Конвенція, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі(Додаток I-Уніфікований Закон; Додаток II)

Високі Договірні Сторони зобов'язуються ввести в дію на своїх відповідних територіях або мовою одного з його оригінальних текстів, або своїми національними мовами Уніфікований закон, який становить Додаток I до цієї Конвенції.

Це зобов'язання, в разі необхідності, обумовлюється такими застереженнями, про які кожна Висока Договірна Сторона повинна заявити в момент своєї ратифікації або свого приєднання. Ці застереження вибираються з числа тих, про які згадується в Додатку II до цієї Конвенції.

Застереження, що передбачені в статтях 8, 12 і 18 зазначеного Додатка II, можуть бути зроблені після ратифікації або приєднання, однак за умови, що про них повідомляється Генеральному Секретарю Ліги Націй, який негайно сповіщає їхній текст державам - членам Ліги Націй і державам, що не є її членами, від імені яких ця Конвенція буде ратифікована або від імені яких відбудеться приєднання до неї.

Такі застереження набирають чинності не раніше ніж на дев'яностий день після одержання Генеральним секретарем зазначеного вище повідомлення.

Кожна з Високих Договірних Сторін може, у терміновому випадку, використати застереження, що містяться в статтях 7 і 22 зазначеного Додатка II, навіть після ратифікації або приєднання. У таких випадках вона повинна негайно повідомити всі інші Високі Договірні Сторони і Генерального Секретаря Ліги Націй.

Повідомлення про ці застереження набирає чинності через два дні після одержання Високими Договірними Сторонами.

На території кожної з Високих Договірних Сторін Уніфікований закон не буде застосовуватися до переказних і простих векселів, які вже видані на момент набрання чинності цією Конвенцією.

Ця Конвенція, французький і англійський тексти якої є рівноавтентичними, позначена сьогоднішньою датою.

Вона може бути підписана в подальшому до 6 вересня 1930 року від імені будь-якої держави - члена Ліги Націй або будь-якої держави, що не є її членом.

Ця Конвенція підлягає ратифікації.

Ратифікаційні грамоти передаються до 1 вересня 1932 року на зберігання Генеральному Секретареві Ліги Націй, який негайно повідомляє про їх одержання всі держави - члени Ліги Націй і держави-сторони в цій Конвенції, які не є членами Ліги Націй.

Починаючи з 6 вересня 1930 року будь-яка держава - член Ліги Націй і будь-яка держава, що не є її членом, можуть приєднатися до цієї Конвенції.

Таке приєднання здійснюється шляхом повідомлення Генерального Секретаря Ліги Націй, яке здається на зберігання до архіву Секретаріату Ліги Націй.

Генеральний секретар негайно повідомляє про таку здачу на зберігання всі Високі Договірні Сторони, які підписали цю Конвенцію або приєдналися до неї.

Ця Конвенція набирає чинності лише після її ратифікації або приєднання до неї семи держав - членів Ліги Націй або держав, що не є її членами, включаючи три держави - члена Ліги Націй, які постійно представлені в Раді.

Датою набрання чинності є дев'яностий день після одержання Генеральним секретарем Ліги Націй сьомої ратифікаційної грамоти або документа про приєднання згідно з першим абзацом цієї статті.

Генеральний секретар Ліги Націй, надсилаючи повідомлення, передбачені в статтях IV і V, повинен, зокрема, зазначити, що ратифікаційні грамоти або документи про приєднання, зазначені в першому абзаці цієї статті, надійшли.

Кожна ратифікація або кожне приєднання, які здійснюються після набрання чинності Конвенцією відповідно до статті VI, набирають чинності на дев'яностий день від дати одержання їх Генеральним секретарем Ліги Націй.

За винятком термінових випадків, ця Конвенція не може бути денонсована до закінчення дворічного строку з моменту набрання нею чинності для держави - члена Ліги Націй або держави, що не є її членом, яка її денонсує; така денонсація набирає чинності на дев'яностий день після одержання Генеральним секретарем адресованого йому повідомлення.

Про кожну денонсацію Генеральний секретар Ліги Націй негайно повідомляє всі інші Високі Договірні Сторони.

У термінових випадках Висока Договірна Сторона, яка денонсує Конвенцію, негайно і безпосередньо повідомляє про це всі інші Високі Договірні Сторони, і денонсація набирає чинності через два дні після одержання такого повідомлення зазначеними Високими Договірними Сторонами. Висока Договірна Сторона, яка денонсує Конвенцію за таких умов, повідомляє також Генерального Секретаря Ліги Націй про своє рішення.

Кожна денонсація набирає чинності лише для тієї Високої Договірної Сторони, від імені якої вона здійснена.

Кожна держава - член Ліги Націй і кожна держава, що не є її членом, для яких ця Конвенція є чинною, можуть після закінчення четвертого року з моменту набрання чинності Конвенцією звернутися до Генерального Секретаря Ліги Націй з проханням про перегляд деяких або всіх положень цієї Конвенції.

Якщо таке прохання, після повідомлення про нього іншим державам - членам Ліги Націй або державам, що не є її членами, для яких Конвенція є на той час чинною, підтримується протягом одного року принаймні шістьма з них, Рада Ліги Націй приймає рішення про скликання Конференції з цього приводу.

Високі Договірні Сторони можуть заявити під час підписання, ратифікації або приєднання про те, що, приймаючи цю Конвенцію, вони не мають наміру брати на себе будь-яке зобов'язання щодо всіх або деяких їхніх колоній, протекторатів або територій, що знаходяться під їхнім сюзеренітетом або мандатом; у такому разі ця Конвенція не застосовується до територій, зазначених у такій заяві.

Високі Договірні Сторони можуть у будь-який час у подальшому повідомити Генерального Секретаря Ліги Націй про свій намір застосувати Конвенцію на всіх або деяких їхніх територіях, зазначених у заяві, передбаченій у попередньому абзаці. В такому разі Конвенція застосовується до територій, зазначених у повідомленні, через дев'яносто днів після його одержання Генеральним секретарем Ліги Націй.

Високі Договірні Сторони, відповідно до умов статті VIII, надалі залишають за собою право денонсувати цю Конвенцію для всіх або будь-якої з їхніх колоній, протекторатів або територій, що знаходяться під їхнім сюзеренітетом або мандатом.

Ця Конвенція реєструється Генеральним секретарем Ліги Націй відразу після набрання нею чинності. Згодом вона у стислі строки публікується у "Збірнику договорів" Ліги Націй.

На посвідчення чого зазначені вище вповноважені представники підписали цю Конвенцію.

Учинено в м. Женева сьомого червня тисяча дев'ятсот тридцятого року в одному примірнику, який передається на зберігання до архіву Секретаріату Ліги Націй, а засвідчені копії цього примірника передаються всім державам - членам Ліги Націй і державам, що не є її членами, які представлені на Конференції.

Переказний вексель містить:

1. Назву "переказний вексель", яка включена до тексту документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений;

2. Безумовний наказ сплатити визначену суму грошей;

3. Найменування особи, яка повинна платити (трасат);

4. Зазначення строку платежу;

5. Зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж;

6. Найменування особи, якій або за наказом якої повинен бути здійснений платіж;

7. Зазначення дати і місця видачі векселя;

8. Підпис особи, яка видає вексель (трасант).

Документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, наведених у попередній статті, не має сили переказного векселя, за винятком випадків, зазначених нижче:

переказний вексель, строк платежу в якому не вказаний, вважається таким, що підлягає оплаті за пред'явленням;

при відсутності особливої вказівки, місце, позначене поруч з найменуванням трасата, вважається місцем платежу і, разом з тим, місцем проживання трасата;

переказний вексель, у якому не зазначене місце його складання, вважається складеним у місці, позначеному поруч з найменуванням трасанта.

Переказний вексель може бути виданий за наказом трасанта.

Він може бути виданий на самого трасанта.

Він може бути виданий за рахунок третьої особи.

Переказний вексель може підлягати оплаті за місцем проживання третьої особи або в тій самій місцевості, де знаходиться місце проживання трасата, або в будь-якій іншій місцевості.

У переказному векселі, який підлягає оплаті відразу після пред'явлення або у визначений строк після пред'явлення, трасант може обумовити, що на суму, яка підлягає оплаті, будуть нараховуватися відсотки. У будь-якому іншому переказному векселі така умова вважається ненаписаною.

Відсоткова ставка повинна бути вказана у векселі; при відсутності такої вказівки умова вважається ненаписаною.

Відсотки нараховуються від дати видачі переказного векселя, якщо не вказана інша дата.

Якщо сума, яка підлягає сплаті за переказним векселем, виражена словами і цифрами, то в разі розбіжності між цими позначеннями підлягає сплаті сума, позначена словами.

Якщо у переказному векселі сума виражена кілька разів словами або цифрами, то в разі розбіжностей між цими позначеннями підлягає сплаті менша сума.

Якщо на переказному векселі є підписи осіб, нездатних зобов'язуватися за переказним векселем, або підроблені підписи, або підписи вигаданих осіб, або підписи, які з будь-яких інших підстав не можуть зобов'язувати тих осіб, які поставили їх на переказному векселі або від імені яких переказний вексель був підписаний, то зобов'язання інших осіб, які поставили свої підписи на ньому, є все-таки юридично дійсними.

Кожний, хто поставив свій підпис на переказному векселі як представник особи, від імені якої він не був уповноважений діяти, сам зобов'язаний за векселем і, якщо він заплатить, матиме ті самі права, які мала б та особа, за яку він мав намір діяти. Таке саме правило застосовується до представника, який перевищив свої повноваження.

Трасант відповідає за акцепт і за платіж.

Він може зняти з себе відповідальність за акцепт; будь-яка умова, за якою він знімає з себе відповідальність за платіж, вважається ненаписаною.

Якщо переказний вексель, що був не заповнений на момент видачі, був заповнений іншим чином, ніж передбачено укладеними угодами, то недотримання таких угод не може бути протиставлено держателю векселя, якщо тільки він не придбав переказний вексель несумлінно або, придбаваючи його, не допустив грубу необережність.

Будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту.

Якщо трасант помістив у переказному векселі слова "не за наказом" або будь-який інший рівнозначний вислів, то документ може бути переданий тільки з дотриманням форми і з наслідками звичайної цесії.

Індосамент може бути вчинений навіть на користь трасата, незалежно від того, акцептував він вексель чи ні, або на користь трасанта, або на користь будь-якої іншої особи зобов'язаної за векселем. Ці особи можуть реіндосувати вексель.

Індосамент повинен бути безумовним. Будь-яка обмежуюча його умова вважається ненаписаною.

Частковий індосамент вважається недійсним.

Індосамент "на пред'явника" має силу бланкового індосаменту.

Індосамент повинен бути написаний на переказному векселі або на приєднаному до нього аркуші (алонжі). Він повинен бути підписаний індосантом.

Індосамент може не містити найменування особи, на користь якої він вчинений, або може складатися лише з одного підпису індосанта (бланковий індосамент). В останньому випадку для того, щоб мати чинність, індосамент повинен бути написаний на звороті переказного векселя або на приєднаному до нього аркуші (алонжі).

Індосамент переносить всі права, що випливають з переказного векселя.

Якщо індосамент є бланковим, то держатель векселя може:

1. Заповнити бланк або на своє ім'я, або на ім'я будь-якої іншої особи;

2. Реіндосувати вексель через бланковий індосамент або будь-якій іншій особі;

3. Передати вексель третій особі, не заповнюючи бланк і не вчиняючи індосаменту.

Оскільки не обумовлено протилежне, індосант відповідає за акцепт і за платіж.

Він може заборонити новий індосамент; у такому разі він не несе відповідальності перед тими особами, на користь яких вексель був після нього індосований.

Власник переказного векселя вважається його законним держателем, якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим.

Закреслені індосаменти вважаються при цьому ненаписаними. Якщо за бланковим індосаментом іде інший індосамент, то особа, яка підписала останній, вважається такою, що придбала вексель за бланковим індосаментом.

Якщо особа втратила право володіння переказним векселем в силу будь-якої події, держатель, який обґрунтував своє право на нього згідно з порядком, зазначеним у попередньому абзаці, зобов'язаний повернути вексель, якщо він придбав його несумлінно або припустив при його придбанні грубу необережність.

Особи, на яких подається позов за переказним векселем, не можуть протиставити держателю заперечення, що ґрунтуються на їхніх особистих відносинах з трасантом або з попередніми держателями, якщо тільки держатель, при придбанні векселя, не діяв свідомо на шкоду боржнику.

Якщо індосамент містить застереження "валюта до отримання", "на інкасо", "за дорученням" або будь-яке інше застереження, що має на увазі просте доручення, держатель може здійснювати всі права, що випливають з переказного векселя, але індосувати його він може тільки у порядку передоручення.

У такому разі зобов'язані особи можуть заявляти проти держателя лише такі заперечення, які могли б бути заявлені проти індосанта.

Доручення, яке міститься в індосаменті із застереженням "за дорученням", не припиняється у зв'язку зі смертю доручителя або настанням його недієздатності.

Якщо індосамент містить застереження "валюта в забезпечення", "валюта в заставу" або будь-яке інше застереження, яке має на увазі заставу, держатель може здійснювати всі права, що випливають з переказного векселя, але поставлений ним індосамент має силу лише як передоручений індосамент.

Зобов'язані особи не можуть заявляти проти держателя заперечень, що ґрунтуються на їхніх особистих відносинах з індосантом, якщо тільки держатель, одержуючи вексель, не діяв свідомо на шкоду боржнику.

Індосамент, вчинений після настання строку платежу, має ті самі наслідки, що й індосамент, вчинений до настання строку платежу. Однак індосамент, вчинений після протесту в неплатежі або після закінчення строку, встановленого для вчинення протесту, має лише наслідки звичайної цесії.

Якщо протилежне не буде доведено, недатований індосамент вважається вчиненим на векселі до закінчення строку, встановленого для здійснення протесту.

Переказний вексель може до настання строку платежу бути пред'явлений держателем або особою, в якої вексель знаходиться, для акцепту трасату за місцем його знаходження.

У будь-якому переказному векселі трасант може обумовити, з визначенням або без визначення строку для пред'явлення, що переказний вексель повинен бути пред'явлений для акцепту.

Трасант може заборонити пред'явлення для акцепту, якщо тільки не йдеться про переказний вексель, який підлягає оплаті у третьої особи за її адресою, або за адресою іншою, ніж адреса трасата, або про вексель, який підлягає оплаті у визначений строк після пред'явлення.

Він може також обумовити, що пред'явлення для акцепту не буде здійснене раніше визначеної дати.

Якщо тільки вексель не оголошений трасантом як такий, що не підлягає акцепту, кожний індосант може обумовити, з визначенням або без визначення строку для пред'явлення, що вексель повинен бути пред'явлений для акцепту.

Переказні векселі, які підлягають оплаті у визначений строк від пред'явлення, повинні бути пред'явлені для акцепту протягом одного року від дати їх складання.

Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк.

Ці строки можуть бути скорочені індосантами.

Трасат може вимагати, щоб вексель був повторно йому пред'явлений наступного дня після першого пред'явлення. Заінтересовані особи не можуть посилатися на те, що ця вимога не була виконана, якщо тільки про цю вимогу не було згадано у протесті.

Держатель векселя не зобов'язаний передавати трасату вексель, пред'явлений для акцепту.

Акцепт вчинюється на переказному векселі. Акцепт виражається словом "акцептований" або будь-яким іншим рівнозначним словом. Він підписується трасатом. Простий підпис трасата, зроблений на лицьовій стороні векселя, має силу акцепту.

Якщо вексель підлягає оплаті у визначений строк від пред'явлення або якщо він повинен бути пред'явлений для акцепту протягом визначеного строку в силу особливої вимоги, то акцепт повинен бути датований днем, у який він був вчинений, якщо тільки держатель не вимагатиме, щоб він був датований днем пред'явлення.

У разі відсутності дати держатель, щоб зберегти своє право регресу проти індосанта і трасанта, повинен засвідчити це упущення своєчасно здійсненим протестом.

Акцепт є безумовним, але трасат може обмежити його частиною суми, яка підлягає сплаті.

Будь-яка інша зміна, внесена акцептом у зміст переказного векселя, рівнозначна відмові в акцепті. Однак акцептант відповідає згідно зі змістом свого акцепту.

Якщо трасант зазначив у переказному векселі місце платежу, відмінне від місця проживання трасата, не вказавши при цьому третьої особи, за адресою якої повинен бути здійснений платіж, то трасат може вказати на таку особу в момент акцепту. При відсутності такої вказівки вважається, що акцептант зобов'язався сам здійснити платіж за векселем у місці платежу.

Якщо вексель підлягає оплаті за місцем проживання трасата, останній може вказати у своєму акцепті будь-яку адресу у тому самому місці, в якому повинен бути здійснений платіж.

Шляхом акцепту трасат зобов'язується здійснити платіж за переказним векселем при настанні строку платежу.

У разі неплатежу держатель, навіть якщо він є трасантом, має право учинити проти акцептанта прямий позов, який ґрунтується на переказному векселі, щодо всього того, до чого може бути пред'явлена вимога відповідно до статей 48 і 49.

Якщо трасат, який вчинив на переказному векселі надпис про свій акцепт, закреслив його до повернення векселя, то вважається, що в акцепті було відмовлено. Оскільки протилежне не буде доведено, вважається, що закреслення було здійснене до повернення векселя.

Однак, якщо трасат письмово повідомив про свій акцепт держателя або будь-яку особу, яка поставила свій підпис на векселі, він є зобов'язаним перед такими особами відповідно до змісту свого акцепту.

Платіж за переказним векселем може бути забезпечений авалем повністю або в частині його суми.

Забезпечення може бути надане третьою особою або навіть однією з осіб, які поставили свій підпис на векселі.

Аваль вчинюється або на самому переказному векселі, або на алонжі.

Він виражається словами "вважати за аваль" або будь-яким іншим рівнозначним формулюванням. Він підписується тим, хто надає аваль.

Вважається, що для здійснення авалю достатньо одного лише підпису, вчиненого авалістом на лицьовій стороні векселя, якщо тільки цей підпис не вчинений трасатом або трасантом.

В авалі повинно бути вказано, за кого він виданий. У разі відсутності такої вказівки він вважається виданим за трасанта.

Аваліст відповідає так само, як і та особа, зобов'язання якої він забезпечив.

Його зобов'язання є дійсним навіть у тому разі, якщо те зобов'язання, яке він забезпечував, виявиться недійсним з будь-якої іншої причини, ніж дефект форми.

Здійснюючи платіж за переказним векселем, аваліст набуває прав, що випливають з переказного векселя, проти особи, зобов'язання якої він забезпечив, і проти тих осіб, які зобов'язані перед останньою за переказним векселем.

Переказний вексель може бути виданий із таким строком платежу:

за пред'явленням;

у визначений строк від пред'явлення;

у визначений строк від дати складання;

на визначену дату.

Переказні векселі, що містять або інші строки платежу, або передбачають оплату частинами, є недійсними.

Переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами.

Трасант може встановити, що переказний вексель зі строком платежу за пред'явленням не може бути пред'явленим для платежу раніше визначеної дати. У цьому разі строк для пред'явлення починається від зазначеної дати.

Строк платежу за переказним векселем, що підлягає сплаті у визначений строк від пред'явлення визначається або датою акцепту, або датою протесту.

При відсутності протесту недатований акцепт вважається стосовно акцептанта здійсненим в останній день строку, визначеного для пред'явлення для акцепту.

Якщо переказний вексель виданий строком на один або кілька місяців від дати видачі або від пред'явлення, то строк платежу за векселем настає у відповідну дату того місяця, в якому платіж повинен бути здійснений. У разі відсутності відповідної дати строк платежу за векселем настає в останній день цього місяця.

Якщо переказний вексель виданий строком на півтора місяця або на кілька місяців з половиною від дати видачі або від пред'явлення, то необхідно спочатку відрахувати повні місяці.

Якщо строк платежу призначено на початок, середину (середина січня або середина лютого тощо) або на кінець місяця, то під цими виразами розуміють перший, п'ятнадцятий і останній дні місяця.

Вираз "вісім днів" або "п'ятнадцять днів" означає не один або два тижні, а строки в повні вісім або п'ятнадцять днів.

Вираз "півмісяця" означає строк у п'ятнадцять днів.

Якщо переказний вексель підлягає оплаті у визначений день у якому-небудь місці, де використовують інший календар, ніж у місці складання, то день платежу вважається визначеним за календарем місця платежу.

Якщо у місці складання і місці платежу за переказним векселем, виданим зі строком платежу у визначений строк від дати складання, діють різні календарі, то встановлюється день відповідний дню складання за календарем місця платежу, і залежно від цього визначається строк платежу.

Строки для пред'явлення переказних векселів обчислюються відповідно до правил, викладених у попередньому абзаці.

Ці правила не застосовуються, якщо якесь застереження, зроблене у векселі, або навіть просто зміст документа вказують на намір прийняти інші правила.

Держатель переказного векселя зі строком платежу на визначений день або у визначений строк від дати складання чи від пред'явлення повинен пред'явити вексель для платежу або в день, в який він підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів.

Пред'явлення переказного векселя в розрахункову палату є рівнозначним пред'явленню для платежу.

Трасат, здійснюючи платіж за переказним векселем, може вимагати, щоб він був вручений йому держателем разом з розпискою про отримання платежу.

Держатель не може відмовитися від прийняття часткового платежу.

У разі часткового платежу трасат може вимагати, щоб відмітка про такий платіж була вчинена на векселі і щоб йому була видана про це розписка.

Держатель переказного векселя не може бути примушений прийняти платіж за ним до настання строку платежу.

Трасат, який здійснює платіж до настання строку платежу, робить це на свій власний страх і ризик.

Той, хто здійснює платіж при настанні строку платежу, вважається таким, хто належним чином виконав своє зобов'язання, якщо він не допустив грубу необережність або з його боку не було обману. Він зобов'язаний перевірити правильність послідовного ряду індосаментів, але не підписи індосантів.

Якщо переказний вексель виданий у валюті, яка не має обігу в місці платежу, то сума, яка підлягає сплаті, може бути сплачена в місцевій валюті за її курсом на день настання строку платежу. Якщо боржник прострочить платіж, то держатель може на свій розсуд вимагати, щоб сума векселя була сплачена у місцевій валюті за курсом або на день настання строку платежу, або на день здійснення платежу.

Курс іноземної валюти визначається згідно із звичаями, що діють у місці платежу. Однак трасант може обумовити, що сума, яка підлягає сплаті, буде нарахована за курсом, визначеним у векселі.

Наведені вище правила не застосовуються в разі, коли трасант обумовив, що платіж повинен бути здійснений у визначеній валюті (застереження про здійснення платежу в іноземній валюті).

Якщо сума переказного векселя визначена у валюті, яка має в країні видачі і в країні платежу однакову назву, але різний курс, то вважається, що малася на увазі валюта місця платежу.

Якщо переказний вексель не пред'явлений для платежу протягом строку, встановленого статтею 38, то кожний боржник має право внести його суму у депозит компетентного органу влади за рахунок на страх і ризик держателя.

Держатель може використати своє право регресу проти індосантів, трасанта та інших зобов'язаних осіб:

при настанні строку платежу, якщо платіж не був здійснений;

навіть до настання строку платежу:

1. якщо мала місце повна або часткова відмова здійснити акцепт;

2. у разі банкрутства трасата, незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні, або у разі припинення ним платежів, навіть якщо ця обставина не була встановлена судовим рішенням, або у разі безрезультатного звернення стягнення на його майно;

3. у разі банкрутства трасанта за векселем, що не підлягає акцепту.

Відмова в акцепті або у платежі повинна бути підтверджена засвідченим автентичним документом (протест у неакцепті або у неплатежі).

Протест в неакцепті повинен бути здійснений протягом строку, визначеного для пред'явлення для акцепту. Якщо у випадку, передбаченому у першому абзаці статті 24, перше пред'явлення мало місце в останній день строку, то протест ще може бути здійснений наступного дня.

Протест у неплатежі за переказним векселем, який підлягає оплаті на визначену дату або у визначений строк від дати складання чи від пред'явлення, повинен бути здійснений в один із двох робочих днів, які настають за днем, у який вексель підлягає оплаті. Якщо йдеться про вексель зі строком платежу за пред'явленням, то протест повинен бути здійснений у порядку для здійснення протесту у неакцепті, вказаному у попередньому абзаці.

Протест у неакцепті звільняє від пред'явлення для платежу і від протесту у неплатежі.

У разі припинення платежів трасатом, незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні, або у разі безрезультатного звернення стягнення на його майно, держатель не зможе використати своє право регресу доти, доки вексель не буде пред'явлений трасату для платежу і не буде здійснений протест.

У разі оголошення трасата банкрутом, незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні, або у разі оголошення банкрутом трасанта за векселем, який не підлягає акцепту, для використання держателем права регресу буде достатньо пред'явлення судового рішення про оголошення банкрутом такого трасата чи трасанта.

Держатель повинен повідомити свого індосанта і трасанта про неакцепт або неплатіж протягом чотирьох робочих днів, наступних за днем протесту, або, у разі застереження "обіг без витрат", - за днем пред'явлення. Кожний індосант повинен протягом двох робочих днів, наступних за днем одержання ним повідомлення, сповістити свого індосанта про одержане ним повідомлення із зазначенням найменувань і адрес тих, хто надіслав попередні повідомлення, і так далі послідовно, аж до трасанта. Перебіг вказаних вище строків починається з моменту одержання попереднього повідомлення.

Якщо відповідно до попереднього абзацу повідомлення буде надіслане особі, яка поставила свій підпис на переказному векселі, то таке ж повідомлення повинно бути надіслане протягом того ж самого строку її авалісту.

У разі, якщо індосант або не вказав своєї адреси, або вказав її нерозбірливо, достатньо, щоб повідомлення було надіслане тому індосанту, що йому передує.

Особа, яка повинна надіслати повідомлення, може зробити це в будь-якій формі, навіть шляхом простого повернення переказного векселя.

Вона повинна довести, що надіслала повідомлення у встановлений строк. Вважається, що строк дотриманий, якщо лист з повідомленням відправлений поштою у зазначений строк.

Особа, яка не надсилає повідомлення протягом вказаного вище строку, не втрачає своїх прав. Вона несе відповідальність за будь-яку шкоду, спричинену внаслідок її необережності, однак розмір відшкодовуваних збитків не повинен перевищувати суму переказного векселя.

Трасант, індосант або особа, яка забезпечує платіж авалем (аваліст), можуть, шляхом включення у документ застереження "обіг без витрат", "без протесту" або будь-якого іншого рівнозначного застереження і їх підписання, звільнити держателя від здійснення протесту у неакцепті або у неплатежі для того, щоб він міг використати своє право регресу.

Це застереження не звільняє держателя ні від пред'явлення векселя у встановлений строк, ні від надсилання повідомлень, які він має надіслати. Обов'язок доказування недотримання строків держателем покладається на особу, яка посилається на таке недотримання.

Якщо застереження включене трасантом, то воно має силу щодо всіх осіб, які поставили підпис на векселі; якщо воно включене індосантом або авалістом, то воно має силу лише щодо такого індосанта або аваліста. Якщо, незважаючи на включене трасантом застереження, держатель здійснить протест, то витрати, пов'язані з протестом, покладаються на нього. Якщо застереження виходить від індосанта або аваліста, то витрати на протест, якщо він був вчинений, можуть бути стягнуті з усіх осіб, які поставили підпис на векселі.

Всі трасанти, акцептанти, індосанти і особи, які забезпечують авалем платіж за переказним векселем, є солідарно зобов'язаними перед держателем.

Держатель має право пред'явити позов до кожної з цих осіб окремо і до всіх разом, при цьому необов'язково додержуючись тієї послідовності, в якій вони зобов'язалися.

Таке саме право належить кожній особі, яка поставила свій підпис на векселі, після того як вона прийме його і здійснить платіж за ним.

Пред'явлення позову до однієї із зобов'язаних осіб не перешкоджає пред'явленню позову до інших осіб, навіть якщо вони йдуть після особи, до якої пред'явлено позов.

Держатель може вимагати від особи, проти якої він використовує своє право регресу:

1. суму неакцептованого або неоплаченого переказного векселя з відсотками, якщо вони були обумовлені;

2. відсотки в розмірі шести від дати настання строку платежу;

3. витрати, пов'язані з протестом і пересиланням повідомлень, а також інші витрати.

Якщо право регресу використане до настання строку платежу, то з вексельної суми утримуються облікові відсотки. Ці облікові відсотки обчислюються за офіційною обліковою ставкою (банківською ставкою), яка діє на дату використання права регресу за місцем проживання держателя.

Особа, яка прийме переказний вексель і здійснить платіж за ним, може стягнути з інших зобов'язаних перед нею осіб:

1. усю сплачену нею суму;

2. відсотки на вказану суму, обчислені в розмірі шести,

починаючи з дня, коли вона здійснила платіж;

3. будь-які витрати, яких вона зазнала.

Кожна зобов'язана особа, проти якої використане або може бути використане право регресу, може вимагати, щоб їй, проти платежу, були вручені вексель з протестом і розписку про отримання платежу.

Кожний індосант, який прийняв переказний вексель і здійснив платіж за ним, може закреслити свій власний індосамент та індосаменти наступних за ним індосантів.

У разі використання права регресу після часткового акцепту, особа, яка сплачує суму, на яку вексель не був акцептований, може вимагати, щоб відмітка про цей платіж була зроблена на векселі і щоб їй була видана про те розписка. Держатель повинен також вручити їй засвідчену копію векселя разом з протестом для того, щоб надати можливість використати в наступному право регресу.

Кожна особа, якій належить право регресу, може, при відсутності угоди щодо протилежного, одержати платіж за допомогою нового векселя (зворотного переказного векселя), виданого зі строком платежу за пред'явленням на одну із зобов'язаних перед нею осіб, який підлягає оплаті за місцем проживання цієї особи.

Зворотний переказний вексель включає, крім сум, зазначених у статтях 48 і 49, куртаж і гербовий збір за зворотним переказним векселем.

Якщо зворотний переказний вексель виданий держателем, то сума, яка підлягає сплаті, визначається за курсом для векселів зі строком платежу за пред'явленням, виданих у місці платежу за первісним векселем на зобов'язану особу за її місцем проживання.

Якщо зворотний переказний вексель виданий індосантом, то сума, яка підлягає сплаті, визначається за курсом для векселів зі строком платежу за пред'явленням, виданих у місці, де трасант за зворотним переказним векселем має місце проживання, на зобов'язану особу за її місцем проживання.

Після закінчення строків, встановлених:

для пред'явлення переказного векселя зі строком платежу за пред'явленням або у визначений строк від пред'явлення;

для здійснення протесту у неакцепті або у неплатежі;

для пред'явлення для платежу у разі застереження "обіг без витрат",

держатель втрачає свої права регресу проти індосантів, проти трасанта і проти інших зобов'язаних осіб, за винятком акцептанта.

У разі непред'явлення для акцепту протягом строку, обумовленого трасантом, держатель втрачає своє право регресу у неакцепті, а також у неплатежі, якщо тільки із змісту умови не випливає, що трасант лише мав на увазі звільнити себе від відповідальності за акцепт.

Якщо застереження про строк для пред'явлення міститься в індосаменті, то тільки індосант може посилатися на нього.

Якщо пред'явленню переказного векселя або здійсненню протесту протягом встановлених строків заважає непереборна сила (встановлення будь-якою державою юридичної заборони або інший випадок непереборної сили), то зазначені строки продовжуються.

Держатель зобов'язаний без затримки повідомити свого індосанта про випадок непереборної сили і зробити на векселі або на алонжі відмітку про це повідомлення, вказавши його дату і поставивши свій підпис; у решті випадків застосовуються положення статті 45.

Після припинення дії непереборної сили держатель повинен без затримки пред'явити переказний вексель для акцепту або платежу і, у разі потреби, здійснити протест.

Якщо дія непереборної сили триває понад тридцять днів після настання строку платежу, то використовується право регресу, для використання якого ні пред'явлення, ні здійснення протесту не є необхідними.

Для переказних векселів строком платежу за пред'явленням або у визначений строк від пред'явлення відлік тридцятиденного строку починається від дати, в яку держатель, навіть до закінчення строку для пред'явлення, повідомив свого індосанта про непереборну силу.

Для переказних векселів зі строком платежу у визначений строк від пред'явлення, зазначений вище тридцятиденний строк додається до строку від пред'явлення, який зазначений у переказному векселі.

Непереборною силою не вважаються обставини, які мають суто особистий характер для держателя або для осіб, яким він доручив пред'явлення векселя або здійснення протесту.

Трасант, індосант або аваліст можуть вказати будь-яку особу, яка повинна, у разі потреби, здійснити акцепт або платіж.

Переказний вексель може, відповідно до встановлених нижче умов, бути акцептований або оплачений особою, яка діє як посередник в акцепті або у платежі, за будь-якого боржника, зобов'язаного у порядку регресу.

Особою, яка діє як посередник, може бути третя особа, навіть трасат, або особа, за винятком акцептанта, яка вже зобов'язана за переказним векселем.

Особа, яка діє як посередник, зобов'язана протягом двох робочих днів повідомити про своє посередництво ту особу, за яку вона виступила як посередник. У разі прострочення вона несе відповідальність за будь-яку шкоду, спричинену внаслідок її необережності, однак розмір відшкодовуваних збитків не повинен перевищувати суму переказного векселя.

Акцепт у порядку посередництва може мати місце в усіх випадках, коли держатель має право регресу до настання строку платежу за векселем, який підлягає акцепту.

Якщо у переказному векселі вказана особа, яка у разі неплатежу або неакцепту векселя здійснить його акцепт або платіж у місці платежу, то держатель не може до настання строку платежу використати свої права регресу проти того, хто вказав таку особу, і проти тих осіб, які поставили підписи після нього, якщо він не пред'явив вексель особі, яка у разі неплатежу або неакцепту векселя здійснить його акцепт або платіж, і якщо, у разі відмови в акцепті, він не засвідчив цю відмову протестом.

В інших випадках посередництва держатель може відхилити акцепт у порядку посередництва. Однак якщо він його допускає, то він втрачає до настання строку платежу своє право регресу проти тієї особи, за дорученням якої був здійснений акцепт, і проти тих осіб, які поставили підписи після неї.

Акцепт у порядку посередництва вчиняється на переказному векселі. Він підписується особою, яка діє як посередник. У ньому вказується особа, за яку він здійснений, а при відсутності такої вказівки вважається, що акцепт був здійснений за трасанта.

Акцептант у порядку посередництва зобов'язаний перед держателем і перед індосантами, наступними за особою, за яку він виступив як посередник, такою ж мірою, як і ця особа.

Незважаючи на акцепт у порядку посередництва, особа, за яку він був здійснений, і особи, які зобов'язані перед нею, можуть вимагати від держателя, проти сплати суми, зазначеної в статті 48, щоб їм були вручені вексель, протест і, у відповідному випадку, рахунок з розпискою про отримання платежу.

Платіж у порядку посередництва може мати місце в усіх випадках, коли векселедержатель має право регресу за векселем, незалежно від того, при настанні строку платежу, або до настання строку платежу.

Платіж повинен покрити всю суму, яка підлягає сплаті особою, за яку він здійснюється.

Він повинен бути здійснений не пізніше дня, наступного за останнім днем, встановленим для здійснення протесту в неплатежі.

Якщо переказний вексель був у порядку посередництва акцептований особами, які мають місце проживання у місці платежу, або у випадках, якщо особи, які мають там місце проживання, були вказані для платежу на випадок необхідності, то держатель векселя повинен пред'явити вексель всім цим особам і, у разі потреби, здійснити протест у неплатежі не пізніше дня, наступного за останнім днем, встановленим для здійснення протесту.

Якщо протест не був здійснений протягом цього строку, то той, хто вказав особу для платежу на випадок необхідності або особа, за рахунок якої був акцептований вексель, і наступні індосанти перестають бути зобов'язаними.

Держатель, який відмовиться від платежу у порядку посередництва, втрачає своє право регресу проти тих осіб, які були б у цьому порядку звільнені від зобов'язань.

Платіж у порядку посередництва засвідчується розпискою про отримання платежу, написаною на переказному векселі із зазначенням тієї особи, за яку був здійснений платіж. При відсутності такої вказівки вважається, що платіж був здійснений за трасанта.

Переказний вексель і протест, якщо він був здійснений, вручаються особі, яка здійснила платіж у порядку посередництва.

Той, хто здійснив платіж у порядку посередництва, набуває права, які випливають із переказного векселя, щодо тієї особи, за яку він здійснив платіж, і щодо осіб, які зобов'язані перед останньою за переказним векселем. Однак він не може реіндосувати переказний вексель.

Індосанти, наступні за особою, за яку був здійснений платіж, перестають бути зобов'язаними.

У разі збігу кількох пропозицій про сплату у порядку посередництва перевага віддається тій пропозиції, яка звільняє від зобов'язань більшу кількість осіб. Будь-яка особа, яка виступає як посередник і свідомо порушує це правило, втрачає своє право регресу проти осіб, які виявилися б звільненими від зобов'язання.

Переказний вексель може бути виданий у двох або більше тотожних примірниках.

Ці примірники повинні містити порядковий номер у самому тексті документа; у противному разі кожний з них розглядається як окремий переказний вексель.

Кожний держатель векселя, в якому не зазначено, що він виданий в одному примірнику, може вимагати передачі йому двох або більше примірників за власний рахунок. З цією метою він повинен звернутися до свого безпосереднього індосанта, який зобов'язаний сприяти йому в зверненні до його власного індосанта, і так далі послідовно, аж до трасанта. Індосанти зобов'язані відтворити свої індосаменти на нових примірниках.

Платіж, здійснений за одним примірником, звільняє від зобов'язання, навіть якщо не було обумовлено, що цей платіж анулює дію інших примірників. Однак трасат є зобов'язаним за кожним акцептованим ним і не повернутим йому примірником.

Індосант, який передав примірники різним особам, а також наступні індосанти є зобов'язаними за всіма примірниками, на яких є їх підпис і які не були повернені.

Той, хто надіслав один примірник для акцепту, повинен вказати на інших примірниках найменування тієї особи, у якої знаходиться цей примірник. Ця особа зобов'язана вручити його законному держателю іншого примірника.

Якщо вона відмовляється це зробити, то держатель не може використати своє право регресу доти, доки він не здійснить протест про те:

1. що примірник, надісланий для акцепту, не був вручений йому на його вимогу;

2. що акцепт або платіж не могли бути отримані за іншими примірниками.

Кожний держатель переказного векселя має право знімати з нього копії.

Копія повинна точно відтворювати оригінал, включаючи індосаменти і всі інші позначки, що містяться у ньому. На ній має бути вказано, до якого місця вона доведена.

Вона передається шляхом індосаменту і забезпечується авалем таким же чином і з такими ж наслідками, що й оригінал.