Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 575/2013 від 26 червня 2013 року про пруденційні вимоги для кредитних установ та про внесення змін до Регламенту (ЄС) № 648/2012

Кожну експозицію повинно бути віднесено до одного з таких класів експозицій:

(a) експозиції центральних урядів або центральних банків;

(b) експозиції регіональних урядів або місцевих органів;

(c) експозиції установ публічного сектора;

(d) експозиції багатосторонніх банків розвитку;

(e) експозиції міжнародних організацій;

(f) експозиції установ;

(g) експозиції корпоративних суб'єктів;

(h) роздрібні експозиції;

(i) експозиції, забезпечені іпотекою нерухомого майна;

(j) дефолтні експозиції;

(k) експозиції, пов'язані з особливо високим ризиком;

(l) експозиції у формі облігацій з покриттям;

(m) позиції, що становлять позиції сек'юритизації;

(n) експозиції установ і корпоративних суб'єктів з короткостроковою кредитною оцінкою;

(o) експозиції у формі часток або акцій у компаніях колективного інвестування;

(p) експозиції власного капіталу;

(q) інші позиції.

1. Для обчислення сум зважених на ризик експозицій, вагу ризику застосовують до всіх експозицій, крім випадків, коли їх було вирахувано з власних коштів, відповідно до положень секції 2. Застосування ваги ризику здійснюється на основі класу експозиції, до якого експозицію віднесено, та її кредитної якості мірою, визначеною в секції 2. Кредитна якість може бути визначена шляхом посилання на кредитні оцінки установ зовнішнього кредитного оцінювання експортно-кредитних агентств відповідно до секції 3.

2. Для цілей застосування ваги ризику, як зазначено у параграфі 1, вартість експозиції множать на вагу ризику, вказану у секції 2 або визначену відповідно до положень секції 2.

3. Якщо експозиція є предметом кредитного захисту, вага ризику, що застосовується до такої позиції, може бути доповнена відповідно до глави 4.

4. Суми зважених на ризик експозицій для сек'юритизованих експозицій повинні обчислюватися відповідно до глави 5.

5. Експозиції, для яких не надано обчислень у секції 2, мають вагу ризику 100%.

6. За винятком експозицій, які входять до основного капіталу першого рівня, додаткового капіталу першого рівня або елементів другого рівня, установа може, за умови попередньої згоди компетентних органів, ухвалити рішення щодо незастосування вимог параграфа 1 цієї статті до експозицій такої установи у контрагенті, який є його материнською установою, його дочірньою компанією, дочірньою компанією його материнської компанії або компанією, пов'язаною відносинами у розумінні статті 12(1) Директиви 83/349/ЄЕС. Компетентні органи повинні мати повноваження на надання згоди, якщо виконуються такі умови:

(a) контрагент є установою, фінансовою установою або компанією з надання допоміжних послуг, на які поширюються відповідні пруденційні вимоги;

(b) контрагента включено до тієї самої повної консолідації, що й установу;

(c) до контрагента застосовуються ті самі процедури оцінки ризиків, вимірювання і контролю, що й до установи;

(d) контрагента створено в тій самій державі-члені, що й установу;

(e) відсутні поточні або потенційні істотні практичні або правові перешкоди для негайного переказу власних коштів або повернення зобов'язань від контрагента до установи.

Якщо установа, відповідно до цього параграфа, має право не застосовувати вимоги параграфа 1, вона може застосовувати вагу ризику 0%.

7. За винятком експозицій, які входять до елементів основного капіталу першого рівня, додаткового капіталу першого рівня або другого рівня, установа може, за умови попередньої згоди компетентних органів, не застосовувати вимоги параграфа 1 цієї статті до експозицій контрагентів, з якими установа вступила до схеми інституційного захисту, яка представляє собою договірний або законний інструмент, який захищає такі установи та, зокрема, забезпечує їх ліквідність та платоспроможність з метою уникнення банкрутства, якщо необхідно. Компетентні органи повинні мати повноваження на надання згоди, якщо виконуються такі умови:

(a) виконуються вимоги, зазначені у пунктах (a), (d) та (e) параграфа 6;

(b) інструменти забезпечують здатність схеми інституційного захисту надавати необхідну підтримку відповідно до її зобов'язання з коштів, які негайно доступні їй;

(c) схема інституційного захисту має належні та одноманітно визначені системи для моніторингу і класифікації ризику, що надає повний аналіз ризикових ситуацій для усіх індивідуальних членів та схеми інституційного захисту в цілому, з відповідними можливостями здійснення впливу; зазначені системи повинні належним чином здійснювати моніторинг дефолтних експозицій відповідно до статті 178(1);

(d) схема інституційного захисту здійснює свій власний аналіз ризиків, який повідомляється індивідуальним членам;

(e) схема інституційного захисту створює і публікує на щорічній основі консолідований звіт, який складається з балансу, звіту про прибутки та збитки, звіту про фінансовий стан та звіту щодо ризиків, який стосується схеми інституційного захисту в цілому, або звіт, який складається з сукупного балансу, сукупного звіту про прибутки та збитки, звіту про фінансовий стан, звіту щодо ризиків, який стосується схеми інституційного захисту в цілому;

(f) члени схеми інституційного захисту зобов'язані заздалегідь, щонайменше за 24 місяці, повідомляти про своє бажання припинити існування схеми інституційного захисту;

(g) багаторазове застосування елементів, прийнятних для обчислення власних коштів (далі - багаторазове застосування), а також будь-яке неналежне створення власних коштів між членами схеми інституційного захисту повинні бути заборонені;

(h) схема інституційного захисту повинна ґрунтуватися на широкому членстві кредитних установ з переважно однорідним бізнес-профілем;

(i) достатність систем, зазначених у пунктах (c) і (d), підлягає схваленню та моніторингу через регулярні проміжки часу з боку компетентних органів.

Якщо установа, відповідно до цього параграфа, ухвалює рішення не застосовувати вимоги параграфа 1, вона може застосовувати вагу ризику 0%.

1. До експозицій центральних урядів та центральних банків застосовується вага ризику 100%, крім випадків, коли застосовуються правила, визначені у параграфах 2-7.

2. Експозиції центральних урядів та центральних банків, для яких доступна кредитна оцінка призначеної установи зовнішнього кредитного оцінювання, застосовується коефіцієнт ваги ризику відповідно до таблиці 1, який відповідає кредитній оцінці призначеної установи зовнішнього кредитного оцінювання відповідно до статті 136.

Таблиця 1

3. Експозиції ЄЦБ мають вагу ризику 0%.

4. Експозиції центральних урядів держав-членів та центральних банків, деноміновані та профінансовані у національній валюті відповідного зазначеного центрального уряду та центрального банку, застосовується вага ризику 0%.

7. Якщо компетентні органи третьої країни, які застосовують наглядові та регуляторні положення, що є щонайменше еквівалентними застосовним у Союзі, присвоюють вагу ризику, яка є нижчою за величину, визначену у параграфах 1 і 2, до експозицій їхніх центральних урядів та центральних банків, деноміновані та профінансовані у національній валюті, установи можуть застосовувати вагу ризику до таких експозицій у такий самий спосіб.

Для цілей цього параграфа шляхом ухвалення імплементаційних актів Комісія може ухвалювати відповідно до експертної процедури, зазначеної у статті 464(2), рішення щодо того, чи є наглядові і регуляторні вимоги, які застосовує третя країни, щонайменше еквівалентними вимогам, які застосовуються у Союзі. За відсутності такого рішення, до 01 січня 2015 року установи можуть продовжувати застосовувати правила, визначені у цьому параграфі, до експозицій центральних урядів та центральних банків третіх країн, якщо відповідні компетентні органи схвалили статус третьої країни як прийнятної для застосування таких положень до 01 січня 2014 року.

1. Експозиції регіональних урядів або місцевих органів підлягають застосуванню ваги ризику так само, як і експозиції установ, крім випадків, коли їх розглядають як експозиції центральних урядів згідно з параграфами 2 або 4 або коли їм присвоюють вагу ризику, визначену в параграфі 5. Правила щодо преференційності короткострокових експозицій, визначені у статті 120(2), не застосовуються.

2. Експозиції регіональних урядів або місцевих органів вважаються експозиціями центрального уряду, у юрисдикції якого їх вони виникли, якщо не існує різниці у ризику між такими експозиціями з огляду на специфічні повноваження щодо збору доходів регіональних урядів або місцевих органів та наявності спеціальних інституційних механізмів, спрямованих на зменшення ризику дефолту.

Європейський банківський орган (EBA) повинен вести загальнодоступну базу даних регіональних урядів і місцевих органів Союзу, яких відповідні компетентні органи розглядають як експозиції своїх центральних урядів.

3. Експозиції церков або релігійних громад, створені у формі юридичних осіб відповідно до публічного права, мірою, якою вони забезпечують надходження податків відповідно до законодавства, яке надає їм таке право, повинні вважатися експозиціями регіональних урядів і місцевих органів. У цьому випадку параграф 2 не застосовується та, для цілей статті 150(1)(a), не виключається дозвіл на застосування стандартизованого підходу.

4. Якщо компетентні органи під юрисдикцією третьої країни, яка застосовує наглядові або регуляторні положення, які є щонайменше еквівалентними положенням, застосовним у Союзі, розглядають експозиції регіональних урядів або місцевих органів як експозиції третіх центральних урядів та якщо не існує різниці у ризику між такими експозиціями з огляду на специфічні повноваження щодо збору доходів регіональних урядів або місцевих органів та наявності спеціальних інституційних механізмів, спрямованих на зменшення ризику дефолту, установи можуть застосовувати вагу ризику до експозицій таких регіональних урядів та місцевих органів у такий самий спосіб.

Для цілей цього параграфа шляхом ухвалення імплементаційних актів Комісія може ухвалювати відповідно до експертної процедури, зазначеної у статті 464(2), рішення щодо того, чи є наглядові і регуляторні вимоги, які застосовує третя країни, щонайменше еквівалентними вимогам, які застосовуються у Союзі. За відсутності такого рішення, до 01 січня 2015 року установи можуть продовжувати застосовувати правила, визначені у цьому параграфі, до третіх країн, якщо відповідні компетентні органи схвалили статус третьої країни як прийнятної для застосування таких положень до 01 січня 2014 року.

5. До експозицій регіональних урядів або місцевих органів держав-членів, які не згадані у параграфах 2-4 та які деноміновані і профінансовані у національній валюті відповідного регіонального уряду або місцевого органу, застосовують вагу ризику 20%.

1. До експозицій установ публічного сектора, для яких доступна кредитна оцінка призначеної установи зовнішнього кредитного оцінювання, застосовують вагу ризику відповідно до рівня кредитної якості, до якого експозиції центрального уряду юрисдикції, у якій інкорпоровано установу публічного сектора, відносяться відповідно до таблиці 2:

Таблиця 2

Для експозицій установ публічного сектора, інкорпорованих у країнах, центральний уряд яких не оцінено, вага ризику становить 100%.

2. До експозицій установ публічного сектора, для яких доступна кредитна оцінка призначеної установи зовнішнього кредитного оцінювання, застосовуються правила відповідно до статті 120. Правила щодо преференційності короткострокових експозицій, визначені у статтях 119(2) та 120(2), не застосовуються до таких установ.

3. Для експозицій установ публічного сектора з початковим строком погашення три місяці або менше, вага ризику становить 20%.

4. У виняткових обставинах експозиції установ публічного сектора можуть розглядатися як експозиції центрального уряду, регіонального уряду або місцевого органу, у чиїй юрисдикції їх створено, якщо на думку компетентних органів такої юрисдикції, не існує різниці у ризику між такими експозиціями через існування належної гарантії центрального уряду, регіонального уряду або місцевого органу.

5. Якщо компетентні органи юрисдикції третьої країни, які застосовують наглядові і регуляторні положення, які є щонайменше еквівалентними тим, які застосовуються у Союзі, розглядають експозиції установ публічного сектора відповідно до параграфа 1 або 2, установи можуть визначати вагу ризику експозицій таких установ публічного сектора у такий самий спосіб. В іншому випадку, установи застосовують вагу ризику 100%.

Для цілей цього параграфа шляхом ухвалення імплементаційних актів Комісія може ухвалювати відповідно до експертної процедури, зазначеної у статті 464(2), рішення щодо того, чи є наглядові і регуляторні вимоги, які застосовує третя країни, щонайменше еквівалентними вимогам, які застосовуються у Союзі. За відсутності такого рішення, до 01 січня 2015 року установи можуть продовжувати застосовувати правила, визначені у цьому параграфі, до третіх країн, якщо відповідні компетентні органи схвалили статус третьої країни як прийнятної для застосування таких положень до 01 січня 2014 року.

1. До експозицій багатосторонніх банків розвитку, не зазначених у параграфі 2, застосовуються ті самі правила, що й до експозицій установ. Правила щодо преференційності короткострокових експозицій, як вказано у статті 119(2), 120(2) та 121(3), не застосовуються.

Міжамериканська інвестиційна корпорація, Чорноморський банк торгівлі та розвитку, Центральний американський банк економічної інтеграції та Банк розвитку Латинської Америки вважаються багатосторонніми банками розвитку.

2. Експозиції таких багатосторонніх банків розвитку мають вагу ризику 0%:

(a) Міжнародний банк реконструкції та розвитку;

(b) Міжнародна фінансова корпорація;

(c) Міжамериканський банк розвитку;

(d) Азійський банк розвитку;

(e) Африканський банк розвитку;

(f) Банк розвитку Ради Європи;

(g) Північний інвестиційний банк;

(h) Карибський банк розвитку;

(i) Європейський банк реконструкції та розвитку;

(j) Європейський інвестиційний банк;

(k) Європейський інвестиційний фонд;

(l) Багатостороння інвестиційна гарантійна агенція;

(m) Міжнародна фінансова організація з імунізації;

(n) Ісламський банк розвитку;

(o) Міжнародна асоціація розвитку;

(p) Азійський банк інфраструктурних інвестицій.

Комісію уповноважено вносити зміни до цього Регламенту шляхом ухвалення делегованих актів відповідно до статті 462, спрямовані на внесення змін, відповідно до міжнародних стандартів, у частині переліку багатосторонніх банків розвитку, зазначених у першому підпараграфі.

3. Вага ризику у 20% повинна застосовуватися до частки несплаченого капіталу, підписаного Європейським інвестиційним фондом.

Експозиції таких міжнародних організацій мають вагу ризику 0%:

(a) Європейський Союз та Європейське співтовариство з атомної енергії;

(b) Міжнародний валютний фонд;

(c) Банк міжнародних розрахунків;

(d) Європейський фонд фінансової стабільності;

(e) Європейський стабілізаційний механізм;

(f) міжнародна фінансова установа, заснована двома чи більше державами-членами, метою діяльності якої є мобілізація фінансування та надання фінансової допомоги на користь її членів, у яких існують серйозні фінансові проблеми чи загроза їх виникнення.

1. До експозицій установ, для яких доступна кредитна оцінка призначеної установи зовнішнього кредитного оцінювання, застосовуються вага ризику відповідно до статті 120. До експозицій установ, для яких не доступна кредитна оцінка призначеної установи зовнішнього кредитного оцінювання, застосовуються вага ризику відповідно до статті 121.

2. До експозицій установ зі строком погашення три місяці або менше, які деноміновано та профінансовано у національній валюті позичальника, застосовується вага ризику, яка на одну категорію менш вигідна порівняно з преференційною вагою ризику, як описано у статті 114(4)-(7), що застосовується до експозицій центрального уряду, під юрисдикцією якого інкорпоровано установу.

3. До жодних експозицій із залишковим строком погашення три місяці або менше, які деноміновано та профінансовано у національній валюті позичальника, не застосовується вага ризику менше 20%.

4. Експозиції установи у формі мінімальних резервів, як вимагається ЄЦБ або центральним банком держави-члена, що їх повинна сформувати установа, мають бути зважені на ризик як експозиції центрального банку відповідної держави-члена, за умови що:

(a) резерви сформовано відповідно до Регламенту Європейського Центрального Банку (ЄС) № 1745/2003 від 12 вересня 2003 року про застосування мінімальних резервів (- 21), або відповідно до національних вимог, які є в усіх суттєвих аспектах еквівалентними вимогам зазначеного Регламенту;

(b) у разі банкрутства або неплатоспроможності установи, у якій утримуються резерви, резерви підлягають повній і своєчасній виплаті установі, та вони не використовуються для виконання інших зобов'язань установи.

5. Експозиції фінансових установ, які авторизовані та підлягають нагляду з боку компетентних органів і які підпадають під дію пруденційних вимог, що є порівнянними з вимогами, які застосовуються до установ у розрізі надійності, повинні розглядатися як експозиції установ.

Для цілей цього параграфа пруденційні вимоги, встановлені в Регламенті (ЄС) № 2019/2033, вважаються порівнянними з вимогами, які застосовуються до установ у розрізі надійності.

1. Експозиції установ із залишковим строком погашення понад три місяці, для яких доступна кредитна оцінка призначеної установи зовнішнього кредитного оцінювання, застосовується коефіцієнт ваги ризику відповідно до таблиці 3, який відповідає кредитній оцінці призначеної установи зовнішнього кредитного оцінювання відповідно до статті 136.

Таблиця 3

2. Експозиції установ із залишковим строком погашення до трьох місяців, для яких доступна кредитна оцінка призначеної установи зовнішнього кредитного оцінювання, застосовується коефіцієнт ваги ризику відповідно до таблиці 4, який відповідає кредитній оцінці призначеної установи зовнішнього кредитного оцінювання відповідно до статті 136.

Таблиця 4

3. Взаємозв'язок між правилами щодо короткострокового кредитного оцінювання відповідно до статті 131 і загальних преференційних правил для короткострокових експозицій, визначених у параграфі 2, повинен визначатися у такий спосіб:

(a) Якщо відсутня оцінка короткострокової експозиції, до усіх експозицій установ зі строком погашення до трьох місяців застосовуються загальні преференційні правила щодо короткострокових експозицій, як визначено у параграфі 2;

(b) Якщо наявна короткострокова оцінка і така оцінка визначає застосування більш вигідної або ідентичної ваги ризику, ніж застосування загальних преференційних правил щодо короткострокових експозицій, як визначено у параграфі 2, тоді короткострокове оцінювання повинне використовуватися лише для такої конкретної експозиції. До інших короткострокових експозицій застосовуються загальні преференційні правила щодо короткострокових експозицій, як визначено у параграфі 2;

(c) Якщо наявна короткострокова оцінка і така оцінка визначає застосування менш вигідної ваги ризику, ніж застосування загальних преференційних правил щодо короткострокових експозицій, як визначено у параграфі 2, тоді загальні преференційні правила не застосовуються щодо короткострокових експозицій, та до всіх короткострокових вимог без рейтингу застосовується така сама вага ризику, яка була застосована згідно з конкретною короткостроковою оцінкою.

1. До експозицій установ, для яких доступна кредитна оцінка призначеної установи зовнішнього кредитного оцінювання, застосовують вагу ризику відповідно до рівня кредитної якості, до якого експозиції центрального уряду юрисдикції, у якій інкорпоровано установу, відносяться відповідно до таблиці 5:

Таблиця 5

2. Для експозицій установ без рейтингу, інкорпорованих у країнах, центральний уряд яких не оцінено, вага ризику становить 100%.

3. Для експозицій установ з початковим строком погашення три місяці або менше, вага ризику становить 20%.

4. Незважаючи на параграфи 2 і 3, для експозицій установ без рейтингу, які належать до торговельного фінансування, як зазначено в пункті (b) другого підпараграфа статті 162(3), вага ризику повинна становити 50%, та якщо залишковий строк погашення таких експозицій неоцінених установ, які належать до торговельного фінансування, становить три місяці або менше, вага ризику повинна становити 20%.

1. До експозицій, для яких доступна кредитна оцінка призначеної установи зовнішнього кредитного оцінювання, застосовується коефіцієнт ваги ризику відповідно до таблиці 6, який відповідає кредитній оцінці призначеної установи зовнішнього кредитного оцінювання відповідно до статті 136.

Таблиця 6

2. До експозицій, для яких не доступна кредитна оцінка, застосовують вагу ризику 100% або вагу ризику експозицій центрального уряду юрисдикції, у якій інкорпоровано корпоративні органи, залежно від того яка з них є вищою.

До експозицій, які відповідають наведеним нижче критеріям, застосовується вага ризику 75%:

(a) експозиції фізичної особи або осіб, або малих чи середніх підприємств (МСП);

(b) експозиція повинна бути однією зі значної кількості експозицій з подібними характеристиками, пори цьому ризики, пов'язані з такою операцією надання в позику, мають бути незначними;

(c) загальна сума, заборгована перед установою та її материнськими компаніями і їх дочірніми компаніями, включно з будь-якими експозиціями у дефолті, з боку клієнта-боржника або групи пов'язаних клієнтів, проте за винятком експозицій, які повністю забезпечені житловою нерухомістю під заставою, яких віднесено до класу експозиції, встановленого у пункті (i) статті 112, не повинна перевищувати, згідно з відомими установі даними, суму в 1 мільйон євро. Установа повинна здійснити розсудливі кроки для отримання таких даних.

Цінні папери не можуть належати до класу експозицій "роздрібні експозиції".

Експозиції, які не відповідають критеріям, зазначеним у пунктах (a)-(c) першого підпараграфа, не можуть належати до класу експозицій "роздрібні експозиції".

Поточна вартість мінімальних роздрібних орендних платежів не може належати до класу експозицій "роздрібні експозиції".

Експозиція, що виникає з кредитів, наданих кредитною установою пенсіонерам або працівникам за безстроковим договором на умовах безумовного перерахування частини пенсії або заробітної плати позичальника на користь такої кредитної установи, має вагу ризику 35% за умови, що дотримано усі такі умови:

(a) з метою виплати позики позичальник беззастережно уповноважує пенсійний фонд або роботодавця здійснювати прямі платежі на користь кредитної установи шляхом вирахування щомісячних платежів за кредит зі щомісячної пенсії або заробітної плати позичальника;

(b) ризики смерті, непрацездатності, безробіття або зменшення чистої місячної пенсії чи заробітної плати позичальника належним чином покриваються за допомогою страхового полісу, укладеного позичальником на користь кредитної установи;

(c) щомісячні платежі, які має здійснювати позичальник за усіма кредитами, які відповідають умовам, визначеним у пунктах (a) та (b), загалом не перевищують 20% чистої місячної пенсії або заробітної плати позичальника;

(d) максимальний початковий строк погашення позики дорівнює або є менший за десять років.

1. Експозиції або будь-якій її частині, повністю забезпеченій іпотекою нерухомого майна, призначається вага ризику 100%, якщо умови, визначені у статтях 125 або 126, не виконуються, за винятком будь-якої частини експозиції, яку відносять до іншого класу експозиції. Частині експозиції, яка перевищує іпотечну вартість нерухомого майна, призначається вага ризику, що застосовується до незабезпечених експозицій відповідного контрагента.

Частина експозиції, яка вважається повністю забезпеченою нерухомим майном, не повинна перевищувати суми забезпечення згідно з ринковою вартістю або в тих державах-членах, які встановили суворі критерії для оцінювання вартості іпотечного кредитування в законодавчих чи нормативних актах, вартість іпотечного кредитування відповідного нерухомого майна.

1a. Для цілей параграфа 2, держави-члени призначають орган, який буде відповідальним за застосування цієї статті. Таким органом буде компетентний орган або призначений орган.

Якщо органом, призначеним державою-членом для застосування цієї статті, є компетентний орган, він забезпечує належне інформування відповідних національних органів та організацій, які мають макропруденційні повноваження, про намір компетентного органу використовувати цю статтю, та що їх належним чином залучено до оцінювання застережень щодо фінансової стабільності у своїй державі-члені відповідно до параграфа 2.

Якщо орган, призначений державою-членом для застосування цієї статті, відрізняється від компетентного органу, держава-член ухвалює необхідні положення для забезпечення належної координації та обміну інформацією між компетентним органом та призначеним органом для належного застосування цієї статті. Зокрема, органи повинні тісно співпрацювати та обмінюватися усією інформацією, яка може бути необхідною для належного виконання покладених на призначений орган повноважень відповідно до цієї статті. Така співпраця має на меті уникнути будь-якої форми дублювання чи неузгодженості дій між компетентним органом та призначеним органом, а також забезпечити взаємодію з іншими заходами, при цьому до уваги повинно бути належним чином взято заходи, передбачені статтею 458 цього Регламенту та статтею 133 Директиви 2013/36/ЄС.

2. На підставі даних, зібраних згідно зі статтею 430a, та на підставі будь-яких інших відповідних показників, орган, призначений відповідно до параграфа 1а цієї статті, періодично і щонайменше щорічно оцінює, наскільки експозиції з вагою ризику 35% одного або більше сегментів майна, які забезпечені іпотекою житлового нерухомого майна, як зазначено в статті 125, що розташоване на одній або кількох частинах території держави-члена відповідного органу, та наскільки експозиції з вагою ризику 50%, які забезпечені іпотекою комерційного нерухомого майна, як зазначено в статті 126, що розташоване на одній або кількох частинах території держави-члена відповідного органу, належним чином враховує:

(a) досвід втрат за експозиціями, які забезпечені нерухомим майном;

(b) перспективні тенденції розвитку ринків нерухомого майна.

Якщо на підставі оцінювання, зазначеного у першому підпараграфі цього параграфа, орган, призначений відповідно до параграфа 1а цієї статті, доходить висновку, що вага ризику, передбачена у статті 125(2) або 126(2), не відображає належним чином фактичні ризики, пов'язані з експозицією одного або кількох сегментів майна, які повністю забезпечені іпотекою житлового нерухомого майна або комерційного нерухомого майна, що розташоване на одній або кількох частинах території держави-члена відповідного органу, та якщо він вважає, що неналежність величин ваги ризику може мати негативний вплив на поточну чи майбутню фінансову стабільність у державі-члені, він може збільшити вагу ризику, що застосовується до таких експозицій, у межах, визначених у четвертому підпараграфі цього параграфа, або встановити жорсткіші критерії, ніж встановлені у статті 125(2) або 126(2).

Орган, призначений згідно з параграфом 1а цієї статті, повідомляє Європейський банківський орган (EBA) та ESRB про будь-які коригування ваги ризиків та критеріїв, що застосовуються відповідно до цього параграфа. Протягом одного місяця з моменту отримання повідомлення, ЕВА та ESRB повинні надати свій висновок відповідній державі-члену. Європейський банківський орган (EBA) та ESRB публікують дані про вагу ризиків та критерії ризиків для експозицій, зазначених у статтях 125, 126 та пункті (a) статті 199(1), залежно від того, який варіант реалізує відповідний орган.

Для цілей другого підпараграфа цього параграфа орган, призначений відповідно до параграфа 1а, може встановлювати ваги ризиків в таких діапазонах:

(a) від 35% до 150% для експозицій, забезпечених іпотекою житлового нерухомого майна;

(b) від 50% до 150% для експозицій, забезпечених іпотекою комерційного нерухомого майна.

3. Якщо орган, призначений відповідно до параграфа 1а, встановлює вищі значення ваги ризиків або суворіші критерії відповідно до другого підпараграфа параграфа 2, установи повинні мати шестимісячний перехідний період для їх застосування.

4. Європейський банківський орган (EBA) у тісній співпраці з ESRB розробляє проекти регуляторних технічних стандартів для визначення суворих критеріїв для оцінювання вартості іпотечного кредитування, зазначених у параграфі 1, та типів факторів, які потрібно враховувати при оцінюванні відповідності ваги ризику, зазначеної у першому підпараграфі параграфа 2.

Європейський банківський орган (EBA) надає Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 31 грудня 2019 року.

Комісії делеговано повноваження доповнювати цей Регламент шляхом ухвалення регуляторних технічних стандартів, зазначених у першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

5. ESRB може надавати у вигляді рекомендацій відповідно до статті 16 Регламенту (ЄС) № 1092/2010 та у тісній співпраці з Європейським банківським органом (EBA) настанови органам, призначеним згідно з параграфом 1a цієї статті, стосовно такого:

(a) факторів, які можуть "мати негативний вплив на поточну чи майбутню фінансову стабільність", як зазначено у другому підпараграфі параграфа 2; та

(b) індикативні бенчмарки, які орган, призначений відповідно до параграфа 1а, повинен враховувати при визначенні вищих значень ваги ризику.

6. Установи держави-члена застосовують ваги та критерії ризику, які були визначені органами іншої держави-члена відповідно до параграфа 2 до всіх відповідних експозицій, забезпечених іпотекою житлового нерухомого майна або комерційного нерухомого майна, розташованого в одній або більше частин такої держави-члена.

1. Крім випадків, коли компетентні органи вирішили інакше відповідно до статті 124(2), до експозицій, повністю і комплексно забезпечені іпотекою житлового нерухомого майна, застосовують такі положення:

(a) до експозицій або будь-якої частини експозиції, повністю і комплексно забезпеченої іпотеками житлової нерухомості, у якому мешкає або яке здає в оренду власник чи бенефіціарний власник, у випадку приватних інвестиційних компаній, застосовується вага ризику 35%;

(b) до експозиції орендаря відповідно до операції оренди майна стосовно житлової нерухомості, за яким установа є орендодавцем, а орендар має можливість купівлі, застосовується вага ризику 35%, за умови, що експозиція установи повністю і комплексно забезпечена її правом власності на майно.

2. Установи повинні вважати експозицію або будь-яку частину експозиції повністю і комплексно забезпеченою для цілей параграфа 1 лише у разі, якщо задоволено такі умови:

(a) вартість майна не повинна суттєво залежати від кредитної якості позичальника. Установи можуть виключати з їхнього визначення істотності такої залежності ситуації, коли лише суто макроекономічні чинники впливають і на вартість майна, і на діяльність позичальника;

(b) ризик позичальника не повинен суттєво залежати від ефективності базисного майна або проекту, але повинен залежати від базисної здатності позичальника виплатити борг із інших джерел та, як наслідок, виплата коштів не повинна бути суттєво залежною від будь-якого грошового потоку, що генерується базисним майном, яке слугує як предмет застави. Для зазначених інших джерел установи повинні визначити максимальні співвідношення між кредитом і доходом у рамках їхньої кредитної політики та отримати належне підтвердження відповідного доходу під час видачі кредиту;

(c) дотримані вимоги, визначені у статті 208, та правила щодо оцінювання вартості, які містяться у статті 229(1);

(d) якщо інше не визначено відповідно до статті 124(2), частина кредиту, до якої застосовується вага ризику 35%, не перевищує 80% ринкової вартості відповідного майна або 80% вартості іпотечного кредитування відповідного майна у державах-членах, які визначили жорсткі критерії для оцінювання вартості іпотечного кредитування згідно з положеннями законів чи регуляторних актів.

3. Установи можуть відступити від пункту (b) параграфа 2 для експозицій, які повністю і комплексно забезпечені іпотекою житлового нерухомого майна, розташованого на території держави-члена, якщо компетентний орган такої держави-члена опублікував підтвердження того, що ринок житлового нерухомого майна на її території є добре розвиненим і стійким у довгостроковій перспективі з коефіцієнтами втрат, які не перевищують такі ліміти:

(a) втрати, які випливають з позики під заставу житлового нерухомого майна до 80% ринкової вартості або 80% вартості іпотечного кредитування, крім випадків, коли вирішено інакше відповідно до статті 124(2), не перевищують 0,3% непогашеної суми кредиту під заставу житлового нерухомого майна у будь-якому відповідному році;

(b) загальні втрати, які випливають з позики під заставу житлового нерухомого майна, не перевищують 0,5% непогашеної суми кредиту під заставу житлового нерухомого майна у будь-якому відповідному році.

4. Якщо будь-які обмеження, зазначені у параграфі 3, не задоволені у відповідному році, можливість застосування параграфа 3 повинна припинитися, та умова, визначена у пункті (b) параграфа 2, повинна застосовуватися доти, доки у наступному році відбудеться задоволення умов, визначених у параграфі 3.

1. Крім випадків, коли компетентні органи вирішили інакше відповідно до статті 124(2), до експозицій, повністю і комплексно забезпечені іпотекою комерційного нерухомого майна, застосовують такі положення:

(a) до експозицій або будь-якої частини експозиції, повністю і комплексно забезпеченої іпотеками офісів або інших комерційних приміщень, може застосовуватися вага ризику 50%;

(b) до експозицій, пов'язаних із операціями оренди майна щодо офісів або інших комерційних приміщень, відповідно до яких установа є орендодавцем, а орендар має право купівлі, застосовується вага ризику 50% за умови, що експозиція установи повністю і комплексно забезпечена її правом власності на майно.

2. Установи повинні вважати експозицію або будь-яку частину експозиції повністю і комплексно забезпеченою для цілей параграфа 1 лише у разі, якщо задоволено такі умови:

(a) вартість майна не повинна суттєво залежати від кредитної якості позичальника. Установи можуть виключати з їхнього визначення істотності такої залежності ситуації, коли лише суто макроекономічні чинники впливають і на вартість майна, і на діяльність позичальника;

(b) ризик позичальника не повинен суттєво залежати від ефективності базисного майна або проекту, але повинен залежати від базисної здатності позичальника виплатити борг із інших джерел та, як наслідок, виплата коштів не повинна бути суттєво залежною від будь-якого грошового потоку, що генерується базисним майном, яке слугує як предмет застави;

(c) дотримані вимоги, визначені у статті 208, та правила щодо оцінювання вартості, які містяться у статті 229(1);

(d) якщо інше не передбачено відповідно до статті 124(2), до частини кредиту, яка не перевищує 50% ринкової вартості майна або 60% вартості іпотечного кредитування, застосовується вага ризику 50%, якщо статтею 124(2) не передбачено інше, відповідного майна у державах-членах, які визначили жорсткі критерії для оцінювання вартості іпотечного кредитування згідно з положеннями законів чи регуляторних актів.

3. Установи можуть відступити від пункту (b) параграфа 2 для експозицій, які повністю і комплексно забезпечені іпотекою комерційного нерухомого майна, розташованого на території держави-члена, якщо компетентний орган такої держави-члена опублікував підтвердження того, що ринок комерційного нерухомого майна на її території є добре розвиненим і стійким у довгостроковій перспективі з коефіцієнтами втрат, які не перевищують такі ліміти:

(a) втрати, які випливають з позики під заставу комерційного нерухомого майна до 50% ринкової вартості або 60% вартості іпотечного кредитування, крім випадків, коли вирішено інакше відповідно до статті 124(2), не перевищують 0,3% непогашеної суми кредиту під заставу комерційного нерухомого майна;

(b) загальні втрати, які випливають з позики під заставу комерційного нерухомого майна, не перевищують 0,5% непогашеної суми кредиту під заставу комерційного нерухомого майна.

4. Якщо будь-які обмеження, зазначені у параграфі 3, не задоволені у відповідному році, можливість застосування параграфа 3 повинна припинитися, та умова, визначена у пункті (b) параграфа 2, повинна застосовуватися доти, доки у наступному році відбудеться задоволення умов, визначених у параграфі 3.

1. До незабезпеченої частини будь-якої позиції, якщо позичальник прострочив виконання зобов'язань відповідно до статті 178, або у випадку роздрібних експозицій, до незабезпеченої частини будь-якого кредитного інструменту, за яким відбулося прострочення виконання зобов'язань відповідно до статті 178, застосовується вага ризику:

(a) 150% у випадках, коли сума коригувань на специфічний кредитний ризик та сум, вирахуваних відповідно до пункту (m) статті 36(1), становить менше 20% незабезпеченої частини вартості експозиції, якщо такі коригування на специфічний кредитний ризик і вирахування не застосовувалися;

(b) 100% у випадках, коли сума коригувань на специфічний кредитний ризик та сум, вирахуваних відповідно до пункту (m) статті 36(1), становить не менше 20% незабезпеченої частини вартості експозиції, якщо такі коригування на специфічний кредитний ризик та вирахування не застосовувалися.

2. Для цілей визначення забезпеченої частини простроченої позиції, прийнятними забезпеченнями і гарантіями вважаються забезпечення і гарантії, які є прийнятними для цілей пом'якшення кредитного ризику відповідно до глави 4.

3. До вартості експозиції, яка залишається після коригувань на специфічний кредитний ризик експозицій, повністю і комплексно забезпечених іпотеками житлового нерухомого майна відповідно до статті 125, застосовується вага ризику 100%, якщо настав дефолт відповідно до статті 178.

4. До вартості експозиції, яка залишається після коригувань на специфічний кредитний ризик експозицій, повністю і комплексно забезпечених іпотеками комерційного нерухомого майна відповідно до статті 126, застосовується вага ризику 100%, якщо настав дефолт відповідно до статті 178.

1. Установи повинні застосовувати вагу ризику 150% до експозицій, які пов'язані з особливо високим ризиком.

2. Для цілей цієї статті установи повинні вважати будь-яку із зазначених нижче експозицій експозиціями, пов'язаними з особливо високим ризиком:

(a) інвестиції у венчурні фірми, крім випадків, коли до таких інвестицій застосовується підхід згідно зі статтею 132;

(b) інвестиції у приватний власний капітал, крім випадків, коли до таких інвестицій застосовується підхід згідно зі статтею 132;

(c) спекулятивне фінансування нерухомого майна.

3. Під час оцінювання того, чи пов'язана експозиція, крім експозицій, зазначених у параграфі 2, з особливо високими ризиками, установи повинні брати до уваги такі характеристики ризику:

(a) існування високого ризику втрати в результаті дефолту боржника;

(b) неможливість адекватної оцінки того, чи підпадає експозиція під дію пункту (a).

Європейський банківський орган (EBA) повинен видати настанови, які визначають типи експозицій, пов'язаних з особливо високим ризиком, та відповідні обставини, у яких він може виникати.

Такі настанови повинні бути ухвалені відповідно до статті 16 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

1. Щоб відповідати критеріям для застосування преференційного підходу, визначеного в параграфах 4 та 5 цієї статті, облігації з покриттям, як означено в пункті (1) статті 3 Директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2019/2162 (- 22), повинні відповідати вимогам, визначеним у параграфах 3, 3a та 3b цієї статті, і повинні бути забезпечені будь-якими з таких прийнятних активів:

(a) експозиціями центральних урядів, центральних банків Європейської системи центральних банків, установ публічного сектора, регіональних урядів або місцевих органів у Союзі, або гарантовані ними;

(b) експозиціями центральних урядів третіх країн, центральних банків третіх країн, багатосторонніх банків розвитку, міжнародних організацій або гарантовані ними, до яких застосовується рівень кредитної якості 1, відповідно до визначення цієї глави, та експозиціями установ публічного сектора третіх країн, регіональних урядів третіх країн або місцевих органів третіх країн або гарантовані ними, вага ризику яких визначається як для експозицій установ або центральних урядів та центральних банків відповідно до статті 115(1) або (2), або статті 116(1), (2) або (4) відповідно, та які належать до рівня кредитної якості 1, відповідно до визначення цієї глави, та експозиції у розумінні цього пункту, які належать принаймні до рівня кредитної якості 2, відповідно до визначення цієї глави, за умови, що вони не перевищують 20% номінальної суми непогашених облігацій з покриттям установ, що здійснили випуск;

(c) експозиціями до кредитних установ, які відповідають рівню кредитної якості 1 або 2, або експозиціями до кредитних установ, які відповідають рівню кредитної якості 3, якщо такі експозиції існують у формі:

(i) короткострокових депозитів із початковим строком погашення, що не перевищує 100 днів, якщо вони використовуються для виконання вимоги щодо буферного запасу ліквідності пулу покриття відповідно до статті 16 Директиви (ЄС) 2019/2162; або

(ii) деривативних контрактів, які відповідають вимогам у статті 11(1) зазначеної Директиви, якщо це дозволено компетентними органами;

(d) позиками, забезпеченими житловою нерухомістю щонайменше до рівня не нижче основної суми обтяження у поєднанні з будь-якими іншими попередніми обтяженнями та 80% вартості заставленого майна;

(e) житловими кредитами, повністю гарантованим прийнятним надавачем захисту, зазначеним у статті 201, які кваліфіковано для рівня кредитної якості 2 або вище, як визначено у цій главі, якщо частки кожного з цих кредитів, що використовуються для виконання вимоги, викладеної у цьому параграфі, щодо забезпечення заставою облігацій з покриттям, не перевищують 80% вартості відповідного житлового нерухомого майна, розташованого у Франції, і якщо співвідношення між кредитом і доходами становить щонайбільше 33% на момент надання кредиту. При наданні кредиту має бути відсутнє обтяження іпотекою житлового нерухомого майна, та для кредитів, виданих від 01 січня 2014 року, позичальник повинен бути зобов'язаний за договором не обтяжувати майно без згоди кредитної установи, яка надала кредит. Співвідношення між кредитом і доходами визначається як частка валового доходу позичальника, яка покриває виплату за кредитом, включно з відсотками. Надавач захисту повинен бути або фінансовою установою, діяльність якої дозволено компетентними органами та яка перебуває під їх наглядом та до якої застосовуються пруденційні вимоги, які є порівнянними з вимогами, що застосовуються до установ стосовно надійності, або установою чи страховою компанією. Він повинен створити фонд взаємних гарантій або еквівалентний захист для страхових компаній з метою поглинання втрат від кредитного ризику, при цьому з боку компетентних органів повинне здійснюватися його періодичне калібрування. І кредитна установа, і надавач захисту повинні здійснювати оцінку кредитоспроможності позичальника;

(f) позиками, забезпеченими комерційним нерухомим майном щонайменше до рівня не нижче основної суми обтяжень у поєднанні з будь-якими попередніми обтяженнями та і 60% вартості заставленого майна. Позики, забезпечені комерційним нерухомим майном, є прийнятними, коли співвідношення позики до вартості у 60% перевищується до максимального рівня 70%, якщо вартість всіх активів, заставлених як забезпечення для облігацій з покриттям, перевищує щонайменше 10%, і вимоги власників облігацій відповідають вимогам правової визначеності, викладеним у главі 4. Вимоги власників облігацій повинні мати пріоритет над усіма іншими вимогами щодо застави;

(g) позиками, забезпеченими морськими обтяженнями щодо суден у розмірі до різниці між 60% вартістю заставленого судна і вартістю будь-яких попередніх морських обтяжень.

Для цілей параграфа 1а, експозиції, створені внаслідок передачі і управління платежами боржників за позиками, забезпеченими заставленим майном за борговими цінними паперами, або внаслідок передачі та управління ліквідаційними надходженнями стосовно таких позик, не повинні враховуватися при розрахуванні лімітів, зазначених у вказаному параграфі.