Підготовка пропозицій щодо удосконалення правил контролю за економічною концентрацією та їх зближення з відповідними правилами ЄС (постанова Ради ЄС від 21 грудня 1989 р. N 4064 та постанова ЄК від 21 грудня 1994 р. N 3384).
Залучення технічної допомоги з боку ЄС для забезпечення наближення законодавства та підготовки кадрів.
Середньострокові пріоритети (2002-2003 роки)
Підготовка пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства з метою досягнення часткового зближення законодавства України з вторинним законодавством ЄС у сфері конкурентної політики:
загальні процедурні правила: постанова Ради ЄС від 2 лютого 1962 р. N 17/62; постанови ЄК від 3 травня 1962 р. N 27/62, від 25 липня 1963 р. N 99/63/ЄЕС, від 26 листопада 1974 р. N 2988/74;
постанови щодо надання групових пільг ("блоків винятків") для певних секторів або категорій підприємств:
угоди про надання виняткових прав на продаж: постанова Ради ЄС від 2 березня 1965 р. N 19/65/ЄЕС; постанови ЄК від 22 червня 1983 р. N 1983/83 та N 1984/83;
угоди про надання ліцензій на передачу технологій: постанови ЄК від 23 липня 1984 р. N 2349/84, від 30 листопада 1988 р. N 556/89;
угоди про спеціалізації наукових досліджень та розвитку: постанова Ради ЄС від 20 грудня 1971 р. N 2821/71; постанови ЄК від 19 грудня 1984 р. N 417/85 та N 418/85;
франшизні угоди: постанова ЄК від 30 листопада 1988 р. N 4087/88;
страхування: постанова Ради ЄС від 31 травня 1991 р. N 1534/91; постанова ЄК від 21 грудня 1992 р. N 3932/92.
Довгострокові пріоритети (2004-2007 роки)
Закінчення перегляду нормативно-правової бази України у сфері конкурентної політики щодо її відповідності законодавству ЄС та досягнення необхідного рівня адаптації законодавства.
6.6.2. Розвиток та удосконалення інституційної бази захисту конкуренції та механізмів проведення конкурентної політики
Поточна ситуація
Державну політику у сфері розвитку конкуренції в Україні проводять: Міністерство економіки України, Антимонопольний комітет України, Фонд державного майна України, Національна комісія регулювання електроенергетики України, інші центральні та місцеві органи виконавчої влади.
Державний захист конкуренції у підприємницькій діяльності забезпечує Антимонопольний комітет України, завданнями якого є здійснення державного контролю за додержанням антимонопольного законодавства, захист законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів шляхом застосування заходів щодо запобігання, виявлення і припинення порушень антимонопольного законодавства в межах своїх повноважень, сприяння розвитку добросовісної конкуренції в усіх сферах економіки.
Короткострокові пріоритети (2000-2001 роки)
Підвищення якості роботи та поліпшення взаємодії органів, що належать до інституційної бази захисту конкуренції.
Створення системи органів, що мають здійснювати регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, з наданням їм повноважень на видачу ліцензій на відповідні види господарської діяльності.
Підвищення кваліфікації працівників Антимонопольного комітету України та інших органів виконавчої влади, що відповідають за проведення конкурентної політики, шляхом комплексного навчання та стажування за кордоном (50 осіб).
Забезпечення підвищення ефективності функціонування інституційної бази захисту конкуренції шляхом впровадження інформаційної системи органів Антимонопольного комітету України.
Середньострокові пріоритети (2002-2003 роки)
Формування нових елементів інституційної бази - недержавних інституцій з питань розвитку конкуренції та захисту від недобросовісної конкуренції.
Розроблення концепції створення спеціалізованого суду з питань конкуренції.
Удосконалення взаємодії механізмів регулювання та розвитку конкуренції у фінансовому секторі економіки та на ринках агропромислового комплексу.
Довгострокові пріоритети (2004-2007 роки)
Закінчення формування інституційної бази захисту конкуренції та механізмів проведення конкурентної політики з метою створення дієвої системи конкуренції.
6.6.3. Створення соціально-економічних умов для вільної і справедливої конкуренції на ринку за правилами конкуренції
Поточна ситуація
У результаті вжитих протягом останніх років правових та організаційних заходів в Україні створено умови для практичної реалізації конституційного принципу забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, запобігання зловживанню монопольним становищем, неправомірному обмеженню конкуренції та недобросовісній конкуренції.
Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади разом з Антимонопольним комітетом України провели значну роботу щодо реорганізації заснованих на державній власності суб'єктів господарювання у процесі підготовки їх до приватизації, поділу державних монопольних утворень, ліквідації державних організаційних структур монопольного типу. У результаті цього, а також неструктурної демонополізації на загальнодержавних та регіональних ринках з'явилися десятки тисяч самостійних суб'єктів господарювання, що створило передумови для розвитку конкуренції в Україні.
Водночас на шляху загальнодержавних ринків, а також на окремих регіональних ринках все ще зберігається високий рівень монополізації.
На розвитку економіки позначається недосконалість системи державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, хоча вже зроблено важливі кроки в напрямі реструктуризації та посилення державного контролю у цій сфері.
Важливу роль в об'єднанні зусиль та координації діяльності органів державної влади, спрямованих на створення ефективної соціально орієнтованої економіки в Україні, усунення перешкод на шляху розвитку підприємництва та вдосконалення конкурентного середовища відіграв Указ Президента України від 26 лютого 1999 року N 219 "Про Основні напрями конкурентної політики на 1999-2000 роки та заходи щодо їх реалізації".
Короткострокові пріоритети (2000-2001 роки)
Реалізація заходів з метою усунення перешкод на шляху розвитку підприємництва та конкуренції, визначених Указом Президента України від 26 лютого 1999 р. N 219 "Про Основні напрями конкурентної політики на 1999-2000 роки та заходи щодо їх реалізації".
Здійснення заходів щодо реформування природних монополій.
Обмеження практики поєднання функцій органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування з господарськими функціями.
Забезпечення розповсюдження та популяризації серед підприємців і споживачів інформації про законодавство з питань конкуренції, конкурентну політику, правила чесної конкуренції.
Середньострокові пріоритети (2002-2003 роки)
Закінчення реформування сектора природних монополій.
Здійснення комплексу правових та організаційних заходів, спрямованих на звуження "тіньового" сектору економіки та значне послаблення його негативного впливу.
Усунення всіх видів дискримінації стосовно умов закупівлі і збуту товарів, вироблених державними підприємствами комерційного характеру.
Довгострокові пріоритети (2004-2007 роки)
Закінчення створення економічних передумов для забезпечення добросовісної конкуренції на ринку за правилами чесної конкуренції.
Оцінка фінансових витрат на реалізацію заходів щодо розвитку конкуренції на короткостроковий період (2001-2002 роки)
Бюджетні витрати - 3 млн. гривень;
Потреба у технічній допомозі - 5 млн. гривень.
6.7. Приватизація
Поточна ситуація
Одним із стратегічних напрямів ринкових перетворень в Україні є удосконалення відносин власності шляхом закінчення процесу приватизації. Для цього прийнято рішення про проведення виключно грошової приватизації із залученням інвестицій на поповнення обігових коштів підприємств, передприватизаційну підготовку стратегічно важливих об'єктів, продаж підприємств разом із земельними ділянками, післяприватизаційне супроводження та у разі необхідності реприватизацію і удосконалення управління державними корпоративними правами.
За підсумками 1999 року форму власності змінили 5232 об'єкти. До державного бюджету було перераховано близько 700 млн. гривень.
До кінця 2000 року змінять форму власності ще не менш як 3,7 тис. великих і середніх підприємств. Здійснюватимуться заходи щодо закінчення у 2000 році приватизації об'єктів агропромислового комплексу та малої приватизації. За договорами купівлі-продажу об'єктів до 2003 року повинно надійти інвестицій на суму близько 2,24 млрд. гривень і 671,8 млн. доларів США.
Згідно з Указом Президента України від 29 грудня 1999 року N 1626 "Про невідкладні заходи щодо прискорення приватизації майна в Україні" та Державною програмою приватизації на 2000-2002 роки, затвердженою Законом України від 18 травня 2000 року, розпочато реалізацію широкомасштабної трьохрічної програми грошової приватизації із забезпеченням відкритості та прозорості її процесу, наданням переваги стратегічним інвесторам та активізацією внутрішніх інвестиційних потоків. Особлива увага приділятиметься приватизації об'єктів природних монополій, стратегічно важливих для економіки і безпеки держави підприємств, насамперед об'єктів електроенергетики та телекомунікацій. Реалізація зазначеного Указу забезпечить надходження до Державного бюджету України коштів від приватизації державного майна в 2000-2002 роках у сумі, еквівалентній 3 млрд. доларів США, у тому числі в 2000 році - 500 млн. доларів США.
З метою підвищення привабливості підприємств, що приватизуються, проводитиметься їх реструктуризація з вилученням із складу майнових комплексів структурних підрозділів, що не належать до основного виробництва.
Основою приватизаційної стратегії є пошук промислового інвестора, для якого повинні бути створені сприятливі умови шляхом продажу цілісного майнового комплексу або контрольного пакета акцій стратегічних підприємств чи підприємств-монополістів без обтяжливих інвестиційних зобов'язань. Продаж об'єктів здійснюватиметься учасникам конкурсів (тендерів), які повинні відповідати кваліфікаційним вимогам з метою забезпечення гарантій державі з боку покупців. Крім цього, до участі в конкурсах (тендерах) допускатимуться вітчизняні та зарубіжні промислові інвестори, а також їх об'єднання, тобто інвесторів, які виробляють продукцію, виконують роботи або надають послуги, аналогічні відповідним підприємствам, що приватизуються.
Створення інвестиційно привабливого клімату в Україні для покупців підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави або займають монопольне становище на загальнодержавному ринку відповідних товарів і послуг, забезпечуватиметься шляхом:
залучення радників (національних та іноземних) для пошуку інвесторів та продажу контрольних пакетів акцій;
продажу контрольних пакетів акцій без обтяжливих інвестиційних зобов'язань;
гарантування покупцю контрольного пакета акцій першочергового права на подальше придбання пакета акцій, закріпленого у державній власності, після закінчення терміну закріплення, за умови виконання покупцем зобов'язань за договором купівлі-продажу.
До приватизації передусім буде залучено підприємства електроенергетики, нафтопереробки, цивільної авіації, зв'язку, транспорту, агропромислового комплексу. Кошти від приватизації спрямовуватимуться насамперед на розвиток і структурну перебудову економіки, погашення заборгованості із заробітної плати, пенсій та інших соціальних виплат.
З метою посилення контролю за приватизаційним процесом передбачається забезпечити стовідсоткове охоплення перевірками угод купівлі-продажу пакетів акцій щодо виконання покупцями інвестиційних зобов'язань, передбачених угодами купівлі-продажу. Одночасно вживатимуться заходи для повернення в судовому порядку у державну власність пакетів акцій у випадках невиконання покупцями взятих ними зобов'язань, а також майна приватизованих підприємств, які мають довгострокову заборгованість перед державним бюджетом і Пенсійним фондом, у тому числі шляхом застосування до таких підприємств механізмів банкрутства.
Удосконалюватиметься система ефективного управління корпоративними правами держави.
Держава сприятиме подальшому розвитку фондового ринку, ринкової інфраструктури, що обслуговує операції з власністю. Для біржового продажу інвесторам пропонуватимуться пакети акцій привабливих підприємств.
Для залучення коштів окремих громадян до приватизації передбачається спрощення процедури придбання акцій. Обслуговування таких акціонерів здійснюватиметься із забезпеченням широкого інформування через місцеві засоби інформації про умови акціонування, досягнення місцевого бізнесу та створення нових підприємств.
Слід зазначити, що невирішення на законодавчому рівні багатьох проблемних питань приватизаційного процесу ускладнює можливість довгострокового прогнозування кількісних і фінансових показників реформування відносин власності з достатнім ступенем достовірності. У зв'язку з цим Уряд продовжуватиме роботу з удосконалення чинного законодавства з питань приватизації.
Короткострокові пріоритети (2000-2001 роки)
Створення національної депозитарно-клірингової системи та системи реєстрації прав на майно.
Середньострокові пріоритети (2002-2003 роки)
Забезпечення виходу українських цінних паперів на міжнародний фондовий ринок.
Перетворення державних підприємств, що не визначені казенними, у державні акціонерні товариства (компанії).
Систематичний перегляд переліку підприємств, що не підлягають приватизації, з метою його скорочення.
Проведення приватизації майна у соціальній сфері (готелі, санаторії та інші об'єкти).
Довгострокові пріоритети (2004-2007 роки)
Закінчення формування багатоукладної соціально орієнтованої ринкової економіки.
Розділ 7. ЕКОНОМІЧНІ ТА ФІСКАЛЬНІ ПИТАННЯ
7.1. Економічний і монетарний союз
7.1.1. Критерії зближення
Процес інтеграції України в європейський економічний простір зумовлює необхідність здійснення економічних реформ. З огляду на Копенгагенські критерії вступу до ЄС основними напрямами економічної політики України мають бути такі:
I. Створення ефективної ринкової економіки, що насамперед потребує:
макроекономічної стабільності;
проведення структурних реформ;
проведення адміністративної реформи;
формування ринкових інститутів;
подальшої лібералізації торговельного режиму (вступ до Світової організації торгівлі; створення економічних передумов для організації зони вільної торгівлі);
створення середовища, сприятливого для підприємницької діяльності;
створення сприятливого інвестиційного клімату;
розвитку конкуренції;
правового забезпечення ринкових перетворень;
повномасштабної реалізації Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС.
II. Подолання конкурентного тиску з боку ЄС, що потребує:
мобілізації і цілеспрямованого використання інвестиційних ресурсів та конкурентоспроможних технологій, насамперед у тих сферах національного виробництва, де створено умови для отримання порівняльних переваг на зовнішньому ринку;
підвищення кваліфікації робочої сили;
поліпшення структури експорту та диверсифікація експорту;
проведення промислової політики, спрямованої на зниження матеріало- та енергоємкості виробництва.
Одним із найскладніших етапів у ході інтеграції в європейський простір є плавний перехід від Спільного ринку (СР) через Економічний Союз (ЕС) до найвищого рівня інтеграції - Економічного і Валютного Союзу (ЕВС).
Маастрихтською угодою (1992 р.) встановлено жорсткі вимоги до фінансово-економічних показників країн, які виявили бажання використовувати в розрахунку євро. Це зокрема:
стабільність цін (річна інфляція не може перевищувати середній рівень інфляції у трьох країнах ЄС з найнижчим рівнем інфляції більш як на 1,5 відсотка);
дефіцит державного бюджету не більш як 3 відсотки ВВП;
державний борг не більш як 60 відсотків ВВП;
зближення процентних ставок (середнє номінальне значення довгострокових процентних ставок повинно перевищувати не більше як на 2 відсотки середній рівень цих ставок трьох країн з найстабільнішими цінами);
додержання меж коливань валютних курсів (протягом не менше ніж двох років у існуючому механізмі європейських валютних систем).
Для додержання цих вимог необхідно здійснити заходи, спрямовані на:
досягнення макроекономічної стабілізації, низького рівня інфляції, який би забезпечував нормальне функціонування економіки, стабільного курсу національної грошової одиниці, врівноваженого платіжного балансу, створення умов для позитивних структурних зрушень, подолання кризових явищ в економіці;
проведення ефективної валютної політики, спрямованої на розвиток валютного ринку та конкурентного середовища з метою зменшення витрат на фінансове посередництво;
накопичення достатнього обсягу валютних резервів, необхідних для утримання курсу національної валюти у визначених межах та підтримки її купівельної спроможності на рівні, який дає можливість збалансовувати інтереси суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, включаючи державні;
удосконалення структури внутрішнього валютного ринку з урахуванням міжнародної практики та запровадження нових видів розрахунків;
посилення ролі банківської системи як фінансового посередника, зниження кредитних і валютних ризиків для фінансово-кредитних установ;
стимулювання процесів збільшення обсягів вкладів населення в банківську систему, підвищення рівня довіри населення до банківської системи;
підтримку подальшого розвитку фондового та страхового ринків;
забезпечення збалансованості державного і місцевих бюджетів, досягнення оптимального рівня бюджетного дефіциту; одночасне скорочення бюджетних витрат шляхом оптимізації структури і підвищення їх ефективності;
досягнення максимального зближення законодавства України з чинним законодавством ЄС у сфері фінансово-банківського регулювання.
З метою створення в Україні відповідних умов та інфраструктури для поетапної інтеграції в економічний простір ЄС необхідно реалізувати такі завдання:
створення зони вільної торгівлі з ЄС (з паралельним встановленням режиму вільної торгівлі з ЄФТА та державами - кандидатами на вступ до ЄС - враховуючи політико-економічну доцільність);
забезпечення поступового усунення митних правових і "технологічних" перепон між Україною та ЄС і створення Митного союзу з Європейським Співтовариством (або приєднання до більш широкого формату митного союзу, який, можливо, на той час буде створено);
просування до Єдиного ринку через адаптацію в Україні економічного блоку законодавства ЄС і приєднання до Європейської економічної зони (ЄЕА);
можлива прив'язка національної грошової одиниці до євро, виконання фінансових критеріїв ЄС і приєднання України до Європейської монетарної зони;
входження до європейського Економічного та Монетарного Союзу.
7.1.2. Монетарна політика
Поточна ситуація
Забезпечення стабільності грошової одиниці України, відповідно до статті 99 Конституції України, є основною функцією Національного банку України.
Національний банк України проводить монетарну політику, спрямовану на досягнення макроекономічної стабілізації, дотримання низького рівня інфляції, який би забезпечував нормальне функціонування економіки, підтримку стабільного курсу національної грошової одиниці, досягнення врівноваженого платіжного балансу, створення умов для позитивних структурних зрушень, подолання кризових явищ в економіці.
Регулювання грошово-кредитного ринку Національний банк України здійснює на основі політики обов'язкових резервів, процентної політики, проведення депозитних операцій та операцій на кредитному, валютному і фондовому ринках; управляє ліквідністю банківської системи за допомогою відкритих ринкових операцій та механізму ломбардного кредитування.
У 1999 році Національний банк України здійснював регулювання обсягу грошової маси на основі політики обов'язкових резервів. Залежно від ситуації на ринку норма обов'язкових резервів оперативно змінювалася у межах від 15 до 17 відсотків, змінювався також порядок формування обов'язкових резервів. Крім того, Національний банк України здійснював суворий контроль за комерційними банками, які не забезпечували формування обов'язкових резервів у необхідних обсягах.
З метою підвищення обсягів кредитування реальної економіки Національний банк України з урахуванням стану ліквідності банківської системи приділяв увагу обліковій ставці, яка протягом 1999-2000 років знизилася більше ніж у два рази.
У 1999 році Національний банк України здійснював рефінансування комерційних банків через операції РЕПО та ломбардні кредити, в окремих випадках під розроблені ним програми банк надавав комерційним банкам стабілізаційний кредит.
З метою відновлення ринку державних цінних паперів з червня 1999 р. звільнено від оподаткування доходи, отримані фізичними особами від операцій з державними цінними паперами, а також скасовано стягнення державного мита за угодами з державними цінними паперами на вторинному ринку.
Для підвищення ефективності управління вільною ліквідністю грошово-кредитного ринку з лютого 1999 року Національний банк України запровадив депозитні сертифікати і почав проводити сертифікатні аукціони з їх розміщення, що сприяє оперативному регулюванню обсягу ліквідності банківської системи залежно від ситуації, що складається на грошово-кредитному ринку.
У 1999-2000 роках спостерігається тенденція поступової лібералізації і відновлення дії ринкових механізмів.
Починаючи з 11 січня 1999 року на Українській міжбанківській валютній біржі почалися торги євро. Після набрання чинності постановою Правління Національного банку України від 18 березня 1999 року N 127, якою відновлено функціонування міжбанківського валютного ринку, торгівля євро здійснюється безпосередньо на міжбанківському валютному ринку.
18 лютого 2000 року було зроблено спільну заяву Уряду та Національного банку України про перехід до політики плаваючого обмінного курсу.
З 1 січня 1998 року запроваджено облік та звітність банківської діяльності за міжнародними стандартами: були розроблені нові плани рахунків бухгалтерського обліку та інструкції щодо їх застосування, а також реформовано та запроваджено нову фінансову та статистичну звітність.
Відповідно до Закону України "Про Національний банк України" Національному банку України забороняється надавати прямі кредити для фінансування витрат Державного бюджету України та здійснювати на первинному ринку операції з цінними паперами, відповідати за зобов'язаннями органів державної влади та банківських установ.
Базовими нормативно-правовими актами, які визначають основні принципи проведення єдиної державної політики у сфері грошового обігу, кредиту, зміцнення грошової одиниці, організації міжбанківських розрахунків, координації діяльності банківської системи, є Закони України "Про банки і банківську діяльність" і "Про Національний банк України".
Короткострокові пріоритети (2000-2001 роки)
Основними цілями монетарної політики є забезпечення стабільності національної валюти, створення відповідних фінансових передумов для недопущення зростання інфляції та забезпечення зростання реального валового внутрішнього продукту відповідно до прогнозів економічного і соціального розвитку України.
Валютно-курсова політика здійснюватиметься в контексті єдиної державної грошово-кредитної політики як складова частина політики фінансової стабілізації. Курсова політика буде гнучкою з урахуванням економічної кон'юнктури на ринку та стану виконання Державного бюджету України, що дасть Національному банку України можливість виконати свої зобов'язання та досягти встановлених цілей грошово-кредитної політики.
Національний банк України планує використовувати такі основні монетарні інструменти для управління грошово-кредитним ринком, змінюючи технологію їх застосування залежно від ситуації, яка складатиметься на ринку та в економіці в цілому:
нормативи обов'язкового резервування коштів банківською системою;
облікову ставку;
операції на валютному ринку;
операції на відкритому ринку.
Основними завданнями монетарної політики є:
контроль за кількісною динамікою грошової маси, встановлення межі її приросту, яка б відповідала реальній зміні ВВП і забезпечувала помірний темп інфляції; подальше раціональне обмеження готівкових розрахунків між суб'єктами господарювання з одночасним посиленням контролю з боку відповідних органів за дотриманням ними касової дисципліни;
забезпечення позитивного рівня облікової ставки Національного банку України щодо рівня інфляції шляхом оперативного регулювання облікової ставки залежно від ситуації на грошово-кредитному ринку і на цій основі - зміни процентних ставок за кредитами комерційних банків;
стимулювання процесів збільшення обсягів вкладів населення в банківську систему шляхом підвищення гарантованості їх повернення, створення гарантованих механізмів страхування депозитів;
стимулювання інвестиційної діяльності банків, зокрема збільшення обсягів довгострокового кредитування через забезпечення фінансової стабілізації і на цій основі - збільшення кількості депозитних вкладів, залучених на довгостроковій основі;
збільшення валютних резервів для підтримки купівельної спроможності національної валюти до рівня, який дає можливість збалансовувати інтереси суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, включаючи державні;
відновлення ринку державних цінних паперів як одного з найважливіших інструментів національного ринку позичкових капіталів, регулювання грошово-кредитних відносин;
уникнення різких коливань обмінного курсу гривні та спрямування його динаміки з урахуванням необхідності підтримання внутрішньої та зовнішньої стабільності гривні, зменшення дефіциту платіжного балансу, заохочення експорту, припинення зростання зовнішнього боргу, підтримки вітчизняного товаровиробника та забезпечення його конкурентоспроможності на міжнародних ринках;
здійснення комплексу заходів, спрямованих на забезпечення проведення процесу дедоларизації вітчизняної економіки шляхом підвищення привабливості гривневих активів порівняно з вкладеннями в іноземній валюті;
створення сприятливих умов для припливу капіталів та всіх видів інвестицій нерезидентів в економіку України;
започаткування тенденції випереджаючого порівняно з індексом інфляції зростання обсягів банківських кредитів, наданих суб'єктам господарювання різних форм власності, що сприятиме активізації загальної економічної активності в державі без ризику для стабільності гривні.
Монетарна політика здійснюватиметься в напрямі оптимізації структури кредитної емісії шляхом більш ефективного її використання, що дасть змогу насамперед збільшити обсяги кредитних ресурсів, спрямованих у реальний сектор економіки, посилити кредитну активність комерційних банків як за рахунок самостійно мобілізовуваних ними ресурсів, так і за допомогою підтримки їх ліквідності Національним банком України через систему рефінансування.
Запорукою стабільності гривні є здатність економіки створювати високу пропозицію вільно конвертованої валюти. Для цього необхідно здійснити ряд заходів щодо акумуляції іноземної валюти за рахунок, зокрема, експорту товарів і, насамперед, традиційних українських, залучення в обіг іноземної валюти, що знаходиться на зберіганні у населення, посилення контролю за поверненням валютної виручки і товарів за зовнішньоекономічними контрактами, розроблення механізму повернення капіталів резидентів, що незаконно зберігаються за кордоном.
Для нормативно-правового забезпечення проведення монетарної політики необхідно прийняти:
нову редакцію Закону України "Про банки і банківську діяльність", що створить правові засади для стабільного розвитку і діяльності банківської системи, запобігання підвищенню ризиків у роботі комерційних банків;
Закон України "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб", що створить фізичним особам - вкладникам комерційних банків фінансові можливості для відшкодування коштів комерційних банків у разі неможливості виконання банками вимог вкладників щодо повернення коштів;
Закон України "Про валютне регулювання", що дасть змогу встановити в межах одного правового поля єдиний режим здійснення валютних операцій на території України, визначити загальні принципи валютного регулювання, повноваження і функції державних органів у регулюванні валютних операцій, права та обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства, що в цілому сприятиме додатковим надходженням до бюджету.
Зміцнюватиметься співробітництво між Національним банком України та Європейським центральним банком з питань обміну інформацією та консультування щодо ефективності застосування інструментів проведення монетарної політики.
Середньострокові (2002-2003 роки) та довгострокові (2004-2007 роки) пріоритети
Проведення економічних реформ Уряду засобами монетарної політики з урахуванням прогнозних рівнів інфляції, обсягів зростання ВВП, поточних виплат за зовнішніми запозиченнями тощо.
Досягнення максимального зближення законодавства України з діючим законодавством ЄС. Вивчення досвіду застосування інструментів монетарного регулювання Європейського центрального банку, включаючи можливість використання певних процедур, які використовуються в ЄС.
Поступове зниження норм обов'язкового резервування і приведення їх у відповідність з вимогами ЄС.
Подальше удосконалення системи реєстрації банків та порядку видачі ліцензій на здійснення банківських операцій; сприяння дотриманню показників діяльності банків відповідно до Базових принципів ефективного нагляду за банківською діяльністю, розроблених у 1997 році Базельським комітетом банківського регулювання.
Забезпечення прозорості банківських операцій.
Подальше розширення безготівкових форм розрахунків комерційних банків з фізичними особами у торговельній, побутовій та інших сферах обслуговування населення шляхом створення системи електронних пластикових карток.
Забезпечення функціонування системи захисту прав інвесторів і контролю за їх дотриманням, а також правил і стандартів здійснення операцій на ринку цінних паперів.
Збільшення обсягів валютних резервів, перегляд та визначення їх адекватної структури для підвищення купівельної спроможності національної валюти до рівня, який дав би можливість збалансовувати інтереси суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, включаючи державні; закінчення проведення переоцінки міжнародних резервів України (їх частки у валюті держав - членів ЄС) у євро.
Удосконалення структури внутрішнього валютного ринку з урахуванням міжнародної практики та запровадження нових видів розрахунків.
Закінчення проведення переоцінки комерційними банками своїх кореспондентських відносин з банками держав - членів ЄС, адаптації системи міжбанківських розрахунків і платежів до євро.
Продовження співпраці Національного банку України з керівними органами ЄС в сфері монетарної політики, зокрема для розроблення та проведення валютної політики, яка б відповідала основним вимогам до держав, що планують вступ до ЄС. Наближення механізмів конвертації національної валюти України в інші валюти до встановлених в ЄС правил конвертації.
Подальше поліпшення структури грошової маси.
7.2. Статистика
Поточна ситуація
Важливим напрямом реалізації положень УПС у галузі статистики і впровадження Acquis communautaire є дотримання Україною положень нормативних документів ЄС щодо статистичного обліку, застосування уніфікованої статистичної методології ЄС, створення ефективної статистичної системи, яка має забезпечити отримання достовірної, своєчасної та зіставної статистичної інформації.
Співробітництво в галузі статистики між Україною та Європейським Союзом визначається статтею 77 УПС і має здійснюватися за такими напрямами:
адаптація статистичної системи України до міжнародних методів, стандартів та класифікації,
обмін статистичною інформацією,
надання необхідної статистичної макро- і мікроекономічної інформації для здійснення економічних реформ та управління ними.
З метою реформування системи державної статистики у травні 1993 року постановою Кабінету Міністрів України N 326 було затверджено Концепцію побудови національної статистики України і Державну програму переходу на міжнародну систему обліку і статистики. У ході виконання Програми протягом 1993-1997 років вдалося сконцентрувати ресурси у найважливіших галузях статистики і створити в Україні підґрунтя для побудови цілісної системи державної статистики, що відповідає потребам ринкової економіки та демократичного суспільства.
Робота з адаптації статистичної системи України здійснюється в рамках Програми технічної допомоги ЄС країнам СНД у галузі статистики та Програми реформування державної статистики України до 2002 року затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 1998 року N 971 на виконання Указу Президента України від 22 листопада 1997 року N 1299 "Про заходи щодо розвитку державної статистики". Реалізація зазначених Програм має забезпечити перехід до загальноприйнятих у міжнародній практиці методів збирання, опрацювання, аналізу та розповсюдження статистичної інформації, створення статистичної системи, гармонізованої з міжнародними стандартами.
На виконання положень статті 77 УПС щодо обміну статистичною інформацією у 1999 році було підписано Меморандум про взаєморозуміння між Державним комітетом статистики України та управлінням статистики Європейського Союзу (Євростат) щодо обміну статистичними даними, який передбачає здійснення, починаючи з 2001 року, щоквартального обміну зіставними даними між Державним комітетом статистики України та Євростатом, які застосовуватимуться переважно для підтримки та моніторингу економічного співробітництва між Україною та ЄС.
Подальша гармонізація системи державної статистики насамперед передбачає адаптацію відповідної нормативно-правової бази, вдосконалення статистичної та технічної інфраструктури, розроблення системи зіставних на міжнародному рівні статистичних показників, запровадження уніфікованої технології збирання та розповсюдження статистичної інформації, впровадження сучасних технологічних підходів до формування державних статистичних інформаційних ресурсів.
Статистична інфраструктура
Нормативно-правова база
Закон України "Про державну статистику" був прийнятий Верховною Радою України у 1992 році. З метою вдосконалення нормативно-правових актів України в галузі статистики Державним комітетом статистики України протягом 1998-1999 років було розроблено проекти Законів України про внесення змін до Закону України "Про державну статистику", про Всеукраїнський перепис населення і про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення. Під час їх підготовки було враховано Основні принципи офіційної статистики у регіоні Європейської Економічної Комісії ООН та Положення Ради (ЄС) N 322.97 від 17 грудня 1997 р. щодо Статистики Співтовариств, Зразок Закону про статистику, рекомендований Євростатом для розроблення законодавства в галузі статистики для Нових Незалежних Держав (ННД) та Монголії (документ Євростату CG/99/10), а також нормативно-правові акти інших держав ЄС.
У липні 2000 року прийнято Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про державну статистику", яким запроваджено нову редакцію Закону України "Про державну статистику", а також Закон України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення".
Короткострокові пріоритети (2000-2001 роки)
Прийняття Закону України "Про Всеукраїнський перепис населення".
Перегляд нормативно-правових актів, які регулюють відносини у галузі статистики та суміжних до неї сферах діяльності, з урахуванням змін, внесених у законодавство.
Середньострокові та довгострокові пріоритети (2002-2007 роки)
Адаптація національного законодавства у галузі статистики до загальновизнаних міжнародних стандартів шляхом поступової його гармонізації з відповідними нормативно-правовими актами ЄС.
Статистичні класифікації та реєстри
Система статистичних класифікацій та реєстрів формує базу для проведення всіх видів статистичних робіт. На сьогодні в Україні створено систему національних класифікацій, 19 з яких використовуються у практичній діяльності. Основні статистичні класифікації розроблено на базі відповідних міжнародних класифікацій світового та європейського рівня. Це, зокрема:
Класифікація видів економічної діяльності - КВЕД (NACE, Rev.1);
Державний класифікатор продукції та послуг - ДКПП (CPA, PRODCOM);
Запровадження та подальша гармонізація статистичних класифікацій сприятимуть створенню автоматизованої системи їх ведення.
Іншим важливим компонентом інфраструктури державної статистики є статистичний реєстр. Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України ( ЄДРПОУ) має адміністративний характер і тому не повною мірою відповідає потребам статистики і сучасній системі збирання статистичної інформації. Гармонізація в цій сфері передбачає створення на базі ЄДРПОУ статистичного реєстру, що стане інформаційною основою для організації та проведення різних видів статистичних спостережень діяльності підприємств у різних галузях економіки.
Короткострокові пріоритети (2000-2001 роки)
Створення моделі статистичного реєстру.
Розроблення національних класифікацій.
Заходи:
розробити першу редакцію центральної статистичної класифікації продукції (ЦСКП) і порівняльних таблиць видів економічної діяльності та продукції;
розробити систему класифікацій для системи національних рахунків;
розробити класифікатор забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря.
Середньострокові пріоритети (2002-2003 роки)
Створення засад для методологічного та технічного забезпечення функціонування статистичного реєстру.
Розроблення та впровадження системи національних класифікацій.
Заходи:
систематично обстежувати якості даних реєстру статистичних одиниць;
розробити першу редакцію національного класифікатору будівельної продукції на базі класифікації споруд (СС) та міжнародної класифікації основних продуктів (СРС) і першої редакції національної класифікації вантажів;
адаптувати перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців навчальних закладів за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями, до Міжнародної класифікації освіти (ЮНЕСКО) та її впровадження;
запровадити міжнародну статистичну класифікацію хвороб і споріднених проблем охорони здоров'я десятого перегляду (МКХ-10) та на її принципах розробити причини смертності;
впровадити класифікатор відходів (ДК 005-96) в частині небезпечних відходів для використання у статистичних цілях.
Довгострокові пріоритети (2004-2007 роки)
Промислове ведення статистичного реєстру.
(
Впровадження автоматизованого ведення системи національних статистичних класифікацій, гармонізованих з міжнародними.
Система збирання та обробки статистичної інформації
Забезпечення своєчасної підготовки якісної інформації, необхідної для прийняття рішень у галузі соціально-економічної політики і проведення порівнянь на міжнародному рівні передбачає гармонізацію систем статистичних показників, оптимізацію обсягів збирання даних, впровадження методів вибіркових обстежень, удосконалення програмно-технологічної бази та інформаційних технологій.
Існуюча система збирання та обробки даних є досить трудомісткою і потребує створення окремого комплексу електронної обробки для кожної форми звітності. Актуальним залишається питання автоматизованого ведення динамічних рядів.
Підвищення ефективності функціонування системи збирання, збереження та розповсюдження даних передбачає використання сучасних інформаційних технологій їх обробки.
Короткострокові пріоритети (2000-2001 роки)
Розроблення концепції інформатизації органів державної статистики в умовах її реформування.
Розроблення автоматизованої системи збирання, опрацювання, аналізу і розповсюдження даних на основі сучасних інформаційних технологій.
Заходи:
проаналізувати існуючі системи збирання даних, інформаційних потоків і технологій та визначити основні напрями модернізації інформаційно-обчислювальної системи державної статистики;
створити WEB-вузол Державного комітету статистики України у міжнародній мережі Internet і використовувати його для розповсюдження даних.
Середньострокові пріоритети (2002-2003 роки) 0
Розроблення єдиної комплексної системи уніфікованих показників статистичного спостереження за діяльністю суб'єктів господарювання;
Впровадження автоматизованої системи збирання, опрацювання і аналізу даних на основі сучасних інформаційних технологій.
"
Створення корпоративної інформаційно-обчислювальної мережі органів державної статистики.
Заходи:
розробити технології переходу від існуючої системи збирання, опрацювання і аналізу даних до сучасної автоматизованої системи; розробити і застосувати у практику типові технології для всіх рівнів обробки статистичної інформації;
розробити телекомунікаційну систему органів державної статистики;
створити центральний банк даних і розробити системи захисту і довгострокового зберігання даних для різних рівнів їх обробки;
підготувати та розповсюдити електронні версії статистичних видань;
створити прес-центр та центральну довідкову інформаційну службу Державного комітету статистики України.
Довгострокові пріоритети (2004-2007 роки)
Створення та розвиток інтегрованої інформаційної системи органів державної статистики (на основі системи ведення інформаційних фондів Державного комітету статистики України та забезпечення доступу до них різних груп користувачів).
Створення засад для впровадження Загальної системи / Спеціального стандарту розповсюдження даних.
Заходи:
забезпечити уніфіковану ідентифікацію об'єктів інформаційного фонду Державного комітету статистики України;
розробити систему метаданих про об'єкти інформаційного фонду та можливість доступу до них;
розробити корпоративне сховище даних та організувати доступ зовнішніх користувачів статистичної інформації до об'єктів інформаційного фонду Державного комітету статистики України;
впровадити та використовувати у практичній роботі геоінформаційні технології.
7.2.1. Національні рахунки в макроекономіці
Поточна ситуація
Державний комітет статистики України здійснює роботу із впровадження системи національних рахунків (СНР), яка базується на методології ООН 1993 року. Поряд з річними розробками поточних рахунків виконуються роботи із складання квартальних національних рахунків та розрахунку валової доданої вартості по регіонах. З 1994 року започатковано розроблення міжгалузевого балансу за СНР.
Гармонізація в галузі удосконалення методології розрахунку макроекономічних показників передбачає розробку таблиць "витрати-випуск", удосконалення статистики цін, впровадження в практику стандартів СНР у повному обсязі.
Короткострокові пріоритети (2000-2001 роки)
Удосконалення методології складання квартальних національних рахунків у порівнянних цінах.
Заходи:
удосконалити методологію розрахунку індексів фізичного обсягу та індексів цін на галузевому рівні;
розробити методику обчислення показників квартальних національних рахунків у порівнянних цінах базисного року.
Середньострокові пріоритети (2002-2003 роки)
Приведення СНР у відповідність з вимогами СНР ООН 1993 року та гармонізація розрахунків з ESA'95.
Перехід від існуючого Загального класифікатора галузей народного господарства до Класифікатора видів економічної діяльності.
Складання рахунків ВВП з урахуванням сезонних коливань.
Подальше впровадження регіональних розрахунків ВВП.
Розроблення таблиць "ресурси-використання" з подальшим переходом до симетричних таблиць "витрати-випуск".
Заходи:
гармонізувати статистику підприємств мікрорівня СНР;
здійснити ретроспективний перегляд показників СНР починаючи з 1989 року;
провести перерахунки галузевих показників відповідно до Класифікатора видів економічної діяльності;
провести обстеження витрат на виробництво для складання таблиць "ресурси-використання" та "витрати-випуск".
Довгострокові пріоритети (2004-2007 роки)
Впровадження в практику стандартів СНР у повному обсязі.
Заходи:
впровадити розрахунки окремих показників за кварталами на регіональному рівні;
розробити методологію розрахунку індексів фізичного обсягу ВВП та його компонентів у постійних цінах;
розробити фінансові активи та зобов'язання інституційних секторів економіки і скласти фінансовий рахунок;
скласти рахунок інших змін в активах, балансу активів та пасивів і здійснити переоцінку домашнього майна (у постійних цінах).
7.2.2. Статистика зовнішньої торгівлі
Поточна ситуація
Починаючи з 1997 року формування статистичних показників зовнішньої торгівлі здійснюється в Україні на основі даних митної статистики, звітів підприємств і організацій України про торгівлю товарами, що не підлягають митному декларуванню, а також дорахунків обсягів енергоносіїв у зв'язку з недообліком їх Державною митною службою України. Дані збираються за національними класифікаторами держав світу, валют і товарів зовнішньоекономічної діяльності (ТНЗЕД), розробленими на базі міжнародних. Розроблено державний класифікатор "Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності" (УКТЗЕД), який базується на гармонізованій системі опису та кодування товарів та комбінованій номенклатурі ЄС. На основі УКТЗЕД розробляються митні тарифи. Гармонізація статистики зовнішньої торгівлі із методологією ЄС розглядається як довгострокова перспектива.
Короткострокові пріоритети (2000-2001 роки)
Удосконалення методології збирання і підготовки статистичних даних зовнішньої торгівлі, підвищення їх якості відповідно до вимог ЄС.
Здійснення обміну даними із статистики зовнішньої торгівлі в рамках Меморандуму про взаєморозуміння між Державним комітетом статистики України та управлінням статистики Європейського Союзу щодо обміну статистичними даними.
Розроблення Концепції побудови розподіленої бази даних із статистики зовнішньої торгівлі.