Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні

3.7. Банк під час розрахунку нормативу Н8 має право зменшувати суми всіх великих кредитних ризиків на суму забезпечення (але не більше ніж сума за окремою операцією, яка включається до розрахунку нормативу Н8), визначеного в пункті 2.5 глави 2 та пункті 5 глави 4 розділу VI цієї Інструкції, з урахуванням умов, визначених у главі 5 розділу VI цієї Інструкції.

3.8. Нормативне значення нормативу Н8 не має перевищувати 8-кратний розмір регулятивного капіталу банку.

3.9. Банк зобов’язаний надавати інформацію до Національного банку про всі великі кредитні ризики відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, які регламентують правила організації статистичної звітності, що подається банками до Національного банку.

3.10. У разі консорціумного кредитування до розрахунку нормативу головного банку консорціуму включається лише та частина кредиту, що надана безпосередньо цим банком.

1. Норматив максимального розміру кредитного ризику за операціями з пов'язаними з банком особами (далі - норматив Н9) установлюється для обмеження ризику операцій з пов'язаними з банком особами, зменшення негативного впливу операцій з пов'язаними з банком особами на діяльність банку.

2. Норматив Н9 визначається як співвідношення сукупної суми всіх вимог банку до пов’язаних з банком осіб та суми всіх фінансових зобов’язань, наданих банком щодо пов’язаних із банком осіб, до загального розміру капіталу 1-го та 2-го рівнів, зменшеного на балансову вартість активів, зазначених у підпунктах "а" - "е" пункту 1.8 глави 1 розділу II цієї Інструкції.

3. До вимог банку щодо пов'язаних з банком осіб уключаються:

1) депозити, які розміщені в інших банках;

2) надані кредити, у тому числі за врахованими векселями;

3) факторингові операції, фінансовий лізинг, боргові цінні папери;

4) акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком;

5) дебіторська заборгованість;

6) кошти банків у розрахунках.

Банк включає до розрахунку нормативу Н9 кошти, розміщені в інших банках як гарантійні депозити або грошове покриття за акредитивом, після їх зменшення на суму покриття за таким акредитивом, отриманого від наказодавця акредитива, за умови, що такий наказодавець акредитива приймає на себе ризики, пов’язані з відбором банків, які беруть участь у проведенні розрахунків за акредитивом, і гарантійні депозити відповідають або перевищують строки та суми відповідного акредитива та обліковуються на окремих аналітичних рахунках.

4. До фінансових зобов’язань, наданих банком щодо пов’язаних із банком осіб, уключаються:

1) гарантії, поручительства, акредитиви, авалі та акцепти, що надані банком;

2) зобов’язання з кредитування, що надані банкам;

3) безвідкличні зобов’язання з кредитування, що надані клієнтам.

5. Банк під час розрахунку нормативу Н9 має право зменшувати загальний обсяг кредитного ризику на суму забезпечення (але не більше ніж сума за окремою операцією, яка включається до розрахунку нормативу Н9) з урахуванням умов, визначених у главі 5 розділу VI цієї Інструкції, у вигляді:

1) гарантій/резервних акредитивів:

Кабінету Міністрів України, наданих відповідно до закону про Державний бюджет України на відповідний рік у порядку, передбаченому Бюджетним кодексом України;

міжнародних банків розвитку.

Гарантії/резервні акредитиви мають відповідати вимогам, визначеним в абзацах сьомому - п’ятнадцятому підпункту 1 пункту 2.5 глави 2 розділу VI цієї Інструкції;

2) державних цінних паперів, боргових цінних паперів Національного банку, придбаних за операціями репо, які ґрунтуються на двосторонньому договорі між банком та його контрагентом про купівлю цінних паперів із одночасним зобов’язанням контрагента викупити цінні папери за обумовленою в договорі ціною та на обумовлену дату;

3) цінних паперів, емітованих центральними органами виконавчої влади України або гарантованих Кабінетом Міністрів України;

4) депозитних сертифікатів Національного банку;

5) облігацій міжнародних фінансових організацій, які на умовах, визначених своїми установчими актами, та/або відповідно до міжнародного договору України здійснюють емісію облігацій на території України;

6) договорів з надання забезпечення виконання зобов’язання, що укладені з міжнародними банками розвитку, за умови відповідності таких договорів вимогам абзаців четвертого - дев’ятого підпункту 9 пункту 2.5 глави 2 розділу VI цієї Інструкції.

6. У день зменшення загального обсягу кредитного ризику за операціями з пов'язаними з банком особами на суму забезпечення, що відповідає вимогам пункту 5 цієї глави, банк зобов'язаний відобразити інформацію у відповідному файлі, який використовується для розрахунку нормативу Н9.

7. У разі консорціумного кредитування до розрахунку нормативу головного банку консорціуму включається лише та частина кредиту, що надана безпосередньо цим банком.

8. Нормативне значення нормативу Н9 не має перевищувати 25 відсотків.

9. Банк у день виникнення перевищення нормативного значення нормативу Н9 враховує розмір такого перевищення під час розрахунку регулятивного капіталу згідно з пунктом 1.8 глави 1 розділу II цієї Інструкції.

1. Банк під час розрахунку нормативів кредитного ризику має право зменшувати загальний обсяг кредитного ризику на суму забезпечення, що відповідає принципам прийнятності забезпечення, визначеним Положенням № 351. Банк визначає суму забезпечення з урахуванням коефіцієнтів ліквідності забезпечення, визначених у додатку 6 до Положення № 351.

2. Банк уключає вартість застави, яка є забезпеченням за двома (або більше) активами, уключаючи вартість застави за договорами наступної застави, якщо першочергове право вимоги на предмет застави як заставодержателю належить банку, у частині, пропорційній розміру заборгованості за кожним активом.

3. Банк не має права зменшувати загальний обсяг кредитного ризику на суму забезпечення, якщо:

1) кредит, за яким надано забезпечення, визначене в пункті 2.5 глави 2, пункті 5 глави 4 розділу VI цієї Інструкції, банк визнає непрацюючим понад 90 днів поспіль (крім кредитів, зазначених у підпунктах 2 та 3 пункту 3 глави 5 розділу VI цієї Інструкції);

2) кредит, за яким надано забезпечення, визначене в підпунктах 1, 9 пункту 2.5 глави 2 та підпунктах 1, 6 пункту 5 глави 4 розділу VI цієї Інструкції, наданий боржнику, щодо зобов’язань якого запроваджено процедуру фінансової реструктуризації, учасниками якої є банки - резиденти України, за умови, що строк дії забезпечення не менше ніж строк фінансової реструктуризації та банк зберігає право звернути стягнення на таке забезпечення як протягом проведення такої реструктуризації, так і після її завершення, банк визнає непрацюючим понад 365 днів поспіль;

3) кредит, за яким надано забезпечення, визначене в підпунктах 1, 9 пункту 2.5 глави 2 та підпунктах 1, 6 пункту 5 глави 4 розділу VI цієї Інструкції, наданий боржнику, щодо зобов’язань якого запроваджено процедуру фінансової реструктуризації, учасниками якої є банки - резиденти України, банки-нерезиденти, іноземні державні експортні кредитні агенції, міжнародні фінансові організації, утримувачі облігацій, за умови, що строк дії забезпечення не менше ніж строк фінансової реструктуризації та банк зберігає право звернути стягнення на таке забезпечення як протягом проведення такої реструктуризації, так і після її завершення, банк визнає непрацюючим понад 1095 днів поспіль;

4) прострочення погашення боргу за кредитом, за яким забезпечення надано банку заставодавцем, який є пов’язаною з банком особою відповідно до вимог Закону України "Про банки і банківську діяльність", становить більше ніж 30 календарних днів;

5) прострочення погашення боргу за кредитом, за яким надано забезпечення, визначене в підпунктах 2, 7, 8 пункту 2.5 глави 2 розділу VI цієї Інструкції, становить більше ніж сім календарних днів.

1. Національний банк здійснює контроль за інвестиціями банку в статутний капітал юридичної особи та за сукупними інвестиціями банку в статутні капітали юридичних осіб.

2. Банк має право придбати акції (частки, паї) юридичної особи, включаючи в разі створення юридичної особи, що становлять або в сукупності становитимуть 10 і більше відсотків її статутного капіталу, за умови попереднього отримання письмового дозволу Національного банку на таке придбання, який надається:

1) у порядку, визначеному нормативно-правовим актом Національного банку про ліцензування банків, - у разі придбання акцій (паїв) українського банку або придбання акцій (часток, паїв) іноземного банку з метою створення дочірнього банку;

2) у порядку, визначеному в главі 1 розділу VII цієї Інструкції, - в інших випадках.

3. Банку забороняється набувати участь в юридичній особі, якщо законом або статутом цієї особи передбачена повна відповідальність учасника за зобов'язаннями такої юридичної особи.

4. Банк має право придбати акції (частки, паї) юридичної особи, що становлять або в сукупності становитимуть 10 і більше відсотків її статутного капіталу, без отримання письмового дозволу Національного банку, якщо:

1) акції (частки, паї) в юридичній особі набуваються у зв'язку з реалізацією банком права заставодержателя та/або в рахунок погашення заборгованості перед банком за здійсненими банківськими операціями, наданими фінансовими послугами за умови, що банк не утримуватиме їх більше одного року;

2) акції набуваються банком за договором андеррайтингу за умови, що банк не утримуватиме їх більше одного року.

5. Банк зобов'язаний відчужити акції (частки, паї), набуті відповідно до пункту 4 глави 1 розділу VII цієї Інструкції [далі - набуті акції (частки, паї)], протягом одного року з дня набуття права власності на них або до закінчення цього строку звернутися до Національного банку за отриманням письмового дозволу на подальше їх утримання у власності банку.

6. Банк залежно від мети подальшого утримання у власності набутих акцій (часток, паїв) має право звернутися до Національного банку за отриманням письмового дозволу на:

1) утримання у власності набутих акцій (часток, паїв);

2) тимчасове утримання у власності набутих акцій (часток, паїв) з метою завершення продажу.

7. Національний банк надає дозвіл, зазначений у підпункті 1 пункту 6 глави 1 розділу VII цієї Інструкції, у порядку, визначеному в главі 1 розділу VII цієї Інструкції для придбання акцій (часток, паїв).

8. Банк для отримання письмового дозволу, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 глави 1 розділу VII цієї Інструкції, подає до Національного банку:

1) клопотання про отримання письмового дозволу на тимчасове утримання у власності набутих акцій (часток, паїв) з метою завершення продажу за підписом голови правління банку;

2) задокументоване обґрунтоване судження управлінського персоналу/колегіального органу банку щодо:

причин, які унеможливили відчуження банком набутих акцій (часток, паїв) у строк, визначений частиною другою статті 50 Закону України "Про банки і банківську діяльність";

спроможності банку відчужити набуті акції (частки, паї) протягом наступного року.

9. Національний банк приймає рішення про відмову в наданні дозволу на тимчасове утримання у власності набутих акцій (часток, паїв) з метою завершення продажу, якщо банк не довів, що неможливість відчуження набутих акції (часток, паїв) була спричинена подіями чи обставинами, які перебувають поза контролем банку та/або не довів його спроможності відчужити набуті акції (частки, паї) протягом наступного року.

10. Невідчуження банком набутих акцій (часток, паїв) протягом одного року з дня їх набуття за умови відсутності у банку дозволу, зазначеного в пункті 6 глави 1 розділу VII цієї Інструкції (незвернення за отриманням письмового дозволу), може бути підставою для розгляду Національним банком питання про застосування до банку адекватних заходів впливу.

11. Банк має право звернутися до Національного банку за отриманням письмового дозволу на придбання акцій (часток, паїв) юридичної особи, що становлять або у сукупності становитимуть 10 і більше відсотків її статутного капіталу, за умови одночасного дотримання таких вимог:

1) строк банківської діяльності становить не менше ніж три роки;

2) придбання акцій (часток, паїв) юридичної особи відповідає стратегії та бізнес-плану банку;

3) здійснення придбання не приведе до порушення банком пруденційних нормативів та комбінованого буфера капіталу;

4) банк не є об'єктом застосування заходів впливу (у частині щодо обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів операцій);

5) виконання банком протягом останніх шести місяців пруденційних нормативів (крім випадків, визначених пунктом 6 розділу VII Закону України "Про банки і банківську діяльність"), комбінованого буфера капіталу та вимог щодо порядку формування обов'язкових резервів;

6) наявність прибутку за даними оборотно-сальдового балансу банку (файл 02Х), визначеного нормативно-правовим актом Національного банку, який регламентує правила організації статистичної звітності, що подається банками до Національного банку, на кожну звітну дату протягом останніх шести місяців, що передують даті звернення.

12. Банк для отримання письмового дозволу на придбання акцій (часток, паїв) юридичної особи, що становлять або у сукупності становитимуть 10 і більше відсотків її статутного капіталу, подає до Національного банку такі документи:

1) клопотання про отримання письмового дозволу за підписом голови правління банку;

2) рішення ради банку щодо участі банку в юридичній особі, що становить 10 і більше відсотків її статутного капіталу, та висновки підрозділів/колегіальних органів банку, на яких ґрунтувалося таке рішення;

3) поточну та заплановану структуру власності юридичної особи, акції (частки, паї) якої банк має намір придбати.

13. Банк у клопотанні, визначеному в підпункті 1 пункту 12 глави 1 розділу VII цієї Інструкції, зазначає:

1) ідентифікаційні дані юридичної особи, акції (частки, паї) якої банк має намір придбати:

повне найменування;

місцезнаходження (повна адреса), ідентифікаційний код за Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - щодо юридичних осіб-резидентів;

місце реєстрації, місцезнаходження (повна адреса) українською та англійською мовами, ідентифікаційний код із витягу з торговельного, банківського, судового реєстру або іншого офіційного документа, що підтверджує реєстрацію іноземної юридичної особи в країні, в якій зареєстровано її головний офіс, - щодо юридичних осіб-нерезидентів;

2) види діяльності, які здійснює юридична особа, акції (частки, паї) якої банк має намір придбати (у разі створення юридичної особи - види діяльності, які здійснюватиме юридична особа);

3) вартість придбання акцій (часток, паїв) юридичної особи;

4) розмір частки в статутному капіталі юридичної особи, що набувається, сукупний розмір частки, який буде у власності банку в разі такого набуття;

5) економічне обґрунтування придбання акцій (часток, паїв) юридичної особи з посиланням на положення стратегії та бізнес-плану банку, очікувані доходи згідно з бізнес-планом банку;

6) вплив придбання акцій (часток, паїв) юридичної особи на дотримання банком пруденційних нормативів, комбінованого буфера капіталу;

7) наміри щодо участі банку в органах управління юридичної особи;

8) інформацію про те, чи підлягає юридична особа, акції (частки, паї) якої банк має намір придбати, регулюванню та нагляду в країні реєстрації такої особи, а також найменування органу нагляду, якщо підлягає;

9) є чи немає заборон у країні реєстрації на передавання інформації про діяльність юридичної особи, акції (частки, паї) якої банк має намір придбати, а також перелік заборон у разі їх наявності;

10) інформацію про те, чи буде наслідком придбання акцій (часток, паїв) юридичної особи створення банківської групи або зміна структури власності наявної банківської групи;

11) запевнення про те, що законом та статутом юридичної особи не передбачена повна відповідальність учасника за її зобов'язаннями.

14. Банк, який внаслідок набуття акцій (часток, паїв) юридичної особи здійснюватиме контроль над цією юридичною особою, до клопотання додатково надає:

1) річну фінансову звітність юридичної особи, акції (частки, паї) якої банк має намір придбати, за попередні три роки поспіль;

2) бізнес-план юридичної особи, акції (частки, паї) якої банк має намір придбати (за наявності);

3) висновок (попередній висновок) Антимонопольного комітету України стосовно концентрації та/або дозвіл Антимонопольного комітету України на концентрацію у випадках, передбачених законодавством України;

4) копію договору або іншого документа (його проєкту), на підставі якого придбаватимуться акції (частки, паї) юридичної особи.

15. Банк на запит Національного банку зобов'язаний надати додаткову інформацію, документи та пояснення, необхідні для повного та всебічного аналізу й прийняття Національним банком рішення відповідно до глави 1 розділу VII цієї Інструкції.

16. Національний банк розглядає пакет документів, поданий банком для отримання дозволу на придбання акцій (часток, паїв), протягом 30 робочих днів з дня отримання повного пакета документів, визначеного в главі 1 розділу VII цієї Інструкції.

17. Національний банк приймає рішення про відмову банку в наданні письмового дозволу на придбання акцій (часток, паїв) юридичної особи, що становлять або у сукупності становитимуть 10 і більше відсотків її статутного капіталу, за однієї з підстав:

1) Національний банк дійшов висновку, що таке придбання матиме негативний вплив на фінансовий стан банку та/або створюватиме загрозу безпеці коштів вкладників та інших кредиторів банку;

2) корпоративні зв'язки або структура управління, включаючи організаційну структуру групи, до якої входитиме банк, або заборони в країні реєстрації на передавання інформації про діяльність юридичної особи можуть перешкоджати здійсненню Національним банком ефективного банківського нагляду;

3) банк подав недостовірні відомості для отримання дозволу.

18. Рішення Національного банку про надання письмового дозволу/відмову в наданні письмового дозволу/скасування письмового дозволу, передбачене главою 1 розділу VII цієї Інструкції, приймається Комітетом з питань нагляду, копія якого надсилається банку не пізніше третього робочого дня з дня його прийняття.

19. Дозвіл Національного банку втрачає свою чинність, якщо банк не придбав акції (частки, паї) юридичної особи, що становлять або у сукупності становитимуть 10 і більше відсотків її статутного капіталу, протягом 90 календарних днів із дня його отримання.

20. Національний банк у разі встановлення за результатами банківського нагляду факту подання недостовірних відомостей для отримання письмового дозволу на придбання акцій (часток, паїв) юридичної особи, що становлять або у сукупності становитимуть 10 і більше відсотків її статутного капіталу, має право прийняти рішення про скасування письмового дозволу на придбання акцій (часток, паїв) юридичної особи, що становлять або у сукупності становитимуть 10 і більше відсотків її статутного капіталу.

21. Банк має протягом п'яти робочих днів із дня придбання акцій (часток, паїв) юридичної особи, на придбання яких отримано дозвіл Національного банку, надіслати письмове повідомлення Національному банку про таке придбання.

22. Національний банк з метою обмеження ризиків, пов'язаних з прямою та/або опосередкованою участю банку у статутних капіталах юридичних осіб, установлює такі нормативи інвестування: норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11), норматив загальної суми інвестування (Н12).

23. До розрахунку нормативів інвестування не включаються:

1) акції (частки, паї) та інші цінні папери, набуті банком у власність у зв'язку з реалізацією права заставодержателя та/або в рахунок погашення заборгованості перед банком за здійсненими банківськими операціями, наданими фінансовими послугами, і банк не утримує їх більше одного року;

2) придбані акції (частки, паї) банку - учасника банківської групи;

3) цінні папери, придбані банком за договором андеррайтингу та утримуються у власності банку не більше одного року;

4) акції та інші цінні папери, придбані банком за рахунок та від імені своїх клієнтів.

24. Банк відображає інформацію про дані, які не включено до розрахунку нормативів інвестування згідно з пунктом 23 глави 1 розділу VII цієї Інструкції, у відповідному файлі з показниками статистичної звітності, який використовується для розрахунку нормативів інвестування.

25. Банк подає план реалізації набутих у власність цінних паперів, визначених у підпунктах 1, 3 пункту 23 глави 1 розділу VII цієї Інструкції, та відповідне документальне підтвердження, що такі папери були одержані на погашення заборгованості за попередньо наданим кредитом, протягом 30 календарних днів із дня набуття їх у власність.

2.1. Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою встановлюється для обмеження ризиків, пов'язаних з прямою та/або опосередкованою участю банку у статутному капіталі окремої юридичної особи

2.2. Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою визначається як співвідношення розміру коштів, які інвестуються на придбання акцій (паїв, часток) та інвестиційних сертифікатів окремо за кожною установою, до регулятивного капіталу банку.

2.3. До коштів, що інвестуються, уключаються:

акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком, що випущені установою та обліковуються за справедливою вартістю;

вкладення в асоційовані та дочірні установи.

2.4. Нормативне значення нормативу Н11 не має перевищувати 15 відсотків.

3.1. Норматив загальної суми інвестування встановлюється для обмеження ризиків, пов'язаних з прямою та/або опосередкованою участю банку у статутних капіталах юридичних осіб.

3.2. Норматив загальної суми інвестування визначається як співвідношення суми коштів, що інвестуються на придбання акцій (паїв, часток) та інвестиційних сертифікатів будь-якої юридичної особи, до регулятивного капіталу банку.

3.3. До коштів, що інвестуються, включаються:

акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком, що випущені установою та обліковуються за справедливою вартістю;

вкладення в асоційовані та дочірні компанії.

3.4. Нормативне значення нормативу Н12 не має перевищувати 60 відсотків.

1.1. Національний банк здійснює регулювання діяльності спеціалізованих банків через пруденційні нормативи і встановлює спеціальні вимоги стосовно певного виду діяльності банків.

Банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку, якщо більше ніж 50 відсотків пасивів банку є вкладами фізичних осіб (незалежно від типу активів).

Банк набуває статусу спеціалізованого банку довірчого управління, якщо обсяг операцій за договорами довірчого управління становить 50 і більше відсотків сукупних активів банку.

Банк, що є управителем фонду фінансування будівництва (далі - ФФБ), має право зменшувати обсяг операцій за договорами довірчого управління на суму коштів, спрямованих на фінансування будівництва, за умови дотримання вимог, передбачених пунктом 3.1 глави 3 розділу VIII цієї Інструкції.

1.2. Спеціалізовані банки у зв’язку із концентрацією ризиків зобов’язані дотримуватися спеціальних значень пруденційних нормативів.

1.3. Для спеціалізованих ощадних банків установлюються спеціальні значення таких пруденційних нормативів:

нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) у розмірі - не більше ніж 20 відсотків;

нормативу максимального розміру кредитного ризику за операціями з пов'язаними з банком особами (Н9) - не більше ніж 20 відсотків.

1.4. Для спеціалізованих банків довірчого управління установлюються спеціальні значення таких пруденційних нормативів:

нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу (Н2) - не менше ніж 20 відсотків;

нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) - не більше ніж 15 відсотків;

нормативу максимального розміру кредитного ризику за операціями з пов'язаними з банком особами (Н9) - не більше ніж 20 відсотків.

1.5. Нормативні значення інших пруденційних нормативів для спеціалізованих банків установлюються такі самі, як для універсальних банків.

1.6. Національний банк залежно від виду спеціалізації банку, рівня його капіталу може висувати до нього додаткові вимоги з метою забезпечення фінансової стійкості цього банку.

1.7. До зобов’язань банку за вкладами фізичних осіб належать:

поточні рахунки фізичних осіб;

кошти в розрахунках фізичних осіб;

кошти фізичних осіб для розрахунків платіжними картками;

нараховані витрати за коштами до запитання фізичних осіб;

короткострокові депозити фізичних осіб;

довгострокові депозити фізичних осіб;

нараховані витрати за строковими коштами фізичних осіб;

ощадні (депозитні) сертифікати, емітовані банком, що придбані фізичними особами;

нараховані витрати за ощадними (депозитними) сертифікатами, емітованими банком, що придбані фізичними особами.

1.8. Розмір залучення вкладів фізичних осіб спеціалізованими банками (крім спеціалізованих ощадних банків) не може становити більше ніж 5 відсотків капіталу банку.

1.9. Максимальний розмір залучення вкладів фізичних осіб для всіх новостворених банків має становити:

протягом першого року діяльності - співвідношення вкладів фізичних осіб до регулятивного капіталу має бути не більше ніж 50 відсотків;

протягом другого року діяльності - співвідношення вкладів фізичних осіб до регулятивного капіталу має бути не більше ніж 100 відсотків.

Надалі, якщо банк має високий і стабільний рівень надходжень, що забезпечує його прибуткову діяльність, основні показники фінансової діяльності банку відповідають нормативним вимогам або перевищують їх, то він може залучати вклади фізичних осіб без цих обмежень.

1.10. Недотримання банками встановлених спеціальних значень пруденційних нормативів є підставою для вжиття Національним банком відповідних заходів впливу згідно з Законом України "Про банки і банківську діяльність" та нормативно-правовими актами Національного банку з питань застосування до банків заходів впливу за порушення вимог банківського законодавства.

1.11. Банки, які недотримуються встановлених спеціальних значень нормативів кредитного ризику у зв'язку з набуттям статусу спеціалізованого, зобов'язані протягом місяця подати структурному підрозділу Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку, План заходів щодо приведення спеціальних значень нормативів кредитного ризику у відповідність до нормативних вимог із зазначенням термінів виконання заходів та обґрунтуванням досягнення планових показників у визначені терміни. Неподання або невиконання банком цього плану заходів є підставою для застосування Національним банком до банку адекватних заходів впливу.

2.1. Банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку та зобов’язаний з наступного робочого дня дотримуватися пруденційних нормативів у значеннях, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків з урахуванням вимог цієї глави, якщо більше ніж 50 відсотків пасивів банку є вкладами фізичних осіб (незалежно від типу активів).

2.2. Банки зобов’язані постійно за кожний день, за який відповідно до нормативно-правового акта Національного банку, який регламентує правила організації статистичної звітності, що подається банками до Національного банку, має подаватися файл із показниками статистичної звітності 01X "Дані про залишки на рахунках" (далі - файл 01X), визначати співвідношення середньоарифметичних залишків за вкладами фізичних осіб до середньоарифметичних залишків пасивів банку (далі - співвідношення) за останні 30 календарних днів поспіль згідно з даними щоденного балансу банку без урахування розрахунків між відокремленими підрозділами банку.

2.3. Визначення співвідношення та контроль за дотриманням пруденційних нормативів банками здійснюються таким чином:

а) структурний підрозділ Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку щоденно контролює значення визначеного вище співвідношення.

Якщо на певну дату (за останні 30 календарних днів поспіль) співвідношення за розрахунками банку досягне 45 відсотків і більше, то банк має надіслати до структурного підрозділу Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку обґрунтовані пояснення щодо причин, унаслідок яких утворилося таке співвідношення, та про намір набути статус спеціалізованого ощадного банку;

б) якщо на певну дату (за останні 30 календарних днів поспіль) співвідношення за розрахунками банку становитиме більше ніж 50 відсотків пасивів, то банк з наступного робочого дня має дотримуватися протягом 180 календарних днів значень пруденційних нормативів, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків відповідно до пункту 1.3 глави 1 цього розділу.

в) якщо через 180 календарних днів з дня застосування пруденційних нормативів у значеннях, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків, співвідношення за цей період становитиме 50 і менше відсотків, то банк, починаючи з наступного робочого дня, має дотримуватися пруденційних нормативів у значеннях, що встановлені для універсальних банків.

Якщо за 180 календарних днів з дня застосування пруденційних нормативів у значеннях, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків, співвідношення за цей період становитиме більше ніж 50 відсотків, то банк має дотримуватися протягом наступних 360 днів значень пруденційних нормативів, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків відповідно до пункту 1.3 глави 1 цього розділу;

г) якщо через 360 днів з дня застосування пруденційних нормативів у значеннях, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків, співвідношення, визначене за останні 180 календарних днів, становитиме 50 відсотків і менше, то банк з наступного робочого дня має дотримуватися пруденційних нормативів у значеннях, що встановлені для універсальних банків.

Якщо через 360 днів з дня застосування пруденційних нормативів у значеннях, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків, співвідношення, визначене за останні 180 календарних днів, становитиме більше 50 відсотків, то банк має дотримуватися пруденційних нормативів у значеннях, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків протягом наступних 360 днів.

3.1. Банки зобов’язані постійно за кожний день, за який відповідно до нормативно-правового акта Національного банку, який регламентує правила організації статистичної звітності, що подається банками до Національного банку, має подаватися файл 01X, визначати співвідношення середньоарифметичних залишків за операціями довірчого управління до середньоарифметичних залишків сукупних активів банку (далі - співвідношення) за останні 30 календарних днів поспіль згідно з даними щоденного балансу банку.

Банк зобов’язаний з наступного робочого дня дотримуватися в порядку, визначеному цією главою, спеціальних значень пруденційних нормативів, установлених для спеціалізованих банків довірчого управління, якщо визначене співвідношення досягне 50 і більше відсотків сукупних активів банку.

До операцій довірчого управління належать операції, що обліковуються за позабалансовими рахунками групи 978 "Активні рахунки довірчого управління".

Банк, що є управителем ФФБ, має право зменшувати обсяг операцій за договорами довірчого управління на суму коштів, спрямованих на фінансування будівництва, за умови наявності документального підтвердження здійснення ним контролю за:

цільовим використанням забудовником спрямованих на будівництво коштів та вартістю будівництва;

дотриманням строків будівництва;

дотриманням технічних характеристик об'єктів будівництва та/або об'єктів інвестування;

передаванням забудовником збудованих об'єктів інвестування довірителям за актами про приймання-передавання;

своєчасним наданням забудовником банку, що є управителем ФФБ, звітності за об'єктом будівництва.

Сума коштів, спрямованих на фінансування будівництва, має бути підтверджена документами, які оформлені згідно із законодавством України, містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Банк, що є управителем ФФБ, не має права зменшувати обсяг операцій за договорами довірчого управління одного ФФБ на суму коштів, спрямованих на фінансування об'єктів іншого ФФБ.

Банк, що є управителем ФФБ, не має права зменшувати обсяг операцій за договорами довірчого управління на суму коштів, спрямованих на фінансування будівництва, у разі:

відкриття фінансування будівництва без наявності визначеного законодавством України переліку документів;

установлення обов'язкових для довірителів ФФБ умов, з якими вони не мали змоги ознайомитися перед укладенням договору про участь у ФФБ, за винятком норм, установлених законодавством України;

висування вимог до довірителя щодо надання додаткових коштів за закріплені за ним вимірні одиниці об'єкта інвестування;

розірвання банком, що є управителем ФФБ, в односторонньому порядку договору про участь у ФФБ, крім випадків невиконання довірителем своїх зобов'язань, передбачених договором про участь у ФФБ;