Програма інтеграції України до Європейського Союзу

Згідно з Програмою діяльності Кабінету Міністрів України Державний комітет промислової політики України спрямовує свою роботу на підвищення експортного потенціалу промисловості, зменшення обсягу бартерних операцій, залучення іноземних кредитів та інвестицій, створення бар'єрів від недобросовісної конкуренції на вітчизняному ринку шляхом удосконалення тарифного регулювання, впровадження механізму, передбаченого антидемпінговим законодавством.

Статтею 5 Угоди по сільському господарству ГАТТ/СОТ передбачена можливість захисту власного товаровиробника та внутрішнього ринку шляхом застосування кількісних обмежень імпорту, додаткових змішаних імпортних зборів, мінімальних імпортних цін, вибіркового ліцензування тощо. Статтею 6 цієї Угоди передбачена також можливість застосування внутрішньої підтримки сільгоспвиробників за певних умов, які конкретизовані у додатку 2 до Угоди; статтею 8 - можливість експортних субсидій за умови додержання певних вимог Угоди, а стаття 12 передбачає можливість застосування експортних обмежень. Угодою про застосування санітарних та фітосанітарних заходів передбачається прийняття і застосування заходів, необхідних для охорони життя або здоров'я людей, тварин або рослин, до яких, зокрема, належить контроль за проникненням на територію шкідників, захворювань, токсинів тощо. Актами чинного українського законодавства також передбачається застосування захисних механізмів, передбачених ГАТТ/СОТ.

У 1996 році був виданий Указ Президента України N 255 "Про Концепцію трансформації митного тарифу України на 1996-2005 роки відповідно до системи ГАТТ/СОТ". Згідно з пунктом 3 Концепції трансформація митного тарифу має здійснюватися за такими принципами:

поступовість зміни чинних ставок ввізного мита;

запобігання імпорту певного товару, що призводить або може призвести до заподіяння серйозної шкоди національному виробництву, у процесі реформування внутрішнього ринку шляхом поступової - від 3 до 10 років (перехідний період) - гармонізації згідно з вимогами ГАТТ/СОТ граничних рівнів ставок ввізного мита;

гарантування на засадах взаємності доступу до внутрішнього ринку України імпортерів - країн - членів СОТ.

При цьому мають встановлюватися ставки ввізного мита на промислові товари, граничний рівень яких не перевищує 30 відсотків, а на сільгосппродукцію - 70 відсотків від їхньої митної вартості, і низькі ставки ввізного мита на сировину, середні - на напівфабрикати та високі ставки на готову продукцію.

Складовою забезпечення вільного руху товарів є проблема усунення технічних бар'єрів у торгівлі, яка має розв'язуватися шляхом гармонізації національних нормативно-правових актів з міжнародними та європейськими. Крім державних стандартів України (ДСТУ) в Україні діє близько 18 тис. міждержавних стандартів, частина яких не гармонізована чи гармонізована з попередніми виданнями міжнародних або європейських стандартів. Це ж стосується і галузевої стандартизації, адже в усіх галузях економіки нині діє близько 40 тис. галузевих стандартів колишнього СРСР. Запровадження багатьох міжнародних та європейських стандартів можливе лише за умови освоєння нових технологій та матеріалів, нового обладнання, навчання кадрів.

Згідно з положеннями статті 56 УПС Кабінет Міністрів України 19 березня 1997 р. прийняв постанову N 244 "Про заходи щодо поетапного впровадження в Україні вимог директив Європейського Союзу, санітарних, екологічних, ветеринарних, фітосанітарних норм та міжнародних і європейських стандартів", яка визначає основні напрями та пріоритети зближення системи національного технічного регулювання через розроблення 25 нормативно-правових актів (змін і доповнень до актів законодавства) та 14 програм впровадження в Україні стандартів для конкурентоспроможної продукції за галузями економіки, гармонізованих з міжнародними та європейськими стандартами.

Укладення угод про взаємне визнання оцінки відповідності між Україною та ЄС, Україною та державами - членами ЄС сприятиме усуненню зайвих перешкод у торгівлі товарами.

Короткострокові (2000-2001 роки) та середньострокові (2002-2003 роки) пріоритети

Проведення аналізу стану відповідності національного законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності правилам і нормам ЄС та імплементація правил і норм ЄС в законодавство України та національну торговельну практику.

Забезпечення порівняно вільного руху товарів шляхом максимального спрощення митних процедур з урахуванням досвіду країн ЄС та запровадження правил недискримінації згідно з розділом III УПС "Торгівля товарами" і правилами та нормами багатосторонньої торговельної системи ГАТТ/СОТ.

При розробленні нових актів законодавства, що стосуються забезпечення вільного руху товарів, зокрема нової редакції Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", проект якого вже опрацьовується, слід врахувати такі нормативні акти ЄС:

Правила Ради 92/2913/ЄЕС від 12 жовтня 1992 року щодо введення в дію Митного кодексу Співтовариств, зміненого Додатком I глави XIII щодо Актів приєднання Австрії, Фінляндії, Швеції;

Правила Комісії 93/2454/ЄЕС від 2 липня 1993 року, які встановлюють положення про виконання Правил Ради 92/2913/ЄЕС щодо введення в дію Митного кодексу Співтовариств, зміненого Додатком I глави XIII щодо Актів приєднання Австрії, Фінляндії, Швеції (OJ C 241, 29.8.94);

Правила Комісії 93/3655/ЄЕС від 21 грудня 1993 року, якими внесено зміни до Правил 93/2454/ЄЕС про виконання Правил Ради 92/2913/ЄЕС про введення в дію Митного кодексу Співтовариств;

Правила Комісії 94/0665/ЄЕС від 24 березня 1994 року, якими внесено зміни до Правил Комісії 93/2454/ЄЕС про виконання Митного кодексу Співтовариств стосовно необхідності застосування єдиного адміністративного документа та кодексів;

Правила Ради 94/1500/ЄЕС від 21 червня 1994 року, якими внесено зміни до (додатки 37 та 38) Правил Комісії 93/2454/ЄЕС про виконання Правил Ради 92/2913/ЄЕС про ведення в дію Митного кодексу Співтовариств;

Правила Комісії 94/2193/ЄЕС від 8 вересня 1994 року, якими внесено зміни до Правил 93/2454/ЄЕС про виконання Правил Ради 92/2913/ЄЕС про ведення в дію Митного кодексу Співтовариств;

Перелік виправлень від 19 жовтня 1994 р., якими внесено зміни до Правил 93/2454/ЄЕС про виконання Правил Ради 92/2913/ЄЕС про ведення в дію Митного кодексу Співтовариств;

Правила Ради 94/3254/ЄЕС від 19 грудня 1994 року, якими внесено зміни до Правил 93/2425/ЄЕС про виконання Правил Ради 92/2913/ЄЕС про ведення в дію Митного кодексу Співтовариств;

Правила Ради 83/0918/ЄЕС від 28 березня 1983 року, які встановлюють систему звільнення від сплати мита у Співтовариствах;

Правила Комісії 83/2288/ЄЕС від 29 липня 1983 року, які запроваджують Правила Ради 83/0918/ЄЕС. Зміни і доповнення до Правил внесено Правилами 1798/84 (OJ L 168, 28/6.84), 2340/86 (OJ L 203, 26.7.86), 3692/87 (OJ L 347, 11.12.87) та 213/89 (OJ L 25б, 28.01.89);

Правила Комісії 83/2289/ЄЕС від 29 липня 1983 року, які запроваджують Правила Ради 83/0918/ЄЕС. Зміни і доповнення до Правил внесено Правилами 1746/85 (OJ L 167, 27.06.85), 85/3399 (OJ L 322, 03.12.85) та 735/92 (OJ L 81, 26.03.92) та Додатком 1 до актів про приєднання Іспанії і Португалії (1985) та Швеції, Австрії, Фінляндії (OJ L 1, 1.1.95);

Правила Комісії 83/2290/ЄЕС від 29 липня 1983 року, які запроваджують Правила Ради 83/0918/ЄЕС. Зміни і доповнення до Правил внесено Правилами 745/85 (OJ L 167, 27.06.85), 85/3399 (OJ L 322, 03.12.85), 3893/88 (OJ L 346, 15.12.88), 1843/89 (OJ L 180, 27.06.89) та 734/92 (OJ L 81, 26.03.92) та Додатком 1 до актів про приєднання Іспанії і Португалії (1985) та Швеції, Австрії, Фінляндії (OJ L 1, 01.01.95);

Правила Комісії 88/3915/ЄЕС від 15 грудня 1988 року, які запроваджують Правила Ради 83/0918/ЄЕС;

Правила Ради 94/3295/ЄЕС від 22 грудня 1994 року, які встановлюють заходи щодо заборони на випуск, вільне використання експорту, реекспорту або щодо застосування процедури відносно контрабандних товарів;

Рішення 87/0415/ЄЕС щодо Конвенції про Єдині правила транзиту від 20 травня 1987 року;

Рішення 1/92 Спільного комітету ЄЕС-EFTA щодо транзиту, яке вносить поправку до Додатка I (OJ L 402 від 31.12.92);

Рішення 2/92 Спільного комітету ЄЕС-EFTA щодо транзиту (OJ L 402 від 31 грудня 1992 року);

Рекомендації 1/91 Спільного комітету ЄЕС-EFTA щодо транзиту, які вносять зміни і доповнення до Конвенції (OJ L 25 від 2 лютого 1993 року);

Рішення 1/93 Спільного комітету ЄЕС-EFTA щодо транзиту, які вносять зміни і доповнення до Додатка III (OJ L 12 від 15 січня 1994 р.);

Рішення 2/93 Спільного комітету ЄЕС-EFTA щодо транзиту, які вносять зміни і доповнення до Додатка II (OJ L 12 від 15 січня 1994 року);

Рекомендації 1/93 Спільного комітету ЄЕС-EFTA щодо транзиту, які вносять зміни і доповнення до Конвенції;

Рекомендації 1/94 Спільного комітету ЄЕС-EFTA щодо транзиту, які вносять зміни і доповнення до Конвенції;

Рішення 1/94 Спільного комітету ЄЕС-EFTA щодо транзиту, які вносять зміни і доповнення до Додатка II;

Рішення 2/94 Спільного комітету ЄЕС-EFTA щодо транзиту, які вносять зміни і доповнення до Додатка II;

Рішення 3/94 Спільного комітету ЄЕС-EFTA щодо транзиту, які вносять зміни і доповнення до Додатка II;

Короткий порадник (компендіум) щодо адміністративних вказівок, висновків та тлумачень стосовно транзиту та єдиного адміністративного документа;

Рішення Ради 87/267/ЄЕС від 28 квітня 1987 року щодо застосування Конвенції про спрощення порядку обміну товарами;

Рекомендація 1/93 Спільного комітету ЄЕС-EFTA, яка вносить поправку до Конвенції;

Правила Ради 87/2658/ЄЕС від 23 липня 1987 року щодо тарифу та статистичної номенклатури Співтовариств;

Правила Комісії 94/3115/ЄЕС від 20 грудня 1994 року, які доповнюють Додатки I та II до Правил Ради (ЄЕС) N 2658/87 щодо тарифу та статистичної номенклатури Співтовариств.

Імплементація положень щодо переважного походження в рамках Європейських угод та висновків Засідань Європейської Ради у Копенгагені (червень 1993 року) та Ессені (грудень 1994 р.)

Імплементація положень щодо взаємної адміністративної допомоги в рамках Угод (Європа) та посилення законодавства про охорону інформації з огляду на вдосконалення положень стосовно взаємної допомоги у зв'язку із запропонованою заміною Правил Ради (ЄЕС) N 1468/81.

Набуття членства України в СОТ.

Розроблення та прийняття нормативно-правових актів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1997 р. N 244 "Про заходи щодо поетапного впровадження в Україні вимог директив Європейського Союзу, санітарних, екологічних, ветеринарних, фітосанітарних норм та міжнародних і європейських стандартів".

Організація навчання фахівців відповідних міністерств, які займатимуться підготовкою нормативно-правових актів у сфері забезпечення вільного руху товарів, за допомогою відповідних інституцій ЄС.

6.2.1. Система ліцензування

Поточна ситуація

З метою спрощення існуючої системи ліцензування в Україні проведено роботу з удосконалення нормативно-правової бази у зазначеній сфері.

Зокрема, у 1998-99 роках було видано Укази Президента України:

від 17 листопада 1998 р. N 1257 "Про запровадження ліцензування діяльності господарюючих суб'єктів у сфері природних монополій", яким передбачалося ліцензування таких видів підприємницької діяльності: зберігання природного газу в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності зі зберігання природного газу (ліцензійними умовами); постачання природного газу, транспортування нафти та нафтопродуктів магістральними трубопроводами, транспортування природного і нафтового газу трубопроводами тощо;

від 1 лютого 1999 р. N 108 "Про внесення змін і доповнень до Положення про Національну комісію регулювання електроенергетики України";

від 20 травня 1999 р. N 539 "Про запровадження дозвільної системи у сфері підприємницької діяльності", яким було встановлено, що єдиним документом дозвільного характеру, який дає право на зайняття певним видом підприємницької діяльності, що підлягає відповідно до законодавства обмеженню, є ліцензія. Указ вимагав визначення вичерпного переліку документів, необхідних для одержання ліцензій та введення заборони для органів, які видають ліцензії, вимагати інші додаткові документи, дозволи, сертифікати тощо.

Згідно із Законом України "Про електроенергетику", актами Президента України та Кабінету Міністрів України функції ліцензування підприємницької діяльності в енергетичному секторі України здійснює Національна комісія регулювання електроенергетики України. Будь-яка діяльність з виробництва, передачі та постачання електроенергії, а також з транспортування та постачання природного газу не може провадитися без ліцензії. Ліцензування створює можливість регулювати діяльність природних монополістів у цих галузях.

1 червня 2000 року було прийнято Закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності". Цим Законом установлено, що ліцензування має запроваджуватися для тих видів господарської діяльності, результати чи об'єкти якої можуть завдати непоправної або відчутної шкоди здоров'ю і майну населення чи навколишньому середовищу, створюють загрозу національній безпеці тощо. Перелік цих видів діяльності має встановлюватися лише Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".

Короткострокові (2000-2001 роки) та середньострокові (2002-2003 роки) пріоритети

Спрощення системи ліцензування в Україні згідно з принципом доцільності обмеження видів діяльності.

Довгострокові пріоритети (2004-2007 роки)

Подальша робота над удосконаленням законодавства в частині ліцензування у галузях природних монополій з урахуванням вимог нормативно-правових актів ЄС:

Директиви 96/92/ЄС Європейського парламенту та Ради від 16 грудня 1996 р. щодо відкриття внутрішнього ринку електроенергії;

Директиви 98/30/ЄС Європейського парламенту та Ради від 22 червня 1998 р. щодо відкриття внутрішнього ринку природного газу;

Директиви Ради 90/377/ЄЕС від 26 червня 1990 р. щодо прозорості цін на газ та електроенергію;

Директиви Ради 90/547/ЄЕС від 29 жовтня 1990 р. щодо транзиту електроенергії;

Директиви Ради 91/296/ЄЕС від 31 травня 1991 р. щодо транзиту газу.

6.2.2. Ліцензування у галузях природних монополій

Поточна ситуація

Згідно з Концепцією розвитку державної системи ліцензування підприємницької діяльності за її видами, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 1996 р. N 1164, окремим напрямом у системі ліцензування повинно стати створення державних комісій з питань регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, до компетенції яких мають перейти функції ліцензування підприємницької діяльності на ринках, які перебувають у стані природної монополії, а також на деяких суміжних ринках. Згідно із Законом України "Про природні монополії", національні комісії регулювання діяльності суб'єктів природних монополій здійснюють ліцензування діяльності суб'єктів природних монополій у таких сферах:

транспортування нафти і нафтопродуктів трубопроводами:

транспортування природного і нафтового газу трубопроводами та його розподіл;

транспортування інших речовин трубопровідним транспортом;

передачі та розподілу електроенергії;

користування об'єктами інфраструктури, що забезпечують рух залізничного транспорту загального користування;

управління повітряним рухом;

зв'язку загального користування;

централізованого водопостачання та водовідведення;

централізованого теплопостачання;

спеціалізованих послуг транспортних терміналів, портів, аеропортів за переліком, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Ліцензуванню підлягає також підприємницька діяльність на деяких суміжних ринках.

Нині в Україні діє лише один орган регулювання діяльності суб'єктів природних монополій - Національна комісія регулювання електроенергетики України (НКРЕ), яка виконує функції ліцензування підприємницької діяльності в енергетичному секторі України. Будь-яка діяльність з виробництва, передачі та постачання електроенергії, а також з транспортування та постачання природного газу не може здійснюватися без ліцензії НКРЕ. Ліцензування створює можливість підвищити рівень конкуренції у галузі енергетики, регулювати діяльність природних монополістів з метою підвищення ефективності їх роботи та захисту прав споживачів їх товарів і послуг.

Короткострокові пріоритети (2000-2001 роки)

Створення національних комісій регулювання діяльності суб'єктів природних монополій у галузях телекомунікацій та транспорту.

Запровадження ліцензування господарської діяльності із зберігання природного газу і транспортування нафти та нафтопродуктів магістральними трубопроводами.

Продовження роботи над проектом Закону України про національні комісії регулювання діяльності суб'єктів природних монополій у частині вдосконалення системи ліцензування в галузях природних монополій України.

Середньострокові (2002-2003 роки) та довгострокові (2004-2007 роки) пріоритети

Створення національних комісій та запровадження ліцензування діяльності всіх суб'єктів природних монополій, як це передбачено Законом України "Про природні монополії".

Продовження роботи над удосконаленням законодавства щодо ліцензування у галузях природних монополій з урахуванням вимог нормативно-правових актів ЄС:

Директиви 96/92/ЄС Європейського парламенту та Ради від 16 грудня 1996 року щодо відкриття внутрішнього ринку електроенергії;

Директиви 98/30/ЄС Європейського парламенту та Ради від 22 червня 1998 року щодо відкриття внутрішнього ринку природного газу;

Директиви Ради 90/377/ЄЕС від 26 червня 1990 року щодо прозорості цін на газ та електроенергію;

Директиви Ради 90/547/ЄЕС від 29 жовтня 1990 року щодо транзиту електроенергії;

Директиви Ради 91/296/ЄЕС від 31 травня 1991 року щодо транзиту газу.

6.2.3. Стандартизація, оцінка відповідності та акредитація

Поточна ситуація

Законодавчою базою створення національних систем стандартизації та сертифікації є Декрет Кабінету Міністрів України від 10 травня 1993 р. N 46 "Про стандартизацію і сертифікацію", а також понад 30 законів і законодавчих актів України, якими встановлено вимоги до сертифікації окремих видів продукції.

З 1993 року Україна є повноправним членом міжнародних організацій із стандартизації ISO та IEC*, з 1997 р. - членом-кореспондентом Міжнародної організації законодавчої метрології (OIML) та членом-кореспондентом Європейського комітету із стандартизації (CEN).

Україна у 1996 році приєдналася до Кодексу доброчинної практики щодо підготовки, прийняття та запровадження стандартів у межах Угоди про технічні бар'єри в торгівлі (ТВТ).

Довідково. З 2920 національних стандартів, чинних в Україні на 1 січня 2000 р., близько половини гармонізовані з міжнародними; з 1996 року набрали чинності міжнародні стандарти ISO серії 9000, які охоплюють системи забезпечення якості; з січня 1998 року - стандарти ISO серії 14000, які охоплюють сферу управління навколишнім середовищем; з 1 липня 1998 р. - європейські стандарти EN 45000, які регулюють діяльність у сфері оцінки відповідності.

Нормативні документи державної системи сертифікації продукції (Системи сертифікації УкрСЕПРО) розроблені на основі настанов ISO/IEC, міжнародних та європейських стандартів; імпортним товарам гарантується національний режим.

Україна у 1996 році набула членства в ISONET, за допомогою ЄС (у рамках проекту програми Tacis отримано обладнання для Інформаційного центру ГАТТ/СОТ).

Система стандартизації та сертифікації в Україні не повною мірою відповідає міжнародній і європейській практиці та недостатньо ефективно сприяє захисту прав споживачів, підвищенню конкурентоспроможності продукції і розвитку підприємницької діяльності.

Питання контролю за якістю та безпекою продукції на ринку частково регулюються Законами України "Про захист прав споживачів", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про метрологію та метрологічну діяльність" і Декретом Кабінету Міністрів України "Про стандартизацію і сертифікацію".

Тим часом інтеграція України до ЄС вимагає вирішення значних за обсягом завдань щодо подальшої гармонізації у сфері стандартизації та процедур оцінки відповідності. Асоційоване членство в ЄС, зокрема режим вільної торгівлі, вимагає врахування в національному законодавстві України директив ЄС, що встановлюють вимоги до продукції, а також не менше ніж 80 відсотків чинних європейських стандартів.

Основним напрямом реформування національних систем стандартизації, сертифікації, акредитації є їх адаптація і зближення з міжнародною та європейською практикою.

Державний комітет стандартизації, метрології та сертифікації України, починаючи з 1996 року, визначав одним з основних завдань на найближчі роки у сфері стандартизації та суміжних видів діяльності (сертифікації та акредитації) реалізацію зобов'язань України, передбачених статтями 51, 56, 60, 63, 66, 67, 77 Угоди.

Основні напрями та пріоритети у сфері стандартизації уточнені в постанові Кабінету Міністрів України від 19 березня 1997 р. N 244 "Про заходи щодо поетапного впровадження в Україні вимог директив Європейського Союзу, санітарних, екологічних, ветеринарних, фітосанітарних норм та міжнародних і європейських стандартів". Постановою затверджено план заходів, яким передбачено:

розроблення протягом 1997-1998 років 25 актів законодавства (змін і доповнень до актів законодавства) з питань безпечності промислової продукції та окремих її видів; якості і безпеки харчових продуктів, у тому числі окремих видів харчових продуктів (молока і молокопродуктів, м'яса і м'ясних виробів, цукру, кондитерських виробів тощо); стандартизації і сертифікації; акредитації та інших;

підготовка 14 програм впровадження в Україні стандартів для конкурентоспроможної продукції, гармонізованих з міжнародними та європейськими стандартами, і організація протягом 1998-2000 років роботи з реалізації цих програм. Передбачалося розробити програми для таких галузей економіки та сфер діяльності: агропромисловий комплекс, машинобудування, зв'язок та засоби телекомунікації, транспорт, металургія, легка та переробна промисловість, енергетика, енергозбереження, нафтогазова промисловість, екологія, безпека праці, медична промисловість.

Верховною Радою України прийнято Закони України "Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини" і "Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції".

Розроблено ряд проектів інших Законів України, зокрема, про відповідальність постачальників за виготовлення і реалізацію неякісної і небезпечної продукції, про акредитацію, про молоко і молокопродукти, про безпечність електротехнічних виробів, про рибу, морепродукти та продукцію з них, про безпечність промислової продукції. Деякі з них перебувають на різних стадіях погодження і з огляду на адміністративну реформу і реорганізацію міністерств більшість з них мають бути доопрацьовані та погоджені повторно.

Згідно з Указом Президента України від 22 січня 2000 року N 89 "Про запровадження єдиної державної регуляторної політики у сфері підприємництва" розроблюються проекти законів України про підтвердження оцінки відповідності, про акредитацію органів з оцінки відповідності.

Прийняття Законів України про відповідальність постачальників за виготовлення і реалізацію неякісної і небезпечної продукції, про підтвердження оцінки відповідності має сприяти впровадженню модульного підходу до оцінки відповідності на основі декларації постачальника про відповідність, розвитку добровільної сертифікації продукції та послуг, істотному скороченню Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації, а прийняття Закону України про акредитацію органів з оцінки відповідності - розмежуванню функцій сертифікації та акредитації, створенню Національного органу з акредитації, переходу до добровільності акредитації.

З метою створення сприятливого торговельного режиму для доступу українських товарів на ринок ЄС і рівноправності стосунків у галузі технічного регулювання вживаються заходи щодо укладення двосторонніх угод з державами - торговельними партнерами, в тому числі державами - членами ЄС, про взаємне визнання оцінки відповідності, як це обумовлено статтею 6 Угоди про технічні бар'єри в торгівлі СОТ.

Згідно з положенням статті 6 Угоди про технічні бар'єри в торгівлі та з метою створення сприятливого торговельного режиму для доступу українських товарів на ринок ЄС і рівноправності стосунків у галузі технічного регулювання укладено угоди про співробітництво в галузі стандартизації, метрології та сертифікації з Францією та Грецією. Ведуться переговори щодо можливості укладення угод з Німеччиною, Італією, Австрією.

З огляду на міжнародну та європейську практику передбачені цією Програмою роботи у сфері стандартизації, оцінки відповідності та акредитації має очолити Державний комітет стандартизації, метрології та сертифікації України - національний орган стандартизації разом з Державним комітетом будівництва, архітектури та житлової політики України - органом стандартизації в галузі будівництва та промисловості будівельних матеріалів та Державним комітетом зв'язку та інформатизації України, відповідальним за стандартизацію у сфері зв'язку та співпрацю з ITU та ETSI.

До роботи залучатимуться технічні комітети стандартизації (ТК). На сьогодні створено 132 ТК практично в усіх галузях економіки.

Розшифрування абревіатур. ISO - Міжнародна організація із стандартизації; IEC - Міжнародна електротехнічна комісія; ITU - Міжнародний союз телекомунікацій; ETSI - Європейський інститут стандартів у сфері телекомунікацій; CEN - Європейський комітет із стандартизації; CENELEC - Європейський комітет із стандартизації у галузі електротехніки; EA - Європейська асоціація із акредитації; IAF - Міжнародний форум з акредитації.

Короткострокові пріоритети (2000-2001 роки)

Забезпечення прийняття Законів України про стандартизацію, про підтвердження оцінки відповідності, про акредитацію органів з оцінки відповідності, про державну санітарно-гігієнічну експертизу, про відповідальність постачальників за виготовлення і реалізацію неякісної і небезпечної продукції.

Взаємна акредитація випробувальних лабораторій у рамках реалізації укладених угод, вступ України до Європейської асоціації з акредитації (ЕА) та до Міжнародного форуму з акредитації (IAF), членами якого є ЄС та провідні європейські країни.

Започаткування консультацій і переговорів щодо можливості підписання Протоколу угоди стосовно європейської системи оцінки відповідності між Україною та ЄС.

Здійснення перекладу та науково-технічного редагування директив, постанов, рішень Ради ЄС у сфері стандартизації, сертифікації та акредитації:

92/59 ЄЕС "Про загальну безпеку продукції";

67/548 ЄЕС "Про класифікацію, пакування та етикетування небезпечних речовин" (з усіма змінами і доповненнями);

79/112 ЄЕС "Про етикетування, презентацію та рекламу харчових продуктів для продажу кінцевому споживачу" (з усіма змінами і доповненнями);

80/590 ЄЕС "Про визначення символу на матеріалах і виробах, що контактують з харчовими продуктами";

87/354 ЄЕС "Про скорочені позначення назв країн на промислових виробах";

87/357 ЄЕС "Про вироби, які через свій оманливий вигляд загрожують здоров'ю та безпеці споживача";

91/155 ЄЕС "Про визначення та порядок створення системи спеціального інформування щодо небезпечних речовин на виконання пункту 10 директиви 88/379 ЄЕС" (з усіма змінами і доповненнями);

93/67 ЄЕС "Про принципи оцінювання небезпеки для людей та навколишнього середовища, яку становлять речовини, зазначені в директиві 67/548 ЄЕС".

Впровадження директив Нового підходу ЄС, які встановлюють вимоги для конкретних видів продукції шляхом прийняття відповідних національних нормативно-правових актів та технічних регламентів.

Підготовка відповідних українських органів із сертифікації та випробувальних лабораторій до акредитації за видами продукції, яка підпадає під дію директив Нового підходу ЄС (загалом 22 директиви).

Проведення експертизи проектів національних стандартів і запровадження міжнародних та європейських стандартів, розроблених згідно з програмами запровадження стандартів у промисловості, сільському господарстві, енергетиці, на транспорті, у сферах зв'язку та телекомунікацій, захисту природного довкілля, безпеки праці тощо.

Завершення перегляду та затвердження основоположних стандартів національної системи стандартизації з урахуванням нових директив, настанов та регламентів ISO, IEC, CEN, CENELEC.

Організація інформаційного забезпечення в рамках роботи Інформаційного центру ISONET.

Розроблення та ведення бібліографічного банку даних міждержавних стандартів.

Розроблення англомовної версії каталогу нормативних документів України.

Розроблення україномовної версії каталогів міжнародних та європейських стандартів.

Середньострокові пріоритети (2002-2003 роки)

Вступ України до CENELEC, EA, IAF.

Переклад та науково-технічне редагування директив, постанов, рішень Ради ЄС та Європейської комісії, зазначених у розділах 1.1, 1.2, 1.4 Програми інтеграції України до ЄС у галузі стандартизації, сертифікації, акредитації та метрології (крім директив, зазначених у заходах короткострокового пріоритету).

Аналіз національних (ДСТУ) та міждержавних (ГОСТ) загальнотехнічних стандартів і запровадження міжнародних стандартів (уніфікація термінів, понять, умовних позначень та символів, правил виконання креслень тощо).

Продовження робіт щодо експертизи проектів національних стандартів і запровадження міжнародних чи європейських стандартів і, насамперед, стандартів, передбачених директивами Нового підходу. (Роботи згідно з галузевими програмами, розробленими відповідно до завдань постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1997 року N 244).

Перегляд правил сертифікації продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації з урахуванням директиви 93/68 ЄС (із зміною до директив 87/404; 88/378; 89/106; 89/336; 89/392; 83/686; 90/384; 90/385; 90/396; 91/263; 92/42; 73/23) в частині уточнення процедури підтвердження відповідності та правил маркування знаком "СЕ".

Довгострокові пріоритети (2004-2007 роки)

Завершення робіт щодо експертизи проектів національних стандартів і запровадження міжнародних чи європейських стандартів згідно з галузевими програмами.

Перегляд та внесення змін до національних стандартів у зв'язку із змінами в міжнародній і європейській системах стандартизації, сертифікації та акредитації.

Створення нових технічних комітетів стандартизації та залучення їх до роботи у відповідних технічних комітетах та органах ISO, IEC, CEN, CENELEC, інших міжнародних та європейських організаціях із стандартизації.

Оцінка необхідних обсягів фінансування

Загальні витрати на реалізацію завдань цього підрозділу складаються з витрат на:

переклад та науково-технічне редагування директив ЄС;

розроблення законів, технічних регламентів та організаційно-методичних стандартів національних систем стандартизації та процедури підтвердження відповідності;

впровадження європейських стандартів;

інформаційне забезпечення.

Розрахунок обсягів фінансування наведено в таблиці 6.1.

Довідково. Вихідні дані для розрахунків.

1. Загальна кількість директив, які стосуються стандартизації, підтвердження відповідності та акредитації (розділи 1.1, 1.2, 1.4 Програми інтеграції України до ЄС в галузі стандартизації, сертифікації, акредитації та метрології), - 76.

2. Загальна кількість сторінок А4 - 1220.

3. Вартість перекладу однієї сторінки формату А4 - 23,4 гривні (з ПДВ).

4. Кількість чинних стандартів EN (CEN, CENELEC) - 7948.

5. Кількість розроблюваних стандартів EN - 5474.

6. Кількість стандартів ETSI - 1500.

7. Загальна кількість стандартів, які мають бути запроваджені протягом 2000-2007 років - 80 відсотків чинних стандартів, у тому числі по пріоритетах:

короткострокові усього - 12, в тому числі

2000 р. - 4

2001 р. - 8

середньострокові усього - 20, в тому числі

2002 р. - 8

2003 р. - 12

довгострокові усього - 48, в тому числі

2004 р. - 12

2005 р. - 12

2006 р. - 12

2007 р. - 12

8. Перелік основних робіт при запровадженні міжнародних чи європейських стандартів та частка затрат (у відсотках):

- переклад та науково-технічне редагування - 60;

- висновок виробника, користувача, органів нагляду щодо можливості застосування - 20;

- підготовка до затвердження, затвердження та видання - 20.

9. Орієнтовна вартість запровадження одного стандарту - 12,5 тис. гривень.

10. Орієнтовна вартість розроблення проекту закону, технічного регламенту - 40 тис. гривень.

11. Орієнтовна вартість розроблення проекту організаційно-методичного стандарту - 30 тис. гривень.

Вартість робіт зазначена в цінах станом на січень 2000 року.

З таблиці видно, що загальний обсяг фінансування орієнтовно становить майже 96 млн. гривень. З цієї суми 80 відсотків має бути виділено на фінансування технічних комітетів стандартизації, науково-дослідних інститутів - головних та базових організацій із стандартизації - на запровадження європейських стандартів у різних галузях економіки.

Орієнтовні обсяги фінансування організації роботи Інформаційного центру ГАТТ/СОТ - 220 тис. гривень.

Для реалізації Програми необхідно підготувати фахівців у галузі стандартизації, оцінки відповідності, акредитації, метрології, всього 25 чоловік. Орієнтовні обсяги фінансування - 150 тис. гривень.

Запровадження директив та європейських стандартів вимагатиме переоснащення окремих галузей, застосування нових технологій і матеріалів, підготовки персоналу тощо. Ці витрати не враховувалися.

6.2.4. Реєстрація

Поточна ситуація

Для забезпечення єдиних принципів ідентифікації нормативних документів, усунення їх дублювання, ведення державного обліку оригінальних авторських текстів та документів щодо їх розроблення стандарти, настанови, регламенти та інші нормативні документи підлягають реєстрації. Реєстри стандартизації ведуться технічними комітетами, каталоги чинних стандартів тощо - з постійною їх актуалізацією. Каталоги національних стандартів укладені згідно з Міжнародною класифікацією стандартів (ICS).

Система оцінки відповідності передбачає ведення реєстрів як органів сертифікації, випробувальних лабораторій (центрів) та атестованих аудиторів, так і сертифікованої продукції та систем якості.

Для захисту виробників та споживачів від наслідків недостовірних вимірювань ведеться Державний реєстр засобів вимірювальної техніки, які пройшли випробування в акредитованих лабораторіях і забезпечують належну точність вимірювання. !

Державний комітет стандартизації, метрології та сертифікації України укладає та веде реєстри згідно з міжнародною практикою.

Короткострокові пріоритети (2000-2001 роки)

Закінчення робіт з перекодування міждержавних стандартів (ГОСТ) і видання каталогу ГОСТ, укладеного згідно з ICS. Укладати реєстри згідно з ICS мають і органи виконавчої влади, які розробляють нормативні документи у сферах, що належать до їхньої компетенції (Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики України, Міністерство праці та соціальної політики України, Міністерство охорони здоров'я України).

Надання інформації про проекти національних стандартів та процедури підтвердження відповідності згідно з вимогами Угоди про технічні бар'єри в торгівлі.

Створення серверу в мережі Internet "Інформаційні ресурси в галузі стандартизації, сертифікації, акредитації та метрології" з окремим розділом стосовно інформації про чинні реєстри, каталоги тощо.

Середньострокові пріоритети (2002-2003 роки)

Укладення єдиного каталогу нормативних документів (з переліком нормативних документів Міністерства екології та природних ресурсів України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України тощо).

Розвиток системи "Інформаційні ресурси в галузі стандартизації, сертифікації, акредитації та метрології" в мережі Internet.

Фінансові потреби

Орієнтовні обсяги фінансування підготовки і видання каталогів - 100 тис. гривень.

6.2.5. Метрологія

Поточна ситуація

Законодавчою основою національної метрологічної системи є Закон України "Про метрологію та метрологічну діяльність", який охоплює всі основні аспекти організації та провадження метрологічної діяльності в Україні. Закон гармонізований з положеннями документів Міжнародної організації законодавчої метрології (OIML), членом-кореспондентом якої Україна є з 1997 року.

З 1992 року Україна є членом регіональної Організації державних метрологічних установ країн Центральної і Східної Європи (СООМЕТ), з 1998 року - членом-кореспондентом Організації національних метрологічних установ держав Європи - EUROMET. У рамках членства в цих організаціях Державний комітет стандартизації, метрології та сертифікації України отримує всі документи цих організацій і використовує їх для гармонізації норм національного законодавства з міжнародними нормами, проводить звірення державних еталонів з національними еталонами інших країн, що необхідно для визнання результатів вимірювань і випробувань, які проводяться в Україні.

Нормативна база національної метрологічної системи складається із 132 національних нормативних документів (ДСТУ) і 630 міждержавних стандартів (ГОСТ) (додаток 1). Національна еталонна база України включає 35 національних і 56 вихідних еталонів. Науковими метрологічними центрами України проведено звірення еталонів національними еталонами Німеччини, США, Російської Федерації, Болгарії та інших держав.

Двосторонні угоди про співробітництво укладено з національними метрологічними службами Великобританії, Нідерландів, Німеччини, Франції, Литви, Болгарії.

Короткострокові пріоритети (2000-2001 роки)

Проведення аналізу вимог директив 90/384/ЄЕС "Про неавтоматичні вагові прилади" (із зміною, внесеною директивою 93/68/ЄЕС), 76/211/ЄЕС "Про фасування продукції з дозуванням її за вагою чи об'ємом" (із зміною, внесеною директивою 93/68/ЄЕС), 80/181/ЄЕС "Про одиниці вимірювань" (із зміною, внесеною директивами 85/1, 89/617) та внесення (у разі необхідності) змін до закону або рішень Уряду України.

Проведення звірення трьох національних еталонів України з національними еталонами Німеччини (РТВ) та Франції (BNM).

Середньострокові пріоритети (2002-2003 роки)

Здійснення перекладу інших директив, зазначених у пункті 1.3 Програми інтеграції України до ЄС в галузі стандартизації, сертифікації, акредитації та метрології, проведення аналізу вимог та внесення (у разі необхідності) змін чи розроблення відповідних документів.

Проведення звірення 3 національних еталонів України з національними еталонами Великобританії (NPL), Нідерландів (NMI), Польщі.

Розроблення національних еталонів ідентифікаційних карток та звірення їх з первинними та вторинними еталонами, затвердженими Phisikalisch-Technische Bundesanstalt (Lab.14 - Bundesalle 100, D-3816 Braunchweig, Germany).

Запровадження європейських стандартів з метрології та вимірювання.

Фінансові потреби

Загальні витшити на реалізацію завдань цього підрозділу складаються з витрат на:

переклад та науково-технічне редагування директив;

запровадження європейських стандартів;

внесення змін та доповнень до чинних законів і розроблення нових проектів законів.

Вихідні дані для розрахунків:

1. Загальна кількість директив (розділ 1.3 Програми інтеграції України до ЄС в галузі стандартизації, сертифікації, акредитації та метрології) - 38.

2. Кількість чинних європейських стандартів (клас 17 - додаток 2) - 265.

Орієнтовний обсяг фінансування - 690 тис. гривень, в тому числі:

2000-2001 роки - 150 тис. гривень;

2002-2003 роки - 300 тис. гривень;

2004-2007 роки - 240 тис. гривень.

6.3. Вільний рух капіталу

Поточна ситуація

Режим здійснення валютних операцій на території України, повноваження державних органів, функції банків та інших фінансово-кредитних установ, валютний контроль та відповідальність за порушення валютного законодавства визначаються в Декреті Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. N 15 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю". Валютні операції здійснюються резидентами та нерезидентами - юридичними особами на території України через уповноважені банки та інші фінансово-кредитні установи за умови отримання відповідної ліцензії Національного банку України.

Згідно із статтею 9 цього Декрету валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України. При цьому банк гарантує таємницю цієї інформації.

Згідно із статтею 13 Декрету Національний банк України є головним органом валютного контролю, що:

здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених цим Декретом до компетенції інших державних органів;

забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю згідно з цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.

Національним банком України встановлено обмеження щодо:

можливості укладання строкових угод на здійснення операцій з іноземною валютою I групи Класифікатора та з купівлі-продажу безготівкових іноземних валют за гривні;

здійснення операцій через кореспондентські рахунки банків-нерезидентів, відкритих в уповноважених банках України, у гривнях;

здійснення обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті I групи Класифікатора на користь юридичних осіб - резидентів в обсязі 50 відсотків;