Про затвердження Положення про регулювання Національним банком України ліквідності банків України шляхом рефінансування, депозитних та інших операцій

Відповідно до статей 7 та 56 Закону України "Про Національний банк України" та з метою кодифікації нормативно-правових актів Національного банку України з регулювання грошово-кредитного ринку Правління Національного банку України

1. Затвердити Положення про регулювання Національним банком України ліквідності банків України шляхом рефінансування, депозитних та інших операцій (додається).

2. Визнати такими, що втратили чинність:

постанову Правління Національного банку України від 29.05.2001 N 204 "Про затвердження Положення про порядок здійснення Національним банком України з банками операцій репо", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 15.06.2001 за N 517/5708;

постанову Правління Національного банку України від 28.02.2002 N 82 "Про затвердження Положення про механізми рефінансування банків України", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 20.03.2002 за N 277/6565;

постанову Правління Національного банку України від 11.07.2002 N 244 "Про внесення змін до Положення про механізми рефінансування банків України", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 23.07.2002 за N 603/6891;

постанову Правління Національного банку України від 28.08.2002 N 314 "Про затвердження Змін до Положення про механізми рефінансування банків України", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 10.09.2002 за N 742/7030;

постанову Правління Національного банку України від 09.09.2002 N 335 "Про затвердження Положення про депозитний сертифікат Національного банку України", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 27.09.2002 за N 790/7078;

постанову Правління Національного банку України від 29.01.2003 N 26 "Про затвердження Змін до Положення про механізми рефінансування банків України", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 06.02.2003 за N 98/7419;

постанову Правління Національного банку України від 09.07.2003 N 293 "Про затвердження Змін до Положення про механізми рефінансування банків України", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 21.07.2003 за N 621/7942.

3. Визнати такими, що втратили чинність з 01.04.2004:

постанову Правління Національного банку України від 12.02.2003 N 51 "Про затвердження Тимчасового положення про порядок довгострокового рефінансування (підтримання ліквідності) банків Національним банком України", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 24.02.2003 за N 150/7471;

постанову Правління Національного банку України від 04.06.2003 N 238 "Про затвердження Змін до Тимчасового положення про порядок довгострокового рефінансування (підтримання ліквідності) банків Національним банком України", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 10.06.2003 за N 466/7787.

4. Кредитні договори, договори застави, за якими оформлені кредити, що надані банкам відповідно до Положення про механізми рефінансування банків України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.02.2002 N 82 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.03.2002 за N 277/6565, та Тимчасового положення про порядок довгострокового рефінансування (підтримання ліквідності) банків Національним банком України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 12.02.2003 N 51 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.02.2003 за N 150/7471, діють до повного виконання банками своїх зобов'язань перед Національним банком України.

5. Департаменту інформатизації (А.С.Савченко) до 01.03.2004 розробити та провести тестові випробування (у тому числі і за участю банків) нового програмно-технологічного забезпечення "Кредитний тендер" та "Репо-тендер".

6. Департаменту валютного регулювання (С.О.Яременко) щокварталу надавати Департаменту монетарної політики уточнені реквізити рахунків Національного банку України для зарахування іноземної валюти за операціями прямого репо з іноземною валютою.

7. Департаменту бухгалтерського обліку (В.І.Ричаківська) унести зміни до Плану рахунків бухгалтерського обліку Національного банку України щодо обліку іноземної валюти на балансі Національного банку України під час здійснення операцій прямого репо з іноземною валютою.

8. Департаменту монетарної політики (Н.І.Гребеник) після державної реєстрації цієї постанови довести її зміст до відома Операційного та територіальних управлінь Національного банку України, Центральної розрахункової палати та банків для використання в роботі.

9. Департаментам монетарної політики (Н.І.Гребеник) та персоналу (І.М.Іванюк) забезпечити проведення семінарів з працівниками територіальних управлінь Національного банку України та банків у регіонах з питань удосконалення інструментів підтримки ліквідності банків України шляхом рефінансування та депозитних операцій.

10. Постанова набирає чинності з 1 березня 2004 року.

11. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на першого заступника Голови А.П.Яценюка.

Це Положення розроблено відповідно до Законів України "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність", "Про цінні папери і фондову біржу", Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, "Про обіг векселів в Україні", "Про іпотеку", "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" і нормативно-правових актів Національного банку України.

Національний банк України (далі - Національний банк) здійснює регулювання ліквідності банків шляхом проведення:

операцій з рефінансування банків;

депозитних операцій;

інших операцій (операцій на відкритому ринку).

1.1. У цьому Положенні терміни вживаються в такому значенні:

вексельне досьє - інформація, яка містить відомості про платоспроможність, характер діяльності всіх зобов'язаних за векселем осіб, а також своєчасність здійснення ними розрахунків;

відкритий ринок - ринок, на якому операції з купівлі-продажу цінних паперів здійснюються між особами, що не є первинними кредиторами та позичальниками, і кошти внаслідок продажу цінних паперів на такому ринку надходять на користь держателя цінних паперів, а не їх емітента, а також операції з рефінансування;

дата випуску депозитного сертифіката - дата розміщення депозитного сертифіката на умовах проведення аукціону, яка повідомлена банкам за допомогою засобів електронної пошти Національного банку;

дата дострокового погашення депозитного сертифіката - дата дострокового повернення банкам коштів, за ініціативою Національного банку або банку;

дата зворотної купівлі - дата здійснення розрахунків між банком і Національним банком за другою частиною операції репо відповідно до визначеної договором на початку операції ціною зворотної купівлі та розблокування рахунку в цінних паперах продавця;

дата купівлі - дата здійснення розрахунків між Національним банком та банком за операцією репо відповідно до визначеної договором ціни купівлі та блокування на рахунку в цінних паперах продавця державних цінних паперів, що є предметом цієї угоди;

дата погашення депозитного сертифіката - дата повернення банкам коштів депозиту і процентів, що визначається згідно з умовами проведення аукціону з розміщення депозитних сертифікатів;

депозитний сертифікат Національного банку (далі - депозитний сертифікат) - це один з монетарних інструментів, що є борговим цінним папером Національного банку в бездокументарній формі (з іменною ідентифікацією власників на підставі реєстру власників системи кількісного обліку СЕРТИФ), який засвідчує розміщення в Національному банку коштів банків та їх право на отримання внесеної суми і процентів після закінчення встановленого строку.

зворотне репо - це депозитна операція, що грунтується на двосторонній угоді між Національним банком та банком про продаж Національним банком зі свого портфеля державних цінних паперів з одночасним зобов'язанням зворотного їх викупу в банків за обумовленою в договорі ціною та на обумовлену дату;

кількісний тендер - тендер, на якому Національний банк наперед установлює ціну (процентну ставку), за якою банки можуть одержати кредити рефінансування. Сума коштів, що пропонується для рефінансування, може оголошуватися або не оголошуватися;

кредит овернайт - кредит, який наданий банку Національним банком за оголошеною процентною ставкою через постійно діючу лінію рефінансування строком на один робочий день за умови укладення генерального кредитного договору між банком і Національним банком;

номінальна вартість депозитного сертифіката - вартість одного депозитного сертифіката, визначена умовами його випуску та оголошена в повідомленні;

позабіржовий ринок - ринок з необмеженою кількістю учасників, на якому правила здійснення угод з купівлі (продажу) цінних паперів та вирішення спірних питань регулюються законодавством України;

постійно діюча лінія рефінансування - оперативне надання Національним банком банкам-позичальникам кредитів у разі виникнення в них потреби підтримання ліквідності за умови виконання зазначених у цьому Положенні вимог Національного банку;

процентний дохід за операціями репо - це дохід, який отримує покупець державних цінних паперів або іноземної валюти [долари США, євро, англійські фунти стерлінгів, швейцарські франки, японські єни (далі - іноземна валюта)] (той, хто надає кошти в національній валюті), у разі здійснення операції репо, що визначається як різниця між ціною зворотного продажу (викупу) державних цінних паперів або іноземної валюти та ціною їх купівлі;

процентні витрати - це витрати продавця державних цінних паперів або іноземної валюти (того, хто отримує кошти в національній валюті) у разі здійснення операції репо, які визначаються як різниця між ціною зворотної купівлі державних цінних паперів або іноземної валюти і ціною їх продажу;

процентна ставка (процентна плата) за депозитний сертифікат - це фіксована процентна ставка річних, яку оголошує Національний банк для залучення коштів від банків;

процентний тендер - тендер, під час оголошення якого банки у своїх заявках до Національного банку, крім суми очікуваного кредиту, пропонують ціну (процентну ставку), за якою вони погоджуються одержати кредит;

пряме репо - це кредитна операція, що грунтується на двосторонній угоді між Національним банком та банком про купівлю Національним банком державних цінних паперів із портфеля банку або іноземної валюти (далі - перша частина угоди репо) з подальшим зобов'язанням банку викупити державні цінні папери або іноземну валюту (далі - друга частина угоди репо) за обумовленою ціною на обумовлену дату;

рефінансування банків - операції з надання кредитів Національним банком банкам у встановленому ним порядку з метою підтримання ліквідності банків;

система кількісного обліку СЕРТИФ - це комп'ютеризована дворівнева (Національний банк і банки) система, що обслуговує розміщення, обіг та погашення емітованих Національним банком депозитних сертифікатів;

стабілізаційний кредит - кредит Національного банку, що може надаватися банку на підтримку здійснення заходів фінансового оздоровлення для забезпечення його ліквідності на визначений Національним банком строк;

строк репо (щодо конкретної операції репо) - це строк у календарних днях між датами виконання першої та другої частин операції репо;

тендер з підтримання ліквідності банків - це форма задоволення попиту на грошові кошти під час рефінансування, яка передбачає надання Національним банком кредитів банкам, що потребують підтримання ліквідності, через відбір за встановленими критеріями;

ціна зворотної купівлі (щодо конкретної операції репо) - це сума коштів, яка сплачується продавцем відповідно до другої частини угоди репо у день зворотної купівлі за відповідні державні цінні папери;

ціна купівлі (щодо конкретної операції репо) - це сума коштів, яка сплачується покупцем відповідно до першої частини угоди репо на дату купівлі за отримані від продавця державні цінні папери чи іноземну валюту;

ціна тендера - ціна надання кредитів Національним банком, яка сформована в процесі проведення тендера за пропозицією його учасників і з якою погодився організатор тендера.

Інші терміни та поняття, які вживаються в цьому Положенні, застосовуються в значеннях, визначених законодавством України та нормативно-правовими актами Національного банку.

1.2. Для ефективного регулювання ліквідності банків, виконання функції кредитора останньої інстанції Національний банк з урахуванням поточної ситуації на грошово-кредитному ринку застосовує такі інструменти:

операції рефінансування (постійно діюча лінія рефінансування для надання банкам кредитів овернайт, кредити рефінансування строком до 14 днів та до 365 днів, операції прямого репо);

надання стабілізаційного кредиту;

депозитні операції (укладення депозитних договорів, емісія депозитних сертифікатів Національного банку, операції зворотного репо);

операції на відкритому ринку з державними цінними паперами.

1.3. Національний банк здійснює регулювання ліквідності банків у межах визначених монетарних параметрів та в обсягах, які потрібні для їх збалансування та управління грошово-кредитним ринком.

1.4. У разі потреби в підтриманні ліквідності банки за своєю ініціативою можуть звертатися до Національного банку за схемою залежно від інструментів рефінансування, викладених у цьому Положенні.

1.5. За умови накопичення надлишкової ліквідності банків, зростання грошової маси значно вищими темпами, ніж передбачається монетарною програмою, Національний банк може проводити з банками операції зворотного репо та інші депозитні операції на відповідний період.

1.6. Національний банк здійснює депозитні операції з банками шляхом емісії власних боргових зобов'язань або шляхом укладення депозитних договорів з банками.

1.7. З метою регулювання грошово-кредитного ринку, активізації проведення міжбанківських операцій з державними цінними паперами, а також для сприяння встановленню котирувальних цін на цінні папери Національний банк здійснює операції з державними цінними паперами на відкритому ринку.

1.8. Національний банк може розглядати питання про надання стабілізаційного кредиту банку, який розробив програму фінансового оздоровлення, або банку, який узяв на себе борг банку, що працює за програмою фінансового оздоровлення, за наявності його клопотання та висновків відповідного територіального управління Національного банку (далі - територіальне управління).

1.1. Національний банк може прийняти рішення про підтримання ліквідності банку через відповідні інструменти рефінансування, якщо банк дотримується таких основних вимог:

має ліцензію Національного банку на здійснення відповідних банківських операцій і письмовий дозвіл, у тому числі за операціями з валютними цінностями та з цінними паперами за дорученням клієнтів або від свого імені;

строк діяльності - не менше ніж один рік після отримання ліцензії Національного банку на здійснення банківських операцій і відповідного письмового дозволу;

має активи, які можуть бути прийняті Національним банком у заставу (крім кредиту овернайт (бланкового));

виконує такі нормативи: мінімального розміру регулятивного капіталу (Н1), адекватності основного капіталу (Н3), максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7);

сформував резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями в повному обсязі відповідно до встановлених вимог;

здійснює своєчасне погашення одержаних від Національного банку кредитів та сплачує проценти за користування ними;

є учасником інформаційної системи міжбанківського кредитного ринку.

Національний банк може встановлювати додаткові вимоги до банків залежно від інструментів та строків рефінансування, а також виду забезпечення кредиту рефінансування.

1.2. Банки, які не дотримуються вимог, викладених у пункті 1.1 глави 1 розділу II цього Положення, можуть одержати від Національного банку кредит овернайт або кредит строком до 14 днів лише за умови надання в забезпечення кредиту рефінансування державних цінних паперів, депозитних сертифікатів, врахованого векселя, авальованого іншим банком, або надання відповідно до законодавства України гарантії іншого банку, що визначений у переліку Департаменту банківського регулювання і нагляду Національного банку (далі - Департамент банківського регулювання і нагляду), в обсязі наданої гарантії.

Про отримання гарантії або врахованого векселя, авальованого іншим банком, територіальне управління повідомляє Департамент монетарної політики засобами електронної пошти.

Кошти банку перераховуються лише після отримання повідомлення територіального управління про наявність гарантії іншого банку або врахованого векселя, авальованого іншим банком.

1.3. Національний банк здійснює рефінансування банків за процентною ставкою, що не нижча, ніж облікова ставка Національного банку і яка протягом дії кредитного договору не підлягає коригуванню.

1.4. Для нарахування процентів строк користування кредитом згідно з умовами кредитного договору між Національним банком та банком починається з дня надходження коштів на кореспондентський рахунок банку і закінчується в день, який передує даті повернення коштів.

1.5. Базовою кількістю днів для обрахування процентів за користування кредитом уважається 365 днів.

1.6. Операції, пов'язані з наданням банкам Національним банком кредитів рефінансування, обліковуються на балансі Операційного управління Національного банку (далі - Операційне управління). З метою здійснення контролю за наданими кредитами територіальні управління обліковують надані кредити на підставі повідомлення Департаменту монетарної політики Національного банку (далі - Департамент монетарної політики), а також одержаних від Операційного управління виписок за операціями рефінансування за рахунками класу 8 розділу 88.

1.7. Відповідне територіальне управління протягом дії кредитного договору між банком і Національним банком може здійснювати перевірки банку (це передбачається в кредитному договорі) щодо правильності здійснення операцій рефінансування та відображення в бухгалтерському обліку предметів застави, наданих під забезпечення кредитів рефінансування.

1.8. Після погашення кредиту рефінансування територіальні управління списують предмети застави з позабалансових рахунків.

2.1. Національний банк здійснює рефінансування банків лише під забезпечення (крім кредиту овернайт (бланкового):

державних цінних паперів (облігації внутрішньої державної позики, облігації внутрішньої державної позики, що випущені для погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість (далі - ОВДП-ПДВ) та облігації зовнішньої державної позики України) та інших боргових зобов'язань держави України;

державних цінних паперів (облігації внутрішньої державної позики), які перебувають у довірчій власності банку (далі - державні цінні папери, які перебувають у довірчій власності) згідно з договором управління майном між установником управління і банком-управителем (далі - договір управління майном) та письмовою згодою установника управління на передавання державних цінних паперів, які перебувають у довірчій власності, під забезпечення кредиту рефінансування Національного банку тільки для кредитів рефінансування понад 14 днів;

депозитних сертифікатів Національного банку;

векселів суб'єктів господарської діяльності - резидентів України, що враховані банком за дисконтною ставкою не нижчою, ніж облікова ставка Національного банку. Національний банк в окремих випадках може здійснювати рефінансування банків під забезпечення векселів нерезидентів, авальованих іноземними банками з рейтингом, не нижчим, ніж "інвестиційний клас";

подвійних складських свідоцтв, що містять складські свідоцтва та заставні свідоцтва, за умови надання банком кредиту під їх забезпечення (далі - подвійні складські свідоцтва);

іпотечних сертифікатів із фіксованою дохідністю (лише іменні документарні);

облігацій підприємств, що вільно обертаються на ринку, або облігацій підприємств з додатковим забезпеченням;

облігацій місцевих позик, що вільно обертаються на ринку;

застави майнових прав, що виникли в банку в результаті укладення кредитного договору між ним та відповідним суб'єктом господарювання [(далі - майнові права) тільки для кредитів рефінансування понад 14 днів]. Національний банк приймає в заставу майнові права за кредитами, які визначені як стандартні та під контролем відповідно до нормативно - правових актів Національного банку з питань формування та використання резерву для відшкодування можливих утрат за кредитними операціями банків.

Під забезпечення кредиту банк може запропонувати лише однорідну заставу (або державні цінні папери, або державні цінні папери, які перебувають у довірчій власності, або депозитні сертифікати, або векселі, або подвійні складські свідоцтва, або іпотечні сертифікати із фіксованою дохідністю, або облігації підприємств, або облігації місцевих позик, або майнові права). Не дозволяється пропозиція різних видів забезпечення в одній заявці.

2.2. Під забезпечення кредиту рефінансування приймаються державні цінні папери (усіх випусків), строк погашення яких настає не раніше ніж через 10 днів після строку погашення кредиту, та за умови, що вони перебувають у власності банку - клієнта депозитарію державних цінних паперів Національного банку (або депонента клієнта депозитарію) і не обтяжені будь-якими іншими зобов'язаннями, та інші боргові зобов'язання держави України.

2.3. Кредит рефінансування строком понад 14 днів може надаватися банку під забезпечення державних цінних паперів, які перебувають у його довірчій власності та строк погашення яких настає не раніше ніж через 10 днів після строку погашення кредиту, за умови, що:

державні цінні папери, які перебувають у довірчій власності банку - клієнта депозитарію державних цінних паперів Національного банку (депонента клієнта депозитарію), є вільними від застави чи інших обмежень в обігу;

строк дії договору управління майном не менший, ніж строк дії кредитного договору;

банк-управитель відповідно до договору управління майном є довірчим власником державних цінних паперів, якими він володіє, користується і розпоряджається та має право відчужувати їх третім особам, укладати щодо них договори застави;

установник управління надав письмову згоду на передавання державних цінних паперів, які перебувають у довірчій власності банку, під забезпечення кредиту рефінансування Національного банку.

Територіальне управління одночасно з укладенням кредитного договору, договору застави приймає на зберігання нотаріально посвідчені копію договору управління майном та письмову згоду установника управління на передавання державних цінних паперів, які перебувають у довірчій власності банку, під забезпечення кредиту рефінансування Національного банку.

2.4. Національний банк надає кредит рефінансування під забезпечення депозитних сертифікатів на строк, зазначений у договорі, але не більший, ніж строк, що залишився до погашення депозитних сертифікатів.

Депозитні сертифікати приймаються в забезпечення кредиту рефінансування за умови, що вони перебувають у власності банку-позичальника і не обтяжені будь-якими іншими зобов'язаннями.

2.5. Національний банк приймає під забезпечення кредиту враховані банком векселі, строк пред'явлення яких до платежу настає не раніше ніж через 30 днів після строку погашення кредиту.

Умовою для прийняття врахованих банками векселів є наявність у банків достовірного вексельного досьє на векселедавця та всіх зобов'язаних за векселем осіб.

2.6. У разі надання під забезпечення кредиту Національного банку векселя нерезидента вексель має бути перекладений на українську мову та засвідчений нотаріально в установленому законодавством України порядку.

2.7. Векселі суб'єктів господарської діяльності, що приймаються під забезпечення кредиту рефінансування, мають відповідати вимогам законодавства України, в тому числі нормативно-правових актів Національного банку, а також таким вимогам:

строк урахування векселя банком до дати звернення до Національного банку за рефінансуванням строком до 14 днів має бути не меншим ніж 10 днів, а за рефінансуванням строком до 365 днів - не меншим ніж 30 днів;

договори за операціями банків з урахування векселів, вексель та всі написи на ньому мають складатися державною мовою;

сума, що підлягає утриманню на користь банку як дисконт (процентний дохід), має розраховуватися за ставкою, не нижчою, ніж облікова ставка Національного банку;

строк платежу за векселем, що надається під забезпечення кредиту рефінансування строком до 14 днів, не повинен перевищувати 365 днів з дати складання векселя;

строк платежу за векселем, що надається під забезпечення кредиту рефінансування строком до 365 днів, не повинен перевищувати 430 днів з дати складання векселя;

вексель повинен мати не менше двох індосаментів, уключаючи бланковий індосамент банку, який урахував вексель;

вексель повинен мати визначений строк платежу;

клієнт банку, від якого очікується платіж за векселем (векселедержатель за операціями врахування, векселедавець або акцептант за операціями врахування або інші зобов'язані особи за векселем), обслуговується в цьому самому банку;

вексель має бути оригіналом, що виданий в одному примірнику, і не повинен мати будь-яких застережних написів;

переказний вексель має бути акцептований.

2.8. За умови отримання під забезпечення кредиту врахованих банком векселів відповідне територіальне управління в межах узгодженої суми складає реєстр векселів, який має містити таку інформацію:

дату і місце складання векселя;

номер бланка векселя;

найменування векселедавця, його місцезнаходження;

місце платежу;

строк платежу;

кількість днів від дня складання зазначеного реєстру до часу платежу за векселем;

номінальну суму векселя;

дисконт, який утриманий банком;

назву й місцезнаходження індосантів, авалістів векселя, а також акцептантів (для переказних векселів).

Векселі в реєстрах, як правило, розміщуються в порядку настання строків платежу, починаючи з найближчого.

Реєстр складається, як правило, у двох примірниках - по одному кожній із сторін договору.

2.9. Кредит рефінансування під забезпечення подвійних складських свідоцтв може надаватися банку лише за умови, якщо банк надав кредит позичальнику під забезпечення подвійного складського свідоцтва, виданого зерновим складом як підтвердження прийняття зерна на зберігання та не більше ніж на строк зберігання зерна.

2.10. Кредит рефінансування під забезпечення іпотечних сертифікатів із фіксованою дохідністю може надаватися банку лише за умови, що банк надав кредит позичальнику під забезпечення іпотечних сертифікатів із фіксованою дохідністю, які оформлені відповідно до законодавства України.

2.11. Облік усіх видів забезпечення здійснюється відповідним територіальним управлінням одночасно з укладенням договору застави.

Векселі суб'єктів господарської діяльності, подвійні складські свідоцтва та іпотечні сертифікати із фіксованою дохідністю, що надаються під забезпечення, мають зберігатися в грошовому сховищі територіального управління, про що зазначається в договорі застави.

2.12. Кредит рефінансування під забезпечення облігацій підприємств, облігацій місцевих позик може надаватися банку, якщо:

облігації підприємств, облігації місцевих позик випущені або переведені в бездокументарну форму та вільно обертаються на фондовому ринку або облігації з додатковим забезпеченням і їх випуск та обіг обслуговуються Відкритим акціонерним товариством "Міжрегіональний фондовий союз" або іншим уповноваженим суб'єктом фондового ринку;

облігації підприємств, облігації місцевих позик обліковуються на балансі банку не менше ніж один місяць і не обтяжені будь-якими іншими зобов'язаннями.

Підтвердженням права власності на облігації підприємств, облігації місцевих позик має бути оформлена відповідно до законодавства України виписка з рахунків у цінних паперах, яка подається до Національного банку.

2.13. Кредит рефінансування під забезпечення майнових прав може надаватися банку за умови, що заборгованість суб'єкта господарювання за наданим кредитом обліковується за відповідним балансовим рахунком банку не менше ніж 30 днів.

Національний банк може надавати кредит рефінансування на строк дії кредитного договору між банком і суб'єктом господарювання, але не більше ніж на 365 днів.

Кредит банку, що наданий суб'єкту господарювання, має бути забезпечений заставою, яка не обтяжена іншими зобов'язаннями і щодо якої немає будь-яких спорів.

Територіальне управління одночасно з укладенням кредитного договору, договору застави майнових прав приймає на зберігання нотаріально посвідчені копії кредитного договору та договору застави між банком-позичальником і суб'єктом господарювання.

2.14. Національний банк здійснює рефінансування банків:

під забезпечення державних цінних паперів та інших боргових зобов'язань держави України в розмірі до 100 процентів від їх балансової вартості з урахуванням процентів за користування кредитом, пені та можливих збитків;

під забезпечення державних цінних паперів, які перебувають у довірчій власності, у розмірі до 95 процентів від їх вартості, оприбуткованої на позабалансових рахунках банку-управителя, з урахуванням процентів за користування кредитом, пені та можливих збитків;

під забезпечення депозитних сертифікатів у розмірі до 100 процентів від номінальної вартості депозитних сертифікатів з урахуванням процентів за користування кредитом.

під забезпечення векселів строком до 14 днів у розмірі до 80 процентів від балансової вартості врахованих векселів, строком до 365 днів - у розмірі до 70 процентів з урахуванням процентів за користування кредитом, пені та можливих збитків;

під забезпечення подвійних складських свідоцтв строком до 14 днів у розмірі до 30 процентів від суми кредиту, наданого банком позичальнику, строком до 365 днів - у розмірі до 20 процентів з урахуванням процентів за користування кредитом, пені та можливих збитків. Розмір наданого банком забезпечення має вдвічі перевищувати розмір кредиту рефінансування;

під забезпечення іпотечних сертифікатів із фіксованою дохідністю строком до 14 днів у розмірі до 30 процентів від суми кредиту, наданого банком позичальнику, строком до 365 днів - у розмірі до 20 процентів з урахуванням процентів за користування кредитом, пені та можливих збитків. Розмір наданого банком забезпечення має вдвічі перевищувати розмір кредиту рефінансування;

під забезпечення облігацій підприємств, облігацій місцевих позик строком до 14 днів у розмірі до 70 процентів від їх балансової вартості, строком до 365 днів - у розмірі до 60 процентів з урахуванням процентів за користування кредитом, пені та можливих збитків;

під забезпечення майнових прав у розмірі до 60 процентів від суми кредиту наданого банком позичальнику з урахуванням процентів за користування кредитом, пені та можливих збитків.

2.15. Розмір співвідношення кредиту рефінансування до наданого банком забезпечення може змінюватися відповідно до розпорядчих документів Національного банку.

2.16. Банки мають здійснити оцінку майна, яке надається під забезпечення кредиту рефінансування, відповідно до законодавства України.

2.17. Територіальні управління мають перевіряти правильність визначення банками справедливої вартості та корисності цінних паперів, які надані під забезпечення кредитів Національного банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, а також у разі необхідності вимагати від банків приведення у відповідність наданих цінних паперів до суми одержаного кредиту рефінансування Національного банку.

Територіальні управління мають перевіряти правильність оформлення договору управління майном та письмової згоди установника управління на передавання державних цінних паперів, які перебувають у довірчій власності банку, під забезпечення кредиту рефінансування Національного банку України.

Територіальні управління мають перевіряти правильність оформлення і збереження майна, наданого суб'єктом господарювання банку під забезпечення виконання своїх зобов'язань за кредитним договором, майнові права за яким передані банком під забезпечення кредиту рефінансування.

3.1. З метою вирівнювання тимчасових коливань ліквідності банків, "тонкого" регулювання грошово-кредитного ринку Національний банк здійснює підтримку короткострокової (миттєвої) ліквідності банку в національній валюті через постійно діючу лінію рефінансування (далі - лінія рефінансування).

3.2. Кредит через лінію рефінансування строком на один робочий день (далі - кредит овернайт) надається на умовах, які визначаються цим Положенням та генеральним кредитним договором.

Кошти кредиту перераховуються в день отримання Національним банком заявки від банку.

3.3. Національний банк може надавати банкам кредити овернайт:

під забезпечення державними цінними паперами або депозитними сертифікатами;

без забезпечення (бланковий).

3.4. Обов'язковою умовою для подання банком заявки на одержання кредиту овернайт є укладення генерального кредитного договору з Національним банком про використання банком лінії рефінансування.

3.5. Банки можуть подавати заявки до Національного банку на одержання кредиту овернайт під забезпечення державних цінних паперів за умови, що вони перебувають у власності банку - клієнта депозитарію державних цінних паперів (або депонента - клієнта депозитарію) Національного банку і не обтяжені будь-якими зобов'язаннями, а під забезпечення депозитними сертифікатами за умови, що вони перебувають у власності банку-позичальника і не обтяжені будь-якими іншими зобов'язаннями.

3.6. Заявку на одержання кредиту овернайт (бланкового) банк може подавати до Національного банку за умови дотримання вимог, викладених у пункті 1.1 глави 1 розділу II цього Положення, та якщо кредити (крім кредитів строком понад один рік), що отримані банком на міжбанківському ринку України, не перевищують 20 процентів, а ті, що надані іншим банкам, - не перевищують 15 процентів від загальної суми зобов'язань банку на останню звітну дату, що передує даті звернення.

3.7. Умовою розгляду заявки банку на одержання кредиту овернайт (бланковий) є його згода на застосування Національним банком режиму блокування коштів на кореспондентському рахунку банку-позичальника в сумі наданого кредиту на строк до його повернення.

Національний банк може встановлювати згідно зі своїми розпорядчими документами частоту звернень банків до Національного банку та максимальний розмір кредиту овернайт (бланкового).

3.8. Національний банк щоденно (у робочі дні) оголошує банкам засобами електронної пошти розмір процентної ставки за кредитами овернайт, що діятиме наступного робочого дня.

3.9. Генеральний кредитний договір (додаток 1) про надання Національним банком через лінію рефінансування кредитів овернайт укладається банком з відповідним територіальним управлінням на відповідний календарний рік незалежно від періодичності користування таким кредитом та наявності забезпечення.

Цей договір має передбачати також обов'язкові умови щодо:

безспірного списання Національним банком заборгованості (суми основного боргу та процентів за користування кредитом) з кореспондентського рахунку банку відповідно до статті 73 Закону України "Про Національний банк України" у разі неповернення банком кредиту та процентів за користування ним до 14-ї години наступного після отримання кредиту робочого дня;

перерахування коштів за умови надання/повернення кредиту овернайт під забезпечення державних цінних паперів з одночасним блокуванням/розблокуванням відповідних державних цінних паперів на рахунках у цінних паперах банків згідно з порядком, визначеним нормативно-правовими актами Національного банку з питань депозитарної діяльності;

перерахування коштів за умови надання/повернення кредиту овернайт під забезпечення депозитних сертифікатів згідно з порядком, визначеним цим Положенням;

реалізації Національним банком права дострокового погашення депозитних сертифікатів, що перебувають у заставі як забезпечення вимог Національного банку, та задоволення таких вимог за рахунок коштів від їх погашення;

задоволення вимог за рахунок отриманої гарантії або врахованого векселя, авальованого іншим банком.

3.10. У генеральному кредитному договорі між банком і Національним банком передбачається, що в разі недостатності коштів на кореспондентському рахунку банку для одночасного погашення заборгованості за кредитом, процентів за користування ним, пені та збитків, завданих Національному банку простроченням виконання зобов'язання, у першу чергу погашається заборгованість за кредитом, у другу чергу - проценти за користування кредитом та пеня, а потім відшкодовуються витрати, пов'язані з одержанням виконання.

3.11. Відповідні територіальні управління за допомогою засобів електронної пошти надають Департаменту монетарної політики інформацію про укладені з банками генеральні кредитні договори та додаткові угоди до них щодо використання лінії рефінансування протягом двох робочих днів після їх укладення.

3.12. У разі виникнення потреби підтримання миттєвої ліквідності банк може в будь-який робочий день тижня відповідно до режиму, установленого в розпорядчих документах Національного банку (далі - режим), подати до Департаменту монетарної політики та відповідного територіального управління заявку на отримання кредиту овернайт (додаток 2 або 3).

3.13. Відповідне територіальне управління перевіряє виконання банком вимог, викладених у пунктах 3.4, 3.5 або 3.6 цієї глави (залежно від виду кредиту овернайт), оперативно розглядає можливість надання банку кредиту овернайт, вивчає кредитоспроможність банку, імовірність повернення кредиту та за допомогою електронної пошти протягом дня відповідно до встановленого режиму в день звернення банку повідомляє про своє рішення Департамент монетарної політики (додаток 4 або 5).

Департамент монетарної політики на підставі висновку територіального управління та інформації, отриманої від Департаменту банківського регулювання і нагляду щодо можливості надання кредиту рефінансування строком до 14 днів, готує пропозиції керівництву Національного банку для прийняття рішення.

3.14. Департамент монетарної політики надсилає банку повідомлення (додаток 6) і на підставі генерального кредитного договору та задоволеної заявки до закінчення операційного дня Національного банку забезпечує перерахування банку коштів за наданим кредитом овернайт.

3.15. У разі часткового задоволення заявки Департамент монетарної політики повідомляє банку-позичальнику та відповідному територіальному управлінню суму наданого кредиту.

3.16. Якщо банк отримує кредит овернайт під забезпечення державних цінних паперів депозитних сертифікатів три робочих дні підряд, то, починаючи з четвертого, кожний наступний кредит овернайт під забезпечення державних цінних паперів депозитних сертифікатів підряд надається за оголошеною процентною ставкою для цього виду кредиту овернайт плюс два процентних пункти.

3.17. Повернення банком кредиту овернайт здійснюється до 14-ї години наступного робочого дня одночасно з процентною платою.

3.18. У разі неповернення банком кредиту овернайт і процентів за користування ним Департамент монетарної політики повідомляє відповідне територіальне управління, у якому обслуговується кореспондентський рахунок банку-позичальника, про застосування переважного і безумовного права щодо списання в безспірному порядку заборгованості за кредитом та процентів за користування ним з кореспондентського рахунку цього банку.

Згідно з повідомленням відповідне територіальне управління на підставі меморіального ордера здійснює списання з кореспондентського рахунку банку заборгованості за кредитом і процентів за користування ним.

4.1. Національний банк здійснює рефінансування банків строком до 14 днів та до 365 днів шляхом проведення кількісного або процентного тендера.

4.2. Оголошення про проведення кількісного або процентного тендера надається банкам у п'ятницю кожного тижня.