцільними неспалимими перегородками. Склади магнію не можна розміщувати поблизу плавильних дільниць складів легкозаймистих рідин. Відстань від складів магнію до приміщення його переплавки повинна бути не менше 20 м. Для дрібного виробництва виливків до 5 т на рік запас магнію поблизу плавильних дільниць не повинен перевищувати добової потреби. Зберігати магній необхідно у закритій тарі.

11.9. Стружка та пил магнієвих сплавів повинні зберігатися в спеціальній металевій тарі, що щільно закривається. Підготовлена для переплавлення стружка, що вже відсортована, очищена від сторонніх предметів і просушена, повинна перебувати на плавильній дільниці в спеціальній тарі в кількостях не більше ємності плавильної печі.

11.10. Відходи та пил магнію і його сплавів вивозити на смітник забороняється.

11.11. Для гасіння магнію, що зайнявся, і його сплавів повинні застосовуватися сухі мелені флюси, які вживаються при плавці магнієвих сплавів. Для ліквідації невеликих пожеж легкозаймистих рідин і ЗІЗ треба застосовувати азбестові ковдри або войлок.

11.12. Флюси, що вживаються при плавці магнієвих сплавів, повинні зберігатися на робочих місцях у тарі, що герметично закривається.

11.13. Присадка магнію в розплавлений чавун повинна проводитися в ковшах, що поміщені у спеціально закриту камеру, у герметизованих ковшах або в спеціально пристосованих для цієї мети копильниках.

Герметизований ківш повинен щільно закриватися важкою сталевою кришкою з патрубком для відведення газів і захищатися щитами від можливих бризок металу при підніманні кришки після закінчення модифікування.

Камера повинна бути обладнана витяжною вентиляцією і оглядовим вікном з вогнестійкого скла синього кольору.

11.14. Занурення в розплавлений чавун дзвона із присадкою (магнієм або лігатурою) повинне здійснюватися за допомогою спеціального пристосування після попереднього його підігріву.

12.1. Рафінування алюмінієвих сплавів хлором (хлорування) може виконуватися як у ковшах, які розміщені у спеціальній камері, так і безпосередньо в тигельних печах, обладнаних витяжною вентиляцією.

12.2. Камера для хлорування металу може бути прибудована до приміщення хлораторної або розташовуватися окремо. Ця камера повинна мати герметичні двері, що закриваються ззовні, герметично засклене вікно для спостереження за ходом процесу і витяжну вентиляцію, що забезпечує видалення газів, що виділяються.

12.3. Приміщення хлораторної повинне бути обладнане двосторонньою світловою або звуковою сигналізацією (для зв’язку з місцями хлорування), припливною вентиляцією з десятикратним обміном повітря за годину і герметичними оглядовими вікнами, що виходять у цех і в суміжне приміщення із хлорними балонами (хлораторну будку).

12.4. У цеху рафінування алюмінію устаткування розміщують таким чином, щоб забезпечувалася зручність його обслуговування і ремонту та безпека працівників. Для цього приймають:

відстань між виступаючими частинами електролізерів при поздовжньому їх розташуванні - 0,17 м;

ширину зони обслуговування електролізерів з боку їх поздовжніх сторін - 2,5 м;

відстань між стінками поздовжніх тильних каналів (прорізів) у центральному проході корпусу - 3,5 м.

12.5. У хлораторній повинні постійно знаходитися дві справно фільтруючі протигазові коробки марки "В", які оснащені індикатором і паспортом. У випадку появи хлору у хлораторній в кількості, що перевищує граничнодопустимі концентрації, повинні використовуватися регенеративні кисневі респіратори РКК-1 або РКК-2.

12.6. При хлоруванні металу працівники, що зайняті виконанням цієї роботи, повинні використовувати засоби індивідуального захисту органів дихання у положенні "напоготові" (фільтруюча протигазова коробка приєднана до маски, клапан коробки відкритий).

12.7. При облаштуванні приміщення для хлорних балонів необхідно передбачити:

підлогу, яка є стійкою до хімічного впливу хлору і слабких кислот, з ухилом, достатнім для стоку;

стіни, що просмолені на висоту 1 м від підлоги;

отвір у стіні на рівні підлоги для визначення присутності газу, який є захищеним скляним контрольним ліхтарем;

матові або покриті білою фарбою стекла вікон, що виходять на південну сторону;

двері, що закриваються герметично та виходять назовні і у приміщення хлораторної;

спеціальні гнізда для установки хлорних балонів і пристосування для їх кріплення;

ванну достатніх розмірів, заповнену на 0,67 ємності 20-процентнимним розчином гіпосульфиту із содою для занурення балонів із хлором на випадок виявлення витоку хлору. Висота шару розчину над зануреними балонами повинна бути не менше 150 мм, розчин гіпосульфиту у ванні повинен замінятися через кожні 10 днів;

припливно-витяжну вентиляцію, що забезпечує підтримання температури повітря не вище 25 °С, з нижнім розташуванням витяжного отвору і з 15-кратним обміном повітря;

установку для дегазації приміщення шляхом розбризкування розчину гіпосульфиту і соди. Управління установкою повинне виконуватися за межами приміщення із хлорними балонами;

входи у приміщення хлораторної з цеху та з приміщення хлораторної у приміщення хлорних балонів повинні мати пороги, що перешкоджають попаданню газу в плавильне відділення при витоку його з балонів.

12.8. Пульт управління вентилями розхідних балонів і головним вентилем на вхідному хлоропроводі повинен бути виведений у приміщення хлораторної.

12.9. Запасні балони із хлором повинні зберігатися в спеціальних закритих приміщеннях, улаштування яких повинне відповідати "Санитарным правилам проектирования, оборудования и содержания складов для хранения сильнодействующих ядовитых веществ (СДЯВ)", затвердженим наказом Головного санітарно-епідеміологічного управління Міністерства охорони здоров’я СРСР від 24 червня 1965 року № 534-65.

12.10. У приміщенні для хлорних балонів повинно знаходитись не більше одного балона з хлором для рафінування і одного балона з азотом для продування системи трубопроводів хлору.

12.11. До балонів повинні підключатися редукуючі прилади з манометрами високого і низького тиску, що винесені у приміщення хлораторної.

12.12. Трубопровід для хлору повинен прокладатися відкрито на відстані не менше 50 мм від стін, окремо від інших трубопроводів і комунікацій та в місцях, що виключають можливість його механічного пошкодження. Трубопровід повинен бути доступним для огляду на всій довжині і пофарбованим у темно-зелений колір.

12.13. Трубопроводи для хлору, що проходять над робочими проходами, не повинні мати фланцевих з’єднань. Прокладки в місцях з’єднання трубопроводів мають запобігати витоку газу в приміщення.

12.14. Змонтований трубопровід для хлору повинен бути випробуваний пробним тиском 0,9 МПа, а в процесі експлуатації трубопровід через кожні 6 днів повинен піддаватися перевірці на герметичність тиском азоту 0,6 МПа. Результати випробування і перевірок повинні заноситися в спеціальний журнал.

12.15. На трубопроводі, що підводить хлор до кількох печей, запірні вентилі повинні бути встановлені на відгалуженнях до кожної печі. Регулювання подачі хлору в розплавлений метал за допомогою вентилів, що розташовані на відгалуженнях до печей, не дозволяється.

12.16. Регулювання подачі хлору в розплавлений метал повинне виконуватися вентилем на балоні або головному вентилі на трубопроводі, що відходить від балона.

12.17. Випуск хлору з балона в хлоропровід повинен виконуватися через редуктор, який повинен бути відрегульованим на тиск, необхідний для хлорування розплавленого металу відповідно до виробничої інструкції.

12.18. Для поглинання вологи рекомендується пропускати хлор через "склянки Тищенко", які наповнені сірчаною кислотою та установлені в приміщенні балонів (хлорній будці), або через інші поглинальні пристрої.

12.19. Кварцева трубка, через яку вводиться хлор у розплавлений метал, повинна бути міцно і щільно з’єднана з трубопроводом хлору за допомогою гумового шланга.

12.20. Перед введенням у розплавлений метал кварцова трубка повинна бути підігріта, а при опущеному в метал положенні закріплена в підтримуючому пристосуванні. При хлоруванні тримати цю трубку в руках забороняється.

12.21. Туго закриті вентилі на балонах дозволяється відкривати тільки спеціально пристосованими для цього ключами. Балони з несправними вентилями повинні бути відправлені на завод-наповнювач. Ремонтувати вентилі балонів на підприємствах забороняється.

12.22. Транспортування балонів із хлором на території підприємства і цеху повинне проводитися тільки на спеціальних візках працівниками, що володіють методами безпечного поводження з балонами з хлором та мають досвід роботи з ними.

12.23. У приміщенні цеху, в якому проводиться хлорування, повинна бути влаштована сигналізація хімічної тривоги, а також повинні постійно перебувати справні засоби індивідуального захисту органів дихання в необхідній кількості для працівників, що беруть участь у ліквідації аварії. Для знаходження місця витоку хлору допускається користування хімічними індикаторами.

12.24. Хлористі, фтористі та інші солі, що застосовуються для рафінування металу, повинні бути розмелені, змішані в заданих пропорціях і просушені.

Устаткування, на якому виконується розмелювання, змішування і сушіння зазначених солей, повинне бути оснащене місцевою витяжною вентиляцією.

12.25. Підготовлені для рафінування солі повинні зберігатися в герметичних посудинах, що закриваються, або в сушильних шафах, що підігріваються.

12.26. Хлористий цинк, який застосовується для рафінування алюмінієвих сплавів, повинен бути попередньо висушений, сплавлений і розлитий у дозовані форми для одержання тюбиків певної ваги.

Відлиті тюбики повинні зберігатися в герметичних посудинах, що закриваються, або в сушильних шафах, що підігріваються.

12.27. Солі для рафінування (сплавлені і у вигляді порошків) повинні вводитися в розплавлений метал у сухому вигляді.

12.28. Введення тюбиків хлористого цинку в розплавлений метал повинне проводитися в підігрітій металевій склянці з отворами, яка закріплена на довгому металевому стрижні.

12.29. Введення в розплавлений метал розмелених рафінованих солей повинне виконуватися за допомогою металевої коробки, яка закріплена на довгому металевому стрижні і попередньо підігріта.

12.30. Процес рафінування алюмінієвих сплавів повинен здійснюватися з дотриманням інструкції з охорони праці підприємства.