4.4. Будова та експлуатація електровізків повинні відповідати вимогам НПАОП 40.1-1.21-98.
4.5. Під час експлуатації внутрішньоцехового транспорту необхідно дотримуватися вимог інструкції з охорони праці, розробленої відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.15-98.
4.6. Наказом по підприємству із числа фахівців визначаються працівники, відповідальні за безпечну експлуатацію цехового транспорту.
4.7. У цеху між прольотами, призначеними тільки для руху транспортних засобів, установлюється заборонний знак безпеки. Проїзди повинні бути освітлені та вільні від сторонніх предметів.
4.8. Транспортні засоби повинні бути обладнані пристроями, замками, сигналізацією, що виключають можливість їх використання сторонніми особами, й пристроями, що запобігають їх самостійному руху.
4.9. У ливарних цехах не допускаються:
використання автокарів, не обладнаних припливно-витяжною вентиляцією або нейтралізаторами відпрацьованих газів;
транспортування вантажу, якщо він закриває оглядовий шлях;
проїзд по недостатньо освітленому місцю або недостатньо широкому проїзду.
4.10. Передавальні візки повинні бути обладнані гальмами, кінцевими вимикачами та звуковою сигналізацією, що включається одночасно з пересуванням візка.
Не допускається експлуатація передавального візка при несправних гальмах, освітлювальних приладах і звуковій сигналізації.
Ходові колеса передавальних візків повинні обладновуватися запобіжними щитками, установленими на висоті 10 мм від головки рейки, які виключають наїзд коліс візка на предмети, що можуть перебувати на шляху його пересування.
4.11. Передавальні візки повинні бути обладнані для перевезення саме того виду вантажу, для якого вони призначені. За необхідності перевезення іншого вантажу слід розробити спеціальні кріплення, що забезпечують стійке положення вантажу на візку.
4.12. Шляхи пересування передавальних візків повинні знаходитися у справному стані та мати тупикові упори, установлені наприкінці рейкового шляху, і накладки, що амортизують, або упори іншого виду, що запобігають сходженню і перекиданню візка. Кабельні (тролейні) траншеї повинні бути перекриті настилом, що виключає падіння працівників у траншею.
4.13. Забороняється експлуатація електровізка за несправностей струмоприймача, контролера, гальм і сигналів, а також за відсутності запобіжного приладдя від впливу електричного струму (діелектричної ковдри, діелектричних рукавичок).
4.14. Плитковий настил і рейкові шляхи повинні бути справними, стики рейок і плит повинні знаходитися на одному рівні. Подані під навантаження й вивантаження вагони повинні закріплюватися гальмовими башмаками.
4.15. Будова та експлуатація візків повинні виключати можливість падіння вантажу під час його транспортування.
4.16. Конструкція та експлуатація візків повинні виключати можливість самовільного перекидання при навантаженні і розвантаженні та транспортуванні.
4.17. Відстань між найбільш виступаючими частинами візка і конструкціями будинку, обладнанням і складеними в цеху матеріалами повинна бути не менше 0,7 м з обох сторін візка.
4.18. При русі електрокара, електронавантажувача або електрокарного крана в гучних місцях необхідно подавати звуковий сигнал часто й безперервно.
Якщо на шляху руху зустрічаються переносні сходи або інші пристосування й пристрої, на яких перебувають працівники, об’їжджати їх необхідно на відстані не ближче 1 м. Якщо такий об’їзд неможливий, слід припинити рух і видалити із проїзду зазначені сходи або пристосування й пристрої.
5. Вимоги безпеки під час профілактичних оглядів, технічного обслуговування та ремонту засобів виробництва
5.1. Технічний огляд, випробування та експертне обстеження (технічне діагностування) машин, механізмів, обладнання підвищеної небезпеки здійснюються відповідно до вимог Порядку проведення огляду, випробування та експертного обстеження (технічного діагностування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 687, Порядку ведення обліку даних про технічний стан машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 06 грудня 2004 року № 270, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2004 року за № 1604/10203 (НПАОП 0.00-6.07-04), Положення про технічне обслуговування устаткування підприємств гірничо-металургійного комплексу, затвердженого наказом Міністерства промислової політики України від 15 червня 2004 року № 285, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 2004 року за № 807/9406 (із змінами), та інших нормативно-правових актів.
5.2. У ливарних цехах повинні бути складені інструкції з охорони праці та перелік робіт з підвищеною небезпекою, розроблений з урахуванням НПАОП 0.00-8.24-05, із зазначенням об’єктів, агрегатів і устаткування, ремонт яких повинен здійснюватися із застосуванням нарядів-допусків або оформленням проекту організації робіт.
5.3. У проектах організації робіт повинні зазначатися працівники, відповідальні за проведення ремонту, а також порядок і послідовність виконання ремонтних робіт і заходи, що забезпечують безпеку працівників.
5.4. Вибухові роботи у ливарних цехах повинні проводитися відповідно до вимог Правил безпеки під час поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України 12 червня 2013 року № 355, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05 липня 2013 року за № 1127/23659 (НПАОП 0.00-1.66-13).
5.5. Люки в місцях для проходу працівників по майданчиках і в перекриттях, що не огороджені поручнем, повинні зачинятися кришками із завісами.
5.6. При проведенні ремонту піднімання і переміщення конструкцій, устаткування, деталей, будівельних матеріалів тощо повинні бути механізовані і виконуватися способом, що виключає їх падіння.
Не слід використовувати газопроводи та їх несучі колони як опори для піднімання вантажів.
5.7. Під час монтажу і демонтажу металевих конструкцій печі забороняється залишати їх у висячому, а також у нестійкому положенні.
Демонтовані конструкції та устаткування повинні укладатися стійко та з дотриманням необхідних проходів.
5.8. Під час робіт на висоті для перенесення інструменту та металевих деталей працівники зобов’язані користуватися спеціальними сумками.
5.9. Для зберігання запасних деталей і устаткування в цехах повинні бути передбачені склади, обладнані вантажопіднімальними механізмами та під’їзними коліями.
5.10. Для зручності і безпеки робіт у місцях ремонту кранів повинні бути передбачені вантажопіднімальні пристрої.
5.11. Перевірка стану димоходів повинна проводитися під час чергових планово-запобіжних ремонтів цих агрегатів.
5.12. Порядок зламу футерівки повинен визначатися технологічними інструкціями підприємства, затвердженими роботодавцем, що передбачають заходи безпечного ведення робіт.
5.13. З обох боків печі на час ремонту повинні бути вивішені попереджувальні плакати про здійснення ремонту печі.
5.14. Після зупинки печі допуск працівників під частини склепіння, стінок і арок повинен проводитися тільки після обвалення кладки, що підлягає заміні.
Перед допуском працівників до печі кришки завалочних вікон повинні бути зняті.
5.15. При розбиранні стінок не слід залишати у висячому нестійкому положенні рами та інші частини арматури печі.
5.16. Перед проведенням вибухових робіт у шлаковиках вертикальні канали та вікна шлаковиків повинні бути закриті.
5.17. Під час зламу склепінь верхньої і нижньої будівлі печі не слід ставати на склепіння.
Перед початком зламу склепіння головок печі працівники із шлаковиків повинні бути виведені.
5.18. Після зламу кладки головок печі до рівня робочої зони отвори, що утворюються, повинні бути перекриті або огороджені уздовж кромки робочої зони.
5.19. Злам стін вертикального каналу нижче рівня поду кесона має проводитися тільки після закріплення або зняття кесона.
5.20. Кладка склепінь верхньої і нижньої будівель має здійснюватися тільки після огляду стану і правильності установлення опалубки.
5.21. Проведення ремонтних робіт із перебуванням працівників усередині нагрітого устаткування (печей, регенераторів, шлаковиків, ковшів тощо) допускається за температури повітря в ньому не вище 40 °С.
5.22. Знаходження працівників у шлаковиках при відкритих каналах головок печей не допускається.
Видалення шлаку та бою цегли з шлаковиків під час проведення капітальних, середніх і гарячих ремонтів, а також на ходу печі повинно бути механізованим.
5.23. На робочому місці перед піччю, що ремонтується, дозволяється розміщувати штабелі цегли, контейнери, коробки з матеріалами, конструкції тощо; при цьому повинні бути вжиті заходи, що виключають під’їзд завалочних машин до розміщених предметів на відстань менше 1,5 м.
Проїзд рухомого складу по мульдових коліях уздовж печі, що ремонтується, допускається під наглядом працівника, відповідального за проведення ремонту печі.
5.24. Під час проведення холодних ремонтів печей повинні проводитися ревізія та ремонт системи випарного охолодження й арматури з відповідним записом у спеціальному журналі відповідно до вимог НПАОП 27.1-1.06-08.
5.25. Заміна рами завалочного вікна повинна проводитися після попереднього вилучення з неї охолоджувальної води. Під час заміни кришок і рам пересування мульдових візків перед піччю не допускається.
5.26. Під час проведення гарячого ремонту склепіння печі подача палива в піч повинна бути припинена.
5.27. Не дозволяється проводити заміну шлакових чаш біля печі, що ремонтується, а також інші операції, не пов’язані з ремонтом печі.
5.28. Роботи щодо ущільнення печі повинні проводитися тільки з дозволу сталевара печі.
Місце роботи при ущільненні повинно освітлюватися переносними світильниками напругою не більше 12 В.
5.29. Під час запалювання газу для сушіння печі та під час подачі газу в піч після ремонту працівники повинні бути відведені від печі в безпечне місце.
5.30. При проведенні ремонтних робіт повинні використовуватися засоби індивідуального захисту працівників відповідно до вимог НПАОП 27.0-3.01-08.
5.31. Перед початком холодного ремонту піч повинна бути вимкнута, а на електропідстанції, що живить її, розібрана схема.
Електродотримачі повинні бути надійно закріплені.
5.32. Простір під піччю, що ремонтується, повинен бути огородженим. Отвори між піччю та робочим місцем повинні бути перекриті або огороджені.
5.33. Роботи щодо зміни і прибирання футерівки печі повинні бути механізованими.
5.34. При виконанні ремонтних робіт для безпечного доступу до окремих частин печі повинні застосовуватися легкі металеві драбини, забезпечені пристроями, що запобігають їх падінню.
5.35. У разі необхідності перебування працівників під контрвантажами механізмів піднімання електродів контрвантажі повинні бути закріплені так, щоб виключалося їх самочинне опускання вниз.
5.36. Під час холодного ремонту склепіння печі повинно бути знятим або повинно бути установлено огородження, що виключає знаходження працівників під склепінням.
5.37. Ремонт ковшів повинен проводитися у спеціально відведених місцях на стендах, що обладнані майданчиками і сходами з поручнями, або в ремонтних ямах, що забезпечені бортами висотою не менше 0,8 м.
Проміжок між стінками ями та ковшем повинен бути перекритий майданчиками; забороняється застосовувати для цього дошки, що укладаються на борти ями.
5.38. Перед ремонтом з ковшів повинні бути видалені скрап, "козли" і сміття. Видалення їх повинно бути механізованим і здійснюватися після охолодження ковшів.
Під час неповної зміни футерівки для прискорення охолодження ковшів допускається обдування їх струменем повітря за допомогою вентилятора.
Під час повної зміни футерівки охолодження ковшів може проводитися заливанням їх водою.
5.39. Ковші, що установлені для ремонту в горизонтальне положення, для запобігання самочинному перекиданню повинні бути закріплені біля бортів спеціальними підставками.
5.40. Злам футерівки та її видалення з ковша повинні бути механізованими.
5.41. Подача цегли для ремонту ковша повинна бути механізованою. При подачі цегли в коробці або бадді працівники повинні бути завчасно виведені з ковша.
5.42. Не дозволяється футерувати ковші з охолодями металу і шлаку на корпусі, а також ті, що мають несправний кожух і цапфи.
5.43. Під час ремонту ковшів ємкістю більше 40 т повинні застосовуватися механізовані підйомні столи.
В окремих випадках ремонт ковшів допускається проводити з риштовання.
5.44. Під час закладання футерівки в ківш повинно подаватися повітря, яке в зимовий час підігрівається.
5.45. Після ремонту ковші повинні бути ретельно просушені по всій товщині кладки.
Сушіння ковшів повинно здійснюватися коксовим або природним газом або мазутом у спеціальних місцях, що обладнані витяжними пристроями відповідно до вимог НПАОП 27.1-1.09-09.
V. Вимоги безпеки до експлуатації виробничого обладнання
1. Вагранки
1.1. Корпус вагранки повинен бути міцним, не мати щілин, що пропускають гази, і має встановлюватися на спеціальних металевих опорах на висоті, що забезпечує механізоване відкривання днища. Опори повинні мати теплозахист.
1.2. Пристрій для відкривання й закривання днища вагранки повинен бути обладнаний системою дистанційного керування, що виключає можливість мимовільного й випадкового відкриття.
1.3. Жолоб для випуску металу (металу й шлаків) повинен бути надійно з’єднаний з кожухом вагранки.
1.4. Днище вагранки повинне мати отвір для виходу водяної пари під час просушки її після ремонту.
1.5. Взаємне розміщення вагранок повинне бути таким, щоб забезпечувати нормальні санітарно-гігієнічні умови праці при їх експлуатації. Відстань між осями двох вагранок повинна передбачатися не менше 6 метрів.
1.6. Розміри колошникових майданчиків повинні забезпечувати вільне обслуговування вагранок. Приміщення колошникового майданчика необхідно ізолювати від суміжних приміщень (відділень). Між колошниковим майданчиком, вагранкою й шахтою підйомника не повинно бути щілин. Шахта або прорізи у колошниковому майданчику для підйому шихти повинні бути обгороджені поруччям висотою не менше 1 м. Захаращення колошникових майданчиків або використання їх для інших робіт не допускається.
1.7. Завантажувальний пристрій вагранки повинен виключати викид газів під час завалки шихти і збільшення загазованості в цеху під час роботи вагранки.
З метою зменшення вихідної кількості пилу механічного походження у ваграночних газах необхідно застосовувати просіяний кокс із підвищеною механічною міцністю, зменшувати його витрати за рахунок застосування природного газу, вибирати оптимальну вагу паливної й металевої калош. Чавунний, сталевий лом і лом кольорових металів перед завантаженням у вагранку повинні бути очищені від пригару й інших забруднень. Щоб уникнути зависання шихти, максимальний розмір шматків лому повинен відповідати вимогам ДСТУ 3211:2009/ГОСТ 1639:2009 "Брухт та відходи кольорових металів і сплавів. Загальні технічні умови" (далі - ДСТУ 3211:2009) та ДСТУ 4121-2002 "Метали чорні вторинні. Загальні технічні умови" (далі - ДСТУ 4121-2002).
1.8. Завантаження шихти у вагранки та бадді повинне бути механізоване. Уся траса руху (підйому) бадді на завантажувальний майданчик повинна бути виконана у вигляді шахти із суцільними бічними металевими або сітчастими стінками. Верхня частина повинна мати висоту не менше 1 м над колошниковим майданчиком з вікном для вивантаження бадді. Нижня частина шахти повинна перебувати на висоті не більше 2 м над підлогою шихтового майданчика.
1.9. Ділянка шихтового майданчика під шахтою повинна бути обгороджена з усіх боків, крім сторони завантаження бадді.
При подачі шихти за колошниковий майданчик через шахтний підйомник необхідно передбачати блокування дверей шахтного підйомника із включенням для запобігання відкривання їх при підйомі й опусканні вантажу. Кількість шихти на колошниковому майданчику не повинна перевищувати 3-змінного запасу.
1.10. Завантажувальне вікно вагранки з механічним завантаженням повинне бути не нижче 0,7 м над рівнем підлоги. Завантажувальне вікно після завантаження повинне закриватися футеріваними дверцятами або щитами за допомогою механізмів.
1.11. Для зв’язку працівників на колошниковому і шихтовому майданчиках повинна бути встановлена двостороння сигналізація.
1.12 Усі фурми вагранки повинні бути обладнані відкидною рамкою з очком, закритим небитким кольоровим склом для спостереження за ходом плавки й очищення від шлаків.
При розташуванні фурм вагранки над рівнем підлоги вище ніж на 1,5 м навколо них повинен бути обладнаний майданчик шириною не менше 0,8 м з огородженням.
1.13. Вагранки повинні бути обладнані пристроями для набору й зважування шихти, скіповими або іншими підйомниками для її завантаження. Конструкція скіпових або інших підйомників повинна відповідати вимогам НПАОП 0.00-1.01-07 та Правил будови і безпечної експлуатації ліфтів, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 01 вересня 2008 року № 190, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2008 року за № 937/15628 (НПАОП 0.00-1.02-08).
1.14. Розпалювання холостої калоші повинне відбуватися тільки способом, що виключає застосування легкозаймистих речовин.
1.15. Вагранки продуктивністю 5 т/год і більше повинні бути обладнані пристроями для грануляції шлаків. Транспортування шлаків від вагранки повинне бути механізоване. Шлаки з вагранки не допускається випускати на підлогу й поливати водою для їх охолодження.
Пристрій видачі і грануляції шлаків повинен бути обладнаний витяжним парасолем з патрубком для підключення до цехової вентиляційної системи. Кількість повітря, що відсмоктується, повинна бути встановлена в експлуатаційній документації на кожну модель вагранки.
1.16. При безперервному випуску чавуну вагранки повинні бути обладнані поворотним копильником із приводом повороту.
1.17. При періодичному випуску чавуну вагранка повинна бути обладнана механізмом для відкривання й закривання льотки.
У вагранках продуктивністю до 5 т/год дозволяється:
підрублювання зовнішньої глиняної пробки льотки робити ломиком довжиною 0,8-1 м;
закладення льотки робити притичкою довжиною не менше 1,8 м.
1.18. Пропалювання льотки у вагранці із застосуванням кисню повинне відбуватися згідно з інструкцією з охорони праці, розробленою відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.15-98.
1.19. Температура води у сорочці водного охолодження фурменого й плавильного поясів не повинна перевищувати 80 °С, а на поверхні вагранки - 43 °С.
У водяних сорочках закритих систем охолодження вагранок необхідно передбачати люки для регулярного очищення накипу й бруду.
1.20. Система забезпечення вагранки водою повинна виключати надходження води під вагранку.
1.21. Система закритого водяного охолодження вагранки повинна бути обладнана пристроями, що попереджають підвищення тиску у водяній сорочці й нагромадження в ній пари.
1.22. Коксо-газові вагранки повинні бути обладнані системою автоблокувань небезпеки, що включає запобіжний клапан, який автоматично відключає подачу при падінні тиску, і засобами звукової й світлової сигналізації.
Вагранки повинні бути обладнані запобіжним противибуховим клапаном.
1.23. Конструкція устаткування газового господарства вагранки повинна відповідати вимогам НПАОП 27.1-1.09-09.
1.24. Вагранки повинні мати автоматичні клапани, що перекривають повітроводи у випадку зупинки повітродувки.
1.25. Вагранки повинні бути обладнані автономними вибухобезпечними пристроями для пилоочищення й допалювання газів, що відходять, і окремою трубою для їх видалення. Ці пристрої повинні забезпечувати:
можливість безперешкодного виходу газів, що відходять;
залишкову кількість у газах, що відходять, окису вуглецю не більше 0,1 %, пилу не більше 80-100 мг/м-3, залежно від характеру пилу, що викидається;
вибухобезпечність.
1.26. На повітряних колекторах й у пристроях допалювання газів повинні бути передбачені спеціальні запобіжні клапани.
1.27. Конструкції рекуператорів повинні виключати надходження газів у приміщення цеху.
1.28. Вагранки повинні бути обладнані іскрогасниками, мокрими пиловловлювачами, системами газоочищення з дотриманням утилізації відходів.
1.29. Вагранки повинні бути обладнані приладами, що показують температуру, тиск, технічний склад газів тощо, які повинні встановлюватися на центральному пульті керування, розташованому в окремому приміщенні.
1.30. Шлакові льотки повинні бути обладнані захисними пристосуваннями, що захищають працівників від бризок шлаків, що випускаються.
1.31. У новоспоруджуваних та реконструйованих цехах повинно бути передбачене механізоване збирання залишків шихти та холостої колоші при вибиванні вагранки.
1.32. Для випуску залишку металу та "холодного" чавуну повинні передбачатися виливниці.
1.33. Вибивання вагранки після закінчення плавлення необхідно здійснювати у присутності працівника, відповідального за безпечне виконання цих робіт. Перед вибиванням вагранки необхідно припинити дуття, злити метал через льотку у ківш до появи шлаків, шлаки спустити в шлаківницю.
Далі треба ретельно очистити та осушити місце під вагранкою, відкрити фурми й закрити шибер повітроводу.
Перед відкриванням днища вагранки необхідно подати звуковий сигнал, що повинен подаватися до повного спорожнювання вагранки.
Вибивати підставку або засувки з-під днища вагранки необхідно за допомогою спеціального механізму для відкривання й закривання днища. У виняткових випадках дозволяється вибивати стійки металевим стрижнем з гаком на кінці. Працівник, який здійснює відкривання днища вагранки, повинен перебувати в укритті.
Вибита маса повинна збиратися після охолодження її до 50-60 °С.
1.34. Аварійний ремонт діючої вагранки допускається під безпосереднім керівництвом та у присутності адміністрації підприємства.
1.35. При внутрішньому ремонті вагранки для захисту працівника від можливого падіння зверху настилу футерівки, що руйнувалася, й інших предметів, з боку завантажувального вікна повинні застосовуватися захисні пристосування у вигляді перекриття або підвісного парасоля, встановленого нижче завантажувального вікна.
1.36. Ремонт вагранки повинен проводитися за температури повітря усередині шахти, що не перевищує 40 °С.
1.37. Ремонтні роботи повинні виконуватися згідно з нарядом-допуском, виданим відповідно до вимог НПАОП 27.0-4.02-90.
2. Полум’яні печі
2.1. Напірні видаткові баки палива повинні встановлюватися на металевих майданчиках осторонь від печей.
Паливні баки повинні бути щільно закриті кришками й мати:
покажчик рівня палива;
спускний кран із трубкою, виведеною в підземний аварійний резервуар;
трубку для сполучення із зовнішньою атмосферою й переливною трубкою, що сполучується з підземним аварійним резервуаром. На спускній трубці біля вентилятора повинен бути напис "Відкрити при пожежі".
Спускна й переливна трубки в паливних баках повинні мати гідравлічний затвор.
2.2. Ємність аварійного резервуара повинна відповідати загальній ємності видаткових баків, установлених у приміщеннях.
2.3. Для відключення подачі палива у випадку аварії або пожежі на паливопроводі печі повинні бути два вентилі - один біля форсунки та другий за капітальною стіною або на відстані не менше 15 м від печі. Допускається установка другого вентиля на групу печей.
2.4. Подача рідкого палива у видаткові баки повинна бути механізована. Ручне заливання палива в баки не дозволяється.
2.5. Піднімальні видаткові баки, з яких паливо подається пневматичним тиском, повинні виготовлятися й експлуатуватися відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів.
Головний паливопровід біля місця входу в цех повинен мати вентиль, поруч з яким повинен бути напис "Закрити при пожежі".
2.6. Підігрів мазуту в баках повинен здійснюватися за допомогою пари або гарячої води до температури, визначеної для цієї марки мазуту. Для контролю температури в баках повинні бути встановлені вимірювальні прилади.
2.7. Вентилі, що регулюють подачу палива й повітря до форсунок, або приводи для керування ними повинні встановлюватися осторонь від форсункових отворів, щоб уникнути опіків полум’ям.
2.8. Тигельні печі шахтного типу з виймальними тиглями повинні мати механізовані пристосування для виїмки й переміщення тиглів.
2.9. Топки газових печей варто розташовувати у надземному положенні. Камери горіння й димові лежаки повинні виключати можливість скупчення газів. Необхідно передбачити можливість вентиляції (продувки) печей перед розпалюванням.
2.10. У кожній газовій печі на випадок падіння тиску газу нижче мінімально припустимого, а також на випадок припинення подачі повітря необхідно встановлювати клапан, що автоматично припиняє подачу газу. При використанні загальної вентиляторної установки для декількох печей допускається установка загального відсічного клапана на газопроводі, що живить ці печі.
2.11. При обслуговуванні печі, що працює на газовому паливі, необхідно виконувати правила її пуску:
перед пуском газової печі робити продувку топкового робочого простору печі повітрям, для цього через пальники пропустити протягом декількох хвилин повітря від повітродувки;
запалювання газових пальників печей робити по черзі, пуск у пальник газу дозволяється тільки після піднесення до вихідного отвору пальника запаленого запальника;
у випадку згасання пальника при пуску печі необхідно ретельно провентилювати топку й димоходи та тільки після цього знову розпалити пальник;
при проскакуванні полум’я необхідно виключити газовий пальник і після його охолодження усунути причину проскакування й тільки після цього знову розпалити пальник;
при припиненні подачі газу необхідно негайно перекрити пристрій, що відключає, на уведенні газопроводу та біля печей.
2.12. Експлуатація печей, що працюють на газі, при порушенні тяги не дозволяється.
2.13. Щоб уникнути влучення розплавленого металу до лежака полум’яної печі, нижня відмітка борова у футерівці повинна бути вище відмітки завантажувального вікна, але не менше ніж на 100 мм.
Конструкція печі повинна виключати потрапляння шихтового матеріалу до лежака при його завантаженні.
2.14. Лежаки полум’яних печей повинні бути постійно справними, чистими й сухими, захищеними від проникнення ґрунтових вод.
Оглядові вікна лежаків повинні бути надійно забиті цеглою.
2.15. Продукти очищення, витягнуті з лежаків, повинні видалятися з території заводу.
2.16. Працівники можуть бути допущені до роботи усередині печей і лежаків після охолодження їх до температури, що не перевищує 40 °С. У разі потреби проведення робіт при більш високій температурі розробляються додаткові заходи безпеки (безперервне обдування свіжим повітрям, застосування азбестових костюмів, теплоізолюючого взуття, часті перерви в роботі тощо).
До початку роботи усередині печі й лежака повинні бути зроблені аналіз повітряного середовища й видалення шкідливих газів за допомогою вентиляційних установок.
2.17. Очищення лежаків і здійснення ремонтних робіт усередині них повинні здійснюватися тільки при повній зупинці роботи печі. Зазначені роботи повинні виконуватися за нарядом-допуском.
3. Дугові печі
3.1. Електропечі повинні бути обладнані ефективними пристроями для видалення димових газів, що відходять, і очищення їх від пилу.
3.2. Конструкція фундаменту електропечі повинна забезпечувати можливість зручного огляду її нижньої частини та ремонту механізмів, розташованих під робочою зоною печі.
У новоспоруджуваних і реконструйованих цехах повинно бути передбачене механізоване збирання шлаків з-під печі.
3.3. Механізм нахилу електропечі повинен мати блокування, що виключає можливість нахилу електропечі при піднятому зводі.
3.4. Механізм нахилу електропечі повинен бути обладнаний пристроєм, що виключає як нахил електропечі для зливу металу, так і нахил у протилежну сторону (для скачування шлаків) на кути більше припустимого значення, зазначеного у паспорті печі, а також блокуванням, що виключає нахил печі на кут 15° за наявності напруги на електродах.
3.5. Механізм нахилу печі повинен мати обмежники нахилу як на передню, так і на задню сторони. Робити нахил печі з несправними обмежниками нахилу не дозволяється. Справність обмежників нахилу печі повинна перевірятися не рідше двох разів на тиждень.
Центр ваги електропечі повинен розташовуватися таким чином, щоб у випадку виходу з ладу механізму нахилу піч поверталася б у вертикальне положення.
3.6. Керування приводом нахилу печі повинне бути розташоване у місці, що забезпечує видимість операцій при випуску плавки та скачування шлаків. Напрямок руху рукоятки керування повинен відповідати напрямку нахилу печі.
3.7. У випадку застосування для нахилу печі гідравлічного приводу повинні бути вжиті заходи, що виключають можливість потрапляння розплавленого металу й шлаків на гідравлічні пристрої.
3.8. Механізм повороту напівпорталу електропечі повинен бути обладнаний блокуванням, що допускає його поворот тільки при піднятому зводі та крайньому верхньому положенні електродів.
3.9. Механізм повороту корпусу електропечі, подачі електродів і підйому зводу повинен бути зблокований таким чином, щоб поворот був можливий тільки при верхньому положенні електродів та піднятому зводі.
3.10. Механізм підйому зводу повинен мати блокування, що виключає підйом зводу за наявності напруги на електродах і нахиленого положення електропечі, а також повинен мати кінцеві вимикачі крайніх (нижніх і верхнього) положень.
3.11. Конструкція з’єднання зводу й кожуха електропечі повинна виключати вибивання грубних газів і підсмоктування повітря.
3.12. Тяги й вузли підвіски склепіння, руйнування яких може призвести до падіння склепіння, повинні мати не менше десятикратного запасу міцності, разрахованого за межею текучості.
3.13. Механізми підйому та підвіски склепіння повинні бути захищені від тепловипромінювання та від полум’я, що вибивається крізь зазори отворів для пропуску електродів. Зазори між електродами й склепінням електропечі повинні бути обладнані ущільнювачами із шумопоглинальними пристроями.
3.14. Керування печами у процесі плавлення повинно бути дистанційним або автоматичним.
3.15. На щитах і пультах керування електропечей повинні бути встановлені сигнальні лампи, що вказують на вмикання або вимикання нагрівальних елементів печі.
3.16. Підлога перед щитами або пультами керування, а також перед пусковими пристроями електродвигунів нахилу електропечі повинна мати діелектричні коврики.
Металоконструкції електропечі повинні бути заземлені відповідно до вимог ГОСТ 12.1.030-81 "ССБТ. Электробезопасность. Защитное заземление, зануление".
3.17. Завалка шихти в електропечі повинна бути механізованою. Шихтові матеріали, що завантажують у піч, а також інструмент і пристосування, що застосовуються у процесі плавки, повинні бути сухими.
3.18. Легуючі присадки та інші складові сплаву повинні вводитися в розплавлений метал підігрітими до температури, вказаної в технологічній інструкції електропечі.
Фосфор, що застосовується для присадки, повинен розрізатися на шматки тільки у воді, а потім просушуватися.
3.19. Додавання розкислювачів у жолоб або у ківш повинне бути механізованим. При додаванні розкислювачів у ківш слід виключити можливість пошкодження стопорного пристрою. Безпечні умови додавання сухих феросплавів та інших добавок на дно ковша повинні бути передбачені технологічною інструкцією підприємства.
3.20. На електропечах, за винятком тигельних печей опору, завантаження шихти, підшихтовка, введення присадок, перемішування розплавленого металу, зняття шлаків і відбір проб повинні проводитися при знятій напрузі з нагрівальних елементів печі.
3.21. Вмикання й вимикання напруги під час плавки у дугових печах повинні проводитися при піднятих електродах.
3.22. Кріплення електродів повинне бути надійним, а трубопроводи охолоджувальної системи повинні перебувати у справному стані.
3.23. Встановлення електродів, огляд печі й інші роботи, пов’язані з безпосереднім використанням електродів, а також заміна заслінок повинні здійснюватися при відключеній напрузі.
3.24. Зміна електродів повинна проводитися за допомогою вантажопідіймального обладнання. При заміні електродів нарізка металевого ніпеля повинна бути повністю вкручена в електрод.
Гак крана, що застосовується при нарощуванні й заміні електродів, повинен забезпечуватися пристосуваннями, що виключають мимовільне випадання з нього дужки металевого ніпеля електрода.
3.25. Механізм переміщення електродів повинен бути обладнаний обмежниками ходу, що автоматично спрацьовують при підйомі або спуску їх до граничного рівня, встановленого технологічною інструкцією підприємства.
3.26. Контрвантажі електродів повинні бути обгороджені суцільним або ґратчастим кожухом з розмірами осередків не більше 40x40 мм.
Дверцята для доступу усередину огородження контрвантажів повинні бути замкнені.
3.27. Біля печі повинен бути встановлений верстат для збирання електродів та встановлення замінних електродів.
3.28. Затискування і звільнення електродів повинні виконуватися дистанційно, причому місце керування затискачами необхідно розташовувати внизу на робочому місці; електроди повинні вільно переміщатися у зводових отворах.
3.29. Допускається робити нарощування електродів на печах.
3.30. Нарощування електродів необхідно проводити після припинення роботи електропечі при знятій електричній напрузі.
3.31. У випадку припинення подачі електроенергії електропечі повинні бути негайно відключені від електромережі.
3.32. Ремонтні роботи на склепінні електропечі, рукавах, механізмі нахилу й стійках печі, а також роботи з очищення електрообладнання, шлакових і зливальних ям повинні проводитися після зняття напруги.
3.33. На конструкціях, розташованих безпосередньо над склепінням печі в зоні високих температур, повинні бути влаштовані майданчики з теплоізольованими підлогою й сходами. Ставати безпосередньо на склепіння печі не дозволяється. Підйом працівників на майданчики печі допускається тільки з дозволу сталевара.
Перед підйомом працівників на майданчик склепіння піч повинна бути відключена, а ключ-бирка повинен перебувати в особи, яка піднімається на піч.
3.34. Підйом та опускання кришок завалочних вікон електропечей повинні бути механізовані й виконуватися дистанційно. Для попередження падіння кришки (при обриві гака, ланцюга, троса) повинні бути влаштовані напрямні з нижніми упорами.
3.35. Знімне склепіння печі не дозволяється знімати та переміщати за допомогою ланцюгів. Необхідно використовувати спеціальні пристрої (рами, бандажі), що запобігають його руйнації під час переміщення.
3.36. Під час ремонту склепіння ставати безпосередньо на його футерівку забороняється.
3.37. Система водоохолодження повинна виключати можливість зіткнення води з розплавленим металом.
3.38. Усі елементи охолодження печей і підведення води повинні бути герметичними. Ділянки, що підводяться та монтуються із гнучких шлангів, необхідно розташовувати у доступному для обслуговування місці. Водовідвідні труби вирв із "вільним зливом" повинні мати перетин, що на 50 % перевищує перетин водопровідних труб.
3.39. Усі системи водяного охолодження, у тому числі у рамках, кришках і заслінках завантажувальних вікон електропечей, повинні мати трубки для відведення пари у випадку її утворення. Прогорілі рами, кришки й заслінки повинні бути негайно замінені.
3.40. Зливальні вирви для охолоджувальної води, що відходить, повинні бути розташовані так, щоб її струмені було видно з робочого місця плавильника. Температура води, що відходить, повинна бути не вище 50 °С.
3.41. У випадку припинення подачі води в охолоджувальну систему, сильної течі води, пароутворення або зривання паром шланга варто негайно зняти напругу з нагрівальних елементів. Пуск води знову в охолоджувальну систему необхідно робити повільно, щоб уникнути інтенсивного пароутворення й можливого вибуху. Перед пуском охолоджувальної води в розігріті частини, що охолоджуються, через які проходять електроди, їх варто попередньо остудити стисненим повітрям.
3.42. У разі виявлення прогару поду або стінок печі охолоджувати перегріті місця кожуха печі в ході плавки можна тільки стисненим повітрям. Охолодження водою в цих випадках забороняється.
3.43. У процесі ведення плавки необхідно робити вимірювання температури металу за допомогою термопари занурення. При проведенні цієї операції піч необхідно відключити, а також призупинити всі інші операції на печі.
У момент введення термопари у піч працівник повинен перебувати збоку від завалочного вікна. Після закінчення вимірювання температури термопару слід повернути у відведене для неї місце.
3.44. Знаходження працівників під піччю після розплавлювання шихти забороняється.
3.45. Для попередження працівників під робочою зоною та у ливарному прольоті про майбутній нахил печі для скачування шлаків або випуску плавки повинна бути влаштована світлозвукова сигналізація. Сигнал повинен подаватися не пізніше ніж за одну хвилину до нахилу печі.
3.46. Робоча зона пічного прольоту по всьому периметру повинна мати поручневе огородження із суцільним обшиванням по низу.
Поблизу робочого вікна частина поручневого огородження повинна бути знімною.
Зазор між робочою зоною пічного прольоту й пічним майданчиком, що нахиляється, з бічних сторін печі повинен бути не більше 80 мм для печей ємністю менш 50 т і не більше 150 мм для печей ємністю 50 т і більше.
3.47. У робочій зоні біля печей повинні бути пристрої для повітряного душування робочих місць.
3.48. Заправлення подини, укосів і стін електропечі повинні бути механізовані. Для попередження обвалів металошихти у рідкий метал повинні вживатися заходи для своєчасного обрушення шматків шихти з укосів.
3.49. З метою уникнення викидів з печі металу й шлаків кількість руди, що завантажується одночасно у піч, в окисний період не повинна перевищувати передбаченої в технічній документації на електропіч.
3.50. Електропечі ємністю 20 т і більше повинні мати спеціальні пристрої для перемішування розплавленого металу.
3.51. Для установки газокисневого пальника у вікно електропечі в кришці вікна повинно бути влаштовано спеціальний отвір, що відповідає розмірам пальника.
3.52. Газокисневі пальники повинні бути обладнані запірними арматурами, а також приладами, що контролюють витрати та тиск газу, кисню й охолоджувальної води.
3.53. Пальник перед вмиканням повинен бути продутий киснем, після чого необхідно подавати газ.
Не дозволяється встановлювати задану витрату газу й кисню, не переконавшись у загорянні суміші. Відключення пальника повинне відбуватися у зворотному порядку. У випадку аварії першим повинен відключитися кисень.
3.54. Перед вмиканням переносного пальника необхідно переконатися, що всі шланги, що підводять, і пальник не мають пошкоджень і що отвори у пальнику чисті.
3.55. Пальники-фурми, що використовуються для продування металу киснем при увімкненій пічці, повинні розташовуватися так, щоб відстань між пальником та електродом виключала можливість замикання дуги на пальник.
3.56. У випадках аварійного падіння тиску охолоджувальної води, припинення подачі кисню або газу пальник повинен автоматично відключатися та виводитися з робочого простору печі.
3.57. У випадку прогоряння пальника, що охолоджується водою, він повинен бути відключений та виведений з робочого простору печі у крайнє верхнє (неробоче) положення. Для контролю положення пальника на каретках повинні бути передбачені спеціальні покажчики (риски або маркери) неробочого положення.
3.58. Під час роботи газокисневого пальника кришка завалочного вікна повинна бути закрита.
3.59. Для прийому шлаку, що скачується, повинні застосовуватися шлакові ковші або шлаковні. Шлаковні повинні бути обладнані пристроєм для їх транспортування та кантування.
3.60. Ковші та шлаковні, встановлені для прийому шлаків, повинні бути сухими. Ковші та шлаковні, крім того, повинні бути зсередини покриті вогнетривким або розділовим покриттям. Не допускається знаходження в ковшах і шлаковнях сирих, промаслених і горючих матеріалів.
Підлога під піччю, а також дно приямка для встановлення шлаковні повинні бути сухими.
3.61. Для захисту працівників від бризок шлаків місце для установки ковша або шлаковні під піччю повинне бути огороджене запобіжними щитами.
3.62. Переповнення ковшів або шлаковень шлаками не допускається. Осадження пінливих шлаків повинно здійснюватися сухим боєм вогнетривів або піском.
3.63. Роботи з очищення простору під піччю, а також приямків від шлаків і сміття допускається виконувати тільки на початку плавлення шихти до утворення значної кількості рідкого металу та з дотриманням таких вимог:
роботи повинні виконуватися з відома сталевара печі;
прорізи на робочому місці повинні бути перекриті;
простір під робочим місцем повинен бути освітлений.
3.64. Транспортування й навантаження шлакових брил на залізничну платформу або в думпкар без тари не дозволяються.
Навантаження шлаків у сирі думпкари або на сирі платформи не дозволяється.
У випадку застрівання шлаків у шлаковні вибивання його повинне здійснюватися за допомогою спеціальних пристосувань у відведених для цієї мети місцях, що забезпечують безпеку працівників.
Перебувати на рухомому складі під час кантування шлаків не дозволяється.
Думпкари, що встановлюються під навантаження шлаків, або платформи повинні бути загальмовані гальмовими башмаками.
3.65. Узяття проб металу з печі повинно здійснюватися за допомогою сухого і прогрітого інструменту.
3.66. Вибивання проби зі склянки повинно здійснюватися після затвердіння металу.
3.67. У новоспоруджуваних і реконструйованих цехах доставка проби металу в лабораторію, що знаходиться на відстані 50 м і більше від місця узяття проби, повинна здійснюватися пневмопоштою.
3.68. Установки для відведення й очищення газів повинні бути автоматизовані, мати централізоване дистанційне керування, контрольно-вимірювальні прилади, необхідні для безпечної експлуатації. На пульті керування газовідвідного тракту електропечі повинна бути розміщена схема охолодження газів, газоочищення, димососа й пристрою, що допалює.
3.69. При ремонтах електропечей повинна проводитися ревізія охолодження пилоуловлювальних пристроїв і газового тракту.
3.70. Газовідвідний тракт повинен бути обладнаний підйомно-транспортними засобами для механізації ремонтних робіт, а також механізмами для підйому працівників.
3.71. Для огляду й ремонту охолоджувач, пиловловлювальні пристрої повинні мати люки й лази та мають бути обладнані пристроями, що забезпечують безпечне виконання цих робіт. Лази й люки повинні бути герметичними, до них повинен бути забезпечений вільний доступ. Відкривання люків під час роботи газовідвідного тракту не дозволяється.
3.72. При зупинці електропечі на ремонт у зимовий період вся система водоохолодження та живлення газовідвідного тракту повинна бути звільнена від води або забезпечена обігрівом.
3.73. Видалення відкладень (настилів, шламу тощо), що утворюються в елементах газовідвідного тракту, повинно виконуватися вчасно.
3.74. Під час ремонту газовідвідного тракту електропечі він повинен бути надійно відключений від загальних колекторів, лежаків тощо.
Під час ремонту система відведення стічних вод газоочищення повинна бути відключена від загального колектора відведення стічних вод (за винятком систем з допалюванням окису вуглецю).
3.75. На охолоджувачі в місцях першого за рухом газів повороту, газоочищення й газоходів повинні бути встановлені підривні запобіжні клапани відповідно до вимог законодавства.
3.76. Контроль за вмістом окису вуглецю у повітрі приміщень газоочищення та димососної повинен здійснюватися за графіком, затвердженим роботодавцем.
3.77. Усі газоходи повинні бути герметичними.
3.78. Конструкція газовідвідного тракту повинна виключати утворення застійних зон.
3.79. При відключенні газовідвідного тракту від печі повинні автоматично відкриватися пристрої подачі повітря до газоходів.
3.80. При аварійній зупинці димососа повинно бути забезпечене автоматичне перекриття газовідвідного тракту від печі.
3.81. Роботи з ремонту газоочищувальних установок повинні здійснюватися після зупинки та провітрювання їх до повного видалення окису вуглецю.
3.82. Керування електропечами повинне здійснюватися дистанційно з пульта керування.
3.83. Електропечі повинні мати автоматичне керування регулюванням електричного режиму печі, подавання кисню та газокисневої суміші, регулювання тиску газів під склепінням, регулювання положення електродів, а для новоспоруджуваних - зважуванням і завантаженням сипучих матеріалів.
Одночасно повинно бути передбачене ручне керування цими механізмами.
3.84. Пульти керування агрегатами повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.064-81 "ССБТ. Органы управления производственным оборудованием. Общие требования безопасности".
3.85. Конструкція, оснащення й організація робочого місця оператора повинні відповідати вимогам ДСТУ ГОСТ 12.2.061:2009 "ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности к рабочим местам", ДСТУ 7299:2013 "Дизайн і ергономіка. Робоче місце оператора. Взаємне розташування елементів робочого місця. Загальні вимоги ергономіки".
3.86. У зоні легкої досяжності моторного поля (0,2-0,4 м) повинні бути розташовані органи керування підніманням та опусканням електродів, вимикачі напруги на електродах.
3.87. На пульті керування електропечі повинні бути встановлені засоби відображення інформації про наявність напруги й значення сили струму у кожній фазі, витрату електроенергії, наявність напруги на статорі магнітного перемішування, температуру подини, температуру охолоджувальної води (панелей, економайзерів, фурм), температуру масла у трансформаторі.
3.88. На пульті керування електропіччю в межах кута огляду у вертикальній площині ± 15° від нормальної лінії погляду, а в горизонтальній - ±15° від сагиттальної площини повинні бути розташовані та чітко видні з робочого місця оператору засоби інформації, що показують витрату електроенергії, температуру розплаву, кількість сипучих матеріалів, що завантажують.
3.89. Основні й допоміжні пульти керування повинні бути обладнані пристроями для аварійної зупинки приводів нахилу електропечі.
3.90. Основний пульт керування електропечами повинен бути обладнаний перемикачами аварійного відключення напруги.
3.91. Вакуумна камера дугової печі повинна бути обладнана запобіжним клапаном, що спрацьовує при тиску 0,1-0,3 кг/см-2.
3.92. У системі водяного охолодження печі повинні бути передбачені зливальна вирва для візуального контролю системи охолодження печі, а також прилади, що відключають піч при падінні тиску води.
3.93. При установці електрода в піч він повинен бути відцентрований по осі кристалізатора. Величина дуги не повинна перевищувати зазору між електродом і стінками кристалізатора.
3.94. Для захисту працівників печі від можливих аварійних викидів пари з кристалізатора та піддона необхідно передбачати відповідні захисні екрани.
3.95. Перед кожним вмиканням печі повинні бути перевірені справність всіх механізмів, блокувань, електроживлення та водяного охолодження, а також відсутність працівників і сторонніх предметів у бронекамері печі та на робочих місцях.
3.96. Для безпечної експлуатації вакуумні печі повинні бути обладнані:
блокувальними приладами, що контролюють температуру води при виході із кристалізатора, піддона, штока електроутримувача, тиск води на розподільному колекторі печі;
блокувальним вакууммером для вимірювання вакууму у печі.
3.97. При прогарянні водоохолоджуваних елементів печі та влученні води у зону плавки піч повинна бути негайно відключена.
3.98. Піч повинна бути обладнана кнопкою аварійного відключення.
3.99. Вакуумні системи рекомендується оснащувати вакуумними засувками з дистанційним приводом для перекриття вакуумпроводу при випадковій зупинці вакуумного насоса.