Про затвердження клінічних протоколів надання медичної допомоги хворим на дерматовенерологічні захворювання

Лікувальна програма

Показання для призначення лікування: визначення за допомогою мікроскопії внутрішньоклітинних грамнегативних диплококів у мазках, отриманих з урогенітальних виділень; позитивний результат посіву чи тесту на ампліфікацію антигену на N. gonorrhoeae при будь-якій локалізації уражень;

за епідеміологічними показниками, якщо в недавнього статевого партнера визначена гонококова інфекція; при наявності гнійних виділень з уретри в чоловіків чи слизово-гнійного цервіцита в жінок, якщо проведення швидких діагностичних тестів не представляється можливим, а також після збору мазків для лабораторних досліджень. При таких обставинах показане комбіноване лікування гонококової і хламідійної інфекцій.

Лікування хворих на гонорею:

Медичну допомогу хворим надають в спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах: шкірно-венерологічних кабінетах багатопрофільної поліклініки, шкірно-венерологічних диспансерах (районні, міські, обласні), клініці інституту дерматології та венерології АМН України, в клініках вищих навчальних закладів. Профіль відділення - дерматовенерологічний. Профіль спеціаліста - дерматовенеролог.

Антибіотики: пеніцилінового ряду, макроліди, тетрацикліни, цефалоспоріни.

Лікування вагітних:

Проводиться в любому терміні гестації за схемами ускладненої гонореї. Препаратами вибору є препарати пеніцилінового ряду, макроліди, цефалоспоріни.

Тривалість лікування: 3-7 діб амбулаторно, 3-10 діб стаціонарно

Очікувані результати лікування:

клінічне та мікробіологічне одужання.

Критерії якості лікування

Клінічне та мікробіологічне одужання.

Можливі побічні дії та ускладнення

При вживанні макролідів (азитроміцину, кларитроміцину, джозаміцину) - можливі нудота, блювання, біль у животі, метеорізм, діарея, рідко-алергійні реакції, нейтропенія, транзіторне підвіщення активності трансаміназ; тетрациклінів (доксицикліну гідрохлорид, доксицикліну моногідрат) - нудота, блювання, анорексія, глосит, езофагіт, алергійні реакції, фотосенсибілізація, нейтропенія, тромбоцитопенія, еозинофілія, розвиток кишкового дисбактеріозу; фторхінолонів (офлоксацину, ципрофлоксацину) - нудота, біль у животі, головна біль, фотосенсибілізація, кристалурія; пеніцилінів можливі кропив'янка, гарячка, артралгії, ангіоневротичний набряк, поліморфна еритема, ексфоліативний дерматит, анафілактичний шок, стоматит, глосит, суперінфекція. За умов швидкого вшутрішньовенного введення препаратів у дозі вище за 10000000 МО можна спостерігати гемолітичну анемію, тромбоцитопенію, лейкопенію або нефропатію з альбумінурією та гематурією. Окремі випадки олігурії або анурії звичайно минають через 48 годин після припинення лікування; діурез може бути відновлений застосуванням 10% розчину манітолу; цефалоспорінів алергійні реакції, нудота, блювання, анорексія, діарея, розвиток кишкового дисбактеріозу, нейтропенія, лейкопенія.

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

Статевих партнерів варто лікувати від гонореї, переважно після тестування на інфекції, набуті статевим шляхом. В лікування варто включити: партнерів із симптоматичною гонореєю; всіх статевих партнерів за останні 14 днів чи останнього статевого партнера, якщо інтервал після останнього статевого контакту склав більше 14 днів; у безсимптомних випадках всіх статевих партнерів за попередні 90 днів. Клініко-лабраторний контроль після лікування гонореї проводиться через 7-10 днів після закінчення лікування. Якщо існує можливість, то при цьому призначається не тільки бактеріоскопічне, а також й бактеріологічне обстеження або обстеження методом імуноферментного аналізу на антигени гонококу і полімерна ланцюгова реакція (ПЛР). Повторний контроль проводиться через 1 місяць після першого, після чого хворий знімається з диспансерного обліку.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

Харчовий раціон вагітним хворим на сифіліс складають з урахуванням особливостей загального стану організму, його реактивності, характеру ураження органу, ускладнення з боку інших органів. Дієта N 15.

Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації

Особливих вимог до режиму праці та відпочинку, реабілітації немає.

Ступінь наукової доказовості запропонованих медичних заходів - А.

Ознаки та критерії діагностики

Дерматомікоз шкіри кистей і стоп - грибкове захворювання, спричинене грибами дерматофітами (Trichophyton, Epidermophyton). Характеризується поліморфізмом елементів: свербіжні висипання, що лущаться, на нерізко гіперемованій і злегка інфільтрованій шкірі кистей (стоп); також ексудативні дисгідротичні, ериматозно-сквамозні елементи, іноді виражений гіперкетоз.

Умови, у яких повинна надаватися медична допомога: районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах. Тип закладу - шкірно-венерологічне відділення. Профіль спеціаліста - лікар-дерматовенеролог.

Діагностична програма:

Лабораторні дослідження:

клінічний аналіз крові (при необхідності дослідження повторювати 1 раз на 10 днів);

аналіз сечі (2 рази);

біохімічні дослідження функції печінки (при застосуванні системних препаратів 1 раз на 10 днів);

мікроскопічне дослідження патологічного матеріалу на гриби - зішкряби з шкіри гриби (встановлення діагнозу та контроль вилікуванності);

культуральне дослідження (1 раз, при необхідності повторно).

Лікувальна програма:

- Дієта N 15. При дисгідротичних та екзематизованих формах - дієта N 9. При вживанні системних антимікотиків - дієта N 5.

При гострих запальних проявах рекомендуються ванночки, розчини калію перманганату 1:10000, відвар дубової кори, відвар ромашки, примочування з борною кислотою (0,5%), резорцином (2%), таніном (2%), нітратом срібла (0,25-0,5%).

Після ліквідації гострозапальних явищ на уражену шкіру наносяться анілінові барвники, спиртовий розчин йоду 2%, а також зовнішні протигрибкові зовнішні засоби, що містять кетоконазол, тербінафін, оксиконазол, міконазол, комбінований препарат, що містить кетоконазол та саліцилову кислоту, похідні хлорнітрофенолу, ундециленової кислоти.

При сквамозно-гіперкератотичних формах попередньо проводиться відшарування епідермісу із застосуванням кератолітичних засобів: саліцилово-бензойний пластир, 2-5% саліцилова мазь та крем, що містить сечовину.

При екзематизації і мокнутті використовують мазь, що містить міконазол, мірамістин, комбіновану мазь, що містить триамцинолону ацетонид та мірамістин, примочування з дезинфікуючими і в'яжучими складами (танін, борна кислота, нітрат срібла).

При приєднанні піококової флори застосовуються препарати, до складу яких входять антибактеріальні засоби, комбіновані мазі, що містять кортикостероїди та антибактеріальні засоби.

При ускладнених формах також призначають внутрішньо антигістамінні, десенсибілізуючі препарати, антибактеріальні препарати (у разі приєднання вторинної бактеріальної флори), імуномодулятори, ангіопротектори, вітаміни.

Тривалість лікування

Амбулаторно - 3-4 тижні, у стаціонарі (ускладнені форми) - 18-21 день.

Очікувані результати лікування

Клінічне та мікологічне одужання.

Критерії якості лікування

Розв'язання клінічних проявів, негативний результат мікроскопічного дослідження на гриби.

Можливі побічні дії та ускладнення

Можлива індивідуальна непереносимість призначених засобів. У разі системної терапії у окремих хворих можливе ураження гепато-біліарної системи.

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

За відсутності ефекту лікування змінюють зовнішню антимікотичну терапію, а при подальшій відсутності ефекту призначають системну антимікотичну терапію, призначають системну терапію: тербінафін 250 мг 1 раз на добу протягом 2-6 тижнів або ітраконазол 100 мг 1 раз на добу протягом 15 днів.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

Дієта N 15, при необхідності вживання системних протигрибкових засобів - дієта N 5. При ускладненні піодермією та екзематизацією - дієта N 9.

Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації

Режим праці та відпочинку без обмежень. Реабілітація включає як загальні, так і індивідуальні заходи. До загальних заходів належить:

- при відвідуванні басейнів, лазень з метою профілактики застосування зовнішніх антифунгальних засобів;

- дезинфекція у громадських місцях (басейни, бані, сауни, спортивні заклади, промислові підприємства тощо). Дезинфекція проводиться хлорвмісними дезинфектантами;

- санітарно-просвітницька робота.

До індивідуальних заходів відносять:

- кип'ятіння шкарпеток, рушників з наступним прасуванням;

- обробка взуття 25% розчином формаліну (у взуття поміщають ватний тампон, змочений у розчині формаліну, а потім саме взуття герметично упаковують у целофановий пакет на 24 години);

- не рекомендується користуватися чужим взуттям;

- наявність власного рушника для ніг;

- боротьба з підвищеною пітливістю кистей та стоп.

З метою підвищення резистентності організму вживання загальнозміцнюючих препаратів.

Ступінь наукової доказовості - А, Б.

Код МКХ-10: B35.4 - ДЕРМАТОФІТІЯ ТУЛУБА

Ознаки та критерії діагностики

Дерматофітія тулуба - грибкове ураження шкіри тулуба, зумовлене дерматофітами (Trichophyton rubrum). Характеризується наявністю на шкірі тулуба великих осередків ураження зі схильністю до злиття з фестончатими обрисами. По периферії осередків ураження гіперемований валик, що складається з вузликів, пухирців і корочок.

Умови, у яких повинна надаватися медична допомога: районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах. Тип закладу - шкірно-венерологічне відділення. Профіль спеціаліста - лікар-дерматовенеролог.

Діагностична програма:

Лабораторні дослідження:

клінічний аналіз крові (при необхідності дослідження повторювати 1 раз на 10 днів);

аналіз сечі (2 рази);

біохімічні дослідження функції печінки;

мікроскопічне дослідження патологічного матеріалу на гриби - зішкряби зі шкіри гриби (встановлення діагнозу та контроль вилікуванності);

культуральне дослідження (1 раз, при необхідності повторно).

Лікувальна програма:

- Дієта N 15. При вживанні системних протигрибкових препаратів - дієта N 5.

Зовнішнє лікування.

Застосовують зовнішні протигрибкові зовнішні засоби, що містять кетоконазол, тербінафін, оксиконазол, міконазол, комбінований препарат, що містить кетоконазол та саліцилову кислоту, похідні хлорнітрофенолу, ундециленової кислоти.

При розповсюджених ураженнях шкіри призначають системні протигрибкові препарати (тербінафін, ітраконазол, кетоконазол).

Тривалість лікування

Від 1-2 до 3-5 тижнів.

Очікувані результати лікування

Клінічне та мікологічне одужання.

Критерії якості лікування

Розв'язання клінічних проявів, негативний результат мікроскопічного дослідження на гриби.

Можливі побічні дії та ускладнення

Можлива індивідуальна непереносимість призначених засобів. У разі системної терапії у окремих хворих можливе ураження гепато-біліарної системи.

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

За відсутності ефекту лікування змінюють системну та зовнішню антимікотичну терапію.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

Дієта N 15, при необхідності вживання системних протигрибкових засобів - дієта N 5. При ускладненні піодермією та екзематизацією - дієта N 9.

Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації

Режим праці та відпочинку без обмежень. Реабілітація включає як загальні, так і індивідуальні заходи. До загальних заходів належить:

- дезинфекція у громадських місцях (басейни, бані, сауни, спортивні заклади, промислові підприємства тощо). Дезинфекція проводиться хлорвмісними дезинфектантами;

- санітарно-просвітницька робота.

До індивідуальних заходів відносять:

- гігієнічний догляд за шкірою;

- кип'ятіння білизни, рушників з наступним прасуванням;

- наявність власного рушника;

З метою підвищення резистентності організму вживання загальнозміцнюючих препаратів.

Ступінь наукової доказовості - А.

Код МКХ-10: B35.1 Дерматофітія нігтів (Оніхомікоз)

Код МКХ-10: B37.2 Кандидоз нігтів.

Ознаки та критерії діагностики

Оніхомікоз - грибкове ураження нігтів стоп і кистей, зумовлене дерматофітами, грибами роду Candida, плісневими грибами. Характеризується змінами від кольору нігтьових пластин, появою білих плям до тотального ураження нігтьових пластин з вираженим гіперкератозом і навіть до повного руйнування нігтьової пластини залежно від форми (дистально-латеральної, поверхневої білої, проксимальної піднігтьової, тотальної дистрофічної).

Умови, у яких повинна надаватися медична допомога: районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах. Тип закладу - шкірно-венерологічне відділення. Профіль спеціаліста - лікар-дерматовенеролог.

Діагностична програма:

Лабораторні дослідження:

клінічний аналіз крові (при необхідності дослідження повторювати 1 раз на 10 днів);

аналіз сечі (2 рази);

біохімічні дослідження функції печінки (1 раз на 10 днів);

мікроскопічне дослідження патологічного матеріалу на гриби - зрізів нігтів гриби (встановлення діагнозу та контроль вилікуванності);

культуральне дослідження (1 раз, при необхідності повторно).

Лікувальна програма:

Місцева терапія показана:

- при ураженні менше 30% нігтьової пластинки,

- за відсутності чи малої вираженості гіперкератозу,

- при наявності протипоказань до системної терапії.

Проводиться попереднє видалення нігтьових пластинок за допомогою оніхолітичних засобів:

- оніхопласт (50 г),

- уреапласт,

- набір для лікування нігтів, що містить 1% біфоназолу і 40% сечовини.

Після видалення нігтьової пластини використовують:

- лаки з антимікотичною дією (циклопірокс, аморолфін) 2-3 флакони;

- протигрибкові зовнішні засоби, що містять кетоконазол, тербінафін, оксиконазол, міконазол, комбінований препарат, що містить кетоконазол та саліцилову кислоту, похідні хлорнітрофенолу, ундециленової кислоти.

Системна терапія показана:

- при ураженні більше 50% нігтьової пластинки,

- при ураженні більше 2-3 нігтьових пластин,

- вираженій зміні нігтьової пластинки (гіперкератоз, оніхолізис),

- ураженні матриксу,

- при тривалості захворюваності понад 5 років.

Системна терапія:

- системні антимікотики (тербінафін, ітраконазол, кетоконазол). Ламізил - 3-4 уп.

При кандидозному ураженні нігтів системні антигрибкові засоби, що містять флуконазол.

З метою підвищення ефективності лікування системними препаратами шляхом скорочення строків лікування, а також для профілактики рецидивів захворювання застосовується комбінована терапія, що включає призначення системних препаратів, відшарування нігтьових пластин та застосування зовнішніх антимікотичних засобів.

Тривалість лікування

У стаціонарі - 12-14 днів, амбулаторно - 12-18 тижнів і більше залежно від ступеня тяжкості оніхомікозу.

Очікувані результати лікування

Клінічне та мікологічне одужання.

Критерії якості лікування

Розв'язання клінічних проявів, негативний результат мікроскопічного дослідження на гриби.

Можливі побічні дії та ускладнення

Можлива індивідуальна непереносимість призначених засобів. У разі системної терапії у окремих хворих можливе ураження гепато-біліарної системи.

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

При кандидозах рекомендується санація осередків хронічної інфекції.

За відсутності ефекту лікування проводять повторний курс з використанням іншого антимікотика, а також застосовуються препарати ангіопротектори (ксантинолу нікотинат, пентоксифілін), гепатопротектори (тіотриазолін, ессенціалє, гепабене), імуномодулятори.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

Дієта N 15, при необхідності вживання системних протигрибкових засобів - дієта N 5.

Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації

Режим праці та відпочинку без обмежень. Реабілітація включає як загальні, так і індивідуальні заходи. До загальних заходів належить:

- при відвідуванні басейнів, лазень з метою профілактики застосування зовнішніх антифунгальних засобів;

- дезинфекція у громадських місцях (басейни, бані, сауни, спортивні заклади, промислові підприємства, косметологічні заклади тощо). Дезинфекція проводиться хлорвмісними дезинфектантами;

- санітарно-просвітницька робота.

До індивідуальних заходів відносять:

- кип'ятіння шкарпеток, рушників з наступним прасуванням;

- обробка взуття 25% розчином формаліну (у взуття поміщають ватний тампон, змочений у розчині формаліну, а потім саме взуття герметично упаковують у целофановий пакет на 24 години);

- не рекомендується користуватися чужим взуттям;

- наявність власного рушника для ніг;

- боротьба з підвищеною пітливістю кистей та стоп.

Через 6 місяців після закінчення системної терапії мікологічний контроль нігтів. При необхідності з метою підвищення резистентності організму вживання загальнозміцнюючих препаратів.

Ступінь наукової доказовості - А, Б.

Код МКХ-10: B35.6 - ДЕРМАТОФІТІЯ ПАХОВА

Ознаки та критерії діагностики

Дерматофітія пахова - грибкове ураження гладкої шкіри пахово-стегенних складок, міжпальцьових складок стоп, рідко нігтів, зумовлене Epidermophyton floccosum. Характеризується наявністю в пахово-стегенних складках плям запального характеру, чітко обмежених, котрі зливаються між собою, з периферичним валиком, що складається з пухирців і дрібних лусочок.

Умови, у яких повинна надаватися медична допомога: районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах. Тип закладу - шкірно-венерологічне відділення. Профіль спеціаліста - лікар-дерматовенеролог.

Діагностична програма:

Лабораторні дослідження:

клінічний аналіз крові (при необхідності дослідження повторювати 1 раз на 10 днів);

аналіз сечі (2 рази);

біохімічні дослідження функції печінки;

мікроскопічне дослідження патологічного матеріалу на гриби - зішкряби зі шкіри гриби (встановлення діагнозу та контроль вилікуванності);

культуральне дослідження (1 раз, при необхідності повторно).

Лікувальна програма:

- Дієта N 15. При екзематизованих формах - дієта N 9.

Системна терапія.

При проявах екзематизації призначаються:

- антигістамінні препарати,

- гіпосенсибілізуючі засоби.

Зовнішня терапія.

- на осередки ураження примочування (0,25% розчин нітрату срібла, фурацилін 1:5000, перманганат калію 1:10000),

- анілінові барвники (1-2% розчин йоду),

- зовнішні протигрибкові зовнішні засоби, що містять кетоконазол, тербінафін, оксиконазол, міконазол, комбінований препарат, що містить кетоконазол та саліцилову кислоту, похідні хлорнітрофенолу, ундециленової кислоти.

Тривалість лікування

10-12 днів.

Очікувані результати лікування

Клінічне та мікологічне одужання.

Критерії якості лікування

Розв'язання клінічних проявів, негативний результат мікроскопічного дослідження на гриби.

Можливі побічні дії та ускладнення

Можлива індивідуальна непереносимість призначених засобів. У разі системної терапії у окремих хворих можливе ураження гепато-біліарної системи.

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

За відсутності ефекту лікування змінюють зовнішню антимікотичну терапію, призначають системну терапію: тербінафін 250 мг 1 раз на добу протягом 2-6 тижнів або ітраконазол 100 мг 1 раз на добу протягом 15 днів.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

Дієта N 15, при необхідності вживання системних протигрибкових засобів - дієта N 5. При ускладненні піодермією та екзематизацією - дієта N 9.

Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації

Режим праці та відпочинку без обмежень. Реабілітація включає як загальні, так і індивідуальні заходи. До загальних заходів належить:

- дезинфекція у громадських місцях (басейни, бані, сауни, спортивні заклади, промислові підприємства тощо). Дезинфекція проводиться хлорвмісними дезинфектантами;

- санітарно-просвітницька робота.

До індивідуальних заходів відносять:

- гігієнічний догляд за шкірою;

- кип'ятіння білизни, рушників з наступним прасуванням;

- наявність власного рушника;

З метою підвищення резистентності організму вживання загальнозміцнюючих препаратів.

Ступінь наукової доказовості - А.

Код МКХ-10: L24 - ГОСТРА ЕКЗЕМА

Код МКХ-10: L30 - ЕКЗЕМА ХРОНІЧНА В СТАДІЇ ЗАГОСТРЕННЯ

Ознаки та критерії діагностики

Екзема - хронічне рецидивуюче запальне поліетіологічне захворювання шкіри з вираженим поліморфізмом елементів висипань.

За перебігом поділяють на гостру чи підгостру, за клінічною картиною - істинну та мікробну.

Умови, у яких повинна надаватися медична допомога: районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах. Тип закладу - шкірно-венерологічне відділення. Профіль спеціаліста - лікар-дерматовенеролог. Хворі з тяжким перебігом дерматозу; завзятим перебігом дерматозу з частими рецидивами, розповсюдженим характером висипань підлягають госпіталізації не менше ніж 2 рази на рік. Інші хворі лікуються в поліклініці.

Діагностична програма:

Обов'язкові лабораторні дослідження:

клінічний аналіз крові (при необхідності дослідження повторювати 1 раз на 10 днів);

аналіз сечі (2 рази);

біохімічне дослідження крові (АлТ, АсТ, глюкоза, тригліцериди, загальний білірубін, загальний білок) (за необхідності дослідження повторюють);

серологічне дослідження (РМП, РВ);

флюорографічне дослідження;

кал на яйця глистів.

Рекомендовані лабораторні дослідження:

імунологічні дослідження крові;

копрологічне дослідження.

Інструментальні методи дослідження:

Ультразвукове дослідження (за показанням).

Обов'язкові консультації спеціалістів:

гастроентеролог.

Рекомендовані консультації спеціалістів (за показаннями):

алерголог,

терапевт,

психоневролог,

ендокринолог.

Лікувальна програма:

- Дієта N 5, 9.

Через різноманіття патогенетичних факторів лікування повинне бути комплексним, з урахуванням виду і стадії екземи.

Корекція нервових, нейроендокринних порушень, санація осередків хронічної інфекції, обмеження контакту з водою. Гіпоалергенна дієта (виключення облігатних харчових алергенів, екстрактивних речовин, гостроподразнюючих блюд, алкоголю, обмеження повареної солі, вуглеводів). Елімінаційні дієти більш ефективні при виявлення продуктів, що провокують виникнення алергійного процесу. Якщо такі не виявлені, то призначають дієту з виключенням продуктів, що мають сенсибілізуючі властивості і викликають, за даними анамнезу, розвиток хвороби або її загострення. Виключають з раціону цитрусові, горіхи, рибу і рибні продукти, птаха, шоколад, каву, копчені вироби, оцет, гірчицю, майонез та інші спеції, хрін, редис, редьку, томати, баклажани, гриби, яйця, молоко, полуницю, диню, ананас, здобне тісто, мед.

- дезинтоксикаційні засоби (реополіглюкін, реосорбілакт, полівідон + натрію хлорид + калію хлорид + кальцію хлорид + магнію хлорид + натрію гідрокарбонат, неогемодез, натрію хлорид, ізотонічний 0,9% розчин.

- гіпосенсибілізуючі засоби (30% натрію тіосульфат, 10% кальцію хлорид, 25% магнію сульфат, 10% кальцію глюконат).

- антигістамінні засоби (хлоропірамін, дифенгідрамін, клемастин, мебгідролін, лоратадин, дезлоратадин, ебастин, фексофенадин).

За вибором препарати I, II та III покоління (для препаратів I покоління зміна засобу через 10 днів), при необхідності після 2-3-тижневі інтервали лікування зазначеними препаратами повторюють.

При виражених клінічних проявах захворювання, свербежу шкіри, порушеннях сну, наявності скарг невротичного характеру рекомендують ін'єкційні форми антигістамінних препаратів на вибір.

- глюкокортикоїдні засоби для системного застосування (преднізолон, дексаметазон, бетаметазон, триамцинолон).

- психотропні препарати при порушеннях сну, наявності невротичних розладів.

- транквілізатори (гідазепам, адаптол, діазепам, оксазепам, нітразепам).

- вегетотропні засоби (фенобарбітал + ерготамін + сума алкалоїдів беладони).

- седативні засоби (3% натрію бромід, екстракт валеріани, настоянка півонії ухильної).

- адаптогени (гліцисед).

- ферментні препарати (при виявленні ферментативної недостатності підшлункової залози):

- препарати панкреатину (креон, мезим-форте).

- комбіновані препарати, що містять панкреатин, холеву кислоту, пепсин, амінокислоти (панзинорм форте, фестал, ензистал).

При схильності до запорів рекомендують препарати, що містять компоненти жовчі. При наявності нестійкого стільця застосовують препарати, що не містять компонентів жовчі.

- стимулятори функції кори надниркових залоз (на вибір) (амонію гліциризинат, метиламідетилімідазолдикарбонат, гліцирам).

- імуномодулюючі препарати (тактивін, лікопід, циклоферон, амиксин).

Показання до застосування: виявлені зміни при імунологічному дослідженні крові і наявність клінічних ознак вторинного імунодефіцитного стану: часті ГРВІ, вірусні і грибкові інфекції, рецидивуюча піодермія, наявність осередків хронічної інфекції, резистентних до адекватної терапії.

Тестування препаратів in vitro із застосуванням хемілюмінесцентного методу дозволяє проводити індивідуальний підбір імунотропних препаратів.

- вітаміни і полівітаміни (групи B, A, E, C)

- сорбенти (ентеросгель, активоване вугілля, силікс).

- фізіотерапія (низькоінтенсивне лазерне опромінення гелій-неоновим лазером, місцево, селективна фототерапія, ПУВА-терапія з прийомом фотосенсибілізаторів усередину.

Для нормалізації функціонального стану ЦНС застосовують електросонтерапію на апаратах "Електросон" різних модифікацій - "ЕС-2", "ЕС-3", "ЕС-4" (при відсутності гострозапальних проявів на обличчі) за очнично-сосцевидною методикою.

Зовнішнє лікування:

При гострій стадії екземи - фукорцин, піоктанін, примочування з 2% розчином борної кислоти, 0,25% розчину срібла нітрату, ванночки з 0,01-0,1% розчином калію перманганату.

При виразних проявах (гостра та підгостра стадії) - топічні кортикостероїди на гідрофільних основах, що містять мометазону фуроат, бетаметазону валерат, цетилпіридинію хлорид.

Після припинення мокнуття, вираженій сухості шкіри - препарати на зволожуючій основі, що містять флуоцинолону ацетонід, цетилпіридинію хлорид.

При ускладненні інфекцією (грибкової, бактеріальної, грибково-бактеріальної) - комбіновані кортикостероїдні лікарські засоби, що містять триамцинолону ацетонід, мірамістин, бетаметазону валерат, гараміцин, бетаметазону дипропіонат, клотримазол, гентаміцин; при менш виражених клінічних проявах - комбіновані препарати на синтетичних гідрофільних основах, що мають високу антимікробну активність і містять мірамістин, стрептоцид, нітазол, офлоксацин, новокаїн, кетоконазол.

При хронічних проявах захворювання (виразна інфільтрація та ліхеніфікація) - препарати на гідрофобних основах, що містять преднізолон, сечовину, бетаметазону валерат, саліцилову кислоту.

При ураженні шкіри обличчя - креми, що містять мометазону фуроат, метилпреднізолону ацепонат, гідрокортизону-17-бутират. При необхідності борно-цинко-нафталанова паста, 2-5% дьогтярно-нафталанова мазь, або 3-5% мазь дьоготь + сірка.

Зазначені засоби можливо використовувати за допомогою фонофорезу чи під оклюзійну пов'язку.

Тривалість лікування

Від 20 до 30 днів.

Очікувані результати лікування

Клінічна ремісія.

Критерії якості лікування

Поліпшення загального стану хворого, зменшення шкірних змін, зникнення суб'єктивних відчуттів.

Можливі побічні дії та ускладнення

Можливі індивідуальна непереносимість застосованих препаратів. У разі використання системних глюкокортикоїдів - притаманні їм побічні ефекти (синдром Іценка - Кушинга, порушення вуглеводного обміну, артеріальна гіпертензія тощо).

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

При досягненні клінічної ремісії або покращення пацієнти підлягають диспансерному нагляду 1 раз на 6 місяців (частіше навесні та восени). Під час огляду звертається увага на дотримання рекомендацій, наданих при виписці зі стаціонару, регулярність обстеження суміжними спеціалістами (алергологом, терапевтом, гастроентерологом, ендокринологом, психоневрологом). Уражені ділянки шкіри потребують постійного догляду, що включає індиферентні креми або мазі, що при необхідності містять кортикостероїди, кератолітичні засоби, вітаміни групи A і E. При варикозній екземі - оперативне видалення розширених вен, користування еластичними бинтами, раціональне лікування трофічних виразок.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

Гіпоалергенна дієта з виключенням екстрактивних блюд, рафінованих вуглеводів, жирного, копченого, смаженого, гострого, а також індивідуально-відомих продуктів, що виявляють сенсибілізуючу дію в конкретного хворого.

Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації

Протипоказана робота з виробничими алергенами, подразнюючими та забруднюючими шкіру речовинами, робота в умовах підвищеної вологості, запиленості, контакту з проникним випромінюванням, а також робота з великим психоемоційним навантаженням. Усунення чинників, що провокують погіршення стану (хронічні осередки інфекції, гострі респіраторно-вірусні інфекції, стреси тощо); психологічна реабілітація. Рекомендується уникати частого миття у ванні або під душем з милом (слід застосовувати нейтральні або кислі мила), контакту з хімічно активними речовинами (цемент, пральні порошки, пасти, фарби, лаки тощо), синтетичною і вовняною тканиною. Курортотерапія показана при хронічних випадках у фазі ремісії.

Ступінь наукової доказовості - А.

Ознаки та критерії діагностики

Кандидоз - грибкове захворювання шкіри, слизових оболонок нігтів, зумовлене грибами роду Candida. Характеризується появою на шкірі тулуба, кінцівок і великих складок еритематозно-сквамозних округлої форми плям, покритих бурими корками.

Умови, у яких повинна надаватися медична допомога: районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах. Тип закладу - шкірно-венерологічне відділення. Профіль спеціаліста - лікар-дерматовенеролог. Форми мікозів, ускладнені алергічним компонентом, вторинною інфекцією з гнійними проявами, поширені форми дерматофітій, при тотальному уражені нігтів, при вираженій супутній патології внутрішніх органів, судин та ін., за епідеміологічними показаннями хворі підлягають лікуванню в умовах стаціонару. Більшість хворих мікозами лікуються в амбулаторних умовах.

Діагностична програма:

Лабораторні дослідження:

клінічний аналіз крові (при необхідності дослідження повторювати 1 раз на 10 днів);

аналіз сечі (2 рази);

біохімічні дослідження функції печінки;

глюкоза крові;

мікроскопічне та культуральне дослідження патологічного матеріалу на гриби - зішкряби зі шкіри та слизових оболонок.

Лікувальна програма:

- Дієта N 9.

Лікування кандидозу шкіри, слизових оболонок порожнини рота і нігтів комплексне, що включає патогенетичні і мікотичні засоби як для системного, так і для зовнішньої терапії. За наявності супутньої ендокринної патології та імунологічних порушеннях необхідно проводити коригуючу терапію залежно від виявленої патології.

Системна антифунгальна терапія застосовується перш за все при розповсюдженому кандидозі, кандидозі нігтів і включає в себе застосування таких протикандидозних засобів, як флуконазол, ітраконазол, кетоконазол, ністатин.

Неспецифічна терапія включає перш за все імунну терапію, вітамінотерапію, антигістамінну та десенсибілізуючу терапію, а також дієту з обмеженням вуглеводів.

Зовнішнє лікування.

При кандидозі шкіри призначають за наявності гострозапальних проявів комбіновані мазі, що містять триамцинолону ацетонід та мірамістин, або примочування з розчинами борної кислоти, таніну, нітрату срібла, соди; змазування розчинами анілінових барвників, 5-10% натрієм гідрокарбонатом; протигрибкові мазі, що містять мірамістин, кетоконазол, ністатин, леворин.

При ураженні слизових оболонок порожнини рота застосовується аплікації, полоскання розчинами соди, бури на гліцерині, 1% розчин цитралі, змазування аніліновими барвниками.

Тривалість лікування

При ураженні слизової оболонки порожнини рота, кандидозі шкіри у стаціонарі та амбулаторно - 3-4 тижні, при ураженні нігтьових пластин - у стаціонарі 3-4 тижні, амбулаторно - до 4 місяців.

Очікувані результати лікування

Клінічне та мікологічне одужання.

Критерії якості лікування

Розв'язання клінічних проявів, негативний результат мікроскопічного дослідження на гриби.

Можливі побічні дії та ускладнення

Можлива індивідуальна непереносимість призначених засобів. У разі використання системних антимікотиків можливі ускладнення з боку шлунково-кишкового тракту, зокрема гепато-біліарної системи. При виявленні побічних ефектів від препаратів потрібні огляд, опитування хворого, проведення біохімічних та клінічних досліджень крові, сечі, реєстрація побічних реакцій. Відміна препарату, призначення дезінтоксикаційної терапії, гепатопротекторів до нормалізації біохімічних показників.

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

За відсутності ефекту лікування змінюють зовнішню та антимікотичну терапію. Посилення терапії супутньої патології. Контроль глюкози крові, імунологічні дослідження крові. Спостереження ендокринолога, гінеколога. У випадках масивної і тривалої антибіотикотерапії, терапії кортикостероїдами і цитостатиками одночасне призначення протигрибкових препаратів, що містять флуконазол, кетоконазол, ністатин, ітраконазол.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

Дієта N 5 використовуються у стаціонарних умовах та при використанні системних антимікотиків амбулаторно. У подальшому обмежується вживання рафінованих вуглеводів та жирів.

Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації

Протипоказана праця, що пов'язана з контактом з вуглеводами (кондитерська і молочна промисловість). Режим відпочинку без обмежень. Реабілітація включає санітарно-гігієнічні заходи, що включають обов'язкова наявність власних речей індивідуальної гігієни, санітарно-просвітницька робота. Загальногігієнічні заходи, що включають санітарно-просвітницьку роботу, гігієнічний догляд за шкірою, наявність індивідуальних засобів гігієни. З метою підвищення резистентності організму вживання загальнозміцнюючих препаратів.

Ступінь наукової доказовості - А.

Модель пацієнта. Код МКХ-10:

L50 - КРОПИВ'ЯНКА

L50.0 - алергічна кропив'янка

L50.1 - ідіопатична кропив'янка

L50.2 - кропив'янка, що зумовлена дією низької або підвищеної температури

L50.3 - дерматографічна кропив'янка

L50.4 - вібраційна кропив'янка

L50.5 - холінергічна кропив'янка

L50.6 - контактна кропив'янка

L50.9 - кропив'янка неуточнена

L78.3 - ангіоневратичний набряк Квінке (набряк Квінке)

Ознаки та критерії діагностики захворювання.

Кропив'янка - поліетіологічне захворювання, що характеризується раптовими висипами пухирів з швидкою динамікою на різних ділянках шкіри й рідше на слизових оболонках, поява яких супроводжується значним свербежем. Захворювання може мати гострий та хронічний перебіг у вигляді гострих нападів тривалістю в декілька годин, днів, або нападів тривалістю в декілька годин, днів, або нападів тривалістю в декілька тижнів, місяців і навіть років. Гострий обмежений набряк (набряк Квінке) - це набряк глибоких шарів шкіри, гігантська кропив'янка на обличчі, в ділянці губ, язика, гортані, а також статевих органів. Згідно з сучасними уявленнями, пухирі у разі кропив'янки та набряку Квінке виникають при дії на організм різноманітних екзогенних та ендогенних чинників. Причиною кропив'янки та набряку Квінке можуть бути несприйняття організмом або підвищена чутливість до деяких харчових продуктів, медикаментів внутрішнього вживання, до холоду, тепла, сонячних променів, а також механічні подразнення шкіри, інфекційна алергія, глистяна інвазія, порушення функції нирок, органів травлення, печінки, вогнища прихованого хроніосепсису (тонзиліт, аднексит). Тому за етіологічними ознаками серед найбільш поширених варіантів кропив'янки виділяють вищевказані її різновиди.

Умови, у яких повинна надаватись медична допомога.

Лікувально-профілактична допомога здійсюється в спеціалізованих закладах - шкірно-венерологічних диспансерах (районних і міжрайонних, міських, обласних диспансерах), клініках науково-дослідних інститутів і вищих навчальних закладів, в амбулаторно-поліклінічних закладах, що мають шкірно-венерологічні кабінети.

Профіль відділення - дерматологічний.

Профіль спеціаліста - дерматовенеролог.

Діагностична програма.

Обов'язкові лабораторні дослідження:

клінічний аналіз крові;

загальний аналіз сечі;

IgE загальний та IgE специфічний;

бактеріологічне дослідження кишкової флори (дисбактеріоз);

кал на гельмінти (аскарідоз, стронгілоідоз та інші);

Рекомендовані лабораторні дослідження:

RW, ВІЧ;

біохімічний аналіз крові, включаючи виявлення глюкози крові, білірубіну, холестерину, креатинину;

ревматологічні проби (виявлення антитіл до ДНК, кріопреципітинів, СРБ):

бактеріологічне дослідження вмісту з слизових оболонок ротоглотки та інших вогнищ хронічної інфекції;

Алергологічні дослідження:

алергологічний анамнез;

підразнення шкіри шпателем для виявлення виду дермографізму;

скаріфікаційні шкірні тести з пилковими та побутовими алергенами;

внутрішкірні тести з бактеріальними алергенами;

тести: холодовий, тепловий, з жгутом, світлове опромінення шкіри (поза періоду загострення);

у хворих з підозрою на харчову та медикаментозну алергію - специфічні імунологічні тести з медикаментами та виявлення специфічного імуноглобуліну E до харчових і медикаментозних алергенів.

Рекомендовані консультації фахівців:

терапевт;

алерголог;

гастроентеролог;

стоматолог;

отоларінголог;

гінеколог.

Інструментальні дослідження:

рентгенографія органів грудної клітки;

ультразвукове дослідження печінки, нирок, підшлункової залози, селезінки (при хронічній, рецидивній кропив'янці);

дослідження секреторної функції шлунково-кишкового тракту (фіброгастроскопія);

дуоденальне зондування.

Лікувальна програма:

- антигістамінні засоби (пропонується чергування курсів по 10 днів) (дімедрол, супрастін, піпольфен, феністил, діазолін, фенкарол, лоратадин, дезлоратадін, лорано, лоризан, ебастин, фексофенадин, цетиризин, цетрин, хлоропірамін, тавегіл, клемастин, кестін, мебгідролин, кетотифен, кларітин, акривастин, алергин, телфаст, еріус, алерон);

- гіпосенсибілізуючі засоби (10% кальцію хлорид, 10% кальцію глюконат, 30% натрію тіосульфат);

- дезінтоксикаційні засоби (при недостатньої ефективності попередніх заходів) (полівідон, натрію хлорид, калію хлорид, кальцію хлорид, магнію хлорид, натрію гідрокарбонат, декстран із середньою молекулярною масою 30000-40000);

- ентеросорбенти (діосмектит, лігнін гідролізний, мікрокристалічна целюлоза, поліфепан, сорбогель, ентеросгель, мультісорб);

- ферментні препарати за показаннями.

- симптоматична терапія відповідно виявленої патології.

- гіпоалергічна дієта.

- у важких випадках глюкокортикоїдні засоби для системного застосування (на вибір) (преднізолон, дексаметазон, бетаметазон, тріамцинолон).

Показання до госпіталізації: рецидив гострої кропив'янки з набряком Квінке, відсутність ефекту від амбулаторного лікування хронічної рецидивуючої кропив'янки.

Тривалість лікування

10-14 днів у стаціонарі.

Очікувані результати лікування

Припинення появи висипань і сверблячки (ремісія захворювання), або повне усунення симптомів захворювання. Результат лікування хронічної кропив'янки - суттєве подовження періодів ремісії, усунення небезпечних епізодів хвороби, відновлення працездатності та покращення якості життя.

Критерії якості лікування

Відсутність рецидивів в період диспансерного спостереження (у дерматолога і за показниками - у гастроентеролога і алерголога).

Можливі побічні дії та ускладнення

Набряк горлянки, анафілактичний шок на лікарські засоби

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

Диспансерізація проводиться 2 рази на рік.

Рецидив гострої кропив'янки з набряком Квінке, відсутність ефекту від амбулаторного лікування хронічної рецидивуючої кропив'янки.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень