Про затвердження Положення з медичного забезпечення польотів державної авіації України

3) армійська авіація.

Польоти на гелікоптерах армійської авіації пов’язані з впливом на членів екіпажів таких факторів:

високого рівня шумів та вібрацій, які спотворюють сприйняття неінструментальної інформації. Це в певній мірі ускладнює пілотування гелікоптера як літального апарата з низькою стійкістю і керованістю;

оптокінетичних дій, які виникають під час обертання лопатей несучого гвинта, що може призвести до явищ захитування і виникнення ілюзорних відчуттів;

інтенсивних механічних переміщень тіла льотчика відносно вертикалі (під час набору швидкості і управління боковим переміщенням гелікоптера), які ускладнюють просторову орієнтацію, з використанням лінії обрію;

аеродинамічних факторів, які призводять до активізації зорово-моторної координації (особливо під час пілотування на гранично малій висоті), що викликає підвищення нервово-емоційної напруги льотчика в ході вирішення завдань бойового застосування;

температурних факторів, які можуть призвести до переохолодження або перегрівання організму членів екіпажу залежно від пори року та географічної широти зони польотів.

Начальник медичної служби, який організовує медичне забезпечення польотів армійської авіації, повинен також враховувати:

характер польотного завдання (проведення візуальної розвідки, ураження наземних цілей, висадка повітряного десанту, проведення рятувальних заходів);

психофізіологічну готовність екіпажу виконувати бойове завдання в умовах надмірних зовнішніх перешкод (зенітний і ракетний вогонь, радіо- і світлові перешкоди, бовтанка).

З метою підвищення психофізіологічних можливостей членів екіпажів при пілотуванні та бойовому використанні гелікоптерів армійської авіації начальник медичної служби зобов’язаний:

роз’яснювати льотному складу на теоретичних заняттях психофізіологічні особливості та гігієнічні умови діяльності в польоті на гелікоптері, дію несприятливих факторів у польоті та способи її профілактики;

рекомендувати льотному складу регулярно пілотувати гелікоптер за неінструментальними сигналами (пропріоцептивними відчуттями), контролюючи свої дії короткими (0,2-0,5 секунд) фіксаціями погляду на показаннях пілотажних приладів;

звертати увагу на необхідність відпрацювання в процесі тренажерної підготовки навичок правильного розподілу уваги в особливих випадках польоту (під час відмови техніки, пілотування на гранично малій висоті, виконання приземлення в СМУ);

здійснювати контроль за виконанням на заняттях з фізичної підготовки спеціальних вправ, спрямованих на підвищення вестибулярної стійкості льотчика до дії оптокінетичних подразників і захитування.

Під час підготовки і проведення польотів, крім перерахованого вище, начальник медичної служби зобов’язаний:

у процесі планування польотів контролювати відповідність запланованого льотного навантаження стану здоров’я і фізичній витривалості льотного складу;

вибірково шляхом опитування з’ясовувати знання льотним складом необхідності дотримання режиму передпольотного відпочинку і харчування, заходів попередження кисневого голодування в польоті, засобів боротьби з ілюзорними відчуттями і різкими перепадами освітленості в нічному польоті, особливостей використання захисного спорядження;

у процесі виконання польотів за даними міжпольотних опитувань і оглядів оцінити динаміку працездатності льотчиків, особливо при вильотах на гранично малій висоті, під час виконання посадки в СМУ;

у післяпольотному періоді на підставі результатів медичного контролю призначити комплекс реабілітаційних заходів, спрямованих перш за все на нормалізацію зору після нічних польотів, корекцію функціонального стану після тривалого впливу шуму і вібрації;

брати участь у розборі польотів і використовувати дані про якість виконання найбільш складних і характерних для армійської авіації польотних завдань з метою вивчення перенесення польотів екіпажами;

4) авіація Військово-Морських Сил.

Характерною особливістю польотів авіації Військово-Морських Сил (далі - ВМС) є виконання задач бойового застосування літаків та гелікоптерів над морем з аеродромів берегового базування і з палуб авіанесучих кораблів. При цьому на льотний склад діють:

група факторів, пов’язаних з перебуванням на авіанесучому кораблі: висока температура і підвищена вологість оточуючого повітря, які сприяють розвитку гіпотонічного стану і перегріву організму під час виконання польотів у низьких широтах; сенсорна деривація, яка призводить до виникнення несприятливих психічних станів в умовах тривалої морської подорожі; морська хитавиця, яка викликає захитування під час проходження штормових зон; різкі перепади температур навколишнього повітря під час переходів льотного складу в період льотної зміни з каюти на палубу корабля і назад; шуми та вібрації, викликані працюючими агрегатами авіанесучого корабля; ударні перевантаження в напрямку голова - таз при виконанні посадок без вирівнювання на аерофінішер ЗПС корабля;

група факторів, пов’язаних з умовами виконання польотів екіпажами літаків та гелікоптерів над морем: висока операційна завантаженість, обумовлена складністю просторової орієнтації та вирішенням навігаційних задач; дискомфорт при тривалому використанні протягом льотної зміни МРК і ВМРК; значне шумове навантаження, яке значно погіршує сприйняття бортовими штурманами-операторами корисних звукових сигналів при гідроакустичному пошуку підводних човнів;

група факторів, що ускладнюють умови автономного існування при вимушеному покиданні літального апарата над морем: морська хитавиця, холодна вода, загроза можливого нападу акул.

Начальник медичної служби повинен доступними йому засобами і методами (бесіди, лекції, тренування) сприяти формуванню в льотного складу таких психофізіологічних якостей:

високої фізичної витривалості під час впливу на організм комплексу факторів польоту і середовища, обумовлених особливостями льотної роботи і базування на авіанесучому кораблі. Для розвитку необхідних фізичних якостей у льотчиків, які здійснюють посадку з використанням аерофінішера, служить комплекс фізичних вправ, що розвивають мускулатуру розгиначів спини, перешкоджають наростанню статико-динамічних порушень в хребті і стабілізують його функцію. Крім того, обов’язковим видом спорту є плавання з проведенням занять в басейні 1-2 рази на тиждень по 30-40 хвилин;

високої емоційної стійкості до умов виконання польотних завдань на морських і океанських театрах воєнних дій;

твердої волі і здібності подолати моральні, психологічні, фізичні та професійні труднощі, які виникають у результаті тривалої відсутності на аеродромах берегового базування;

здібності активної мобілізації уваги, вольової напруги, оперативного мислення, пам’яті, швидкого сприйняття польотної інформації під час виконання посадок на палубу корабля і зближення з літаками інших країн в польотах над нейтральними водами.

У ході підготовки і виконання польотів авіації ВМС начальник медичної служби зобов’язаний:

під час планування польотів з аеродромів берегового базування і палуби авіанесучих кораблів переконатися у відповідності поставлених задач фізичному розвитку, стану здоров’я, психологічному настрою, рівню перенесення впливаючих факторів, готовності льотного складу до використання захисного спорядження і засобів порятунку і доповісти свою думку командиру частини (начальнику);

у період попередньої підготовки довести до льотного складу відомості про фактори і умови діяльності, з якими будуть зустрічатися члени екіпажу в процесі виконання конкретного польотного завдання, і вказати шляхи подолання їх несприятливого впливу (дотримання встановлених режимів роботи в польоті на гранично малій висоті над морем, використання захисного спорядження і засобів рятування, характерні особливості ілюзорних відчуттів під час польоту вночі над водною поверхнею та посадки на палубу корабля і заходів щодо їх попередження, уявне програвання найбільш складних елементів посадки на палубу корабля на фоні автогенної релаксації, тренування з розпізнавання корисних звукових сигналів на спеціальному тренажері перед польотом на пошук підводних човнів);

вибірково проводити опитування членів екіпажів з метою перевірки знання льотним складом правил використання кисневого обладнання, особливо під час експлуатації МРК та ВМРК в період очікування і виконання польоту, прийняття підготовчого положення для зменшення ступеня дії ударних перевантажень в напрямку голова - таз в момент виконання посадки з використанням аерофінішера, особливостей використання засобів корекції функціонального стану організму для профілактики втоми і захитування в ході виконання завдань на гідролітаках на плаву;

під час льотної зміни контролювати функціональний стан і працездатність льотного складу, який цікавить лікаря, особливо в ході виконання нових вправ, зльотів, посадок та операторської роботи на гідролітаках. На міжпольотних та післяпольотних оглядах звернути увагу на стан слухової функції штурманів-операторів, що виконують завдання пошуку підводних човнів, а також льотчиків, які здійснюють повторні посадки на аерофінішер;

після закінчення льотної зміни здійснити льотному складу, що потребує, комплекс відновлювальних заходів (електротранквілізацію при втомі і захитуванні, сауну при загальній втомі і виражених явищах післяпольотної нервово-емоційної втоми, електростимуляцію нервово-м’язового апарату після тривалої гіпокінезії і за наявності застійних явищ у кінцівках, масаж і профілактичну біодинамічну корекцію хребта після дії ударних перевантажень в напрямку голова - таз);

на розборі польотів аналізувати помилкові дії льотного складу, вміння грамотно їх виправити і використати ці дані в ході оцінки перенесення льотного навантаження. За необхідності висловити свої зауваження про недоліки в організації медичного забезпечення льотної зміни.

10.1. Польоти у вищих військових авіаційних навчальних закладах, які здійснюють підготовку льотного складу (далі - АНЗ), відносяться до категорії найбільш напружених видів діяльності, де тісно взаємодіють дві людини:

курсант, для якого політ є новим незвичним явищем і відчуттям у житті;

інструктор льотного навчання, польоти якого характеризуються високою інтенсивністю і багатоплановістю діяльності (встановлення психологічного контакту з курсантом, врахування його індивідуально-психологічних особливостей, рівня підготовки, ступеня опанування елементами техніки пілотування, виконання різних видів польотів в одну льотну зміну).

10.2. У процесі організації медичного забезпечення польотів в АНЗ необхідно враховувати:

високу інтенсивність і різноманітність видів польотів (ознайомлювальні, вивізні, контрольні і самостійні польоти курсантів на учбових і бойових літаках, польоти інструкторів), велике льотне навантаження інструкторського складу;

складність і новизну льотної діяльності для курсантів і постійну заклопотаність льотчиків-інструкторів результатом польотів, виконуваних курсантами, що викликає в перших та других високе емоційне напруження;

необхідність оволодіння великим обсягом навчального матеріалу в процесі теоретичної і льотної підготовки курсантів, високі вимоги до їх здоров’я і фізичного розвитку;

співпадання строків навчання курсантів в АНЗ з періодом завершення їх фізичного розвитку, коли порушення режиму праці, відпочинку і харчування, а також нераціональна методика фізичної підготовки можуть несприятливо відбитися на формуванні організму, призвести до зниження витривалості і опору до захворювань;

можливість розвитку перевтомлення і функціональних розладів нервової системи в окремих курсантів у випадках ускладнень у засвоєнні програми льотного навчання.

10.3. Медичне спостереження за курсантами в перші місяці їх перебування в АНЗ проводиться особливо пильно з метою найбільш раннього виявлення відхилень у стані здоров’я, не виявлених при відборі і здатних перешкоджати льотному навчанню. Перш за все слід звертати увагу на перенесені черепно-мозкові травми, схильність до непритомних станів, на функціональну неповноцінність серцево-судинної системи, підвищену вестибулярно-вегетативну чутливість, хронічні захворювання і нервово-психічну неврівноваженість.

10.4. Вивчення стану здоров’я курсантів здійснюється в ході ознайомлення з медичною і службовою документацією, проведення бесід і щоденного спостереження їх у побуті, на заняттях і під час навчальних польотів, а також під час медичних оглядів (перед- і післяпольотних, квартальних) і чергових освідчень ЛЛК. Лікар психофізіологічного відбору спільно з лікарями-фахівцями лабораторії авіаційної медицини (далі - ЛАМ) в необхідних випадках організовує і проводить експериментально-психологічне обстеження окремих курсантів для встановлення причин неуспішності, передумов до льотних пригод, а також з метою клініко-діагностичних та експертних досліджень.

10.5. Курсантів, у яких в процесі медичного спостереження виявлені стійкі відхилення в стані здоров’я, направляють на стаціонарне обстеження і позачергове освідчення для вирішення питань стосовно придатності їх до льотного навчання. Кожний випадок постанови про непридатність до льотного навчання за станом здоров’я повинен бути вивчений медичною службою АНЗ, а за необхідності і лікарями-фахівцями ЛАМ з метою виявлення причин захворювання і умов, які сприяли його розвитку, для наступної розробки відповідних профілактичних заходів. За курсантами, які мають відхилення в стані здоров’я, що не перешкоджають льотному навчанню, організовується динамічне спостереження із залученням лікарів-фахівців ЛАМ та медичної служби АНЗ.

10.6. Лікар психофізіологічного відбору спільно з начальником медичної служби АНЗ та лікарями-фахівцями ЛАМ повинен вести спостереження курсантів протягом всього періоду навчання, підтримуючи постійний контакт з інструкторами-льотчиками і посадовими особами, які здійснюють навчання і виховання курсантів. Результати динамічного нагляду за фізичним розвитком, станом здоров’я і психофізіологічними особливостями кожного курсанта аналізуються і враховуються в процесі льотного навчання.

10.7. Начальник медичної служби АНЗ і лікар психофізіологічного відбору беруть участь у засіданні ради АНЗ під час розгляду питань відрахування курсантів за льотну неуспішність і доповідають матеріали, які характеризують психофізіологічні особливості і стан їх здоров’я. Перед поданням на раду АНЗ курсанти повторно проходять психофізіологічні обстеження.

10.8. З метою обстеження здоров’я курсантів і забезпечення умов для успішного оволодіння програмою навчально-льотної підготовки начальник медичної служби зобов’язаний:

брати участь у розробці раціонального розпорядку дня;

здійснювати санітарно-гігієнічний контроль за розміщенням курсантів, місцями для занять;

брати участь у розробці планових спортивних заходів і проводити медичний контроль за курсантами в процесі занять з фізичної підготовки і спорту, направлених на розвиток професійно важливих фізичних і психофізіологічних якостей;

проводити наземні тренування вестибулярного апарату особам з підвищеною вестибулярно-вегетативною чутливістю.

10.9. Начальник медичної служби АНЗ і лікар психофізіологічного відбору проводять з курсантами планові заняття та бесіди з авіаційної медицини і психофізіологічної підготовки. При цьому курсантів знайомлять з психофізіологічними особливостями льотної діяльності та способами захисту від несприятливих факторів польоту, вимогами, які пред’являє льотна професія до здоров’я та фізичного розвитку людини, правилами дотримання передпольотного режиму праці, відпочинку і харчування для збереження високої працездатності в польоті, методами психологічної та психофізіологічної підготовки до різних видів польотів, критеріями визначення готовності до вильоту тощо.

10.10. Начальник медичної служби разом з лікарем (фельдшером) здійснює передпольотний медичний контроль за курсантами і льотчиками, особливо ретельний - за курсантами, запланованими для виконання самостійних польотів. У ході допуску до польотів слід враховувати дотримання курсантами передпольотного режиму праці, відпочинку і харчування, у тому числі несення нарядів, які можуть виявитися причиною неповноцінного відпочинку.

10.11. Медичний контроль за льотним та курсантським складом є основною ланкою системи медичного забезпечення польотів. При цьому вирішуються такі основні завдання:

раннє виявлення змін в стані здоров’я та зниження працездатності курсантів і льотного складу, проведення необхідних лікувально-профілактичних заходів;

встановлення зв’язку цих змін з професійною діяльністю льотного складу, успішністю оволодіння курсантами програмою льотного навчання і відрахуваннями за низьку льотну успішність та медичну невідповідність;

виявлення та вивчення факторів, які негативно впливають на стан здоров’я, працездатність курсантів і льотного складу, вживання заходів для їх усунення;

вивчення психофізіологічних особливостей курсантів з метою розробки рекомендацій з індивідуального підходу до льотного навчання, а також для вирішення окремих питань лікарсько-льотної експертизи;

вивчення переносимості різноманітних видів польотів та оцінка наслідків льотного навантаження, визначення раціонального режиму праці, відпочинку тощо.

10.12. Для правильної оцінки змін функціонального стану організму курсантів та льотчиків начальник медичної служби повинен знати індивідуальні норми коливань основних показників фізіологічних та психофізіологічних функцій кожного курсанта та льотчика, які встановлюються під час освідчення ЛЛК та в процесі медичного контролю в міжкомісійний період.

10.13. Медичний контроль за курсантами здійснює начальник медичної служби із залученням лікарів медичної служби. При цьому особлива увага звертається на виявлення курсантів з відхиленнями в стані здоров’я, емоційно-вольовій сфері або зі зниженою працездатністю, у яких можуть виникнути ускладнення в засвоєнні льотної програми.

10.14. Під особливим контролем у начальника медичної служби повинен знаходитися табірний аеродром, а саме:

санітарно-гігієнічні умови розташування курсантів, льотчиків-інструкторів та авіаційного персоналу;

санітарно-гігієнічний стан об’єктів харчування;

організація харчування та водопостачання особового складу;

умови побуту та можливість дотримання передпольотного режиму;

епідеміологічний стан району базування табору;

організація невідкладної медичної допомоги та евакуації хворих та потерпілих в найближчий лікувальний заклад.

11.1. У процесі організації медичного забезпечення польотів молодих льотчиків першого року служби необхідно враховувати особливості їх професійного становлення в цей період, яке характеризується надмірними інтелектуальними та фізичними навантаженнями, що зумовлено:

формуванням нових та закріпленням старих професійних навичок;

широким колом нових професійних обов’язків;

процесом соціально-психологічної адаптації у новому колективі;

особливостями побуту та процесом адаптації до нових кліматогеографічних умов.

11.2. Медичне забезпечення польотів молодих льотчиків включає підготовчий та основний етапи.

На підготовчому етапі начальник медичної служби знайомиться з льотною та медичною документацією молодих льотчиків. При цьому він звертає увагу на такі дані:

наявність та повноту оформлення медичної документації;

загальний рівень професійної підготовки (наліт годин);

успішність засвоєння програм теоретичної та льотної підготовки в училищі;

перенесення польотів;

стан здоров’я, кількість звернень за медичною допомогою, перенесення навантажувальних проб та інших видів тренувань, строки проходження ЛЛК;

сімейний стан, шкідливі звички, регулярність занять фізичною підготовкою та спортом;

індивідуальні психологічні особливості особи.

11.3. Через 7-10 діб після прибуття льотчика начальник медичної служби проводить медичний огляд, результати якого записує в медичну книжку. Під час бесіди з льотчиком він намагається дізнатися, чи не було в минулому закритих черепно-мозкових травм, з’ясувати схильність до запаморочень, підвищеної вестибулярно-вегетативної чутливості та хронічних захворювань. На підставі аналізу отриманих даних розробляються рекомендації, які враховує методична рада частини під час підготовки заходів для введення до бойового складу молодих льотчиків.

11.4. До початку польотів у період теоретичної підготовки молодого льотного складу за планом, затвердженим командиром авіаційної частини (начальником), начальник медичної служби зобов’язаний:

ознайомити з кліматогеографічними особливостями та епідеміологічною обстановкою району базування частини;

провести заняття з психофізіологічної підготовки і питань авіаційної медицини;

провести індивідуальний вибір розмірів захисного спорядження;

провести підгонку захисного спорядження, наземні тренування мовлення та дихання на кисневому приладі тренувальному та в барокамері з підйому до 10000 м залежно від комплектності спорядження, роду авіації тощо;

перевірити комплектність льотного обмундирування.

11.5. На основному етапі медичного забезпечення польотів молодих льотчиків оцінюються їх функціональний стан та працездатність. Проводяться перед-, між- та післяпольотні обстеження, за результатами яких визначаються перенесення льотчиками польотів та величина льотного навантаження з урахуванням особливостей індивідуальної реакції організму. Крім показників артеріального тиску та пульсу, беруться до уваги самопочуття, емоційний стан льотчика (збудження, загальмованість), інші вегетативні та невротичні реакції (гіпергідроз, блідість чи гіперемія шкіри, тремор пальців, витривалість у позі Ромберга, симптоми захитування).

11.6. Міжпольотні та післяпольотні медичні огляди молодого льотного складу проводяться протягом першого місяця служби в частині систематично, у подальшому - за потреби, але не менше одного разу на місяць.

11.7. У процесі становлення виявляють льотчиків, які відстають в учбово-бойовій підготовці. Спільно з льотчиками-методистами встановлюються найбільш характерні помилкові дії, що допускають молоді льотчики під час пілотажу та експлуатації авіаційної техніки, їх взаємозв’язок з індивідуально-психологічними особливостями льотчиків, розробляються рекомендації для подолання тимчасових труднощів у засвоєнні програми підготовки. За потреби проводиться експериментально-психологічне обстеження льотчиків лікарями відповідних спеціальностей.

11.8. Начальник медичної служби повинен звертати особливу увагу на умови розміщення молодих льотчиків, дотримання ними режиму праці, відпочинку та харчування перед польотами та у процесі їх виконання, а також відпрацювання правильних навичок використання захисного спорядження.

12.1. У період організації медичного забезпечення польотів під час перенавчання та засвоєння нових видів бойового застосування начальник медичної служби повинен враховувати:

можливе збільшення кількості робочих операцій, зміну структури та темпу діяльності, підвищення вимог до точності та часових параметрів керівних дій, обумовлених конструктивними та експлуатаційними характеристиками нових літаків, їх високою маневреністю, широким діапазоном швидкостей та висот польоту;

наявність принципово нових пілотажно-навігаційних систем, режимів керування, систем озброєння та бойового застосування;

розвиток виражених передстартових реакцій у процесі перенавчання та освоєння нових засобів бойового застосування;

високий рівень напруженості основних психофізіологічних систем організму льотчика в польоті внаслідок недостатньо сформованих та закріплених навичок керування літаком та пілотування, а також впливу несприятливих факторів польоту;

відносно повільне відновлення функціонального стану та працездатності льотчиків (членів екіпажу) після польотів.

12.2. У період підготовки до перенавчання начальник медичної служби повинен вивчити та врахувати під час проведення медичних заходів:

конструктивні відмінності систем життєзабезпечення, захисного спорядження, засобів рятування, способів відкривання ліхтаря кабіни та блокування катапультного крісла літака, який освоюється, на відміну від того, що експлуатувався раніше;

фізіолого-гігієнічні особливості робочого місця льотчика, а також правила експлуатації засобів захисту під час впливу факторів польоту;

основні тактико-технічні показники нового літака, особливості світлотехнічних характеристик, колового огляду, систем керування, індикації (сигналізації), а також відміни у компонуванні приладового обладнання;

психофізіологічні особливості діяльності льотного складу на новому літаку та фактори, що впливають на ефективність його освоєння;

зміни психофізіологічних функцій льотного складу, що мали місце у польотах на раніше освоєних типах літаків, перед польотами, в польотах та у різні інтервали часу між польотами на новому освоєному типі літака, а також особливості відновлювального періоду після льотного навантаження для різної інтенсивності;

норми льотного навантаження для різних категорій льотного складу в процесі освоєння літака залежно від його новизни, складності та умов польотів;

можливість використання засобів об’єктивної реєстрації показників діяльності льотчика (членів екіпажів) у польоті для оцінки функціонального стану та рівня сформованості льотних навичок;

засоби захисту та методи збереження працездатності під час впливу несприятливих факторів польоту (особливо великих та тривалих перевантажень з високим градієнтом наростання, кутових та коріолісових прискорень), а також особливості самоконтролю за психофізіологічним станом, вірогідність виникнення небезпечних станів та шляхи їх попередження.

12.3. У процесі підготовки до перенавчання начальник медичної служби повинен:

брати участь у відборі для перенавчання льотного складу, основними критеріями якого є стан здоров’я льотчиків, їх націленість на льотну роботу, мотивація і переносимість польотів на раніше освоєному літаку, результати висотних випробувань та тренувань дихання під надлишковим тиском. Особливу увагу треба надавати особам у віці 35 років і старше. Осіб, які перенесли травми, тих, що мають вегето-судинні розлади, хронічні захворювання, а також тих, кого допустили до льотної роботи за індивідуальною оцінкою або з деякими обмеженнями, необхідно направляти на стаціонарне обстеження (лікування) та позачергове освідчення;

підготувати медичні рекомендації стосовно комплектування льотних екіпажів (на багатомісних літаках) з урахуванням індивідуальних особливостей та психофізіологічної сумісності на підставі динамічних лікарських спостережень, даних вивчення міжособистісних стосунків та типологічних особливостей;

рекомендувати до перенавчання в першу чергу найбільш підготовлених, здорових та емоційно стійких льотчиків, оскільки успішне освоєння ними нового типу літака сприятиме створенню у інших льотчиків позитивної установки на перенавчання;

здійснювати за потреби підгонку захисного спорядження, навчання диханню та мовленню під надлишковим тиском;

ознайомити льотний склад з психофізіологічними особливостями діяльності під час польотів на новому типі літака, способами захисту організму від несприятливої дії факторів польоту, необхідністю дотримання режиму праці, відпочинку та харчування.

12.4. У процесі виконання польотів за програмою перенавчання та засвоєння бойового застосування начальник медичної служби зобов’язаний:

систематично проводити міжпольотний та післяпольотний контроль за функціональним станом та працездатністю льотного складу, звертаючи увагу на спрямованість, вираженість та динаміку нервово-емоційної напруженості у повторних вильотах;

аналізувати результати медичних оглядів під час польотів на новому літаку та порівнювати їх з даними, отриманими раніше під час польотів на попередньому типі літака;

виявляти початкові форми захворювань, втоми, порушення передпольотного режиму праці, відпочинку та харчування, вживати заходів щодо їх усунення та доповідати командуванню пропозиції з регламентації льотного навантаження, враховуючи індивідуальне перенесення польотів;

вивчати психофізіологічні особливості діяльності льотчиків на новому типі літака та під час тренувань на тренажері, виявляти фактори, що зменшують ефективність формування та закріплення нових льотних навичок;

брати участь в аналізі помилкових дій та інцидентів на новому типі літака, зумовлених станом здоров’я, зниженням працездатності та психофізіологічними особливостями діяльності льотчика;

організовувати та проводити спільно з терапевтом, неврологом та хірургом поглиблений медичний огляд льотного складу через три місяці з початку польотів за програмою перенавчання з метою запобігання кумуляції несприятливих функціональних змін та розвитку патологічних процесів;

брати участь у плануванні та контролі за проведенням занять із загальної та спеціальної фізичної підготовки льотного складу, за організацією спортивних ігор, які сприяють підвищенню стійкості до дії фізичних факторів польоту, витривалості та працездатності людини, в результаті чого значно зменшуються несприятливі зміни психофізіологічних функцій, що виникають у процесі освоєння нової техніки;

звертати увагу командирів на недопускання перерви в льотній роботі більше 7-10 днів, тому що у процесі перенавчання це може негативно відбитися на формуванні та закріпленні льотних навичок.

12.5. На етапі перенавчання льотчиків на нові літаки авіаційний лікар проводить додаткові заходи згідно з чинним законодавством України.

13.1. Медичне забезпечення льотно-тактичних навчань (далі - ЛТН) є важливим елементом загальної системи медичного забезпечення польотів.

Його можна розділити на чотири періоди:

підготовка до ЛТН;

організація та забезпечення перельоту (перебазування) на місце навчань та назад;

забезпечення польотів безпосередньо у районі ЛТН;

заходи після завершення ЛТН.

13.2. Начальник медичної служби у період підготовки до ЛТН (після постановки командиром завдань на ЛТН) зобов’язаний:

скласти план медичного забезпечення ЛТН та визначити залежно від поставлених завдань необхідні сили та засоби медичної служби;

підготувати майно та медичний персонал, що відбуває у складі ешелону (наземного чи повітряного), для розгортання медичного пункту на період навчань в польових умовах та медичного поста аеродрому;

перевірити медичні укладки, якими буде оснащена передова команда, для прийому та організації медичного забезпечення авіаційної частини до прибуття основних сил;

визначити осіб льотного складу, які не можуть брати участь в ЛТН за медичними показаннями, і доповісти про це командиру частини (начальнику);

отримати відомості від вищого начальника медичної служби та органів охорони здоров’я про епідеміологічну обстановку та санітарно-гігієнічний стан району навчань, наявність військових та цивільних лікувальних закладів;

зробити щеплення особовому складу з урахуванням епідеміологічної обстановки району ЛТН, ознайомити (шляхом лекцій та бесід) з його особливостями та заходами профілактики конкретних захворювань, вказати на обов’язкове дотримання правил особистої гігієни та харчування, а також у випадку необхідності вимагати видачі особовому складу фляжок;

визначити разом з начальником групи обслуговування висотного спорядження необхідне захисне спорядження та перевірити його стан.

13.3. У період організації та забезпечення перельоту в район ЛТН та назад начальник медичної служби зобов’язаний враховувати вимоги цього Положення, які стосуються медичного контролю за льотним складом у період підготовки та проведення польотів, а також забезпечення перелітаючих екіпажів (норми нальоту, стартовий час, кількість посадок тощо).

13.4. Після прибуття на місце дислокації авіаційної частини на період ЛТН начальник медичної служби повинен:

проконтролювати місця розміщення особового складу, умови передпольотного відпочинку льотного складу, організацію харчування та водопостачання;

встановити зв’язок з медичними закладами району навчань з метою визначення обсягу медичної допомоги та етапів евакуації поранених і хворих;

уточнити епідеміологічну обстановку та структуру захворювань серед місцевого населення, стан водних джерел;

уточнити план ЛТН (кількість льотних днів), ознайомитися з плановою таблицею;

підготувати сили та засоби медичної служби для забезпечення польотів;

розгорнути медичний пункт для прийому та надання медичної допомоги особовому складу;

визначити місце проведення передпольотного медичного огляду льотного складу залежно від його розміщення та місця, де одягають захисне спорядження;

контролювати дотримання передпольотного режиму, умови приготування їжі, санітарно-гігієнічний стан місць прийому їжі та зберігання продуктів у польових умовах, проводити за потреби додаткову вітамінізацію особового складу, доповісти командиру (начальнику) про виявлені недоліки та подати пропозиції щодо їх усунення.

13.5. Після завершення ЛТН і повернення на головну базу начальник медичної служби повинен провести з усім особовим складом медичної служби детальний розбір медичного забезпечення навчань з урахуванням недоліків та намітити заходи щодо їх недопущення в майбутньому. Крім того, для прискореної реадаптації льотного складу та авіаційного персоналу подати командиру рекомендації для раціональної організації праці та відпочинку з використанням профілакторіїв і за можливості інших заходів відновлювальної медицини.

14.1. Екіпаж, що виконує переліт, зустрічається з низкою несприятливих факторів, які можуть впливати на нього негативно. До них можна віднести великий обсяг льотного та загального навантаження, примусову зміну режиму праці, відпочинку та харчування, незвичні кліматичні умови, порушення звичайного біоритму в зв’язку зі зміною часових поясів тощо.

14.2. Льотний склад, визначений для перельоту (перегону), повинен мати у запасі не менше одного місяця до чергового освідчення ЛЛК та довідку про її проходження з фоновими даними пульсу та артеріального тиску. Медичне забезпечення перелітаючих екіпажів здійснюється на всіх етапах підготовки та виконання польоту.

14.3. Організація медичного забезпечення перелітаючих екіпажів покладається на начальника медичної служби аеродрому посадки (базування). Він зобов’язаний:

контролювати організацію відпочинку та дотримання режиму передпольотного відпочинку;

контролювати умови розміщення (температурний режим, затемнення на вікнах, захист від шуму) екіпажів, особливо перелітаючих із контрастних кліматогеографічних зон;

дати рекомендації льотному складу щодо організації режиму праці, відпочинку та харчування з урахуванням місцевих кліматогеографічних умов і контролювати їх виконання;

здійснювати медичний контроль за забезпеченням екіпажів харчуванням;

контролювати комплектність та стан захисного спорядження та польотного обмундирування;

контролювати якість кисню (органолептично), призначеного для заправки бортової кисневої системи літака, і санітарно-гігієнічний стан киснево-заправної станції згідно з Методикою перевірки якості медичного кисню (додаток 13);

організувати медичну допомогу потерпілим (хворим) та їх евакуацію у разі необхідності до лікувальних закладів;

проводити лікувально-профілактичні та санітарно-гігієнічні заходи.

14.4. Передпольотний медичний контроль екіпажів з відміткою у листі контролю готовності проводиться не раніше ніж за 2 години до вильоту. При цьому необхідно звертати особливу увагу на членів екіпажів, що прибули з контрастних кліматогеографічних зон, на осіб старших вікових груп та осіб, що мають захворювання органів шлунково-кишкового тракту, нервової та серцево-судинної систем. Час та результати огляду заносять в спеціальний журнал (журнал передпольотного медичного контролю перелітаючих екіпажів).

14.5. Під час підготовки до перельотів завчасно з урахуванням найбільш характерних факторів очікуваного району перельоту (жаркий та вологий клімат, десинхроноз, викликаний перельотом декількох годинних поясів) необхідно рекомендувати льотному складу дотримуватися заходів, що сприяють збереженню здоров’я та працездатності.

14.6. Для прискореної адаптації льотного складу після перельоту доцільне проведення комплексу заходів, спрямованих на підвищення та мобілізацію фізіологічних резервів організму (раціональний режим праці та відпочинку, додаткова вітамінізація, за можливості електротранквілізація ЦНС, електростимуляція нервово-м’язового апарату, сауна).

14.7. У початковому періоді після перельоту (до 10 діб) необхідно посилити контроль за загальним станом та працездатністю членів екіпажів.

15.1. Польоти в крайніх кліматогеографічних зонах можуть несприятливо відбиватись на функціональному стані та працездатності льотчиків, що вимагає проведення комплексу організаційних та профілактичних заходів, особливо серед осіб, що не пройшли повної акліматизації до умов природного середовища, що змінилися.

15.2. З метою збереження здоров’я та працездатності льотного складу в районах з холодним кліматом, що характеризуються тривалою холодною зимою, коротким прохолодним літом, полярною ніччю та полярним днем, начальник медичної служби повинен контролювати:

своєчасне та ефективне проведення заходів для захисту льотного складу від дії несприятливих факторів зовнішнього середовища, особливо низьких температур повітря, для попередження переохолодження та відморожень;

організацію праці та відпочинку льотного складу з урахуванням сезонних кліматогеографічних факторів, місцевих умов та завдань бойової підготовки;

організацію харчування льотного складу з урахуванням енергозатрат та необхідності запобігання гіповітамінозу;

укомплектованість бортових та особистих аварійних запасів засобами захисту від холоду, медикаментами та продовольством.

15.3. Для попередження несприятливого впливу на льотний склад холодного клімату начальник медичної служби зобов’язаний:

навчати льотний склад правилам надання само- та взаємодопомоги під час відморожень та охолодження організму, а також діям для збереження життя та здоров’я у випадку вимушеної посадки чи покидання літака;

ознайомити льотчиків із способами попередження сніжної офтальмії у сонячні дні за наявності снігового покриття;

проводити санітарно-гігієнічний контроль за температурним режимом у житлових та службових приміщеннях (стаціонарних та польових);

слідкувати, щоб на аеродромі були вітрозахисні пристрої, укриття від холоду (сховища), приміщення для обігріву;

здійснювати медичний контроль за фізичною підготовкою льотного складу та рекомендувати заходи для загартування організму залежно від сезонних умов та місцевих можливостей (лижні прогулянки, спортивні ігри, водні процедури).

15.4. З метою створення умов для нормального сну в період полярного дня необхідно затемнювати вікна приміщень та не допускати зайвого шуму, що особливо важливо для перелітаючих екіпажів, що прибули з районів середніх широт зі звичною зміною дня і ночі або районів, часовий пояс яких відрізняється від місця посадки на 4 години та більше.

15.5. Начальник медичної служби повинен постійно контролювати харчування льотного складу і у випадку нестачі свіжих овочів та фруктів проводити профілактичну вітамінізацію раціону. Для раннього виявлення початкових ознак гіповітамінозу необхідно періодично обстежувати окремі групи льотного складу, проводити лабораторне дослідження їжі на вміст у ній вітамінів. Видачу вітамінних препаратів доцільно поєднувати при можливості з профілактичним ультрафіолетовим опроміненням кварцовими лампами.

15.6. Начальник медичної служби зобов’язаний організувати медичний контроль за місцями забору води (льоду та снігу) для пиття, її транспортуванням та знезаражуванням. Під час використання води з талого снігу та льоду належить контролювати склад мінеральних солей в харчовому раціоні і за необхідності проводити штучну мінералізацію води кухонною сіллю.

15.7. Під час медичного забезпечення польотів в умовах жаркого клімату слід враховувати:

можливість порушення у льотного складу водно-сольового обміну та виникнення перегрівання організму, що знижують його стійкість до різних факторів польоту;

можливість зниження працездатності в осіб льотного складу в початковий період акліматизації та реакліматизації;

зниження в жаркий час маси тіла, фізичної витривалості, порушення сну, погіршення апетиту, підвищену втомленість, пригнічення секреторної та евакуаторної функції травного тракту;

необхідність проведення заходів для захисту льотного складу від інтенсивної сонячної радіації та високих температур.

15.8. У процесі медичного забезпечення польотів в умовах жаркого клімату начальник медичної служби зобов’язаний:

своєчасно виявляти осіб з ознаками перегрівання організму, вживати заходів для звільнення їх від наступних польотів та проводити заходи для нормалізації теплового стану;

контролювати виконання профілактичних заходів, спрямованих на запобігання перегріванню осіб льотного складу та групи керівництва польотами;

проводити роботу для попередження захворювань, зумовлених різкими перепадами температури протягом доби та запиленістю повітря на аеродромах пустельних районів;

брати участь у плануванні льотного навантаження з урахуванням ступеня адаптації до жаркого клімату, індивідуального перенесення високої температури, теплового стану та працездатності льотчиків;

контролювати організацію міжпольотного відпочинку та наявність умов для попередження та усунення перегрівання льотного складу;

брати участь у плануванні занять з фізичної підготовки та рекомендувати проводити їх в прохолодний час доби з наступним прийомом освіжаючого душу;

роз’яснювати льотному складу необхідність суворого дотримання правил експлуатації висотного та протиперевантажувального спорядження;

організувати харчування льотного складу з урахуванням стану теплового обміну організму, підвищеної потреби у вітамінах, зниженого апетиту, бажано знизити калорійність обіду, при цьому підвищити калорійність вечері та сніданку, зменшити вживання жирів, надаючи перевагу вуглеводно-білковій їжі;

організувати медичний контроль за забезпеченням льотного складу на аеродромі та в приміщеннях для занять охолодженою водою, а також за її якістю та умовами зберігання. Вживання води повинно бути достатнім для втамування спраги (3-5 л на людину). Найбільш доцільним є частий прийом води у невеликих кількостях (100-150 г) та сольових розчинів для пероральної регідратації;

збільшити кількість кухонної солі в харчовому раціоні при втраті маси тіла льотчиком більше 4 кг за 8-годинну зміну.

15.9. До заходів із запобігання чи пом’якшення несприятливих факторів жаркого клімату, які контролює начальник медичної служби, відносяться:

захист льотного складу від впливу інтенсивної інсоляції під час перебування на аеродромі шляхом обладнання тентів і накриттів;

обмеження нальоту та тривалості льотної зміни до 5 год. за температури повітря вище 30 °C;

організація раціонального розпорядку дня з урахуванням місцевих умов та конкретних завдань бойової підготовки (проведення польотів за температури повітря вище 25 °C у затінку переважно в ранкові та вечірні години);

створення оптимального температурного режиму в приміщеннях, де працюють і відпочивають льотчики, обладнання їх кондиціонерами та вентиляторами;

обладнання на аеродромі та в місцях відпочинку льотного складу достатньої кількості стаціонарних та пересувних душових установок;

вентиляція підкостюмного простору охолодженим повітрям наземних кондиціонерів під час чергування льотчика в кабіні літака;

перевезення льотного складу в добре вентильованих машинах.

15.10. Під час проведення передпольотного, міжпольотного та післяпольотного медичного контролю за льотним складом в умовах жаркого клімату особливу увагу слід звернути на осіб:

недостатньо акліматизованих (вперше прибулих до частини, тих, що повернулися з відпустки, проведеної у районах з помірним або холодним кліматом);

з відхиленнями в стані здоров’я, що негативно впливають на перенесення високої температури повітря;

які приступили до льотної роботи після значної перерви;

відстаючих у льотній підготовці.

15.11. Начальник медичної служби у разі виявлення випадків перегрівання організму повинен враховувати:

перший ступінь перегрівання супроводжується гіперемією та вологістю шкіри, тепловим дискомфортом, що суб’єктивно оцінюється як "тепло", працездатність у цьому випадку звичайно не порушується;

другий ступінь перегрівання характеризується сильним потовиділенням, тепловим дискомфортом, що суб’єктивно оцінюється як "гаряче", різкою гіперемією шкіри і склер, інколи пульсацією у скронях та головним болем, зниженням працездатності;

третій ступінь перегрівання проявляється ще більш суттєвим потовиділенням, тепловим дискомфортом, що суб’єктивно оцінюється як "дуже гаряче", прискореним серцебиттям, нудотою та запамороченням, значним зниженням працездатності.

15.12. Льотний склад, у якого виявлено перегрівання, що супроводжується зниженням працездатності, підлягає тимчасовому усуненню від польотів з негайним вживанням заходів для нормалізації теплового стану (водні процедури, відпочинок у добре вентильованих чи обладнаних кондиціонерами приміщеннях тощо).

Термін усунення від польотів може складати від кількох годин до кількох днів. Особи льотного складу, у яких перегрівання викликало гострі судинні порушення у вигляді втрати свідомості чи колапсу, підлягають госпіталізації.

16.1. Діяльність льотчиків, які несуть бойове чергування, характеризується такими обставинами:

необхідністю регулярного несення бойових чергувань у стані високої оперативної готовності протягом тривалого часу;

високою ймовірністю порушення біологічних ритмів під час частого несення бойових чергувань вдень та вночі;

необхідністю постійного підтримування бойової готовності на високому рівні;

підвищеною відповідальністю за виконання польотного завдання;

непередбачуваністю умов майбутнього польоту;

поєднанням бойових чергувань з льотною підготовкою;

необхідністю виконання польотів у будь-яких метеорологічних умовах, а також і над водною поверхнею.

16.2. Під час несення бойових чергувань на льотний склад впливає комплекс несприятливих факторів:

одноманітність діяльності у режимі очікування;

монотонія, низька діяльність;

низька рухова активність;

багатогодинне перебування у льотному обмундируванні;

стресові ситуації, що виникають періодично у зв’язку з сигналами про виліт;

порушення звичного режиму життєдіяльності (сну, відпочинку тощо).

16.3. Вищезгадані несприятливі фактори сприяють розвитку втоми та знижують працездатність льотчиків на бойовому чергуванні, що може негативно впливати на ефективність виконання польотного завдання.

16.4. Збереження високої працездатності льотчиків на бойовому чергуванні досягається:

суворим дотриманням режиму праці, відпочинку та харчування перед заступанням на чергування;

створенням комфортних умов у приміщенні для чергування;

періодичним інформуванням радіозв’язком про погодні умови, повітряну обстановку, переглядом телевізійних передач, проведенням легких спортивних ігор та інших заходів, які дозволять перебороти монотонію.

16.5. Під час організації медичного забезпечення бойових чергувань льотного складу начальник медичної служби зобов’язаний:

брати участь в плануванні та здійснювати контроль за кількістю та режимом бойових чергувань, своєчасно доповідати командуванню про порушення встановлених нормативів;

діяти згідно з вимогами керівних документів з бойового чергування;

вивчати працездатність у процесі бойових чергувань для внесення пропозицій щодо збереження її на високому рівні;

контролювати санітарно-гігієнічні та побутові умови на чергуванні;

виявляти осіб із залишковими явищами втоми від попередніх чергувань та призначати їм необхідні лікувально-оздоровчі заходи. Правила діагностики та профілактики втоми, перевтоми та хронічної втоми осіб льотного складу визначені в додатку 14 до цього Положення;

проводити заняття з психофізіологічних та фізіологічних особливостей несення бойових чергувань.

16.6. Під час медичного забезпечення діяльності льотного складу, пов’язаного з несенням бойових чергувань, начальник медичної служби, крім того, зобов’язаний:

проводити медичний огляд перед заступанням на бойове чергування льотного складу та групи керівництва польотами в обсязі передпольотного;

контролювати організацію нічного харчування з метою недопущення перерв між прийомами їжі більше 4-5 годин;

роз’яснювати льотному складу особливості зниження працездатності вночі та ознайомлювати із засобами підтримання її на високому рівні.

16.7. Начальник медичної служби повинен звертати особливу увагу на:

профілактику розвитку у льотного складу явищ десинхронізації та перевтоми під час великих професійних навантажень (виконання складних польотів, несення бойового чергування);

раціональне поєднання льотної підготовки та бойових чергувань, що забезпечують підтримання льотних навичок та функціонального стану льотчиків на належному рівні;

розвиток у льотного складу психологічної готовності до дій в екстремальних умовах та здатність швидкого самостійного приймання рішень у разі нестачі вихідної інформації;

навчання льотчиків навичкам виживання під час приземлення (приводнення).

16.8. З метою профілактики втоми льотчиків, які несуть бойове чергування, начальник медичної служби повинен використовувати рекомендовані препарати, що є у наявності, лікувально-відновлювальні процедури (сауни, електротранквілізацію ЦНС, масаж, вітамінні коктейлі).