На сьогодні діагностика розвитку втоми здійснюється на основі суб’єктивних і об’єктивних її ознак. До суб’єктивних ознак розвитку втоми відноситься розвиток в кінці робочого дня (польотної зміни) стомленості, оскільки в основі будь-якого суб’єктивного переживання обов’язково лежать об’єктивні процеси в організмі людини (фізичні, біохімічні, психофізіологічні тощо). Існує навіть думка, що втома - це особливий, своєрідно пережитий психологічний стан, який характеризується:
відчуттям слабкості, сонливості, розбитості, важкості в голові та кінцівках, в’ялості (людина відчуває, що не в силах підтримувати необхідну інтенсивність роботи, навіть коли продуктивність праці ще не падає);
розладом уваги;
порушенням психомоторної сфери, що позначається уповільненням і хаотичністю рухів;
погіршенням пам’яті та мислення;
ослабленням волі тощо.
Зазвичай перші ознаки стомленості проявляються через 30-40 хвилин після завершення польоту, оскільки під час польоту вони маскуються нервово-емоційним напруженням.
До об’єктивних ознак розвитку втоми відносяться:
зниження в кінці робочого дня (польотної зміни) рівня працездатності;
посилення вегетативної складової робочих навичок, їх регрес;
порушення координації рухів;
уповільнення психічних процесів і психомоторних реакцій;
повна або часткова втрата автоматичності дій;
утруднення ведення радіопереговорів - з’являються дефекти мовлення, викривлення та уповільнення команд і доповідей;
виникнення ілюзій і порушення просторової орієнтації під час польотів у складних метеорологічних умовах;
розвиток нервово-емоційної напруженості;
невірна оцінка часових інтервалів на фоні нав’язаного темпу роботи в умовах відносного дефіциту часу;
виникнення гіпнотичних фаз і функціональних блоків під час тривалих і/або нічних польотів;
лабільність пульсу та артеріального тиску тощо.
2.3. Стомленість - це суб’єктивне, емоційно забарвлене відчуття втоми, що відображає сукупність змін фізичних, біохімічних і психофізіологічних функцій, які виникають під час тривалої чи інтенсивної роботи. Таке відчуття викликає бажання або припинити, або знизити робоче навантаження, що є необхідним психологічним механізмом для попередження перевантажень, викликаних роботою. Інтенсивність стомленості не завжди жорстко корелює зі ступенем розвитку втоми. На її прояв, частіше за все, впливає емоційний настрій, мотивація та вольові зусилля, що визначаються значимістю цієї роботи та відчуттям відповідальності за досягнення заданого результату.
2.4. Стомлюваність - це властивість організму в цілому чи окремих його частин піддаватись розвитку втоми. Вона залежить від ступеня адаптації людини до визначеного виду діяльності, її фізіологічних резервів, тренованості, фізичного та психофізіологічного стану, рівнів мотивації та нервово-емоційної напруги, наявності професійних навичок і умінь.
2.5. Стомлення - це стан усього організму чи окремих його частин, що відповідає визначеному рівню розвитку втоми.
3. Перевтома
Перевтома - це сукупність стійких несприятливих для здоров’я функціональних порушень в організмі людини, які виникають внаслідок інтенсивної, тривалої (дні, тижні) діяльності та характеризуються різким зменшенням функціональних резервів організму, що не зникають за час відпочинку між добовими та тижневими періодами роботи.
Таким чином, перевтома - це граничний стан, що розвивається під час накопичення несприятливих зрушень функціонального стану, коли відновлювальні процеси недостатні для повної нормалізації функцій організму та його працездатності.
Ознаками розвитку перевтоми осіб льотного складу є наявність ознак втоми на початку робочогодня (польотної зміни), які у подальшому проявляються у більш вираженій формі. Крім того, відзначаються виражені ознаки порушення сну (важкість засипання та пробудження, поверхневий і неспокійний сон), дратівливість, зниження або відсутність апетиту, запаморочення. Спостерігаються порушення пам’яті, збільшення кількості помилок під час виконання завдань, розлади емоційної сфери. Зазначені прояви носять малоспецифічний характер. Їх важко відрізнити від доклінічних проявів багатьох захворювань. Нерідко під час огляду авіаційні лікарі діагностують такі функціональні порушення, як астеновегетативний синдром і вегето-судинна дистонія.
Відновлення функціонального стану організму можливе за умов відсторонення льотчиків від польотів і тривалого (протягом до 10 діб) відпочинку з використанням заходів і засобів медико-психофізіологічної корекції та реабілітації в умовах медичного пункту частини чи профілакторію осіб льотного складу.
4. Хронічна втома
Хронічна втома - це сукупність стабільних морфофункціональних змін, які повільно накопичуються за тривалий проміжок часу (тижні, місяці, роки) в результаті професійної діяльності людини та характеризуються поступовим виснаженням функціональних резервів, наявністю стійких системних та неспецифічних за своєю природою психічних і фізіологічних порушень її організму. По суті, хронічна втома є граничним з патологією та неврозами функціональним станом, що виникає в результаті багаторазового впливу інтенсивного професійного навантаження та характеризується наявністю суб’єктивних і об’єктивних ознак втоми до початку роботи (польотів), вираженого напруження фізіологічних систем, а також значного зниження працездатності, яке виходить за межі професійно допустимого. Причинами розвитку хронічної втоми є перевищення нормативів професійного навантаження та інтенсивне професійне навантаження протягом тривалого часу на тлі особливостей професійної діяльності осіб льотного складу.
Сприяють розвитку хронічної втоми відсутність умов для повноцінного регламентованого відпочинку, невідповідність умов професійної діяльності можливостям льотчика, наявність захворювань тощо. Хронічна втома характеризується наявністю виражених ознак стомленості на початку та протягом робочого дня (польотної зміни), підвищеною дратівливістю, втратою інтересу до льотної роботи та оточуючого середовища, втратою апетиту та зниженням маси тіла, зниженням стійкості організму до інфекційних захворювань. Під час клінічного обстеження часто виявляються оральні феномени (центральний парез мімічних м’язів, відхилення язика при висовуванні вправо), підвищення рефлексів на кінцівках (більше справа), зниження черевних рефлексів (більше справа), зниження тактильної чутливості, нестійкість у позі Ромберга, посилення пітливості, більш стійкий дермографізм. Під час психофізіологічного обстеження визначається зниження показників психофізіологічних функцій, яке виходить за межі професійно допустимого, діагностуються виражені астеновегетативний синдром і вегетосудинна дистонія тощо.
Оскільки хронічна втома є передпатологічним станом, то вона потребує лікування осіб льотного складу та проведення комплексу реабілітаційних заходів в умовах спеціалізованих лікувально-профілактичних і реабілітаційних закладів для осіб льотного складу.
5. Діагностика втоми
Для діагностики втоми (перевтоми, хронічної втоми) використовуються методи оцінки її суб’єктивних і об’єктивних ознак.
Серед методів оцінки суб’єктивних ознак втоми найбільше поширення набули методи спостереження, спілкування, суб’єктивного шкалювання та різноманітні опитувальники.
Однак необхідно враховувати, що суб’єктивна оцінка наявності втоми істотно залежить від мотивації, зацікавленості у виконуваній роботі, а також від ступеня особистої відповідальності під час виконання польотних завдань. Крім того, означені оцінки пов’язані зі складністю виконуваної діяльності. Тому оцінка втоми виключно за результатами суб’єктивного звіту може не цілком відображати дійсний стан справ. Для одержання повної характеристики розвитку втоми суб’єктивну оцінку необхідно доповнювати результатами, отриманими під час використання об’єктивних психофізіологічних методик.
До методів оцінки об’єктивних ознак втоми слід віднести методи визначення змін працездатності або характеру виконання роботи та змін в різних органах і системах організму людини.
Для оцінки рівня працездатності використовуються спеціальні тести з виконанням контрольних завдань: розумові (коректурні таблиці тощо) і м’язові (визначення статичної витривалості тощо).
Для оцінки рівня змін в різних органах і системах організму людини використовуються фізіологічні (електрокардіографія, електроенцефалографія тощо), психофізіологічні (визначення часу психомоторної реакції, критичної частоти мерехтінь тощо) та лабораторні (визначення гормонального дзеркала у рідких середовищах організму) методи дослідження.
Комплексна оцінка показників розвитку втоми, перевтоми та хронічної втоми
6. Профілактика втоми
Попередження виникнення втоми (перевтоми та хронічної втоми) серед осіб льотного складу є одним з основних завдань медичної служби щодо медичного забезпечення польотів авіації. Основні заходи профілактики зазначених станів:
удосконалення медичного та психофізіологічного відбору на льотну роботу та раціональний розподіл осіб льотного складу: застосування сучасних методів і способів оцінки та прогнозування стану здоров’я і психофізіологічного стану для підвищення ефективності добору в льотні професії та призначення на відповідні посади осіб, які за своїми професійно важливими якостями відповідають вимогам професії;
оптимізація професійної діяльності осіб льотного складу шляхом забезпечення дотримання режиму праці, відпочинку та харчування осіб льотного складу, оптимізація робочого місця льотчика, правильний розподіл функціональних обов’язків, формування нормального психологічного клімату в колективі та сім’ї, забезпечення регулярних занять з фізичної та тренажерної підготовки, нормування та диференціювання професійного навантаження тощо;
динамічний контроль за станом здоров’я та психофізіологічним станом осіб льотного складу: моніторинг показників стану здоров’я та психофізіологічних функцій під час чергових і позачергових медичних оглядів, своєчасне виявлення осіб з початковими стадіями захворювань і погіршенням психофізіологічних функцій, проведення своєчасних заходів корекції та лікування;
оптимізація функціонального стану осіб льотного складу: застосування під час тривалих польотів природних стимуляторів (чаю, кави, шоколаду), оволодіння методикою аутогенного тренування, використання фізичних засобів управління функціональним станом (сауна, лазня, контрастний душ, масаж, загартовування), вітамінізація харчового раціону та прийом полівітамінних препаратів перед польотом тощо;
своєчасне направлення осіб льотного складу на відпочинок у профілакторії льотного складу.
Показаннями для направлення осіб льотного складу на відпочинок у профілакторії льотного складу з метою профілактики розвитку втоми є:
наявність ознак втоми або відхилень у стані здоров’я - особи льотного складу та авіаційний персонал підлягають усуненню від польотів (роботи за фахом) і направленню до профілакторію на відпочинок строком на 10 діб з подальшим допуском до польотів (роботи за фахом);
невикористання чергової відпустки протягом 12 місяців (тривалістю не менше 24 діб) - особи льотного складу та авіаційний персонал підлягають усуненню від польотів (роботи за фахом) і направленню до профілакторію на відпочинок строком на 10 діб з подальшим допуском до польотів (роботи за фахом) на термін до 3 місяців.