Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 575/2013 від 26 червня 2013 року про пруденційні вимоги для кредитних установ та про внесення змін до Регламенту (ЄС) № 648/2012

(f) установа перевірила кожну рейтингову систему та кожен підхід на основі внутрішніх моделей щодо експозицій власного капіталу протягом відповідного періоду часу до отримання дозволу на використання цієї рейтингової системи або підходу на основі внутрішніх моделей щодо експозицій власного капіталу, оцінила протягом цього періоду те, наскільки рейтингова система чи підходи на основі внутрішніх моделей щодо експозицій власного капіталу підходять до діапазону застосування рейтингової системи або підходу на основі внутрішніх моделей щодо експозицій власного капіталу, та внесла необхідні зміни до цих рейтингових систем або підходів на основі внутрішніх моделей щодо експозицій власного капіталу, що випливають з її оцінки;

(g) установа розрахувала відповідно до підходу ОВР вимоги до власних коштів, які випливають з оціночних розрахунків параметрів ризиків, та здатна надати звітність відповідно до статті 430;

(h) установа відносить і продовжує віднесення кожної експозиції у діапазоні застосування рейтингової системи до рейтингового класу або пулу цієї рейтингової системи; установа відносить і продовжує віднесення кожної експозиції до діапазону застосування підходу щодо експозицій власного капіталу в рамках цього підходу на основі внутрішніх моделей.

Вимоги щодо застосування підходу ОВР, зокрема власних оціночних розрахунків втрат у разі дефолту і коефіцієнтів конверсії, застосовуються також і в разі, якщо установа реалізує рейтингову систему або модель, яка використовується в рамках рейтингової системи, яку було придбано у стороннього постачальника.

2. Європейський банківський орган (EBA) розробляє проекти регуляторних технічних стандартів для визначення методології оцінки, яку повинні використовувати компетентні органи при оцінюванні відповідності установи вимогам щодо використання підходу ОВР.

EBA повинен надати Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 31 грудня 2014 року.

Комісії делеговано повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені в першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

1. Установа, яка подає заявку на застосування підходу ОВР, повинна була застосовувати рейтингові системи для відповідних класів експозицій ОВР, які загалом відповідали вимогам, визначеним у секції 6 для внутрішнього вимірювання ризиків, та управлінським цілям щонайменше три роки до її кваліфікації як такої, що може застосовувати підхід ОВР.

2. Установа, яка подає заявку на застосування власних оціночних розрахунків втрат у разі дефолту і коефіцієнтів конверсії, повинна належним чином довести компетентним органам, що вона здійснювала оцінку і застосовувала власні оціночні розрахунки втрат у разі дефолту і коефіцієнтів конверсії у спосіб, який загалом відповідав вимогам для застосування власних оціночних розрахунків зазначених параметрів, визначених у секції 6, щонайменше три роки до її кваліфікації як такої, що може застосовувати власні оціночні розрахунки втрат у разі дефолту і коефіцієнтів конверсії.

3. Якщо установа розширює застосування підходу ОВР після надання їй початкового дозволу, досвід установи повинен бути достатнім для задоволення вимог параграфів 1 і 2 стосовно охоплених додаткових експозицій. Якщо використання рейтингової системи розширюється на експозиції, які істотно відрізняються від вже охоплених експозицій, при цьому наявний досвід не може достатньою мірою вважатися таким, що є достатнім для виконання вимог цих положень щодо додаткових експозицій, тоді вимоги параграфів 1 і 2 повинні застосовуватися окремо для додаткових експозицій.

Якщо установа більше не в змозі виконувати вимоги, викладені в цій главі, вона повинна повідомити про це компетентний орган і вчинити одне з такого:

(a) представити компетентному органу план, який він вважатиме прийнятним, щодо своєчасного відновлення відповідності вимогам та реалізувати план протягом часового періоду, погодженого із компетентним органом;

(b) продемонструвати компетентному органу у спосіб, який він вважатиме прийнятним, що невідповідність не є суттєвою.

1. Методологія, яку установа застосовує для віднесення експозицій до різних класів експозицій, повинна бути належною та послідовною протягом певного часу.

2. Кожну експозицію повинно бути віднесено до одного з таких класів експозицій:

(a) експозиції центральних урядів та центральних банків;

(b) експозиції установ;

(c) експозиції корпоративних суб'єктів;

(d) роздрібні експозиції;

(e) експозиції власного капіталу;

(f) позиції, що становлять позиції сек'юритизації;

(g) інші некредитні активи на основі зобов'язань.

3. Наведені нижче експозиції повинні бути віднесені до класу, визначеного у пункті (a) параграфа 2:

(a) експозиції регіональних урядів, місцевих органів або установ публічного сектора, які вважаються експозиціями центральних урядів відповідно до статей 115 і 116;

(b) експозиції багатосторонніх банків розвитку, зазначені у статті 117(2);

(c) експозиції міжнародних організацій, до яких застосовується вага ризику 0% відповідно до статті 118.

4. Наведені нижче експозиції повинні бути віднесені до класу, визначеного у пункті (b) параграфа 2:

(a) експозиції регіональних урядів і місцевих органів, які не вважаються експозиціями центральних урядів відповідно до статті 115(2) і (4);

(b) експозиції установ публічного сектора, які не вважаються експозиціями центральних урядів відповідно до статті 116(4);

(c) експозиції багатосторонніх банків розвитку, до яких не застосовується вага ризику 0% відповідно до статті 117; та

(d) експозиції фінансових установ, які вважаються експозиціями установ відповідно до статті 119(5).

5. Щоб експозиції можна було віднести до класу роздрібних експозицій згідно з пунктом (d) параграфа 2, експозиції повинні відповідати таким критеріям:

(a) вони повинні бути одним із таких:

(i) експозиціями однією або більше фізичних осіб;

(ii) експозиції малих і середніх підприємств, за умови, що загальна сума, заборгована перед установою та її материнськими компаніями і їх дочірніми компаніями, включно з будь-якими простроченими експозиціями, з боку клієнта-боржника або групи пов'язаних клієнтів, проте за винятком експозицій, які повністю забезпечені житловою нерухомістю під заставою, не повинна перевищувати, згідно з відомими установі даними, суму в 1 мільйон євро;

(b) у своїй діяльності з управління ризиками установа враховує їх послідовно протягом певного часу та у подібний спосіб;

(c) управління ними не здійснюється індивідуально, на відміну від експозицій, що належать до класу корпоративних експозицій;

(d) кожна з них представляє собою значну кількість експозицій, управління якими здійснюється у подібний спосіб.

На додаток до експозицій, перелічених у першому підпараграфі, поточна вартість мінімальних роздрібних орендних платежів повинна включатися до класу роздрібних експозицій.

6. Наведені нижче експозиції повинні бути віднесені до класу експозицій власного капіталу, визначеного у пункті (e) параграфа 2:

(a) неборгові експозиції, в основі яких лежать субординовані залишкові вимоги на активи або доходи емітента;

(b) боргові експозиції та інші цінні папери, партнерства, деривативи або інші інструменти, економічна сутність яких є подібною до експозицій, зазначених у пункті (a).

7. Будь-яке кредитне зобов'язання, не віднесене до класів експозицій, визначених у пунктах (a), (b), (d), (e) і (f) параграфа 2, повинне бути віднесене до класу корпоративних експозицій, зазначеного у пункті (c) згаданого параграфа.

8. У рамках класу корпоративних експозицій, зазначеного у пункті (c) параграфа 2, установа повинна окремо виділяти як спеціалізовані позикові експозиції власне експозиції, які мають такі характеристики:

(a) експозиції суб'єкта, який було спеціально створено для фінансування або забезпечення функціонування фізичних активів, або становить собою економічно порівнянні експозиції;

(b) договірні умови надають кредитору значний рівень контролю над активами і доходами, які вони генерують;

(c) первинним джерелом виплати зобов'язання є доходи, згенеровані профінансованими активами, а не незалежна спроможність ширшої спроможності комерційного підприємства.

9. Залишкова вартість орендованого майна повинна бути віднесена до класу експозицій, визначеного у пункті (g), окрім як до міри, в якій залишкову вартість вже включено до орендної експозиції, передбаченої у статті 166(4).

10. Експозиція, яке виникла з надання захисту згідно з кошиковим кредитним деривативом з покриттям ризику n-го дефолту, відноситься до того самого класу, зазначеного у параграфі 2, до якого могло бути віднесено експозиції у кошику, крім випадків, коли індивідуальні експозиції у кошику могло бути віднесено до різних класів експозиції, і в такому разі експозиції відносяться до класу корпоративних експозицій, передбаченого у пункті (c) параграфа 2.

1. Установи та будь-яка материнська компанія і її дочірні компанії повинні застосовувати підхід ОВР до всіх експозицій, крім випадків, коли вони отримали дозвіл від компетентних органів на постійне застосування стандартизованого підходу відповідно до статті 150.

Залежно від попереднього дозволу від компетентних органів, імплементація може здійснюватися послідовно щодо різних класів експозицій, зазначених у статті 147, в рамках тієї самої організаційної одиниці, серед різних організаційних одиниць в рамках групи або для використання власних оціночних розрахунків втрат у разі дефолту і коефіцієнтів конверсії для розрахунку величин ваги ризику експозицій корпоративних суб'єктів, установ та центральних урядів і центральних банків.

У випадку класу роздрібних експозицій, зазначеного у статті 147(5), імплементація може здійснюватися послідовно щодо категорій експозицій, яким відповідають різні кореляції у статті 154.

2. Компетентні органи повинні визначити часовий період, протягом якого установа і будь-яка материнська компанія і її дочірні компанії повинні імплементувати підхід ОВР для всіх експозицій. Цей часовий період повинен бути таким, який компетентні органи вважають належним на основі характеру і масштабу діяльності установи, або будь-якої материнської компанії і її дочірніх компаній, та кількості і характеру рейтингових систем, які підлягають імплементації.

3. Установи повинні здійснювати імплементацію підходу ОВР відповідно до умов, визначених компетентними органами. Компетентний орган повинен розробити такі умови у такий спосіб, щоб запобігти вибірковому застосуванню гнучкості, передбаченої параграфом 1, з метою зменшення вимог до власних коштів щодо класів експозицій або організаційних одиниць, які ще не було включено до підходу ОВР, або під час застосування власних оціночних розрахунків втрат у разі дефолту і коефіцієнтів конверсії.

4. Установи, які почали застосовувати підхід ОВР лише після 01 січня 2013 року або від яких до цієї дати компетентні органи вимагали забезпечення здатності розраховувати свої вимоги до капіталу із застосуванням стандартизованого підходу, повинні зберегти свою здатність розраховувати вимоги до капіталу із застосуванням стандартизованого підходу для всіх їхніх експозицій протягом імплементаційного періоду до моменту, поки компетентні органи повідомлять їм про свою впевненість у тому, що імплементацію підходу ОВР буде завершено із розсудливою точністю.

5. Установа, якій було дозволено застосовувати метод ОВР для будь-якого класу експозицій, повинна застосовувати підхід ОВР для класу експозицій власного капіталу, передбачених у пункті (e) статті 147(2), крім випадків, коли установі дозволено застосовувати стандартизований підхід до експозицій власного капіталу відповідно до статті 150 та до класу інших експозицій некредитних активів на основі зобов'язань, передбачених у пункті (g) статті 147(2).

6. EBA розробляє проекти регуляторних технічних стандартів для встановлення умов, відповідно до яких компетентні органи визначають відповідний характер та часові межі послідовного впровадження підходу ОВР для всіх класів експозицій, зазначених у параграфі 3.

EBA повинен надати Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 31 грудня 2014 року.

Комісії делеговано повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені в першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

1. Установа, яка застосовує підхід ОВР для окремого класу або типу експозицій, не повинна припиняти застосування такого підходу і застосовувати натомість стандартизований підхід для обчислення сум зважених на ризик експозицій, крім випадків, коли виконуються такі умови:

(a) установа належним чином продемонструвала компетентному органу, що застосування стандартизованого підходу пропонується не для того, щоб зменшити вимогу до власних коштів установи, а є необхідним у контексті характеру і складності сукупності експозицій установи такого типу, і не буде мати суттєвого негативного впливу на платоспроможність установи або її здатність ефективно управляти ризиками;

(b) установа отримала попередній дозвіл від компетентного органу.

2. Установи, які отримали дозвіл відповідно до статті 151(9) на застосування власних оціночних розрахунків втрат у разі дефолту і коефіцієнтів конверсії, не повинні припиняти застосування величин втрат у разі дефолту і коефіцієнтів конверсії, зазначених у статті 151(8), крім випадків, коли виконуються такі умови:

(a) установа належним чином продемонструвала компетентному органу, що застосування величин втрат у разі дефолту і коефіцієнтів конверсії, встановлених у статті 151(8) для певних класів або типів експозицій пропонується не для того, щоб зменшити вимогу до власних коштів установи, а є необхідним у контексті характеру і складності сукупності експозицій установи такого типу, і не буде мати суттєвого негативного впливу на платоспроможність установи або її здатність ефективно управляти ризиками;

(b) установа отримала попередній дозвіл від компетентного органу.

3. Застосування параграфів 1 і 2 підлягає умовам для впровадження підходу ОВР, визначеного компетентними органами відповідно до статті 148, та отриманню дозволу на постійне часткове застосування, зазначене у статті 150.

1. Якщо установи отримали попередній дозвіл компетентних органів, установи, яким дозволено застосовувати підхід ОВР до обчислення сум зважених на ризик експозицій та сум очікуваних втрат для одного або більшої кількості класів експозицій, можуть застосовувати стандартизований підхід до таких експозицій:

(a) класу експозицій, передбаченого у статті 147(2)(a), якщо кількість істотних контрагентів є обмеженою, а застосування рейтингової системи до цих контрагентів може виявитися невиправдано обтяжливим для установи;

(b) класу експозицій, передбаченого у статті 147(2)(b), якщо кількість істотних контрагентів є обмеженою, а застосування рейтингової системи до цих контрагентів може виявитися невиправдано обтяжливим для установи;

(c) експозицій у неістотних організаційних одиницях, а також класів експозицій або типів експозицій, які є незначними з точки зору розміру або оцінки профілю ризику;

(d) експозицій центральних урядів та центральних банків держав-членів та їх регіональних урядів, місцевих органів, адміністративних органів та установ публічного сектора за умови, що:

(i) відсутня різниця у ризику між експозиціями центральних урядів і центральних банків, та іншими експозиціями, які випливають з особливих публічних положень; та

(ii) до експозицій центральних урядів та центральних банків застосовується вага ризику 0% відповідно до статей 114(2) або (4);

(e) експозицій установи у контрагенті, який є материнською компанією, його дочірньою компанією або дочірньою компанією його материнської компанії, за умови, що контрагент є установою, фінансовою холдинговою компанією, фінансовою холдинговою компанією змішаного типу, фінансовою установою, компанією з управління активами або компанією з надання допоміжних послуг, що підлягають пруденційним вимогам, або компанією, пов'язаною відносинами у розумінні статті 12(1) Директиви 83/349/ЄЕC;

(f) експозицій між установами, які відповідають вимогам, визначеним у статті 113(7);

(g) експозицій власного капіталу перед суб'єктами, до кредитних зобов'язань яких застосовується вага ризику 0% відповідно до глави 2, включно із суб'єктами, які отримують публічне фінансування, якщо до них може бути застосована вага ризику 0%;

(h) експозицій власного капіталу, що виникли згідно із законодавчими програмами, спрямованими на підтримку окремих секторів економіки, які надають значні субсидії для інвестицій до установ та включають певну форму державного нагляду і обмеження для інвестицій в капітал, якщо такі експозиції можуть у сукупності бути виключені з-під застосування підходу ОВР, проте лише у межах до 10% власних коштів;

(i) експозицій, визначених у статті 119(4), які відповідають умовам, викладеним у цій статті;

(j) державних і забезпечених державою гарантій, зазначених у статті 215(2).

Компетентні органи повинні дозволити застосування стандартизованого підходу до експозицій власного капіталу, зазначених у пунктах (g) та (h) першого підпараграфа, для яких це дозволено в інших державах-членах. Європейський банківський орган (EBA) повинен оприлюднювати на своєму вебсайті та регулярно оновлювати список експозицій, зазначених у таких пунктах, до яких повинен застосовуватися стандартизований підхід.

2. Для цілей параграфа 1, клас експозицій власного капіталу установи вважається суттєвим, якщо їх сукупна вартість, за виключенням експозицій власного капіталу, що виникли згідно із законодавчими програмами, зазначеними у пункті (h) параграфа 1, перевищує в середньому за попередній рік на 10% власні кошти установи. Якщо кількість зазначених експозицій власного капіталу є меншою за 10 індивідуальних часток, такий ліміт повинен становити 5% власних коштів установи.

3. Європейський банківський орган (EBA) розробляє проекти регуляторних технічних стандартів з метою визначення умов застосування пунктів (a), (b) та (c) параграфа 1.

EBA повинен надати Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 31 грудня 2014 року.

Комісії делеговано повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені в першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

4. Європейський банківський орган (EBA) повинен підготувати настанови щодо застосування пункту (d) параграфа 1 у 2018 році, надавши рекомендації щодо лімітів як відсоткове співвідношення загальних активів у балансі та/або зважених на ризик активів, які повинні бути розраховані за допомогою стандартизованого підходу.

Такі настанови повинні бути ухвалені відповідно до статті 16 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

1. Суми зважених на ризик експозицій для кредитного ризику експозицій, які належать до одного з класів експозицій, зазначених у пунктах (a)-(e) і (g) статті 147(2), якщо їх не вирахувано з власних коштів, повинні обчислюватися відповідно до підсекції 2, окрім випадків, коли такі експозиції вирахувано з елементів основного капіталу першого рівня, елементів додаткового капіталу першого рівня та елементів другого рівня.

2. Суми зважених на ризик експозицій для ризику розмивання капіталу придбаної дебіторської заборгованості обчислюються відповідно до статті 157. Якщо установа звертається до продавця придбаної дебіторської заборгованості за зверненням стягнення у зв'язку з ризиком дефолту та ризик розмивання капіталу, положення цієї статті і статті 152 та статті 158(1)-(4) щодо придбаної дебіторської заборгованості не застосовуються та експозиція вважається забезпеченою експозицією.

3. Обчислення сум зважених на ризик експозицій для кредитного ризику і ризику розмивання капіталу ґрунтується на відповідних параметрах, пов'язаних із відповідною експозицією. Ці параметри повинні включати ймовірність дефолту, втрати у разі дефолту, строку погашення (далі - "М") і вартість експозиції. Ймовірність дефолту та втрата у разі дефолту може розглядатися як окремо, так і спільно, відповідно до секції 4.

4. Установи повинні обчислювати суми зважених на ризик експозицій для кредитного ризику щодо всіх експозицій, які належать до класу експозицій "власний капітал", як зазначено у пункті (e) статті 147(2), відповідно до статті 155. Установи можуть використовувати підходи, визначені у статті 155(3) і (4), якщо вони отримали попередній дозвіл компетентних органів. Компетентні органи повинні надавати установі дозвіл на використання підходу на основі внутрішніх моделей, визначеного у статті 155(4), якщо установа відповідає вимогам, визначеним у підсекції 4 секції 6.

5. Обчислення сум зважених на ризик експозицій для кредитного ризику щодо спеціалізованих позикових експозицій здійснюється відповідно до статті 153(5).

6. Для експозицій, які належать до класів експозицій, визначених у пунктах (a)-(d) статті 147(2), установи повинні надати власні оціночні розрахунки ймовірності дефолту відповідно до статті 143 і секції 6.

7. Для експозицій, які належать до класу експозицій, визначеного у пункті (d) статті 147(2), установа може надати свої власні оціночні розрахунки втрат у разі дефолту і коефіцієнтів конверсії відповідно до статті 143 і секції 6.

8. Для експозицій, які належать до класів експозицій, визначених у пунктах (a)-(c) статті 147(2), установи повинні застосовувати величини втрат у разі дефолту, визначені у статті 161(1), і коефіцієнтів конверсії, визначені у статті 166(8)(a)-(d), крім випадків, коли їх було дозволено використовувати власні оціночні розрахунки втрат у разі дефолту та коефіцієнтів конверсії для таких класів експозицій відповідно до параграфа 9.

9. Для усіх експозицій, які належать до класів експозицій, визначених у пунктах (a)-(c) статті 147(2), компетентний орган повинен дозволити установам застосовувати власні оціночні розрахунки втрат у разі дефолту і коефіцієнтів конверсії відповідно до статті 143 і секції 6.

10. Суми зважених на ризик експозицій для сек'юритизованих експозицій та експозицій, які належать до класу експозицій, визначеного у пункті (f) статті 147(2), обчислюються відповідно до глави 5.

1. Установи повинні розраховувати суму зваженої на ризик експозиції для їхніх експозицій у формі паїв або акцій у компаніях колективного інвестування шляхом множення суми зваженої на ризик експозиції компанії колективного інвестування, розрахованої згідно з підходами, визначеними в параграфах 2 та 5, на відсоток паїв або акцій, які утримуються такими установами.

2. Якщо виконані умови, визначені у статті 132(3), установи, які мають достатню інформацію про окремі базисні експозиції компанії колективного інвестування, повинні наскрізно врахувати такі базисні експозиції при розрахуванні суми зважених на ризик експозиції компанії колективного інвестування, зважуючи на ризик всі базисні експозиції компанії колективного інвестування, так ніби вони безпосередньо утримуються установами.

3. Як відступ від пункту (d) статті 92(3), установи, які розраховують суму зваженої на ризик експозиції компанії колективного інвестування згідно з параграфом 1 або 2 цієї статті, можуть розраховувати вимогу до власних коштів для покриття ризику коригування кредитної оцінки для експозицій такої компанії колективного інвестування за деривативами як суму, що дорівнює 50% вимоги до власних коштів для таких експозицій за деривативами, розрахованих згідно із секцією 3, 4 або 5 глави 6 цього розділу, якщо застосовно.

Як відступ від першого підпараграфа, установа може виключити з розрахунку вимоги до власних коштів для покриття ризику коригування кредитної оцінки для експозицій такої компанії колективного інвестування за деривативами, які не підпадали би під дію такої вимоги, якби вони були набуті безпосередньо установою.

4. Установи, які застосовують наскрізний підхід згідно з параграфами 2 та 3 цієї статті і які відповідають умовам для постійного часткового використання згідно зі статтею 150 або які не відповідають умовам для використання методів, визначених у цій главі, чи одного або більше методів, визначених у главі 5, для всіх або частин базисних експозицій компанії колективного інвестування, повинні розраховувати суми зважених на ризик експозицій і суми очікуваних втрат згідно з такими принципами:

(a) для експозицій, які належать до класу експозицій власного капіталу, зазначеного у пункті (e) статті 147(2), установи повинні застосовувати простий підхід до визначення ваги ризиків, визначений у статті 155(2);

(b) для експозицій, які присвоєні позиціям, що становлять позиції сек'юритизації, зазначеним у пункті (f) статті 147(2), установи повинні застосовувати підхід, визначений у статті 254, так ніби такі експозиції утримуються безпосередньо такими установами;

(c) для всіх інших базисних експозицій установи повинні застосовувати стандартизований підхід, визначений углаві 2 цього розділу.

Для цілей пункту (a) першого підпараграфа, якщо установа не здатна розрізнити між експозиціями приватного власного капіталу, експозиціями, якими торгують на біржі, та іншими експозиціями власного капіталу, вона повинна розглядати відповідні експозиції як інші експозиції власного капіталу.

5. Якщо виконані умови, визначені у статті 132(3), установи, які не мають достатню інформацію про окремі базисні експозиції компанії колективного інвестування, можуть розраховувати суму зваженої на ризик експозиції для таких експозицій згідно з підходом на основі мандату, визначеним у статті 132a(2). Однак для експозицій, зазначених у пунктах (a), (b) та (c) параграфа 4 цієї статті, установи повинні застосовувати підходи, визначені у вказаному параграфі.

6. Згідно зі статтею 132b(2), установи, які не застосовують наскрізний підхід згідно з параграфами 2 та 3 цієї статті або підхід на основі мандату згідно з параграфом 5 цієї статті, повинні застосовувати резервний підхід, зазначений у статті 132(2).

7. Установи можуть розраховувати суму зваженої на ризик експозиції для їхніх експозицій у формі паїв або акцій компаній колективного інвестування з використанням комбінації підходів, зазначених у цій статті, за умови виконання умов для використання таких підходів.

8. Установи, які не мають достатніх даних або інформації для розрахування суми зваженої на ризик експозиції компанії колективного інвестування згідно з підходами, визначеними в параграфах 2, 3, 4 і 5, можуть використовувати розрахунки третьої особи в разі виконання всіх таких умов:

(a) третя особа є одним із таких суб'єктів:

(i) депозитарною установою або депозитарною фінансовою установою компанії колективного інвестування за умови, що компанія колективного інвестування інвестує виключно в цінні папери та зберігає всі цінні папери в такій депозитарній установі або депозитарній фінансовій установі;

(ii) для компаній колективного інвестування, до яких не застосовується пункт (i) цієї статті, управлінською компанією, за умови, що така управлінська компанія компанії колективного інвестування відповідає критеріям, визначеним у пункті (a) статті 132(3);

(b) для експозицій, інших ніж експозиції, зазначені в пунктах (a), (b) і (c) параграфа 4 цієї статті, третя особа здійснює розрахунок згідно з наскрізним підходом, визначеним у статті 132a(1);

(c) для експозицій, зазначених у пунктах (a), (b) і (c) параграфа 4, третя особа здійснює розрахунок згідно з підходами, визначеними у вказаному параграфі;

(d) зовнішній аудитор підтвердив правильність розрахунку третьої особи.

Установи, які використовують розрахунки третіх осіб, повинні множити суму зваженої на ризик експозиції для експозицій компаній колективного інвестування, отриману в результаті таких розрахунків, на коефіцієнт 1,2.

Як відступ від другого підпараграфа, якщо установа має необмежений доступ до детальних розрахунків, які здійснюються третьою особою, коефіцієнт 1,2 не застосовується. Установа повинна надати такі розрахунки своєму компетентному органу за його запитом.

9. Для цілей цієї статті застосовуються стаття 132(5) і (6), а також стаття 132b. Для цілей цієї статті стаття 132с застосовується з використанням ваг ризиків, розрахованих згідно зглавою 3 цього розділу.

1. Суми зважених на ризик експозицій для експозицій корпоративних суб'єктів, установ та центральних урядів і центральних банків обчислюються відповідно до наведеної нижче формули, із застосуванням спеціальних правил, визначених у параграфах 2, 3 та 4:

Сума зваженої на ризик експозиції = RW · вартості експозиції

де вага ризику RW визначається так:

(i) якщо ймовірність дефолту (PD) = 0, RW повинна дорівнювати 0;

(ii) якщо ймовірність дефолту (PD) = 1, тобто для дефолтних експозицій:

- якщо установи застосовують величини втрат у разі дефолту, визначені у статті 161(1), RW повинна дорівнювати 0;

- якщо установи використовують власні оціночні розрахунки втрат у разі дефолту, RW повинна дорівнювати

див. зображення

;

де найбільш точний оціночний розрахунок очікуваних втрат (далі - "ELBE ") становить найкращий оціночний розрахунок установи очікуваних втрат для дефолтних експозицій відповідно до статті 181(1)(h);

(iii) якщо 0 < PD < 1

див. зображення

де:

2. Для усіх експозицій суб'єктів фінансового сектора, коефіцієнт кореляції параграфа 1(iii) множиться на 1,25. Для усіх експозицій нерегульованих суб'єктів фінансового сектора коефіцієнти кореляції, визначені у параграфі 1(iii) і параграфі 4, залежно від випадку, множиться на 1,25.

3. Сума зважених на ризик експозицій для кожної експозиції, що відповідає вимогам, визначеним у статтях 202 та 217, може бути скоригована відповідно до такої формули:

Сума зваженої на ризик експозиції = RW · вартості експозиції · (0.15 + 160 · PD pp )

де:

RW повинна обчислюватися із застосуванням відповідної формули ваги ризику, визначеної у пункті 1, для експозиції, ймовірності дефолту (PD) боржника та втрати у разі дефолту (LGD) порівнянної прямої експозиції надавача захисту. Коефіцієнт строку погашення (b) розраховується з використанням нижчого серед ймовірності дефолту (PD) надавача захисту і ймовірності дефолту (PD) боржника.

4. Для експозицій компаній, коли загальний річний обсяг продажів для консолідованої групи, до якої належить компанія, є меншим за 50 мільйонів євро, установи можуть застосовувати кореляційну формулу, визначену в параграфі 1(iii), для обчислення величин ваги ризику для корпоративних експозицій. У цій формулі S означає загальний річний обсяг продажів у мільйонах євро з 5 мільйонів євро менше або дорівнює S менше або дорівнює 50 мільйонів євро. Відзвітовані обсяги продажів менше 5 мільйонів євро повинні вважатися еквівалентними 5 мільйонам євро. Для придбаної дебіторської заборгованості загальний річний обсяг продажів становить зважене середнє окремих експозицій у пулі.

див. зображення

Установи повинні використати загальні активи консолідованої групи замість загального річного обсягу продажів, коли загальний річний обсяг продажів не є істотним показником розміру компанії, а загальні активи є більш істотним показником, ніж загальний річний обсяг продажів.

5. Для спеціалізованих позикових експозицій, щодо яких установа не здатна оцінити ймовірність дефолту (PD) або оціночні розрахунки PD установою не відповідають вимогам, визначеним у секції 6, установа повинна застосувати величини ваги ризику до цих експозицій відповідно до таблиці 1 у такий спосіб:

Таблиця 1

При визначенні ваги ризику для спеціалізованих позикових експозицій установи повинні брати до уваги такі чинники: фінансове становище, політичний і правовий контекст, характеристики операцій та/або активів, становище спонсора і розробника, включаючи потоки доходів від публічно-приватного партнерства, а також пакет забезпечення захисту.

6. Для придбаної корпоративної дебіторської заборгованості установи повинні дотримуватися вимог, визначених у статті 184. Для придбаної корпоративної дебіторської заборгованості, яка додатково відповідає вимогам, визначеним у статті 154(5), та якщо для установи буде невиправдано обтяжливим використовувати стандарти квантифікації ризику для корпоративних експозицій, як визначено у секції 6 для цієї дебіторської заборгованості, можуть використовуватися стандарти квантифікації ризику для роздрібних експозицій, як визначено в секції 6.

7. Для придбаної корпоративної дебіторської заборгованості покупець дебіторської заборгованості або бенефіціар застави чи часткової гарантії відповідно до підсекцій 2 та 3 секції 3 глави 5 можуть розцінювати як захист від перших втрат дисконти на поворотну ціну купівлі, застави або часткові гарантії, що забезпечують захист від перших втрат у разі дефолтних втрат. Продавець, який надає дисконт на поворотну ціну купівлі, та надавач застави або часткової гарантії розглядають їх як експозицію позиції першої втрати відповідно до підсекцій 2 та 3 секції 3 глави 5.

8. Якщо установа надає кредитний захист для низки експозицій за умови, що n-й дефолт серед експозицій спричинить оплату та що така кредитна подія припинить дію контракту, ваги ризиків експозицій, включених до кошика, будуть агрегуватися, за винятком експозицій n-1, якщо сукупність сум очікуваних втрат помножена на 12,5 та сума зважених на ризик експозицій не перевищуватиме номінальної суми захисту, що надається кредитним деривативом, помноженої на 12,5. Експозиції n-1, які підлягають виключенню з агрегації, повинні визначатися на основі того, що вони повинні виключати ті експозиції, кожна з яких генерує меншу суму зваженої на ризик експозиції порівняно з сумою зваженої на ризик експозиції будь-яких експозицій, включених до агрегації. До позиції у кошику, щодо яких установа не може визначити вагу ризику відповідно до підходу на основі внутрішніх рейтингів, застосовується вага ризику 1250%.

9. Європейський банківський орган (EBA) розробляє проекти регуляторних технічних стандартів для визначення того, як установи повинні враховувати фактори, зазначені у другому підпараграфі параграфа 5, при присвоєнні ваги ризику спеціалізованим позиковим експозиціям.

EBA повинен надати Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 31 грудня 2014 року.

Комісії делеговано повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені в першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

1. Суми зважених на ризик експозицій для роздрібних експозицій повинні обчислюватися відповідно до такої формули:

Сума зваженої на ризик експозиції = RW · вартості експозиції

де вага ризику RW визначається так:

(i) якщо ймовірність дефолту (PD) = 1, тобто, для дефолтних експозицій, RW буде

див. зображення

;

де "ELBE " становить найкращий оціночний розрахунок установи очікуваних втрат для дефолтних експозицій відповідно до статті 181(1)(h);

(ii) якщо 0 < PD < 1, тобто, для будь-якого можливого значення PD, крім як згідно з (i)

див. зображення

де:

2. Сума зважених на ризик експозицій для кожної експозиції МСП, як зазначено у статті 147(5), що відповідає вимогам, визначеним у статтях 202 та 217, може бути обчислена відповідно до статті 153(3).

3. Для роздрібних експозицій, забезпечених заставами нерухомого майна, коефіцієнт кореляції R 0,15 повинен замінити число, обчислене згідно з кореляційною формулою у параграфі 1.

4. Для кваліфікованих відновлюваних роздрібних експозицій відповідно до пунктів (a)-(e), коефіцієнт кореляції R 0,04 повинен замінити число, обчислене згідно з кореляційною формулою у параграфі 1.

Експозиції вважаються кваліфікованими відновлюваними роздрібними експозиціями, якщо вони відповідають таким вимогам:

(a) це експозиції фізичних осіб;

(b) експозиції є відновлюваними, незабезпеченими, та мірою, якою вони не є затребуваними негайно та безумовно, їх може бути скасовано установою. У цьому контексті відновлювані експозиції визначаються як такі, які передбачають коливання непогашених балансів клієнтів на основі їх рішення щодо отримання позики і її виплати, у межах до досягнення ліміту, встановленого установою. Незатребувані зобов'язання можуть вважатися такими, що можуть бути скасовані безумовно, якщо умови дозволяють установі скасувати їх повною мірою, якою це дозволяє законодавство у сфері захисту прав споживача та пов'язане законодавство;

(c) максимальна експозиція окремої фізичної особи у субпортфелі становить 100000 євро або менше;

(d) використання кореляції у цьому параграфі обмежується портфелями, які продемонструвати низьку волатильність показників втрат по відношенню до їх середнього рівня показника втрат, особливо в рамках діапазонів з низьким PD;

(e) правила щодо кваліфікованої відновлюваної експозиції повинні узгоджуватися із характеристиками базисного ризику субпортфеля.

Як відступ від пункту (b), вимога щодо відсутності забезпечення не стосується забезпечених заставою кредитних інструментів, пов'язаних із зарплатним рахунком. У цьому випадку суми, отримані із застави, не повинні враховуватися у оціночному розрахунку LGD.

Компетентні органи повинні переглядати відносну волатильність показників втрат серед кваліфікованих відновлюваних роздрібних субпортфелів, а також агрегованого кваліфікованого відновлюваного роздрібного портфеля, та обмінюватися інформацією щодо типових характеристик кваліфікованих відновлюваних показників роздрібних втрат по державах-членах.

5. Щоб бути прийнятною для застосування роздрібних правил, придбана дебіторська заборгованість повинна відповідати вимогам, визначеним у статті 184 та таким вимогам:

(a) установа придбала дебіторську заборгованість від непов'язаних сторонніх продавців, та її експозиція боржника за дебіторською заборгованістю не включає будь-яких експозицій, що прямо або непрямо виходять від самої установи;

(b) придбана дебіторська заборгованість повинна бути згенерована на основі "витягнутої руки" безпосередньо між продавцем та боржником. Як така не є прийнятною внутрішньокорпоративна дебіторська заборгованість та заборгованість, що підлягає взаєморозрахунку між фірмами, що купують та продають одна одній;

(c) установа-покупець виставляє вимогу щодо усіх надходжень від придбаної дебіторської заборгованості або пропорційних відсотків у надходженнях; та

(d) портфель придбаної дебіторської заборгованості є достатньо диверсифікованим.

6. Для придбаної роздрібної дебіторської заборгованості покупець дебіторської заборгованості або бенефіціар застави чи часткової гарантії відповідно до підсекцій 2 та 3 секції 3 глави 5 можуть розцінювати як захист від перших втрат дисконти на поворотну ціну купівлі, застави або часткові гарантії, що забезпечують захист від перших втрат у разі дефолтних втрат. Продавець, який надає дисконт на поворотну ціну купівлі, та надавач застави або часткової гарантії розглядають їх як експозицію позиції першої втрати відповідно до підсекцій 2 та 3 секції 3 глави 5.

7. Для гібридних пулів придбаної роздрібної дебіторської заборгованості, коли установи-покупці не можуть відокремити експозиції, забезпечені заставою нерухомого майна, та кваліфіковані відновлювані роздрібні експозиції від інших роздрібних експозицій, підлягає застосуванню функція роздрібної ваги ризику, яка встановлює найвищі вимоги до капіталу.

1. Установи повинні визначати свої суми зважених на ризик експозицій для експозицій власного капіталу, за винятком тих, які підлягають вирахуванню відповідно до частини другої або до яких застосовується вага ризику 250% відповідно до статті 48, згідно з підходами, визначеними у параграфах 2, 3 і 4 цієї статті. Установа може застосовувати різні підходи до різних портфелів власного капіталу, якщо сама установа використовує різні підходи для цілей внутрішнього управління ризиками. Якщо установа застосовує різні підходи, вибір підходу PD/LGD або підходу на основі внутрішніх моделей повинен відбуватися узгоджено, зокрема протягом певного часу та щодо підходу, що використовується для внутрішнього управління ризиками щодо відповідної експозиції власного капіталу, і не повинен обумовлюватися чинниками регуляторного арбітражу.

Установи можуть застосовувати до експозицій власного капіталу компаній, що надають допоміжні послуги, правила щодо інших некредитних активів на основі зобов'язань.

2. Відповідно до простого підходу визначення ваги ризику, сума зваженої на ризик експозиції обчислюється відповідно до формули:

Сума зваженої на ризик експозиції = RW* вартості експозиції,

де:

Вага ризику (RW) = 190% для експозицій приватного власного капіталу у достатньо диверсифікованих портфелях.

Вага ризику (RW) = 290% для біржових експозицій власного капіталу.

Вага ризику (RW) = 370% для всіх інших експозицій власного капіталу.

Короткі готівкові позиції і деривативні інструменти, які утримуються у неторгових портфелях, можуть використовуватися для компенсації довгих позицій в тих самих індивідуальних акціях за умови, що ці інструменти було безпосередньо визначено як інструменти хеджування щодо конкретних експозицій власного капіталу, і що вони надають хеджування щонайменше протягом ще одного року. Інші короткі позиції необхідно вважати довгими позиціями з відповідною вагою ризику, присвоєною абсолютній вартості кожної позиції. У контексті позицій з різними строками погашення, застосовується метод, еквівалентний методу корпоративних експозицій, який визначено у статті 162(5).

Установи можуть визнавати не забезпечений фінансово кредитний захист, отриманий за експозицією власного капіталу відповідно до методів, визначених у главі 4.

3. Відповідно до підходу PD/LGD, суми зважених на ризик експозицій повинні обчислюватися відповідно до формул, визначених у статті 153(1). Якщо установи не мають достатньої інформації для використання визначення дефолту, визначеного у статті 178, до ваги ризику застосовується коефіцієнт масштабування 1,5.

На рівні індивідуальної експозиції сукупність сум очікуваних втрат, помножена на 12,5, та сум зважених на ризик експозицій не повинна перевищувати вартості експозиції, помноженої на 12,5.

Установи можуть визнавати не забезпечений фінансово кредитний захист, отриманий за експозицією власного капіталу відповідно до методів, визначених у главі 4. Таке визнання підлягає застосуванню LGD 90% на експозицію надавача хеджування. Для експозицій приватного власного капіталу у достатньо диверсифікованих портфелях може використовуватися LGD 65%. Для цих цілей M дорівнює п'яти рокам.

4. Відповідно до підходу на основі внутрішніх моделей, сума зважених на ризик експозицій повинна визначатися як потенційна втрата за експозиціями власного капіталу установи, яку виводять із використанням внутрішніх моделей обчислення вартості під ризиком, що підлягає 99-му процентилю з одностороннім довірчим інтервалом різниці між квартальними надходженнями і відповідним показником відсутності ризику, який розраховується щодо вибраного довгострокового періоду, і множенням на 12,5. Суми зважених на ризик експозицій на рівні портфелю власного капіталу повинні становити не менше загальних сум такого:

(a) сум зважених на ризик експозицій, що вимагаються відповідно до підходу PD/LGD; та

(b) відповідних сум очікуваних втрат, помножених на 12,5.

Обсяги, зазначені у пунктах (a) і (b), повинні обчислюватися на основі величин PD, визначених у статті 165(1), і відповідних величин LGD, визначених у статті 165(2).

Установи можуть визнавати не забезпечений фінансово кредитний захист, отриманий щодо позиції власного капіталу.

Суми зважених на ризик експозицій для інших некредитних активів на основі зобов'язань повинні обчислюватися відповідно до такої формули:

Сума зваженої на ризик експозиції = 100% · вартості експозиції,

окрім:

(a) готівки в касі та еквівалентних готівкових позицій, а також зливків золота, які зберігають у власних сховищах або на розподіленій основі та мірою їх забезпечення зливковими зобов'язаннями, у такому разі застосовується вага ризику 0%.

(b) якщо експозицією є залишкова вартість орендованих активів, у такому разі обчислення здійснюється так:

див. зображення

де t становить більше 1 і є найближчою цілою кількістю повних років залишку оренди.

1. Установи повинні обчислювати суми зважених на ризик експозицій для ризику розмивання капіталу щодо придбаної дебіторської заборгованості та роздрібної дебіторської заборгованості відповідно до формули, визначеної у статті 153(1).

2. Установи повинні визначати вхідні параметри PD і LGD відповідно до секції 4.

3. Установи повинні визначати вартість експозиції відповідно до секції 5.

4. Для цілей цієї статті, значення M cтановить 1 рік.

5. Компетентні органи повинні звільнити установу від вимоги обчислювати та визнавати Суми зважених на ризик експозицій для ризику розмивання капіталу придбаної дебіторської заборгованості щодо типу експозицій, що виникають у зв'язку з придбанням корпоративної або роздрібної дебіторської заборгованості, якщо здатна продемонструвати компетентному органу несуттєвість ризику розмивання капіталу для цього типу експозицій.