( Абзац перший пункту 4.2 глави 4 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою НБУ N 222 від 19.05.2004 )
Тендери проводяться щосереди з такою періодичністю:
три середи підряд - рефінансування строком до 14 днів;
одна середа - рефінансування строком до 365 днів.
За умови, що п'ятниця оголошується неробочим днем, повідомлення про проведення тендера надається банкам у четвер того тижня, що передує дням проведення тендера.
Залежно від ситуації на грошово-кредитному ринку та стану ліквідності банків Національний банк може змінювати періодичність та черговість проведення тендерів, а також визначати додаткові вимоги до учасників тендерів, про що повідомляється банкам засобами електронної пошти.
Банк, який виходячи з прогнозу своєї ліквідності планує взяти участь у тендері з пропозицією надати під забезпечення кредиту рефінансування державні цінні папери, які перебувають у довірчій власності, враховані векселі, подвійні складські свідоцтва, іпотечні сертифікати із фіксованою дохідністю, облігації підприємств чи облігації місцевих позик, майнові права, орієнтуючись на терміни проведення Національним банком тендерів, має заздалегідь надавати територіальним управлінням відповідні документи для їх перевірки.
( Абзац сьомий пункту 4.2 глави 4 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку N 251 від 12.07.2005, N 494 від 23.12.2005 )
Територіальне управління до розгляду бере лише ті документи, які дають змогу зробити висновок щодо можливого прийняття запропонованого виду забезпечення, та не менше ніж за один робочий день до оголошення про проведення чергового тендера повідомити банк щодо прийнятності забезпечення.
4.3. Один банк не може одержати більше ніж 50 процентів запропонованого на тендері обсягу кредитів.
4.4. Заявку на одержання кредиту рефінансування строком до 14 днів банк може надавати до Національного банку за умови дотримання вимог, викладених у пунктах 1.1 або 1.2 глави 1 розділу II цього Положення.
Сума заборгованості за кредитами Національного банку (крім кредиту овернайт), у тому числі за кредитами з урахуванням поданої заявки на участь у тендері, не повинна перевищувати 50 процентів розміру регулятивного капіталу банку, розрахованого за даними останнього балансу.
Кредит рефінансування строком до 14 днів може надаватися банку під забезпечення гарантії іншого банку в обсязі наданої гарантії або врахованого векселя, авальованого іншим банком, але не більше ніж 50 процентів розміру регулятивного капіталу банку-позичальника, розрахованого за даними останнього балансу.
Під час розгляду заявки на одержання кредиту рефінансування строком до 14 днів ураховується інформація Департаменту банківського регулювання і нагляду та Управління контролю ризиків, що надається до 20 числа наступного за звітним місяця, щодо переліку банків, які можуть протягом відповідного періоду одержувати від Національного банку підтримку короткострокової ліквідності, та банків, проведення операцій рефінансування з якими становить підвищений кредитний ризик.
( Пункт 4.4 Глави 4 розділу II доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку N 102 від 31.03.2005 )
4.5. У разі звернення за кредитом рефінансування строком до 365 днів банк, крім вимог, викладених у пункті 1.1 глави 1 розділу II цього Положення, має дотримуватися таких додаткових вимог:
кредити (крім кредитів строком понад один рік), що отримані банком на міжбанківському ринку України та надані іншим банкам, не перевищують 20 процентів від загальної суми зобов'язань банку на останню звітну дату, що передує даті звернення;
( Абзац другий пункту 4.5 глави 4 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановами НБУ N 222 від 19.05.2004, N 102 від 31.03.2005 )
сумнівні та безнадійні кредити в портфелі банку (відповідно до визначених у нормативно-правових актах Національного банку з питань банківського нагляду критеріїв їх класифікації) становлять до 10 процентів від суми кредитного портфеля;
( Абзац третій пункту 4.5 глави 4 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою НБУ N 222 від 19.05.2004 )
сума заборгованості за кредитами Національного банку (крім кредиту овернайт), у тому числі за кредитами з урахуванням поданої заявки на участь у тендері, не повинна перевищувати 50 процентів розміру регулятивного капіталу банку, розрахованого за даними останнього балансу.
4.6. До заявки на одержання кредиту рефінансування строком понад 14 днів додаються інформація Департаменту банківського регулювання і нагляду щодо фінансового стану банку та дотримання ним вимог нормативно-правових актів Національного банку з питань регулювання діяльності банків з висновком щодо доцільності такого рефінансування та інформація Управління контролю ризиків щодо банків, проведення операцій рефінансування з якими становить підвищений кредитний ризик.
( Абзац перший пункту 4.6 Глави 4 розділу II в редакції Постанови Національного банку N 102 від 31.03.2005 )
Територіальні управління, Департамент банківського регулювання і нагляду постійно здійснюють моніторинг фінансового стану банку, який має кредит, що наданий на строк понад 14 днів, і щокварталу його фінансовий стан розглядається на засіданні Комітету з управління активами і пасивами Національного банку. На засідання можуть бути запрошені керівники банку.
4.7. У повідомленні про проведення Національним банком тендера (додаток 7) зазначаються такі умови його проведення:
дата;
тип тендера (кількісний або процентний);
строк користування кредитом;
загальна сума кредиту, що пропонується Національним банком (або без її оголошення);
мінімальна сума заявки для одного банку;
вид забезпечення кредиту тощо.
4.8. Протягом понеділка банк, який потребує підтримки своєї ліквідності, узгоджує з відповідним територіальним управлінням свою участь у тендері, здійснюється перевірка застави, яка надається під забезпечення кредиту рефінансування, готується заявка.
4.9. Банк за допомогою засобів програмно-технологічного забезпечення "КредЛайн" може подати лише одну заявку на участь у тендері (додаток 8 або 9) до Департаменту монетарної політики, яка має містити перелік державних цінних паперів, державних цінних паперів, які перебувають у довірчій власності депозитних сертифікатів, урахованих банками векселів, подвійних складських свідоцтв, іпотечних сертифікатів із фіксованою дохідністю, облігацій підприємств або облігацій місцевих позик, інформацію щодо майнових прав, без будь-яких подальших змін до неї.
( Пункт 4.9 Глави 4 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку N 102 від 31.03.2005, N 251 від 12.07.2005, N 494 від 23.12.2005; N 251 від 06.07.2006 )
4.10. Заявки, які надійшли пізніше встановленого для участі в тендері часу, не приймаються, за винятком причин технічного характеру.
4.11. За умови надання під забезпечення кредиту рефінансування державних цінних паперів Національний банк перевіряє наявність у банку на рахунку в цінних паперах вільних від зобов'язань державних цінних паперів та строки їх погашення і Департамент монетарної політики передає копію заявки до відповідного територіального управління для подальшої перевірки кредитоспроможності банку.
За умови надання під забезпечення кредиту рефінансування державних цінних паперів, які перебувають у довірчій власності, Національний банк перевіряє наявність у банку-управителя на рахунку в цінних паперах вільних від зобов'язань державних цінних паперів, які перебувають у довірчій власності, та строки їх погашення і Департамент монетарної політики передає копію заявки до відповідного територіального управління для подальшої перевірки.
( Пункт 4.11 глави 4 розділу II доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку N 494 від 23.12.2005 )
Територіальне управління має перевірити оригінал договору управління майном, відповідність переліку і характеристики державних цінних паперів, які перебувають у довірчій власності, запропонованому забезпеченню, витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна на предмет відсутності обтяжень державних цінних паперів, які перебувають у довірчій власності, письмову згоду установника управління на передавання державних цінних паперів, які перебувають у довірчій власності, під забезпечення кредиту рефінансування Національного банку, інші документи, що свідчать про управління державними цінними паперами, які перебувають у довірчій власності.
( Пункт 4.11 глави 4 розділу II доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку N 494 від 23.12.2005 )
За умови надання під забезпечення кредиту рефінансування депозитних сертифікатів Національний банк перевіряє в системі кількісного обліку СЕРТИФ наявність у банку-позичальника вільних від зобов'язань депозитних сертифікатів, їх кількість, строки погашення і відповідний структурний підрозділ передає копію заявки до відповідного територіального управління для здійснення подальшої перевірки виконання банком вимог цього Положення.
( Пункт 4.11 глави 4 розділу II доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку N 251 від 06.07.2006 )
4.12. У разі надання кредиту рефінансування під забезпечення облігацій підприємств, облігацій місцевих позик Національний банк перевіряє через уповноважений банк-зберігач на підставі виписки з рахунку в цінних паперах у Відкритому акціонерному товаристві "Міжрегіональний фондовий союз" або іншому уповноваженому суб'єкті фондового ринку наявність у банку-позичальника облігацій, які передаються під забезпечення кредиту рефінансування, і передає заявку територіальному управлінню для подальшої перевірки кредитоспроможності банку.
4.13. Департамент монетарної політики без перевірки передає заявку відповідному територіальному управлінню для здійснення подальшої перевірки:
урахування векселів, їх обліку на відповідному рахунку бухгалтерського обліку та відповідності до вимог цього Положення і нормативно-правових актів Національного банку;
подвійних складських свідоцтв та іпотечних сертифікатів із фіксованою дохідністю відповідно до вимог законодавства України;
заставленого майна, наданого суб'єктом господарювання банку під забезпечення виконання своїх зобов'язань за кредитним договором, майнові права за яким пропонуються як забезпечення за договором рефінансування, та всіх потрібних документів щодо нього.
( Пункт 4.13 глави 4 розділу II доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку N 251 від 12.07.2005 )
У разі надання кредиту під забезпечення застави майнових прав територіальне управління має перевірити оригінали кредитного договору, договору застави (іпотеки), страхування, витяги з відповідних державних реєстрів, звіт про незалежну експертну оцінку предмета застави та інші документи, що свідчать про надання банком кредиту суб'єктові господарювання та забезпечення його заставою.
( Пункт 4.13 глави 4 розділу II доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку N 251 від 12.07.2005 )
4.14. Відповідне територіальне управління після розгляду заявки на участь у тендері, перевірки кредитоспроможності банку, запропонованого забезпечення та дотримання ним вимог цього Положення за допомогою засобів програмно-технологічного забезпечення "КредЛайн" повідомляє Департамент монетарної політики (додаток 10) про можливу участь банку в тендері та надійність запропонованого банком забезпечення.
( Пункт 4.14 Глави 4 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 102 від 31.03.2005 )
4.15. Розподіл кредитів під час проведення кількісного тендера здійснюється відповідно до поданих заявок до закінчення суми, яка запропонована на цей тендер. Якщо запропонованої на кількісний тендер суми недостатньо для задоволення всіх заявок банків, то кредитні кошти за оголошеною ціною розподіляються між усіма банками пропорційно до поданих заявок.
4.16. За умови проведення Національним банком процентного тендера банки самостійно пропонують процентну ставку з точністю до одного десяткового знака, після коми, за якою вони погоджуються одержати кошти, але не нижчу, ніж облікова ставка Національного банку.
( Абзац перший пункту 4.16 глави 4 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 251 від 12.07.2005 )
На процентному тендері заявки задовольняються відповідно до зниження запропонованої в них процентної ставки, починаючи з найвищої, і надалі поступово до закінчення запропонованого обсягу кредитів або задоволення всіх заявок банків.
4.17. Якщо два або кілька учасників процентного тендера пропонують однакову процентну ставку, а обсяг кредитів, що залишився, не достатній для задоволення всіх заявок банків з однаковою процентною ставкою, то кошти розподіляються пропорційно між цими банками.
4.18. Результати проведеного тендера повідомляються банкам, які брали участь у тендері, та територіальним управлінням (додаток 11).
4.19. Банки, заявки яких задоволені, мають укласти кредитний договір та договір застави з відповідним територіальним управлінням, яке має повідомити (додаток 12) Департамент монетарної політики про укладення договорів.
4.20. Департамент монетарної політики в середу відповідно до укладених кредитних договорів та договорів застави забезпечує перерахування коштів банкам, що надали під забезпечення враховані векселі, подвійні складські свідоцтва, іпотечні сертифікати із фіксованою дохідністю, облігації підприємств та облігації місцевих позик, майнові права.
( Пункт 4.20 глави 4 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 251 від 12.07.2005 )
4.21. Перерахування коштів банкам, що надали під забезпечення кредиту рефінансування державні цінні папери або державні цінні папери, які перебувають у довірчій власності, забезпечується відповідним структурним підрозділом Національного банку з одночасним блокуванням цих цінних паперів у депозитарії державних цінних паперів Національного банку в порядку, установленому нормативно-правовими актами Національного банку з питань депозитарної діяльності.
( Абзац перший пункту 4.21 глави 4 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 494 від 23.12.2005 )
Перерахування коштів банкам, що надали під забезпечення кредиту рефінансування депозитні сертифікати, забезпечується відповідним структурним підрозділом Національного банку після блокування на користь Національного банку депозитних сертифікатів у системі кількісного обліку СЕРТИФ у порядку, визначеному цим Положенням.
( Пункт 4.21 глави 4 розділу II доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку N 251 від 06.07.2006 )
У разі часткового задоволення заявок кількість кожного коду випуску державних цінних паперів, державних цінних паперів, які перебувають у довірчій власності депозитних сертифікатів, запропонованих під забезпечення кредиту, пропорційно перераховується та округляється до більшого цілого, про що надсилається повідомлення (додаток 13) банку-позичальнику та відповідному територіальному управлінню.
( Абзац другий пункту 4.21 глави 4 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 494 від 23.12.2005; N 251 від 06.07.2006 )
Перерахування коштів банкам, що надали під забезпечення кредиту рефінансування державні цінні папери (облігації зовнішньої державної позики України), забезпечується після отримання Департаментом монетарної політики виписки з рахунків у цінних паперах відповідної депозитарної системи, заблокованих на користь Національного банку.
( Абзац третій пункту 4.21 Глави 4 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку N 102 від 31.03.2005, N 494 від 23.12.2005 )
4.22. Перерахування коштів банкам, що надали під забезпечення кредиту рефінансування облігації підприємств, облігації місцевих позик, здійснюється тільки після отримання Національним банком від уповноваженого банку-зберігача виписки з рахунків у цінних паперах про блокування на користь Національного банку облігацій підприємств, облігацій місцевих позик у визначеній у кредитному договорі та договорі застави кількості.
4.23. Кредитний договір (додатки 14, 15, 16) і договір застави (додатки 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23) укладаються банком з територіальним управлінням залежно від виду забезпечення відповідно до законодавства України.
( Пункт 4.23 глави 4 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку N 251 від 12.07.2005, N 494 від 23.12.2005 )
4.24. У кредитному договорі як основні умови зазначаються:
строк дії договору;
сума, на яку укладається договір;
процентна ставка та порядок її обрахування (базовою кількістю днів для обрахування процентів за користування кредитом уважається 365 днів);
застосування заходів впливу до банку в разі прострочення виконання зобов'язань за наданим кредитом рефінансування;
перелік і характеристика державних цінних паперів, державних цінних паперів, які перебувають у довірчій власності, що надані під забезпечення;
( Абзац шостий пункту 4.24 глави 4 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 494 від 23.12.2005 )
балансова вартість державних цінних паперів, урахованих векселів;
( Абзац сьомий пункту 4.24 Глави 4 розділу II в редакції Постанови Національного банку N 102 від 31.03.2005 )
вартість оприбуткування на позабалансових рахунках банку-управителя державних цінних паперів, які перебувають у довірчій власності;
( Пункт 4.24 глави 4 розділу II доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку N 494 від 23.12.2005 )
строк дії договору управління майном;
( Пункт 4.24 глави 4 розділу II доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку N 494 від 23.12.2005 )
найменування установника управління;
( Пункт 4.24 глави 4 розділу II доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку N 494 від 23.12.2005 )
перелік, характеристика та номінальна вартість депозитних сертифікатів;
( Пункт 4.24 глави 4 розділу II доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку N 251 від 06.07.2006 )
порядок дострокового погашення депозитних сертифікатів у разі невиконання банком умов кредитного договору;
( Пункт 4.24 глави 4 розділу II доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку N 251 від 06.07.2006 )
сума наданого банком кредиту під забезпечення подвійних складських свідоцтв, іпотечних сертифікатів із фіксованою дохідністю, майнових прав;
( Абзац пункту 4.24 Глави 4 розділу II в редакції Постанови Національного банку N 102 від 31.03.2005; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 251 від 12.07.2005 )
перелік і характеристика облігацій підприємств, облігацій місцевих позик, що надані під забезпечення, їх балансова вартість;
порядок надання гарантії банку;
черговість погашення заборгованості за кредитом і процентів за користування ним;
здійснення протягом дії кредитного договору відповідним територіальним управлінням перевірок банків щодо правильності проведення операцій з урахування векселів, подвійних складських свідоцтв, обліку облігацій підприємств, облігацій місцевих позик, іпотечних сертифікатів із фіксованою дохідністю, що пропонуються банком під забезпечення кредиту рефінансування, оформлення та збереження майна, майнові права щодо якого передані банком під забезпечення кредиту рефінансування;
( Абзац пункту 4.24 глави 4 розділу II в редакції Постанови Національного банку N 251 від 12.07.2005 )
застосування Національним банком переважного і безумовного права задовольнити вимогу, за якою настав строк погашення, відповідно до статті 73 Закону України "Про Національний банк України";
реалізація Національним банком права продажу активів, що перебувають у заставі як забезпечення вимог Національного банку, та задоволення вимог за рахунок коштів від їх продажу;
звернення до гаранта.
4.25. У кредитному договорі між банком і Національним банком передбачається, що в разі недостатності в банків коштів для одночасного погашення заборгованості за кредитом у першу чергу погашається заборгованість за кредитом, у другу - проценти за користування ним та пеня, а потім відшкодовуються витрати, пов'язані з одержанням виконання.
4.26. Національний банк України може ініціювати дострокове розірвання кредитного договору за коштами, наданими на строк понад 14 днів, за умови виявлення фактів надання банком недостовірної інформації (у т.ч. звітної), яка мала істотний вплив на прийняття рішення щодо підтримання заявки банку про надання кредиту рефінансування.
4.27. Банк повертає кредити рефінансування, що одержані від Національного банку, у строки відповідно до укладеного договору.
4.28. Банк може достроково повернути кредит і проценти за користування ним повністю або частково письмово повідомивши, але не пізніше ніж за один робочий день до настання строку погашення кредиту, відповідне територіальне управління та Департамент монетарної політики.
4.29. У разі невиконання банком умов кредитного договору щодо своєчасного погашення заборгованості за наданим кредитом шляхом рефінансування та/або процентів за користування ним Департамент монетарної політики повідомляє відповідному територіальному управлінню, у якому обслуговується кореспондентський рахунок банку-позичальника, про застосування переважного і безумовного права щодо списання в безспірному порядку всієї заборгованості з кореспондентського рахунку цього банку.
4.30. Згідно з повідомленням відповідне територіальне управління на підставі меморіального ордера здійснює списання з кореспондентського рахунку банку заборгованості за кредитом і процентів за користування ним.
4.31. Якщо через відсутність коштів на кореспондентському рахунку неможливо стягнути суму заборгованості, то протягом 10 днів з дня виникнення простроченої заборгованості Національний банк має право також реалізувати предмет застави.
Порядок та/або черговість застосування конкретного виду задоволення вимог Національного банку мають передбачатися в кредитному договорі, що укладається з банком.
4.32. За умови відсутності на кореспондентському рахунку банку-позичальника коштів для погашення кредиту рефінансування, який наданий під забезпечення депозитних сертифікатів, Національний банк переводить у свою власність заблоковані депозитні сертифікати.
Національний банк у зв'язку з поєднанням в одній особі кредитора та боржника за депозитними сертифікатами в день переведення цих депозитних сертифікатів у свою власність достроково погашає депозитні сертифікати.
Кошти від погашення депозитних сертифікатів направляються на погашення заборгованості за кредитом рефінансування та процентів за користування ним.
( Главу 4 розділу II доповнено пунктом згідно з Постановою Національного банку N 251 від 06.07.2006 )
Глава 5. Основні принципи проведення операцій репо
5.1. Національний банк може проводити з банками операції прямого або зворотного репо згідно з визначеними цим Положенням вимогами і укладеними договорами на визначену суму та строк.
( Абзац другий пункту 5.1 глави 5 розділу II виключено на підставі Постанови НБУ N 222 від 19.05.2004 )
5.2. Національний банк операції репо може здійснювати шляхом:
безпосередньої домовленості з банком щодо купівлі (продажу) державних цінних паперів, іноземної валюти;
проведення тендера заявок банків щодо участі в операціях репо (лише з державними цінними паперами).
5.3. Операції репо можуть здійснюватися лише з тими державними цінними паперами, строк погашення яких не припадає на строк проведення операції репо.
5.4. Національний банк може здійснювати такі види операцій репо, але не більше ніж на 30 календарних днів:
відкрите репо (строк операції в договорі не визначається, кожна із сторін договору може вимагати виконання операції репо в будь-який час, але з обов'язковим повідомленням за два робочих дні про дату завершення дії цього договору). Процентний дохід (витрати) не є фіксованим і розраховується залежно від строку дії операції репо;
строкове репо (строк операції чітко визначений). Процентний дохід (витрати) обумовлений та є фіксованим на час проведення цієї операції.
5.5. У разі досягнення згоди на проведення операції репо між Національним банком та банком укладається відповідний договір (додатки 27, 28, 29), який має містити такі основні умови:
строк дії договору;
суму купівлі (продажу) державних цінних паперів;
суму, цифровий або літерний код іноземної валюти;
ціну купівлі (продажу) державних цінних паперів або іноземної валюти за операцією репо;
ціну зворотного продажу (купівлі) державних цінних паперів або іноземної валюти за операцією репо;
перелік та ознаки державних цінних паперів за операцією репо;
зобов'язання продати державні цінні папери або іноземну валюту зі зворотним викупом має кореспондуватись із зобов'язанням викупити ці державні цінні папери або іноземну валюту зі зворотним продажем;
розмір та порядок установлення процентного доходу (витрат);
порядок передавання державних цінних паперів або іноземної валюти до кредитора, у тому числі в разі невиконання позичальником своїх зобов'язань під час проведення операції репо;
застосування Національним банком переважного і безумовного права задовольнити свої вимоги шляхом списання в безспірному порядку заборгованості з кореспондентського рахунку зобов'язаної сторони в повному обсязі відповідно до статті 73 Закону України "Про Національний банк України" у разі несвоєчасного виконання банком зобов'язання щодо зворотної купівлі державних цінних паперів або іноземної валюти;
інші істотні умови.
5.6. У договорі про проведення операції репо між Національним банком і банком має передбачатися умова щодо перерахування коштів за операцією купівлі (продажу) або зворотного продажу (купівлі) відповідних державних цінних паперів з одночасним блокуванням/розблокуванням цих цінних паперів на рахунках у цінних паперах.
5.7. Зобов'язання щодо виконання другої частини угоди репо у сторін договору виникає тільки за умови повного виконання сторонами зобов'язань за першою частиною угоди репо.
5.8. Проведення операцій репо за рахунками в цінних паперах здійснюється учасниками операцій репо відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку щодо депозитарної діяльності з державними цінними паперами.
Глава 6. Порядок проведення операцій прямого репо
6.1. Операції прямого репо можуть проводитися Національним банком через тендер (лише з державними цінними паперами) або шляхом безпосередньої домовленості з банком (з державними цінними паперами та іноземною валютою).
6.2. У разі проведення тендера щодо участі банків в операціях прямого репо Національний банк відбирає для задоволення ті заявки банків, які є найприйнятнішими для Національного банку за обсягами операцій або ціновими параметрами.
6.3. За операцією прямого репо ціною купівлі Національним банком державних цінних паперів є справедлива вартість державних цінних паперів.
Ціна зворотного продажу Національним банком державних цінних паперів залежить від строку дії операції прямого репо, ставки рефінансування Національного банку, процентних ставок за кредитами та депозитами на міжбанківському ринку, які діяли у відповідному періоді.
( Абзац другий пункту 6.3 глави 6 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою НБУ N 222 від 19.05.2004 )
За операцією прямого репо з іноземною валютою Національний банк отримує іноземну валюту в розмірі, який дорівнює сумі наданого кредиту в національній валюті та відсотків за користування кредитом, що розраховується за офіційним курсом гривні до іноземної валюти.
( Абзац третій пункту 6.3 глави 6 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою НБУ N 222 від 19.05.2004 )
За умови виконання другої частини операції прямого репо з іноземною валютою Національний банк повертає банку іноземну валюту в розмірі, що перерахований банком у першій частині операції прямого репо, але після отримання коштів у національній валюті (як погашення заборгованості за кредитом та процентів за користування ним).
6.4. У разі проведення тендера щодо участі банків в операціях прямого репо Департамент монетарної політики надсилає банкам повідомлення про проведення тендера (додаток 24) із зазначенням умов його проведення та строку операції репо.
6.5. Банки подають до Департаменту монетарної політики за допомогою засобів програмного забезпечення "АРМ репо-тендер" заявки на участь у тендері (додаток 25), у яких пропонують свої умови щодо ціни купівлі (продажу) державних цінних паперів, строку проведення операції репо, обсягу операції репо, кількості та коду державних цінних паперів, що пропонуються.
6.6. Якщо Національний банк є покупцем державних цінних паперів, то заявки банків задовольняються залежно від потреби в підтриманні їх ліквідності.
6.7. Після розгляду заявок банків Департамент монетарної політики надсилає банкам, які за результатами тендера мають право отримати кошти за куплені Національним банком державні цінні папери, повідомлення-підтвердження (додаток 26) про намір укласти договір про здійснення операцій прямого репо.
6.8. Договір (додаток 27) між Національним банком та банком має бути укладений не пізніше наступного робочого дня після отримання повідомлення-підтвердження.
6.9. Національний банк за умови проведення операції прямого репо шляхом безпосередньої домовленості з банком, орієнтуючись на облікову ставку Національного банку, процентну ставку на міжбанківському кредитному ринку, на дохідність за державними цінними паперами, вибирає тих учасників ринку, які пропонують найвищий процентний дохід, мають у своєму портфелі відповідні державні цінні папери і погоджуються на участь в операції прямого репо на відповідний строк.
За умови проведення операції прямого репо з іноземною валютою процентним доходом є процентна ставка, що оголошується за кредитом овернайт під забезпечення державних цінних паперів.
6.10. Ініціатором проведення операції прямого репо з іноземною валютою з Національним банком шляхом безпосередньої домовленості може бути тільки банк.
Перерахування коштів у національній валюті за операціями прямого репо здійснюється лише після отримання Департаментом монетарної політики від Операційного управління копії виписки з рахунку Національного банку про перерахування Національному банку іноземної валюти у визначеному в договорі розмірі за операцією прямого репо або після отримання від Операційного управління копії повідомлення у форматі МТ 910 стандарту SWIFT "Підтвердження про кредитування рахунку", що надходить до Національного банку від банку.
( Абзац другий пункту 6.10 Глави 6 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 102 від 31.03.2005 )
Перехування банку коштів в іноземній валюті за другою частиною операції прямого репо здійснюється після надходження до Національного банку коштів у національній валюті, а саме: суми кредиту та процентів за користування ним.
6.11. Операція прямого репо, яка здійснюється між банком та Національним банком як з державними цінними паперами, так і з іноземною валютою, є кредитною операцією і обліковується на рахунках бухгалтерського обліку згідно із сутністю операції відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань бухгалтерського обліку і депозитарної діяльності з державними цінними паперами.
Глава 7. Порядок проведення операцій зворотного репо
7.1. Національний банк може проводити операції зворотного репо шляхом безпосередньої домовленості з банками тільки з державними цінними паперами.
( Пункт 7.1 Глави 7 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 102 від 31.03.2005 )( Пункт 7.2 Глави 7 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку N 102 від 31.03.2005 )( Пункт 7.3 Глави 7 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку N 102 від 31.03.2005 )( Пункт 7.4 Глави 7 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку N 102 від 31.03.2005 )( Пункт 7.5 Глави 7 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку N 102 від 31.03.2005 )( Пункт 7.6 Глави 7 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку N 102 від 31.03.2005 )( Пункт 7.7 Глави 7 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку N 102 від 31.03.2005 )( Пункт 7.8 Глави 7 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку N 102 від 31.03.2005 )
7.2. За умови проведення операції зворотного репо шляхом безпосередньої домовленості з банками Національний банк для визначення ціни продажу (купівлі) державних цінних паперів орієнтується на облікову ставку Національного банку, процентні ставки за депозитами на міжбанківському ринку, на дохідність за державними цінними паперами.
7.3. Операція зворотного репо, яка здійснюється між Національним банком і банками, є депозитною операцією, обліковується на рахунках обліку депозитних операцій відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань бухгалтерського обліку.
Розділ III. Надання стабілізаційного кредиту
Глава 1. Порядок надання стабілізаційного кредиту
1.1. Для отримання стабілізаційного кредиту банк подає до територіального управління клопотання і затверджену Радою банку програму фінансового оздоровлення, яка відповідає вимогам нормативно-правових актів Національного банку з питань регулювання діяльності банків в Україні. Після здійснення аналізу фінансового стану банку і його програми фінансового оздоровлення територіальне управління надсилає відповідні пропозиції Департаменту банківського регулювання і нагляду.
1.2. Департамент банківського регулювання і нагляду готує пропозиції на розгляд Правління Національного банку щодо можливості надання банку, який перебуває в стані фінансового оздоровлення або взяв на себе борг банку, що перебуває в стані фінансового оздоровлення, стабілізаційного кредиту.
1.3. Національний банк може надавати стабілізаційний кредит за плату, що не нижча, ніж облікова ставка Національного банку, таким банкам:
фінансово стабільному банку, який узяв на себе борг банку, що перебуває в стані фінансового оздоровлення, за умови цільового його використання та укладення з Національним банком договору застави державних цінних паперів або інших цінностей. Такий банк за згодою кредиторів банку-боржника має укласти договір (який додається до програми фінансового оздоровлення) про переведення боргу банку-боржника, що перебуває в стані фінансового оздоровлення;
банку, який розробив програму фінансового оздоровлення і звернувся з клопотанням про надання стабілізаційного кредиту під заставу державних цінних паперів або інших цінностей;
банку, який перебуває в стані фінансового оздоровлення і звернувся з клопотанням про надання стабілізаційного кредиту під гарантію чи поруку фінансово стабільного банку або іншої фінансової установи, які згідно з їх фінансовим станом, достатністю капіталу можуть забезпечити виконання взятих на себе зобов'язань.
1.4. Стабілізаційний кредит надається банку строком до трьох років, а якщо програма фінансового оздоровлення забезпечує достатні грошові потоки, то банку може надаватися короткостроковий кредит строком до одного року.
1.5. Рішення про надання банку стабілізаційного кредиту приймається Правлінням Національного банку на підставі аналізу й оцінки програми фінансового оздоровлення, що здійснені відповідним територіальним управлінням, пропозицій Департаменту банківського регулювання і нагляду та Юридичного департаменту Національного банку щодо юридичної надійності наданого забезпечення. У цьому рішенні визначаються строк користування кредитом, порядок його погашення і сплати процентів за користування стабілізаційним кредитом.
1.6. У разі прийняття Правлінням Національного банку позитивного рішення про надання стабілізаційного кредиту відповідне територіальне управління проводить організаційні заходи щодо укладення з банком договору про надання кредиту та відповідного договору застави.
1.7. Договір про надання стабілізаційного кредиту укладається за одним із варіантів, що визначені в пункті 1.3 цієї глави, і має передбачати порядок, строки надання і погашення кредиту, а також порядок обрахування та сплати процентів за користування стабілізаційним кредитом, відповідальність за несвоєчасне його погашення тощо.
1.8. У разі надання стабілізаційного кредиту банку, який узяв на себе борг банку, що перебуває в стані фінансового оздоровлення, Національний банк відповідно до договору може встановлювати особливі умови надання стабілізаційного кредиту цьому банку, окремий режим контролю за його цільовим використанням, інші обмеження та застереження.
1.9. Банк має розробити графік погашення стабілізаційного кредиту і дотримуватися його строків.
1.10. У разі зміни облікової ставки Національного банку підлягає коригуванню відповідно і процентна ставка за користування стабілізаційним кредитом.
Глава 2. Порядок повернення стабілізаційного кредиту
2.1. Відповідне територіальне управління та Департамент банківського регулювання і нагляду здійснюють контроль за графіком погашення стабілізаційного кредиту і повернення процентів за користування ним.
2.2. У разі неповернення банком стабілізаційного кредиту в строки відповідно до укладеного кредитного договору до банку застосовується безспірне списання заборгованості відповідно до статті 73 Закону України "Про Національний банк України".
2.3. Департамент банківського регулювання і нагляду щокварталу аналізує стан виконання заходів, спрямованих на оздоровлення банку, контролює своєчасність погашення заборгованості за стабілізаційним кредитом та процентів за користування ним.
У разі їх невиконання Департамент банківського регулювання і нагляду подає пропозиції на розгляд Правління Національного банку для прийняття відповідного рішення.
Розділ IV. Депозитні операції
Глава 1. Порядок проведення депозитних
операцій з банками
1.1. Національний банк здійснює депозитні операції з банками шляхом емісії власних боргових зобов'язань (далі - депозитні сертифікати) або шляхом укладення депозитних договорів.
Такі операції проводяться щоденно в робочі дні залежно від стану грошово-кредитного ринку.
1.2. Національний банк може здійснювати депозитні операції за такими строками:
один день (депозити овернайт);
( Пункт 1.2 глави 1 доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку N 52 від 18.02.2004 )
від 2 до 7 днів;
від 8 до 21 дня;
від 22 до 30 днів;
від 31 до 365 днів.
1.3. Національний банк для всіх банків установлює однакові умови залучення коштів та проводить операції з банками - юридичними особами, які:
( Абзац другий пункту 1.3 глави 1 розділу IV виключено на підставі Постанови Національного банку N 312 від 25.08.2005 )
забезпечують своєчасне і в повному обсязі формування обов'язкових резервів;
мають у загальній сумі залучених коштів від юридичних і фізичних осіб суму коштів на вимогу на останню звітну дату не більше розміру, установленого рішенням Правління Національного банку на відповідний період;
( Абзац четвертий пункту 1.3 глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановами НБУ N 222 від 19.05.2004, N 102 від 31.03.2005 )
забезпечують своєчасне перерахування коштів за результатами попередньо проведених аукціонів з розміщення депозитних сертифікатів.
Для окремих випусків депозитних сертифікатів можуть установлюватися додаткові обмеження щодо потенційних власників.
1.4. Національний банк щоденно засобами електронної пошти Національного банку оголошує банкам на наступний робочий день процентні ставки щодо залучення коштів відповідно до визначених строків.
( Пункт 1.4 глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою НБУ N 222 від 19.05.2004 )
1.5. Територіальні управління (за умови отримання від банку заявки щодо розміщення коштів) кожного робочого дня до часу, зазначеного в повідомленні про встановлення процентних ставок за активними і пасивними операціями Національного банку на наступний день, інформують засобами електронної пошти Національного банку Департамент монетарної політики про надходження заявок від банків та обсяг депозиту.
( Пункт 1.5 глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою НБУ N 222 від 19.05.2004 )
1.6. Департамент монетарної політики узагальнює отриману інформацію з визначенням обсягів залучення коштів, надає на розгляд керівництву Національного банку і до часу, зазначеного в повідомленні про встановлення процентних ставок за активними і пасивними операціями Національного банку на наступний день повідомляє територіальні управління про можливість проведення з банками депозитних операцій.
( Пункт 1.6 глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою НБУ N 222 від 19.05.2004 )
1.7. Залучення Національним банком коштів від банків на депозитні рахунки на строки від 2 до 7 днів, від 8 до 21 дня, від 22 до 30 днів підтверджується депозитним договором, який укладається між Національним банком через його територіальні управління та банком.
1.8. Територіальне управління укладає депозитний договір (додаток 30), у якому зазначається таке:
місцезнаходження та реквізити сторін;
номер депозитного рахунку, що відкривається банку;
дата внесення депозиту;
сума депозиту;
розмір процентної ставки за депозитом;
метод визначення кількості днів для нарахування процентів (базовою кількістю днів для нарахування процентів уважається 365 днів);
дата повернення коштів банку;
строк надання банком повідомлення до Національного банку про дострокове вилучення коштів;
строк та порядок повернення коштів банкам за умови дострокового припинення дії договору;
інші умови за погодженням сторін.
У депозитному договорі має бути окремо зазначена умова щодо можливості його дострокового розірвання за рішенням Національного банку або за ініціативою банку.
( Пункт 1.8 Глави 1 розділу IV доповнено абзацом згідно з Постановою НБУ N 102 від 31.03.2005, в редакції Постанови Національного банку N 372 від 12.10.2005 )
У разі дострокового розірвання депозитного договору за ініціативою банку останній має не менше ніж за два робочих дні письмово повідомити про це Національний банк.
( Пункт 1.8 Глави 1 розділу IV доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку N 372 від 12.10.2005 )
1.9. Нарахування процентних витрат за залученими від банків коштами здійснюється територіальним управлінням відповідно до умов депозитного договору та нормативно-правових актів Національного банку з питань бухгалтерського обліку операцій зі строковими депозитами.
Нарахування процентів за депозитами починається з наступного дня після надходження від банку коштів і закінчується в той день, який передує поверненню Національним банком коштів банку-вкладнику.
Територіальне управління повертає банкам депозити разом з нарахованими процентами в строк відповідно до укладеного договору до 14-ї години.
1.10. Територіальні управління надають Департаменту монетарної політики інформацію щодо суми залучених на депозитні рахунки коштів, нарахованих процентів та строку їх повернення в день укладення депозитного договору.
1.11. У разі дострокового розірвання депозитного договору, за рішенням Національного банку, Національний банк повертає суму депозиту і нараховані проценти виходячи з розміру процентної ставки, визначеної в депозитному договорі. Першим днем нарахування процентів уважається наступний день після надходження від банку коштів, останнім - дата, яка передує даті дострокового розірвання депозитного договору.
( Пункт 1.11 Глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку N 102 від 31.03.2005, N 372 від 12.10.2005 )
1.12. У депозитному договорі має бути передбачена умова, що в разі дострокового розірвання депозитного договору за ініціативою банку Національний банк сплачує банку процентний дохід, виходячи з розрахунку 20 процентів від розміру процентної ставки, що зазначений у депозитному договорі.
( Главу 1 розділу IV доповнено пунктом 1.12 згідно з Постановою Національного банку N 372 від 12.10.2005 )
Глава 2. Умови випуску в обіг депозитних сертифікатів
2.1. Національний банк проводить операції з депозитними сертифікатами строком на один день (депозити овернайт) та від 31 до 365 днів, що випущені у формі записів на рахунках у системі кількісного обліку СЕРТИФ, з використанням технологій, програмно-технологічних засобів та системи захисту інформації Національного банку.
( Пункт 2.1 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 52 від 18.02.2004 )
2.2. Випуск, розміщення та розрахунки за депозитними сертифікатами здійснюються лише в безготівковій формі в грошовій одиниці України.
2.3. Рішення про доцільність здійснення первинного розміщення депозитних сертифікатів шляхом проведення аукціонів залежно від розвитку ситуації на грошово-кредитному ринку, потреби здійснення регулятивних операцій щодо обсягів грошової маси приймає посадова особа, яка згідно з наказом Національного банку про розподіл обов'язків між керівництвом Національного банку, здійснює загальне керівництво та контролює діяльність підрозділів, що пов'язана з регулюванням грошово-кредитного ринку.
2.4. Операції з розміщення депозитних сертифікатів здійснюються на договірній основі виключно з банками - юридичними особами.
Територіальні управління укладають з банками генеральні договори про участь в аукціоні з розміщення депозитних сертифікатів (додаток 31) на поточний календарний рік, про що протягом двох робочих днів повідомляють Департамент монетарної політики та Центральну розрахункову палату Національного банку.
Департамент монетарної політики повідомляє Операційному управлінню перелік банків, які уклали генеральний договір про участь в аукціоні з розміщення депозитних сертифікатів.
Операційне управління повідомляє банкам, які уклали генеральний договір про участь в аукціоні з розміщення депозитних сертифікатів, номер транзитного рахунку для перерахування коштів.
2.5. Банк протягом двох робочих днів після укладення генерального договору повідомляє Операційне управління про рахунок, на який зараховуються кошти від погашення депозитних сертифікатів, та процентні доходи.
2.6. Умови випуску, максимальна або мінімальна сума заявки від банку, номінальна вартість депозитного сертифіката, строк, на який розміщується депозитний сертифікат, визначаються залежно від ситуації, що склалася на грошово-кредитному ринку в період оголошення про проведення аукціону, та з урахуванням перспектив її розвитку і доводяться до відома банків.
2.7. Процентний дохід за депозитним сертифікатом розраховується виходячи з номінальної вартості депозитного сертифіката, процентної ставки, бази нарахування та строку розміщення депозитного сертифіката, зазначених у повідомленні Національного банку.
