Про затвердження клінічних протоколів надання медичної допомоги хворим на дерматовенерологічні захворювання

Реабілітація направлена на попередження сенсібілізації до алергенів, їх елімінацію та лікування захворювань, на фоні яких вона розвинулась, санацію вогнищ фокальної хронічної інфекції.

Ступінь наукової доказовості - Б.

Код МКХ-10: L51 - Багатоформна ексудативна еритема

Ознаки та критерії діагностики захворювання.

Багатоформна ексудативна еритема - гостре захворювання, для якого характерні поліморфні висипки на шкірі і слизових оболонках, циклічність перебігу і схильність до рецидивів, переважно навесні і восени.

Умови, у яких повинна надаватись медична допомога.

Лікувально-профілактична допомога здійснюється в спеціалізованих закладах - шкірно-венерологічних диспансерах (районних і міжрайонних, міських, обласних диспансерах), клініках науково-дослідних інститутів і вищих навчальних закладів, в амбулаторно-поліклінічних закладах, що мають шкірно-венерологічні кабінети.

Профіль відділення - дерматологічний.

Профіль спеціаліста - дерматовенеролог.

Діагностична програма.

Лабораторні дослідження:

- загальний аналіз крові;

- загальний аналіз сечі;

- IgE загальний та IgE специфічний;

- у хворих з підозрою на медикаментозну алергію - специфічні імунологічні тести з медикаментами.

Консультації суміжних спеціалістів:

- оториноларинголог;

- стоматолог;

- гінеколог;

- уролог;

- алерголог.

Лікувальна програма:

- при виявленні вогнищ локальної інфекції обов'язкове їх лікування;

- дезинтоксикаційна терапія (полівідон, натрію хлорид, калію хлорид, кальцію хлорид, магнію хлорид, натрію гідрокарбонат);

- десенсибілізуюча терапія (розчин натрію тіосульфату 30%, розчин кальцію глюконата 10%, розчин магнію сульфату 25%);

- глюкокортикоїдні препарати (при важкій формі - преднізолон, дексаметазон, тріамцинолон, бетаметазон);

Зовнішня терапія: розкриття великих пухирів з наступною обробкою аніліновими барвниками (фукорцином або метилтіонінію хлоридом тощо).

Хворі підлягають стаціонарному лікуванню в гострій стадії захворювання або при загостренні захворювання.

Тривалість лікування.

15-20 днів у стаціонарі.

Очікувані результати лікування.

Повне одужання, ремісія захворювання - нормалізація загального стану, зникнення елементів висипки.

Критерії якості лікування.

Відсутність рецидивів.

Можливі побічні дії та ускладнення.

Алергічні реакції на лікарські засоби, розвиток анафілактичного шоку.

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги.

Проводиться диспансерізація 2 рази на рік.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень.

Дотримання дієти N 15, при виявленні сенсибілізації до медикаментів - гіпоалергічна дієта.

Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації.

Реабілітація направлена на санацію вогнищ фокальної інфекції, виключення контакту з алергенами.

Ступінь наукової доказовості - Б.

Код МКХ-10: A.63.0 Бородавки (венеричні) анальної ділянки та статевих органів (ГК-гостроконечні кондиломи)

Загальна частина

Кондиломи являють собою доброякісні аногенітальні бородавки, викликані вірусом папіломи людини (ВПЛ), причому генотипи 6 і 11 вірусу виявляються більш ніж у 90% випадків. Пацієнти з видимими бородавками можуть бути одночасно інфіковані ВПЛ високого ступеня онкогенного ризику типів 16 і 18, що є джерелом субклінічних уражень, що асоціюються з внутрішньоепітеліальною неоплазією (ВЕН) і аногенітальним раком.

Медична допомога хворим надається в спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах: шкірно-венерологічних кабінетах багатопрофільної поліклініки, шкірно-венерологічних диспансерах (районні, міські, обласні), клініці інституту дерматології та венерології АМН України, в клініках вищих навчальних закладів. Профіль відділення - дерматовенерологічний. Профіль спеціаліста - дерматовенеролог.

Діагностична програма

Клінічна діагностика

Кондиломи з'являються на ділянках, травмованих під час статевого контакту і можуть бути поодинокими, однак звичайно виявляють від 5 до 15 і більш вогнищ діаметром від 1 до 10 мм. Елементи можуть зливатися у великі бляшки.

Існують три основних типи кондилом:

Гострі бородавки

Переважно локалізуються на епітелії слизових, включаючи слизову препуциальній порожнині, зовнішнього отвору сечівника, малих статевих губ, входу в піхву, шийці матки, ануса й анального каналу, але можуть також спостерігатися й у паховій області, промежині й анальній області. Ці пальцеобразні випинання мають сильно васкуляризовані ділянки, що дають типовий крапково-плямистий і/чи петлеподібний малюнок за винятком тих випадків, коли судини сховані через виражену кератинізацію.

Бородавки у вигляді папул

Найчастіше локалізовані на кератинізованому епітелії (зовнішній листок крайньої плоті, тіло статевого члену, мошонка, латеральна ділянка вульви, лобок, промежина і періанальна область). Характерними для таких бородавок є гіперкератоз і пігментація.

Ураження у вигляді плям виявляються на слизових у виді незначної зміни кольору (сірувато-білі, рожево-червоні чи червоно-коричневі плями).

Проба з оцтовою кислотою

Після обробки 5%-ним розчином оцтової кислоти поразки, викликані ВПЛ, на кілька хвилин стають сірувато-білими.

Гістологічне дослідження

Біопсія рекомендується для диференціальної діагностики при атипових проявах і у всіх випадках, коли доброякісна природа папульозних чи плямистих уражень викликає сумнів.

Лікувальна програма

Недоліком сучасних терапевтичних методик є те, що ні однієї з них не вдається цілком вилікувати бородавки, зберегти тривалу ремісію й усунути вірус. Частота рецидивів, включаючи появу нових вогнищ складає 20-30%.

Терапія ВПЛ зводиться до симптоматичного лікування і спрямована на вилучення дільниць зміненого епітелію. Застосовують таки методи:

електрокоагуляцію, рідкий азот, лазер;

хімічні речовини: азотну, трьохлороцетну та інші органічні кислоти,

цитотоксичні препарати: подофілін, подофілотоксин

імунотерапія - як специфічна (вакцини), так і неспецифічна (інтерферони). Часто застосовують комбіноване лікування.

Тривалість лікування:

амбулаторно та в стаціонарі - 1-10 діб.

Очікувані результати лікування:

клінічне одужання.

Критерії якості лікування

Скорочення кількості рецидивів захворювання, клінічне одужання.

Можливі побічні дії та ускладнення

Частота рецидивів, включаючи появу нових вогнищ, часто складає 20-30%. Крім того, усі наявні способи лікування викликають місцеві реакції на шкірі, включаючи свербіж, печіння, ерозії і біль. Побічні ефекти звичайно виникають лише під час першого курсу лікування. Рідким, але серйозним ускладненням після лікування множинних бородавок крайньої плоті є затруднення натягування крайньої плоті на голівку статевого члена через болючі ерозії і набряк. Необхідно пацієнтам звертатися до лікаря, якщо таке ускладнення виникне. Лікування складається з щоденного промивання крайньої плоті фізіологічним розчином і нанесення під неї кортикостероїдного крему до поліпшення стану. Шкірні реакції на подофілотоксин звичайно розвиваються на третій день лікування. У більшості випадків вони спонтанно дозволяються протягом декількох днів після відміни препаратів.

Для нейтралізації трьохлороцетної кислоти при надлишковому нанесенні чи випадковому попаданні на здорову шкіру необхідно використовувати бікарбонат натрію.

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

При проведенні консультації необхідно звернути увагу на причини захворювання, проінформувати про очікувані результати і можливі ускладнення лікування. При необхідності проводять додаткову терапію.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

Дієта N 15

Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації

Особливих вимог до режиму праці та відпочинку, реабілітації немає.

Ступінь наукової доказовості запропонованих медичних заходів - А.

Код МКХ-10: B36.0 - ВИСІВКОПОДІБНИЙ ЛИШАЙ

Ознаки та критерії діагностики

Різнокольоровий пітиріаз - поверхневе захворювання шкіри, зумовлене дріжджоподібними грибами Malassezia furfur (Pityrosporum orbiculare). Характеризується появою на шкірі шиї, груді плям від рожево-коричневого до буруватого відтінку, що висівкоподібно лущаться зі схильністю до злиття.

Умови, у яких повинна надаватися медична допомога: районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах. Тип закладу - шкірно-венерологічне відділення. Профіль спеціаліста - лікар-дерматовенеролог.

Діагностична програма:

Лабораторні дослідження:

клінічний аналіз крові (при необхідності дослідження повторювати 1 раз на 10 днів);

аналіз сечі (2 рази);

біохімічні дослідження функції печінки (у разі використання системних антимікотиків 1 раз на 10 днів);

мікроскопічне дослідження патологічного матеріалу на гриби - зішкряби зі шкіри гриби (при необхідності).

Інструментальні дослідження:

люмінесцентне дослідження (золотисто-жовте світіння осередків ураження при опроміненні люмінесцентною лампою);

Лікувальна програма:

- Дієта N 15. При вживанні системних антимікотиків - дієта N 5.

Системна терапія.

Рекомендується проводити при хронічних рецидивуючих розповсюджених формах захворювання:

- системні антимікотики (флюконазол, кетоконазол, ітраконазол, тербінафін).

Зовнішнє лікування:

- обробка осередків ураження (25% крем бензилбензоату, 3-5% сірчана або дігтярна мазі, 5% саліциловий спирт, 5% саліцилова мазь, спрей тербінафін 1-2 рази протягом 7-10 днів або антифунгальними мазями, що містять клотримазол, міконазол, кетоконазол, біфоназол.

Тривалість лікування

У стаціонарі або амбулаторно - 3-4 тижні.

Очікувані результати лікування

Клінічне та мікологічне одужання.

Критерії якості лікування

Розв'язання клінічних проявів, негативний результат мікроскопічного дослідження на гриби.

Можливі побічні дії та ускладнення

Можлива індивідуальна непереносимість призначених засобів. У разі використання системних антимікотиків можливі ускладнення з боку шлунково-кишкового тракту, зокрема гепато-біліарної системи.

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

За відсутності ефекту лікування змінюють зовнішню антимікотичну терапію.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

Дієта N 5 використовуються у стаціонарних умовах та при використанні системних антимікотиків амбулаторно. У подальшому обмежується вживання рафінованих вуглеводів та жирів.

Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації

У період лікування протипоказано перебування на пляжах, у басейнах та лазнях, а також праця, що пов'язана із забрудненням шкіри і потребує щоденного відвідування душу. Режим відпочинку без обмежень. Реабілітація включає як загальні, так і індивідуальні заходи. До загальних заходів належить:

- дезинфекція у громадських місцях (басейни, бані, сауни, спортивні заклади, промислові підприємства тощо). Дезинфекція проводиться хлорвмісними дезинфектантами;

- санітарно-просвітницька робота.

До індивідуальних заходів відносять:

- гігієнічний догляд за шкірою;

- кип'ятіння білизни, рушників з наступним прасуванням;

- наявність власного рушника;

- не рекомендується носити чужу білизну.

- лікування вегето-судинних розладів та підвищеної пітливості;

- використання мила із сіркою і шампунів з кетоконазолом, водно-сольові чи водно-оцтові обтирання, застосування спиртового розчину, що містить саліцилову кислоту.

Ступінь наукової доказовості - А.

Код МКХ-10: L80 - ВІТИЛІГО

Ознаки та критерії діагностики

Вітиліго - хронічне захворювання, що виявляється депігментованими плямистими висипами на шкірі з чіткими контурами, облямованими зонами гіперпігментації різної вираженості.

Умови, у яких повинна надаватися медична допомога: районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах. Тип закладу - шкірно-венерологічне відділення. Профіль спеціаліста - лікар-дерматовенеролог. Для уточнення діагнозу, при великій розповсюдженості патологічного процесу, при проведенні селективної фототерапії хворих госпіталізують в стаціонар. Інші хворі лікуються в умовах поліклініки.

Діагностична програма:

Лабораторні дослідження:

Обов'язкові:

- загальний аналіз крові;

- загальний аналіз сечі.

Рекомендовані:

- біохімічний аналіз крові (загальний білок, лужна фосфатаза, білірубін, холестерин, трансамінази, глюкоза);

- діастаза сечі;

- бактеріологічне дослідження кишкової флори.

Інструментальні дослідження:

УЗД органів черевної порожнини (за показаннями).

Консультації суміжних спеціалістів:

- психоневролог;

- гастроентеролог;

- отоларинголог.

Лікувальна програма:

Визначення осередків хронічної інфекції та супутньої патології. При можливості їх лікування.

- Дієта N 15.

- седативні та вегетотропні препарати (натрію бромід, настоянка або таблетки валеріани, настоянка півонії).

- транквілізатори (при порушеннях сну, наявності невротичних розладів) (гідазепам, адаптол).

- вітамінні препарати та засоби, що покращують тканинний обмін (ліпоєва кислота, метіонін, фолієва кислота, ретинолу ацетат, сульфат міді, окис цинку, комплексні вітамінні препарати з поєднанням мікроелементів).

- ферментні препарати (препарати, що покращують травлення (за показаннями)).

- фізіотерапія (електрофорез з міддю, селективна фототерапія, низькоінтенсивна лазерна терапія, ПУВА-терапія).

Зовнішнє лікування

Використовується маскуюча декоративна косметика.

Тривалість лікування

30-45 днів.

Очікувані результати лікування

Поява осередків репігментації, повне відновлення пігментації.

Критерії якості лікування

Припинення розповсюдженості патологічного процесу, зменшення осередків депігментованих плям.

Можливі побічні дії та ускладнення

Можлива індивідуальна непереносимість застосованих препаратів.

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

Систематичні повторні курси терапії.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

Без обмежень.

Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації

Режим праці та відпочинку без обмежень. Не рекомендується підвищена інсоляція. Успіхові у лікуванні вітиліго може сприяти виявлення та лікування супутньої патології внутрішніх органів. Психологічна реабілітація.

Ступінь наукової доказовості - Б.

Код МКХ-10: L52 - ВУЗЛУВАТА ЕРИТЕМА

Ознаки та критерії діагностики

Глибокий алергічний васкуліт, що проявляється болючими щільними гострозапальними вузлами величиною 1-3 см, що розташовуються переважно на гомілках, регресують без нагноєння та рубцювання, зі зміною кольору шкіри від червоного до буро-жовтого.

Виділяють гостру та хронічну форми вузлуватої еритеми.

Умови, у яких повинна надаватися медична допомога: районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах. Тип закладу - шкірно-венерологічне відділення. Профіль спеціаліста - лікар-дерматовенеролог. З метою уточнення діагнозу, при розповсюдженому процесі та виражених гострозапальних проявах захворювання лікування проводиться у стаціонарі.

Діагностична програма:

Лабораторні дослідження:

- загальний аналіз крові;

- загальний аналіз сечі;

- біохімічний аналіз крові (загальний білок, глюкоза, загальний білірубін, холестерин, сечовина);

- гістологічне дослідження біоптату шкіри (для уточнення діагнозу);

- рентгенографія органів грудної клітини.

Консультації суміжних спеціалістів:

- терапевт;

- ревматолог;

- отоларинголог;

- гінеколог.

Лікувальна програма:

Визначення осередків хронічної інфекції та супутньої патології. При можливості провести їх санацію.

- Дієта N 5.

- антибіотики (препарати пеніцилінового ряду - бензилпеніцилін, амоксицилін; препарати цефалоспоринового ряду - цефазолін, цефотокситин, цефтриаксон).

- нестероїдні протизапальні засоби (парацетамол, індометацин, піроксикам, диклофенак, напроксен, німесулід).

- глюкокортикоїдні засоби для системного використання (при високій активності патологічного процесу) (преднізолон, дексаметазон, триамцинолон).

- засоби, що покращують периферичний кровообіг (ксантинолу нікотинат, пентоксифілін).

Зовнішня терапія.

Змазування осередків ураження мазями та гелями, що містять нестероїдні протизапальні засоби, і примочування 10% іхтіолу.

Фізіотерапія:

- еритемні дози ультрафіолетового опромінення;

- фонофорез на осередки ураження з використанням кортикостероїдних та нестероїдних протизапальних засобів зовнішньої дії.

Тривалість лікування

27-35 днів.

Очікувані результати лікування

Клінічне одужання або покращення.

Критерії якості лікування

Припинення виникнення нових осередків, зменшення або відсутність гострозапальних проявів дерматозу, покращення клінічного та біохімічного аналізу крові.

Можливі побічні дії та ускладнення

Можливі індивідуальна непереносимість застосованих препаратів. У разі використання нестероїдних протизапальних засобів можливе ураження шлунково-кишкового тракту внаслідок ульцерогенної дії препаратів, токсико-алергічні ефекти, пригнічення кровотворення. У разі використання системних глюкокортикоїдів - притаманні їм побічні ефекти (синдром Іценка-Кушинга, порушення вуглеводного обміну, артеріальна гіпертензія тощо).

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

Прийом нестероїдних протизапальних препаратів при вираженому больовому синдромі в осередках ураження. Проведення загальнозміцнюючої терапії з метою профілактики гострих респіраторно-вірусних захворювань. Використання зовнішніх засобів, що містять нестероїдні протизапальні речовини.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

Виключення з раціону гострих, пряних, екстрактивних блюд (дієта N 5).

Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації

Праця у теплому приміщенні, не пов'язана з тривалою ходою і стоянням. Санація осередків хронічної інфекції. Обов'язкове обстеження на туберкульоз. Лікування супутніх хвороб. Уникнення вживання ліків, що провокують хворобу, переохолодження.

Ступінь наукової доказовості - А.

Код МКХ-10: L70 - ВУЛЬГАРНІ ВУГРІ

Ознаки та критерії діагностики

Вульгарні вугрі - це хронічне рецидивуюче захворювання волосяних фолікулів і сальних залоз.

У розвитку вугрів мають значення 4 чинники:

1. Ретенційний фолікулярний гіперкератоз.

2. Надмірне утворення секрету сальних залоз зі зміною хімічного складу шкірного сала.

3. Вплив Propionbacterium acnes.

4. Розвиток запальної реакції.

Залежно від локалізації та розповсюдженості процесу, взаємодії згаданих чинників на шкірі формуються комедони, папули, пустули, кісти.

Умови, у яких повинна надаватися медична допомога: районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах. Тип закладу - шкірно-венерологічне відділення. Профіль спеціаліста - лікар-дерматовенеролог. Тяжкі форми акне: нодолокистозна, конглобатна, некротична, acne fulminans підлягають стаціонарному лікуванню.

Діагностична програма:

Лабораторні дослідження:

клінічний аналіз крові;

клінічний сечі;

біохімічний аналіз крові (загальний білірубін, тригліцериди, АсТ, АлТ, холестерин, лужна фосфатаза, креатинін, глюкоза);

флюорографічне дослідження;

зішкряб на Demodex;

серологічне дослідження (КСР).

Рекомендовані лабораторні дослідження:

дослідження гормонального стану в жінок при клінічних ознаках гіперандрогенемії;

виділення і ідентифікація мікробної флори шкіри з визначенням чутливості до антибіотиків;

бактеріологічне дослідження кишкової флори.

Рекомендовані інструментальні дослідження (за показанням):

УЗД органів малого тазу;

УЗД печінки, жовчного міхура, жовчовивідних шляхів при змінах у біохімічному аналізі крові.

Рекомендовані консультації суміжних спеціалістів (за показанням):

ендокринолог;

гінеколог;

гастроентеролог;

психоневролог.

Лікувальна програма:

- Дієта печінково-діабетичного типу (стіл N 5, 9 за Певзнером).

Легка форма акне. Клінічні прояви: незапальні акне-елементи, одиничні (до 5) папулопустули.

Системні препарати призначають при комедональній формі акне 3-4 ступеня тяжкості (кількість комедонів більше 25).

- ретиноїди (ізотретіонін).

Зовнішня терапія

- протизапальні засоби (азелаїнова кислота (20% крем)), фузидова кислота + гідрокортизон при папульозній формі акне, фузидова кислота + бетаметазон, цинку гіалуронат при папульозній формі акне.

- антибактеріальні препарати (бензоїлпероксид, еритроміцин-цинковий комплекс, фузидова кислота, левоміцетин-гель на осередки ураження до клінічного розв'язання запальних елементів.

- засоби, що нормалізують процеси кератинізації (адапален виказує комедонолітичну та відлущуючу дію, використовується на всю уражену поверхню до досягнення клінічного ефекту, третиноїн, альфа-гідроксильні кислоти (70% гліколієва кислота)) мають виражену комедонолітичну дію, прискорюють розв'язання папуло-пустульозних акне елементів, усувають післязапальні гіперпігментації. Ці кислоти використовують для проведення поверхневого пілінгу.

Акне середнього ступеня тяжкості. Клінічні ознаки: комедони, численні папуло-пустульозні елементи, поодинокі (до 5) інфільтративні акне елементи.

- ретиноїди (ізотретіонін).

- антибактеріальні препарати широкого спектра дії

Призначають при численних (більше 20), дисемінованих папуло-пустульозних акне елементів.

Після курсу антибіотикотерапії рекомендують бактеріологічне дослідження кишкової флори з призначенням при необхідності коригуючої терапії (бактеріофаги, еубіотики, ферменти та ін.).

- антиандрогенні препарати (ципротерону ацетат + етинілестрадіол, дієногест + етинілестрадіол, дроспіринон + етинілестрадіол).

Призначают тільки жінкам при клінічних ознаках гіперандрогенемії після консультації ендокринолога та гінеколога.

Зовнішня терапія

- антибактеріальні препарати (еритроміцин-цинковий комплекс, кліндаміцин, метронідазол, левоміцетин гель).

Тривалість використання - до повного клінічного розв'язання запальних акне елементів. Більш тривале використання одного антибіотику призводить до розвитку резистентності мікрофлори.

Препарати з протизапальною дією та засоби, що нормалізують процеси кератинізації, використовують комплексно або замість зовнішніх антибактеріальних препаратів.

Тяжка форма акне. Клінічні прояви: інфільтративні, кистозні акне елементи, папуло-пустульозна форма акне зі схильністю до рубцеутворення.

Системна терапія:

- ретиноїди (ізотретіноїн). Перед призначенням препарату та протягом усього лікування обов'язковий щомісячний контроль біохімічних показників крові (білірубін, АсТ, АлТ, тригліцериди, холестерин). Жінок репродуктивного віку попереджують про тератогенну дію ізотретіоніну протягом усього часу прийому і 1 місяць після закінчення лікування.

- антибіотикотерапія

При лікуванні тяжкої форми конглобатних вугрів до призначення ізотретіоніну доцільно використання антибіотиків:

- цефалоспорини у стандартному віковому дозуванні.

Додаткові методи лікування

За показанням у комплексній терапії акне використовують:

- при підвищенні рівня трансаміназ, тригліцеридів та холестерину - гепатопротектори, есенціальні фосфоліпіди, тіотріазолін.

- препарати, що нормалізують роботу сальних залоз (цинку окис, цинку сульфат).

- при тяжких формах акне - автогемотерапія.

Фізіотерапія

- електрофорез із розчином іхтіолу.

- кріотерапія (кріомасаж).

- Д'арсонваль-терапія.

Лікування вторинних післязапальних змін шкіри (гіперпігментацій, атрофій і рубців)

Рекомендовані методики:

- мікрокристалічну дермабразію. Обов'язкові умови: повне купірування запальних процесів у шкірі, захист шкіри від інсоляції під час проведення лікування і місяць після;

- поверхневі хімічні пілінги альфа-гідроксильними кислотами (гліколевою кислотою). Наявність запальних акне елементів не є протипоказанням до проведення лікування.

Тривалість лікування

Залежно від ступеня тяжкості становить 25-30 днів.

Очікувані результати лікування

Клінічна ремісія або покращення залежно від ступеня тяжкості.

Критерії якості лікування

Повне клінічне розв'язання запальних акне, зменшення кількості комедонів та сальності шкіри і можлива корекція постеруптивних змін. Досягнення стійкої ремісії.

Можливі побічні дії та ускладнення

Можлива індивідуальна непереносимість застосованих препаратів.

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

Пацієнти підлягають диспансерному нагляду в шкірно-венерологічному диспансері за місцем мешкання. Доцільне проведення підтримуючого протирецидивного лікування (зовнішні протизапальні препарати та засоби, що нормалізують процеси кератинізації). При лікуванні ізотретіоніном стійка ремісія починається через 4-6 місяців від початку лікування. У разі виникнення рецидивів (тяжкі форми акне, недостатня кумулятивна доза препарату, при гіперандрогенемії у жінок) необхідно проводити повторний курс ізотретіоніну в дозі не меншій 50% від початкової.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

При тяжких торпідних формах рекомендується дієти N 5, 9 постійно. Іншим хворим - дієта з обмеженим вживанням екстрактивних блюд і рафінованих вуглеводів.

Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації

При тяжких формах хвороби протипоказана робота, що пов'язана з контактом з пилом, підвищеною інсоляцією, забрудненням, переохолодженням і психоемоційним перевантаженням. Під час огляду звертається увага на регулярність обстеження суміжними спеціалістами: отоларингологом, стоматологом, гастроентерологом, гінекологом, ендокринологом 1 раз на рік. Усунення чинників, що провокують погіршення стану (хронічні осередки інфекції, гострі респіраторно-вірусні інфекції); психологічна реабілітація.

Ступінь наукової доказовості - А.

Коди МКХ-10:

A.60 Аногенітальні герпесвірусні інфекції,

A.60.0 герпесвірусна інфекція генітальна та урогенітальна,

A.60.1 герпес анальної та прямої кишки,

A.60.9 герпес анальної ділянки та статевих органів, неуточнений

Загальна частина

Генітальний герпес може викликатися або вірусом ВПГ-1, або ВПГ-2. Герпетична інфекція виявляється або симптоматичним (клінічно вираженим) захворюванням на місці проникнення вірусу (тобто навколо геніталій), або протікає як безсимптомне захворювання. Після інфікування вірус переходить у латентний стан у місцевому чуттєвому ганглії і періодично реактивується, викликаючи симптоматичні (клінічно виражені) вогнища.

Медична допомога хворим надається в спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах: шкірно-венерологічних кабінетах багатопрофільної поліклініки, шкірно-венерологічних диспансерах (районні, міські, обласні), клініці інституту дерматології та венерології АМН України, в клініках вищих навчальних закладів. Профіль відділення - дерматовенерологічний. Профіль спеціаліста - дерматовенеролог.

Діагностична програма

Клінічна діагностика

Класично генітальний герпес може бути розпізнаний за наявністю типових папульозних висипань, що розвиваються в пухирці і виразки, і асоціюються з місцевим лімфаденітом, а у випадку рецидивуючих вогнищ - з продромальними симптомами.

Лабораторна діагностика

Лікувальна програма

Для початку терапії досить тільки клінічної підозри.

Антивірусні препарати

Ацикловір, валацикловір

Місцеве лікування

Ацикловір крем. Крем не слід наносити на слизові оболонки порожнини роту, ока, піхви.

Лікування вагітної жінки повинне бути співвіднесене з її клінічним станом і часто вимагає прийому ацикловіру в стандартних дозах або перорально, або внутрішньовенно.

Госпіталізація може знадобитися при:

затримці сечі

менінгітному симптомі

важких конституційних симптомах

несприятливих соціальних обставинах

Тривалість лікування в стаціонарі - 5-15 діб. Для закріплення терапевтичного ефекту у хворих з частими рецидивами захворювання проводять тривале лікування ацикловіром (3-18 місяців) амбулаторно.

Очікувані результати лікування - зменшення частоти рецидивів, клінічне одужання.

Критерії якості лікування

Нявність рецидивів захворювання, клінічне одужання.

Можливі побічні дії та ускладнення

Головна біль, нудота при внутрішньому прийомі

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

Пацієнтів спостерігають до зникнення проявів захворювання і до того моменту, коли пацієнту більш не потрібно консультативна допомога. Наступний контроль може знадобитися для виключення інших причин генітальних виразок, що можуть супроводжувати захворювання. Пацієнтам варто запропонувати повторно відвідати клініку, якщо виникне проблема рецидивів.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

Дієта N 15

Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації

Особливих вимог до режиму праці та відпочинку, реабілітації немає.

Ступінь наукової доказовості запропонованих медичних заходів - А.

Код МКХ-10: L13.0 - ГЕРПЕТИФОРМНИЙ ДЕРМАТИТ ДЮРИНГА

Ознаки та критерії діагностики

Герпетиформний дерматит Дюринга - це хронічне рецидивуюче захворювання, що проявляється характерним герпетиформним групуванням та істинним поліморфізмом елементів і супроводжується печією та свербежем.

Характерним є такі клінічні ознаки:

- уртикоподібні еритемні елементи, схильні до злиття та групування, що утворюють різні фігури;

- напружені везикули на набряклій еритемній основі, що теж мають схильність до групування;

- бульозні елементи, частіше у людей похилого віку діаметром від 0,5 до 2 см, напружені;

- еозинофілія в рідині бульозних елементів та крові;

- підвищена чутливість до калію йодиду;

- негативний симптом Нікольського, відсутність акантолітичних клітин;

- наявність фіксованих імуноглобулінів А в дермо-епідермальній зоні або в сосочковому шарі дермі.

Умови, у яких повинна надаватися медична допомога: районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах. Тип закладу - шкірно-венерологічне відділення. Профіль спеціаліста - лікар-дерматовенеролог. Уточнення діагнозу, тяжкі прояви дерматозу (свербіж, значні висипи, лімфопатії) підлягають госпіталізації.

Діагностична програма:

Лабораторні дослідження:

Обов'язкові:

клінічний аналіз крові (при необхідності дослідження повторювати 1 раз на 10 днів);

аналіз сечі (2 рази);

біохімічне дослідження крові (АлТ, АсТ, сечова кислота, сечовина, глюкоза, холестерин, тригліцериди, загальний білірубін, загальний білок, креатинін, коагулограма) (за необхідності дослідження повторюють);

дослідження вмісту пухирів на еозинофіли;

серологічне дослідження (РМП, РВ);

флюорографічне дослідження;

визначення антитіл імуноглобулінів класів A і G до гліадину.

Рекомендовані:

імуногістохімічний аналіз шкіри (пряма РІФ);

гістологічне дослідження біоптату шкіри;

дослідження мікрофлори кишечнику.

Інструментальні методи дослідження:

Ультразвукове дослідження внутрішніх органів, рентгеноскопічне дослідження органів шлунково-кишкового тракту.

Консультації спеціалістів:

терапевт, гастроентеролог, онколог.

Лікувальна програма:

Дотримання безглютенової, гіпохлоридної дієти, виключення продуктів, що містять солі йоду та інших галоїдів.

- препарати сульфонового ряду (діафенілсульфон: ДДС, дапсон, авлосульфон, димоцифон, діуцифон).

- препарати з групи специфічних антидотів (комплексони) (димеракоптопропансульфонат натрію, тіосульфат натрію 30%, метіонін, етамід).

- глюкокортикоїдні засоби для системного застосування (за вибором, призначають при недостатній ефективності лікування сульфоновими препаратами або при їх відсутності) (преднізолон, дексаметазон, триамцинолон).

- у резистентних випадках показано колхіцин або сульфопірин.

- анаболічні стероїди (ретаболіл, фенаболіл).

- вітаміни (групи B, A, E, C, ліпоєва кислота).

- седативні засоби (гліцисед, таблетки валеріани, 3% розчин натрію броміду).

- за необхідності призначають транквілізатори (гідазепам, адаптол).

- дезинтоксикаційні засоби (неогемодез, реосорбілакт).

Зовнішнє лікування

- розтин великих пухирів з подальшою обробкою аніліновими барвниками (піоктанін або фукорцин або метиленовий синій);

- гелі, креми, що містять кортикостероїди в комбінації з антимікробними речовинами;

- аерозолі чи розчини, що містять кортикостероїди.

Тривалість лікування

Становить від 20 до 30 днів.

Очікувані результати лікування

Клінічна ремісія або покращення.

Критерії якості лікування

Регрес клінічних ознак захворювання: припинення появи нових висипань, зменшення або зникнення свербежу, розв'язання висипу.

Можливі побічні дії та ускладнення

Можливі індивідуальна непереносимість застосованих препаратів. У разі використання системних глюкокортикоїдів - притаманні їм побічні ефекти (синдром Іценка-Кушинга, порушення вуглеводного обміну, артеріальна гіпертензія тощо). При використанні препаратів сульфонового ряду можливі токсико-алергічні реакції, порушення кровотворення та органів зору.

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

Безглютенова дієта. Після досягнення ремісії поліклінічне лікування та нагляд районного дерматовенеролога. Під час огляду звертається увага на регулярність обстеження суміжними спеціалістами: отоларингологом, стоматологом, гінекологом тощо за показаннями.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

Дотримання безглютенової, гіпохлоридної дієти, виключення продуктів, що містять солі йоду та інших галоїдів.

Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації

Не рекомендована праця, що пов'язана з тертям шкіри, переохолодженням, психоемоційним перевантаженням. Усунення чинників, що провокують погіршення стану (хронічні осередки інфекції, гіперінсоляція, гострі респіраторно-вірусні інфекції). Санаторно-курортне лікування в умовах помірного клімату.

Ступінь наукової доказовості - А.

Код МКХ-10: A54. ГОНОКОКОВА ІНФЕКЦІЯ

Загальна частина

Інфекція, викликана Neisseria gonorrhoeae, переважно вражає слизовий епітелій уретри, ендоцервікса, прямої кишки, глотки та кон'юнктиви. Може мати місце поширення інфекції через слизову оболонку з ураженням додатка яєчка і передміхурової залози в чоловіків та ендометрія й органів малого таза в жінок. Від інфікованих слизових оболонок може відбутися також гематогенне поширення інфекції, але воно не є типовим.

Медична допомога хворим надається в спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах: шкірно-венерологічних кабінетах багатопрофільної поліклініки, шкірно-венерологічних диспансерах (районні, міські, обласні), клініці інституту дерматології та венерології АМН України, в клініках вищих навчальних закладів. Профіль відділення - дерматовенерологічний. Профіль спеціаліста - дерматовенеролог.

Діагностична програма

Клінічна діагностика:

Чоловіки

Симптоми й ознаки уретриту, що характеризуються виділеннями з уретри і печією при сечовипусканні; ректальна інфекція може викликати анальні виділення чи перианальні болі; гострий орхоепідидиміт спостерігається звичайно в чоловіків старше 40 років; може мати місце безсимптомна інфекція: уретри, прямої кишки, глотки.

Дисемінована інфекція викликає підвищення температури, петехії чи пустульозну висипку на шкірі, асиметричну артралгію, септичний артрит, тендосиновііт. Дуже рідко спостерігаються менінгіт чи ендокардит.

Жінки

Зміни характеру піхвових виділень і ознаки цервіцита (слизово-гнійні ендоцервікальні виділення, контактна кровотеча); гострий біль у нижній частині живота і болісність при пальпації; типова безсимптомна інфекція: шийки матки, прямої кишки, глотки; дисемінована інфекція викликає підвищення температури, петехії чи пустульозну висипку на шкірі, асиметричну артралгію, септичний артрит, тендосиновііт. Дуже рідко спостерігаються менінгіт, ендокардит.

Лабораторна діагностика

Діагноз встановлюється при виявленні N. gonorrhoeae в матеріалах з геніталій, прямої кишки, глотки чи ока. Швидкий діагностичний тест (мікроскопія пофарбованих по Граму/метиленовим синім мазків з уретри, шийки матки чи прямої кишки) полегшує негайну постановку діагнозу в більшості симптоматичних випадків шляхом візуалізації диплококів у лейкоцитах.

Одержання культури, амплифікаційні тести для визначення антигену (ампліфікація нуклеїнових кислот) повинні проводитися зі всіма пробами. Вони мають високу чутливість і забезпечують підтвердження діагнозу. Одержання культури дозволяє провести тестування на чутливість. У безсимптомних пацієнтів амплифікаційні тести на нуклеїнові кислоти можуть бути більш чутливими, ніж метод одержання культури.