Про затвердження клінічних протоколів надання медичної допомоги хворим на дерматовенерологічні захворювання

На виконання доручення Президента України від 06.03.2003 р. N 1-1/252 (абзац другий, стор. 1), доручення Прем'єр-міністра України від 12.03.2003 р. N 14494 (п. 2),

1. Затвердити:

1.1. Введення до протоколів надання медичної допомоги хворим на дерматози, що додається.

1.2. Введення до протоколів надання медичної допомоги хворим на інфекції, що передаються статевим шляхом, що додається.

1.3. Протокол надання медичної допомоги вагітним, хворим на сифіліс, що додається.

1.4. Протокол надання медичної допомоги хворим на алопеції, що додається.

1.5. Протокол надання медичної допомоги хворим на анафілактичний шок, що додається.

1.6. Протокол надання медичної допомоги хворим на багатоформну ексудативну еритему, що додається.

1.7. Протокол надання медичної допомоги хворим на бородавки, що додається.

1.8. Протокол надання медичної допомоги хворим на висівкоподібний лишай, що додається.

1.9 Протокол надання медичної допомоги хворим на вітиліго, що додається.

1.10. Протокол надання медичної допомоги хворим на вузлувату еритему, що додається.

1.11. Протокол надання медичної допомоги хворим на вульгарні вугрі, що додається.

1.12. Протокол надання медичної допомоги хворим на герпесвірусну інфекцію, що додається.

1.13. Протокол надання медичної допомоги хворим на герпетиформний дерматит Дюринга, що додається.

1.14. Протокол надання медичної допомоги хворим на гонорею, що додається.

1.15. Протокол надання медичної допомоги хворим на дерматофії кистей та стоп, що додається.

1.16. Протокол надання медичної допомоги хворим на дерматофії тулуба, що додається.

1.17. Протокол надання медичної допомоги хворим на дерматофітії нігтів, що додається.

1.18. Протокол надання медичної допомоги хворим на дерматофітію пахову, що додається.

1.19. Протокол надання медичної допомоги хворим на екзему, що додається.

1.20. Протокол надання медичної допомоги хворим на кандидоз, що додається.

1.21. Протокол надання медичної допомоги хворим на кропив'янку, що додається.

1.22. Протокол надання медичної допомоги хворим на мікози (мікроспорію), що додається.

1.23. Протокол надання медичної допомоги хворим на мікози (трихофітію), що додається.

1.24. Протокол надання медичної допомоги хворим на обмежену склеродермію, що додається.

1.25. Протокол надання медичної допомоги хворим на пітіріаз рожевий, що додається.

1.26. Протокол надання медичної допомоги хворим на пруриго, що додається.

1.27. Протокол надання медичної допомоги хворим на сечостатевий мікоплазмоз, що додається.

1.28. Протокол надання медичної допомоги хворим на сечостатевий трихомоніаз, що додається.

1.29. Протокол надання медичної допомоги хворим на сечостатевий хламідіоз, що додається.

1.30. Протокол надання медичної допомоги хворим на синдроми Стівенса-Джонсона та Лайєла, що додається.

1.31. Протокол надання медичної допомоги хворим на сифіліс, що додається.

1.32. Протокол надання медичної допомоги хворим на уроджений іхтіоз, що додається.

1.33. Протокол надання медичної допомоги хворим на фотодерматози, що додається.

1.34. Протокол надання медичної допомоги хворим на хворобу Дар'є, що додається.

1.35. Протокол надання медичної допомоги хворим на хворобу, спричинену лікарськими засобами, що додається.

1.36. Протокол надання медичної допомоги хворим на червоний вовчак, що додається.

1.37. Протокол надання медичної допомоги хворим на червоний плескатий лишай, що додається.

1.38. Графічне та схематичне представлення протоколів, що додається

2. Міністру охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, начальникам управлінь (головних управлінь) охорони здоров'я обласних, у м.м. Києві та Севастополі міських державних адміністрацій забезпечити впровадження клінічних протоколів, затверджених п. 1 цього наказу, у підпорядкованих лікувально-профілактичних закладах.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра В.В. Лазоришинця.

Тип лікувально-профілактичного закладу - спеціалізовані лікувально-профілактичні заклади шкірно-венерологічні диспансери та шкірно-венерологічні кабінети. Рівень надання допомоги - районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах, обласні диспансери, клініка Інституту дерматології та венерології АМН України та клініки вищих навчальних закладів. Амбулаторно-поліклінічні заклади, що мають шкірно-венерологічні кабінети. Профіль відділення - шкірно-венерологічне. Профіль спеціаліста - дерматовенеролог.

1. Наказ МОЗ України N 507 від 28.12.02 року "Про затвердження нормативів надання медичної допомоги та показників якості медичної допомоги"

2. Наказ МОЗ України N 127 від 02.04.02 р. "Про організаційні заходи по впровадженню сучасних технологій діагностики та лікування алергічних захворювань"

3. Наказ МОЗ України N 422 від 19.11.02 р. "Про подальший розвиток клінічної імунології в Україні"

4. Наказ МОЗ України N 286 від 07.06.04 р. "Про удосконалення дерматовенерологічної допомоги населенню України"

5. Наказ МОЗ України N 122 від 09.03.04 р. "Про подальший розвиток алергології в Україні"

ВІЛ - вірус імунодефіциту людини

ПЛР - полімеразно-ланцюгова реакція

LE-клітини - клітини Lupus erythematodes

АД - атопічний дерматит

АлТ - аланінтрансаміназа

АсТ - аспартаттрансаміназа

РВ - реакція Вассермана

РМП - реакція мікропреципітації

РІФ - реакція імунофлуоресценції

СФТ - селективна фототерапія

СРБ - Ц-реактивний білок

КСР - комплекс серореакцій

АТ - антитіла

ФХТ - фотохіміотерапія

Протоколи надання медичної допомоги хворим на дерматози створені з метою забезпечення громадян України якісною медичною допомогою хвороби шкіри.

Протоколи створені для вирішення наступних задач:

- Встановлення єдиних вимог до профілактичних, діагностичних, лікувальних заходів для хворих на дерматози;

- Уніфікації і оптимізації медичної допомоги хворим дерматозами;

- Забезпечення оптимальних обсягів, доступності і якості медичної допомоги, яка надається хворому в медичному закладі в межах державних гарантій забезпечення громадян медичною допомогою;

- Вимоги даних протоколів застосовують для дорослих. Лікування дітей в даних протоколах не розглядається.

У даних протоколах використано шкалу переконливості доказів даних:

А) докази переконливі: є вагомі докази положенню, що пропонується;

В) відносна переконливість доказів: є достатня кількість доказів для підтвердження даного положення;

С) достатніх доказів немає: існуючих доказів недостатньо для надання рекомендацій, але рекомендації можуть надаватись з урахуванням певних обставин;

Д) не існує достатньо доказів для того, щоб рекомендувати застосування даного методу або лікарського засобу.

Докази поділяються на декілька рівнів:

А) докази, які отримані в проспективних рандомізованих дослідженнях;

В) докази, які отримані в великих проспективних, але не рандомізованих дослідженнях;

С) докази, які отримані в ретроспективних не рандомізованих дослідженнях на значній кількості хворих;

Д) докази, які отримані на окремих хворих.

Ведення протоколів надання медичної допомоги хворим на дерматози здійснюється Інститутом дерматології та венерології АМН України. Система ведення протоколів передбачає взаємодію Інституту дерматології та венерології АМН України з усіма зацікавленими організаціями.

6.1. Визначення поняття

Захворюваність дерматозами на сьогодні є актуальною медико-соціальною проблемою не тільки в Україні, а й в усьому світі. Зареєстровано всього захворювань шкіри і підшкірної клітковини серед населення України в 2005 році 4866,3 на 100 тис. населення, у тому числі інфекцій шкіри та підшкірної клітковини - 1499,2; контактним дерматитом - 749,4; атопічним дерматитом - 174,4; псоріазом - 186,5. Захворюваність дерматофітозами населення в 2005 році в Україні була 34,2 на 100 тис. населення, мікозами стоп - 101,7; коростою - 68,9. Захворюваність шкірними хворобами завжди була найбільш високою, що пов'язується із значною забрудненістю повітря, води, грунту, харчових продуктів. За останні 5-ть років збільшилась захворюваність алергодерматозами на - 14%, встановлено, що в областях з найбільшим викидом в атмосферу забруднюючих речовин спостерігалась найбільша захворюваність алергодерматозами.

6.2 Медико-соціальна значимість розробки даних протоколів

Методи діагностики, лікування та профілактики інфекційних дерматозів, перш за все направлені на переривання процесу передачі інфекції та ліквідацію її джерел шляхом виявлення епідеміологічно найбільш небезпечних хворих. Поглиблюються знання про епідеміологію неінфекційних захворювань шкіри. Тому в багатьох країнах світу розробляються нові та обновляються існуючі протоколи діагностики, профілактики та лікування дерматозів з урахуванням соціально-економічних умов держави та міжнародного досвіду.

6.3. Мета розробки протоколів і їх основні завдання: поліпшення якості надання медичної допомоги дерматологічним хворим, забезпечення доступності допомоги. Впровадження нових методів діагностики і лікування в клінічну практику.

Термін дії клінічних протоколів - 5 років. В подальшому потрібно здійснювати їх перегляд.

6.4. Обстеження хворих дерматологічної групи

Примітки:

* Обов'язкові обстеження проводять у шкірно-венерологічних установах 2 і 3 рівня.

** Додаткові обстеження проводять у шкірно-венерологічних закладах 3 рівня.

Галузь застосування даних протоколів - шкірно-венерологічні диспансери.

Рівень надання допомоги - районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах, обласні лікарні та диспансери, клініка Інституту дерматології та венерології АМН України та клініки вищих навчальних закладів.

Профіль - шкірно-венерологічне відділення.

1. Конституція України, ч. I, ст. 3

2. Наказ МОЗ України N 507 від 28.12.02 року "Про затвердження нормативів надання медичної допомоги та показників якості медичної допомоги".

3. Наказ МОЗ України N 286 від 07.06.04 р. "Про удосконалення дерматовенерологічної допомоги населенню України"

4. Європейський посібник з лікування захворювань, що передаються статевим шляхом. Опубліковано в жірналі: International Journal of STD&AIDS, Volume 12, Supplement 3, October 2001

5. Наказ МОЗ України N 120 від 25.05.2000 р. "Про удосконалення організації медичної допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію/СНІД".

6. Наказ МОЗ України N 204 від 29.12.92 р. "Про організацію лабораторної діагностики сифілісу в Україні".

7. Основи законодаства України про охорону здоров'я від 19.11.1992 р. N 2801-XII, ст. 6, ст. 8, ст. 34, ст. 39, ст. 43, ст. 44.

8. Наказ МОЗ України N 385 від 01.08.05 р. "Про інфекційний аспект донорської крові та її компонентів".

ІПСШ - інфекції, що передаються статевим шляхом

ВІЛ - вірус імунодефіциту людини

СНІД - синдром набутого імунодефіциту

ВААРТ - високоактивна антиретровірусна терапія

ПЛР - полімеразно-ланцюгова реакція

СМР - спинномозкова рідина

КСР - комплекс серореакції

РІФ - реакція імунофлуоресценції

РІТ - реакція імобілізації трепонем

ІФА - імуноферментний аналіз

АЛТ - аланінтрансаміназа

АСТ - аспартаттрансаміназа

ЛДГ - лактатдегідрогеназа

РАЛ - реакція агломерації лімфоцитів

ЗЗМТ - запальні захворювання органів малого таза

ПІФ - пряма імунофлуоресценція

МАНК - метод ампліфікації нуклеїнових кислот

ВПГ - вірус простого герпесу

ВПЛ - вірус папіломи людини

ВЕН - внутрішньоепітеліальна неоплазія

ГК - генітальні канділоми

Протоколи надання медичної допомоги хворим на ІПСШ створені з метою забезпечення громадян України якісною медичною допомогою при цих захворюваннях.

Протоколи створені для вирішення наступних задач:

- Встановлення єдиних вимог до профілактичних, діагностичних, лікувальних заходів для хворих на ІПСШ.

- Уніфікації і оптимізації медичної допомоги хворим на ІПСШ.

- Забезпечення оптимальних обсягів, доступності і якості медичної допомоги, яка надається хворому в медичному закладі в межах державних гарантій забезпечення громадян медичною допомогою.

- Вимоги даних протоколів застосовують для дорослих.

В даних протоколах використано шкалу переконливості доказів даних:

А) докази переконливі: є вагомі докази положенню, що пропонується;

В) відносна переконливість доказів: є достатня кількість доказів для підтвердження даного положення;

Докази поділяються на декілька рівнів:

А) докази, які отримані в проспективних рандомізованих дослідженнях;

В) докази, які отримані в великих проспективних, але не рандомізованих дослідженнях;

Ведення протоколів надання медичної допомоги хворим на ІПСШ здійснюється МОЗ України та Інститутом дерматології та венерології АМН України.

Система ведення протоколів передбачає взаємодію Інституту дерматології та венерології АМН України з усіма зацікавленими організаціями.

6.1. Визначення поняття

Інфекційні хвороби, що передаються від людини до людини переважно статевим шляхом, зустрічаються часто і на сьогодні являються актуальною медико-соціальною проблемою не тільки в Україні, а й в усьому світі, бо захворюваність цими інфекціями продовжує зростати. Нараховують більше 20 збудників ІПСШ, що характеризуються високою контагіозністю, значним розповсюдженням серед сексуально активних груп населення і вимагають застосування особливих заходів громадської профілактики. В групу ІПСШ входять: сифіліс, гонорея, трихомоніаз, м'який шанкер, лімфогранульоматоз паховий, донованоз, урогенітальний хламідіоз, мікоплазмоз, вірусні ураження, кандидоз та ін.

6.2. Медико-соціальна значимість розробки даних протоколів

Методи діагностики, лікування та профілактики ІПСШ перш за все направлені на переривання процесу передачі інфекції та ліквідацію її джерел шляхом виявлення епідеміологічно найбільш небезпечних хворих. Тому в багатьох країнах світу розроблюються нові та обновлюються існуючі протоколи діагностики, профілактики та лікування ІПСШ з урахуванням соціально-економічних умов держави та міжнародного досвіду.

6.3. Мета розробки протоколів і їх основні завдання: поліпшення якості надання медичної допомоги хворим на ІПСШ, забезпечення доступності допомоги. Впровадження нових методів діагностики і лікування в клінічну практику.

6.4. Обстеження хворих на ІПСШ

Діагностична тактика при підозрі на наявність ІПСШ та ВІЛ-інфекції полягає в тестуванні хворих на ІПСШ та ВІЛ. Подальший серологічний моніторинг дозволяє своєчасно виявити ВІЛ-позитивний статус. Алгоритм ведення таких пацієнтів повинен включати: дотестове консультування; тестування (або лабораторно-серологічний моніторинг) на ІПСШ/ВІЛ; післятестове консультування; корекцію програми лікування.

Обстеження та вартість одного обстеження (грн.), які застосовуються для діагностики ІПСШ надані в нижченаведеній таблиці.

Примітки:

* Обов'язкові обстеження проводять у шкірно-венерологічних установах 2 і 3 рівня.

** Додаткові обстеження проводять у шкірно-венерологічних закладах 3 рівня.

Термін дії клінічних протоколів 5 років. В подальшому необхідно здійснювати їх перегляд.

Код МКХ-10 (A51-A53.9)

Загальна частина

Пеніциліни є єдиним адекватним засобом лікування вагітних, хворих на сифіліс. Альтернативою можуть бути тільки макроліди, застосування яких виправдане непереносимістю пеніцилінів (кларитроміцин, спіраміцин), які мають високу біодоступність і добре проникають крізь плацентарний бар'єр.

Медична допомога хворим надається в спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах: шкірно-венерологічних диспансерах (районні, міські, обласні), клініці інституту дерматології та венерології АМН України, в клініках вищих навчальних закладів. Профіль відділення - дерматовенерологічний, акушерсько-гінекологічний. Профіль спеціаліста - дерматовенеролог, акушер-гінеколог.

Лікувальна програма

Основні методики

Методики лікування сифілісу у вагітних залежать від форми захворювання і строку вагітності. Превентивне і специфічне лікування жінок у першій половині вагітності (до 19-20 тижнів) проводиться методами, аналогічними тим, що застосовуються при лікуванні сифілісу у невагітних.

Лікування проводяться в умовах стаціонару. Лікування жінок у другій половині вагітності засновано на комбінації водорозчиненого пеніциліну G натрієва сіль, який уводиться вунутрішньовенно та бензатінпеніциліну, який уводиться вунутрішньом'язово. При всіх формах сифілісу через 12 годин після останньої внутрішньовенної ін'єкції одноразово уводиться бензатинпеніцилін внутрішньом'язово.

Схеми специфічного лікування різних форм сифілісу у жінок в другій половині вагітності. Тривалість лікування залежить від строку інфікування. При всіх ранніх формах сифілісу (строк зараження не більше 1 року) лікування проводиться одним курсом. При пізньому і прихованому сифілісі з невстановленим строком зараження, а також при злоякісному перебігу захворювання, лікування проводиться двома курсами. Другий курс проводиться через 3-4 тижня після першого.

Тривалість лікування: 15-28 діб.

Очікувані результати лікування: одужання.

Критерії якості лікування: клінічне та бактеріологічне одужання.

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги: профілактичне лікування вагітних проводиться в строки 22 тижнів вагітності.

Клініко-серологічний контроль хворих після лікування сифілісу: клінічне обстеження і постановка комплексу серологічних реакцій, реакції імобілізації трепонем (РІТ), реакції імунофлуоресценції (РІФ), імуноферментного аналізу (ІФА). Періодичність та обсяг серологічного обстеження залежить від форми сифілісу та динаміки негативації. По закінченні клініко-серологічного нагляду всі хворі незалежно від форми сифілісу підлягають обстеженню терапевта, невропатолога, окуліста, отоларинголога.

Можливі побічні дії та ускладнення

При вживанні препаратів пеніцилінового ряду можливі кропив'янка, гарячка, артралгії, ангіоневротичний набряк, поліморфна еритема, ексфоліативний дерматит, анафілактичний шок, стоматит, глосит, суперінфекція. За умов швидкого вшутрішньовенного введення препаратів у дозі вище за 10000000 МО можна спостерігати гемолітичну анемію, тромбоцитопенію, лейкопенію або нефропатію з альбумінурією та гематурією. Окремі випадки олігурії або анурії звичайно минають через 48 годин після припинення лікування; діурез може бути відновлений застосуванням 10% розчину манітолу.

При вживанні макролідів можливі нудота, блювання, біль у животі, метеорізм, діарея, рідко-алергійні реакції, нейтропенія, транзиторне підвищення активності трансаміназ.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

Харчовий раціон вагітним хворим на сифіліс складають з урахуванням особливостей загального стану організму, його реактивності, характеру ураження органу, ускладнення з боку інших органів. Взагалі призначається дієта N 15.

Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації

Особливих вимог до режиму праці та відпочинку, реабілітації немає. Особи, що належать до декретованого контингенту, на період лікування не допускаються до роботи по епідеміологічним показанням.

Ступінь наукової доказовості запропонованих медичних заходів - А.

Код МКХ-10: L63 - ГНІЗДОВА АЛОПЕЦІЯ

Код МКХ-10: L63.0 - ТОТАЛЬНА АЛОПЕЦІЯ

Код МКХ-10: L63.1 - УНІВЕРСАЛЬНА АЛОПЕЦІЯ

Код МКХ-10: L63.2 - ГНІЗДОВА АЛОПЕЦІЯ (СТРІЧКОПОДІБНА ФОРМА)

Ознаки та критерії діагностики

Гніздова алопеція - захворювання з колоподібним, нерубцевим випадінням волосся на волосяній частині голови, обличчі та інших ділянках гладкої шкіри.

Умови, у яких повинна надаватися медична допомога: районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах. Тип закладу - шкірно-венерологічне відділення. Профіль спеціаліста - лікар-дерматовенеролог. Тотальна та універсальна форми алопеції та форми алопеції, що дають прогресування захворювання на фоні лікування підлягають госпіталізації. Інші форми лікують в умовах поліклініки.

Діагностична програма:

Лабораторні дослідження

клінічний аналіз крові (при необхідності дослідження повторювати 1 раз на 10 днів);

аналіз сечі (2 рази);

біохімічні дослідження функції печінки (загальний білірубін, АсТ, АлТ, загальний білок, глюкоза, холестерин, лужна фосфатаза);

серологічне дослідження (РВ, РМП);

аналіз крові на вміст кортизолу (при плануванні застосування системних кортикостероїдів до лікування і через 3 тижні після закінчення терапії);

аналіз крові на вміст статевих гормонів (естрадіол, тестостерон, ФСГ, ЛГ);

аналіз крові на вміст гормонів щитовидної залози (Т3, Т4, ТТГ).

Інструментальні дослідження

флюорографічне дослідження;

оглядова рентгенографія черепа або томографія;

реовазоенцефалограма;

ультразвукове дослідження щитовидної залози (за показанням);

мікроскопія волосся, що епільовані з крайової зони осередка (до лікування);

мікроскопічне дослідження патологічного матеріалу на гриби - зішкряби зі шкіри (до лікування).

Консультації суміжних спеціалістів (за показанням)

ендокринолог;

невропатолог;

отоларинголог;

гінеколог;

терапевт.

Лікувальна програма:

1. Усунення спалахів хронічної інфекції.

2. Корекція виявленої супутньої патології.

Системна терапія

- засоби, що покращують мікроциркуляцію (пентоксифілін, ксантинолу нікотинат, тиклопідин, нікотинова кислота).

- седативні засоби (валеріана, 3% розчин натрію броміду, пустирник, півонія).

За необхідності призначають антистресорні адаптогени (гліцин), у тяжких випадках - транквілізатори (гідазепам).

- вітаміни та мікроелементи (кальцію пантотенат, тіамін, нікотинова кислота).

- біогенні стимулятори (алое, метилурацил, екстракт плаценти, натрію нуклеїнат).

- засоби, що покращують мозковий кровообіг (за показанням) (цинаризин, вінпоцетин).

- анаболічні гормони (за показанням) (ретаболіл, феноболіл).

- фітотерапія (відвари хвощу, череди, деревію, споришу, кропиви).

- фізіотерапевтичні заходи (електросон, фонофорез, дарсонваль, кріомасаж, ПУВА-терапія).

Зовнішня терапія

- внутрішньошкірно введення кортикостероїдних препаратів у осередки ураження (бетаметазон, триамцинолон).

- подразнюючі засоби (настоянка стручкового перцю, сок цибулі, часнику, настоянка коріння лопуха, хрону, втирання кортикостероїдних препаратів для зовнішнього використання).

Тривалість лікування

Лікування легких форм гніздової алопеції проводиться протягом 2-4 місяців амбулаторно. Лікування стаціонарно проводять хворим з тотальною та універсальною алопецією протягом 30-45 днів з подальшим амбулаторним лікуванням до 6 місяців.

Очікувані результати лікування

Відновлення росту волосся (з початку пушкових, надалі - остистих).

Критерії якості лікування

Пожвавлення фолікулярного апарату, припинення випадіння волосся, зростання волосся.

Можливі побічні дії та ускладнення

У разі внутрішньошкірного введення кортикостероїдних препаратів у осередки ураження можлива поява ділянок атрофії у місцях введення засобу. Можлива індивідуальна непереносимість препаратів.

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

За відсутності ефекту лікування змінюють системну та зовнішню терапію. Посилення терапії супутньої патології. Можлива трансплантація волосся. Пацієнти підлягають диспансерному нагляду за місцем проживання. Повторення курсу лікування 2-3 рази на рік. Необхідний контроль стану спалахів хронічної інфекції та інтеркурентних захворювань. Після проведення курсу стаціонарного лікування хворим доцільно призначати адаптогени і загальнозміцнюючі засоби, зовнішню терапію з використанням фізіотерапевтичних процедур.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

Без обмежень. Їжа повинна бути збагачена вітамінами та мікроелементами.

Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації

Протипоказана праця, що пов'язана з контактом з агресивними хімічними речовинами, радіоактивними речовинами, а також психоемоційними перевантаженнями. Режим відпочинку без обмежень. Систематичне диспансерне обстеження суміжними спеціалістами за показанням: невропатолог, ендокринолог, гінеколог, гастроентеролог, отоларинголог, стоматолог. Алопеція не впливає на загальний стан, але створює косметичну проблему, тому такі хворі підлягають психологічній реабілітації.

Ступінь наукової доказовості - А.

Код МКХ-10:

T78.2 - анафілактичний шок неуточнений

T78.0 - анафілактичний шок на харчові продукти

T80.5 - анафілактичний шок на введення сироватки

T88.6 - анафілактичний шок на адекватно призначений медикаментозний препарат

Ознаки та критерії діагностики захворювання.

Анафілактичний шок - системна генералізована реакція негайного типу на повторне введення алергену у зв'язку з масивним IgE опосередкованим виділенням медіаторів. Анафілактичний шок - це гострий стан, який супроводжується небезпечними для життя клінічними проявами з порушенням гемодинаміки, що приводить до недостатності кровообігу та гіпоксії усіх важливих для життя органів.

Найчастіше причинами анафілактичного шоку є медикаментозна, харчова та інсектна алергія.

Умови, у яких повинна надаватись медична допомога.

Лікувально-профілактична допомога здійснюється в спеціалізованих закладах - шкірно-венерологічних диспансерах (районних і міжрайонних, міських, обласних диспансерах), клініках науково-дослідних інститутів і вищих навчальних закладів, в амбулаторно-поліклінічних закладах, що мають шкірно-венерологічні кабінети.

Профіль відділення - дерматологічний.

Профіль спеціаліста - дерматовенеролог.

Діагностична програма.

Основні клінічні прояви типової форми анафілактичного шоку:

- порушення гемодінамики;

- порушення дихання;

- порушення діяльності шлунково-кишкового тракту;

- шкірний висип.

При гемодинамічному варіанті на перший план виходять симптоми порушення: діяльності серцево-судинної системи; при асфіктичному варіанті - діяльності дихальної системи; при церебральному варіанті - діяльності центральної нервової системи; при абдомінальному варіанті - симптоми подразнення очеревини.

Лікувальна програма

Хворі з анафілактичним шоком підлягають обов'язковій госпіталізації.

- Припинити вплив етіологічних факторів - алергенів і видалити з організму залишки цих алергенів;

- Накласти при можливості джгут вище місця введення медикаменту чи обколоти місце введення препарату 0,1% розчином адреналіну або норадреналіну в дозі 0,3-0,5 мл із 4-5 мл фізіологічного розчину;

- Провести венепункцію/венесекцію та почати внутрішньовенне введення препаратів:

- в/в крапельно: дофамін з поступовим зниженням, тривалість введення визначається гемодинамічними показниками;

- глюкокортикостероїдні препарати (гідрокортизон, преднізолон, дексаметазон);

- антигістамінні препарати (клемастин) при систолічному артеріальному тиску вище 90 мм рт.ст.;

- плазмозамісні препарати в/в крапельно або струменево;

- амінофілін (еуфілін) 2,4% розчину в/в на фізіологічному розчині - при виникненні бронхообструктивного синдрому.

- Ввести пресорні аміни (0,1% розчин адреналіну підшкірно з інтервалами 5-10 хв);

- Оксигенація;

- Корекція кислотно-лужного стану;

- Терапія гострої дихальної недостатності, переведення на штучну вентиляцію легенів та транспортування хворого до реанімації;

- Симптоматична терапія.

При неефективності терапії продовжити лікування у відділенні реанімації та інтенсивної терапії.

Тривалість лікування

Становить від 1 до 10 діб у стаціонарі.

Очікувані результати лікування

Покращення загального стану хворого.

Критерії якості лікування

Відсутність рецидивів. Повне одужання і відновлення працездатності.

Можливі побічні дії та ускладнення

Набряк легенів, серцево-судинна недостатність, летальний кінець.

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

Проводиться 2 рази на рік диспансерізація. В процесі диспансерізації виявляють етіологічний фактор захворювання за допомогою специфічних імунологічних та біофізичних тестів; усувають, по можливості, фактори ризику, що сприяють розвитку сенсибілізації; проводять санацію вогнищ фокальної інфекції; призначають протирецидивні курси. Протирецидивне лікування для кожного хворого призначається строго індивідуально з включенням переважно немедикаментозних методів (голкорефлексотерапія, психотерапія, електросон та ін.), ентеросорбентів, імуномодуляторів (під контролем імунограми), препаратів антиоксидантного ряду (вітаміни C, A, E).

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

Дотримання гіпоалергічної дієти. При супутьому порушенні шлунково-кишкового тракту доцільні дієти N 2, 3, 5, при супутньому захворюванні нирок - дієта N 7, при супутньому цукровому діабеті - дієта N 9, при серцево-судинній недостатності - дієта N 10.

Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації