17. "Ситуація: Платник єдиного податку третьої групи (ставка 5%) має кредиторську заборгованість за договором поворотної фінансової допомоги.
Зазначена сума поворотної фінансової допомоги раніше була включена до доходу платника єдиного податку та оподаткована єдиним податком у зв'язку з тим, що з дати її отримання минуло 12 місяців, а повернення надавачу не відбулося.
У подальшому така кредиторська заборгованість списується у зв'язку із закінченням строку позовної давності.
Питання: Чи підлягає включенню до бази оподаткування єдиним податком сума списаної кредиторської заборгованості?"
Відповідь в частині фізичних осіб: Згідно з абзацом сьомим підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Кодексу поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
Відповідно до підпункту 1 пункту 292.1 статті 292 Кодексу доходом фізичної особи - підприємця - платника єдиного податку (першої - третьої груп) - є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 статті 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Пунктом 292.3 статті 292 Кодексу встановлено, що до суми доходу платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг).
Безоплатно отриманими вважаються товари (роботи, послуги), надані платнику єдиного податку згідно з письмовими договорами дарування та іншими письмовими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також товари, передані платнику єдиного податку на відповідальне зберігання і використані таким платником єдиного податку.
До суми доходу платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість за звітний період також включається сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.
При цьому до складу доходу, визначеного статтею 292 Кодексу, не включаються, зокрема суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання (підпункт 3 пункту 292.11 статті 292 Кодексу).
Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи та податкових агентів платників єдиного податку третьої групи - електронних резидентів (е-резидентів) є календарний квартал (крім податкового періоду податкової звітності з податку на додану вартість, визначеного пунктом 202.1 статті 202 Кодексу) (абзац другий пункту 294.1 статті 294 Кодексу).
Враховуючи викладене, оскільки кредиторська заборгованість фізичної особи - підприємця перед юридичною особою виникла внаслідок проведення господарської діяльності, то дохід у вигляді списаної вказаної заборгованості включається до складу оподатковуваного доходу фізичної особи - підприємця та оподатковується у порядку, визначеному, зокрема, главою 1 розділу XIV Кодексу. При цьому, якщо ця сума поворотної фінансової допомоги раніше була включена до доходу та оподатковувана єдиним податком її не треба повторно включати до бази оподаткування та подавати уточнюючу декларацію.
Відповідь в частині юридичних осіб: Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності (абзац перший пункту 292.6 статті 292 Кодексу).
Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об'єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (абзац третій пункту 44.2 статті 44 Кодексу).
Відповідно до абзацу п'ятого пункту 296.1 статті 296 Кодексу юридичні особи - платники єдиного податку третьої групи використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень пунктів 44.2, 44.3 статті 44 цього Кодексу.
Списання кредиторської заборгованості у бухгалтерському обліку здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
Пунктами 5 та 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" визначено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Доходом визнається сума зобов'язання, яке не підлягає погашенню.
Таким чином, сума списаної кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності включається до складу доходу юридичної особи - платника єдиного податку третьої групи за ставкою 5%.
Проте, у разі якщо кредиторська заборгованість виникла за договором поворотної фінансової допомоги, яка раніше була включена платником до доходу платника єдиного податку відповідно до підпункту 3 пункту 292.11 статті 292 Кодексу у зв'язку з тим, що з дати її отримання минуло 12 місяців, а повернення надавачу не відбулося, сума списаної такої кредиторської заборгованості не підлягає включенню до бази оподаткування єдиним податком.
18. "Ситуація: Платник єдиного податку третьої групи (ставка 5 відс.) має кредиторську заборгованість, яка підлягає списанню у зв'язку із закінченням строку позовної давності, а саме:
заборгованість перед постачальником за отримані, але не оплачені товари (платник єдиного податку не є платником ПДВ);
заборгованість перед покупцем у вигляді суми отриманого авансу.
Питання: Чи підлягає включенню до бази оподаткування єдиним податком суми кредиторської заборгованості, списаної у зв'язку із закінченням строку позовної давності: за отриманими, але не оплаченими товарами; за сумами авансів, отриманих від покупців?"
Відповідь в частині фізичних осіб: Відповідно до пункту 292.3 статті 292 Кодексу до суми доходу платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг).
Безоплатно отриманими вважаються товари (роботи, послуги), надані платнику єдиного податку згідно з письмовими договорами дарування та іншими письмовими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також товари, передані платнику єдиного податку на відповідальне зберігання і використані таким платником єдиного податку.
Окрім того, підпунктом "б" підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що безоплатно надані товари, роботи, послуги - це роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості.
Тобто якщо за домовленістю сторін кредиторська заборгованість за придбані, але не оплачені товари (роботи, послуги), списана до закінчення терміну позовної давності, то товари (роботи, послуги) є безоплатно отриманими, оскільки особа, яка передала їх не вимагає компенсації їх вартості.
Вартість таких товарів (робіт, послуг) включається до доходу платника єдиного податку у звітному періоді, в якому досягнуто домовленість щодо прощення заборгованості, також суми отриманих авансів від покупців.
Відповідь в частині юридичних осіб: Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.
Для платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) датою отримання доходу також є дата відвантаження товарів (виконання робіт, надання послуг), за які отримана попередня оплата (аванс) у період сплати інших податків і зборів, визначених цим Кодексом.
Відповідно до абзацу п'ятого пункту 296.1 статті 296 Кодексу юридичні особи - платники єдиного податку третьої групи використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень пунктів 44.2, 44.3 статті 44 цього Кодексу.
Пунктами 5 та 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" визначено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Доходом визнається сума зобов'язання, яке не підлягає погашенню.
Таким чином, сума списаної кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності включається до складу доходу юридичної особи - платника єдиного податку третьої групи за ставкою 5%.
У разі якщо заборгованість перед постачальником виникла за отриманими, але не оплаченими товарами, то відповідно до норм Кодексу дані товари (роботи, послуги) є безоплатно отриманими, оскільки особа, яка передала їх не вимагає компенсації їх вартості, які відповідно до пункту 292.3 статті 292 Кодексу включаються до суми доходу платника єдиного податку, тому сума списаної кредиторської заборгованості за якою минув строк позовної давності включається до бази оподаткування платника єдиного податку третьої групи за ставкою 5%.
У разі якщо заборгованість перед покупцем виникла за сумами отриманого авансу, які відповідно до норм Кодексу раніше були включені до складу доходу такого платника єдиного податку по даті надходження коштів, тому сума списаної кредиторської заборгованості за якою минув строк позовної давності не підлягає включенню до бази оподаткування єдиним податком.
19. "Ситуація: Резидент України отримав від нерезидента безоплатно зразки товарів. Під час ввезення таких товарів на митну територію України було сплачено податок на додану вартість виходячи з митної вартості відповідно до митної декларації.
Питання 1: Чи має право резидент на формування податкового кредиту з ПДВ за операцією імпорту безоплатно отриманих зразків товарів на підставі митної декларації?
Питання 2: Чи виникає у резидента обов'язок нарахування податкових зобов'язань з ПДВ у разі подальшої безоплатної передачі таких зразків товарів покупцям - резидентам України?
Уточнення: У разі виникнення такого обов'язку, з якої бази оподаткування повинні нараховуватися податкові зобов'язання?
Питання 3: Чи підлягають нарахуванню податкові зобов'язання з ПДВ відповідно до ст. 188 Податкового кодексу України, у разі якщо такі зразки товарів у подальшому реалізуються за договірною ціною 1 грн?"
Відповідь на питання 1: ПДВ, сплачений при ввезенні на митну територію України у митному режимі імпорту зразків товарів у разі їх безоплатного отримання, включається до складу податкового кредиту платника податку на підставі належним чином оформленої митної декларації.
Відповідь на питання 2 та 3: Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 Кодексу, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, ПДВ та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів)).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).
Для операцій платника податку з постачання на митній території України товарів, раніше ввезених таким платником податку на митну територію України, база оподаткування визначається за загальним правилом, встановленим відповідно до статті 188 Кодексу - виходячи з їх договірної вартості але не нижче ціни придбання, без урахування величини митної вартості.
Отже, у разі подальшої безоплатної передачі або продажу за ціною 1 грн покупцям - резидентам зразків товарів, які були безоплатно отримані від нерезидента та ввезенні на митну територію України, база оподаткування ПДВ визначається виходячи з договірної вартості товарів, але не нижче ціни придбання (0 грн або 1 грн).
20. "Ситуація: Підприємство є замовником будівництва сонячної електростанції (СЕС) та в процесі її будівництва здійснює придбання матеріалів і робіт з податком на додану вартість.
Питання: Чи застосовується на етапі будівництва сонячної електростанції касовий метод визнання податкового кредиту з ПДВ відповідно до п. 44 підрозд. 2 розд. ХХ Податкового кодексу України, якщо об'єкт ще не введений в експлуатацію та постачання електричної енергії на момент здійснення таких придбань не здійснюється?"
Відповідь: Застосування платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, перелічених у пункті 44 підрозділу 2 розділу XX Кодексу, касового методу починається з дати початку фактичного здійснення ним таких операцій.
Якщо в описаній ситуації сонячна електростанція, яка будується на замовлення платника податку, буде використовуватися для виробництва та постачання електроенергії в майбутньому (тобто на час придбання послуг з її спорудження постачання товарів/послуг, перелічених у пункті 44 підрозділу 2 розділу XX Кодексу, ще не здійснюється), то у такому випадку податковий кредит за операціями з отримання послуг зі спорудження такої електростанції формується отримувачем таких послуг за загальними правилами на дату "першої події" (касовий метод не застосовується).
21. "Ситуація: У Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі ("ЗІР"), підкатегорія 108.01.02, раніше містилося роз'яснення, відповідно до якого позитивні курсові різниці, визначені юридичною особою - платником єдиного податку, включалися до бази оподаткування єдиним податком.
Наразі зазначене роз'яснення втратило чинність, а нове роз'яснення з цього питання відсутнє.
Питання 1: Чи свідчить відсутність чинного роз'яснення у "ЗІР" про зміну позиції ДПС України щодо порядку оподаткування курсових різниць у платників єдиного податку - юридичних осіб?
Питання 2: Чи підлягають позитивні курсові різниці включенню до бази оподаткування єдиним податком у юридичної особи - платника єдиного податку?"
Відповідь: Чинне роз'яснення щодо включення до доходу юридичної особи - платника єдиного податку третьої групи курсової різниці від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти (категорія 108.01.02) .
22. "Ситуація: Фізична особа - учасник товариства з обмеженою відповідальністю здійснила внесок грошових коштів та матеріальних цінностей до додаткового капіталу товариства. При цьому розмір статутного капіталу не змінювався. ТОВ є платником єдиного податку третьої групи (ставка 5%).
Питання: Чи підлягають включенню до бази оподаткування єдиним податком суми грошових коштів та вартість майна, внесених учасником до додаткового капіталу товариства - платника єдиного податку третьої групи?"
Відповідь: Пунктом 292.11 статті 292 Кодексу визначено перелік сум коштів, які не включаються до складу доходу платника єдиного податку.
До складу доходу не включаються суми коштів та вартість майна, внесені засновниками або учасниками платника єдиного податку до статутного капіталу такого платника (підпункт 8 пункту 292.11 статті 292 Кодексу).
Нормами глави 1 розділу XIV Кодексу не передбачено інших виключень щодо віднесення до складу доходу платника єдиного податку при внесення коштів або майна без обміну на корпоративні права.
Таким чином, внесення учасником коштів як додатковий капітал не включаються до складу доходу платника єдиного податку третьої групи (юридичної особи) у разі здійснення господарської операції, що передбачає внесення грошових коштів або матеріальних цінностей в обмін на корпоративні права, емітовані юридичною особою при їх розміщенні такою особою.
В іншому разі, кошти, які внесені учасником до додаткового капіталу без зміни розміру статутного капіталу, можуть розглядатися як безповоротна фінансова допомога, яка в розумінні підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Кодексу є, зокрема, сумою коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів. Така сума коштів підлягає включенню до бази оподаткування єдиним податком юридичною особою - платником єдиного податку.
23. "Ситуація: Підприємство здійснює як оподатковувані, так і звільнені від оподаткування ПДВ операції, зокрема операції, звільнені від оподаткування відповідно до пункту 197.11 Податкового кодексу України.
Питання: Чи зобов'язаний платник податку подавати додаток Д5 до податкової декларації з ПДВ та відображати обсяги операцій, звільнених від оподаткування за п. 197.11 ПКУ, у графі 4 таблиці 1 додатка Д5, з урахуванням того, що відповідно до п. 199.6 ПКУ положення ст. 199 ПКУ не застосовуються до таких операцій?
Уточнення: У разі якщо розрахунок частки використання товарів / послуг в оподатковуваних операціях все ж здійснюється, яким чином слід застосовувати норму п. 199.6 ПКУ, яка звільняє платника від обов'язку нарахування умовних податкових зобов'язань відповідно до ст. 199 ПКУ?"
Відповідь: Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Кодексу нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари / послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковуванні операції протягом такого звітного податкового періоду.
Тобто, нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того чи будуть придбані товари / послуги використовуватись в оподатковуваних чи в неоподаткованих операціях.
Порядок формування податкового кредиту у разі, якщо придбані товари / послуги використовуються одночасно в оподатковуваних та неоподатковуваних операціях, встановлено статтею 199 Кодексу.
Зокрема, якщо придбані та/або виготовлені товари / послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів / послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях (пункт 199.1 статті 199 Кодексу).
Частка використання товарів / послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях визначається у відсотках, як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року (пункт 199.2 статті 199 Кодексу).
Платник податку за підсумками календарного року здійснює перерахунок частки використання товарів / послуг та необоротних активів в оподатковуваних операціях, виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (пункт 199.4 статті 199 Кодексу).
Частка використання товарів / послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях, визначена з урахуванням норм пунктів 199.2 - 199.4 статті 199 Кодексу, застосовується для проведення коригування сум податкових зобов'язань, зазначених у пункті 199.1 статті 199 Кодексу. Результати перерахунку сум податкових зобов'язань відображаються у податковій декларації за останній податковий період року (пункт 199.5 статті 199 Кодексу). Водночас, Кодекс містить ряд положень, відповідно до яких правила статті 199 Кодексу не застосовуються. Так, відповідно до пункту 199.6 статті 199 Кодексу правила статті 199 Кодексу не застосовуються у разі:
проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 Кодексу;
проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1, підпунктами 197.11 та 197.24 статті 197 Кодексу.
Також, окремими нормами Кодексу визначено інші операції, у разі здійснення яких положення статті 199 Кодексу не застосовуються, зокрема, звільнені від оподаткування ПДВ операції, що визначені підпунктами 4, 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу.
Важливо, механізм звільнення від оподаткування ПДВ операцій, до яких правила статті 199 Кодексу не застосовуються, є аналогічним тому порядку, який використовується при застосуванні нульової ставки ПДВ. Тобто звільнені від оподаткування ПДВ операції здійснюються без нарахування ПДВ з правом на податковий кредит, сформованим при придбанні товарів / послуг, які використовуються у таких звільнених від оподаткування ПДВ операціях, без подальшого нарахування податкових зобов'язань.
Форма та Порядок заповнення податкової декларації з ПДВ (далі - Декларація з ПДВ) затверджені наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289, зі змінами (далі - Порядок №21).
Згідно з підпунктом 6 пункту 3 розділу V Порядку №21 у рядку 5 Декларації з ПДВ вказуються обсяги операцій з:
постачання товарів / послуг, що не є об'єктом оподаткування;
постачання послуг за межами митної території України та послуг, що здійснюються за межами митної території України, з урахуванням їх місця постачання відповідно до пунктів 186.2, 186.3 статті 186 Кодексу;
постачання товарів / послуг, звільнених від оподаткування та коригування за такими операціями.
Для платників податку, які заповнюють рядок 5 декларації, обов'язковим є подання додатку 5 (Д5).
Додаток 5 (Д5) заповнюється в розрізі операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, операцій з постачання послуг, що здійснюються за межами митної території України, з урахуванням їх місця постачання відповідно до статті 186 Кодексу.
Розрахунок частки використання товарів / послуг та необоротних активів в оподатковуваних / неоподатковуваних операціях здійснюється у таблиці 1 додатку 5 до Декларації з ПДВ.
Відповідно до встановленої Порядком №21 форми, у графі 4 таблиці 1 додатка 5 зазначається загальний обсяг постачання (сума значень рядків 1.1, 1.2, 1.3, 2.1, 2.2, 2.3.1, 2.3.2, 2.3.3, 3, 5, 7.1, 7.2.1, 7.2.2 та 7.2.3 колонки А Декларації з ПДВ та всіх уточнюючих розрахунків).
Отже, відповідно до чинних норм Кодексу та Порядку №21 при визначені частки використання товарів / послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях до:
оподатковуваних операцій (графа 5 таблиці 1 додатка 5 (Д5)) включаються обсяги операцій, оподатковані за ставками 0%, 7%, 14%, 20%;
загального обсягу постачання товарів / послуг (графа 4 таблиці 1 додатка 5 (Д5)) включаються всі оподатковувані та неоподатковувані операції з постачання товарів / послуг, у тому числі ті операції, при здійсненні яких не застосовуються норми пункту 198.5 статті 198 та статті 199 Кодексу. Частка неоподатковуваних операцій в загальному обсязі постачання товарів / послуг обраховується наступним чином: 100 - частка використання товарів / послуг в оподатковуваних податком на додану вартість операціях.
Зауважуємо, що в Кодексі та, відповідно, в Порядку №21 не передбачено винятків щодо врахування / неврахування тих чи інших операцій при здійсненні такого розрахунку частки.
Отже, попри те, що за товарами / послугами, придбаними для використання частково в оподатковуваних операціях та частково в операціях, визначених, зокрема, пунктом 199.6 статті 199 Кодексу та іншими, зазначеними у Кодексі (зокрема, підпункти 4, 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Кодексу), податкові зобов'язання з ПДВ, передбачені статтею 199 Кодексу, не нараховуються, однак обсяги таких операцій враховуються при здійсненні розрахунку частки використання товарів / послуг, необоротних активів в оподатковуваних / неоподатковуваних ПДВ операціях.
Важливо, якщо платник податку здійснює з пільгових операцій лише ті, до яких норми статті 199 Кодексу не застосовуються (зокрема, але не виключно, які визначено у пункті 199.6 статті 199 Кодексу), то такий платник може не визначати частку використання товарів / послуг, необоротних активів в оподатковуваних / неоподатковуваних операціях, оскільки у нього відсутній обов'язок для нарахування податкових зобов'язань з ПДВ з урахування такої частки.
В іншому випадку, якщо платник податку здійснює пільгові операції, як ті, до яких положення статті 199 Кодексу не застосовуються, так і ті, до яких такі положення застосовуються, то такий платник зобов'язаний визначити частку використання товарів / послуг, необоротних активів в оподатковуваних / неоподатковуваних операціях в загальному порядку, та застосувати її виключно для нарахування податкових зобов'язань з ПДВ за тими операціями, за якими положення статті 199 Кодексу застосовуються.
24. "Ситуація: Підприємство з 2026 року сплачує внесок на підтримку працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до ст. 18-2 Закону України від 21.03.1991 №875-XII.
Питання: Чи підлягає сума такого цільового внеску коригуванню фінансового результату до оподаткування відповідно до вимог п. 140.5.11 Податкового кодексу України?"
Відповідь: Законом України від 15 січня 2025 року №4219-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення права осіб з інвалідністю на працю", який набрав чинності з 1 січня 2026 року внесено зміни, зокрема до статті 1 Закону України від 21 березня 1991 року №875-XII "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (далі - Закон №875-XII), відповідно до яких внесок на підтримку працевлаштування осіб з інвалідністю (далі - внесок) - внесок цільового призначення, збір якого здійснюється в обов'язковому порядку з метою фінансового забезпечення соціального захисту осіб з інвалідністю і дітей з інвалідністю. Засади збору та ведення обліку внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються цим Законом.
Згідно статтею 18-2 Закону №875 платниками внеску є роботодавці, у яких середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у календарному кварталі становить вісім і більше працівників та які в цьому кварталі не виконали обов'язок щодо нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, встановленого цією статтею.
Не є платниками внеску:
роботодавці, у яких середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у календарному кварталі становить менше восьми працівників;
роботодавці, у яких середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у календарному кварталі становить вісім і більше працівників та які в цьому кварталі виконали обов'язок щодо нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, встановленого цією статтею;
дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав.
Роботодавці/платники внеску зобов'язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати внесок до територіального органу Пенсійного фонду України за основним місцем обліку платника податку.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Кодексу об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.
Згідно підпункту 140.5.11 пункту 140.5 статті 140 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується, зокрема, на суму витрат від визнаних штрафів, пені, неустойок, відшкодування збитків, компенсації неодержаного доходу (упущеної вигоди), нарахованих відповідно до цивільного законодавства та цивільно-правових договорів, у тому числі у сфері зовнішньоекономічної діяльності, на користь осіб, які не є платниками податку (крім фізичних осіб, які є платниками податку на доходи фізичних осіб), та на користь платників податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків відповідно до пункту 44 підрозділу 4 розділу XX Кодексу, а також на суму штрафів, пені, нарахованих контролюючими органами та іншими органами державної влади за порушення вимог законодавства.
Отже, оскільки внесок на підтримку працевлаштування осіб з інвалідністю не є штрафом, а обов'язковим внеском цільового призначення, який сплачується до територіального органу Пенсійного фонду України, різниця для коригування фінансового результату до оподаткування відповідно до підпункту 140.5.11 пункту 140.5 статті 140 Кодексу у підприємства не виникає.
25. "Ситуація: Товариство з обмеженою відповідальністю - платник єдиного податку третьої групи отримало помилкову оплату від іншої особи у грудні 2025 року та повернуло зазначені кошти у січні 2026 року.
Питання: Чи підлягає включенню до бази оподаткування єдиним податком сума помилково отриманих коштів у 2025 році?
Уточнення: У разі якщо така сума підлягає включенню до доходу платника єдиного податку, чи має право зменшити базу оподаткування єдиним податком у періоді повернення коштів, та яким чином таке коригування слід відобразити у податковій декларації юридичної особи - платника єдиного податку третьої групи?"
Відповідь: Згідно з підпунктом 2 пункту 292.1 статті 292 Кодексу для платника єдиного податку (юридичної особи) доходом є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 статті 292 Кодексу.
Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності (абзац перший пункту 292.6 статті 292 Кодексу).
Підпунктом 5 пункту 292.11 статті 292 Кодексу визначено, що до складу доходу платника єдиного податку не включаються суми коштів (аванс, передоплата), що повертаються покупцю товару (робіт, послуг) - платнику єдиного податку та/або повертаються платником єдиного податку покупцю товару (робіт, послуг), якщо таке повернення відбувається внаслідок повернення товару, розірвання договору або за листом-заявою про повернення коштів.
Абзацом першим пункту 50.1 статті 50 Кодексу визначено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Враховуючи зазначене, сума помилково отриманих коштів від іншої особи підлягає включенню товариством - платником єдиного податку до складу доходу платника єдиного податку в період її отримання. У разі якщо така сума включена юридичною особою до доходу платника єдиного податку в період її отримання, а повернення помилково отриманих коштів відбулося платником єдиного податку у іншому періоді, то платник єдиного податку має право відповідно до пункту 50.1 статті 50 Кодексу, надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинною на час подання уточнюючого розрахунку.
26. "Ситуація: Платник податку на додану вартість задекларував у податковій декларації з ПДВ за грудень 2025 року суму податкових зобов'язань до сплати у рядку 18 у розмірі 100 000 грн. Водночас у платника відсутні кошти для своєчасної сплати зазначеного податкового зобов'язання.
При цьому очікується, що у податковій декларації з ПДВ за січень 2026 року буде задекларовано від'ємне значення у рядку 19 у сумі 300 000 грн.
Питання: Чи має право платник податку погасити податкові зобов'язання з ПДВ, задекларовані у рядку 18 декларації за грудень 2025 року, шляхом відображення відповідної суми у рядку 20.1 декларації за січень 2026 року, яка буде подана у граничний строк (не пізніше 20.02.2026)?
Уточнення: Чи застосовуватимуться до платника податку штрафні санкції, передбачені ст. 124 Кодексу у зв'язку з несплатою податкових зобов'язань у встановлений строк?
Відповідь: Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Кодексу сума ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені статтею 203 Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання з ПДВ, зазначену ним у податковій декларації впродовж 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, для подання податкової декларації (пункт 57.1 статті 57, пункт 203.2 статті 203 Кодексу).
Сума самостійно обчисленого платником податку грошового зобов'язання, яку зазначено ним в податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається до контролюючого органу вважається узгодженою (пункт 54.1 статті 54 Кодексу).
Сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений Кодексом строк, визначається як податковий борг (підпункт 14.1.175 пункту14.1 статті14 Кодексу).
В зазначеній ситуації, граничний термін сплати податкових зобов'язань з ПДВ по податковій декларації за грудень 2025 року - 30.01.2026.
У разі несплати платником в граничний термін узгодженої суми податкових зобов'язань з ПДВ за такою податковою декларацією, 31.01.2026 така сума набуває статусу податкового боргу.
Якщо за результатами звітного (податкового) періоду виникає від'ємне значення суми ПДВ, розраховане згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума, зокрема, враховується у зменшення суми податкового боргу з ПДВ, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Кодексу (далі - реєстраційна сума) на момент отримання контролюючим органом податкової декларації (підпункт "а" пункту 200.4 статті 200 Кодексу).
Порядок заповнення і подання податкової звітності з ПДВ затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21.
Згідно з підпунктом 4 пункту 5 розділу V вказаного Порядку сума від'ємного значення, що зараховується у зменшення суми податкового боргу, який виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу) відображається у рядку 20.1 податкової декларації з ПДВ.
Сума, яка зараховується у зменшення суми податкового боргу з ПДВ (рядок 20.1) дорівнює сумі рядка "Усього" графи 8 таблиці 1 (Д2) (додаток 2).
Отже, у разі наявності у платника податку на дату подання ним податкової звітності з ПДВ податкового боргу з цього податку, такий платник має право зарахувати суму від'ємного значення ПДВ, сформовану за результатами такої податкової звітності, у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди та обліковувався в інтегрованій картці платника (далі - ІКП) станом на перше число місяця, у якому було подано таку декларацію, в частині, що не перевищує реєстраційну суму такого платника на момент отримання контролюючим органом податкової декларації.
Разом з цим, звертаємо увагу, що у разі наявності у складі податкового боргу, який обліковується в ІКП станом на 01.02.2026 інших сум узгоджених грошових зобов'язань, то відповідно до вимог пункту 87.9 статті 87 Кодексу погашення таких сум грошових зобов'язань відбуватиметься згідно з черговістю виникнення такого податкового боргу.
Тобто, зарахування суми, яка була вказана у рядку 20.1 податкової декларації з ПДВ у рахунок зменшення податкового боргу з ПДВ в ІКП проводиться у граничний день подання податкової декларації з ПДВ виключно для погашення податкового боргу з ПДВ у такому порядку: у першу чергу - у рахунок основного платежу, у наступну чергу - у рахунок погашення штрафів, в останню чергу - у рахунок пені згідно з черговістю їх виникнення.
Відповідь на питання в частині уточнення: Нормою пункту 124.1 статті 124 Кодексу передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу.
Зарахування від'ємного значення суми ПДВ у рахунок погашення податкового боргу здійснюється в останній день граничного строку подання податкової декларації з ПДВ та, при цьому, не змінює факту порушення платником податку строків сплати узгодженого грошового зобов'язання.
Таким чином, у разі якщо узгоджена сума грошового зобов'язання з ПДВ не була сплачена платником податку у строки, визначені Кодексом, та в подальшому погашена за рахунок від'ємного значення ПДВ, до такого платника податку застосовуються штрафні санкції, передбачені статтею 124 Кодексу, залежно від тривалості прострочення сплати такого грошового зобов'язання:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
27. "Ситуація: Резидент України придбав іноземну валюту за гривню та перерахував її нерезиденту як авансовий платіж за договором поставки товарів.
Нерезидент не виконав умови договору, у зв'язку з чим на 179-й день з дати здійснення авансового платежу - 16.01.2026 (п'ятниця) - іноземна валюта булла повернута на розподільчий рахунок на ім'я резидента в українському банку.
Питання 1: На виконання вимог пункту 47 Положення НБУ від 02.01.2019 №5 український банк без зарахування іноземної валюти на валютний рахунок резидента на наступний робочий день продав усю суму валюти на міжбанківському валютному ринку та 19.01.2026 (понеділок) зарахував гривневі кошти на рахунок резидента.
Питання 2: На яку дату для цілей валютного нагляду (валютного контролю) вважаються завершеними розрахунки з нерезидентом за авансовим платежем в іноземній валюті: 16.01.2026 чи 19.01.2026?"
Відповідь: Питання валютного регулювання належать до компетенції Національного банку України та в установлених Законом України від 21 червня 2018 року №2473-VІІІ "Про валюту і валютні операції" (далі - Закон №2473) випадках - до компетенції Кабінету Міністрів України. Валютне регулювання спрямоване на регламентацію здійснення валютних операцій суб'єктами валютних операцій і уповноваженими установами.
НБУ діє як уповноважена державна установа при застосуванні валютного законодавства, та відповідно до статті 44 Закону України від 20 травня 1999 року №679-XIV "Про Національний банк України" до його компетенції у сфері валютного регулювання та нагляду належать, зокрема, і видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій, а також запровадження заходів захисту відповідно до Закону №2473.
Тобто питання валютного регулювання, початок і завершення здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків та здійснення транскордонних переказів валютних цінностей належать до компетенції НБУ та обслуговуючого банку.
У частині четвертій статті 5 Закону №2473 визначено, що порядок проведення розрахунків за валютними операціями визначає Національний банк України.
За операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених НБУ (частина друга статті 13 Закону №2473).
Також за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).
Транскордонний переказ валютних цінностей (рух певної суми коштів в Україну або за її межі з метою зарахування цих коштів на рахунок отримувача) здійснюється виключно через уповноважені установи. Порядок проведення переказу валютних цінностей визначає Національний банк України (стаття 7 Закону №2473).
У пункті 47 Положення №5 визначено, що банк зобов'язаний продати без доручення клієнта-резидента не пізніше ніж на наступний робочий день після дня зарахування на розподільчий рахунок повернені на адресу резидента (оскільки взаємні зобов'язання частково або повністю не виконані) кошти в іноземній валюті, які були куплені та переказані на користь нерезидента.
В Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженій постановою Правління НБУ від 12.11.2003 №492, визначено, що поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Клієнти банків здійснюють валютні операції за рахунками відповідно до валютного законодавства та нормативно-правових актів НБУ з питань здійснення операцій з валютними цінностями.
Вимоги до відкриття та закриття рахунків платників податків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та електронних гаманців в емітентах електронних грошей визначено у статті 69 Кодексу.
Зокрема у пункті 69.1. статті 69 Кодексу встановлено, що банки відкривають відповідні рахунки платникам податків - юридичним особам незалежно від організаційно-правової форми із зазначенням даних про взяття на облік у контролюючих органах як платника податків.
При цьому банки зобов'язані надіслати повідомлення про відкриття або закриття рахунку платника податків - юридичної особи до контролюючого органу, в якому обліковується платник податків, у день відкриття / закриття рахунку (пункт 69.2. статті 69 Кодексу).
Датою початку видаткових операцій за рахунком платника податків, визначеного у пункті 69.1 статті 69 Кодексу, є дата отримання банком повідомлення контролюючого органу про взяття рахунку на облік у контролюючих органах (пункт 69.4 статті 69 Кодексу).
До жодного з перелічених у відповіді рахунків розподільчий рахунок віднесений бути не може. Розподільчий рахунок використовується банком для технічного обліку операцій з іноземною валютою і не є поточним рахунком клієнта, відкритим на договірній основі відповідно до вимог законодавства.
Відповідно, зарахування коштів на розподільчий рахунок не може вважатися зарахуванням коштів на рахунок резидента у розумінні статті 13 Закону №2473, оскільки резидент не здійснює розрахункові операції з такого рахунку та не набуває права самостійного розпорядження коштами до моменту їх зарахування на поточний рахунок.
Тобто у наведеній ситуації для цілей валютного нагляду завершенням розрахунків з нерезидентом вважається дата, на яку повернена іноземна валюта була реалізована банком на міжбанківському валютному ринку відповідно до вимог Положення №5, а кошти від її продажу зараховані на поточний рахунок резидента в банку України, відкритий у встановленому в законодавстві порядку.
Саме з цієї дати (19.01.2026) резидент набуває права розпорядження коштами на власному рахунку, що відповідає вимогам статті 13 Закону №2473 щодо зарахування коштів на рахунок резидента.
28. "Ситуація: У відповіді ДПС на запит №04-32/10-2025/296175 щодо надання позиції стосовно застосування окремих норм податкового законодавства України в частині питання щодо функціоналу Електронного кабінету платника податків, а саме можливості відстеження та відбору даних Реєстру митних декларацій за датою документа. Зазначено, що питання адміністрування Реєстру митних декларацій належить до компетенції Державної митної служби України.
Разом з тим, порушене у запиті питання стосується не адміністрування Реєстру митних декларацій, а функціоналу Електронного кабінету платника податків, зокрема механізму відображення та відбору інформації, доступної платнику податків у межах інформаційних систем ДПС.
Таким чином, надана відповідь не містить правової позиції з питання, яке фактично було предметом запиту, та не розкриває його суті, оскільки замість оцінки функціоналу Електронного кабінету платника податків і механізму відображення та відбору інформації в межах інформаційних систем ДПС, містить посилання на компетенцію іншого органу.
Питання: Якою є позиція ДПС щодо можливості доопрацювання функціоналу Електронного кабінету платника податків у частині відбору та відображення даних Реєстру митних декларацій за датою документа без обмеження періоду вибірки 31 календарним днем, з метою забезпечення повноти та коректності доступу платників податків до такої інформації?"
Відповідь: Відповідно до Положення про Державну митну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року №227, Держмитслужба є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику та адмініструє інформаційні системи у сфері митної справи, зокрема реєстри митних декларацій.
Статтею 4 Митного кодексу України (далі - МКУ) визначено, що механізм "єдиного вікна" - це механізм взаємодії (у тому числі через особистий кабінет) декларантів та інших заінтересованих осіб з митними органами, іншими державними органами, установами та організаціями, уповноваженими на здійснення дозвільних або контрольних функцій щодо переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, який забезпечує можливість одноразового подання в електронному вигляді через єдиний державний інформаційний веб-портал "Єдине вікно для міжнародної торгівлі" документів та/або відомостей з метою дотримання вимог щодо переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, передбачених цим Кодексом, іншими законами України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також нормативно-правовими актами, виданими на основі та на виконання цього Кодексу та інших законів України;
Відповідно до частини 6 статті 31 МКУ створення та функціонування єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів, автоматизованої системи митного оформлення та єдиного державного інформаційного веб-порталу "Єдине вікно для міжнародної торгівлі" забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику.
Згідно з Положенням про Державну податкову службу України, затвердженим вказаною постановою, ДПС реалізує державну податкову політику та адмініструє інформаційні системи з питань податкового контролю.
Електронний кабінет платника функціонує в межах інформаційно-комунікаційних систем ДПС та призначений для реалізації повноважень саме у сфері податкового адміністрування.
Таким чином, Державна митна служба України та Державна податкова служба України є різними центральними органами виконавчої влади з власними інформаційними системами та реєстрами, за які кожна служба відповідає.
Більш того інтеграція Реєстру митних декларацій до Електронного кабінету платника не передбачена чинним законодавством.
29. "Ситуація: ФОП платник єдиного податку 3 групи (ставка 5 від) у грудні 2025 року отримав від покупця аванс за товар. У січні 2026 року покупець відмовився від придбання товару, у зв'язку з чим ФОП повернув покупцю суму отриманого авансу в повному обсязі.
Таким чином: отримання авансу та його повернення відбулися у різних податкових (звітних) періодах. Водночас повернення коштів покупцю відбулося до подання фізичною особою - підприємцем податкової декларації платника єдиного податку за 2025 рік.
У попередніх роз'ясненнях ДПС зазначалося, що у разі повернення коштів покупцю у наступному податковому періоді ФОП має здійснити уточнення податкової звітності за період, у якому такий дохід було відображено.
Разом з тим, у наведеній ситуації податкова декларація за 2025 рік ще не подана, а отже відсутній об'єкт для подання уточнюючої декларації.
Питання: Просимо надати роз'яснення яким чином ФОП - платник єдиного податку 3 групи (ставка 5%) повинен відобразити у податковій звітності отримання авансу та його повернення покупцю у різних податкових періодах, якщо повернення коштів відбулося до моменту подання податкової декларації за період отримання такого авансу?"
Відповідь: Відповідно до підпункту 3 пункту 291.4 статті 291 Кодексу до платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1 167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Доходом платника єдиного податку для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 статті 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності (підпункт 1 пункту 292.1. статті 292 Кодексу).
При цьому до складу доходу, визначеного статтею 292 Кодексу, не включаються, зокрема, суми коштів (аванс, передоплата), що повертаються покупцю товару (робіт, послуг) - платнику єдиного податку та/або повертаються платником єдиного податку покупцю товару (робіт, послуг), якщо таке повернення відбувається внаслідок повернення товару, розірвання договору або за листом-заявою про повернення коштів (підпункт 5 пункту 292.11 статті 292 Кодексу).
Таким чином, у разі якщо повернення коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) за товари (роботи, послуги), відбулося в різних звітних податкових періодах, то фізична особа - підприємець - платник єдиного податку третьої групи повинно включити такий аванс до складу доходу у звітному періоді, в якому відбулося зарахування вказаних коштів, та здійснити перерахунок доходу у податковому періоді, в якому відбулось їх повернення.
При цьому поверненню підлягає сума авансу, яка була фактично внесена на поточний рахунок фізичної особи - підприємця.
